Skip to main content

Full text of "Етимологічний словник української мови Я.Рудницького. Том 1"

See other formats 


A  very  important  event  in  Slavonic  studies  is  the  appearance 
of  J.  B.  Rudnyckyj’s...  dictionary...  Its  publication  was  preceded  by  Id., 
Etymological  Formula.  With  Especial  Reference  to  Slavic.  УВАН,  64  p., 
in  which  the  author  lays  the  theoretical  foundations  for  his  method, 
concluding  with  a  selective  list  of  entries  from  his  dictionary... 

V.  Svoboda,  London, 

The  Year’s  Work  in  Mod.  Lg.  Studies,  24  (1962),  628-629. 


The  following  ETYMOLOGICAL  FORMULA 
is  used  in  this  dictionary: 


Ax= 


CHa 


A,  X,  A0  X.j  —*-11  -‘n 


x:  x /їх  хг  H-  CH[<a-fo,a+s]<S 


(See  authors:  Etymological  Formula,  Slavistica  No.  44,  Winnipeg  1962 

and 

Variants  of  the  Etymological  Formula,  Die  Welt  der  Slaven ,  Vol.  8,  No.  2, 
Wiesbaden  1963,  (p.  203-210). 

J.  B.  Rudnyckyj  hat  fur  die  Struktur  des  Artikels  in  seinem  Et.  Wb. 
eine  spezielle  Formel  aufgestellt,  in  der  ein  Faktor  "o”  die  Heran- 
ziehung  namenkundlicher  Parallelen  jsozusagen  als  obligatorisch... 
voitsiehl.  Nicht  zufjillig  sind  es  gerade  Bezlaj  und  Rudnyckyj,  die  fur 
eine  enge  Verknjjpfung  von  Efcymologie  und  Onomastik  eintreten;  als 
Verfasser  namenkundlicher  Monograph ien  haben  sie  schon  frQh  die 
Bedeutung  der  Onomastik  fur  die  Erkenntnis  des  urslavischen  Wort- 
schatzes  hervorgehoben.  Im  Wdrterbuch  Rudnyckyjs  werden  nicht  nur 
Orts-  und  Familiennamen  aus  der  Sprache  der  Gegenwart,  sondern 
auch  historische  Belege  aufgenommen. 

E.  Eichler 

Wiss.  Zeitschrift  der  K.  -  M.  -  University,  Leipzig,  13  (1964),  380. 


Considering  the  countless  hours  of  research,  the  innumerable  texts 
both  ancient  and  recent  that  had  to  be  studied  to  make  this  dictionary 
genuine  and  complete,  it  is  indeed  a  giant  step  in  Slavic  Studies... 

ft.  Karpiak,  Winnipeg. 

Alpha  Omega  Recorder,  Jan.  1966,  5. 

Сміливий  задум  проф.  Яр.  Рудницького...  затримує  й  надалі  пер¬ 
шість  в  україністиці:  заповіджений  у.  |(иєві  етимологічний  словник 
української  мови  Р.  Кравчука  найближчим  часом  таки  не  появиться, 
не  зважаючи  на  проспекти  ще  з  1961  року  та  статті  в  радянській 


пресі... 


Ол.  Горбач,  Франкфурт, 
Сучасність  4  (40  —  1964). 


AN  ETYMOLOGICAL  DICTIONARY 

of  the 

UKRAINIAN  LANGUAGE 


ПІДГОТОВКА  ЕЛЕКТРОННОГО  ВИДАННЯ: 

«ІЗБОРНИК»  20.ХІ.2006 
http://litopys.kiev.ua/ 


ЕТИМОЛОГІЧНИЙ  словник 
УКРАЇНСЬКОЇ  мови 

І 


1?с/  З 


ЕТИМОЛОГІЧНИЙ  словник 

УКРАЇНСЬКОЇ  мови 

том  і 

(Випуски  1 — 11) 

А  — Ґ 

Опрацював 

Ярослав  Б.  РУДНИЦЬКИЙ 


62  ВІННІПЕГ  1  9 


УКРАЇНСЬКА  ВІЛЬНА  АКАДЕМІЯ  НАУК  —  УВАН 


An 

ETYMOLOGICAL  DICTIONARY 

of  the 

UKRAINIAN  LANGUAGE 

VOLUME  I 

(Parts  1 — 11) 

A  — G 

By 

Jaroslav  B.  RUDNYC'KYJ 


1  9  6  2  WINNIPEG  1972 

UKRAINIAN  FREE  ACADEMY  OF  SCIENCES  —  UVAN,  Inc. 


Library  of  Congress  Catalogue  Card 

No.  62  -  20867 

COPYRIGHT  BY  J.  B.  RUDNYC’KYJ,  WINNIPEG,  CANADA 
Printed  by  Trident  Press  Ltd.,  Winnipeg,  Canada 


IN  MEMORY  OF 

MY  MOTHER  — 

JULIA  RUDNYC’KA 

ПАМ’ЯТІ  МАТЕРІ 

ЮЛІЇ  РУДНИЦЬКОЇ 
(1887—1963) 


Прїйлгктс  Д0&5И  Л\0Й  коз*люелж'- 

НЇН  ВДАЧН6  Toyw  ЛЮЮ  ЛАДЛО^'ю  прдц8,  А  ІУЕОл’шж  СММІСА  ІІОСТД- 

рінтг,  i7NluiH\"k  нлин«  бучітмкип.  л  „  3 

*  *  * 


Accept,  ту  dear  friends,  thankfully  this  opus  minor 
of  mine,  take  care  of  a  larger  work  of  this  kind 
therewith  pleasing  the  others  and  me  as  well . 

Laurentius  Zyzanij 

1596 


INTRODUCTION 


Habent  sua  fata  libelli  etymologici:  The  present  dictio¬ 
nary  is  no  exception.  It  has  also  its  fate,  interesting  and 
challenging,  instructive  and,  perhaps,  tragic.  The  latter  not 
in  the  Bernekerian  sense  of  a  (possible)  incompletion  of  the 
whole  work,  but  rather  in  the  unfortunate  discrepancy  of  the 
Toynbian  “challenge”  and  “response”  in  the  individual  re¬ 
search  sphere.  This  discrepancy  is  conditioned  by  the  under¬ 
development  of  the  [Soviet-]  Ukrainian  lexicography:  lack 
of  historical,  dialectological,  synonymic,  topo-  and  anthropo- 
nymic  and  other  dictionaries.  Under  such  circumstances  the 
“response”  to  the  “challenge”  is  —  and  must  be  —  dispro¬ 
portionate  indeed. 

The  idea  of  an  etymological  dictionary  of  the  Ukrainian 
language  itself  matured  in  the  present  writer’s  mind  in  1941 
after  decade-long  considerations,  provoking  stimuli,  deep 
conviction  of  a  pressing  need  for  such  a  work  in  the  Slavic 
philology,  and  —  last  but  not  least  —  the  prevailance  of  the 
idealistic  behavioral  components  in  the  human  soul,  in  this 
case  the  feeling  of  an  historical  responsibility  for  the  whole 
generation  of  linguists:  nobody  worked,  or  intended  to 
work  on  such  a  dictionary  at  that  time. 

On  the  intellectual  side,  the  influence  of  his  teachers 
Jan  Janow,  W.  Taszycki  and  J.  Kurylowicz  in  L’viv  in  the 
1930’s,  later  discussions  with  A 1.  Bruckner  and  Max  Vasmer 
in  Berlin  (1938-1939),  the  work  on  a  Ukrainian-German 
Dictionary  with  Z.  Kuzela  and  K.  H.  Meyer  in  Berlin  and 
Prague  (1938-1941)  —  all  that  had  influenced  and  stimu¬ 
lated  his  interests  in  the  etymology  and  it  was  his  transfer 
to  Czechoslovakia  as  “Docent”  at  the  Ukrainian  Free  and 
the  Charles  Universities  in  Prague  which  was  decisive  for 
starting  this  work  in  1941. 

With  grants  from  the  Ukrainian  cultural  and  educational 
associations  and  a  stipend  from  the  Deutsche  Forschungs- 


VII 


VIII 


brift 


brIS  < brotd )  m  ‘Farberr6te,  Rubia  tinctorum 
L.’;  aosl.  вроірв  '(poivixovv,  coccinium’  fur 
12.  Jh.  belegt,  Sr  1,  181;  p.  brocz  (aue  Ukr. 
entlehnt)  ‘ds.’;  a£.  broc  ‘marcella’,  5.  brot 
‘Saft,  Farberrdte’;  s.  kr.  brtt;  sin.  brdt  ‘de’; 
bg.  bro&t  ||  brozd. 

Hierher:  brot  (Makowiecki  317  falsch: 
brota  f)  ||  broit  (e-e  ksl.-ierte  Form,  Mako¬ 
wiecki  a.  a.  0.)  ‘ds’,  brotevdti  ||  broStevdti *Ru- 
biaceae’,  brdtka  ‘Ackerrfite,  Scherardia*, 
brdtok  ‘Bluttierchen,  Haematococcus’,  bro- 
tyiy  ‘f&rben,  r6ten’. 

Die  el.  Formen  wurden  ecbon  von  Jung- 
mann  I,  189  mit  gr.  рдбгод  ‘Blut’,  figordoj 
‘mit  Blut  besudeln*  zusammengesteUt,  dem 
Bemeker  88  unter  dem  urel.  Ansatz  *brotjb 
(vgl.  MEW  22)  mit  einigem  Zweifel,  Ki¬ 
parsky  22  mit  voller  Zustimmung  folgen. 
Jokis  Bedenken  JZb  486  und  8-е  Annahme 
e-r  Entlehnung  aus  lat.  brattea ,  bractea  — 
nicht  uberzeugend.  Andere  nahmen  e-e  Ent¬ 
lehnung  aue  dem  Germ,  an,  wogegen  mit 
Recbt  Kiparsky  a.  a.  0.,der  das  Wort  richtig 
fur  echtel.  halt. 

Aue  dem  Ukr.  iet  brot  ins  Rum.  einge- 
drungen  MEW  22. 

сШг  (-brd)  m  ‘Zuber,  Eimer’,  aukr.  auch 
цввра,  цвсрв,  eeit  13.  Jh.  belegt,  Selud’ko  NE 
62;  wr.  cefcer;  r.  (ma.)  ціберг ,  цібарг\  p. 
*ds.’ 

Hierher:  ctbrylc,  cihrytok,  Dem.,  cebirka , 
cebryc'a  ‘eieemer  Eimer’,  cebryiy  vddu  ‘das 
Waseer  [in  e-m  Zuber]  tragen*.  —  Cebryna 
vgl.  c’dtnbryna- 

Das  Wort  wurde  falsch  ala  e-e  Nebenform 
dee  allsl.  ЧьЬегь  ‘labrum,  Kufe’  betrachtet, 
MEW  37  { ЧьЬгь ),  BEW  165  { ЧьЬьгь ),  wobei 
durch  die  Annahme  e-r  ,,Masurierung“  im 
p.  ceber  das  c  etatt  t  erklart  werden  sollte, 
Brtickner  KZ  46,  25ІЇ.,  ZslPh  9,  331,  BSE  66, 
Kiparsky  24.  Nachdem  aber  *іьЬьгь  als 
echtsl.  im  Zusammenhang  mit  ЧьЬапь  (s. 
tban)  gesetzt  wurde,  Obnorskij  Izv.  19,  4, 
101—2,  Kiparsky  24,  iet  ceber  ale  e-e  Ent- 
lehnung  aus  mhd.  zuber,  zober  ‘Gef&B*  anzu- 
sehen  (vgl.  auch  RStoc’kyj  GdE  174)  und 
die  beiden  W6rter  sind  trotz  semasiologischer 
Ubereinstimmung  formell  voneinander  zu 
trennen. 

Im  Ukr.  war  die  p.  Vermittlung  mdglicb, 
vgl.  Selud’ko  NE  52,  BSE  56. 


2 _ _  haricd 

ctido  n  ‘Kind’,  aukr.  чадо  ||  чмо  seit  11.  Jh., 
Sr3,  1467 ff r.  kddo  ‘ds.’,  wr.  tadd  ‘schlimmee 
Kind’;  aksl.  t$do  ‘r ixvw,  infans’;  ap.  cz$do 
‘Kind’;  ad.  tad,  tdd  ‘Knabe,  Jungling’;  s.  kr. 
tedoi  bg.  tido  ‘Kind’. 

Hierher:  tddedko,  ma.  tddejko  Dem., 
[na]$tadok  ‘Nachkomme’,  nd&tad ,  nd&tdda , 
ndttadok  ‘Anfang,  Ursprung,  Abstammung, 
Uberreet,  das  Ertibrigte’,  nastadyty  chl&pc'a 
tine' і  ‘e-n  Knaben  dem  Weibe  erzeugen’,  ~s'a 
‘s-n  Anfang  nehmen,  aufkommen,  zur  Welt 
kommen  wollen’,  na  s'vit  ~s'a  ‘aufkeimen’, 
naStadnyj  ‘von  der  Nachkommenschaft,  erb- 
lich’,  doStdd[k]u,  doitdtu ,  do-nd&tadu,  do- 
ndStady ,  ma.  znaStdddm  ‘ganzlich*  (eigent- 
licb:  ‘bis  auf  die  Nachkommenecbaft,  bis  auf 
die  Kinder’),  z-nd&tada  s'viia  ‘von  Uranfang 
der  Welt’,  aucb:  dohtintu  1 1  uitint  |  |  dohtitu 
(aus  dem  P.  entlehnt). 

Ukr.  tddo  aus  dem  Ural.  (4$do)  ererbt, 
nicht,  wie  im  BEW  154  u.  a.,  aus  dem  Aksl. 
entlehnt.  Die  el.  Formen  wurden  frtiher  fast 
allgemein  fur  ein  ursl.  Lehnwort  aus  germ. 
*kinda-{>  as.  kind) \\kinpa-  (>  ahd. kind)  ge- 
halten.  Die  Bemeker 'sche  Ety  mologie  a.  a.  0. : 
si.  *tf-do  zu  4$-ti  (za-tfti  ‘empfangen,  conci  • 
pere’)wiesl.  8la-dozu  sla-ti  wird  in  der  letzten 
Zeit  vorgezogen  und  das  Wort  fur  echtsl. 
gehalten,  vgl.  Kiparsky  22 — 3,  wie  auch: 
Obnorskij  Izv  19,  4,  99ft.,  Brtickner  KZ  45, 
52—5,  BSE  542.  Vondr&k  SlGr.  I,  144. 
doyh  m  ‘Schuld’;  aksl.  dtbgb  'бфеіЛіула,  aeDi- 
tum;  aosl.  дА*га  ||  д*лг*  ||  д«лвг*  ||  долг*  seit 
11.  Jh.,  Sr  1,  756—7;  r.  долгг  ‘Schuld; 
Schuldigkeit’;  p.  dhig  ‘Schuld’;  t.dluh  ‘ds.’; 
slk.  dlh  ‘ds.’;  s.  kr.  ddug  ‘Geschuld*,  alter 
auch  ‘Schuld,  Pflicht’;  bg.  dblg  ‘Schuld’. 

Hierher:  doytdk  Dem.,  ddyinyj  ‘schuldig, 
verschuldet*,  ddyinyk  ‘Schuldner’,  d&ytnyc'a 
‘Schuldnerin’,  zadoyidty,  zaddy£uvaty,  za- 
doy&yiy  ‘verschulden,  mitSchulden  belasten*, 

1  ~«’a  ‘in  Schulden  geraten’. 

Aus  dem  ursl.  *dblgb,  was  von  den  meisten 
1  Gelehrten,  zuletzt  von  Stender- Petersen  319, 
fur  e-e  Entlehnung  aus  dem  got.  dulga 
\  ‘Schuld’  gehalten  wurde,  vgl.  BEW  244. 
Da  aber  das  got.  Wort  innerhalb  dee  Germ, 
isoliert  steht,  wurde  es  selbst  ale  e-e  Entleh- 
1  nung  (aus  dem  Kelt.  od.  SI.)  betrachtet  und 
das  si.  *dblgb  als  echtsl.  mit  *аьІдь  *lang*  in 
’  Zusammenhang  gebracht,  vgl.  PES  188, 
BSE  90,  zur  Bedeutung  Kiparsky  25—6 
(hier  auch  ausfuhrliche  Literatur). 


(By  courtesy  of  Otto  Harrassowitz).1 


1  Page  two  from  the  Etymologisches  Wdrterbuch  der  ukrainischen 
Sprache,  Probeseiten.  Otto  Harrassowitz,  1944. 


IX 


gemeinschaft  an  extensive  excerption  of  the  pertaining  lite¬ 
rature  and  a  systematic  collection  of  the  materials  were  un¬ 
dertaken.  The  following  research  assistants  and  part-time 
technical  helpers  of  that  time  should  be  mentioned :  Dr.  Olena 
Kushnir,  Taras  Lukach,  Olena  Bilecka,  Maria  Pshepjurska, 

Natalia  Rudnycka,  M.  Antonovych,  a.  o. 

On  the  basis  of  the  collected  material,  mainly  in  Slo- 
vanskd  Knihovna  (Slavic  Library)  in  Prague,  some  entries 
were  compiled  by  the  author  and  the  first  sample  pages  were 
published  by  Otto  Harrassowitz  (now  in  Wiesbaden)  in  1944 
under  the  title :  Etymologisches  Wdrterbuch  der  ukrainischen 
Sprache .  Probeseiten .  In  it  the  following  entries  were  in¬ 
cluded:  brie ,  ceber,  eddo,  doscadu,  doscentu,  dovh,  ham, 
harazd,  hdmin,  hotovyj,  hovity,  koznyj .  This  publication  was 
sent  to  professional  people,  mostly  in  Prague,  for  criticism. 

M.  Murko,  Senior  of  the  local  Slavists,  wrote  briefly 
as  follows : 

Vazeny  pane  kolego! 

Vas  etymologicky  slovnik  slibuje  velke  a  za- 
sluzne  dilo  na  vysi  soudobe  vedy.  Kazdy  system  ma 
sve  obtize,  ale  mne  se  libi,  ze  sberate  vsechna  slova 
ke  kazdemu  heslu,  ale  to  vyzaduje  velky  abecedni 
slovnik,  jak  to  delal  take  Miklosic. 

Mnoho  zdaru  Vam  preje  a  pozdravuje 

Vas  oddany 
M.  Murko 

Praha,  dne  23.  brezna  1945. 

*  *  * 

And  here  are  the  opinions  of  some  other  scholars.2 

V  Praze  10.  brezna  1945. 

VAzeny  pane  kolego  ! 

Dekuji  Vain  za  poslani  ukazkovych  stranek  z  pri- 
praveneho  Vami  etymol.  slovniku,  ukrajinstiny.  Nejseni 
sice  obdomlk  v  etymologisovani,  tim  se  s  velkym 

2  By  reprinting  them  here  it  is  intended  not  only  to  preserve 
unpublished  correspondence  with  each  one,  but  also  to  reveal 
their  attitude  and  approach  to  the  etymological  research  in 
general. 


zdarem  oblra  kol.  Vaclav  Machek  a  J.  V.  Korinek,  ti 
Vam  jiste  naplsl  dale'ko  vecneji,  nez  to  mohu  ufiinit 
ja,  ale  vltam  radostne  skutecnost,  ze  k  etymol.  slov¬ 
niku  ruskemu  a  polskemu  pristoupi  slovnik  ukra- 
jimsky.  Nevlm,  zda  jste  excerpoval  etymologicke  a 
lexikalnl  vyklady  Josef  a  Zubateho,  ktere  vysly  na 
pf.  v  nekolika  svazclch  akademickeho  “Sbomlku  filo 
logickeho”.  Bruckner  o  nich  sice  jednou  poznamenal, 
“sie  stehen  nicht  immer  unter  einem  glucklichen 
Stern”,  ale  je  v  nich  mnoho  jazykospytneho  vedenl 
a  bystrosti. 

K  technicke  strance  bych  si  dovedl  poznamenat, 
ze  by  se  vhodnou  zkratkou  jmena  Kiparsky  usetrilo 
neco^  mlsta,  protoze  se  toto  jmeno  bude  ve  Vasl  praci 
asi  casto  vyskytovat. 

Preji  etymol.  slovniku  ukrajinstiny,  aby  brzy 
vysel  tiskem,  a  jsem  s  projevem  opravdovg  ucty. 

Fr.  Oberpfalzer. 

Vazeny  pane  kolego !  9.  II.  1945 

Dekuji  Vam  za  ukazku  Vaseho  etym.  slovniku. 
Velice  mne  test,  ze  jste  se  dal  do  takove  namahave 
prace,  ale  velmi  zasluzne,  a  nemene  і  to,  ze  stoilte  o 
muj  usudek. 

Bozumim-li  dobre  Vasim  slovu.m,  ze  slovnik  je  “v 
praci”  j[a^  ne  “v  tisku”),  domnivam  se,  ze  mate  jiz 
shromazden  material  a  ze  jste  jiz  pokrocil  ke  vlastnl 
stilizaci.  Presto  vyhovujl  Vasemu  pranl  a  dovoluji 
si  sdeliti  Vam  sve  poznamky. 

Muj  nahled  na  ukoly  etym,  slovniku  je  asi  takovy, 
jaky  bude  mltl  kazdy,  kdo  uziva  latinskeho  etym. 
slovniku^  od  Ernoulta  a  Meilleta  .  .  .  Ten  slovnik  se 
mi  libi  cim  dal  tim  vice.  Jeho  prakse  je  takova,  2e 
hlavni  vahu  klade  na  dejiny  slova  resp.  cele  rodiny 
slov,  vzeslych  odvozenim  ze  slova  zakladnlho.  Sle- 
duje  podrobne  vyvoj  vyznamu,  doklada  to  citaty,  vy- 
pocitava  odvozemny,  udava,  jde-li  o  slovo  jen  kniznl 
сі  o  slovo  vskutku  zive,  zdali  o  basnicke  ci  odborne, 
jde-li  o  slovo  zdedene  ci  teprve  v  latine  nove  vy- 
tvorene  atd.,  vse  velmi  podrobne,  takze  ctenar  ma 
vskutku  jasny  obraz,  pokud  ovsem  prameny  to  do¬ 
voluji  .  .  .  Mam  za  to,  ze  tento  slovnik  by  mel  byti 
vzorem  nam  vsem,  kdo  pracuje  ve  “slovozpytu”.  U 
nas  Slovenu  je  ten  йкої  ovsem  tezsi.  Ernout  se  mohl 


oprlti  o  bohate  a  podrobne  slovnlky  a  celou  velkou 
filologii.  Nicmene  і  u  nas  bude  snad  mozno  vyhoveti 
touze  ctenaru,  aby  zvedeli,  jde-li  o  slovo  zive,  lidove, 
nebo  jen  kniznl,  hojne  dolozene  di  isolovane,  po  pri- 
pade  z  ktereho  nafeci  nebo  z  ktereho  stavovskeho 
prostredi  atd.  Nebude  to  mozne  vzdy,  ale  poznamky 
toho  druhu  budou  velice  vltany,  ozivl  a  vyjasni  obraz 
osudu  slova  a  zasadl  je  do  slovanske  souvislosti.  Sa- 
mozfejme  to  muze  podati  jen  pfislusnlk  toho  naro- 
da,  Vam  pak,  jakozto  spoluautorovi  praktickeho  slov¬ 
niku  toto  je  velmi  snadne.  Mate  sice  slova  odvozena 
uvedena  v  hojnosti,  ale  —  opakuji  —  doplnovacl  po- 
zndmky  toho  druhu,  jak  jsem  naznacil,  by  byly  velkym 
zdokonalenlm.  V  nich  pak  je  zahodno  dobre  vyl!6iti  і 
vyvoj  vyznamu  —  ldasky  jsou  50%  podstaty 
slova,  vyznam  pak  druhych  50%.  Dosud  jsme  v§ak 
nejvetsi  pozornost  venovali  vsichnl  jen  hlaskam.  Ale 
vyznam  slova  je  vec  tak  dulezita,  ze  Meillet  v  onom 
slovniku  vedome  zavrhl  etymologie,  kt>er6  toho  ned- 
bajl;  mel  jiste  pravdu.  Take  ja  ve  sve  ргйсі  presved- 
cuji  znovu  a  znovu,  ze  budeme  musit  mnoho  dosa- 
vadnlch  etymologii  opustit  a  hledati  nova  spojenl.  To 
se  ovsem  netyka  Vaslch  ukazek,  nebot!  v  nich  jsou 
pomery  jasne. 

Stran  vnejsi  upravy  si  dovoluji  projeviti  ra- 
dost  nad  tlm,  .  ze  si  poclnate  zcela  prakticky:  transkn- 
bujete  latinkou,  coz  je  jediny  rozumny  zpusob,  ma-li 
slovnik  proniknouti  і  do  ruk  neslavistickych  (jd  bych 
transliteroval  і  rustinu ;  proc  ma  mlti  ona  zvlastnl 
postavenl ?).  Tisk  je  usporny,  pekny  a  pri  tom  snadno 
citelny.  Pro  usporu  mlsta  Vas  upozornuji  na  toto*. 
ukazka  je  vysazena  tak,  ze  heslo  je  vysunuto  ven, 
vlastnl  text  je  pak  odsunut  v  pravo.  Tim  se  ztracj 
mnoho  mlsta  a  vznika  prllis  siroka  mezera  mezi 
sloupci.  Jediny  mozny  spusob  je  vsak  ten,  jak  je  na 
pf.  u  Bernekera.  Muslte  dat  na  to  pozor,  aby  Vam 
to  tiskarna  nevysazela  cele  tak,  jak  to  je  v  ukazce. 

Preji  Vam,  abyste  mohl  svuj  slovnik  dokon&ti  a 
vydati  v  dobledn^  dobe.  Bude  se  jiste  dostojne  dru- 
ziti  k  Vasemu  a  Kuzelovu  slovniku  praktickemu 
(doufam,  ze  Vam  neuslo,  ze  jsem  o  nem  napsal  par 
pochvalnych  slov  v  cesk^m  casopise  filologickem 
II,  1944,  243).  A  k  te  praci  Vam  preji  dobre  zdravi  a 
klid.  S  koleg.  pozdravem 

Vas  V.  Machek 


XII 


V  Praze  dne  8.  2.  1945. 

Vazeny  pane  kolego! 

Dekuji  za  laskave  zaslanf  ukazky.  Rad  podle  Va¬ 
seho  pram  pripojuji  nekolik  pozndmek.  Pochopfte 
jiste,  ze  se  v  zajmu  veci  stavfm  na  stanovisko  velmi 
jiste . . . 

Jde  predevsfm  o  zalozenf  slovnfka.  Etymologicky 
slovnfk  narodnfho  jazyka  rnuze  budto  byti  urcen  ne- 
odborne  inteligenci  (hlavne  uditelstvu)  —  tak  je 
myslen  poslky  slovnfk  Briickneruv,  bulharsky  Mla- 
denovuv,  cesky  Holubuv  —  nebo  je  6iste  vedecky, 
jako  je  Bemeker,  Walde-Pokorny  atd. 

Slovnfk  prvnlho  typu  zabfra  pole  velmi  siroke, 
sleduje  —  je-li  to  zajfmave  —  slovo  bulharske,  pol- 
ske  atd.  az  do  indoevropstiny.  Ale  takovym  V&S 
slovnfk  uz  tim,  ze  neni  napsan  ukrajinsky,  nechce  byt. 

U  vedeckeho  slovnlku  je  vsak  nutnA  delba  pra- 
ce.  Slovansky  etymologicky  slovnfk  (Berneker,  v 
nemz  pokra^uje  Korinek)  se  ma  zabyvati  slovy 
praslovanskymi  ukrajinsky  slovy  ukrajinskymi.  — 
Rozumfte  jiste,  kam  mirfm :  ukrajinsky  vedecky 
slovnfk  se  nemusf  za'byvatf  slozitymi  otazkami,  jak 
vzniklo  to  ktere  slovo  praslovanske.  Je  to  neracionelnf : 
tyto  vecf,  bude  kazdy  radeji  hledat  v  slovnfku  pra- 
slovanskem,  ev.  indoevropskem.  Technicky  pak  zna- 
mena  to  pro  Vas  obrovske  rozmnozenf  prace  —  a  to 
by  Slo  na  ukor  vlastnfho  Vaseho  ukolu,  vykladu  slov 
ukrajinskych.  Vzdyt’  to  samo  —  soude  podle  destiny 
—  je  ukol  tak  obrovsky,  ze  k  jeho  prevzeti  je  po- 
trebf  nesmfrne  mnoho  nadsenf,  idealizmu  a  odvahy. 
Tedy  rad  bych  byl  v  ukazce  ukrajinskeho  etymolo- 
gickeho  slovniku  detl,  jak  vykladate  slova:  morih, 
nechar,  pcichati,  rantuch,  sadno,  salamacha,  tabun, 
tajstra,  talabuvati  atd.,  nikoli  jen  domnela  prevzeti  z 
germanstiny,  o  nichz  souhrne  pojednal  Kiparsky  .  .  . 

Nehnevejte  se,  prosfm,  ze  jsem  Vam  tak  pre- 
upffmne  vylozil  sve  nazory.  Ale  mame  uz  prfliS  mno¬ 
ho  slovnfkovych  tors,  abychom  stali  o  jich  rozmnozova- 
nf.  A  vytycili  si  program  tak  nadlfdsky  rozsahly  — 
ze  je  nejistejsf  cesta  k  tomu  aby  cely  podnfk  ztroskotal. 

Pochybuji,  ze  by  nakladatelstvf  nynf  prflis 
energicky  vymahalo  brzke  dodanf  rukopisu  —  budete 


XIII 


tedy  mfti  dost  6asu,  abyste  si  celou  vec  dobre  rozvazil 
a  rozhodl  se  tak,  aby  z  toho  vznikl  dobry  prospech 
jazykovede,  predevsfm  ovsem  ukrajinske. 

Srde6ne  Vas  zdravi 

V.  Smilauer. 

Vazeny  pane  profesore, 

promiiite  laskave,  ze  teprve  nynf  odpovfdAm  na  V&s 
list  ze  dne  19.  2.  t.r.  Byl  jsem  postizen  naletem  a  ob- 
tlzne  stehovani  mi  vzalo  vsechen  potrebny  das.  Pre- 
cetl  jsem  si  ukazku  Vaseho  dfla  s  velikym  zajmem  a 
uspokojenfm.  Podarf-li  se  Vam  vydati  cele  dflo,  jak 
ukazka  slibuje,  bude  to  jiste  znamenite  obohaceni 
slovanske  literatury  slovnikarske.  Netroufam  si  po- 
souditi  vecnou  stranku,  ale  lfbf  se  mi  jak  strudnost 
tak  obsaznost  3.  odstavce  venovaneho  etymologickym 
vykladum.  Take  formalni  uprava  (volba  typu,  zkrat- 
ky  a  p.)  vyhovuje  nejen  po  strance  prakticke,  nybrz 
і  esteticke.  Jen  vysazenf  hesloveho  slova,  kdyz  u2 
je  zdurazneno  tucnym  typem,  se  mi  trochu  nelfbf. 
Ale  to  je  vec  velmi  podruzna  a  zavisla  na  osobnfm 
vkusu.  Vubec  lze  rfci,  ze-soude  podle  ukazky-bude 
Vas  slovnfk  mnohem  lepsf  nez  polsky  Brficknerftv 
nebo  6esky  Holubuv.  NejspiSe  se  podobd  vyte6nemu, 
bohu^el  nedokon6enemu,  dflu  Bernekerovu. 

To  je  vse,  co  dovedu  povedet  o  Vasf  ukazce, 
kterou  jste  mi  zaslal.  Preji  srde6ne  Vasemu  dflu  mnoho 
zdaru  a  jsem  s  uctivym  pozdavem 

Vam  nejoddanejsf 

Quido  Hodura, 

Praha,  XII,  Hradesfnska  33. 

V  Praze  dne  12.  dubna  1945. 


Vazeny  pane  kolego, 

predevsfm  prosfm  za  prominutf,  ze  odpovldam  tak 
pozde  na  Vas  dopis  z  po6atku  unora.  Nejsem  totiz  v 
Praze,  jsem  poslan  na  prace  do  Fantovych  zavodu  v 
Pardubicfch.  Proto  jsem  take  nemel  hned  kdy  Vam 
odpovedet  a  zaroven  Vam  podekovat  za  zaslanou 
ukazku  Vaseho  etymologickeho  slovnfku  ukrajins¬ 
keho  jazyka. 


XIV 


Ponevadz  sam  chystam  a  pripravuji  etymologicky 
slovnlk  jazyka  fieskeho  vedle  etymologickeho  slov¬ 
niku  slovenskeho,  zaujala  me  Vase  prace  dvojnasob. 

Podl-e  otistene  ukazky  zda  se  nine,  ze  se  soufiasne 
pokouslte  o  nahradu  etymologickeho  slovniku  Berne- 
kerova.  Vite  o  tom,  2e  prof.  J.  M.  Korlnek  na  uni¬ 
versity  v  Bratislava  take  od  let  pracuje  о  рокгабо- 
vani  nedokoncene  prace  Bernekerovy  nebo  splse^  o 
jejlm  pfepracovfi.nl?  V  otistene  ukazce  pak  postradam 
odkazy  na  polsky  etymolog.  slovnlk  Briickneruv  a 
Mladenovovuv  Etimologiceski  і  pravopisen  Recnik 
na  balgarskija  knizoven  ezik,  Sofija  1941, ^  ackoliv 
tak  casto  citujete  BEW.  Mel  jste  k  tomu  prllezitost 
hned  pfi  prvnlrn  hesle  brie.  Mladenov  1.  c.  str.  45 
povazuje  toto  slovo  za  slov.  .a  odvozuje  od  zakl. 
mrk — v  etymologicke  souvislosti  s  lit.  markyti.  Ostat- 
ne  pfi  bulh.  brost’  brozd’  melo  byt  spifie  brozd, 
bros(t),  srov.  Mladenov  l.c.  Neskodilo  by  уйЬес 
Bernekerovy  udaje,  pokud  se  o  ne  oplrate,  prekontro- 
lovat  o  udaje  modernejslch  slovniku.  Tak  pro 
cestinu  se  Berneker  opiral  hlavne  o  Slovnlk  Jung- 
mannfiv  a  Kottuv.  Mel  byste  proto  prihlednout  і  k 
Travnlckovu  Slovniku  jazyka  ceskeho  a  k  akade- 
mickemu  Pnrucmmu  slovniku  jazyka  ceskeho.  Ostatne 
hned  pfi  hesle  brie  oes.  brot  “Saft,  Farberrote”,  ktere 
jste  pfevzal  patrne  z  BEW,  je  splse  staro6es.  nez 
novoces.  Srov.  J.  Holub,  Strucny  slovnik  etymologicky 
jazyka  oeskoslovenskeho,  Praha  1937, ^  str.  21.  Slovnlk 
Jungmannuv  podobne  jako  Kottuv  casto  uvadejl  za 
novoces.  slov  a,  ktera  v  dnesnlm  jazykoyem  usu  davno 
nejsou.  Tim  se  rovnez  stalo  s.v.  homin,  ze  uvadlte  6es. 
homon  “Hader,  Zank”  jako  “neu  aufgenommen”  podle 
Bernekera,  ackoliv  toto  slovo  v  novem  jazyee  neni, 
srov.  Travnlcek-Vasa,  Slovnlk  jazyka  ces.,  Pnr.  slov. 
jaz.  ces.  Nalezl  sem  vsak  novoc.  dial,  homoniti,  “znlti”, 
hamoniti  se  “zlobiti  se,  hadati  se,  prlti  se”,  nahamo- 
niti  “nazvaniti,  nazvastati”,  ale  tei  hamoniti  “lakotiti; 
s  vyznamovym  pfechodem,  ktery  mhzeme  pozorovati 
v  polStine,  mame-li  gomon  tez  ve  vyznamu  “Sorge”, 
tedy  “starost,  pece”,  odkud  nenl  daleko  k  uprllisene 
starosti  o  penlze,  jakou  projevuje  lakotnost.  Ukr. 
cado  “Kind”  zije  dosud  jeste  ve  slov.  cad(a),  ciad(a), 
cado  detinsky  starec  starena,  (stare  dlte),”  sr,  Kalal, 
Slovensky  slov.,  s.v.  Neskodilo  by  uvadet  leckde  і 
formy  slovenske.  Tak  ve  slovengtine  je  doma  ono 


XV 


homon  “hlomoz”,  homonit  ‘hlomoziti”  (Kalal,  1.  c.  str. 
177),  proniklo  vsak  do  slovenstiny  patrne  z  polstiny, 
pri  cemz  ani  vliv  ukrajinstiny  nenl  vyloufien,  hlavne 
pro  vychodnl  slovenskou  oblast. 

Jak  vidlte,  moje  kriticke  poznamky  omezuji  se 
vyhradne  jenom  na  drobnosti.  Jsem  ochoten  pro- 
hlednouti  s  tohoto  hlediska  Vas  rukopis,  prlpadne 
jej  doplniti  na  zaklade  svych  poznamek  a  vlastnlho 
materialu,  ktery  jsem  nashromazdil.  Jinak  bude  Vas 
etymologicky  slovnlk  ukrajinsk6ho  jazyka  uvltan 
vsemi  slavisty  jako  dllo  velmi  potrebne  a  teslm  se 
opravdu,  az  jej  budu  mlt  v  nice. 

V  pine  ucte  s  kolegialnlm  pozdravem 

V  Mneticlch  dne  11.  brezna  1945. 

Vaclav  Polak, 

Mnetice  6.  82,  p.  Pardubice. 

❖  *  * 

Sehr  geehrter  Herr  Kollege! 

Die  Probeseiten  Ihres  “Etymologischen  Wor- 
terbuches  der  ukrainischen  Sprache”  habe  ich  mit 
Interesse  studiert.  Sie  machen  sich  damit  vdel 
Arbeit,  da  Sie  ja  iiberall  kritisch  Stellung  nehmen. 
Das  Worterbuch  greift  ilber  das  Ukrainische  damit 
hinaus.  Sie  werden  sich  einen  Namen  damit  machen. 
Die  Anlage  ist  durchaus  iibersichtlich  und  klar,  mit 
dem  System  und  dem  technischen  Aufbau  kann  man 
durchaus  einverstanden  sein.  Ich  begrlisse  sehr  Ihr 
Buch  und  wiinsche  gute  Fortschritte. 


Freundlich  grtissend  Ihr 

Ernst  Schwarz 


Prag,  am  11.  2.  1945. 


❖  ❖  * 


Sehr  geehrter  Herr  Kollege! 

Mit  verbindlichstem  Dank  bestatige  ich  den 
Empfang  der  mir  in  .zwei  Exemplaren  zugegange- 
nen  Probeseiten  Ihres  ukrainischen  etymologischen 
Worterbuches.  Die  Anlage  des  Werkes  scheint  mir 
sehr  glticklich,  die  Druckeinrichtung  durchaus  iiber- 
sichtlich,  die  fliissige  Lesbarkeit  der  einzelnen  Ar- 
tikel  vollkommen  gewahrt,  was  sich  nicht  von  alien 
etymologischen  Worterbiichern  sagen  lasst.  Beson- 


XVI 


ders  begrusse  ich  es,  dass  Sie  auch  der  Wortbildung 
das  gehorige  Augenmerk  zukommen  lassen. 

Ich  darf  mir  vielleich  erlauben,  zu  einem  der 

Artikel  auch  ein  Wort  sachlicher  Kritik  zu  aussern: 
Die  Erklarung  Stender-Petersens  (zu  hdmin)  diirf- 
te  einer  scharferen  Prufung  kaum  Stand  halten. 
Die  Grundbedeutung  der  dem  deutschen  wimmeln 
zugrundeliegenden  Wurzel  wird  bei  Kluge-Gotze 
s.  v.  mit  “Sichregen”  angegeben;  von  da  zu  “Ge- 
will”  ist  ein  zu  weiter  Weg.  uberdies  ist  die  Ent- 
wicklung  von  enlautendem  guh  zu  germ,  w  um- 
stritten,  S.  Walde-Pokorny  I  688  zu  ahd.  warm; 
fur  ursprunglichen  w-Anlaut  spricht  auch  die  re- 
duplizierte  Bildung  ahd.  wiuman.  An  kleinen  Ver- 
sehen  vermerke  ich:  brie  Absatz  3:  rich-tig  grie- 
chisch  brdtos;  ceber  Absatz  3,  Zeile  8  lies  “in  Zu- 
sammenhang” ;  hotdvyj  Absatz  3  Zeile  11  lies  ne- 
gateos. 

Unter  hovity  stort  Zeile  5  das  nicht-kursive 
jat’-Zeichen,  das  zudem  etwas  unter  der  Zeile  steht. 

Ich  nehme  an,  dass  Sie  bei  der  Zusendung  der 
Probeseiten  auch  an  den  heute  wohl  ersten  deutschen 
Fachmann  auf  diesem  Gebiete,  Dr.  J.  B.  Hofmann, 
gedacht  haben;  fur  alle  Falle  teile  ich  Ihnen  seine 
Anschrift  mit:  Miinchen,  Thesaurus  linguae 
latinae ,  Maximilianeum. 


Mit  besten  Empfehlungen 
Ihr  sehr  ergebener 

H.  Ammann 


Innsbruck, 
22.  III.  1945. 


*  ❖  * 


Out  of  the  later  criticism  the  following  should  be  men¬ 
tioned:  E.  Koschmieder’s  letter  of  March  2,  1946,  Fr. 
Specht’s  criticism  of  Jan.  29,  1948,  and  D.  Cyzevskyj’s  sta¬ 
tement  of  July  1,  1952,  viz. 

Miinchen,  2.  3.  46. 

Sehr  geehrter  Herr  Kollege! 

...  So  erfreut  ich  tiber  Ihre  Bestatigung  bin, 
so  enttauscht  werden  Sie  von  meinen  Ausfuhrungen 
iiber  Ihr  etym.  Wbch.  sein.  Ich  finde  namlich  nur 


XVII 

ganz  wenig  auszusetzen,  und  auch  das  ist  alles  ganz 
unwesentlich. 

Zu  den  auf  den  2  Seiten  gebotenen  Etymologien 
weiss  ich,  was  das  “merytum  rzeezy”  anlangt, 
nichts  zu  sagen.  Das  wissen  Sie  selbst  ja  viel  zu 
gut.  Es  ist  gut,  dass  Sie  urostsl.  Formen  bieten, 
aber  urslav.  waren — vielleicht  in  gewissen  Fallen — 
sicher  auch  von  Wert.  Nicht  immer  namlich  konnen 
die  urostsl.  Formen  die  ursl.  ersetzen,  ganz  beson- 
ders  wenn  es  sich  um  Akzent,  Intonation  und  Quan- 
titat  handelt.  Ich  kann  Ihnen  nachfuhlen,  dass  Sie 
Ihr  Wbch,  mit  derartigen  Dingen  nicht  belasten 
wollen.  Aber  fur  die  ostslav.  Spr.  sind  das  doch 
auch  enorm  wichtige  Dinge.  Aber  ich  weiss  wohl, 
welche  Schwierigkeiten  hier  entstehen. 

Es  ist  sehr  gut,  dass  Sie  die  ursl,  ksl.  und 
urostsl.  Formen  auch  typographisch  voneinander 
scheiden.  Aber  ist  es  zweekmassig,  die  ksl.  Formen 
in  Umschrift  und  die  urostsl.  in  Kyri-llica  zu  brin- 
gen,  z.  B.  bei  douh  fiihrt  das  dazu,  dass  als  ksl.  die 
Form  dlsgs  auftritt,  die  zwar  дл'ьпь  geschrieben 
aber  doch  wohl  digs  gesprochen  wurde  (gegen 
Mladenov!).  Diese  schwierige  Frage  bleibt  bei  Ver- 
wendung  der  KyrilMca  unberuhrt.  Sie  wird  bei  La- 
teinschrift  sofort  akut,  da  nach  den  heutigen  Ge- 
brauchen  jeder  Leser  bei  in  Lateinschrift  gebote¬ 
nen  Formen  selbstverstandlich  sofort  an  “Trans- 
kription”  nicht  aber  an  “Transliteration”  denkt. 
Fiir  das  Urostsl.*  aber  4  verschiedene  Formen  an- 
zunehmen:  длльгль||дльлггь||дльлльг'ь||долг'ь  “seit  II 
Jhrh.”  ist  doch  wohl  kaum  richtig,  wenigstens  in 
dieser  Form  nicht.  Diese  Formen  stellen  doch  kaum 
ein  zeitliches  Nebeneinander  dar.  Hierbei  fiihrt  die 
Kyrillica  zu  unerwiinschten  Erscheinungen.  Der 
Leser  eines  et.  Wbchs.  will  doch  beim  urostsl. 
Ansatz  die  phonetische  Sprachform,  nicht  aber  die 
Reflexe  kirchenslavischer  Hss.  in  der  Orthographie 
der  altostsl.  Hss.  finden.  “Aukr.  чядо||чадо”  wird 
ihm  z.  B.  auch  wenig  geben,  denn  die  Aussprache 
war  doch  cado ,  und  diese  orthographischen  Varian- 
ten  gehoren  in  ein  altukr.  oder  al truss.  Wbch.  mit 
genauen  Zitaten  wie  z.  B.  Sreznevskij.  Werden  Sie 

*)  Bei  Ihnen  steht  allerdings  “aostsl”  aber  auch  das  andert  nicht 
viel  an  der  Sache! 


NS g  fem.  моя  auch  moja\\moj$  angeben?  Ich  wtirde 
das  nicht  tun,  denn  es  wtirde  zu  falschen  Vorstellun- 
gen  ftihren.  Bei  дл'ьгь  aber  haben  wir  es  mit  einer 
ksl.,  bei  долгь  nach  Sachmatovs  eingehenden  Unter- 
suchungen  mit  einer  ostsl.  des  XII  Jhrh.  zu  tun,  die 
bei  Sreznevskij  nattirlich  nebeneinander  figurie- 
ren  mtissen.  Die  urostsl.  Form  ist  doch  zweifellos 
*c Islgs.  In  Lateinschrift  gehen  Sie  diesen  Schwie- 
rigkeiten  aus  dem  Wege.  —  Die  Verwendung  der 
Lateinschrift  in  den  Stichwortern  des  Hauptalpha- 
bets  ist  ein  Entgegenkommen  ftir  den  westeurop. 
Leser.  Ich  habe  lange  dartiber  nachgedacht,  bin 
aber  aur  keine  Nachteile  gestossen.  —  Haben  Sie 
eigentlich  auch  Mladenoys :  „Етимологически  и 
правописенг  речника  на  бл>лгарския  книжовен'ь 
езию>”  1941  berucksichtingt? 

Rein  ausserlich  ist  die  Frage :  kann  man  schrei- 
ben  “e-e  ksl.-ierte  Form”  (s.  brie).  Das  Wort 
“kirchenslavisieren”  hore  ich  hier  zum  ersten  Male, 
und  es  scheint  mir  schwer,  so  ein  Wort  hier  zu  ver- 
wenden. 

Im  ubrigen  1st  mir  nichts  weiter  aufgefallen. 
So  weit  ich  das,  bis  jetzt  beurteilen  kann,  wird 
dieses  etym.  Wbch.  ein  ausserst  wichtiges  Hilfs- 
mittel  werden.  Ich  kann  Sie  nur  begltickwtinschen, 
dass  Sie  sich  so  ein  dankbares  Werk  vorgenommen 
und  auch  ausgeftihrt  haben, 

Ihr  Ihnen  stets  sehr  ergebener 

E.  Koschmieder. 

*  *  * 

Sehr  geehrter  Herr  Kollege ! 

Haben  Sie  schonsten  Dank  ftir  Ihre  freundli- 
che  Zusendung,  die  ich  mir  durchgesehen  habe.  Am 
meisten  zieht  mi  eh  nattirlich  als  Sprachvergleicher 
Ihr  etymologisches  Worterbuch  der  ukrainischen 
Sprache  an,  und  ich  hoffe,  das  es  bald  im  Druck  er- 
scheinen  kann.  ( — )  Nattirlich  ist  es  schwer  auf 
Grund  der  2  Seiten  ein  abschliessendes  Urteil  ab- 
geben  zu  konnen.  Aber  das  Wenige,  das  dort  steht, 
macht  einen  tiberzeugenden  Eindruck;  Druckfehler 
ist  auf  Seite  3  Spalte  2;  griech.  negateros  ftir  ne- 
gateos;  Lat.  faveo  (faveo)  geht  auf  idg.  *guoueio 
zurtick.  Ich  weiss  nicht,  ob  ausser  abg,  govej9 


irgend  eine  andre  Form  den  Ansatz  -eio  zulasst.  Bei 
govejo  liegt  es  doch  nahe,  Ubertragung  des  e  aus 
goveti  anzunehmen. 

Ich  mochte  Ihnen  vorschlagen,  am  Schluss  des 
Werkes  Register  tiber  die  slawischen  Sprachen 
nicht  zu  vergessen.  Auf  diese  Weise  kann  das  Buch 
zugleich  als  Ersatz  ftir  ein  slawisches  etymologi¬ 
sches  Worterbuch  dienen,  da  doch  wohl  mit  einer 
Fertigstellung  von  E.  Bernekers  Buch  kaum  noch 
zu  rechnen  ist.  Der  Verleger  wird,  da  sich  der  Ab- 
satz  auf  diese  Weise  sehr  vergrossert,  nichts  da- 
gegen  einzuwenden  haben... 

Mit  besten  Empfehlungen  und  kollegialen 
Grtissen 

Ihr  ergebener 

Fr.  Specht. 

Mainz,  29.  I.  1948. 

*  *  * 

Finally,  D.  Cyzevskyj  wrote  as  follows : 

(1)  These  days  a  lack  of  Slavic  etymological 
dictionaries  is  felt  everywhere.  In  fact,  there  is  no 
such  publication  up  to  date.  A  dictionary  published 
by  Miklosich  70  years  ago  is  definitely  out  of  date; 
that  of  Berneker  has  been  interrupted  just  in  the 
middle  on  account  of  the  author's  death.  There  is 
a  scarcity,  indeed,  of  etymological  dictionaries  in 
all  Slavic  languages.  As  for  Russian  language,  re¬ 
cently  has  been  published  again  a  work  written  by 
Preobrazenskij  before  1917,  which  cannot  possibly 
satisfy  the  exigencies  of  the  day.  A  dictionary  is 
being  published  by  Vasmer...  There  is  no  Ukrain¬ 
ian  publication  of  this  kind  at  all. 

(2)  Prof.  Rudnyckyj  is  confronting  each  word 
of  his  dictionary  with  a  parallel  taken  from  other 
Slavic  languages ;  therefore,  his  work  will  serve  the 
needs  not  only  of  the  Ukrainian,  but  also  other 
Slavic  linguists. 

(3)  The  method  used  by  Prof.  Rudnyckyj  looks 
to  me  a  very  good  one,  because  the  author  is  not  li¬ 
miting  himself  to  his  own  explanations,  but  is  list¬ 
ing  also  those  already  stated  by  the  others. 


(4)  An  abundant  linguistic  literature,  added 
to  each  word  of  the  dictionary,  will  make  this  pub¬ 
lication  a  handbook  of  the  Ukrainian  —  and  Slavic 
as  well  —  linguistics. 

(5)  Prof.  Rudnyckyj  is  interested  especially 
in  the  Ukrainian  dialects,  and  lately  has  been  con¬ 
ducting  researches  on  the  Ukrainian  language 
spoken  in  U.  S.  A.  and  Canada;  this  new  material 
will  be  included  in  his  dictionary. 

I  must  emphasize  the  fact  that  Prof.  Rudnyc¬ 
kyj  is  author  of  a  number  of  fundamental  and  con¬ 
scientiously  written  publications  regarding  the 
Ukrainian  and  Slavic  linguistics.  There  is  no  doubt 
that  his  new  work  will  correspond  completely  to 
modern  standards. 

*  *  * 

In  1945,  the  entire  collection  (about  25  thousand  cards) 
was  transferred  from  Prague  via  Wunsiedel  im  Fiehtel- 
gebirge  to  Heidelberg,  West  Germany.  Thanks  to  German 
and  American  University  authorities,  the  author  was  per¬ 
mitted  to  use  the  facilities  of  the  Indo-European  and  Lingu¬ 
istic  Seminar  at  the  University  of  Heidelberg.  His  work  on 
the  dictionary  was  continued  and  about  a  thousand  entries 
were  completed. 

A  new  era  for  the  work  on  the  dictionary  began  in  1949 
when  he  arrived  in  Winnipeg,  Canada,  and  started  his  teach¬ 
ing  and  research  work  at  the  University  of  Manitoba.  The 
compilation  of  further  entries  and  the  excerpting  of  the  new 
etymological  literature  have  been  continued. 

In  1961,  in  view  of  the  scarcity  of  Slavic  etymological 
dictionaries  and,  in  particular,  in  the  absence  of  the  dictio¬ 
nary  of  this  type  in  English,  it  was  decided  that  the  material 
so  far  collected  was  sufficiently  representative  to  justify  the 
publication  of  the  present  work.  Thus  the  First  Part  of  it 
appeared  in  1962,  and  the  First  Volume  (Parts  1 — o/ll)  in 
1972.  The  Second  Volume  and  the  further  parts  will  follow 
in  due  time. 

During  the  period  between  1941 — 1971  there  were  se¬ 
veral  helpers  involved  in  the  preparatory  work  on  the  dictio¬ 


nary.  With  thanks  and  gratitude  the  author  pays  herewith 
his  tribute  to  the  following  persons  involved  in: 

Excerption  and  filing  of  the  material  — 

Marko  Antonovych  (1945);  Olena  Bilecka  (1943-1944); 
0.  Dolynchuk  (1962)  ;  George  Duravetz  (1967)  ;  Stephan 
Hallick  (1968)  ;  Christine  Hnatiw  (1963)  ;  Zeno  via  Horbay 
(1970-1971);  Larissa  Hwozdulych  (1965);  N.  Ischuk 
(1948) ;  Oksana  Jarko  (1967)  ;  Sophia  Kachor  (1967) ;  Ro¬ 
bert  Karpiak  (1966  - 1967)  ;  M.  Kleban  (1947- 1948)  ;  Anna 
Kotowycz  1968  -  1969)  ;  R.  Kuchar  (1947  -  1948)  ;  0.  Kushnir 
(1941  -  1944) ;  Jar.  Levyckyj  (1947  -  1948)  ;  T.  Lukach 
(1943-1944);  Tamara  Maykowska  (1965-1966);  Marijka 
Melnychuk  (1967) ;  Roxolana  Melnyk  (1968  -  1969) ;  Halyna 
Muchin  (1965)  ;  Tania  Murenko  (1966-1967)  ;  K.  Myklase- 
vych  (1947-1948);  Osyp  Nawrockyj  (1966-1967);  Maria 
Onufrijchuk  (1967);  Maria  Pankiw  (1964-1965);  D.  Pa- 
pish  (1966);  A.  Pawlyshyn  (1944-1945);  Myroslava  Pid- 
hirna  (1969) ;  Irene  Prodan  (1968)  ;  Maria  Pshepjurs’ka 
(1944)  ;  Jaropolk  Radkewycz  (1969)  ;  N.  Rempel  (1969)  ; 
N.  Rudnycka  (1943  -  1944)  ;  2dan  Rudnyckyj  (1966  -  1967)  ; 
Ol’ha  Rybachuk  (1947) ;  Vs.  Shevchenko  (1947  - 1948) ;  M. 
Shkawrytko  (1964-1965);  W.  Slipchenko  (1965);  A.  Slu- 
sarchuk  (1948) ;  Ivan  Sochackyj  (1948)  ;  Wasyl  Wasyliw 
(1967);  Lawrence  Yanchynski  (1968-1969);  Andrew  Zu- 
ravskyj  (1963  -  1966) . 

Compilation  of  Proto-Slavic  entries  — 

L.  Dimerman  (1966)  ;  R.  Karpiak  (1967). 

Compilation  of  entries  re  non-Slavic  elements  — 
Sophia  Kachor  (1967-1968)  ;  Josef  Petach  (1969). 

Proof-reading  — 

P.  Holinka  (1962-1971);  Osyp  Nawrockyj  (1966  - 
1971);  Ol’ha  Woycenko  (1962-1971). 

Indexing  of  lexicological  material  — 

Ol’ha  Woycenko  (1962  -  1971)  ;  Yaropolk  Radkevycz  (1970). 


XXII 


XXIII 


Bibliography;  Abbreviations  — 

Sophia  Kachor  (1969). 

*  *  * 

The  publication  of  this  dictionary  was  made  possible 
with  the  financial  assistance  of  the  following  institutions, 
organizations,  and  interested  individuals  (in  addition  to 
author’s  personal  expenses)  : 

Institutional  sponsorship  — 

The  Canada  Council,  Ottawa;  Shevchenko  Scientific  Society 
(NTSh  of  Canada) ;  Ukrainian  Free  Academy  of  Sciences 
(UVAN  of  Canada,  Incorp.) ;  The  University  of  Manitoba, 
Winnipeg;  Canadian  Association  of  Slavists  (CAS)  ;  Ukrain¬ 
ian  Canadian  Research  Foundation,  Toronto;  Ukrainian 
Canadian  Committee;  Ukrainian  Reading  Association  Pros- 
vita ;  Ukrainian  Mutual  Benefit  Association  of  St.  Nicholas ; 
Carpathia  Credit  Union  Society;  North  Winnipeg  Credit 
Union  Society;  Vira  Credit  Union  Society;  Ukrainian  Na¬ 
tional  Home  Association;  Ukrainian  Professional  and  Busi¬ 
nessmen’s  Club;  Ukrainian  Language  Association  —  all  of 
Winnipeg,  Man.;  Ukrainian  Society  Prosvita  (Port  Arthur), 
Thunder  Bay,  Ont. ;  Ukrainian  Community  of  Sudbury,  Ont. 
(through  the  efforts  of  W.  Kuryliw)  ;  “Chervona  Kalyna” 
Blast  Unit  of  New  York,  USA;  Ukrainian  Teachers  Asso¬ 
ciation,  Toronto;  Ukrainian  Literary  Society  of  T.  Shev¬ 
chenko,  Kenora,  Ont. ;  Shevchenko  Jubilee  Committee,  To¬ 
ronto;  Ukrainian  Toronto  Credit  Union;  Ukrainian  Wor¬ 
kingmen’s  Ass’n.,  Scranton,  Pa.;  University  of  Victoria 
Library. 

Individual : 

Alexander  Gregorovich,  Hamilton,  Ont.;  Petro  Hawrysy- 
shyn,  Winnipeg,  Man. ;  J.  Jopko,  Virden,  Man. ;  W.  Kozake- 
wych,  Fort  William,  Ont.;  D.  Lobay,  Winnipeg,  Man.;  S. 
Parfanovych,  Detroit,  Mich.;  Julia  Rudnycka,  New  York, 
USA;  R.  SmaLStockyj,  Washington,  D.  C.  (all  deceased). 
F.  Bogdan,  Vancouver,  В.  C. ;  A.  Cottick,  Winnipeg,  Man. ; 
S.  Durbak,  Winnipeg;  T.  Humeniuk,  Toronto,  Ont;  S.  Jan- 


kowskyj,  Winnipeg;  W.  Jaszczun,  Pittsburgh,  Pa.;  Rev.  P. 
Kameneckyj,  Toronto;  G.  Lisowyj,  Leeds,  England;  Rev.  Dr. 
M.  Olenchuk,  Whitlaw,  Alta. ;  M.  Owcharenko,  Charleston, 
Ill.;  J.  P.  Pauls,  Cincinnati,  Ohio;  A.  and  P.  Pawlyshyn, 
Brisbane,  Australia;  Rev.  E.  Pilkiw,  Winnipeg;  B.  Rozdilsky, 
Saskatoon,  Sask. ;  J.  Rozumnyj,  Winnipeg;  R.  Smyk,  Coal 
City,  Ill.;  M.  Surmach,  New  York;  H.  Szymonowycz-Rud- 
nycka,  Montreal,  P.  Q. ;  M.  and  I.  G.-Tarnawecky,  Winnipeg; 
W.  Topolnyckyj,  Winnipeg;  O.  and  W.  Trembicki,  New 
York;  K.  Tsaruk,  Macamic,  P.  Q. ;  H.  D.  Wiebe,  Winnipeg. 

To  all  these  institutions  and  persons  the  author  extends 
his  cordial  thanks. 

#  #  # 

Until  1971  there  had  been  no  etymological  dictionary  of 
Ukrainian  language  in  existence,  and  therefore,  the  author 
has  had  to  depend  on  general  Slavic  dictionaries  (Miklosich, 
Berneker)  and  dictionaries  of  particular  Slavic  languages 
(Preobrazenskij,  Bruckner,  Mladenov,  Vasmer,  Machek, 
Slawski,  etc.).  The  author  has  made  an  effort  to  excerpt  the 
entire  Ukrainian  etymological  literature  before  1971. 3 

Concerning  the  arrangement  of  the  material,  he  has  kept 
a  strict  alphabetical  order.  The  presentation  of  Ukrainian 
words  is  done  so  that  the  literary  form  appears  as  the  main 
entry.  Then  the  dialect  and  idiomatic  deviations  follow; 
further,  the  historical  documentation  is  given,  and  finally, 
data  of  the  remaining  Slavic  languages  are  included.  As  a 
novum  the  derivatives  and  synonyms  (substitutes)  have  been 

з  In  the  meantime,  the  author  continued  to  publish  some  re¬ 
sults  of  his  research.  Among  others  the  following  works  in 
this  field  should  be  mentioned:  The  Term  and  Name  Ukraine. 
Onomastica  No.  1,  Winnipeg  1951;  The  Names  Galicia  and 
Volynia ,  ibid.  No.  2;  “Istorija  j  poxodzennja  nazvy  mista  Xar- 
kova”,  Naukovyj  Zbimyk  UVAN ,  Vol.  2,  New  York  1952,  111- 
115;  ‘“Ukrajinski  etymolohiji”,  Wissenschaftliche  Mitteilungen 
der  Ukrainischen  Freien  Universitat ,  Bd.  2,  Miinchen,  1958,  S. 
44-49;  “Sputnik  and  -nik  Derivatives”,  Slavic  and  East-Eu- 
ropean  Studies ,  Bd.  4,  Montreal  1959-1960,  S.  142-150;  “The 
Origin  of  the  Name  Slav”,  Names ,  Vol.  8,  Grand  Forks  1960, 
S.  65-74;  “The  Slavic  Suffix  -epa”,  Canadian  Slavonic  Papers, 
Bd.  4,  Toronto  1959-1960,  p.  115-120;  “Poxodzennja  і  znacennja 
nazvy  Peremysl”,  Peremyshli  the  Western  Stronghold  of  Ukra¬ 
ine,  New  York  Philadelphia  1961,  pp.  106-109,  and  others,  see 
the  list  on  pp.  LXXV — LXXXV. 


XXIV 


xxv 


introduced;  they  build  up  the  second  main  part  of  the  en¬ 
tries.  The  third  part  consists  of  the  comparative  Slavic, 
Indo-European,  or  other  material  with  inherited  cognates 
or  sources  of  loan  and  foreign  words  respectively. 

Here  a  decision  had  to  be  made  concerning  the  volume 
of  vocabulary.  Although  in  that  regard  the  author  has 
oriented  himself  on  the  dictionaries  of  2elechovskyj,  Hrin- 
chenko,  Kuzela-Rudnyckyj,  Andrusyshen-Krett,  and  the  new 
Ukrainian-Russian  Dictionary  by  I.  N.  Kyrycenko  not  all 
words  of  these  works  have  been  included  in  his  dictionary. 
First  of  all,  the  important  older  lexica  and  the  basic  stock 
of  words  of  today’s  Ukrainian  literary  language  have  been 
taken  into  consideration.  To  this  the  middle  Ukrainian 
words,  neologisms,  and  those  words  whose  sound,  semantic, 
cultural  and  historical  aspects  are  of  interest  to  the  reader, 
have  been  added. 

In  view  of  the  contemporary  state  of  Ukrainian  his¬ 
torical  lexicography,  it  was  not  always  possible  to  introduce 
the  exact  historical  data  of  the  word.  The  dictionary  of 
Sreznevskij,  the  collections  of  Zyzanij,  Berynda  and  the  in¬ 
complete  dictionary  of  Tymcenko  as  well  as  the  index  of 
Kovaliv  formed  the  basis  for  the  history  of  words. 

Geographical  and  proper  names  of  people  have  been 
drawn  into  the  dictionary  to  a  great  extent.  They  have  been 
arranged  according  to  their  basic  etyma,  although  here  and 
there  they  have  been  introduced  as  particular  entries. 

In  1957,  the  author  decided  to  translate  his  material 
from  Ukrainian  into  English  for  the  following  reasons: 
There  was  no  Slavic  etymological  dictionary  in  the  English 
language,  thus  a  Ukrainian-English  etymological  dictionary 
would  offer  a  scientific  service  not  only  for  the  Ukrainian 
language  but  also  for  the  other  Slavic  languages  to  the  En¬ 
glish  speaking  users.  Another  reason  which  led  him  to  such 
a  decision  was  the  fact  that  most  Ukrainians  (two  and  a 
half  million)  live  in  Great  Britain,  Canada,  U.  S.A.,  Au¬ 
stralia  and  in  other  English  speaking  countries. 

In  compiling  his  dictionary,  the  author  relied  on  several 
previous  works ;  first  of  all,  on  the  monographic  studies,  e.  g. 


0.  Makaruska’s  “Slovar  ukrajinskyx  vyraziv,  perenjatyx  z 
mov  turkskyx”,  Zapysky  NTS,  5,  1  14;  I.  Sarovolskyj’s  “Ni- 
mecki  pozyceni  slova  v  ukrajinskij  movi”,  Zapysky  Kyjiv - 
skoho  Instytutu  Narodnoji  Osvity,  1926,  1927,  and  “Rumun- 
ski  zapozyzeni  slova  v  ukrajins'kij  movi”,  ibid.  1929;  D.  §e- 
lud’ko  “Nimecki  elementy  ukrajinskoji  movy”,  Zbimyk  Ko - 
misiji  dlja  doslidzennja  istoriji  ukrajins’koji  movy,  1,  1931 ; 
Roman  SmaT  Stockyj’s  “Prymityvnyj  slovotvir”,  Studiji  do 
ukrajins’koji  hramatyky,  6,  1929;  R.  Smal  Stocky j’s  Die 
Germanisch  Deutschen  Kurtureinfliisse  im  Spiegel  der  Ukra- 
inischen  Sprache,  Leipzig,  1942;  R.  H.  Menge’s  The  oriental 
Elements  in  the  Vocabulary  of  the  Oldest  Russian  Epos  The 
Igor 9  Tale,  New  York  1951,  etc.;  here  also  etymologies  pub¬ 
lished  in  such  Ukrainian  journals  as  Ridna  Mova  (1934- 
1939),  Ukrajinska  mova  v  skoli  (1951  -1961),  a.  o.,  should 
be  mentioned. 

As  far  as  the  methodology  is  concerned  the  author  has 
oriented  himself  on  the  results  of  the  etymological  research 
conducted  in  the  recent  time  by  several  competent  scholars 
in  America  and  Europe.  The  entries  were  analyzed  and  ex¬ 
plained  etymologically  according  to  the  following  formula 
for  genuine  as  well  loan  and  fereign  words: 


CHa 


At  xt  A,  x,  A*  xa 


•••An  xn 


+  CH  [  (a+o)d+s  ]  < 


This  formula  is  to  be  read  as  follows:  The  etymology 
of  the  word  x  (with  its  semantic  content)  in  the  system  of 
the  language  A  results  from  the  GENETIC  RELATION¬ 
SHIP  (<)  of  the  contemporary  (C)  and  historical  (H) 
material  comprising  all  the  appellative  (a)  and  onomastic 
(o)  formations  with  their  derivatives  (d)  and  semantic 
sphere  (synonyms  and  substitutes:  s)  confronted  with 
cognates  of  the  other  related  languages  (At  xi  A^  A3  x3 
. . .  A..  Xn)  to  the  source.4 


*  *  * 


4  See  Slavistica  No.  44,  Winnipeg  1962,  and  Variants  of  the  Ety¬ 
mological  Formula”,  Die  Welt  der  Slaevn,  Vol.  8,  No.  2,  Wies¬ 
baden  1963,  (p.  203-210). 


XXVI 


XXVII 


The  appearance  of  the  first  part  of  this  dictionary  in 
1962  evoked  considerable  interest  among  the  Slavists.  One 
of  the  first  reviewers,  Valentin  Kiparsky,  wrote  among 
others : 

. . .  George  Y.  Shevelov  has  stated  that  “one  of  the  sad 
traditions  of  western,  and,  indeed,  not  only  western, 
Slavistics”  is  “the  ignorance  of  Ukrainian  linguistic 
facts”  (Slavic  Word ,  4,  1955,  pp.  503  -  530) .  And,  indeed, 
while  some  smaller  Slavic  peoples  (Bulgarians,  Czechs, 
Slovaks)  have  several  etymological  dictionaries  of  their 
own  since  a  long  time,  the  more  than  40  million  Ukrain¬ 
ians  have  not  yet  got  even  one. 

It  sounds  like  a  bitter  irony  that  Rudnyckyj’s 
“workshop”  for  the  compilation  of  an  Ukrainian  ety¬ 
mological  dictionary,  which  was  started  outside  of  the 
Ukraine,  in  Prague,  1941,  had  to  be  transferred  to 
Heidelberg,  Germany,  in  1945,  and  then  to  Winnipeg, 
Canada,  still  farther  from  the  Ukraine,  in  1949.  One 
must  admire  the  tenacity  of  the  author  who  continues 
his  work  despite  such  adverse  circumstances.  On  the 
other  hand,  his  work  has  been  facilitated  since  the 
1950*s  by  the  publication  of  Max  Vasmer’s  Russisckes 
etymologisches  Worterbuch  (Heidelberg,  1950-  1958). 
Vasmer  included  in  his  dictionary  many  words  which 
he  termed  “Russian  dialectal”  and  which  were,  in  fact, 
present-day  Ukrainian.  Moreover,  most  Ukrainian  words 
which  are  not  recent  borrowings  from  Polish,  Rumanian, 
Hungarian,  Turkish,  etc.,  have  a  closely  corresponding 
form  in  Russian,  explained  by  Vasmer.  Nevertheless, 
many  of  purely  Ukrainian  idioms  were  unknown  to 
Vasmer  and  to  receive  special  treatment  by  Mr.  Rud¬ 
nyckyj  . 

Before  publishing  the  first  part  of  this  Dictionary, 
the  author  distributed  among  his  colleagues  a  booklet 
called  Etymological  Formula  With  Especial  Reference 
to  Slavic  (Slavistica,  44;  Winnipeg,  1962)  . . .  The  use 
of  this  formula  and  the  shortcomings  of  the  previous 
etymologies  by  Gorjajev  (1898),  Preobrazenskij  (1910), 
Bruckner  (1927),  Vasmer  (1954),  and  Slawski  (1956) 
are  illustrated  by  some  very  aptly  chosen  examples. 
Thus,  Rudnyckyj’s  etymological  dictionary  is  the  first 
to  follow  a  previously  elaborated  etymological  formula. 


This  formula,  however,  seems  not  to  cover  the  most  in¬ 
teresting  and  new  feature  of  the  dictionary:  the  spe¬ 
cifically  Ukrainian  interjections.  As  most  of  them  begin 
with  a-(abaz ,  abir,  abfu,  avru,  adzus ,  aduz,  akot,  etc.), 
one  can  see  already  now  the  great  importance  of  that 
innovation.  In  general,  etymological  dictionaries  include 
only  few  interjections,  though  it  is  well  known  that  the 
interjections  vary  from  one  language  to  another  even 
in  very  closely  related  groups  (for  example,  the  Finnish 
and  Estonian  ones  are  quite  different),  and  remain  the 
last  words  to  be  forgotten  or  learned  when  people 
change  their  language  . . . 

One  of  the  interesting  features  of  the  dictionary 
are  the  words  in  onomastics.  It  is  fascinating,  e.  g.,  to 
learn  that  the  city  Bar  in  the  Ukraine,  well  known  from 
the  1768  Polish  Confederation  (Konfederacja  Bar  ska) 
against  the  Russians,  was  really  Bari,  the  name  of  a 
city  in  Italy,  transplaced  to  Ukraine  by  Bona  Sforza, 
wife  of  Sigismund  I,  King  of  Poland  in  1537.  Since  the 
dictionary  is  being  printed  in  Canada,  one  understands 
that  the  name  of  the  Canadian  province  Alberta  is  in¬ 
cluded,  but  do  not  realize  the  need  of  including  Bachka 
(territory  in  Yugoslavia,  around  Novi  Sad),  where  only 
a  few  Ukrainians  are  known  to  have  been  living. 

As  to  the  etymologies,  I  agree  with  most  of  them, 
but  I  think  that  Rudnyckyj  could  have  indicated  the 
sources  of  some  Ukrainian  words  more  exactly ... 5 

Under  the  title  “First  Etymological  Dictionary  of  the 
Ukrainian  Language”  C.  Bida  of  Ottawa  wrote  as  follows:6 

In  the  second  half  of  1962  there  appeared  under  the 
auspices  of  the  Ukrainian  Free  Academy  of  Sciences  in 
Canada  the  first  fascicule  of  the  etymological  dictionary 
of  the  Ukrainian  language.  Its  author  and  editor  is 
Professor  J.  B.  Rudnyckyj  of  the  University  of  Mani¬ 
toba.  The  etymological  dictionary  is  published  in  the 
English  language. 

This  is  an  epoch  making  event  in  the  Ukrainian 
academic  life  and  linguistic  studies  especially  as  it 
marks  the  appearance  of  the  first  etymological  dic- 

3  Cf.  Slavic  and  East  European  Review ,  Vol.  7  (1963),  pp.  207-209; 
Most  of  his  criticisms  were  accepted  and  some  of  them  were 
included  in  the  second  edition. 

e  Cf.  AMERICA ,  No.  75,  Philadelphia,  21,  IV,  1966. 


tionary  of  the  Ukrainian  language.  The  Ukrainian  Ety¬ 
mological  Dictionary  by  R.  V.  Kravchuk,  as  announced 
by  the  Kiev  Institute  of  Linguistics  in  1961,  has  not,  to 
our  knowledge,  as  yet  appeared.  The  significance  of  this 
event  lies  in  the  fact  that  this  is  the  first  Slavic  Ety¬ 
mological  Dictionary  in  he  English  language.  Up  till  now 
all  dictionaries  of  this  type  appeared  in  their  respective 
Slavic  or  German  languages,  as  in  the  case  of  dictio¬ 
naries  of  Franz  Miklosich,  Er.  Berneker  and  M.  Vasmer. 

As  it  is  stated  in  the  Foreword ,  the  author  plans 
to  publish  20  fascicules  of  this  dictionary  which  will 
appear  regularly  at  definite  intervals  of  time.  The  work 
on  it  started  by  the  author  in  1941  in  Prague.  With 
the  financial  help  of  the  Ukrainian  and  other  education¬ 
al  and  scientific  institutions  he  was  able  to  collect  a  con¬ 
siderable  amount  of  material.  In  1945  the  material  was 
transferred  to  Heidelberg  where  the  author  continued 
to  work  on  the  Dictionary  in  the  Indo-European  and 
Linguistic  Institute.  Beginning  in  1949,  the  author  re¬ 
sumed  his  research  in  Winnipeg,  where  he  engaged 
himself  in  unusually  active  academic  life  and  publishing 
activity.  At  the  same  time  he  acted  as  Professor  of 
Slavic  Languages  and  Literatures  at  the  University  of 
Manitoba  and  for  many  years  served  as  President  of  the 
Ukrainian  Free  Academy  of  Sciences  in  Canada.  Thus 
the  long  years  of  preparation  resulted  in  the  ap¬ 
pearance  of  the  first  part  of  the  dictionary  which  marks 
an  important  milestone  in  the  history  of  the  Ukrainian 
linguistics  for  the  simple  reason  that  this  is  a  pioneer¬ 
ing  work. 

The  etymological  research  and  related  discipline  are 
always  connected  with  a  series  of  the  following  prob¬ 
lems:  the  history  of  the  language  and  its  literary  and 
linguistic  sources;  foreign  lexical  influences;  and  the 
dictionary  of  the  dialectal  vocabulary.  These  are  the 
problems  which  require  some  thought  and  keen  con¬ 
sideration  in  the  preparation  of  the  etymological  dictio¬ 
nary.  This  view  finds  its  full  justification  in  the  premise 
of  V.  Kiparsky,  who  says  that  it  is  difficult  to  prepare 
an  etymological  dictionary  of  any  language  before  ap¬ 
pearance  of  reliable  historical  dictionaries  of  the  given 
language.  This  is  quite  clear  and  evident,  since  in  order 
to  establish  the  basic  source  of  the  origin  of  the  word 
and  its  root  meaning,  it  is  necessary  first  of  all  to  analyze 
the  various  meanings  of  a  given  word  on  the  basis  of  a 


number  of  historical  sources  from  different  epochs.  Lan¬ 
guage  is  an  historical  notion ;  its  structure  as  well  as  its 
vocabulary  undergo  a  change  in  the  process  of  develop¬ 
ment.  Only  in  this  perspective  of  its  developmental 
process  is  it  possible  to  grasp  adequately  the  root  mean¬ 
ing  of  the  word  and  its  primary  form. 

Moreover,  one  of  the  important  sources  for  the  pre¬ 
paration  of  etymological  dictionary  is  a  dialectal  dictio¬ 
nary  for  it  reveals  to  the  researcher  the  lexical  wealth 
of  a  language.  This  is  especially  true  of  the  archaic 
dialects  which  consistently  and  persistently  preserve  the 
old  forms.  Dialects  constitute  an  invaluable  reservoir 
not  only  of  phonetical,  morphological  or  syntactical 
elements,  but  also  lexical  peculiarities  of  the  language 
in  its  geographical  interpenetration. 

A  Ukrainian  etymologist  in  his  research  encounters 
difficulties  due  to  the  lack  of  the  above  mentioned  his¬ 
torical,  dialectal  dictionaries,  and  other  related  studies. 
J.  Tymchenko’s  “The  Historical  Dictionary  of  the  Uk¬ 
rainian  Language”,  published  by  the  Ukrainian  Acad¬ 
emy  of  Sciences  in  Kiev  in  1930  (the  last  part  appeared 
in  1933),  is  a  monumental  work  though  it  does  not  take 
into  account  the  sources  of  the  XI-XIII  centuries  as  this 
was  prohibited  by  the  official  government  prescription. 
Nevertheless,  it  reaches  to  letter  Ж.  In  the  domain  of 
dialectology,  the  situation  is  somewhat  better.  Recently, 
there  appeared  several  regional  dialectal  dictionaries  by 
A.  Moskalenko  in  1958  and  P.  Lysenko  in  1961,  but  so 
far  they  have  been  scarcely  accessible  to  scholars  on 
the  American  continent.  The  same  can  be  said  about  the 
abundant  ethnographic  and  dialectal  material  collected 
by  I.  Werkhratskyj,  P.  Chuzhbynskyj,  Hnatiuk,  Draho- 
maniw  and  others  which  would  provide  the  scholars 
with  the  wealth  of  Ukrainian  dialectal  vocabulary. 
However,  these  are  accessible  to  scholars  only  to  a 
limited  degree  beyond  the  borders  of  the  native  land. 

All  these  inadequacies  and  unfavorable  circum¬ 
stances  in  the  field  of  linguistic  research  should  be  taken 
into  consideration  in  evaluating  the  Ukrainian  ety¬ 
mological  dictionary  which  ironically  enough  appears 
for  the  first  time  on  the  North  American  continent.  All 
the  preparation  in  selecting  the  historical  material  and 
choosing  the  dialectal  vocabulary  is  being  done  by  the 
author  himself  in  order  to  fill  the  gap  in  the  Ukrainian 
lexicographical  literature. 


In  spite  of  these  difficulties,  in  the  first  part  of  the 
dictionary  of  J.  B.  Rudnyckyj,  one  notes  a  distinct  ten¬ 
dency  to  emphasize  the  historical  aspect  of  the  voca¬ 
bulary  of  both,  modern,  medieval  and  the  old  period 
of  the  Ukrainian  language  and  this  feature  immensely 
enhances  the  value  and  significance  of  the  dictionary. 
In  addition,  the  author  attempts  to  accentuate  also  the 
dialectal  aspect  by  differentiating  the  western  Ukrain¬ 
ian  lexical  fund  from  the  Eastern  Ukrainian,  but  this 
aspect  of  his  work  is  not  as  thorough  as  it  should  be, 
perhaps  due  to  the  above  mentioned  reasons.  Relatively 
more  attention  is  devoted  to  the  vocabulary  of  the  Car¬ 
pathian  dialect:  namely,  the  Hucul,  Boiko,  Lemko  and 
Transcarpathian.  Other  dialects  are  not  treated  with 
such  thoroughness. 

In  his  method  of  research  the  author  maintains  and 
develops  the  comparative  aspect  which  is  so  important 
in  the  etymological  research.  The  author  takes  into  con¬ 
sideration  not  only  Slavic  but  also  numerous  European 
and  non-European  languages  with  which  Ukrainian 
lexicals  are  related. 

The  derivatives  and  the  synonyms  are  extremely 
well  represented.  The  latter  has  received  special  at¬ 
tention,  though  strictly  speaking  it  does  not  belong  to 
the  etymological  studies.  And  if  in  the  future  it  will  be 
represented  to  such  an  extent,  then  one  may  think  that 
the  first  Ukrainian  etymological  dictionary  can  serve  to 
some  degree  as  a  dictionary  of  Ukrainian  synonyms. 

The  inclusion  of  place  names  like  England,  Arctic, 
Bachka,  etc.  and  also  Christian  names  —  Anthony, 
Andrew,  etc.,  in  the  dictionary  indicates  the  author's 
extensive  plan,  but  one  must  be  cognizant  of  the  fact 
that  in  this  type  of  work  it  is  impossible  to  discuss  the 
onomastics  consistently  and  exhaustively.  Perhaps  the 
author  has  decided  to  treat  only  the  most  widely  diffused 
and  generally  used  names. 

With  all  these  valuable  features  of  the  dictionary 
of  J.  B.  Rudnyckyj,  one  can  notice  a  certain  lack  of 
foreign,  non-Ukrainian  lexicals  which  have  been  fully 
absorbed  by  the  Ukrainian  language.  Without  them  it 
would  be  impossible  to  get  along  today.  These  are  the 
words  of  the  type,  such  as  abonent  (subscriber),  absida 
(apse),  awarija  (accident),  awangard  (vanguard), 
anarkhija  (anarchy),  anketa  (questionaire),  apokryf 


(apocrypha) ,  asket  (ascetic),  anatomija  (anatomy) , 
analiza  (analysis),  albom  (album),  arsenal  (arsenal), 
arterija  (artery),  asekuracija  (insurance),  asystent 
(assistant) ,  balistyka  (ballistics) ,  barometer  (baro¬ 
meter),  baljustrada  (balustrade),  and  so  on.  These  and 
other  similar  words  constitute  today  an  important  and 
organic  lexical  fund  in  the  Ukrainian  language.  One  can 
hardly  omit  them  from  consideration. 

On  the  other  hand,  one  comes  across  many  inter¬ 
jections  like  ahu  (halloo),  ahow  (hi),  ahush,  aj  (oh), 
adyf  akur ,  akysh ,  aduz ,  adzusf  aciu,  ake,  balam  and  so 
forth,  which  have  little  in  common  with  the  etymological 
studies  and  strictly  speaking,  belong  to  the  onoma¬ 
topoeic  formations.  It  is  a  striking  feature  that  other 
etymologists,  for  some  reason  or  other,  include  in¬ 
terjections  in  their  respective  dictionaries  as,  for  ex¬ 
ample,  F.  Slawski,  the  author  of  the  most  recent  ety¬ 
mological  dictionary  of  the  Polish  language. 

While  discussing  the  onomatopoeic  formations,  it 
would  be  wise  to  mention  at  this  point  the  related  field, 
namely  the  lexical  derivatives  with  emotive  coloring 
which  one  meets  not  only  in  the  interjections  but  also  in 
nouns  and  verbs.  To  this  group  usually  belong  words 
without  a  suffix  in  which  the  root  is  repeated  in  order 
to  reinforce  the  acoustic  element.  As  a  result  of  this  re¬ 
petition  the  words  acquire  emotional  overtones.  Many 
lexical  formations  were  created  in  this  manner,  in 
Slavic  and  other  Indo-European  and  non-European  lan¬ 
guages  as,  for  example,  hohol\  khokhol ,  Russian;  kola- 
kol ,  prapor  (*por-por);  the  latter  is  exemplified  in 
French:  crest  beau-beau .  In  this  sphere  of  formations 
one  should  look  for  the  etymology  of  such  words  as  “be- 
bekhy”  which  Bruckner  for  some  reason  connects  with 
the  etymology  of  word  baba  (an  old  lady).  A  relatively 
large  number  of  words  were  formed  in  this  way,  which 
from  the  derivational  point  of  view  are  connected  with 
interjections  and  it  is  here  that  one  should  look  for  their 
respective  etymologies. 

In  my  opinion,  one  should  add  to  these  lexical  for¬ 
mations  such  words  as  baraban  (drum),  balabukh(a), 
etc.,  rather  than  to  connect  them  with  words  of  Persian 

or  Turkic-Tartar  origin  as  it  is  done  by  Mladenov. 

*  *  * 

In  this  brief  review  of  J.  B.  Rudnyckyj's  dictionary, 
it  is  difficult  to  evaluate  the  sources  which  the  author 


XXXII 


XXXIII 


intends  to  use  since  they  are  to  appear  in  the  last  part 
of  the  proposed  work.  Nevertheless,  from  the  cited  ab¬ 
breviations  one  concludes  that  the  work  under  consi¬ 
deration  is  being  prepared  on  the  basis  of  rich  lexical 
material.  This,  in  part,  is  suggested  by  the  abundancy 
of  cited  etymological  variants  of  different  scholars  to 
whom  the  author  refers  quite  frequently. 

Moreover,  on  the  basis  of  the  first  part  it  would  be 
premature  to  give  a  proper  evaluation  of  the  dictionary 
which  still  requires  enormous  amount  of  work  and 
scholarly  effort.  On  the  other  hand,  if  we  compare  the 
first  part  of  J.  Rudnyckyj’s  etymological  dictionary  and 
its  respective  source  material  with  the  already  mention¬ 
ed  Polish  dictionary  of  F.  Siawski,  then  we  can  con¬ 
clude  that  the  former  illustrates  greater  abundancy  of 
source  material  than  the  latter.  This  fact  should  be  em¬ 
phasized  since  Slawski’s  dictionary  is  being  prepared 
on  indigent  Polish  soil,  where  the  author  had  at  his 
disposal  all  the  available  documentary  sources. 

We  are  confident  that  the  forthcoming  parts  of  this 
methodologically  well  organized  work  will  be  enriched 
by  lexical  material  and  that  the  author  will  succeed  in 
completing  his  daring  undertaking  which  will  constitute 
a  new  page  in  the  annals  of  Ukrainian  linguistics. 

The  most  extensive  review  of  this  dictionary  was  written 
by  R.  V.  Kravchuk  in  Voprosy  jazykoznanija ,  No.  4,  Moscow 
1968,  pp.  117  - 134.  The  reviewer  ( — himself  the  initiator  of 
the  Kievan  etymological  dictionary  of  1961)  raised  several 
valid  points  and  in  general  was  favourably  inclined  to  this 
work.  Two  other  severe  (though  in  some  instances  stylisti¬ 
cally  arrogant)  critics,  01.  Horbach7  and  G.  Yu.  Shevelov,s 
missed  many  points  both  in  methodological  and  substantial 
respect,  in  some  cases  misunderstood  the  author  or  misinter¬ 
preted  his  presentation  of  the  material  as  well  as  his  etymo¬ 
logies.  The  rebuttal  of  their  particular,  invalid,  points  along 
with  inclusion  of  their  justified  criticisms  are  to  be  found 


7  Cf.  Сучасність,  No.  23,  Munchen  1963,  pp.  117-122;  No.  40,  1964, 

pp.  116-121. 

я  Cf.  Language,  Vol.  44,  Baltimore  1968,  pp.  856-875. 


in  the  Addenda  et  Corrigenda  —  section  of  this  dictionary 
on  pp.  903  -  924,  or  in  some  other  scholarly  publications.9 

Finally,  an  explanation  regarding  the  second  revised 
edition  of  this  work  should  be  made.  It  was  well  perceived 
and  briefly  characterized  by  Thomas  F.  Magner  in  his  review 
of  the  dictionary  in  General  Linguistics ,  No.  2,  p.  162 : 

. . .  Rudnyckyj's  method  of  publication  is  novel:  the 
first  five  Parts  (from  A  to  Voropaj)  were  published  in 
1961  and  are  here  re-published,  with  mistakes  corrected 
and  post-1961  references  added;  ...after  Part  10  ap¬ 
pears,  Parts  6  to  10  will  be  re-published  in  a  second 
revised  edition ;  and  so  on  until  20  Parts  have  appeared 
and  have  been  revised.  This  technique,  which  has  certain 
practical  advantages,  has  one  disadvantage  for  the  buyer 
who  may  find  himself  assembling  parts  of  two  editions. 

Rudnyckyj  is  a  pioneer  in  that  his  work  is  the  first 
etymological  dictionary  of  a  Slavic  language  to  appear 
in  English ;  this  is  not  of  overwhelming  importance  for 
Slavic  specialists,  though  most  of  us  do  read  English 
better  than  Ukrainian,  but  it  is  a  boon  for  our  colleagues 
in  other  fields.  Since  etymological  dictionaries  of  related 
languages  obviously  supplement  each  other.  Rudnyckyj’s 
work  enhances  the  value  of  Vasmer’s  etymological  dic¬ 
tionary  of  Russian  in  that  Rudnyckyj  has  up-to-date 
references  for  the  many  items  common  to  both  Russian 
and  Ukrainian  . . . 

The  differences  between  the  first  and  the  second  edi¬ 
tions  of  Parts  1  -  5  of  this  dictionary,  the  revisions,  additions 
and  corrections  in  the  latter  were  extensively  discussed  by 
Iraida  Gerus-Tarnaweeka  in  Die  Welt  der  Slaven,  Jahrgang 
13,  Wiesbaden  1968,  pp.  330-336.  With  the  kind  permission 
of  the  author  and  by  courtesy  of  the  publisher  0.  Harras- 
sowitz  they  are  quoted  here  on  pp.  897  -  902. 

- x - 


o  Cf.  Die  Welt  der  Slaven,  Jahrgang  15,  Wiesbaden,  1970,  pp. 
93-95,  Otto  Harrassowitz. 


20.XI.2006  «ІЗБОРНИК»  http://litopys.kiev.ua/ 


ЕТИМОЛОГІЧНИЙ  словник 
УКРАЇНСЬКОЇ  мови 


Блажен,  провів  хто  вік  на  Батьківщині , 
Й,  на  службу  ворога  не  ставиш, 

Труди  життя  для  неї  присвятив. 

Та  тричі  той  блажен ,  хто  на  чужині, 

Од  чвар  замш  воріт,  замкнувши , 

Для  неї  жив,  змагавсь,  горів .  • . 

Етимологія,  тобто  походження,  історія  й  первісне  зна¬ 
чення  слів,  цікавила  мене  ще  в  часі  науки  в  Стрийській 
гімназії  в  1920-их  роках.  Вивчаючи  латинську,  грецьку, 
німецьку  та  інші  мови,  ми  середньошкільники  (Богдан 
Думин,  Ярослав  Спольський,  і  ін.)  порівнювали  деякі  сло¬ 
ва  з  української  мови  з  їхніми  відповідниками  в  класич¬ 
них  чи  сучасних  мовах.  Не  обходилося  тоді  й  без  т.  зв. 
жартівливої  народної  етимології  в  роді  виводу  французь¬ 
кого  jour-y  від  українського  журу  (діялектного  означення 
„ранньої  кашки”),  мамалиги  від  „мама  лигає”,  а  назви 
міста  Стрия  від  одного  з  наших  „стриїв”  (=дядьків).  Пер¬ 
шою  науковою  працею,  що  я  вивчав  тоді  поза  обов’язко¬ 
вими  підручниками,  був  Словник  гужих  слів  Зенона  Ку- 
зелі  (Київ  -  Ляйпціґ,  1919).  Прочитуючи  окремі  сторінки 
цієї  книжки,  а  то  й  завчаючи  деякі  слова  напам’ять,  я  вже 
тоді  переконувався,  що  з  історією  слів  та  назв  зв’язана 
історія  культури  даного  народу,  зокрема  коли  йде  про 
взаємини  з  іншими  народами  й  їхніми  культурами.1 

Університетські  студії  у  Львові  в  1930-их  роках  по¬ 
глибили  й  скріпили  в  мене  зацікавлення  етимологією.  Я 
тоді  вперше  познайомився  з  етимологічними  словниками 
Ф.  Міклошича,  Н.  Горяєва,  А.  Преображенского,  Е.  Бер- 
некера.  Все  ж  найсильніше  враження  робив  на  мене  тоді 
Ол.  Брюкнер  своїм  етимологічним  словником  польської 
мови  (1927) :  його  широкий  культурознавчо-історичний 
підхід  до  мовних  явищ,  приступна  форма  й  сконденсовано- 


1  Пор.  Збірник  на  пошану  Зенона  Кузелі.  ЗНТШ.  169  (1962),  стор.  85. 


XXXVI 


XXXVII 


ясна  подача  матеріалу  з  багатьма  цитатами  з  української 
мови  —  все  це  корисно  впливало  на  мої  молодечі  наукові 
зацікавлення  тим  більше,  що  мої  тодішні  вчителі  —  Ян 
Янув,  В.  Ташицький  та  Ю.  Курилович  дуже  часто  запус¬ 
калися  в  етимологію  апелятивів  та  назв  у  часі  своїх  ви¬ 
кладів,  вправ  чи  семінарів. 

В  1933  році  почала  виходити  в  Варшаві  Рідна  мова  — 
популярно-науковий  журнал  за  редакцією  Ів.  Огіенка 
(пізнішого  Митрополита  Іларіона  в  Вінніпезі,  Канада). 
Опираючися  на  Преображенскому,  а  головно  Брюкнеро- 
ві,  редактор  часто  подавав  у  популярній  формі  етимоло¬ 
гію  поодиноких  українських  слів,2  чи  друкував  на  сторін¬ 
ках  свого  журналу  етимологічні  статті  інших  мовознав¬ 
ців,  напр.  Гр.  Ільїнського,  М.  Білика,  І.  Велигорського,  Є. 
Грицака  й  ін.  Я  пильно  читав  цей  журнал  (навіть  деякий 
час  кольпортував  його  між  студентами-україністами)  й 
надрукував  там  кілька  статей,  в  тому  деякі  етимологічно¬ 
го  характеру  (напр.  українське  літнище-літовище ).3 4 

Все  ж  мої  тодішні  етимологічні  зацікавлення  йшли 
більш  по  лінії  ономастики,  ніж  апелятивів.  У  1935  р.  я  дав 
пояснення  назв  Кульгиг  і  Самбора,  а  там  етимології  та¬ 
ких  топонімів,  як  Стрий,  Сємигинів,  Тєребовля ,  Жулин, 
тощо.3  Моя  перша  магістерська  праця  торкалася  похо¬ 
дження  наростків  -ище,  - исько ,  -сько  в  українській  мові 
(1934),  друга  давала  пояснення  й  етимологію  польських 
форм  jackac\\jechac  (1936)/  а  вершті  докторська  дисерта¬ 
ція  із  1937  р. :  Географігні  назви  Бойкгвщини  містила  по¬ 
яснення  близько  двох  тисяч  оронімів,  гідронімів  та  назв 
місцевостей,  нерідко  з  етимологіями  апелятивів.5 

2  їх  пізніш  зібрано  в  окремий  словничок,  що  під  кінець  життя  Митропо¬ 
лита  Іларіона  зберігався  в  Вінніпезі.  Мої  поради  друкувати  його  в  формі 
популярного  етимологічного  словника,  на  жаль,  не  ввінчалися  успіхом. 

3  Повні  наголовки  цитованих  у  цьому  тексті  статей,  книжок,  брошур  по¬ 
дані  в  книжці:  J.  В.  Rudnychyj :  A  Bibliography  oj  Writings  1933-1963, 
Winnipeg,  1964. 

4  Перша  праця  вийшла  друком  в  Українському  Науковому  Інституті  в  Вар¬ 
шаві  в  1935  р.,  друге  видання:  Slavistica  UVAN  у  Вінніпезі  в  1967; 
друга  залишилася  в  рукописі  в  архівах  Львівського  університету. 

5  Праця  вийшла  друком  у  Львові  в  1939  р.;  друге  видання:  Onomastica 

UVAN  No.  23-24,  Віннілеґ  1962. 


Після  докторату,  завдяки  старанням  3.  Кузелі,  я  ді¬ 
став  наукову  стипендію  Deutsche  Forschungsgemeinschaft 
в  Українському  Науковому  Інституті  в  Берліні  для  опра¬ 
цювання  великого  українсько-німецького  словника.  Із 
своєю  частиною  (букви:  А — О)  я  був  готовий  у  1941  ро¬ 
ці6  й  тоді  ж  переїхав  до  Праги  з  наміром  започаткувати 
свій  власний  проект:  працю  над  етимологічним  словни¬ 
ком  української  мови. 

Було  кілька  спонук  для  цього. 

Насамперед  відчуття  наукової  потреби  тако¬ 
го  словника.  В  багатьох  етимологічних  працях  у  славісти¬ 
ці  й  індоєвропеїстиці  українські  мовні  факти  могли  б  до¬ 
помогти  висвітлити  одну  чи  другу  проблему.  З  уваги  на 
брак  етимологічного  словника  української  мови  (як  уза¬ 
галі  повного  тлумачного,  синонімічного,  історичного,  дія- 
лектичного  й  інших  словників)  і  слов’янське  і  індоєвро¬ 
пейське  мовознавство  виявляють  недоліки,  що  їх  можна  б 
легко  оминути,  якби  був  такий  словник.  Нікуди  правди 
діти,  насправді  українська  мова  ще  не  „введена”  достат¬ 
ньо  в  етимологічно-порівняльні  досліди  й  це  відбивається 
на  загальному  рівні  слов’янського  чи  порівняльного  мо¬ 
вознавства  взагалі.  Як  приклад  може  послужити  україн¬ 
ський  вигук  дзус[ь]1 ,  що  залишається  єдиним  слов’ян¬ 
ським  слідом  сатемового  переходу  *§h-  в  *z-  в  праіндо- 
европейську  епоху  (пор.  гусь,  стор.  774).  Досі  цього  яви¬ 
ща  ніхто  не  завважував  у  порівняльному  мовознавстві, 
бо  українські  мовні  дані  були  для  нього  замкнуті  на  сім 
замків.  Є  багато  інших  фактів,  як  от  слова  зайвий,  огряд¬ 
ний,  осоружний,  рантух,  саламаха  й  ін.,  що  вносять  новий 
матеріял  у  славістику  й  індоєвропеїстику. 


Другою  не  менш  важливою  причиною  взятися  за 


справу  українського  етимологічного  словника  було  від¬ 
чуття  відповідальности  за  всю  тодішню  генера¬ 
цію  україністів-мовознавців,  що  —  на  мою  думку  —  по¬ 


винна  була  внести  свою  пайку  й  свій  вклад  у  загально- 


6  3.  Кузеля  й  Яр.  Рудницький:  Українсько-німецький  словник.  Отто  Гарра- 
ссовіц,  Ляйпціґ  1943. 


XXXVIII 


українську  культурну  скарбницю,  коли  попередні  поко¬ 
ління  з  цих  чи  інших  причин  не  могли  цього  зробити.  Я 
був  тоді  переконаний,  що  єдиний  Михайло  Грушевський 
в  ділянці  історії  спромігся  на  (незакінчену)  синтезу,  так 
як  перед  ним  Омелян  Огоновський  пробував  синте¬ 
зи  в  ділянці  історії  літератури,  знайшовши  продовж- 
ника  в  Михайлові  Вознякові.  В  ділянці  мовознавства  та¬ 
кої  синтези  всіх  літературних,  діялектних,  історичних,  си¬ 
нонімічних,  топо-  й  антропонімічних  витворів  духа  укра¬ 
їнського  народу  не  було.  Прикро  мені  було  часом  прислу¬ 
хатися  чванькуватості  деяких  нескомплікованих  патріо¬ 
тів  про  ,  ,чотиритисяче  літню  українську  культуру’  ’  — 
без...  еимологічного  словника!  Отож  треба  було  зара¬ 
дити  тим  більше,  що  в  той  час  ані  в  Україні,  ані  на  емі¬ 
грації  ніхто  про  справу  такого  словника  не  думав. 

Безпосереднім  поштовхом  для  мого  про¬ 
екту  були  професори  Олександер  Брюкнер  та  Макс  Фас- 
мер,  кожний  по-своєму,  в  Берліні.  Першого  я  відвідав  десь 
з  весною  1938  року  й  мав  з  ним  довгу  дискусію  на  тему 
походження  деяких  місцевих  назв,  включно  з  україн¬ 
ським  Берлином  у  Галичині,  що  його  Брюкнер  уважав  за 
відповідник  Берліну  в  Німеччині.  В  своїй  ласкавості  до 
мене,  як  молодого  тоді  адепта  етимології,  а  в  прихильно¬ 
сті  до  української  науки  й  культури  взагалі  (він  знав  і 
цінив  Івана  Франка,  дивувався,  чому  немає  українського 
університету  у  Львові,  й  т.  п.)  Брюкнер  висловив  тоді 
думку  про  конечність  опрацювання  етимологічного  слов¬ 
ника  української  мови,  якого  брак  —  на  його  думку  — 
дошкульно  відчувався  в  славістиці. 

Йнакше  дивився  на  справу  Фасмер.  Раз,  десь  на  по¬ 
чатку  1939  року,  показуючи  мені  на  своєму  помешканні 
шафки  з  матеріялами  для  свого  російського  етимологіч¬ 
ного  словника,  він  гордо  заявив,  що  його  словник  буде 
добрий  і  для  „Кляйнруссіш”.  Треба  б  хіба  зробити  якийсь 
додатковий  зошит  українських  слів,  яких  він  не  включив 
до  свого  російського  словника,  „але  їх  уже  не  так  то  ба¬ 
гато!”  —  завважив.  Мене  здивувала  тоді  не  тільки  Фасме- 
рова  „малоруська”  термінологія  (з  такими  ж  позначками 


були  його  картки  в  скриньках  із  матеріялами),  але  вза¬ 
галі  трактування  української  лексики  як  свого  рода  „до¬ 
датку”  до  російської.  Адже  ж  такий  сам  „додаток”  можна 
було  б  зробити  і  для  польської,  чеської,  болгарської,  чи 
інших  мов.  Правда,  деякі  з  них  уже  мали  тоді  свої  етимо¬ 
логічні  словники,  але  все  таки  сама  настанова  Фасмера 
( —  дійсного  члена  Наукового  Товариства  ім.  Шевченка!) 
до  української  мови  була  для  мене  тоді  нова  й  незвична. 
Відвідуючи  як  гість  його  мовознавчий  семінар  у  1938-39 
роках,  я  не  міг  надивуватися,  як  він  дозволяв  студентам 
читати  „Алєґ”  замість  Олег  для  XI  ст.,  як  міг  толерува¬ 
ти  відрізняння  в  працях  деяких  своїх  учнів  таких  мов  як 
„Кляйнруссіш”,  побіч  одночасного  „Рутеніш”,  а  це  поруч 
із  „Україніш”.  Наша  „приязнь”  з  Фасмером  довго  не  три¬ 
вала  тим  більше,  що  мій  переїзд  до  Праги  припинив  осо¬ 
бисті  взаємини,  як  здається,  на  довгий  час  (вперше  ми  зу¬ 
стрілися  аж  в  1958  р.  на  ономастичному  конгресі  в  Мюн¬ 
хені). 

Те,  що  врізалося  в  пам’ять  із  берлінських  часів  був 
Фасмерів  закид  „політики”,  не  науки  в  колах  українських 
учених:  узятися  за  щось  поважне,  до  серйозної  праці, 
напр.  зладження  українського  етимологічного  словника  — 
на  його  тодішню  думку  —  українство  було  нездібне.  Тре¬ 
ба  було  погодитися  з  сумною  дійсністю,  бо  й  справді  та¬ 
кого  словника  ми  не  мали  й  сірковими  очима  світили  пе¬ 
ред  широким  світом. 

Отак  у  Берліні  остаточно  оформилася,  а  в  Празі  в 
1941  р.  почала  здійснюватися  ідея  українського  етимоло¬ 
гічного  словника.  Я  мав  щастя  викладати  в  Українському 
Вільному  й  у  Карловому  університетах  у  столиці  Чехії,  га- 
білітувавшися  в  першому  в  1940  р.,  а  в  другому  в  1943. 
Через  виклади  й  семінарі  я  мав  можливість  контакту  з 
українською  академічною  молоддю,  а  теж  користування 
прекрасними  книжками  й  журнальними  ресурсами  Сло¬ 
в’янської  Бібліотеки  в  Каролінумі.  Дирекція  бібліотеки 
(точніш:  д-р  Карль  Вемер,  пізніш  бібліотекар  у  Гайдель- 
берзі)  відступила  мені  окрему  кімнату,  куди  я  позносив 
різні  словники  й  журнали.  Умови  праці  були  ідеальні. 


XL 


Культурно-Освітня  Референтура  Українського  Національ¬ 
ного  Об'єднання  в  Берліні  призначила  мені  одну  стипен¬ 
дію  на  оплату  студента-помічника,  згодом  Український 
Центральний  Комітет  у  Кракові  давав  другу  стипендію, 
я  сам  третю,  a  Deutsche  Forschungsgemeinschaft  четверту. 
З  допомогою  кількох  асистентів-співробітників  я  почав 
основну  ексцерпцію  українських  матеріалів  із  славістич¬ 
них  і  українознавчих  журналів  та  окремих  праць,  що  ма¬ 
ли  відношення  до  української  етимології.  З  приємністю 
й  вдячністю  згадую  тут  перших  своїх  технічних  співро¬ 
бітників:  д-ра  Олену  Кушнір,  Тараса  Лукача,  Олену  Бі- 
лецьку,  Марію  Пшеп'юрську,  Наталію  Рудницьку,  Марка 
Антоновича  й  ін. 

В  1944  ляйпціґська  фірма  Отто  Гаррассовіц,  що  дру¬ 
кувала  деякі  праці  з  українознавства,  поцікавилася  слов¬ 
ником  і  обіцяла  його  видати.  Тим  часом  вона  надрукува¬ 
ла  дві  сторінки  пробних  гасел  під  наголовком  Etymolo- 
gisches  Worterbuch  der  ukrainischen  Sprache.  Probeseiten. 
їх  я  порозсилав  на  адреси  відомих  мені  мовознавців  і  від 
деяких  дістав  відповіді. 

На  цьому  місці  наводжу  деякі  з  українських  голосів 
того  часу.7  І  так  Василь  Лев,  мій  старший  колега  з  Львів¬ 
ського  університету,  писав:8 

Етимологічний  словник  української  мови  це  зов¬ 
сім  нова  річ,  незвичайно  потрібна  для  тих,  що  вивча¬ 
ють  українську  мову.  Автор  словника,  знаний  уже 
вченому  світові  мовознавець,  піднявся  великого  і  не¬ 
звичайного  важкого  діла,  тому  що  знані  дотепер  ети¬ 
мологічні  словники  слов'янських  мов  (Мікльошіча  — 
перестарілий,  Бернекера  —  недокінчений)  обіймають 
порівняльний  матеріял  усіх  слов'янських  мов,  деколи 
не  подаючи  при  окремих  словах  українських  відпо¬ 
відників.  Зовсім  зрозуміле,  що  спеціальний  етимоло¬ 
гічний  словник  однієї  мови  мусить  бути  докладний  і 
точний.  А  з  того  завдання  проф.  Яр.  Рудницький  ви¬ 
в’язується  зовсім  добре.  Використовуючи  порівняль¬ 

7  За  іншомовними  відгуками  (чеськими,  німецькими,  англійськими)  див. 
англійська  частина  вступу. 

8  В  цитатах  збережено  правопис  кожного  з  мовознавців  так,  як  він  його 
вживав  v  листах. 

І 


XLI 


ний  матеріял  словниковий  грецької,  старослов'янської 
і  інших  слов'янських  мов  та  українські  історичні  й  су¬ 
часні  і  деколи  подаючи  літературу  предмету,  автор 
вияснює  кожне  слово  всебічно  й  виводить  на  площи¬ 
ну  індоєвропейських  мов.  Доцільно  теж  укладає  автор 
словника  німецькою  мовою,  щоб  тим  зробити  його 
доступним  усьому  вченому  світові.  Коли  автор  викін¬ 
чить  словника,  буде  він  дуже  корисною  й  необхідною 
книжкою  для  кожного,  хто  хоче  основно  пізнати  ук¬ 
раїнську  мову.  Тому  Етимологічний  словник  проф. 
Яр.  Рудницького  належить  щиро  повітати  й  побажа¬ 
ти  йому,  щоб  книжка  скоро  побачила  світ! 

В  довшому  листі  П.  Ковалів  з’ясував  ось  так  своє  ста¬ 
новище  до  словника  взагалі,  а  до  його  пробних  сторінок 
зокрема: 

1.  З  реєстру  слів  треба  викреслити  провінціяліз- 
ми.  Словник  має  бути  побудований  на  матеріалі  літе¬ 
ратурної  мови.  Наприклад  слова  бріг  (зах.-укр.)  і  до- 
щаду3  якого  навіть  в  словнику  Б.  Гринченка  нема, 
треба  викинути,  тим  більше,  що  слово  дощаду  є  сино¬ 
нім  відомого  в  літ.  мові  дощенту .  Так  само  не  повин¬ 
ні  бути  в  реєстрі  й  церковнослов’янізми.  Напр.  слово 
гадо ,  як  церковнослов'янізм,  не  належить  до  лексич¬ 
ного  складу  сучасної  української  літературної  мови. 
Не  слід  навантажувати  словник  архаїзмами  і  провін- 
ціялізмами,  а  натомість  поширити  реєстр  за  рахунок 
інших  літературних  слів,  які  не  ввійшли  до  словника. 

2.  Самий  принцип  етимологізування  слів  прийня¬ 
тний.  Треба  б  тільки  витримати  більшу  послідовність 
з  відповідностями  в  інших  слов’янських  мовах.  Надто 
це  стосується  білоруської  мови.  Напр.,  для  довг  з  бі¬ 
лоруської  мови  не  наводиться  відповідної  форми.  Так 
само  й  готовгш,  говіти  тощо.  Правильно  робить  автор, 
що  білоруську  мову  ставить  на  другім  місці  після  ро¬ 
сійської,  але  треба  це  проводити  послідовно,  а  також 
і  не  пропускати  білоруської  мови,  як  це  трапляється 
на  пробних  сторінках. 

3.  Не  відомо,  з  яких  міркувань  білоруські  слова 
позначаються  латинкою,  а  російські  власним  шриф¬ 
том?  Краще  було  б  уніфікувати  в  той  або  в  той  бік. 
Думаю,  що  послідовніше  й  науковіше  було  б  всі  су¬ 
часні  мови  позначати  латинкою,  а  старі  (ст.-укр.  і  ст.- 
ц.-сл.)  кирилицею. 


XLII 


XL  III 


4.  Російські  слова  (коли  залишити  свій  шрифт) 
треба  передавати  офіційним  правописом,  відкинувши 
т>  в  кінці  слів  і  змінивши  t  на  е.  В  російськім  офіцій¬ 
нім  правописі  вже  з  1917  року  не  існує  ні  £  ні  т>.  От¬ 
же  нема  рації  ускладняти  український  словник  зай¬ 
вими  знаками,  які  відійшли  в  сферу  історії.  Старого 
російського  правопису  до  1917  року  дотримується  те¬ 
пер  частина  старої  російської  еміграції,  вбачаючи  ре¬ 
форму  рос.  правопису  1917  року  справою  рук  боль- 
шевизму,  тоді  як  насправді  реформа  була  переведена 
Рос.  Акад.  Наук  ще  в  червні  1917  року,  тобто  до  боль- 
шевицької  революції. 

5.  Думаю,  що  слова  під  титулом  aksl.  треба  бу- 
лоб  передавати  не  латинкою,  а  кирилицею.  Але  сло¬ 
ва  під  титулом  Ursl.  треба  передавати  латинкою,  бо 
вони  справді  спільні  для  всіх  слов’янських  мов. 

6.  Я  сумніваюся,  щоб  в  літер,  українській  мові 
поряд  з  гомін  існувало  гоміт?  Треба  б  залишити  в  тек¬ 
сті,  як  основну  літерат.  форму  тільки  гомін,  звернув¬ 
ши  увагу  на  інші  подібні  випадки.  Покищо  треба  по¬ 
дати  етимологію  загально-вживаних  слів. 

7.  Слова  під  титулом  aksl.  (напр.  goveti)  треба 
послідовно  містити  перед  словами  під  титулом  aukr. 
(напр.  говіти),  а  не  навпаки,  як  це  видно  з  наведе¬ 
них  прикладів.  Відповідності  з  нових  слов’янських 
мов  треба  подавати  в  такому  порядку:  спочатку  схід¬ 
но-слов’янські  мови  (українська,  російська,  білорусь¬ 
ка),  далі  південно-слов’янські  мови  (польська,  чесь¬ 
ка,  словінська). 

8.  Слова  сумнівної  етимології  або  слова,  що  не 
піддаються  етимологізуванню  взагалі,  слід  би  було 
з  деяких  практичних  міркувань  відзначити  в  кінці. 

Прага,  5  лютого  1945. 

А.  Коцевалов,  професор  клясичної  філології  в  Укра¬ 
їнському  Вільному  Університеті,  висловився  так  про 
словник : 

З  великою  насолодою  прочитав  пробні  сторінки 
Вашого  етимологічного  словника.  Дуже  приємно  ба¬ 
чити  серед  українських  дослідників  лінгвіста,  який 
ставить  собі  приблизно  ті  ж  завдання  та  йде  тими  же 
шляхами,  що  і  європейські  вчені,  та  дорівнюється  ви¬ 


датним  німецьким  та  французьким  ^ученим.  Власне 
кажучи,  я  етимологіями  ніколи  не  займався  спеціяль- 
но  і  тому  майже  ніяких  зауважень  зробити  не  можу. 
Перш  за  все,  в  Ваших  пробних  сторінках  звертають 
на  себе  увагу  друкарські  помилки  в  грецьких  сло¬ 
вах...  Розуміється,  помилки  такого  роду  в  серіозних 
лінгвістичних  працях  не  припустимі,  але  я  гадаю,  що 
Ви  в  дальших  коректах  ці  помилки  вже  самі  виправи¬ 
ли  і  тільки  на  всякий  випадок  указую  Вам  на  те. 

Далі,  на  мою  думку,  добро  було  би,  як  би  Ви  s.  v. 
hotovyj  більше  зупинилися  на  грецькому  negateos:  Ви, 
очевидячки  за  Махеком  перекладаєте  це  через  ’neu 
erzeugt’,  але  гіе-  у  всякому  разі  не  могло  виникнути 
з  пео-  і  тому  не  може  визначати  ’neu’;  таким  чином 
цей  переклад,  на  мою  думку,  ніби  то  не  виправдуєть¬ 
ся...;  взагалі  пе-  в  складних  словах^має  значення  від¬ 
речення,  напр.  ne-gedis  ’безкорисний’,  що  для  Вас  зов¬ 
сім  не  підходить;  Brugmann  та  Boisacq  убачають  в 
грецькому  negateos  пень  negat - чеське  snaha  —  то¬ 

ді,  розуміється,  слово  готовий  не  мало  би  нічого 
спільного  з  negateos . 

S.  v.  hovity  при  етимології  говіти  —  faveo 
(foveo)  треба  було  би  зазначити,  що  ця  етимологія 
належить  Meillet  MSL  8,  280  та  Brugmann’y  (Sach. 
Вег.  1889,  47,  див.  Walde-Hofmann...). 

S.  V.  brie  можна  було  би  зазначити,  що  як  що 
грецьке  brotos  наближається  до  санскрит,  murtah - 
’запеклий’  (д.  Boisacq,  s.  v.)  то  бріг  з  brotos  (тоді  > 
*mbrotos  >  *mrotos  зближати  не  можна. 

Крім  того  стор.  З,  перша  шпальта,  рядок  15  (s.  v. 
harazd),  може  замість  “Diese  Auffassung  ist  lautlich 
unmoglich  wegen  si.  a  und  got.  а...”  треба  писати 
“...wegen  si.  o  und  got.  а...”,  бо  в  пісні  про  полк  Ігоря 
у  Вас  гораздьі  герез  о  і  т.  д. ;  може  це  теж  друкарська 
помилка,  як  що  я  правильно  розумію  контекст... 

Врешті  Юрій  ІПевельов  у  листі  з  ЗО.  XII,  1944,  з  Пля- 
уену  писав  про  згадані  пробні  сторінки  таке: 

. . .  Великою  і  надто  приємною  несподіванкою  бу¬ 
ло  для  мене  довідатися,  що  Ви  працюєте  над  україн¬ 
ським  етимологічним  словником.  От,  власне,  потрібна 
праця,  за  якою  все  наше  мовознавство,  ба  навіть  куль¬ 
турний  розвиток  взагалі,  аж  кричить!  Ваша  ініція- 


XLIV 


XLV 


тивність  і  працьовитість  мене  просто  захоплює,  надто 
коли  зважити  на  теперішні  складні  умови. 

Ті  сторінки  справили  на  мене  загалом  своєю  си¬ 
стемою  дуже  добре  враження.  Зауважень  можу  по¬ 
дати  тільки  небагато.  Система  чітка,  науково  витри¬ 
мана.  Хотілось  би  тільки  використання  матеріялу 
балтицьких  мов  —  це  було  б  часто  дуже  доречно. 
Сумнів  викликає  потреба  давати  вивідні  слова  (в  да¬ 
ному  випадку  дощаду  і  дощенту)  окремим  гніздом, 
коли  вже  є  гніздо  для  кореня.  Думаю,  що  це  варт  ро¬ 
бити  тільки  тоді,  коли  дане  вивідне  слово  має  якусь 
особливо  своєрідну  свою  історію,  а  в  інших  випадках 
краще  було  б  з’єднувати  їх  з  основним  гніздом.  В 
ускладнених  випадках  хотілося  б  більшого  чи  до¬ 
кладнішого  обґрунтування  не  зовсім  звичайних  фо¬ 
нетичних  переходів  (як  от  припущене  Вами  д  >  т  в 
дощенту ),  а  особливо  семантичних  змін  (як  от  при 
розвитку  довг  із  довгий ).  Тут  могли  б  бути  корисни¬ 
ми  і  паралелі  з  іншими  словами,  що  розвивалися  по¬ 
дібно.  Поза  цими  деталями,  повторюю,  система  вида¬ 
ється  мені  дуже  вдалою,  і  я  охоче  при  нагоді  висту¬ 
плю  пропаґатором  Вашої  праці . . . 

*  *  * 

Друга  світова  війна  не  сприяла  науці,  а  зокрема  ети¬ 
мологічним  дослідам.  В  1943  р.  прийшла  вістка  з  Берлі¬ 
ну,  що  збомбардовано  дім  М.  Фасмера,  а  з  цим  знищено 
всі  його  матеріяли  для  російського  етимологічного  слов¬ 
ника,  що  його  мав  видавати  Карль  Вінтер  у  Гайдельберзі. 
В  лютому  1945  збомбардовано  Прагу  й  частинно  зруйно¬ 
вано  Український  Музей  на  Панкраці  з  його  колекціями. 
Спокійна  до  того  часу  Прага  ставала  небезпечним  місцем 
для  дальшого  зберігання  моїх  матеріялів  і  етимологічних 
ексцерпцій  на  карточках,  яких  уже  назбиралося  коло  25 
тисяч.  Я  з  родиною  рішив  виїхати  на  Захід.  Нашою  дале¬ 
кою  метою  був  Гайдельберґ,  незншцене  університетське 
місто  над  рікою  Некаром,  а  ближчим  етапом  —  прикор¬ 
донне  містечко  Вунзідель  у  Фільтельґебірґе. 

Не  без  пригод  ми  приїхали  туди  дня  13-го  квітня 
1945  р.  й  після  всяких  труднощів,  зв’язаних  із  тодішні¬ 
ми  воєнними  обставинами,  нам  удалося  знайти  примі¬ 
щення  в  готелі  „Баєрішер  Гоф”  у  самому  центрі  міста, 


а  пізніше  на  приватній  квартирі  у  пані  Зімлер,  місцевої 
німки. 

Все  виглядало  можливо,  журили  нас  тільки  наші 
посилки  з  книжками  вислані  з  Праги  на  одресу  місцевого 
музею.  Як  виявилося  згодом,  вони  не  дійшли  й  по  сьогод¬ 
ні  —  пропали  десь  під  Пільзном,  можливо  збомбардовані, 
а  можливо  й  присвоєні  чеськими  урядовцями  в  часі  війни, 
бо  тоді  нерадо  пропускали  з  Чехії  посилки  до  Німеччини. 
Так  чи  сяк  я  вже  ніколи  більше  не  бачив  своїх  словників, 
граматик  та  інших  книжок,  висланих  на  адресу  Вунзі- 
дельського  музею. 

Події  в  спокійному  містечку  йшли  швидко.  Через 
тиждень  після  нашого  приїзду  його  зайняли  американ¬ 
ські  війська.9 

З  вдячністю  згадую  тут  команданта  американської 
залоги  в  Вунзіделі,  що  тоді  підписувався  військовим  псев¬ 
донімом  Дж.  Венард.  Я  відвідав  його  кілька  днів  після 
„окупації”  Вунзіделя,  з’ясував  йому  своє  положення, 
справу  словника  й  конечність  виїзду  до  якогось  універси¬ 
тетського  міста,  preferably  Heidelberg,  для  продовжуван¬ 
ня  праці. 

Зовсім  несподівано  він  запитав: 

—  Do  you  have  the  eleventh  and  twelfth  fascicles  of 
Walde-Hofmann?  Did  Winter  publish  them  already? 

Я  був  здивований  цим  питанням  і  взагалі  ознайом¬ 
ленням  американського  вояка  з  етимологічними  досліда¬ 
ми  в  Німеччині.  Я  поінформував  його,  що  оба  зошити  . є 
в  мене,  зн.  йшли  поштою  до  Вунзіделя  й  можливо  тепер 
їх  дістану,  коли  закінчиться  війна.  Радо  йому  покажу  їх. 
Але  й  так  їх  легко  набути  в  видавця  в  Гайдельберзі.  Я  за¬ 
явив  охоту  поїхати  туди  й  привезти  йому  ці  зошити,  чим 
він  дуже  зрадів.  В  дальшій  розмові  він  признався,  що  зай¬ 
мається  етимологією  клясичних  мов,  а  передусім  латин¬ 
ської,  й  що  був  від  років  передплатником  Вальде-Гофман- 
нового  словника.  На  жаль,  війна  перервала  правильне  по- 

9  Пор.  Яр.  Рудницький  „З  подорозкнього  потатника”,  Наша  Мета.  Торон¬ 
то,  ч.  38,  19-го  вересня  1970,  стор.  2. 


XL  VI 


стачання  йому  окремих  зошитів  і  ось  він  дуже  радо  хо¬ 
тів  би  скомплектувати  свій  примірник.10 

У  висліді  цієї  візити  я  мав  забезпечене  не  тільки  пе¬ 
ребування  в  Вунзіделі,  де  ввихалися  совєтські  „делега¬ 
ції”  для  поворотців  „на  родіну”,  але  й  офіційну  армійську 
перепустку  до  Гайдельберґу.  Тому  що  тоді  ще  не  ходили 
пасажирські  поїзди  в  Німеччині,  вона  допомогла  мені  за¬ 
їхати  різними  американськими  ваговозами  й  джіпами, 
включно  з  амбулянсами  Червоного  Хреста,  до  „обіцяної 
землі”  —  Гайдельберґу. 

Закупивши  по  два  примірники  Вальде-Гофманна  в  ви¬ 
давництві  Вінтера,  я  почав  оглядатися  за  приватним  по¬ 
мешканням  у  Гайдельберзі.  Справа  йшла  тяжко,  бо  це  мі¬ 
сто  було  тоді  головною  квартирою  американської  армії, 
прибіжшцем  усяких  інтелектуальних  „скитальців”  і  свого 
роду  академічним  Ельдорадом  німців.  Все  ж  із  допомо¬ 
гою  університетського  офіцера,  на  якого  вплинув  проф. 
Вол.  Тимошенко  з  Каліфорнії,  що  тоді  перебував  у  Гай¬ 
дельберзі,  а  теж  із  допомогою  двох  словникових  видавців 
з  видавництва  К.  Вінтера  й  Й.  Ґрооса,  по  довгих  вичіку¬ 
ваннях,  я  врешті  дістав  дозвіл  на  дві  кімнати  на  передмі¬ 
сті  Гайдельберґу  —  Рорбах.  З  трудом  я  повернувся  до 
Вунзіделя  й  при  нагоді  перевіз  усі  книжки  й  матеріали 
до  Гайдельберґу.  Для  словника  почалася  справжня  „зо¬ 
лота  доба”.  Університетський  офіцер  казав  дати  мені  клю¬ 
чі  до  Індоєвропейського  й  Мовознавчого  Інституту  Гай- 
дельберзького  університету  й  я  щодня  одинцем  просиджу¬ 
вав  у  ньому,  працюючи  над  словником. 

Поволі  німці  приходили  до  слова  в  академічному  жит¬ 
ті,  Гайдельберзький  університет  почав  діяти.  За  дозволом 
декана  Реґенбоґена  й  професора  Г.  Краге  я  мав  дальше 
змогу  користуватися  бібліотекою  згаданого  інституту  й 
працювати  над  словником.  Крім  нових  ексцерпцій,  зокре¬ 
ма  гейдельберзьких  видань,  я  опрацьовував  поодинокі  га- 

10  Йшло  про:  A.  Walde  Lateinisches  etymologisches  Worterbuch.  Dritte 
neubearbeitete  Auflage  von  J.  B.  Hofmann.  Lieferung  11-12,  Heidelberg 
1988-1940. 


XLVII 


6Bp 


сла  в  українській  мові.  Як  зразок  наводжу  одне  з  них  у 
автентичному  форматі  з  рукопису: 

Р*хиан,  рахнанин глеґендаряий  леїпханець  мітичної 

країни  на  півдні ;праведний  християнин; бід¬ 
ний  ;  пох,:  рахманний  *  лагідний,  добрячий, 
смирний  ,  рахманський  /див. Великдень/;  сукр. 
рахманв  з  І4.ст.ПЕС  2,186.  Слова  відомі  ще 
в  бр.  ,рос.  і  поль. мовах  /в  цій  останній 
із  укр,/.  Запозика  з  сх.  мов,  пор.  тур. -ар. 
rahman  ^милосердний*,  ж  тех  S  ввр. 
га^иапі  'милосердний”.  На  основі  нар. ети¬ 
мології  Бтотожненр  це  слово  з  індійськими 
брагманами .  відомими  в  Україні  з  повістей 
»Александр ії » , »Хохденій  Зосими»  й  ін. ,  а  теж 
із  и;®ршого;  т.зв.Несторввого  літопису, де 
згадка  про  »вактріяяЬ,  глаголемихЬ  врахмаяЬ». 
За  нар.  легендами  рахианів  12;  вони  їдять 
тільки  раз  в  рік  на  £еликдейь|рахманський| 
/звідсіля  зворот:»постимо,як  рахмаие»/  й 
живуть  дуже  щасливо  й  побожно  /звідсіля 
нар.:»сесе  не  чоловік,  але  якийсь  рахмавив»/. 

MEW  272  .Hantiaz  PF  1,459,  ГЕС  296,  ВдЕ 
459,  LEW  135  .-Неприйнятний  вив  ід  від  слова 
4ЗДІОДШ!,  поданий  БПерие  О.Патцьким,  Правда 
І/І867 .стор, 69-71,79  і  87-8,  опісля  Соболев- 
ським  РФВ  64,170-7,  Kopoeu  І  ін. ,%  теж  ПЕС 
2,186-7» 


XL  VIII 


У  Гайдельберзі  я  опрацював  коло  тисячі  гасел  під 
різними  початковими  буквами.  Я  керувався  тоді  більш  се¬ 
мантичними  гніздами  й  первісною  спорідненістю  слів,  як 
їхнім  абетковим  порядком.  Отак  напр.  побіч  а,  аби,  агей, 
були  такі  слова  як  булька,  вертеп,  галайстра,  плоский, 
Різдво,  рожа,  троянда,  аж  до  ягілки  й  ягоди. 

Як  у  Празі,  так  і  на  цьому  новому  етапі  словникової 
праці,  помагали  мені  в  ексцерпції  відповідного  матеріялу 
в  роках  1946-1948  такі  студенти:  Р.  Кухар,  М.  Клебан,  К. 
Микласевич,  Яр.  Левицький,  Ол.  Павлишин,  А.  Слюсар- 
чук  і  Вс.  Шевченко  в  Гайдельберзі  й  О.  Рибачук,  Ів.  Со- 
хоцький,  Н.  Іщук  в  Авґсбурзі.  Відповідні  стипендії  для 
деяких  з  них  давала  стипендійна  комісія  при  Станиці  Са- 
нітарно-Харитативної  Служби  в  Карльсруге  під  голову¬ 
ванням  інж.  О.  Охрима. 

Перебування  в  Гайдельберзі  дало  мені  теж  змогу  по¬ 
повнити,  чи  відреставрувати,  втрати  в  бібліотеці,  що  їх 
потерпіла  моя  приватна  збірка  словників  при  переноси- 
нах  з  Праги.  З  допомогою  д-ра  К.  Вемера,  що  переїхав  до 
Гайдельберґу  й  став  директором  університетської  бібліо¬ 
теки,  я  мав  змогу  випозичати  для  фотографії  чи  мікро¬ 
фільмування  важливіші  словники.  Деякі  з  книжок  „пер¬ 
шої  потреби”  я  привозив  із  Авґсбурґу  чи  Мюнхену  й  пе¬ 
редавав  для  репродукції  фотографічному  закладові  П. 
Цірова,  що  приміщувався  в  університетській  бібліотеці. 
Отак  придбав  я  тоді  репродукції  Горяєва,  Преображен- 
ского,  Брюкнера,  Желеховського,  Тимченка  й  інших  кни¬ 
жок,  без  яких  праця  над  словником  була  б  неможлива. 

У  висліді  всіх  цих  заходів  у  Гайдельберзі  в  роках 
1945-1948  я  мав  не  тільки  поповнені  свої  празькі  ексцерпти 
(коло  ЗО  тисяч  карточок),  опрацьовані  деякі  словникові 
гасла,  але  й  приблизно  відреставровану  підручну  літера¬ 
туру  й  бібліотеку.  З  уваги  ж  на  багатство  часу  для  праці 
(ми  жили  приватно  з  привезених  із  Праги  гонорарів  за 
словники  й  граматику) ,  спокійні  й  пригожі  академічні 
відносини,  наукову  атмосферу  „міста  з  червоного  каме¬ 
ню”  гайдельберзький  період  у  праці  над  словником  був 

одним  із  найкращих. 


Так  в  давній  Ольбії  захожі  різьбярі , 
Серед  буденних  справ  і  шкурної  громади, 

В  душі  плекали  сон  далекої  Геллади, 

1  для  окружних  орд ,  для  скишів-дикунів 
Різьбили  з  мармору  невиданий  богів. 

М.  З  е  р  о  в. 

Третім  етапом  праці  над  словником  була  Канада,  точ¬ 
ніш  Вінніпег,  куди  я  приїхав  з  родиною  в  січні  1949  р. 
Моїм  „спонзором”  був  видатний  громадський  діяч  і  лекси¬ 
кограф  Олександер  Григорович  із  Оттави,  з  яким  я  лис¬ 
тувався  ще  з  Гайдельберґу,  постачаючи  йому  різні  мово¬ 
знавчі  видання,  в  тому  й  українсько-німецький  словник 
із  1943  р.11  Він  намовляв  мене  до  переїзду  в  Канаду  й  обі- 
цював  зробити  все,  що  в  його  силі,  щоб  мені  допомогти 
в  переселенні.  В  1948  р.  трапилася  йому  добра  нагода:  до 
Оттави  приїхала  делегація  Українського  Національного 
Об’єднання  з  Вінніпегу  зі  списком  „спонзорованих”  нею 
переселенців  з  Німеччини.  Григорович,  як  перший  голова 
УНО  й  узагалі  заслужений  діяч  організації,  порекоменду¬ 
вав  мене  цій  делегації  й  так  я  —  поза  цим  невідомий 
ближче  УНОвським  діячам  —  попав  з  сім’єю  на  список 
їхніх  „скитальців”.  Після  приїзду  до  „столиці  українців 
Канади”  мені  виразно  заявили,  що  мій  опікун  —  Ол.  Гри¬ 
горович  і  я  всеціло  на  його  відповідальності.  Мушу  з  при¬ 
знанням  підкреслити,  що  мій  „спонзор”  не  цурався  мене, 
навпаки  піддержував  у  перші  тяжкі  дні  морально  й  ма¬ 
теріально  й  робив  заходи  на  всі  боки,  щоб  мене  „безробіт¬ 
ного”  якось  влаштувати  на  працю  по  моїй  спеціяльності. 
Як  зразок  його  заходів  хай  послужить  лист  із  25-го  січня 
1949  до  інж.  Вол.  Коссара,  тодішнього  крайового  голови 
УНО: 

. . .  Рудницький,  автор  багатьох  праць  з  україн¬ 
ської  філології  й  загально-слов’янської,  з  великим 
практичним  знанням,  яке  набув,  працюючи  над  уже 
виданим  словником.11  Було  би  злогином  не  викори¬ 
стати  (за  його  згодою)  його  знання  для  загально¬ 
української  справи .  Отже  для  кого,  як  для  кого,  але 
для  нього  мусить  найтися  відповідна  нагода  для  пра- 


11  Пор.  відсилач 


L 


ці.  Хто  ж  може  це  зробити?  Думаю,  наші  організації. 
Як  вони  не  зроблять  цього,  то  може  згодом  зроблять 
приватні  одиниці.  Але  де  ж  тоді  будуть  наші  органі¬ 
зації.  Чи  їм  тільки  роботи,  що  заводити  спори  про  те, 
чия  віра  краща  (вже  недавно  почали  знов),  або  чия 
партія  краща?  Хочу  вірити,  що  не  тільки  заанґажу- 
ється  п.  Рудницького  до  цієї  праці,  але  він  дістане 
й  відповідних  помічників,  щоб  діло  пішло  скорим  тем¬ 
пом  вперед.  Я  від  себе  можу  послужити  словниковим 
матеріялом,  який  збираю  вже  майже  тридцять  літ.12 
„Наші  організації”  та  їхні  провідники  в  Канаді  були 

глухі  на  заклики  Ол.  Григоровича  і  йому  подібних.  Не 
тільки  його  плян  щодо  мене  особисто,  але  й  щодо  субси¬ 
діювання  „відповідних  помічників”,  поодинокими  україн¬ 
сько-канадськими  установами,  організаціями,  товариства¬ 
ми  чи  клюбами  не  здійснився.13  Під  тиском  Оттави  разом 

12  3  архіву  сл.  п.  Ол.  Григоровича  в  Гамілтоні;  копія  цього  листа  була  пе¬ 
реслана  мені  його  сином  Андрієм  в  червні  1970  р.  Справа,  про  яку  пи¬ 
сав  Ол.  Григорович,  торкалася  проекту  великого  англо-українського  слов¬ 
ника,  що  його  ще  й  досі  не  здійснено  через  байдужість  „наших  організа¬ 
цій”;  пор.  теж  0.  Войценко  „Піонерська  лексикографія”,  Слово  на  сто¬ 
рожі,  Вінніпег,  ч.  7,  'стор.  13-15. 

13  Ані  Григорович,  ані  я  не  сподівалися  тоді,  що  українська  група  в  Канаді 
та  її  провідники  стримітимуть  іще  на  позиціях  із-перед  сорока  років 
так,  як  їх  того  часу  схарактеризував  Михайло  Грушевський:  „...Які  ж 
з  Вас  в  такім  разі  провідники  і  просвітителі  народні,  який  приклад  да¬ 
єте  Ви  Вашому  громадянству,  як  рекомендуєте  нашу  національність  пе¬ 
ред  чужинцями,  яке  поняте  про  неі  у  них  виробляєте?  Чи  дивуватись, 
що  нас  трактують  не  як  людей,  а  як  худобу,  котру  дають  в  роботу  і  на 
заріз  першому  ліпшому  сусідови!  Схаменіться,  ВПоважані  Панове!  Що 
робите  во  время  люте  з  нами  —  людьми,  які  житє  своє,  щастє,  достатки, 
здорове  віддали  свому  народови,  і  від  Вас,  покладаючись  на  Ваші  гарні 
слова,  помочи  сподівались,  а  не  такоі  наруги  з  нашої  біди  і  нещастя. 
Думали,  що  Ви  нам  поможете  протриматись  не  згинаючись  перед  ниніш¬ 
німи  панами  Украіни,  поможете  обстояти  наші  національні  повіціі,  доки 
вони,  сі  пани  не  побачать  себе  змушеними  признати  Украінців  на  Укра- 
іні  —  а  Ви  своєю  безжалісністю,  своєю  несолідністю  помагаєте  ім  ви- 
голожувати  ту  нещасну  купку  чесних  патріотів,  які  згуртувались  коло 
мене  і  може  зістаються  ще  одинокою  моральною  силою,  з  котрою  раху¬ 
ються  чужі  і  своі  —  тому  й  клевечуть,  і  злостяться,  що  чують  сю  мо¬ 
ральну  силу!  —  Прикро  мині  се  писати  Вам,  не  дай  Боже,  як  прикро! 
До  чого  Ви  доводите  мене  на  старі  літа !  —  Ви  котрих  я  вважав  за  кра¬ 
щих  людей,  за  патріотів !  Схаменіться,  кажу,  і  пришліть  же  нарешті  сі 
гроші... 

З  поважаннем 

Wien  VII,  Kirchengasse  41  Мих.  Грушевський 

10.  XI.  921. 

(З  Архіву  УВАН  у  Канаді,  Фонд  ЇЇ .  і  О.  Войценків ),  Треба  було  великої 
праці  й  посвяти,  щоб  аж  у  1960-их  роках  хоч  трохи  „розрухати”  громаду. 


LI 


13  Л.  Білецьким  нас  заанґажували  в  березні  1949  до  тех¬ 
нічної  праці  в  Осередку  Української  Культури  й  Освіти 
в  Вінніпезі  з  тим,  що  я  мав  їздити  по  Канаді  за  збіркою 
фондів  на  наше  вдержання,  а  теж  і  на  розбудову  Осеред¬ 
ку.  Я  провів  березень  і  квітень  на  заході  Канади,  виголо¬ 
шуючи  доповіді,  проводячи  збірки  й  вербуючи  членів  для 
Осередку.  В  Едмонтоні,  при  допомозі  П.  Лазаровича,  мені 
вдалося  нав'язати  контакт  із  Албертським  університетом 
і  в  висліді  вже  в  травні  я  мав  офіційне  покликання  на 
асистент-професора  в  Департаменті  Модерних  Мов.  Це  по¬ 
кликання  помогло  багато  при  оснуванні  Департаменту 
Славістики  в  Манітобському  університеті.  Щоб  мене  не 
втратити  з  Вінніпегу,  тодішній  президент  університету 
д-р  А.  Г.  С.  Джілсон  вирішив  не  чекати  на  народну  збірку 
фондів  на  цей  Департамент  й  пляноване  відкриття  його 
в  1951  р.,  а  почати  його  організацію  без  українських  гро¬ 
шей  уже  в  осені  1949  р.14  Попросивши  мене  здержатися 
з  відповіддю  Албертському  університетові  два  тижні,  він 
сконтактувався  з  членами  університетської  кураторії 
(Board  of  Governors)  і  виєднав  у  них  позачергове  затвер¬ 
дження  бюджету  для  нового  департаменту.  Мене  заанґа- 
жовано  до  праці  з  осінню  того  року.  Всі  мої  етимологічні 
матеріяли  опинилися  знову  в  університеті,  так  як  колись 
у  Празі. 

Організація  нового  відділу  в  Манітобському  універ¬ 
ситеті,  старання  про  підручники,  бібліотеку,  й  т.  п„  все  те 
займало  час  і  енергію  й  відтягало  від  праці  над  етимоло¬ 
гічним  словником.  Все  ж  я  дальше  збирав  матеріяли,  слід¬ 
кував,  наскільки  було  можна,  за  новою  етимологічною  лі¬ 
тературою  й  опрацьовував  дальші  гасла. 

В  1951  р.  виринула  проблема  покликання  другого 
професора,  мґра  П.  Юзика  до  складу  Департаменту,  а  з 
цим  збірки  фондів,  бо  університет  вимагав  його  оплачу¬ 
вання  українською  громадою  на  перших  п'ять  років 
(1951-1956).  Треба  було  тратити  час  і  їздити  по  провін- 

14  Пор.  В.  Жила  3  історії  українознавства  й  славістики  в  Канаді,  Депар¬ 
тамент  Слов’янознавства  Манітобського  Університету  1949-1959.  Збірник 
Заходознавства  УВАН .  Вінніпег,  1961,  стор.  22-23. 


LII 


LIII 


ції  разом  із  іншими  членами  „Клюбу  Українських  Профе¬ 
сіоналістів  і  Підприємців”,  виголошувати  промови  й  зби¬ 
рати  фонди.  Це  знову  відтягало  мене  від  праці  над  слов¬ 
ником.  І  так  роки  1951  - 1955  були  майже  непродуктивні 
для  мого  наукового  проекту.  Думав  дістати  фонди  від  ві¬ 
домих  фундацій,  щоб  могти  найняти  одну-дві  особи  для 
технічної  допомоги,  бо  ж  не  можна  було  обтяжувати  укра¬ 
їнську  громаду  ще  й  другою  збіркою  на  незрозумілий  їй 
етимологічний  (вінніпезькі  діячі  казали :  „ентомологіч¬ 
ний”!)  словник. 

На  жаль,  мої  заходи  перед  Східно-європейським  Фон¬ 
дом  Фундації  Форда  в  Нью  Иорку,  перед  Філософічним 
Товариством  у  Філяделфії,  перед  Фундацією  Ґуґґенгайма 
й  іншими  були  безуспішні.  Етимологічні  досліди  взагалі, 
а  ще  й  праця  над  українським  етимологічним  словником, 
не  йшли  по  лінії  наукових  субсидій  і  наукової  політики 
тих,  що  могли  допомогти.  Я  що  раз  більше  переконувався 
в  потребі  спертися  виключно  на  власні  сили  й  почав  „пе¬ 
реорганізовувати”  свої  пляни  й  техніку  праці.  Основним 
було  виготовити  рукопис,  і  то  в  англійській  мові,  й  поча¬ 
ти  друкувати. 

В  міжчасі  зростала  етимологічна  література,  появив¬ 
ся  словник  Фасмера,  треба  було  доповнювати  мій  матеріял 
новими  ексцерпціями.  В  Вінніпезі  цього  робити  не  було 
можна,  треба  було  їхати  в  Европу.  І  так,  починаючи  з  1955 
року,  я  що  року  влітку  виїздив  до  Лондону,  Парижу, 
Мюнхену  й  інших  міст  в  Европі  для  наукових  конгресів 
і  праці  над  словником.  Головна  ціль  моїх  поїздок  було 
ознайомлення  й  використовування  нової  мовознавчої  лі¬ 
тератури  й  доповнювання  попередніх  недостач  у  мате¬ 
ріалі. 

Як  приклад  моєї  праці  з  того  часу  може  послужити 
стаття  п.  н.  „Дигресія:  про  етимологію...”,  надрукована  в 
Новому  Шляхові ,  ч.  66,  із  19-го  серпня  1955: 

Голландія  була  моїм  останнім  етапом  у  розшуках  за 
українікою  в  бібліотеках,  а  зокрема  в  збиранні  матеріялу 
й  бібліографії  до  мого  етимологічного  словника. 


Коли  ми  при  етимології,  то  читач  мусить  мені  виба¬ 
чити  хоч  один  репортаж  присвячений  цій  справі.  Така  ди¬ 
гресія  оправдана  хочби  й  тим,  що  вся  моя  подорож  після 
конгресу  в  Саляманці  стояла  під  знаком  доповнень  моєї 
дотеперішньої  колекції  етимологічних  матеріялів,  які  я 
почав  збирати  ще  в  Празі  р.  Б.  1941  -  45.  Цю  всю  збірку 
виписок  і  матеріял  я  щасливо  довіз  до  Канади  в  1949  р. 
й  здепонував  у  Департаменті  Славістики  Манітобського 
університету,  де  вона  зберігається  й  досі  разом  із  допов¬ 
неннями  з  рр.  1950  - 1955. 

** 

* 


Є  два  роди  етимологічної  праці.  Один  (найбільш  по¬ 
ширений  серед  нефахових  кол)  —  ігнорувати  все,  що  досі 
сказано  в  даній  ділянці  й  починати  пояснювання  слів  чи 
назв  від  себе.  Цей  спосіб  остільки  легкий  і  практичний, 
що  він  не  вимагає  ніякої  більшої  праці  й  зусиль:  берете 
напр.  слово  „церква”  й  пояснюєте  так  як  Беринда  в  1627  р. 
—  що  це  від  „циркля”,  бо  кожна  церква  окружена  менш 
більш  коловим  плотом,  чи  муром,  отже  „цирклем”.  —  В 
нашій  канадській  дійсності  таїсим  чином  можна  пояснити 
напр.  Ассінібойн  як  „Свинобой”,  а  Оттаву  як  „отаву”.  Це 
т.  зв.  народні  етимології;  вони  з  наукою  не  мають  нічого 
спільного 


Справжня  наукова  етимологія  вимагає  передусім  зіб¬ 
рання  й  критичного  опрацювання  дотеперішньої  наукової 
літератури  про  кожне  слово.  Ось  так  візьмемо  як  приклад 
слово  „коровай”,  старий  український  і  слов'янський  тер¬ 
мін  із  поля  народної  обрядовости,  зв'язаної  з  весіллям. 
Література  до  етимології  цього  слова  чимала. 

Один  із  перших  на  тему  „коровая”  та  його  походжен¬ 
ня  висловився  Ол.  Потебня  в  праці:  К  истории  звуков 
русского  язьїка.  Зтимологические  заметки  (Варшава 
1880  - 1883,  III,  стор.  66),  пояснюючи  „коровай”  як  „бик  — 
жених”  —  тобто  чоловічий  відповідник  слова  „корова”.  — 
Зв'язок  із  „коровою”  бачив  тут  теж  чеський  учений  Зу- 
бати  (Архів  сл.  філ.  16,  393),  звертаючи  увагу  на  круглу 
форму  „коровая”  та  „коров’янка”.  Російський  учений  Го- 
ряєв  у  своєму  етимологічному  словникові  виводив  це  сло¬ 
во  із  кореня  *кор  -  *кол  -  'круглий'.  Німець  Ґ.  Маєр  (Югр. 
студії  II,  ЗО)  виводив  це  слово  з  грецького:  варвелі  'рід 
хліба'.  Інші,  як  Бернекер,  Преображенский  зовсім  не  по¬ 
яснюють  цього  слова  („темне”),  хоч  вони  були  авторами 
великих  етимологічних  словників.  У  1919  р.  в  Известиях 


LIV 


LV 


ОРЯС  (том  24,  книга  1,  за  1922,  стор.  121  -  22)  зайнявся 
ближче  цим  словом  Гр.  Ільїнський  (що,  до  речі,  пояснив 
багато  українських  слів)  і  подібно  як  Зубати  і  Горяєв 
зв’язував  його  з  коренем  *корв  —  ’кривий’,  ’круглий’.  Ос¬ 
танній,  як  досі,  забрав  у  цій  справі  голос  М.  Фасмер  у  сво¬ 
єму  етимологічному  словникові  (том  1,  1953,  стор.  630) 
і  завернув  до  пояснення  Потебні,  зв’язучи  це  слово  з  „ко¬ 
ровою”,  що  в  російській  мові  діялектично  може  визначати 
теж  і  „молоду”  й  наводячи  інші  назви  печива  від  домаш¬ 
ніх  звірят  (рос.:  коровушка,  білоруське:  яловица,  укра¬ 
їнське:  гуска,  бичок,  козуля  —  все  разом  печива).  Так 
(згрубша  тільки,  без  називання  дрібніших  згадок  про 
етимологію  цього  слова)  виглядає  бібліографія  тільки  од¬ 
ного  гасла.  Якщо  ви  маєте  всі  згадані  праці  під  рукою, 
не  мусите  їхати  до  Европи.  На  жаль,  їх  у  Канаді,  чи  в  Аме¬ 
риці  немає. 

Вертаючися  до  „коровая”  хочу  відмітити  ще  один  ха- 
ректеристичний  момент:  у  Лондоні  я  зустрів  проф.  Цеза- 
рію  Бодуен  де  Куртене,  дочку  визначного  філолога,  від¬ 
даного  приятеля  українців  і  української  науки.  В  розмові 
й  спогадах  про  покійного  її  батька,  ми  зійшли  й  на  ети¬ 
мологію  й  при  цьому  на  „коровай”.  Пані  Бодуен-де-Кур- 
тене  більш  етнолог  як  мовознавець  і  з  цього  становища 
підходить  до  пояснення  цього  слова,  відкидаючи  поперед¬ 
ні.  У  висліді  —  бібліографія  коровая  в  моєму  словникові 
повинна  збільшитися  ще  однією  позицією. 

** 

* 

Одначе  є  слова  для  яких  майже  немає  наукової  літе¬ 
ратури,  бо  над  ними  ніхто  досі  не  працював.  Між  ними 
є  легкі  слова,  як  напр.  „ледащо”,  „нісенітниця”,  „горіл¬ 
ка”,  а  є  й  такі,  що  важко  для  них  знайти  пояснення.  До¬ 
сить  довго  я  вже  шукаю  напр.  за  розв’язкою  слова  „зай¬ 
вий”.  Моя  концепція  —  виходити  тут  від  прислівника 
„зайво”  й  уважати  його  за  комбінацію  „за  -  є  -  ово”  в  зна¬ 
ченні  „понад  це  й  те”,  хоч  і  не  виключена,  то  проте  надто 
не  захоплює  мене.  Зовсім  припадково  в  Мюнхені  я  знай¬ 
шов  бібліографічну  нотатку  про  те,  що  в  1914  році  в  жур¬ 
налі  „Україна”  кн,  4,  стор.  79  була  окрема  стаття  підпи¬ 
сана  ініціалами  „Г.  І.”  (напевно:  Григір  Ільїнський)  під 
наголовком  „Українське  зайвий”.  І  тут  почалися  мої  шу¬ 
кання  за  „Україною”  з  1914  р.  Шукав  у  Мюнхені,  не  було, 
шукав  у  Марбурзі  —  не  знайшов,  шукав  у  Брюсселі,  Па¬ 
рижі,  Лондоні,  Оксфорді  —  безнадійна  справа.  Зовсім  при¬ 


падково  натрапив  на  „Україну”  за  1914  рік  у  Лейдені  в 
депозиті  проф.  фан  Байка.  Читач  може  собі  уявити  мою 
радість.  Навіть  проф.  Схонефельд  запалився  цією  спра¬ 
вою.  Швидко  переходимо  навипередки  річники  „Укра¬ 
їни”  один  по  одному.  Ось  і  1914  рік!  Листуємо  й  показу¬ 
ється,  що  Лейденська  бібліотека  має  тільки  початкові  кни¬ 
ги  „України”  за  1914  —  кінцевої  четвертої,  саме  зо  стат¬ 
тею  Ільїнського,  немає.  Ми  аж  присіли  з  розчарування. 
Остаточно  колега  Схонефельд  знайшов  вихід:  написати 
або  до  Гельсінкі,  або  до  Відня,  де  великі  колекції  славіки 
й  україніки  й  там  напевно  є  всі  книги  „України”  за  1914 
рік.  На  Заході  їх  немає  й  тим  самим  шкода  шукати . . . 

** 

* 

Ми  навели  тільки  два  малі  приклади  з  цілої  низки 
питань  і  труднощів,  що  їх  українські  вчені  на  еміграції 
мають  до  переборення  в  своїй  праці.  Подібних  випадків 
є  багато  більше.  І  тому  в  усю  широчінь  сьогодні  стоїть 
перед  нашим  поколінням  проблема  солідної  української 
документації  в  діаспорі.  Українські  видання  повинні  збе¬ 
рігатися,  зн.  ми  повинні  їх  висилати  до  всіх  національних 
(а  то  й  спеціяльних)  бібліотек  у  світі.  Чи  це  буде  Мадрід, 
чи  Гельсінкі,  Відень,  чи  Вашінґтон,  Оттава  в  Канаді  чи 
Веллінгтон  у  Новій  Зеландії,  в  національних  бібліотеках 
кожної  країни  повинні  бути  важливіші  видання  про  Укра¬ 
їну.  Инакше  наші  майбутні  покоління  будуть  мати  подіб¬ 
ні  пригоди,  як  я  з  „Україною”  за  1914  рік  кн.  4  у  захід¬ 
ному  „півсвіті”:  шукав  і  не  знайшов. 

Все  ж  я  не  вгавав  у  розшуках  за  цією  статтею,  роз¬ 
питував  між  знайомими,  листувався  з  бібліотеками,  пе¬ 
реглядав  каталоги  й  огляди  бібліотечних  ресурсів  у  за¬ 
хідному  світі.  Якось  не  хотілося  вірити,  щоб  у  вільному 
світі  не  було  ні  одного  примірника  цього  журналу.  А  при 
цьому,  щоб  ніде  в  мовознавчих  журналах  не  було  згад¬ 
ки  про  зміст  її,  про  саму  етимологію. 

Остаточно  влітку  1957  р.  я  знайшов  цей  том  в  універ¬ 
ситетській  бібліотеці  в  Гельсінкі,  Фінляндія.  Є  це  єдиний 
примірник  цього  випуску  України  на  заході.  Репродуку¬ 
ємо  тут  цю  статтю. 


LVI 


LVII 


Матеріали  і  намітки 


Українське  „з  д  й  в  и  й“. 

Наскільки  менї  відомо,  на  се  слово  ще  нї  разу  не  звертали 
уваги  ети.мольоґя,  а  тим  часом  воно  має  чималіш  інтерес  вже  й  як 
надзвичайно  точна  семасіольоґічна  паралель  до  рос.  міитій,  а  значить 
і  взагалі  до  словянського  lichi>.  Остаппс,  як  відомо,  повстало  від  осно¬ 
ви  *Ieikso-  і  спершу  значило— „той  що  лишив  гя“,  „оставшійся**;  йор. 
литов.  Wkh  „лишаю1*,  грецьке  Хои:сс  „останній,  остальной**  та  инше. 
Цілком  можливо,  що  з  значіння  „той  що  лишив  ся"  розвило  ся  зна¬ 
чите  рос.  „лишній"  і  в  укр.  „зайвин".  Адже  се  слово  не  можна  від¬ 
ділити  від  того  самого  коріші  *ghe(i)-  „лишати,  кидати",  від  якого  склали 
ся,  напр.,  ст.-ігтд.  hi  gate  „кидаеть  ся,  лпшасть  ся",  ав.  zazaiti  „лишає", 
потім  ст.-інд.  jahati  „лишає,"  гр.  уа'цю  „поступаюсь"  (із  */а-£чи)  та 
инше  (nop.  Ulileiibeck,  Аі.  EAV,  99:  Pivlhvitz2,  EW.  500).  Український 
нрикметішк  ріжнить  ся  від  сих  слів  тільки  ішсшпм  ступіпем  свого  ко- 
ріия  *ghoi-.  Що  ж  до  суфікса,  то  як  показують  великоруські  діалект, 
(курс.,  ворон.)  зйевйй  і  зайвий  „запасшій,  зайвий",  він  мав  спершу 
звучати  як  ьі'ь.  Отже,  zaj-evb  стоїть  в  такім  відношенню  до  za(j)-ivi>, 
як  docmoj-ень—  до  до-сто{})-ін7,. 

Не  закінченій  сеї  замітки  нагадаю,  що  Persson  в  своєму  новому 
прекрасному  трактаті*  „Boitraege  zur  imlogemaniselien  "Wortforschung" 
698,  708  не  вважає  можливим  відділяти  корінь  *ghei -  „лишати"  (власне 
„класти  в  порожніє  місце)  від  відомого  коріня  *ghei-  „зіхати*\  рос. 
«зіять"  г). 

Г.  І. 


’)  З  технічних  причин  ми  не  могли  визначити  в  еїн  замітці  нї  па.чата.чь- 
нести  ії-лоршіКіі  ffh  п  коріиях  І  *ghoi-.  нї  довжини  їх  голосників  г  і  о: 

.чпшнлнеь  hl*  визначеними  також  довжина  другого  а  в  ст.-інд.  jalmti  і  ав.  zn- 
znitl  і  довжини  Мов  ст.-інд.  hiyntc. 


Контакти  з  Европою  підсилювали  в  мене  переконан¬ 
ня  про  потребу  українського  етимологічного  словника  так, 
як  українсько-канадське  чи  американське  середовище  їх 
ослаблювало.  Можна  було  сказати  за  Біблією,  що  в  істо¬ 
рії  й  праці  над  словником  було  „сім  ситих  років”  (1941  - 
1948)  та  „сім  худих”  (1949-  1956). 


Новий  запал  влили  в  мене  професори  Тадеуш  Лер- 
Сплавінський  з  Кракова,  з  яким  я  стрінувся  на  Міжнарод¬ 
ному  Конгресі  Мовознавців  в  Осло,  Норвегія,  в  1957  р.,  а 
там  професор  Карльо  Баттісті  з  Фльоренції  (сам  співавтор 
етимологічного  італійського  словника) 15  й  професор  В.  К. 
Матьюс  із  Лондону,  Англія.  Йдучи  за  їхньою  заохотою, 
а  то  й  принаглюванням,16  я  почав  у  1957  р.  перекладати 
словник  на  англійську  мову,  щоб  його  видати  в  цій  мові, 
бо  ж  ніякого  слов’янського  етимологічного  словника  по- 
англійському  в  славістиці  досі  не  було. 

В  1958  р.  я  стрінувся  в  Мюнхені  на  Міжнародному 
Конгресі  Назвознавства  з  Максом  Фасмером,  Юлієм  По- 
корним  і  Дмитром  Ґеорґакасом  —  видатними  етимоло¬ 
гами  й  у  дискусіях  з  ними  я  відчув  більш,  як  коли  по¬ 
требу  цього  словника  з  уваги  на  давній  погляд  про  „укра¬ 
їнський  додаток”  до  російського  етимологічного  словни¬ 
ка.  Після  повороту  до  Канади  я  посилив  свою  працю  й 


Мюнхен  1958:  автор  у  товаристві 
М.  Фасмера,  Ю.  Покорного  й  Д.  Ґеорґакаса. 


15  Пор.  Carlo  Battisti  —  Giovanni  Alessio:  Dizionario  etimologico  italiano, 
1—5  Firenze  1948-1957.  Баттісті  був  остаточним  надхнінням  щодо  вклю¬ 
чення  синоніміки  в  мій  словник. 

16  Зокрема  настоював  на  видавання  мого  словника  проф.  Т.  Lehr-Sptawin- 
ski:  “Niecli  Pan  rzuci  wszystko  і  wydaje  swoj  stownik!”  —  були  його 
енергійні  слова  в  Осло,  а  пізніш  подібні  й  в  Пізі  на  Назвозиавчому 
Конгресі  в  1961,  пор.  мої  спогади:  3  подорожей  по  Італії,  Вінніпег — 

Рим,  1965,  стор.  105. 


LVIII 


LIX 


редагував  кожного  дня  одне-два  гасла.  В  1959  й  1960 
роках  це  ввійшло  вже  в  щоденну  рутину:  вранці  слов¬ 
ник,  а  пополудні  виклади  й  обов’язки  в  Манітобському 
університеті.  Словник  ріс  на  очах  і  я  почав  розглядати¬ 
ся  за  видавцем. 

Насамперед  я  звернувся  до  видавництва  Отто  Гаррас- 
совіц,  що  друкувало  колись  пробні  сторінки  словника,  а 
тепер  розгортало  видавничу  діяльність  у  Вісбадені,  коло 
Гайдельберґу.  Відповідь  цього  видавництва  була  відмов- 
на.  Я  переговорював  із  фірмою  Карль  Вінтер  у  Гайдель- 
берзі  —  теж  нічого  не  вийшло.  Відмовно  поставилися  й 
британські  й  американські  видавництва.  Так  і  відчувало¬ 
ся,  що  український  етимологічний  словник  не  має  ринку 
збуту  й  тому  —  а  може  й  із  інших  причин  —  ніяке  видав¬ 
ництво  не  хоче  взяти  на  себе  риск.  Врешті  й  українські 
видавці  відмовилися. 

У  1961  р.  я  все  таки  знайшов  одного  кандидата.  Був 
ним  колишній  друкар  моїх  праць  —  підручника  україн¬ 
ської  мови,  словників  та  інших  мовознавчих  видань  —  із 
Ґрефенгайніхену  під  Ляйпціґом,  що  розбудував  після  вій¬ 
ни  своє  видавництво  в  Вісбадені  під  фірмою  Franz  Steiner 
Veriag,  GMBH.  Він  видавав  у  тому  часі  етіопсько-німець- 
ко-англійський  словник  із  допомогою  Deutsche  For- 
schungsgemeinschaft  з  Бад  Ґодесберґу  й  погодився  взяти 
на  себе  видання  українсько-німецько-англійського  етимо¬ 
логічного  словника  під  умовою,  як  дістане  допомогу  з  то¬ 
го  ж  таки  джерела.  Я  приготовив  зразок  рукопису,  подо¬ 
дававши  за  кожним  українським  словом  крім  англійсько¬ 
го  ще  й  німецький  переклад.  Штайнер  вніс  прохання  на 
фінансову  допомогу  й  після  року  прийшла  з  Бад  Ґодес¬ 
берґу  відмова,  мовляв,  немає  фондів,  а  там...  (неофіцій¬ 
но:)  вже  є  Фасмерів  російський  етимологічний  словник, 
отож  не  треба  ще  окремого  українського;  вистачив  би  „до¬ 
даток  окремих  українських  слів”  до  російського.  Штайнер 
відмовився  від  видавання  й  я  опинився  остаточно  без  ви¬ 
давця. 


Між  тим  прийшла  вістка  з  Києва,  що  там  у  виданнях 
Академії  Наук  УРСР  проголошено  у  1961  р.  друк  першо¬ 
го  тому  українського  етимологічного  словника  Р.  В.  Крав¬ 
чука  й  що  він  мав  би  появитися  під  кінець  1962  р.  Для 
мене  була  це  велика  несподіванка,  з  „журбою  радість  об¬ 
нялася”  в  душі.  З  одного  боку  виходило,  що  моя  двадця¬ 
тирічна  праця  була  безпотрібна,  бо  нагло,  як  Венера  з  пі¬ 
ни  морської,  має  виринути  аналогічний  словник  у  Києві; 
з  другого  ж  боку  відрадне  явище  було  довідатися,  що  й  в 
Україні  щось  робиться  в  цій  ділянці,  може  й  краще,  бо  ж 
у  запліччі  проекту  стоїть  держава,  з  усіми  її  авторитатив- 
ними  можливостями  й  фінансовими  ресурсами.  А  хто  ж 
стояв  за  мною  й  моєю  працею?  „Наші  організації”  в  Ка¬ 
наді  й  Америці,  що  —  за  словами  Григоровича  —  мали 
тільки  й  роботи,  що  „заводити  спори  про  те,  чия  віра  кра¬ 
ща,  або  чия  партія  краща?”;  а  там  велика  більшість  укра¬ 
їнської  „діяспори”  поза  „нашими  організаціями”,  ідейно 
зматеріялізована,  особисто  зантагонізована  й  зовсім  бай¬ 
дужа  до  наукових  справ?  Адже  ж  за  сім  років  мого  пере¬ 
бування  в  Канаді  (1949-1956)  ніхто  крім  Ол.  Григорови¬ 
ча  й  Л.  Білецького  ні  одним  добрим  словом,  ані  одним 
шелягом  не  причинився  до  піддержки  праці  над  моїм 
(„ентомологічним”)  словником!  Як  ніколи  перед  тим  і  ні¬ 
коли  після  того  не  стояла  передо  мною  так  виразно  в  усім 
своїм  реалізмі  правда:  „Що  зробиш  сам,  буде  зроблене!” 
Визов  цієї  правди  манив,  кликав  до  змагу  і  з  „державою”, 
і  „нашими  організаціями”,  і  байдужістю  української  „віль¬ 
ної  діяспори”.  І  от  у  такій  атмосфері  й  у  боротьбі  з  самим 
собою  (головно  з  ваганнями  й  непевністю  „встоятися”)  я 
рішився  з  кінцем  1961  р.  на  один  із  важливих  кроків  у 
житті:  приступити  до  друку  словника  на  власну  відпові¬ 
дальність  і  власний  кошт. 

Склавши  з  Президією  Української  Вільної  Академй 
Наук  —  УВАН  у  Канаді  окремий  договір,  на  основі  якого 
вона  давала  фірму  на  видання  цього  словника,  я  віддав 
рукопис  у  руни  П.  Голінки,  досвідченого  друкаря  ще  зі 
Львова,  що  тоді  працював  у  друкарні  „Тризуб”  —  „Укра¬ 
їнський  Голос”  у  Вінніпезі.  З  допомогою  Ольги  Войценко 


придбано  з  Нью  Иорку  деякі  додаткові  черенки  й  праця 
пішла  в  рух. 

Перший  випуск  словника  появився  в  1962  р.  В  пресо¬ 
вому  комунікаті  з  цього  приводу  Секретаріят  УВАН  (М. 
Боровський)  подавав  таке: 

В  половині  серпня  ц.  р.  вийшла  з  друку  перша 
частина  поясняльно-етимологічного  словника  україн¬ 
ської  мови  —  An  Etymological  Dictionary  of  the 
Ukrainian  Language  (букви  А -Б)  в  опрацюванні 
проф.  Яр.  Рудницького  в  виданнях  УВАН  (Канада) 
з  друкарні  „Українського  Голосу”  (стор.  1-96).  Як 
виходить  із  передмови,  цей  словник  опрацьовувався 
від  1941  року  в  Празі,  ЧСР,  потім  у  Гайдельбєрзі,  за¬ 
хідна  Німеччина,  а  від  1949  року  в  Вінніпезі,  Канада. 
Є  це  перший  етимологічний  словник  української  мо¬ 
ви,  що  крім  літературних  слів  і  назв  подає  їхні  діа¬ 
лектні  різновиди,  історію  слів,  синоніміку,  похідні 
форми  і  походження  (етимологію)  з  обширною  літе¬ 
ратурою  в  українській  і  інших  мовах.  Цей  „наріжний 
камінь  української  культури”  (за  висловом  Ю.  Лісо¬ 
вого)  виходить  знову  заходами  української  діяспори, 
бо  досі  в  Україні  не  видано  словника  такого  типу . . . 
(Новий  Шлях у  Вінніпег,  Ч.  35,  1962). 

А  перший  відгук  на  словник  появився  в  „Українсько¬ 
му  Голосі”  в  Вінніпезі,  Ч.  36,  того  ж  року,  під  наголовком 
„Родовід  і  метрика  українських  слів”.  її  автор,  С.  В.  (Сте¬ 
пан  Волинець),  писав  таке: 

На  видавничому  ринку  неабияка  сензація.  Без 
попередньої  реклями,  без  голосних  заповіджень  поя¬ 
вилася  перша  частина  „Етимологічного  словника  ук¬ 
раїнської  мови”  проф.  д-ра  Яр.  Рудницького. 

Словник  появився  як  англомовне  видання  Укра¬ 
їнської  Вільної  Академії  Наук  у  Вінніпегу  і  датова¬ 
ний  1962  роком  . . . 

Перша  його  частина,  чи  радше  перший  його  зши¬ 
ток  має  96  сторінок  і  в  ньому  є  240  слів  на  букву  „А” 
і  259  слів  на  букву  „Б”,  тобто  разом  499  слів.  Всіх 
зшитків  має  бути  понад  20. 

Коли  ця  праця  буде  закінчена,  українське  мово¬ 
знавство  буде  мати  капітальний  і  старанно  виготов¬ 
лений  родовід  і,  так  би  мовити,  метрику  многих  тисяч 


українських  слів  (досі  нам  не  траплялося  зустріти 
ніде  вказівок  на  те,  скільки  властиво  слів  має  україн¬ 
ська  мова). 

В  тому  родоводі  важне  те,  що  він  написаний  ан¬ 
глійською  мовою,  і  англомовний  світ,  що  відограє 
важливу  ролю  також  і  в  славістиці,  знайде  в  тому 
словнику  пояснення  до  слов'янських  слів  під  україн¬ 
ськими  гаслами  і  в  українському  насвітленні. 

Вже  з  першого  зшитка  цього  словника  видно,  що 
зібрано  величезний  історичний  матеріял  щодо  похо¬ 
дження  слів  і  взято  до  уваги  околиці,  з  яких  дане  сло¬ 
во  походить. 

Між  словами,  що  їх  подано  в  тому  першому  зшит¬ 
ку,  є  слова,  що  мабуть,  перший  раз  появляються  в 
українському  словнику.  Між  ними  є  такі:  „акиш”, 
„алей”,  „алеч”,  „ардан”,  „арідник”,  „астронавт”,  „ба¬ 
зука”,  „байтала”,  „бандерівщина”,  „батяр”  і  інші.  Чи¬ 
тач  зі  здивуванням  бачить,  який  багатий  і  скадний 
родовід  має  таке  невинне  популярне  українське  сло¬ 
во,  як  „батько”. 

Незабаром  скажуть  своє  важне  слово  у  справі  то¬ 
го  словника  українські  і  неукраїнські  вчені-мово- 
знавці. 

Але  словник  призначений  не  тільки  для  них.  Він 
призначений  також  для  рядових  любителів  україн¬ 
ського  слова  і  працівників  пера,  і  буде  дуже  корис¬ 
ним  і  для  них.  Він  вкінці  дасть  їм  в  руки  родовід  ук¬ 
раїнських  слів  і  скріпить  в  них  переконання,  що  дане 
слово  є  таки  українського  походження,  або  вкаже  за¬ 
конне  їх  походження  й  усуне  щодо  того  всякі  сумніви. 

Словник  має  за  собою  вже  довгу  історію.  Праця 
над  ним  почалася  ще  в  Европі  в  1941  році  при  скром¬ 
ній  грошевій  підтримці,  яку  давав  Український  Цен¬ 
тральний  Комітет  у  Кракові  й  УНО  в  Берліні.  Заходи 
Вінніпеґського  УВАН,  щоб  дістати  тут  в  Канаді  під¬ 
тримку  на  продовження  праці,  були  безуспішні.  На¬ 
разі  приватними  засобами  вийшов  один  зшиток,  а  по¬ 
винно  їх  вийти  ще  понад  20.  Доля  отого  першого  укра¬ 
їнського  етимологічного  словника  в  руках  любителів 
української  мови.  Як  вони  викуплять  перший  зшиток, 
появиться  другий. 

З  появою  цього  словника  знову  слід  підкреслити, 
що  й  цим  разом,  як  у  випадку  з  Енциклопедією  Укра¬ 
їнознавства  й  Археологією  України,  українські  вчені 


LXII 


LXIII 


на  еміґрації  випередили  київських  вчених  з  держав¬ 
ної  Академії  Наук,  що  повинні  мати  всі  дані  для  того, 
щоб  такі  речі  опрацьовувати  і  видавати.  Але  що  ж. 
Вже  літами  цілими  видається  там  звичайний  україн¬ 
сько-російський  словник  і  досі  вийшли  лише  чотири 
томи  до  букви  „П”.  Про  великий,  т.  зв.  „тлумачний 
словник”,  про  який  час  до  часу  згадується  в  підсовєт- 
ській  українській  пресі,  ще  нема  відомостей,  щоб  він 
почав  видаватися. 

Словник  проф.  Яр.  Рудницького  друкувався  в  дру¬ 
карні  Видавництва  „Тризуб”,  в  якій  друкується  й 
„Український  Голос”.  Друкарня,  як  видно  із  того 
словника,  розпоряджає  відповідними  черенками  й  має 
працівників,  що  потраплять  графічно  оформити  і  ви¬ 
кінчити  такі  видання. 

Перший  „показ”  словника  перед  українським  і  неукра¬ 
їнським  науковим  світом  відбувся  в  Вашінґтоні,  Д.  К„  на 
річному  з’їзді  славістів  з  кінцем  грудня  1962  р.;  словник 
включено  в  виставу  нових  мовознавчих  видань,  його  огля¬ 
дали  учасники  з’їзду,  знайомилися  з  пляном,  заохочува¬ 
ли  до  дальшої  публікації,  обіцювали  рецензії.  А  україн¬ 
ські  учасники  видали  такий  комунікат: 


ти  здійснення  великого  культурно-національного  ді¬ 
ла.  —  В  імені  учасників  конвенцій  у  Вашінґтоні: 
Проф .  Д-р  В.  Лев  (США)  —  Проф .  Д-р  Яр  Олавутиг 
(Канада)”. 

Подібний  комунікат  видали  українці-учасники  одно¬ 
го  з  міжнародних  конгресів  в  Европі: 

Українці-учасники  Міжнародного  Конгресу  Наз- 
вознавства  в  Амстердамі,  що  відбувся  в  днях  26  -  31 
серпня  1963,  стверджують,  що  під  теперішню  пору  ук¬ 
раїнські  вчені  в  західному  світі  виконують  велике  й 
відповідальне  завдання  надолужувати  недостачі  на¬ 
укового  життя  в  Україні  й  репрезентувати  її  на  між¬ 
народному  науковому  форумі. 

Коли  б  не  українські  вчені  з  США,  Канади  й  за¬ 
хідної  Німеччини  й  коли  б  не  серія  УВАН  в  Канаді 
„Назвознавство”  та  етимологічний  словник  проф. 
Яр.  Рудницького,  на  конгресі  в  Амстердамі  не  було  б 
ніяких  слідів  існування  праці  українських  учених 
взагалі.  Подібні  випадки  трапляються  на  інших  між¬ 
народних  конгресах  на  Заході,  головнож  на  конгре¬ 
сах  зв’язаних  із  гуманістичними  дисциплінами. 

В  зв’язку  з  цим  учасники  амстердамського  Кон¬ 
гресу  звертаються  до  українців  у  західному  світі  з  за¬ 
кликом: 


„Українці-славісти  Америки  й  Канади,  зібрані  на 
конвенціях  Асоціації  Модерних  Мов  (МЛА),  Амери¬ 
канської  Асоціації  Славістів  (ААТСЕЕЛ),  та  інших 
споріднених  наукових  товариств  у  Вашінґтоні,  Д.  К„ 
з  кінцем  грудня  1962,  обговорювали  потреби  україн¬ 
ської  науки  в  вільному  світі  й  прийшли  до  висновку, 
що  одне  з  найважливіших  видань  під  цю  пору...  „Ети¬ 
мологічний  словник  української  мови”  проф.  Яр.  Руд¬ 
ницького.  Як  перший  того  рода  словник  англійською 
мовою  він  не  тільки  промощує  шлях  українській  мо¬ 
ві  в  наукові  кола  західного  світу,  але  дає  під  україн¬ 
ськими  гаслами  походження  слов’янських  слів,  чим 
підносить  ролю  української  мови  на  передове  місце  в 
слов’янському  світі.  —  Як  виказали  конвенції  в  Ва¬ 
шінґтоні,  перший  зошит  цього  словника  викликав 
особливе  зацікавлення  в  колах  фахівців  і  вони  очіку¬ 
ють  чергових  випусків.  —  3  уваги  на  це  українські 
учасники  конвенцій  закликають  усіх  наших  громадян 
піддержати  видання  цього  словника  передплатами,  чи 
спонзоруванням  поодиноких  зошитів  і  цим  приспіши- 


1.  піддержати  наукові  видання  українських  наукових 
установ,  зокрема  серійних  видань  УВАН  у  Канаді 
включно  з  етимологічним  словником  української 
мови  проф.  Рудницького, 

2.  складати  пожертви  на  фонд  міжнародних  зв’язків 
при  УВАН  у  Канаді  (Бокс  3597,  Ста.  Б,  Вінніпег, 
Ман.). 

В  імені  українців-учасників  Міжнародного  Кон¬ 
гресу  Назвознавства  в  Амстердамі::  д-р  О.  Старгук, 
Едмонтон,  Канада;  д-р  /.  Паулс ,  Сінсіннаті,  США; 
д-р  Ганна  Наконегна ,  Мюнхен,  Німеччина. 

Паралельно  з  цим  почали  появлятися  рецензії  в  укра¬ 
їнських  і  неукраїнських  журналах  і  періодичній  пресі,  де¬ 
які  з  дальшими  зверненнями  до  громадянства  в  справі 
допомоги  й  підкресленням  ваги  справи. 

Підтримуючи  пригожу  атмосферу,  Президія  УВАН  і 
я  особисто  звернулися  до  „наших  організацій”  і  приватних 


LXIV 


LXV 


осіб  за  допомогою,  устійнивши  конкретно  т.  зв.  „спонзор- 
ство”  (меценатство)  при  вплаті  мінімум  100  дол.  У  вислі- 
ді  цього  в  1963  р.  були  вже  перші  „спонзори”  словника: 
Комітет  Українців  Канади,  Вінніпег;  Читальня  „Просві¬ 
ти”,  Кредитові  кооперативи:  „Карпатія”,  „Віра”  й  Брат¬ 
ство  св.  Миколая  теж  із  Вінніпеґу,  а  там  українці  міста 
Судбури  (збірка  В.  Курилова),  „Червона  Калина”  (Пласт) 
у  Нью  Иорку,  а  з  індивідуальних  „спонзорів”:  д-р  Ол.  Ко¬ 
тик  і  Ст.  Дурбак  із  Вінніпеґу,  піонер  И.  Дзьобко  з  Вірде- 
ну,  Ман,  й  о.  д-р  М.  Оленьчук  із  Вайтло  в  Алберті.  Всі  ці 
меценати  були  названі  наприкінці  другого  зошита,  що 
вийшов  у  1963  р.  їхні  ряди  росли  в  міру  виходу  дальших 
зошитів  і  прихильних  відгуків  у  науковій  літературі.17 

Льоди  переламано.  Від  1962  р.  я  мав  технічну  допо¬ 
могу  деяких  студентів  у  Манітобському  університеті,  опла¬ 
чуючи  їх  здебільшого  з  фонду  україністичних  „нагород” 
у  Манітобському  університеті  (звичайно  по  100  дол.  річ¬ 
но)  .  Головна  їхня  функція  було  виписувати  карточки  з  но¬ 
віших  праць  і  вкладати  їх  до  загальної  картотеки  словни¬ 
ка,  що  й  дальше  приміщувалася  в  Департаменті  Славісти¬ 
ки  Манітобського  університету.  Деякі  з  них  (напр.  О.  До- 
линчук)  виконували  таку  працю  вже  давніш  з  власної 
волі  безкоштовно,  але  таких  було  небагато. 

В  1967  р.  я  одержав  наукову  стипендію  (Research 
grant)  в  сумі  3,000  дол.  від  Канадської  Ради  в  Оттаві  (Ca¬ 
nada  Council  —  Conceil  des  arts)  виключно  на  оплачення 
технічних  співробітників  для  словника.  Я  мав  тепер  до¬ 
помогу  і  в  ексцерпції,  і  в  коректі,  і  в  збиранні  матеріялів 
до  гасел,  бібліографії  й  т.  д.  Найдовше  з  усіх  працювала 
на  цій  стипендії  Софія  Качор  (1967  -1970). 18  3  вдячністю 
треба  підкреслити,  що  цю  стипендію  двічі  продовжено  з 
рр.  1968  і  1969,  а  разом  Канадська  Рада  допомогла  в  праці 
над  словником  сумою  дев’ять  тисяч  долярів. 


17  Гл.  повний  список  їх  усіх  в  англійській  передмові  й  на  обгортці  десятого 
зопіита  словника. 

18  Див.  повний  список  усіх  технічних  співробітників  з  датами  й  ділянкою 
їхньої  праці  в  англійській  частині  передмови  до  цього  словника. 


Все  ж  згідно  з  характером  стипендії  не  можна  було  її 
вжити  на  друк  словника.  Ввесь  тягар  оплачування  публі¬ 
кації  словника  лежав  дальше  на  моїх  плечах.  І  слушно 
підкреслив  один  із  рецензентів  у  1969  р.  таке: 


Про  словник  Яр.  Рудницького  писали  багато  мо¬ 
вознавців.  Мені . . .  хочеться  заповнити  ту  порожнечу, 
яка  досі  залишилась  після  кожного  мого  попередни¬ 
ка  -  рецензента . . .  Справа  у  тому,  що  ніхто  з  попе¬ 
редніх  рецензентів  не  знав,  та  мабуть  і  не  знає,  в  яких 
умовах  народжується  цей  словник.  На  початку  статті 
є  твердження,  що  подібні  наукові  праці  вимагають 
однакову  логіку  праці,  т.  є.  вимагають  зусилля  ко¬ 
лективу  визначних  лінгвістів,  які  в  своїй  праці  базу¬ 
ються  на  зрозумілу  фінансову,  моральну  та  наукову 
підтримку  вищих  наукових  інстанцій  своєї  країни. 
Так,  але  цей  словник  видається  в  умовах  еміграції! 
Без  всякої  тої  фінансової,  моральної,  тим  паче  науко¬ 
вої  підтримки.  Над  словником  працює  самісінький 


професор,  і  та  невеличка  фінансова  підтримка,  яку  ав¬ 
тор  дістає  від  Canada  Council,  вистачає  хіба  на  те, 


LXVI 


LXVII 


щоб  фінансувати  тих  2  -  3-х  студентів,  з  допомогою 
яких  можна  виконати  дуже  невеличку  частину  меха¬ 
нічної  праці.  Ті  науковці,  які  працюють  у  вище  зга¬ 
даних  умовах,  навіть  не  уявляють  собі,  що  значить 
працювать  в  одиночку  на  найвищому  науковому  твор¬ 
чому  рівні.  В  наш  час  це  звучить  просто  фантастич¬ 
но.  Ми  добре  знайомі  з  умовами  праці  над  словником, 
і  тому  можемо  підтвердити  —  фантастичною  є  та  на¬ 
снага,  цілеспрямованість,  та  творча  енергія,  продук¬ 
том  якої  є  цей  етимологічний  словник!  Але  наука  не 
визнає  ніяких  виправдань,  перед  нею  не  має  ніяких 
компромісів:  для  неї  треба  творити.  Автор  це  знає 
краще  за  всіх,  і  тому  він  і  збирає,  і  систематизує,  і 
етимологізує  матеріял,  пізніше  здає  до  друку  і  корек¬ 
тує,  і  в  довершок  і  фінансує  всі  друкарські  та  видав¬ 
ничі  видатки.  Що  на  це  скажуть  колеги  великих  по¬ 
честей,  високошановні  академики,  яким  доля  заслу¬ 
жено  видає  всі  життєві  гонорари  за  їхню  працю?19 

Немає  сумніву,  що  рецензент  у  своїх  порівняннях  із 
„шановними  академиками”  мав  на  думці  забезпечених 
державними  фінансами  працівників  Інституту  мовознав¬ 
ства  ім.  Ол.  Потебні  Академії  Наук  у  Києві,  що  ще  в  1961 
р.  заповідали  видання  українського  етимологічного  слов¬ 
ника  й  до  1971  р.  нічого  не  видали.  Після  невдалої  спроби 
з  Р.  В.  Кравчуком,  зорганізовано  в  Києві  „колектив”  ін¬ 
ших  мовознавців  і  вони  три  роки  пізніш  приступили  до 
праці.  Ось  що  писав  О.  С.  Мельничук  про  цей  новий  про¬ 
ект: 

У  відділі  загального  і  слов’янського  мовознавства 
Інституту  мовознавства  ім.  О.  О.  Потебні  АН  УРСР 
з  1964  р.  ведеться  колективна  робота  над  чотиритом¬ 
ним  Етимологічним  словником  української  мови  (оче¬ 
видно,  в  п’ятий  том  буде  виділено  вичерпний  покаж¬ 
чик  до  Словника).  Протягом  1964  р.  було  створено 
бібліографічну  картотеку  зафіксованих  у  київських 
бібліотечних  фондах  етимологічних  матеріялів  для 
Словника,  розроблено  інструкцію  для  укладання 
Словника  і  створено  загальний  реєєстр  усього  Слов¬ 
ника.  В  кінці  1964  —  на  початку  1965  р.  було  доклад¬ 
но  обговорено  і  уточнено  реєстр  І  тому.  В  1965  - 1966 
рр.  групою  укладачів  з  12  осіб  (Р.  В.  Болдирєв,  В.  Т. 

19  Й.  Петах,  Slavistica  No.  66,  стор.  62-63. 


Коломієць,  А.  П.  Критенко,  Т.  Б.  Лукінова,  О.  С.  Мель¬ 
ничук,  Г.  І.  Нікулін,  Г.  П.  Півторак,  О.  Д.  Пономарів, 
Н.  С.  Родзевич,  Н.  П.  Романова,  О.  Б.  Ткаченко,  А.  М. 
Шамота)  укладено  І  том  (літери  А — Ж,  понад  5  тис. 
реєстрових  слів,  близько  60  авт.  аркушів)  і  розпоча¬ 
то  його  редагування.  Том  має  бути  поданий  до  друку 
влітку  1967  р.  Одночасно  розпочато  обговорення  ре¬ 
єстру  П  тому.  Останній  —  IV  том  Словника  передба¬ 
чається  подати  до  друку  в  1972  р.20 

Перший  том  нового  словника  (буква  А — И)  мав  вий¬ 
ти  в  1970  р.  Його  „основний  характер”  визначений  (1) 
пропущенням  української  топоніміки ;  (2)  історичного  ма¬ 
теріалу,  (3)  синонімічних  гнізд  та  (4)  „відмираючих... 
церковно-релігійних”  термінів.  О.  С.  Мельничук  писав 
про  це  ось  що : 

Основний  характер  підготовлюваного  Етимоло¬ 
гічного  словника  української  мови  може  бути  визна¬ 
чений  двома  найбільш  загальними  його  ознаками: 
максимальною  повнотою  охоплених  ним  лексичних 
матеріялів  української  мови,  які  потребують  саме  ети¬ 
мологічного  висвітлення,  і  пов’язаною  з  цим  віднос¬ 
ною  стислістю  викладу. 

У  словнику  знаходять  етимологічне  висвітлення 
або  характеризуються  щодо  стану  їх  етимологічної 
розробки  всі  зафіксовані  в  XIX  і  XX  ст.  слова  укра¬ 
їнської  літературної  мови  і  українських  діалектів,  як 
здавна  успадковані,  так  і  запозичені  з  інших  мов,  за 
винятком  найбільш  регулярно  утворюваних  похідних 
форм,  цілком  виразно  пов’язаних  з  наведеними  в  Слов¬ 
нику,  і  відмираючих  (зокрема  церковно-релігійних) 
або  вузько  фахових  термінів  іншомовного  походжен¬ 
ня,  про  етимологію  яких  здебільшого  подаються  сти¬ 
слі  відомості  в  словниках  іншомовних  слів.  З  власних 
назв  у  Словнику  розглядаються  лише  належні  укра¬ 
їнцям  особові  імена.21  З  іншомовних  запозичень  до 
Словника  вводяться  лише  такі,  які  стали  справжніми 
елементами  словникового  складу  української  мови  чи 

29  Пор.  0.  С.  Мельничук,  „Принципи  складання  Етимологічного  словника 
української  мови”.  Мовознавство,  2,  Київ  1967,  стор.  15-21. 

21  Щодо  топонімічних  назв,  то  результати  їх  етимологічного  дослідження, 
яким  займаються  співробітники  відділу  історії  української  мови  Інсти¬ 
туту  мовознавства,  будуть,  очевидно,  опубліковані  пізніше  окремим  ви¬ 
данням. 


LXVIII 


LXIX 


певного  українського  говору,  хоч  би  й  територіально 
обмеженого,  пограничного.  Таким  чином,  у  Словнику 
не  податюься  іншомовні  слова,  вживані  в  українсько¬ 
му  контексті  як  цитати  з  іншої  мови  або  характерні 
лише  для  пунктів  із  змішаним  двомовним  населен¬ 
ням.  Не  подаються  також  вживані  в  розмовній  мові 
українського  населення  звичайні  русизми. 

В  основу  реєстру  Етимологічного  словника  укра¬ 
їнської  мови  покладено  реєстр  шеститомного  Україн¬ 
сько-російського  словника  АН  УРСР  (1953-1963  рр.) 
і  чотиритомного  словника  української  мови,  упоряд¬ 
кованого  Б.  Грінченком  (1907  - 1909  рр.)  -  Крім  цього, 
для  укладення  реєстру  повністю  використано  понад 
20  інших  лексикографічних  праць,  у  т.  ч.  Словник 
української  мови  Ф.  Піскунова  (вид.  2-е,  К.,  1882), 
Українсько  -  німецький  словник  Є.  Желеховського 
(Львів,  1886),  Словник  української  мови  Д.  І.  Явор- 
ницького  (Катеринослав,  1919),  шість  лексикографіч¬ 
них  праць  І.  Верхратського,  ряд  опублікованих  пере¬ 
важно  в  післявоєнний  період  діалектних  словничків 
різних  авторів,  деякі  перекладні  словники  україн¬ 
ської  мови,  видані  за  кордоном,  а  також  численні  лек¬ 
сичні  матеріали  з  українських  діалектологічних  до¬ 
сліджень. 

З  міркувань  стислості  Словник  будується  за  гніз¬ 
довим  принципом:  до  найпростішого  (чи  іноді  най¬ 
частіше  вживаного)  слова,  яке  потребує  окремого 
етимологічного  пояснення,  в  тій  самій  словниковій 
статті  приєднуються  споріднені  з  ним  слова,  слово¬ 
творчий  чи  фонетичний  зв’язок  яких  з  реєстровим 
словом  є  цілком  прозорим,  після  чого  етимологічно 
пояснюється,  як  правило,  лише  основне  (реєстрове) 
слово  словникової  статті.  В  усіх  чотирьох  томах  Слов¬ 
ника  буде  вміщено  близько  20  тис.  таких  словнико¬ 
вих  статей.  Для  полегшення  розшуків  у  Словнику 
слів,  поданих  під  одним  реєстровим  словом,  особливо 
таких,  які  починатюься  з  інших  букв,  ніж  реєстрове 
слово,  до  Словника  буде  додано  покажчик,  в  якому 
перераховуватимуться  всі  згадані  в  Словнику  слова 
української  мови,  як  і  всі  слова  інших  мов,  з  позна¬ 
ченням  тому  і  сторінки,  де  вони  подаються.  При  цьо¬ 
му  похідні  форми  від  реєстрового  слова,  які  мають 
найбільш  регулярний  характер  і  можуть  бути  вільно 
утворені  від  кожного  чи  принаймні  від  більшості  ре¬ 
єстрових  слів  даної  категорії  (напр.,  дієприкметники, 


дієприслівники,  відіменникові  прикметники  на  -ський, 
-овий,  -евий,  співвідносні  з  прикметниками  прислівни¬ 
ки  на  -о,  віддієслівні  іменники  на  - ння ,  - овка ,  відад’єк- 
тивні  іменники  на  -геть,  префіксальні  дієслова,  утво¬ 
рені  від  безпрефіксних  без  істотної  зміни  значення 
дієслівної  основи,  найбільш  звичайні  зменшені  і  збіль¬ 
шені  форми  іменників  і  прикметників  і  т.  д.),  під  ре¬ 
єстровим  словом,  як  правило,  не  подаються  і,  таким 
чином,  у  Словнику  взагалі  не  згадуються.  Здебільшо¬ 
го  не  наводяться  в  Словнику  також  регулярні  фоне¬ 
тичні  варіанти  слів  літературної  мови,  закономірні 
для  великих  груп  говорів,  зокрема  форми  з  голосним 
у  на  місці  ненаголошеного  о,  з  и  на  місці  ненаголо- 
шеного  е,  з  різними  діалектними  відповідниками  го¬ 
лосного  і  на  місці  давніх  о,  е  в  новоутворених  закри¬ 
тих  складах,  з  придиховим  г  перед  початковими  го¬ 
лосними  і  т.  д.  Не  подаються  в  Словнику  і  орфогра¬ 
фічні  (та  відповідні  їх  орфоепічні)  варіанти  типу 
діялект  (при  діалект) ,  вохкий  (при  вогкий),  роспла- 
та  (при  розплата),  кляса  (при  клас),  але  деякі  ши¬ 
роко  вживані  в  говорах  фонетичні  варіанти  запози¬ 
чень  наводяться  (напр.,  лямпа,  ґальоші  при  лампа, 
галоші). 

Генетично  споріднені  слова,  етимологічний  зв’я¬ 
зок  між  якими  вже  безпосередньо  не  усвідомлюється 
(типу  спинати,  п’ята,  путо,  перепона),  разом  з  належ¬ 
ними  до  кожного  з  них  похідними  розробляються  в 
окремих  статтях,  причому  глибока  етимологія  з  за¬ 
лученням  відповідників  з  інших  індоєвропейських  мов 
подається  при  якомусь  одному  з  них,  а  від  решти  спо¬ 
ріднених  з  ним  слів  після  висвітлення  їх  ближчих 
етимологічних  зв’язків  робляться  посилання  на  це 
слово.  Реєстрові  і  похідні  від  них  слова  чи  їх  варіан¬ 
ти,  етимологія  яких  частково  розробляється  в  статті 
з  відсиланням  до  спорідненого  слова,  де  подається 
глибша  етимологія,  під  цим  словом  уже  не  повто¬ 
рюються. 

Рідко  вживані  слова  української  літературної  мо¬ 
ви  і  особливо  слова  з  українських  говорів,  значення 
яких  може  бути  невідомим  освіченому  носієві  укра¬ 
їнської  мови,  супроводяться  в  Словнику  стислими 
тлумаченнями,  здебільшого  в  вигляді  ширше  відомих 
синонімів,  які  подаються  в  лапках  після  кожного  від¬ 
повідного  слова.  При  наведенні  в  словниковій  статті 
в  одному  ряду  кількох  однозначних  слів  значення 


LXXI 


вказується  після  першого  з  них,  а  при  останньому 
однозначному  слові  ставиться  позначка  ,,тс”  (те  са¬ 
ме)  ;  проміжні  в  такому  ряду  однозначні  слова  зали- 
шатюься  без  будьяких  позначок. 

Велика  кількість  подаваних  у  Словнику  діалект¬ 
них  слів  і  словотворчих  та  фонетичних  варіантів,  а 
також  враховуваних  діалектних  значень  слів,  відо¬ 
мих  у  літературній  мові  з  іншими  значеннями,  робить 
недоцільним  вживання  при  кожному  такому  слові 
позначки  діал.,  яка  надзвичайно  переобтяжила  б  текст 
Словника.  Замість  цього  кожне  діалектне  слово  і 
кожне  діалектне  значення  відомого  у  літературній 
мові  слова,  за  прикладом  деяких  інших  лексикогра¬ 
фічних  праць,  у  Словнику,  за  поодинокими  специфіч¬ 
ними  винятками,  подається  в  квадратних  дужках. 
Така  ж  позначка  застосовується  і  для  діалектних  ін¬ 
шомовних  відповідників  до  розглядуваного  слова  ук¬ 
раїнської  мови.  Слова  і  значення  з  українських  діа¬ 
лектів,  не  зафіксовані  в  шеститомному  Українсько- 
російському  словнику  і  в  словнику  Грінченка,  супро¬ 
водяться  скороченою  позначкою  лексикографічного 
джерела,  з  якого  вони  взяті  до  Словника. 

Прийнята  в  Словнику  структура  словникової 
статті  має  три  основних  варіанти,  залежно  від  харак¬ 
теру  висвітлюваного  реєстрового  слова.  Для  успадко¬ 
ваного  з  праслов’янської  мови  слова,  глибша  етимо¬ 
логія  якого  подається  в  цій  самій  статті,  а  не  під  ін¬ 
шим  спорідненим  з  ним  словом,  словникова  стаття 
будується  з  таких  частин:  а)  реєстрове  слово;  б)  фо¬ 
нетичні  та  словотворчі  варіанти  реєстрового  слова  і 
всі  ті  похідні  від  реєстрового  слова  та  його  варіантів, 
які  прийнято  подавати  в  Словнику  під  реєстровим 
словом;  в)  відповідники  реєстрового  слова  з  усіх  сло¬ 
в’янських  мов,  у  яких  вони  зафіксовані,  у  встановле¬ 
ній  послідовності;  г)  реконструйована  форма  реєстро¬ 
вого  слова  чи  його  основи  на  різних  етапах  розвитку 
праслов'янської  мови,  починаючи  від  найпізнішого  і 
кінчаючи  найдавнішим;  д)  етимологічно  пов’язані  з 
реєстровим  словом  слова  інших  індоєвропейських  мов 
у  такій  послідовності,  щоб  спочатку  наводились  най¬ 
ближчі  до  праслов’янської  фонетичні  і  словотворчі 
форми;  на  початку  чи  в  кінці  цієї  частини  статті,  за¬ 
лежно  від  конкретного  характеру  матеріалу  і  зумов¬ 
леного  ним  ходу  викладу,  подається,  в  разі  можливо¬ 
сті,  індоєвропейський  корінь;  е)  етимологічно  пов’я¬ 


зані  з  реєстровим  словом  слова  семіто-хамітських  чи 
урало-алтайських  мов  (де  можливо) ;  є)  бібліографія 
найважливішої  літератури  з  питань  етимології  відпо¬ 
відного  слова  чи  споріднених  з  них  слів  слов’янських 
і  інших  мов,  якщо  (чи  оскільки)  вона  не  була  на¬ 
ведена  вже  в  попередніх  частинах  статті. 

Якщо  реєстрове  слово  перебуває  в  етимологічно¬ 
му  зв’язку  з  іншим  словом  української  мови,  під  яким 
подається  глибока  етимологія,  спільна  для  обох  (чи 
кількох)  таких  реєстрових  слів,  то  стаття  будується 
лише  з  частин  а),  б)  і  в  частині  випадків  в),  після 
чого  стисло  викладається  найближча  етимологія  ре¬ 
єстрового  слова,  наводиться  бібліографія,  а  в  кінці 
статті  за  допомогою  позначки  Див .  ще  робиться  від¬ 
силання  до  відповідного  іншого  слова. 

Якщо  реєстрове  слово  ввійшло  в  українську  чи 
давньоруську  мову  як  запозичення  з  будь-якої  іншої 
слов’янської  або  неслов’янської  мови,  то  замість  час¬ 
тин  г),  д),  е)  подається  одна  частина,  в  якій  вказу¬ 
ються  джерела  і  шляхи  запозичення.  При  цьому  всю¬ 
ди,  де  можливо,  особливо  при  запозиченнях  з  індо¬ 
європейських  мов,  подається  і  стисла  найглибша  ети¬ 
мологія  запозиченого  слова  в  мові-джерелі. 

При  словах,  успадкованих  з  праслов’янської  мо¬ 
ви,  староукраїнські  форми  з  історичних  пам’яток  не 
наводяться.  В  таких  випадках,  як  уже  згадано,  пода¬ 
ються  старіші  форми  з  давньоруської  мови  і  ще  дав¬ 
ніші  реконструйовані  праслов’янські  та  індоєвропей¬ 
ські  форми.  При  словах,  запозичених  українською  мо¬ 
вою  з  будь-якої  іншої  слов’янської  чи  неслов’янської 
мови,  після  сучасних  фонетичних  варіантів  і  похідних 
утворень  від  реєстрового  слова  під  позначкою  ст. 
(старе)  наводяться,  де  можливо,  найстаріші  зафіксо¬ 
вані  в  історичних  пам’ятках  української  мови  форми 
реєстрового  слова  чи  якогось  пов’язаного  з  ним  по¬ 
хідного  утворення  із  зазначенням  часу  (року  чи  сто¬ 
ліття)  його  фіксації. 

При  наявності  в  літературі  різних  міркувань  з 
приводу  етимології  певного  слова  на  першому  місці 
наводиться  найбільш  переконливе  міркування,  після 
чого  згадуються  менш  обгрунтовані.  Якщо  ступінь 
переконливості  різних  точок  зору  приблизно  однако¬ 
вий  або  не  піддається  визначенню,  стисло  виклада¬ 
ються  всі  такі  точки  зору  з  відповідним  застережен- 


LXXII 


LXXIII 


ням.  Бібліографія  до  різних  точок  зору  наводиться 
або  безпосередньо  при  викладі  кожної  точки  зору  в 
дужках,  або,  при  наведенні  в  цих  частинах  прізвищ 
авторів,  виноситься  на  своє  місце  в  кінець  статті.  Від¬ 
сутність  бібліографічних  посилань  у  статті  (або  на¬ 
явність  посилань  лише  на  такі  тлумачення,  які  в  ав¬ 
торському  тексті  статті  заперечуються  чи  піддаються 
сумніву)  означає,  що  подане  в  Словнику  етимологіч¬ 
не  пояснення  належить  авторові  даної  словникової 
статті.  Авторський  текст  кожної  статті  оформляється 
з  максимальною  стислістю,  але  без  зловживання  умов¬ 
ними  значками  і  синтаксично  неорганізованими  ви¬ 
разами.22 

Із  цього  пояснення  виринає  основна  проблема,  на 
яку  —  на  жаль  —  автор  не  дає  відповіді,  а  саме:  по- 
скільки  є  тепер  потреба  в  дуплікуванні  етимологічного 
словника,  коли  довгі  роки  не  було  ані  однієї  праці  того 
типу  й  коли  всеньке  українське  сучасне  мовознавство 
криком  кричить  за  іншими  словниковими  працями  —  си¬ 
нонімічними,  діялектологічними,  ономастичними,  термі¬ 
нологічними!  И  дальше  питання:  чому  не  вможливити 
радянським  ученим  вільний  доступ  до  цього  словника? 

На  ці  питання  ми  не  маємо  відповіді.  Знаємо  тільки 
з  листів,  що  приходять  до  Вінніпегу,  що  зацікавлення  на¬ 
шою  працею  в  Україні  велике,  але  теперішній  режим 
внеможливлює  вільний  продаж  її  в  крамницях,  ба  що 
більше,  навіть  пересилання  дарових  примірників  зацікав¬ 
леним  ученим !  І  тут  доводиться  мені,  як  авторові,  якнай¬ 
рішучіше  запротестувати  проти  „табуування”  мого  слов¬ 
ника  на  терені  Української  Радянської  Соціалістичної 
Республіки !  Я  підношу  цей  протест  в  імені  вільної  науки 
й  в  імені  академічної  свободи! 

Бо  коли  приглянутися  пробним  гаслам  київського 
словника  (стор.  XLIII),  то  всякому  буде  ясно,  що  наша 
праця  йде  дальше,  як  цей  словник.  Вона  подає  й  істо¬ 
рію  слів,  і  топонімічні  деривати,  і  синоніміку  чи  заступ- 
ство  слів,  чи  врешті  охоплює  деякі  в  УРСС  „відмерлі” 


бербза,  березина,  березняк,  березник,  [березнйцяі  «березник»,  березівка, 

[березовйця]  «березовий  сік»  Ж»  \березовнйк\  «березовий  гай;  внд  узора  иа 
писанці»  Я,  І бербзто]  «березова  кора»  Ж,  [берест]  «тс.»,  ( березтянка \  «бере¬ 
зова  земля;  придатний  для  берези  грунт»  Ж»  [ берестянка 1  «коробка  з  бере¬ 
зової  кори»,  берізові,  І березоваті 1  «березові»  Ж»  підберезник ;  —  р.  береза, 
бр.  бярбза ,  др.  береза,  п.  brzoza,  ч.  brfza,  слц.  breza,  вл.  breza,  нл.  brjaza, 
полаб.  breza,  болг.  бреза,  м.  бреза,  сх.  бреза ,  слн.  breza,  brez,  стел.  вр'Ьза;  — 
псл.  *berza,  <  *berga  «береза»;  —  споріднене  з  лит.  ber^as,  лтс.  berzs, 
прус,  berse,  ос.  baerz,  baerzae,  дангл.  Ьеогс,  двн.  birihha,  нвн.  Birke  «тс.», 
дінд.  bhSrjah  «порода  берези»,  лат.  fraxinus  «ясен»;  утворення  від  іє.  ос¬ 
нови  *bhero^-/*bh£  g-  «береза»,  пов’язаної  з  іе.  *bher§g-  «світлий»,  відобра¬ 
женим  в  укр.  березуна  (кличка  вівці);  первісне  значення  назви  дерева 
«світла,  біла»;  менш  переконлива  спроба  (Machek  ES  49)  пов’язання  з  нви. 
Вогке  «кора»  і  прийняття  цього  значення  за  первісне;  —  Меллер,  Кюні 
і  ін.  вбачають  споконвічний  зв’язок  іє.  *bherlg-  зсем.  b-r-h,  b-r-q  і  хам. 
b-r-q,  b-r-g:  ар.  клас,  bariha  «яснішає»,  barahun  «щось  ясне»,  barahu  «сонце», 
гебр.  baraq  «блискати»  (про  грозу),  ак.  baraqu  «блискати»,  birqu  «блискав¬ 
ка»,  єг.  b-r-q,  b-r-g  «блискати».  —  fludn.  2,  109—110;  Шанский  9СРЯ  І 
2,  94—95;  Абаев  ИЗСОЯ  І  253;  Фасмер  1  104;  Ьегп.  і  52;  Walde  —  Hofm. 

I  544;  Wiedemann  IF  I  512;  Cuny  Invit.  121 — 122;  MoIIer  35.  —  Пор.  бере¬ 
зуна,  ббрест. 

березень,  І березінь,  березбвень  ЖІ; — бр.  заст.  березовйк  «березень» 
Н,  Ч.  brezen,  хорв.  brezen,  СЛН.  brezen  «ТС.»,  сболг.  Вр'ЬЗЕГГЬ.  «квітень», 
Бризок  «тс.»;  Голуб  і  Конечний  (Holub  —  Кор.  80)  помилково  вважають 
цю  назву  місяця  виключно  чеською;  — очевидно,  псл.  *Ьеггьпь,  утворене 
від  *berza  «береза»;  назва  мотивується  тим,  що  в  цей  місяць  починають 
зеленіти  берези;  пор.  лйпень  —  місяць,  коли  цвітуть  лнпи;  недостатньо 
обгрунтоване  припущення  (Machek  ES  48)  про  зв’язок  із  словом  беріжа 
«жеребна,  кітна»,  ч.  bfezl;  пор.  лнт.  bir^elis  «липень»,  berzelis  «тс.»,  пов’я¬ 
зане  з  лит.  bergas  «береза».  —  Rudn.  2,  110;  Кобнлянський,  Гуц.  гов.  75; 
Fraenkel  LEW  I  40 — 41.  — ДивТ  ще  оереза.  —  Пор.  березіль. 

бербзка  (бот.)  «Convolvulus  arvensis;  Cuscuta  epilinum»,  [ берізка ]  «тс.», 
[ берізчаний ]  Я;  —  р.  березка  «Convolvulus  arvensis;  Ругоіа»,  [берлозга] 
«Polygonum  convolvulus»  (?),  бр.  бярбзка  «Convolvulus  arvensis»;  —  від¬ 
сутність  зовнішньої  подібності  цих  рослин  до  берези  наштовхує  на  припу¬ 
щення  про  зближення  з  назвою  дерева  береза ,  берізка  деетимологізоваиої 
давнішої  назви  типу  р:  берлозга,  яке  може  бути  зіставлене  з  слн.  brlja 
«дзнга»,  сх.  брл>  «овеча  вертячка»,  ч.  ст.  brlooky  «такий,  що  крутить  очима 
в  різні  боки»;  в  такому  разі  назва  берлозга ,  псл.  *ЬьгІо —  зумовлена  вит¬ 
ким  характером  рослини,  яка  обкручується  навколо  інших  рослин.  —  Пор. 
вирлоокий. 

[березунаї  «назва  вівці»  Дз  Доп.  Ужг.  ун.  4;  —  болг.  бряз  «з  білими 
плямами»  (про  буйвола),  м.  брез  «з  білою  плямою  на  лобі»  (про  домашню 
тварину),  слн.  brfcza  «періста»;  —  очевидно,  похідне  від  псл.  *berz-<*berg- 
«білий,  світлий»,  спорідненого  з  псл.  *berza  «береза»;  —  відповідає  лит. 
ber§ti  «біліти»,  двн.  beraht  «блискучий»,  гот.  bairhls  «світлий,  блискучий, 
ясний»,  дінд.  bhrajati  «блищить»,  іє.  *bherig-,  *bhrg-  «блищати,  ясніти»;  — 
ар.  клас,  bariha  «яснішає»,  гебр.  baraq  «блискати»;  —  один  з  прикладів 
лексичних. зв’язків  українських  карпатських  говорів  з  південнослов’ян¬ 
ськими  мовами.  —  Bern.  І  52;  БЕР  II  85;  Cuny  Invit.  121—122;  МбІІег 
35. —  Пор.  береза,  берест. 

Іберблик]  «невелике  свердло»  Ж;  —  походження  не  зовсім  ясне;  пор. 
нвн.  Bohrahle  «шило,  пробійник»,  утворене  з  основ  дієслова  bohren  «сверд¬ 
лити»  й  іменника  Ahle  «шило»,  пов’язаного  з  двн.  аіа,  гот.  *є1а,  дат.  else, 
«тс.».  —  Див.  ще  бур1. 


22  0.  С.  Мельннчук,  цит.  стаття  стор.  17-19. 


LXXIV 


LXXV 


слова  чи  терміни,  чого  в  київському  словникові  немає. 
Немає  в  ньому  теж  слів  на  початкове  „ґ”. 

І  власне  в  переконанні,  що  в  новому  словникові 
пропущено  матеріял  на  назвучну  букву  „ґ”,  я  зосередив 
свою  увагу  на  словах  з  цієї  букви  й  так  рішив  закінчи¬ 
ти  перший  том  своєї  праці  в  ожиданні  появи  київського 
колективного  видання. 

Я.  Р. 


.  і  .  Старий  та  химерний , 

Заспіває  про  минуле , 

В  бібліографію  зверне . 

(За  „Перебендею”,  Т.  Шевченка) 


Наприкінці  подаю  список 
своїх  праць:  книжок,  бро¬ 
шур,  статей  і  рецензій,  що 
мають  відношення  до  ети¬ 
мології  й  були  надрукова¬ 
ні  перед  появою  першого 


випуску  цього  словника  в 
1962  р.: 


The  following  is  the  bib¬ 
liographical  list  of  the  au¬ 
thor’s  books,  pamphlets,  ar¬ 
ticles,  and  reviews  relevant 
to  the  etymology  and  pub¬ 
lished  between  1933-1962,  i,  e. 
before  the  publication  of  the 
first  Part  of  the  present 
Dictionary: 


1.  “ Ukrajinska  sportova  terminolohija ”  (Ukrainian  sport 
terminology) .  Sportovyj  AVmanach  “ Vohniv ”,  Lviv, 

1933,  pp.  17—18. 

2.  “Funkciji  narostkiv  -nysce,  - ovysce  v  ukrajinskij 
mavi”  (Functions  of  the  suffixes  -nysce,  -ovysce  in 
Ukrainian)  Ridna  Mova ,  Vol.  2,  Warsaw,  1934,  pp. 
285—288. 

3  “Funkciji  narostkiv  - ysce  - ysko  v  ukrajinskij  movi 
jak  prycynok  do  genezy  cych  narostkiv  na  slovjan- 
skomu  grunti 99  (Functions  of  -ysce,  -ysko  -suffixes 
in  Ukrainian  and  the  origin  of  the  suffixes  in  the 
Slavic  languages) .  Il-e  Congres  International  des 
Slavistes,  Recueil  de  Communications ,  Vol.  1,  Warsaw, 

1934,  pp.  96—99. 

4.  “Terminolohija  zymovych  sportiv”  (Terminology  of 
winter  sports).  Novyj  Gas,  No.  6,  L’viv,  1934. 

5.  Narostky  - ysce ,  - ysko ,  - sko  v  ukrajins’kij  movi{ Suffxes 
-ysce,  ysko,  -sko  in  the  Ukrainian  language).  Praci 
Ukrajinskoho  Naukovoho  Instytutu  (Studies  of  the 
Ukrainian  Scientific  Institute),  Vol.  31,  Warsaw,  1935, 
67  p. 


LXXVI 


LXXVII 


6.  “Iz  novych  doslidiv  nad  nasymy  bojkamy ”  (New  in¬ 
vestigations  re.  Bojkos).  iyttja  і  Znannja,  Vol.  8,  L’viv, 
1935,  pp.  209—210. 

7.  “KuVcyci  су  КіГсусі ?”  (Name  of  the  place  “Kulcyci” 
in  Western  Ukraine).  Annales  Boikoviae,  Vol.  5,  Sam- 
bir,  1935,  pp.  36 — 40. 

8.  “O  nazwie  miejscowej  Sambor”  (The  place  name 
“Sambor”).  J§zyk  Polski,  Vol.  20,  Krakow,  1935,  pp. 
Ю5—110. 

9.  “Pro  odne  slovo  v  poemi  “Neofity”  (On  the  word  tor - 
zysca  in  the  poem  “Neofity”  of  T.  Shevchenko).  Na- 
zustric,  No.  20,  L’viv,  1936. 

10.  “Pro  pochodzennja  nazvy  Stryj”  (The  origin  of  the 
name  Stryj).  Dumka ,  No.  68 — 69,  Stryj,  1936. 

11.  “Velyka,  mala  су  taka  sobi ?”  (On  geographical  names: 
“Greater  Ukraine”,  “Little  Ukraine”  etc.).  Novyj  das, 
No.  96,  L’viv,  1936. 

12.  “Ukrajinski  vidosobovi  geograficni  nazvy ”  (Ukrainian 
toponyms  from  personal  names).  iyttja  і  Znannja, 
Vol.  9,  L’viv,  1936,  pp.  206 — 208. 

13.  “Zemlja  do  nas  hovoryt ’  (Desco  pro  geograficni  naz¬ 
vy)”  (On  Ukrainian  geographical  names).  iyttja  і 
Znannja,  Vol.  9,  L’viv,  1936,  pp.  15 — 16. 

14.  “Zvidky  pisly  nazvy  castyn  svitu”  (On  the  names  of 
the  continents).  iyttja  і  Znannja,  Vol.  9,  L’viv,  1936, 
pp.  364 — 365. 

15.  “O  nazwie  miejscowej  Trembowla”  (The  place  name 
“Trembowlia”).  J§zyk  Polski,  Vol.  23,  Krakow,  1937, 
pp.  134 — 140  and  182. 

16.  “Pro  miscevu  nazvu  Semyhyniv”  (The  place  name  “Se- 
myhyniv”).  Nasa  Bafkivscyna,  Vol.  2,  L’viv,  1937, 
pp.  269 — 271. 

17.  “Pro  miscevu  nazvu  Stryj ”  (The  place  name  “Stryj”). 
Naukovyj  Zbirnyk  v  30.  ricnyciu  naukovoji  praci  prof . 
d-ra  I.  Ohijenka,  L’viv,  1937,  pp.  125 — 128. 

18.  “U  spravi  deverbatyviv  iz  narostkamy  -ysce,  -ysko 
v  slovjanskych  movach”  (Deverbatives  with  -ysce, 


-ysko  suffixes  in  the  Slavic  languages).  Zapysky  NTS, 
Vol.  155,  L’viv,  1937,  pp.  217—222. 

19.  “Comu  Jaroslav  Halyckyj  nazvanyj  Osmomyslom?” 
(On  the  name  “Osmomysl”  in  Slovo) .  iyttja  і  Znannja, 
Vol.  10,  L’viv,  1937,  278—279. 

20.  “Jak  narid  pojasnjuje  sobi  miscevi  nazvy  V*  (On  topo- 
nymic  folk  etymologies),  iyttja  і  Znannja,  Vol.  10. 
L’viv,  1937,  pp.  361 — 362. 

21.  “Pro  nazvu  slovjanyJf  (On  the  name  „Slavs”),  iyttja 
і  Znannja,  Vol.  10,  L’viv,  1937,  pp.  167 — 168. 

22.  “Zvidkilja  vzjalysia  nasi  osobovi  nazvy ”  (On  Ukrain¬ 
ian  personal  names),  iyttja  і  Znannja,  Vol.  10,  L’viv, 
1937,  pp.  94 — 95. 

23.  “Pro  nazvu  sela  iulyn  u  Stryjscyni”  (On  the  place 
name  zulyn).  Dumka,  No.  119,  Stryj,  1938. 

24.  “U  spravi  slovnyka  ukrajinskoji  movy ”  (On  Ukrain¬ 
ian  dictionary).  Dilo,  No.  95,  L’viv,  1938,  p.  7. 

25.  Rev.:  V.  SoVcanyk:  Bojkivska  topo -  j  onomastyka, 
Warsaw,  1936 — 1937.  —  Ibidem,  1938,  p.  125. 

26.  Nazvy  geograficzne  Bojkowszczyzny  (Geographical 
names  of  Boikovia).  L’viv,  1939,  248  p. 

27.  “ Miscevi  nazvy  v  ukrajinskij  narodnij  etymolohiji” 
(Place  names  in  the  Ukrainian  folk  etymology). 
Communications  et  Rapports  du  IH-e  Congres  Inter¬ 
national  des  Slavistes  (Philologues  Slaves),  Belgrad, 
1939,  Vol.  2,  pp.  52 — 555. 

28.  “Die  appellative  und  onomastische  Funktion  des  Ak- 
zentes  im  Slavischen”.  Ibidem,  1939,  pp.  56—59. 

29.  Zur  Frage  der  zwischensprachlichen  Beziehungen  auf 
dem  Gebiete  der  Toponomastiktf  Actes  et  Memoires  du 
I-er  Congres  International  de  Toponymie  et  dfAnthro- 
ponymie,  1938,  Paris,  1939,  pp.  209 — 214. 

30.  (In  collaboration  with  H.  Nakonechna)  Ukrainische 
Mundartem.  Siidkarpato-Ukrainish  (Lemkisch,  Boj- 
kisch  und  Huzulisch).  (Ukrainian  Dialects:  South-Car- 
patian  —  Lemkos,  Bojkos  and  Hutzuls).  Arbeiten  aus 
dem  Institut  fiir  Lautforschung  and  der  Universitdt 
Berlin .  No.  9,  Leipzig,  1940,  100  p. 


LXXVIII 


LXXIX 


31.  Die  Erforschung  der  ukrainischen  Sprachinseln,  Leip¬ 
zig,  1941,  8  p. 

32.  “Der  Name  Ukrajina  -  Ukraine ”.  Handbuch  der 
Ukraine.  Leipzig,  1941,  pp.  57 — 62. 

33.  “Desco  pro  ukrajinsku  technicnu  terminolohiju”  (On 
Ukrainian  technological  terminology)  Technik,  No.  11, 
Praha,  1941. 

34.  “Desco  pro  nasu  chemicnu  terminolohiju”  (On  Ukrain¬ 
ian  chemical  terminology).  —  Ibidem,  1941,  No.  14. 

35.  “ Pravnyk-leksykohraf”  (Commemorating  D.  Levyc- 
kyj),  Krakivski  Visti,  No.  262,  Krakow,  1941. 

36.  “Zur  slavisch-deutschen  Ortsnamenkunde  I:  Ukraini- 
shes  L’viv,  deutsches  Lemberg”.  Zeitschrift  fur  Namen- 
forschung,  Vol.  17,  Munchen,  1941,  pp.  63 — 67. 

37.  Lemberger  ukrainische  Stadtmundart  (Znesinnja). 
Arbeiten  aus  dem  Institut  fur  Lautforschung  an  der 
Universitdt  Berlin,  No.  11.  Leipzig,  1943,  140  p. 

38.  Rev.:  J.  Hrycak:  Imena  ucniv  ta  ucenyc,  Jaros'lav, 
1943.  —  Probojem,  No.  10,  Praha,  1943,  p.  604. 

39.  Rev. :  Kubijovyc  -  Kulyckyj.  Karta  Halycyny.  —  Ukra- 
jinskyj  Visnyk,  No.  24 — 25,  Berlin,  1943. 

40.  “Beitrdge  zur  ukrainishen  Ortsnamenkunde:  I.  Doro- 
hobyc.  2.  Sambir”.  Zeitschrift  fur  slavische  Philologie, 
Vol.  19,  Leipzig,  1944,  pp.  69 — 74. 

41.  Etymologisches  Worterbuch  der  ukrainischen  Sprache 
( Probeseiten ) ,  Wien  -  Leipzig,  1944,  4  p. 

42.  “Chresne  jmenuvannja”  (Christian  naming).  Semina- 
rijni  Visti,  No.  9,  Hirschberg,  1946,  pp.  11 — 12. 

43.  “Praci  Franka  z  onomastyky”  (Onomastic  works  of 
Ivan  Franko),  UVAN  Bulletin,  No.  7,  Augsburg,  1946, 
pp.  9 — 10. 

44.  “Z  movnych  novotvoriv  nasych  dniv”  (Neologisms  in 
Ukrainian),  Nase  zyttja,  No.  18,  22,  26,  Augsburg, 
1946. 


45.  Narys  hramatyky  staro-cerkovno-slovjanskoji  movy 
(A  sketch  of  the  grammar  of  the  Old-Church-Slavic 
language),  Munich,  1947,  172  p. 

46.  “Dijalektolohija  j  sprava  pochodzennja  halyckoji 
sljachty”  (Dialectology  and  Ukrainian  nobility)  Rid 
і  znameno.  No.  3,  Frankfurt,  1947,  p.  39. 

47.  “Peredistorycne  v  dejakych  ukrajinskych  miscevych 
nazvach”  (Prehistoric  element  in  some  Ukrainian  place 
names).  UVAN  Bulletin,  No.  11 — 12,  Augsburg,  1947, 
pp.  14 — 16. 

48.  “Peremisceni  nazvy”  (Displaced  place  names) ,  PU-HU, 
No.  31,  Augsburg,  1947,  p.  12. 

49.  “Pochodzennja  velykodnych  sliv”  (Origin  of  Ukrain¬ 
ian  Easter  words),  PU-HU,  No.  5—6,  Augsburg,  1947, 

p.  6. 

50.  “Pro  ukrajinski  osobovi  jmennja”  (On  Ukrainian  Per¬ 
sonal  Names),  Na  cuzyni,  Calendar  Almanac,  Augs¬ 
burg,  pp.  38 — 43;  Rid  і  znameno,  No.  2,  Frankfurt, 
1947,  pp.  27—30. 

51.  “Ridkisni  jmena  slovjanskoho  pochodzennja  v  ukrajin- 
skomu  nazovnyctvi”  (Some  rare  names  in  Ukrainian 
onomastics) .  Rid  і  znameno.  No.  3,  Frankfurt,  1947, 
pp.  36 — 37. 

52.  “Zvidkilja  pisla  nazva  slovjany?”  (On  the  name 
“Slavs”).  PU-HU,  No.  37,  Augsburg,  1947. 

53.  “Zvidkilja  pochodjat’  nazvy  castyn  svitu?”  (On  the 
names  of  continents).  Na  cuzyni  Calendar- Almanac, 
Augsburg,  1947,  p.  121 — 122. 

54.  Lekciji  z  porivnjal’noji  hramatyky  slovjanskych  mov 
I:  Vstup  (Lectures  on  the  comparative  grammar  of 
Slavic  languages  1:  Introduction),  Augsburg,  1948, 
64  p. 

55.  Vstup  do  slovjanoznavstva  (Introduction  to  Slavic 
studies).  Munich,  1948,  78  p. 

56.  cuzomovni  transliteraciji  ukrajinskych  nazv.  Interna- 
cional’na,  anhlijska,  nimecka,  espanska  j  portuhal’ska 
(Transliterations  of  Ukrainian  names:  International, 


LXXXI 


English,  German,  Spanish  &  Portuguese),  Heidelberg, 

1948,  8  p. 

57.  “Ukrajinska  “jahilka”  (Etymology  of  “Jahilka”), 
Naukovyj  Zbirnyk  of  the  Ukrainian  Free  University, 
Vol.  5,  Munchen,  1948,  pp.  161—167,  231,  250. 

58.  “V odochrysca”  (On  the  word  “vodochrysca”).  Ibidem, 
No.  2,  Augsburg,  1948,  p.  5. 

59.  Kanadijiki  heohraficni  nazvy  ukrajinskoho  pocho¬ 
dzennja  (Canadian  Place  Names  of  Ukrainian  Origin), 
1st  printing:  Propamjatna  Knyha  Ukrajinskoho  Na- 
rodnoho  Domu ,  Winnipeg,  1949,  pp.  765 — 819. 

60.  “KuVt  Sevcenka  j  miscevi  nazvy"  (Sevcenko’s  cult  and 
the  geographical  names).  Novyj  Sljach,  No.  19,  Win¬ 
nipeg,  1949. 

61.  “Nova  ukrajinska  heohraficna  nazva  v  Kanadi”  (A 
new  Ukrainian  place  name  in  Canada).  Novyj  Sljach , 
No.  94,  Winnipeg,  1949. 

62.  “Petlura  v  Manitobi”  (Petlura  in  Manitoba).  Novyj 
Sljach ,  No.  43,  Winnipeg,  1949. 

63.  “Slavic  Linguistic  Atlas  of  Canada  and  U.S.A .  First 
report  (May  1949)”.  Bulletin  of  the  American  As¬ 
sociation  of  Teachers  of  Slavic  and  East  European 
Languages ,  Vol.  7,  No.  1,  Philadelphia,  1949,  pp.  13-14. 

64.  “  Staro-cerkovno-slovjanski  elementy  v  ukrajinskij  mo- 
vi”  (Old  Church  -  Slavic  elements  in  the  language  of 
the  Ukrainian  literature) .  Ukrajina ,  Vol.  I,  Paris, 

1949,  pp.  14—19. 

65.  “Zbizzja  j  joho  pochodzennja”  (The  origin  of  the  word 
zbizzja).  Novyj  Sljach ,  No.  90,  Winnipeg,  1949. 

66.  “Ukrajinske  nazovnyctvo  (onomastyka)”  (Ukrain¬ 
ian  onomastics).  Ibidem,  1949,  pp.  366 — 368. 

67.  (In  collaboration  with  V.  Sicynskyj)  “Nazva  Ukrajina ” 
(Name  of  Ukraine).  Ukrainian  Encyclopedia ,  Vol.  I, 
Munchen  -  New  York,  1949,  pp.  14 — 16. 

68.  Rev.:  S.  V.  Juskov .  Do  pytannja  pro  pochodzennja 
Rusy.  Kyjiv .  —  S’ohocasne  j  mynule,  No.  1 — 2,  Miin- 
chen,  1949,  pp.  98 — 99. 


69.  “D-r  Lonhyn  CeheVskyj  і  sprava  nasoji  nadonaVnoji 
nazvy”  (Dr.  L.  Cehel’skyj  on  the  name  “Ukraine”). 
Novyj  Sljach ,  No.  73,  Winnipeg,  1950. 

70.  “Na  zakincennja  dyskusiji  pro  nazvu  ‘ Ukrajina 9  ”  (On 
the  name  “Ukraine”).  Ukrajinske  Slovo,  No.  451, 
Paris,  1950. 

71.  “Pro  nazvu  'Ukrajina'”  (On  the  name  “Ukraine”). 
Kanadijskyj  Farmer ,  No.  39 — 51,  Winnipeg,  1950. 

72.  “See  v  spravi  nazvy  Ukrajina”  (Re.  the  name  “Uk¬ 
raine”).  Ameryka,  No.  13,  Philadelphia,  1950. 

73.  “Ukrainian  Place  Names  in  Canada ”,  Ukrainians  in 
North  America .  Business  Year  Book  1950 — 1951,  Win¬ 
nipeg,  1950,  pp.  49 — 50. 

74.  “Ukrajinci  j  ukrany”  (Ukrainians  and  Ukrans).  No¬ 
vyj  Sljach,  No.  61,  62,  Winnipeg,  1950. 

75.  “Ukrajinshi  osobovi  jmennja ”  (Ukrainian  Personal 
Names).  Novyj  Sljach  Calendar- Almanac  of  1950. 
Winnipeg,  1950,  pp.  35 — 38. 

76.  Slovo  j  nazva  Ukrajina  (The  term  and  name 
“Ukraine”) ,  Onomastica  UVAN,  No.  1,  Winnipeg, 
1951,  132  p. 

77.  “Sevcenko  j  kanadijsko-ukrajinske  nazovnyctvo ”  (Sev- 
cenko  and  Canadian  onomastics).  Novyj  Sljach,  No.  21, 
Winnipeg,  1951. 

78.  Rev.:  Studija  pro  nazvu  “ruteny”  (B.  O.  Unbegaun, 
Le  nom  des  Ruthenes  Slaves,  Bruxelles,  1950).  —  No¬ 
vyj  Sljach,  No.  47,  Winnipeg,  1951. 

79.  Rev.:  Studija  pro  “tabu”  v  ukrajinskij  movi  (R.  Smal- 
Stocki:  Taboos  on  animal  names  in  Ukrainian,  1951). 
Novyj  Sljach,  No.  50,  Winnipeg,  1951. 

80.  Rev.:  “Peredvisnyk  ukrajinstva  v  Kanadi ”  (On  the 
name  Chortitz  in  Place  Names  of  Manitoba.  Ottawa, 
1933).  —  Novyj  Sljach,  No.  1 — 3,  Winnipeg,  1951. 

81.  Nazvy  Halycyna  j  Volyn  (The  names  “Galicia”  and 
“Vdynia”),  Onomastica  UVAN,  No.  3,  Winnipeg,  1952, 
32  p. 


L  XXXII 


ЬХХХІИ 


82.  “Classification  of  Canadian  Place-Names ”.  k-e  Congres 
International  de  Sciences  Onomastiques ,  Upsala,  1952, 
pp.  453 — 457. 

ч 

83.  “Istorija  j  pochodzennja  nazvy  mista  Charkova”  (His¬ 
tory  and  origin  of  the  name  of  the  city  of  Kharkiv). 
Naukovyj  Zbimyk  UVAN ,  Vol.  I,  New  York,  1952, 
pp.  111—115. 

84.  “Novi  doslidy  nazovnyctva  ukrajinskych  Karpat”  (On 
toponymic  studies  of  Carpathian  mountains).  Svoboda, 
No.  37  (299),  Jersey  City,  1952,  p.  4. 

85.  Pochodzennja  j  znacennja  nazvy  “ Petlura ”  (Origin 
and  meaning  of  the  name  “Petljura”) .  Novyj  Sljach, 
No.  59,  Winnipeg,  1952. 

86.  “Pochodzennja  slova  (jahilka  -  hahilka ’  ”  (The  Origin 
of  “jahilka  -  hahilka”).  Svoboda ,  No.  9  (106),  1952, 
p.  3. 

87.  “Pro  nazvu  ‘боте  more *  ”  (On  the  name  “Black  Sea”) . 
Svoboda ,  No.  17  (161),  Jersey  City,  1952,  p.  3. 

88.  “Slavic  Linguistic  Atlas  of  Canada  and  U.S.A.  Second 
report  (May  1952)”.  Orbis,  Vol.  I,  No.  1,  Louvain, 
1952,  pp.  109—112. 

89.  “Stari  ukrajinski  etymolohiji ”  (Old  Ukrainian  ety¬ 
mologies  of  cerkva ,  kolina,  bahatstvo,  horilka,  vorobij ). 
Svoboda ,  No.  23  (202),  Jersey  City,  1952,  p.  5. 

90.  “Sco  take  anhlo-saksonska  Russia?”  (On  the  meaning 
of  “Russia”  in  English).  Svoboda ,  No.  25  (216),  Jersey 
City,  1952,  p.  6—7. 

91.  “U  spravi  nazvy  ‘Spolucenych  Stativ  Ameryky’  ”  (On 
the  name  of  the  USA).  Kanadijskyj  Farmer,  No.  16, 
Winnipeg,  1952. 

92.  “Za  reviziju  nasoho  politycnoho  slovnyka”  (On  terms: 
vyzvoljaty ,  bezderzavna  nacija,  rozpodil  Rosiji ,  bUo- 
rus ).  Ukrajinska  Dumka,  No.  51,  London,  1952. 

93.  Rev.:  R.  Ekblom .  Die  Namen  der  siebenten  Dnepr - 
stromschnelle .  Upsala  1951.  —  Svoboda,  No.  26  (223). 
Jersey  City,  p.  7 ;  Novyj  Sljach,  No.  107,  Winnipeg, 

1952. 


94.  Rev. :  R.  Smal-Stocky.  Taboos  on  Animal  Names  in 
Ukrainian .  1950.  —  Svoboda,  No.  2  (52),  1952,  p.  7. 

95.  Rev.:  Ilarion  (Mytropolyt).  Perse  znacennja  slova 
Ukrajina .  Winnipeg,  1952.  —  Slavistica  UVAN,  No.  18, 
Winnipeg,  1952,  p.  29 — 30. 

96.  Rec. :  W.  Barvinskyj.  Nazva  Ukraina  na  ZakarpattL 
Winnipeg,  1952.  —  Books  Abroad,  1953,  Norman. 

97.  “Names  in  Brief:  Halicz  in  Manitoba” .  Names,  Vol.  2, 
Berkeley,  1953,  pp.  208 — 209;  “Stryj  in  Alberta”, 
Ibidem,  pp,  279 — 280. 

98.  “V  spravi  cerkvy  j  in.  sliv  ta  nazv”  (On  etymology  of 
cerkva  a.  o.  words).  Novyj  Sljach,  No.  84,  Winnipeg, 

1953. 

99.  Rev.:  G.  Gunnar-Gunnarson.  Das  slavische  Wort  fur 
Kirche.  Upsa'Ia  —  Novyj  Sljach,  No.  71,  Winnipeg, 

1953. 

100.  “Names  in  Brief:  Soyuzivka” .  Names,  Vol,  4,  Berkeley, 

1954,  pp.  216—277. 

101.  Rev.:  “Cikava  sproba  ukrajinskoho  morjadkoho  slov¬ 
nyka  (W.  Stepankowsky.  American  Ukrainian  Naut¬ 
ical  Dictionary.  New  York  1953).  Novyj  Sljach,  No.  16, 
Winnipeg,  1954. 

102.  Topo-  у  antroponymia  en  la  version  ucranians  de  “Don 
Juan ”,  5-е  Congres  International  de  Sciences  Onomas¬ 
tiques,  Salamanca,  1955. 

103.  Rev.:  V .  Swoboda,  The  Slavonic  part  of  the  Oxford 
Heptaglot  Lexicon,  Winnipeg,  1956.  —  Ukrajinskyj 
Holos,  No.  10,  Winnipeg,  1956. 

104.  “Slavic  Toponymic  Neologisms  in  Canada ”,  Canadian 
Slavonic  Papers,  Vol.  I,  Toronto,  1956,  pp.  89 — 92. 

105.  “Sevcenko  j  ukrajinske  misceve  nazovnyctvo”,  Sev- 
cenko  UVAN,  Vol.  5,  New  York,  1956,  pp.  49 — 51. 

106.  Studiji  z  nazvoznavstva  I:  Slovjanskyj  nazovnycyj 
folkVor  u  Kanadi  (Studies  in  Onomastics  I:  Canadian 
Slavic  Namelore).  Onomastica  UVAN,  No.  11,  Win¬ 
nipeg,  1956,  32  p. 


LXXXIV 


LXXXV 


107.  Rudnyckyj  (Etymology  of  the  name).  Names ,  Vol.  4, 
No.  3  (1956),  p.  188. 

108.  Rev.:  P .  Skok ,  Sur  quelques  noms  de  lieu  d’origine 
ukrainienne  en  Roumanie ,  Winnipeg,  1957.  —  Novyj 
Sljach,  No.  18,  Winnipeg,  1957. 

109.  “Der  Name  Ukraine  im  Deutschen” .  Sildostforschun- 
gen  17,  Munchen,  1958,  pp.  175 — 180, 

110.  “Sputnik  and  Its  Derivatives  In  North  American 
English Proceedings  of  the  Linguistic  Circle  of 
Manitoba  and  North  Dakota .  Vol.  1,  No.  1,  Winnipeg, 
1959,  pp.  27—28. 

111.  “Pro  odne  slovo  v  Sevcenkovomu  Zapoviti”  (On  the 
word  syrokopoli  in  Sevcenko’s  Testament ).  Svoboda, 
No.  46,  Jersey  City,  1959. 

112.  “Now  a  universal  word:  Spreading  sputniks ”,  Win¬ 
nipeg  Free  Press ,  No.  of  Feb.  7,  1959. 

113.  “Do  Sevcenkovoji  leksyky ”  (On  Sevcenko’s  vocabu¬ 
lary).  Novyj  Sljach,  Winnipeg,  1959. 

114.  “Pro  nazvu  Ukrajina  v  anhlijskij  movi”  (On  the  name 
Ukraine  in  English).  Ukrajinski  Visti,  No.  41,  Edmon¬ 
ton,  1959. 

115.  “Functions  of  proper  names  in  literary  work ”.  Stil- 
und  Formprobleme  in  der  Literatur .  Heidelberg,  1959, 
pp.  378 — 383  (and  offprints). 

116.  “The  Slavic  suffix  -ep(a)”.  Canadian  Slavonic  Papers 
IV,  Toronto,  1959,  pp.  115 — 120  (and  offprints). 

117.  “Etymologija  nazvy  slovjany”  (Etymology  of  the  name 
Slavs),  Kanadijskyj  Farmer ,  No.  8,  Winnipeg,  1960. 

118.  “Za  ukrajinski  nazvy  dlja  afrykanskych  narodiv” 
(Ukrainian  names  for  African  peoples).  Kanadijskyj 
Farmer,  No.  33,  Winnipeg,  1960;  Svoboda,  No.  148, 
Jersey  City,  1960. 

119.  “Ukrajinski  etymolohijitf  (Ukrainian  etymologies) . 
Naukovi  Zapysky  UVU,  Vol.  2,  Munchen,  1958  (pub¬ 
lished  in  1960),  pp.  44 — 49. 


120.  “Slaves  or  glorious  ones?  The  origin  of  the  name 
Slav”.  Names,  Vol.  8,  No.  2,  Youngstown,  1960,  pp. 
65 — 74;  second,  revised  and  enlarged  edition:  Ono- 
mastica  UVAN,  Winnipeg,  No.  21. 

121.  Rev.:  E .  R.  Seary.  Toponymy  of  the  Island  of  New¬ 
foundland.  St.  John's  1959.  Ibidem,  No.  2,  1960,  pp. 
143—144. 

122.  Rev.:  A.  Baecklund .  Personal  names  in  medieval  Ve- 
likij  Novgorod .  Stockholm,  1959.  —  Names,  Vol.  8,  No 
4,  Youngstown,  1960,  pp.  244 — 245. 


An 

ETYMOLOGICAL  DICTIONARY 

of  the 

UKRAINIAN  LANGUAGE 

VOLUME  I 


ЕТИМОЛОГІЧНИЙ  СЛОВНИК 

УКРАЇНСЬКОЇ  мови 


ТОМ  1 


A 

A,  a  —  the  first  letter  of  the  Uk.  alphabet,  MUk.  and 
OES.  name  азь  from  OCS.  azs  T,  see  я,’  numerical  value 
—  1,  with  a  preceding  sign  t  ==  1000. 

a...  as  an  initial  vowel  occurs  in  Uk.  either  in  inter j. : 
aim!  ану!  ax!  etc.,  conj.:  або,  але,  анї,  etc.,  loanwords: 
абажур,  абат,  авантюра,  etc.,  or  neologisms:  абетка, 
абищиця,  etc.;  it  is  usually  ioted  or  aspirated,  cf.  яіглка: 

іаіілка,  янгол  (OES.  ангелг) ,  гарбуз,  dial.  Лмерика: 
Гамерика,  Сімович  72,  Гамерщкий  край ;  MUk.  and  OES. 
аблоко:  яблоко,  MUk.  габа,  гармата,  etc.;  the  iotation 

and  aspiration  of  that  kind  occur  in  other  SI.  as  well,  e.  g. 
OOS.  agoda  :  jagoda,  cf.  Соболевский  Jagic  Festschrift 
204  -  205,  Огоновський  60,  Зілинський  1,  108-  109,  Шило 
Пит.  слов.  мовозн-  2,  233-234,  РОСтоцький  3,  139,  Шеве- 
льов  238  -  248,  Журавлев  ВЯ.  14  :  4,  32  -  43. 

a  conj.  ‘but,  and  yet’,  MUk.,  OES.  ts;  cognates  in 
all  SI.  —  Deriv. :  Frequent  as  the  first  part  of  compounds 
аби,  або,  аж,  але,  ані,  ано,  ачей  etc.,  see  s.  vv.  —  Syn. : 
In  a  similar  function  pron.  та  is  used. 

PS.  *a,  IE.  **od  —  Lsg.  of  the  pron.  **e  :  5,  Traut- 
mann  1,  Pokorny  284;  the  use  in  the  sentence  prevented  it 
from  the  PS.  iotation,  Meillet  Статьи  388. 

a!  interj.  ‘a!  ah!  alas!’  first  recorded  in  ModUk. ;  occurs 
in  all  the  other  SI.  —  Deriv. :  Frequent  in  lengthened  forms 
a-a !  a-a-a ! . . .  or  in  compounds  абйр!  агу!  адузь!  etc.,  see 
s.  vv. 

A  primary  PS.  interj.  corresponding  to  Lith.  d,  Goth, 
d,  Gk.  a,  Lat.  d,  Pokorny  1,  РССтоцький  3,  139 — 140. 


1 


2 


а-,  ан-  a  negative  prefix,  recorded  mainly  in  ModUk. ; 
known  to  all  other  SI.  —  In  some  words  it  is  substituted  by 

не-,  cf.  аморальний:  -  неморальний,  анаукдвий:  нена¬ 
уковий,  асоціальний:  несоціяльний,  etc. 

From  Gk.  privative  a-,  before  vowels  an-;  cognate  to 
Skt.  a-,  an-,  Lat.  in-,  Teut. :  E.  un-,  Olr.  an-,  all  negative 
prefixes,  Skeat  20. 

абажур  ‘lampshade,  lightshade’,  ModUk.  only ;  in 
BRu.,  Ru.  and  other  SI.  ts.  —  Deriv.  абажурний.  —  Subst. 
дашок  [на  лЛмпу],  шапчук  (1863  М.  Вовчок). 

From  Fr.  abatjour  ‘ts’,  Vasmer  I,  1. 

абазь!  ‘away!  go!’  (to  a  lamb),  first  recorded  in  the 
XIX.  c. ;  wanting  in  other  SI. 

A  compound  а!  -базь!  see  s.  vv. 

Абакум  see  Авакум. 

абат  ‘abbot’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  абат,  Ви.  аббат,  SC. 
abat,  Po.,  Cz.,  Slk.  opat.  —  Deriv.  абатиса,  абатство, 
абатський,  here  also:  абесса.  —  Subst.  ігумен,  шсто- 
Лтель  катол.  манастирЛ,  пріор;  see  also  авва,  опат. 

From  Lat.  abbas,  -atis  ‘ts’,  Преображенский  1,  2,  Ber- 
neker  1,  22,  РССтоцький  Slavia  5,  7. 

абахта  see  обахта. 

абетка  ‘ABC,  alphabet’,  also  ‘primer’  (1861  Гаццук), 
ModUk.  only.  —  Deriv.  абеточка,  абетковий,  абетний, 
абеткувати.  —  Syn.  азбука,  алфавіт,  Wd.  альфабет, 
абецадло. 

From  the  first  two  letters  of  the  Uk.  alphabet  a-6 
under  the  influence  of  алфавіт,  Q-  v. 

абецадло  ‘alphabet’  (1873  Пискунов),  MUk.  абецадло 
(1627  Беринда)  ;  BRu.  абецадло,  Po.  abecadlo  ‘ts’.  — 
Subst.  абетка. 

From  Po.  abecadlo,  Тимченко  2. 


3 

абзац,  Wd.  абзац  ‘paragraph’,  ModUk.;  BRu.,  Ru. 

абзац  (1861:  абзац). 

From  ModHG.  Absatz  ‘ts’,  РССтоцький  4,  226,  АкСл. 
1,  11 ;  re.  accent  see  Kiparsky  2,  123. 

аби  conj.  ‘only;  in  order  to,  to’,  MUk.  абьі  (1596  Зиза- 
ній),  OES.  абьі  (XI  c.  Остр.  єв.)  ;  BRu.  абьі,  Ru.  arch,  абьі, 
Po.,  Cz.  Slk.  aby.  —  Deriv.  Frequent  as  the  first  part  of 

compounds:  абиде,  абиколи,  абикуди,  абихто,  абияк, 
абищо,  and:  абй-но,  аби-то,  etc. 

From  а  -би,  see  s.  vv. 

абйр!  interj.  ‘away,  go!’  (to  a  sheep),  ModUk.  only. 

A  compound  a!  -  бир! ,  see  s.  vv. 

абйщиця  ‘nonsense,  trifle’,  ModUk;.  wanting  in  other 
SI.  —  Deriv.  абйщичний.  —  Syn.  дурниця,  нісенітниця, 
курзу-верзу,  ка-зна-що,  баналюки,  банелюки. 

A  ModUk.  neologism,  derived  from  абищо  and  the 
suffix  -щя  like  нісенітниця,  q-  v. 

абйщо  see  абй. 

або,  Wd.  альбо  conj.  ‘or,  either...  or’,  MUk.  або,  албо, 
алибо  (XV — XVIII  c.),  OES.  або  (1377,  1388),  али  бо 
(XV  с.)  ;  BRu.  або,  альбо,  Ru.  або,  альбо  (?  Vasmer  1,  2), 
Po.  albo,  ОРо.  alibo,  UpSo.,  LoSo.  abo. 

It  cannot  be  certainly  decided  whether  або  is  a  com¬ 
pound  a-[u]6o  or  а-ли-бо;  the  latter  is  the  more  probable 
for  structural  reasons,  Berneker  1,  21-22. 

абрикос,  Wd.  абрикоса  ‘apricot’,  ModUk. ;  BRu.  абри¬ 
кос,  Ru.  абрикос  (1789:  априкдс).  —  Deriv.  абрикосівка, 
абрикосний,  -совий;  here  also  абрикотин. 

From  Du.  abrikoos,  the  ultimate  source  being  Lat. 
praecoqua  ‘apricots’;  the  word  came  to  Europe  in  a  very 
roundabout  way,  viz.  from  Lat.  to  Gk.,  Fr.  and  other  Euro¬ 
pean  languages ;  Uk.  абрикотин  is  a  direct  borrowing  from 
Fr.  abricotine,  АкСл.  1,  15,  Skeat  27. 


4 


абрис  ‘sketch,  plan’,  MUk.  абрись  (ХУІІ  c.) ;  Ru. 
абрис  (since  1720) .  —  Subst.  нарис,  пллн,  проект,. 

From  ModHG.  Abriss  ‘ts’,  Тимченко  3. 

абрю!  interj.  imitating  the  voice  of  a  pigeon,  ModUk. 
only.  —  Deriv.  абрюкати,  -ання. 

A  compound  a!  -  брю! ,  see  s.  vv.,  РССтоцький  3,  140. 

абсолют  ‘absolute;  autocrat’,  MUk.  абсолюгь  (XVIII. 
c.) ;  known  to  all  other  SI.  —  Deriv.  абсолютний,  абсо¬ 
лютизм,  абсолютист,  абсолютність,  here  also  абсо¬ 
люція  (since  the  XVII  c.)  —  Subst.  самовладник,  неогра- 

нйчений  монарх;  безумовне;  одвічне  й  довічне  бут¬ 
тя;  Бог. 

From  Lat.  absolutus  ‘звільнений’,  absolutio  ‘звільнення’, 
Тимченко  3-4;  on  account  of  the  accent  (абсолютизм, 
-йст )  there  is  less  probability  of  its  being  borrowed  from 
Po.  absolutny,  absolutyzm,  absolucja,  as  assumed  by  Rich- 
hardt  29. 

абшйт,  Wd.  абшит,  абшид  ‘dismissal,  lay  off’,  MUk. 
абшигь  (XVIII  c.) ;  BRu.  dnumm,  Ru.  абшид  (1780: 
абшит).  —  Deriv.  абшитувати,  абшитдваний;  MUk. 
абшитован[н]ий  (XVIII  c.)  —  Subst.  звільнення,  від¬ 
права,  відставка. 

From  MHG.  Abschied  ‘ts’,  РССтоцький  4,  170,  Шелудь- 
ко  1,  20. 

ав!  interj.  expressing  surprise,  fear,  pain,  MUk.  ав 
(XVII — XVIII  c.  Інтермедії  55)  ;  Cz.,  Po.  au! 

A  compound  a!  -  y! ,  see  s.  vv. 

Авакум  PN.  Habakuk,  MUk.  Аввакум  йли  Абакук  йли 
Абаккукь:  борець  сильний...  (1627  Беринда);  Ru.  Авва¬ 
кум.  —  Deriv.  FN.  Авакумович;  Бакум;  Баку  мето; 
Бакович. 

From  Gk.  Abbakum  ( Avvakum ),  the  ultimate  source 
being  the  name  of  the  Hb.  prophet  Habbakuk. 


5 

авантюра,  Wd.  авантура  ‘adventure,  venture’,  ModUk.; 
known  to  all  other  SI.  —  Deriv.  авантюрйст[ ка ],  аван¬ 
тюрний,  авантюрник,  -иця,  авантюру ватися.  — 
Subst.  шахрайство,  пройдйсвітство ,  Багмет  2. 

From  Fr.  aventure  ‘ts’,  and  this,  in  turn,  from  Lat. 
adventura  (advenire  ‘to  happen’),  Gamillscheg  62;  re.  Wd. 
авантура  (from  Po.  awantura)  cf.  Richhardt  30. 

авар,  -ець  ‘A war’  (name  of  a  Cauc.  nation  in  Daghestan) , 

ModUk.;  BRu.  аварац,  Ru-  авар,  -ец  (XVI  c.).  —  Deriv. 
аварка,  аварський. 

From  Tk. — Tt.  avara  ‘vagabond,  adventurer’,  Vasmer 

1,  3. 

авва  ‘abbot;  father’,  MUk.  авва  (XVII  c.),  OES.  авва; 
BRu.,  Ru.  ts,  OCS.  avva,  Ви.  авва.  —  Syn.  абат,  onam. 

From  late  Gk.  dvvas  ‘father’,  the  ultimate  source  being 
Syr.  abba,  ‘father’,  Skeat  1,  Lokotsch  1. 

август  arch.  ‘August’,  MUk.  авгус  (XV  c.),  мсца  авгу- 
ста...  просто  серпень  (XVI  с.),  мксяця  Августа  (XVII  с.)  ; 
OES.  мсца  авгоста,  рекомааго  зарева  (XI  с.  Остр.  єв.), 
ав-ьгусгь  иже  осмородьньш  (1073  Ізб.  Св.).  —  Subst.  сер¬ 
пень. 

From  Lat.  Augustus  (і.  е.  the  honoured,  venerable) 
Caesar,  Горбач  3,  12,  Vasmer  1,  2,  Skeat  38. 

Августйн  PN.  Augustine,  ModUk.  —  Deriv.  Августйна, 
августйнський;  AmUk.  abbr.  tyc. 

From  the  name  of  Saint  Augustine  (354 — 430),  see 

август. 

авже,  авжеж  adv.  ‘actually,  in  fact,  truly,  really’,  MUk. 
авжежь  (XVIII  c.) ;  BRu.  авжож,  dial,  авждтки  ‘end’.  — 
Syn.  аякже,  атож,  так,  еге,  звичайно,  звісно,  Багмет  2; 
отжеж,  [за]певН0,  само  собою,  Тимченко  2. 

From  а  -  уже,  868  s.  w. 


6 


7 


аво!  авось!  Wd.  inter j.  ‘see!  look!  behold!  ІоГ,  ModUk. ; 
BRu.  аво,  авдж,  Ru.  авось ,  Po.  awo,  awoz,  OSC.  avo. 

According  to  Соболевский,  Лекции  95,  it  is  a  compound 
a!  -  осе  with  a  secondary  intervocalic  -  v  осе  occurring 
often  in  OES.  texts  (XII — XIV  c.) ;  Berneker’s  etymology 
1,  21 :  *<z  -  ovo  -  se  has  been  rejected  by  Vasmer  1,  3,  a.  o. ;  cf. 
also  Zubat^  LF.  36,  341,  Колодій  FM  5,  283. 

Авр[а]ам,  dial,  also  Абрам,  Оврам  PN.  Abraham,  MUk. 
Аврамь:  отец,  вьгнесльїй,  або  оц  внсокїй,  або  пришелец, 
пришелниик,  приходень  (1627  Беринда);  Ru.  Авраам 9 
OCS.  Avra[a]ms ,  Po.,  Cz.  Abraham,  etc.  —  Deriv.  Авр[а ] fa¬ 
me;  PN.  Аврамежо,  Абрамдвич;  GN.  Абрамівка.  — 
Subst,  батько  багатьох ,  родоначйльиик  євреїв . 

From  Gk.  Avradm ,  Lat.  Abraham,  the  ultimate  source 
being  Hb.  Abram  ‘the  father  is  high’,  later  changed  to  Abra¬ 
ham  ‘father  of  a  multitude’. 

авру!  inter  j.  imitating  the  voice  of  a  pigeon,  first  re¬ 
corded  in  the  XIX  c.  —  Deriv.  аврукати,  -кнути,  -ання. 

A  variant  of  абрю! ,  Q-  v.,  РССтоцький  3,  140. 

Австралія  GN.  Australia,  ModUk.;  BRu.  Австралія, 
Ru.  Австралия,  Po.  Australia,  etc.  —  Deriv.  австралієць , 

-ійка,  -ійський. 

From  Lat.  Australis  ‘southerly’,  Skeat  39,  Рудницький 
ЖіЗ.  9,  364—365. 

Австрія  GN.  Austria,  ModUk.;  BRu.  Ay  стріл,  Ru. 
Австрия,  Po.  Austria,  etc.  —  Deriv.  австрієць,  -ійка, 
-ійський,  Wd.  also  австріяк,  -ячка,  -яцький. 

From  MLat.  Austria,  the  ultimate  source  being  G. 
designation  of  the  Eastern  part  of  Gaul:  Frk.  auster,  ONor. 
austr,  OHG.  ostar,  Kretschmer  Glotta  26,  209,  Vasmer  1,  4. 

авто-  a  compound  -  forming  element  ‘auto-’  in  such 
words  as  автобіографія,  авто  гараж,  автомат,  авто¬ 
мобіль,  автократ,  автономія,  etc.;  often  in  neologisms 


with  native  words:  автобудівник,  автоплуг,  автопоїл¬ 
ка,  авторучка,  etc. ;  in  some  words  Po.  medium  is  evident : 
автобус,  автограф  (accent)  ;  known  to  all  other  SI.  — 
Subst.  само-,  e.  g.  автомобіль  —  самохід,  автоаналі- 
за  —  самоаналіза,  автодидакт  —  самоук,  автотера- 
пія  —  самолікування,  etc. 

From  Gk.  auto-  ‘self-’. 

автор  ‘author’;  MtJk.  автор  (1596  Зизаній)  ;  known  to 
all  other  SI.  —  Deriv.  авторка,  авторство,  авторський; 
співавтор,  -ка,  -ство,  -ський.  —  Subst.  творець,  ство- 
рйтель,  винахідник;  укладйч,  письменник,  Т имченко  6 ; 

MUk.  творець,  створйтель,  роботник  (1596  Зизаній). 

From  Lat.  auctor  ‘ts’  (:  auger e  ‘to  increase’),  cf.  Тимчен- 
ko  6,  Skeat  39;  MHG.  or  Po.  medium,  suggested  by  Vasmer 
1,  4,  remains  to  be  proved. 

аву!  interj.  imitating  the  voice  of  a  dog  or  a  wolf,  first 
recorded  in  the  XIX  c. 

A  compound  a!  -  y!,  with  an  intervocalic  -  v  see  д/ 
and  y! 

авул  see  аул. 

авурр!  interj.  imitating  the  voice  of  a  dog,  evidenced 
since  the  XIX  c. 

A  compound  a!  -  eypp! ,  see  s.  vv.,  РССтоцький  3,  140. 

ага!  interj.  ‘oh!  yes!’,  first  recorded  in  the  XIX  c. ; 
occurs  also  in  BRu.,  Ru.,  Bu.,  Po.,  Cz.,  Slk.  —  Deriv.  агака¬ 
ти,  -кнути,  -ання,  агакало. 

It  cannot  be  ascertained  whether  this  interj.  is  a  com¬ 
pound  a!  -  гаї  or  an  extented  a l  with  an  intervocalic  aspi¬ 
ration  like  еге!  uiul  hi!  ого!  угу! ;  the  latter  is  the  pro¬ 
bable,  cf.  Gk.  a k,  Lith.  aa;  see  also  а!  ая! ,  РССтоць¬ 
кий  3,  140. 

ага,  аґа  ‘superior,  chief  officer’5  MUk.  ага  (XVIII  c.) ; 
BRu.,  Ru.  ага  (since  the  XVI  c.). 


From  Tk.  aga  ‘nobleman,  lord’  (orig.  ‘older  brother’  in 
opposition  to  pasa  ‘younger  brother’)  5  Miklosich  ТЕ.  Nachtr. 
1,  25  Макарушка  3,  Lokotsch  3. 

агава,  ‘Agave  americana  L. :  agave’,  ModUk.  only; 
BRu.,  Ru.  (since  1835)  ts,  SC.  agdva,  Po.  agawa,  etc.  — 

Syn.  агава  американська,  алоя  столітня,  лусни- 
ця  [американська],  столітник,  Makowiecki  14. 

From  Gk.  agaua  ‘admirable,  illustrious,  brilliant, 
bright’. 

Агапій,  A  ran  он  PN.  Agathon,  MUk.  Агапїй:  любйм'ь, 
Агата:  любимая;  Агафонік:  благопобкдннй,  Агафїа:  блгая 
(1627  Беринда);  Ru.  Агафон.  —  Deriv.  Гапон;  Аіафія, 
Г  афія,  Гафійка,  Гана,  Гап[  оч  ]ка,  Гану  ля,  -уня,  -уся. 
Ганця;  FN.  Апоннж;  GN.  Гапднівка. 

From  Gk.  Agatkias,  Agathon,  derived  from  agathds 
‘good’. 

агарянин  ‘Mohammedan,  Turk,  Tartar’,  MUk.  Агарянн 
(XV  c.),  Агаряне,  бо  они  ся  от  Агарьі  и  от  Измаиля  зачали 
(XVIII  с.  Рк.  Тесл.),  OES.  агаркне  Vasmer  1,  4;  Ru.  ага¬ 
ряне,  Bu.  агарянин,  -нец.  —  Deriv.  агарянка,  -янськин= 

агарський,  MUk.  агарянскиьгь  язиком^  (1697).  —  Syn. 

потдмок  Агари:  половчанин,  татарин,  сарацин,  Тим- 
ченко  7. 

From  Gk.  Hagarend,  the  ultimate  source  being  Hb. 
Hagar  ‘flight’;  it  was  the  name  of  the  housemaid  of  Sarah 
and  mother  of  Ismael  by  Abraham,  Младенов  2,  Vasmer  1,  4. 

агач  see  сингйч  -агач. 

аги!  агйй!  interj.  ‘fie!  dickens!’,  evidenced  since  the 
XIX  c.  —  Syn.  агг!  агїй! 

A  compound  a!  -  Uiu(li)!,  see  s.  vv. 

агйль!  interj.  ‘away  go!’  (to  a  goose),  first  recorded  in 
the  XIX  c. 

A  compound  a!  -  гил!  гиль!,  see  s.  vv. 


агі!  агій!  interj.  ==  агй!  агйй! 

A  compound  a!  -  ігі(й)  !,  see  s.  vv. 

агов!  ary!  interj.  ‘whoa!’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  — 

Deriv.  агов  -  гов!  агу  -  гу  -  гу! ;  аговкати,  агукати, 
агдвкання,  агукання.  —  Syn.  гоп  -  гоп!  гелегев!  РУ  1»  7, 
гей!  ей!  Багмет  2. 

Compound  а!  -  гов!,  а!  -  гу!,  see  s.  vv. 

Агрик,  Агрика  ‘a  legendary  hero  with  a  magic  sword’ ; 
according  to  Чижевський,  AUA  2,  324,  the  name  may  be 
found  already  in  one  of  the  tales  about  St.  Nicholas’  miracles 
of  the  pre  -  Mongolian  period,  earlier  than  the  legend  of 
Peter  and  Fevronia  (XVI  c.)  quoted  from  Гудзий  by  Vasmer 
1,  5. 

From  Gk.  agroiJcos  ‘one  living  in  the  fields ;  wild’. 

агрус,  Ed.  агруст,  агрес,  ягрост,  їаїриз,  Wd. 

alpecm,  afpec,  яїрес,  afpucf m ] ,  я! poem,  янї peefm] 
‘Ribes  Grossularia  L. :  ‘gooseberry’,  MUk.  afpucz\\af peemz 
(XVIII  c.)  ;  BRu.  агрзст,  Ru.  dial,  агрус,  трест.  (Vasmer 
1,  5),  SC.  gres(Vuk)  ‘sour  unripe  grape’,  Sin.  agres  ‘gooseber¬ 
ry’,  Cz.  angrest,  dial.  ankres[t],  Po.  agrest,  Ca.  agrast,  q, grist, 

etc.  —  Deriv.  агрусівка,  агрусовий.  —  Syn.  веприна,  вер- 
пйна,  опрйни,  опрйння,  опреня,  опрйка,  їеїадзи,  !е- 
їацка,  кікацка,  клекацка,  клекдцка,  крижівнйк,  кря- 
жівнйк,  etc.,  Makowiecki  312. 

From  Po.  agrest  ‘gooseberry’,  the  ultimate  source  being 
It.  agresto  ‘sour  unripe  grape’,  Berneker  I,  25,  Тимченко  7, 
РССтоцький  Slavia  5,  8,  Battisti  I,  95,  Richhardt  29. 

агундер  Wd.  ‘ragamuffin’,  ModUk.  only;  BRu.  цугун- 

dep.  —  Subst.  обідранець,  обшарпанець. 

From  Yi.  ahunder  <  ModHG.  a  Hund,  Верхратський 
ЗНТШ.  12,  42;  see  also  цугундер. 


10 


11 


агуш!  inter j.  ‘go!  away!’  (to  a  goose,  chicken,  etc.), 
evidenced  since  the  XIX  c. 

A  compound  a!  -  lijwl,  see  s.  vv. 

аґрес[т],  аґрис[т],  etc.,  see  агрус. 

ад  ‘hell’,  MUk.  вь  адк  (XV  c.),  адь  преисподнїй:... 
мкстце  пропастное  або  пекло  (1627  Беринда),  OES.  вь  ад-fe 
(XI  с.  Остр.  єв.),  до  ада  (1073  Ізб.  Св.);  MUk.  also  ‘god  of 
the  underworld,  Hades’  (XV— XVIII  c.) ;  BRu.,  Ru.,  Bu., 
Ma.  ts.,  OCS.  ads  —  Deriv.  адський,  MUk.  адова  мкста 
(XV  c.),  з  пащекь  адовБіхт,  (XVII  c.),  адьского  Gsg. 
(XVII  c.),  адстіи  Npl.  (XVIII  c.).  —  Subst.  сторона  під¬ 
земна  без  просвітку ,  пекло;  Бог  підземного  царства 
(у  греків),  володар  у  пеклі,  Тимченко  9. 

From  Gk.  hd[i]des  ‘nether  world,  hell’,  Тимченко  9, 
Skeat  256—257. 

Адам,  dial.  Одам,  Ядам,  PN.  Adam,  MUk.  Адам  члкь 
або  земскїй,  рудьій,  а  през  литери  значить  ввесь  свкгь 
(1627  Беринда);  BRu.,  Ru.,  Ви.  ts,  Ро.  Adam,  etc.  —  Deriv. 

адамове  яблоко,  адамові  вівці;  colloq.  адамові  слізки; 
FN-  Адамів,  Адамчук,  Адамдвський;  GN.  Адамів,  Ада- 
мівка,  Адампіль,  Адамчукй.  —  Subst.  прабатько  роду 
людського. 

From  Gk.  Adamas,  the  ultimate  source  being  Hb. 
dddm  ‘red’  or  ‘red  earth’,  probably  with  reference  to  the 
earth  from  which  the  bibl.  first  man  was  made,  Lokotsch  2, 
Whitycombe  2. 

адамант  ‘diamond’,  MUk.  адаманть  (XVII  c.)  ;  BRu., 
Ru.,  Ви.  адамант,  SC.  adamanat,  Cz.  adamant.  —  Deriv. 

адамантовий.  —  Syn.  діямант,  алмаз. 

From  Gk.  adamas,  -antos  ‘ts’,  Тимченко  7;  the  SC.  and 
Cz.  words  are  borrowed  from  Lat.  adamas,  -antis,  Berneker 
1,  27,  Machek  1;  see  also  діямант,  алмаз. 


адамашка,  адамашок  ‘damask’,  MUk.  адамашка 
(XV  c.),  одамашка;  BRu.  адамашка,  Fu*  адамашка, 
[ о]дамашка,  Ро.  adamaszek  ts  .  Deriv.  адамашковий. 

From  MLat.  adamascus  ‘damask’  through  Po.  medium, 
Richhardt  29 ;  the  word  is  based  on  the  name  of  the  city  of 

Damascus ,  Kluge  51. 

адвокат  ‘advocate^  ModUk. ;  BRu.  адвакат ,  adeo - 
кат  (since  1780),  Ви.  адвокат,  -ин,  Ma.  адвокат,  SC. 
advokat,  Po.  adwokat,  etc.  —  Deriv.  адвокатка,  -mcmeo, 
-ту вати,  -тура.  —  Subst.  правний  оборонець,  iron. 

брехунець. 

From  ModHG.  Advokat,  the  ultimate  source  being  Lat. 
advocdtus  ‘one  called  to  the  bar’,  РССтоцький  4,  199,  Skeat  8. 

адже,  Wd.  аже  conj.  ‘well,  then,  but,  however,  still’, 
ModUk.  only.  —  Syn.  проте,  принаймні,  Wd.  прецінь. 

From  а  -  д  -  же,  d  being  abbr.  дивй;  see  адй  and  же. 

адзймка  Wd.  ‘azime,  matzos,  unleavened  bread’,  MUk. 
азима  (XVII  c.)  ;  wanting  in  other  SI.  —  Deriv.  адзимднь- 
Ka  (1956  Дзьобко).  —  Syn.  прісний  хліб,  прісняк,  маца, 
Тимченко  13;  вівсяна  паляниця  (1956  Дзьобко). 

Borrowed  from  Rm.  adzimd,  azima  ts ,  the  ultimate 
source  being  Gk.  ddzymos;  Шелудько  2,  125,  rejects  an  im¬ 
mediate  borrowing  from  Gk.,  suggested  by  Vasmer,  Сбор- 
ник  86,  26;  cf.  also  Cioranescu  52. 

адзус[ь]!  interj.  ‘go!  away!  (to  a  cat)’,  first  occur¬ 
rence  :  XIX  c.  —  Deriv.  адзуськи! 

A  compound;  a!  —  дзусь!,  see  s.  vv. 

адй!  interj.  ‘see!  look  here!’  first  occurrence:  XIX  c. 

From  a  -  диви,  see  a  and  дивитися,  Janow  Symb 
Rozwadowski  2,  275. 

адмірал  ‘admiral’,  MUk.  адм-Ьраль  (XVIII  c.)  ;  in  BRu., 
Ru.  and  other  SI.  ts.  —  Deriv.  адміралгція,  адміралтій- 


12 


13 


ство,  -ійський,  адміральство ,  -льський,  MUk.  адмкрал- 
ский  (XVIII  с.). 

The  word  is  derived  from  Ar.  amir,  emir  ‘ruler,  com¬ 
mander’,  al-being  the  Ar.  article  present  in  Ar.  and  Tk.  titles 
as,  e.  g.,  amir — al — amara  ‘ruler  of  rulers’,  amir — al — bahr 
‘ruler  of  the  sea’,  etc. ;  it  is  to  the  latter  that  we  owe  the 
term  admiral :  the  Ar.  title  was  Latinized  to  admiralis  mans 
and  it  was  gradually  corrupted  to  admiral,  Lokotsch  6,  Skeat 
7,  Огієнко  PM.  1,  215. 

адреса  ‘address’,  Mod  Uk.  only ;  BRu.  adpac,  Ru.  адрес, 
Po.  adres,  Ma.  адреса,  etc.  —  Deriv.  [за] адресувати, 
[  за ]  адресований. 

From  Po.  adres,  the  ultimate  source  being  Fr.  adresse 
‘ts’,  Richhardt  29. 

адузь!  interj.  ‘away!  go!  (to  a  pigeon)’,  first  occur¬ 
rence:  XIX  c. 

A  compound  a!  —  дузь! ,  see  s.  vv. 

aepo-  a  compound-forming  element  ‘aero-,  aer-,  air; 

gas’  in  such  words  as  аеродром,  аеронавт,  аеропошта, 
etc.;  MUk.  аер-ь,  аир-ь  ‘air;  sky,  heaven’;  also  ‘wind’  (1627 

Беринда) ;  аирньїй  ‘air-’;  OES.  аер-ь,  аєр-ь,  аиєр-ь;  аерь- 
ньіи  ||  аєрьнии,  аиєрьний  ‘ts’.  —  Subst.  повітро-,  повітря¬ 
но-,  Wd.  воздухо-,  авіо-. 

From  Gk.  aero-  ‘air’. 

ae  Wd.  (He.)  ‘yes’,  first  occurrence:  XIX  c. 

A  compound :  a!  —  e,  the  latter  being  3rd  sg.  of  бути ; 
there  is  less  probability  of  its  being  derived  from  a  —  я  as 
suggested  by  Janow  SymbRozwadowski  2,  274. 

аж  conj.  ‘till  to,  till  that’,  adv.  ‘however,  yet  now’,  MUk. 
ажь,  ажг>,  аже  ‘ts’  and:  ‘that,  if,  when;  the  more’;  OES. 
ажь,  аже,  ожь,  оже  ‘ts’ ;  occurs  also  in  BRu.,  Ru.;  Po.,  Cz., 
Slk.,  SC.  —  Deriv.  Frequent  in  reduplications:  аж  -  аж, 
аж-аж-аж  ‘very  (much)’  Багмет  3.  —  Syn.  коли,  ко¬ 


ли  ж,  коли  тільки,  скоро,  а  що;  що;  поки;  як,  як  уже, 
тільки,  Тимченко  9 — 12. 

From  а  -  же,  see  s.  vv. 

азбука  ‘alphabet,  ABC;  primer,  ABC  -  book’,  MUk. 
азбука  (1627  Беринда)  ‘alphabet’,  яз-ьбуки  Gsg.,  язбуку  Asg. 
(XVII-XVIII  c.  Інтермедії  53-54),  OES.  аз-ьбукк,  аз’буквн, 
азбука  ‘ts’;  occurs  also  in  BRu.,  Ru.,  Bu.,  Ma.,  SC.  —  Deriv. 

no-,  за-  азбучний,  -но;  MUk.  азбуковньїй  (XV  c.) ;  азбу- 
ковник-ь  (XVI — XVII  с.)  ‘encyclopedia’,  азбучник-ь  (XVII 
с.)  ‘ABC  -  book’;  OES.  аз'ьбук'ьвьник'ь,  азбуковьник-ь,  азт>- 
бук-ьвьньїи,  азбуковьнми.  —  Syn.  абетка,  алфавіт  II  Wd. 
альфабет;  абецадло  (from  Ро.  1627  Беринда,  1873  Писку- 
нов),  абетло  (Руберовський  ЛБюлетень  9,  82);  OES. 
азвкдьі. 

From  the  first  letters  of  the  SI.  alphabet  азь  —  буки; 
for  details  see  Срезневский  1,  9 — 10. 

Азів,  Азов  see  Озів. 

Азія  GN.  Asia,  ModUk. ;  BRu.  ts,  Ru.  Азия,  Po  Azja, 

etc. ;  OES.  Асия.  —  Deriv.  азійський,  азіят,  -ка,  -ський, 
-чина;  Євразія;  MUk.  з-ь  далечайших-ь  стран-ь  Азийских-ь 
(XVIII  с.),  Сармация...  Азитицкая  (XVIII  с.),  ман-Ьром-ь 
азіятйцким-ь  (1726). 

From  Lat.  Asia,  the  ultimate  source  being  Gk.  Asia 
derived  from  Ass.  Asu  ‘the  East’  as  opposed  to  Ereb  ‘the 
West’  (Europe),  Partridge  28 — 29,  Рудницький  ЖіЗ.  9, 

364—365. 

ай!  interj.  ‘hey!  oh!  dear  me!’  (in  expressing  surprise, 
fear,  pain),  first  recorded  in  the  XIX  c. ;  occurs  also  in 
BRu.,  Ru.?  Po.,  Cz.,  Slk.,  Bu.  —  Deriv.  айкати,  -кнути, 
-ання;  see  also  аяйї  —  Syn.  ей!  ой!  уй! 

A  primary  interj.  РССтоцький  3,  140 — 141. 

айст  Ed.  (Харків)  see  гайстер. 


14 


15 


айстра,  dial,  астра,  гайстра,  гайстер,  ястер  ‘Aster 

Amellus  L. :  aster’,  ModUk.  only;  BRu.,  Ru.  acmpa,  Po. 

aster.  —  Deriv.  айстровий.  —  Syn.  басантйр,  басаран, 

базандйр,  боярин,  боярчик,  боярочка,  данйло,  данйлки, 

гладка,  іванок,  лисак,  михалки,  мороз,  нестйдник, 

осінь,  осінчак,  -чук,  п’ятаківці,  піддубрівник,  підду- 

броник,  постолянка,  самець,  старушок,  тарелці, 

вербйнка,  волове  око,  зймник,  звіздоцвіт,  звгздочка, 

а.  о.,  Makowiecki  45 — 46. 

From  ModHG.  Aster,  the  ultimate  source  being  Gk. 
astir  ‘star’,  Vasmer  1,  30. 

академія  ‘academy’,  MUk.  академія  (1631)  ;  BRu. 
акадзмія,  Ru.  академия  (before  1650,  Чижевський  AUA 
2,  324),  Ви.  академия,  Ma.  академиіа,  Po.  akademia, 
known  to  all  other  SI.  —  Deriv.  академік,  академічний, 
-ність,  академізм,  академіст.  —  Subst.  вищий  науко¬ 
вий  заклад. 

From  Gk.  akademeia,  originally  garden  near  Athens 
where  Plato  taught  (387  BC.)  and  his  followers  met;  the 
ultimate  source  is  the  name  of  the  Gk.  hero  Akademos, 
Skeat  3. 

акафіст  ‘hymn  of  the  Gk.  church’,  MUk.  акафісгь, 
акафістось  (XVII  s.),  OES.  акафисгь;  BRu.  ts.,  Ru  ака- 

фист,  Ви.  акатист.  —  Subst.  несідальне. 

From  Gk.  akathistos  ( hymnos ),  Тимченко  13. 

акація  ‘Acacia  L. :  acacia’,  ModUk. ;  BRu.  акация,  Ru. 
акация  (since  1782),  Ви.  акация,  Po.  akacja,  etc.  —  Deriv. 
акацієвий.  —  Subst.  терноструч,  Makowiecki  1. 

From  Lat.  acacia  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Gk. 
akakia  (:akis  ‘point’),  Vasmer  1,  8,  Skeat  3,  Weekley  7. 

аке!,  акец!  interj.  ‘away!  go!’  (to  a  calf,  to  cattle  in 
general),  evidenced  since  the  XIX  c. 

A  compound:  a!  —  ке!,  a!  —  кец(ь)!,  see  s.  vv., 
РССтоцький  3,  140,  Janow  Symb  Rozwadowski  2,  274. 


Акерман  GN.  Akkerman  (city  in  Bessarabia) ;  OES. 
БЬл'ьгород'ь,  MGk.  Leukopolixne,  It.  Moncastro,  Rm.  Cetatea 

Alba.  —  Deriv.  акерманський. 

From  Tk.  -  Tt.  Akkdrman  ‘white  fort’,  Skok  ZONF.  4, 
242,  Vasmer  1,  8;  in  1944  the  name  was  officially  Changed 

to  Білгород  Дністровський,  ЕУ-  2,  128. 
а  кет!  see  акот! 

акйш!  interj.  ‘away!  go!’  (to  a  chicken),  evidenced  since 
the  XIX  c. ;  known  to  BRu.  and  Po.  as  well. 

A  compound  a!  —  киги!,  see  s.  vv. 

акомодуватися  ‘to  accomodate  oneself’,  MUk.  акомодо- 
ватися  (XVII  c.),  аккомодуючися  (XVII  c.) ;  Ru.  аккомо- 
дйроваться,  Cz.  akomodovati  se;  Po.  akomodovac  siq.  — 
Deriv.  акомодований,  акомодація,  акомодаційний.  — 
Subst.  приспособитися ,  пристосуватися. 

From  Lat.  accommoddre  (— ad-commoddre )  ‘to  fit, 
adapt’,  Skeat  4,  Тимченко  13 — 14. 

акот!  dial,  interj.  ‘away!  go!’  (to  a  cat),  ModUk.;  Po. 
a  kota!  —  Deriv.  акота! ,  акоту!  —  Syn.  адзус[ь ]! 

From  a!  -  кот! ,  see  кота! 

акрйда  MUk.  ‘grasshopper’,  1596  also:  вершки  дере- 
вяньїм  пучя,  Зизаній  5;  OES.  акрйда,  OCS.  akrida. 

From  Gk.  akris,  -idos  ‘grasshopper’,  Vasmer  1,  9. 

акт  ‘act’,  MUk.  акгь  (XVI  c.) ;  BRu.,  Ru.,  Bu.,  Ma.,  etc. 

ts.  —  Deriv.  актовий,  актуальний,  -ність,  MUk.  актьі- 
ковати,  -анье  (XV  с.),  актьїкація  (XVII  с.).  —  Subst. 

урочистий  обхід,  церемонія,  обряд ;  документ. 

From  ModHG.  Akt  ‘ts’,  РССтоцький  4,  228. 

акула  ‘Squalus:  shark’,  ModUk.  only;  BRu.,  Ru.,  Bu. 
ts.  —  Deriv.  акуловий;  FN.  Акуленко.  —  Subst.  fig.  %po- 
вопійця,  хижак,  Деркач  15,  198. 


16 


17 


From  Nor.  haakall,  ONor.  haakjoerring  ‘ts’  with  -a 
under  the  influence  of  риба,  Meyer  ZfslPh.  5,  139,  Kalima 
FUFAnz.  23,  252  ff. ;  according  to  Itkonen  Mikkola  -  Fest¬ 
schrift  49,  it  is  derived  from  Lapp,  akkli  — akkolag  ‘ts’  the 
ultimate  source  of  which  is  also  Nor.  haakall. 

акур!  interj.  ‘away  go!’  (to  a  turkey),  first  occurrence: 
XIX  c. 

A  compound:  а!  -кур!,  see  s.  vv. 

акуратний  ‘accurate’,  ModUk.;  BRu.  акуратни,  Ru. 

акку ратний,  (1780:  акуратний) ,  Bu.;  Ma.  акуратен, 
SC.  dkuratan,  Cz.,  Slk.  akuratni,  Po.  akuratny.  —  Deriv. 

акуратність,  -но,  акуратненько.  —  Subst.  старанний, 
ретельний,  справний,  Деркач  15. 

From  Lat.  accurdtus  ‘careful’  іассйгаге,  ( :ad  -  curare) 
‘to  take  pains  with’,  Skeat  4,  АкСл.  1,  76. 

алача  ‘silk  material’,  MUk.  алажи  Gsg.  (1727) ;  Ru. 
аладжа,  алача,  Ви.  аладжа.  —  Subst.  шовкова  смугаста 
перська  тканина,  Тимченко  16. 

From  Tk.  aladza  ‘ts’,  Lokotsch  4. 

але,  Wd.  але  conj.  ‘but,  still,  yet,  though’,  MUk.  але 
(XV — XVIII  c.),  яле,  але-м,  але-с  (XVII — XVIII  c.  Інтер¬ 
медії  54,  64—65),  OES.  але  (XIV  c.)  ;  BRu.  але,  Cz.,  Slk.  Po. 

ale.  —  Syn.  а,  одначе,  тільки  ж,  так  а  так,  запевне, 
нейначе,  Тимченко  16 — 17. 

Compounded  of  a,  q-  v.,  and  -ле  <  *le,  cf.  dial.  (Lk.) 
лем[ e ]  ‘only’,  OPo.  le  ‘only’,  Cz.  le  ‘and,  but’,  SC.  Ije,  Ma. 
jieJ&  strengthening  part.,  Berneker  1,  22,  Slawski  1,  24;  in 
a  similar  function  Latv.  -le  is  used,  Trautmann  153 — 154. 

алебарда  ‘halberd’,  MUk.  алябарта  (1596  Зизаній),  аля- 
барта,  галябарда  (1627  Беринда),  алюбарта  (XVII  с.),  also 
галюбарда  ||  галюбарта;  BRu.,  Ru.  алебарда,  Po.  halabarda, 
Cz.  halapart[n]a,  halabarda,  Sin.  alabarda  etc.  —  Deriv. 

алебардний,  -ж,  алебардовий;  MUk.  алабартник-ь  (XVII 

c.). 


From  MHG.  helmbarte  ‘ts’,  РССтоцький  4,  144;  Po. 
medium,  suggested  by  Шелудько  1,  20,  Slawski  1,  394,  a.  o., 

is  dubious. 

алебастр  Ed.  see  алябастр. 

алей  Wd.  (He.)  ‘Holy  Ghost,  God’,  evidenced  since  the 
XIX  c. 

A  dial,  deformation  of  bibl.  Elias  —  Ілля,  He.  Шлей, 
Janow  Symb  Rozwadowski  2,  266. 

алеч  MUk.  (XVII — XVIII  c.,  Інтермедії  62)  see  але. 

алігатор  ‘alligator’,  ModUk.;  BRu.  алігатор,  Ru.  ал- 
лигатор  (since  1835),  Ви.  алигатор,  SC.  aligator,  Cz. 

aligator,  Po.  aligator,  etc.  —  Syn.  американський  кроко¬ 
дил. 

From  E.  alligator  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Sp. 
el  lagarto  ‘lizard’,  АкСл.  1,  95. 

алілуя!  interj.  ‘Halleluyah !’,  MUk.  Аллилуіа:  хвала  Бу 
(1627  Беринда);  Ru.  аллилуя,  OCS.  alleluia,  Cz.?  Slk.,  Po. 
aleluja,  etc.  —  Deriv.  алілуйщик,  -та,  алілуйко,  -кати, 
-кання;  FN.  Алилуя.  —  Subst.  хвала  Богу!,  хваліте 
Бога! 

From  Hb.  halelu  jdh  ‘praise  ye  Yehovah’  through  the 
medium  of  Gk.  alleluia  or  Lat.  alleluia  respectively,  Skeat  14, 
Тимченко  18. 

алмаз,  dial,  галмаз  ‘diamond’,  MUk.  алмаз-ь  (1627  Бе¬ 
ринда)  ;  BRu.,  Ru.,  Ви.  алмаз,  SC.  almaz-  in  compounds.  — 
Deriv.  алмазик,  алмазний.  —  Syn.  діамант,  адамант. 

From  Tk.  almas  ‘diamond’,  the  ultimate  source  being 
Gk.  adamas  ‘ts’,  Lokotsch  5,  Рудницький  Київ  69,  37;  see 

also  адамант,  діамант- 

алтйця  Wd.  (He.)  ‘part  of  a  shirt  (under  the  sleeve)’, 
evidenced  since  the  XIX  c. 

From  Rm.  altifd  ‘ts’,  Шелудько  2,  125,  Dejna  1,  95. 


4 


18 


19 


алфавіт  ‘alphabet,  ABC’,  MUk.  see  альфабет;  BRu. 

алфавіт,  Ru.  алфавйт,  arch,  алфавит,  MRu.  алфа- 
eumz  ‘dictionary’  (XVI — XVII  c.  Алфавит  20),  Ru.  алфа¬ 
вйт,  for  other  SI.  see  альфабет.  —  Deriv.  алфавітний. 
—  Subst.  абетка,  азбука,  Wd.  альфабет. 

A  ModUk.  loan  from  Ru.  алфавйт,  the  ultimate 
saurce  being  late  Gk.  alfavitos,  Vasmer  1,  14,  (extensively:) 
Knobloch  100  - 101 ;  see  also  альфабет. 

алю!  аля!  inter j.  ‘away!  go!’  (to  a  pig),  evidenced  since 
the  XIX  c. 

A  compound  a!  -  ля!,  see  s.  vv. ;  РССтоцький  3,  139. 

алябастр,  Ed.  алебастр,  also:  любайстер  (Черкаси) 
‘alabaster’,  MUk.  алавастр-ь  (XVII  c.),  алябастер-ь,  галя- 
бастер-ь  (XVII  с.),  OES.  алавастр-ь  (XII  с.) ;  BRu.,  Ru. 
алебастр,  OCS.  alavastrz,  Ви.  алабастр,  SC.  alabaster, 
Cz.,  Slk.  alabastr,  Po.  alabaster,  etc.  —  Deriv.  алябастро- 
вий,  MUk.  алабастровий,  алавастрньїй  (XVIII  c.).  —  Subst. 

сніжно  -  білий,  дрібно  -  зернястий  гіпс;  алябастрове 
начйння,  слоїк,  банка,  Тимченко  20. 

From  Lat.  alabastrum  (=алябастрт>)  and  Gk.  alavastros 
(—  алавастр-ь)  ‘ts’  respectively ;  the  ultimate  source  is  Eg. 
‘a  la  baste  ‘the  pot  of  the  goddess  Ebaste’,  Vasmer  1,  12. 

алярм  ‘alarm’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.,  Ma.  аларм,  Po. 
alarm.  —  Deriv.  алярміст,  -ський,  алярмувати.  —  Subst. 
сполох. 

It  comes  from  It.  all’  -  arme  (Lat.  ad  arma)  ‘to  the  arms’. 

альбатрос  ‘Diomeda  exulans  L. :  albatross’,  ModUk.; 
BRu.,  Ru.  ts. ;  Ви.  албатрос,  Po.  albatros.  —  Deriv.  альба- 

трдсовий. 

From  Ar.  al  -  kadus  ‘the  water  carrier’  through  Port. 
alcadroz  >  E.  albatros,  albatross  (folketym. :  Lat.  alba 
‘white’),  Fr.  albatros,  etc.;  the  term  was  originally  applied 


to  the  pelican  which  was  believed  to  carry  water  for  its  young 
in  its  beak,  Lokotsch  78  -  79,  Kluge  -  Gotze  9,  Partridge  11. 

Альберта  GN.  Alberta  (province  in  Canada),  ModUk. 
BRu.,  Ru.,  ts?  Po.  Alberta,  etc.  —  Deriv.  альбертський, 

AmUk.  ал[ ь ]бертїйський. 

Named  after  Princess  Louise  Caroline  Alberta,  wife 
of  the  Marquis  of  Lorne,  Governor  General  of  Canada  1878 — 
1883,  Place  -  Names  of  Alberta  10. 

альбійка  Wd.  (He.)  ‘trough’,  first  occurrence:  XIX  c. 
A  borrowing  from  Rm.  albie  ’ts’,  Шелудько  2,  125,  Cio- 
ranescu  18. 

альбо  see  або. 

алькйр,  Wd.  анкйр,  валькйр,  ванькйр,  ал[ь]кер,  анкер 

‘chamber,  alcove’,  MUk.  алкер-ь,  алкЬр-ь  (XVII  с.) ;  Ро. 
alkierz,  dial,  halkierz,  alkier,  Cz.  arkyf,  OCz.  arkef,  alkef.  — 

Deriv.  алькйрик. 

From  MHG.  arker,  erker  ‘bow,  projection  (of  a  build¬ 
ing)  ,  balcony’,  derived  from  MLat.  arcora,  a  late  pi.  of  Lat. 
arcus  ‘bow’,  Kluge  75,  РССтоцький  151;  hardly  through  Po. 
medium  as  assumed  by  Шелудько  1,  20,  Richhardt  29  and 
Machek  18. 

альков,  алькова  ‘alcove,  bedchamber’,  MUk.  алкивг. 
(1710) ;  BRu.  алькой,  Ru-  альков  ‘ts’. 

From  Fr.  alcove  which  with  its  Rom.  cognates  is  based 
on  Ar.  al  -  qobbah  ‘vault,  tent’,  Skeat  13 ;  see  also  альманах, 

альхімгя. 

ал[ь]коголь  ‘alcohol’,  ModUk.;  BRu.,  алкагдль,  Ru. 
алкоголь,  Ви.,  Ma.  алкохдл,  Po.  alkohol,  known  to  all  other 
SI.  —  Deriv.  ал[ ь ]коголік,  -ічка,  ал[ь ]когдльний, 
ал[ь ]коголізм,  протиал[ь ]когольний,  ал[ь ]коголіза- 
ція. 

From  Ar.  al-kuhl  ‘fine  powder’  later  ‘alcohol’  through 
Rom.  or  G.  mediation,  cf.  Fr.  alcohol.  It.  alcohol,  Sp.  alcohol, 
ModHG.  Alkohol,  Lokotsch  98  -  99,  Skeat  13. 


20 


21 


альманах  ‘almanac’,  MUk.  алманах  (before  1525,  Чи- 
жевський  AUA  2,  324) ;  BRu.,  Ru.  альманах ,  Ви.  алманах, 
Ма.  алманах ,  Р°  almanack,  known  to  all  other  SI.  —  Deriv. 

альманаховий.  —  Subst.  збірник,  Деркач  15. 

From  early  ModHG.  almanack,  and  this  from  Fr. 
almanack,  which  with  its  Rom.  cognates  is  supposed  to  have 
come  from  Ar.  through  Sp.  like  other  words  with  initial 

al-  (see  альхемія,  альков,  etc.),  but  as  the  Ar.  word  for 
‘calendar’  is  taquim  (not  ‘almanach’)  the  derivation  from 
Gk.  —  Eg.  almenixiaka  is  much  more  likely  to  be  correct, 
Kluge  6 — 7,  Vasmer  1,  15. 

Альта  see  Льто. 

альтана  ‘arbor,  bower’  ModUk. ;  Po.  altana,  Cz.  altan, 
etc.  —  Deriv.  альтанка.  —  Subst.  бесідка- 

From  It.  altana  through  ModHG.,  РССтоцький  4,  234, 
Наконечна  94;  hardly  through  Po.,  Richhardt  29. 

альфабет  Wd.  ‘alphabet,  ABC’,  MUk.  алфабет  (1627 
Беринда),  алфабетум  (XVII  c.) ;  Ви.,  Ма.  алфабет,  Cz., 
Slk.  alfabeta,  Po.  alfabet.  —  Deriv.  альфабетний.  —  Syn. 
алфавіт;  subst.  абетка,  азбука. 

From  MLat.  alpkabetvm  ’ts’,  the  ultimate  source  being 
Gk.  alfa-beta,  Skeat  16,  Младенов  5,  Schwytzer  KZ.  58, 
199  -  205. 

ал[ь]  хімія  ‘alchemy’,  MUk.  алхимицкнй  (1631) ;  BRu., 
Ru.,  Ви.,  алхймия,  Ма.  алхемиіа,  Po.  alchemm,  known  also 
to  all  other  SI.  —  Deriv.  ал[ь]хімік,  ал[ь] хімічний. 

From  Ar.  аХ-кітШ  and  the  earlier  Gk.  xym6s  ‘juice’ 
through  Rom.  or  G.  mediation,  cf.  It.  alckimia,  Fr.  al- 
chemie,  MidHG.  alckemie,  ModHG.  Alckimie;  al-  as  the  Ar. 
article  is  still  seen  in  альков[а ],  ал[ ь ]когдль,  etc.,  Kluge 
6.  Vasmer  1,  14. 

амазонка  ‘Amazon ;  amazon  -  dress’,  ModUk. ;  known 
to  all  SI.  —  Deriv.  амазонський. 


It  is  a  Gk.  word  a+madzos  ‘without  breast’  referring 
to  a  reputed  tribe  of  women  warriors  who  dwelt  on  the  coast 
of  the  Black  Sea;  according  to  the  Gk.  legend  the  girls  of 
Amazons  had  their  right  breast  removed  to  facilitate  archery. 
Skeat  17. 

амбар,  Ed.  вімбар  (Полтава)  ‘granary,  storehouse’, 
MUk.  амбар-ь  (1766),  also  инбар-ь  ||  винбар-ь  (XVIII  c.), 
OES.  амбар-ь,  омбарь,  also  анбар-ь  ||  онбарт>;  Ru.  амбар, 
dial,  also  онбар,  имбар,  арбан,  Ви.,  Ма.  амбар,  SC.  йтЬаг, 
Po.  ambar,  dial,  imbar  (from  Uk.).  —  Deriv.  амбарик,  ам¬ 
барний.  —  Syn.  комора,  шпихлір,  магазин. 

From  Tk.  ambar  ‘shed,  storehouse’,  Berneker  1,  28, 
Lokotsch  7. 

амбіція  ‘ambition’,  MUk.  амбнція,  амбЬція  (XVII  c.) ; 
BRu.  амбіция,  Ru.,  Ви.  амбйция,  Ма.  амбйциіа,  SC.  am- 
bicija,  Po.  ambicja.  —  Deriv.  амбіційний,  амбіціозний, 
амбітний,  -ність  -но.  —  Subst.  почуття  особистої 
ггдности,  честь ;  жадоба  слави,  честиліоб ність,  чван¬ 
ливість,  пиха. 

From  Lat.  ambitio  through  Po.  ambicja,  Richhardt  31 ; 
the  Lat.  word  meaning  ‘going  around’  was  applied  to  a  can¬ 
didate  for  election  who  went  around  on  a  canvass  for  votes ; 
he  was  ‘ambitious  for  office’,  Radford  6. 

амбона,  Ed.  амвон  ‘pulpit  in  the  church’,  MUk.  амбон-ь 
(1489),  амбона  (1594),  OES.  амі'ьібон'ь,  анвоні),  он'ьвонь, 
онбол-ь,  (1280  Новг.  кормч.);  BRu.  амбона,  Ru.,  Ви.,  Ма. 
амвон,  SC.  dmvon,  amvdna,  Po.  ambona,  etc.  —  Deriv. 

амбднний.  —  Subst.  проповідальниця,  казальниця,  цер¬ 
ковна  мдвницл. 

From  Gk.  ambon  ‘ambo,  pulpit’,  Тнмченко  21. 

w 

Америка,  dial.  Гамерика,  Ямерика,  also  Гамерйцкий 
край,  GN.  America,  ModUk.;  BRu.  Америка,  Ru.  Аме¬ 
рика,  Po.  Ameryka,  known  to  all  other  SI.  —  Deriy.  амери- 


22 


23 


капець ,  -та,  -нський,  американізм,  [з] американізува¬ 
ти,  американізація,  американізаційний.  —  Subst.  Но¬ 
вий  Світ,  Новий  Край. 

The  continent  was  named  in  1507  by  Waldseemiiller 
after  Amerigo  Vespucci,  XV  c.  navigator,  УЗЕ  1,  94,  454, 
Рудницький  ЖіЗ.  9,  364  -  365. 

амінь  ‘amen’,  MUk.,  OES.  аминь,  аминь;  BRu.  амін, 
Ru.  амйнь,  OCS.  amins,  атіпь,  атпь,  Ви.,  Ma.  амйн,  SC. 
amin,  aminati,  Cz.  amen,  Po.  amen,  etc.  —  Subst.  справді 

так;  кінець. 

From  Hb.  amen  ‘truly,  thus  be  it’  through  Gk.  amin, 
Lat.  amen,  Lokotsch  6. 

амнестія,  Ed.  амністія,  ‘amnesty’,  MUk.  амнистія 

(XVIII  c.) ;  BRu.  амнгстия,  Ru.,  Ви.  амнйстия,  Ma. 

а  ЛІН  HC  Hilda ,  SC.  aTyinestija,  Cz.  amnestie,  Po.  amnestia.  etc. 

—  Deriv.  амнестувати.  амнестування,  амнестований. 

—  Subst.  звільнення  від  кари. 

From  Gk.  amnestia  ‘oblivion’,  Тимченко  21 ;  Po.  media¬ 
tion,  assumed  by  Vasmer  1,  17  and  Richhardt  30,  remains 

to  be  proved. 

амулет  ‘amulet’,  ModUk. ;  BRu.  Ru.  etc.  ts.  —  Deriv. 
амулетовий. 

From  Lat.  amuletum  ‘talisman’  (: amoliri  ‘to  avert’), 
Skeat  20. 

амуніція,  dial,  муніція  ‘ammunition’,  MUk.  ам[м]уні- 

ція  (XVIII  c.),  BRu.  амунгция,  Ru.,  Ви.  амунйция,  SC. 
munieija,  Cz.  munice,  Po.  amunieja,  etc.  —  Deriv.  амуні¬ 
ційний,  амунічний  —  Subst.  стріливо. 

From  MLat.  [amjmunitio  ‘military  stores’,  Тимчен¬ 
ко  21,  Weekley  42;  Po.  mediation,  suggested  by  Vasmer 
1,  17  and  Richhardt  30,  remains  to  be  proved. 

амфітеатр  ‘amphitheatre’,  MUk.  амфитеатер-ь;  BRu. 

амфітзатр,  Ru.,  Ви.  амфитеатр,  Ma-  амфитеатар, 


SC.  amfiteatar,  Cz.  amfitheatr,  Po.  amfiteater,  etc.  —  Deriv. 

амфітеатральтй. 

From  Gk.  amfitheatron,  Тимченко  21. 

амфора  ‘amphora’,  MUk.  амфора  (1627  Беринда), 
BRu.,  Ru.  and  other  SI.  —  ts.  —  Subst.  жбан  (з  двома, 
вухами),  MUk.  фляша,  конва  (1627  Беринда). 

From  Lat.  amphora  ‘ts’,  borrowed  as  a  learned  loan 
from  Gk.  amford,  Kluge  69,  Тимченко  21. 

Анастас,  -ій  PN.  Anastasius,  MUk.  Анастасій:  воскре- 
сен[іє]  (1627  Беринда);  Ru.  Анастасий.  —  Deriv.  Нас¬ 
тає;  Анастасія,  Настаска,  Наст[еч]ка,  Настуня, 
Настунька,  Настусенька,  Настя,  Нацька. 

From  Gk.  andstasis,  anastasia  ‘resurrection  rising  from 
the  dead’;  Anastasius,  common  in  the  Gk.  Church,  was 
seldom  used  in  the  West,  Withycombe  10 

(  анатема,  Wd.  анатема,  Ed.  анафтема,  анахтема, 
anathema’,  MUk.,  OES.  анафема  ||  анатема;  BRu.,  Ru. 

анафема,  Ви.,  Ma.  анатема,  SC.  dnatema.  —  Deriv.  ana- 
темізувати,  MUk.  анафематизовати.  —  Subst.  церков¬ 
на  клятьба,  вйкляття. 

From  Gk.  anathema  —  originally :  a  term  designating 
thank  -  offerings  set  up  in  the  temple’ ;  the  present  meaning 
of  a  ‘curse’  comes  from  an -anathema  ‘a  thank-offering 
refused  by  the  priests’;  ananathema  is  the  proper  word 
which  should  be  used  today  in  the  sense  of  curse,  Weekley  46. 

Англія  GN.  Anglia,  England,  MUk. ;  BRu.  ts,  Ru.  Англш> 
Po.  Anglia ^  etc.  —  Deriv.  англієць,  -гйка,  - ійський ;  ан- 
%л%зму  англіцизм,  англічанин ,  -ка,  англіканець ,  - нський , 

англосакси,  англосак[ сон ]ський;  dial,  анїелик  анїлик  • 
MUk.  король...  Англенской  (1719),  короля  Анкгелского 
(XVIII  с.),  накупил-ь...  суконь  аґлицких-ь  (XVIII  с.),  ан- 
ґелчикове  Npl.  (XVII  с.),  Анґликов  Gpl.  (XVII  с.),  сь... 

англиком-ь  (XVIII  с.);  OES.  агняне. 


І 


24 


25 


From  Lat.  Anglia,  derived  from  the  Angles,  one  of  the 
Teut.  tribes  who  settled  in  Britain  in  the  V  c.,  Vasmer  1,  18, 
Skeat  195. 

андарак,  dial,  also  андрак  ‘petticoat’ ;  BRu.,  Ru.  dial, 
ts,  Po.  inderak  (XVI  c.),  andarak. 

The  word  was  probably  borrowed  (about  the  XVI  c.?) 
from  Po.,  the  ultimate  source  being  ModHG.  Unterrock, 
Berneker  1,  29,  Bruckner  PF.  7,  172,  Richhardt  30; 
РССтоцький  4,  224,  assumes  a  direct  borrowing  from  G. 

Андрій,  arch.  Андрей,  dial.  Ондрій,  Яндрій,  PN. 
Andrew;  MUk.  Андрей:  мужествен-ь,  см-Ьльїй,  намоцн-Ьй- 
шій...  (1627  Беринда);  OES.  Андр-Ьи,  Ан-ьдр-Ьи,  Андрей, 
Ондр-Ьи,  Ондреи,  Ондри[и],  ОндрЬ[и],  Оньдрізи  (XIV 

XV  с.  Baecklund  160  - 164)  ;  BRu.,  Ru.,  Ви.  Андрей,  <>CS. 
Andrea,  Anbdrejb,  Ansdrea,  Anbdrija,  Po.  Andrzej,  etc. 

—  Deriv.  Андрійко,  -іечко,  -ієць,  -ійцьо,  Андріяш,  Ан- 
дрось,  Андрунь,  Андрусик,  Андрусь,  Андрусенько, 
Андрух,  Андрушко,  Лндрух,  е^с-  >  FN.  Андрейчук,  Ан- 
дріенко,  Андріївський,  Андргйченко,  Андрухдвич,  Ан- 
друсів,  Андрусяк,  Андрусенко,  Андрусйшин,  Андруш- 
кгв,  Андріяшів,  etc.;  GN.  Андріяшівка,  Андргєво,  Ан¬ 
дріїв,  Андрїівка,  Андріївське,  Андрійківці,  Андруга, 
Андрусово,  Андруші,  Андрушівка,  Андрушівський, 
Андрушки,  etc. ;  Bot.  андріець. 

From  Gk.  Andreas  which,  in  turn ,  comes  from  andreios 
“manly’;  the  later  popularity  of  the  name  was  due  to  the 
first  disciple  called  by  Jesus,  the  brother  of  Simon  Peter, 
patron  saint  of  Rus  (Андрій  Первозванний)  and  Scotland, 

Withycombe  11. 

анекдот,  анекдоте,  ‘anecdote1,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.,  Bu. 
анекдот,  Ma.  анегддта,  SC.  anegddta,  Cz.  anekdota,  Po. 
anekdota,  etc.  —  Deriv.  анекддтка,  анекдотичний,  анек- 
дотйст,  анекдотоман,  -ія.  —  Subst.  жарт,  сміховинка. 


From  Fr.  anecdote  (=анекддт )  and  ModHG.  Anekdote 
(=анекдота )  respectively ;  the  ultimate  source  is  Gk.  anek¬ 
dota  ‘things  unpublished’  ( <  an  -  negation  and  ekdidonai 
‘to  give  out’),  Skeat  21,  Weekley  48. 

анемона  ‘Anemone  L. :  anemone’,  ModUk. ;  BRu.  ts,  Ru. 
анемон  (first  occurrence:  1835),  анемона,  ts  in  other 
SI.  —  Deriv.  анемонний,  -оповий.  —  Subst.  проліска, 
сон,  сон  -  трава,  сон  -  зілля,  вітрениця,  Makowiecki  ЗО. 

From  Lat.  апетопа,  the  ultimate  source  being  апетбпе 
Gk.  ‘wind  -  flower'  (lit.  ‘daughter  of  wind’  :  anemos),  Skeat 
21,  Weekley  48. 

ані  conj.  ‘not  even;  neither,  nor,  not  so  much  as’,  MUk. 
ани,  анЬ,  OES.  ани,  (XIV) ;  occurs  in  Po.,  Cz.,  Slk.  and 
Sin.  (dial.  only).  —  Deriv.  Frequent  in  reduplications: 

ані .  .  .  ані  (XVII  c.),  ані .  .  .  ні;  in  conj.  аніж,  MUk. 
аниж-ь ;  анижли,  анкжели,  анЬжли  (from  Po.) ;  in  com¬ 
pounds:  анікогісінько,  анітрохи,  анітрошечки,  анічи¬ 
чирк,  аніяк;  MUk.  аниколи. 

From  а  -  ні,  see  s.  w. 

аніс,  Wd.  анис,  аниж,  аниш,  ониж,  also  ганус,  ‘Ріт- 

pinella  Anisum  L. :  anise’,  ModUk.;  BRu.  аніс,  Ru.  анйс 
(first  occurrence:  XVI  c.),  SC.  dnis  ||  dniz,  Sin.  jdnez,  Cz. 
an'yz,  Slk.  aniz,  Vo.  [h]anyz}  etc.  —  Deriv.  анісовий.  —  Syn. 

бедринець  ганиж,  бодян. 

From  ModHG.  Anis  or  Fr.  anis  which  come  from  Lat. 
anisum  ‘ts’;  the  ultimate  source  is  Gk.  anison,  Berneker 
1,  29 ;  as  is  indicated  by  the  accent  the  Wd.  forms  анис,  etc. 
are  borrowed  from  Po.,  Richhardt  30;  see  also  ганус, 

ониж,  бодян- 

анкер  ‘anchor’,  MUk.  анкерок^  (XVIII  c.)  ‘barrel’; 
BRu.,  Ru.  анкер,  P°-  unkier.  —  Deriv.  анкерний.  —  Subst. 
залізна  скріпка;  ббчка. 

From  Du.  anker  or  ModHG.  Anker  ‘anchor’;  the  ul¬ 
timate  source  is  Gk.  dnkora  attested  in  MUk.  as  анкура, 


26 


27 


анкіра  (XVII  с.),  Wd.  анкра,  OCS.  ankyra,  jankyra,  SC. 
апькіга  ‘anchor’,  Berneker  1,  29,  Vasmer  1,  18,  Тимченко 
24;  see  also  якір. 

анкер,  анкйр  see  алькйр ;  the  change  of  ль  to  n  is 
conditioned  by  such  substitutes  as  маненький  —  малень¬ 
кий ,  etc.,  Огоновський  70. 

ано!  inter j.  ‘well;  let  us...’,  MUk  ано,  OES.  ано,  ань, 
occurs  also  in  Ru.  ан,  Po.,  Cz.,  Slk.,  SC.,  Sin.  an.  —  Syn. : 

то,  то  тоді,  що;  ото  ж;  але;  а  то,  аж  то;  аж  туПл, 
Тимченко  24;  see  also  ану! 

A  compound  а!  -  но!  see  s.  vv. 

антаба  ‘handle’,  MUk.  гонтаба  (XVI  c.  Худаш  69);  Ru. 
‘ts’  (Vasmer  1, 19),  Po.  antaba,  hantaba.  —  Deriv.  антабка. 

—  Subst.  рукоятка,  ручка,  держак. 

From  MHG.  handhabe  ‘ts’,  РССтоцький  4,  166,  through 
Po.  medium,  Шелудько  1,  20,  Richhardt  30. 

Антарктйда,  Антарктика  see  Арктйда,  Арктика. 

антерев  Wd.  (Не.)  ‘part  of  the  Gypsy  clothing  (in 
Suchava)  ’,  evidenced  since  the  XIX  c. ;  occurs  also  in  Bu. 
антерйя,  Ma.  антериіа  and  SC.  anterija  ‘short  underwear 
with  sleeves’. 

Borrowed  from  Rm.  antereu,  anteriu  ‘peasant  coat’  and 

this  from  Tk.  anteri  ‘jacket  with  long  sleeves’.  Berneker  1, 
29,  Шелудько  2,  125,  Cioranescu  27. 

анти  Npl.  ‘Antae,  Antes’  (name  of  E.  Slavs  in  Byz.  and 
Lat.  chronicles  of  the  VI — VII  c.).  —  Deriv.  антський. 

The  assumption  of  G.  Vernadsky  that  the  name  is  based 
on  As  though  “in  full  accord  with  the  phonetic  laws  of  the 
Greek  language”  (cf.  his  Ancient  Russia  106)  does  not  suf¬ 
fice  to  explain  it  from  Gk. ;  it  may  more  probably  be  con¬ 
nected  with  “the  Alanic  word  aendae  . . .  from  the  same  root 
that  the  name  of  a  Gothic  chieftain,  Andag,  and  that  of  an 


Alanic  king  Addac . . .”,  as  revised  by  the  same  author  in 
The  Origins  of  Russia  23;  yet,  Antae,  Antes  have  been 
with  greater  reason  considered  as  an  Iran,  translation  of 
SI.  * ukrainjane.  ‘border  people,  border  tribe’  i.  e.  SI.  pop¬ 
ulation  neighbouring  with  Scythians  and  other  Iran, 
tribes  at  that  time,  cf.  Рудницький  OnUVAN  1,  77,  Грушев- 
ський  1,  174 — 177;  according  to  M.  Vasmer  it  is  derived 
from  IE.  root  **ant-  ‘front  side’,  cf.  Skt.  anta-  ‘end,  border’, 
Got.  andeis,  AS.  etc.,  Pokorny  1,  48 — 50;  Kluge  72. 

анти-  ‘anti-’,  MUk.,  OES.  анти-;  BRu.,  Ru.  and  other  SI. 
ts.  —  Deriv.  антидот,  антипатія,  антипод,  антите¬ 
за,  антихрист,  Я-  v.,  Антарктйда,  Антарктика,  etc. 

—  Subst.  проти-,  е.  g.,  антикомутст:  протикому- 
ніст,  антибільшовицький:  про  ти  більш  о  в  йцький,  ан¬ 
тирелігійний:  протиреліґтний,  антиукраїнський: 
протиукраінський,  etc. 

From  Lat.  -  Gk.  antir,  see  the  preceding  entry. 

антйпко  dial,  ‘devil’,  ModUk.  only.  —  Deriv.  антйпко- 
вий.  —  Subst.  біс,  нечистий,  a.  o.,  see  чорт. 

F^om  PN.  Антйп,  Антйпко  ( <  Gk.  Antippos )  a  tabu 

-  substitution  of  антйхрист,  Q-  v. 

/ 

антйхрист  ‘Antichrist;  devil’,  MUk.  Антихрист,  OES. 
антихристу  Dsg.  (XV  c.) ;  BRu.,  Ru.  антйхрист,  Po.  anty- 
chryst,  etc.  —  Subst.  протйвник  Христа,  фальшивий 
Христос,  чорт,  Тимченко  25. 

From  Gk.  antixristos  ‘Antichrist’,  Тимченко  1.  c.,  Skeat 
24 ;  see  also  антйпко. 

Антін,  Антоній  PN.  Anthony,  MUk.  Антоній:  свьіше 
данний,  або  искупленьїй  або  вмЬсто  йного  куплений 
(1627  Беринда);  Ru.  Антбн.  OCS.  Antons,  Antonijb,  Po. 
Antoni,  etc.  —  Deriv.  Антінко,  Антось[ о ] ,  Антох,  Ан- 
тдшко;  Антонія,  Антонїна,  Антоха;  FN.  Антонен- 
ко,  Антонович,  Антднич,  Антонюк,  АптощуїГ,  etc. ; 


28 


29 


GN.  Антонів ,  Антонїів,  Антонівка,  Антонівці,  Ан- 
тонюкй,  Антонопіль,  Антоновичі,  Антонйнський, 
Антошівка,  etc. ;  Bot.  •  антонівка,  Med.  антднів  во¬ 
гонь. 

From  Lat.  Antonins,  orig.  the  name  of  a  Roman  gens, 
the  most  famous  of  which  was  the  triumvir  Marcus  An- 
tonius;  the  later  popularity  of  the  name  was  due  to  St. 
Antonius  Magnus  (f  356),  St.  Antonius  de  Padua  (f  1231) , 
and  (in  Ukraine:)  St.  Antonius  of  Pecher^ka  Lavra  (Анто- 
ній  Печерський  f  1073). 

ану!  inter j.  ‘well;  let  us...’,  MUk.  ану  (XVII — XVIII 
c.  Інтермедії  53).  —  Syn.  and! 

A  compound  a!  -  ну! ,  see  s.  vv. 

анцйбол[от],  анциболотник  dial,  ‘devil’,  MUk.  анци- 

болу  Dsg.  (XVIII  n,.) ;  wanting  in  other  SI.  —  Syn.  болбт- 

ний  чорт,  болдтпик,  біс,  а.  о.,  see  чорт. 

Compounded  of  анци-  and  болдтник  ‘devil’,  the  first 

part  being  a  tabu-  deformation  of  арци-,  9-  v.,  apparently 
under  the  influence  of  антихрист,  Q-  v. 

анчоус  ‘Engraulis  encrasicolus :  anchovy’,  ModUk. ; 
BRu.,  Ru.  ts. 

From  Du.  anjovis  or  ModHG.  Anschovis  ||  Anchovi, 
the  ultimate  source  being  Bask,  anchu  ‘ts’,  Kluge-Gotze  17. 

апарат  ‘apparatus’,  MUk.  апарагь  |]  аппарагь  (XVII — 
XVIII  c.)  ‘belongings’ ;  BRu.  апарат,  Ru.  annapam,  Bu., 
Ma.  апарат,  sc.  aparat,  Cz.  aparat,  Po.  aparat,  etc.  — 

Deriv.  апаратик,  апаратний,  -ик,  апаратна,  апара¬ 
тура.  —  Subst.  прилад,  пристрій ;  орган. 

From  ModHG.  Apparat  ‘ts’,  the  ultimate  source  being 
Lat.  apparatus  ( :  apparare  ‘to  make  ready’),  Тимченко 

27,  Weekley  61. 

апельсин,  Wd.  опельсйна,  опельцйна  ‘Citrus  Aurantium 
L. :  orange’,  ModUk. ;  BRu.  апвльсгн,  Ви.  апельсин,  want¬ 


ing  in  other  SI.  —  Deriv.  апельсиновий,  апельсинний.  — 
Syn.  помаранча,  dial,  also :  померанча,  помаранець,  nop- 
токал,  яблоко  китайське,  etc.,  Makowiecki  101. 

From  ModHG.  Apfelsine,  РССтоцький  4,  230,  the  ulti¬ 
mate  source  being  Du.  appelsien,  Kluge  -  Gotze  21 ;  the  dial, 
term  портокал  points  to  It.  portogallo  and  indicates  Por¬ 
tugal  as  the  first  importer  of  the  citrus  fruit  to  Europe 
(1548)  from  tropical  Asia  (China). 

апетит  ‘appetite’,  MUk.  аппетигь  (XVIII  c.)  ;  BRu. 

апетьгт,  Ru.  аппетйт,  Bu.,  Ma.  апетит,  SC.  apetit, 
Cz.  Slk.  apetit,  Po.  apetyt,  etc.  —  Deriv.  апетитний, 

-ність,  -но.  —  Subst.  охота  до  їжі,  пббуд,  хіть  до  Іжі, 
Тимченко  28. 

From  Lat.  appetitus  ‘ts’,  Тимченко  28. 

апо!,  опо!  SoCp.  ‘father!  daddy!’  first  recorded  in  the 
XIX  c.  (Верхратський,  E36.  4,  234). 

Vs g.  of  *ana  borrowed  from  Hg.  ара  ‘father’ ;  see  also 

onam,  абат,  авва. 

апостол  ‘apostle’,  MUk.  апостола,  OES.  апостоль, 
апустол-ь  (abbr.  аплт>) ;  BRu.,  Ru.,  Bu.  апостол,  OCS. 
apostols,  Po.  apostol,  etc.  —  Deriv.  апостоллт,  апостоль¬ 
ський,  -ство,  апостолу  вати-  —  Subst.  післанець;  кни¬ 
га  діянь  і  послань  апостольських. 

From  Gk.  apdstolos  ‘messenger,  one  sent  with  the  mes¬ 
sage  of  the  coming  of  the  Lord’,  Skeat  26. 

апрйль,  апріль  MUk.  see  квітень. 

аптека  ‘pharmacy,  drug-store’,  MUk.  аптика  (1596  Зи- 
заній),  аптека  (XVI  с.),  апат-Ька;  BRu.  аптз’ка,  Ru.,  Ви. 
аптека,  SC.  apoteka,  Po.  apteka,  etc.  —  Deriv.  аптечка, 
аптекар,  -ка,  -ський,  аптечний,  MUk.  аптьїкар  (XVII 

с.),  аптекаревь  (XVI  с.). 

From  Po.  apteka  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  MLoG. 
abteke,  abbeteke,  Richhardt  30,  Hulttl  -  Worth  AUA.  8,  73. 


зо 


31 


арак  ‘arrack’,  ModUk. ;  Ru.  ts  and  арапа  (1863),  Cz.,  Po. 
arak.  —  Deriv.  араковий. 

From  Ar.  arak  ‘sweat’  through  the  West  Europ.  lan¬ 
guages,  cf.  Sp.  arac,  Fr.  arak,  ModHG.  Arrak,  etc.,  Lokotsch 
9,  Gamillscheg  44,  Skeat  31. 

арапник  see  гарапник. 

аргйш  ‘caravan’,  MUk.  аргиш-ь  (1506) ;  Ru.  apiuiu. 
MRu.  аргиш  (1536).  —  Syn.  торговельна  паравана , 

обоз. 

From  Tk.  argys  ‘ts’,  Radloff  1,  301. 

аргумент  ‘argument’,  MUk.  арьктуменьтом  (XVI  c.), 
аркгуменгь  (XVII  c.)  ;  BRu.,  Ru.,  Ви.,  Ma.  аргумент,  SC. 
argumenat,  Cz.,  Slk.,  Po.  argument.  —  Deriv.  аргумента¬ 
ція,  арїументувати[ся] ,  MUk.  аркгументуєть  (XVI  c.), 
аргументуючи  (1596),  аргументуєш!)  (XVII  c.),  на  аргу¬ 
ментацію  (XVII  с.).  —  Subst.  довід,  доказ. 

From  Lat.  argumentum  ‘ts’,  Тимченко  ЗО. 

Ардан  Wd.  (Не.)  ‘the  feast  of  the  Epiphany  (Jan.  19th)’, 
first  recorded  in  the  XIX  c.  —  Deriv.  ардансьшй.  —  Syn. 

Йордан,  Водохрище. 

A  dial,  deformation  of  Йордан,  q.  v.,  Janow  Symb 
Rozwadowski  2,  266. 

арена  ‘arena’,  ModUk. ;  known  to  all  other  SI.  —  Subst. 

місце  бою,  бойовище. 

From  Lat.  arena  ‘sand’  from  the  days  when  the  Coli¬ 
seum  in  Rome  was  strewn  with  sand  to  absorb  the  blood 
spilt  in  combat  between  the  gladiators  or  the  Christians  and 
the  lions,  Skeat  30. 

аренда  see  оренда. 

арешт,  dial,  гарешт,  орешт,  ‘arrest’,  MUk.  арештовати 
(XVI  c.),  арешгь  (XVII  c.),  аресгь  (XVIII  c.) ;  BRu. 
аришт,  Hu-  apeem  (also  :  apeem  XX  c.  Kiparsky  2,  142), 


Ru.  apeem,  Cz.  arest,  dial,  barest,  [h]arest,  Slk.  arest,  dial. 
barest,  orest,  Po.  areszt,  dial,  hareszt,  etc.  —  Deriv.  ареш¬ 
тант,  -ка,  -ський,  арештний,  арештований,  ареш¬ 
товувати,  [зап,  по-] арештувати,  [за-,  по-] ареш¬ 
ту  вання,  etc.,  MUk.  арештованье  (XVII  с.),  арештова¬ 
ний  (XVIII  с.),  арештовий  (XVII  с.).  —  Subst.  ув’язнен¬ 
ня,  притрймання,  придержання;  тюрма. 

From  ModHG.  Arrest,  РССтоцький  4,  206,  the  ultimate 
source  being  MLat.  arrestum,  Kluge-Gotze  24 ;  on  account  of 
the  accent  there  is  less  probability  of  its  being  borrowed 
from  Po.  areszt,  as  suggested  by  Шелудько  1,  21,  Bruckner  6, 
Richhardt  31,  a.  o. 

аристократ  ‘aristocrat’,  MUk.  аристокрация  (XVII  c.)  ; 
BRu.,  Ru.  and  other  SI.  ts.  —  Deriv.  аристократка,  ари¬ 
стократія,  аристократизм,  -йчний,  -йчно. 

From  Gk.  aristokrateia,  aristokratia  ‘rule  of  the  best 
born’;  it  originally  meant  government  of  the  state  by  its 
best  citizens. 

аритметик  ‘arithmetician’,  MUk.  аритметикі)  XVII  c. ; 

Ru.  арифметик,  Ви.  аритметик,  Po.  arytmetyk  — 
аритметика  ‘arithmetics’,  MUk.  аритметика  (XVI  c.  Чи- 
жевський  AUA  2,  325;  XVII  c.  Тимченко  31);  BRu.  Ru. 
арифметика,  Ви.,  Ma.  аритметика,  Po.  arytmetyka,  so 
in  other  SI.  —  Deriv.  аритметйчний . 

While  BRu.  and  Ru.  forms  are  based  on  Gk.  arithmetiM, 
arithmetikds,  Vasmer  1,  24,  Uk.  words  go  back  to  Lat. 
arithmeticus,  arithmetica  most  likely  through  Po.  medium; 
SovUk.  арифметика  from  Ru. 

арйч  Wd.  see  ярйч. 

арйш!  interj.  ‘away!  go!’  (to  a  sheep),  first  recorded 
in  the  XIX  c. 

A  compound  a!  -  риш!  see  s.  vv.  РССтоцький  3,  139. 

арідник  Wd.  (He.)  ‘devil’,  evidenced  since  the  XIX  c.  — 

Syn.  ірод,  дідько,  нечистий,  a.o.,  see  чорт. 


32 


33 


A  dial,  deformation  of  bibl.  Herod  —  Ірод;  Шелудько’з 
explanation  from  Rm.  arid  ‘fruitless’,  Balkan  Arch.  2,  125, 
was  rejected  by  Weigand,' ibid.,  and  Janow  SymbRozwadow- 
ski  2,  266. 

арка  ‘arc’,  MUk.  арка  (XVII  c.) ;  BRu.  Ru.,  Bu.,  Ma. 
арка,  Po.  arka,  archa  (XVI  c.),  Cz.  archa  (XV  c.),  in  other 
SI.  type  *raka,  *raky,  see  раква •  —  Deriv.  аркада,  арко¬ 
вий.  —  Syn.  скриня;  лук. 

A  late  borrowing  from  MHG.  arke,  arche  ‘ark’,  the 
ultimate  source  being  Lat.  area,  Kluge  11. 

аркан,  Wd.  also  гаркан  ‘lasso,  lariat;  arkan-dance’,  evi¬ 
denced  since  the  XVIII  c.  (Величко);  occurs  also  in  Ru.  and 
arkabuz,  arkabuzik  (XVI  c.).  —  Subst.  гаківниця. 

Borrowed  from  Tk-Tt.  arkan,  Макарушка  4,  Lokotsch  10. 

аркебуз,  also  [г]  аркебуза,  ‘arquebus’,  MUk.  аркабузт» 
(1572),  гаркабузь  (1564),  MRu.  аркобузь  (1589),  OPo. 

arkabuz,  arkabuzik  (XVI  c.).  —  Syn.  гаківниця. 

From  It.  archibuso  ( arco  ‘bow’  —  buso  ‘hole,  barrel’) 
the  ultimate  source  being  MHG.  hakenbuchse  so  called 
because  it  was  fixed  on  a  hook  when  fired,  Bruckner  6 — 7, 
Vasmer  1,  25. 

Арктйда,  Арктика  GN.  Arctic^  ModUk. ;  BRu..  Аркти¬ 
ка,  Hu-  Арктика,  Po.  Arktyka,  known  to  all  other  SI.  — 
Deriv.  арктичний;  Антарктида,  Антарктика.  — 
Subst.  краг  та  острови  кругом  північного  бігуна. 

From  Gk.  arktikds  ‘Northern’,  УЗЕ.  1,  158  -  159. 

аркуш  ‘sheet’,  MUk.  аркушь;  BRu.  аркгуш,  Hu.  dial. 
аркуш,  Po.  arkusz,  Cz.  arch,  OCz.  ark,  Slk.  [hjarok.  — 

Deriv.  аркушик,  аркушевий. 

From  Po.  arkusz  ‘ts’  and  this  in  turn  from  Lat.  arcus 
‘ark’,  Richhardt  31,  Wilier  Eos  33,  553 — 554. 

армата  see  гармата. 


армаш  Wd.  (He.)  ‘Gypsy  chief’,  evidenced  since  the 
XIX  c. 

Borrowed  from  Rm.  arma§  ‘gendarm’,  Шелудько  2,  125. 

армія  ‘army’,  MUk.  армея  (1627  Беринда)  ;  армадія 
(XIX  c.) ;  BRu.  Ru.,  Ви.  армия,  Ma.  армиЗа ,  Po.  armia, 

known  to  all  other  SI.  except  Cz.  and  Slk.  which  have  armada 

( <  armata) .  —  Deriv.  армієць,  армійка,  армійський. 

From  Fr.  armee  or  ModHG.  Armee;  for  the  latter  ex¬ 
planation  see  РССтоцький  4,  204. 

арнаут[ка],  dial,  also  орнаутка  ‘Triticum  durum  Desf. : 
‘summer  (bearded)  wheat’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  арнаутка 
(first  occurrence:  1835)  ‘ts’,  Ви.  арнаутка  ‘Albanian 
(woman)’,  SC.  Amdutka  ‘ts’.  —  Syn.  білокрутка,  біло¬ 
турка,  гарнівка,  гйрка  (\\ Ярка/,  горновка,  жовтуха, 

калу  з  (\\  колу  з),  кубанка,  ледянка,  пшениця  склиста, 
or  тверда,  чорнорутка,  чорнотурка,  Makowiecki  380. 

From  Tk.  ama’ut  ‘Albanian’,  the  ultimate  source  being 
Gk.  albanites  ‘ts’,  Макарушка  4,  Lokotsch  10. 

арніка,  dial,  also  арнік,  ярник,  арника  ‘Arnika  montana 
L. :  arnica’,  ModUk.;  Ru.  арника  (since  1835).  —  Deriv. 
арніковий.  —  Syn.  Wd.  анїельске  зїлє,  баранець,  ба¬ 
ранка,  баране  зілє,  бараня  трава,  скусівнйк,  Mako¬ 
wiecki  38. 

From  Lat.  arnica  of  uncertain  origin,  Skeat  31. 

аромат  ‘aroma’,  MUk.  аромата  (XVII  c.),  OES.  apo- 
магь  (ХГ  c.  Остр.  єв.),  Ru.,  Bu.,  Ma.  аромат,  SC.  ardma,  Cz. 

aroma,  Po.  aromat.  —  Deriv.  ароматичний ,  ароматний, 
-но,  MUk.  ароматникг  (XVIII  c.).  —  Subst.  запаш¬ 
ність,  пахучість,  пахощі,  MUk.  благоуханіє. 

From  Gk.  aroma  ‘ts’,  Тимченко  34,  Skeat  31. 

артикул  ‘article,  paragraph’,  MUk.  артикула  ||  арти¬ 
кула  (XV — XVIII  c.),  OUk.  артикули  (1388)  ;  BRu.  Ru. 
артикул,  Ви.  артикул,  Po.  artykul. 


34 


35 


From  Lat.  articulus  through  Po.  artykul,  Richhardt  31, 
or  ModHG.  Artikel,  РССтоцький  4,  199. 

артист  ‘artist’,  ModUk.;  BRu.  артьіст,  Ru.  артист 
(since  1803),  Po.  artysta,  known  to  all  other  SI.  —  Deriv. 

артистка ,  артйзм,  артистичний,  -но,  -ність.  — 
Subst.  мистець;  (театру)  актор,  лицедій,  Деркач  16. 

From  ModHG.  Artist  or  direct  from  Fr.  artiste;  cf. 
Gamillscheg  52. 

артишок  ‘Cynara  Scolinus  L. :  artichoke’,  ModUk. ; 
BRu.,  Ru.  (since  1780)  ts.  —  Subst.  карчох[ a ] ,  Makowiec- 
ki  122. 

From  ModHG.  Artischoke  which,  in  turn,  comes  from 
It.  articiocco;  the  ultimate  source  is  Ar.  al  harsaf  ‘ts’,  АкСл. 
1,  196,  Skeat  32. 

архангел  ‘archangel’,  MUk.,  OES.  архангель  (XV  c.)  ; 
BRu.,  Ru.  etc.  ts.  —  Deriv.  архангельський.  —  Syn.  apxi- 
стратйг,  see  янгол. 

From  Gk.  arxdggelos  ‘ts’,  the  final  і  in  the  prefix  (see 
apxi-)  was  dropped  before  a  vowel  following. 

Архйп  PN.  Archyp,  MUk.  Архіп-ь:  началникг>  кбнїй, 
конюшїй...  (1627  Беринда),  Ru.  ts.  —  Deriv.  Архйпко;  FN. 

Архгтенко ;  GN.  Архйпівка. 

From  Gk.  Arxippos  (—Hipparxos)  ‘one  ruling  the 
horse’. 

apxi-  ‘archi-,  chief’,  MUk.,  OES.  архи-  ||  арци-  ( <  Po. 
arcy-)  ;  BRu.  apxi-,  Ru.,  Bu.,  Ma.  apxu-,  SC.  archi-,  Cz., 
Slk.  arci-,  Po.  arcy-,  etc.  —  Deriv.  архієрей,  архікнязь, 

архімандрит,  архіпастир,  архітвір,  etc.  —  Syn.  MUk. 
арци-:  арцибискуп-ь  (XV  с.),  арцигетмань  (XVIII  с.), 
арциоф'Ьрник'ь  (XVII  с.),  etc. 

From  Lat.-Gk.  archi-,  arxi-,  much  used  originally  in 
ecclesiastical  words  designating  ‘the  first  in  rank  or  impor¬ 
tance’;  WS.  arcy-  exhibits  the  MLat.  pronunciation  arci-, 

Kluge  76,  Partridge  872. 


архів  ‘archives’,  MUk.  архива  (XVIII  c.)  ;  BRu.  архІУ, 
Ru.,  Ви.  архйв,  Ma.  dpxue,  SC.  archiv,  Cz.  archiv,  Po. 
archiw,  etc.  —  Deriv.  архівар,  -ка,  -іюс,  архівіст,  -ка, 
архівознавство,  архівний,  архівальний. 

From  Lat.  archivum  (also  archium)  ‘the  place  where 
public  records  are  kept,  public  record’,  the  ultimate  source 
is  Gk.  arxeion  ‘a  public  building,  residence  of  the  magis¬ 
trates’  (from  arxe  ‘beginning;  government’).  Тимченко  35, 
Skeat  29. 

архітект,  архітектор,  ‘architect’,  MUk.  архитектонь 
(XVI — XVIII  c.),  архитекторь  (XVIII  c.)  ;  BRu.  apxu- 
тз’ктар,  Ru.  архитектор,  Bu.,  Ma.  архитект,  Po. 
architekt.  —  Deriv.  архітекторський ;  архітектоніка, 
архітектонічний.  —  архітектура,  ‘architecture’,  MUk. 
архітектура  (1627  Беринда);  BRu.  архітзктура,  Ru., 
Bu.,  Ma.  архитектура,  Po.  architektura,  occurs  also  in 

other  SI.  —  Deriv.  архігпектурний.  —  Subst.  будівниц¬ 
тво. 

MUk.  архитектон-ь  from  Gk.  arxitekton  ‘chief  archi¬ 
tect’;  архітектор  from  MLat.  architector  (formed  like 
sculptor,  pictor,  etc.)  through  ModHG.  mediation;  архі¬ 
тектура  from  Lat.  architectura  through  Po.,  Vasmer  1, 
28,  Чижевський  AUA  2,  325. 

арцаби  Wd.  see  варцаб. 

арци-  see  apxi-. 

арчак  ‘saddle  -  frame’,  MUk.  арчак-ь  (XVIII  c.)  ;  Ru. 
арчак,  dial,  also  вдрчик,  [ в ]орчак,  MRu.  ерчакь  (first 
occurrence:  1557).  —  Subst.  дерев’яна  частина  сідла, 

снасть. 

From  Tt.  arcak  ‘ts’,  Тимченко  37. 

аршак  adv.  Wd.  ‘numerously,  copiously’,  first  recorded 
in  the  XIX  c.;  Po.  orszak.  —  Deriv.  аршаком.  —  Subst. 
чисельно,  масово,  гуртом. 


36 


37 


From  Po.  orszak,  orszag,  the  ultimate  source  being  Hg. 
orseg  ‘guard,  garrison’,  Miklosich  226;  according  to  Ше- 
лудько  2,  125,  it  is  derived  from  Rm.  arfag  ‘ts\ 

аршйн  ‘arshin  (Щ  yard)’,  MUk.  аршинов-ь  осмь 

(1585);  BRu.  аршин,  Ви.,  Ви.  аршйн,  Ма.  аршин,  SC. 
arsin,  Po.  arszyn.  —  Deriv.  аршинний,  -ж.  —  Subst.  міра 

ддвгости  уживана  у  Львові:  п’ять  чвертей  лдктя 
краківського ;  російська  міра  ддвгости,  Тимченко  37. 

From  Tk.  -  Tt.  arsyn  ‘ts’,  Miklosich  4,  Berneker  1,  ЗЇ, 
Lokotsch  10,  Тимченко  37,  Рогаль  182. 

аршиця  Wd.  (Bk.,  He.)  ‘steep  mountain’,  first  occur¬ 
rence:  1838  (Вагилевич);  wanting  in  other  SI.  —  Subst. 

стрімка  гора,  гора  з  довгим  хребтом. 

From  Rm.  аг§Ца  ‘sun  heat’,  in  Carpathian  dial,  ‘sunny 
side  of  the  mountain’  as  opposed  to  затінь,  Бойк.  17,  Гуц.  31. 

аря!  interj.  ‘away!  go!’  (to  a  sheep  or  a  pig),  first 
recorded  in  the  XIX  c. 

A  compound  a!  -  ря!  see  s.  vv.  РССтоцький  3,  140. 
ар’ян  ‘sour  milk’,  ModUk.;  Ru.  арьян,  айрьян,  айран 

‘ts’. 

From  Kirgh.,  Osman.,  airan  ’ts’,  Vasmer  1,  8  29,  Janow 
Studia  3,  205. 

aca!  interj.  ‘away!  go!’  (to  a  pig),  first  attested  in  the 
XIX  c. 

A  compound  a!  -  cal  see  s.  vv.  РССтоцький  3,  140. 
аса[в]ул  see  оса[в]ул. 

асамблея  ‘assembly’,  MUk.  асамблея  ‘social  gathering, 
ball,  party’  (XVIII  c.) ;  BRu.  ts.,  Ru.  ассамблея  ‘ts’,  Po. 
asambl,  PI.  asamble  ‘social  gathering,  ball’.  —  Subst.  зібран¬ 
ня,  збори;  (MUk.)  товариське  зібрання,  вечірка. 

From  Fr.  assemble  ‘gathering’,  Тимченко  38. 


Аскольд  PN.  Askold  (one  of  the  semi-legendary  Rus 
princes  in  the  IX  c.),  OES.  Асколдт>,  Осколдь;  BRu.  Ru. 
and  other  SI.  ts.  —  Deriv.  Аскдльдова  могила. 

From  ONor.  name  Hgskulds,  known  also  as  Ascalt 
to  Irish  annals,  Thomsen  147,  Matthews  56,  РССтоцький 
4,  82 ;  Poucha’s  assumption  that  the  name  is  based  on  ONor. 
asca  ‘ashes’,  Slavia  8,  440,  must  be  rejected;  equally  in¬ 
conceivable  is  the  explanation  of  Vernadsky  connecting  it 
with  ONor.  Asi  ( Aesir ),  cf.  his  Ancient  Russia  274 — 275. 

аспект  ‘aspekt’,  MUk.  аспекть  (occurs  in  1672  in  a  poem 
by  C.  Полоцький,  Чижевський  AUA  2,  325)  ;  аспекгь 
(XVIII  c.  Тимченко  36) ;  BRu.,  Ru.,  Ви.  аспект,  Ma. 
аспект,  Po.  aspekt,  occurs  in  all  other  SI. 

From  Lat.  aspectus  ‘ts’. 

аспид  see  гаспид;  аспіда  Bk.  ‘bad  woman’  Кміт  9;  BRu. 
аспіда  ‘adder,  viper ;  wicked  woman’ ;  MUk.  аспида  ‘adder, 
viper’  (XVII  c.). 

Origin  the  same  as  that  of  гаспид,  Q-  v. 

aenpa  ‘silver  coin’,  MUk.  аспра  (XVII — XVIII  c.)  ;  Ru. 
acnp  ‘ts’,  Bu.,  Ma.  aenpa. 

From  Gk.  dspron,  the  ultimate  source  being  Lat.  asper. 

астма  ‘asthma’,  ModUk.  only;  BRu.,  Ru.  and  other  SI. 
ts.  —  Deriv.  астматик,  астматичка,  астматичний. 
—  Subst.  дйхавйця,  ядуха. 

From  Gk.  dsthma  ‘a  chronic  disease  of  respiration’. 

астраб  see  яструб. 

астраханка  ‘Astrakhan  herring’,  ModUk. ;  Ru.  ts.  —  Syn. 

пузанок. 

Derived  from  the  name  of  the  city  of  Астрахань 
(Caspian  port  on  Volga  delta),  ORu.  also  Асторохань, 
Ar.  Hajj  —  Tarchan,  MLat.  Agitarcan  (XIV  c.)  ;  the  ul¬ 
timate  source  is  Tk.  Hadzitarxan,  which  according  to  Ver¬ 
nadsky,  comes  from  Altaic  As  -  Tarxan  ‘comander  of  the  As 
division’,  cf.  his  Ancient  Russia  214. 


38 


39 


астронавт  ‘astronaut’,  ModUk.  (XX  c.)  ;  Ru.  ts,  Po. 
astronautyka.  —  Deriv.  астронавтика.  —  Subst.  зоре¬ 
плавання,  УРЕ.  1,  343. 

From  Gk.  dstron  ‘star’  and  nautikd  ‘navigation’. 

астроном,  Wd.  остромон  (Сенечіл  Bk.)  ‘astronomer’, 
MUk.  астрономі*  (1627  Беринда),  остроному  Dsg.  (XVII — 
XVIII  с.  Інтермедії  101) ;  BRu.,  Ru.,  etc.  ts.  —  Deriv. 
астрономія ,  астрономічний ,  MUk.  астрономскьій  (XVII- 
c.).  —  Subst.  звіздар ,  MUk.  зв'Ьздозаконник'ь  (XVII  c.). 

From  Gk.  astrondmos  ‘ts’,  Тимченко  40. 

асфальт  ‘asphalt’;  according  to  Vasmer  1,  31,  a  new 
word,  in  fact  can  be  found  as  early  as  Nicon’s  Chronicle  1,  44, 
Чижевський  AUA  2,  325 ;  BRu.,  Ru.  асфальт ,  Ви.  асфалт , 
Ma.  асфалт ,  Po.  asfalt,  known  to  all  other  SI.  —  Deriv. 

асфальтовий,  асфальтований,  асфальтувати,  -рван¬ 
ня. 

From  Gk.  asfaltos  ‘not  falling  down’,  Младенов  11. 

ат!  inter j.  ‘ah!  away  with  you !’?  MUk.  wanting,  OES. 
агь  ‘let’;  in  other  SI.  ать,  ато,  see  s.  vv. 

From  *a  -  *ts,  the  latter  being  pron.  *ts,  Berneker  1,  21. 

атака  ‘attack’,  MUk.  атакована  Gsg.  (XVIII  c.) ;  BRu., 
Ru.,  Bu.,  Ma.  ts,  SC.  atak,  Cz.,  Slk.  atak,  ataka,  Po.  a tak.  — 

Deriv.  [за]  атакувати]  ся] ,  [ за] атакований ,  атаку¬ 
вання ;  MUk.  аттаковати  (XVIII  с.).  —  Subst.  напад, 

наступ,  приступ,  штурм,  Деркач  16,  110. 

From  ModHG.  Attacke  ‘ts’,  РССтоцький  4,  207 ;  MUk. 
аттаковати  is  a  deriv.  of  *аттака  not  necessary  a  bor¬ 
rowing  from  Po.  atakowac  as  assumed  by  Richhardt  31,  or 
Fr.  attaquer  as  suggested  by  Тимченко  41,  see  also  Vasmer 
1,  31;  the  ultimate  source  is  It.  attacare  ‘to  fasten,  attack’, 
Gamillscheg  56. 

атаман  see  отаман. 


Атанасій,  Афанасій,  dial,  also  Ахтанасій  PN.  Athana¬ 
sius,  MUk.  Афанасїа  (1484  Пом’яник);  Афанасій:  безмерт- 
ньій  (1627  Беринда);  Ru.  Афанасий,  OCS.  Athanasijb,  Ро. 
Atanazy.  —  Deriv.  Танас[ко],  Опанас,  Охтанас,  Па- 
нас[ко],  Панасик;  Атанасія,  Афанасія;  FN.  Афана- 
сгів,  Афанасьєв  -  Чужбйнський,  Панасенко;  GN.  Афа- 
насівка,  Опанасів[ка ],  Панасівна. 

From  Gk.  Athanasios,  patriarch  of  Alexandria  (295 — 
373)  ;  the  name  is  derived  from  Gk.  athanatos  ‘undying,  im¬ 
mortal’,  athanasla  ‘immortality’. 

атась!  interj.  to  call  or  to  scare  away  ducks,  evidenced 
since  the  XIX  c. 

A  compound  a!  -  macbl  see  S.  vv.  РССтоцький  3,  140. 

атеїст  ‘atheist’,  MUk.  атеиста  (XVI  c.),  афеиста,  афей 
(XVII) ;  BRu.  атзгст,  Ви.,  Ви.,  Ма.  атейст,  SC.  ateista, 
Cz.,  Slk.  atheista,  Po.  ateista.  —  Deriv.  атеїстка,  атеїзм, 
атеістйчний,  -но.  —  Subst.  безбожник,  безвірник,  не¬ 
віра,  - руючий ,  недовірок. 

From  Gk.  atheos,  MUk.  атеиста  through  Po.  ateista, 
see  a-. 

ательє  ‘atelier,  studio’,  ModUk.;  BRu.  атзлье,  Bu. 
ательє,  Bu.  ателие,  Po.  atelier,  etc.  —  Subst.  робітня, 
майстерня,  Деркач  16,  100. 

From  Fr.  atelier  ‘ts’,  АкСл.  1,  215,  Gamillscheg  55. 

атестат  ‘certificate’,  ModUk.;  BBu.  атзстат,  Ru. 
ammecmam ,  Bu.  атестат ,  Cz.  Slk.  atestdt,  Po.  atestat.  — 
Deriv.  атестація ,  атестаційний ,  [за] атестований, 
атестування,  атестуватися].  —  Subst.  посвідка , 
свідоцтво. 

From  Lat.  attestdtum  ‘the  certified  (document)’  (<od- 
testdrl  ‘to  affirm,  bear  witness’),  Skeat  37,  Weekley  88. 

атлас  ‘atlas’,  MUk.  атляеь  (XVIII  c.) ;  BRu.  Ru.  ts, 
Bu.  атлас,  Ma.  атлас,  SC.  atlas,  Cz.  Slk.,  Po.  atlas.  — 


40 


Deriv.  атласний,  атласовий.  —  Subst.  збір  географіч¬ 
них  карт. 

From  ModHG.  Atlas  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Gk. 
Atlas  —  the  name  of  a  mythical  giant  who  was  given  the 
burden  of  holding  up  the  world;  G.  Mercator,  in  1595,  used 
the  name  atlas  of  collection  of  maps  from  the  fact  that  the 
picture  of  Atlas  holding  the  world  was  the  usual  frontispiece, 
Kluge  -  Gotze  26. 

атлас  ‘satin’,  MUk.  [г]  атлась,  отлась  (XVI — XVIII  c.) ; 
BRu.,  Ru.,  Bu.  ts,  SC.  atlas,  Cz.  Slk.  atlas,  Po.  atlas,  etc.  — 
Deriv.  атласний,  атласовий;  MUk.  [г]  атласний,  отлас- 
ньш,  [г] атласовий  (XVII — XVIII  с.). 

From  ModHG.  Atlas  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Ar. 
atlas  ‘smooth,  fine’,  Kluge  -  Gotze  26,  Lokotsch  12. 

атлет  ‘athlete’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  (since  1803),  Bu., 
Ma.,  and  other  SI.  ts.  —  Deriv.  атлетка,  [легко] атле¬ 
тика,  атлетичний.  —  Subst.  борець ;  силач,  Деркач  16. 

From  Gk.  athletes  ‘combatant,  contender  in  athletic 
games’,  АкСл.  1,  217,  Skeat  36. 

атмосфера  ‘atmosphere’,  ModUk.;  BRu.  атмасфера , 
Ru.,  Bu.,  Ma.  атмосфера,  SC.  atmosfera,  Cz.,  Slk.,  Po.  at- 
mosfera.  —  Deriv.  атмосферний,  атмосферичний. 

From  Gk.  dtmos  ‘vapor’  and  s  fair  a  ‘sphere’,  first  used 
in  1638  in  connection  with  the  moon,  Weekley  86. 

ато,  атож  adv.  ‘certainly,  naturally,  of  course’;  conj. 
‘otherwise,  or  else’,  MUk.  ато,  атожь,  OES.  ато,  агь;  SC. 
dto  ‘look  there!’,  Po.  atoli  ‘yet,  however’.  —  Syn.  а  ото, 
а  власне,  ось,  Тимченко  41. 

From  *a  -  *to,  the  latter  being  pron.  *to,  Berneker  1.  21. 

атом,  Wd.  also  атом,  ‘atom’,  ModUk.;  BRu.  атам, 
Ru.  атом ,  also  атом,  Bu.  атом,  Ma.  атом,  SC.  atom,  Cz., 
Slk.,  Po.  atom.  —  Deriv.  атомізм,  -ічний,  -істинний, 


41 


атомний,  -ність,  атомовий,  -вість.  Subst.  непо¬ 
дільне;  найменша  частина  хемічного  елементу. 

From  Gk.  dtomos  ‘an  indivisible  particle ,  see  a-, 
Skeat  36. 

ату!  inter j.  ‘tally-ho!  sick  him!  halloo!’  (inciting  dogs 
to  attack) ,  evidenced  since  the  XIX  c. ;  known  also  to  Ru. 
ату !  атукать,  атукнуть  (Гоголь).  Deriv.  атука¬ 
ти,  - кнути ,  -кання.  —  Syn.  гаті)!  гатаї  тю-гу! 
кус!  гиджаї  гудж! 

A  primitive  inter  j.  akin  to  amid!  аціо!  see  s.  vv. 
ату,  атут  ‘trump’,  ModUk.  only;  Po.  atut.  —  Deriv. 

атутовий.  —  Syn.  козир,  трумф,  світне. 

From  Fr.  a  tout  ‘for  all’  through  ModHG.  Atout  and 
Po. (?)  atut.  Горбач  2,  7. 

атю!  interj.  ‘away!  go!’  (to  a  dog,  pig,  etc.),  evidenced 
since  the  XIX  c.  —  Deriv.  атюкати,  -кнути,  -ання. 

A  compound  a!  -  тю!  see  s.  vv. 

ать  conj.  MUk.  only  ‘let’,  OES.  ать,  amz  ‘ts’;  known 
to  Ru.  and  Cz. ;  see  also  am!,  amo.  —  Syn.  нехай,  хай. 

From  *a  -  *ti,  the  latter  being  Dsg.  of  *ty,  Berneker 
1,  21. 

аул,  also  авул  (1843  Куліш)  ‘settlement,  village,  hurdle 
of  Asiatic  and  Cauc.  peoples’,  ModUk.;  Ru.  аул  ‘ts’  (since 
1835),  Bu.  агь’л  ‘hurdle’.  —  Deriv.  аульний;  GN.  Аули. 
—  Syn.  селище  (колись  кочове,  тепер  постійне)  у  ка¬ 
захів,  туркменів  і  каракалпаків;  гірське  селище  на 

Кавказі. 

From  Kirgh.  Kazan-Tt.  aul  ‘settlement,  village’,  Osman, 
‘hurdle’,  Макарушка  3,  Lokotsch  12,  Janow  Studia  3,  205 — 

207. 

афект  ‘affection’,  MUk.  а[ф]фекгь  (XVI— XVIII  c.)  ; 
BRu.  ts,  Ru.  аффект,  Bu.  афект,  Ma.  афект,  SC.  afekat, 


42 


Cz.,  Slk.,  Po.  afekt .  —  Deriv.  афектація ,  афективний , 
афектований ,  афектуватися;  MUk.  афекьтацію(1644), 
аффектуеть  (1628).  —  Subst.  почуття,  почування,  на¬ 
стрій,  успособлення;  зворушення,  пристрасть,  за¬ 
пал,  серце;  прихильність,  симпатія,  Тимченко  42. 

,  From  Lat.  affectus  ‘the  act  of  influencing  or  of  being 
influenced’  hence  ‘affection,  passion,  feeling’,  Тимченко  42, 
Weekley  19,  Huttl -Worth  AUA.  8,  71. 

афин[а],  also  яфина  Wd.  ‘Vaccinium  myrtillus  L. : 
blueberry’,  first  occurrence:  XIX  c.  —  Deriv.  афинний, 
-uk,  афиняк.  —  Subst.  борївка,  черниця. 

From  Rm.  afina  ‘ts’,  Шелудько  2,  125,  Cioranescu  10. 

афіша  ‘placard,  poster’,  ModUk. ;  BRu.  ts,  Ru.  афйша, 
Ви.  афйш,  SC.  afisa,  Cz.  Slk.  afis,  Po.  afisz.  —  Deriv. 

афішка,  афішний,  [ роз] афішу вати[ ся],  [роз] афішо¬ 
ваний.  —  Subst.  оповістка,  оповіщення. 

From  Fr.  affiche  ‘ts’,  Gamillscheg  14. 

афорйзм  ‘aphorism’,  MUk.  афоризм  (XVII  c.)  ;  BRu. 

афарьізм,  Ru.,  Ви.  афоризм,  Ma.  афорйзам,  SC.  afori- 
zam,  Cz.,  Slk.  aforizmfus],  Po.  aforyzm.  —  Deriv.  афори¬ 
стичний,  -ність,  -но.  —  Subst.  правило ,  влучний  вис¬ 
лів,  сентенція. 

From  Gk.  afdrisma  ‘ts’,  orig.  the  Aphorisms  of  Hip¬ 
pocrates,  then  extended  to  other  statements  of  principles, 
Weekley  58,  Тимченко  42. 

Африка  GN.  Africa,  MUk.;  BRu.,  Ru.,  Bu.  ts,  OCS. 
Afriki[ja],  Po.  Afryka,  etc.  —  Deriv.  африканець,  -та, 
-нський,  MUk.  з...  м-Ьста  Африканскаго  (XVII  с.),  Аф- 
рицкій  вол-ь  (XVII  с.)  —  Syn.  fig.  Чорний  Континент. 

From  Lat.  Africa,  Gk.  AfriM,  the  ultimate  source 
being  Phoen.  name  for  ‘land  of  Carthage’;  this  name 
extended  later  to  the  entire  continent,  Partridge  8,  Руд- 
ницький  ЖІЗ.  9,  364  -  365,  Huttl  -  Worth  AUA.  8,  71. 


43 


ax!  interj.  ‘ah!  oh!  alas!’  (in  both  fear  and  sorrow), 
MUk.  ах"ь  evidenced  since  1443;  known  to  all  other  SI. 
Deriv.  dx[ к ]amu,  ахнути,  ах[к]ання.  Syn.  ex! 

ox!  yx! 

A  primary  interj.,  cf.  Lat.  ah!,  OHG.  ah!,  ModHG. 
ach!,  Fr.  ah!,  Pokorny  1,  1,  Kluge  2;  РССтоцький  3,  141. 

ахінея  ‘nonsense’,  ModUk.;  Ru.  ахинея  ‘ts’.  —  Subst. 
небилиці,  нісенітниці,  дурниці,  теревені,  курзу-верзу. 

A  corrupted  student  word,  from  Gk.  athenaios  from 
Athens’,  Огієнко  PM  1,  216,  Vasmer  1,  33. 

аціба!  interj.  ‘away!  go!’  (to  a  dog,  pig,  etc.),  evi¬ 
denced  since  the  XIX  c. 

A  compound  a!  -  ці!  -  ба!,  see  s.  vv. 

ацю!  interj.  ‘away!  go !’  (to  a  pig),  evidenced  since 
the  XIX  c.  —  Deriv.  ацюбдзю!  ‘a  magic  formula  in  Polis- 
sja’  (Софронів-Левицький  orally  1961). 

A  compound  a!  -  ЦЮ !  see  s.  vv.,  РССтоцький  3,  140. 

ач!  interj.  ‘look!,  just  imagine!,  is  that  so!’  (expres¬ 
sion  of  surprise)’,  MUk.  ач,  ачь,  ачт>,  аче  conj.  ‘although’, 
OES.  ач-ь  (1347  Тимченко  43),  аче  (XV  с.)  ‘ts’;  BRu.  ач, 
OCS.  асе  і  ОРо.  acz,  OCz.  ас,  асе,  UpSo.  hac,  LoSo.  ас. 
Deriv.  ачей,  ачень,  MUk.  ачей  (1596  Зизаній),  ачколве, 
ачковек-ь,  ачколвЬкь  (from  Po.  aczkolwiek,  XVI — XVII  с.), 
OES.  ачесь,  ачеть  —  Syn.  conj.  хоч,  хіба;  adv.  може,  при¬ 
наймні. 

A  compound  *а  -  *се,  the  latter  being  **  kue,  cf.  Skt.  ca, 
Av.  ca,  Lat.  -  que,  Gk.  te,  Pokorny  1,  635. 

ачей,  ачень  see  ач! 

ачй  conj.  MUk.  only  ‘although’,  OES.  ачи  ‘if’  (XIV  c.)  ; 
BRu.  ачй,  ачйж,  ацйж?  ‘is  it  possible,  really?’  —  Syn. 

хоч;  може,  чи  не,  осіб  а. 

A  compound  а  -  чи,  see  s.  w. 


44 


ачхй!  inter j.  ‘achoo!’  (expressing  a  sneezing  sound), 
first  recorded  in  the  XIX  c. 

A  compound  a!  -  чхи! ,  see  чхати. 

ащ,  аще  dial,  ‘if;  though’,  MUk.  аще  (XVII — XVIII  c. 
Інтермедії  134);  OES.  аще,  ащо  (1284  Matthews  159); 
BRu.?  Ru.  аще ,  OCS.  aste,  jaste,  OSC,  ace,  Po.  dial,  jacy 
‘only’,  OPo.  jaci.  —  Syn.  ач,  аче. 

Compounded  of  *at  <  **ot,  see  a,  and  *je  <  **jed  Asg. 
n.  of  *jo-,  corresponding  to  Skt.  ydt  ‘since’,  Av.  yat  ‘when, 
it’,  OPers.  ydtd  ‘while,  when’,  Berneker  1,  34;  Uk.  forms, 
apparently  borrowed  from  OCS.,  prove  nothing  for  the 
wrongly  assumed  reconstruction  of  ащ[е]  <  *агьсе  <  *a-ze  - 
ce  by  Огоновський  213;  re.  variety  of  functions  of  aste  in 
OCS.  cf.  Bauerovi  Slavia  26,  157 — 179. 

Аю  -  Даг  GN.  Aju  -  Dah  (mountain  in  Crimea),  ModUk. ; 

Bu.  A  jo  -  Даг  (Vasmer  1,  34).  —  Subst.  Ведмідь  -  гора 
УРЕ  1,  388. 

From  Tk.  -  Tt.  aju  ‘bear’  and  dah  ‘mountain’,  Vasmer 

1.  c. 

ая  adv.,  part,  colloq.,  ‘yes,  of  course’,  ModUk.  —  Deriv. 

ал . . .  ая,  аяя! ,  аякати,  -ання.  —  Syn.  так,  атож, 
авжеж. 

An  extended  аа  with  intervocalic  iotation,  cf.  Lith.  ad, 
Gk.  ad,  etc.,  see  a! 

аяй!  inter  j.  ‘ah!  oh!  alas!’,  first  occurrence:  XIX  c.  — 

Deriv.  аяйкати,  -ання. 

A  reduplicated  ай  -  ай,  Q.  v.,  РССтоцький  3,  140 — 141 ; 
see  also  the  preceding  word. 

аякже!  inter  j.  ‘yesj  so  is  it!;  why  not?’,  first  recorded 
in  the  XIX  c.  —  Syn.  атож,  авжеж. 

A  compound  a  -  ЯК  -  же.  see  s.  vv. 


Б 

Б,  б  —  the  second  letter  of  the  Uk.  alphabet,  MUk.  and 
OES.  name  буки:  букн,  see  буква. 

6  after  vowels  =  би. 

6.  abbr.  =  бувший  ‘former’. 

ба!  inter  j.  ‘bah!  just  think!’,  conj.  ‘even,  indeed,  yet’, 
MUk.  ба  (XVII— XVIII  c.) ;  Cz.,  Slk.,  Po.  ba.  —  Deriv. 

башти,  батути,  бакання,  бабакати,  балакати, 

РССтоцький  3,  141 — 142. 

PS.  *ba  corresponding  to  Lith.  bd,  OPr.  bhe,  Gk.  fs,  Av. 
ba,  etc.;  IE.  **bho,  Trautmann  22-23,  Pokorny  113;  Ru. 
and  Ви.  6a,  SC.  ba  are  to  be  separated  from  the  above, 
Berneker  1,  36. 

баба  ‘old  woman;  peasant  woman;  grandmother;  mid¬ 
wife’;  MUk.,  OES.  баба;  known  to  all  other  SI.  —  Deriv. 

бабка,  бабочка,  бабонька,  бабуня,  -уся,  бабусенька, 
-ечка,  бабега,  бабера,  -рія,  бабище,  -йсько,  бабсько, 
бабизна,  бабуга,  бабинець,  бабнйк,  бабич,  бабій,  ба,- 
бець,  бабин,  бабкуватий,  бабський,  баб’ячий,  ба¬ 
біти,  бабонйти,  бабувати,  etc.;  FN.  Бабенко,  Бабин, 
Бабич,  Бабинець,  Бабій,  Баб’як;  GN.  Бабачиха,  Ба¬ 
бин,  Бабино,  Баб’є,  Бабинці,  Бабйчево,  Бабйчівка, 
Бабт,  Бабовка,  Бабухгв,  Бабугики,  Бабчик,  Бабчин- 
ці,  Баб’янка,  etc.  —  Syn.  жінка. 

PS.  *baba,  IE.  **bdbd  —  a  deriv.  from  the  infant’s 
language  of  great  antiquity;  to  this  word  ME.  babe,  E.  baby, 
ModHG.  Bube}  It.  babbo,  Lith.  bdba,  Latv.  baba  a.  o.  are 
related,  Kluge  46,  Berneker  1,  36,  Trautmann  23,  Pokorny  91, 


45 


46 


47 


Шевельов  509;  (extensively:)  Трубачев  1,  71  -72,  Бурячок 
50-54. 

бабай  ‘hobgoblin’,  ModUk.  only;  Ru.  баба,  бабай 
‘grandfather,  old  man’  —  Deriv.  FN.  Бабай. 

From  Tk.  baba  ‘father’,  Berneker  1,  36,  Lokotsch  13, 
Vasmer  1,  34 — 35. 

бабайка  ‘rudder;  great  oar’,  ModUk.;  Ru.  бабайка  and 

бабашка  ‘ts’.  —  Syn.  (на  бабайку!  =)  на  весла! 
Грінченко  1,  13. 

From  баба,  9-  v.,  Преображенский  1,  10. 

бабак  ‘marmot,  woodchuck’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  бай¬ 
бак  ‘ts’.  Po.  (from  Ru.)  bajbak  ‘lazy  fellow’.  —  Deriv. 

бабаковий,  бабача,  -ченя. 

From  Tt.  babak,  АкСл.  1,  244. 

бабрати  colloq.  ‘to  soil’,  first  occurrence :  XIX  c. ;  Cz. 
Slk.  babrati[se],  Po.  babrac[si§]  ‘ts’  —  Deriv.  бабрання, 
за-,  о-бабрати[ ся ],  бабрун,  -[к ] а,  бабрйсько.  —  Syn. 
бруднити;  fig-  ритися,  копатися. 

From  PS.  *babrati  ‘ts’  —  a  redupl.  interj.  6p!  see  s.  v. : 
*ba-br-ati  ‘to  cause  one’s  disgust  being  dirty’  >  ‘to  soil’; 
some  etymologists  connect  it  with  Ht.  pagrdh  ‘to  soil’, 
Machek  21. 

бавити  ‘to  amuse,  entertain ;  to  hold  up’,  MUk.  and  OES. 

ts;  BRu.  бавиць,  Ru.  забавить,  Ви.  бавя,  Ma.  бави,  SC. 

baviti  se.  Sin.  baviti  se,  Cz.,  Slk.  baviti,  Po.  bawic,  UpSo.  za- 
bawic.  —  Deriv.  бавитися,  several  prefixed  formations 

до-,  за-,  з-,  no-з-,  при-,  роз-бавити,  etc.,  до-,  за-,  з-, 
no-з-,  при-,  роз-бавлЛти,  etc.,  бавлення,  забава,  забав¬ 
ка,  забавний,  -но,  забавник,  -иця,  забавність,  etc.; 
FN.  Забава,  Забавний,  Забавський;  GN.  На  Забаві 
(Стрий).  —  Syn.  розважати,  утішати,  смішити. 

A  common  SI.  causative  form  of  *byti  ‘to  be’,  IE.  root 
**bhu **bhou-,  see  бути;  with  *baviti  are  connected: 
Got.  bauan  ‘to  dwell’,  Skt.  bhdvaydti  ‘brings  into  being’, 
a.  o.,  Berneker  1,  47,  Kluge  22,  Pokorny  149. 


бавовна,  dial,  баволна,  бавільна,  бав  [и]  на,  бавуна 
‘cotton’;  MUk.  баволна  (1627  Беринда),  OES.  баволна 
(1407  AGZ.  7,  205) ;  BRu.  баволна,  Ru.  dial,  бавольник 
‘cotton  -  plant’,  Cz.  bavlna,  Slk.  pavlna,  Po.  bawelna,  UpSo. 
bawlna,  Ca.  bavatna,  bawolna  ‘ts’.  —  Deriv.  бавовник, 

-иця,  бавовняний,  -Лиш. 

From  MHG.  boumwolle  ‘cotton’  through  Cz.  mediation, 
Кравчук  УМШ.  10:6,  60;  the  word  has  been  with  less  reason 
regarded  as  a  Polonism  in  Uk.,  Richhardt  34,  Vasmer  1,  36, 
Slawski  1,  28;  cf.  also  Шелудько  1,  21,  РССтоцький  4,  154, 
Худаш,  Досл.  і  мат.  З,  124. 

бага,  багати  see  багнути. 

багакати  Wd.  (Не.)  ‘to  sing’  (Шухевич  4,  352). 

An  onomatopoetic  formation  ба-га-к-ати,  see  ба! 
and  гаї 

багат,  багатий,  Wd.  богатий  ‘rich’,  MUk.  багатьій 
(XVIII  с.),  богатьій,  OES.  богатьш,  багатьно,  багатьство 
(XI  с., Кримський  1,  245—246),  BRu.  багати,  Ви.  богат, 
богатьш,  OCS.  bogats,  Ви.  богат,  Ма.  богат,  SC.  b6gat. 
Sin.  bogat,  Cz.  Slk.  bohaty,  Po.  bogaty,  UpSo.  bohaty,  LoSo. 

bogaty.  —  Deriv.  багатенький,  -ко,  багатенний,  бага¬ 
тющий,  багатій,  -ка,  багач,  -ка,  багацький,  -ко,  ба¬ 
гатство,  багатшати,  багат  -  вечір,  many  compounds 
with  багато-,  е.  g.  багатомовний,  багаторазовий,  ба¬ 
гатострунний,  багатотисячний,  etc. ;  FN.  Вогацький, 
Вога[т]чук,  Вогатько;  GN.  Багата  Чернеччина,  Ба¬ 
гате,  Багачка,  Вогачево,  Вогачївка.  —  Syn.  заможний, 
маючий,  маєтний,  грошовитий,  arch,  імущий,  Дер¬ 
кач  16. 

An  assimilative  (о  <  a)  innovation  from  orig.  богатий, 
Кримський  1,  245 — 246,  СССтоцький  86 — 87,  Сімович  79 — 
80,  Ільїнський  ЗІФВ.  7 — 8,  57 — 8;  root  *  bog-,  see  Бог. 


48 


49 


багаття  ‘bonfire,  pyre’;  Ru.  dial,  багатье,  багать, 
багач  ‘ts’,  wanting  in  other  SI.  —  Syn.  вогонь ,  вогнище. 
PS.  root  *bag-  ‘to  glow’,  see  багнути. 

багва  ‘slough’,  ModUk.,  wanting  in  other  SI.  —  Deriv. 

багівнйці ,  баговйна,  баговиння,  баговйнний;  GN.  Багва 

(name  of  a  river  in  the  Dnister  -  basin).  —  Syn.  багно, 
трясовиння. 

From  PS.  *bagy,  Gsg.  *bagsve  ‘slough’  related  to 
*bag[s]no,  see  багно. 

багла!,  also  балгаї  Npl.,  —  напали  ‘to  be  lazy’,  first 
recorded  in  the  XIX  c. ;  BRu.  боглай  ‘lazy  man’,  Ru.  dial. 
баглай  ‘ts’,  wanting  in  other  SI.  —  Deriv.  баглйвий.  — 

Syn.  байдики  бити,  байд[ик ]увати,  лінуватися,  etc. 

Of  obscure  origin ;  perhaps  related  to  вибагливий,  q.  v. ; 
the  connection  with  багор,  suggested  by  Vasmer  1,  36,  is 
improbable. 

багнет,  Wd.  багнет  ‘bayonet’,  ModUk.;  BRu.  багнет, 
Ви.  байонет,  Ma.  баронет,  SC.  bajonet,  Cz.  bajonet,  Slk. 
bagnet,  pagnet,  panganet,  Po.  bagnet,  bajnet.  —  Deriv.  баг¬ 
нетний,  -товий,  Wd.  баїничайка.  —  Syn.  штик. 

From  Fr.  baionnette  ‘ts’  (<city  of  Bayonne,  XVI  c.), 
Gamillscheg  70,  Огієнко  PM  1,  217,  perhaps  through  Po. 
bajnet  ||  bagnet,  Richhardt  32;  РССтоцький  4,  208,  assumes 
a  direct  borrowing  from  ModHG.  Bajonett. 

багно  ‘swamp,  mud’,  MUk.  багно  (XV — XVIII  c.), 
BRu.  багно,  Ru.  dial,  багно,  Cz.,  Slk.  bahno,  Po.,  LoSo.,  Ca. 
bagno,  UpSo.  bahno  ||  bahmo,  PIb.  bogno  ‘ts’.  —  Deriv. 

багнисько,  багн[дв ]йще,  багн[ ов ]йця,  багнулька,  баг- 
нїтка,  багніткдв[ат]і ,  багнюк[а],  багня,  багонка, 
вагонник,  багнуватий,  багнявий ,  - який ,  багнйти[ся] , 
багнітувати,  etc. ;  FN.  Багнюк,  Багнючка;  GN.  Багна, 
Багнец,  Багновата,  Багончик,  etc.  —  Syn.  болдто, 
грязь,  калюжа,  гружавина,  рйжава,  Тимченко  48;  драг¬ 
ва,  драговина,  метр ,  Деркач  16. 


PS.  *bag[s]no  ‘mud’,  IE.  root  **bhogh-  :bhog-  \bhag-, 
cf.  LoG.  bagger,  Du.  bagger  ‘mud  at  the  bottom  of  the  water’, 
Kluge  17,  Pokorny  161;  some  refer  it  to  *bagsrs  ‘purple’ 
(see  багор)  on  account  of  colour,  Bruckner  11,  Младенов 
РФВ.  68,  377;  see  also  Berneker  1,  38,  Vasmer  1,  36. 

багнути  ‘to  desire,  wish’,  ModUk. ;  Cz.  dial,  zabahnut  sa, 
zabahnit  sa,  etc.,  Po.  dial,  zabagac  siq,  in  other  SI.  type 

бажати  see  s.  v.  —  Deriv.  завагатися,  забагнутися, 
забаганка,  вибагливий,  etc.  —  Syn.  хотіти,  прагнути, 
dial,  желати. 

PS.  *bagngti  ‘ts’,  root  *bag-,  ‘to  glow’  from  IE.  **bhog- 
‘to  bake’,  cf.  Gk.  fdgo  ‘I  bake’,  OHG.  bacchan  ||  bahhan,  OIc. 
baka,  AS.  bacan,  etc.,  Pokorny  113;  the  development  of 
meaning  is  illustrated  by  Po.  prazyc  ‘to  roast’  and  pragnie- 
nie  ^desire’,  or  Sin.  smagati  ‘to  roast’  and  smaglv v  ‘desirous’, 
Berneker  1,  38;  the  assumption  of  Bruckner  19,  that  the 
word  is  related  to  *bag[s]no,  remains  to  be  proved. 

баговйння  see  багва. 

багор  Npl.  багри,  Wd.  (SoCp.)  багро  ‘felloe;  boathook, 
gaff’,  ModUk.;  Ru.  багор,  Slk.  bahra,  bahora  (from  Uk.?)  — 

Deriv.  багрення,  багровище,  багорний,  багрити. 

From  PS.  *bagrs  ‘bend[ing],  flexure’,  IE.  root 
**bhaghr-  ‘bend’  corresponding  to  **bhaghu-s  ‘arm’,  cf. 
Skt.  bahAs  ‘arm,  fore-arm,  fore_feet’,  Av.  bazaus  ‘arm’, 
Arm.  bazuk  ‘arm’,  Gk.  paxys,  ‘bend  of  the  arm’,  Ole.  bogr 
‘arm’,  AS.  bog  ||  boh  ‘armus,  ramus’,  ModHG.  Bug  ‘bend, 
flexure,  hock,  bow  (of  a  ship)’,  etc.  Kluge  47,  Pokorny 
108;  for  other  etymologies  see  Vasmer  1,  37,  Machek  22. 

багрець,  Wd.  also  багор  ‘purple’,  MUk.  багорь  (XV — 
XVII  c.),  OES.  баг^рь,  багор,  багрь;  BRu.  багра,  Ru. 
багрец,  баг[о]р,  OCS.  bagrs,  Ви.  баггр,  багрец,  Ми. 
багра ,  sc.  bagar,  wanting  in  other  SI.  —  Deriv.  багрій, 

багрянець,  багрянй'ця,  багряність,  багруля,  багровий, 


50 


51 


- вість ,  багрйвий,  багряний ,  багрянистий ,  багрити , 
багріти,  багрянити[ся] ,  багряніти;  FN.  Багряний, 
Багрій ;  here  also  Багрянорддний  ‘Porfyrogennetos’,  etc.  — 

Syn.  шар  лат. 

The  origin  of  this  word  has  not  been  explained  satisfac¬ 
torily;  the  old  assumption  that  it  has  been  borrowed  from 
Ar.  magra  ‘red  soil’,  cf.  Lokotsch  107,  cannot  be  proved;  its 
connection  with  башо,  божур,  cf.  Младенов  13,  39,  or  Goth. 
fagrs,  cf.  Преображенский  49,  is  impossible;  all  further 
clues  to  its  early  history  are  unfortunately  wanting. 

багун  see  бакун. 

багаж  ‘luggage’,  ModUk. ;  also  known  to  BRu.,  Ru. 
and  to  other  SI.  —  Deriv.  баїажевий,  баїажний,  баїаж- 

ник.  —  Subst.  вантаж,  поклажа,  пакунки. 

From  Fr.  bagage  ‘luggage’  through  ModHG.  РССтоць- 
кий  4,  261,  Gamillscheg  68,  Skeat  43. 

баґет[а]  ‘list,  border,  baguette’,  ModUk.;  BRu.  багет, 
Ru.  багет  ‘ts’.  —  Deriv.  баїетний,  -ик,  -иця,  байто¬ 
вий. 

From  Fr.  baguette  ‘rod,  twig,  staff’,  Gamillscheg  68. 

бадаржан,  бадижан  see  баклажан. 

баддя  ‘pail,  bucket’,  OES.  бадья  (since  1359)  ;  Ru. 
бадья,  Po.  dial,  badja  ‘measure’,  wanting  in  other  SI.  — 

Deriv.  бадейка,  бадейний.  —  Syn.  відро,  цебер. 

From  Tk.  badja  ‘ts’ ;  the  ultimate  source  is  Pers.  bddyd 
‘wine  pitcher,  jug’,  Lokotsch  14. 

баденя,  бадоня,  бадуня  Wd.  (Lk.)  ‘hole  in  the  bed  of 
a  river’,  first  recorded  in  the  XIX  c. ;  Po.  dial,  badunia  ‘hole 
in  the  road’  (from  Uk.). 

According  to  Балецкий,  StSl.  4,  399 — 400,  from  *bo- 
denja,  root  *bsd-,  see  бддня;  the  change  of  o  >  a  like  in 
багатий,  манастйр,  нагавйці,  etc.;  yet,  it  is  more  pro¬ 


bable  that  the  word  comes  from  ModHG.  Bad  —  baden,  cf. 
zrobyly  jednu  badun’u  ta  pak  sa  kupaly  ‘they  made  a  hole 
in  the  bed  of  the  river  and  bathed’  (recorded  by  Балецкий 
1.  c.  at  Komloska). 

бадилйна  ‘stem,  stalk,  scape,  pedicle’,  бадилля  collect, 
‘pot-herb  leaves’,  ModUk.;  Po.  badyl,  OPo.  badel  (XVII  c.), 
SC.  bddalj  ‘stick’.  —  Deriv.  бадилинка,  бадиллячко,  -ячий, 
бадиллястий.  —  Syn.  (бадилина:)  билина,  стеблина; 
(бадилля:)  гйч[ка] ,  (бурякове)  бурячиння,  буряковин¬ 
ня,  ботвина,  (картопляне)  картоплиння,  (гарбузове) 
гарбузиння,  (кавунове,  огіркове,  дйняче)  [о]гудиння, 
[о]гудина,  (морквяне)  морковйння,  Деркач  17. 

From  *bad~,  an  apophonic  variation  of  the  root  *bod-, 
see  бостй,  Berneker  1,  37,  Slawski  1,  25 ;  re.  suff.  -ил  -ина 
cf.  РССтоцький  1,  16 — 19,  38. 

бадян  see  бодян. 

бадьор  ‘vivacity,  freshness,  alertness’,  also  a  short 
form  of  бадьорий  ‘lively,  fresh,  alert,  on  the  watch’, 
Wd.  бддрий,  MUk.  бодрьій,  OES.  б-ьдрьіи,  бодрни  etc., 
see  бддрий.  —  Deriv.  бадьоро,  бадьорйти[ся],  підба¬ 
дьоритеся ],  підбадьорю  вати  [ся  ],  бадьористий,  -то, 
підбадьорливий,  -во,  бадьдрісгпь.  —  Syn.  жвавий,  see 
also  бддрий. 

From  *bsdrs  ‘alert’  with  dial.  SoRu.  (Kursk)  deve¬ 
lopment  of  akanje  and  jokanje  like  даб&р  ( *dobrs ), 
храб'ер  ( *xorbrs ),  etc.,  Ляпунов  Наук.  36.  Ленінград.  Тва 
Дослідників  Української  Історії,  Письменства  та  Мови  З, 

1 — 3;  see  бддрий. 

бажант  ‘pheasant’,  ModUk. ;  Ru.  ts,  Po.  bazant,  Cz. 
bazant,  UpSo.  bazan,  Sin.  bazdn.  —  Syn.  фазан. 

From  Po.  bazant  and  this,  in  turn,  from  MHG.  fasant; 
the  ultimate  source  is  Gk.  Fasian6s  ‘coming  from  the  river 
Fdsis  (in  Colchis)’,  Berneker  1,  47,  Richhardt  34,  Skeat  447. 


52 


53 


бажати  [ся],  Wd.  also  бажйти,  бажіти  —  ‘to  wish, 
desire’,  MUk.  бажати  (XVII  c.),  бажйти  (XVIII  c.) ;  BRu. 

бажаць,  Ru.  dial,  бажать,  бажать,  бажанить,  б  оже¬ 
нить,  Slk.  bazit’,  brazit’  sa,  dial,  baziti,  Cz.  baziti,  Po.  ba&yc 

si§  (XVII  c.).  —  Deriv.  [no] бажання,  бажаний,  -ність, 
-но,  за-,  по-  бажати,  dial,  бажнйй;  FN.  Бажай,  Ба¬ 
жані ський],  etc.;  see  also  багнути.  —  Syn.  хотіти, 
прагнути,  зичити;  Wd.  желати. 

PS.  *bazati,  *  baziti  ‘ts\  root  *bag-,  see  багнути. 

базар  ‘market,  bazaar’,  MUk.  базар-ь  (1499),  OES. 
базар-ь;  BRu.  Ru.  базар,  known  to  all  other  SI.  —  Deriv. 

базарйнка,  базарний,  базарувати,  -рювати,  базару¬ 
вання,  -рювання,  розбазарювати,  розбазарити,  etc.; 
FN.  Базарно ,  Базарник;  GN.  Базар,  Базарищі.  —  Subst. 
торговиця,  торговище,  торжище. 

From  Pers.  bazar  ‘market-place’  through  Tk.  mediation, 
Макарушка  5,  Lokotsch  23,  Vasmer  1,  39,  Акуленко  137. 

базікати  ‘to  chatter,  prattle,  tattle’,  ModUk.  only  — 

Deriv.  базікання,  базі,  базгка[ло].  —  Syn.  лепетати, 

балакати,  патякати,  etc.,  see  говорити. 

From  the  interj.  базь!  see  s.  v.  РССтоцький  3,  144. 

базнйк  ‘Sambucus  Ebulus  L. :  lilac’,  MUk.  базник 
(XVII — XVIII  c.  Інтермедії  237)  ;  wanting  in  other  SI.  — 

Syn.  бузина. 

A  dial,  deformation  of  бознйк,  бузнйк,  with  akannja 
like  патрет,  базу  вір,  etc.  Кримський  1,  240  ff. 

базука  ‘bazooka’,  ModUk.  (XX  c.).  —  Subst.  реактив¬ 
на  протитанкова  рушниця,  УРЕ  l,  407. 

From  E.  bazooka  ‘a  raucous  trombone  -  like  sound  - 
contraption’,  Partridge  42. 

базя  ‘lambkin’,  ModUk.  only.  —  Deriv.  базька  ‘ament, 
cathkin’,  базьковий. 


A  demin.  of  баран  taken  from  the  infant’s  language, 
РССтоцький  3,  144. 

базь!  interj.  in  calling  sheep;  first  recorded  in  the  XIX 

c.  —  Deriv.  базь  -  базь!  базікати. 

Perhaps  a  demin  of  баран,  as  базя,  базька,  see  s.  vv., 
РССтоцький  3,  144  for  базька  see  базя. 

базька  see  базя. 

байбак  see  бабак. 

байбарис  see  барбарйс. 

v 

байда  ‘idler,  drone,  good  -  for  -  nothing’ ;  ||  пайда  ‘big 
slice  of  bread’,  MUk.  байда  ‘pile,  stake’;  occurs  also  in 
BRu.  arch,  байда  ‘ts’,  Ru.  dial,  байдуга,  Po.  dial,  bajda  ‘ts’, 
bajdac  ‘to  narrate,  tell’,  bajdka  ‘story,  gossip’.  —  Deriv. 

байди,  байдики  бити,  байдувати,  байдикувати  ‘to  idle, 
do  nothing’,  байдування,  байдикування,  dial,  байдйїи 
плести  ‘to  talk  nonsense;  to  flatter';  байдур  ‘top,  dandy, 
coxcomb’ ;  FN.  Байда,  Байдебура.  —  Syn.  нероба,  ледар, 
лінтюга,  ліпша. 

From  *ba-j-,  see  баяти,  with  suffixes  *-bda,  *-iks, 
*-urs;  derivation  from  ModHG.  Beute,  Тимченко  1,  50, 
does  not  offer  a  satisfactory  explanation  of  the  MUk.  байда 
for  chronolog.  and  semantic  reasons;  inconceivable  is  also 
the  explanation  from  байдик,  байтик  proposed  by  Кравчук 
УМШ.  10.  6,  60;  both  words  are  dial,  deformations  of  бай¬ 
дик  from  байда,  cf.  also  Slawski  1,  25 ;  for  байда  ||  пайда 
see  пай. 

байдак  ‘boat,  bark’,  MUk.  байдаки  (XVII  c.),  байдак-ь, 
байдаком-ь  (XVIII  c.),  BRu.  deriv.  байдашник,  -me;  Ru. 
байдак,  ORu.  баидаки:  бодак-ь,  Vasmer  1,  40.  —  Deriv. 

байдачний  (XVIII  c.),  байдачок,  байдачйще,  байдач- 
ник;  FN.  Байдак,  Байдачний;  GN.  Байдаково. 

The  ultimate  etymology  is  wanting;  of  oriental  origin 
(Tt.?)  according  to  Vasmer  1,  40. 


54 


55 


байдара  ‘boat  covered  with  seal  -  skins’,  BRu.,  Ru.  ts.  — 
Deriv.  байдарка  ‘canoe’. 

Of  obscure  origin;  Преображенский  1,  12,  refers  it  to 

байдак  Q-  v- 

байди,  байдики  бити,  байд[ик]увати  see  байда. 

I 

байдрак  see  будяк. 

байдуже  adv.  ‘indifferently,  equally,  apathetically, 
nonchalantly’,  ModUk.  only;  wanting  in  other  SI.  —  Deriv. 

байдуженьки,  байдужіше,  байдужки,  abbr.  байде ; 
байдужий,  -жість,  байдужливий,  -во,  -вість,  бай¬ 
дужі  н ]^пи,  —  Syn.  однаково,  знехотя,  холодком,  апа¬ 
тично;  (дивитись)  крізь  пальці,  і  за  вухом  не  свер¬ 
бить,  ні  знобить,  ні  гріє,  лапки  покласти,  ні  '  під 
шапку,  Багмет  6;  dial.  байбар[д]зо  (Дорогобиччина). 

Uk.  neologism;  ба  -  й  -  дуже,  see  s.  vv-:  there  is  no 
probability  of  its  being  connected  with  Po.  baj  -  duzo  ‘speak 
much’,  as  assumed  by  Vasmer  1,  41. 

байка  1.  ‘fable,  [fairy-]tale;  trifle,  lie’,  MUk.  байка 
(1596  Зизаній),  байкопов'Ьдач'ь  (1627  Беринда);  Po.  bajka, 
Sin.  bajka.  —  Deriv.  баєчка,  баєчний,  -ик,  байкар,  -ка, 
-ство,  -ський,  Lk.  байчар;  FN.  Байченко ;  GN.  Байкгв- 
ка,  Байківщина,  Байкгвці.  —  Syn.  казка;  вигадка,  ви¬ 
думка,  небилиця. 

Root  *baj-,  see  баяти. 

байка  2.  dim.  of  бая. 

байло,  Wd.  also  байла  ‘sorcerer,  magician’,  MUk.  (F. 
only:)  баиля:  байля  (XVIII  c.)  ‘sorceress,  witch,  healer 
(with  herbs)  ’ ;  wanting  in  other  SI.  —  Syn.  ворожбит,  зна¬ 
хар;  ворожка,  знахарка,  шептуха. 

Root  *baj-,  see  баяти;  for  suffix  -lo,  -la,  -Ija  forming 
‘Nomina  agentis’  see  РССтоцький  1,  34 — 39. 


байлувати  ‘to  hitch  another  pair  of  oxen  or  horses  to 
a  wagon’,  ModUk.  only  (XIX  c.)  ;  wanting  in  other  SI.  — 

Syn.  бичувати. 

The  word  which  is  doubtlessly  a  deriv.  of  байло, 
байла  has  not  yet  been  satisfactorily  explained. 

байор  ‘coloured  lace,  sash;  scarf;  thick  musical  cord 
(string)’,  ModUk.  only;  wanted  in  other  SI.  —  Deriv. 

байорок,  байдрт;  боюрка,  боюрок.  —  Syn.  крайка. 

From  Rm.  baier  ‘band’,  Pugcariu  15,  Cioranescu  59. 

байоро  see  баюра. 

байрак  ‘wooded  valley’,  MUk.  байрак-ь  (XVI— XVIII 
c.)  ts  ||  army  unit’  (XVIII  c.) ;  Ru.  буерак,  dial,  баерак, 
боерак,  барак  ‘gorge,  gully’,  Ви.  байрак  ‘shore’,  Ma. 
байрак,  SC.  barjak  ‘flag’.  —  Deriv.  байрачок,  байрач¬ 
ний;  FN.  Байрак;  GN.  Байрак,  Байракгвка. 

From  Tk.  bujrak  ‘cleft,  abyss’,  Макарушка  4,  Lokotsch 
28,  Vasmer  1,  38;  MUk.  байрак-ь  ‘army  unit’  from  Tk. 
bairak  ‘flag’,  Lokotsch  16,  Тимченко  51. 

байрам  ‘name  of  two  Mohammedan  festivals,  of  which 
one  is  held  at  the  fast  Ramezan,  and  the  other  seventy  days 
after’,  MUk.  байрам-ь  (XVI  c.) ;  Ru.  байрам,  б  айран,  MRu. 
баграм-ь  (XVI  c.),  Ви.  байрам,  байрям,  Ма.  байрам,  SC. 
bajram.  —  Deriv.  байрамний.  —  Subst.  MUk.  вєликодний 
празник-ь  . . .  еже  ест  . . .  байрам  великий  (XVIII  с.) . 

From  Tk.  bayram  ‘feast  day,  holiday’,  Тимченко  51, 
Рогаль  180. 

байсак  Wd.  (Lk.)  ‘boy’  (Сянік,  Коковський  PM.  3,  75), 
first  recorded  in  the  XX  c.  —  Subst.  хлопець. 

From  AmUk.  бойсик,  q.  v. 

байстер,  байстрюк,  also  бастрюк,  Wd.  байструк  ‘bas¬ 
tard,  illegitimate  child’,  MUk.  байструк-ь  (XVII  c.),  бастру- 
ковьіх-ь  Gpl.  (XVII  c.) ;  BRu.  байструк,  Ru.  бастрьгк, 


56 


57 


бастрдк,  баструк,  ОРо.  baster,  bastrz§.  —  Deriv.  ба¬ 
стри,  байстр[ен]л,  байстрючка,  байстрючок,  бай- 
стрючйще,  байстрючий,  байстрюкдвий ;  FN.  Ба- 

стрига  (XVI  с.).  —  Syn.  неправоложник,  бахур. 

From  ModHG.  Bastard  ‘bastard’,  РССтоцький  4,  235; 
Po.  medium,  Richhardt  32,  is  dubious ;  the  ultimate  source  is 
MLat.  bastum  ‘pack  -  saddle’,  cf.  It.  and  Sp.  basto,  OFr. 
bat  ‘pack  -  saddle’ ;  bastard  would  then  mean  ‘the  son  of  a 
pack  -  saddle’,  the  saddles  serving  the  Sp.  muleteers  as  beds, 
Kluge;  improbable  is  the  connection  of  байстрюк  with  the 
name  of  бастарни  (from  Tk.  bos-  ‘to  press’)  suggested  by 
Попов  53  -  56. 

байтала,  байтало  Wd.  ‘lazy,  boorish,  stupid  person; 
dunce,  dullard’,  first  recorded  in  the  XIX  c. ;  wanting  in 

other  SI.  —  Deriv.  байталуватий ;  FN.  Байтала 
(Стрий).  —  Syn.  незграба,  тюхтій,  чвалай,  одордбло, 
хамула,  бурмило;  Wd.  оферма,  селен. 

Origin  obscure;  perhaps  from  байла,  байлд  with  an 
argot  infix  -ta-  typical  for  L’viv  and  Wd.,  cf.  Рудницький 

3,  70. 

байцувати  ‘to  cauterize,  pickle,  etch’,  ModUk.  only;  Ru. 
байцевать,  Po-  bejcowac;  —  Deriv.  байцарка.  —  Subst. 
вищавлювати  їдкими  речовинами;  заправляти  м’ясо 
корінням,  оцтом. 

From  ModHG.  beizen  ‘ts’,  РССтоцький  4,  216. 

бак  1.  ‘cistern,  reservoir,  tank,  vat;  foredeck,  forecastle’, 

ModUk.  only ;  BRu.,  Ru.  бак.  —  Subst.  резервуар  на  воду 
або  інше  течиво;  передня  частина  верхньої  палуби 
на  кораблі. 

From  ModHG.  Back  ‘a  deep  wooden  dish,  in  which  food 
is  served  for  a  certain  number  of  the  crew’,  borrowed,  like 
many  technical  terms  of  sea-life,  from  LoG.  back  ‘dish’ ;  the 
ultimate  source  is  MLat.  bacca  ‘water  vessel’,  Kluge  16;  cf. 
also  РССтоцький  4,  261. 


бак  2.  see  пак. 

бакай  Ed.  ‘a  hollow  made  in  the  bed  of  a  stream’; 
ModUk.  only;  wanting  in  other  SI.  —  Deriv.  бакаїстий, 

бакаюватий.  —  Subst.  вибій,  вибоїна,  ковддбина,  Дер¬ 
кач  17,  32;  Wd.  баденя,  бадуня. 

Of  obscure  origin ;  perhaps  from  бак  L 

бакалія  ‘sweets,  colonial  produce;  groceries’,  MUk.  6a- 
калЬи  Gsg.  (XVIII  c.)  ;  BRu.,  Ru.  бакалея,  Ви.  бакалйя, 
SC.  bakalnica,  Po.  bakalje,  etc.  —  Deriv.  бакалійний,  ба¬ 
калійник,  -иця.  —  Subst.  південні  сушені  овочі:  родзин¬ 
ки,  мигдалі  й  ін.,  Тимченко  51. 

From  Аг.,  Tk.  bakkdl  ‘ts’,  Lokotsch  16. 

бакаляр  ‘student,  pupil;  teacher;  bachelor’,  MUk.  6a- 
калярьі  Npl.  (XVI  c.),  бакалар-ь  (XVII  c.)  ‘teacher’;  Po. 

bakalarz.  —  Deriv.  бакалярство,  бакалярський ;  на  ба- 
каляріи  (XVIII  с.)  ‘на  бакалярстві’.  —  Subst.  початко¬ 
вий  учитель;  учень. 

From  Po.  bakalarz,  Richhardt  32,  the  ultimate  source 
being  MLat.  baccalarius :  baccalaureus  ‘one  wearing  a  gar¬ 
land  of  bay  berries’.  —  Direct  from  MLat.  бакалавр, 
‘bachelor’,  бакалавреат  ‘BA.  -  degree’,  cf.  Ru.  бакалавр, 
баккалаврей  (1758),  АкСл.  1,  246. 

бакан  ‘cochineal’,  first  recorded  in  the  XIX  c. ;  Ru. 
бакан  (Гоголь  a.  o.),  MRu.  бакан-ь  (1704).  —  Deriv.  6a- 
канний,  бакановий.  —  Syn.  кармін,  кармазин. 

From  Аг.  -  Tk.  bakkam  ‘red  colour’,  АкСл.  1,  246,  Lo¬ 
kotsch  16 — 17. 

бакати  1.  ‘to  say  6a!’;  Wd.  ‘to  accuse’;  ModUk.  only, 
wanting  in  other  SI. 

From  6a!  Q-  v.,  РССтоцький  3,  141;  Желеховський 
1,  10  refers  it  to  баяти,  see  s.  v. 

бакати  2.  see  пакати. 


58 


59 


бакборт  ‘larboard,  starboard’,  ModUk.  only;  BRu.  Ru. 

бакборт.  —  Subst.  лівий  бік  корабля. 

From  ModHG.  Backbord  ‘ts’,  borrowed,  like  many 
technical  terms  of  sea  -  life,  from  LoG.  backbort,  Vasmer 
1,  42. 

бакйр  see  набакир. 

баклага,  Wd.  боклаг,  боклай,  буклак  ‘flask,  canteen; 
tub,  keg,  billy -can’,  ModUk.  only;  BRu.  біклага ,  Ru.  бак¬ 
лага  (since  1789),  Po.  buklak.  —  Deriv.  баклажка,  бакла¬ 
жок,  баклажний;  Wd.  боклажйще,  боклатий.  —  Subst. 
барильце,  бляшанка. 

From  Tt.  baklak  ‘[water-]  vessel’,  Макарушка  4,  Vasmer 
43;  according  to  Шанский  26,  a  genuine  SI.  word  com- 
nected  with  the  stem  бакл-  Ике  баклуши,  баклан,  etc. 

баклажан,  dial.  (Дністер)  патлажан,  -жей,  (Херсон) 
батлажан;  in  other  dial,  also:  бадаржа,  бадижан,  бакла- 
хан,  падлажан  (Makowiecki  348)  ‘Solanum  Lycopersicum 
L. :  aubergine,  eggplant,  guinea  squash,  begoon’,  ModUk.; 

BRu.  баклажан,  Ru.  баклажан,  dial,  бадаржан,  бади¬ 
жан,  баклашкй,  Ru.  патладжан,  патлгджан,  dial,  па- 
тлиджан.  —  Deriv.  баклажановий,  -нний.  —  Syn.  по¬ 
мідор,  райскоє  яблоко,  яблоко  любовне,  ^  золотне, 

Makowiecki  348 — 349. 

From  Tk.  patlydzan  ‘eggplant’,  the  ultimate  source 
being  Pers.  bddingan,  Ar.  badindzan  ‘ts’,  Lokotsch  14, 
Дмитриев  18. 

баклан  ‘phalacrocorax,  noddy’,  ModUk.  only;  BRu.  and 
Ru.  (since  1780)  ts.  —  Syn.  птах-плавун. 

The  word  is  usually  connected  with  Gk.  pelekdn  ‘pelican’, 
Горяев  9,  Преображенский  1,  13;  (through  an  oriental 
medium)  Vasmer  1,  43;  according  to  Шанский  26,  a  genuine 
Ru.  word  connected  with  the  stem  бакл-,  like  баклуши, 

баклага,  etc. 


баклахан  see  баклажан. 

Бакум  see  Авакум. 

бакун,  Wd.  (Буковина,  Кам’янець  Под.)  бакунь  ‘Nico- 
tiana  rustica  —  strong,  coarse  tobacco  (used  mostly  by 
peasants)’,  ModUk.;  Ru.  dial,  (from  Uk.)  бакун,  wanting 
in  other  SI.  —  Deriv.  бакунець,  бакунчик,  бакунйще, 
-йсько,  бакуняка,  бакуняр,  бакуновий;  FN.  Бакун,  Ба¬ 
кунець,  GN.  Бакунгвка.  —  Syn.  багун,  духан,  шпак, 

корбач,  мархотка,  махорка,  плотовець,  табак,  та- 
баси,  Makowiecki  241. 

Based  on  бакати  -  накати  ‘to  smoke  (pipe)’  see  s.  v. 
suffix  -yn  like  in  латун  ‘garment  covered  with  patches’: 
латати,  довбун  ‘chisel’:  довбати  etc.,  РССтоцький  1, 21; 
attempts  to  explain  this  word  from  GN.  Baku,  or  E.  baccy 
( :  tobacco )  have  not  been  successful,  cf.  Vasmer  1,  43. 

бакша  ‘melon  and/or  cucumber  garden  (in  the  steppe)’, 

ModUk.;  BRu.  бахча,  Ru.  бахча,  бакча,  or  бакша,  (1847), 
Ru.  важча,  SC.  basca.  —  Syn.  баштан. 

From  Tk.  bakce,  bagce,  the  ultimate  source  being  Pers. 
bdgca,  ‘garden’,  Макарушка  4,  Berneker  1?  39,  Lokotsch  14. 

бал  1.  ‘ball,  dance  entertainment’,  ModUk.;  Ru.  бал 
(since  1705),  Po.  bal,  known  to  all  other  SI.  —  Deriv.  fia^ 

лдк,  бальний,  балувати,  obs.  бальовий,  балювати.  — 
Subst.  вечірка  з  музикою  й  танцями,  вечорниці. 

From  Fr.  bal  ‘ts’,  АкСл.  1,  250,  Vasmer  1,  45;  Po.  or 
G.  medation,  РССтоцький  4,  218,  cannot  be  proved;  the 
ultimate  source  is  MLat.  ballare  ‘to  dance’  which  is  derived 
from  Gk.  ballidzo  ‘dance’,  Kluge  18,  Partridge  37. 

бал  2.  ‘mark;  point;  ball’,  ModUk.;  Ru.  балл.  —  Deriv 

бальний.  —  Subst.  числова  помітка,  нотатка. 

From  ModHG.  Ball  ‘ball’,  Kluge  18,  Vasmer  1?  48. 
балабайка,  балабойка  see  балалайка. 


60 


балабан  ‘Falco  nobilis:  falcon;  Filipendula  hexapetala 
Gilib. :  water  -  pepper ;  loaf  of  bread ;  dunce,  ass’.  MUk. 
болобанг.  —  палатанос-ь  (XVII  c.  Алфавит  28) ;  FN. 
Балабан-ь,  Балобан-ь  (XV  c.  Тупиков  93),  BRu.  боло- 
бан  ‘big  pot’,  Ru.  балабан  ‘falcon ;  dunce,  ass’,  Po.  balaban 
‘swaggerer,  dunce,  ass ;  dial,  big  potato’,  SC.  ЬаШЬап  ‘heron’. 

—  Deriv.  балабанка  ‘big  potato’,  балабанський. 

From  Tk.  balaban  ‘big*  falcon’,  Berneker  1,  40;  other 
meanings  evolved  under  the  influence  of  the  respective 
synonyms,  e.  g.  ‘water  -  pepper’ :  талабан,  ‘loaf  of  bread’ : 
балабух,  ‘dunce,  ass’ :  бовван,  ‘big  potato’ :  бараболя,  ба- 
рабурка,  cf.  Ru.  балабан  ‘swaggerer’:  балаболить, 
Vasmer  1,  44. 

балабос,  Wd.  балабус,  балабуц  ‘Jewish  householder’, 
ModUk.  only.  —  Deriv.  балабдска,  dial.  (Заліщики,  etc.) 

балабуста;  FN.  Балабас.  —  Subst.  жид  -  господар 
дому. 

From  Yi.  balabos  ‘ts’,  Верхратський  ЗНТШ.  12,  42. 

балабух[а]  ‘loaf  of  bread;  small  (light)  cake,  bun’, 
ModUk.;  BRu.  балабугиа,  Po.  dial,  balabuch.  —  Deriv. 
балабушка,  -шок,  Wd.  (Жовківщина)  балабушник  ‘на- 
во літник’,  Колодій  РМ.  5,  283.  —  Syn.  буханець;  Wd. 

пампух. 

Of  obscure  origin ;  its  connection  with  бухан  and 
пампух,  though  possible,  cannot  be  established. 

балаган  ‘show  -  booth ;  disorder ;  farce,  tomfoolery’, 
ModUk.  only;  BRu.  ts,  Ru.  балаган  (since  1702),  Po.  bala- 
gan.  —  Deriv.  балаганчик,  балаганник,  -иця,  балаган¬ 
ний,  балаганити ;  Wd.  балаїувати.  —  Subst.  приміщен¬ 
ня  для  вистав,  халупа,  буда,  ятка;  непорядок,  хаос. 

From  Pers.  balahdna  ‘balcony’,  Lokotsch  17,  АкСл. 
1,  252. 

балагула  ‘Jewish  covered  wagon;  Jewish  driver  of 
same;  stupid  (dull)  fellow’ •  Po.  populist,  friend  of  the 


61 


people  in  Ukraine  in  1830 — 1850’,  ModUk.;  Ru.  балагол, 
Po.  balagula.  —  Deriv.  балагульський,  балагульщина 
(Гнатюк  1928),  Wd.  (Lk.)  балаїувати. 

From  Yi.  balagole,  Верхратський  ЗНТШ.  12,  42,  Altbauer 
JP.  17,  47  -  49  and  AUA.  8,  118. 

балагур  ‘wag,  joker,  facetious  person’,  MUk.  балагури¬ 
ти  (XVII — XVIII  c.  Інтермедії  122)  ;  Ru.  балагур  (since 
1731)  ‘ts’.  —  Deriv.  балагурити,  балагурство ;  FN.  Ба¬ 
лагур  [a],  Барагура.  —  Syn.  жартівник,  жартун. 

The  word,  which  is  doubtlessly  a  compound,  has  not  yet 
been  satisfactorily  explained;  while  the  first  component 
seems  to  be  undubitably  connected  with  бала-,  root  *ba~, 
see  балакати,  the  second  part  has  not  yet  been  elucidated ; 
some  suppose  the  connection  with  verbs  говорити,  гурка¬ 
ти ,  Преображенский  1,  13;  according  to  Jakobson,  Word  7, 
189,  it  derives  from  Yi.  balagole,  see  балагула. 

балада  ‘ballad’,  ModUk. ;  in  Ru.  since  1803,  the  word  is 
known  to  all  other  SI.  —  Deriv.  баладний. 

From  ModHG.  Ballade  or  Fr.  ballade,  the  ultimate 
source  being  MLat.  ballare  ‘to  dance’,  Gamillscheg  72,  Vasmer 
1,  48 ;  originally  it  designated  a  dance  -  song  in  Provence, 
later  a  ballad  in  general,  АкСл.  1,  257. 

балакати  ‘to  talk,  chatter,  prate’,  ModUk. ;  BRu.  бала- 
каць,  Ru.  балакать  (since  1780),  Po.  dial,  balakac.  — 
Deriv.  балаканина,  балакання,  балаканка,  -ння,  бала- 
ки,  балакня,  балачка,  балакайло,  балаклій,  бала¬ 
кучіш],  балакливий,  -венький,  балакуватий,  бала¬ 
кучий,  Wd.  балок;  FN.  Балат;  GN.  Балаклея,  Балак- 
лія.  —  Syn.  базікати,  торочити,  etc.;  see  говорити. 

An  extended  form  of  башти,  root  *ba-,  see  6a! 

Балаклава  GN.  Balaklava  (city  in  Crimea),  MUk.  ts 
(since  1475  УРЕ  1,  418 — 419) ;  BRu.,  Ru.  ts,  Po.  Balaklawa. 

—  Deriv.  б алаклавський. 

From  Tk. :  Osman,  balyklava  ‘fish-market’,  Vasmer  1, 45. 


62 


63 


балалайка,  dial,  also  балабайка,  балабойка  ‘balalaika’, 
ModUk. ;  BRu.,  Ru.  and  other  SI.  (from  Ru.)  ts.  —  Deriv. 

балалаєчка,  балалаєчний ,  -ик,  -ицл.  GN.  Балайчук. 

From  *balajka  with  a  reduplication  of  the  syllable  -la-, 
cf.  the  GN.  Балайчук,  and  the  expression  на  галай  -  балай, 
see  s.  v. ;  PS.  stem  *bala-,  see  балакати. 

балам!  inter j.  imitating  the  sound  of  bells:  ding-dong! 
ModUk.  only;  —  Deriv.  баламкати,  - кнути ,  баламкан- 
ня. 

An  extended  form  of  бам!  Q-  v.,  РССтоцький  3,  142. 

баламут  ‘disturber;  seducer;  sorcerer;  Scomber  scomb- 
rus  :  mackerel’,  Wd.  ‘feed,  nose -bag’,  MUk.  balamut  (1587), 
баламуть  (1627  Беринда),  баламутити  (XVI  c.)  ;  Ru. 
баламут  (since  1731),  Po.  (from  Uk.)  balamut,  Cz.  bala- 
mutic.  —  Deriv.  баламутка,  баламутство  (XVII  c.), 
баламутна  (XVI  c.),  баламучення,  баламутний  (XVI 
c.),  [з-,  no-] баламутити;  FN.  Баламут,  Баламуть- 
ко;  GN.  Баламутгвка.  —  Syn.  бурлій,  звабник,  підбу¬ 
рювач,  Багмет  7;  крутій,  порожня  людина,  вітрогон, 
талалай,  Тимченко  52. 

The  word  is  generally  derived  from  Mong.  balamut  ‘self- 
willed,  wilful’,  Miklosich  ТЕ.  Nachtr.  1,  10,  Горяев  10,  Корш 
Archiv  8,  650,  Lokotsch  17,  АкСл.  1,  253,  Slawski  1,  26;  ac¬ 
cording  to  РССтоцький,  Slavia  5,  10,  it  is  a  contamination 
of  балакати  and  мутити;  similar  explanations:  *bala- 
and  *mgtiti  are  suggested  by  Berneker  1,  40,  Bruckner  12, 
Vasmer  1,  45,  Machek  23,  Попов  35. 

балан  ‘white  ox’?  ModUk.  only.  —  Subst.  білий  віл. 

From  Rm.  balan  which,  in  turn,  comes  from  SI.  bels 
‘white’,  Шаровольський  1,  58?  Шелудько  2,  126. 

баланда  ‘uncouth,  awkward,  clumsy  person;  untasty, 
bad  soup’,  ModUk.;  Ru.  dial,  баланда  ‘Atriplex:  orrach; 
Beta  vulgaris :  beet’.  —  Deriv.  баландати,  баландіти. 


According  to  Vasmer  1,  45,  from  Baltic,  cf.  Lith.  bal&n- 
da,  Latv.  baluoda :  balanda  ‘arrach’. 

баланс  ‘balance’,  ModUk. ;  known  to  BRu.,  Ru.  and  other 
SI.  —  Deriv.  балансер]ка] ,  балансир,  балансовий, 
[з] балансувати] ся],  [з] балансування.  —  Subst.  рів¬ 
новага;  різніщя  між  прибутками  й  видатками. 

From  Fr.  balance  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Lat. 
bilanx  ‘weigh  -  scale’,  Gamillscheg  71. 

баласт  ‘ballast’,  ModUk.;  known  to  all  other  SI.  — 
Deriv.  баластний,  баластовий,  баласту  вати]  ся],  ба¬ 
ластування.  —  Subst.  тягар,  вантаж,  савур,  зайва  тя- 
жість. 

From  LoG.  ballast  ‘ts’,  Kluge  18,  Vasmer  1,  48. 

балахон  ‘kind  of  loose  overall’^  ModUk.;  BRu.,  Ru.  ts, 

MRu.  балахош  (XVII  c.),  dial,  балахна,  балахня.  — 
Subst.  халат,  жупан.  _ 

The  early  history  of  this  word  is  obscure ;  its  connection 
with  Pers.  baladjame  ‘overall’,  Преображенский  1,  14,  is 
dubious,  cf.  Vasmer  1,  46. 

балахрестйти  Wd.  ‘to  jest,  joke’,  ModUk.  only.  —  Syn. 

балагурити. 

The  word  is  a  compound :  бала  —  хрестити,  the  first 
part  being  connected  with  the  root  *ba-,  see  балакати. 

балван  Wd.  see  бовван. 

балвір  MUk.  ‘barber ;  medical  assistant,  blood  -  letter', 
балвера  Gsg.  (1581),  балв'Ьр'ь  (1624),  Po.  balwierz  and 
(1500:)  barbierz.  —  Deriv.  балверчика  Gsg.  (1596),  бал- 
вирчикови  Dsg.  (1601).  —  Subst.  голяр,  Wd.  фризієр;  Cp. 
бурбіль  (Гнатюк  ЕЗб.  4,  235);  Am.  Uk.  барбер;  ци- 
рул] ьн ]ик,  фельдшер. 

From  ModHG.  Barbier,  РССтоцький  4,  225,  evidently 
through  the  medium  of  Po.  balwierz ,  Шелудько  1,  21;  AmUk. 
барбер  direct  from  E.  barber. 


9 


64 


65 


балда  ‘sledge  hammer,  heavy  hammer,  fig.  blockhead, 
booby,  dolt’,  ModUk.;  Ru.  ts,  MRu.  болда  (XVII  c.).  — 
Deriv.  [о ]балдіти,  обалдгнмя.  —  Subst.  довбня ;  fig-  йо¬ 
лоп ,  бЄвЗЬ. 

The  word  is  generally  connected  with  Tt.  balda,  baldak 
‘ring-  hilt,  pommel’,  Горяев  10,  Berneker  1,  41,  Преобра- 
женский  1,  14,  Lokotsch  17,  Vasmer  1,  46,  АкСл.  1,  255; 
Макарушка  4,  and  Дмитриев  43,  refer  it  to  Tk.  balta,  see 

балта. 

балдахін,  Wd.  (Стрий)  бальдахйм  ‘baldaquin,  projected 
or  suspended  canopy’,  MUk.  балдахіумг>  (XVIII  c.),  з  бал- 
дахином-ь  (XVII  c.),  Ru.  бальдахйн  (since  1780),  known 
to  other  SI.  as  well.  —  Deriv.  балдахіновий ,  балдахіншй, 
From  ModHG.  Baldachin  ‘ts’,  the  ultimate  source  being 
It.  baldachino  specialized  in  meaning  to  the  ‘canopy  made 
from  raw  silk  from  Bagdad  (=Baldac)’,  Kluge  17,  Gamill- 
scheg  72,  АкСл.  1,  255. 

бале  Wd.  (Lk.)  ‘but,  yet’  (Приймак  PM  2,  449),  MUk. 
бале  (XVII— XVIII  c.  Інтермедії  53).  —  Syn.  ба,  але  бо, 

та  бо. 

From  ба  -  але,  see  s.  v. 

балеґа,  балйга  see  белега. 

балерина  see  the  following  word. 

балет  ‘ballet’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  and  other  SI.  ts.  — 
Deriv.  балетний,  -ик,  -иця,  б  алетмайстер ,  here  also: 
балерина. 

From  Fr.  ballet  or  ModHG.  Ballett  ‘ts’,  the  ultimate 
source  being  It.  balletto  from  ballo  ‘ball’,  Vasmer  1,  47 ; 
балерина  from  It.  ballerina,  АкСл.  1,  255. 

бйли  pi.  ‘talk,  conversation’,  ModUk.  (1805  Котлярев¬ 
ський);  BRu.,  Ru.  dial,  бальї.  —  Syn.  балами,  балаканина, 

базікання,  etc.  ,see  балакати. 

Root  *ba-,  see  ба!  РССтоцький  3,  141 — 142. 


балик  ‘balyk,  cured  back  of  sturgeon,  etc.’,  ModUk.; 
BRu.,  Ru.  бальік  (since  1789),  SC.  bdluk  ‘cocculi  indi',  Po. 
na  balyku,  baluku  ‘on  all  fours’,  balykowac,  balykowanie.  — 

Deriv.  баличок. 

From  Tk.  balik  ‘fish’,  Miklosich  ТЕ.  1,  255,  Berneker 
1,  41 — 42,  Lokotsch  18,  Макарушка  4,  Дмитриев  18. 

балікати  Wd.  ‘to  talk’  (Львів,  Рудницький  3,  122), 
first  recorded  in  the  XX  c.  —  Subst.  see  базікати. 

A  contamination  of  базікати  and  балакати,  see  s.  vv. 

балія  ‘large  vat,  wash -tub’,  MUk.  балія  (1756)  ;  BRu. 
балея,  Po.  balia. 

From  ModHG.  Balje  ‘ts’,  РССтоцький  4,  216,  through 
Po.  medium,  Berneker  1,  41,  Richhardt  32;  the  ultimate 
source  is  Fr.  bailie  ‘ts’,  Gamillscheg  69. 

балка  1.  ‘valley  in  the  steppe’,  MUk. :  в  Жуковской  бал- 
цЬ  (1688),  по-над  балкою  Хоменковою  (1725  Полтава), 
балка  (XVIII  с.) ;  BRu.,  Ru.  dial  ts,  Po.  dial,  balka,  Sin. 
balovina  ‘Stipa  tenacissima:  esparto  (grass)’.  —  Deriv. 

балочка,  балище;  FN.  Валко;  GN.  Балка,  Валки,  Ба¬ 
лочки,  Балківці.  —  Syn.  байрак,  яр,  долина  в  степу; 

(менша)  виярок,  видолинок,  улоговина,  лощовина,  ло¬ 
щина,  Деркач  18. 

The  word  is  generally  connected  with  Lith.  bald  ‘swamp, 
marsh’,  Latv.  bala  ‘treeless  valley’,  OHG.  pfuol  ‘pool,  puddle’, 
Skt.  jam  -  bdlas  ‘swamp,  marsh’,  Berneker  1,  40,  Vasmer  1, 
47 ;  others  relate  it  to  AS.  bale  ‘ridge  between  fields’,  Matze- 
nauer  103;  since  it  is  wanting  in  several  SI.  there  is  a  pos¬ 
sibility  of  its  being  borrowed  from  Tk.  bulak  ‘spring,  source’, 
Rozwadowski  RS  2,  103,  Kirgh.  balkas  ‘swamp’,  Vasmer 
RS  3,  255  ff. ;  some  linguists  connect  it  with  the  GN.  Balkan, 
Соболевский  РФВ  71,  439;  a  final  etymology  is  wanting. 

балка  2.  also  балок,  Wd.  балька,  бальок;  белька  ‘beam, 
baulk,  loft’,  MUk.  бал’ки  Npl.  (1599),  на  балцЬ  (XVII  c.) ; 


66 


67 


бал[-ь]ка;  BRu.,  Ru.  балка ,  MRu.  also  балак,  Vasmer  1,  47, 
Po.  belka.  —  Deriv.  балочка,  балочний.  —  Subst.  бервенд , 
брус,  поліно ,  сволок ,  платва,  шрам,  вібляк. 

From  MHG.  balke,  РССтоцький  4,  151;  Po.  medium, 
Richhardt  32,  remains  to  be  proved  (except  of  белька 
where  it  is  apparent). 

балкон  ‘balcony’,  ModUk.,  in  Ru.  since  1725,  known 
to  all  other  SI.  —  Deriv.  балкончик,  балконний. 

From  ModHG.  Balkon,  or  Fr.  balcon,  the  ultimate 
source  being  It.  balcone,  Gamillscheg  72,  Vasmer  1,  48. 

балмус,  also  ба[л]муш,  бануш,  Wd.  ‘thick  liquid;  maize 
broth,  gruel’,  ModUk. ;  Ви.  балмуш.  —  Subst.  густа  ріди¬ 
на;  кукурудзяна  юшка;  каша. 

From  Rm.  balmos,  Hg.  balmos  respectively,  Кузеля 
ЗНТШ.  97,  221,  Шелудько  2,  126,  Cioranescu  63,  Балецкий 
StSl.  10,  4  -  6. 

балок  see  балка  2. 

балон  ‘balloon ;  gas  -  bag’,  ModUk.,  in  Ru.  since  1803, 
known  to  all  other  SI.  —  Deriv.  балончик,  балонний,  ба¬ 
лоновий.  —  Subst.  куля,  м’яч,  надутий  повітрям ;  ку¬ 
лястий  аеростат;  кулястий  посуд. 

From  Fr.  ballon,  the  ultimate  source  being  It.  ballone 
‘ts’,  Gamillscheg  72,  Skeat  45,  АкСл.  1,  258. 

балот  AmUk.  ‘ballot’ (XIX  c.) ;  BRu.  балацграваць,  Ru. 
баллотйровать,  Ви.  балот,  SC.  balota,  Cz.  bdlotovati, 
Po.  balot,  balotowac.  —  Deriv.  балотаж,  балотува¬ 
тися ],  балотувальний,  балотування.  —  Subst. 
кулька,  записка  для  голосування. 

From  Fr.  ballotte  ‘little  ball’,  Gamillscheg  73,  Skeat  45. 

балта  1.  Wd.  (He.)  ‘axe,  hatchet’,  ModUk.;  Ru.  dial. 

балта,  Ви.  балта,  балтйя,  Ma.  балта,  балтиіа,  SC. 

balta,  Sin.  bdlta,  OPo.  balta,  belta.  —  Deriv.  балтйна.  — 
Subst.  тапір. 


From  Tk.  balta  ‘axe’5  Miklosich  7,  Макарушка  4,  Ber_ 
neker  1,  41,  Lokotsch  18. 

балта  2.  Wd.  (He.)  ‘mud,  quagmire’,  ModUk.  only.  — 
Deriv.  GN.  Балта.  —  Subst.  болдгпо. 

From  Rm.  balta  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  PS.  *bolto, 
see  болото,  Шарово льський  1,  58,  Шелудько  2,  126. 

балу  -  балу  colloq.  ‘endless  gossip,  prattle’;  ModUk. 
(Франко). 

Root  *ba-,  see  баї  РССтоцький  3,  141 — 142. 

балувати  ‘to  pet;  indulge;  spoil’,  ModUk.;  OES.  бало- 
вати  ‘to  cure’  (XII  c.) ;  BRu.  балаващь,  Ru.  баловать  (in 
1780:  баловать) ,  Sin.  balovdti  ‘to  talk  (foolishly)’,  Slk. 
balusit  ‘to  indulge  in  fancies’.  —  Deriv.  балуватися,  валу¬ 
вання,  баловня,  баловство,  балощі,  баловнйця,  роз-, 
по-  балувати,  etc.;  FN.  Балюк.  —  Syn.  пестити. 

PS  *balovati,  IE.  root  **bha-  ‘to  talk’  with  l-  extension, 
cf.  OCS.  balbji  ‘physician’,  BRu.  бал  ‘liar’,  Berneker  1,  42, 
Pokorny  105 — 106;  its  connection  with  Skt.  balds  ‘young, 
childish’,  etc.?  Uhlenbeck  189,  is  scarcely  possible;  equally 
uncertain  is  the  connection  with  Lat.  fallo,  Соболевский  Sla- 
via  5,  741,  cf.  Vasmer  1,  49;  see  also  баяти. 

балух  Wd.  (Lk.)  ‘party,  ball’,  ModUk.  only  —  Syn. 

балуша,  q-  v. 

From  ModHG.  Ball  ‘ball’  with  suff.  -исігь,  РССтоць¬ 
кий  1,  91. 

балухи  pi.  ‘wide  open  eyes;  goggle  eyes’  ModUk.;  Po. 
baluchy,  balonie,  baly;  here  also  Cz.  balata  ‘ts’,  Slk.  balatka 

‘glass  ball’.  —  Deriv.  балухатий,  вибалушити,  вибалу¬ 
шувати  (очі).  —  Syn.  баньки,  сліпаки. 

From  ModHG.  Ball  ‘ball’,  Machek  23 ;  there  is  less  pro¬ 
bability  of  its  being  connected  with  IE  **bhe-  :  bho-  ‘to 
shine’,  or  Tt.  balda  (see  балда),  both  etymologies  suggested 
by  Bruckner  13. 


балуша  Wd.  (Lk.)  ‘party,  ball’,  ModUk.  only.  —  Syn. 

балух,  q-  v. 

From  ModHG.  Ball  ‘ball’  with  suff.  -usa,  РССтоць- 
кий  1,  94. 

балцанка,  бальзанка  Wd.  ‘bottle  covered  with  matting; 
tin  flask’,  ModUk.  only  —  Subst.  посуд  з  Плетінкою. 
From  Rm.  ЬаЦ  ‘knot,  loop,  noose’,  Pugcariu  15. 

балюра  dial,  see  баюра. 

баляндраси  ‘jesting,  joking,  nonsense',  ModUk.  (1798 
Котляревський);  Ru.  балендряси,  also  sg.:  балентряс, 
балянтрас,  dial,  балендряс  ‘joker’ ;  for  other  SI.  see  under 
баляси.  —  Deriv.  баляндрасити  —  баляндраси  точи¬ 
ти,  розпустити  ‘to  jest,  joke’,  б аляндрасення ,  балян- 
драсний,  -ик,  -иця.  —  Syn.  баляси. 

The  early  history  of  this  apparently  jocose  word  is 
obscure;  its  connection  with  Fr.  balandras,  Gamillscheg  71, 
cannot  be  established;  most  probably  it  is  a  corruption  of 

баляси,  q-  v. 

баляси  ‘banisters,  handrail,  railing,  balustrade;  jesting, 
nonsense’,  MUk.  баляеь  (XVI — XVII  c.  Худаш  65)  ;  BRu., 
Ru.  баляси,  Po.  balasy.  —  Deriv.  балясувати  =  баляси, 
бити  ‘to  jest,  play  the  buffoon’,  балясник,  -иця.  —  Syn. 

баляндраси. 

From  Po.  balasy,  Richhardt  32,  Vasmer  1,  50,  the 
ultimate  source  being  It.  balaustro,  Battisti  1,  412. 

балясина  ‘baluster’,  ModUk.  only ;  BRu.,  Ru.  балясина. 
See  the  preceding  word. 

бальзам  ‘balm,  balsam’,  MUk.  балсаму  Gsg.,  балсамомг 
Isg.  (XVII  c.),  балсамами  Ipl.,  балсану  Gsg.  (XVIII  c.), 
OES  бальсамг>  АкСл.  1,  262 ;  known  to  all  other  SI.  —  Deriv. 

бальзамін,  -ний,  -овий,  бальзамічний,  бальзамний, 
бальзамовий,  б альзаму вати[ ся] ,  -ання,  бальзамова¬ 


ний,  бальзамувальник,  -иця,  etc.  —  Subst.  живичний  сік 
з  домішкою  рослинних  летних  олійте;  цілющий  за¬ 
сіб;  утіха,  заспокоєння. 

From  Gk.  ЬйІ8атоп,  the  ultimate  source  being  Hb. 
basam  ‘balsam’,  Skeat  45,  Lokotsch  25,  or  Ar.  balasan  ‘ts’, 
Kluge  18. 

бальзанка  see  балцанка. 
бальна,  бальок  see  балка  2. 

бам!  inter j.  imitating  the  sound  of  bells:  ding-dong! 
ModUk. ;  Po.,  Cz.,  SIk.  bam!  —  Deriv.  бам  -  бам!,  бамка¬ 
ти,  бамкнути,  бамкання;  балам!,  here  also:  бамбиля- 
ти,  q-  v. 

An  onomatopoetic  formation  of  a  recent  date,  РССтоць- 
кий  3,  142. 

бамбара,  бамбера  Wd.  (Lk.)  ‘berry’,  first  occurrence: 
XIX  c.  —  Deriv.  бамбарка,  бамберка;  here  also  (through 
dissimilation)  :  бамбулька  ‘fruit,  seed-vessel  (of  a  potato)’. 
From  ModHG.  Brombeere  ‘blackberry’,  Шелудько  1,  21. 

бамбетель,  Gsg.  -тля,  Wd.  ‘sleeping  bench’,  ModUk. ; 

Po.  bambetle  ‘junk’.  —  Subst.  лавка,  що  гі  розкладається 
на  ніч,  щоб  спати,  Колодій  РМ.  5,  283. 

From  ModHG.  (Austrian)  Bankbett,  Kiparsky  SEEJ. 
7,  209. 

бамбиляти  Wd.  ‘to  ring  (of  bells)’,  first  occurrence: 

XIX  c.  —  Syn.  бамкати,  баламкати. 

An  onomatopoetic  formation  based  on  interj.  бам! ,  q-  v. 

бамбон  Wd.  see  бонбон. 

бам  буза  see  the  following  word. 

бамбук,  dial,  бамбуза,  бамбус[а]  ‘Bambusa  Schreb.: 
bamboo’,  ModUk. ;  in  Ru.  since  1789,  known  to  all  other  SI.  — 
Deriv.  бамбуковий;  here  also  бамбула,  бамбура,  q-  v. 


70 


71 


From  ModHG.  Bambus,  or  Fr.  bambou  associated  folk- 
etymologically  with  бук  ‘stick’ ;  the  ultimate  source  is  Mai. 
bambu,  Lokotsch  18,  Gamillscheg  74,  Skeat  45. 

бамбула,  ‘clumsy,  sluggish  person’^  ModUk.  only.  — 

Syn.  вайло,  незграба,  тюхтій,  хамула. 

From  Fr.  bamboula  ‘negro  (from  Senegal)’,  Горбач 
Суч.  23,  122,  Gamillscheg  74. 

бамбулька  see  бамбара. 

бамбура  Wd.  ‘big  object  (stick,  stone,  etc.)’,  first  occur¬ 
rence  :  XIX  c.  —  Deriv.  [ о ]бамбурити  ‘to  beat  with  a  biff 
stick;  strike  dumb;  fig.  to  stupefy’;  FN.  Бамбура. 

Derived  from  бамбук,  q-  v.;  suffix  -ypa  like  in  Qme- 
цура,  Петлюра  (=*Петрура),  and  хавчура,  шмату - 

р’я,  etc.,  cf.  РССтоцький  1,  33. 

бамбус[а]  see  бамбук. 

бамія  ‘Hibiscus  esculentus:  vervain’,  ModUk.;  Ru.  6d- 
МШ.  —  Syn.  баня ,  дкра,  Makowiecki  179. 

From  Tk.  bamia  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Ar. 
bamija,  Miklosich  ТЕ  1,  256,  Lokotsch  18. 

бана  Wd.  ‘longing  for’ ;  балувати  ‘to  long,  yearn  for,  to 
grieve,  be  sorry’,  MUk.  бановати  (XV  c.  Дзже  StSl.  4,  93), 
не  бануй[те]  (XVIII  c.),  банован  (XVIII  c.) ;  Po.  dial,  ba- 
nowac,  Cz.  dial,  banovati,  Slk.  banofat’  ‘ts’.  —  Deriv.  бач¬ 
ність,  банлйвий,  мені  банно  (=баную).  —  Subst.  туга, 
жаль;  тужити,  журитися,  сумувати,  уболівати , 
жалкувати,  Тимченко  55. 

From  Hg.  ban  ‘to  be  sorry’,  Miklosich  7,  Berneker  1, 
42,  Дзже  StSl.  4,  93,  7,  160. 

баналюки,  банелюки,  банялюки,  Npl.  ‘nonsense,  trifle’, 
ModUk. ;  Po.  banialuki.  —  Syn.  абищиця,  Q-  v- 

From  Po.  banialuki  ‘ts’,  derived  from  the  name  of  queen 
Banialuka  —  the  main  character  of  the  novel  of  H.  Morsztyn 


Historia  ucieszna  o  zacnej  krolowie  Banialuce  ze  wschodniej 
krainy  (XVIII  c.)  ;  the  ultimate  source  is  GN.  Bdnja  Luka 
in  Yugoslavia,  Кузеля  32,  Bruckner  14,  Slownik  PAN  1,  335. 

банальний  ‘banal,  hackneyed,  trite’,  ModUk.;  BRu.,  Ru. 
and  other  SI.  ts.  —  Deriv.  банально,  банальність.  — 
Subst.  утертий,  звичайний,  заяложений,  оклепаний. 

From  Fr.  banal  ‘ts’,  Gamillscheg  74,  Partridge  37,  АкСл. 
1,  263. 

банан  ‘Musa  sapientium  L. :  banana’,  ModUk. ;  in  BRu., 
Ru.  and  other  SI.  ts.  —  Deriv.  банановий. 

From  Fr.  banane  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Ar. 
banan  ‘finger’,  Lokotsch  18. 

банда  ‘band,  gang’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  and  other  SI. 
ts.  —  Deriv.  бандит,  -ський,  бандитизм. 

From  ModHG.  Bande  ‘ts’,  РССтоцький  4,  205 ;  бандит 
is  It.  bandito  derived  from  banda  ‘band,  strip,  gang,  troop’, 
which  comes  from  OHG.  bant,  Goth,  bandi,  Kluge  18, 
Gamillscheg  75,  Skeat  46. 

бандаж  ‘bandage’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  and  other  SI.  ts. 
—  Deriv.  бандажик,  бандажйст[ка] ,  бандажний,  [за-, 
о- ]  бандажу  вати.  —  Subst.  завій,  перев’язка,  бинт, 
Wd.  бйнда. 

From  ModHG.  Bandage  ‘ts’,  РССтоцький  261;  the  ul¬ 
timate  source  is  Fr.  bandage,  Gamillscheg  75. 

бандера  ‘banner,  flag,  ensign’,  ModUk.;  Bu.  ts,  SC. 
bandera  ‘pillar,  mast’,  Po.  bandera  ‘banner ;  ship’.  —  Deriv. 

бандерія;  FN.  Бандера  and  deriv.:  бандерівець,  -ка, 
-вський,  - вщина ;  Бендер,  Бандрівський ;  GN.  Бенде¬ 
ри.  —  Subst.  флаг,  стяг,  прапор. 

From  Sp.  bandera,  ‘banner’  or  It.  bandiera  ‘banner’, 
Sli|ski  PF.  8,  527,  perhaps  through  the  medium  of  P.  bandera, 
РССтоцький  Slavia  5,  10,  Richhardt  32. 


72 


73 


бандероль,  Wd.  also  бандероля  ‘banderole,  postal 

wrapper’,  ModUk. ;  BRu.  бандероль,  Ru.  бандероль 
(since  1803),  Po.  banderola,  etc.  —  Deriv.  бандеролька, 

[без-]  бандерольний,  обандеролити,  -лювати.  — 
Subst.  опаска  на  поштовій  посилці,  паличко. 

From  Fr.  banderolle  ‘banner’,  the  ultimate  source  being 
It.  banderilla,  Gamillscheg  75. 

банджо  ‘banjo,  stringed  instrument  of  Am.  Negroes’, 
first  occurrence:  XX  c. ;  Po.,  Cz.  banjo.  —  Deriv.  бан- 

ДЖОЛЯ. 

From  AmE.  banjo,  of  ts  origin  as  бандура,  Smilauer 
Nfi.  22,  143;  re.  AmE.  banjo  cf.  Skeat  46,  Partridge  376. 

бандолет  MUk.  ‘leathern  belt  worn  by  musketeers  for 
sustaining  their  swords,  fire  -  arms,  etc.',  бандолетов  Gpl. 
(1632),  бандолетн  Npl.  (1651),  бандолегь  (XVIII  c.) ; 

BRu.  ts,  Po.  bandolet.  —  Subst.  пояс  для  меча,  рушниці 
й  т.  п. 

From  Fr.  bandelette  ‘little  band,  ribbon’,  Тимченко 
54,  Gamillscheg  75. 

f 

бандура  ‘bandore,  pandore  (stringed  instrument)’; 
MUk.  бандуру  Asg.  (XVIII  c.)  ;  BRu.,  Ru.  ts,  Po.  bandura. 
—  Deriv.  бандурка  (XVIII  c.),  бандорисгь,  бандуриста 
(XVIII  c.),  бандурист,  -ка,  бандурний,  -ик;  Wd.  бан- 
дурця.  —  Syn.  кобза. 

From  It.  pandura  (—  MLat.  pandura)  through  Po.  me¬ 
dium,  Richhardt  33;  the  ultimate  source  is  Gk.  pandura  ‘a 
three  -  stringed  guitar’,  Тимченко  54,  АкСл.  1,  265,  Part¬ 
ridge  376. 

банелюки  see  баналюки. 
баник  see  бгати. 

банк,  Wd.  банок  ‘bank’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  (since  1707) 
ts,  Ви.,  Ma.  банка,  Po.  bank,  Cz.  banka,  etc.  —  Deriv.  банків- 


нйк,  банківський,  банковий,  банковйк,  банко,  банкува¬ 
ти ;  here  also:  банкір,  -ський,  банкнот[а]. 

From  ModHG.  Bank  ‘ts’,  РССтоцький  4,  229;  the  ul¬ 
timate  source  is  It.  banco  ‘bench’  —  the  first  bankers  were 
the  money  -  changers  of  Venice,  who  sat  beneath  awnings  of 
the  square  of  St.  Mark’s,  with  the  money  arranged  in  piles 
on  benches  in  front  of  them,  Radford  14,  Kluge  19,  Gamill¬ 
scheg  76. 

банка  1.  ‘jar,  can,  tin,  cup,  cupping  glass’,  MUk.  бан’коу 
Isg.  (XVI  c.),  банка  лазебная  (1627  Беринда),  баньку  Asg. 
(XVII  с.) ;  BRu.,  Ru.  банка,  (since  XVII  c.),  Ви.  банька, 
Po.  banka.  —  Deriv.  баночка.  —  Subst.  посудина  з  ший¬ 
кою,  флякдник,  слоїк,  Тимченко  56. 

Dimin.  of  баня,  Q-  v. 

банка  2.  ‘sandbank,  shoal’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  (since 
1731)  ts.  —  Subst.  мілина. 

From  Du.  bank  or  ModHG.  Bank  ‘ts’,  АкСл.  1,  268. 

банкарт  MUk.  see  бенкарт. 

банкет,  бенкет,  Wd.  бенькет  ‘banquet’,  MUk.  на  бенкетьі 
(XVI  c.),  банкегь  (XVII  c.),  при  банкетах-ь  (XVIII  с.)  ; 
бенкет,  бенькет  (XVIII  с.)  ;  BRu.,  Ru.,  Ви.,  Ma.  ts,  Cz. 
banket,  Po.  bankiet,  etc.  —  Deriv.  MUk.  банкетовці  —  пи¬ 
ряне  (XVII  c.),  банкетовавши  (XVII  c.)  ;  бенкетуються 
(XVII  c.),  бенкетовал'ь  (XVII  c.),  ModUk.  бенкетик, 
бенкетний,  бенкетувати.  —  Subst.  nup,  arch,  бесіда. 

From  Fr.  banquet  ’ts’,  the  ultimate  source  being  It. 
banchetto  ‘trestled  bench’  (hence  the  food  and  wine  upon 
it  and,  finally,  the  whole  occasion  —  banquet) ,  Gamillscheg 
76,  Partridge  38,  Huttl  -  Worth  AUA.  8,  77. 

банкрот,  банкрут  ‘bankrupt’,  MUk.  банкрута  (XVIII 
c.) ;  BRu.,  Ru.  (since  1780),  Ви.,  Ma.  банкрот,  Cz.  bankrot, 
Po.  bankrut,  etc.  —  Deriv.  банкротство,  банкрутство, 


74 


75 


[з] банкротувати,  [збанкрутувати,  збанкротдва- 
ний,  збанкрутдваний.  —  Subst.  неплатоспроможний 
боржник. 

From  ModHG.  Bankrott  ( =банкрдт )  and  Fr. 
banqueroute  (—банкрут)  ‘ts’,  the  ultimate  source  being 
It.  banca  rotta  ‘broken  bank’,  Gamillscheg  76,  Partridge  38. 

бант  ‘land,  ribbon’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  ts.  —  Deriv. 

бантик.  —  Subst.  стрічка,  тасьма. 

According  to  Наконечна  139 — 140,  from  Ru.  бант 
which,  in  turn,  comes  from  MHG.  bant. 

банта,  бантйна  ‘joist,  transom;  perch,  roost  (for 
chickens)’,  ModUk.;  Po.  banta.  —  Deriv.  бантиння. 

From  ModHG.  Band,  РССтоцький  4,  233,  through  the 
medium  of  Po.  banta  ‘ts’,  Шелудько  1,  21. 

бантувати  Wd.  ‘to  bother,  offend',  OES.  бантоват,  бан- 
туете  (XV  c.  Панькевич  Slavia  24,  233)  ;  Po.  dial,  bantowac, 
Slk.  bantovat’.  Sin.  bantovati  ‘ts’.  —  Subst.  турбувати, 
робити  прикрості,  вражати,  непокоїти;  ображати. 

From  Hg.  bant  ‘to  touch’,  Berneker  1,  42,  Machek  25. 

банувати  see  бана. 

б  ану  ш  see  балмус. 

баня  ‘bath,  bathhouse,  bagno;  dome,  cupola’,  Wd.  also 
‘saltworks,  salt -mine’,  SoCp.  ‘shaft  (of  a  mine),  pit’,  MUk. 
баня  (XV — XVIII  c.),  баня,  лаз’ня  (1596  Зизаній),  баня, 
крщенїє,  ванна,  лазня,  мьілня  (1627  Беринда),  OES.  баня 
(XI  с.)  ;  BRu.,  Ru.  баня  ‘bath,  bathhouse;  dome,  cupola’, 
OCS.  banja,  banbsks,  Ви.  баня  ‘bath’s  Ma.  бата,  SC.  banja 
(XIV  c.)  ‘bath’,  Sin.  banja  ‘tub,  vat’,  Cz.  ban,  bane  ‘vessel, 
jar,  Slk.  bana,  Po.  banta  ‘ts’,  dial  also  ‘dome,  cupola;  mine; 
calabash;  bald  head’;  UpSo.,  LoSo.  banja  ‘jar’,  Ca.  bana 
gourd,  pumpkin;  [bald] head;  jar;  dome,  cupola’.  —  Deriv. 
бан[ь ]ка,  бан[ь ]очка,  бан[ь ] куватий ;  here  also  баняк, 


банячдк;  FN.  Банський;  GN.  Баня,  Баня  Березівська, 
Сквйрська;  Водйшна  Баня,  Baniek,  Вапгепка,  Banski  || 
Banska  (Гуц.). 

There  can  be  no  doubt  that  the  original  sense  of  this 
word  was  ‘bath’,  cf.  OSC.  banja;  consequently,  it  must  be 
regarded  as  an  early  SI.  borrowing  from  vulgar  Lat.  *  banea} 
balnia  (<  bal[i]nea)  ‘baths’;  as  to  the  various  meanings 
of  the  word,  see  the  exhaustive  discussion  by  Murko  WuS.  5, 
1 — 42 ;  a  genuine  SI.  origin  is  ascribed  to  *banja  by  Bruckner 
14  (reference  to  Po.  banior) ,  Ильинский  Известия  ОРЯС  23, 
2,  200,  Galas  JP.  16,  8,  Oesterreicher  JP.  16,  9—11 ;  Torp  256 
connects  it  with  OHG.  bdjan }  baan,  bad;  see  also  Vasmer  1, 
52,  Machek  24,  Slawski  1,  26,  Gamillscheg  70. 

баняк  ‘pot,  boiler,  kettle’,  see  the  preceding  word. 

банялюка  see  баналюка. 

баньки  see  балухи. 

бар  1.  ‘marshy  ground  between  two  hills’,  MUk.  вг  6a- 
рах-ь  (XV  c.) ;  Ви.,  Ma.  бара  ‘marsh’,  SC.  b&ra  ‘puddle, 
slough’,  Sin.  bdra  ‘marsh ;  hill’,  Cz.  bafina  ‘marsh’,  Slk.  bara, 
barina  ‘morass’,  Po.  dial,  barzyna,  barzowka  ‘marsh’,  GN. 
Barzyn  (Suwalki).  —  Syn.  багно,  мокляк. 

PS.  *bars  ||  *bara  which  cannot  be  said  to  be  satisfac¬ 
torily  accounted  for;  some  etymologists  connect  it  with  Alb. 
berak  ‘morass,  marsh’,  Gk.  bdrboros  ‘mud,  slime’,  a.  o., 
Vasmer  1,  53,  Machek  26 ;  according  to  Berneker  1,  43,  it  is 
a  Bu.  loanword  from  Kamass  (Uralian)  bare  ‘marsh’;  all 
that  leaves  the  etymology  very  uncertain. 

бар  2.  ‘bar,  sand  -  bank’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  (since 

1803)  ts.  —  Subst.  наносна  мілина. 

From  E.  bar  ‘rail,  stiff  rod’,  the  ultimate  source  being 
Fr.  barre  ‘ts’,  Горяев  13,  Vasmer  1,  52,  Skeat  47,  Gamill¬ 
scheg  84. 


76 


77 


бар  3.,  AmUk.  бара  ‘bar  (where  liquor  is  sold)’, 
ModUk. ;  BRu.,  Ru.,  Ви.,  Ma.  бар ,  known  to  all  other  SI. 
as  well. 

From  E.  bar  ‘ts’,  АкСл.  1,  270. 

Бар  GN.  Bar  (city  in  Ukraine)  ?  MUk.  Bapz,"  BRu.,  Ru., 
Po.,  etc.  ts.  —  Deriv.  барський. 

From  Bari,  the  name  of  a  city  in  Italy,  transplaced  to 
Ukraine  by  Bona  Sforza,  wife  of  Sigismund  1st,  king  of 
Poland,  in  1537 ;  the  original  name  of  the  city  was  Boez 
(1425). 


барабан  ‘drum’,  MUk.  вь  барабани  (1566)  •  BRu.,  Ru., 
Bu.  ts,  Po.  baraban  (from  Uk.).  —  Deriv.  барабанчик,  ба¬ 
рабанний,  -ик,  барабанщик,  -иця,  барабанити.  —  Syn. 
бубон,  тарабан. 

It  is  usually  considered  as  a  loanword  from  Tk.  -  Tt. 
daraban  ‘drum’,  hence  тарабан  >  барабан,  Младенов  17 ; 
on  the  other  hand  some  etymologists  derive  it  from  Pers. 
balabang  ‘loud  sound’,  Макарушка  4,  Дмитриев  43;  the 
others  connect  it  with  балабан  q-  v. ;  the  ultimate  explana¬ 
tion  is  wanting. 


бараболя,  Wd.  also:  барболя,  барабуля,  барабон[я], 
барабін,  -бон,  барабіль,  -їй,  ґараґоля,  гардибурка,  манди- 
бурка,  мандобурка  (Makowiecki  350 — 351),  ґараболя,  ґа- 
лаґода,  гардибурка  (Желеховський  1, 167),  ‘potato’,  ModUk.; 
Ви.  б[ а]рабой,  Cz.  brambor,  dial,  bambol,  bambry.  —  Deriv. 

бараболька,  барабольчак,  бараболйннл,  бараболїнник, 
барабдлисько,  бараболяний,  бараболянка,  etc.  —  Syn. 
see  under  картопля. 


According  to  Berneker  1,  81 — 82^  the  word  is  based  on 
the  name  of  Brandenburg  (OCz.  Bramburk,  UpSo.  Brambor 
‘Prussian’ )  where,  among  others,  potatoes  came  from,  cf .  also 
Младенов  17,  Frinta  Nfi  39,  259;  there  are  several  sorts  of 
potatoes  named  after  GN.,  e.  g.  SoCp.  сигутські:  Cuiim, 


пештанські:  Пешт,  симбірські:  Самбгр,  буковинка: 
Буковина,  гутнянка:  Гута,  etc.,  Дзендзелівський  StSl. 
6,  126;  see  also  Рудницький  On  UVAN  15,  ЗО — 31;  the  very 
variableness  of  the  SI.  forms  proves  nothing  for  the  wrongly 
assumed  connection  of  the  word  with  Latv.  bimbulis,  bum- 
bulis,  cf.  Machek  40. 

барак,  Wd.  барака,  Ed.  also  байрак  (Київщина)  ‘bar¬ 
rack’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  (since  1803),  Bu.  ts,  Ma.  барака , 
SC.  bardka,  Cz.,  Slk.  bardkf  Po.  barak,  etc.  —  Deriv.  бара- 

чок,  барачний,  бароковий.  —  Subst.  курінь. 

From  Fr.  baroque  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Sp. 
barraca,  Gamillscheg  78;  according  to  РССтоцький  4,  204, 
Wd.  барака  comes  from  ModHG.  Barracke;  Ed.  байрак 
is  a  i/e.  transformation  of  барак  under  the  influence  of 
байрак /  cf.  also  Aalto  NphM.  39,  375  -  386. 

баран  ‘ram,  wether,  sheep’,  MUk.  бараньї  (1585),  агнець, 
баранокь  (1596  Зизаній),  агнець,  баранокь,  барань  (1627 
Беринда),  барань  —  овень,  агнець  (XVII  с.  Синонима), 
Барань  Astr.  (XVII  с.),  OES  бараньї  (1392),  борань  (1019, 
1397,  1477,  1506);  BRu.,  Ru.  баран,  SC.  GN.  Bdranja,  Cz. 
beran,  OCz.  also  baran,  Slk.,  Po.,  Ca,  LoSo,,  baranf  UpSo. 

boran.  —  Deriv.  баранець,  баранок,  баранчик,  баранйсь- 
ко,  -йще,  баранина,  бараниця,  бараній,  баранячий, 
[з-,  о-]бараніти,  etc.;  FN.  Баран,  Варант,  Баранів, 
Барандвський,  Баранецький,  Баронський,  etc. ;  GN.  Ва¬ 
ранів,  Баранівка,  Бараново,  Баранчичі,  Бараниківка, 
Баранне  Поле,  Баранія  (Гуц.),  etc.  —  Syn.  агнець,  овень 
(XVII  с.). 

The  origin  of  this  word  is,  in  view  of  the  variableness 
of  its  vocalism,  very  obscure,  and  the  solutions  offered  must 
be  admitted  to  be  doubtful :  according  to  Korinek  LF.  58,  430, 
it  is  connected  with  the  interj.  brrf,  Uk.  6 up!  q-  v. ;  most 
linguists  consider  it  as  an  original  European  term,  cf.  Bask. 
barra,  and  IE.  cognates:  Alb.  ber,  Gk.  barixoi,  It.  dial,  bero, 


78 


79 


bera,  Fr.  dial,  berri,  etc.,  Berneker  1?  43,  Vasmer  1,  53 — 54, 
Machek  29,  Slawski  1,  27;  there  is  less  probability  of  its 
being  borrowed  from  Tt.  baran  as  assumed  by  Miklosich  ТЕ. 
Nachtr.  2,  83. 

барахло  ‘goods  and  chattels ;  old  clothes ;  trash’,  ModUk. ; 
BRu.,  Ru.  ts.  —  Deriv.  барахляний,  барахольний,  бара¬ 
хольник,  -иця,  (from  Ru.) :  барахольщик,  -иця.  — 
Subst.  пожитки,  манатки;  старий  одяг,  мотлох, 
SovUk.  бараховка,  Подвезько  35. 

From  Mong.  bara  ‘goods,  merchandise’,  АкСл.  1,  275. 

барбара  MUk.  (XVII— XVIII  c.  Інтермедії  237) 
‘whip’.  —  Syn.  бати,  налай,  канчук. 

A  jocose  formation:  батіг  —  парити  (=бйти), 
associated  f/e.  with  PN.  Барбара,  Тимченко  57. 

Барбара  see  Варвара. 

барбарис,  also  байбарис,  dial,  байберйс,  барбариси, 
барбарисник,  берберус,  берберйс,  (Makowiecki  54)  ‘Вег- 
beris  vulgaris  L. :  barberry,  berberry’,  ModUk.;  BRu.  бар¬ 
барис,  Ru.  барбарис  (since  1789),  Po.  berberys.  —  Deriv. 
барбарисний,  -совий.  —  Subst.  квасниця,  кислянка,  ки¬ 
слиця,  кислйч,  кисличка,  кислйчник,  мокрйш,  Mako¬ 
wiecki  54. 

From  MLat.  berberis,  the  name  of  the  shrub,  also  spelt 
barbaris;  the  ultimate  source  is  supposed  to  be  Ar.  barbaris, 
Miklosich  ТЕ  1,  247^  Lokotsch  20,  Vasmer  1,  54 — 55; 
however,  the  derivation  from  Gk.  barbarikos  or  barbaros 
‘foreign’  (plant)  does  not  seem  impossible,  Skeat  47. 

барбер  AmUk.  see  балвір. 

барва  ‘colour,  hue,  tint’,  MUk.  барви  Gsg.  (XVI  c.), 
бар-ьви  Gsg.,  под  барвою  Isg.,  вт>  барвк  Lsg.  (XVII  c.)  ; 
Po.  barwa  (XV  c.),  Cz.  barva,  OCz.  barba.  —  Deriv. 

барвистий ,  -тгсть,  -то,  барвний,  -ик,  -ність,  [за-, 
по- ]барвити,  [за-,  по- ]барвлення.  —  Syn.  краска,  ко¬ 


лір,  масть,  фарба ;  arch,  умундурування  військове, 
Тимченко  57. 

From  MHG.  varwe,  OHG.  farawa  ‘ts’,  РССтоцький  4, 
121,  Kluge  80;  according  to  Berneker  1,  44,  Richhardt  33, 
Slawski  1,  28?  a.  o.,  through  Po.  medium;  see  also  барма. 

барвінок,  dial,  also  барвін,  баравінок,  барвенок,  барві- 
нець,  барвінйна,  бервінок,  бервінець  etc.  (Makowiecki  400) 
‘Vinca  minor  L. :  periwinkle’,  MUk.  барвинок'ь,  барвенок'ь 
(XVII  c.  Горбач  4,  9),  барвинок  (XVIII  c.  Горбач  4,  9); 

BRu.  барвенак,  Ru.  барвинок,  Cz.  barvinek,  OCz.  barvienek, 
Slk.  barvienok,  barbinek,  Po.  barwinek.  —  Deriv.  барвг- 

нонько,  барвіночок,  барвінчи[чо]к,  барвінковий,  бар¬ 
він-  листок,  etc.;  FN.  Барвінський;  GN.  Барвінівка, 
Барвінково,  Бервгнкова,  Барвінківський ;  Бервіто- 
ватий  Верьх  (Бойк.),  Бервінкбва  (Гуц.).  —  Syn.  мо- 
гйльниця,  тирлич,  зеленка,  Makowiecki  400. 

Like  Е.  periwinkle,  based  on  Lat.  [vinca]  pervinca 
(:  vindre  ‘to  bind’,  thus:  ‘a  twining  plant’),  Skeat  443, 
Berneker  1,  45;  according  to  Miklosich  8,  РССтоцький  4, 
175 — 176,  a.  o.,  borrowed  from  MHG.  Bdrwinkel;  yet,  Rich¬ 
hardt  33,  assumes  the  Po.  medium,  while  Machek  26,  refers 
Po.  and  other  SI.  words  to  Cz.  barvinek  <  ModHG.  Beer- 
winck;  see  also  Vasmer  1,  55?  and  Шанский  29. 

бард  ‘bard,  poet’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  and  other  SI.  ts. 

—  Deriv.  бардовий.  —  Syn.  співець,  поет,  arch,  гудець. 

From  Celtic :  Ir.  bard,  Gael,  bard  ‘ts’,  Skeat  47,  through 
Fr.  barde  or  E.  bard  respectively,  Vasmer  1,  55. 

барда  1.  ‘halberd’,  Wd.  (He.)  барда  ‘broad  axe’  ||  байда 

‘big  slice  of  bread’;  MUk.  барди  Npl.  ‘halberds’  (XVIII  c.)  ; 

Po.  barda  , halberd’.  —  Deriv.  бардйна,  бардйчка,  бардоч- 

ка;  бардйГа  ‘big  slice  of  bread’.  —  Syn.  алебарда,  бердиш, 
MUk.  бардьшп>  (XVIII  c.). 

ModUk.  барда  is  an  abbr.  of  алебарда  q.  v. ;  He.  барда 
‘broad  axe’  is  derived  from  Rm.  barda  which,  in  its  turn, 


80 


81 


comes  from  Hg.  bard,  Шелудько  2,  126;  барда,  бардйїа 
‘big  slice  of  bread’  is  formed  under  the  influence  of  байда, 
пайда  see  s.  v. ;  cf.  also  Miklosich  19,  Berneker  1,  73. 

барда  2.  ‘distillery  refuse ;  spent  grains’,  ModUk. ;  Ru.  ts, 
MRu.  барда,  бардяной  (XVII  c.).  —  Subst.  брага,  послід 

на  їурсгльнях,  що  ним  годують  худобу. 

According  to  Vasmer  1;  55,  the  word  is  a  corruption  of 

бурда  like  салтан  —  султан;  see  бурда. 

барельєф  ‘bas  -  relief’,  ModUk. ;  BRu.  барельєф,  Ru. 
барельєф  (since  1803),  Po.  barelief,  etc.  —  Deriv.  ба¬ 
рельєфний.  —  Subst.  плоскорізьба. 

From  Fr.  basrelief  ‘ts’,  Vasmer  1,  56. 

баржа  ‘barge,  lighter’,  ModUk.;  BRu.  ts,  Ru.  баржа 
and  баржа  (1789),  wanting  in  other  SI.  —  Subst.  невелич¬ 
ке  вантажне  судно. 

From  Fr.  barge  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  MLat. 
barga,  apparently  a  variant  of  barca,  see  барка,  Skeat  48, 
Kiparsky  2,  196,  Gamillscheg  82;  hardly  from  Du.  barse  as 
assumed  by  Горбач  1,  24. 

барзе,  барзо  MUk.  (XVI — XVIII  c.)  ‘much,  very’,  Po. 
bardzo,  OPo.  barzo  (XIV  c.),  dial,  bars,  barzo,  Cz.  brzo,  etc., 
see  борзий.  —  Subst.  дуже. 

From  OPo.  barzo,  Тимченко  58,  Slawski  1,  27. 

барикада  ‘barricade’,  ModUk.;  BRu.,  барикада,  Ru. 
(since  1803)  баррикада,  Ви.,  Ma.  барикада,  SC.,  Cz.,  Slk. 
barikada,  Po.  barykada.  —  Deriv.  барикадний, 

рикадувати[ ся] .  —  Subst.  перегорода,  загородження, 
при  обороні  населених  пунктів. 

From  Fr.  barricade  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  It. 
barricata  (<  barra  ‘bar’)  ^  Gamillscheg  84,  Partridge  38. 

барило  ‘barrel,  cask,  keg’,  MUk.  (*барьіла:)  пол  барьі- 
льі  Gsg.  (1552),  вина  баршгь  две  пол  барила  (1571), 


[за- ]  б а- 


з  барила  (XVII  с.),  барило  (1699);  BRu.  барьіла,  Ru. 
dial.  (Астрахань)  барилка,  Po.  baryta,  etc.  —  Deriv.  ба¬ 
рилко,  -йльце,  барйлочко,  барйлище,  бариляка,  ба- 
рильчйна,  варильний,  Wd.  барйвка  (=  барилка) ;  FN. 
Барилюк,  Барйльченко.  —  Syn.  бочка  опукла;  MUk. 
міра  течі:  24  гарці,  Тимченко  59;  dial,  бочонок,  бврбв- 
нйця,  Деркач  18. 

From  Po.  baryta  ‘ts’,  Berneker  1,  44,  Richhardt  33, 
Slawski  1,  28,  the  ultimate  source  being  It.  barite  ( <  MLat. 
barillus)  ;  the  orig.  Uk.  form  was  барила  (XVI  c.)  until 
changed  to  барило  under  the  influence  of  the  suffix  -йло, 
see  such  words  as  світило,  кадило,  бурмило,  etc. ;  cf .  also 
Battisti  1,  441. 

барити  ‘to  retard,  detain,  keep  back,  stop’,  ModUk.  only. 
—  Deriv.  баріння,  [ за]барйтися.  —  Deriv.  FN.  Барйць- 
кий,  Барнич.  —  Syn.  бавити,  гаяти,  Деркач  18. 

According  to  Miklosich  26,  from  the  PS.  root  *by-,  see 
бути;  a  parallel  formation  to  бавити,  Ильинский  РФВ. 
62,  251 — 253;  there  is  less  probability  of  its  being  con¬ 
nected  with  *variti,  as  proposed  by  Трубачев,  ZfSl.  3,  671. 

барйш  ‘profit,  gain;  grist’,  MUk.  барьіш-ь  (XVIII  c.) ; 
BRu.,  Ru.  (since  XVII  c.)  барьіш,  Ви.  барагийк,  Po.  (from 
Uk.)  barysz,  borysz.  —  Deriv.  баришдк,  баришівне,  ба¬ 
ришник,  -ицтво,  -ицький,  баришувати ;  GN.  Барйш, 
Баришівка.  —  Subst.  зиск  (із  перепродажу),  дохід 
прихід,  прибуток,  Деркач  18. 

From  Tk.  barys  ‘peace,  truce’,  Макарушка  5,  Тимченко 
60,  Lokotsch  22,  Дмитриев  19. 

барка  ‘barque,  boat’,  MUk.  барк  Gpl.  (XVIII  c.  Be- 
личко) ;  BRu.,  Ru.  and  other  SI.  ts.  —  Deriv.  барочка,  ба¬ 
рочний,  -ик.  —  Subst.  вітрильне  бвзпдкладовв  судно, 

From  ModHG.  Barke  ‘ts’,  РССтоцький  4,  261 ;  the 
ultimate  source  is  MLat.  bar[i]ca  of  uncertain  (Eg., 
Coptic?)  origin,  Skeat  48,  Gamillscheg  82. 


t 


| 


82 


83 


баркан  see  паркан. 

баркас  ‘barque^  boat’,  ModUk.,  BRu.,  Ru.  ts.  —  Subst. 
гребна  шалюпа  воєнною  корабля,  Горбач  1,  24. 

From  Du.  barkas  ‘ts’,  Горбач  1,  24. 

барки,  colloq.  взяти  за  —  ‘to  seize  one  by  the  shoulders’, 
ModUk.;  Po.  barki  ‘shoulders’,  Cz.  brk,  Slk.  brko,  SC.  brk 
‘sharp  end  (of  a  pen,  knife  etc.)  ’.  —  Syn.  схопити  за  комір. 

From  Po.  barki  ‘shoulders’,  Richhardt  33 ;  the  Po.  word 
with  its  SI.  cognates  has  not  yet  been  explained  satisfactorily, 
cf.  Bruckner  17,  Slawski  1,  27,  Machek  43. 

барліг,  Ed.  берліг,  берлога  (Шевченко),  мирлуга  (Чер¬ 
нігів)  ‘litter,  lair;  filth,  dirt;  den,  cave?  haunt;  the  straw 
spread  under  animals’,  MUk.  з  барлогу  (XVII  c.),  OES 
берлогь:  берлога,  брьлогь:  бьрлопь  (XII  с.)  ;  BRu.  бяр- 

лбг,  Ru.  берлога,  dial,  мерлдга,  мерлуга,  Ви.  бгрлдга: 
бгрлок,  sc.  brlog :  brljug,  Cz.  brloh,  Po.  barlog,  etc.  — 

Deriv.  барложйтися ;  GN.  Берлдги,  Берлджа.  —  Syn. 

лігво;  кал,  гній,  болото,  Тимченко  59. 

The  form  барліг  is  doubtlessly  a  Po.  loan,  cf.  Rich¬ 
hardt  33,  while  берліг,  берлога  derive  directly  from  PS. 
*ЬьгІодз,  -ода,  being  usually  connected  with  Lith.  burias, 
‘mud’,  burlungis  ‘muddy  place’,  Buga  РФВ  70,  102,  or  with 
Gk.  foryno,  forysso  ‘I  mix;  I  spot,  stain,  taint’,  Berneker  1, 
120,  Младенов  54 ;  there  is  less  probability  of  its  being  con¬ 
nected  with  *berg  {*Ььг -logs) ,  Jagic  Archiv  20,  536,  with 
*bbmije,  Соболевский  ЖМНП  1886,  IX,  148,  *nyreti 
( *пьгі-Іодз ),  Suman  Archiv  30,  294,  or  with  *lezeti :  *lo- 
zlti  (*ЬьгІо  -logs) ?  Machek  43;  further,  the  word  cannot 
possibly  be  derived  from  ModHG.  Baren  loch,  -lager,  Karlo- 
wicz  35,  Korbut  PF.  4,  385 ;  for  the  dial,  interchange  of  b-m 
(барліг:  мирлуга)  see  Огоновський  80. 

барма  ‘uniform,  livery’,  MUk.  барма  (XVII — XVIII  c.)  ; 
BRu.,  Ru.  (since  the  XIV  c.)  pi.  барми,  also  барама,  брама 
‘princely  decoration’.  —  Syn.  умундурування  військове. 


A  variant  of  барва,  9-  v->  Тимченко  59;  for  v  >  m  cf. 
Wd.  рімний  =  рівний  ‘equal’,  GN.  Cz.  Cermna  ||  Cervena, 
Rottenman  in  Austria  sclavonice  etiam  drminah  (=*сьгтьпа 
<  *6brvbna)  1048,  Miklosich  Bildung  237,  etc. ;  there  is 
less  probability  of  its  being  connected  with  ONor.  barmr 
‘rin^  border’,  Matzenauer  LF.  7,  9,  Преображенский  1,  17. 

барокко,  Wd.  also  барок  ‘barocco’,  ModUk.;  BRu.  ба¬ 
роко,  Ru.  барокко,  etc.  —  Deriv.  барбкковий. 

From  It.  barocco  ‘ts’,  Кузеля  38,  Орел  1,  118. 

барс  ‘felis  irbis:  panther’,  MUk.  ис  кутасом  барсовьім 
(1555),  барсова  два  (1726)  ;  BRu.,  Ru.  (since  XVI  c.)  ts, 
wanting  in  other  SI.  —  Deriv.  барсовий.  —  Syn.  пантера. 

From  Tk.  bars  ‘tiger’,  LoKotsch  21,  Vasmer  1,  57,  the 
ultimate  source  being  Iran.,  Дмитриев  38. 

бартка  Wd.  (He.)  ‘hatchet’,  ModUk.;  MUk.  сЬчйво, 
бар’та,  топор-ь  (1596  Зизаній),  сізчиво:  барта,  топор-ь,  со¬ 
кира  (1627  Беринда),  барта  -  топор  (XVII  с.  Алфавит  28)  ; 
Po.  barta  ‘axe’,  Sin.  pdrta.  —  Syn.  сокира,  Wd.  (He.)  барда. 

From  ModHG.  Barte  ‘broad  axe’,  РССтоцький  4,  226; 
Po.  medium,  suggested  by  Berneker  1,  73,  Richhardt  33,  is 
dubious;  the  orig.  North  Teut.  source,  cf.  ODu.  and  OSax. 
barda,  is  represented  by  OCS.  brady  ‘axe’  >  OES.  брадьі, 
брадовь  ‘ts’  <  *bordy,  Stender-Petersen  222,  Kiparsky  216. 

Бартоломій  see  Варфоломій. 

бархан  1.  ‘fustian,  coarse  cotton’,  MUk.  каптана  барха- 
новьій  (1615);  Ru.  баракан  and  (since  1789:)  баркан, 
Sin.  barhan[t],  barkan,  Cz.  barchan;  barchet,  Po.  barchan. 

- —  Deriv.  бархановий.  —  Subst.  бавовнягш  тканйгга 
з  пушком  з  одного  боку. 

From  Аг.  barrakdn  ‘coarse  cloth’,  Горяев  12,  Berneker 
1,  44,  Макарушка  5,  Тимченко  60. 


84 


85 


бархан  2.  ‘sand  -  hill’,  ModUk. ;  BRu.5  Ru.  ts,  Po.  bar¬ 
chan.  —  Subst.  материкова  дюна ,  нанесені  піщані  па¬ 
горбки  в  степах. 

From  Kirgh.  barxan,  Горяев  12. 

бархат  ‘velvet’,  MUk.  в  пудлк  бархатном  (XVIII  с.), 
OES.  бархотьі  (1392) ;  BRu.,  Ru.  бархат,  for  other  SI.  see 
бархан  1.  —  Deriv.  бархатка,  бархатний,  -ність.  — 
Subst.  оксамит,  шовкова  або  бавовняна  матерія ;  Wd. 
(Ср.)  баршун. 

From  MHG.  barchat,  formed  from  MLat.  barcanus 
‘cloth  from  camels’ ;  the  ultimate  source  is  Ar.  barrakan,  see 
бархан  1.,  Berneker  1,  44,  Kluge  20. 

бас  ‘bass’,  MUk.  бась  (XVIII  c.),  BRu.,  Ru.,  Bu.,  Ma. 
ts,  SC.  bas,  Cz.,  Slk.5  Po.  bas,  etc.  —  Deriv.  басетля,  -тня, 

басистий,  -йти,  -йще,  басок,  -для,  басовий,  басови¬ 
тий,  басувати;  FN.  Бас ;  MUk.  Басйстг  (XVIII  с.). 

—  Subst.  найнижчий  чоловічий  голос;  see  also  бос. 

From  ModHG.  Bass  or  Fr.  basse  respectively,  the  ul¬ 
timate  source  being  It.  basso  ‘ts’,  Skeat  50,  Gamillscheg  86. 

басаман,  Ed.  басан,  Wd.  басамонка,  басамунка,  Lk. 
басанунка  ‘band,  ribbon’,  ModUk. ;  Po.  pasaman.  —  Deriv. 

басамання,  басамуга,  басаманити.  —  Subst.  крайка, 
стрічка. 

From  It.  passamano  ‘lace,  braid’  influenced  by  басма, 
q.  v.,  Наконечна  141. 

басаран,  dial,  also  басантйр,  базантйр  ‘Aster  Amelius 
L. :  aster’.  —  Syn.  see  айстра. 

A  i/e.  deformation  of  an  oriental  Bot.  term,  perhaps 

Hb.  basam,  cf.  бальзам. 

басарунок  hist,  ‘indemnification,  compensation’;  dial, 
‘hay  given  to  a  cow  during  milking’ ;  MUk.  басарунку  ‘com¬ 
pensation  for  beating’  (XVII  c.),  Ru.  басаринка  ‘compul¬ 
sory  service,  villeinage’,  Po.  basarunek  ‘compensation’.  — 
Subst.  винагорода  за  побій,  Тимченко  60. 


From  MHG.  bezzerung  ‘penance,  atonement’,  РССтоць- 
кий  4,  179. 

басейн  ‘basin’,  ModUk.;  BRu.  ts,  Ru.  бассейн  Bu. 
басейн,  Ma.  басен,  Cz.  bazen,  bassin,  Po.  basen.  —  Deriv. 

—  Subst.  водозбір[ня ],  водойма;  стдчище. 

From  Fr.  bassin,  OFr.  bacin  for  Rom.  *baccinum  from 
MLat.  bacca  ‘vessel  for  water’;  hence  also  It.  bacino,  Sp. 
bacin,  Skeat  49. 

баскак  hist.  ‘Tt.  tax-collector;  Tt.  official’,  MUk.  бас¬ 
кака  Asg.  (XV  c.),  OES.  баскакг;  also:  басмакг  (1379); 
BRu.,  Ru.  ts,  Po.  baskak.  —  Deriv.  OES,  баскачство.  — 
Subst.  староста,  урядник  татарський,  Тимченко  60. 

From  Tk.  _  Tt.  baskak,  Макарушка  5,  АкСл.  1,  290, 
Дмитриев  19,  Тимченко  60. 

баский  ‘fiery,  animated,  rapid,  impetuous’,  ModUk. 
only.  —  Deriv.  баскість,  -ко.  —  Syn.  бистрий,  нагаль¬ 
ний,  шпаркий,  прудкий,  швидкий;  гарячий,  Деркач  18. 
See  басувати  2. 

басма  ‘kerchief  for  the  neck’,  hist,  ‘document  of  a  Tt. 

khan’,  ModUk.;  Ru.  басма  hist,  ‘ts’  and  ‘chintz,  variegated 

cotton’,  Bu.  басма  ‘chintz’,  SC.  basma  ‘ts’. 

From  Tk.  basma  ‘print’,  Miklosich  8,  Vasmer  1  59, 

?  9 

Дмитриев  19. 

басмач  ‘revolutionist  (in  Central  Asia)’,  BRu.,  Ru.  ts. 

—  Deriv.  басмацтво,  -цький. 

A  b/f.  from  Uzb.  basmaci  Nsg.  ‘attacker’,  perceived  as 
Npl.  in  SI.,  Дмитриев  19. 

баста!  interj.  ‘stop!,  enough!’,  ModUk.;  Ru.  ts  (since 
1847),  Bu.  ts,  Po.  basta  f,  etc.  —  Deriv.  [за]бастувати, 

забастовка  (from  Ru.).  —  Subst.  досить!,  кінець! 

From  ModHG.  basta!,  the  ultimate  source  being  It. 
basta,  Преображенский  1,  18,  АкСл.  1,  293. 


86 


87 


бастіон  ‘bastion,  part  of  a  fortification’,  ModUk. ;  BRu. 
бастини,  Ru.,  Ви.,  Ma.  бастидн,  Cz.  Po.  bastion }  etc.  — 
Deriv.  бастіонний,  -оповий,  —  Subst.  твердиня,  фор¬ 
теця. 

From  Fr.  bastion  ‘ts’,  АкСл.  1 ,  293,  Gamillscheg  87 ; 
see  also  башта. 

бастрюк,  бастря  see  байстер. 

басувати  1.  see  бас. 

басувати  2.  ‘to  gallop  at  a  furious  pace’  (of  horses), 
ModUk.  only.  —  Deriv.  баский  (кінь).  —  Syn.  виграва¬ 
ти  (на  коні),  герцювати. 

From  Tk. -Tt.  basmak  (root  bos-)  ‘to  trample  down; 
to  attack  suddenly’,  Дмитриев  19;  see  also  басмач. 

басурмен  see  бусурман. 

бат  1.  dial,  ‘stick’  (1915  РССтоцький  1,  85);  Ru.  ts,  SC. 
b&t,  Sin.  bat,  Po.  bat.  —  Deriv.  батдва,  батовйй ,  бату- 
га,  -ун,  -ура,  бат[ув]ати;  FN.  Батйцький;  G-N.  Ва¬ 
тині,  Ватурин.  —  Syn.  бук,  палка,  патик. 

Of  uncertain  origin;  some  etymologists  derive  it  from 
PS.  *bats  akin  to  OE.  beadu,  OHG.  Batu-  ‘fight’,  Ky.  bathu 
‘to  beat’,  etc.,  Berneker  1,  46,  Vasmer  1,  60 — 61;  IE.  root 
**bhat-  ‘to  beat’,  Pokorny  111 — 112. 

бат  2.  ‘sailing  -  boat’,  MUk.  в-ь  6arfe  (XVII  c.)  ;  Ru.  ts5 

Po.  bat.  —  Subst.  вітрильний  човен,  вітрильник. 

From  ONor.  batr,  which  comes  from  AS.  bat,  Kluge  39, 
Skeat  65 ;  for  other  etymologies  see  Vasmer  1,  60 — 61. 

баталев,  also  бателев,  ботелев  Wd.  ‘churn  -  stick’, 
ModUk.  only.  —  Syn.  шпиндель  у  масничці. 

From  Rm.  bataldu  ‘ts’,  Шелудько  2,  126,  Шароволь- 

ський  1,  54. 

баталія  ‘battle’,  MUk.  баталія,  баталкю  Asg.  (XVIII 
с.) ;  BRu.  ts.  Ru.  баталия  (since  1780),  Po.  batalia,  known 


to  all  other  SI.  —  Deriv.  баталіст,  батальний;  here  also 
батальйон,  -ний.  —  Subst.  бій,  битва. 

From  Fr.  bataille  ‘battle’  and  bataillon  ‘battalion’  re¬ 
spectively,  Gamillscheg  88,  АкСл.  1,  294. 

батарея,  батерія  ‘battery’,  MUk.  батерія  (XVIII  c.) ; 
BRu.,  Ru.  батарея  (since  1697),  Po.  bateria,  known  to  all 
other  SI.  —  Deriv.  батарейка,  -йний,  батерійка,  -йний. 

From  ModHG.  Batterie  or  Fr.  batterie,  АкСл.  1,  295, 
Vasmer  1?  61. 

Батйй  or  Бату  (хан)  PN.  Batu  (name  of  the  Mongol 
khan  of  Golden  Horde?  1227 — 1255,  cf.  Vernadsky  The 
Mongols  and  Russia,  45  ff),  BRu.,  Ru.  Ватьїй,  Po.  Batyj. 
—  Deriv.  Батйєвий. 

From  Tk.  Batu,  cf.  Osm.  batur,  Uig.  batuk  ‘strong, 
powerful,  brave,  valiant’;  see  the  following  word. 

батир  dial,  ‘hero’,  ModUk.;  Ru.  батьгр  ‘ts’.  —  Syn. 
багатир. 

From  Tk.  batur  ‘strong,  powerful,  brave,  valiant’,  Lo- 
kotsch  15. 

батйст  ‘batiste,  cambric  (textile)’;  ModUk.;  BRu.  6a- 
тьіст,  Ru.  ts  (since  1780),  Po.  batyst,  known  to  all  other 

SI.  —  Deriv  батистовий.  —  Subst.  тонка  шовкова 
або  льняна  тканина. 

From  Fr.  batiste  ‘ts’,  named  after  Baptiste  —  a  fac¬ 
tory  owner  in  Cambrai  in  XIII  c.,  Gamillscheg  90. 

батіг,  dial,  батій  ‘whip’  MUk.  батогомт>  (XVII  c.), 
OES.  батог-ь,  багьгь  (XV  c.)  ;  Ru.  батдг,  OCz.  batoh, 
Po.  batog,  wanting  in  SoSl.  —  Deriv.  батіжок,  батіжки  св. 

Івана,  батожйльно,  -йсько,  - йще ,  батожжя,  батожи¬ 
стий;  MUk.  батожжем  (XVIII  с.).  —  Syn.  пагай  кан¬ 
чук,  пуга,  бич,  [г]арапнгт,  dial,  корбач,  Деркач  19; 
see  also  барбара. 


88 


89 


Derived  from  бат  with  suff.  -  n  <  -  *ogs,  like  пиріг: 
nup,  моріг:  мурава ,  РССтоцький  1,  85;  see  бат  1- 

батлажан  see  баклажан. 

батрак  ‘hired  labourer,  drudge’,  ModUk. ;  Ru.  ts,  MBu. 
батракь  (XVI  c.).  —  Deriv.  батрачка,  батрацтво, 
-цький,  батракувати,  -ання,  батрачити,  -чення,  ба¬ 
трачиш;  GN.  Батрак,  Батрацьке.  —  Subst.  поденний 
робітник,  наймит. 

From  Tk.  batrak  ‘labourer’,  Горяев  13,  Lokotsch  23. 

батяр  Wd.  ‘vagabond,  tramp’  (Львів,  Рудницький  З, 
122),  first  recorded  in  the  XX  c. ;  Po.  batiar.  —  Deriv.  6a- 

тярка,  -ярський,  батярня,  батярйско,  [з]батярд- 
ваний,  батярувати.  —  Subst.  волоцюга;  syn.  фраєр, 
бахур  (Львів),  буїсра,  бетяр,  Q-  v. 

From  Hg.  betydr  ‘jobless  lad,  vagabond’,  Malinowski 
PF.  1,  311,  Nitsch  RS.  7,  24. 

батько,  dial,  батьо  ‘father’,  MUk.  батько  (XVI  c.), 
батко  (XVIII  c.),  OES.  батя  (XV  c.) ;  BRu.  бацька,  Ru. 
батька,  -ко,  багпя,  батюшка  ‘priest’,  dial,  бацка,  бйчкя, 
бачка,  бацько,  Ви.  баща,  dial,  бащча,  бальу,  SC.  bastina 
‘fatherland’,  бата,  -то  ‘brother ;  father’,  OCz.  bat’ a  ‘brother, 
friend’,  Slk.  bdt’a,  bat’ko  ‘father,  uncle,  older  brother’.  — 

Deriv.  батенько,  -ечко,  батіночко,  батонько,  батя, 
батуто,  -усьо,  батюшка,  -шечка  ‘priest’,  батьків¬ 
ство,  батьківщина,  батьків,  -ський,  батькувати, 
б агпько-мати ,  батьковбивець,  -вця,  -вство,  -вчий, 
батьковбійник,  -иця;  GN.  Батьків,  -ці,  Батяче;  EN. 
батюкй,  батюцький.  —  Syn.  dial,  отець,  тато,  папа, 
родйтель,  Wd.  лельо,  неньо,  няньо,  дядя,  бадя,  -дьо, 
Іеія,  etc.,  (argot:)  ба[х]тій;  see  also  сто! 

PS.  *baty,  *batja:  dim.  of  *brat[r]s  ‘brother’,  see  брат, 
Berneker  1,  46,  Vasmer  1,  62 — 63,  Machek  26 — 27 ;  (exten¬ 
sively:)  Трубачев  1,  18-29,  Бурячок  10-23. 


баул,  also  бавул  ‘trunk,  chest’,  MUk.  бавуль  (1748)  ? 
bt>  баулцк  (1722) ;  BRu.,  Ru.  баул.  —  Deriv.  баулець, 
баульчик.  —  Subst.  подорожня  скриня  з  опуклим  ві¬ 
ком,  чемодан,  сундук,  Wd.  куфер. 

From  It.  baule  ‘ts’,  Тимченко  47,  АкСл.  1,  298. 

бах  Wd.  ‘boy’  (Вишенка  коло  Городка,  Верхратський 
ЗНТШ.  12,  43),  first  recorded  in  the  XIX  c.  —  Deriv. 
башиця  ‘girl’.  —  Subst.  хлопець. 

An  abbr.  бахур,  Q*  v. 

бах!  inter j.  imitating  the  sound  of  a  fall,  explosion,  shot, 
etc.,  first  recorded  in  the  XIX  c. ;  BRu.  Ru.  ts.,  Po.  bach! 
Cz.,  Slk.  bah!  —  Deriv.  бахати,  -ання,  бахнути,  бабах!, 
бабахати,  -ання,  бабахнути,  барах!,  бахбарахнути. 

—  Syn.  б  ех! 

An  о/р.  interj.  РССтоцький  3,  142 — 143. 

бахмат  ‘pony;  war-horse,  pack-horse’,  MUk.  бахмата 
Asg.  (1542),  OES.  бахматьі  Ipl. ;  Ru.  ts,  Po.  bachmat.  — 

Deriv.  бахматовий;  FN.  Бахметюк,  Бахматник,  Б  ax- 
мін  ський;  GN.  Бахмач,  Бахмут,  Бахмутка.  —  Subst. 
татарський  кінь  грубо-плоский  на  низьких  ногах. 

From  Tt.  bachmat  ’ts’^  Тимченко  62;  cf.  also  Lokotsch 
11,  Vasmer  1,  63. 

бахор  see  бахур. 

бахрома  ‘fringe  thrum’,  ModUk. ;  Ru.  бахрома,  бах- 
рама,  (since  1583),  Ви.  бахрома,  махрама.  —  Deriv. 
бахромчатий.  —  Subst.  тороки,  торочки. 

From  Tt.  mahrama,  Osm.  makrama  ‘kerchief,  veil’,  the 
ultimate  source  being  Ar.  mahrama,  Lokotsch  108 ;  re.  m  >  b 
cf.  Kopin  Archiv  9,  654  and  Дмитриев  19-20. 

бахта  see  башта. 

бахур,  also  бахор  ‘Jewish  child;  brat,  obstinate  child; 
natural  child:  lover;  libertine,  dissolute  person’,  MUk. 


90 


91 


з”ь  своими  бахурами  (1616),  бахоромг  Dpi.  (XVII  с.), 
бахурьі  Npl.  (XVIII  с.)  ;  BRu.  ts,  Ро.  bachor,  bachur.  — 

Deriv.  бахурка,  бахурча,  бахурня,  бахуруватий,  баху- 
рувати,  MUk.  бахур-ьчики  (XVI  с.) ;  FN.  Бахур.  —  Subst. 

дитя  (іменно  жидівське) ,  байстрюк,  люб  ас,  волоцю¬ 
га,  волоцюжник,  Верхратський  ЗНТШ  12,  43,  розпусник, 
розпутник,  Деркач  19,  dial,  борах,  Лисенко  18. 

From  Hb.  bachur  ‘youth’,  Kluge  36,  Lokotsch  16,  Вер¬ 
хратський  ЗНТШ.  12,  42  -  43. 

бац  Wd.  ‘head  (oldest)  shepherd’,  ModUk. ;  Ви.  бачйя, 
SC.  bac,  Cz.,  Slk.  baca,  Po .bacza,  baca.  —  Deriv.  FN.  Баца¬ 
ла,  Бацула,  Бацуца.  —  Subst.  старший  вівчар. 

From  Ро.  baca  which,  in  turn,  comes  from  Rm.  bacm 
‘ts’j  Berneker  1,  37. 

бац!  interj.  imitating  a  blow  or  strike:  ‘smack!,  bang!’, 
ModUk. ;  BRu.,  Ru.  ts,  Ви.  бацам,  SC.  bdciti,  Cz.,  Slk.,  Po. 
bac!  —  Deriv.  бацнути,  бабац!,  бабацнути,  бац  -  ба¬ 
ран  ! ;  here  also  бацяти,  бацькати.  —  Syn.  буцї 

An  о/р.  interj. ?  РССтоцький  3,  143 — 144. 

бачити  ‘to  see’,  MUk.  бачити  (1435  МГрамоти  332), 
бачили  (1564),  не  бачить  (XVII  с.)  бачу  (1756),  треба 
з  ним-ь  бачится  (1683),  бачитца  (XVII  с.)  ;  BRu.  бачиць, 
Ро.  baczyc  (since  the  XIV  с.)5  Slk.  dial  bdciti  se,  wanting 
in  other  SI.  —  Deriv.  в-,  ви-,  до-,  зав-,  на-  бачати,  вй-} 
до-,  зав-,  на  -  бачити,  [по]  бачитися,  [по]  б  січення, 
далебачення,  [о]бачний,  -ність,  -но,  etc.;  GN.  Ба- 
чевськ.  —  Syn.  вйдіти,  видати,  дивитися,  глядіти, 
зріти,  загледіти,  зиркати,  позирати,  etc.,  cf.  Криво- 
ручко,  Пит.  укр.  мовозн.  4,  76—96. 

It  is  generally  considered  as  a  loanword  from  Po.,  Rich- 
hardt  32;  the  attempts  to  explain  the  word  etymologically 
have  not  yet  been  successful:  Berneker  1,  23 — 24,  connects 
it  with  IE.  >  SI.  *aciti  and  pref.  ob-,  *obaciti  >  ba- 

citi;  he  is  followed  by  Slawski  1,  24,  a.  o. ;  according  to  Lehr- 


Splawinski,  JP.  26,  166 — 170,  Po.  baczyc  is  derived  from 
interj.  ba!  and  formant  -k-  ( *ba-k-iti  ‘to  pay  attention’)  ; 
there  is  less  probability  of  its  being  borrowed  from  Tk.  bak- 
mak  ‘to  look  at’,  Matzenauer  LF.  1,  4. 

Бачка  GN.  Bachka  (in  Yugoslavia) ,  ModUk. ;  SC.  Bdcka, 
Ma.  Бачка.  —  Deriv.  бачванець,  -нка,  -нський. 

From  Hg.  Bdcska  (since  1808),  so  called  after  an  old 
country  -  castle  Bdcs,  cf.  Papp  -  Kiss  StSl.  7,  247. 

баша  ‘pasha’,  MUk.  баша  (1595)  ;  BRu.,  Ru.,  Ви.  паша, 
SC.  pasa,  Cz.,  SI.  pasa,  Po.  pasza.  —  Deriv.  MUk.  башить 

(XVIII  c.)  ;  FN.  BawijK. 

From  Tk.  pasa,  the  ultimate  source  being  Pers.  basd, 
badsah  ‘governor  of  a  province’,  corresponding  to  pddsah 
‘emperor,  sovereing,  monarch’,  Макарушка  12,  Lokotsch  131} 
Skeat  432,  Дмитриев  29;  see  also  падишах. 

башибузук  ‘bashibazouk,  irregular  soldier;  vagabond’, 
ModUk.;  BRu.,  Ru.  (since  1863)  ts,  Ви.,  Ma.  башибозук, 
SC.  basibozuk,  Po.  baszybuzuk.  —  Subst.  паливода. 

From  Tk.  basy  —  bazuk  ‘irregular  soldier  (XVIII — 
XIX  c.)’,  Lokotsch  22,  АкСл.  1,  ЗОЇ,  Дмитриев  20,  Buescu 
Orbis  11,  297. 

башка  ‘head’,  ModUk.  only;  Ru.  башка  (since  1780). 

From  Tk.  bos  ‘head’,  Макарушка  5,  Lokotsch  22,  АкСл. 
1,  ЗОЇ;  Дмитриев  20. 

башлйк  ‘cowl,  hood’;  MUk.  башлика  (1749)  ;  BRu.  Ru. 
башльгк,  До.  (from  Uk.)  baszlyk.  —  Deriv.  шлик,  Q-  v. 

From  Tk.  baslyk  ‘cowl,  hood’,  Lokotsch  22,  АкСл.  1, 
Дмитриев  20. 

башловка  hist,  ‘war -booty’,  MUk.  башловку  Asg.? 
башловкою  Isg.  (XVIII  c.).  —  Subst.  почесний  дар  з  дд- 
бичі  тим,  хто  відзначився  в  бою,  Тимченко  64. 

Compounded  of  баш[ка]  and  -ловка  :  ловити,  Q-  v. 


92 


93 


башмак  ‘iron -shoe’,  Wd.  ‘shoe’,  MUk.  бачмакги  (1617 
Худаш  49),  бачмаги  -  виступцЬ  (XVII  c.  Синонима  137); 
OES.  башмаки;  FN.  Башмакт>;  BRu.,  Ru.  ts,  Po.  baszmak, 
OPo.  baczmag,  bacmag.  —  Deriv.  башмачок,  башмачшк, 
башмачний ;  FN.  Башмак  (>  Бат  УРЕ.  1,  471);  GN. 
Башмачка.  —  Subst.  черевик ,  чобіт. 

From  Tk.  basmak  ‘sandal,  shoe’,  Макарушка  5,  Hanusz 
PF.  1,  462,  Berneker  1,  45,  Lokotsch  22,  Zaj^czkowski  37, 
АкСл.  1,  302,  Дмитриев  20. 

башня  hist,  from  Ru.  (XVII  c.)  ;  see  башта. 

башта,  dial,  бахта  (1854  Метлинський)  ‘tower’,  MUk. 
башта  (XVI — XVIII  c.) ;  Ru.  башня  (XVI  c.),  Po.  baszta 
from  Cz.  basta,  OSC.  bast  a.  —  Deriv.  башточка ,  башто¬ 
вий ,  MUk.  башник'ь  (XVI  c.) ;  FN.  Баштовий,  Бахтйн- 
ський,  Забашта.  —  Subst.  вежа. 

From  It.  bastia  through  Po.  or  Cz.  mediation,  Berneker 
1,  45 ;  see  also  бастіон. 

баштан  ‘melon  and/or  cucumber  garden  (in  the  step¬ 
pe),’  MUk.  баштан  (XVIII  c.)  ;  BRu.  Ru.  (from  Uk.)  ts, 
Ви.  6 ocman,  SC.  bdstan,  Po.  (from  Uk.)  basztan.  —  Deriv. 

баштанний,  -ик,  -щтво,  баштановий.  FN.  Баштан¬ 
ник;  GN.  Баштанна,  Баштанків.  —  Syn.  бакша,  subst. 
поле,  засіяне  кавунами,  динями,  огірками,  тощо. 

From  Tk.  bostan,  the  ultimate  source  being  Pers. 
bustdn  ‘garden’,  Miklosich  ТЕ.  1,  266,  Berneker  1,  77, 
АкСл.  1,  303,  Дмитриев  20. 

баюра,  Wd.  балюра,  байоро  ‘pool,  puddle,  podge', 
MUk.  баюркт>  (1627  Беринда),  баюра  (XVII  c.  Синонима 
137);  Po.  bajoro,  dial,  bajor  (since  XVII  c.),  bejoro,  bajory, 

bajura.  —  Deriv.  баіорка,  баюрище,  баюристий.  —  Syn. 
багно,  болото,  калюжа;  MUk.  сонмь  водньїй:  згЬкь,  водь 
згромаженьє,  ставт>,  баюрісь,  озеро  (1627  Беринда). 


According  to  Slawski  1,  26,  from  PS.  *  ban  jura  ( <  banja, 
see  баня)  with  dissimilation  of  n  >  l  and  change  of  *baljura 
>  баюра;  re.  suffix  -ura  cf.  РССтоцький  1,  33. 

бая  ‘baize,  flannel’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  байка,  Po.  baja, 
bajka,  Cz.  paj,  pdja.  —  Deriv.  баєвий,  бойовий;  байка, 
байковий.  —  Syn.  флянеля. 

From  LoG.  baje,  Du.  baai,  which,  in  turn,  were  bor¬ 
rowed  from  Rom.  (Fr.  boie)  ;  the  ultimate  source  is  Lat. 
badius  ‘chestnut  -  coloured,  maroon’,  Matzenauer  101, 
Преображенский  1,  12,  Kluge  38;  Po.  medium,  Richhardt  32, 
is  questionable. 

бая!  Wd.  interj.  ‘oh  yes!’,  first  recorded  in  the  XX  c.  — 

Deriv.  баякати,  -кнути,  -кання.  —  Syn.  ая! 

Compound  of  ба!  and  ая,  see  s.  vv. 

банк  adv.  Wd.  (Lk.)  ‘certainly’  (Приймак  PM.  2,  449), 
first  recorded  in  the  XX  c.  —  Syn.  аякже,  певно,  егеж. 

Compounded  of  ба  and  як,  see  s.  vv. 

баяти  ‘to  narrate,  tell,  relate;  to  tell  fortune’,  MUk. 
баєть  (XVI  c.),  баяне  (1627  Беринда),  баяти  (XVIII  c.), 

OES.  баяти;  Ru.  dial,  баять,  б  dumb,  Ви.  бая  ‘bewitch’, 
SC.  bajati  ‘to  bewitch’,  Sin.  bajati  ‘to  talk,  forecast’,  Cz.  bati 
‘to  talk’,  Po.  bajac  ‘ts’,  UpSo.  bac,  LoSo.  dial,  bajas  ‘ts’.  — 

Deriv.  буяння;  баян,  баянгст[ка ] ;  b/f.  бай,  байка,  etc. 

From  *baj-a-ti  ‘to  talk’,  IE.  root  **bhd-  with  -j-  exten¬ 
sion,  cf.  Lat.  for  (<*fd-  oop),  fari,  As.  boiari,  Pokorny  106. 

бгати  ‘to  bend,  fold,  plait ;  to  cram  in ;  to  knead  (dough) ; 
MUk.  вбгай  (:*вбгати)  (XVIII  c.) ;  BRu.  бгаць,  f°r  other 
SI.  see  гнути.  —  Deriv.  бгатися,  в-,  розі  -  бгати,  бга¬ 
ний,  бганка,  бгачкйй,  Wd.  забагач  (Не.),  забегачький 

ніж;  here  also  Ср.  бант  (<*gsb  -an-iks)  ‘слоеная  ле- 
пешка’,  Балецкий  StSl.  10,  1  -  120.  —  Syn.  м’яти,  жужми¬ 
ти,  жмакувати,  Деркач  19,  105. 


94 


95 


A  metathetic  form  of  *hbaty  <.*gsbati>  see  гнути , 
Потебня  K  ист.  зв.  1,  224,  Miklosich  82,  Berneker  1,  366,  Ja- 
now  SymbRozwadowski  2,  286;  other  etymologists  connect 
the  word  with  *bsgati  <**bheug-  ‘to  bend’,  Ильинский 
РФВ.  42,  235 — 259,  referring  it  to  OES.  обьжа,  Ru. 
[ в ]6бжа  ‘measure  of  land’,  Mikkola  IF.  26,  295 — 296. 


бджола,  Ed.  бжола,  Wd.  пчола  ‘bee’.  MUk.  о  бчольї 
(1540),  о  бчол-Ь  (XVII  c.)  ;  OES.  огь  бьчел-ь  (XI  c.  Остр. 
єв.),  бт>чела  (1073  Ізб.  Св.),  бчела  (1078),  бчельї  Npl. 
(1114),  бчол-ь  Gpl.  (1344  Тимченко  159),  пчела,  пчельї  Npl. 
(XIV  с.).  —  BRu.  пчала,  Ru.  пчела,  OCS.  Ьзсеїа  (Маг.), 
Ььсеїа  (Assem.),  Ви.  пчела,  SC.  pcela,  cela, Sin.  cbela>  zbela, 
also  vcela,  Cz.,  Slk.  vcela,  Po.  pszczola,  OPo.  pczola UpSo. 
pcola,  LoSo.  cola,  Plb.  ciiola.  —  Deriv.  бджілка,  -лонька, 

-лочка,  бджгльний,  бджільництво,  -йцький,  бджоли¬ 
ний,  бджоляний,  -йк,  бджоляр,  -ка,  -ський,  -ство, 
бджолозапилення,  -лювання,  бджоловйдка,  бджолоїдка; 
FN.  (pseudonym)  Пчглка;  GN.  Бджгльна. 


Uk.  бджола  represents  a  rare  case  of  progressive  voicing 
of  consonants:  *bscela  >  *bcela  >  bdzola  (dissimilated  into 
dial,  бжола)  ;  the  word  is  generally  connected  with  *bukajg, 
*bukati,  Uk.  буча  ‘noise,  row’,  Ru.  бучать  ‘to  buzz’,  Mik¬ 
losich  25,  Berneker  1,  116,  Bruckner  PF.  7,  175;  yet,  Ььсеїа 
(<  **bhikeld)  is  referred  to  Ir.  bech,  AS.  beo,  E.  bee,  Meillet 
MSL.  14,  362,  476  ff.,  and,  further,  to  Alem.  bi,  OPr. 
bitte,  Lith.  bite,  Latv.  bite,  etc.,  <**bhei-,  Gauthiot  MSL. 
16,  264  -  279,  Mikkola  1,  38,  Walde  -  Hofmann  1.  556.  Pokor- 
ny  116;  (extensively:)  Falk  Ursl.  Ььсеїа,  apis  mellifica, 
Uppsala  1944. 


бд-Ьти  MUk.?  б-ьд-Ьти  OES.  see  будити. 

бе!  inter;},  imitating  the  bleaking  of  sheep  or  expressing 
disgust;  MUk.  ни  бе  ни  ме  (XVIII  с.)  ;  Ви.,  Ма.  бе!.  SC. 
be!,  Cz.,  Slk.  be!,  Po.  be[e ]!  —  Deriv.  бекати,  -кнути, 

- кання ;  бебе! ,  бебекати,  -кнути,  -кання;  ні  бе  ні  ме!; 

MUk.  бегечучи  (XVII  с.). 


An  о/р.  interj.  akin  to  Latv.  be,  Gk.  be,  Lat.  bee,  ModHG. 
bah,  etc.,  РССтоцький  3,  144,  Berneker  1,  48,  Pokorny  96. 

бебе[в]х!  interj.  imitating  the  sound  of  a  heavy  fall  or 
blow,  eirst  recorded  in  the  XIX  c. ;  wanting  in  other  SI.  — 
Deriv.  бебе[в]хати,  -хнути.  —  Syn.  бах!,  бабах! 

Like  бабах!  an  o/p.  interj.,  see  бах!,  РССтоцький 
З,  142—143. 

бебехи  Npl.  ‘quilt  or  covering  filled  with  feathers; 
bowels,  intestines’,  ModUk. ;  Po.  bebech  ‘ts’.  —  Syn.  пери¬ 
на,  подушки;  нутрощі,  тельбухи,  Деркач  19,  121. 

According  to  Bruckner  19,  the  word  is  connected  with 
baba;  yet,  more  probable  seems  to  be  its  connection  with 
the  preceding  interj.  based  on  acustic  elements;  cf.  also 
Slawski  1?  29. 

бев!  interj.  imitating  the  deep  sound  of  a  bell?  ModUk. 
only.  —  Deriv.  бевкати,  -кнути,  -ання.  —  Syn-  бов! 

An  o/p.  interj.,  РССтоцький  3,  144. 

бевзень,  бевзь  ‘stupid  fellow,  blockhead’,  ModUk.  only. 

—  Syn.  дурень,  дурепа,  дурило,  дурнило,  глупак,  бов¬ 
дур,  йолоп,  Деркач  19,  64.  —  Deriv.  FN.  Бевзенко,  Бевзь. 

According  to  Шахматов,  ИОРЯС  7  : 2,  340,  from 
<  *  балзьнь  (=  *ЬоІгьпь) ,  a  deformation  of  блазень,  9-  v. 

бегемот  ‘hippopotamus ;  Behemoth’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru. 
(since  I789)ts.  —  Deriv.  беїемотник.  —  Subs.t.  гіпопотам. 

From  Hb.  behemoth,  apparently  a  pi.  form  signifying 
beasts,  Lokotsch  24,  АкСл.  1,  309 ;  the  ultimate  source  is  Eg. 
p  -  ehe  -  mau  ‘water  -  ox’,  Skeat  54. 

беґар  see  биґар. 

бегонія  ‘begonia’,  ModUk. ;  BRu.  бяіонія,  Ru.  бегбния 
(since  1873),  Po.  begonia. 


97 


Named  after  Michael  Begon,  a  Fr.  promoter  of  botany 
(1638 — 1738),  АкСл.  1,  312,  Gamillscheg  95,  Skeat  54. 

бедренець,  бедринець,  dial,  also  бердінец,  бидринець, 
бедрець,  бедрич,  педринець,  ядринець  ‘Pimpinella  Saxifraga 
L. :  pimpernel,  saxifrage’;  MUk.  бедренець,  бедринець 

(XVIII  c.) ;  BRu.  бядрьінец,  Ru.  бедренец,  SC.  bedrinacf 
Cz.  bedmik,  dial,  bedemik,  bedernica,  debemicek,  Slk.  be- 
dernik,  bederencek ,  Po.  biedrzeniec,  OPo.  wiedrzeniec.  — 
Deriv.  бедренцевий;  MUk.  бедренцовой  Gsg.,  насЬнья 
бедренцовое  (XVIII  c.).  —  Subst.  бери  -  деревець,  бріб- 

часте  зіллячко,  дрібчасте  зілля,  галацуцка,  козел, 
козлики,  Makowiecki  269. 

The  very  variableness  of  the  forms  suggests  a  f/e.  de¬ 
formation  of  a  non  -  SI.  term,  most  probably  of  MLat. 
*piperinella  ( -.piperinus  ‘out  of  pepper’),  whence  Fr.  pimpre- 
nelle,  E.  pimpernel,  Germ.  Bibemell,  etc.,  cf.  Gamillscheg 
695,  Skeat  452;  Walde  -  Hofmann  2,  309;  as  anothep  source 
Osman.  -  Pers.  badrandz  ‘Melissa  officinalis’  may  be  con¬ 
sidered,  Преображенский  1,  21;  in  both  cases  the  f/e.  as¬ 
sociation  with  * bedro  is  evident  (except  педринець,  ядри¬ 
нець  )  ;  in  view  of  the  above  the  older  explanations  of  the 
word  connecting  it  with  *bodati>  Горяев  14,  *buditi  Bruck¬ 
ner  25,  or  *bedro,  Machek  28,  are  to  be  rejected. 

бедро,  often  Npl.  бедра  ‘hip(s),  haunch(es)’,  MUk. 
бедро  бокь  (1596  Зизаній,  1627  Беринда),  бедра  —  лядвія, 
чресла  (XVII  с.  Синонима  137),  OES.  по  бедр-Ь  (XV  с.), 
на  бедрьі;  Ru.,  Ви.  ts,  Ма.  бедро,  SC.  bddro,  Sin.  bedro, 
Cz.,  Slk.  bedro,  Po.  biodro,  UpSo.  bjedro,  LoSo.  bjedro.  — 

Deriv.  бедровий,  бедра[с]тий,  бедрак,  бедрик,  на- 
бедренник.  —  Syn.  стегно. 

According  to  Berneker  1,  47  -  48,  SI.  *bedro  derives  from 
IE.  root  *bed-  ‘to  swell’;  it  is,  in  his  opinion,  connected  with 
Lat.  femen  ( <  **bhedmen)  ‘hip’;  cf.  also  Walde  -  Hofmann 
1,  98,  477,  851,  Pokorny  96,  Георгиев  39,  a.  o. 


бедуїн  ‘Bedouin’,  ModUk.;  BRu.  бедуін,  Ru.  (since 
1836),  Ви.  бедуйн,  Cz.,  Po.  beduin.  —  Deriv.  бедуїнка, 

-нський. 

From  Ar.  badawin  ‘wandering  inhabitants  of  the  steppe’ 

( :badw  ‘desert’),  Преображенский  1,  22,  АкСл.  1,  318. 

без  1.  Wd.  биз,  біз  (Подністров’я)  conj.  ‘without’,  MUk. 
безь  (XV  c.),  без  (XVI  c.),  OES.  безь;  also  безо  (1366 
Тимченко  81);  BRu.,  Ru.,  Ви.,  Ма.  без,  OCS.  bezs,  SC.  Cz., 
Slk.,  Po.  bez,  UpSo.  bjez,  LoSo.  (old)  bjez.  —  Deriv.: 
Frequently  used  as  a  prefix  corresponding  to  E.  ‘-less’,  e.g., 

безбатченко:  батько,  безбородий:  борода,  безвйгляд- 
ний:  вигляд,  безголосий:  голос,  беззубий:  зуб,  безм’ яс¬ 
ний:  м’ясо,  безнадійний:  надія,  безвіддя:  вода,  безгро¬ 
шів’я:  гроші,  безділля:  діло,  беззаконня:  закон,  беззе¬ 
мелля:  земля,  etc.,  Wd.  бездіткйня:  дітки,  (Гнатюк 
ЕЗб.  4,  235),  безпоясниця  (писанка) :  пояс  (Грицак  РМ. 
2,  146),  бездорож  (негода):  дорога  (Лисенко  18),  etc.; 
FN.  Везйоров  :  йор('ь)  (pseudonym  of  Рошкович,  Тулуб 
227),  Безушко  :  ухо,  etc.;  GN.  Безіменна  :  ім’я,  Безлю- 
дівка  :  люди,  Безпальче  :  FN.  Безпалько  ( :  палець) ,  etc. 

PS.  *bezs,  IE.  root  **bhe(jh-  ‘outside,  without’,  cf.  Skt. 
bahis  ‘outside’,  OPr.  bhe,  Lith.  be,  Latv.  bez  ‘without’,  Ber¬ 
neker  1,  54,  Trautmann  28,  Pokorny  112 — 113. 

без  2.  see  бузок. 

безбеш  adv.  ‘aimlessly;  disorderly’;  dial,  безбаш  ‘com¬ 
motion,  disorder’  (Полісся,  Лисенко  18) ;  MUk.  безбашь 
‘disquiet,  trouble’,  безбаши  Арі.,  безбашами  Ipl.  (XVII  c.), 
wanting  in  other  SI.  —  Deriv.  безбашную  Asg.  (XVII  c.) .  — 

Subst.  безголов’я,  авантюра,  грабіж. 

Compounded  of  без,  9-  v.,  and  Tk.  6 aui  ‘head’,  see 
башка;  for  similar  hybrid  formations  see  башловка. 


безик  ‘besigue  (card  game)’,  ModUk.;  Po.  bezyk  (since 
1870).  —  Deriv.  FN.  Ведзик. 

From  Fr.  besigue  ‘ts’,  Горбач  2,  11,  Gamillscheg  102. 

безмін,  dial,  also  безмен,  безмин  ‘steel  yard,  Roman 
balance’,  MUk.  безмент>  (1518),  без  [з]  мінами  (1600  Худаш 
114),  безм'Ьном'ь  Isg.  (1680),  безмінами  Ірі.  (1698),  безмін 

(1755);  OES.  безм’Ьном'ь  (1396);  BRu.  бязмен,  Ru.  безмен, 
Po.  bezmian,  przezmian,  Cz.  (from  Po.)  pfezmen.  —  Deriv. 
MUk.  безм-Ьновую  Asg.  (1550).  —  Subst.  рід  ваги  без 
шаль,  Тимченко  73. 

The  usual  assumption  that  the  word  is  a  f/e.  defor¬ 
mation  (*bezs-mena)  of  an  Oriental  term  for  ‘weight’  is 
probably  correct,  viz.  Tk. :  Cu.  bazman,  Tt.  batman,  Chu. 
pasman,  etc.,  Miklosich  8,  Горяев  15,  Макарушка  5,  Hanusz 
PF.  1,  463,  Rasanen  Mikkola  Festschrift  274,  ChO.  277  -  279, 
a.  o. ;  according  to  Корш,  Archiv  9,  489,  it  comes  from  Ar. 
vazna  ‘weight’  through  Tk.  mediation,  see  also  Bruckner  23, 
Шанский  32;  its  SI.  origin  (cf.  Berneker  1,  53  -  54,  Худаш 
144  -  145)  must  be  decidedly  rejected  on  account  of  semantics, 
chronology  and  the  geographical  distribution. 

безодня  ‘abyss,  chasm’,  Wd.  безно,  MUk.  безодня  (1627 
Беринда),  безодня  (XVIII  c.),  otherwise:  бездна,  безна; 
OES.  безд[т>]на,  бездьна.  —  Syn.  пропасть,  MUk.  бездна, 
пропасть,  глубокость,  мнбзство  мнбгое  водь,  окнйна.  (1627 
Беринда). 

Compounded  of  без  and  дно,  see  s.  vv. ;  re.  suffix  -ja  cf. 
РССтоцький  1,  4. 

безунка,  бедзинка  Wd.,  безунка,  безумна  SoCp.  ‘young 
cow  (ewe-lamb,  etc.),  which  has  primaturely  calved’,  first  re¬ 
corded  in  the  XIX  c.  —  Subst.  неліпка,  нелітна,  Дзен- 
дзелівський  90. 


From  Op.  бгьзовний,  бизовний  ‘real,  true’,  і.  e.  ‘a  real 
cow  (ewe -lamb)’,  the  ultimate  source  being  Hg.  biz[onyJ 
‘really,  truly’,  cf.  Дзже  StSl.  7,  160  - 161 ;  see  візувати. 

бей  hist,  ‘bey’,  MUk.  беіове  Npl.  (XVIII  c.) ;  BRu., 
Ru.,  Bu.  ts,  Po.  bej.  —  Deriv.  MUk.  бейского  Gsg.  (XVII 

c.) .  —  Subst.  титул  турецьких  урядовців. 

From  Tk.  bej  ‘ts’,  Тимченко  81-82,  АкСл.  1,  369. 

бека  see  беця. 

бекас  ‘snipe’,  ModUk.;  BRu.  бакас,  Ru-  (since  1780), 
Ви.  бекас,  Po.  bekas,  etc.  —  Deriv.  бекасовий,  бекасиний, 
-йнник.  —  Subst.  баранчик,  Wd.  пекач  (Полісся,  Павле). 

From  Fr.  bicasse  ‘ts’,  АкСл.  1,  370,  Gamillscheg  93. 

бекати  see  бе! 

бекерник  Wd.  (He.)  ‘tassel’  (Ясениця,  Ворохта,  Vincenz 
9),  first  recorded  in  the  XX  c.  —  Subst.  китиця  (як  при¬ 
краса  кептаря  в  молодого  парубка). 

From  Rm.  becher  ‘bachelor,  young  man’,  Vincenz  1.  c. 

бекет  hist.  Ed.  ‘picket,  advanced  guard  (in  the  steppe)’, 
first  recorded  in  the  XIX  c. ;  Ru.  dial.  ts.  —  Syn.  пікета; 
subst.  передня  сторожа. 

From  ModHG.  Pickett  ‘ts’,  the  ultimate  source  being 
Fr.  piquet,  Vasmer  1,  71,  Gamillscheg  697. 

бекеша  ‘women’s  cloak  (usually  fur  coat) ;  cape’,  MUk. 
бекешу  Asg.  (XVII  c.)  ;  Ru.  ts  and  бекешь,  (1789:)  бе- 
кеш,  Po.  bekiesza.  —  Deriv.  бекешка ;  MUk.  бекейшку  Asg. 
(XVI  c.)  ;  here  also  as  b/f.  SoCp.  бекеш,  бекеч,  Балецкий 
StSl.  9,  346.  —  Subst.  довге  хутро  угорською  крою. 

From  Hg.  bekes  ‘ts’,  Тимченко  82,  Балецкий  1.  c. 

бекон  ‘bacon’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  бекон,  P°-  bekon.  — 
Deriv.  беконний,  -оповий.  —  Subst.  свинина. 


100 


101 


From  E.  bacon  ‘swine’s  flesh,  cured  for  eating’, 
SJkeat  43. 

белебенити  ‘to  prattle,  chatter,  gossip’,  ModUk. ;  Ru. 

белебенить.  —  Deriv.  белебень,  белебинь.  —  Syn.  ба¬ 
бо  нити,  балабонити ,  балакати. 

An  о/р.  formation  corresponding  to  балабонити,  the 
basis  being  6a!,  q-  v. 

белеґа,  also  балеґа,  балйґа  Wd.  (Cp.)  ‘cow-dung, 
ordure’,  first  recorded  in  the  XIX  c. ;  SC.  balega.  —  Subst. 
лайняк,  кізяк,  Кузеля  41. 

From  Rm.  baliga  ‘ts’,  Шаровольський  1,  54,  Шелудько 
2,  126,  Cioranescu  62  -  63,  Vincenz  6. 

белей  Wd.  ‘larva  of  a  beetle;  blockhead,  lubber,  lout’, 
ModUk.  only.  —  Deriv.  FN.  Белей.  —  Subst.  личинка 
хруща;  йолоп,  телепень. 

From  Rm.  balai  ‘white’,  Шелудько  2,  127,  Cioranescu  60. 

белемніт  ‘belemnite  (a  kind  of  fossil)’,  ModUk.;  BRu. 
ts,  Ru.  белемнйт,  Po.  belemnit.  —  Subst.  чортів  палець. 

From  Gk.  belemnites  ‘a  kind  of  stone’,  Skeat  55,  which, 
in  its  turn,  comes  from  belemnon  ‘arrow,  missile’,  АкСл. 
1,  370. 

белена  ‘Hyoscuamus  niger  L. :  henbane’,  OES.  белена 
Gsg.  (1073  Ізб.  Св.),  белен-ь  (XIV  c.)  ;  Ru.  ts.  Ви.  блен, 
Ma.  блено  бйліе,  Cz.  blin,  Slk.  blen,  Po.  bielun.  —  Deriv. 

белена  бараболя,  білена  (f/e. :  білий),  білуй.  —  Syn. 
see  блекота. 

PS.  *belns:  *belna,  IE.  root  **bhel-  ‘white’,  cf.  AS. 
beolone  (<**bheluna),  OHG.  bilisa,  ModHG.  Bilsenkraut, 
Gall,  belinuntia,  etc.,  Berneker  1,  48,  Walde  -  Hofmann  1, 
99-100,  497,  Pokorny  120. 

белендіти  Wd.  ‘to  chat,  chatter,  stutter’,  ModUk.  only.  — 

Syn.  белебенити,  белькотіти,  -тати,  блекотати; 


блеяти ;  базікати,  говорити  нісенітниці,  Бандрівський, 
Досл.  і  мат.  4,  4. 

An  о/р.  formation,  corresponding  to  such  words  as  бе¬ 
лебенити,  белькотіти,  etc.,  the  basis  being  interj.  беї, 

q.  v. ;  according  to  Бандрівський,  1.  c.,  the  root  is  “unknown 

to  Uk.” 

белетрйст  ‘belletrist,  fiction  writer’,  ModUk.;  BRu.  бе¬ 
летрист,  Ru-  беллетрйст,  Ви.,  Ma.  белетрист,  P°- 
beletrysta,  etc.  —  Deriv.  белетрйстка,  -йстика,  беле¬ 
тристичний.  —  Subst.  автор  художпьбі  прози  (рож¬ 
нів,  повістей,  оповідань). 

From  Fr.  belles  lettres  ‘fiction  literature’,  Лесин-Пули- 
нець  36. 

белечка  Wd.  ‘sheep’,  first  occurrence:  XIX  c. ;  wanting 
in  other  SI.  —  Syn.  овечки. 

An  o/p.  formation  based  on  блеяти  and  бекати 
(:  бе!)  see  s.  vv. ;  less  probable  is  the  derivation  from  Rm. 
bal  ‘(black)  sheep  with  a  white  head’,  Шелудько  2,  127. 

Белз  GN.  Belz  (city  in  Ukraine),  MUk.  Белзп  (1608 
Худаш  157),  OES.  Белзьі  (1377  Лавр.  1,  101);  BRu.,  Ru.  ts., 
Po.  Betz.  —  Deriv.  белзький;  FN.  Белза;  GN.  Бельзець 
(Кат.  річок  13,  156),  Бевзй  (Бойк.  57). 

The  name  as  well  as  its  appellative  cognates:  Bk.  бевз, 
бевз[ин]а  ‘valley;  precipice’  (Бойк.  18)  reflect  a  Wd.  de¬ 
velopment  of  PS.  *ЬьІгз,  *bblz[in]a,  IE.  root  **bhl’-,  a 
variant  of  **bhel-  ‘to  swell’,  with  §  -extension,  cf.  Pokorny 
120 — 122;  the  alleged  connection  of  Belz  with  Po.  belzy 
( belzy )  siq  ‘it  shines’,  Lat.  fulgeo,  etc.,  Bruckner  26,  Sta- 
szewski  31,  is  dubious. 

бельбас,  dial,  бульбас,  більбас  ‘clumsy  person,  body’, 
ModUk.  only;  BRu.  балбос,  байбос,  балбес  ‘clumsy  child, 
booby’,  Ru.  балбес,  балбешка  ‘booby’,  nu  бельмеса  не 


102 


103 


понимает  ‘he  does  not  understand  anything’.  —  Deriv. 
бельбасуватий;  FN.  Бельбас,  Вилбас;  —  Syn.  бевзень, 
бовван,  дурень,  йолоп,  телепень. 

From  Тк.  Kirgh.  bilbes  ‘he  (who)  does  not  know’,  Lo- 
kotsch  26;  putting  бельбас,  etc.,  cognate  with  балабос, 
Верхратський  ЗНТІШ.  12,  42,  does  not  explain  the  origin  of 
the  former,  but  there  was  probably  some  associative  seman¬ 
tic  connection  (‘clumsiness’)  between  the  two  groups  of 
words  later;  see  бельмес;  cf.  also  УМШ.  14:5,  84. 

бельведер  ‘belvedere,  prospect-tower’,  ModUk. ;  BRu. 
бельведзр,  Ru.  бельведер  (since  1803) ?  Po.  belweder.  — 
Deriv.  місце  або  будинок  з  гарним  видом. 

From  Fr.  belvedere,  the  ultimate  source  being  It.  belve¬ 
dere  ‘place  of  a  fair  prospect’,  Gamillscheg  97,  Battisti  1,  482. 

бельетаж  ‘first  (main)  floor;  dress-circle  (in  the 
theatre)’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  (since  1863)  бельзтаж.  — 
Deriv.  бельетажний.  —  Subst.  найкращий,  другий  зви¬ 
чайно,  поверх  будинку;  ложі  в  театрі. 

From  Fr.  bel-etage  ‘ts’,  АкСл.  1,  391. 

белька  Wd.  see  балка  2. 

б  ель  кати  ‘to  stammer,  stutter’,  first  recorded  in  the 
XIX  c. ;  Cz.  blkati,  blkotati,  Po.  belkotac :  belgotac,  bulko- 
tac:  bugotac,  dial,  betcze c.  —  Deriv.  белькнути,  белько¬ 
тати,  -ання,  белькотіти,  -іння,  белькіт,  белькотня, 
белькотун,  -уха.  —  Syn.  балакати,  etc.,  see  говорити. 

An  о/р.  formation  based  on  PS.  root  *bblk-  ‘to  stammer, 
stutter’,  Berneker  1,  117 — 118,  РССтоцький  3,  145. 

бельмес  ‘booby’,  ModUk.  only  ;for  cognates  see  бельбас. 

From  Tk.  Osm.  belmez  ‘he  (who)  does  not  know  (any¬ 
thing)’,  Lokotsch  26. 

бельфер  Wd.  ‘teacher’  (Стрий),  Po.  belfer. 

From  ModHG.  Behelfer  (through  Уі?) 


бельчук  Wd.  (He.)  ‘chain’,  first  occurrence:  XX  c.  — 

Subst.  ланка,  звено. 

From  Rm.  belciug  ‘ts’,  Vincenz  8. 

бем!  inter j.  imitating  the  sound  of  bells:  ding-dong!, 

ModUk.  only.  —  Deriv.  бемкати,  -ання,  бемкнути,  бем- 
бем! ;  FN.  Бемко.  —  Syn.  бам! 

A  variation  of  бам! ,  QL-  v->  РССтоцький  3,  142. 
бендюг  see  биндюг. 

Бенедйкт  PN.  Benedict;  MUk.  see  Венедйкт;  Po-  Ве~ 

nedykt,  etc.  —  Deriv.  Венегда.  Венедьо,  Бепько;  FN. 

Бень,  Венеш,  Веньків;  GN.  Беньдва,  Венячдво,  Петров 
146;  OUk.  FN.  Бенко  (1398  Коломия,  Грамоти  148),  Бкнко 

(1399  Львів,  1404  Медика,  ibid.);  бенедиктин,  -ка,  -ський. 

—  See  Венедйкт. 

From  Lat.  benedictus  ‘blessed’  ( :bene  dicere  ‘to  use 
words  of  good  omen;  to  bless’),  Skeat  56. 

бенеря  see  Венера. 

бенефіс  ‘benefit [-night]’,  ModUk.;  BRu.  ts,  Ru.  бене- 
фйс  (since  1803),  Po.  benefis.  —  Deriv.  бенефісний.  — 
Subst.  вистава,  зиск  з  якої  йде  на  користь  актора  ( бе¬ 
нефіціанта). 

From  Fr.  benefice,  the  ultimate  source  being  Lat.  bene- 
ficium  (see  the  following  word),  Gamillscheg  97. 

бенефіція  hist,  ‘benefice,  grant’,  MUk.  оть  бенефиций 
(1596),  бенефициумт>  (since  1710),  Ma.  бенефйциіа,  SC. 
benefidja,  Cz.,  Po.  benefidum  —  Deriv.  бенефіціант,  -ка, 
MUk.  б'Ьнеф'Ькаціи  Арі.  (XVIII  c.).  —  Subst.  (церковні) 
маєтки  й  зиск  із  них,  Кузеля  42;  добродійство,  ласка; 
ленно  духовне,  Тимченко  82. 

From  Lat.  benefidum  ( ibenefacere)  ‘well-doing, 
kindness’,  (later:)  ‘grant  of  an  estate’,  Skeat  56,  Тимчен¬ 
ко  1.  c. 


$ 


104 


105 


бензель  dial,  ‘truss;  tuft’  (Полісся,  Лисенко  18),  first 
recorded  in  the  XX  c.  —  Subst.  віхоть,  яким  мажуть  до¬ 
лівку  хати,  Лисенко  1.  с. 

A  dial,  deformation  of  пензель,  q.  v. 

бензйн,  Wd.  бензйна  ‘benzine,  gasoline’,  ModUk. ;  BRu. 
бензгн,  Ru-  бензин.  Ma.  бензин,  SC.  benzin}  Cz.  benzin, 
Po.  benzyna.  —  Deriv.  бензиновий,  бензйна.  —  Syn.  га- 
золіна. 

From  Fr.  benzine,  the  ultimate  source  being  Ar.  lubdn 
jdwi  ‘Javanese  frankincense,  a  resinous  substance,  benzoin’, 
Skeat  56,  Gamillscheg  97,  (extensively:)  Smilauer  N6. 
26,  51. 

бензол,  Wd.  бензоль  ‘benzol [e],  benzoin’,  ModUk. ;  BRu., 
Ru.  бензол,  Ma.  бензол,  sc.  benzol,  Cz.  benzol,  Po.  benzol. 
—  Deriv.  бензоловий. 

From  ModHG.  Benzol  ‘ts’;  for  the  ultimate  source  see 
the  preceding  word. 

бенкарт,  Wd.  also  бенькарт  (Львів,  Стрий)  ‘bastard’, 
MUk.  бенкарта  Asg.  (XVI  c.),  бенкартом  Isg.,  бенкартами 
Ipl.  (XVII  c.),  бенкаргь  (XVIII  c.) ;  also  (artificially 
adapted:)  букарт  (1627  Беринда);  Po.  b$kart.  —  Deriv. 
Wd.  бенькартерія;  MUk.  бенкартенять  Gpl.  (XVII  c.).  — 
Subst.  see  байстер,  байстрюк  :  MUk.  бенкаргь  —  пре- 
любод'Ьйчищ'ь,  рабичищ-ь  (XVII  с.  Синонима  138). 

From  MHG.  banchart  ‘illegitimate  child’,  lit.  ‘a  child 
begotten  upon  the  bench’,  РССтоцький  4?  172,  Kluge  19; 
perhaps  through  the  medium  of  Po.  bqkart,  bq,kart,  Шелудь- 
ko  1,  21,  Richhardt  34;  cf.  also  Korbut  PF.  4,  402,  512, 
Bruckner  23 — 24. 

бенкет  see  банкет. 

бентег  ‘novice  (in  any  undertaking)’.  —  бентежити 
‘to  perplex,  confuse,  embarass’,  ModUk. ;  BRu.  бентзжиць. 


—  Deriv.  збентежити[ся] ,  збентежувати[ся] ,  бен- 
тежливий,  -вість,  бентежний,  -ність,  [з]бенте- 
жений,  -ння.  —  Syn.  непокоїти,  турбувати;  хвилюва¬ 
ти,  Деркач  22. 

Of  uncertain  origin;  its  connection  with  Wd.  бетега, 
бетежний,  though  possible,  cannot  be  firmly  established; 
cf.  Шевельов  (Шерех)  ZfslPh.  23,  160,  Ткаченко  VMIII. 

9  -  2,  65. 

бенькарт  Wd.  see  бенкарт. 
бенькет  Wd.  see  банкет, 
бер!  inter j.  see  бир! 

бер[ь],  бирь [x]  Cp.  ‘planked  footway,  gangway  plank’, 
бере  dial,  ‘trunk  (stock)  of  a  tree’,  берва=бер,  OES. 
бр-ьвь,  кт>  берви  Dsg. ;  двк  берви;  Ви.  бгрв,  SC.  brv,  OCz. 

bfev.  —  Deriv.  SoCp.  берця,  бирця;  see  als0  бервено. 
Syn.  кладка;  колода;  SoCp.  перемітка,  вирлйна,  лавка, 

Дзендзелівський  94. 

PS.  *Ььгоь,  see  бервено,  Janow  SymbRozwadowski 
2,  276. 

бербенйця  ‘cask,  keg  (usually  for  cheese)’,  ModUk.;  Po. 
(from  Uk.)  berbenica.  —  Deriv.  бербенйчка,  Wd.  береббй- 
ка,  Cp.  б  ер  [в  ]гвка.  —  Subst.  діжка  на  сир. 

From  Hg.  berbence  ‘ts’,  Hanusz  PF.  1,  465,  Кузеля 
ЗНТШ  97,  221,  Bruckner  21,  Vincenz  10. 

берберйс  see  барбарис. 

бервено  ‘beam,  joist,  rafter,  balk’,  MUk.  дви  бервени  . . . 
бервено  (1574),  берьвна  Gsg.  (XVc.),  бервена  Gsg.  (XVII- 
XVIII  c.),  бервно  (XVII  c.),  OES.  бьрьвно  (XI  c.  Остр.  єв.), 
бревно  (XIV  c.),  на  беревнк,  бервна  Npl.,  бревна  Арі. 
(1490)  ;  BRu.  бервяно,  Ru-  бревно,  OCS.  brsv[s]no, 
brbv[s ]по,  Ви.  брьв,  SC.  brvno,  Slk.  brvno,  Cz.  brevno,  Po. 
bierwiono,  bierzwiono,  OPo.  birzwno,  birzmno,  etc.,  dial. 


bierzno,  bierzmo.  —  Deriv.  бервина,  бервенце,  бервегтя , 
бервенчастий ;  MUk.  бервенье  (XVII  с.),  бервйння 
(1754),  GN.  Бервенйця,  Бервенна,  -нний,  Бервенскій, 
(Петров  146),  Бервиця.  —  Syn.  колода,  деревина ;  also 
трам,  балка,  Тимченко  83. 

The  word  has  not  yet  been  satisfactorily  explained ;  Uk., 
BRu.  and  Po.  forms  as  well  as  Ru.  dial,  variants  берно,  бе- 
ревно,  бер[е]вено,  etc.,  postulate  *bbrvbno  ( :*bbrvb )  as 
a  PS.  source,  and  this  excludes  their  connection  with  OIc. 
bru,  bryggia,  AS.  brycg,  OHG.  brucka  ‘bridge’,  accepted  by 
Berneker  1,  92,  and  followed  by  Machek  48,  Slawski  1,  33, 
Pokorny  173,  a.  o. ;  in  no  case  the  word  is  related  to  *brsvb 
(see  брова) ,  Pedersen  KZ.  38,  322,  Kluge  44,  or  to  *briti 
(see  брити),  Ильинский  РФВ.  65,  221-225;  equally  un¬ 
certain  is  the  assumption  of  a  break-neck  metamorphosis: 
*bsrvb[no]  >  *bbrvb[no]  by  Vasmer  1,  119;  the  word  is 
more  probably  connected  with  *bbrati  (see  брати)  as  sug¬ 
gested  by  Briickner  26,  and  PF.  7,  174;  Ru.  бревно  comes 
from  OCS.  Ь[ь]гьивпо,  Преображенский  1,  43;  Cz.  bfevno 
and  SoS.  forms  are  based  on  a  later  PS.  variation  of 
the  word  :  *Ььгьиьпо,  Rozwadowski  RS.  1,  251;  see  also 

pep. 

бервінок  see  барвінок. 

бергамот,  Wd.  берґамота  ‘bergamot  (a  kind  of  pear)’, 
ModUk. ;  BRu.?  Ru.  (since  1780)  ts,  Po.  bergamotfa],  — 

Deriv.  бергамотовий,  -отний. 

From  Fr.  bergamotte  or  It.  bergamotta  respectively,  the 
ultimate  source  being  Tk. :  Osm.  beg  armudu  ‘princely 
pear’,  АкСл.  1,  393,  Lokotsch  24,  Дмитриев  21. 

берданка  ‘Berdan  rifle’  ModUk.;  BRu.,  Ru.  (since 
1868)  ts;  Po.  berdanka. 

Named  after  Berdan,  the  Am.  inventor  of  the  rifle, 
АкСл.  1,  393. 


Бердичів  GN.  Berdychiv  (city  in  Ukraine),  OUk.  Би- 
рячиков-ь  (1320  БЗ.  З,  74),  MUk.  Беричиковт»  (1546 
ЗСл.  З  а,  490)  ;  Ru.  Бердйчев,  Po.  Berdyczow.  —  Deriv. 

бердичівський,  бердйчівець,  -вка. 

Of  uncertain  origin ;  it  is  perhaps  a  possessive  for¬ 
mation  derived  from  *Биричик  (:Бирич)  see  бйрич; 
the  contemporary  name  is  influenced  f/e.  by  бердо  2.,  q.  v;. 
Данилові  explanation  from  *Берендичів  (:Берендйчі, 
Берендеї),  Україна  17,  (1962),  31,  is  lacking  historical 
evidence ;  ts  refers  to  Staszewski  31. 

бердиш,  Wd.  бердеш  ‘halberd’,  MUk.  з  бардьшіами 
(XVIII  c.) ;  Po.  bardysz,  berdysz,  Ru.  бердьіш,  MRu.  бер¬ 
диш  (1704).  —  Syn.  барда,  алебарда. 

From  MLat.  barducium  ‘pole-axe’,  Тимченко  58;  Po. 
medium  suggested  by  Berneker  1,  44,  Richhardt  34,  a.  o.,  is 
to  be  rejected  on  account  of  the  accent. 

бердо  1.  ‘weaver’s  loom,  weaver’s  comb’,  MUk.  бердо, 
вт>  берда  (XVIII  c.) ;  BRu.  берда,  Ru.  бердо  (since  the 
XVII  c.),  Ви.  бгрдо,  SC.,  Sin.  brdo,  Cz.  brdo,  OCz.  brdlo, 
Po.  dial.,  LoSo.  bardo.  —  Deriv.  бердечко,  бердник,  MUk. 
бердников  Gpl.  (XVIII  c.).  —  Syn.  ткацький  гребінь. 

PS.  *bbrdo,  akin  to  Latv.  birde  ‘weaver’s  stand’,  Goth. 
baurd  (in  fotubaurd)  ‘footstool’,  OHG.  bort,  AS.  bord,  etc., 
Berneker  1,  118;  according  to  Pokorny  138,  it  is  a  BS.  bor¬ 
rowing,  cf.  **bheredh-  ‘to  cut’,  **brdho-  ‘board’ ;  an  extensive 
explanation  of  the  word  is  offered  by  Machek  42  and  Slavia 
21,  269:  he  connects  it  with  Gk.  spathe  (<  **spr-dhd) 
'weaver’s  comb’,  and  considers  it  identical  with  бердо  2,  q.  v. 

бердо  2.  ‘hill;  precipice,  abyss’,  ModUk.;  Ви.  бгрдо,  Ma. 
брдо,  SC.,  Sin.  brdo,  Cz.  GN.  Brdo,  Po.  GN.  Bardo,  Bardony, 
Bardzice,  Bardzimin.  —  Deriv.  Bot.  бердулець,  бердуляк, 
•бердулян,  бердульдн,  бердульчик  ‘Rhododendron  L.’;  Wd. 
(Bk.)  берце  (<*бердце),  бердованя,  бердів’я,  бердя; 


108 


109 


GN.  Берда,  Бердйж,  Бердітово,  Бердо,  Берданка,  Бер¬ 
дянські  хуторі,  Берлин,  Бержана,  Бернова,  Берце  — 
Syn.  dial,  верьх,  урвана  гора,  Бойк.  17,  де  стрімке  поле, 
стромила,  Гуц.  32. 

PS.  *Ььгйо,  according  to  Zupitza  KZ.  36,  65,  akin  to 
Gk.  brenthos,  tymbos  Hes.,  Cymr.  brynn  ‘hill’,  OIc.  brattr, 
OE.  bront  ‘steep’,  Berneker  1?  118 — 119;  IE.  base  **bheredh- 
‘to  cut’,  **brdho-  ‘board’,  Pokorny  138,  see  бердо  1. 

бердо  3.  ‘hand  or  leg  of  a  dead  (in  Uk.  folklore)  ’,  first 
recorded  in  the  XIX  c. 

The  connection  with  бердо  1.,  though  possible,  is  not 
quite  clear  for  semantic  reasons;  perhaps  it  represents  the 
primitive  meaning  of  the  root :  ‘to  cut’,  viz.  ‘a  cut  hand  or  leg 
respectively’,  see  бердо  1. 

берег,  беріг  ‘shore,  bank,  coast,  beach;  Wd.  (Bk.,  He.) 
mountain,  steep  slope  (of  a  mountain)’,  MUk.  огь  берега 
Gsg.  (XV  c.),  на  березк  Lsg.  (XVIII  c.),  OES.  береп>,  на 
березк  Lsg.;  also  (from  OCS.)  бркгь  (1073  Ізб.  Св.),  по 
бркгу  (XI  с.  Остр.  єв.);  BRu.  бераї,  Ru.  берег  and  (from 
OCS.)  брег,  OCS.  bregs,  Ви.,  Ma.  брег,  Cz.  bfeh,  Slk.  breh, 
Po.  brzeg,  Ca.  bfdg,  Sli.  bre§,  Plb.  brig,  LoSo.  br’og,  UpSo. 

brjoh.  —  Deriv.  береггвка,  береговий,  б ереговйсько ,  бе¬ 
реговина,  берегулька,  бережистий,  бережина,  бережок, 
беріжок,  бережечок,  береженько,  бережняк,  [за-,  на-, 
під-,  по-,  при- ] б ережний,  поб ережжя,  поб ережник,  уз¬ 
бережжя,  etc.;  GN.  Берег,  Береги,  Берегово,  Бережа, 
Бережанка,  Бережани,  Бережйнка,  -йнці,  Бережгвка, 
Бережкії,  Бережне,  Бережнйця,  Бережок,  Бережці, 
Берегомет  ( :  Wd.  берегомет  ‘undermined  bank’,  Лима¬ 
ренко  ПитТопОн.  148-  152),  etc.;  FN.  Бережанський,  Бе¬ 
режний,  Бережков,  Бережйнський,  Б ережнйцький ,  Бе¬ 
режняк,  Бережняцький,  etc.  —  Syn.  край  ріки,  моря; 
окрайка,  кант,  Тимченко  83. 


PS.  *bergs,  IE.  root  **bhergh~,  a  variation  of  **bher{jh-, 
evidenced  in  Skt.  brhdnt-  ‘high’,  Av.  barazant-  ‘high’, 
Toch.  AB  park-  ‘to  rise’,  Goth,  bairgahei  ‘highlands’,  OHG. 
berg,  AS.  beorg  ‘mountain’,  a.  o.,  Jagic  Archiv  30,  457, 
Bruckner  Archiv  42,  138 — 139,  Младенов  47,  Machek  47, 
Slawski  1,  46?  Sadnik  -  Aitzetmiiller  218,  a.  o. ;  some  ety¬ 
mologists  consider  it  as  a  PS.  borrowing  from  Teut.  *bergaz, 
Kluge  27,  Meillet  RS.  2,  69,  Berneker  1,  49-50,  Преображен- 
ский  1,  23,  Trautmann  30-31,  a.  o. ;  according  to  Kiparsky  1, 
101 — 102,  it  comes  from  a  Centum  -  language  in  general; 
Pokorny  140 — 141,  derives  it  from  a  Ven. -Ill.  source;  the 
genuine  SI.  provenience  of  the  word  from  IE.  is  most  pro¬ 
bable;  cf.  also  Шевельов  143  -  147. 

берегтй,  Wd.  беречй  ‘to  take  care,  look  after,  spare,  re¬ 
spect;  preserve,  watch’,  MUk.  берегучи  (XVIII  c.),  OES.  не 
бережегь,  не  березкта,  не  бережахоу  (XV  с.),  беречй 
(1450);  also  брежемт>  (1315),  брежегь  (1390),  не  бркзи, 
не  бркщи(ХІ  с.),  не  бркжем'ИХІІ  с.) ;  BRu.  берагчьг,  Ru- 
беречь,  OCS.  bresti,  OSC.  brzem.  —  Deriv.  берегтися,  бе- 
режйти,  зб ерегтй[ ся] ,  [пона]зберігати[ся] ,  бере¬ 
жіння,  [о]бережний,  -ність,  бережливий,  -вість,  бе¬ 
режкий;  FN.  Обережний.  —  Syn.  стерегти,  хоронити, 
Деркач  22. 

PS.  *bergti,  IE.  root  **bhergh-,  a  variant  of  **bheryh-, 
preserved  in  Goth,  bairgan,  OIc.  bjarga,  AS.  beorgan,  OHG. 
bergan,  ModHG.  bergen  ‘to  hide,  recover’,  the  orig.  meaning 
‘to  lay  somewhere  for  safe  keeping’,  is  found  in  Teut. 
and  SI.,  Kluge  27,  Berneker  1,  49,  Kiparsky  1,  59. 

береза  ‘Betula  alba  L. :  birch’;  fig.  (in  Uk.  folklore:) 
‘leader  of  carollers’;  MUk.  березя  collect.  (XVII  c.),  берези 
Gsg.  (XVIII  c.)  ;  OES.  береза;  на  мкето  нарицаемое  Березу; 

бркза  (XIV  с.) ;  BRu.  бяроза,  Ru.  береза,  Ви.  бряза,  Ма. 
бреза,  Cz.  briza,  Sin.  breza,  Po.  brzoza,  etc.  —  Deriv.  6e- 

рез[онь]ка,  беріз[онь]ка,  березочка,  бергзочка,  бере- 


110 


111 


зйн[к]а,  березник,  -нйця,  -ничдк,  підберезник,  берез- 
нівка,  березняк,  -ячдк,  березовйця,  березовий,  etc. ;  FN. 
Береза,  Березнш,  Берез[н ]йцький,  Берездвич,  Бере- 
зюк,  Березинський,  Березій,  Берездвський,  etc. ;  GN. 
Береза,  Березань,  Берездгв,  -ці,  Березина,  Березйн- 
ська,  Березів[ка] ,  Березівка,  Березіна,  Березка,  Бе¬ 
рете,  Березнем  вате,  Березневатівка,  Березник, 
Підбергзці,  Березничата,  Березняк,  Березняки,  Бере¬ 
зова,  -вий,  -во,  Березовичі,  Березовйця,  Березотдча, 

Березянка,  etc.  OUk.  Березово  (1425  Снятин,  Грамоти  153). 
—  Syn.  берест  білий,  чечотка,  Makowiecki  56. 

PS.  *berza,  IE.  base  **bherog-  ‘to  shine;  white’,  cf.  Skt. 
bhrajate  ‘is  shining’,  bhurjas  ‘a  kind  of  birch’,  AS.  beorc, 
birce  ‘birch’,  Lit.  berzas,  Latv.  berzs,  OPr.  berse,  etc.,  Ро¬ 
коту  139,  Berneker  1,  52,  Trautmann  32;  for  the  fig. 
meaning  of  береза  in  Uk.  folklore  see  Онацький  1,  82  -  83, 
and  Vernadsky  The  Origins  of  Russia  113-116. 

березень  ‘March’,  OES.  мсць  апрйль  рекомьіи  брЬзьнь 
(XII  с.) ;  Cz.  bfezen.  —  Deriv.  березневий.  —  Syn.  бере¬ 
зіль;  Subst.  dial -мар[о]т,  марець. 

From  береза  q •  v.,  РССтоцький  Slavia  5,  11,  Огієнко 
PM.  1,  244,  Горбач  3,  12-13. 

березіль,  Ed.  also  березінь  ‘March’,  MUk.  березозоль 
(1691  Горбач  З,  13),  OES.  березозола  Gsg. ;  бр'Ьзозор'ь 
(XIII  с.).  —  Deriv.  Березіль  (name  of  Uk.  theatre  in 
1922—1930). 

Compounded  of  береза  -  зола,  see  s.  v.,  Горбач  3, 

12-13. 

берека,  Ed.  берек  (Київ)  ‘Sorbus  torminalis  Crtz. : 
beam  -  tree  berry’,  first  recorded  in  the  XIX  c. ;  Ru.  берек, 
берека,  Ви.  брекйня,  Ма.  брекина,  SC.  brekinja,  Cz.  bfek- 
[yne],  Slk.  brekyna,  Po.  brzqk,  (from  Slk.)  brekinia,  (from 
Uk.)  bereka,  UpSo.  bfekowc.  —  Deriv.  береківка;  GN. 


Берека,  Беречка.  —  Syn.  богорожник,  богдшник,  брак, 

груша  кленова,  орябйна  брякйня,  рябйна  берека,  смо- 
родюх,  Makowiecki  354 — 355. 

PS.  *berks}  *berka,  with  no  certain  cognates  in  IE., 
despite  of  Lith.  brinkti,  Berneker  1,  50,  Gk.  frike,  Младенов 

44,  and  OHG.  sperboum,  Machek  47 ;  re.  Po.  dial,  berek 
‘mud’  (<Hg.  berek)  cf.  Urbanczyk  JP.  37,  141-142. 

берендеї,  also  берендії  Npl.  Berendei  (name  of  a  Tk. 
tribe  in  Kievan  Rus,  XI — XIII  c.,  cf.  Vernadsky  Kievan 
Russia  162),  OES.  берендичи  (Лавр.  1,  176,  378),  берент>ди, 
берендее  (ibid.  2,  463,  469)  ;  Ru.  берендей,  GN.  Берен- 
деево;  Po.  Berendeje.  —  Deriv.  берендичі  (Грушевський 
2,  136  ff.) ;  FN.  Берендей,  Берйнда  (cf.  Зоря  Галицкая 
Jan.  1851,  No.  4,  34).  —  Syn.  тбрки,  Лавр.  2,  463;  Subst. 
чорні  клобуки,  EY.  2,  115. 

Of  Tk.  origin;  all  attempts  to  find  definite  cognates  of 
the  name  have  been  so  far  unsuccessful,  cf.  Vasmer  1,  78. 

бересклет,  dial,  бересклен,  бересклеп,  also  вер[е]склед, 
вересклень,  вересклеп  ‘Evonymus  verrucosa  Scop.:  spindle 
tree,  prickwood’?  BRu.  брибгліна,  Ru.  бересклет,  dial. 

березбрек,  берездрень,  брусклень,  брусклет,  брун- 
смель,  мересклет,  etc.,  Cz.  brslen,  Ocz.  brsnel,  Po.  trzmiel, 
przmiel.  —  Syn.  see  бруслина. 

The  very  variableness  of  the  forms  in  Uk.  and  other  SI. 
suggests  a  i/e.  corruption  of  a  non- SI.  term  under  the  in¬ 
fluence  of  such  words  as  берест,  клен,  верес,  see  s-  v. ;  no 
plausible  solution  is  offered  by  Berneker  1,  51,  Преображен- 
ский  1,  24,  РССтоцький  Slavia  5,  11,  Vasmer  1,  78,  Machek 

45,  Попов  29,  a.  o. 

берест  ‘Ulm  L. :  elm’,  MUk.  на  берест-Ь  Lsg.  (1683),  до 
береста  Gsg.  (1694),  берестьша  (XVIII  c.),  OES.  брЬстиє; 

BRu.  бераст,  Ru.  берест,  Ви.  бряст,  Ма.  брест,  Cz. 
bfest,  Po.  brzost,  etc.  —  Deriv.  берестина,  -йще,  бере- 


112 


113 


стдк,  -тюк,  -тяка,  берестянка,  бересняк,  бересто¬ 
вий;  FN.  Берест ,  Б  ерестянський  ;  GN.  Бересняги, 
Берестечко,  Берестівка,  Бересток,  Берестова,  -ве, 
-вий,  Берестя  (Ru.  Брест,  OUk.  Берестье),  Берестйн[а] , 
Берестянка,  etc.  —  Syn.  в’яз,  Wd.  ілем,  Ільма,  лем,  ульм, 
see  в’яз. 

PS.  *bersts,  IE.  **bherktos,  akin  to  bairhts,  OHG. 
beraht  ‘shining’,  Berneker  1,  52,  Pokorny  139,  a.  o. ;  its  af¬ 
finity  with  береза  is  attested  by  Uk.  dial,  бересто,  берест 
‘birch  -  bark’,  Ru.  бересто  ‘ts’,  берестень  ‘birch -bark 
shoe’. 

берет,  Wd.  барет,  also  баретка  ‘berret’,  ModUk. ;  BRu. 
берзт,  Ru-  берет  (since  1891),  Ви.,  Ma.  беретка,  Cz. 
baret,  biret,  Po.  baret,  etc.  —  Dim.  беретка.  —  Subst. 

кругла  шапочка,  кашкет  без  дашка. 

From  Fr.  beret  or  It.  beretta  ‘ts’  respectively,  АкСл. 
1,  397 ;  the  ultimate  source  is  Lat.  birrum  ‘head  -  cover’, 
Gamillscheg  84,  99. 

берил  ‘beryl’,  MUk.  бериллюс'ь  (XVII  c.) ,  BRu.  берьіл, 
Ru.  берйлл  (since  1731),  Cz.,  Po.  beryl.  —  Deriv.  берило¬ 
вий;  берилій,  -ний,  -овий.  —  Subst.  мінерал,  що  скла¬ 
дається  з  берйлійного  оксиду,  алюмінію  й  силіцію. 

From  Lat.  beryllus,  Gk.  bSryllos,  the  ultimate  source 
being  Skt.  vaidurya,  orig.  beryl  brought  from  V idura  in  India, 
Skeat  57 ;  cf.  also  Кодов  Slavia  9,  266. 

берівка  Wd.  (He.,  Гнаткж  E36.  26,  333)  see  бербенйця. 

беркати  Wd.  ‘to  bespatter,  splash,  besmear’  (Наддні¬ 
стрянщина,  Janow  151) ,  first  recorded  in  the  XX  c.  —  Deriv. 

заберкати,  -аний.  —  Subst.  заталапати. 

Of  uncertain  etymology;  perhaps  from  PS.  root  *Ььгк-, 
cf.  SC.  (old)  brkati  ‘to  stare’,  Cz.  brkati  ‘to  trip,  stumble’, 
Berneker  1,  119,  Machek  43. 


беркиць!  interj.  imitating  a  fall  to  the  ground  (with 
one’s  feet  in  the  air) ,  first  recorded  in  the  XIX  c.  —  Deriv. 

беркйцьнути[ся].  —  Syn.  бебе[в]х! 

An  o/p.  interjection  of  a  recent  date. 

берковець  hist,  ‘weight  of  10  poods  (400  lbs.)’  OES. 

бьрКОВСКТ>,  берКОВЧСКОВТі,  б'ЬрКОВЬСКОВ'Ь  Gpl.,  берковоскьі; 

BRu.  беркавец,  Ru.  берковец,  Po.  (from  ES.)  berkowiec, 
bierkowiec.  —  Subst.  вага  10  пудів,  Тимченко  85. 

The  OES.  substantivized  adjective  бьрковьскь  has  a 
Teut.  source,  viz.  the  Sw.  GN.  Rjorko  (<OSw.  Bioerko), 
Matthews  248;  cf.  also  РССтоцький,  Slavia  5,  11,  АкСл. 
1,  399. 

беркут  ‘Aquila  fulva:  royal  (golden)  eagle’,  first  occur¬ 
rence:  XVII  c.  (Bruckner  21) ;  BRu.,  Ru.  беркут  (Vasmer 
1,  79:  беркут),  Po.  (from  ES.)  berkut}  birkut.  —  Deriv. 
беркутовий;  FN.  Беркут  (Франко).  —  Subst.  „птиця 
з  роду  вірлів’’ ,  Огієнко  РМ  1,  244. 

From  Tk. :  Kirgh.  biirkut,  Kazan  Tt.  birkut,  Kazakh. 
biirkit,  etc.,  Radloff  IV,  2132,  2222,  Miklosich  ТЕ.  1,  269, 
Nachtr.  1,  15,  Макарушка  6,  Преображенский  1,  24,  Bruck¬ 
ner  21,  Дмитриев  21;  re.  accent  cf.  Kiparsky  2,  179,  and 
Дмитриев  1.  c. 

Берлад,  also  Бирлат  GN.  Berlad  (city  in  Moldavia), 
OES.  Берладь  (XV  c.  Іпат.),  BRu.,  Ru.  ts.  —  Deriv  берлад- 
ник,  берладницький,  OES.  берладникт>;  FN.  Берладник; 
GN.  Берладйнка  (river)  Кат.  річок  157.  —  Subst.  берлад- 

ники:  промисловці  -  здобичники  нм  долішнім  Дунаі 
в  XII  с.,  ЕУ  2,  119. 

The  name  is  usually  derived  from  берло  or  берлога 
respectively,  see  s.  v.,  Vasmer  1,  79 ;  more  convincing, 
however,  is  the  connection  with  бердо,  viz.  *berd  - 1  -  adb 
‘hilly  place’,  see  бердо  2. 


114 


115 


берлин  ‘berlin[e]  (carriage  for  four)’,  MUk.  коляска 
назьіваємая  берлині,  (XVIII  c.) ;  берлина  ‘river  boat,  barque’ 
ModUk. ;  BRu.,  Ru.  (since  1780)  ts,  Cz.  arch.  berlin[k]a 
‘coach’,  Po.  berlinka  ‘boat’.  —  Deriv.  берлйнка  ( :берлйт) . 
—  Subst.  and  syn.  (від  міста  Берліна:)  повіз ,  карйта; 
малий  річний  човен ,  Кузеля  42;  ридван,  Деркач  87. 

From  ModHG.  Вегііпе  ‘Berlinerwagen’,  РССтоцький  4, 
232;  according  to  Bruckner  21,  the  name  of  Berlin  derives 
from  PN.  *Berla,  cf.  also  Vasmer  1,  80;  this  explanation  is 
rejected  by  H.  Schall  who  refers  it  to  the  PS.  root  *Ььг-,  Ru. 
брать  ‘to  take’,  Der  Name  Berlin,  4 — 5;  it  seems  more 
likely,  however,  that  Berlin,  together  with  Uk.  GN.  Берлин 
(near  Броди),  derives  from  *bbrd-l-ins,  root  *bbrd-,  see 
бердо  2;  cf.  also  Schall  IF.  78,  126  - 146,  Saglio  RIO.  16,  104. 

берло  ‘sceptre’,  MUk.  берло  лкска  царская  (1627  Бе- 
рйнда),  берло,  булава  и  их  слави  (XVIII  с.) ;  Cz.  berla, 
berle,  Po.  berlo.  —  Syn.  ліска  монарша,  сцептро,  знак 

монаршої  влади,  Тимченко  85;  жезл,  царська  відзнака, 
Кузеля  42;  cf.  скіпетр. 

From  OHG.  fer[a]la  ‘ts’,  РССтоцький  4,  114,  the  ulti¬ 
mate  source  being  Lat.  ferula,  Berneker  1,  44;  some  ety¬ 
mologists  accept  the  medium  of  Po.  berlo,  Bruckner  21,  Slaw- 
ski  1,  30,  followed  by  Richhardt  34. 

берлога  see  барліг. 

бернардин  ‘Bernardine[monk] ;  St.  Bernard’s  dog’ ;  fig. 
Ed.  бардадйм  ‘clumsy  man’,  ModUk. ;  BRu.  бзрна[ p ]дьін, 
бардадьін,  Ru.  бернардин  ‘Bernardine[monk]’  (since  1500), 
бардадьім  ‘king  of  spades  or  clubs’,  Po.  bemardyn,  etc.  — 

Deriv.  бернардйнка,  -нський.  —  Subst.  бернардинський 
монах ;  бернардинська  собака,  бернардинський  пес; 
fig-  валило,  see  also  бурмило. 

From  the  name  of  St.  Bernard;  re.  бардадйм  <  бер¬ 
нардин  cf.  Носович  15,  41,  (extensively:)  По  До  в  49-50; 


Преображенский’в  1,  17,  explanation  (:*борододиМб) ,  fol¬ 
lowed  by  Vasmer  1,  55,  must  be  decidedly  rejected;  cf.  also 
Трубачев  Зтим  Иссл.  З,  42  -  44. 

берфела,  берфеля,  берфело  Wd.  (Ср.)  ‘pot-hanger  (in 
а  колйба)’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  —  Subst.  крюк  на 

казанок  у  колйбі. 

From  Rm.  birfeala,  Vincenz  12. 

бесага,  usually  Npl.  бесаги  ‘travelling  sack,  bag’,  Wd. 
also  бесаг  ‘Easter-egg’  (Грицак  PM.  2,  146),  MUk.  бисага, 
ташка,  капса  s.  v.  чпаг  (1627  Беринда),  бисага  -  чпагь, 
ташка,  капса  (XVII  с.  Синонима  138);  Ви.  бисаги\\дисаш 
‘pockets  in  a  cloak’,  Ма.  дисаги,  SC.  bisage,  Sin.  besaga || 
bisaga,  Po  biesagi  (since  the  XV  c.),  dial,  bisagi,  besaty, 
and  (from  Uk.)  besag.  —  Deriv.  FN.  Бесага;  GN.  Бисаги, 
Бисагдва  (Петров  146).  —  Subst.  мішок  до  перевішуван¬ 
ня  через  плечі  або  обабіч  сідла,  Кузеля  42. 

From  Lat.  bisaccium,  Тимченко  91,  most  probably 
through  Rm.  medium,  Кузеля  1.  c. ;  Po.  medium  suggested 
by  Berneker  1,  57,  and  accepted  by  Richhardt  34,  is  dubious ; 
re.  Ви.  ducdiu  cf.  Vasmer  RS.  3,  262  and  Bruckner  26. 

Бесарабія,  Wd.  Басарабія  GN.  Bessarabia,  OUk.  воєво¬ 
да  Басарабьский  (1395  Кримський  1,  251),  woyewoda 
Bessarabiae  ||  Bassarabiae  (1396  ibid.),  OES.  Басара- 
бина  земля  (1349,1357  Vasmer  1,  82),  BRu.  Бесарабія, 
Ru.  Бессарабія,  Po-  Besarabia.  —  Deriv.  бесарабець,  -бка, 
-бський;  FN.  Басараб,  Бессараба,  Бесарабець  (pseu¬ 
donym  of  Бернатович,  Тулуб  226). 

Named  after  a  Valachian  prince  Basarabfa],  the  ultimate 
source  being  Tk.  basar:bas-  ‘to  press,  rule’,  Tamas  ZONF. 
13,  281,  Rasonyi  AECO.  1,  245  -  246,  Vasmer  1,  82,  Staszew- 
ski  33,  Мельхеев  19. 

бесемер  ‘Bessemer  -  steel’,  ModUk. ;  BRu.  ts,  Ru.  бессе- 
мер,  Po-  besemerowski.  —  Deriv.  бесемерівський,  бесеме- 
рувати,  -ання. 


116 


117 


Derived  from  the  name  of  the  E.  engineer  Henry  Bes¬ 
semer  (1813—1898),  УРЕ  1,  525—527. 

бесіда  ‘conversation,  talk’ ;  arch,  ‘banquet ;  guests’,  MUk. 
беседьі  Gsg.  (XVI  c.),  гощенїе  :  учта  зацная,  знаменитая 
бескда,  албо,  бескда  (1627  Беринда),  бескда  (XVII  с.  Си- 
нонима  138),  єдну  бескду  со  мновт>  бескдуй  (XVII  с.)  ; 
OES.  бескда  ‘ts’  and  ‘sitting  place’;  Ru.,  Ви.  беседа,  OCS. 
beseda,  Ma.  беседа,  SC.  besjeda,  Sin.  beseda,  Cz.  beseda, 
OCz.  beseda,  Po.  biesiada.  —  Deriv.  бесгдка,  бесідник, 
-иця,  бесідувати;  GN.  Бесідівка,  Бесгдка,  Бесідки.  — 
Syn.  мова,  розмова;  пир,  бенкет. 

The  word  is  generally  considered  as  a  compound  *bez  - 
seda  ‘sitting  outside’,  Berneker  1,  52-53,  Jagic  -  Festschr. 
599  -  600,  РССтоцький  Slavia  5,  7,  Wanstrat  ZfslPh.  14, 
101  -  103 ;  according  to  Rozwadowski,  RS.  2,  104  -  105,  it  is 
related  to  Skt.  bhasad  ‘vulva’,  root  *sed-  ‘to  seat’;  see  also 
Погодин  ( :  *be-seda )  РФВ.  39,  1-3,  Ильинский  ( :  *bes-eda) 
РФВ.  62,  235—239,  a.  o. 

бескид,  бескед,  Ed.  also  бескет  (1862  Основа  4,  88) 
‘steep  mountain,  precipice’,  MUk.  бескидьі  Арі.  (XVII  c.), 
OUk.  Бескид-ь  (Срезневский  1,  73);  except  Cz.  beskyd,  and 
Po.  GN.  Beskid,  Bieszczad,  wanting  in  other  SI.  —  Deriv. 

бескеття,  бескедина,  бескйдський,  бескиду  вати;  GN. 
Бескид,  Wd.  Беськйд,  Бескидовець  (Бойк.  45),  Бескгьдо- 
вець,  Бескйдок  (Петров  147);  FN.  Бескид.  —  Syn.  гора, 
гірський  хребет,  Тимченко  86. 

Early  explanations :  безг  скида  ‘without  a  monastery’, 
Срезневский  1,  73,  and  без  скиб  ‘without  clods’,  Бойк.  194, 
are  f/e. ;  according  to  Rozwadowski  RS.  6,  69,  JP.  2,  162 — 
164,  the  names  Бескид  and  Bieszczad  derive  from  MLoG. 
beschet  ‘boundary’,  cf.  also  Шахматов  Archiv  33?  54, 
РССтоцький  4,  32,  and  Vasmer  1,  82;  less  con¬ 

vincing  is  the  derivation  from  a  Thrakian  name  Bessoi 


( Biessoi ) ,  Perwolf  Archiv  7,  625,  Bruckner  21-23,  and  Slavia 
3,  216,  as  well  as  from  Alb.  bjeske  ‘highlands’,  Jokl 
SKUnters.  165 — 166,  Mann  31;  cf.  also  Соболевский  РФВ. 
64,  101,  Kopecny  Adolf u  Kellnerovi,  Opava  1954,  158  - 173, 
Machek  ЗО,  Галас  УМШ.  5,  67,  Staszewski  33,  (extensively:) 
Марусенко,  ЛБюлетень  9,  65  -  73. 

бестія  ‘beast’,  MUk.  безсловесноє,  бестія  (1596  Зиза- 
ній),  безсловеснеє,  bestia?  албо  дйкоє  а  окрутное  звіря 
(1627  Беринда),  бестій  Npl.  (XVIII  с.),  з  нерозумними 
бестіами  Ipl.  (XVIII  с.) ;  BRu.  бзстия,  Ru.  бестш 
(since  1847),  Po.  bestia,  etc.  —  Deriv.  бестіянка,  бестій- 
ський,  бестіяльський  ;  MUk.  бестка  (XVII  с.),  бествкю 
(1627  Беринда),  бестелюга  (XVIII  с.),  бестиалство  (XVIII 
с.),  бестияльном  Gsg.  (XVIII  с.),  бестіярско  (XVIII  с.). 
—  Subst.  звіря,  звір,  Тимченко  86. 

From  Lat.  bestia  ‘ts’,  Беринда  6,  Тимченко  1.  с. 
РССтоцький  Slavia  5,  12,  Hiittl-Worth  AUA.  8,  71. 

бетега  Wd.  (Lk.)  ‘sickness,  illness’,  also  ‘shame’  (Ko- 
ковський  PM.  3,  75),  ‘dullard’  (Верхратський  Лем.  391); 
MUk.  бетегь,  бетюг,  беткгь  (XVI — XVIII  с.  Дзже  StSl.  7, 
160),  бетюпь  (XVIII  с.)  ;  SC.  beteg,  Sin.  beteg,  betez.  — 

Deriv.  бетежний,  бетегота;  MUk.  бетежннй,  бегЬж- 
ньій,  бетеговати  (XVI — XVIII  с.  Дзже  1.  с.).  —  Subst. 

хдрість,  слабість,  недуга;  нездара;  ганьба. 

From  Hg.  beteg  ‘sickness’,  Дзже  StSl.  7,  150,  160. 

4 

бетон  ‘concrete,  strong  mortar’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru. 
(since  1836)  ts,  Po.  beton,  etc.  —  Deriv.  бетонний,  -UK, 
-иця,  бетоньерка,  бетонувати,  б етоно машина,  -мі¬ 
шалка;  залізобетон.  —  Subst.  цемент  з  нарінком  і 
скаллями,  що  вживається  в  будівництві. 

From  Fr.  beton  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Lat. 
bitumen  ‘mud,  sand’,  Gamillscheg  102. 


118 


119 


бетяр  Wd.  (Ср.)  ‘vagabond,  tramp’,  first  recorded  in 
the  XX  c.  (Кириченко  PM.  1,  85,  Балецкий  StSl.  4,  43)  ; 
Cz.  bet’ar.  —  Deriv.  бетярчук.  —  Subst.  пройдисвіт  (Ки¬ 
риченко  1.  c.),  розбійник  (Балецкий  1.  c.  ). 

From  Hg.  betydr  ‘jobless  lad,  vagabond’,  see  батяр. 

бех!  inter j.  imitating  a  hollow  sound  produced  by  a  fal¬ 
ling  body :  ‘bang’ !,  first  recorded  in  the  XIX  c. ;  wanting  in 
other  SI.  —  Deriv.  бехати,  -ання,  бехнути,  -нення; 
бебе[ в ]х!  —  Syn.  бах! ,  бух!,  бац! 

An  о/р.  interj.  like  бах!,  бух!,  РССтоцький  3,  142 — 

143. 

бехмет  see  Мохаммед 

бецман  colloq.  ‘clumsy  person’,  first  recorded  in  the 
XIX  c. ;  wanting  in  other  SI.  —  Deriv.  бецманка.  —  Subst. 

see  тюхтій. 

F/e.  from  Po.  bqcwal,  being  a  corruption  of  bucefal } 
Bruckner  24. 

беця  ‘everything  bad,  unpleasant’  (in  the  infant’s  lan¬ 
guage),  ModUk.  only.  —  Deriv.  бецька,  бецяти,  бецька- 
mu[ ся ].  —  Syn.  бека. 

Derived  from  the  interj.  6e! ,  Q-  v.,  cf.  also  РССтоцький 
3,  144  and  Slavia  5,  11. 

бечка  Wd.,  бечька  (He.)  ‘pussywillow’,  first  recorded 
in  the  XIX  c. ;  wanting  in  other  SI.  —  Deriv.  бечковий; 
Веч[ь]кова  (also:  Вйчкова)  Неділя  ‘Palm  Sunday’.  — 
Syn.  базька,  котики,  баранчик. 

From  бичка  (:  бик  or  бич )  with  a  dial,  lowering  of 
n  >  e;  of-  Желеховський  1,  25,  27. 

бешиха  ‘erysipelas  (sickness)’,  ModUk.;  Ru.  dial,  (from 
Uk.)  ts,  SC.  besika  ‘blister,  bubble’.  —  Deriv.  бешиховий, 

бешихоподібний. 


From  Rm.  ba§ica\\be§ica  ‘blister,  bubble’,  Pu§kariu  15, 
Berneker  1,  53,  Шаровольський  1,  54,  Шелудько  2,  127; 
Vasmer’s  explanation  of  the  suffix  -uxa  as  a  b/f.  from  6e- 
шйшнш,  RS.  4,  168,  has  been  rejected  by  Uk.  linguists 
cf.  Шевельов  Ук.  Засів  3,  104,  а.  о.;  in  бешиха  the  in¬ 
fluence  of  Uk.  -uxa  (as  in  дячиха,  ковалиха,  купчиха, 
etc.,  РССтоцький  1,  90)  is  apparent;  for  Rm.  ba§ica  see 
Cioranescu  70,  Vincenz  3. 

бешкет  ‘scandal,  indecorum,  roistering,  uproar’,  Mod¬ 
Uk.  only.  —  Deriv.  бешкетний,  -ик,  -ицтво.  -иця,  беш¬ 
кетувати,  -вання.  —  Subst.  безчинство,  буйство, 

неподобство ;  скандал ;  colloq.  дебош,  dial,  галабурда, 
Деркач  23. 

Потебня,  РФВ.  1,  254,  suggests  a  borrowing  from  Mod- 
HG.  Beschiss  ‘fraud,  deceit’;  following  this  explanation 
Vasmer  1,  84,  refers  the  word  to  MDu.  besdten,  MLoG.  be- 
schiten  ‘to  deceit’ ;  both  etymologies  are  uncertain. 

бешмет  ‘beshmet,  Caucasian  coat’,  ModUk.;  BRu.,  Ru. 
(since  1780)  ts  ||  бешметь  (1789).  —  Deriv.  бешметик. 
—  Subst.  верхня  одіж,  каптан,  Кузеля  43. 

From  Tt.  bismat  ‘ts’,  Горяев  17,  Преображенский  1, 
25,  АкСл.  1,  447,  Дмитриев  21. 

бештати  ‘to  rebuke,  reprehend’,  ModUk. ;  Po.  besztac  — 
Deriv.  бештанйна,  Wd.  colloq.  бештанція.  —  Subst.  see 

картати- 

From  Po.  besztac,  the  ultimate  source  being  Hg.  beste- 
[elek]  —  an  abusive  term  (<  Lat.  bestia),  Bruckner  22  and 
PF.  7,  173,  Richhardt  34;  cf.  also  Berneker  1,  53,  РССтоць- 
*  кий  Slavia  5,  12. 

бжола  see  бджола. 

бздіти,  бзнути  ‘to  fart',  OES.  б'ьздра(?);  BRu.  бздюль 
‘insect’,  Ru.  бздеть  (Vasmer  1,  84) ,  Ви.  бгздя,  Ma.  базди, 


* 


120 


121 


SC.  bazdeti,  Cz.,  Slk.  bzditi,  Po.  bzdziec.  —  Deriv.  бздик, 

бздйни,  бздо,  б  здуй,  -ка,  бздюх,  -а,  бздьоха;  Wd.  бздури 
(Львів);  FN.  Бздень;  MUk.  Бздюлевт>  (1638,  Тупиков  478). 

—  Syn.  пердіти,  dial,  пездіти. 

PS.  *bbzdeti,  IE.  root  **bhes-  ‘to  blow’,  Pokorny  146; 

see  also  пездіти. 

бзик,  Wd.  also  бзік  ‘Tobanus:  badfly’,  see  also  буз, 
ModUk.;  Ru.  бзик,  SC.  zolja  (*bszolja) ,  Po.  bzik.  —  Deriv. 

бзичати,  бзйкнути.  —  Syn.  бйдзень,  бйдзкавка,  f  едз[ь]. 

From  an  o/p.  root  *bsz-  ‘to  buzz’,  perhaps  related  to  Skt. 
bdbhasti  ‘he  blows’,  MHG.  bise,  ModHG.  Biese  ‘north-east 
wind’,  dial,  bisen  ‘to  run  about  like  cattle  tormented  by  horse¬ 
flies’,  Berneker  1,  111—112,  Kluge  31,  Slawski  1,  53;  a  si¬ 
milar  formation  is  Geo.  bziki  ‘vesp’,  Deeters  IF.  61,  329. 

бзина  Wd.  see  буз. 

бзнути  from  б зднути  —  a  durative  form  of  бздіти , 

q.  v. 

би,  after  vowels  6,  conditional  particle :  ‘...should, 
...would’,  MUk.  бьі  (XV  c.),  OES.  бьі;  BRu.,  Ru.  би,  OCS. 
by.  Ви.,  Ma.  би,  SC.  bi,  Cz.,  Slk.,  Po.  by,  etc.  —  Deriv.  Wd. 

(He.)  6ux. 

From  the  2nd  and  3rd  person  aor.  of  *byti,  Uk.  бути 
‘to  be’,  Berneker  1,  115,  B.  de  Courtenay  PF.  12,  14,  Slaw¬ 
ski  1,  52. 

бивень  ‘tusk’,  ModUk. ;  Ru.  ts.  —  Syn.  ікло. 

From  *biti,  Uk.  бити  ‘to  strike’;  suffix  -ень  <  *-ьпь 
like  in  сяжень,  лютень,  РССтоцький  1,  27  -  28. 

бигар,  also  беґар,  біґарь  Wd.  (Ср.)  ‘stick’,  first  re¬ 
corded  in  the  XIX  c. ;  Po.  bika,  biga  (Bruckner  27).  —  Deriv. 

би!  арик,  би! асепь ;  бйїи  збивати ;  FN.  Біїар,  Б  і!  бра. 

—  Subst.  бук,  Полянський  PM.  1,  407. 


Most  probably  from  ModHG.  Bicke[l]  ‘pickaxe’,  Kluge 
30,  Bruckner  1.  c. 

бйдзень,  бйдзинь  Wd.  see  ґедзень. 

бидло  ‘cattle’,  MUk.  бьідло  (XV— XVIII  c.)  ;  Po.  bydlo 
‘ts’,  Cz.  bidlo  ‘stick’.  —  Deriv.  MUk.  бьідлина  (XVII  c.) , 
бьідля  (XVI — XVII  c.),  бьідлятко  (XVII  c.),  бидлячій 

(1627  Беринда).  Subst.  воли,  корови,  телята  і  взагалі 
домові  звірята,  Тимченко  160;  худоба. 

From  Po.  bydlo  ( :*byti ,  Po.  bye  ‘to  be’,  Bruckner  52), 
Richhardt  38;  re.  suffix  -dlo  in  Uk.  cf.  РССтоцький  1,  39. 

бик  ‘Bos  taurus  :  bull,  steer’,  hist,  ‘torture  furnace’, 
tech,  ‘pillory,  stocks;  bridge  buttress’,  fig.  ‘big  mistake, 
error’,  MUk.  бьїк'ь  (XVI — XVIII  c.),  OES.  бика  Gsg. ; 
бики  Арі.  (1073  Ізб.  Св.);  BRu.,  Ru.  бик,  Ви.  Ма.  бик,  SC. 
bik,  Cz.,  Slk.  byk,  Po.  byk}  etc.  —  Deriv.  бича,  бичак,  би- 

чар,  биченя[тко],  бито,  бичечок,  бйчик,  бичок,  би¬ 
чисько,  -іще,  бичйна,  бичка  (=dial.  бечка,  q-  v.),  виш¬ 
ник  (=  *бйчник) ,  бичня,  бйч[ач ]ий,  бичйтися,  dial. 
бицгвка  or  бйцька  диня,  бицййка,  бичайка  (SoCo. 
Дзендзелівський  StSl.  6,  136),  etc.;  FN.  Бик,  Бй[ч]ків, 

Бичкд,  Бичок,  Би[ч]ковський,  etc.,  MUk.  Бьїк'ь  (1495  Ту¬ 
пиков  75),  Бьїкодер'ь  (1688  ibid.),  Бнчко  (1564  ibid.),  Бьі- 
ковт>  (1556  Тупиков  496),  Биковичті  (1476  ibid.),  etc.;  GN. 

Бик,  Биків  [ка],  Бйківці,  Бйково,  Бицівський,  Бичаль, 
Бйчево,  Бичків,  Бйчківці,  Бітова  Гребля,  etc.  —  Syn. 
бугай,  (здебільшого  робочий:)  віл,  Деркач  27. 

PS.  *Ьукз,  IE.  root  **Ьй~,  a  variant  of  **b[h]eu-  : 
**Ь[к]огг-  expressing  o/p.  sounds,  cf.  Uk.  буча  ‘noise,  row’, 
Ви.  бучать  ‘to  buzz’,  etc.,  Pokorny  97-98,  Трубачев  2, 
41  -  42;  according  to  Корш  Archiv.  9,  493,  Vasmer  RS.  3, 
263,  Hujer  LF.  52,  309,  a.  o.,  the  word  is  supposed  to  be  a 
borrowing  from  Tk.  buqa  ‘steer’ ;  this  is  rej  ected,  and  rightly 
so,  by  Младенов  Slavia  10,  251,  Bruckner  53  -  54,  a.  o. ;  in- 


122 


123 


conceivable  is  also  the  etymology  from  Ce.  boukho-,  Шахма- 
тов  RS.  6,  101. 

билйна  1.  see  било;  2.  ‘bylyna,  heroic  poem,  historical 
legend’,  OES.  по  билинами;  BRu.,  Ru.  билина,  биль,  Po. 
bylina.  —  Deriv.  билинний.  —  Syn.  старина. 

From  *bylina,  root  *by-,  see  бути. 

било  ‘metal  top,  a  kind  of  gong  (used  in  monasteries  as 
a  bell)’;  tech,  ‘beater,  mace’;  MUk.  било  :  мол-оток-ь  ко- 
трьімт>  струньї  натягают.  и  тьіж  бйлце  албо  п'юрка  кото- 
рьімт>  на  струнахт>  брянкают.  и  дощка  бголошеня  млтвт> 
в  обйтелехт>  и  на  йньїи  потребьі  (1627  Беринда),  била 
Npl.  (XVIII  с.) ;  OES  било  (XI  с.) ;  Ru.  било,  бйлень,  Ви. 
било,  SC.  Ьїіо,  Cz.  bidlo.  —  Syn.  калатало,  клепачка,  сту¬ 
качка. 

From  *bi[d]lo,  root  *Ьг-,  see  бити. 

било  ‘stem,  stalk’,  MUk.  бьіліє  :  зЬл’є,  бьільє  (1596  Зи- 
заній),  бьілина  (XV — XVIII  с.),  OES.  бьілие,  бьіліє;  BRu. 

билл&,  Ви.  биль&,  OCS.  by  Ще,  Ви.  бйл[ь  ]е,  SC.  bilje,  Cz. 
byli,  Ро.  byle,  etc.  —  Deriv.  билйн[к ] а,  билинонька,  -очка, 
билля,  бильце.  —  Syn.  стебло ,  стеблина,  бадилина. 
From  *bylo,  root  *by~,  see  бути. 

бйнда  ‘ribbon’,  ModUk.;  Po.  binda.  —  Deriv.  бйндочка, 
бйндовий.  —  Subst.  лента;  перев’язка. 

From  ModHG.  Binde  ‘ts’,  Slownik  PAN  1,  524. 

биндюг[а],  also  бендюг[а]  ‘cart.;  sleigh,  sled;  wooden 
pole  (shaft)’,  first  recorded  in  the  XIX  c. ;  Ru.  ts,  Po. 
binduga  ||  winduga  ‘wood  -  floating,  raft’.  —  Deriv.  бин- 

дюжний,  -ик;  FN.  Бендюга.  —  Subst.  рід  воза ;  сани; 

ломака,  складова  частина  воза,  плуга,  вітряка,  Кузе- 
ля  41. 

From  Po.  binduga,  the  ultimate  source  being  ModHG. 
Winde  ‘windlass,  winch’  Шелудько  1,  21,  Bruckner  27. 


бинт  ‘bandage,  swathe’,  ModUk. ;  BRu.  бгнт,  Ru.  бинт 
(since  1834).  —  Deriv.  бйнтик,  бинтовий,  [за] бинту¬ 
вати,  [за] бинтування.  —  Subst.  see  бандаж. 

From  ModHG.  Binde  ‘ts’,  АкСл.  1,  455. 

бйр!  interj.  in  calling  sheep,  first  recorded  in  the  XIX  c.; 
Ru.  биря!,  SC.  biri,  biri!,  Cz.  brr  byr!  —  Deriv.  бйркати, 

-ання,  бйркнути,  бир  -бир! ;  бйря,  бирка,  9-  v.  —  Syn. 
бер! 

It  is  a  directly  imitative  word,  and  much  the  same  as 
бер!,  РССтоцький  3,  145. 

бйрич  ‘herald,  public  crier,  bellman,  proclaimer’,  OES. 
биричь  (first  occurrence:  1229  Смоленск.  грам.);  Ru.  би- 
pm,  бирюч,  бйрчий,  Sin.  bine,  Cz.  bific,  UpSo.  ber[i]c, 
LoSo.  beric.  —  Deriv.  FN.  Биричт>  (1495),  Биричевт>  (1700, 
Тупиков  478).  —  Subst.  оклйчник,  пристав. 

Of  obscure  origin;  its  occurrence  in  some  SI.  only 
perhaps  supports  the  view  that  it  was  borrowed  from  It. 
birro  ‘usher  of  the  court’,  Miklosich  13?  Berneker  1,  57, 
Преображенский  1,  26,  Тимченко  90,  Machek  32,  a.  o. ;  ac¬ 
cording  to  Соловьев,  Slavia  15,  416,  it  comes  from  OES. 
бир  ‘tax’,  бйрич  being  ‘a  tax  -  collector’ ;  Tk.  provenance 
is  ascribed  to  бйрич  by  Vasmer  1,  87,  cf.  Osm.  bujur-  ‘to 
rule’,  bujurudzu  ‘chief’. 

бйрів  Wd.  (SoCp.),  also  бйров,  біров,  берів,  etc.  (Bep- 
хратський  Знадоби  1,  202,  Кириченко  РМ.  5,  85,  Перени  - 
Балецкий  StSl.  5,  89)  ‘judge’,  MUk.  бировт>,  бирувт>,  6Ь- 
ровт,  (first  occurrence:  1603  in  Тестамент  Н.  Бенедиков- 
ського,  Перени  -  Балецкий  1.  с.,  for  later  records  see  Дежз 
StSl.  7,  160),  OUk.  бировт»  (1434  Перени  -  Балецкий  1.  с.)  ; 
SC.  birov.  —  Deriv.  бйрівка  (Кириченко  1.  с.),  MUk.  би- 
рувство  (XVIII  с.),  бировати  (XVIII  с.),  бировань,  биро- 
вити,  биру [в]  ский  (XVI— XVIII  с.,  Дежз  1.  с.).  —  Subst. 
суддя,  староста. 


124 


125 


From  Hg.  biro  'ts’?  Перени  -  Балецкий  1.  c.,  Тимченко  91. 

бирзуватися  Wd.  (He.)  ‘to  become  furious,  to  rage’, 
first  occurrence :  XIX  c.  —  Subst.  злоститися,  шаліти. 

From  Rm.  birzoia  ‘to  become  angry’,  Шелудько  2,  127, 
Cioranescu  84. 

бирка  1.  ‘sheep;  sheepskin;  fleece’,  MUk.  бирок  Gpl. 
(1694)  ;  Cz.  birka,  Slk.  birciak  ‘shepherd’,  Po.  dial,  birka.  — 

Deriv.  бирковий,  шапка  -  бирка;  FN.  Бирчак.  —  Syn. 
вівця,  овеча  шкіра,  вовна. 

A  dimin.  form  of  бйря,  which,  in  turn,  comes  from 
бирї ,  q.  v.,  Machek  32;  in  no  case  it  is  borrowed  from  Hg., 
Тимченко  90,  Кузеля  43,  a.  o.,  since  Hg.  birka  itself  is  a 
loan-word  from  SI. 

бирка  2.  ‘pole  or  stick  for  making  notches  (in  counting) ; 
dice;  a  kind  of  children’s  play’,  MUk.  жребїя  :  фостки,  бир¬ 
ки,  ліосьі  (1627  Беринда);  BRu.  бірка,  Ru.  бирка  (since 
1704),  Po.  bier[k]a.  —  Subst.  карбіж;  варцабове  кружа¬ 
ло,  жереб,  лос,  Тимченко  90. 

The  word  is  usually  referred  to  Tk.  bir,  iki  ‘one,  two’, 
Kopui  Archiv  9,  491,  Miklosich  ТЕ.  Nachtr.  1,  15.  Тимченко 
1.  c.,  or  to  Scand.  birk  ‘birch’  respectively,  Богданов  Зтн. 
Обозр.  109,  32  -  33,  Зеленин  ZfslPh.  2,  207,  Mikkola  Beruhr. 
88 ;  less  persuasive  is  the  assumption  of  a  genuine  SI.  origin 
(:  *ssbirati  ‘to  gather’)  by  Брандт  РФВ.  18,  30. 

бирнак  Wd.  (He.)  ‘stick  with  hook’,  first  occurrence : 

XIX  c.  —  Subst.  палиця  з  гаком;  кривуля,  якою  ловлять 
вівці,  Кузеля  43. 

From  Rm.  Ьгта  ‘beam’,  the  ultimate  source  being  SI. 
*Ььпьпо,  see  бервенд,  Шелудько  2,  127,  Cioranescu  84. 

бйреа  ‘storm  -  wind,  hurricane’,  ModUk. ;  Ru.  dial,  бирь 
‘whirlpool’,  OES.  бираю,  бирати  ‘to  err,  go  astray’,  UpSo. 
byrac,  LoSo.  Ьугай  ‘to  fling,  hurl’. 


From  PS.  *byr-,  a  variant  of  *bur~,  see  бурити  Ber- 
neker  1,  113,  РССтоцький  Slavia  5,  20. 

бйршаґ  SoCp.  ‘fine,  penalty’,  MUk.  бершаґу,  биршага 
Gsg.  (XVII — XVIII  c.  Балецкий  StSl.  2,  379  -  380)  — 
Subst.  кара. 

From  Hg.  birsag  ‘ts’,  Tichy  15,  Балецкий  1.  c. 

бирюкуватий  ‘distrustful,  suspicious’;  бирючина,  би- 
рючка  ‘Ligustrum  vulgare  L. :  privet’;  MUk.  FN.  Биркжовт, 
(1552),  Бирученко  (1683,  Тупиков  479);  Ru.  бирюк,  би- 
рюковатий,  бирючий;  wanting  in  other  SI. 

From  Tk. :  Kirgh.  borii,  Uig.  port,  Kazan  Tt.  biiri,  in 
Codex  Cumanicus :  boriik  ‘wolf’ ;  the  ultimate  source  is  Osset. 
berdh,  birah,  Av.  vdhrka-,  Kopui  Archiv  9,  494,  Berneker  1, 
57,  Lokotsch  30?  Vasmer  1,  87,  Дмитриев  21;  re.  meaning 
cf.  Uk.  дивитися  вовком  (:  бирюкуватий),  and  вовча  ягода 
(:  бирючина,  бирючка). 

бирь[х]  Ср.  see  бер  [ь] . 

бистрий  ‘rapid,  swift,  fast,  quick’,  MUk.  бьіетрои  Gsg. 
(XVI  c.)5  бьістрого  розуму  (1627  Беринда),  ркка  . . .  би¬ 
стра  (XVIII  с.),  бистроє  око  (XVIII  с.),  OES.  бистрі, 
(XI  с.),  бистрин  кони;  BRu.  бьістри,  Ru.  бьістрий,  OCS. 
bystrs}  Ви.  бйстьр,  Ма.  бйстар,  sc.  b'istar.  Sin.  bistor, 
Cz.,  Slk.  bystry,  Po.  bystry,  Ca.  bastri.  —  Deriv.  бистре- 

[се]нький,  бистрина,  бистрінь,  бистря[нка],  бй- 
стрість,  бистрота,  etc.,  several  compounds:  бистро¬ 
воді  н]ий,  -крилий,  -ндгий,  -дкий,  -плинний,  -теку¬ 
чий,  -течний,  -хідний,  etc.,  MUk.  бьістрогоркости  Gsg. 
(XVII  с.),  бистропрудньїй  (XVII  с.),  бьістроумньїй 

(XVII  с.),  etc.;  FN.  Бистрий,  Бистренький,  Бистрен- 
ко,  Бйстрич,  Бйстрицький,  etc ;  GN  ( rivers : )  Бистра, 
Бйстрець,  Бистрин,  Бйстригщ,  Бистрйвка  (Кат.  рі¬ 
чок  157),  (places:)  Бистра,  Бистра/кй,  Бйстре[ць], 


126 


127 


Бйстрівка,  Бйстрик,  Бистриця,  Бистрині.  —  Syn. 
прудкий,  etc.,  see  швидкий. 

PS.  *bystrg,  IE.  **bhus-ro-  orig.  :  ‘piercing,  pene¬ 
trating’,  akin  to  01c.  bysia  ‘to  flow  rapidly’,  Nor.  buse}  Sw. 
busa  ‘to  rush  forward’,  Cymr.  buan  ‘fast’,  etc.,  Berneker  1, 
113,  Schnetz  ZONF  9,  139,  Младенов  30,  Machek  52,  Ро¬ 
коту  101 — 102,  a.  o. ;  less  convincing  is  the  derivation  from 
*byd-trs,  Matzenauer  LF.  7,  19,  Osten-Sacken  Archiv  35, 
56  -  57,  Ильинский  Jagic  -  Festschr.  291  -  292. 

битва  ‘battle,  combat  ?  fight’,  MUk.  битву  Asg.  (1595), 
брань  :  борба,  polemos,  война,  битва,  бой  (1627  Беринда), 
битва  -  брань,  подвипь,  рать,  страданіе,  страдалчество 
(XVII  с.  Синонима  138)  ;  BRu.  бітва,  Ru.,  Ма.  битва, 
Cz.,  Slk.  bitva,  Ро.  bitwa.  —  Deriv.  MUk.  битвуюся  — 
разсв'Ьр'Ьп'Ьваю  (XVII  c.  Синонима  138).  —  Syn.  бій,  ба¬ 
талія,  Тимченко  92. 

Derived  from  бити,  q-  v. ;  suffix  *-tva  as  in  бритва, 
чолйтва,  паства,  etc.,  РССтоцький  1,  41. 

бити  ‘to  beat,  hit,  strike’,  MUk.  бити,  бієгь  (XVI  c.), 
бт>ет,  биют,  биймо  (XVII  с.)  бивт>  (XVIII  с.),  OES.  бити 
(XI  с.  Остр.  єв.),  бити  челомт,  (1340);  BRu.  біць,  Ru.  бить, 
OCS.  biti,  Ма.  бйе,  Ви.  бйя,  SC.  biti,  Sin.  biti,  Cz.  biti,  Slk. 
bit’,  Po.,  UpSo.  bic,  LoSo.  bis,  Ca.  bic,  Sli.  bjic,  Plb. 
boit.  —  Deriv.  било,  q.  v.,  битва,  q-  v.,  битель- 
н[иц]я,  битка,  биток,  биття,  битий,  битливий, 

бияк,  etc. ;  several  prefixed  verbs :  в[й ]-.  з[а ]-,  на-,  під-, 
по-,  при  -  бити,  etc.,  along  with  corresponding  iter,  forms : 

e[u ]-,  з[а]~,  на-,  під-,  no-,  при-бивати,  etc.;  FN.  Би¬ 
тий,  Битйнський;  GN.  Бйтин,  Бйтиця,  Бйт[ь]ків. 
—  Syn.  (бити  чим-небудь:)  батожити,  бичувати, 
шмагати;  періщити,  [ш] парити,  сікти,  стьобати, 
хльостати,  чесати,  чустрити,  чухрати;  ( кулаком , 
палицею,  тощо )  кулачити,  стусувати,  бухкотіти ; 
(сильно:)  гатити,  гамселити,  гателити,  гилити , 


гніздити,  голомшити,  гріти,  жарити,  клепати,  ко¬ 
лошматити,  кресати,  лупити,  лупцювати,  локшити, 
лущити,  молотити,  мотлошити,  окладати,  пірчи- 
ти,  стригти;  (по  спині:)  товкти,  човпти,  товкма¬ 
чити,  Деркач  23;  прохворостйти,  Шєйковський  ЗІФВ. 
15,  214. 

PS.  *biti,  IE.  root  **bhei-  :  bhi-  ‘to  beat’,  cf.  Av.  byente 
‘they  fight’,  Arm.  bir  ‘big  stick’ .  Gk.  fitros  ‘stump  of  a  tree’, 
OHG.,  OE.  bill  ‘sword,  chopper ;  axe’,  ModHG.  Bille  ‘hatchet’, 
Berneker  1,  117,  Holthausen  23,  Pokorny  117-118;  see  бій. 

битюг,  also  битюк  ‘bytyuh,  a  kind  of  carthorse’, 
ModUk. ;  BRu.  біцюг,  Ru.  битюг  (since  1891).  —  Deriv. 
битюговий.  —  Subst.  сильний  тяговий  кінь. 

From  Ru.  битюг,  битюк,  and  this  from  the  name  of 
the  river  Битюг  in  the  Вороніж  -  province,  Преображен- 
ский  1,  27,  АкСл.  1,  469;  GN.  Битюг  is  derived  from  Tk.  : 
Uz.  bitaii,  OUz.  bitii  ‘camel’,  Корш  ИзвОРЯС  8  :  4,  42,  Rad- 
loff  4,  1774-1775,  cf.  also  Menges  Чижевський-Festschr.  189. 

бич  ‘whip,  stick,  flail,  rod^  lash’,  MUk.  бичомт,  Isg. 
(1557,  1597),  бичт>  Бжій  (XVII  c.),  бичми,  бичами  (XVIII 
c.),  OES.  бичь;  BRu.  біч  ‘plague’,  Ru.,  Ви.,  Ма.  бич.  OCS. 
Ьісь,  SC.  bic.  Sin.  bid,  Cz.,  Slk. ;  UpSo.  bic,  Po.  bicz,  Ca.  b’ic. 

Deriv.  бичувати[ся] ,  -ання.  [з] бичований.  —  Syn. 
батіг,  q-  v. 

PS.  *Ьісь,  from  *biti,  see,  бити,  РССтоцький  1,  76 
Огієнко  PM.  2,  535,  Meillet  Et.  352,  Berneker  1?  56. 

бйшник  see  бик. 

биюра  dial.  (Полісся,  Лисенко  18)  =  бияк  see  бити, 
бі-  a  compound  -  forming  element  ‘bi-’  in  such  words  as 

бікарбонат,  біквадрат,  білабіальний,  біплан,  біпо¬ 
лярний,  etc.,  known  to  all  other  SI.  —  Subst.  deofe]-, 

e-  8-  біполярний  :  двополярний,  біцйкль  :  двокблесо, 
AmUk.  б гкультурйзм  :  двокультурність ;  бі-  is  also 

known  as  an  argot  -  prefix :  бі-він,  бг-цей,  etc.,  Горбач 
0,  15. 


128 


129 


From  Lat.  bi-  or,  before  vowels,  bin-  ‘two’,  hence  ‘twice’, 
see  also  бігамія. 

біб,  Gsg.  бобу  ‘Vicia  faba  L. :  bean,  pod,  pulse’,  Wd. 
(Cp.)  ‘potato’  MUk.  бобт>  (XVII  c.),  бобу  Gsg.  (XVIII  c.), 
OES.  боб’;  BRu.,  Ru.,  Ви.,  Ma.  боб,  SC.  bob,  Sin.  bob,  Cz., 
Sin.,  UpSo.,  LoSo.  bob,  Slk.  bob,  Po.  bdb,  Ca.  bdb,  Sli.  boub, 

Plb.  bub.  —  Deriv.  бобйль,  боб[ ов ]йна,  бобівник,  бобдк, 
бобкдвець,  боб[ к ]6вий,  бобовиння,  бобові,  бобовйця,  бо- 
бовйсько,  -йще,  бобов’янка,  бобина,  бобйщ,  вельбіб; 
Wd.  (Ср.)  бібнйк,  бобак,  бобальки,  (SoCp.)  бобллнка, 
бобдвище,  бобдвинец,  бобаня  ‘дрібна  картопля’  (Дзендзе- 

лівський  StSl.  6,  119) ;  FN.  Біб ,  Бобик,  Бобівський,  е^с- 
MUk.  Боба  (1668),  Бобокд-ь  (1540),  Бобко  (1552,  Тупиков 

49);  GN.  Біб  (Желеховський  1,  27),  Бобайка  (ibid.  35), 
Бобкгв,  Боблй,  Боболбки,  Бобулйнці,  Боб’ятин. 

PS.  *bobs,  IE.  root  **bhabh-,  evidenced  in  Lat.  faba, 
OPr.  babo  ‘ts’,  and  further  in  Gk.  fakos,  Alb.  bathe,  OIc. 
baun,  AS.  bean,  OHG.  bona,  Berneker  1,  65,  Trautmann  23, 
Walde  -  Hofmann  1,  436,  Pokorny  106,  a.  o. 

бібліо-  a  compound-forming  element  ‘biblio-’  in  such 

words  as  бібліограф,  -графік,  біблгдлог,  -лдгія,  бібліо¬ 
філ,  -ка,  -ьство,  -ьський,  etc.,  first  occurrence:  XVII  с., 
see  also  бібліотека;  known  to  all  other  SI.  —  Subst. 
(rarely)  книга,  e.  g.  бібліофіл  -  книголюб,  біблідлог  - 
книгознавець,  etc- 

From  Gk.  biblio-  :  biblion  ‘book’,  see  the  following  words. 

бібліотека  ‘library’,  MUk.  библиотеку  Asg.  (XVII  c.), 
библкотека  (XVIII  c.) ;  BRu.  бібліятзка,  Ru.  библиотека, 
MRu.  also  вивлиотека  (Vasmer  1,  84),  Bu.,  Ma.  ts,  SC. 
biblioteka,  Cz.,  Slk.  biblioteka,  Po.  biblioteka,  etc.  —  Deriv. 

бібліотечка,  -ечний,  бібліотекар,  -ка,  -ство,  -ський, 
бібліотекознавство,  -вчий.  —  Subst.  шигозбір[ш] . 

From  Lat.  bibliotheca  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Gk. 
bibliothSke,  Тимченко  88,  Kluge  -  Gotze  54. 


біблія  ‘Bible’,  MUk.  з  Библки  (XVII  c.) ;  книга  . . . 

библия  . . .  ббких  зав’Ьтов'ь  ветхаго  и  новаго  (1499,  Срез- 

невский  3,  Доп.  14);  BRu.  ts.,  Ru.,  Ви.,  библия,  SC. 

biblija,  Cz.,  Slk.,  Po.  biblia,  etc.  —  Deriv.  біблійний,  -UK, 

arch,  біблейський,  - йщина ;  AmUk.  iron,  байбельник.  — 

Subst.  Святе  Письмо,  книги  Нового  і  Старого  Зако¬ 
ну,  Тимченко  88. 

From  Gk.  biblia  Npl.  of  biblion  =  dim.  of  biblos  ‘book’; 
the  ultimate  source  is  the  name  of  the  Syrian  haven  Byblos 
(now  Dschebel)  from  which  papyrus  was  imported  to  Greece, 
Тимченко  1.  c.,  Срезневский  1.  c.,  Kluge -Gotze  54. 

бів[у]ак  ‘bivouac,  encampment  out  in  the  open  (without 
tents)’;  BRu.  ts,  Ru.  бив[у]Ак  (since  1803),  Ma.  бйвак, 
SC.  bivak,  Cz.,  Slk.  bivak,  Po.  biwak.  —  Deriv.  бів[у]аку- 

вати,  бів[у]ачний. 

From  ModHG.  Biwack  (>  бівак),  or  Fr.  bivouac  (>  бі¬ 
вуак)  respectively,  АкСл.  1,  450. 

біг ‘course,  race,  running’;  MUk.  бкгь  (XV — XVIII  c.)  ; 
біг[а]ти  ‘to  run’,  MUk.  б-Ьгати  (XVI  c.),  бкгайте  (XVII  c.), 
бкгчи,  бкгти,  (1693),  бкгаегь,  бкгаюгь;  бижигь,  бажать 
(XVIII  с.) ;  OES.  б-Ьже;  BRu.  бегаць,  бегчи,  Ru.  бегать, 
бежать,  ocs.  begngti,  begati,  bezati,  Ви.  побегн,  SC. 
pdbjeci,  bj&gati,  bjezati,  Sin.  begati,  bzati,  Cz.  pobehnouti, 
behati,  bezeti,  Po.  biegnqc,  biec,  biegac,  UpSo.  behac,  bezec, 
wubehny,  LoSo.  begas,  bezas,  hubenus,  Plb.  bezat.  —  Deriv. 

біганина,  бігання,  бігкий,  бігкість,  біглий,  біговий,  бі- 
гун[ка],  бігунок,  бігунці,  бігунчик,  бігуха,  бігу  чий, 
-чка,  бігом,  бігцем ,  біжка,  біженець,  біженка,  -нство, 
-нський,  біжучий;  FN.  Бігун;  MUk.  БЬгичко  (1605), 
Б^глец-Ь  (1495,  Тупиков  75).  GN.  Бігач,  Бігун,  Біж. 

PS.  *begs,  *  begngti,  *begati,  ( *bezati ),  IE.  root 
**bhegu-  ‘to  run’,  evidenced  in  Hindi  bhag-,  Gk.  febomai, 
Lith.  b4gti,  Latv.  begt,  To.  A.  pkant,  Berneker  1,  54-55, 
Trautmann  29,  Pokorny  116. 


Біг  see  Бог. 

бігамія  ‘bigamy,  double  marriage’,  MUk.  бигамія 

(XVIII  c.) ;  BRu.  ts,  Ru.,  Ви.  бигамия,  Ma.  бигамиш,  SC. 
bigamija,  Cz.  bigamie,  Po.  bigamia,  etc.  —  Deriv.  бігаміст- 
[ка\,  MUk.  бігамусг  (XVIII  c.).  —  Subst.  двоєженство 
або  двомужність. 

A  hybrid  compound  from  Lat.  bi-,  q.  v.,  and  Gk.  -gamia  : 
gamos  ‘marriage’;  imitated  from  Gk.  digamia  ‘double  mar¬ 
riage’,  Тимченко  89,  Skeat  59. 

бігме!  interj.  ‘by  God!  forsooth!’,  MUk.  богме!  (XVIII 
c.),  богмитися  (XVII  c.)  ;  SC.  bog  -  me,  bdgmati  se,  wanting 
in  other  SI.  —  Deriv.  [ за- ]б'ггматися.  —  Syn.  божитися , 
присягатися,  клястися. 

From  біг  мені  [свідок ],  біг  мені  [поможи ],  etc.,  see 

Бог. 

біґа,  бігар,  Wd.  ‘pickaxe’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  — 

Subst.  джаїан,  кирка,  мотика. 

From  Hg.  csiga  -  biga  ’ts’,  Sulan  Slavica  4,  136  - 137. 

біґос  ‘ragout,  hashed  meat  and  cabbage  (sauerkraut)’, 
ModUk. ;  Ru.  бйгос ,  also:  бйгус  (Vasmer  1,  85),  Po.  bigos. 
—  Subst.  смажена  капуста  з  кришеним  м’ясом. 

From  ModHG.  Beiguss  РССтоцький  4,  215,  Beguss 
‘sprinkling,  watering’,  Потебня  РФВ.  1,  262,  Miklosich  13; 
inconceivable  is  the  derivation  from  ModHG.  Bleiguss, 
Bruckner  27,  cf.  Vasmer  1,  85. 

біда  1.  ‘misfortune,  trouble,  ill  luck;  mishap,  scrape; 
predicament,  plight,  misery,  need,  want’,  MUk.  во  вс'Ьс'ь  6  b- 
дахт>  (1489),  страсть,  бЬда  (1596  Зизаній),  бЬда  (XVII  с.)„ 
вт>  бидЬ  (XVII  с.),  бидьі  Gsg.  (1630),  OES.  бЬдьі  Арі. 
(XI  с.),  вт>  б'Ьдах'ь  (XII  с.),  бЬдою  Isg.  (XIV  с.),  бЬда; 
BRu.  бяда,  Ru.,  Ви.  беда,  OCS.  beda,  Ма.  беда,  sc.  bijeda, 
Cz.  bida  OCz.  bieda,  Po.  biada  :  bieda,  UpSo.,  LoSo.  beda.  — 


Deriv.  бідага,  -аха,  бідак,  бідар,  -ка,  -ський,  бідачка, 
бідйти,  бідка,  -ння,  -тися,  бідкувати[ ся] ,  бід¬ 
не  [се]  нький,  бідний,  бідніння,  бідність,  [з] бідніти, 
-гшати,  біднота,  біднята,  бідняжечка,  бідняк,  -ятко, 
-яцький,  -ячка,  бідолах[а],  бідолашний,  бгдуля,  біду¬ 
вання,  [по]бідувати,  бідяга,  etc.;  FN.  Бідак,  Біднень¬ 
кий,  Бідний,  Бідняк,  Бідун,  MUk.  БЬдняга  (1609  Тупиков 
75),  OES.  БЬда  (1453  ibid.),  Б'Ьдун'ь  (1408  ibid.);  GN. 

Бідйлівка,  Бідгвка.  —  Syn.  (про  нещасливий  випадок) 
пригода,  причина;  (розмовно)  халепа,  пеня;  (як  зло) 
безголов’я,  безголів’я,  лихо,  лиха  година;  (підсильно) 
негцастя,  горе;  see  also  злидні,  Деркач  23. 

PS.  *beda,  IE.  root  **bheidh-  :  **  bhoidh-  to  press,  per¬ 
suade’,  akin  to  Alb.  be  ‘oath’,  Goth,  baidjan  ‘to  force’,  Ole. 
beiota,  AS.  boedan,  OHG.  beitten  ‘to  press,  demand’,  etc., 
Berneker  1,  54,  РССтоцький  Slavia  5,  12,  Ляпунов  Изв.  31, 
34,  Pokorny  117. 

біда  2.  also  бідка  ‘cart,  tool  waggon’,  ModUk. ;  Po.  bida, 

bied[k]a.  —  Syn.  двоколісний  візок. 

From  Lat.  bigae  (<  bi-iugae)  ‘carriage  and  pair,  two- 
horse  team’,  under  the  f/e.  influence  of  біда  1,  Bruckner  25, 
Огієнко  PM.  1,  244,  Walde  -  Hofmann  1,  105. 

біець  see  бити. 

бізнес  ‘business’,  ModUk.;  BRu.  ts,  Ru.  бйзнес.  — 
Deriv.  AmUk.  бізнесовець,  -вий;  бізнесмен.  —  Subst. 
справа;  торгівля;  зайняття  в  торгівлі,  чи  промислі, 

Луговий  298. 

From  Е.  business,  businessman. 

бізон,  ‘Bos  americanus  :  bison’,  ModUk.,  BRu.  ts,  Ru., 
Ма.  биздн,  Po  bizon,  etc.  —  Deriv.  бізоновий .  —  Subst. 
дикий  бик  з  горбдм . 

From  LLat.  bisonf  the  ultimate  source  is  Teut.  :  AS. 
wesend  ‘wild  ox^  etc.,  Skeat  61. 


132 


133 


візувати  Wd.  ‘to  guarantee,  confirm’,  MUk.  бкзоватися 
‘to  believe’  (XVI— XVIII  c.  Дзже  StSl.  7,  160-161).  — 
Deriv.  бізун ;  безунка  q.  v. ;  MUk.  бкзентовати,  б-Ьзовань, 
бкзовно,  бкзоншаґ.  —  Subst.  потверджати,  Желехов- 
ський  1,  28;  доказувати ;  надіятися ,  Дзже  1.  с. 

From  Hg.  biz-  ‘really,  truly’,  Дзже  1.  c. ;  according  to 
Vincenz  13,  He.  візувати  comes  from  Rm.  a  bizui  ‘to  be 
able’. 

бій,  Gsg.  бою  ‘fight,  battle,  combat’,  MUk.  на  бои  (XV 
c.),  бой  (XVI  c.),  боем-ь  Isg.  (XVII  c.),  бой  (XVIII  c.), 
OES.  бон;  BRu.,  Ru.,  Ви.  бой,  OCS.  ubojb,  SC.  bdj,  Sin. 
bdj,  Cz.,  Slk.  boj,  Po.  bdj.  —  Deriv.  бієць  [[  боєць,  бійка, 
бійниця,  -йчий,  бійня,  бійцевий,  боєздатний,  -ність, 
боєпостачання,  боєприпаси;  ббіще,  ббїсько,  etc.;  FN. 
Боєслав,  Бій  -  Бійченко,  etc.  —  Syn.  битва. 

PS.  *bojb,  IE.  root  **bhoi-,  being  an  apophonic  variant 
of  **bhei-,  see  бити. 

бі[й]ка  SoCp.  ‘bull,  steer’,  first  recorded  in  the  XX  c.  — 

Subst.  бик,  бугай,  q-  v. 

From  Hg.  bika  ‘ts’,  Дзендзелівський  87. 

бік,  Gsg.  боку  ‘side,  flank,  edge’,  MUk.  от  бока  Gsg. 
(1489),  бокь  (1596  Зизаній),  бокь  —  бедро,  чресло 
(XVII  с.  Синонима  138),  боки  Npl.  (XVII  с.),  боку  Gsg. 
(XVIII  с.),  OES.  на...  боку  Lsg.,  из  бокоу  Gsg.  (1073 
Ізб.  Св.);  BRu.,  Ru.,  Ви.,  Ма.  бок,  SC.  bdk,  Cz.,  Slk.,  Po.,  etc., 
bok.  —  Deriv.  бочок,  -чйщв,  -чйти,  бокаса,  бокувати, 
боковий,  бічний,  -йця,  прибічний,  -ик,  -иця,  побічний, 
збочити,  зб вчений,  -ння,  одно-,  дво-бдкий,  одно-,  дво-, 
все-,  усе-бічний,  -вічність,  etc.;  FN.  Бочар,  Бочкдв- 
ський,  Бочок,  etc. ;  GN.  Бочапи,  Бочанйця.  —  Syn.  сто¬ 
рона. 

PS.  *boks  orig.  ‘rib’,  IE.  root  **bak-  ‘stick  as  a  support’, 
akin  to  Lat.  baculum  ‘stick’,  Gk  bdktron  ‘ts’,  Lith.  baksteleti 


‘to  push’,  Zupitza  KZ.  36,  234,  Berneker  1,  68  -  69,  Vasmer  1, 
101,  a.  o. 

білий  ‘white’,  MUk.  билого  Gsg.  (1583),  бкльїй 
(XVII  c.),  бкл-ь  (XVIII  c.)  ;  OES.  бкло,  бклн.  (XI  c. 
Остр.  єв) ;  BRu.  бели,  Ru.  белий,  OCS.  bels,  Ви.  бял,  Ma. 
бел,  SC.  bio,  Sin.  bel,  Cz.  bily,  Slk.  biely,  Po.  bialy,  UpSo., 
LoSo  bely,  Ca.  bjely,  Sli.  bjauli,  Plb.  b’ol.  —  Deriv.  біле- 

[се]нький,  білісенький,  білюсінький,  білясінький, 
біляв[ еньк]ий,  бгластий,  білястий,  білуватий,  бі¬ 
лан,  білений,  [ по ]білйти,  білизна,  білизна,  білиз¬ 
няний,  білязнярка,  білик,  білило,  білильний,  -ик, 
-иця,  білильня,  білина,  білйця,  біління,  білість, 
[ по]білгти ,  [по]білішати,  білля,  біл[оч]ка,  біл¬ 
ковий,  білок,  білковина,  білуга,  білуха,  білявець,  біля¬ 
ві  оч ]ка,  біляк,  біль,  etc. ;  several  compounds  with  біло-  : 

білобородий,  біловидий,  білоголова,  білогвардієць,  бі¬ 
логрудий,  білозір,  білокорий,  білокрилий,  -лець,  біло- 
крутка,  білосніжний,  білотурка,  білоус,  etc.;  FN.  Бі¬ 
лий,  Біленький,  Білецький,  Білйнський,  Білднь,  Біль- 
ський,  Білак,  Білаги,  Білан [ич],  Білик,  Біляк,  Біляш, 
Біленко,  Білокрйл[ий] ,  Білоус[ий],  Білошйцький , 
Білянський,  Білодід,  MUk.  БЬлйй  (1634),  Бильїй 
(1649),  Билець  (1618),  БЬлка  (1654),  Б-Ьлик-ь  (1545),  БЬ- 
лобород-ь  (1622),  Бкловерх-ь  (1530),  Б-Ьдокунь  (1672), 
БЬлоусь  (1654),  БЬлоусьій  (1618),  БЬляченко  (1692), 
а.  о.  (Тупиков  76  -  77,  498),  OES.  БЬловолод'ь  (Кримський 

2,  16);  GN.  Біла,  Білашів,  Білашівка,  Білашки,  Біле, 
Білети,  Біленьке,  Біленченківка,  Білецьке,  Білгород 
Дністровський,  Білгородка,  Білів[ці],  Білка,  Білків- 
ці,  Біляівка,  Біляш,  Білянський,  Біляни,  Білобережка, 
Білобджниця,  Біловгдське,  Білогорбдка,  Білокернйця,, 
- криниця ,  Білопілля,  Білозір’ я,  Білостдк,  Білогдрща 

(f/e.  from  orig.  Білогоща,  cf.  Худаш  157),  etc.  —  Syn. 


134 


135 


(як  лілея:)  лілейний,  лелійний,  (як  крейда:)  крейдя¬ 
ний. 

PS.  *bels,  IE.  root  **bhel-  ‘white’,  akin  to  Skt.  bhala- 
‘shine’,  Gk.  falaros  ‘bright,  shining’,  Lith.  balas  ‘white’,  etc. 
Berneker  1,  55  -  56,  Pokorny  118  - 119,  Herne  104  - 105. 

Білорусія,  Білорусь  GN.  Belorus,  Belorussia,  ModUk., 
BRu.  Веларусь,  Ru.  Белорусь,  Po.  Bialorus ,  etc.  —  Deriv. 

білорус[ин],  білоруска,  білоруський,  [по]білорущиг 
ти,  [по]білорущення,  білорусйзм,  MRu.  бклорусец-ь, 
бклорусскій  (XVII  с.  АкСл.  1,  377).  —  Syn.  Крйвія,  крй- 

вич,  крйвицький. 

From  БЬлая  Русь  (XVI  с.)  ‘White  Rus’  in  distinction 
from  Black  Rus,  Red  Rus,  and  Rus  itself ;  according  to  По¬ 
тебня,  ЖСт.  З,  1891,  117 — 118,  белая  means  ‘free,  indepen¬ 
dent  from  the  Tt.  yoke’;  this  is  rejected  by  Ламанский  ibid., 
245 — 246 ;  some  linguists  derive  the  name  from  бельїй  with 
reference  to  the  white  dress  of  Belorussians  and  their  pre¬ 
dominantly  blond  hair,  Карский  Белоруссьі  1,  117,  Perwolf 
Archiv  8,  22,  Kretschmer  Glotta  21,  117,  Vasmer  1,  73;  less 
probable  is  the  suggestion  of  Ильинский,  Slavia  6,  388,  de¬ 
riving  it  from  the  name  of  the  city  of  БЬльск'ь  on  the  БЬлая 
river ;  an  extensive  bibliographical  survey  of  various  attempts 
to  solve  the  etymology  of  “the  name  White  Russia”  is  offered 
by  Vakar,  ASEER  8,  201  -  213 ;  cf.  also  Расторгуев  ZfslPh. 
7,  220,  Кордуба  Sprawy  Narodowosciowe  6,  206  -  207.  Pasz- 
kiewicz  The  Origin  of  Russia  252,  Staszewski  33  -  35,  Мель- 
хеев  17,  РССтоцький  5,  101  -  106,  а.  о. 

біля,  dial,  піля,  ‘beside,  at,  by;  about,  close  by,  hard  by’, 
OES.  под[ь]ли,  подлк,  подле  (Гумецька  Мат.  і  досл.  4,  48). 

—  Syn.  коло,  край,  блйз[ько ],  Деркач  24. 

From  піля  <  *podlja,  cf.  Po.  podia,  po[d]le  ‘ts’,  Bruck¬ 
ner  425;  the  interchange  of  p\\b,  as  in  паркан  -  б аркан, 
пак  -  бак,  Не.  болоз  <  полоз,  etc.;  cf.  also  Шевельов  173. 

біль  1.  Gsg.  білі  see  білий. 


біль  2.  Gsg.  болю  ‘pain,  ache’,  MUk.  боль,  болю  Gsg. 
(XVII  с.),  боль  (XVIII  с.);  OES.  боль;  BRu.,  Ru.,  Ви. 
боль,  OCS.  Ьоіь  Ма.  болт,  SC.  bol,  Sin.  bol,  Cz.  bolesl,  Po. 
bdl,  UpSo.,  LoSo.  bolosc,  Plb.  biiol.  Deriv.  болість,  боліс¬ 
ний,  -ність,  -но,  [за-,  по-]  боліти,  болючий,  -чість, 
боляче,  болячка,  болящим,  больнйця,  -чний  (from  Ru.) ; 
MUk.  болЬзненко  (XVIII  с.),  болкзновати  (XVII — XVIII 
с.),  болЬзннй  (XVIII  с.),  болкзнь,  болЬсть  (XV — XVIII 
с.),  болЬти  (XV — XVIII  с.),  болячка  (XVI — XVIII  с.), 
болячковатоє  (XVIII  с.),  болящихь  (XVI  с.),  etc.  —  Syn. 
страждання,  мука,  Деркач  179. 

PS.  *ЬоІь,  IE.  base  **bheleu-  ‘to  hit,  to  make  weak  while 
beating’,  akin  to  OCo.  bal  ‘sickness’,  Goth,  balwa-wesei 
‘wickedness’,  OHG.  halo  ‘destruction’,  AS.  balu,  bealu,  bealo, 
OIc.  bol  ‘misfortune’,  E.  bale  ‘evil’,  Schmidt  KZ  32,  342,  Skeat 
44,  Holthausen  17,  Младенов  40,  Slawski  1,  40,  Pokorny  125, 
a.  o.;  less  convincing  is  the  derivation  from  G.,  Hirt  PBr. 
Btr.  23,  331,  as  well  as  from  *bolbjb,  Vaillant  RES.  22,  40; 
cf.  also  Vasmer  1,  105. 

більбас  see  бельбас. 

більйон  ‘billion’,  ModUk.;  BRu.  більен,  Ru.  биллидн 
(since  1803),  Ви.  билион,  Po.  bilion,  etc.  —  Deriv.  більйд- 
новий,  -днний.  —  Subst.  мільйон  мільйонів. 

From  Fr.  billion  ‘a  million  of  millions’,  coined  in  the 
XVI  c.  to  express  ‘a  double  million’  ( :  Lat.  bi-  ‘double’  and 
-illion  an  abbr.  of  million ),  see  трильйон ;  the  Mod.  Fr. 
billion  now  means  ‘a  thousand  millions’  only,  Skeat  60,  Ga- 
millscheg  108. 

більмб  ‘cataract  (in  the  eye),  wall-eye;  corneal  spot, 
leucoma’,  MUk.  бклмо  (XVII  c.),  билмо  (XVIII  c.),  OES. 
бЬльмо  (АкСл.  1,  392);  BRu.  бяльмо,  Ru.  бельмо  (since 
1789,  wanting  in  Vasmer  1,  73),  Sin.  belno,  belmo,  Cz.  belmo, 

Slk.,  Po.  bielmo.  —  Deriv.  більмастий,  більмуватий.  — 
Subst.  білява  плямка  на  бчній  рогівці,  Тимченко  170. 


136 


137 


From  білий,  Q-  v. ;  re.  suffix  -ьто  cf.  РССтоцький  1,  28. 

більший  ‘bigger,  greater’,  MUk.  болій,  бблшїй  (1596 
Зизаній),  болій,  вящшїй  :  бблшїй  .. .  болте  (1627  Берин- 
да),  болшій  —  болій,  вящшій,  множайшій  (XVII  с.  Сино- 
нима  138),  болшій  (XVIII  с.),  OUk.  больши,  большь  (1347 
Тимченко  122),  болше  милЬ  (1377  Тимченко  121);  OES. 

большии;  BRu.  бдльши,  Ru.  бдльший  and  большдй  ‘big, 
great’,  OCS.  bol’ijb,  f.  bol’si;  adv.  Ьоі’ьвьті,  SC.  b'dlji.  Sin. 
bolji;  Cz.,  Slk.,  Po.  in  PN.  only  :  Boleslav,  Bolemir,  etc.  — 

Deriv.  більшати,  -аннл,  більше,  більшенький,  біль¬ 
шість,  з-,  по-,  при-  більшувати,  -більшу вання ;  abbr. : 
більш;  (from  Ru. :)  большевйзм,  большевйк,  -іщький, 
-йчка,  etc.  >  більшовизм,  більшовик,  -іщький,  -йчка, 
etc.,  f/e.  бичовйк  and  бушовйк,  РССтоцький  PF.  12,  423. 

PS.  *ЬоІьіь,  і.  *ЬоІьН,  IE.  root  **bel-  :  **bol-,‘ strong’, 
evidenced  in  Skt.  bdliydn  ‘stronger’,  Gk.  beltion,  belteros 
‘better’,  Lat.  debilis  ‘weak’,  Osthoff  IF.  6,  1-2,  Berneker  1, 
72,  Pokorny  96,  a.  o. 

більярд  ‘billiards’,  ModUk.;  BRu.  ts,  Ru.  би[л]льярд 
(since  1780),  Ви.  билярд,  Po.  bilard,  etc.  —  Deriv.  біль¬ 
ярдний,  більярдовий.  —  Subst.  старовинна  гра  кулями 

на  спеціальному  столі;  іноді  вживана  назва  трильйо¬ 
на,  Q-  v. 

From  Fr.  billard,  formed  by  suffix  -ard  from  Fr.  bille 
‘ball’,  Gamillscheg  107,  Skeat  60. 

бім!  interj.  imitating  the  high  sound  of  a  small  bell  : 
tinkle  -  tinkle !  ModUk.  only;  Po.,  Cz.,  Slk.  bim!  —  Deriv. 

бім  -  бам!  бімкати,  бімкнути,  бімкання,  Wd.  бімбати, 
-аннл;  FN.  Бімба. 

An  о/р.  interj.  —  a  variant  of  бам! ,  9-  v.,  РССтоць¬ 
кий  3,  142. 

біо-  a  compound  -  forming  element  ‘bio-’  in  such  words, 

as  біогенез[а] ,  біографія,  біодинаміка,  біологія,  біоме¬ 


ханіка,  etc.,  ModUk. ;  known  to  all  other  SI.  Subst. 
(seldom)  житте-,  e.  біографія  :  життєпис,  біогра¬ 
фічний:  життєписний;  here  also  біологія:  наука  про 
життя,  а.  о. 

From  Gk.  bios  ‘life’. 

бір  1.  Gsg.  бору  ‘pine  wood,  pine  forest,  coniferous 
forest’,  MUk.  борт,  (XV— XVIII  c.),  OES.  бор-ь,  seldom 
б-ьр-ь  (1073  Ізб.  Св.);  BRu.,  Ru.,  Ви.,  Ma.  бор,  SC.  bor,  Sin. 
bor,  Cz.,  Slk.  bor,  Po.,  UpSo.  bor.  —  Deriv.  борівка,  боро¬ 
вий,  -йк,  -йнка,  боровичок,  etc.;  FN.  Боровець,  Боро¬ 
вий,  Боровик,  Бордоський,  Боровикдвський,  Боркдв- 
ський,  Бірчак,  etc.;  GN.  Борова,  Борове[нка] ,  Боров- 
кгвка,  Бордвно,  Бордвське,  -кий,  Боровуха,  Боровиків, 
Боровша,  Боровичі,  -иця,  Бгрча,  (rivers:)  Бор[к]ова, 
Боровенька,  Боровик.  —  Syn.  сосновий  ліс. 

PS.  *bors  ‘pine;  pine  forest’,  IE.  root  **bher-  :  **bhor- 
‘to  stick  out’,  Walde  -  Pokorny  2,  162,  164 ;  cognates  in  OIc. 
bgrr  ‘tree’,  OE.  beam  ‘forest’,  OHG.  baro  ’ts’,  Schrader  BB. 
15,  287,  Holthausen  18,  Kiparsky  1,  61-62,  a.  o.;  less  per¬ 
suasive  is  the  derivation  from  G.,  Hirt  BB.  24,  254,  Berneker 
1,  76,  a.  o.;  according  to  Bruckner  15,  36  and  Archiv  39,  4, 
42,  139,  the  word  is  related  to  bara  ‘swamp’ ;  doubtful. 

бір  2.  Gsg.  біру  and  бору  Wd.  ‘tax,  impost,  custom’, 
ModUk. ;  Ru.  dial.,  Ви.  бир,  SC.,  Sin.  Mr,  Cz.  sber.  —  Deriv. 
бірчий,  бірувати ;  here  also  бйрче.  —  Subst.  податок. 

From  Rm.  Mr  'tax’,  Шелудько  2,  127;  less  convincing 
are  attempts  to  derive  it  from  SI.  *-birati,  Berneker  1, 
57,  Vasmer  ZfslPh.  5,  285,  or  from  Hg.  ber  ‘ts’  respectively, 
Miklosich  13. 

біржа  ‘stock  -  exchange’,  ModUk.;  BRu.  ts,  Ru.  (since 
1705),  Ви.  бйржа,  Po.  birza,  etc.  —  Deriv.  біржовий,  -UK. 
—  Subst.  установа  для  торгівлі  товарами  або  цінни¬ 
ми  паперами  та  для  складання  торговельних  угод. 


138 


139 


From  ModHG.  Borse,  Шелудько  1,  21,  РССтоцький 
4,  238 ;  G.  and  Rom.  cognates,  e.  g.,  Du.  beurs,  Fr.  bourse,  It. 
borsa,  are  derived  finally  from  Gk.  byrsd  ‘hide,  skin  of  which 
purses  were  made’,  Kluge  39,  Gamillscheg  161 ;  see  also 
бурса. 

бірувати  Wd.  (Cp.)  ‘to  be  able’,  first  recorded  in  the 
XIX  c.  —  Deriv.  бірувлйвий  (Vincenz  13).  —  Subst. 

могти. 

From  Rm.  a  birui  ‘ts’,  Vincenz  1.  c. 

бірюза  ‘turquoise’,  ModUk. ;  BRu.  біруза,  Ru.  бирюза, 
MRu.  берюза  (XVI  c.),  берюски  Gsg.  (1582 — 1583),  Bu. 

бирюза,  SC.  piruz.  —  Deriv.  бірюзовий.  —  Syn.  туркус, 

q.  v. 

From  Tk.  Osm.  firuzau,  the  ultimate  source  being  Pers. 
piroza  ‘ts’,  Lokotsch  49,  Дмитриев  38. 

біс  1.  ‘devil,  demon,  dickens,  Satan’,  MUk.  6bce  Vsg. 
(1489),  дЬмонь,  бЬсь,  чоргь  (1596  Зизаній),  бЬсь  (XVII — 
XVIII  с.),  OES.  6bca  Gsg.  (XI  с.  Остр.  єв.),  бЬсь  (XI — 
XV  с.) ;  Ru.  бес,  OCS.  besz,  Ви.  блс,  Ма.  бес,  SC.  bijes 
‘rage,  fury,  madness’,  Sin.  bes,  Cz.  bes,  Slk.  bes,  Po.  bies,  GN. 
Po.  Biasowice.  —  Deriv.  бісеня,  бісдерево,  бісик [ u] , 

[з ]бісити[ся ],  бгсів[ ський ],  біснуватий,  -тість,  біс¬ 
нуватися],  [з]бішений,  etc.  ;FN.  БЬсолЙсовь  (1495), 
Б'Ьсищев'ь  (1495),  БЬсищевичь  (1545),  БЬсковичь  (1613), 
БЬсковь  (1475),  БЬсовь  (1657),  etc.  (Тупиков  498);  GN. 

Бішкин,  Віще,  Бішанівка,  Бішівка.  —  Syn.  нечйстий, 

а.  о.,  see  чорт. 

PS.  *besz  <  *bed  -  зг,  IE.  root  **bhdi-  ‘to  fear’,  cf.  Lith. 
baisa  ‘fear’,  baisus  ‘horrid,  dreadful’,  Lat.  foedus  ‘nasty’  Gk. 
pithekos  ‘ape’,  Berneker  1,  56,  Pokorny  161 — 162. 

біс  2.  ‘encore’,  ModUk.,  BRu.  ts,  Ru.  бис,  Po.  bis.  — 
Subst.  ще  раз. 

From  Lat.  bis  ‘twice’,  АкСл.  459 — 460. 


бісер  ‘glass  beads,  pearl’,  MUk.  бисерь  (XV  c.),  бй- 
серь:  перла,  женчугь  (1627  Беринда),  бисерей  Gpl.  (XVII 
с.),  OES.  бисьр-ь  (XI  с.  Остр.  єв.),  з  бисеромь  Isg.  (1392), 
бисерь  (XV  с.)  ;  BRu.  ts,  Ru.,  Ма.  бйсер,  OCS.  biszrz, 
biserz,  SC.  b'iser,  OCz.  biser.  —  Deriv.  бісерйн[ к ] а,  бісер¬ 
ний.  —  Syn.  перла,  жемчуг,  Тимченко  90. 

From  OAr.  busra,  Ar.  buszr  ‘gift’,  Slawski  JP,  23,  408; 
cf.  also  Мелиоранский  ИзвОРЯС  10:4,  117,  Lokotsch  30, 
Тимченко  1.  c. 

біскуп  ‘bishop  (of  the  Western  Church)’,  MUk.  бискупь 
(1455),  Римского  бискупа  Gsg.  (XVII  c.),  OUk.  бискупь 
Краковскьій  (1347),  OES.  бискупьі  Npl.;  з  бискоупомь 
(1399)  ;  Ru.  бйскуп  (Vasmer  1,  88),  SC.  Uskup,  Sin.  biskup, 
Cz.,  Slk.,  Po.  biskup.  —  Deriv.  біскупство,  -ський;  MUk. 
кь  бискупицькому  Dsg.  (1445),  бискупій  (1599),  бискуп- 
лимь  Isg.  (1586),  бискупщизньї  Gsg.  (XVI  c.),  бискупство 
(XVII  c.) ;  FN.  Біскуп.  —  Subst.  католицький  єпископ. 

From  Po.  biskup,  and  this  again  from  OHG.  biscof;  the 
ultimate  source  is  Gk.  eptskopos,  Berneker  1,  58,  РССтоць¬ 
кий,  Slavia  5,  12,  Kluge  32  -  33,  Тимченко  91,  Richhardt  38; 
see  єпископ. 

бісмут  see  вісмут. 

бісурка  see  босорка.  —  бісурмен  see  бусурмен. 

біфштекс,  also  біфстекс,  Wd.  (from  Ро.)  біфштик 
‘beefsteak’,  ModUk. ;  BRu.  біфштзкс,  Ru.  бифштекс,  Bu- 
бифтек,  Po.  bifsztyk,  etc.  —  Subst.  добре  набита  й  ско¬ 
ро  припечена  воловина,  Кузеля  44. 

From  Е.  beefsteak  ‘ts’,  Kirkconnell  9. 

блават  ‘silk  material’,  Bot.  ‘corn-flower’,  see  волошка; 
MUk.  вь  блаватахь  Lpl.  (XVII  c.),  блавати  Арі.  (XVIII  c.), 
•oy  блаватньїхь . . .  шатах  (XVIII  c.) ;  Ru.  dial,  блаватка 
‘corn-flower’  (Vasmer  1,  89),  OCz.  blavat  ‘corn-flower’, 


140 


141 


Po.  blawat  ‘corn  -  flower ;  silk  material’.  —  Deriv.  блаватас, 

блаватень,  блаватна,  блаватий,  -иль,  блаватний 
‘blue;  silk-’.  —  Subst.  шовкова  тканина  (блакитна) ; 
убрання  з  блакйту,  Тимченко  94. 

From  Po.  blawat  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  MHG. 
bid,  blawe  ‘blue’,  Miklosich  13,  Berneker  1,  58,  Herne,  93, 
Richhardt  35,  a.  o. ;  cf.  also  Plb.  blove  ‘blue’,  Lehr  38. 

благати  ‘to  implore,  beseech,  supplicate,  appeal,  invoke’, 
MUk.  умилосерджаю:  благаю  (1627  Беринда);  благати 
(XVII  с.),  благаймо  (1717),  блатаємь  (XVIII  с.),  OES. 
блажити  ‘beare,  celebrare’  (XI — XIII  с.) ;  OCz.  bldhati,  Slk. 
blahat’si  ‘to  like’,  Po.  (from  Cz.)  blagac  (since  the  XV  c.), 
OPo.  blogac.  —  Deriv.  благальний,  -ання,  -аючий.  —  Syn. 

гаряче,  покірно  просити,  молйти[сь ];  лагодити 
просьбою  (XVII  с.),  Тимченко  94-95. 

A  MUk.  neologism  (XVII  с.),  formed  on  the  basis  of 
благо  and  блажити;  the  orig.  meaning  ‘to  calm,  soothe  (by 
praying)  ’  was  developed  into  the  contemporary  ‘to  implore’, 
Огієнко  PM.  1,  244;  see  благо. 

благий  ‘blessed,  pious,  good,  kind,  benevolent;  futile, 
worthless,  insignificant,  frivolous,  trifling’,  MUk.  бл[а]гь 
(XV  c.),  благо  (XVIII  c.),  OES.  благь  (XI  c.  Остр.  єв.); 
BRu.  благі  ‘bad’,  Ru.  благой  ‘good;  bad’,  OCS.  blags  ‘good, 
benevolent’,  Ви.,  Ma.  благ,  SC.,  Sin.  blag  ‘good’,  Cz.  blahy 
‘blessed’,  Po.  (from  Uk.)  blahy  ‘worthless,  insignificant’; 

see  also  благо.  —  Deriv.  благенький,  благість ;  FN. 
Благий.  —  Syn.  благословенний,  щасливий;  добрий, 
зичливий;  малозначний,  безварт[іс]ний,  нісенітний. 

From  OCS.  blags,  see  благо;  the  meaning  ‘good’  >  ‘bad’ 
is  based  on  tabu  substitution,  Havers  133,  Преображенский 
1,  27,  Vasmer  1,  90,  Slawski  1,  35  -  36,  a.  o. ;  less  convincing 
is  the  etymology  of  Berneker  1,  58,  connecting  it  with  Gk. 
blexros  ‘weak’,  Lat.  flaccus  ‘withered;  flabby’,  followed, 
among  others,  by  Огієнко  PM.  1,  244  -  245. 


благо  'good,  blessing,  welfare,  weal’,  MUk.  зо  благами 
(1681);  OES.  благо  (1073  Ізб.  Св.),  болото  (XI  с.),  не  бо- 
логом-ь  Isg.  (Сл.  плк.  Іг.);  BRu.  conj.  балазе,  Ru.  благо, 
dial,  бдлого,  бдлозе,  OCS.  blag  о,  Ви.,  Ма.  благо,  SC.  blago. 
Sin.  blago,  Cz.  adv.  bhaho,  blaze,  Po.  adv.  blogo,  LoSo.  adv. 

blozko.  —  Deriv.  благосний,  благостиня,  блажен[ний] , 
блаженство,  блаженствувати,  блажити;  many  com¬ 
pounds  with  благо-  :  благовістити,  Благовіщення,  бла¬ 
говолити,  благодать,  благоденствувати,  благодіяти, 
благородний,  б лагорозумний ,  благословити,  -венний, 
-вення,  б лаготворйти ,  -творний,  благочестивий,  -че- 
стя,  благочинний,  etc.,  Wd.  не-з-болдга  =  не-з-добра 
(Желеховський  1,  511).  —  Syn.  добро,  see  also  майно,  Дер¬ 
кач  24. 

From  OCS.  blago  <  *bolgo,  having  genuine  ES.  cognates 
in  old  pleophonic  forms  болото,  бологодЬть,  as  well  as  in 
the  contemporary  BRu.  балазе,  Ru.  dial,  болого,  Uk.  dial. 
не-3-болдга;  IE.  root  **bhelg- :  **bholg-  ‘to  shine’  evidenced 
in  Skt.  bhargas-  ‘shine’,  Latv.  balgans  ‘white’,  Toch.  AB. 
palk-  ‘to  burn’,  a.  o.,  Pokorny  124. 

блазень  ‘buffoon,  clown ;  fool,  wag,  jester’,  MUk.  юрод, 
дурен  глупий  блазень  (1596  Зизаній),  блазнове  ( 1 600 — 
1605),  кощунник:  блазен,  жартоблйвьій  (1627  Беринда), 
за  . . .  блазнями  Ipl.  (XVIII  с.),  OES.  блазнитель  ‘deceptor’, 
блазньньїи  ‘errans,  vagus,  fallax’;  BRu.  блазен,  Ru.  бла¬ 
зень,  OCS.  blazns,  blazna  ‘error,  mistake’,  Ви.  блазнене, 
блазнитель,  Ma.  блазненье,  SC.  blazniti,  Sin.  blazen,  Cz. 

blazen,  Po.  blazen,  UpSo.  blazn,  LoSo.  blaz[a]n.  —  Deriv. 

блазеня[тко] ,  блазпик,  блазнюк,  -юха,  -ючка,  бла¬ 
зенський,  -ство,  [з ]блазнйтися,  блазнувати,  -ання; 

MUk.  блазнь,  потрЬшбніє,  омйлка  (1627  Беринда).  —  Syn. 

людина  без  розсудку,  без  мізку,  дурень,  дурник,  Тим¬ 
ченко  97;  Wd.  (Lk.)  незрілий,  малолітній,  Приймак  РМ. 
2,  449;  see  also  бевзень,  бевзь. 


142 


The  attempts  to  explain  the  word  etymologically  have 
not  yet  been  successful;  explanations  offered  by  Berneker 
1,  58-59:  from  PS.  *blazns  <  **bhlos  -no  -  ‘swelling,  puf¬ 
fing  up’,  or  from  PS.  *ЬоІгьпо,  *bolzina  ‘swelling,  bump’ 
respectively,  are  to  be  rejected  for  both  semantic  and  phono¬ 
logical  reasons;  equally  dubious  are  its  connections  with 
благий  Miklosich  14,  Charpentier  Archiv  29,  5,  a.  o.,  and 
with  *btyd,Q  (:  *bl$d-zn-),  Jokl  Archiv  28,  1-2,  29,  12;  it 
seems  more  likely  that  the  word  is  akin  to  Latv.  blazma 
‘gleam,  glimmer’,  IE.  root  **bhla§-,  a  variant  of  **bhleg-, 
cf.  Lat.  flamma  ‘flame’,  Gk.  flegma  ‘burning,  inflammation’, 
etc.,  Pokorny  124 — 125,  Walde  -  Hofmann  1,  510;  on  this 
hypothesis  it  would  orig.  mean  ‘delusive  light,  ignis  fatuus’, 
cf.  OCS.  blazns  ‘error,  mistake’,  etc.,  see  also  Vasmer  1,  90; 
a  deformation  of  блазень  is  found  in  Uk.  бевзень,  бевзь, 
q.  v. 

блак,  Gsg.  блаку  Wd.  ‘lacquer,  rosin,  tar’,  first  recorded 
in  the  XX  c.  (Дзендзелівський  ЛБюлетень  6,  39).  — 

Deriv.  блакдвка,  [ ви-,  на-,  по-,  пере- ]  блокувати.  — 
Subst.  смола,  якою  просмолюють  човни  та  рибальські 

снасті,  Дзендзелівський  1.  с. 

A  de-etymologized  form  from  об-лак[увати ],  see  лак. 

блакитний  ‘[sky-]blue,  azure’,  MUk.  блакитний  (1562), 
вь  полю  блакитномь  Lsg.  (1585),  вт>  блекитномь  полю  Lsg. 
(1597),  блакитно  adv.  (XVII  с.),  блакитний  (1669),  блакит¬ 
ній  (XVIII  с.),  блакотноє  (XVIII  с.)  ;  BRu.  блакітни, 
SC.  (from  Cz.)  blakitan  (1870),  Cz.  blankytny,  Slk.  blanky- 

tovy,  Po.  blgkitny.  —  Deriv.  блакитненький,  блакитну¬ 
ватий,  блакитніти,  -гшати,  блакить,  блакитно¬ 
окий,  жовтоб лакйтний ;  MUk.  блакитносвктльїй  (XVII 
с.) ;  FN.  Блакитний  (pseudonym  of  Елланський).  —  Syn. 
блаватний,  лазуровий ;  see  also  голубий. 

From  Po.  btykitny,  the  ultimate  source  being  LLat. 
blanchetus,  blanketus,  blanquetus,  Berneker  1,  58,  ІІІелудь- 


143 

ko  1,  22,  Тимченко  98-99,  Zar§ba  JP.  30,  21-22,  Rich- 
hardt  34,  Herne  93. 

блам  ‘fur’,  MUk.  два  бламьі  (1496),  бламь  (1596),  пол- 
тора  блама  (XVIII  с.) ;  Po.  Ьіат.  —  Subst.  штука  хутра 
певної  міри,  Тимченко  98. 

From  Po.  blam  which,  in  turn,  comes  from  ModHG. 
Flamm  (<MHG.  vlamene)  ‘ts’,  Bruckner  ЗО,  Шелудько  1, 
22,  Тимченко  1.  c.,  Richhardt  35;  (direct  from  G. :)  РССтоць- 
кий  4,  159 — 160. 

бланк,  Wd.  блян[о] к  ‘form;  blank  endorsement’,  Mod- 
Uk.  BRu.,  Ru.  ts  (since  1836),  SC.  bl&nko,  Po.  blank,  etc.  — 

Deriv.  бланковий;  бланко.  —  Subst.  аркуш  чистого  па¬ 
перу  із  надруком  назви  установи  для  офіційного  ли¬ 
стування. 

From  Fr.  blanc  ‘white,  clean’,  Преображенский  1,  28, 
АкСл.  1,  500,  Gamillscheg  112. 

бланя  Wd.  ‘fur  coat,  pelisse’,  first  recorded  in  the  XIX  c. 

—  Subst.  хутряний  одяг  у  гуцулів. 

From  Rm.  bldna  ‘ts’  which,  in  turn,  comes  from  SoS. 
blana  (<  *bolna),  see  болона,  Шаровольський  1,  58,  Ше¬ 
лудько  2,  127,  Cioranescu  86-87. 

блатнйй  ‘thieves’,  criminal’,  ModUk.,  BRu.  блатньг, 

Ru.  блатной,  блатний.  —  Subst.  злодійський,  босяць¬ 
кий. 

From  Ru.  блат  ‘crime’,  see  блят. 

t 

блекнути,  блякнути  ‘to  fade,  wither’,  ModUk.;  BRu. 

блякнуць,  Ru.  блекнуть,  Po.  blaknqc - Deriv.  блеклий, 

[з] бляклий.  —  Syn.  бліднути  (про  зорі,  місяць),  Дер¬ 
кач  25. 

PS.  *blekngti,  IE.  root  **bhleik-  ‘to  shine’,  Pokorny  157; 

Po  blaknqc  >  Uk.  блякнути,  BRu.  блякнуць,  under  the  f/e. 


144 


145 


influence  of  blady  ‘pale,  faint’,  Berneker  1,  63;  see  also  the 
following  word. 

блекота,  dial,  also  блекіт,  блекот  ‘Hyosciamus  niger 
L. :  henbane’,  also  ‘Aethusa  Cynapium  L.,  Cicuta  virosa  L.’ 
a.  o.,  MUk.  блекотноє  насЬня  (1776);  Ru.  блекот,  Bo.  ble- 
kot.  —  Deriv.  блекот[н ]йцл,  FN.  Блекот.  —  Syn.  беле- 
nd,  білуй,  вовчі  ягоди,  дур-зілля,  зуб’ятнж,  зубнйк, 
куряча  сліпота,  люляк,  німиця,  риндирйнда,  сп’ячка, 
Makowiecki  184  - 185 ;  see  also  болиголова, 

PS.  *blekota,  *blekot'b,  IE.  root  *bhleik-  ‘to  shine’,  cf. 

блекнути ;  велена. 

блекотати,  блеяти  ‘to  bleat’;  fig.  ‘to  chatter,  gossip, 
speak’,  MUk.  блекотанье  (1596  Зизаній),  блекотаня  (XVII 
c.),  OES.  блекающа;  блЬюще;  блекотати;  BRu.  бляяць, 

Ru.  блекотать,  блелть,  Bg.  блея,  Ма.  б  лев,  блека,  SC. 

bleknuti,  blejati,  Sin.  blekati,  bleketati,  blejati,  Cz.  blekati, 
blekotati,  Po.  blekotac,  UpSo.  blekac.  —  Deriv.  блекіт, 

блекотання,  блеяння.  —  Syn.  белькати,  белькотати, 
белькотіти,  мекати. 

0/p.  formations  akin  to  Gk.  blexaomai,  Alb.  bl' eg  Eras, 
ModHG.  bloken ,  E.  bleat,  etc.,  Berneker  1,  59  -  60,  Pokorny 
154-155. 

блендати  see  плентатися, 
блеск  see  блиск, 
блеяти  see  блекотати. 
близ  =  близько,  see  близький. 

блйзна  ‘scar,  mark’,  MUk.  блйзна,  загоєнои  раньї  знак 
(1627  Беринда),  OES.  блйзна  ‘cicatrix’;  BRu.  блюзна,  Ru. 
блйзна,  SC.  blizni  Npl.  ‘defect  in  the  web’,  Cz.,  Slk.,  Po. 
blizna  ‘scar’,  UpSo.  bluzna,  LoSo.  bluzna  ( bluzna )  ‘ts’.  — 

Deriv.  близнуватий,  Wd.  заб лйзнитися ,  -нюватися; 


FN.  Близнак;  Близниченко  (1672  Тупиков  479).  —  Syn. 
знак;  шрам. 

PS.  *blizna,  IE.  root  **bhli-  ‘to  shine’,  also  ‘scar’;  BRu. 
and  So.  forms  go  back  to  **bhlii-,  a  parallel  root  to  **bhll-. 
Specht  117,  Pokorny  155-159;  hardly  akin  to  близький, 
as  assumed  by  Berneker  1,  61,  Walde  -  Hofmann  1,  517, 
Vasmer  1,  92  -  93,  a.  o. 

близозіркий,  близорукий  ‘short  -  sighted,  myopic’,  first 
recorded  in  the  XIX  c.,  BRu.  блізарукі,  Ru.  близорукий 
(since  1731).  —  Deriv.  близорукість.  —  Syn.  близькозд- 
рий,  короткозорий,  низькозорий,  Огієнко  PM.  1,  246. 

Compounded  of  близ-  and  зір,  see  s-  v. ;  близорукий  < 
*blizozorsks  is  a  f/e.  formation  influenced  by  рука.  Собо- 

левский  147,  Огієнко  1.  с. 

близький  ‘near,  nigh,  close  by’  MUk.  близко  (XVI  c.), 
наближшьій  (1588),  близких  Gpl.  (1665),  близкиє  по  мечу 
(XVIII  с.),  близко  приближай  ся  (1770  Політика  51), 
OES.  близокои  Dsg.  (XI  с.  Остр.  єв.),  близокь,  близокомь 
(XIV  с.) ;  BRu.  блгзкі,  Ru.  близкий,  OCS.  blizs,  Ьіігь, 
Ьіігьпь,  Ви.  блйзгк,  Ма.  блйзок,  SC.  blizak,  Cz.  blizky, 
Slk.  blizky,  Po.,  LoSo.,  UpSo.  blizki,  Ca.  blezci,  Plb.  blaizek. 

—  Deriv.  близенний,  поблизький,  блйзь[ко],  близе- 
[се]нький,  близина,  близькість,  близнюк,  -ня[та], 
[з-,  на-,  при-]близйти[ся] ,  [з-,  на-,  при-] б лишати¬ 
ся],  ближній,  [ най] б лйжчий ,  ближчати;  compounds: 
близькозначний,  б лизькоздрий ,  близькосхідний,  etc.; 

MUk.  близкота,  близнець,  -ниця,  близкопришльїй,  -прий- 

дучий;  FN.  Близький,  Близенко,  Близняк,  etc.  GN.  Близ- 
нйця  Ц  Ближнйця,  Близнюки,  Ближня  Дилгівка;  Astr. 
Близнята.  —  Syn.  недалекий;  сусідній,  Деркач  25. 

PS.  *blizs-ks,  IE.  root  **ЬШУ-  ‘to  strike,  push;  to  be 
contiguous’,  akin  to  Lat.  fligo,  ere  ‘to  strike’,  Gk.  Ion.  flibo 
‘I  press’,  Berneker  1,  61  -  62,  Walde  -  Hofmann  1,  517,  Po¬ 
korny  160  - 161. 


| 


146 


147 


блик  ‘gleam,  glimpse’;  also  interj.  =  блим!;  ModUk. 
only.  —  Deriv.  блйкати,  -ання,  блйшути.  —  Syn.  блим! 
блись! 

The  word  seems  to  be  a  variation  of  блиск  q*  v., 
РССтоцький  3,  145;  Slavia  5,  13;  Cz.  blikati,  Po.  blikac  ‘to 
squint,  look  askance’  (<ModHG.  blicken,  Machek  34)  are 
in  no  connection  with  it ;  see  б  ЛІК. 

блим!  interj.  indicating  a  sudden  flash  of  light  :  flash!, 

ModUk.  only  —  Deriv.  блимати ,  -ання,  блимнути.  — 
Syn.  блик!,  блись! 

A  variant  of  блик!,  q.  v.,  РССтоцький  3,  146;  Archiv. 
35,  349. 

блин,  блинець  see  млинець. 

блинда  Wd.  (Не.)  ‘exanthema’,  first  occurrence:  XIX  с. 

—  Subst.  висипка. 

From  Rm.  blinda  ‘ts’,  Шелудько  2,  127,  Cioranescu  88. 

блиндйй  Wd.  (He.)  ‘tender,  soft’,  first  occurrence: 
XIX  c.  —  Subst.  ніжний,  м’який. 

From  Rm.  blind,  ‘ts’,  Шелудько  2,  127,  Cioranescu  88 

блиск,  Wd.  блеск,  also  бляск  ‘shine,  glare,  glance,  gleam, 
glimmer,  lustre’,  MUk.  блиск-ь,  з  блеску  (XVIII  c.),  OES. 
блЬскь  (1073  Ізб.  Св.),  блєск'ь,  блискь  (XIV  с.) ;  BRu. 
бліск,  бляск,  Ru.  блеск,  OCS.  blestati  ‘to  shine’,  bliscanije; 
Ви.  бльскам,  Ма.  блескот,  SC.  blesak,  Sin.  blisk  ‘light¬ 
ning’,  Cz.  blesk,  Slk.  blisti  sa  ‘it  is  lightning’,  Po.  blysk,  blask, 
LoSo.,  UpSo.  blysk,  Plb.  voi-blasten.  —  Deriv.  ви-,  від¬ 
блиск,  блискавий,  блискавиця,  -йчний,  блискавка,  блис- 
кавкдвий,  блискати,  -ання,  блискітка,  блисконути, 
блискотати,  блискотіти,  -іння,  блискотливий,  блис¬ 
кучий,  -чість,  блиснути,  блистіти,  блись!,  блищак, 
блищати,  -ання,  блищик ,  Wd.  блискоокий,  блйскавник, 


блйскальце,  блйсканка,  блищак,  блищйця ;  ON.  Вли- 
щангвка,  Блищанка,  etc.  —  Syn.  відсвіт. 

Uk.  блиск  is  a  b/f.  from  a  genuine  блискати  <  *blesk- 
ati  ‘to  shine’,  блеск  being  a  direct  continuation  of  *blbsks; 
OES.  блкек-ь  comes  from  PS.  *blesks,  an  apophonic  for¬ 
mation  to  *blbsks;  IE.  roots  **bhloif)-,  **bhlig-  ‘to  shine , 
Berneker  1,  63,  Trautmann  34,  Pokorny  157;  Wd.  бляск 
(since  the  XVII  c.)  as  well  as  BRu.  бляск  is  a  borrowing 
from  Po.  blask,  Тимченко  106. 

блиха  see  блоха. 

блідий  ‘pale,  faint’,  MUk.  блЬдьій  (XVII  c.),  бляди 
(XVII  c.  Гептаглот  16),  OES.  блЬд-ь,  блЬдьій;  BRu.  блед- 
ни,  Ви.  бледний,  OCS.  bleds.  Ви.,  Ма.  блед,  SC.  blijed, 
Sin.  bled,  Cz„  Slk.  bledy,  Po.  blady,  UpSo.,  LoSo.  bledy,  Plb. 

bledaics.  —  Deriv.  блідавий,  -вість,  бліде[се]нький,  блі- 
дісінький,  блгдний,  -ність,  блідуватий,  -тість,  блі¬ 
дість,  блідота,  блідниця,  блідніти  [ з-,  по-]  бліднути, 
блідо;  compounds:  блідо-лйстий,  -лйций,  - рожевий , 
-синій,  etc.;  FN.  Блідюк;  ON.  Блідча.  —  Syn.  (хороблй- 
вого  вигляду)  безкровний,  Деркач  25. 

PS.  *ЬШ-ь,  IE.  root  **bhbid-  ‘pale,  whitish’,  evidenced 
in  AS.  blot  ‘pale’,  OHG.  bleizza  ‘paleness’,  Alb.  bl’eronj 
‘green,’  etc.,  Berneker  1,  60,  Pokorny  160. 

блік  ‘speck  (patch)  of  light;  highlight’,  ModUk.;  BRu. 
ts,  Ru.  блик  (since  1803),  Po.  blik,  Cz.  blik!  —  Deriv.  блі- 
ковий,  блікувати.  —  Subst.  блищик,  відблиск  світла 
на  картині ;  очищений  від  олова  злиток  срібла. 

From  ModHG.  Blick,  АкСл.  1,  513,  Bruckner  29,  Ma¬ 
chek  34. 

бліндаж  ‘blindage,  shelter,  dugout’,  ModUk.;  BRu.  ts, 
Ru.  блиндаж  (since  1836),  Po.  blindaz,  etc.  —  Deriv.  блін¬ 
дажний,  бліндажу  вати  [ся] ,  (fromRu:)  бліндирувати- 


148 


149 


ся[ ся ].  —  Subst.  прикриття  в  окопах ;  опанцеровання 
вагона,  автомобіля,  тощо. 

From  Fr.  blindage  ‘ts’  (:  blinder  ‘to  armour’),  АкСл.  1, 
514,  Gamillscheg  116. 

бліх  ‘bleaching  [-ground]’,  MUk.  блехи  (1631  Шелудь- 
ко  1,  22);  BRu.  блех,  Po.  blich.  —  Deriv.  бліхар,  бліховня, 
блгхувати.  MUk.  бЬлйлникь  :  блЬхар-ь,  бЬлилница  :  блЬ- 
харня  албо  прачка  (1627  Беринда).  —  Subst.  білення  по¬ 
лотна;  місце,  де  білять  полотно. 

From  MHG.  bleiche  ‘bleaching’,  Шелудько  1.  с., 
РССтоцький  4,  164. 

блок  ‘block;  bloc’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  (since  1780),  Po. 
blok,  etc.  —  Deriv.  блоковий,  блокувати[ся] ,  блочний; 
блокнот,  блокгавз,  блокшив;  here  also  блокада,  -дний. 
—  Subst.  прилад,  що  ним  пересувають  тягар;  тимча¬ 
сова  угода  між  політичними  групами,  державами, 
тощо. 

From  ModHG.  Block  ‘ts’,  РССтоцький  4,  230,  Преобра- 
женский  1,  ЗО. 

блондин  ‘blond  (fair  -  haired)  man’,  ModUk. ;  BRu. 
бландзгн,  Ru.  блондин  (since  1891),  Po.  blondyn,  etc.  — 
Deriv.  блондйн[оч]ка,  блондйнистий.  —  Subst.  біля- 
вець,  людина  з  русявим  волоссям. 

From  Fr.  blondine  or  ModHG.  blondine  (f.)  respectively, 
the  ultimate  source  being  LLat.  blundus  ‘reddish,  fallow’, 
Kluge  36,  Skeat  64,  Pokorny  157. 

блоха,  dial,  блиха  ‘PQlex  irritans  :  flea’,  MUk.  фбрось  : 
блоха  аб[о]  комар-ь  об  [о]  плод  молевт.  (1627  Беринда), 
блохи  Gsg.  (1770  Політика),  блихи  Npl.  (XVIII  с.), 
OES.  блохьі  Gsg.,  бл-ьх-ь  ||  бглох-ь  Gpl. ;  BRu.  блиха,  Ru. 
блоха,  Ви.  блгха,  SC.  buha,  Sin.  bolha,  Cz.  blecha,  Slk. 
blcha ,  Po.  pchla,  dial,  plecha,  Ca.  blexa,  Sli.  pxla,  LoSo.  pcha, 


UpSo.  p[lo]cha,  Plb.  ЬШхд.  —  Deriv.  блішка,  блошанка, 
б  лошачий,  блошиний,  -йстий,  блошлйвий,  блошнйця, 
б  лошиця,  -йчний,  -йчник;  FN.  Блоха,  Блдхин ;  MUk. 
Блоха  (1674),  Блошка  (1552),  Блошчич'ь  (1615  Тупиков 

49,  479).  GN.  Блощйнці. 

PS.  *ЬІ'ьха,  IE.  **blusa,  cf.  Lith.  blusa,  Latv.  blusa,  OPr. 
GN.  Blus-kaym,  Gk.  psylla,  Arm.  lu,  Afghan  vraza,  Berneker 
1,  62  -  63,  Trautmann  35,  Machek  34,  a.  o. ;  Uk.  блощиця 
‘bed  -  bug’  =  *ЬІгх-ьк-іса;  cf.  also  Огоновський  36. 

блуд  ‘fornication,  lechery’ ;  Wd.  also  ‘error,  mistake, 
fault’,  MUk.  блудь  (1499),  блоудь  (XV  c.),  блуди  Npl. 
(1598),  од  блуду  Gsg.  (XVII  c.),  блуденя,  блудіти  (XVII  c. 
Гептаглот  16),  блудами  Ipl.  (XVIII  с.),  OES.  блоудь  (1073 
Ізб.  Св.);  BRu.,  Ru.  блуд  ‘fornication,  lechery’,  OCS.  blgd'b 
‘porneia’,  Ви,  Ma.  блуд,  SC.  blud,  Sin.  blgd,  Cz.,  Slk.  bind, 
Po.  blqd,  LoSo.,  UpSo.  blud,  Plb.  blgdal  ‘he  went  astray’.  — 

Deriv.  [ з за-]блудйти,  блудливий,  -вість,  [о]блуд- 
ний,  -ність,  блудник,  -йця,  блудяка,  за-,  при-блуда, 
блудяга,  -яжка,  блудодійство,  блудодіяння,  блудство; 
Wd.  блуден,  блудило,  (Не.)  блудькати  (Гнатюк  ЕЗб.  26, 
333);  MUk.  блудничіи  (XVII  с.),  блудодЬя  (XVII  с.)  блу- 

додЬянньїй  (XVII  с.)  etc. ;  FN.  Блуденко,  Приблуда,  MUk. 
Блудило  (1546  Тупиков  49),  OES.  Блудь  (XIV  с.  ibid.) ;  GN. 

Блудів,  Блудше.  —  Syn.  розпуста;  Wd.  also  помилка. 

PS.  *blgds  ‘error’  —  an  apophonic  variant  of  *blgd-,  cf. 
OCS.  blgdb  ‘idle  talk,  drollery’,  Ru.  блядь  ‘whore’;  IE.  root 
**bhlendh-  :  **bhlondh-  evidenced  in  Lith.  blgsti  ‘to  sleep;  to 
add  flour  to  the  meal’  :  blandaus,  -ytis  ‘to  cast  down  one’s 
eyes  (in  shame)’,  Latv.  blensties  ‘to  be  short-sighted’  : 
blandities  ‘to  loiter  around’,  OIc.  blunda  ‘to  dose,  slumber’, 
Sw.  blunda  ‘to  shut  the  eyes’,  Dan.  blunde  ‘to  nap’,  E.  blunder 
’to  flounder,  act  stupidly’,  Berneker  1,  60,  62,  Trautmann 
34  -  35,  Endzelin  KZ.  52,  112,  Skeat  65,  Pokorny  157  - 158. 

блуза  see  блюза. 


150 


блукати  ‘to  wander,  rove  (about),  roam,  stroll,  ramble’, 
MUk.  блукав  (1666),  блукатися  (XVI  c.)  ;  блукаю,  блука¬ 
ють  (XVIII  c.)  ;  BRu.  блукаць,  Cz.  dial,  bloukati,  Po.  blq- 
kac.  —  Deriv.  блукання,  блуканина,  блукач[ка] ,  блу- 
кацький,  блукаючий.  —  Syn.  ходити  без  цілі,  тиняти¬ 
ся,  тулятися,  Тимченко  104;  dial,  блудити. 

According  to  Berneker  1,  62,  it  is  derived  from  блуди¬ 
ти,  see  блуд,  with  a  f/e.  influence  of  лук  <  *lgks,  q.  v. 

блювати  ‘to  vomit’,  MUk.  блюваньє  (1627  Беринда), 
блювати  (XVIII  c.),  OES.  бльваниє,  избльвати;  Ru.  бле- 

вать,  ocs.  bl’bvati,  bljuvati,  Ви.  блювам  |[  бьлвам,  Ma. 
блуе,  SC.  bljuvati,  Sin.  bljuvati,  Cz.  bliti,  Slk.  bl’uvat’,  Po. 
blwac  ||  blue,  LoSo.  bluwas,  UpSo.  bl[w]ac  ||  bluwac,  Plb. 
bl’avo.  —  Deriv.  блюваки,  -ання,  блювотина,  -йння, 
блювотний,  Wd.  блювак,  -ачка,  блювне,  блювнйк.  — 
Syn.  викидати  з  себе,  віддавати,  вертати;  see  also 
вомітувати. 

PS.  *bl’bvati  ‘ts’,  IE.  root  **bhleu-  ‘to  flow,  swell,  etc.’, 
cf.  Lith.  bliauti,  bliuvati  ‘to  roar’,  Latv.  bl’aut  ‘ts’,  Gk.  fled, 
flyo  ‘to  swell,  flow  over,  etc.’,  Berneker  1,  64,  Trautmann  35, 
Pokorny  158. 

блюдо  ‘dish;  charger’,  MUk.  блюдо  (1596  Зизаній), 
блюдо  :  миска  албо  мйса  (1627  Беринда),  на...  блюдЬ 
(XI  с.  Остр.  єв.),  блюдо,  блюдва,  блюда  Npl. ;  BRu.  блю¬ 
да,  Ru.,  Ви.  блюдо,  OCS.  bijudo,  bljuds,  Ма.  бльудо,  SC. 
bijudo,  bljuda,  ОРо.  bluda,  LoSo.,  UpSo.  blida,  ‘table’.  — 

Deriv.  блюдце,  блюдечко,  блюдолиз,  -ець,  -ка,  лизо¬ 
блюд;  FN.  Блюдолиз.  —  Syn.  миска,  тарілка,  Кузеля  45. 

PS.  *bljud-b  borrowed  from  Goth,  biups  ‘trapedza,  table’, 
cf.  OHG.  biot,  AS.  beod,  OIc.  bjod,  AS.  bead,  OE.  beod  ‘table ; 
dish’,  Miklosich  15,  Berneker  1,  64,  (extensively:)  Kiparsky 
1,  193  - 194,  296. 


151 


блюза  ‘blouse’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  (since  1838),  Ви., 
Ма.  блуза,  Po.  bluza,  etc.  —  Deriv.  блюз[оч]ка.  —  Subst. 
верхній  одяг,  сурдут,  Кузеля  45. 

From  ModHG.  Bluse  ‘ts’,  РССтоцький  4,  208,  223. 

блюзнити  ‘to  blaspheme,  use  profane  language ;  to  scoff 
at  sacred  things’,  MUk.  хулю,  ганю,  блюзню  (1596  Зизаній, 
1627  Беринда),  блюзнити  (XVII  с.) ;  Po.  bluznic.  —  Deriv. 

блюзнір,  -ка,  -ство,  -ський.  —  Subst.  зневажно  казати 
проти  Бога  й  святих  речей;  гудити,  ганити,  лаяти. 

From  Po.  bluznid  ‘ts’,  Тимченко  105,  РССтоцький  Slavia 
5,  13,  Richhardt  36. 

блюзнути  Wd.  ‘to  spurt  out,  gush  out’,  ModUk.;  SC. 
bljuznuti.  Sin.  bljuzgati,  Po.  bluzfgjnqc.  —  Subst.  випли¬ 
сти,  бухнути. 

From  Po.  bluznqc,  Slawski  1,  35. 


блюстй  ‘to  guard,  watch’,  блюду,  (1596  Зизаній),  OUk. 
блюстй  (1341),  OES.  блюстй,  блюстися;  BRu.  блюсьць 
Ru.  блюстй,  OCS.  bljusti,  bljudg,  SC.  bljusti  (XIII — XVIII 
c-)-  —  Deriv.  блюденіе  (1596  Зизаній),  блюстйтель  (1631). 
—  Subst.  стерегти,  Тимченко  106. 

PS.  bljusti,  IE.  root  **bheudh-  ‘to  guard,  watch’,  see 
будити;  re.  SI.  ju  <  **eu  cf.  Meillet  58. 


блюхнути  Wd.  ‘to  spurt  out,  gush  out’,  first  recorded 


in  the  XIX  c.  —  Syn.  блюзнути,  бухнути,  Желеховський 


A  contamination  product  from 
nymu,  see  s.  vv. 


блюзнути,  and  бух- 


блющ  ‘Hedera  helix  L.  :  ivy’,  MUk.  смілакс-ь,  блющ, 
бпих,  с-ьплетаєтея  древу  (1627  Беринда),  OES.  блющь; 
SC.  bljust,  Sin.  bljusc,  Po.  bluszcz,  LoSo.  blysc  (old)  bli§6 
UpSo.  bluse,  for  other  SI.  see  плющ.  -  Deriv.  блющеваті 


152 


153 


—  Syn.  борощаник,  бречитан,  брочетан,  брйца,  глис¬ 
няк,  повійка,  прочитан,  Makowiecki  174 ;  see  also  плющ. 

PS.  *bl)'uscb,  connected  with  *bhvati,  see  блювати, 
Strekelj  Archiv  27,  65,  Berneker  1,  65,  Bruckner  30,  Siawski 
1,  35 ;  others  refer  it  to  Goth,  biugan,  Gk.  feugo,  with  the 
orig.  meaning  ‘winding  plant’,  Ильинский  Archiv  29,  486, 
РФВ.  62,  257 ;  cf.  also  Osten  -  Sacken  IF.  24,  238  -  239. 

бля  Wd.  see  для. 

блявкати,  блявкнути  Wd.  ‘to  use  improper  (obscene) 
words’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  —  Syn.  ляпати,  бле- 

котати. 

According  to  РССтоцький,  Slavia  5,  13,  it  is  a  variant 
of  блекотати,  q-  v. ;  yet,  it  seems  more  probable  to  be  a 
contamination  of  блеяти  and  нявкати,  see  s.  vv. 

бляга  (Андрусишин-Крет  35),  бляґа  (Рудницький  З, 
122),  also  бляґа  (Бойків  70)  ‘boasting,  blustering,  hoax’, 
first  occurrence:  XX  c. ;  Po.  blaga.  —  Deriv.  бляї ер,  -ка, 

бляіерство,  -ський,  [з]бляіувати,  -ання.  —  Subst. 
удавання,  неправда,  видумка,  Кузеля  45. 

From  Fr.  blague  ‘childish  (untrue)  story’,  Gamillscheg 

112. 

блякати,  блякнути  see  блявкати,  блявкнути;  блекнути. 

блянкет  Wd.  ‘form;  blanket’,  ModUk. ;  Po.  blankiet 
form’.  —  Syn.  бланк ;  subst.  (шерстяний)  ліжнж. 

From  ModHG.  Blankett  ‘form’,  РССтоцький  4,  214;  the 

ultimate  source  of  блянкет  =  ліжник  is  E.  blanket,  con¬ 
nected  with  the  name  of  Thomas  Blanket  of  Bristol  who  first 
made  them  in  the  XIV  c.,  Radford  14. 

блят  1.  ‘[table-]plate;  painter’s  frame;  weaver’s  loom’, 
MUk.  блятьі  Npl.,  блятов-ь  Gpl.  (XVIII  c.) ;  Po.  blat.  — 
Deriv.  MUk.  блятикт>  (XVIII  c.).  —  Subst.  плита,,  по¬ 
кривка  (на  піч),  покриття;  ткацький  прилад,  Кузе¬ 
ля  45. 


From  ModHG.  Btatt  'ts\  РССтоцький  4,  227;  hardly 
through  the  medium  of  Po.  blat,  as  assumed  by  Шелудько 
1,  22. 

блят  2.  (Львів)  ‘friendly,  co-operative’,  (Рудницький 
З,  1 22) ,  first  recorded  in  the  XX  c. ;  Ru.  блат,  Po*  blat.  — 
Deriv.  блят  бути,  [ за] б ляту вати ,  [за]блятований. 
—  Subst.  приязний,  -но  here  also :  по  блату  ‘по  протек¬ 
ції’ ,  Багряний  2,  139. 

From  Yi.  blat  ‘agreeable,  consentient’,  Landau  Archiv 
24,  142  - 143,  Christiani  Archiv  32,  265,  Vasmer  1,  91 ;  Los, 
JP.  1,  297,  derives  Po.  blat  from  ModHG.  *Blatt  ‘paper  - 
money’. 

бляха,  Wd.  блеха  (Наддністрянщина)  ‘iron -plate,  tin¬ 
plate,  tin’,  MUk.  бляха  (XV — XVII  c.  Худаш  70),  бляхи 
Арі.  (XVII  c.),  блаха,  бляха  (XVIII  с.),  OES.  блех’чи 
(XV  с.) ;  BRu.,  Ru.  бляха,  Po.  blacha;  here  also  Sin.  pleh, 
Cz.  plech,  Slk.  pl’ach[aj.  —  Deriv.  бляхар,  -ня,  -ство, 
ський,  бляхувати,  бляшаний,  -нка,  -нковий,  бляшка; 

MUk.  бляхмаль  (XVIII  с.),  бляхнкр'ь  (XVII  с.),  бляхов- 
никт>  (XVII  с.),  бляховьій  (XVI — XVIII  с.),  бляшаньїй 
(XVIII  с.),  бляшка  (XVII — XVIII  с.),  бляшковьій  (XVIII 
с),  бляшньлй  (1748).  —  Subst.  платдк  з  металу;  рід  по¬ 
суди;  відзнака  {сторожа),  Кузеля  45;  тонкий  мето¬ 
ловий  плат,  Тимченко  106. 

Uk.  бляха  is  a  hyperistic  form  of  Wd.  блеха,  which 
alongside  OES.  блех’чи  testifies  a  direct  borrowing  from 
MHG.  blech;  according  to  Шелудько  1,  22,  followed  by  Rich- 
hardt  35,  a.  o.,  the  word  comes  from  Po.  blacha;  this  as¬ 
sumption  (in  view  of  блех’чи,  блеха)  must  be  rejected; 
derivation  from  ModHG.  Blatt,  Тимченко  106,  though  se¬ 
mantically  seductive,  cannot  be  accepted  either  because  of 
the  phonological  difficulties  involved,  Худаш  70;  cf.  also 
Miklosich  14,  Berneker  1,  59,  Briickner  28,  Korbut  PF.  4, 


154 


435,  458,  Огієнко  PM.  1,  114,  РССтоцький  4,  167,  Machek 
373,  а.  о. 

бляхман,  Wd.  блахман  ‘vapor,  mist  exhalation’,  MUk. 
бляхмаль  ‘enamel’;  Po.  blachmal  ‘cataract;  mist’.  —  Deriv. 

colloq.  бляхмана,  пускати,  бляхманом  очі  занести  = 

одурити,  обманути. 

From  Po.  blachmal  ‘cataract,  mist’,  the  ultimate  source 
being  ModHG.  Blachmal,  Slownik  PAN  1,  540  -  541. 

бльохнути  dial,  ‘to  fall  into  water’  (Житомірщина,  Па¬ 
ламарчук  ЛБюлетень  6,  23),  first  recorded  in  the  XX.  c.  — 
Subst.  нирнути,  упасти  в  воду,  Паламарчук  1.  с. 

A  variant  of  блюхнути,  0-  v. 

бо  conj.  ‘for,  because’;  also  part,  for  emphasis;  MUk., 
OES.  ts;  BRu.  Ru.  (from  Uk.)  ts,  OCS.  bo,  SC.,  Cz.,  Slk., 
Po.  ts.  —  Deriv.  see  або.  —  Syn.  тим  що,  тому  що,  че¬ 
рез  те  що,  з  тог  причини  що;  Wd.  позаяк;  part,  справ¬ 
ді,  але  ж,  Тимченко  107. 

PS.  *bo,  an  apophonic  variant  of  *ba,  see  6a. 

боа  ‘Boa  constrictor  :  boa ;  fur  -  boa,  tippet’,  ModUk. ; 
BRu.,  Ru.  (since  1836),  Bu.  ts,  Po.  boa,  etc.  —  Subst.  змій  - 

полоз;  довгий  пушистий  гналик  для  жінок. 

From  Fr.  boa  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Lat.  boa, 
Gamillscheg  117,  Skeat  65. 

бобар  see  бобир. 

бобер,  Gsg.  бобра,  Wd.  бібр,  Gsg.  бобра  ‘Castor  biber  : 
beaver’,  MUk.  бобрьі  Npl.  (1456),  безт>  бобра  (1576),  бо- 
брувт»  два  (1706),  OES.  бобрі»,  бебрт»;  BRu.  бобер,  Ru. 
бобр,  бобер,  Ви.  бебер,  SC.  dab  аг,  Sin.  bober,  b[r]6ber,  Cz., 
Slk.  bobr ,  Po.  bobr,  GN.  Biebrza,  LoSo.  bober,  UpSo.  bobr, 

bebr.  —  Deriv.  бобрик,  -овий,  -ом,  бобровий,  -ина,  боб- 
ровнйк,  боброгд;  MUk.  бобровникт»  (XV— XVIII  с.),  бо- 


155 


бровньїй  (XVIII  с.),  бобровництво  (XVI  с.),  бобровщина 
(XVI  с.),  бобровий  (XV — XVIII  с.) ;  here  also  бебрянт»  in 

Сл.  плк.  Іг. ;  FN.  Бобрик,  Боберський,  Бобргвський; 

MUk.  Бобренко  (1654),  Бобриковичт»  (1461),  Бобруенко 
(1586  Тупиков  480);  GN.  Бобер,  Бобрйщ,  Бобрйчі,  Бо- 
бргвник[и],  Боброво,  Бобрдвиця,  Бобруйки;  (rivers  :) 
Бобрйщ,  Бобрик,  Бобргвка,  etc.  (Кат.  річок  158). 

PS.  *bobrs  :  *bebrs  ( :*ЬьЬгь ),  a  term  common  to  the 
IE.  group  of  languages,  originally  signifying  a  ‘brown’ 
aquatic  animal,  cf.  Skt.  babhrus  ‘[red-]brown;  great 
ichneumon’,  Av.  bawro,  bawris  ‘beaver’,  Lat.  fiber,  Lith. 
bebras,  babras,  AS.  beofor,  E.  beaver,  etc.;  IE.  **bhe-bhr-us 
is  a  redupl.  form  of  the  root  **bher-  ‘brown’,  Berneker  1,  47, 
Trautmann  28  -  29,  Skeat  52,  Kluge  30,  Walde  -  Hofmann  1, 
490-491,  Pokorny  136-137,  Шевельов  106,  a.  o. 

бобик  see  біб. 


бобйль  hist,  ‘poor  landless  peasant’,  OES.  бобьіль,  Ru. 
FN.  Бобьіль  (1654  Тупиков  50).  —  Subst.  безземельний 
селянин;  бідггяк. 

From  Ru.  бобйль  o f  obscure  origin,  cf.  Vasmer  1,  97-98. 


бобйр,  dial,  also  бобур,  бубар  (Черкащина  ЛБюлетень 
6,  9)  ‘Acerina  rossica  :  small  fish  of  the  perch  family’,  Mod¬ 
Uk.  only. 


According  to  РССтоцький,  Slavia  5,  11,  бобйр  is  con¬ 
nected  with  бобер,  Q-  v. ;  it  seems  more  likely,  however,  that 
the  word  and  its  dial,  variants  are  derived  from  *bobs  >біб 


by  the  suffixes 


-up,  -yp, -ap. 


бобковець  ‘Laurus  nobilis  :  laurel’,  ModUk.  only.  — 

Deriv.  бобкдвий  лист[ок].  —  Syn.  лавр,  пахуче  зілля, 
Makowiecki  204. 

Derived  from  біб ,  Q-  v. 


бабок  see  біб. 


156 


157 


бобур  see  бобир. 

бов!  interj.  imitating  deep  sound  of  a  bell;  ModUk.  — 

Deriv.  бовкати ,  -ання,  бовкнути,  бовкало,  бовкун, 
-чик.  —  Syn.  бам!,  бом! 

An  о/р.  interj.,  РССтоцький  3,  144. 

бовван,  Wd.  also  балван  ‘wooden  block,  pole,  column, 
image,  idol,  statue’,  fig.  ‘blockhead,  loggerhead,  clumsy 
person’,  MUk.  истукант»,  вьілитьій  бол-ьван-ь  (1596  Зиза- 
ній),  истукан'ь  :  вьі'литьій  (болван),  улитьій  (1627  Берин- 
да),  в . . .  бовванЬ  (XVIII  с.)  ;  OES.  б'ьл’ван'ь  (1073  Ізб. 
Св.),  блван-ь,  болвана,  here  also  бл'ьван'ь  in  Сл.  плк.  Іг. ; 

BRu.  балван,  Ви.  болван,  МВи.  балванг  (XIII  с.),  SC. 
balvan,  bolvan,  Sin.  balvan,  bolvan,  Cz.,  Slk.  balvan,  Po.  bal- 

wan.  —  Deriv.  бовванйще,  бовванський,  бовваніти, 
-нячити;  MUk.  болванець  (XV  с.),  болванскьш  (XV  с.), 
болво-фалство,  -хвалство  (XVII  с.),  болво-хвалца,  -хвал- 
ница  (XVII  с.),  балвохвалка,  -лница  (XVII  с.),  etc.;  FN. 
Болвані.  (1580  Тупиков  58).  —  Subst.  великий  шмат  де¬ 
рева,  дерев’яний  образ,  божок  (поганський) ,  Тимченко 
52;  щось  велике,  неозначене ;  божок ;  неповоротна 
людина,  Кузеля  45. 

Doubtless,  бовван  (<  bslvans)  was  borrowed  from  a 
Tk.  language,  the  ultimate  source  being  Pers.  pahlavan,  pa- 
hlivdn  ‘hero,  fighter,  athlete’  (SI.  >  ‘wooden  block,  image, 
in  his  honour’  >  ‘statue,  idol’).  It  is  very  improbable,  as 
Корш  ИзвОРЯС.  8  :  4,  2-3,  also  in  Archiv  8,  651,  assumes, 
that  the  Pers.  pahlavan,  pahlivan  came  to  PS.  through  a  Ka¬ 
zakh  mediation,  since  the  borrowing  into  Tk.  and  its  intro¬ 
duction  into  SI.  had  proceeded  at  a  time  when  the  Kazakh 
language  did  not  exist ;  the  Tk.  language  which  seems  to  have 
had  mediated  here  was  probably  one  of  the  NW.  Tk.  lan¬ 
guages,  perhaps  Cumanic,  Menges  21  -  22 ;  the  form  балван, 
with  its  SI.  congeners,  seems  to  have  been  directly  borrowed 
from  an  Altaic  language,  while  Lith.  balvonas  is  close  to  the 


non  -  Ru.  SI.  forms,  Menges  1.  c. ;  cf.  also  Преображенский 
34  -  35,  Berneker  1,  41,  Мелиоранский  ИзвОРЯС.  7  :  2,  274  - 
275,  Lokotsch  129,  Bulat  Slavia  2,  620  -  622,  Buga  ZfslPh. 
1,  40  -  43,  РССтоцький,  Slavia  5,  10,  Огієнко  PM.  3,  231, 
Slawski  1,  26,  Дмитриев  21,  a.  o. 

бовгар  Wd.  ‘herdsman,  cowherd’,  MUk.  бовгарь  (XVII 
c.  Шаровольський  1,  63).  —  Deriv.  бовгарка,  -рський.  — 

Subst.  пастух  рогатої  худоби  у  гуцулів,  Шаровольський 

1.  с. 

From  Rm.  boudr  ‘herdsman’,  the  ultimate  source  being 
Lat.  bo[v]arius  ‘ox-,  neat’s’,  Шаровольський  55,  63,  Шелудь- 
ко  2,  127,  Cioranescu  89,  Vincenz  9. 

бовдур  ‘funnel  (of  a  chimney) ;  dense  black  cloud ;  thick 
smoke;  idol;  trunk  (of  a  tree),  stump’,  fig.  ‘awkward  fel¬ 
low,  dunce’,  MUk.  бовдурь  (XVIII  c.) ;  Ru.  dial,  бблдирь, 
булдйрь  ‘funnel’.  —  Subst.  димар,  димова  труба  звер¬ 
ху  на  хаті,  ЛБюлетень  6,  9;  каші  над  кухнею,  комин, 
затичка;  неотеса;  бовт,  Кузеля  46;  see  also  димар. 

According  to  Rasanen  FUF.  26,  136,  borrowed  from 
Chu.  paldar  ‘wing  of  a  building’,  pal  ‘funnel,  chimney’;  cf. 
also  Vasmer  1,  102,  142;  (extensively:)  Наконечна  145-146. 

бовкун  Wd.  ‘single  ox  attached  to  a  plow’,  ModUk. 

only.  —  Subst.  віл,  що  запряжений  одинцем,  Шароволь¬ 
ський  1,  55. 

From  Rm.  bou  ‘ox’  with  suffix  -yu  as  in  скакун,  кри¬ 
кун,  etc.,  Шаровольський  1.  c.,  Cioranescu  100  - 101. 

бовт  ‘fisherman’s  rod  (to  scare  fish  into  a  net) ;  stick 
to  mix  lime;  bolt,  iron  pin’;  dial,  ‘rotten  egg’  (Черкащина 
ЛБюлетень  6,  9)’,  fig.  ‘stupid  person’,  MUk.  бовть  (XVIII 
c.),  Ru.  болт,  Sin.  bolt  ‘precipice’,  Po.  b eltac  ‘to  splash’.  — 
Deriv.  бовтам,  бдвтиця,  бовтйш ,  -тдк,  -тун,  -тюк, 

бовтати[ся],  б6втнути[ся] ;  бовть!;  dial,  бовтй- 
ЩЄ,  болтйще  (Нижнє  Подністров’я  ЛБюлетень  6,  39). 


158 


159 


PS.  root  *bblt-  ‘to  shake,  stir,  agitate’,  Berneker  1,  118, 
РССтоцький  4,  146,  also  Slavia  5,  15,  Loewenthal  WuS.  10, 
147,  Kiparsky  SEEJ.  8,  218,  a.  o. 

бовфа  see  больфа. 

бовч,  also  бовчь,  SoCp.  ‘hole  in  the  creek’,  first  re¬ 
corded  in  the  XIX  c. ;  unknown  to  other  SI.  —  Deriv. 

бдвчик:  што  вода  поумьгват.  —  Subst.  ставок,  Кири- 
ченко  РМ.  5,  85. 

An  о/p.  formation  :  *bbl-k-jb,  see  бов! ,  бовкан¬ 
ня,  бовкати,  etc.,  Ро.  belk  ‘wir  wodny,  nurt,  gl§bia’,  bel- 

czak  etc.;  here  also  бовть!  бовтати,  Ru.  болтать,  Po- 
beltac  <  *bblt-,  Балецкий  StSl.  4,  400,  see  the  preceding 

word  бовт. 

Бог,  [Пан-] Біг  ‘God’  MUk.  богь,  буг,  OUk.,  OES.  богь, 
abbr.  бь;  BRu.,  Ru.,  Ви.,  Ma.  бог,  OCS.  bogs,  SC.  bog.  Sin. 

bog,  Cz.  buh,  Slk.  boh,  Po.  bog,  Ca.  buog,  LoSo.  bog,  UpSo. 

boh,  Plb.  bug.  —  Deriv.  богиня,  -huh,  божество,  бджик, 
божичка,  божище,  божевілля,  -гльний,  божник,  бож¬ 
ничок,  божниця,  -йчка,  божок,  бдзя,  божий,  божесь¬ 
кий,  без-,  по-,  на-божний,  божитися,  etc. ;  here  also  ба¬ 
гатий,  збіжжя,  убогий,  etc.,  see  s.  vv. ;  several  compounds: 

богдан ,  -ка,  бого-любйвий,  -любний,  богомолець,  бого¬ 
слов,  Богомати,  Богородиця,  Богоявлення,  Дажбог, 
Стрйбог;  etc. ;  бігме,  далебі,  пробі,  спасибі,  etc. ;  also  in 
expressions  like  Божа  Мати,  божа  пташка  (= бджіл¬ 
ка ),  божим  старець  (=кобзар),  божий  волик,  божа 

кордвка,  божа  роса,  (=молоко) ,  божа  постіль  (== тру¬ 
на ),  etc.;  MUk.  богоблагательньїй  (XVII  с.),  богобойне, 
-ний,  -ность  (XVI — XVIII  с.),  богобоязливий  (XV  с.), 
богобоязннй  (XVIII  с.),  боговати  (XVIII  с.),  боголю- 
бець  (XVI — XVII  с.),  богомаза  (XVIII  с.),  богомолеіуь 
(XV — XVIII  с.),  богомольство  (XVI  с.),  богонько  (XVIII 
с.),  бгословье  (1489),  богословь  (XVII  с.),  etc.;  божба 
(XVII  с.),  божевольньїй  (XVIII  с.),  божескьій  (XVII  с.), 


божество  (XVII— XVIII  с.),  божий  (XV— XVIII  с.),  бо¬ 
житися  (XVI— XVIII  с.),  божница  (XVI— XVIII  с.),  OUk. 
божий  (1375,  1388),  богомолье  (1376,  etc.;  PN.  Богдан, 

Богдар,  Божидар,  Богумйл[а ],  Богу  слав  [  а ],  Богухва- 
л[а],  Богута,  Богуша,  Божена,  etc.;  FN.  Богун,  Бо- 
жик,  Божко,  Божок,  Божейко,  Богонос,  Богуславський, 
Богдрський,  Богушевич,  -вський,  Богомолець,  Божедан, 

etc.;  MUk.  Богдань  (1483,  1527,  1607),  Богдашко  (1675), 
Богомазь  (1667),  Богуславь  (1677),  Богухваль  (1555), 
Божко  (1692  Тупиков  54  -  57);  GN.  Божагдра,  Богдани, 
Богданівна,  Богдангвці,  Богдашів,  Богода,  Богодарів- 
ка,  Богодарово,  Богодухів,  -ка,  Богоявленка,  -нське, 
Боголюби,  Боголюбівка,  Богопдль,  Б огородицьке ,  Бо- 
городичне,  Богородчани,  Богуни,  -ський,  Богугиі,  Бо- 
гушівка,  Богуслав,  -ець,  -ка,  -ський,  Божа  Воля,  Бо- 
жедарівка,  Бджів,  Божків,  -ка,  Бджиків,  -ці,  etc.  —  Syn. 
Всемогучий,  Всевишній,  Господь,  бгова,  Шаддай 

(Франко),  Wd.  (Не.)  ЛЛей,  q-  v. 

PS.  *bogs  ‘god’,  IE.  root  **bhag-  ‘to  allot,  assign,  ap¬ 
portion’,  cf.  Skt.  bhagah  ‘giver,  lord’,  Av.  baga-  ‘lord,  god’, 
ModPers.  bag  ‘god’ ;  although  it  is  not  quite  impossible  that 
SI.  *bogs  was  borrowed  from  Iran.  (Scythian),  yet  it  seems 
more  probable,  in  view  of  such  words  as  багатий,  убогий, 
небога,  etc.,  that  it  was  only  akin  to  Iran,  forms  and  the 
meaning  ‘god’  evolved  from  ‘the  giver,  he  who  allots’  in¬ 
dependently  in  both,  SI.  and  Indo-Iran.  groups,  Berneker 
1,  66  -  67,  Vasmer  1,  98,  Pokorny  107 ;  O.  and  MUk.  богь 
(with  h  instead  of  g)  influenced  the  Ru.  pronunciation 
boh  in  Moscow  and  elsewhere  in  Russia,  Vasmer  1,  98. 

богатий  Wd.  see  багатий. 

богила  see  болйголов. 

богонк  AmUk.  ‘bohunk’,  first  recorded  in  the  XX  c.; 
Po.  bohon[e]k. 


160 


161 


From  AmE.  bohunk;  Th.  Capek  calls  bohunc  “a  port¬ 
manteau  word  that  originated  in  a  confusion  between 
Bohemians  and  Hungarians",  cf.  Mencken  295;  according 
to  П.  Зварим  of  Vegreville,  Alta.,  it  is  derived  from  Uk. 
Бдгоньку!  ‘oh  God!’  used  often  by  Uk.  settlers  in  the  US. 
and  Canada  (orally,  1959);  cf.  also:  Його  „богонком” 
охрестили  від  „богоньку  мій”,  м-  ї-  Мандрика  Канада. 
Вінніпег  1961,  16  -  17;  cf.  also  Войценко  Сне.  2,  31. 

бодай!  interj.  ‘would  to  God,  may  (it  please  God) ;  at 
least’,  MUk.  бодай  (XVI  c.),  богдай  (XVI  c.),  бодей 

(XVI  c.) ;  BRu.  бодай,  богдай,  Ru.  бодай,  Cz.  bodejz, 
bodejt’,  Po.  bodaj  ‘ts’. 

From  Бог  дай! ,  Vasmer  1,  99,  Slawski  1,  38,  Machek  36. 

бодак  Wd.  see  будяк. 

боданути  Wd.  see  бостй. 

бодець  Wd.  see  бостй. 

бодлак  Wd.  see  будяк. 

бодлйвий  Wd.  see  бостй. 

боднар  Wd.  see  бондар. 

боднути  Wd.  see  бостй. 

бодня  ‘tub,  vat’,  MUk.  бодню  Asg.  (1564),  вт>  бодни 
Lsg.  (1570),  бодня  (XVIII  c.) ;  Ru.  dial,  (from  Uk.)  бодня, 
SC.  badanj,  Sin.  bedenj,  Cz.  bedna,  Po.  bednia,  Plb.  badan, 
etc.  —  Deriv.  боднар,  see  бондар.  Syn.  дерев’яна  діжа, 
бочка. 

From  PS  *bsdbnja  :  bsdenb  ‘ts’  —  a  borrowing  from 
OHG.  *budin  —  attested  by  AS.  byden  ‘tub,  vat’,  ModHG. 
Butte,  Butte,  etc.;  the  ultimate  source  is  Lat.  *butina  evi¬ 
denced  in  Gk.  bytine  ‘ts’,  Kiparsky  232  -  233,  РССтоцький 
4,  124,  Шевельов  437. 


ббдрий  Wd.  ‘lively,  fresh,  brisk’,  MUk.  бодрьій  (1627 
Беринда),  бодреливьій  (XVII  c.),  OES.  б-ьдрьіи,  бодрьш, 
also  б'ьждрьш,  бождрии,  BRu.  бадзер,  Ru.  ббдрий,  OCS. 
bsdrs,  bszdrs,  SC.  bddar,  wanting  in  other  SI.  —  Deriv. 

Wd.  ббдрість,  бодрйтгься,  MUk.  бодретвовати;  see 
also  бадьорий.  —  Syn.  чуйний,  свіжий,  жвавий,  рвучий, 
бистрий;  MUk.  чуйний,  неоспальїй  (1627  Беринда). 

From  PS.  *bsdrs  ‘alert’,  corresponding  to  Lit.  budrus 
‘watchful,  vigilant’,  Av.  zaeni  -  budra-  ‘eagerly  watching’, 
Fick  KZ.  22,  380,  Meillet  fit.  114,  Trautmann  33,  Po- 
korny  150-152;  see  бадьорий;  будити. 

бодяк  see  будяк. 

бодян,  Wd.  also  бадиян  ‘Ulicium  anisatum  L. :  badian, 
star  -  aniseed’,  MUk.  бадянт»  (XVIII  c.)  ;  BRu.  бадзян,  Ru. 

бадьян,  Po-»  Cz.  badian,  etc.  —  Syn.  надень  звіздонйж, 
Makowiecki  188. 

From  Pers.  badjan  ‘anis’,  Lokotsch  14,  perhaps  through 
Tk.  mediation,  Radloff  4,  1520,  Vasmer  1,  38;  Uk.  бодян 
seems  to  have  been  influenced  f/e.  by  бодяк,  see  будяк. 

бодь!  interj.  signifying  a  fast  move  of  butting  with 
horns?  first  occurrence:  XIX  c. ;  wanting  in  other  SI. 

A  neologism  from  бостй  like  виль!  from  виляти, 
хвать!  from  хватати,  etc.,  РССтоцький  3,  68. 

боєвйй  see  бій. 

бож . . .  see  бог . . . 

божок  Wd.  (Не.)  ‘stomach’,  first  occurrence :  XIX  с. — 
Subst.  шлунок  ( звірят ) . 

From  Rm.  bojoc  ‘ts’,  Vincenz  2. 

боз  see  буз. 

бозна  abbr.  <  Бог  знає  ‘God  knows’. 


162 


163 


боїти  Wd.  (Не.)  ‘to  boil’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  — 
Deriv.  боічкий  (Верхратський  ЕЗб.  26,  334).  —  Subst.  ки¬ 
піти. 

From  Rm.,  cf.  Lat.  bullire  ‘ts’,  Janow  Spr.  TNL.  18, 16. 

бой!,  бойє!  Wd.  see  бойко. 

бойко  ‘Boiko  (inhabitant  of  the  central  region  of  the 
Carpathian  Mountains)’,  ModUk. ;  Cz.,  Slk.,  Po.  Bojko.  — 

Deriv.  бойкйня,  бойчйха,  бойківський;  Wd.  бдйкати 
(Бойк.  5-6);  FN.  Бойко,  Бойків,  Бойкевич,  Бойкун, 
Бойцун,  Бойченюк,  Бойчук,  а.  о-  (Лукань  ЛБ.  4,  12-20), 
MUk.  Бойченко  (1654  Тупиков  482);  GN.  Бойки ,  Бойків- 

ці,  Бдйківщина. 

Derived  from  бой!,  бойе!  (<  bo-i-je)  ‘[it  isl  really 
so!’,  an  expression  often  used  by  the  population  of  this 
region  (‘.“bojkajut”) ,  Рабій  Spraw  PAU.  38  :  6,  16-18, 
Верхратський  Archiv  16,  591  -  594,  ДЬло  No.  263  -  265 
1894,  Охримович  ЖіС.  З,  143  -  146,  Франко  ibid.  146  - 
149,  Bruckner  35,  Рудницький  ЖіЗ.  7,  209  -  210,  (exten¬ 
sively:)  Бойк.  3-7,  Скорик  ЛБ.  1,  6-23,  Гуркевич  ibid. 
172-  173,  Зілинський  ibid.  10,  75-77;  there  are  other 
(outdated)  explanations  :  Safarik  relates  бойко  directly  to 
Ce.  Bolkoi  found  in  Constantine  Porphyrogenitus  (X  c.), 
<5CM.  10,  23  -  26,  being  followed  by  Вагилевич,  ibid.  15, 
30-72,  Biedermann,  2,  25,  Целевич  Правда  1868,  419-419, 
Партицький,  ДЬло  No.  255/1894,  Perwolf  Archiv  7,  617  - 
618,  a.  o. ;  this  explanation  is  rejected  by  Грушевський  1, 186- 
187,  Верхратський  1.  c.,  a.  o. ;  equally  inconceivable  is  the 
derivation  from  bojak  ‘lazy  ox’,  Lubicz  -  Czerwienski  143,  as 
well  as  from  ббйкий  ‘brave’,  Петрушевич  В-Ьстникт.  НД. 
No.  618/1882,  Наумович  СлСб.  З,  31  -  43;  further,  the  name 
cannot  possibly  be  connected  with  Бойку!  <  Богоньку!  ‘oh 
Gott!’,  ЖіЗ.  5,  148,  nor  with  ей  Богу!  ‘by  Gott’,  Огонов- 
ський  160,  Желеховський  1,  37. 


бойкот  ‘boycott’,  ModUk.,  BRu.,  Ru.,  Bu.,  Ma.  ts,  Cz., 
Po.  bojkot,  etc.  —  Deriv.  бойкотист,  - ка ,  -ський,  бой¬ 
котуватися ],  -ання.  —  Subst.  спосіб  боротьби  з  во¬ 
рогом,  вигаданий  ірландцями:  на  кого  наложено  бой¬ 
кот,  з  тим  устають  усі  ( товариські )  зносини. 

From  Е.  boycott,  and  this  from  Captain  Boykott,  a  land 
agent  obstructed  and  ostracized,  1880,  by  the  natives  of 
Country  Mayo  in  Ireland,  Skeat  70,  Partridge  56,  Огієнко 
PM.  1,  279,  a.  o. 

бойсик,  also  бойсак,  байсак  AmUk.  ‘boy’,  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  —  Subst.  хлопець. 

A  b/f.  from  E.  pi.  form  boys  with  Uk.  suffixes  -uk,  -OK, 
as  in  молодик,  співак,  etc.  cf.  РССтоцький  1,  48-55. 

боканчі,  also  баґанчі,  баґончета,  Wd.  (SoCp.)  ‘shoes’, 
first  occurrence :  XIX  c.  —  Subst.  черевики. 

From  Rm.  bocanci  ‘ts’,  Vincenz  9,  the  ultimate  source 
being  Hg.  bakancs  ‘ts’,  Cioranescu  91. 

бокань,  бокач  :  бік,  q.  v. 

-бокий  in  compounds  see  бік. 

боклаг[а]  see  баклага. 

боклатий  Wd.  (He.)  ‘bellied,  corpulent’  first  occurrence: 
XIX  c.  —  Subst.  череватий,  пузатий. 

From  Rm.  bucalat  ‘fleshy,  corpulent’,  Шелудько  2,  127, 
Cioranescu  109. 

боковйй  see  бік. 

бокори  Npl.  Wd.  (SoCp.)  ‘raft,  float’,  MUk.  бокор[а] 
(XVI — XVIII  c.,  Дзже  St. SI.  7,  160).  —  Subst.  сплави,  da- 
раби,  плітки,  Кузеля  46. 

From  Hg.  bokor  ‘ts’,  Дзже  1.  c. 


164 


165 


оокрейда,  покрейда  Wd.  (SoCp.)  ‘bunch  of  flowers; 
(decoration)  feather’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  —  Subst. 

китиця  (весільних)  квітів,  павине  перо,  Кузеля  46. 

From  Hg.  bokreta  ‘bunch  of  flowers’. 


бокс  ‘box’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  since  1869),  Bu.  a.  o. 
SI.  ts.  —  Deriv.  боксер,  -ка,  -ський,  боксувати.  —  Subst. 
бій  навкулачки;  „удар  кулаком”  —  вид  спорту. 

From  Е.  box  ‘ts’,  РССтоцький  4,  250,  Kirkconnell  7, 
АкСл.  1,  547. 


бокури,  бокурія  Wd.  (Не.)  ‘[leather-]  belt’,  first  re¬ 
corded  in  the  XIX.  —  Subst.  ремінь  ( у  гуцулів ) ,  вузь¬ 
кий  ремінний  пояс,  Кузеля  46. 


From  Rm.  bocuri  Npl.  :  boc  ‘footstool,  small  seat,  bench 
(of  the  horseshoer,  etc.)’,  Cioranescu  90. 


бокша  Wd.  ‘black  cow  with  white  flanks  (or  vice 
versa)’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  —  Deriv.  бокшйй,  бо- 
кшйстий;  FN.  Бокшай.  —  Subst.  біла  корова  з  чорни¬ 
ми  цятками  (або  навпаки). 

From  Rm.  boc§an,  buc§an  ‘kind  of  Moldavian  cattle’, 
Шелудько  2,  127. 

болгарин,  (волзько  -  камський:)  булгарин  ‘Bulgar’, 
MUk.  болгаре  (XVII  с.),  болгар  Nsg.  (XVIII  с.);  OES. 
Болгаре,  в  болгар-fex  дунайских'ь,  болгаром'ь  Dsg.  (1377 
Лавр.  1,  17,  21,  33),  бол'ьгар'ь  Gpl.  (XV  с.  Іпат.),  BRu.  бол¬ 
гарин,  Ru-  болгарин,  ОВи.  бл-ьгаринт.  (Младенов  53),  Ви. 
бглгарин,  SC.  Вйдагіп,  Sin.  bolgar,  Cz.,  Slk.  bulhar,  Po. 
Bulgar,  etc.  —  Deriv.  болгарка,  -рський,  -рщина,  болга- 
рйзм,  болгаровйтий ;  MUk.  болгарина,  от  болгарки  (XVII 
е.),  болгарскій  (XVII  с.),  OES.  земля  Бол^гарская,  от  бол- 
гарьіни  (1377  Лавр.  1,  19,  57);  GN.  Болгарія,  (волзько- 

камська:)  Булгарія;  Болгари,  Болгарка,  Булгарка,  Бол¬ 
град  (<*Болг[о]-град,  not  *Bolbje-grads  as  assumed  by 
Vasmer  1,  102),  Дяченко  ПитТопОн.  158,  161. 


The  name  is  generally  considered  as  a  Tk.  borrowing  in 
SI.,  the  ultimate  source  being  OTk.  bulgar  ‘half-breed,  one  of 
mixed  race’,  cf.  bulgmak  ‘to  mix’ ;  according  to  Pelliot  Oevres 
posthumes  2  (Paris  1950),  228-229,  the  name  orig.  meant 
‘rebell,  troubler’;  in  his  Origins  of  Russia,  (p.  87)  G.  Ver¬ 
nadsky  derives  the  name  from  the  Alanic :  “in  Ossetic  bylgae- 
ron  means  ‘shore,  bank  (of  a  river)’;  also  ‘edge’  (of  a  bluff, 
or  a  hill)’.  On  this  basis  the  name  ‘Bulgar’  might  be  inter¬ 
preted  as  ‘Shore  People’.  The  name  seems  to  be  of  the  same 
type  as  that  of  the  Slavic  tribe  Pomorane  (‘Sea  Shore’  tribe) . 
It  should  be  noted  that  in  Byzantine  sources  the  area  of  the 
origin  of  Great  Bulgaria  is  defined  as  stretching  from 
Maeotis  (i.  e.  Sea  of  Azov)  to  the  Kouphis  (i.  e.  Kuban) 
River” ;  inconceivable  are  attempts  to  derive  the  name  from 
G.  Balger  ‘fighter’,  Dereb  ZONF  2,  198  - 199,  or  from  the 
name  of  the  Волга-с iver  respectively,  Partridge  63,  a.  o. ; 
cf.  also  Miklosich  25,  Pauly  -  Wissowa  3,  1040,  Преображен- 
ский  1,  35,  Младенов  1.  c.  and  RES.  1,  38-53,  Hrbek  ChO. 
113  - 119,  Staszewski  45,  Мельхеев  20,  Nemeth  OnUVAN 
28,  a.  o. 

боле,  боли  adv.  Wd.  ‘well,  right’,  first  occurrence :  XIX 
c.  —  Syn.  ддбре[ ЩО ],  адже,  Шухевич  4,  353,  Велигорський 
РМ  3,  275;  слава  Богу,  Кобилянський  ibid.  23. 

Compounded  of  бо  and  але,  see  s.  vv. 

болйголов,  dial,  болеголова,  болйглів,  бугила,  бу- 
[г]лав,  булйгова,  булйга  (Прилуки,  Makowiecki  107),  бо¬ 
гила  (1847  Шевченко)  ‘Conium  maculatum  L. :  hemlock’, 
also  Cicuta  virosa  L.,  Anthriscus  silvestris  Hoffm.,  a.  o., 
ModUk. ;  Ru.  болиголов,  Cz.  bolehlav,  Po.  dial,  boliglowka, 
bolkow  (Karlowicz  PF.  2, 154).  —  Syn.  омег,  свиняча  вош, 
свистуля,  сикавка,  ейкля,  Makowiecki  107 ;  see  блекота. 

Compounded  of  боліти  and  голова,  see  s.  w.;  the 
■very  variableness  of  the  forms  suggests  f/e.  tabu  -substi- 


166 


167 


tutions  :  богила  (:Вог),  бугила,  буглав  (: бугай),  булй- 
[го]ва  (:були),  etc. 

боліти  see  біль  2. 

болоз  Wd.  see  полоз. 

болона  ‘pellicle,  membrane,  cuticle;  film’,  OES.  болона, 
блана;  BRu.  балдн[к]а,  Ru.  болона,  ‘knot  on  a  tree’.  Sin., 
Cz.,  Slk.  blana,  Po.  blona.  —  Deriv.  болонка,  болонкар, 

оболдн[к]а,  болонастий,  -нйстий,  -нкуватий,  -нча- 
тий,  болонячка,  болонкокрйльці.  —  Syn.  (тоненька) 
плівка. 

PS.  *bolna,  IE.  root  **bhol-  :  **bhel-  ‘white’,  Рокоту 
118  - 119 ;  cognates :  Lith  balnas  ‘white’,  Gk.  foils  ‘scale’, 
Berneker  1,  69  -70,  Trautmann  25,  Slawski  1,  37 ;  see  білий 
and  the  following  words. 

болбння  ‘plain,  prairie,  field,  meadow,  pasturage’,  MUk. 
на  болоньи  Lsg.  (1494),  на  болоню  Lsg.  (1583,  1660),  бо- 
лонє  (1585),  OES.  болоньє;  BRu.  балона,  балднь,  Ru.  бо¬ 
лоньє,  Ви.  блана,  Cz.  blana,  Po.  blonie,  LoSo.  blomje,  Plb. 
blane.  —  Deriv.  болдннячко,  оболоння,  -от;  GN.  Обо¬ 
лоння,  Оболонь,  Wd.  Оболоне,  БоЙК.  122;  FN.  Оболдн- 
ський.  —  Syn.  розлога  рівнина,  вкрита  травою;  вели¬ 
ке  пасовисько,  Тимченко  120;  see  also  лука. 

PS.  *bolna,  see  the  preceding  word. 

болбто  ‘marsh?  bog,  swamp;  mud,  dirt’,  MUk.  тимкнїє 
болото  грузкоє  (1696  Зизаній),  з  болота  Gsg.  (XVII  с.), 
вт>  бологЬ  Lsg.  (XVIII  с.) ;  OUk.  з  болотьі  (1377),  OES. 
болото,  (from  OCS.:)  блато;  BRu.  балдта,  Ru.  болото , 
OCS.  blato,  Ви.,  Ма.  блато,  SC.  blato,  Sin.  blat6,  Cz.,  Slk. 
bldto,  Po.,  LoSo  bloto,  UpSo.  bldto,  Plb.  bluotii.  —  Deriv. 

болітце,  болбтечко,  болот[н]та,  болотйсько,  -йще, 
болотавка,  болотнеча,  -ня,  болотюга,  -юк,  болотя- 
нйк,  болотйй,  болотний,  -ик,  -иил,  болотяний,  -нка. 


- нок ,  etc.;  GM.  Болотенний,  Болотяний,  Болбтківці, 
Заболотне,  Заболотів,  Заболдття,  Заболот[ів]ці, 
etc.;  FN.  Болотенко,  Болотний,  Бдлотов,  Заболот¬ 
ний,  etc.  —  Syn.  калюжа,  багно,  баюра;  земля  розмокла 
на  дощі  або  бруди  змішані  з  течею,  кал,  бруд,  грязь, 
Тимченко  120  - 121. 

PS.  *bolto  —  an  orig.  adj.  <  **bholdto,  IE.  root  **bhol-  : 
**bhel-  ‘white’,  corresponding  to  Lith.  baltas,  Latv.  baits 
^white’,  GN.  Rythabalt,  Alb.  baits  ‘mud’,  Berneker  1,  70,  Po- 
korny  118  - 119,  Trautmann  25,  a.  o. 

бблохівці  hist.  Bolokhov-people  (in  the  basin  of  Дні¬ 
стер  in  the  XII — XIII  c.).  —  Subst.  татарські  люди, 
Онацький  103. 

The  name  is  derived  from  GN.  Бдлохів  which,  in  turn, 

comes  from  PN.  Бдлох,  Бдлех,  cf.  GN.  Болехів,  Болехів- 
ці ;  the  explanation  of  Соболевский,  ИзвОРЯС  31,  12:  Бо- 
лоховци  from  *Во  -  Ізх  -  ovbd  is  to  be  rejected. 

болт  ‘bolt’,  ModUk.,  BRu.,  Ru.  (since  1789)  ts.  —  Deriv. 
болтовий  ,  б олтоку вальний,  болторіз,  -ний.  —  Subst. 
засув;  рід  шруби. 

From  Е.  bolt  ‘ts’,  Partridge  52. 

болючий,  болячка,  болящий,  больнйця  etc.  see  біль  2. 

ббля  abbr.  of  бараболя. 

боля  dial,  ‘sickness’  (Полісся,  Лисенко  18),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  —  Subst.  хвороба,  недуга. 

Hardly  from  Rm.  boala  ‘sickness’,  Vincenz  3 ;  it  is  rather 
a  parallel  f.  form  to  біль,  Gsg.  болю,  q-  v. 

бо л ярин  see  боярин. 

больверк  ‘bastion’,  ModUk.;  Po.  bolwerk.  —  Syn.  6a- 

•стіон. 

From  ModHG.  BoUwerk  ‘ts’. 


168 


169 


ббльфа,  also  бовфа,  гольфа  Wd.  (Не.)  ‘scab,  scurf, 
sore’,  first  occurrence:  XIX  c.  —  Subst.  болячка. 

From  Rm.  bolfa  ‘ts’,  Vincenz  3. 

большевйзм,  -йк,  etc.,  see  більший. 

бом  AmUk.  ‘bum’,  first  recorded  in  the  XX  c.  —  Deriv. 
бдмка  (Гуменна  1962),  бомувати,  бдмський.  —  Subst. 
бродяга,  ледар,  нероба,  шалапут. 

From  AmE.  bum,  the  ultimate  source  being  ModHG. 
Bummler  <  bummeln  ‘to  loaf,  wander’,  Partridge  64. 

бом!  interj.  imitating  the  deep  sound  of  bells  :  ding- 
dong  !  ModUk. ;  BRu.,  Ru.,  Po.,  etc.  —  ts.  —  Deriv.  бомка¬ 
ти,  -ання,  ббмкнути,  dial,  бомба  (=церква) ;  бомба-  ' 
ти[ся ]  ( повільно ) ,  ЛБюлетень  6,  24. 

An  о/р  interj.,  РССтоцький  3,  142;  see  also  бІМЇ 

бомага  see  бумага. 

бомба  ‘bomb’,  MUk.  бомби  Арі.  (XVIII  с.) ;  BRu.,  Ru. 
(since  1731),  Ви.,  Ма.  ts,  Po.,  Cz.,  Slk.  bomba,  etc.  —  Deriv. 

бомбочка,  бомбар,  бомбйще,  бомбовий,  [з] бомбити, 
[з]бомбувати,  бомбувальний,  -ж,  бомбовйк,  бомбуш- 
ка,  several  compounds  with  бомбо-  :  бомбовоз,  бомбомет, 
бомбосховище,  etc.;  MUk.  бомбондкри  (XVII  с.),  бом- 
бардировати  (XVIII  с.) ;  ModUk.  бомбардир,  -ський,  бом¬ 
бардувати,  -ання,  -альний,  -альник,  etc.;  FN.  Бомба . 
—  Subst.  гарматень,  стрільне,  ядро,  SovUk.  снаряд ; 
see  also  бом! 

From  ModHG.  Bombe  ‘ts’,  РССтоцький  4,  210,  214;  its- 
ultimate  source  is  It.  bomba  from  Lat.  bombus  ‘humming 
sound  (of  a  bee,  etc.)’,  Gamillscheg  119-120. 

ббмбель  Wd.  ‘blister,  pimple’,  also  ‘bean’  (Жовківщи- 
на,  Колодій  PM.  5,  283),  first  recorded  in  the  XIX  c. ;  Po. 
bqbel.  —  Subst.  пухир;  квасоля. 

From  Po.  bqbel,  Richhardt  36,  Slawski  1,  29 ;  see  буб лик . 


бомбон  see  бонббн. 

бомборбсити  Wd.  (Не.)  ‘to  pronounce  a  magic  formula; 
to  murmur’,  first  recorded  in  the  XX  c.  —  Deriv.  бомборб- 
cu  (b/f .  from  the  verb).  —  Subst.  виголошувати  маїгчну 
формулу ;  шепотіти. 

From  Rm.  bolborosi  ‘to  murmur’,  Vincenz  3. 

бомкати  see  бом! 

ббмок  Wd.,  also  бонк  (Стрий)  ‘horse-,  ox-fly,  bull-bee’, 
first  recorded  in  the  XIX  c. ;  Po.  bqk,  LoSo.  (old)  buk.  — 
Deriv.  ббмки  бити,  збивати;  Wd.  ббнчитисі  (= наду¬ 
тися Janow  153).  —  Subst.  [едзь,  гедзь. 

From  Po.  bqk  ‘ts’;  according  to  РССтоцький,  Slavia  5, 
15,  it  is  an  o/p.  formation  based  on  бом!  Q-  v->  doubtful. 

бонббн,  бомбон,  бамбон  Wd.  ‘candy’,  first  recorded  in 
the  XX  c.;  Ви.  бонббн.  —  Deriv.  (Fr. :)  бонбоньєр[к]а. 

—  Subst.  цукерка,  Колодій  PM.  5,  283. 

From  Fr.  bonbon  ‘ts’,  Колодій  1.  c.,  Gamillscheg  120. 

ббнґало  AmUk.  ‘bungalow’,  first  recorded  in  the  XX  c. 

—  Subst.  партербвий  дім  (для  однієї  сім’ї). 

From  Е.  bungalow,  the  ultimate  source  being  Hindi 
bangla  ‘Bengali’:  elliptical  for  ‘(house,  characteristic)  of 
Bengal’,  Partridge  64. 

ббнґо  ‘boat’,  first  occurrence:  XX  c.  —  Subst.  човен, 
видовбаний  із  стовбура  пальми,  Стаховський  Овид  13:3, 
43. 

From  Am.  Indian  bongo  ‘ts’. 

бондар,  Wd.  боднар  ‘cooper’  MUk.  бондар  (1685),  бод- 
наров'ь(1749),  бондарями  Dpi.  (XVIII  с.)  ;  BRu.  ts,  Ru.  ббн- 
дарь  Cz.  bednaf,  Slk.  bednar,  debndr,  Po.  bednarz,  Ca.  bad- 
war,  UpSo.  behnaf.  —  Deriv.  бондаренко,  -енчиха,  -ець, 
бондарик,  бондарйсько,  -іще,  бондариха,  бондарівна, 


170 


171 


бондарка,  бондарня,  бондарство,  -ський,  бондарна , 
-чук,  бондарювати,  -ання,  бондарюга,  бондаря,  Wd. 
боднарйн,  -на,  боднарівна,  боднарйха,  -ручка,  бодна- 
рити;  FN .  Бондар,  Боднар,  Бондаренко,  Бондар[ч]ук, 
Боднар[ч]ук,  Боднарюк,  Боднарик,  etc.;  GN.  Бондарі, 
Боднаргв[ка] ,  Бондаргв[ка] ) ,  Бондургвка,  etc. 

A  deriv.  of  ббдня,  see  s.  v. ;  re.  metathesis  of  dn  to  nd, 
cf.  Огоновський  95. 

бондати  Wd.  ‘to  wander,  stroll’  (Наддністрянщина,  Ja- 
now  152),  first  recorded  in  the  XX  c.  —  Subst.  блукати. 

The  word  is  based  on  the  contamination  of  блендати 
and  бомкати,  see  s.  vv. 

ббнза  ‘bonze  (Japanese  priest)’,  ModUk.,  BRu.,  Ru., 

Bu.,  etc.,  ts.  —  Subst.  жрець  китайських  або  японських 
буддистів. 

From  Jp.  bond  -  zu  ‘good  preceptor,  tutor’,  Skeat  67, 
АкСл.  1,  571,  through  the  medium  of  West  Europ.  languages, 
cf.  E.  Fr.  bonze,  G.  Bonze,  etc. 

Боніфат  colloq.,  Боніфатій,  also  Воніфатій,  PN.  Boniface, 
MUk.  Бонїфацій:  добротворед'ь,  з  еллинска:  Вонифатїй 
(1627  Беринда).  —  Deriv.  Боніфатійович,  Боніфа- 
тгівна. 

From  Lat.  Bonifatius  ‘good  confessor’,  being  a  compound 
of  bonus  ‘good’  and  fateor,  fateri  ‘to  confess ;  avow'. 

бонна  ‘[nursery-] governess’,  ModUk.,  BRu.,  Ru.,  ts.,  Po. 
bona.  —  Subst.  нянька  при  старших  дітях,  переважно 
чужоземка. 

From  Fr.  bonne  ‘ts’,  Gamillscheg  121. 

бонтон  ‘bon  ton,  good  manners,  politeness’,  BRu.,  Ru.  ts, 
Po.  bonbon.  —  Deriv.  бонтонний.  —  Subst.  добрий  тон, 
форми  чемного  поводження. 

From  Fr.  bon  ton  ‘ts’,  АкСл.  1,  573. 


бор  1.  Gsg.  бру  ‘Setaria  italica  P.  B.,  Setaria  viridis 
P.  B. :  millet,  panic  [-grass]’,  ModUk.;  BRu.  Ru.  ts,  SC.  bar, 
Cz.,  Slk.,  Po.,  LoSo.  ber,  UpSo.  bor.  —  Deriv.  брйщ,  бргн- 
нйй.  —  Syn.  мохар,  просо,  щетйн[ бор] ,  Makowiecki  343. 

PS.  *Ьзгь,  root  *bsr-  connected  with  IE.  **bher-  :  bhor- 
‘to  be  pointed,  sharp’,  see  борона,,  Berneker  1, 110. 

бор  2.  Gsg.  бору  ‘boron’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  (since 
1836),  Bu.  etc.  ts.  —  Deriv.  боровий.  —  Subst.  хемічний 

елемент,  що  входить  в  склад  бораксу. 

An  abbr.  of  borax,  see  ббракс. 
бор  3.  see  борг. 

бора  ‘tempest,  hurricane’,  ModUk;  BRu.,  Ru.  (since 
1836)  ts.  —  Deriv.  борвій,  борва  (f/є.  influenced  by  вій, 
віяти,  cf.  РССтоцький  Slavia  5,  19).  —  Subst.  приморська 

буря  на  Адріятйцькім  і  Чорнім  морі. 

From  Tk.  :  Osm.  bora  ‘storm’,  the  ultimate  source  being 
It.  bora  ‘ts’  (<Lat.  boreas,  Gk.  boreas),  Vasmer  1,  107,  Bat- 
tisti  1,  561. 

боракс,  also  бура  ‘borax’,  ModUk.;  Ru.,  Bu.  бура,  Po. 
borax.  —  Subst.  лічнйча  сіль,  Кузеля  47. 

From  LLat.  borax,  the  ultimate  source  being  Ar.  brnak 
‘ts’,  Lokotsch  29,  Skeat  68,  АкСл.  1,  574. 

ббратися  Wd.  (Cp.,  Верхратський  E36.  4,  235)  see  бо¬ 
ротися. 

борба  Wd.  see  бороти, 
борва,  борвій  see  бора. 

борг,  Wd.  борг  (Lk.  Буґера  РМ.  2,  352)  ‘debt;  credit, 
trust’,  MUk.  борг  (1529),  на  боргохт>  Lpl.  (1565),  боргь 
(1647),  борт.  (XVIII  с.)  ;  Po.  borg.  —  Deriv.  боржок,  бор- 

жйще,  -йсько,  боржник,  борговий,  [за] боргувати,  за- 
боржйтися;  набір  брати.  —  Syn.  Wd.  довг,  Худаш  83. 


172 


173 


From  ModHG.  borgen  ‘to  borrow,  lend’,  РССтоцький 
4,  179;  Po.  medium  assumed  by  Шелудько  1,  22. 

ббргес,  Wd.  борґіс  ‘bourgeois  [type]’  ModUk. ;  Ru.  бор¬ 
гес ,  Po-  borgis.  —  Subst.  друк  більший  як  петгт,  а  мен¬ 
ший  як  корпус,  Кузеля  47. 

From  G.  Borgis  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Fr. 
bourgeois,  АкСл.  1,  574,  Gamillscheg  132. 

бордей  see  бурдей. 

бордель  see  бурдель. 

бордо  ‘[dark]  red  colour;  Bordeaux  [vine]’,  ModUk.; 
BRu.,  Ru.  (since  1836),  Bu.  etc.  ts.  —  Deriv.  бордовий  (ко¬ 
лір),  бордоський  (про  вино).  —  Subst.  темно-червона, 
вишнева,  краска;  рід  французького  вина,  Кузеля  47. 

From  the  name  of  the  city  of  Bordeaux  in  France, 
АкСл.  1,  574. 

бордюг,  -юх  see  бурдюг. 

бордюр  [a]  ‘border,  skirting,  trimming;  frame’,  Mod¬ 
Uk.  ;  BRu.,  Ru.  (since  1803)  ts.  —  Subst.  окрайок,  прикра¬ 
си  на  краях  речі ;  облямівнг  прикраси  тексту  в  книж¬ 
ках. 

From  Fr.  bordure  ‘border’,  АкСл.  1,  575. 

борець  see  бороти. 

боржій  see  борзий. 

боржник,  боржок  see  борг. 

борзий  poet,  and  Wd.  ‘fast,  quick’,  MUk.  для  борзкй- 
шок  справедливости  (1559),  коня  борзого  Asg.  (ХУІІ  с.), 
в  бор'ьзом'ь  часк  (XVIII  с.),  борздо  (1557),  коня  борздого 
Asg.  (XVII  с.),  борзМ  adv.  (XVIII  с.),  OES.  борзьіи, 
б-ьрзо,  (from  OCS. :)  бр'ьз'ь;  бр'ьзьія  комони  (Сл.  плк.  Іг.); 
бороздо  adv. ;  BRu.  бдрзди,  Ru.  борзий,  борзой  (собака) , 


OCS.  brszs,  Ви.  бьрз,  Ма.  брз,  SC.  brz.  Sin.  bfz,  Cz.,  Slk. 
brzy,  Po.  bardzo,  OPo.  barzo  (>  MUk.  and  Wd.  барзо) , 
LoSo.  borz'e,  UpSo.  bdrzy,  Plb.  borz.  —  Deriv.  боржій,  бор- 

зе[ се ]нько,  борзо[пйсець ],  Wd.  борзина,  борзість;  FN. 
Борзенький,  MUk.  Борзобогатьш  (1572  Тупиков  60),  Бор- 

зукіз  (1552  ibid.) ;  GN.  Борзна,  Борзенка,  Боржава 

(Кат.  річок  158).  —  Syn.  бистрий,  прудкий,  швидкий, 
Деркач  25. 

PS.  *bsrzs,  IE.  base  **bheres-  ‘quick,  fast’;  cognates: 
Lith.  bruzgus  ‘fast’,  bruzdus  ‘movable’,  burzdeti  ‘to  run 
around’,  Lat.  festlnare  ‘to  rush’,  confestim  ‘at  once’,  Pokor- 
ny  143,  Walde  -  Hofmann  1,  259,  Berneker  1,  109  - 110, 
Trautmann  40,  a.  o. 

борйкати[ся]  see  борюкати[ся]. 

Борйс  PN.  Boris,  MUk.  Борісь,  от  ел.  Ворйс  :  вЬтер 
с  полночи  кнзь  Рбссїи  (1627  Беринда),  OUk.  Борись  (1398, 
1409,  1433  Грамоти  148),  Бориса  Gsg.(1484  Пом’яник),  OES. 
Борись  (Лавр.  1,  57  а.  о.);  BRu.,  Ru.,  Ви.,  Ма.,  etc.  ts.  — 

Deriv.  Борйсик,  -ско,  -сьо;  FN.  Борйс[ів] ,  Борисенко, 
Борйско,  Борисовець,  Борисюк,  -сяк,  Борисоглібська, 
Борйщенко,  а.  о.;  GN.  Бориси,  Борйсковичі,  Борйсів- 
[ка],  Бориспіль,  etc. 

From  the  name  of  the  tsar  (khan)  Boris  -  Bog  oris  of 
Bulgaria  (853  -  888) ;  baptized  in  864,  he  introduced  Chri¬ 
stianity  of  Gk.  rite  among  Bulgarians,  hence  the  popularity 
of  his  name  among  Slavs ;  the  ultimate  source  is  Mong.  bogori 
‘little’,  Tomaschek  Pauly  -  Wissowa  3,  1044,  Bruckner  36, 
Vasmer  1,  107  - 108;  inconceivable  is  the  derivation  from  SI. 
Борислав,  q-  V.,  suggested  by  Соболевский  ЖСт.  1893,  No. 
4,  445?  Maretic  LF.  15,  153;  re.  f/e.  association  of  this  name 
with  бариш  ‘profit,  gain’  ( <  Боришь  день  often  in  the 
XVI  c.)  see  Kaluzniacki  Jagic  -  Festschr.  508,  Unbegaun 
332-333,  a.  o.;  Boris  is  occasionally  used,  like  other  RuS 
names,  in  England  in  the  XX  c.,  Withycombe  24. 


174 


175 


Борислав  PN.  Boryslav,  OUk.  name  testified  by  GN. 
Борйслав[ ль ];  SC.  Borislav,  Cz.  Borislav,  Po.  Borzyslaw 
(since  the  XII  c.,  Taszycki  1,  94).  —  Deriv.  Бориславко, 
Слав[ко] ;  GN.  Борислав ,  Бориславка.  —  Syn.  Славо- 
бор. 

From  *bors,  see  бороти,  and  слава,  Q-  v.,  Miklosich 
Bildung  35  -  36. 

Бористен,  also  Борисфен  GN.  Boristhenes  (name  of 
Дніпро  used  by  Herodotus,  V  c.  В.  C.,  Pliny,  I  c.  A.  D.,  a.  o. 
ancient  writers),  Ru.  Борисфен,  Po-  Borysten,  etc.  —  Deriv. 

бористеніти.  —  Syn.  Данапріс,  Дніпро. 

From  Gk.  Boristhenes  (also  Barysthenes) ,  the  ultimate 
source  being  Iran.  (Scytian)  *vourustana  ‘wide,  broad 
place,’  Vasmer  1,  355,  Bruckner  90,  a.  o.,  or  even  SI.  *berst- 

ina  (=ModUk.  Берестина,  see  берест),  У  PE-  2,  47;  Бі- 
лецький,  ПитТопОн.  61,  relates  the  name  directly  to  Gk. 
Boreas  and  stena,  ‘Boreas'  (=  North)  strait’. 

борідка  see  борода. 

борікати[ся]  see  борюкати[ся]. 

боркати  see  приборкати. 

боркут  Wd.  ‘spring  of  mineral  water’,  first  occurrence: 

XIX  c.  —  Subst.  джерело  з  мінеральною  водою. 

From  Hg.  borkut  ‘ts’,  StSl.  7,  249 ;  see  also  буркут. 

борлак,  борланка  Wd.  (Cp.)  ‘Adam’s  apple’,  first  re¬ 
corded  in  the  XIX  c.  —  Deriv.  борлакдвий.  —  Subst.  Ада¬ 
мове  яблуко,  РІЧИНСЬКИЙ  PM.  1,  101. 

From  Rm.  burlan,  Vincenz  2. 

бормашина  ‘boring,  drilling  machine’,  first  occurrence: 

XX  c. ;  BRu.  бормашина,  Ru.  бормашина.  —  Subst. 
нездорові  частини  зубів;  проверчувальний  апарат. 

From  ModHG.  Bohrmaschine  ‘ts’. 


бормотати,  -тіти  see  бурмотати,  -тіти. 

боровий,  -йк,  etc.  see  бір  1. 

борода  ‘beard ;  chin’,  MUk.,  OES.  борода,  (from  OCS. :) 
брада;  BRu.  барада,  Ru.  борода,  OCS.  brada,  Ви.  брада, 
Ma.  брада,  sc.,  Sin.  brada,  Cz.,  Slk.  brada,  Po.,  LoSo.,  UpSo. 
broda,  Ca.  ts  and  barda,  Plb.  brodo.  —  Deriv.  борід[ OHb ]- 

ка,  борідочка,  бородище,  -йсько,  бородай,  -ань,  -ач, 
борода[с]тий,  бородав[оч]ка,  бородавник,  бородавча- 
[с]тий,  підборддок,  підборіддя,  підборідь;  FN.  Борода, 
-ань,  -ач,  Бородавка,  Під-,  Довю-борддько,  Майборо- 
да,  etc.;  GN.  Бородаівка,  Бородани,  Бородянка,  Боро¬ 
дінський,  Бородагвськг  хутори,  etc. 

PS.  *borda,  IE.  **bhardha  ‘ts’,  cf.  Lith.  barzdd,  Latv. 
bdrda,  bdrzda,  OPr.  bordus,  Lat.  barda  (<  *farba),  OHG. 
bart,  AS.  beard,  etc.,  Berneker  1,  73,  Kluge  21,  Walde  -  Hof¬ 
mann  1,  96,  Pokorny  110,  a.  o. 

борозна,  Wd.  борозда  ‘furrow’,  MUk.  три  борозньї 
(1565),  бразда  :  борозна,  браздна  (1627  Беринда),  бороз¬ 
ною  Isg.  (1719);  бороздити  (XVIII  с.),  OES  борозда,  (from 
OCS:)  бразда,  бразна;  BRu.  баразна,  Ru.  борозда,  OCS. 
brazda,  Ви.  бразда,  бразна,  Ма.  бразда,  SC.,  Sin.,  Cz., 
Slv.  brazda,  Po.  bruzda,  brozda,  Ca.  brozda,  LoSo.  brozda, 

UpSo.  brozda,  Plb.  bordzo.  —  Deriv.  борозенка,  борозник, 
-нонька,  -нюк,  борозномір,  борозний,  борозенний,  бо¬ 
рознистий,  борознйти[ся] ;  Wd.  бдроздка,  пгдбороз- 
день,  бороздний,  бороздкдваний,  бороздити,  -дувати; 
FN.  Борозда,  Борозна,  Борозняк,  а.  о.  —  Syn.  жолоб, 
зроблений  орючи  плугом  або  сохою  на  ріллі,  рівчак 

межи  загонами  до  стягання  води;  fig-  зморшки,  брижі, 
Тимченко  125. 

PS.  *borzda  (>  Wd.  борозда),  extended  by  -п- 
( *borzdna  >  борозна),  IE.  root  **bhar-  :  **bhor-  ‘anything 
standing  out,  sticking  out’,  cf.  Lat.  fastigium  ‘top,  summit’, 


176 


177 


Olr.  barr  ‘ts’,  OIc.  barr  ‘conifer[ous  tree]’,  E.  bur[r],  etc., 
Berneker  1,  75,  Pokorny  108  - 109,  a.  o. 

борона  ‘harrow’,  MUk.  ст>  бороною  (1531),  за  борону 
(XVIII  c.),  OES.  бороноу  Asg.  (1114);  BRu.  барана,  Ru. 
борона,  Ви.  брана,  Ma.  брана,  SC.,  Sin.  brana,  Cz.  brany, 
Slk.  brana,  Po.,  LoSo.  brona,  Ca.  barna  and  brona,  Sli. 
barna,  UpSo.  brona,  Plb.  borne.  —  Deriv.  боронити,  боро¬ 
ну  вати [ ся ],  -ання,  -альник,  -альниця.  —  Syn.  (боро¬ 
нувати  перед  сівбою:)  скородити,  (після  сівби:)  во¬ 
лочити. 

PS.  *boma,  IE.  root  **bher-  :  **bhor-  ‘to  strike;  to  cut, 
split,  etc.’,  cf.  Lat  fordre  ‘to  bore,  drill’,  Gk  far  об  ‘I  plough’, 
faros  ‘plough’,  OHG.  boron,  ModHG.  bolnren,  E.  to  bore,  etc., 
Berneker  1,  73  -  74,  Pokorny  133  - 185,  a  .o. ;  re.  the  orig.  type 
of  SI.  *boma  see  Murko  WuS.  12,  320  -  322. 

боронити  ‘to  defend,  guard,  protect,  shelter,  shield’, 
MUk.  боронити  (1508,  1593),  боронити  (XVII  c.),  боронят 
(XVIII  c.),  OUk.  не  боронилг.  (1347  Тимченко  126),  боро¬ 
нить  (1425  ibid.),  OES.  боронити[ся] ,  (from  OCS.:)  бра- 
нити;  BRu.  абарангць,  Ru-  оборонить,  OCS.  braniti,  Ьгапь, 
Ru.  брана,  браня,  Ma.  брани,  SC.,  Sin.,  Cz.,  Slk.  brdniti, 
Po.  bron,  bronze,  LoSo.  bron,  UpSo.  bron,  bronze.  —  Deriv. 

[о] боронитися,  оборона,  об ороняти[ ся] ,  оборонець, 
оборонний,  обороноздатність,  etc.;  MUk.  боронен’є 
(XVI  с.),  боронивано  (1500),  бороньївал'ь  (XVII  с.),  бо- 
ронитель  (XVIII  с.),  боронки  (ґрати,  XVI  с.),  на  борон- 
ницях-ь  (1538),  бороню  Asg.  (XVI  с.)  ;  PN.  Боронисла- 

ва.  —  Syn.  захищати,  відстоювати ;  (забороняти:) 
заказувати ;  боронувати.  Деркач  25,  68,  122. 

PS.  *bomiti,  IE.  root  **bher-  :  **bkor-,  see  борона, 

бороти. 

боросква  Wd.  see  бросква. 


бороти  arch.,  боротися  ‘to  fight,  strive,  struggle;  to 
wrestle’  MUk.  борет  (1545),  боручися  (XVII  c.),  боротись 
(XVIII  c.),  OES.  бороти,  боротися;  BRu.  бардцца,  Ru. 
бороть,  бороться,  OCS.  brati,  borjo,  OPo.  and  dial,  broc 
siq,  LoSo.  wobrojs  se,  UpSo.  wobroc  so.  —  Deriv.  пере-,  по¬ 
бороти,  пере-,  по-бдрювати;  борець,  боріння,  бо¬ 
ротьба,  борня,  боривітер,  забордло,  духобор,  etc.;  PN. 
Борислав,  а.  о.  —  Syn.  битися,  воювати;  мірятися 
силою,  борюкатися,  борікатися,  Деркач  26,  45. 

PS.  *borti[sq],  IE.  root  **bher-  :  **bhor-  ‘to  strike;  to 
cut,  split,  etc.’,  evidenced  in  Lith.  bdrti  ‘to  scold,  rebuke’, 
Latv.  bdrt  ‘ts’,  Lat.  ferzre  ‘to  push,  strike’,  OIc.  beria  ‘to 
strike’,  OHG.  berjan,  MHG.  bem  ‘to  strike,  beat’,  ModHG. 
Bar  ‘[paving]  beetle’,  etc.,  Berneker  1,  76  -  77,  Kluge  19, 
Walde  -  Hofmann  1,  481  -  482,  Pokorny  133  -  135,  a.  o. 

борошно,  Wd.  борошно  ‘flour’;  Wd.  also  ‘meal  (of 
grain)’  MUk.  з  борошномг.  (1589),  борошна  Gsg.  (1659), 
борошенг.  Gpl.  (1691),  борошна  жьітного  . . .  гречаного  . . . 
пшеничного  Gsg.  (1727),  OES.  борошна  Gsg.,  (from  OCS.:) 
брашьна  Gsg.  (XI  c.  Остр.  єв.),  брашно  ‘cibus  e  farina 
paratus’;  Ru.  борошно,  OCS.  braseno,  Ви.  брашно,  Ma. 
брашно,  SC.  brdsno,  Sin.  brdsno,  LoSo.,  UpSo.  brosma 
‘Corpus  Christi’.  —  Deriv.  борошенце,  -енний,  -енник, 

борошнистий,  борошнйти[ся] ,  борошняний,  борош¬ 
номельний,  MUk.  борошенко  (XVII  с.),  борошенний 
(XVII — XVIII  с.).  —  Syn.  мука;  мливо,  меливо,  Дер¬ 
кач  26. 

PS.  *Ьогхьпо,  *borsbno,  IE.  **bhars-ino  ‘belonging  to 
barley’,  akin  to  Latv.  barzba  ‘food’,  Lat.  far,  farina  ‘flour’, 
Goth,  bariz  -  eins  ‘barley-’,  OIc.  barr  ‘grain,  barley’,  AS.  bere 
‘barley’,  Pedersen  IF.  5,  54,  Berneker  1,  74-75,  Trautmann 
27,  Walde  -  Hofmann  1,  455  -  456,  Pokorny  111,  a.  o. 

борсати  Wd.  ‘to  tie  with  a  string,  to  string’,  He.  бор- 
сати  ‘to  draw  over,  cover  with’  (Шухевич  4,  353);  борса- 


178 


тися  ‘to  bustle  about,  rush  here  and  there,  throw  oneself 
right  and  left’,  ModUk.  —  Deriv.  за-,  О-бдрсати  (Janow 
SymbRozwadowski  2,  277).  —  Syn.  (ббрсати:)  низати, 
силлти,  Желеховський  1,  40;  наволікати,  Шухевич  1.  с. ; 
шнурувати,  стягати,  Janow  1.  с.;  ( борсатися :)  кида¬ 
тися  в  знесйлі,  метатись,  битися,  Деркач  26,  88. 

Of  obscure  origin;  its  occurrence  in  Uk.  only,  perhaps, 
supports  the  view  that  it  was  borrowed  from  Rm.  borasc 
‘versare,  tornare’,  Reichenkron  ZfslPh.  17,  148  - 149 ;  on  the 
other  hand,  some  linguists  derive  it  from  *ob-vors-ati,  -vors- 
being  a  borrowed  root,  cf.  Janow  1.  c. 

борсук,  Ed.  also  ббрсюк,  Wd.  борсук  ‘Meles  Taxus: 
badger’,  MUk.  борсуковий  (XVII  c.),  борсукового  сала 
Gsg.  (XVIII  c.),  OUk.  Борсуков'ь  дкл-ь  (GN.  in  Carpathians, 
XV  c.,  Іпат.),  OES.  борсука;  BRu.,  Ru.  барсук ,  Ви.  (from 
ES.:)  барсук,  Po.  borsuk.  —  Deriv.  борсуків,  бдрсучий ; 
GN.  Борсуки,  Борсуків,  Борсуківщина,  Бдрсучна ;  FN. 
Борсук,  Борсученко. 

From  Tk.  :  Kazakh  borsuk,  Tt.  bursyk,  Tkm.  porsuk, 
etc.,  Miklosich  7,  Дмитриев  19,  a.  o. 

борт,  seldom  борд,  Wd.  also  борта  ‘edge,  border; 
band  (of  billiard  table)  ;  board  (of  ship)’  AmUk.  ‘board’,  see 
also  борть;  ModUk.;  BRu.,  Ru.  (XVII  c.)  борт,  Ви.  борд, 
борт,  Po.  bort,  borta,  etc.  —  Deriv.  бдртень,  бортик , 
бортовий,  борт-механик,  -радист,  - стрілець ,  etc.; 
AmUk.  бортівнйк,  -йця,  бортувати[ся].  —  Subst.  бе¬ 
ріг,  край;  верхній  край  більярду;  облавок,  бік  кора¬ 
бля» 

Uk.  борт  II  борд  from  ModHG.  Bord  ‘board’,  РССтоць- 
кий  4,  238;  Wd.  борта  from  ModHG.  Borte  ‘edge,  border’, 
РССтоцький  4,  224;  AmUk.  борт,  бортівнйк,  бортува- 
mu[ ся ],  etc.,  from  E.  board. 


179 


борть,  Wd.  (Gp.)  борт  ‘hive  (in  a  tree-hollow)’,  MUk. 
з  бортий  Gpl.  (XVII  c.),  борти  Арі.  (XVIII  c.),  OUk. 
сг>  бортми  (1361  Тимченко  128),  борти  Арі.  (1420  ibid.), 
OES.  біфть,  борть  (1114),  сь  бортлью  (1264);  BRu. 
борць,  Ru-  борть,  Cz.,  Slk.  brt’,  Po.  bare.  —  Deriv.  борт¬ 
ник,  -иця,  -ицтво,  бортянйй,  -йк,  бортняк,  Wd.  бор¬ 
тик,  бортйця,  б  орту  ля,  борклйця  (<*бортлйця)  ; 
FN.  Бортник,  Бортняк  (also:  Буртняк) ,  Бортнян¬ 
ський;  GN.  Бортятин,  Бдртків,  Бортники,  Бортни- 
чі,  Бдртниця,  Бортнів;  OUk.  Борьтникг  Gpl.  (1428, 
1430  Грамоти  154).  —  Syn.  вулик  (у  дереві). 

PS.  *Ь-ьгіь,  IE.  **bh0rti-,  based  on  the  root  **bher-  ‘to 
strike ;  to  cut,  split,  etc.’,  Berneker  1,  109,  Pokorny  133  - 135, 

a.  o.;  see  also  бороти[ся] ,  борона. 

борушкатися  (<*борючкатися)  —  variant  of  борю¬ 
катися. 

борте  Wd.  adv.  ‘faster,  quicker’,  derived  from  борзий. 

борщ  ‘borsch,  beet  -  soup ;  Heracleum  :  hogweed’,  MUk. 
борщик-ь  (XVI  c.),  борщг>  (XVIII  c.)  ;  BRu.  боршч,  Ru. 
борщ  (since  1704)’  hogweed’  (from  Uk. :)  ‘beet -soup’,  Sin. 
brsc  ‘hogweed’,  Cz.  brst’  ‘spignel’,  Slk.  borst.  Po.  barszcz 
‘hogweed,  beet -soup’,  LoSo.  barsc  ‘shoot,  sprout,  scion  (?)’, 
UpSo.  barsc  ‘herb’.  —  Deriv.  бдрщи[чо]к,  борщйсько, 

-йще,  борщевий  ||  борщовий,  борщівнйй,  -йк,  -йця, 
-йчка,  -йчити,  борощаник,  etc.  Wd.  (Не.)  боршєвка; 
FN.  Борщ,  Борщгвський,  Борщдв,  Wd.  Борщик  (Janow 
149),  MUk.  Борсч^  (1618  Тупиков  62);  GN.  Борщево, 
Борщів,  OUk.  Борщовку  Asg.  (1438  Грамоти  154).  —  Syn. 

(борщ:)  спочатку  вариво  з  рослйни,  пізніше  й  з  бу¬ 
ряків,  Огієнко  PM.  1,  282;  кйела  юшка  на  сирівці  або  з 

оцтом  з  буряками  й  капустою;  буряковий  квас  на 
борщ,  Тимченко  128;  (argot:)  ботень,  Горбач  0,  21. 

PS.  *bsrscb  —  orig.  designation  of  ‘hogweed’  ( He¬ 
racleum  Spondylium,  Lat.  branca  ursi,  ursina) ,  transferred  to 


180 


181 


soup  made  out  of  hogweed  and  (later)  out  of  beets,  cf.  Ro- 
stafinski  Burak  і  barszcz.  Nazwa  і  rzecz.  Krakow  1880,  Ma¬ 
ch  ek  LF.  63,  129  - 130,  a.  o. ;  *bsrs6b  comes  from  IE. 
**bhrstio~,  akin  to  Skt.  bhrstis  ‘sharp  point,  prong,  edge’, 
Lat.  fastlgmm  ( *farsti -)  ‘extreme  edge,  branch’,  AS.  *burr 
(for  *burzu-),  E.  bur,  and  further:  E.  bristle,  ModHG. 
Borste  ‘bristle’,  Biirste  ‘brush’,  etc.,  Berneker  1,  109,  Kluge 
39,  Skeat  74,  81,  Walde-Hofmann  1,  461  -  462,  Pokorny  109, 
Unbegaun  AUA.  8,  82  -  83,  a.  o. 

борюкати  Ed.  борікати,  Wd.  борйкати  ‘to  butt’ ;  борю¬ 
катися  ‘to  beat,  strike,  struggle’,  ModUk. ;  Po.  (from  Uk. 
Wd.)  borykac[sig] .  —  Deriv.  борюкання.  —  Syn.  міряти¬ 
ся  силою,  боротися,  Деркач  26;  (рогами:)  Wd.  бостй. 

An  intensive  form  of  бороти[ ся ],  q.  v. 

бос  AmUk.  (Луговий  299),  Wd.  (Lk. -Bk.)  бас  (Fal- 
kowski  -  Pasznycki  114)  ‘boss’.  —  Deriv.  босувати.  — 
Subst.  господар,  розпорядник,  Луговий  1.  c. 

From  AmE.  boss  ‘overseer,  master’,  Partridge  54 ;  AmE. 
influences  on  Wd.  were  caused  by  re-emigration  of  Uk. 
peasants  from  the  US.  and  Canada,  cf.  Falkowski  -  Pasz¬ 
nycki  13;  see  also  байсак,  бізнес,  etc. 

босака,  босем  see  the  following  word. 

босий  ‘barefoot[ed]’,  MUk.  босий  (XVII  c.),  OES.  6o- 
caaro  Gsg.  (1073  Ізб.  Св.),  боси  Npl.  (XIII  c.),  боеь;  BRu. 
боси,  Ru.  босдй,  OCS.  boss,  Ви.,  Ma.  бос,  SC.  bos,  Sin.  bos, 
Cz.,  Slk.  bosy,  Po.,  LoSo.,  UpSo.  bosy,  Plb.  bose,  Ca.  boesi,  Sli. 

buosi.  —  Deriv.  босгсінький,  босйни,  боско,  боска,  босяк, 
-ячка,  босака,  босо,  босяком,  босоніж,  -іч,  босоніжка, 
босоногий,  босем,  босгсінький,  босіти,  босувати,  etc.; 
FN.  Босий,  Босенко,  Босенький,  Бособрод;  GN.  Бдсів- 
ка,  Босури.  —  Syn.  невзутий,  необутий,  Деркач  26; 
(про  коней:)  непідкований. 


PS.  *boss,  IE.  **bhosos  ‘naked’,  evidenced  in  Lith.  basas 
‘barefoot fed]’,  Latv.  bass  ‘ts’,  Arm.  book  ‘ts’,  OHG.  bar 
‘naked’,  AS.  boer,  E.  bare  ‘ts’.  OIc.  berr  ‘ts’,  Berneker  1,  77, 
Skeat  48,  Trautmann  28,  Pokorny  163  a.  o. ;  according  to 
Fraenkel,  ZfslPh.  13,  219,  SI.  *bost  is  an  abbr.  of  *bosonogb 
(Lith.  bas[a]kojis )  with  the  orig.  meaning  ‘barefootfed]’; 
cf.  also  Slawski  1,  39. 

Боснія  GN.  Bosnia  (in  Northern  Yugoslavia),  ModUk., 
BRu.  ts.,  Ru.  Босния,  SC.  Bosna,  Po.  Bosnia.  —  Deriv. 

босняк,  -ячка,  боснійський ;  FN.  Босняк. 

From  SC.  Bosna  with  -іл  under  the  influence  of  other 
GN.,  e.  g.,  Англія,  Італія,  Австралія,  etc.,  cf.  Staszewski  39. 

босорка,  also  бісурка  Wd.  (Cp.)  ‘sorceress,  witch’,  first 
recorded  in  the  XIX  c.  —  Deriv.  босоркун;  босорйти 
(=ворожйти,  Коковський  PM.  З,  75).  —  Subst.  ворожка, 
відьма,  чарівниця,  Кузеля  47. 

From  Hg.  boszorkany  ‘witch’  (>  Uk.  босорканя  from 
which  as  a  b/f.  босорка). 

Боспор  see  Босфор. 

бостан  Wd.  (Buk.)  ‘long,  white  pumpkin,  squash’,  first 
recorded  in  the  XIX  c.  —  Subst.  білий,  довгуватий  гарбуз. 

From  Rm.  bostan,  the  ultimate  source  being  Tk.  bostan, 
see  баштан,  Шелудько  2,  127,  Cioranescu  99. 

бостй,  боду,  -деш  Wd.  ‘to  butt’,  MUk.  бости  (XVII — 
XVIII  c.),  OES.  ts  (since  the  XI  c.)  ;  BRu.  басці,  Ru.  6o- 
дать,  OCS.  bosti,  bodg.  Ви.  бода,  SC.  bdsti,  Sin.  bosti,  Cz. 
bodati,  OCz.  bosti,  Slk.  bodka  ‘butting’,  Po.  b6sc,  bodnqc, 
Ca.  byosc,  buodnos,  Plb.  biiost.  —  Deriv.  Wd.  бодьі ,  бод[а ]- 
нути;  бодливий,  бддець  (both  since  the  XVII  c.) ;  see 
also  бод[л]ак,  бодяк,  будяк.  —  Syn.  колоти  рогами, 
буцати. 


ґ 


182 


183 


PS.  *bosti  <  *bod-ti  ‘ts\  IE.  root  **bhedh-  :  **bhodh- 
‘to  butt,  dig’  Berneker  1,  65  -  66,  Trautmann  29,  Pokorny 
113  - 114,  a.  o. 

Босфор,  also  Боспор,  GN.  Bosporus  (strait  joining 
Black  Sea  with  Sea  of  Marmara),  ModUk.,  BRu.,  Ru.,  Bu. 
ts,  Po.  Bosfor,  etc.  —  Deriv.  босфорський,  боспорський. 

From  Gk.  Bosporos  orig.  ‘Oxen’s  ford’  (cf.  Oxford  in 
England),  later  on:  ‘narrow  strait’  in  general,  Kretschmer 
Glotta  27,  29,  Білецький  ПитТопОн.  59;  the  form  Босфор 
comes  from  LLat.  Bosphorus,  Vasmer  1,  111;  see  also  Мель- 
хеев  20  -  21,  Staszewski  39  and  StSl.  8,  456. 

боськати  Wd.  (Lk.)  ‘to  kiss’  (Приймак  PM.  2,  443), 
first  recorded  in  the  XX  c. ;  Slk.  boz[k]at’,  Cz.  dial,  boskati, 
bozkati  ‘ts’.  —  Subst.  цілувати,  Приймак  I.  c. 

From  Slk.  bozkai’,  the  ultimate  source  being  ModHG. 
Buss  ‘buss,  kiss’,  Machek  407  -  408. 

бот  1.  ‘boat,  skiff;  lighter  bumboat’,  MUk.  в  маломт> 
боту  (XVIII  c.)  ;  BRu.,  Ru.  (since  the  XVI  c.)  ts.  —  Deriv. 

66mm.  —  Subst.  одномаштове  вантажив  судно,  Гор¬ 
бач  1,  24. 

From  Dutch  boot  ‘boat’,  Горбач  1.  c.,  Vasmer  1,  112. 

бот  2.  see  боти. 

ботаніка  ‘botany’,  ModUk. ;  BRu.  ботаніка,  Ru.  (since 
1731),  Ви.,  Ma.  ботапжа,  Cz.,  Slk.,  Po.  etc.,  botanika.  — 
Deriv.  (b/f. :)  ботаніяс,  ботанічний,  ботанізирка,  -зу- 
вати.  —  Subst.  наука  про  рослини,  Кузеля  47. 

From  ModHG.  Botanik  ‘ts’,  the  ultimate  source  being 
Gk.  botaniki  ( epistime ),  Skeat  68,  Vasmer  1,  112,  Геор- 
гиев  69. 

ботва  Wd.  ‘Beta  vulgaris  L.  :  beet[root]’,  ботвйн[к]а, 
dial,  also  бутвйна  ‘beetroot  leaves’,  ботвиння  ‘leaves  and 
stalks  of  different  vegetables’,  MUk.  ботвини  Npl.  (XVII 


c.),  ботвина  (XVIII  c.).  —  BRu.  бацвінне,  Ru-  ботва, 
ботвйнье;  Po.  (from  BRu.,  Uk.)  bocwma,  botwina.  — 
Deriv.  GN.  Ботвйнівка.  —  Syn.  бурякове  листя;  (MUk. 
also :)  страва  з  квашеної  ботвини,  Тимченко  129;  see  also 
буряк. 

PS.  *bsty,  Gsg.  *bst'bve,  akin  to  Gk.  fyton  ‘plant;  tree’; 
IE.  root  **bheu-  :  **bhu-  ‘to  grow’,  Pokorny  146-150;  ac¬ 
cording  to  Osten  -  Sacken,  Archiv  34,  554  -  559,  it  was  in¬ 
fluenced  by  Lat.  beta  ‘beet’ ;  cf.  also  Berneker  1,  78  ( :from 
LoG.  bete) ,  Bruckner  33,  51  ( :  from  butwiec ) . 

ботей  Wd.  (He.)  ‘herd  of  sheep’,  first  recorded  in  the 
XIX  c.  —  Subst.  отара 

From  Rm.  botei,  botdu  ‘herd,  flock’,  Шелудько  2,  127, 
Cioranescu  100. 

ботелев  Wd.  see  баталев. 


овець,  Кузеля  52;  see  also  бутей. 


боти  Npl.  ‘high  felt  (or  rubber)  overshoes’,  (Андруси- 
шин-Крет:)  ‘woman’s  winter  boots  (with  short  leggings)’, 
MUk.  сапогь,  богь  (1596  Зизаній),  ботьі  (XVII  с.)  ;  OES. 
в-ь  ботехг  (XV  с.  Radziwill  Chronicle)  ;  BRu.,  Ru.  боти 
Sin.  bgta,  Cz.  bota,  Slk.  boty,  Po  buty,  etc.  —  Deriv.  66- 

тик[и],  полуботки;  FN.  Полуботок.  —  Syn.  see  чере¬ 
вики  ;  (MUk.:)  обув’я  з  халявою,  чоботи,  Тимченко  129. 

The  word  is  generally  derived  from  Fr.  botte  ‘ts’,  Miklo- 
sich  20,  Berneker  1,  77,  Преображенский  1,  .39,  a.  o.;  yet, 
in  view  of  the  early  chronology  the  medium  of  Po.  boty 
(>  buty  since  the  XV  c.)  should  be  admitted,  cf.  Briickner 
50  (followed  by  Vasmer  1,  113) ;  Ви.  ботуш,  included  here 
by  Slawski  1,  50,  comes  from  Rm.  botu§,  as  shown  by  Геор- 
гиев  70;  see  also  ботйнок.  • 


ботйнок  ‘boot ;  blucher ;  high  shoe’,  ModUk. ;  Ru.  ботй¬ 
нок,  Bu.  (from  Ru.)  ботйночок.  —  Deriv.  полуботи- 
нок.  —  Subst.  черевик. 


184 


185 


From  Fr.  bottine  ( <botte ,  Gamillscheg  123-124)  ‘ts’, 
Горяев  26,  АкСл.  1,  592  -  593,  Vasmer  1,  113,  Наконечна  113. 

ботіти  dial,  see  бутвіти. 

t 

б  от  ля  Wd.  see  бутля. 

ботфорти  ‘riding  boots’,  ModUk'. ;  BRu.  батфдрти, 
Ru.  ботфорти  (since  1847).  —  Subst.  чоботи  з  тверди¬ 
ми  високими  халявами. 

From  Fr.  bottes  fortes,  Преображенский  1,  39,  АкСл.  1, 
593,  Vasmer  1,  113. 

ботюк  Wd.  ‘trunk  (for  lumber)’,  ModUk.  only.  —  Syn. 

пень. 

A  phonetic  deformation  of  бовтюк,  see  бовт. 

ботя  dial,  ‘interior  part  of  board  (of  a  boat)’  (Нйжнє 
Подністров’я,  Дзендзелівський  ЛБюлетень  6,  40),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  —  Subst.  частіша  борта  з  середини 
човна  між  двома  наборинами,  Дзендзелівський  1.  с. 

Of  obscure  origin;  perhaps  it  is  a  f/e.  deformation  of 
борт,  the  ultimate  source  being  ONor.  biti  ‘beam’.  Горбач 

1,  8. 

бохан,  боханець  see  бухан,  буханець. 

боцман  ‘boatswain’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  (since  1697), 
Bu.  ts.  —  Deriv.  боцманський.  —  Subst.  старший  ма¬ 
трос  на  кораблі,  Бойків  73;  бунчужний,  Горбач  1,  27, 
оснач,  Степанковський  25. 

From  Du.  bootsman  ‘ts’,  Горбач  1.  c.,  АкСл.  1,  593,  Ге- 
оргиев  70,  Meulen  42. 

боцюн,  боцян,  Wd.  боцан  (Lk.),  боцок  (SoCp.),  бося- 
ни,  буцяни  (Володава),  ботюни  (Холм),  два  буцька  (Ле- 
жайськ),  буцєн  (Замостя,  Клепикова  ВСЯ-  5,  157),  боцьок 
(Стрий)  ‘stork’,  MUk.  ербдій  :  птах-ь  подобен-ь  боцяну 
<1627  Беринда),  ботянь,  ботяньї  Npl.  (XVII  с.),  боцянт, 


(XVIII  с.) ;  BRu.  (from  Ро.)  бацян,  Ru.  ботьян,  ботян, 
батян,  Ро.  Ьосіап,  dial.  Ьосіип,  Ьисіеп,  Ьосщд,  etc.,  Са.  klo- 
bocian,  LoSo.  boson,  UpSo.  bacon,  Plb.  but’ on.  —  Deriv.  Wd. 
боціора;  MUk.  боцкіан,  nTax-ciconia(XVII  c.  Гептаглот  17); 
FN.  Вощи,  Боцула,  Боцюрків.  —  Subst.  see  бузько. 

From  Ро.  Ьосіип,  Ьосіап,  РССтоцький  Slavia  5,  15;  its 
ultimate  etymology  is  lacking,  cf.  Berneker  1,  78,  Bruckner 
33,  Slawski  1,  38,  (extensively:)  Клепикова  ВСЯ.  5,  153  - 
158;  see  also  бочан. 

бочан  Wd.  ‘stork’,  MUk.  бочаньї,  Npl.  (XVII  c.)  ;  Ru. 
бочан,  бачан  (Vasmer  1,  113).  —  Syn.  see  бузько! 

In  view  of  its  c  бочан  is  to  be  separated  from  боцян, 
q.  v.;  it  derives  perhaps  from  *boks  (see  бік)  designating 
‘a  bird  with  contrasting  sides’,  cf.  бочуля,  жовтобрюха, 
однобічка,  etc. ;  to  this  see  Matusiak  Lud  14,  170  - 178. 

бочйти,  бочйще,  бочок  see  бік. 

бочка  ‘tub,  vat,  cask,  barrel;  tierre’,  (авіаційна  фігура) 
‘roll,  rolling,  wing-over’,  dial,  ‘wedding-bread’  (Полісся,  Ли- 
сенко  19),  ‘narrow  entrance  to  trammel-net’  (Нижнє  Подні¬ 
стров’я,  Дзендзелівський  ЛБюлетень  6,  40),  MUk.  двк  боч¬ 
ки  (1463),  бочку  Asg.  (1570),  бочок  Gpl.  (XVII  с.), 
бочка  -  dolia  (XVII  с.  Гептаглот  17),  бочка  (XVII  с.), 
OES.  бочкоу  Asg.,  бочкою  Isg.  бочень,  б'ьчьк'ь  Gpl.; 

BRu.?  Ru.  бочка,  Ви.  бгчва,  бгчка,  dial,  бочка,  Ма. 
бочва,  бочка,  sc.  b&cva,  Slv.  bocva,  bockd,  Cz.  becka,  Slk. 
becka,  bocka,  Po.  beczka.  —  Deriv.  бочалка,  бочглка,  бо¬ 
чечка,  бочонок,  бочонковий,  бочковий,  бочкуватий, 
-тість,  бочкоподібний,  - ність ;  Wd.  бочковіз;  FN. 
Бочка,  Бочівка;  GN.  Бочки,  Бочково. 

The  attempts  to  explain  the  word  etymologically  have 
not  yet  been  successful;  there  is  little  likelihood  that  the 
word  is  a  PS.  *bs6a,  Шанский  62,  or  bsci,  Gsg.  Ь-ьсьге, 
Vasmer  1,  113-114;  it  seems  more  likely  that  it  is  a  loan- 


і 


186 


187 


word  from  OHG.  botahha,  ModHG.  Bottich,  Miklosich  25,  or 
from  Bav.  *butsa,  *butse  >  Butschen,  Biltschen,  Kiparsky 
1,  232;  the  ultimate  source  of  the  Teut.  class  is  Lat.  buttis, 
butis,  which  is  wrongly  assumed  by  Bruckner  19,  as  the  base 
of  SI.  forms ;  cf .  also  Berneker  1,  105?  Ильинский  ИзвОРЯС 
23  :  2,  210,  Преображенский  1,  40,  Uhlenbeck  Archiv  15,  484, 
Blga  ZfslPh.  1,  39,  Machek  28,  Slawski  1,  29,  Шевельов  437. 

бочуля  Wd.  ‘bigbellied  cow;  cow  with  white  sides’,  first 
recorded  in  the  XIX  c.  —  Syn.  череваня;  корова  з  білими 

боками. 

From  *boks  ( *bok-j-ula ,  see  бік),  formed  like  чорну- 
ЛЯ,  красуля,  сивуля,  etc.;  РССтоцький  1,  38  refers  it,  in- 
convincingly,  to  бочка ;  see  бочан. 

боштан  Wd.  see  бостан;  баштан. 

боще  Wd.  (Lk.-Bk.,  Falkowski  -  Pasznycki  114)  =  66- 
їще,  see  бій. 

боюн  see  боятися. 

боюрка,  б  о  юрок  Wd.  ‘woman’s  narrow  sash’,  first  re¬ 
corded  in  the  XIX  c.  —  Subst.  крдйка. 

From  Rm.  baier  ‘band’,  Pu§cariu  14-15,  Cioranescu  59; 
see  also  байор. 

боягуз,  боязкий,  etc.,  see  боятися. 

Боян  PN.  Boyan  (legendary  Uk.  singer  in  ancient  times) , 
OES.  Боянь  Сл.плк.Іг.;  BRu.,  Ru.  ts.,  Cz.,  Po.  Bojan. — Deriv. 

Бояновий,  OES.  Боянь;  FN.  Боян,  Боянгвоький;  ON. 
Боян,  Боянець;  (in  Canada:)  Boian  (Alberta),  Boyan 
(Manitoba);  here  also  Боян  —  name  of  several  singer - 
groups  in  Ukraine. 

Bojan  as  a  PN.  is  known  to  Uk.,  BRu.,  Ru.,  Po.,  Cz.  and 
other  SI.,  cf.  Miklosich  Bildung  34,  Taszycki  1,  74;  earlier, 
in  the  forms  Bojan  and  Bajan,  this  name  occurs  among  the 


Avars  (one  of  whose  khans  bore  it  in  the  VII  c.)  and  also 
among  the  Bulgars  throughout  the  VII — X  c. ;  Liutprand 
(X  c.)  heard  from  the  Byzantines  that  Baianus  (the  son  of 
the  Bu.  khan  Symeon)  “has  studied  magics  so  well  that  he 
was  able  to  transform  himself  at  will  from  man  into  wolf 
or  other  animal”,  Menges  16,  Jakobson  and  Szeftel  Memoirs 
of  the  Am.  Folklore  Soc.  42,  67 ;  there  is  no  doubt  that  SI. 
*Bojans  (<  bojb,  Miklosich,  1.  c.,  or  *bojati  sq,  Taszycki 
1.  c.)  is  of  PS.  origin  belonging  to  the  type  *Stojans}  *2bdan, 
etc.,  cf.  Рудницький  On  UVAN  2,  18,  a.  o. ;  the  Asiatic  forms 
Bajan,  etc.,  go  back  to  Tk.  baj  <  baj  ‘rich,  mighty’,  as  it  was 
extensively  discussed  and  shown  by  Menges  16  - 17 ;  his 
statement,  however,  that  Боянг.  “is  not  a  SI.  proper  name 
of  the  type  Stojan,  Zdan”,  in  view  of  the  abundant  SI. 
anthroponymic  material  of  this  type,  must  be  decidedly  re¬ 
jected;  cf.  also  Корш  ИзвОРЯС  7  :  1,  44,  Мелиоранский  ibid. 
7  :  2,  282,  a.  o. 

боярин,  Wd.  боярин,  hist.  *boyar(d],  nobleman,  mag¬ 
nate’,  (at  wedding:)  ‘bestman,  groom’s  man’,  MUk.  сь  боярм 
(1470),  бояри  Npl.  (1591),  бояр[ов]е  Npl.  (XVIII  c.) ;  (of 
bestmen:)  з...  бояри  (1669),  OES.  бояринь  (XII  c.),  бо- 
яре  Npl.,  also  боляре  (945),  пред-ь  болярьі  (1073  Ізб.  Св.), 
огь  болярь  (1226);  BRu.  баярин,  Ru.  боярин  (here  also: 
барин),  OCS.  boljarins  (Supr.),  bolerins  (Man.  chr.),  Bu. 
болярин,  SC-  bol’arin,  Sin.  boljdr,  Cz.  bojar,  Po.  bojarzyn. 
—  Deriv.  бояриня,  боярство,  -ський,  бояришник,  -нищ, 
-ня,  боярщина,  боярину  вати.  —  Syn.  родовитий  шлях¬ 
тич  (до  XVII  cm.)  ;  землевласник  (у  Румунії  :  Ьоіег), 

Like  other  ancient  titles,  this  term  presents  serious  dif¬ 
ficulties  in  the  establishment  of  its  final  etymology.  Корш, 
Archiv,  9,  492,  ИзвОРЯС  8  :  4,  32  -  33,  suggests  that  its  pro¬ 
totype  is  Tk.  bajar  ‘employer,  boss,  owner,  dignitary,  noble¬ 
man’;  this  etymology  is  rejected  by  Menges  18-20:  “SI. 
boljarins  is  formed  —  in  his  opinion  —  with  the  ‘suffixe 
singulatif’  -in-s  from  the  Turkic  bojla-r  in  the  numerus  col- 


188 


189 


lectivus”  (p.  19)  ;  he  is  followed  by  Георгиев  66  :  -[l]ar[e] 
is  an  orig.  plural  ending  in  Proto-Bu. ;  under  the  f/e.  in¬ 
fluence  of  bolii  the  form  боляре  -  боляринь  (=  boilades  || 
boliades  in  Byz.  texts)  was  finally  established;  it  was  later 
simplified  to  бояринь  in  ES.  (and  WS.)  languages;  cf.  also 
Горяев  26  ( :  from  bojb),  Miklosich  17?  Jagic  Archiv  13, 
288-289,  ( boljarins  >  bojarins  f/e.  :  bojb),  Мелиоран- 
ский  ИзвОРЯС  7  :  2,  284,  Соболевский  РФВ.  71,  440,  Vasmer 
RS.  6,  193  and  his  ED.  1,  114  - 115,  Шахматов  Archiv  33, 
86-87  (from  Се.),  Преображенский  1,  40-41,  Berneker  1, 
72,  Bruckner  34  and  PF.  7,  173,  Младенов  40  and  Slavia  3, 
763,  Малов  ИзвАНСССР  5  :  2,  137  -  138,  Machek  37,  Slaw- 
ski  1,  39,  Дмитриев  39,  а.  о. ;  re.  боярин  in  Uk.  folklore  see 
РССтоцький  Slavia  5?  14,  Онацький  1,  108. 

боятися  ‘to  fear,  be  afraid,  dread’,  MUk.  абьісте  ся  не 
бояли  (XVI  с.)?  не  бойте[ся]  (XVII  с.),  бояті  -  afformido 
(XVII  с.  Гептаглот  18),  боятися  -  paveo,  timeo  (XVII  с. 
ibid.)  боюсе  -  obhorresco  (XVII  с.,  ibid.),  боятися  бо¬ 
ятись  (VIII  с.),  OES.  боишися  (XI  с.  Остр.  єв.),  бояти 
ми  ся  (XII  с.),  also  (*бояти  себе:)  не  боигь  себе  (XII  с.) ; 

BRu.  баяцця,  Ru.  бояться,  OCS.  bojati  sg,  Ви.  б  ok  се, 
SC.  bdjati  se,  Sin.  b[oj]dti  se,  Cz.  bdti  se,  Po.  bad  si§,  LoSo. 

bojas  se,  UpSo.  bojec  so.  —  Deriv.  побоятися,  побоюва¬ 
тися,  -ання,  боязнь,  бдясть,  боязкий,  боязкість,  бо¬ 
язливий  -вість,  боязкуватий,  -тість,  боюн,  боягуз, 
-ик,  -ка,  -тво,  боягузливий,  -вість,  -во;  FN.  Боязли¬ 
вий.  —  Syn.  (при  несподіваній  причині:)  лякатися, 
страхатися;  (відчувати  жах:)  жахатися;  (про  тва¬ 
рин:  )  полохатися,  полошитися,  Деркач  26. 

PS.  *bojati  sg?  IE.  root  **bhoi-  :  **bhi-  ‘to  fear’,  cf.  Lith. 
bajUs  ‘terrible’,  bijotis  ‘to  fear’,  Skt.  bhdyate  ‘he  is  afraid’, 
Av.  bayente  ‘being  frightened’,  Lat.  foedus  ( <**bhoidhos ) 
‘nasty’,  etc. ;  see  also  біс  1;  Berneker  1,  68,  Walde  -  Hofmann 
1,  522-523,  Pokorny  161-162,  Георгиев  71,  a.  o. 


бр!  брр!  interj.  expressing  disgust:  ‘phooey!’,  first  re¬ 
corded  in  the  XIX  c. ;  BRu.,  Ru.  брр!,  Ви.  бррр!,  SC.  brrl, 
Cz.,  Slk.  hr l  brrl  Po.  brrl,  brul,  brum\  —  Deriv.  бабрати- 
[ ся ],  q.  V. 

An  o/p.  interj.,  РССтоцький  3,  146. 

бра  ‘[wall-]chandelier’?  ModUk.,  BRu.,  Ru.  ts.  —  Subst. 

привішений  до  стіни  світам,  канделябр. 

From  Fr.  bras  ‘arm’,  АкСл.  1,  598,  Gamillscheg  141. 

бра!  бря!  abbr.  of  брате!,  see  брат,  Желеховський 
1,  42. 

бравий  ‘brave,  bold;  gallant’,  ModUk.,  BRu.  брави, 
Ru.  бравий.  —  Deriv.  браво,  бравість;  here  also:  бра- 
вура,  -рний,  -рність,  брав[ ipjyedmu,  -ання,  бравада. 
—  Subst.  сміливий,  жвавий,  молодецький;  гарний,  dial. 
добрий,  хороший,  красивий  (Полісся,  Черкащина)  Лисен- 
ко  19,  ЛБюлетень  6,  9. 

From  Fr.  brave,  perhaps  through  the  medium  of  ModHG. 
brav  ‘brave’ ;  Uk.  браво  direct  from  It.  bravo,  Преображен- 
ський  1,  41,  АкСл.  1,  598-599,  (extensively:)  Smilauer  NR. 
23,  142. 

брага  ‘home-made  country  beer;  (brewer’s)  mash; 
brandy  grounds’,  MUk.  брагу  Asg.  (XVI  c.),  браги  Gsg. 
(XVII  c.),  брага  (XVIII  c.),  OES  брага;  BRu.,  Ru.  ts, 
Po.  (from  Uk.)  braha.  —  Deriv. 

-uk,  браговар;  FN.  Брагйнець, 

(1562  Тупиков  63),  Брагйнець  (1655  ibid.),  Бражникь 

(1606  ibid.),  GN.  Брага,  Брагйнівка,  Брагйнці.  —  Syn. 
напій  із  житнього  борошна,  солоду  й  хмелю;  пере- 
ферментдваний  затір,  з  якого  роблять  спирт. 

The  usual  assumption  that  the  word  was  borrowed 
from  Ce.,  cf.  Ir.  braich,  Cymr.  brag  ‘malt’,  is  untenable, 
Bruckner  PF.  7,  175;  its  occurrence  in  ES.  only,  perhaps 


браж[ еч ]ка,  бражний, 
Бражник,  MUk.  Брага 


190 


191 


supports  the  view  that  it  was  borrowed  from  Tk.,  cf.  Chu. 
poraga  ‘draff,  brewer’s  grains’  orig.  ‘weak  beer’,  akin  to 
Kazan  Tt.  boza  ‘small  beer’,  Toivonen  Mikkola  Feetschr. 
310  -  312,  Rasanen  FUF.  29,  195,  Vasmer  1,  116 ;  its  con¬ 
nection  with  IE.  root  **bherg-  ‘to  roast,  cook’,  as  suggested 
by  Uhlenbeck  205,  Walde  -  Pokorny  2,  165,  a.  o.,  is  scarcely 
possible,  cf.  Pokorny  137 ;  inconceivable  is  the  derivation 
from  MHG.  briieje,  ModHG.  Briihe  ‘broth,  sauce’  assumed 
by  Miklosich  20,  Matzenauer  20,  a.  o. ;  cf.  also  Berneker  1, 
80,  Шахматов  Archiv  33,  87,  Преображенский  1,  41,  Vasmer 
RS.  6,  193,  Jud  and  Spitzer  WuS.  6,  129,  Hujer  LF.  52,  309, 
Bruckner  38,  Machek  Slavia  8,  210,  a.  o. 

Бразілія,  Wd.  Бразилія,  Бранзолія  Brazil,  ModUk. ;  BRu. 
ts,  Ru.,  Ви.  Бразйлия,  Po.  Brazylia,  etc.  —  Deriv.  бразі- 
лець,  -глька,  - гльський ,  Wd.  бразилгець,  -гйка,  -їйський. 

From  G.  Brasilien  which,  in  turn,  comes  from  Port.,  Sp. 
Brasil,  the  ultimate  source  being  the  hard  red  wood  Caesal- 
pinia  brasiliensis  L.  usually  called  brazilwood  in  Uk.  бразі- 

лія ,  Wd.  бразалія,  бразол[і]я,  брезелія  —  syn.  цезаль- 
пгнія  іжаста,  фернамбукове  дерево,  etc.,  Makowiecki  68 ; 
re.  GN.  see  Partridge  58,  Staszewski  41,  Мельхеев  21. 

бразкнути  dial,  see  брезкнути. 

брай  Wd.  (He.)  ‘stick  for  pounding  брйндзя’,  first  re¬ 
corded  in  the  XIX  c.  —  Deriv.  FN.  Брайчевський.  — 
Subst.  товчок,  яким  б’ють  брйндзю,  Кузеля  48. 

From  брати,  Q-  v.;  re.  suffix  -ай  cf.  РССтоцький  1,  7. 

брайцари  MUk.  (XVIII  с.)  ;  Po.  brajeary  (1620).  — 
Subst.  кільця,  гачки  (в  зброі)  Тимченко  132. 

From  Rm.  br atari  ‘ts’,  Cioranescu  102. 

брак  1.  Gsg.  браку  ‘lack,  shortage;  spoilage,  waste[r], 
wastage,  discard,  trash’,  MUk.  брак  ‘sort,  kind’  (XVII  c.), 
браку  Gsg.  ‘lack,  shortage’  (XVIII  c.),  бракг.  ‘selection’ 
(XVII — XVIII  c.)  ;  BRu.,  Ru.  ts,  Cz.  brak  ‘lack;  refuse, 


trash’,  Po.  brak  ‘lack?  shortage’.  —  Deriv.  [ за ]бракувати, 

-ання,  б  раковий,  браківнйк,  бракувальник,  бракер,  бра¬ 
короб,  (from  Ru. :)  бракдв Ш.  —  Subst.  відсутність,  не- 
хватка  чогось ;  зіпсована  продукція,  дефект  продук¬ 
уй,  покидь,  непотріб;  MUk.  рід,  ґатунок;  вибір,  різ¬ 
ниця;  нехтування,  легковаження,  Тимченко  132. 

From  MidLoG.  brak  ‘infirmity,  defect’,  ModHG.  Brack 
‘refuse,  trash’  (cf.  E.  brack  ‘breack,  flaw’),  perhaps,  through 
the  medium  of  Po.  brak,  Berneker  1,  80  -  81,  Brflckner  38, 
Vasmer  1,  117,  Slawski  1,  41,  Richhardt  36;  according  to 
РССтоцький  4,  153  :  direct  from  G. 

брак  2.  Gsg.  брака  arch,  ‘marriage’,  OES.  бракг>;  BRu., 
Ru.,  Bu.  ts,  OCS.  brak- ь,  SC.  brak.  —  Subst.  шлюб ;  по¬ 
дружжя. 

From  OCS.  brake,  and  this  from  bbrati,  see  брати, 
Berneker  1,  87,  Trautmann  GGA.  173,  245  -  246,  Преобра¬ 
женский  1,  42,  Land  LF.  43,  223-230,  322-332. 

брак  3.  Gsg.  брака  Zoo.  ‘setter,  beagle’,  ModUk.  only.  — 

Subst.  французька  порода  собак  -  вйжлів. 

From  Fr.  braque  ‘ts’,  Gamillscheg  141. 

брак  4.  Gsg.  брака  Ed.  ‘Sorbus  torminalis  Crtz. :  beam- 
tree  berry’,  first  recorded  in  the  XX  c.  —  Syn.  see  берека. 

A  f/e.  deformation  of  берек  (Київ),  see  берека  and 
the  following  word. 

браклен,  бреклен  Wd.  ‘Acer  campestre  L. :  maple  [-tree]’, 

ModUk.  only  —  Syn.  білоклен,  горноклен,  неклен,  пок¬ 
леп,  суклен,  чорноклен,  etc.,  Makowiecki  2. 

In  view  of  the  very  variableness  of  forms,  a  contamina¬ 
tion  of  білоклен  :  чорноклен  :  брак  4  must  be  assumed ; 
Loewenthal,  ZfslPh.  7,  407,  refers  it  to  Lith.  margas  ‘multi¬ 
coloured,  many  -  coloured’  suggesting,  inconvincingly,  a  com¬ 
mon  В  alto  -  SI.  *  braga  -  klenas  <  **mrdgo  -klena^s  as  a 
source  of  Uk.  dial,  браклен. 


192 


193 


бракнути,  бракувати,  etc.  see  брак  1. 

браконьєр  ‘poacher’,  ModUk. ;  BRu.  бракап’ер,  ®u- 
браконьєр.  —  Deriv.  браконьєрство,  -ський.  —  Syn.  Wd. 
равбшйцер ;  subst.  мисливець,  що  полює  без  дозволу 
в  чужих  лісах. 

From  Fr.  braconnier  ‘ts’,  Gamillscheg  138. 
бракшпиль  MUk.  (XVII  c.)  ‘ship  -  windlass,  winch’.  — 

Subst.  поземий  коловорот  на  переді  корабля,  щоб  ви¬ 
тягати  з  води  якір,  вантаж,  тощо,  Тимченко  132. 

From  Du.  wrak-spijl  ‘wreck -bar’;  according  to  Тим¬ 
ченко,  1.  c.,  from  Du.  brandspil;  cf.  also  Meulen  191  - 192, 
Горбач  1,  25. 

брам  ‘narrow  strip  of  fur  to  adorn  the  borders  of  an 
overcoat’,  MUk.  три  брамьі  (XVI  c.)  ;  Po.  bram.  —  Deriv. 
MUk.  бражка  (XVI  c.),  брамньїй,  брамовати  (XVI — XVIII 
c.).  —  Subst.  лиштва  в  сукні,  лямівка,  Тимченко  132. 
From  ModHG.  Bram[e]  ‘ts’,  Тимченко  1.  c.,  Kluge  375. 


брама,  dial,  бряма,  Cp.  брана  ‘gate,  portal’,  MUk.  бра- 
мьі,  браньї  Npl.  (XVI  c.)  до  брамьі  (XVII  c.),  чрезт>  бра¬ 
му  (XVIII  c.),  BRu.  ts,  Po.  brama,  OPo.  brona,  brana,  Cz. 
brana,  SC.  brana,  Ви.  брана,  etc.,  see  боронити.  —  Deriv. 

брам[оч]ка,  бражний,  MUk.  бражний.  —  Syn.  ворота, 
в’їзд  або  вхід  у  будівлі,  отвір,  Тимченко  132;  see  брона. 

From  Po.  brama  which,  in  turn,  comes  from  Cz.  brana 
(<  *bor-na,  see  боронити),  Berneker  1,  74,  РССтоцький 
Slavia  5,  14,  Bruckner  38,  Richhardt  36,  Slawski  41,  a.  o. 


брамурний  Ed.  =  мраморний,  see  мармур. 


брамурт  Wd.  ‘red  colour’,  ModUk. 
червоного  кольору,  Желеховський  1, 
According  to  РССтоцький  4,  155, 
rot(l). 


only 

42. 

from 


—  Subst.  рід 
MHG.  braun- 


брамушка  SoCp.  ‘ant’,  first  recorded  in  1911  (Гнатюк 
ЕЗб.  ЗО,  336).  —  Subst.  мурашка. 

The  word  seems  to  be  a  tabu-deformation  of  мурашка 
with  an  initial  b  added  and  a  f/e.  influence  of  мушка. 

бран  poet,  ‘captivity,  slavery’,  ModUk.  —  Deriv.  бра¬ 
нець,  бранка,  бранний ,  Wd.  брапик,  братський.  —  Syn. 
полон,  неволя,  Деркач  26,  142. 

From  брати,  q-  v. 

брандвахта  ‘guardship’,  ModUk.,  BRu.,  Ru.  (since  1720) 
ts.  —  Subst.  портове  дозорне  судно. 

From  Du.  brandwacht  ‘ts’,  Meulen  47,  Горбач  1,  24. 

брандер  ‘fire-ship’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  (since  1704) 
ts,  Po.  brander,  etc.  —  Deriv.  брАндерпий.  —  Subst.  судно, 

що  давніш  запалювало  ворожі  кораблі;  тепер  його  за¬ 
топлюють,  щоб  затарасувати  дорогу  до  порту. 

From  Du.  brander  ‘ts’,  Meulen  46,  Горбач  1,  24;  accord¬ 
ing  to  РССтоцький  4,  261,  from  ModHG.  Brander  ‘ts’,  doubt¬ 
ful. 


бранджя  see  бранжа. 

бранд-майор,  -майстер,  SovUk.  -мейстер  ‘fire  -  chief’, 
ModUk. ;  Ru.  ts.  —  Subst.  начальник  пожежної  сторожі. 
From  ModHG.  Brand-major,  -meister  ‘ts’. 

брандмауер  ‘fire-proof  wall’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  ts.  — 

Subst.  противогневйк,  протипожежний  мур. 

From  ModHG.  Brandmauer  ‘ts’. 

брандспойт  ‘metal-point  of  a  hose;  nozzle’,  ModUk.; 

BRu.,  Ru.  ts.  —  Subst.  випрйскувач,  наконечник  кишки 

в  пожежній  трубі;  переносна  пожежна  труба  па  ко¬ 
раблі. 

From  Du.  brandspuit  ‘ts’,  Meulen  47. 


194 


бранжа  Wd.,  also  бранджя  (Гнатюк  ЕЗб.  26,  334) 
‘branch  (of  a  business),  profession,  occupation;  mob’, 
ModUk. ;  Po.  branza.  —  Subst.  відділ  якоюсь  заводу,  Кузе- 
ля  48;  філіял,  компанія ;  професія,  зайняття;  натовп, 
голота,  Бойків  74. 

From  ModHG.  Branche,  the  ultimate  source  being  Fr. 
branche  ‘branch’,  РССтоцький  4,  205,  Gamillscheg  139 — 140. 

бранзолета,  бранзоля  Wd.  ‘bracelet,  bangle;  anklet’, 
ModUk. ;  BRu.  бранзолет,  P°-  bransoleta.  —  Deriv.  бран¬ 
золет]  оч ]ка.  —  Subst.  наручник,  окраса  на  руку,  Кузе- 
ля  48,  see  also  браслет. 

From  ModHG.  Branzolette,  РССтоцький  4,  223;  the  ul¬ 
timate  source  is  Fr.  bracelet  ‘ts’,  Gamillscheg  138,  see 

браслет. 

бранзоля  Wd.,  also  брандзель,  брандзолі,  бриндзолі 
(Подністров’я  Janow  152)  ‘inner  sole,  welt’,  first  recorded 
in  the  XX  c. ;  Po.  brandzol.  —  Subst.  внутрішня  підошва 

(черевика) . 

From  ModHG.  Brandsohle  ‘ts’,  РССтоцький  4,  227;  see 
also  бранзолета. 

Бранйччина  ‘time  of  Branicki  magnates  in  Ukraine 
(XVIII  c.)’;  term  coined  by  Антонович  -  Драгоманов  in 

1875  —  Syn.  Брянщина,  Q-  v. 

From  the  name  of  Po.  magnates  in  Ukraine  Branicki, 
formed  with  the  suffix  -чина  like  Хмельниччина,  козач¬ 
чина,  etc. 

браслет  ‘bracelet,  bangle;  anklet’,  MUk.  браселики 
Npl.  (1571) ;  Ru.  браслет  (since  1803).  —  Deriv. браслет¬ 
ка,  браслетний.  —  Subst.  обручка,  що  їі  носять  на  ру- 
Бойків  74;  нараменник,  наручник,  обручка,  SoCp.  кор- 
перещ,  Наконечна  82. 


195 

From  Fr.  bracelet  ‘ts’,  Gamillscheg  138,  Наконечна  83, 

see  also  бранзолета. 

брат  ‘brother’,  MUk.,  OUk.,  OES.  брать,  seldom  братрт, 
BRu.,  Ru.,  Bu.,  Ma.  ts,  OCS.  brat[r]s,  SC.  brat,  Sin.,  Slk.,  Po., 
Ca.,  LoSo.,  UpSo.  brat,  Cz.,  OPo.  bratr,  Sli.  brat,  Plb.  brot.  — 

Deriv.  братик,  браті] чо ]к,  брато] чо ] к,  братко, 
братчик,  братенько,  -ечко,  братонько,  -очко,  б  pa- 
ту  нь[  о ],  -усь] о ],  братусик,  братгй,  -гечко,  братйсь- 
ко,  -йще, братуха,  братія,  браття,  братова,  [по]- 
братйм,  братак,  -ан[ ич ],  -анка,  -ач,  братва,  братгв- 
ство,  братство,  братів,  братівщина,  братній,  бра- 
товйзна,  братерство,  -рський,  [по]братати[ся], 
-ання,  панібрат,  -ство,  братовбивець,  -вця,  -вство, 
-вчий,  братовбгйник,  -иця,  братолюбний,  -бність, 
-бство,  etc.,  dial.  Ср.  браччік;  Bt.  братейко;  братувгха 
(Посяння,  Пшеп’юрська  71),  MUk.,  OUk.  братанка  (XV  с.), 
братана  (XVII  с.),  братанка  (XVI  с.),  братаничеміз  Dpi. 
(1436  МГрамоти  332),  братанньїн'ь  (XVIII  с.),  братенець, 
-никіз  (XIV — XVI  с.),  bratia  (1697  SOr.  10:1,  71)  брато- 
любезно  (XVI  с.),  братйшок'ь  (XVI  е.),  братчика,  брат- 
щик-ь  (XVI — XVIII  с.),  братяй  (XV  с.),  братьонкове  (1619 
Інтермедії  43),  etc.;  FN.  Брат[ ач],  Братко,  Браткдвич, 
Братунь,  Братусь,  Брахнов,  Wd.  Братаних  (Falkow- 

ski-Pasznycki  111)  ;  OUk.  Братко  (1430  Грамоти  148),  GN. 

Браталів,  Братенйця,  Братечки,  Братківці,  Брат¬ 
ське,  Братйщів,  Братолюбівка,  Брацлав  ( <  *  Brat-b- 
slavlb) ,  etc.;  Bot.  брат  і  сестра,  брат-сестрйця,  три 
брати,  братки.  —  Syn.  рідний,  народжений  від  тих 
самих  батьків;  член  братства;  чернець,  законник; 
друг,  товариш,  колега;  рівний  другому,  однаковий, 

etc.,  Тимченко  138. 

PS.  *brat[r]s  inherited,  like  most  words  denoting  kin¬ 
ship,  from  the  period  when  all  the  IE.  tribes  formed  one 


196 


197 


lingual  unity:  IE.  **bhrdter-,  cf.  Lith.  broterelis,  Latv. 
b[r]dlis,  OPr.  brati,  Skt.  bkrdtar-.  Arm.  elbair,  Gk.  frdter, 
Lat.  frdter,  Goth,  brotar,  ModHG.  В  ruder,  E.  brother,  etc.; 
all  these  words  retain  the  old  primary  meaning,  but  in  Gk. 
the  word  has  assumed  a  political  signification:  ‘member  of 
a  brotherhood’,  Kluge  44,  Miklosich  20,  Berneker  1,  82,  Ро¬ 
коту  163-164,  Шевельов  201,  226,  (extensively:)  Труба- 
чев  1,  58  -  63,  Бурячок  66  -  70. 

братван,  -ка,  also  бритван[к]а,  бритванна,  Wd.  ‘frying- 
pan,  baking-tin’,  MUk.  брьітвана  (1600  АЮЗР  1  : 6,  297), 
братьіна  (1719  КСт.  19,  345);  Ро.  brytwana,  ОРо.  brytfanna, 
bratfana.  —  Subst.  сковорода. 

From  ModHG.  Bratpfanne  ‘ts’,  perhaps  through  the 
medium  of  Po.  bratfana,  brytwana,  Шелудько  1,  22,  Bruckner 
43,  Бандрівський  ДослМат.  4,  13. 

брати,  беру,  -реш,  Ed.  poet,  брать  ‘to  take,  take  hold, 
seize;  to  capture,  take  in;  to  receive,  obtain’,  MUk.  OUk.  ts. 
OES.  ts  and  бт>рати  (Срезневский  1,  198);  BRu.  браць, 
Ru.  брать,  OCS.  bbrati,  Ви.  бера,  Ma.  бере,  SC.  brdti,  Cz. 
brati,  Slk.  brat',  Po.,  UpSo.  brae,  Ca.  brae,  Sli.  brae,  LoSo. 
bras,  Plb.  here.  —  Deriv.  братися,  брай,  браля,  бран, 

браний,  -нець,  -ша,  -нь,  браннЛ,  брАха,  бранка, 
-ший,  Ed.  брашка  (Київщина,  Лисенко  ДБюл.  5,  40),  etc.; 
several  prefixed  verbs:  в[й]~,  за-,  зі-,  на-,  піді-,  по-, 
при-,  у-брати[ся] ,  etc.,  along  with  corresponding  iter, 
forms :  e[ u ]-,  з[ a ]-,  на-,  під-,  no-,  при-,  у-бирати[ ся ], 
etc.;  apophonic  variation:  -бір-\\-бор~,  see  вибір,  збір,  со¬ 
бор,  etc. ;  perfective :  взяти,  Q-  v.  —  Syn.  colloq.  вхопити, 
[за]гарбати,  гребти,  драти,  запопасти,  зграбастА- 
ти,  лупити,  лущити,  [по]цупити,  хапАти;  хап!, 
Хіпі,  цуп !  Багмет  25. 

PS.  *ЬьгаН,  *berg,  *beresi,  IE.  root  **bher-  ‘to  carry, 
bring’,  etc.,  widely  diffused  in  IE.  languages,  cf.  Lith.  ЬегШ, 


berti,  Latv.  befu,  bert  ‘to  spread’,  Skt.  bharati  ‘he  carries’, 
Gk.  fero,  Lat.  fero,  Arm.  berem  ‘I  carry’,  Goth,  bairan  ‘to 
carry;  give  birth,  produce’,  ModHG.  gebdren  ‘to  give  birth’, 
E.  to  bear,  etc.,  Miklosich  9,  Berneker  1,  51,  Trautmann  31, 
Kluge  17,  108,  Pokorny  128  - 132. 

братрура  Wd.  ‘frying  -  tube’,  first  recorded  in  the  XX  c. ; 
Po.  dial,  bratrura.  —  Subst.  піч  для  жарення,  духовка. 

From  ModHG.  Bratrohre  ‘ts’,  РССтоцький  4,  216. 

брауза  SoCp.  ‘soda  powder’  (Ільниця,  Рудницький  4, 11), 
first  recorded  in  the  XX  c.  —  Subst.  содовий  порошок. 

From  ModHG.  Brausepulver  ‘effervescent  powder, 
Seidlitz  powder’. 

-брах;  брахі-  a  compound  -  forming  element  ‘-brach ; 
brachy-’  in  such  words  as  амфібрах ;  брахіграф,  -ія,  бра- 
хідактйлія,  брахі-кефал[ія] ,  - цефал[ія ],  etc.,  ModUk., 
known  to  all  other  SI.  —  Subst.  коротко-,  e.  g.  брахіке¬ 
фал  :  короткоголдвець,  брахіметропія  :  короткозо¬ 
рість,  etc. 

From  Gk.  braxys  ‘short’. 

браха  see  брати. 

брацар  Wd.,  also  брицарі  Npl.,  брацарь,  бицарь  (Залі- 
щиччина  Dejna  1,  95,  97)  ‘cuff;  wristband’,  first  recorded 
in  the  XIX  c.  —  Subst.  вилога,  закарваш,  закавраш,  ман- 
шет. 

From  Rm.  brdtard  ‘bracelet’,  Шелудько  2,  127,  Dejna 
1,  95. 

брачина  see  брячина. 

брачка,  брашка  see  брати. 

брашпиль  ‘windlass,  winch’,  ModUk.,  BRu.  брашпіль, 
Hu.  ts  and  братшпиль  (since  1720).  —  Subst.  коловорот, 
що  ним  підіймають  кітву  на  кораблях. 


198 


199 


From  Du.  braadspil  or  ModHG.  Bratspill  ‘ts’,  Meulen  45, 
Vasmer  1,  118. 

бре!  interj.  imitating  the  sound  of  a  roaring  sea,  Mod- 
Uk. ;  Ви.,  Ma.  бре!,  брей! ,  SC.  bre!  bre!  Po.  bre!  —  Deriv. 
брейі ;  redupl.  бре!  бре!  —  Subst.  гей,  ой,  Кузеля  48. 

From  Tk.  Osm.  bre!  interj.  ‘hey!  on!,  onward!’;  ac¬ 
cording  to  Bruckner  39,  it  derives  from  Gk.  more  ‘ye,  dunce !’ 
others  derive  it  from  Vsg.  брате! ,  Младенов  44;  Tk.  pro¬ 
venance  is  the  most  probable,  cf.  Cioranescu  103. 

бреверія,  броварія  Wd.  ‘quarrel,  altercation,  scuffle', 
first  recorded  in  the  XIX  c. ;  Po.  breweria.  —  Subst.  буча, 
суперечка,  Кузеля  48. 

From  Po.  breweria  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  It. 
braveria  :  bravo  ‘brave,  bold’,  Bruckner  39 ;  see  also  бравий. 

бревкати  ‘to  eat,  glut,  guzzle,  gorge ;  to  devour’,  first  re¬ 
corded  in  the  XIX  c. ;  wanting  in  other  SI.  —  Deriv.  брев- 

кання,  бревкд,  бревкало,  бревтій.  —  Syn.  жерти. 

Origin  obscure;  connection  with  *bbrati,  although  pos¬ 
sible,  cannot  be  substantiated. 

бреґет,  SovUk.  брегет  ‘Breguet-watch’,  ModUk. ;  BRu. 
брзгет,  Ru.  брегет  (since  1836),  Po.  bregiet.  —  Subst. 

юдйппик  виробу  паризького  майстра  Бреїета. 

From  Fr.  Breguet  —  name  of  a  Paris  producer  of  clocks 
and  watches  (1747-1823),  Бойків  75,  Brtickner  39,  АкСл. 
1,  620. 

бредень  see  брести. 

бредня,  Ed.  бридня  ‘nonsense,  absurdity’;  MUk.  бредню 
Asg.  (XVI  c.),  бредит-ь  (XVI  c.),  бредня  (XVII  c.)  ;  BRu., 
Ru.  бредня,  Po.  brednia,  bredzic,  ubrdac.  —  Deriv.  6pu~ 

денька.  —  Syn.  верзіння,  недоречність,  банелюки,  Тим- 
ченко  139;  дурниця,  нісенітниця,  маячня,  Деркач  26. 


From  бредйти  recorded  as  late  as  the  XVI  c. ;  PS.  root 
*bnd-  akin  to  bred-  :  brod-  in  брести,  бродити;  Berneker 
1,  83,  followed  by  Richhardt  37,  unconvincingly  assumes  a  Po. 
influence  on  бреднЛ  which,  in  view  of  the  accent,  must  be 
regarded  as  a  genuine  Uk.  formation  (*bnd  -  ьща) . 

бредулець,  Wd.  also  бердулець,  брезулець  Bot.  ‘Ledum 
palustre  :  privet’,  ModUk.  only.  —  Deriv.  бредульчик.  — 
Syn.  багенник,  багно,  багнюк,  вагонник,  багульник,  ба- 
гун,  блощйнник,  -йчник,  болотяний,  -ик,  болотнйк, 
болиголов,  головолбм,  магдник,  розмайрйн  дикий,  сви¬ 
няче  багно,  Makowiecki  205. 

А  і/ е.  deformation  of  бердулець  derived  from  б  ер  до  2, 
-q.  v.,  under  the  influence  of  бредйти,  бредня,  etc. 

брезелія  see  Бразілія. 

брезент  ‘tarpaulin ;  waterproof  cloth ;  awning’,  ModUk. ; 

BRu.  бризент,  Ru.  брезент  (since  1808),  Po.  brezent,  etc. 

—  Deriv.  брезентовий.  —  Subst.  непромокна  парусино¬ 
ва  матерія,  Бойків  76. 

From  ModHG.  Present  ‘ts’,  the  ultimate  source  being 
Du.  presenning  which,  in  turn,  comes  from  Fr.  preceinte 
‘girding’,  Meulen  156,  Kluge  -  Gotze  456,  Vasmer  1,  121. 

брезкнути  ‘to  become  flabby ;  to  swell’,  ModUk.  only.  — 

Deriv.  [о]брезклий,  -лість.  —  Syn.  брюзгнути,  набря¬ 
кати,  onyxdmu,  Деркач  26. 

The  word  seems  to  be  a  recent  variation  of  брякнути 

like  брюзгнути,  a-  v. 

брезкулька  Wd.  see  брязь! 
брей!  see  бре! 

брейд-вймпел  ‘commander’s  pennant,  broad  pennant’, 
ModUk.,  BRu.  брзйд-вьгмпел,  Ru.  брейд-вьгмпел  (since 
1835) .  —  Subst.  широкий  вимпел  на  військовім  судні  — 
азнака  команди,  Бойків  75. 


S 


200 


201 


From  Du.  breedwimpel  ‘ts’,  Meulen  48,  Преображенский 
1,  103,  АКСл.  1,  624. 

брекеке!  interj.  imitating  the  voice  of  frogs,  ModUk.  — 

Deriv.  брекекекати,  -аппя. 

An  o/p.  interj.  РССтоцький  3,  146. 

брелок  ‘trinket,  pendant,  charm,  any  small  ornament 
that  hangs’,  ModUk.,  BRu.  бірулька,  Ru.  брелок  (since 
1803),  Po.  brelokl  —  Deriv.  брелдчок.  —  Subst.  дармовйс, 
прикраса  па  ланцюжкові  до  годинника ,  Бойків  79. 

From  Fr.  breloque  ‘ts’,  Горяев  28,  АкСл.  1,  624,  Gamill- 
scheg  144. 

бременна  adj.  f.,  arch,  ‘pregnant,  teeming’,  MUk.  бере- 
мЬнна  (1698),  беременную  невесту  (XVII  с.),  бремен’на 
(XVI  с.),  бремена  (XVIII  с.) ;  Ru.  беремеппая ,  Ви.  бре¬ 
менна,  Ма.  бремена,  SC.  bremenica,  Po.  brzemienna.  — 
Subst.  вагітна. 

Based  on  OCS.  brem$  (<  *bermq)  ‘weight’,  MUk.  бере- 
мя,  OES.  беремя  and  (from  OCS.)  брЬмя,  бремя;  MUk. 
беремЬнна  and  беременна  are  genuine  Uk.  pleophonic  forms 
based  on  беремя  —  an  OES.  correspondence  of  OCS.  bremq  • 
IE.  root  **bher-,  see  брати. 

бремза  Wd.  ‘brake’,  first  recorded  in  the  XX  c.  —  Deriv. 

[ за ]бремзувати.  —  Subst.  гальмо. 

From  ModHG.  Bremse  ‘ts’,  РССтоцький  4,  212. 

бремкать  dial,  ‘to  roar,  moo,  bellow’,  (Полісся,  Лисенко 
19),  first  recorded  in  the  XX  c.  —  Syn.  ревти,  мукати. 

An  imitative  formation,  similar  to  бренькати,  see 
брень! 

бремсберг  ‘inclined  plane;  gravity  road,  slope,  incline, 
rise  heading,  cross  entry,  balance  brow’,  ModUk.,  BRu. 
брзмсберг,  Ru.  бремсберг  (since  1836).  —  Subst.  похила 


їалерія  в  копальнях,  якою  їздять  вагончики  з  видобу¬ 
тою  рудою,  Бойків  75. 

From  ModHG.  Bremsberg  ‘ts’,  АкСл.  1,  624. 

брендати  Wd.  ‘to  ramble  about  idly’,  first  recorded  in 
the  XIX  c.  —  Deriv.  брендуля,  брепдолити.  —  Syn.  во¬ 
лочитися,  вештатися. 

From  брести  (:  бродити)  with  infixed  n  under  the 
influence  of  плентатися ;  re.  infix  n  cf.  Шерех  ZfsTFK. 
23,  146  - 167  and  Горбач  0,  20  -  21. 

брендуш  Wd.,  also  брендуша,  бриндуша,  бриндула  Bot. 
‘Crocus  sativus  L.,  C.  variegatus,  C.  vernus  :  crocus’,  Mod¬ 
Uk.  —  Deriv.  брендушка,  брандушки ;  also  perhaps  Wd. 

брипдувати[ ся ],  брипдяк.  —  Subst.  дристокоз,  шаф¬ 
ран,  дрйжчики,  курочки,  маслянки,  а.  о.  Makowiecki  116. 

From  Rm.  brindu§ a  ‘crocus’,  Шаровольський  61,  Ше- 
лудько  2,  127,  Cioranescu  104,  Vincenz  8. 

бреніти  see  бриніти  1,  and  бринь! 

брень!  interj.  imitating  metallic  sounds  :  clink!  strum!, 
first  recorded  in  the  XIX  c.,  for  cognates  in  other  SI.  see 

бряк.  —  Deriv.  бреплйвий,  бренькати,  -аппя,  бренько¬ 
тіти,  -іпня,  бренькнути,  бренькіт,  брепьчати,  -ап¬ 
пя;  for  бреніти,  бриніти,  etc.  see  бринь!  —  Syn. 
бринь!,  брунь!,  брязь!,  РССтоцький  3,  146. 

An  o/p.  interj.  related  to  брязк,  бряк,  q.  v. 

брескйня  Wd.  see  брбсква. 

Брест  SovUk.  for  GN.  Берестя,  OUk.  Берестье,  see  бе¬ 
рест. 

брести,  бреду,  бредеш  ‘to  wade,  ford;  to  lounge,  sham¬ 
ble  ;  to  make  one’s  way ;  to  toil,  drag  oneself  along’ ;  Wd.  also 
‘to  talk  nonsense,  prattle',  MUk.  bredisz  (1697  SOr.  10  : 1, 
71),  брести  (XVIII  c.),  OES.  брести  ся;  бредоуть;  Ru. 


202 


203 


брести,  Sin.  bresti,  Cz.  bristi,  Slk.  brdnut’,  Po.  bmqc.  — 
Deriv.  бредень,  бредець,  prefixed  verbs  :  ви-,  за-,  пере-, 
npur  брести,  etc.,  along  with  apophonic  forms  based  on 
*brod;  see  бродити;  here  also  брендати,  бренддлити. 

—  Syn.  йти  в  брід ;  (по  воді,  болоті,  etc.:)  брьдхати- 
[сл],  Деркач  26. 

PS.  *bresti  (<  *  bred-ti)  ‘to  wade,  ford’,  with  further 
semantic  development  :  ‘to  roam,  stroll ;  to  prattle’ ;  IE.  root 
**bhred-  :  **  bhrod-  ‘to  wade,  ford’,  cf.  Lith.  bristi,  bredu, 
Latv.  brlst,  bridu  “to  wade,  ford;  to  prattle’,  OPr.  GN. 
Birdau,  Alb.  breth  ‘to  hop’,  Berneker  1,  83,  Trautmann  37, 
Pokorny  164;  (extensively:)  Jaszczun  OnUVAN.  29. 

Бретань  GN.  ‘Brittany,  Bretagne’,  ModUk.,  BRu.,  Ru. 
ts,  Po.  Bretagne,  etc.  —  Deriv.  бретонський.  —  Syn.  Бре¬ 
тонський  півострів. 

A  name  transplanted  from  Britain  by  ancient  Celts,  see 

брит,  британець. 

бретванник,  бретвінок,  брецьвінок  see  бритванник. 

бретель  ‘shoulder-strap’,  ModUk. ;  Ru.  (since  1863)  ts. 

—  Deriv.  бретелька.  —  Subst.  шлййка,  наплечна  ленто 
для  піддержання  частин  одягу,  раменце. 

From  Fr.  bretelle  ‘ts’,  АкСл.  1,  626,  Gamillscheg  145. 

бретналь,  dial,  бринтало  ‘nail,  spike’,  ModUk.;  Po. 
bretnal.  —  Deriv.  бретнальний,  -ик.  —  Subst.  цвях  з  ши¬ 
рокою  головкою,  Бойків  75. 

From  ModHG.  Brettnagel  ‘ts’,  Кузеля  49,  РССтоцький 
4,  267. 

бретон,  бретонець  EN.  ‘Breton’,  ModUk.,  BRu.  брз- 
тонец,  Ru.  бретонец,  Po.  Bretonczyk,  etc.  —  Deriv.  бре¬ 
тонка,  -нський. 

A  direct  borrowing  from  Е.  Breton  (=Briton),  see 
Бретань  and  брит,  британець. 


бреус  ‘clumsy  person’,  ModUk.  only.  —  Subst.  see  бур¬ 
мило. 

Origin  obscure;  perhaps  an  abbr.  of  [ге] бреус 
‘Hebrew’. 

брехати  ‘to  lie,  fudge,  fib,  tell  lies ;  to  brag,  boast,  talk 
big;  to  bark,  bay’,  MUk.  лаю,  вьію,  брешу  (1596  Зизаній), 
лаю  :  рьїкаю,  брешу,  щекаю,  вьію  (1627  Беринда),  брехати 
(XVII  с.),  брехаті  (XVII  с.  Гептаглот  17),  бресес=бре- 
шеш  (XVII — XVIII  с.,  Інтермедії  120,  126),  брехал  якт> 
песь  (XVIII  с.),  OES.  брехати,  брешу;  BRu.  брахаць, 
Ru.  dial,  брехать,  SC.  brehati,  Sin.  brehati  ‘to  gasp;  to 
cough’,  Cz.  bfechtati  ‘crash,  yelp,  bark’,  Slk.  brechat’  ‘to 
bark’,  Po.  brzechac,  brzechotac  ‘to  bark;  to  cry’.  —  Deriv. 

брехатися,  [ з ]брехнути,  за-,  на-,  під-,  по-  прибргху- 
вати[сл],  [сто]бреха,  брехака,  -ало,  -ач[ка],  бре¬ 
хунка],  брехунець,  брехуняка,  брехлл,  -хтл,  бреху¬ 
ха,  -уш[ еч ]ка,  брехіт,  брехня,  [ по ]брехенька,  брех¬ 
ливий,  -вість,  забргханий,  -ність,  брешкд,  etc.;  here 
also  interj.  брех!,  брехусіньки! ,  брегики  -  брешки;  FN. 
Брихач  (Falkowski  -  Pasznycki  111) ;  GN.  iron.  Брехунгв- 
ка.  —  Syn.  говорити  неправду;  fig-  дзвін  великий  лити; 
( про  собак )  лаяти,  гавкати. 

PS.  *brexati  ‘to  bark’  (with  x  from  -ks-) ,  IE.  root 
**bhrek-  :  **bherek-,  cf.  Latv.  brezu,  brekt  ‘to  cry’,  OHG. 
praht,  MHG.  braht  ‘noise’,  OE.  breahtm,  bearhtm  ‘cry’,  Ber¬ 
neker  1,  83-84,  Pokorny  138,  РССтоцький  3,  146. 

бреш  ‘breach,  gap;  flaw’,  ModUk.,  Ru.  брешь  (since 
1803).  —  Subst.  вйлім,  проббіна  в  мурі. 

From  Fr.  breche  ‘ts’,  АкСл.  1,  627-628,  Gamillscheg  143. 

6peuie[ui],  брешу  [ть],  etc.,  see  брехати. 

бриг,  SovUk.  бриг  ‘brig’,  ModUk.,  BRu.  бриг,  Ru.  бриг 
(since  1803),  Po.  bryg.  —  Subst.  двомаштовий  вітриль¬ 
ник,  двощоглове  судно  з  реями  на  щоглах,  Бойків  75. 


204 


205 


From  E.  brig  ‘ts’,  Преображенский  1,  45,  Горбач  1,  27, 
Степанковський  29;  E.  brig  is  merely  short  for  brigantine, 
Skeat  74;  see  бриґантйна. 

бригада,  SovUk.  бригада  ‘brigade;  subdivision;  squa¬ 
dron  ;  team,  crew,  staff,  gang’,  ModUk. ;  BRu.  бригада,  Ru. 
бригада  (since  1704),  Po.  brygada,  etc.  —  Deriv.  бриї ad- 
urn,  -uk,  бриіадйр,  -ський.  —  Subst.  відділ  війська, 
складений  з  кількох  полків;  група  робітників  -  акти¬ 
вістів,  Бойків  75. 

From  ModHG.  Brigade  ‘ts’,  РССтоцький  4,  205;  the  ul¬ 
timate  source  is  Fr.  brigade  ‘troop,  crew,  company’  or  It. 
brigata  ‘ts’,  Gamillscheg  147,  Skeat  74. 

бриґантйна,  SovUk.  бригантйна  ‘brigantine’,  ModUk.; 
BRu.  бригантина,  Ru.  бригантйна  (since  1717),  Po.  bry- 
gantyna,  etc.  —  Subst.  двощогловий  вітрильник,  see  б  pul. 

From  E.  brigantine  ‘ts’;  the  ultimate  source  is  It.  bri¬ 
gantine  ‘pirate  -  ship’,  Skeat  74. 

брид,  Gsg.  брйду  ‘ugliness,  nastiness,  odiousness’;  Gsg. 
брйда  ‘ugly,  nasty  person’;  MUk.  мерзость,  мерзеност  : 
бридкость  (1596  Зизаній),  мрт>зость  :  мерзеност,  брйдкост, 
невдячность,  ббридлйвость  (1627  Беринда),  бридливость 
(XVI  с.)  ;  OES.  бридость  ‘acerbity’,  бридни  ‘severe’;  BRu. 
брйда,  Ru.  dial,  бридкдй  ‘sharp ;  cold’,  OCS.  bridsks  ‘sharp’, 
SC.  br'idak  ‘sharp;  sour’,  Sin.  bridkost,  brija  ‘acerbity’,  Cz. 
bfid  ‘everything  nasty’,  Slk.  brid’  ‘ugliness,  nastiness’,  Po. 
brzyd  ‘ugliness’.  —  Deriv.  брйдл,  бридь,  бридкйй,  брйд- 

кість,  бридлйвий,  -вість,  бридак,  -аль,  -ас,  бридій, 
бридуля,  брйдко,  брйдно,  [з-,  на-,  о-,  по-]  брйдиути 
з-,  на-,  о-,  по-  б  ридати,  [з-,  о-]брйдити,  брйдити- 
сл,  Wd.  (SoCp.)  брить  (Гнатюк  ЕЗб.  4,  235),  MUk.  бри¬ 
дитися  (XVI— XVIII  с.),  бридкий  (XVII— XVIII  с.), 
бридливий  (XVII  с.).  —  Syn.  гидь,  гидота,  гйдкість, 


погань,  паскудство ;  гидкйй,  поганий,  паскудний,  Дер¬ 
кач  26;  гидомйрний,  гидосвітній,  гидючий,  Багмет  26. 

PS.  *brids,  *ЬгШзкз  with  the  orig.  sense  of  ‘sharp’, 
which  has,  however,  as  is  shown  by  the  cognate  languages, 
developed  into  a  more  general  meaning  ‘sour,  bitter’  and 
finally  ‘odious,  ugly,  nasty’ ;  contrary  to  Niedermann  IF.  37, 
145  - 155,  and  Hujer  LF.  44,  226  -  228,  no  kinship  with  Goth. 
baitrs,  OHG.  bittar,  E.  bitter,  etc.,  can  be  proved ;  it  is  more 
probably  connected  with  the  root  IE.  **bhri-,  see  брйтва, 
and  formant  -d-,  the  ultimate  source  being  IE.  **bher-  ‘to 
strike;  to  cut,  split,  etc.’,  Berneker  1,  86,  Slawski  1,  47, 
Георгиев  78,  Pokorny  138-134,  166,  a.  o. ;  less  persuasive  is 
the  derivation  from  interj.  br!,  suggested  by  Бузук  31ФВ. 
7  -  8,  69  -  70. 

бриденька,  бридня  Ed.  see  бредня. 

бридж  see  брідж. 

брижа  ‘fold,  crease,  tuck,  rumple,  wrinkle’,  MUk.  щапле- 
нїє,  тоєж  и  также  брижованє  (1596  Зизаній),  бриж-fe  Арі. 
(XVIII  с.),  брьіжована  (XVI  с.)  ;  Ru.  брьіжи  (since  1780), 
Po.  bryze  (since  the  XIV  с.).  —  Deriv.  брйж[еч]ка,  брй- 
жик,  бриженята,  бриж[ув]атий,  брижнастий,  брй- 
жити[ся],  б  рижу  вати,  Wd.  брйгика.  —  Syn.  складка 

( в  одежі),  згортка;  (на  облйччі:)  зморшка;  (на  воді: ) 
хвилювання. 

From  MHG.  brise  ‘trimming  (of  sleeves)  ’,  РССтоцький 
4,  168,  Шелудько  1,  22;  cf.  also  Bruckner  48. 

бриз,  Wd.  брйза  ‘breeze’,  ModUk.;  BRu.  бриз,  Ru.  бриз, 
Po.  bryza.  —  Subst.  легкий  вітер  (на  морі). 

From  Е.  breeze  the  ultimate  source  being  Sp.  brisa,  Port. 
briza  ‘NE.  wind’,  Skeat  73. 

бризантний,  бризантовий  ‘high  explosive ;  brisant’,  Mod¬ 
Uk.,  BRu.,  бризантни,  Ru.  бризантний.  —  Subst.  ви¬ 
буховий,  набйтий  вибуховими  речовйнами. 


206 


207 


і 


From  Fr.  briser  ‘to  break’,  АкСл.  1,  630,  Gamillscheg 

150. 

брйзкати,  also  брйзькати,  Wd.  брйзґати,  брйзгати, 
брйс[ь]кати  ‘to  splash,  spray,  sprinkle;  to  gush,  squirt’, 

MUk.  бризки  Npl.  (1721)  ;  Ru.  брьгзгать,  SC.  brizgati, 

Sin.  brizgati,  Cz.  bryzgat,  Slk.  bryzgat’,  Po.  bryzgac.  — 

Deriv.  бризкання,  бризнути,  бризка,  бризкалка, 
-льний,  бризкйна,  here  also  бризь! ;  Wd.  бризїун,  брйз- 
каввць,  бриз[ь]к,  бризленйна;  FN.  Бризїун.  —  Syn. 
прискати. 

PS.  *bryzgati  —  an  о/р.  formation  like  *pryskati,  see 
прискати,  РССтоцький  3,  147;  some  etymologists  connect 
it  with  Latv.  bruzgat  ‘to  sprinkle’,  MLoG.  pr listen  ‘to  snort’, 
Berneker  1,  93  -  94,  a.  o. 

бризястий  Wd.  (Lk.)  ‘black  with  white  spots’,  first 
recorded  in  the  XIX  c.  —  Subst.  чорний  із  білими  цят¬ 
ками. 

Derived  from  бризкати  (:  бризнути) ,  Q-  v- 

брйка,  брйчка,  SoCp.  брека  (Гнатюк  ЕЗб.  4,  235) 
‘carriage,  half-covered  wagon’,  ModUk. ;  BRu.  брьічка,  Ru. 
брйчка,  Cz.  brycka,  prycka,  Slk.  bricka,  Po.  bryka,  brycz- 

ka.  —  Subst.  легкий  віз  до  половини  накритий,  Кузеля 
49. 

According  to  РССтоцький  4,  232,  it  comes  from  Mod- 
HG.  Pritschenwagen  ‘ts’,  f/e.  influenced  by  брикати,  Sla- 
via  5,  18;  Berneker  1,  93,  followed  by  Vasmer  1,  124,  Rich- 
hardt  37,  a.  o.,  derives  it  from  It.  biroccio  ( barocdo )  ‘two¬ 
wheeled  carriage’,  cf.  Battisti  1,  528 ;  in  both  cases  брйчка 
must  be  considered  as  a  starting  point,  and  брйка  —  a  b/f. 
based  on  the  latter;  less  persuasive  is  the  derivation  from 
Fr.  break  ‘four-wheeled  carriage’  (<E.  break  ‘ts’),  Vasmer 
1,  124,  Gamillscheg  142. 


брикати  ‘to  kick ;  to  frisk,  prance,  play  wild,  run  loose ; 
to  be  capricious,  refractory’,  MUk.  брикати  (XVIII  c.)  ; 
BRu.  брикаць,  Ru.  брикать,  Po.  brykac.  —  Deriv.  б  ри¬ 
кати  [  ся ],  брикнути[ся] ,  вибрйкувати,  бриклйвий, 
-вість,  брикун,  -ка,  брикуха,  вйбрик,  -ом,  etc.,  here  also 
interj.  брик!,  брйку  -  брйку! ;  FN.  Брик,  Брикдвич, 
Брикун,  Брйцький;  GN.  Брйків.  —  Syn.  дрйіати;  хви¬ 
цати,  вихати,  Деркач  27;  чванитися,  Багмет  27. 

PS.  *brykati  ‘to  strike,  kick’,  akin  to  Lith.  briaukst !, 
brukst!  interj.  to  express  a  fast  motion,  brukti  ‘to  press’, 
braUkti  ‘to  stroke’,  Leskien  IF.  13,  188,  Berneker  1,  93, 
РССтоцький  4,  147,  Bruckner  43,  Slawski  1,  45;  uncertain 
are  other  IE.  connections,  e.  g.  Gk.  brykos  ‘locust’,  Osten- 
Sacken  IF.  28,  146  - 147 ;  cf.  also  Pokorny  103  ( :  IE.  root 
**breuk-  ‘to  spring,  jerk’). 

брикет  ‘briquette,  coal-cake,  coal-dust  brick;  patent 
fuel’,  ModUk.;  BRu.  брикет,  Ru.  брикет,  Po.  brykiet, 
etc.  —  Deriv.  брикетний,  брикетувати,  -ання,  бри¬ 
кетований.  —  Subst.  спресдвана  цегла  з  вугільного 
штйбу  або  торфу,  вжйвана  на  паливо,  Бойків  75. 

From  Fr.  briquette  ‘ts’,  Gamillscheg  149. 

брйкси  ‘women’s  holiday  (June  29)’,  ModUk.  only.  — 

Syn.  жіноче  свято  29-го  червня. 

Origin  obscure ;  perhaps  it  is  connected  with  бритти 
q.  v.  ’ 

брйла  ‘cob,  clod  (earth),  block  (ice) ;  rock’,  MUk.  брьілу 
Asg.  (XVII  c.),  брила  (XVIII  c.)  ;  Po.,  LoSo.  bryla.  — 

Deriv.  брйл[оч]ка,  брилкастий,  Wd.  брилів’ є.  —  Syn. 
глйба;  велйкий  кусок,  шмат;  скбля. 

Origin  obscure ;  according  to  Smieszek  MPKJ.  4,  391-3, 
the  word  comes  from  IE.  **bhru  -  la,  root  **bher-  ‘to  strike; 
to  cut,  split’ ;  doubtful. 


208 


209 


бриль  ‘straw-hat;  hat’,  MUk.  брьілев-ь  Gpl.  (1588), 
бриль  (XVIII  c.)  ;  Po.  dial.  bryl.  —  Deriv  б  рилець,  бри¬ 
лик,  -ичок.  —  Syn.  солом’яшй  капелюх;  капелюх. 

The  word  is  generally  derived  from  It.  ombrello  ‘um¬ 
brella’,  Karlowicz  SGP.  1,  215,  Berneker  1,  93,  РССтоцький 
Slavia  5,  18,  a.  o. ;  contrary  to  Berneker  1.  c.  and  Richhardt 
37,  Po.  dial,  bryl  is  to  be  considered  as  a  borrowing  from  Uk. 
not  vice  versa. 

брильянт  ‘diamond,  brilliant’,  ModUk. ;  BRu.  бриль¬ 
янт,  Ru.  бриллиант,  брильянт  (since  1780),  Po.  bry- 
lant,  etc.  —  Deriv.  брильянтик,  брильянтовий.  —  Subst. 
дорогоцінний  камінь,  гладжений  діямант,  Кузеля  49. 

From  ModHG.  Brillant  ‘ts’,  the  ultimate  source  being 
Fr.  brillant  ‘ts’  (orig.  ‘glittering,  shining’),  Skeat  74,  Пре- 
ображенский  1,  45. 

бриндувати[ся],  бриндяк  see  брендуш. 

бриндумка  see  брендум. 

бринець,  OUk.  and  OES.  брьінець  ‘rice’;  according  to 
Чижевський  AUA.  2,  327,  it  occurs  in  Sophian  Chronicle 
(ПСРЛ.  2,  344)  and  in  L’viv  Chronicle  (ПСРЛ.  1,  307). 
—  Subst.  „сараценське  пшоно”,  Срезневский  1,  184. 

From  Pers.  birinj  ‘rice’,  Срезневский  1.  c.,  Vasmer  1, 

130. 

брйнза,  Wd.  брйндза,  брйндзя  ‘brynza  (sheep’s  milk 
cheese)’,  fig.  ‘need;  misery’,  MUk.  брйнзя  (XVIII  c.),  Ru. 
(from  Uk.)  брьгнза,  Cz.  brynza,  Slk.,  Po.  bryndza.  —  Deriv. 

Wd.  брйндзити,  бриндзяник,  -янка;  FN.  Бриндзан.  — 
Subst.  cup  з  овечою  молока,  Кузеля  49. 

From  Rm.  brinza  ‘ts’,  Шаровольський  1,  60,  Шелудь- 
ко  2,  128,  Огієнко  PM.  З,  33,  Вгііскпег  ZfslPh.  16,  205,  Сіо- 
ranescu  105,  а.  о. 


бриніти  1.,  also  броніти,  бреніти  ‘to  ripen;  to  appear 
grey,  white;  to  shine’;  for  hist,  material  see  броніти. 

PS.  *bryn-eti,  IE.  root  **bhr-  :  **bher-  ‘shining,  light 
brown’  which  appears  in  OHG,  brun,  OIc.  brunn,  E.  brown, 
a.  o.,  Berneker  1,  87,  Kluge  41,  Pokorny  136  - 137,  a.  o. ;  see 
also  броніти,  брунька. 

бриніти  2.  see  бринь! 

бринтало  see  бретналь. 

бринь!  interj.  imitating  metallic  sounds  :  clink !,  strum !, 
first  recorded  in  the  XIX  c.,  for  cognates  in  other  SI.  see 
бряк.  — Deriv.  бритти,  -гння,  (also  бреніти,  see  брень!), 
бринькати,  -ання,  бринькотгти,  -гння,  бриньчати, 
бринькач;  FN.  Брянський,  Бринявський,  Бринь.  — 
Syn.  брень!,  бруньї,  брязь!,  РССтоцький  3,  146. 

A  variation  of  брень!,  Q-  v. 

брис  Wd.  ‘through;  without’  (Посяння,  Пшеп’юрська 
71),  first  recorded  in  the  XX  c.  —  Subst.  через;  без. 

The  word  seems  to  be  a  contamination  of  both  без 
(=bys)  and  через,  see  s.  vv. 

бриснувати  Ed.  ‘to  gnaw’  (Полтавщина)  see  бросйти. 

брйстрий  Wd.  with  an  assimilative  г=бйстрий. 

брись  colloq.  ‘dog’,  ModUk.  only.  —  Deriv.  брйсько. 

A  demin.  of  британ,  see  the  following  word. 

брит,  британець  EN.  .Briton’;  colloq.  ‘Englishman’, 
Британія  GN.  Britain,  MUk.  Британія  (XVII  c.  Азбуков- 
ник  23  -24),  в  кролевст-Ь  Британскомг.  (XVII  с.),  в  земли 
Британской  (XVIII  с.)  ;  BRu.  брит,  Ru.  бритт,  брита- 
нец,  Po.  Bryt,  Brytaniec,  etc.  —  Deriv.  британ,  -ка, 

-ський.  —  Syn.  ( Британія  : )  Британські  острови. 

From  Е.  Brython,  Briton  —  a  collective  pi.  form  for 
the  British  Celts,  Brython  being  Welsh  and  deriving  from 
the  OCe.  name  *Britto,  pi.  *Brittones,  cf.  Lat.  Brit[t]o;  the 


210 


211 


basic  meaning  to  the  name  is  ‘the  tumultuous’,  hence  ‘war- 
rious’,  Partridge  59  -  60,  Staszewski  42,  Мельхеев  21. 

бритва  see  брити,  бритван[ка]  see  братван,  -ка. 

бритванник,  also  бретванник,  бретвінок,  брецьвінок, 
бертвінок  Bot.  ‘Trollius  europaeus  L. :  globe-flower’,  ModUk. 

only.  —  Syn.  авдотька,  бульбук,  головічка,  кнгтвиця, 

купаленка,  лопач,  прйгрид,  прйкрит,  уддтка ,  а.  о.,  Ма- 
kowiecki  381  -  882. 


The  form  бритванник  points  to  a  connection  with 
бритва ,  see  брити;  other  variants  seem  to  be  influenced  f/e. 

by  бервінок,  вінок,  цвісти,  etc.,  see  s.  vv. 

брити,  брию,  бриєш  ‘to  shave’,  MUk.  бритва  (XVII — 
XVIII  c.),  OES.  брити;  BRu.  бриць,  Ru.  брить,  OCS. 
britv а,  Ви.  брйча,  Ma.  брйчи,  SC.  brijati,  briciti,  Sin.  briti, 
Cz.  briti,  Slk.  britva.  Po.  brzytwa,  UpSo.  britej.  —  Deriv. 

бритися,  бритва,  -виця,  -вочка,  -вений,  брйтовка, 
бритовниця,  бритваль,  бритванник,  бритвяний,  Wd. 
брйтвати,  брйтити,  брйтінь,  брич,  брйтький;  FN. 
Бритва,  Бритвак,  Брич;  GN.  Брйтавка.  —  Syn.  го¬ 
лити. 

PS.  *briti  ‘ts’,  IE.  root  **bhrei-  :  **bkri-  ‘to  cut’,  eviden¬ 
ced  in  Skt.  bhrindnti  ‘they  damage’,  Av.  pairibrinsti  ‘they 
cut  around’,  Lat.  pridre  ‘to  grind’,  a.  o.,  Berneker  1,  94,  Пре- 
ображенский  1,  46  -  46,  Pokorny  166. 


брицарі  Npl.  see  брацар. 

брйця  Bot.  ‘Setaria  glauca:  wild  millet’,  ModUk.  only.  — 

Syn.  бор,  мишій,  текач,  просо  дике,  щетин  сизий,  Ма- 
kowiecki  343. 


From  бор  1»  Gsg.  бру,  q.  v.,  and  suffix  -щя. 


бриць  -  бриць!  Wd.  interj.  to  call  sheep  or  goats  (Подні¬ 
стров’я,  Дзендзелівський  ЛБюлетень  6,  40),  first  recorded 
in  the  XX  c.  —  Syn.  брйшка  -  брйшка! 

Interj.  related  to  брикати,  q-  v. 


бричка  ‘britzka,  light  carriage,  barouche ;  open  carriage 
(buggy)  with  a  hood’ ;  for  etymology  see  брйка. 

брйшка  see  брижа. 

брйшка  -  брйшка!  also  брйшки  -  брйшки!  Wd.  interj. 

to  call  sheep  or  goats  (Подністров’я,  Дзендзелівський  ЛБю¬ 
летень  6,  40),  first  recorded  in  the  XX  c.  —  Syn.  бриць  - 

бриць! 

Interj.  based  on  брикати,  q-  v- 

брйшкати  ‘to  boast,  brag,  vaunt ;  to  assume  importance’, 
ModUk.  only.  —  Deriv.  брйшкання,  брйшкий.  —  Syn. 

брикати. 

Based  on  брикати,  -шк-  being  a  dissimilated  -чк- 
from  *брйчкати  <*  Ьгік-ьк-ati. 

брйючий  ‘deck  level  (flight)  ;  (flight)  at  zero  altitude, 
hedge-hopping’,  ModUk.,  Ru.  бреющий.  —  Subst.  невисо¬ 
кий,  поземий. 

A  SovUk.  aviation  term  based  on  Ru.  бреющий;  see 
брйти. 

брів[онь]ка  see  брова. 

брід,  броду  ‘ford,  fording  place’,  MUk.  бродт>  (Досл- 
Мат.  5,  152),  через-ь  бродт>  (XVII  с.),  вт>  бродт>  (XVIII  с.), 
OUk.  от  бродоу...  до  броду  (1430),  OES.  броді»;  BRu., 
Ru.,  Ви.,  Ма.  брод,  SC.  brod,  Sin.  brod,  Cz.,  Slk.,  UpSo., 
LoSo.  brod,  Po.  brod.  —  Deriv.  броддк,  бродйсько,  Wd. 
бріднявка  (Гнатюк  ЕЗб.  ЗО,  336),  MUk.  бродень  (1555), 
бродниюь  (XVIII  с.),  бродовьій  (XVII  с.),  бродокт» 

(XVII— XVIII  с.) ;  GN.  Брід,  Броди,  Бргддк,  Брідкй, 
Бродецьке,  Бродів,  Бропиця,  Бродово,  Бродщина, 

OUk.  ПЬсчаннй  Броді»  (1366  Грамоти  154),  Бродово  (1884 
ibid.).  —  FN.  Бродецький,  Бргцький,  Забрддський, 
see  also  бродйти.  —  Syn.  перехід  на  ріці,  Деркач  130; 


212 


213 


r  •• 


\s  t 


назва  мілкої  частини  ріки ,  через  яку  можна  перейти 
на  протилежний  беріг,  Худаш  ДослМат.  5,  152. 

PS.  *brods  ‘ts’,  Ящун  OnUVAN.  29;  see  бродити. 


брідж,  SovUk.  бридж  ‘bridge  (card  game)’,  first  re¬ 
corded  in  the  XIX  c. ;  BRu.  бридж,  Ru.  бридж,  Cz.  bridge, 
Po.  brydz,  etc.  —  Deriv.  бріджевий. 

From  E.  bridge  ‘ts’,  Горбач  2,  11. 

бріннйй  see  бор  1. 

британець],  Брітанія=брит[анець],  Британія. 

бріх  see  брюх. 

бріч,  Gsg.  броча,  Wd.  броч,  броча,  брощ  ‘Rubia  tinc- 
torum  L. :  dyer’s  madder’,  MUk.  брочила  (іброчити,  XVIII 
c.),  OES.  брощь  (XII  c.),  Ви.  брошт,  SC.  brd6,  Sin.  broc, 
Cz.  brot,  OCz.  broc,  Po.  (from  Uk.)  brocz.  —  Deriv.  броче- 

ваті,  брощеваті,  брочка,  брдчок,  брочйти.  —  Syn. 
крап,  кроп[а ],  марена,  морена,  Makowiecki  317. 

PS.  *brotjb  ‘ts’;  its  further  connections  are  difficult  to 
determine;  the  similarity  in  sound  with  Gk.  brotos  ‘blood’, 
brotoeis,  ‘bloody’,  brotoo  ‘I  sprinkle  with  blood’,  Jungmann 
1,  189,  Berneker  1,  88,  a.  o.,  must  not  be  overlooked;  cf.  also 
Рудницький  5,  2,  Slawski  1,  42. 


брова,  dial,  брива,  Wd.  бйрва,  обйрви,  берво  ‘eyebrow’; 
MUk.  брьіви  Npl.  (XVIII  c.),  бровою  Isg.  (XVIII  c.),  бро¬ 
ву  Asg.  (1668),  бровт>  (XVI  c.),  OES.  бровь,  брт>вь;  BRu. 
бриво,  Ru.  бровь,  OCS.  brzvb,  SC.  dbrva,  Sin.  obrv,  Cz. 
brva,  Slk.  obrv,  brva,  Po.  brew,  Plb.  bravoi.  —  Deriv.  брів¬ 
ка,  брівонька,  -очка,  бровеня[та] ,  бровйця,  бровань, 
бровко,  бровник,  брова[с]тий,  чорнобривий  ( <*сьто - 
brsvsjb,  Berneker  1,  91,  falsely  :  *-bry-),  чорнобривець, 

-вка;  FN.  Броваль,  Бровач,  Броватий,  Броващенко, 
Чорнобрдв.  —  Syn.  (descr.)  вузький  пасок  волосся  на 
горішнім  окрайку  очного  долу,  Тимченко  142. 


PS.  *bry,  *brsve  ‘ts’,  a  widely  diffused  IE.  root  **bhru-, 
evidenced  in  Lith.  bruvis,  Skt.  bhruh,  Av.  brvat-,  Pers.  bru, 
Gk.  ofrys,  Toch.  A.  parwan-,  AS.  Ьгй,  OIc.  Ьгйп,  E.  brow, 
etc.,  Berneker  1,  91  -  92,  Mehringer  WuS.  1,  189,  Kluge  41, 
Преображенский  1,  46,  Trautmann  38,  Pokorny  172-173. 

бровар,  -ня,  Wd.  бровар  ‘brewery;  brewhouse’;  ‘alcohol’ 
(Рудницький  3,  122),  MUk.  бровара  Gsg.  (1456  МГрамоти 
332),  броварьі  Арі.  (1531),  бровар  (XVII  с.)  зг,  бровара 
(XVIII  с.)  ;  BRu.  бровар,  Po.  browar,  ОРо.  browarz,  LoSo. 

bruwar.  —  Deriv.  броварка,  броварний,  -ик,  -иця,  бро- 

варство,  -ський,  броварити,  броварювати,  -ання, 
MUk.  броварника  (XVII — XVIII  с.),  броварное  (XVI  с.), 
броварщизна  (XVII  с.),  броварньїй  (XVI — XVTII  с.)  ;  GN. 
Бровари,  Броварки;  FN.  Броварник.  —  Subst.  пиво¬ 
варня. 

From  MHG.  briuwer;  bruwen,  briuwen  ‘to  brew’,  per¬ 
haps  through  the  medium  of  Po.  browar,  browarz,  Шелудь- 
ko  1,  23,  РССтоцький  4,  158-  159,  Буґера  PM.  2,  352,  Ber¬ 
neker  1,  88,  Kluge  41,  Bruckner  42,  Richhardt  37. 

броварія  see  бреверія. 

бровко  see  брова. 

бродйти,  броджу,  бродиш  ‘to  wade  through  a  river ;  to 
roam,  rove,  wander;  to  ramble,  stroll;  to  ferment’,  MUk. 
бродити  (XVII — XVIII  c.),  OES.  бродяху;  бродять,  вро¬ 
дитися;  BRu.  брадзіць,  Ru.  бродить,  Ви.  бродя,  Ма.  бро¬ 
ди,  SC.  brdditi,  Sin.  broditi,  Cz.  broditi,  Slk.  brodit’,  Po. 

UpSo.  brodzic,  LoSo.  brozis.  —  Deriv.  колобродити,  бро¬ 
дило,  бродяга,  -яжка,  -яжний,  -яжити,  -яжництво, 
-яжницький,  набрід,  заброда,  see  брід.  —  Syn.  перехб- 

дити  в  брід;  блукати,  волочитися;  шумувати,  Дер¬ 
кач  27. 

PS.  *broditi  —  an  apophonic  formation  to  *bresti 
(<  ’*bred-ti),  see  брестй,  брід. 


214 


215 


\ 


бродяга  see  бродити. 

брозак  Wd.  see  броцак. 

броїти  ‘to  do  mischief,  play  pranks ;  to  perpetrate',  MUk. 
броити  (XVI — XVIII  c.)  BRu.  брдіць,  Ru.  dial,  бройть 
‘to  move ;  to  dig’,  Ви.  броя,  Ma.  брди,  SC.  brojiti  ‘to  count’, 
Cz.  brojiti  ‘to  oppose,  rebel’,  Slk.  brojit’  ‘to  rise  in  rebellion, 
revolt’,  Po.  broic  ‘to  play  pranks’,  OPo.  ‘to  do,  perform’,  dial, 
also  ‘to  talk’.  —  Deriv.  3-,  на-  броїти ;  GN.  Броякй.  — 
Syn.  колобродити,  шурубурити,  Деркач  27. 

The  word  is  based  upon  a  PS.  root  *broj-,  being  a  cau¬ 
sative  of  *briti  (see  брйти) ,  like  гноїти  :  гнити,  гоїти  : 
жити,  поїти  :  пити,  etc. ;  the  orig.  meaning  ‘to  cut’  is 
still  evident  in  SoS.  ‘to  count’— orig.  ‘to  score,  mark  an  ac¬ 
count’,  Slawski  1,  43;  unconvincingly  Machek  44  (from 
*borjo,  *borti). 

брок  Wd.  ‘piece  of  iron  under  a  mill-wheel’  (Желехов- 
ський  1,  45),  брокі  Npl.  ‘[small-]shot’  (Гнатюк  ЕЗб.  ЗО, 
336),  MUk.  броки  Npl.  (1679)  ‘ [small-] shot’ ;  Cz.,  Slk.,  Po. 
brok.  —  Subst.  кусок  заліза;  шріт. 

From  ModHG.  Brocke  ‘crumb’,  Тимченко  143,  Ma¬ 
chek  44. 

брокат  ‘brocade’,  ModUk.,  BRu.,  Ru.  (since  1724)  ts,  Po. 
brokat,  etc.  —  Deriv.  брокатний,  -товий,  брокатель.  — 
Subst.  іаптованка,  парча  французька,  Бойків  76. 

From  It.  broccato  ‘ts’  ( :  broccdre  ‘to  stitch’)  through 
the  medium  of  ModHG.  Brokat;  Po.  medium,  Vasmer  1,  125, 
must  be  rejected  on  account  of  the  accent. 

брокленунок  Wd.  ‘portion  of  bread  (in  milit.  jargon)’, 
first  recorded  in  the  XX  c.  —  Subst.  прйділ  хліба. 

From  ModHG.  Brotlohnung,  РССтоцький  4,  208. 

бром  ‘bromine;  bromide’,  ModUk.  BRu.,  Ru.,  Bu.,  Ma. 
ts.,  Po.  brom,  etc.  —  Deriv.  бромак,  -an,  -am,  броміди 


бромистий,  бромистоводневий,  бромоводень,  бромо- 
форм.  —  Subst.  хемічний  елемент,  що  його  добувають 
із  бромистих  солей,  Бойків  76. 

From  Gk.  bromos  ‘stink’ ;  named  after  its  ill  odour,  Skeat 
75,  АкСл.  1,  637. 

брбна  arch,  ‘gate’  (Куліш),  MUk.  броньї  Npl.  (1545) 
врата,  вьрота,  брона  (1596  Зизаній),  врата  :  ворота,  брбна, 
двери  (1627  Беринда);  OPo.  brona,  Cz.  brama,  see  брама. 

Subst.  ворота,  в’їзд  або  вхід  у  будівлі. 

From  OPo.  brona  ‘ts’,  Slawski  43;  for  further  details 
see  брама. 

бронза,  dial,  брбндза  ‘bronze’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  (since 
1780),  Bu.,  Ma.  бронза,  SC.  brdnza,  Cz.,  Slk.,  Po.  bronz  — 

Deriv.  бронзівка,  бронзовий,  [за] бронзувати,  - ання , 
забронздвувати,  -ання,  бронзувальний,  -ник,  -нищ, 
бронзівник,  -йця.  Subst.  сплав  міді  з  оловом  та  інши¬ 
ми  металами  ( свинцем,  цйною,  тощо ) . 

From  Fr.  bronze  (<  It.  bronzo)  ‘ts’,  the  ultimate  source 
being  the  name  of  the  city  of  Brundisium  (=  Brindisi  in  So. 
Italy)  where  bronze  mirrors  were  made,  Skeat  75,  Преобра- 
женский  1,  46,  a.  0.;  some  etymologists  derive  it  from  Pers. 
biring  ‘copper’,  cf.  Lokotsch  132  -  133,  Partridge  60. 

Бронислава  Po.  instead  of  Боронислава,  PN.  Borony- 
slava,  see  боронити. 

броніти  (Преображенский  1,  46)  ‘to  ripen’,  also  брені- 
mu,  бриніти  ‘to  ripen;  to  appear  grey,  white;  to  shine’, 
MUk.  бронка  :  бкльїе  брун’ки  . . .  язьїком  турецким  акрьі- 
Дьі,  а  на  грецкій  броньцьі,  а  по  словенскій  пружіе,  а  по 
рускій  брон’ки,  а  по  угорскій  берекин-fe  (XVIII  с.,  Рк.  Тесл., 
Тимченко  143),  OES.  бронии,  бронь  ‘white  (horse)’;  Ru! 
dial,  бронеть,  бринеть  ‘to  ripen;  to  grow  white’,  Cz.  arch. 


216 


217 


brony  ‘white  (horse)’,  Slk.  broniet ’  ‘to  become  red;  to  ripen’, 
Po.  dial,  brony  ‘brown’.  —  Syn.  доспівати. 

There  is  an  orig.  connection  between  броніти  and  бри¬ 
тти,  both  forms  being  derived  from  the  IE.  root  **bhr-  : 
**bher-  ‘shining,  light  brown’,  Pokorny  136-137;  according 
to  Срезневский  1,  180,  a.  o.,  it  is  connected  with  Skt. 
bradhnas  ‘reddish,  dun’,  Berneker  1,  87,  Преображенский 
1,  46,  a.  o.;  see  also  бриніти  1. 

бронх  ‘bronchus’,  ModUk.,  BRu.,  Ru.  (since  1803),  Bu., 
Ma.  ts,  Cz.  bronchus,  Po.  bronchit,  etc.  —  Deriv.  бронхіолі, 
бронхіт,  б ронхіяльний ,  and  compounds  :  б  ронхо-б  лено- 
рея,  -екстазія,  -пневмонія,  -рея,  -скдпія,  -стендза, 
-томія,  etc.  —  Subst.  дйгика,  трубочка,  якою  проходить 
повітря  з  дйхавки  в  легені,  Бойків  76. 

From  Gk.  bronxos  ‘windpipe,  trachea’,  Skeat  75,  Part¬ 
ridge  876. 

броня  ‘arms,  armour,  cuirass’,  MUk.  броня  and  (from 
Po.)  бронь  (XVI — XVIII  c.),  броніти  (XVII  c.  Гептаглот 
17),  OES.  бр-ьня;  Ru.  броня,  OCS.  brsnjq,  Ru.  бргнка 
‘little  ring’,  SC.  brnica  ‘earring’,  OCz.  bme,  OP.  bmia,  UpSo. 
broncka,  ‘armour,  cuirass’.  —  Deriv.  бронювати,  -ання, 
броньований,  броньовий,  -вик,  several  compounds  : 
броне-автомобіль,  -башта,  -бігший,  -б Шпик,  -лафет, 
-машина,  -носець,  -носний,  -пбізд,  -сили,  -скло,  -тан¬ 
ковий,  -транспортер,  -частини,  etc.;  here  also  по¬ 
брані  ‘резервація  місця  в  пбізді,  тощо’  (Багряний  2, 
139) ;  GN.  Вро[ н ]ниця,  Вронівка,  Вронне.  —  Syn.  зброя; 
збруя,  панцир. 

PS.  *brznja  borrowed  from  OHG.  brunja  or  AS.  brunnia 
‘breastplate’,  Kluge  45,  Berneker  1,  90,  Stender-Petersen 
225,  (extensively:)  Kiparsky  1,  230-231;  yet,  MUk.  бронь, 
броніти  must  be  regarded  as  loanwords  from  Po.  bron,  bro- 
nic,  Тимченко  143,  РССтоцький  Slavia  5,  14. 


бросйти  Wd.  ‘to  throw  away;  to  waste’  (Желеховський 
1,  45),  MUk.  бросилась  (XVIII  c.  Інтермедії  153),  OES. 
бр-ьснути  ‘to  shave,  cut’;  Ru.  брдснуть  ‘to  ripple’,  бро- 
сать,  брдсить,  ‘to  throw  away’;  Ви.  бргсна  ‘to  shave’, 
Sin.  bfsati  ‘to  stripe,  strip  off’.  —  Deriv.  бросдвйй;  dial. 

бросок  ‘тонкий  мотузок,  за  допомогою  якою  підніма¬ 
ють  і  опускають  по  шкоторині  парус ’  (Подністров’я, 
ЛБюлетень  6,  40);  here  also  Ed.  бриснувати  (Полтавщи¬ 
на,  Ващенко  9).  —  Syn.  кидати,  викидати ;  марнува¬ 
ти;  обгризти. 

PS.  *brzsiti  ( *brzsngti ,  *brzsati)  — an  apophonic  for¬ 
mation  to  *brusiti,  see  брус,  брусйти. 

бросква,  бросквйна,  -ня,  dial,  боросква,  бресква,  брес- 
кйня,  бросков,  брослива,  брослина,  брусквйна,  брусквиня, 
брусвйна  (Makowiecki  259-260)  ‘Persica  vulgaris  Mill.: 
apricot;  peach’,  MUk.  бросквин  Gpl.  (1595),  бросквйна 

(XVIII  c.) ;  Ru.  бросквйна,  брусквйна,  Ви.  прасква,  SC. 
brgskva,  Sin.  breskdv,  breskva,  Cz.  brSskev,  Po.  brzoskiew, 
brzoskwinxi,  LoSo.  brjasken,  UpSo.  bresk[a],  brjosk.  —  Deriv. 

бросквйнний.  —  Syn.  персик,  перскйгш,  смоквйня,  му- 

реля,  Makowiecki  1.  с. 

The  very  variableness  of  the  forms  suggests  a  i/e.  de¬ 
formation  of  a  non-Sl.  term  :  персик  and  перскйнл  point  to 
Lat.  persicum  [malum],  Gk.  melon  persikon  as  to  the  orig. 
source ;  the  medium  of  MHG.  pfersich  is  generally  accepted, 
Berneker  1,  51,  РССтоцький  Slavia  5, 11,  Bruckner  45,  Kluge 
265,  Kiparsky  1,  120  -  122,  a.  o. 

брослива,  брослина  see  бросква. 

брость,  Wd.  брост  (SoCp.  Кириченко  PM.  5,  85)  ‘bud’, 
first  recorded  in  the  XIX  c.;  Ru.  dial,  (from  Uk.)  брость 
‘ts’  (Vasmer  1,  126-127),  Bu.  6pzcm  ‘young  leaves  used  as 
a  cattle  food’,  Ma.  брст,  SC.  brst  ‘growth;  young  foliage’, 
Sin.  brst  ‘bud’,  Slk.  (from  Uk.)  brost  ‘ts’,  Po.  (from  Uk.) 


4 


218 

brosc  ‘ts\  —  Deriv.  бростйна,  вросток,  вйброст,  брост- 
чанка,  бростйтися,  вйбростити,  бростатися,  вро¬ 
сту  вати,  бросня,  броснатий,  Wd.  вросте,  брдшене; 
GN.  Брошеванівка,  Брошківці,  Брдшнів.  —  Syn.  брунь¬ 
ка,  пуп’янок,  Деркач  26. 

According  to  Потебня,  РФВ.  4,  216,  it  is  connected  with 
борщ,  Q-  v. ;  however,  on  account  of  phon.  difficulties,  this 
etymology  must  be  rejected;  more  convincing  is  its  connection 
with  Goth,  brusts,  OHG.  brust  ‘breast’,  AS.  brustian  ‘to  bud’, 
ModHG  Broschen,  etc.,  Holthausen  1,  18  - 19,  2,  34,  Pokorny 
171,  Knobloch  Kratylos  4,  34 ;  cf.  also  Berneker  1,  91,  Vasmer 
1,  127,  van  Wijk  IF.  24,  235,  Walde  -  Hofmann  1,  554. 

бротати  ‘to  bridle’,  ModUk. ;  Ru.  [ за ]бротать  ‘to  fence 
in’.  —  Deriv.  наобротати,  обротянка,  оброть[ка ].  — 
Syn.  загнуздувати. 

The  word  is  usually  connected  with  pom  ‘mouth’ 
( <*rstz ),  б  being  an  abbr.  of  об-  (* ob-rstati) ,  Berneker  1, 
92,  Ильинский  РФВ.  70,  214,  PF.  11,  194,  Vaillant  RES. 

229,  a.  o.;  Uk.  оброть,  обротька,  обротянка,  etc.,  con¬ 
firm  the  above  etymology  despite  of  Vasmer’s  reservations 

in  RS.  4, 169 ;  cf.  also  Uk.  dial,  бруч  :  обруч,  брус  :  обрус, 
etc.,  Janow  152. 

брохатися,  брохнути  see  брьохати. 

броцак,  брозак  Wd.  ‘bread  -  bag ;  haversack’,  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  —  Subst.  хлібник,  військова  сумка 
для  хліба. 

From  ModHG.  Brotsack  ‘ts’,  РССтоцький  4,  208,  Бан- 
дрівський  ДослМат.  4,  13. 

броч,  броч[к]а  see  бріч. 

брошура  ‘brochure,  pamphlet,  stitched  booklet’,  Mod¬ 
Uk. ;  BRu.  брату  pa,  Ru.  брошюра,  Po.  broszura,  etc.  — 


219 

Deriv.  брошурка,  брошурувати,  -ання,  -альний,  -аль- 
ник,  -альниця,  брошурований,  SovUk.  (from  Ru.:)  б  ро¬ 
шу  ровка  (=брошурування).  —  Subst.  метелик;  AmUk. 

памфлет. 

From  Fr.  brochure  ‘a  few  printed  leaves  stitched  toge¬ 
ther’  (:  brocher  ‘to  stitch’),  Skeat  75,  Gamillscheg  151. 

брр!  interj.  expressing  dissatisfaction,  aversion,  disgust, 
BRu.,  Ru.,  and  other  SI.  ts. 

A  primitive  interj.,  РССтоцький  3,  146. 

бруд  ‘dirt,  filth;  mud,  mire;  smut,  grime’,  dial.  бруд[ь] 
‘hair  (on  face)’  (Полісся  Лисенко  19),  MUk.  нечистота  : 
скверна,  бруд-ь  (1627  Беринда),  бруд-ь  —  нечистота 
(XVII  с.  Синонима  139),  з  бруду  (XVII  с.),  у  бруду 
(1713);  BRu.,  Ru.  dial,  ts,  Cz.,  Slk.,  Po.,  UpSo.  brud,  LoSo. 
‘expectoration’.  —  Deriv.  брудний,  бруднуватий,  бруд¬ 
ненький,  бруднюсінький,  брудніощий,  брудність,  бру¬ 
дота,  [ з-,  за-,  по- ]бруд[н ]йти,  [з-,  по- ]бруднгти,  etc. 

—  Syn.  грязь,  нечистота;  ( на  тілі: )  леп,  Деркач  27. 

Related  to  брид,  Q-  v. ;  in  some  SI.  both  words  are  iden¬ 
tical  semantically,  e.  g.  Slk.  brwdWbrid,  cf.  Slawski  1,  44; 
some  etymologists  consider  the  word  “obscure”,  Berneker 
1,  88,  Machek  45,  Vasmer  1,  127,  a.  o. ;  cf.  also  Vaillant  Fest¬ 
schrift  Lehr  -  Splawinski  154-155  (:руда  ‘blood’). 

брудер  ‘brooder’,  ModUk. ;  BRu.  брудзр,  Ru.  брудер. 

—  Deriv.  брудергавз,  SovUk.  (from  Ru.:)  брудергауз.  — 
Subst.  прилад  для  вирощування  курчат,  виведених  в 
інкубаторі. 

From  Е.  brooder  (:  brood)  ‘ts’,  АкСл.  1,  548,  Skeat  75. 

брудершафт  ‘brotherhood,  fraternity,  intimate  friend¬ 
ship’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  (since  1863)  ts,  Po.  bruderszaft. 

—  Subst.  братерство,  братврськість. 

From  ModHG.  Bruderschaft  ‘ts’,  РССтоцький  4,  236. 


220 


бружмель  Wd.  ‘Evonymus  europaeus  or  verrucosus  : 
spindle  -  tree,  prickwood’,  ModUk. ;  Ru.  ts  and  бружавель, 
6 py земель.  —  Syn.  see  бруслина. 

The  word  seems  to  be  a  contamination  of  бруслина 
and  жмвЛЬ,  see  джміль. 

бруз умент  ‘galloon;  lace  (of  gold,  silk),  trimming’, 
ModUk.  only.  —  Deriv.  брузументовий.  —  Syn.  позумент. 

A  f/e.  deformation  of  позумент,  Q-  v. 

брук,  dial,  also  бур[о]к  ‘roadway,  cobblestone  road; 
cobbles;  pavement’,  MUk.  по  бруку  (XVI  c.),  на  бруку 
(1622) ;  BRu.  ts,  Po.  bruk.  —  Deriv.  брукар ,  бруков[ан ]ий, 
брукувати,  -ання,  бруківка ;  MUk.  бруковати  (1597), 
брукованье  (1598).  —  Subst.  поверхня  вулиці,  дороги, 
виложена  камїннямл  кам’янка,  Тимченко  144. 

From  MHG.  briicke  ‘bridge’,  РССтоцький  4,  153;  Uk. 
derivatives  as  well  as  such  forms  as  бурк,  бурок,  буркувати, 
contradict  the  wrongly  assumed  derivation  from  Po.  bruk, 
Berneker  1,  89,  Шелудько  1,  23,  Richhardt  37. 

брукати  ‘to  dirty,  soil’,  MUk.  брукают,  (XVII  c.),  Ru. 
dial,  брукать,  Po.  brukac.  —  Deriv.  [за]бруканий,  Wd. 
[за]бручйти,  [за]бручений.  —  Syn.  бруд[н]йти. 

A  later  formation  based  on  брудйти  (see  бруд)  like 

блукати  :  блудити,  пускати  :  пустити,  etc.,  Rozwa- 
dowski  RS.  2,  78  -  79,  Bruckner  42,  PF.  7,  474,  РССтоцький 
Slavia  5,  17  (against  Berneker  1,  89),  Slawski  1,  44,  a.  o. 

брукати  see  буркати. 

бруква,  dial,  бруков,  брюква  ‘Brassica  Napus  esculenta 
DC.,  Brassica  oleracea  L.,  etc.  Turnip’,  first  recorded  in  the 
XIX  c. ;  BRu.  б  ручка,  Ru.  брюква  (since  1780),  Po.  bru- 
kiew,  Cz.  brukev.  —  Deriv.  бруковка,  бруківка,  бруквиця, 


221 


бруквичка,  бруквяний.  —  Syn.  карпеля,  -ельї  кочереїа, 
квак[а],  etc.,  Makowiecki  61. 

From  Po.  brukiew  which,  in  turn,  comes  from  LoG. 
bruke,  wruke,  the  ultimate  source  being  It.  ruca,  Miklosich 
22,  Korbut  PF.  4,  483,  Berneker  1,  93,  Knutsson  14,  Шелудь¬ 
ко  1,  23,  Machek  45,  Richhardt  37,  Попов  19  -  21,  a.  o. 

брукселька  Wd.  ‘Brassica  oleracea  gemmifera  DC.: 
Brussels  sprouts’,  ModUk. ;  Po.  brukselka.  —  Syn.  капуста 
бруксельська,  капуста  -  пуплячка,  Makowiecki  63. 

From  the  Wd.  name  of  the  Belgian  capital  Врукселя, 
lit.  Uk.  Брюссель  —  Brussels  (FI.  for  ‘settlement  in  the 
swamp’),  Staszewski  43,  Мельхеев  21;  the  medium  of  Po. 
brukselka  is  evident. 

брульйбн  ‘first  copy,  draught;  short  notes’,  ModUk.; 

Ru.  брульдн  (since  1836),  Po.  brulion,  etc.  —  Deriv.  бруль- 

йбнний.  —  Subst.  чорнетка,  чорновйк ;  чорновий  нарис, 
Бойків  76. 

From  Fr.  brouillon  ( : brouiller  ‘to  sketch’)  ‘ts’,  Gamill- 
sheg  168. 

брунат  ‘dark  chestnut  colour;  brown,  bronze  (colour)’; 
брунатний  ‘brown,  bronze’,  MUk.  брунатного  Geg.  (1598), 
вт>  оксамит-Ь  брунатном-ь  (1601),  брунатная  (1636),  OUk. 
сукном-ь  брунатньш-ь  пошита  (1378);  OES.  брунатьнт. 
‘caeruleus,  fuscus’;  Cz.  brunat,  Slk.  brunasty,  brunatny,  Po. 
brunat[ny],  dial,  bruny,  LoSo.,  UpSo.  bruny.  —  Deriv.  бру¬ 
натна,  бруня.  —  Subst.  рудуватий,  корйчнявий. 

From  MHG.  brunat  ‘fine  dark  brown  cloth’  ( :  Ьгйп 
‘brown’),  РССтоцький  4,  154;  on  account  of  chronology 
the  medium  of  Po.  brunat[ny]  (XV  c.),  suggested  by  Ше¬ 
лудько  1,  23,  must  be  rejected;  cf.  also  Korbut  PF.  4,  520, 
Miklosich  22,  Berneker  1,  89,  РССтоцький  Slavia  5,  17,  Slaw¬ 
ski  1,  44  -  45,  (extensively:)  Kiparsky  1,  143,  Herne  63-64. 


222 


брунет  see  брюнет. 

брунтвай  SoCp.  (Lk.)  ‘brandy’  (Наконечна  -  Рудниць- 
кий  90),  first  recorded  in  the  XX  c.  —  Subst.  горілка. 

From  ModHG.  Branntwein  ‘ts’. 

брунь!  inter j.  imitating  buzzing  sounds  :buzz!,  hum!, 
first  recorded  in  the  XIX  c.  —  Deriv.  брунїти,  -ІННЯ, 

бруньчати,  -ання.  —  Syn.  брень!,  бринь!,  РССтоцький 
З,  146. 

An  imitative  interj.  related  to  брень!,  бринь!,  q-  v. 

брунька  ‘bud,  gemma ;  knop’,  MUk.  бруньки  Npl.  (XVIII 

c.),  Ru.  dial,  брунеть.  —  Deriv.  бруньковий,  брунитися, 

брунькуватиі  -ання.  —  Syn.  брость,  пуп’янок,  Дер¬ 
кач  27. 

The  word  is  connected  with  бриніти  :  броніти  :  бре- 
нгти,  q-  v. ;  IE.  root  **bhrou-  :  **bher-  ‘shining,  light 
brown’,  Pokorny  136-137;  yet,  cf.  Трубачев  Зт.  3-4 
(:  **bher-  in  брати). 

брус  ‘whetstone,  grindstone;  squared  beam,  squared 
timber,  baulk,  rafter,  log’,  fig.  ‘rude  fellow’;  MUk.  брусь 
(XVI — XVIII  c.),  OES.  брус-ь  ‘sceptre’;  BRu.,  Ru.,  Bu.,  Ma. 
ts,  SC.,  Sin.  brus,  Cz.,  Slk.,  Po.,  LoSo.,  UpSo.  brus.  —  Deriv. 

брусак,  брусик,  брусо[чо]к,  брусівка,  брусся,  бруско¬ 
вий,  брусований,  бруснятий,  бруснакй,  брусниця,  бру- 
сйти,  брусувати,  брущатка,  обрус,  убрус,  etc.;  GN. 
Брусівка,  Брусйлів,  Брусова ;  FN.  Брус,  Брусенко, 
Брусович,  Брусівський,  а.  о.  —  Syn.  гострильним,  то¬ 
чильний  камінь;  [чотирокутна]  колода,  балка,  бер- 
вено;  fig-  грубіян,  нахаба. 

PS.  *bruss  ( *brusiti ),  IE.  root  **bhreuJc-  ‘to  strippen’, 
evidenced  in  Lith.  braukti  ‘to  wipe,  rub;  to  move  slowly’, 
Latv  braucut  ‘to  stroke,  rub’  a.  o.,  Berneker  1,  89  -  91, 
Trautmann  36  -  37,  Pokorny  170;  it  is  in  an  ablaut  connection 
with  бросйти,  q.  v. 


223 


брус[к]вйна,  -ня  see  бросква. 

брусла,  бруслин  Wd.,  also  бруслє,  брушляк  (Желехов- 
ський  1,  46),  брусля  (Грінченко  1,  102)  ‘sleeveless  jacket, 
vest,  waistcoat’,  first  recorded  in  the  XIX  c.,  Cz.  bruslak[a], 
bruslek,  etc.,  Slk.  brusliak,  bruclik,  bruclek,  Po.  bruslac.  — 

Subst.  безрукавка. 

From  ModHG.  Brustlatz  ‘ts’,  Желеховський  1.  c. ;  Po. 
bruslac  contradicts  the  etymology  of  Uk.  бруслик  from  Po. 
suggested  by  Richhardt  37;  see  also  бушлат. 

бруслйна,  dial,  бруселйна,  брусленйна,  бруслевйна,  бру- 
силйна,  брусинйна,  брузлелина,  брузлевина,  бруснйна,  бру- 
стйна,  брустунйна  (Makowiecki  147  - 149)  ‘Evonymus  euro- 
paea  L.,  also  Evonymus  verrucosa  Scop.  :  spindle  tree, 
prickwood’,  ModUk. ;  Ru.  бруслина,  брусклен,  брусклет 
(Попов  29),  see  бересклет.  —  Deriv.  бру слинний,  бру- 
слйн[ів ]ка;  GN.  Бруслйнів.  —  Syn.  бересклет  and  its 
variants,  see  s.  v. ;  жигалок,  кислянка,  клещ[ ев ]йна,  му- 
дина,  мудь,  неревйна,  нуда,  прискдрина,  прдсвир,  про- 
скдрина,  проскурина,  саклак,  сліпокурник,  свидина, 
смердюха,  трощак,  божі  очі,  вдвче  лико,  попова  мудя, 
собача  нуда,  etc.,  Makowiecki  1.  с. 

The  very  variableness  of  forms  suggests  a  f/e.  cor¬ 
ruption  of  a  basic  term  connected  with  the  word  брусі  q-  v. ; 
a  similar  formation  is  брусниця,  see  the  following  entry. 

брусниця,  dial,  also  бруснйка,  бруслйна  (Makowiecki 
390)  ‘Vaccinium  Vitis  idaea  L. :  red  bilberry,  cowberry;  Am. 
red  huckleberry’,  MUk.  брусниц-ь  Gpl.  (XVIII  c.)  ;  BRu. 

брусніца,  Ru-  бруснйка,  MRu.  бруснйца  (АкСл.  1,  651), 
dial,  also  брусена,  брусеня,  Cz.  brusnice,  brusina,  bruslina, 
Slk.  brusnica,  Po.  brusznica,  dial,  brusnica.  —  Deriv.  брус¬ 
ничний,  -uk;  GN.  Брусниця,  Брусно.  —  Syn.  боргвка, 
боровша,  брослйна,  гогоз,  голозник,  голубець,  їоїодза, 


224 

їрушпан,  каменщял  камінки,  камінці,  кам’янка,  квас- 
нівка,  квасниця,  кваснйчка,  хворостянка,  etc.,  Мако- 

wiecki  1.  с. 

PS.  *Ьгизьтса  based  on  brusiti  ‘to  stripe’,  see  брус; 
Matzenauer  LF.  7,  14,  Berneker  1,  90,  Преображенский  1, 
47,  Briickner  42,  Slawski  1,  45,  a.  o. ;  as  a  “Proto-Europ.” 
word  explained  by  Machek  45. 

бруствер,  also  бруствера  'breastwork,  parapet’,  ModUk., 
BRu.,  Ru.  ts.  —  Deriv.  безбруствердвий  (Занькович  1, 
40).  —  Syn.  парапет;  subst.  вал  або  мур  для  захисту 
від  ворожих  пострілів,  залізні  стінки  для  захисту 
підвалин,  башт,  труб  і  т.  д. 

From  ModHG.  Brustwehr  ‘ts’,  Занькович  1.  c.,  РССтоць- 
кий  4,  261. 

брустура  Wd.  (Не.)  ‘Arctium  Lappa  :  bur[dock]’,  first 
recorded  in  the  XIX  c.,  wanting  in  other  SI.  —  Deriv. 

брустурник;  GN.  Брустури,  Брустурак  (since  1787 
Гуц.  164);  Брустурка,  Брустурянка  (Кат.  річок  158). 

From  Rm.  brusture  ‘Veronica  Beccabunga’,  Шароволь- 
ський  1,  61,  Hrabec  Гуц.  164,  197;  the  ultimate  source  is 
PS.  *brostb,  Cioranescu  108;  see  брость. 

брусь  -  брусь!  dial,  interj.  in  calling  sheep  (Полісся, 
Лисенко  19),  first  recorded  in  the  XX  c. ;  wanting  in  other 
SI.  —  Syn.  бар-бар!,  бир-бир!  Лисенко  1.  c. 

A  directly  imitative  interj.,  and  much  the  same  as  бир!, 

q.  v. 

бруталь  Wd.  ‘brute’  (Стрий);  брутальний  ‘brute’,  Mod¬ 
Uk.;  BRu.  брутальни,  Cz.  brutalny,  Slk.  brutdlny,  Po. 
brutal,  brutalny,  etc.  —  Deriv.  брутальність,  -но.  — 
Subst.  грубий;  грубіянський,  неввічливий,  Бойків  76. 

From  Fr.  brutal  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Lat.  brO- 
tus  ‘stupid’,  Gamillscheg  156,  Skeat  76. 


225 

брутто  ‘gross,  gross-weight,  net’,  ModUk.;  BRu.,  Ru. 
(since  1836)  ts,  Po.  brutto,  etc.  —  Subst.  гуртовий ;  вага 

товару  разом  з  його  опануванням;  гуртовий  прибу¬ 
ток,  Бойків  77. 

From  It.  brutto  ‘ts’,  АкСл.  1.  851. 

брух  1.  also  брухт  ‘scrap[-iron],  waste’,  ModUk.,  BRu., 

Ru.  ts.  —  Subst.  покидьки  заліза  й  інших  матеріалів, 
ламань,  Бойків  77. 

From  ModHG.  Bruch  ‘everything  broken;  breakage, 
wreckage’,  Bruchteil  ‘fraction’,  bruchtig  ‘fragile’,  РССтоць- 
кий  4,  228. 

брух  2.  Wd.  see  брюхо. 

бруцельоз  ‘brucellosis’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  бруцеллез, 
Po.  brucelloza,  etc.  —  Subst.  заразне  захворювангш  кіз, 

овець,  свиней  і  т.  д.,  через  продукти  яких  заражаєть¬ 
ся  і  людина. 

From  Lat.  brucellosis  ‘ts’. 

t 

бруч  see  обруч. 

брушляк  Wd.  see  бруслик. 

брущатка  ‘stone  blocks’  see  брус. 

брюзгнути  ‘to  become  flabby;  to  swell’,  ModUk.,  Ru. 
брюзгнуть  (since  1780),  Sin.  brjuzga  ‘melting  snow’.  — 

Deriv.  [о]брюзглий,  -лість.  —  Syn.  брезкнути,  набря¬ 
кати,  опухати,  Деркач  26. 

Berneker  1,  96,  suggests  that  the  word  is  a  cognate  of 
Hu.  брюзгать  ‘to  murmur’ ;  this  is  rightly  rejected  by  Прео¬ 
браженский  1,  48,  on  account  of  semantic  difficulties;  its 
occurrence  in  Uk.,  Ru.,  and  Sin.  only,  perhaps  suggests  the 
view  that  it  is  like  брезкнути  a  later  variation  of  брЛкну- 
mu,  cf.  also  Wd.  нйбряск  (from  orig.  *  набряк ) . 


226 


227 


брюмер  ‘Brumaire’,  ModUk. ;  Ru.  ts.  —  Subst.  другий 

місяць  французькою  республіканського  календаря  (22. 

10,  — 20.  11),  Бойків  77. 

V 

From  Fr.  brumaire  ‘ts’  (:  brume  ‘mist’),  Gamillscheg 

155. 

брюнет,  Wd.  брунет  ‘man  with  a  dark  complexion’, 
ModUk.;  BRu.  брунет,  Ru.  брюнет  (since  1808),  Po.  bru¬ 
net,  etc.  —  Deriv.  брюнетик,  брюнетка.  —  Subst.  сму¬ 
глява  людина  з  чорним  волоссям,  чорнявець,  Бойків  77. 

From  Fr.  brunet  ( :  brun)  ‘brownish’,  АкСл.  1,  659, 
Skeat  76. 

Брюссель,  Wd.  Брукселя  GN.  ‘Brussels’,  ModUk.,  BRu. 
Брусель,  Ru.  Брюссель,  Po.  Bruksela,  etc.  —  Deriv. 
брюсселець,  брюсселька,  брюссельський.  See  брукселька. 

брюхо,  Wd.  брюх,  брух  [  о  ] ,  Lk.  бріх  ‘belly,  abdomen’, 
MUk.  брух [ij]  (XVI-XVIII  с.),  брухо  (XV-XVII  c.),OES. 
брюхо,  FN.  Брюхть;  BRu.  бруха,  Ru.  брюхо,  ‘ts’,  Bu.  dial. 
брюк[а],  брука  ‘pimple’  (Леков  SO.  12,  138),  Cz.  brich[o ], 
Slk.  bruch[o],  Po.  brzuch[o ],  LoSo.  brjuch.  —  Deriv.  брю- 

хатий,  -атки,  жовтобрюх,  dial,  брухатий,  брухач; 

брух[л]гй  (Полісся,  Лисенко  19),  MUk.  брухатьій  (XVIII 
с.),  бруховьій  (XVII  с.),  брушко  (XVI  с.),  брушковьій 
(XV  с.),  брюшина  (XVIII  с.  Інтермедії  146);  FN.  Брюх, 

Жовтобрюх,  Брюховецький  (also  Бруховецький,  Бру- 
ховець ;  deriv.  Бруховещина,  Куліш);  GN.  Брюховичі 
(Wd.  Бруховичі).  —  Syn.  живіт,  черево,  пузо,  Wd. 
мацько. 

PS.  *brjuxo,  *brjuxs,  IE.  root  **bhreus-  ‘to  swell’,  cf. 
OIc.  briosk  ‘gristle’,  MHG.  brusehe  ‘swelling  with  blood  un¬ 
derneath’,  ModHG.  Brausche  ‘bump,  bruise’,  E.  brisket  ‘part 
of  a  breast-piece  of  meat’,  Berneker  1,  95  -  96,  Kluge  42, 
РССтоцький  Slavia  5,  18,  Osten  -  Sacken  IF.  28,  142  - 143, 


Mikkola  1,  61,  Slawski  1,  47  a.  o. ;  Uk.  брость,  бростйти- 
ся,  etc.,  are  formed  by  apophony  from  the  same  root,  Po- 
korny  170-171;  Machek  refers  Cz.  brich[o]  unconvincingly 
to  Av.  тагйй-  ( br -  <  mr-),  cf.  his  ED.  48;  inconceivable 
is  also  the  etymology  of  Ostir  (<  **brouk-so-) ,  WuS.  4,  213. 

брязк  ‘noise  made  by  the  fall  of  a  metallic  object  or  by 
a  brass  instrument  :  clashing,  rattling,  tinkling’,  MUk. 
звукт>  :  голось  трубний,  дзвїенк'ь,  брянкть,  брт>менье, 
брязкть,  або  голось  (XVII  с.  Беринда);  BRu.  брязканне, 
Ru.  dial,  брязги  ‘idle  talk,  gossip’,  брязжать  ‘to  bother’, 
забрязгать  ‘to  start  clinking’,  for  other  cognates  in  SI.  see 
бряк.  —  Deriv.  брязкати,  -ання,  брязнути,  брязкоті¬ 
ти,  -гння,  бряжчати,  -ання,  брязкіт,  брязкітня, 
брязкало,  -льце,  брязкач,  -кун,  -кутка,  -кучий,  бряз- 
кілька,  Wd.  брязку лька,  брящдт ;  GN.  Бряза  (Бойк.  39, 
83).  —  Syn.  бряк,  бренькіт,  брйнькіт. 

An  о/р.  formation  based  on  брязь!  —  inter j.  imitating 
metallic  sounds,  РССтоцький  3,  23,  146;  it  is  related  to 

бряк,  q-  v. 

бряк  (Желеховський  1,  46,  Тимченко  139,  a.  o.)  ‘tink¬ 
ling,  clashing’,  OES.  брячати,  бряцание  (XI  c.),  брякнути, 
бряцати;  Ru.  бряк,  SC.  brek,  OCz.  brece,  brec,  Po.  brzqk.  — 
Deriv.  брякати,  -ання,  брякнути  (M.  Вовчок);  брякй- 
ня.  —  Syn.  брязк. 

PS.  *Ьгфз,  akin  to  Lith.  brenzgu,  brenksti  ‘to  clink’, 
Skt.  bhrnga  ‘big  black  bee’,  Berneker  1,  84,  Trautmann  37, 
Slawski  46. 

брякнути  ‘to  soak;  to  be  imbued  with  moisture  or  hu¬ 
midity  ;  to  swell’  ModUk. ;  Ru.  брякнуть,  на-,  о-брякнуть , 
Sin.  zabrSkniti,  Po.  nabrz§kac.  -кще.  —  Deriv.  на-,  о-бря- 

кати,  на-,  о-брякнути,  на-,  о-бряклий,  -лість  [на-, 
о-]б рякнення,  Wd.  набряск.  —  Syn.  пухнути,  бубняві¬ 
ти,  набухати. 


4 


228 


229 


PS.  *brgkngti  ‘ts’,  akin  to  Lith.  bririkti  ‘to  swell’,  01c. 
bringa  ‘breast’,  Berneker  1,  84,  Trautmann  36. 

бряма  see  брама. 

брямчати  ‘to  strum,  jingle’,  first  recorded  in  the  XIX  c. 

—  Syn.  бряньчати,  бриньчати,  бреньчати,  РССтоць- 
кий,  1,  146,  Шемлей  LS.  З,  А  164  - 165. 

A  variation  of  бряньчати,  q-  v. 

Брянщина  ‘time  of  Branicki’s  noble  family  in  Ukraine 
(XVIII  c.)  ’ ;  term  formed  by  Куліш  in  1856.  —  Syn.  Бранйч- 

чина,  q-  v. 

From  the  Po.  FN.  Branicki,  formed  with  the  suffix 

-щина  like  панщина,  займанщина,  etc. 

бряньчати  ‘to  thrum,  to  strum’,  ModUk.  only  —  Deriv. 
брянчик  ‘bumble-bee’  (Верхратський  3HTUI.  27,  205).  Syn. 
бруньчйти,  бриньчати,  бреньчати,  РССтоцький  3,  146. 

A  contamination  form  derived  from  брязчати  and 
бри/ньчати,  бреньчати,  see  брязк,  бринь!,  брень! 

брячина  OES.,  also  брачина,  брачин  ‘kind  of  silk’ 
(XII— XV  с.)  ;  OSC.  (from  OES.)  bracins  (XV— XVI  c.). 
Subst.  рід  шовкової  тканини. 

The  word  seems  to  be  derived  from  the  root  *brgk-  ‘to 
sound,  rustle’  (see  бряк)  imitating  the  rustling  sound  of  the 
silk  material,  cf.  шумйха  ‘gold -leaf,  tinsel,  galoon’;  the 
derivation  from  Lat.  braca  ‘trousers’,  Matzenauer  20,  Ber- 
neker  1,  80,  or  from  Bu.  *barcyn  ‘silk’,  Gombocz  Symb- 
Roswadowski  2,  71  -  73,  must  be  rejected  for  phonetic 
reasons. 

брьохати,  Wd.  брохатися  ‘to  splash;  to  wade  through 
water,  mud,  etc.’,  ModUk.  only.  —  Deriv.  брьохнути,  Wd. 

брдхнути.  —  Syn.  брйзькати;  хлюпати[ ся] ;  чалапа¬ 
ти,  Деркач  27. 


The  word  seems  to  have  been  formed  anew  on  an  o/p. 
basis  from  the  main  variant  брйз[ ь ]кати,  q-  v. 

6y-  a  compound  -  forming  element  in  such  argotisms  as 

буквасний  (:  квасний),  бутельбух  (:  тельбух) ,  бук¬ 
ша  (<*букаша  :  каша),  вушно  (<*бу-ш-ви-бу-ш-но  : 
вино) ,  etc.,  Горбач  0,  15  - 16. 

Of  obscure  (artificial?)  origin  like  бі-,  ку-,  etc.,  cf. 
Горбач  1.  c. 

буб  Wd.  ‘cry,  shout’  (SoCp.  Гнатюк  ЕЗб.  ЗО,  336),  first 
recorded  in  the  XIX  c.  —  Subst.  крик,  Гнатюк  1.  c. 

Related  to  бубон,  бубен,  q-  v. 

буба  ‘little  sore,  wound  pain’ ;  MUk.  буб-ьки  Арі.  (XVII 
c.) ;  BRu.,  Ru.  ts.  —  Deriv.  буб[оч]ка,  бубачка,  бувати. 
—  Syn.  болячка;  рана,  ранка. 

The  word  is  a  pet  form  of  or  child’s  term  for  PS.  *bgbslb, 
see  бублик. 

бубар  see  бобир, 
бубен  Wd.  see  бубон. 

бублик  ‘boublyk,  roll,  small  bun’,  MUk.  бубликові  Gpl. 
(1719),  плетеньїе  бублики  (XVIII  c.)  ;  Ru.  (from  Uk.) 

бублик.  —  Deriv.  бубличок,  бублейник,  -иця,  бублеш- 
ник,  -иця,  бубликів,  бубличний,  -ик,  -иця,  бублгй,  -ник, 
-нищ,  MUk.  бубличний  (XVIII  с.)  ;  FN.  Бублик.  —  Syn. 
Wd.  прецель,  прецлик. 

PS.  *bgbsl-iks,  root  *bgb-  with  the  orig.  meaning  ‘to 
swell’,  see  бубнявіти,  Berneker  1,  78-79;  Wd.  бомб  ель 
derives  from  Po.  bqbel,  see  s.  v. 

бубна,  бубенчик  ‘the  ace  of  diamonds  in  cards’,  ModUk. ; 
Ru.  ts  (since  1780).  —  Syn.  дзвінка. 

From  бубон,  бубен  (on  cards  orig.  little  drums  were 
depicted),  Огієнко  PM.  1,  282,  Горбач  2,  5. 


230 


бубніти  1.  see  бубнявіти;  2.  =  бубоніти,  see  бубон. 

бубнявіти  ‘to  swell,  be  swollen,  rise  (by  soaking)’,  Mod- 
Uk.  only.  —  Deriv.  бубнявіння,  бубнявий,  -ястий.  — 
Syn.  брякнути,  набрякати,  набухати,  Деркач  27. 

Derived  from  the  root  *bgb-  with  the  orig.  meaning  ‘to 
swell’,  see  бублик,  Bemeker  1,  78-79;  IE.  root  **baxmb- 
:  **bhaxmbh-  ‘to  swell’,  Pokorny  94  -  95. 

бубон,  Wd.  бубен  ‘drum;  ear  drum,  tympanum’,  Wd. 
‘naughty  boy’,  MUk.  бубень  (1627  Беринда),  бубна  — 
tympanum  (XVII  c.  Гептаглот),  в  бубньї  бити  (XVIII  с.),. 
бубонь  (XVIII  с.),  OES.  бубьнь,  бубен-ь,  бубон-ь;  BRu., 
Ru.  бубен,  Ви.  буба  ‘silk  -  worm’  (Berneker  1,  79),  SC. 
bubanj,  Sin.  bobon,  Cz.  buben,  Slk.  bubon,  Po.,  LoSo.,  UpSo. 

bgben,  Plb.  bgban.  —  Deriv.  бубник,  бубонець,  бубончш, 
бубнило,  бубона,  бубнар,  -ка,  -ський,  бубонний,  -ик, 
-иця,  буб[о]нгти,  -гння,  бубнити,  а.  о.,  MUk.  бубни¬ 
ти,  бубонокь,  бубениста;  FN.  Буб[е]нок,  Бубнов, 
Бубнюк,  Бубновський,  Бубенко,  etc. ;  GN.  Бубнгвка.  — 

Syn.  тимпан;  бухало  (Полісся,  Лисенко  19). 

PS.  *ЬдЬзпз,  *ЬдЬьпз,  IE.  root  **baxmb-  expressing 
deep  sounds,  cf.  Uk.  Wd.  буб,  Q-  v.,  Lith.  bambeti  ‘to  hum, 
buzz’,  Latv.  bambat  ‘to  knock’,  Skt.  bambharavas  ‘bellowing 
of  cows’,  Gk.  bombos  ‘deep  sound’,  OIc.  bumba,  Norv.  bomme 
‘drum’,  etc.,  Berneker  1,  79,  Преображенский  1,  49,  Pokorny 
93-94,  РССтоцький  Slavia  5,  15,  a.  o. ;  Wd.  бубен  ‘naughty 
boy’  from  Po.  bgben  ‘ts’  (influenced  by  It.  bambino), 
Bruckner  PF.  7,  171. 

бубон  ‘swelling  in  the  groin ;  an  inflammatory  infectious 
swelling  of  a  lymphatic  gland,  esp.  in  the  groin’,  ModUk. ; 

BRu.,  Ru.  ts.  —  Subst.  жовниця,  запалення  naxo винних 
залоз,  Бойків  77. 

From  Gk.  bubon  ‘armpit,  armhole’,  Льохін  106,  АкСл. 
1,  664. 


231 


бубусь!,  бубух!  see  бух! 


бувати  ‘to  be ;  to  be  sometimes ;  to  come,  pass,  occur ;  to 
happen,  exist’,  Wd.  also  ‘to  live’  (Гнатюк  E36.  4,  235),  MUk. 
бьівало  (1486),  бьівали  (XVI  c.),  бьіваеть  (XVII  c.),  бьі- 
валем-ь  (XVIII  с.),  бувало  (XVII  с.),  бувають  (XVIII  с.) 
(also  with  -ся:)  бьіваєтся  (XVII  с.)  ;  OES.  бьівая  (XI  с. 
Остр.  єв.),  бьіваль  (XIV  с.)  ;  BRu.  биваць,  Ви.  бивать, 
OCS.  byvati[sg ],  Ви.  добйвам,  SC.,  Sin.  bivati,  Cz.,  bijvati, 
Slk.  byva[va]t’,  Po.,  LoSo.  bywac,  UpSo.  bywas.  —  Deriv. 


бувалий,  бувало,  бувальщина,  бувалець,  буваль,  бува- 
лиця,  бувалгсть,  etc.,  several  prefixed  formations  :  від-, 

до-,  з[ а]-,  на-,  пере-,  про-  бувати,  etc. ;  PN.  Бувайко; 


GN.  (fictitious:)  бувати  в  Бувалтах  ‘to  be  experienced’, 


—  Syn.  ставатися,  випадати,  траплятися,  Деркач 


27,  187. 


An  iter,  form  of  бути,  9-  v.,  Berneker  1,  115  - 116, 
Преображенский  1,  58  (s.  v.  бить). 


Буг  1.  Західний  GN.  (Western)  Buh- river,  OES.  no 
Бугу  (1377  Лавр.  13),  оба  поль  р-Ьки  Буга  (ibid.  97),  BRu., 
Ru.  Буг,  Po.  Bug.  —  Deriv.  бужанин,  -анка,  [над ]бу- 
жанський ;  GN.  Буга,  Бузьк,  OES.  Бужьскг,  Бужок,  Бу- 

жова,  Бужанка,  Бужа,  Забужжя;  FN.  Буженко,  Бу- 
жйнський,  Забуга.  —  Syn.  Armilla  (XII  с.  Gervasius  of 
Tilbury,  cf.  Rozwadowski  242,  RS.  2,  108-109). 

Like  OES.  бугь  ‘ring’  this  GN.  is  referred  to  ONor. 
baugr  ‘ring’,  Lith.  baugus  ‘terrible’,  Skt.  bhaugnas  ‘bent’; 
in  this  connection  the  orig.  meaning  of  the  name  is  ‘bending, 
winding  river’,  cf.  Bruckner  47,  Соболевский  Archiv  27, 
243,  (extensively:)  Rozwadowski  241-243. 


Буг  2.  Південний,  also  Бог  (ЕУ.  2,  142),  OES.  Богь, 
Bogu  (X  c.  Constantine  Por.  42)  ;  Ru.  Буг,  MRu.  Богь 
(XV  c.  Vasmer  1,  133),  Po.  Bog,  (from  Uk. :)  Boh.  —  Deriv. 

бузький;  GN.  Бужок,  OES.  Межибожье.  —  Syn.  Gk.  Hy- 


232 


і 


panis  (V  с.  В.С.  Herodotus,  а.  о.),  Тк.  Ak-su  (‘white 
water’),  Rozwadowski  238-239. 

According  to  Rozwadowski,  1.  c.,  it  is  a  PS.  *Bogs, 
akin  to  Goth.  *baki~,  OHG.  bah  ‘brook’,  ModHG.  Bach,  Ir. 
bual  (<*bog  -lo-  ‘water’),  etc.;  the  supposed  IE.  root  is 
**bhegu  ‘to  run’,  evidenced  in  Gk.  febomai  ‘I  run  away’,  PS. 
*begngti  ‘to  run’,  Lith.  begti  ‘ts’;  cf.  also  Pokorny  116;  un¬ 
convincingly  Соболевский,  1.  c.  (from  Sarmatian),  a.  o. 


буга  Wd.  (SoCp.)  ‘eagle  owl’,  first  recorded  in  1897 
(Верхратський  ЗНТШ.  27,  205).  —  Deriv.  SoCp.  бугурец , 
бугурєза.  —  Subst.  пуга,  пугач. 


An  o/p.  formation  like 


пуга,  пугач,  q- 


бугай,  бугало,  Wd.  also  буґа  (Подністров’я,  Janow 
152)  ‘bull’;  (птах)  ‘bittern’,  MUk.  бугай  (XVIII  c.),  Ru. 
ts,  Ви.  буга,  Po.  (from  Uk.)  buhaj,  bugaj.  —  Deriv.  бу га¬ 
йок,  бугаєць,  бугайчик,  бугаяка,  бугаїсько,  бугайник , 
бугаїв,  бугаячий,  бугаюватий ;  FN.  Бугай[ко],  Буга- 
енко ;  GN.  Бугай,  Бу  гаївка.  —  Syn.  (кастрдваний:) 
бик,  (робочий:)  віл,  Деркач  27. 

From  Tk. :  Osm.,  Tt.  buga,  Kirgh.  buka  ‘bull’,  Miklosich 
ТЕ.  1,  267,  Макарушка  5,  Berneker  1,  97,  Преображенский 
1,  50,  Дмитриев  21,  а.  о. 


бугаш  ‘desolate  forest’,  since  the  XVI  c.,  (Шароволь- 
ський  1,  61,  63).  —  Subst.  спустошалий  ліс. 

From  Rm.  buhd§  ‘young  spruce’,  Шаровольський  1.  c. 

бугель  ‘bow  collector;  stirrup,  yoke,  hoop,  strap,  band', 
ModUk. ;  BRu.,  Ru.  (since  1803)  ts.  —  Subst.  кільце  окут¬ 
тя  щогли,  палі,  тощо. 

From  ModHG.  Biigel  ‘bow’,  Льохін  106. 


бугила,  бу[г]лав  see  болиголов. 


233 


бугор,  also  бугір  ‘hill,  hillock,  mound,  knoll,  hump; 
stormy  wind’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  (since  1731)  ts  —  Deriv. 

бугорок,  бугорчбтий,  -атка,  бугристий.  —  Syn.  горб, 
пагорок,  сугорб,  Деркач  51. 

Akin  to  Latv.  bang  a,  b  augurs  ‘hill’,  Skt.  bhujdti  ‘he 
bends’,  etc.,  IE.  root  **bheug[h]-  ‘to  bend’,  Endzelin 
ЖМНПр.  1910,  200  -  201,  Buga  РФВ.  67,  233,  Trautmann  28, 
Vasmer  1,  134,  Pokorny  152  - 153,  a.  o. ;  the  older  etymology 
(from  Tk.  Osm.  bogri  ‘hump,  back’)  put  forward  by  Matze- 
nauer  LF.  7,  17,  Miklosich  ТЕ.  Naehtr.  2,  90,  Berneker  1,  97, 
Преображенский  1,  50,  a.  o.,  must  be  rejected. 

буга  Wd.  see  бугай. 

Бугарешта  FN.  Bugareshta  (Buk.  &  AmUk.),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c. 

The  name  seems  to  be  a  Gsg.  form  *із  Букарешта 
‘from  Bukarest’  —  capital  of  Rumania ;  according  to  Weigand 
Букарешт,  Rm.  Bucure§t\,  is  a  patronymic  formation  .  a 
place  of  descendants  of  Bukar  (=  a  literate  man)  ’,  cf.  Sta- 

szewski  44. 

буґера,  also  бакера  Wd.  (Подністров’я,  Janow  152) 
‘vagabond,  tramp’,  first  recorded  in  the  XX  c.  —  Deriv.  FN. 
Буїера.  —  Syn.  бетяр,  батяр,  subst.  волоцюга. 

A  f/e.  deformation  of  батяр,  q-  v.,  under  the  influence 
of  6yfa,  Janow  1.  c. 

бугіляр  Wd.  see  пулярес. 

буґшпрйт,  also  букштрйт  (Горбач  1,  26),  SovUk.  буш¬ 
прит  ‘bowsprit,  a  large  spar  projecting  forward  from  the 
vessel  stem’,  ModUk. ;  BRu.  бушприт,  Ru.  бушприт  (since 
1803),  Po.  bugszpryt,  etc.  —  Subst.  косатка,  передня,  по¬ 
хила  щогла  па  кораблі,  Бойків  77. 

From  Du.  boegvpriet  ‘ts’,  Горбач  1.  c.,  АкСл.  1,  714. 


234 

буда  ‘booth,  shed;  potassium  factory;  top  of  a  van’, 
MUk.  поташеві  буди  (1530  Шелудько  1,  23),  буду  Asg. 
(1577),  будьі  Арі.  (XVIII  с.),  OES,  буда;  BRu.  ts,  Ru. 
будка,  Cz.  bouda,  Slk.  buda,  Po.,  LoSo.,  UpSo.  buda.  —  Deriv. 

буд[оч]ка,  будище,  будник;  FN.  Вудка;  GN.  Буда, 
Буди,  Будка,  Будки,  Будники,  Будо  -  Рижани,  а.  о.  — 
®УП-  (базарна,  ярмаркова:)  балаган,  ятка,  палатка; 
(для  пастухів:)  колйба,  Деркач  25;  (поташева:)  по- 
ташня. 

From  MHG.  buode,  ModHG.  Bude  ‘ts’,  РССтоцький  4, 
150,  212,  219;  Po.  mediation  supposed  by  Berneker  1,  96,  Ше¬ 
лудько  1,  23,  Richhardt  37  is  to  be  proved. 

булавка  argot  ‘nail’  (Горбач  0,  21),  first  recorded  in 
the  XX  c.  —  Deriv.  будавчити  ‘to  sew,  embroider’;  GN. 
Будавниця  (nickname  of  Ягольниця).  —  Subst.  голка. 

According  to  Горбач,  1.  c.,  it  derives  from  бостй,  q-  v. 

Будапешт  GN.  Budapest,  ModUk.,  BRu.,  Ru.,  Bu.  ts, 
Po.  Budapeszt,  etc.  —  Deriv.  будапештський.  —  Syn. 
(rarely:)  Пеіит. 

Hg.  Budapest  comes  from  SI.  Buda  (1200)  and  Pestb 
( <*pektjb ,  see  піч)  legally  united  into  one  name  in  1872, 
Mais  MN.  50,  506  -  513,  Staszewski  43,  Мельхеев  21,  Kniezsa 
110,  418,  Papp-Kiss  StSl.  7,  250. 

будара  dial,  ‘river  -  boat’,  ModUk.;  Ru.  ts.  —  Deriv. 
бударажити  ‘to  equip  a  boat’,  fig.  ‘to  disquiet,  disturb’.  — 
Subst.  річкове  судно. 

Perhaps  a  f/e.  deformation  of  байдара  under  the  in¬ 
fluence  of  буда,  see  s.  v.;  Ильинский’в  connections  of  the 
word  with  OHG.  bodam  ‘bottom,  ground’  in  РФВ.  70,  272-273, 
and  with  блюдо  ‘dish’  in  ИзвОРЯС.  23  :  2,  207  -  208,  are  to 
be  rejected,  cf.  Vasmer  1,  135;  re.  Ru.  будоражить  (from 
Uk.)  see  Трубачев  Зтим  Исслед.  З,  44  -  46. 


235 

Будда  PN.  Buddha,  ModUk.  —  BRu.,  Ru.,  Bu.  ts,  Po. 
Budda,  etc.  —  Deriv.  буддизм,  буддист,  -ський,  буддій¬ 
ський.  —  Subst.  Просвічений. 

From  Skt.  buddhd-  ‘awakened’,  hence  ‘aware,  enlight¬ 
ened’,  Partridge  62,  Pokorny  150;  see  будйти. 

будень,  Wd.  also  'буддень,  SoCp.  буґдень  ‘workday’, 
MUk.  будень  (XVIII  c.) ;  BRu.  будзень,  Ru.  будень,  Npl. 
будни,  Po.  (from  Uk.)  budzien,  wanting  in  other  SI.  — 

Deriv.  буденний,  буденщина  =  Npl.  будні,  [ з ]будені- 
ти.  —  Syn.  звичайний  (несвяткдвий)  день. 

The  early  history  of  the  word  is  unfortunately  obscure ; 
opinions  are  divided  whether  it  is  derived  from  *Ьийьпь 
йьпь,  Огоновський  95,  Berneker  1,  96,  from  *bgdi  йьпь, 
Miklosich  27,  from  *Ьодгйьпь,  Jagic  Archiv  7,  496,  or  from 
*оЬуйьпь,  Ильинский  РФВ  66,  282;  in  view  of  such  words  as 

OCS.  ззидгьпь,  Ru.  плюсень,  навязень,  сбйтень,  Uk.  сі¬ 
чень,  лйвень,  телепень,  etc.,  it  is  possible  to  derive  it 
from  *ЬиЛ-ьпь,  root  *bud-  ‘to  waken’;  see  further  будній; 
the  form  будень  is  obviously  due  to  f/e.  confusion  with 
день  („будь-який  день ”) ,  and  this  causes  such  secondary 
forms  as  Uk.  буддень,  Ru.  буддень,  Огієнко  PM.  1,  282; 
SoCp.  буїдень  is  a  dissimilative  variation  of  буддень. 

будженйна  Wd.  see  буженина. 

будженка  Wd.  ‘young  smoked  onion’,  first  recorded  in 
1886  (Желеховський  1,  47).  —  Syn.  цибулька  до  саджен¬ 
ня,  Пшеп’юрська  71. 

From  *вудженка,  see  буженина. 

будз  Wd.,  also  бундз  ‘cheese-curds’  first  recorded  in  the 

XIX  c.  —  Deriv.  Будз,  Будзиновський,  GN.  Будзанів.  — 

Subst.  овечий  cup;  fig-  дуже  обстрижена  голова,  Кузе- 
ля  51. 

From  Rm.  bulz  ‘clod;  dumpling’,  Шелудько  2,  128,  Pu§- 
kariu  19. 


236 


237 


будинок  ‘building’,  MUk.  будинок  (XVII  c.),  будинокь 
(XVIII  c.) ;  Po.  budynek.  —  Deriv.  будинковий.  —  Syn. 
дім;  (кам’яний:)  кам’яниця,  каменйця;  SovUk.  (для 
однієї  сім’ї)  особняк,  Деркач  27. 

Derived  from  буда,  q.  v. 

будйрувати  SovUk.  ‘to  set  (one)  against’,  ModUk. ;  Ru. 
будйровать  (since  1891).  —  Deriv.  будйрування.  — 
Subst.  підбурювати. 

From  Ru.  будйровать  ‘ts’,  the  ultimate  source  being 
Fr.  bonder  ‘to  become  angry’,  АкСл.  1,  666;  AmUk.  бадвру- 
вати,  бодерувати  come  direct  from  E.  to  bother. 

будити,  буджу,  будиш  ‘to  waken,  to  rouse,  to  wake 
(up),  to  awake,  to  call’,  MUk.  будил  (1694),  будить  (XVIII 
c.),  OES.  будити;  BRu.  будзгць,  Ru.  будить,  OCS.  buditi, 
Ви.  будя,  Ma.  буди,  SC.  buditi,  Sin.  buditi,  Cz.  buditi,  Slk. 
budit,  Po.  budzic,  LoSo.  budzic,  UpSo.  buzis.  —  Deriv.  з-} 

no-,  роз-  будити,  з-,  no-,  роз-буджувати,  [ про ] буди¬ 
тися,  пробуджуватися,  будйльний,  -ик,  пробудиш, 
иця,  arch,  пробудйтель,  -ниця,  непробудний;  FN.  Бу- 
дймир,  Будйм[а] ;  GN.  Будйлів[ка] ,  Будйльки,  Будйм- 
ля.  —  Syn.  (пробуджуватися:)  прокидатися,  проси¬ 
патися,  просинатися,  прочинитися,  Деркач  27. 

A  common  SI  causative  form  of  *bsdeti  ‘to  watch’,  cf. 
MUk.  бдкти  ‘чувати,  не  спати’  (XVII  с.),  OES.  бд-Ьти, 
б-ьд-Ьти,  OCS.  bsdeti,  Ru.  бдеть  ‘ts’;  to  будити  <*buditi 
are  allied  Lit.  baudziu  baUsti  ‘to  chastise’,  pasibaudyti  ‘to 
rise’,  OPr.  etbaudints  ‘awakened’,  Got.  anabiudan  ‘to  com¬ 
mand,  arrange’,  faurbiudan  ‘to  forbid’,  ModHG.  bieten  ‘to 
offer,  make  a  bid’,  AS.  beodan  ‘to  announce,  offer’,  Gk. 
peuthomai  ‘I  hear,  learn  by  asking’,  Av.  baodayeti  ‘he  gives 
notice’,  etc. ;  it  is  an  IE.  verb  with  a  great  variety  of  mean¬ 
ings,  the  chief  of  which  are  ‘to  present  (make  a  present  to 
one)  —  to  enjoin  (to  command,  communicate)  —  to  be 


active,  to  awake’;  root  **bheudh-  ‘to  watch’,  Berneker,  1, 
96  -  97,  Trautmann  32  -  33,  Kluge  31,  Pokorny  150  - 152, 
Machek  49,  Slawski  1,  48,  Георгиев  86  -  87. 

будівля,  будівнйчий,  etc.  see  будувати. 

будляче  Wd.  =  будяччя,  see  будяк. 

будній,  Wd.  будний  ‘ordinary’,  MUk.  будньїй  1631;  BRu. 
будньї,  Ru.  будний,  Po.  budny  (from  Uk.),  Ви.  буден 
‘fresh,  attentive’,  Sin.  budon  ‘fresh,  gay’.  —  Deriv.  [ з ]буд- 

nimu. 

From  *ЬиЛьпь  :  *  buditi  ‘to  waken’;  the  orig.  sense  of 
the  adj.  is  evident  in  Bu.  and  Sin.;  ES.  developed  a  new 
meaning,  resulting  from  the  opposition  будній  день  :  не¬ 
діля;  see  будити. 

будоар  see  будуар. 

будова  see  будувати. 

будоражити^бударажити,  see  будара. 

будра  ‘Glechoma  hederacea  L. :  ‘cat’s  foot,  ground  ivy’, 
ModUk.;  Ru.  (from  Uk.)  ts.  —  Syn.  блющок  земний,  кін¬ 
ська  м’ята,  котяча  розхідниця,  котячі  булки  (яйця,), 
котячка,  котики,  кдцурник,  ку[н ]дерман,  мудики, 
м’ята  лісова,  опухова  трава,  орлики,  etc.,  Makowiecki 
168  - 169. 

As  the  parallel  designations  кудерман  ||  кундерман 
indicate,  the  word  is  a  f/e.  corruption  of  ModHG.  Gundelrebe 
(= Gundelmann )  >*fydpa  influenced  by  native  terms  блю- 
щ[дк],  мудики,  etc.;  according  to  Ильинский  ИзвОРЯС. 
23  :  2,  205,  it  comes  from  Lith.  budele  ‘mushroom’ ;  inconvin- 
cible  is  also  the  derivation  from  ModHG.  Boden,  Горяев 
Доп.  2,  3;  the  word  is  considered  “obscure”  by  Vasmer  1,  136. 

будуар,  also  будоар  (1847  Куліш)  ‘boudoir;  dressing 
room’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  (since  1764)  ts,  Po.  buduar,  etc. 


) 


238 


239 


—  Deriv.  будуар[ч]ик,  будуарний.  —  Subst.  інтимна 
жіноча  кімната. 

From  Fr.  boudoir  ‘ts’,  Gamillscheg  126. 

будувати  ‘to  build,  to  construct,  to  erect ;  to  fabricate ; 
to  do’,  MUk.  будовати  (XVI— XVIII  c.)  ;  Ru.  dial,  (from 
Uk. )  будовать,  Po.  budowac.  —  Deriv.  будування,  в-,  від-, 
з[а ]-,  на-,  по-,  прибудувати,  вибудувати,  в[ и ]-,  від-, 
з[ а ]-,  на-,  по-,  попа-,  попона-,  при-  буддвувати,  бу- 
дувйти[ся ] ,  будівельний,  -ик,  будівля,  будівний,  -йк, 
-йчий,  будовець,  будовник,  etc.  —  Syn.  ( споруду:)  спору¬ 
джувати,  споруджати;  (з  цегли,  каменю:)  мурувати; 
(фундамент,  тощо:)  класти,  ставити;  (стіну  під 
верх:)  виводити,  Деркач  27. 

The  word  is  based  on  буда,  Q-  v. 

будулайка  Wd.  (SoCp.)  ‘little  barrel,  keg’,  first  re¬ 
corded  in  1897  (Верхратський  ЗНТШ.  27,  205).  —  Subst. 

бочечка,  судинка. 

Deformed  from  бутля,  бутелька  ‘bottle’  with  dial, 
assimilation  of  sounds  (e  >  u,  t>d)  and  suffix  -auka. 

будушловати  SoCp.  ‘to  wander,  stray’,  first  recorded 
in  1758  (Дзже  StSl.  7,  161).  —  Subst.  скитйтися. 

From  Hg.  biijdos  ‘ts’,  Деже  1.  c. 


реп’ях,  чортополох,  хлопське  серце,  хробуст,  etc.,  Ма- 

kowiecki  79. 

Mod  Uk.  будяк  from  orig.  бодяк  with  a  common  change 
of  the  unstressed  o  to  y,  cf.  Кримський,  455  -  496;  PS.  root 
*bod-  ‘to  butt’,  see  бостй. 


буєн  =  буйний,  see  буй. 

буєр  ‘ice-boat,  ice-yacht’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  (since 

1803)  буєр.  —  Subst.  сани  на  полозках  для  пересування 
по  льоду. 

From  Du.  boeier  ‘kind  of  transport-ship’,  Meulen  39. 


буєсть  see  буй. 


буж,  бужі,  ‘bougie,  a  long  flexible  instrument  for  intro¬ 
duction  into  the  urethra,  esophagus,  etc.’,  ModUk.;  BRu., 

Ru.  буж.  —  Subst.  поширювач,  інструмент,  що  ним 
досліджують  стравохід,  сечівникдвий  канал,  тощо, 

Бойків  77. 

From  Fr.  bougie  ‘candle;  plummet’,  АкСл.  1,  671. 

бужачка,  вужачка  (Полісся,  Лисенко  19)  see  ужачка. 

бужбонйти  ‘to  babble,  gurgle,  murmur’,  ModUk.  only. 
—  Syn.  бубоніти. 

A  contaminated  form  :  бубоніти  and  жумрити,  see 
s.  vv. 


будяк,  dial,  also  байдрак,  бодак,  бодлак,  бодяк,  бод- 
ляк  (Кам.  Под.)  ‘Carduus  L. ;  ‘thistle’,  MUk.  бодак-ь  (XVI 
с.),  бодачя  Gsg.  (1599);  Po.  bodziak,  bodlak  (XV  с.),  bo- 
diak  (from  Uk.),  Cz.  bodlak  “ts’.  —  Deriv.  будяченько, 
-чдк,  -чйще,  будяччя;  Wd.  будляче;  FN.  Бодак,  Бод¬ 
лак,  Будяк;  GN.  Бодакй,  Бодяки,  Бодячів.  —  Syn.  бід, 
драпач,  женьске  серце,  коляк,  колячина,  колячник,  ко- 
люк,  колючка,  колючник,  осет,  осот,  осетій,  осотім, 


буждеґарня  Wd.  ‘huge  ugly  structure’,  ModUk.  only  — 

Subst.  великий  поганий  будинок. 

Origin  obscure;  the  connection  with  буздиїан  is  not 
clear,  though  possible. 

буждерево,  бузьдерево,  also  бушдерево  ‘Datura  Stra¬ 
monium  L.  :  thornapple’,  ModUk.  only  —  Syn.  see  дйвде- 

рев[  о  ]. 


240 


241 


The  word  seems  to  be  a  f/e.  deformation  of  the  orig. 
бісдерево  under  the  influence  of  буз,  Q-  v. 


bious;  Wd.  боз,  бзт,  can  be  referred  to  PS.  *bsz-eti  ‘to 
buzz’,  see  бзик. 


буженина,  бужанйна,  Wd.  also  будженйна,  -йця  ‘boiled 
(or  fried)  pork;  pickled  pork;  smoked  pork’,  MUk.  сушанй- 
ца  :мясо  бужебное  (1653  Беринда,  against  :  мясо  вендзб- 
ное  in  the  first  edition  of  1627) ;  Ru.  буженина  (since 
1780),  Cz.  uzenina.  —  Syn.  вудженйна. 

Like  Cz.  dial,  bouzene  maso  from  uzene  maso,  Uk.  word 

by  a  decomposition  of  *  об -буже¬ 
нина  <  *obvgdjenina  ( :  *ob-  *vgditi  ‘to  smoke’),  Ильинский 
ИзвОРЯС.  24  :  1,  132,  РВФ.  66,  282  -  283,  PF.  11,  196,  Jokl 
Archiv  28,  8,  Vaillant  RES.  22,  8  a.  o. ;  however,  there  is  a 
dial,  interchange  of  initial  б  and  в  in  Uk.,  e.  g.  бужачка  : 
вужачка  (:  ужачка),  see  s.  vv. 

буз,  бузок,  Wd.  боз,  без,  біз,  (Lk.)  бзик  ‘Siringa  vul¬ 
garis  L.  :  lilac’,  MUk.  боздерево,  буздерево  (XVIII  c.), 
от  бузини  Gsg.  (XVII  c.),  бузьіна  (XVIII  c.) ;  BRu.  бузіна, 
Ru.  бузина  (since  1789),  Ви.  бгз,  Ma.  боз,  SC.  boz,  Cz., 
Slk.,  Po.  bez,  etc.  —  Deriv.  бузина,  бузинйна,  бузйнка, 
-нник,  -нничок,  бузнйк,  бузничдк,  буздчок,  бузйнний, 
-йновий,  бузнйчний,  буздерево,  Wd.  боздерево,  бзина, 
бозина,  бознйк,  бозиновий ;  FN.  Бузук,  Бздвий ;  GN.  Ву¬ 
зівка,  Вузниковата,  Бузова,  Бузове,  Бузуків,  Бузино¬ 
во,  Бзенець,  Бзана,  Бзйнска,  Бзова,  Бзьтньгк,  (Петров 
147).  —  Syn.  лиліяс,  оріони,  райдерево,  стель,  синйль, 
сирень,  трандахйл,  Makowiecki  364. 

The  word  is  usually  connected  with  Gk.  fagos,  Lat.  fagus, 
OTeut.  *boko-t  see  бук,  from  IE.  root  **bhag-  ‘beech  -  tree’, 
Bartholomae  IF.  9,  271,  Osthoff  BB.  29,  249  ff.,  Berneker 
1,  111,  Specht  KZ.  66,  55,  a.  o. ;  some  etymologists  derive  it 
from  Kurd,  buz  ‘elm  -  tree’,  Uhlenbeck  PBB  30,  270,  Traut- 
mann  42;  the  connections  with  Latv.  buzga  ‘stick’,  Endzelin 
IF.  23,  126,  or  Lat.  sabucus,  sambucus,  Machek  31,  are  du¬ 


comes  from  вудженйна 


буза  1.  also  бузун  ‘booze  (alcoholic  drink),  millet  beve¬ 
rage,  millet  ale  (beer)  ;  sediment;  impurities  (in  raw  cot¬ 
ton)’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.,  Ви.  буза  ‘booze’,  Po.  buza  ‘ts’.  — 
Deriv.  бузнйй.  —  Subst.  східний  алькогольний  напйток 
(із  гречаного  борошна  oj6o  з  проса),  осад  у  плинах; 
бруд  у  немитій  вовні,  Бойків  77. 

From  Tk.  ;  Osm.  boza,  buza ,  Tt.  boza,  Kirgh.  bozo,  etc., 
the  ultimate  source  being  Pers.  buza,  ‘millet’,  Miklosich  ТЕ. 
1,  269,  Berneker  1,  104  Lokotsch  ЗО,  Дмитриев  21,  АкСл. 
1,  672,  a.  o. 

буза  2.  ‘nonsense,  trifle’,  ModUk.,  Ru.  буза  ‘disorder; 
scandal’,  Po.  buza  ‘reprimand,  reproof’.  —  Deriv.  бузнйй, 
бузотер;  бузувати  ‘to  reprimand’.  —  Subst.  нісенітни¬ 
ця,  казна-що;  (бузувати:)  ганйти;  (бу занити:) 
важко  працювати,  Лисенко  19. 

From  It.  far  buzzo  ‘to  be  angry  at  someone’,  Bruckner 
51,  Berneker  1,  104  -  105. 

буза  3.  see  бузун. 

буздиган,  Wd.  буздиґан,  Cp.  буздбвань  (Гнатюк  ЕЗб. 
ЗО,  336)  ‘sceptre,  staff  of  power’,  MUk.  буздигана  Gsg. 
(1637),  OES.  буздьіхан-ь;  Ви.  буздоган,  буздован,  бозду- 
ган  ‘club’,  SC.  buzddhan,  buzddvan,  buzduhan,  OCz.  buzdy- 
kan,  Po.  buzdygan,  OPo.  budzikan.  —  Subst.  залізна  була¬ 
ва,  на  короткім  держалні  з  цвяхованою  галкою,  Бой¬ 
ків  77. 

From  Tk.  :  Osm.  bozdogan  ‘club’,  Miklosich  ТЕ.,  226, 
Berneker  1,  105,  Lokotsch  27  -  28. 


242 


бузер,  бузерант  Wd.  ‘(male)  homosexual’,  ModUk. ;  Cz, 
buzerant,  buzik  ‘ts’.  —  Deriv.  бузирувати  (Желеховський 
1,  48).  —  Syn.  гомосексуаліст. 

From  ModHG.  Buseron  or  Rm.  buzerant  ‘ts’,  the  ulti¬ 
mate  source  being  It.  buggerare,  Kluge-Gotze  89,  Battisti  1, 
629,  Cioranescu  119. 

бузимок,  dial,  also  бузімок,  бузівок  ‘young  (one  year 
old)  calf’,  ModUk.  only.  —  Deriv.  бузів’я.  —  Subst.  одно¬ 
річний  бичок. 

From  Tk.-Tt.  :  Osm.  buzagy,  E.  Tk.  buzak,  Kirgh.  buzay, 
‘calf’,  Radloff  4,  1867 ;  Uk.  бузимок  is  i/e.  influenced  by 
зима  ‘winter’. 

бузівок  see  бузимок. 

бузувір,  Wd.  бузовір,  бусовір  ‘Moslem,  Mohammedan; 
wild  fanatic’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  —  Deriv.  бузу¬ 
вірку,  бузу  вірний,  бузувірів;  бузувірство,  -ський.  — 
Syn.  безувгр,  бусурмен,  мусульманин. 

А  і/е.  deformation  of  the  name  Mussulman  :  мусуль¬ 
ман  >  бусурмен  >  бузувір  (:  віра  ‘faith’)  >  безувгр 
(:  без  without’) ;  see  бусурмен. 

бузун,  also  буза  ‘lake  -  salt’,  MUk.  бузуну  Gsg.  (XVIII 
с.)  бузан-ь  (XVIII  с.)  ;  Ru.  ts.  (since  1780).  —  Subst. 

солончакова  чорна  грудкувата  сіль,  Бойків  77. 

From  Tk.,  see  буза  1,  Тимченко  151. 

бузя  ‘mouth,  lips;  kiss’,  ModUk.;  Ви.  буза  ‘cheek’,  Ро. 
buzia  ‘ts’.  —  Deriv.  Wd.  бузь[оч]ка,  бузінька.  —  Subst. 
рот,  уста;  поцілунок. 

It  seems  to  be  a  dimin.  form  of  губа  >  губися  >  *бу- 
ся  >  бузя;  Ви.  буза  comes  from  Alb.  buzs  ‘lip;  rim,  border, 
brink’,  Berneker  1,  104,  Георгиев  87;  the  same  refers  to  Rm. 
buza,  Pugcariu  21,  Cioranescu  119;  cf.  also  Шаровольський 
1,  60,  Шелудько  2,  128,  РССтоцький  Slavia  5,  19. 


243 


бузьдерево  see  буждбрево. 

Бузьк  (<Бужьск,ь)  see  Буг  Північний. 

бузько,  бузьок,  Wd.  бузьок  (Подністров’я,  Ср.),  бузюк 
(No.  Подністров’я),  бузько  (Бучач),  бовько,  бузко  (Uk.- 
Ро.  boundary,  cf.  Клепикова  ВСЯ.  5,  158-  160)  ‘stork’,  Mod¬ 
Uk.;  Ru.  dial,  бузан  (Клепикова  op.  cit.  158).  —  Deriv. 

бузьдчок,  бузьків,  Wd.  бузя;  FN.  Бузько,  Вузькдвич, 
Буськдвич,  а.  о.  —  Syn.  бусел,  бусол,  лелека,  чорногуз, 
Деркач  28  -  29;  dial,  боцюн,  боцян,  бусель,  -ень,  бусоль, 
лелега,  ліліяк,  неклейка,  Клепикова  op.  cit.  150-151. 

The  word  is  generally  connected  with  Tk.  boz,  buz  ‘gray’, 
Radloff  4,  1681  - 1682,  1866,  Miklosich  ТЕ.  1,  266,  Корш 
ИОРЯС  8  :  4,  34,  Мелиоранский  ibid.  7  :  2,  34,  Клепикова 
op.  cit.  158  - 159;  see  also  бусел. 

буїй  see  буй  1. 

буй  1.  also  буїй,  буєн,  буйний  ‘violent,  tempestuous, 
furious ;  raging,  wild ;  wanton,  turbulent ;  uproarious,  boiste¬ 
rous’,  MUk.  буй  (XVI— XVII  c.),  OES.  буй  (XI— XV  c.), 
BRu.,  Ru.  буй,  DCS.  bujb,  Ви.,  Ma.  буен,  SC.  bujan,  Sin. 
bujan,  OCz.  buj,  Slk.  buj  ‘wildness,  exuberance’,  Po.  bujny, 
LoSo.  bujnjei  se  ‘to  be  wanton’.  —  Deriv.  буйголова,  бі)й - 
тур,  буєсть,  буйство,  -вувати;  буйнесенький,  буй¬ 
ність,  -по,  буйкд,  буяк,  буя[ ві]ти;  FN.  Буйний,  Буй- 
ненка,  Буйко,  Буйндвич,  Буйняк;  GN.  Буяни,  Буянів, 
Буянки.  —  Syn.  (рдстом:)  великий,  високий;  (про 
злаки,  траву  й  под.:)  дорідний;  (вітер:)  бурхливий, 
рвучкий,  поривчастий,  навальний;  (густий:)  рясний, 
Деркач  28,  166. 

PS.  *Ьщь,  *Ьщьп5  ‘wild’,  IE.  root  **bhew-  :  **bhou-, 
the  same  as  in  бути,  Q-  v. ;  bujb  is  compared  with  Skt. 
bh-Ayan  ‘more,  stronger,  bigger’,  bhAris  ‘much;  big,  violent’, 
OHG.  buro  -  lang  ‘very  long’,  E.  burly  ‘large,  corpulent,  huge’ 


244 


245 


Latv.  burn  ‘big  pile’,  etc. ;  the  orig.  meaning  was  ‘grown  up’, 
it  was  developed  to  ‘strong’,  and  later  to  ‘wild’,  ‘wanton’, 
etc.,  Meillet  Et.  378,  Berneker  1,  98,  Trautmann  40,  a.  o. 

буй  2.  Gsg.  буя  ‘open  (windy)  place’,  OES.  около  буя; 
боуевище  (1136).  —  Syn.  відкрите  (вітряне)  місце. 

According  to  Потебня  Зт.  4,  53  -  54,  the  word  is  con¬ 
nected  with  буй  1.,  and  its  basic  meaning  is  ‘high  place’,  see 
also  Преображенский  1,  51;  Vasmer’s  derivation  from  OSw. 
bo,  ONor,  bu  ‘domicile’  (cf.  his  ED.  1,  139)  is  improbable. 

буй  3.  ‘buoy’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  (since  1705)  ‘ts’,  Po. 

boja.  —  Subst.  поплавйще ;  „кіпці,  віхи,  манякй,  їала- 
fanu,  хвиїури”,  Степанковський  32. 

From  Du.  boei  ‘ts’,  Matzenauer  122,  Meulen  38,  Смир- 
нов  67,  Льохін  106. 

буйвіл,  буйвол,  Wd.  also  буйвал,  буйло,  arch,  бувол 
‘buffalo’,  MUk.  буйволами  Ipl.  (XVIII  c.),  OES.  буйвольї 
Npl. ;  бувольї  Npl. ;  бивол’ь;  бьіволь  adj.  —  BRu.  буйвал, 
Ru.  буйвол,  dial,  буйла,  буйло,  Ви.,  Ma.  бйвол,  SC.  bivo, 

Sin.  bivol,  Cz.  buvol,  OCz.  byvol,  buval;  bubalus,  Slk.  byvol, 
Po.  bawdl,  OPo.  bujwol ,  bajwol;  UpSo.  buwol.  —  Deriv. 

буйволеня,  буйволиця,  буйволятина,  буйволій,  буйво¬ 
лів,  буйволовий.  —  Syn.  AmUk.  бофало. 

The  variableness  of  forms  suggests  a  f/e.  deformation 
of  a  non-Sl.  term,  most  probably  of  Lat.  bubalus,  LLat.  *bu- 
valus  or,  perhaps,  Gk.  bubalos  (>  *vuvals )  influenced  by 
буй  1.,  and  віл,  q.  v.,  Berneker  1,  116,  Bruckner  Archiv  42, 
144,  Meillet  RS.  68,  Георгиев  46,  a.  o. 

буйний  see  буй. 

бук  ‘Fagus  silvatica  :  beech -tree’,  MUk.  букг>  (1627 
Беринда),  OUk.  букг>  (1404  Тимченко  153);  known  to  all 
SI.,  yet,  Sin.  bukev,  bukva,  SC.  buk  ||  bukva,  wanting  in  OCS. 
(here  buksvi  only,  see  буква).  —  Deriv.  буківка,  буків- 


пйця,  буковенний,  буковий,  буковйна,  буковник,  бук¬ 
виця,  бучевйна,  бучина,  бучок,  etc.;  FN.  Бучно,  Бучок, 
Бучкдвський ;  GN.  Буки,  Буків,  Букова,  Буковйна,  Бу- 
ковиця,  Wd.  Буков’єл  (Гуд  ).  Бу[ч]ковець,  Бучко- 
в’ят  (Бойк.),  Бук,  Букгвско,  Бучки  (Лемк.). 

As  to  the  origin  of  PS.  *buks  opinions  are  divided; 
although  the  reference  to  OTeut.  *  boko-  :  Goth,  boka  f .,  ON. 
bok  f.,  AS.  boka  f.,  OHG.  buohha,  etc.,  supports  the  assump¬ 
tion  of  an  OTeut.  origin  of  it,  Kiparsky  217  -  218,  РССтоць- 
кий  4,  41,  Vasmer  1,  139,  Wissemann  23  ff.,  some  etymolo¬ 
gists  regard  it  as  a  pre-IE.  substrat  borrowing  in  SI.,  Machek 
LP.  2,  146,  154,  156  - 158,  Rudnicki  Biul  PTJ.  15,  127  - 137, 
Milewski  RS.  21,  1,  63  -  66 ;  the  shortening  of  the  stem  vo¬ 
wel  in  SoS.  testifies  an  old  borrowing,  Kurylowicz  PZ.  5-6, 
199 ;  see  also  буква,  буквар,  буз. 

букар,  букер  ‘plow  with  two  or  three  shares’  (Херсон¬ 
щина,  Чижевський  AUA.  5,  1217),  first  recorded  in  the 

.  —  Subst.  плуг  із  двома. 

або  трьома  череслами. 

This  word  is  undoubtedly  connected  with  the  name 
under  which  such  plows  figured  in  the  catalogues  of  agri¬ 
cultural  machinery  factories:  “Becker”;  obviously  it  is  a  G. 
name  —  perhaps  the  name  of  the  inventor  or  manufacturer 
of  such  plows,  Чижевський,  1.  c.,  and  orally  (1962). 

Букарешт  see  Буґарешта. 

букарт  see  бенкарт. 

букат[а]  Wd.  (He.)  ‘piece,  slice,  bit’,  MUk.  буката 
(XVIII  c.) ;  Po.  (from  Uk.)  bukata.  —  Deriv.  букатка; 
MUk.  букатя  (XVIII  c.) ;  FN.  Буката,  Букатюк.  — 
Subst.  кусок,  шматок,  дрібка;  скиб [к] а. 

From  Rm.  bucata  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  LLat. 
buccata  ‘mouthful’,  Pugcariu  19,  Шаровольський  1,  55,  Ше- 
лудько  2,  128,  Cioranescu  109,  a.  o. 


XX  c. ;  Ru.  букер  (РФВ.  68,  398) 


246 


247 


оукашка  ‘plant-,  tree -louse,  vine -grub’  (Кониський), 
first  used  in  the  XIX  c. ;  Ru.  букашка  ’ts\  —  Subst.  попе¬ 
лиця. 

From  Ru.  букашка  (:  букать  ‘to  produce  a  deep 
sound’),  Шанский  47. 

буква  ‘letter,  type’,  MUk.  буква;  OES.  букьі,  буковь, 
буква;  BRu.,  Ru.,  Ви.,  Ma.  буква,  OCS.  buksvi  PI.  ‘letter 
(epistle),  writ,  document’,  SC.  bukva  ‘beech -tree;  fool’, 
Sin.  bukve  ||  bukve  PI.  ‘book’,  Plb.  bukvoi  PI.  ‘book’.  —  Deriv. 

буквальний,  -ність,  -но,  буквенний,  букводрукуючий, 
буквиця,  буквочка,  буквоїд  (ка) ,  буквоїдство,  -ський. 
—  Syn.  літера,  графема. 

Undoubtedly  an  OTeut.  word  which,  even  on  the  adop¬ 
tion  of  Roman  characters  by  Teut.,  was  not  substituted  by 
a  borrowed  term ;  it  made  its  way  into  SI.  at  an  early  period, 
Kluge  46;  SI.  буки  is  connected  with  Goth,  bokos  (PI.  of 
boka),  ‘book,  letter  (epistle),  document’;  it  was  borrowed 
somewhere  in  the  South  (Balkan)  and  from  there  came  to 
ES.,  Kiparsky  219,  РССтоцький  5,  64  -  67,  Vasmer  1,  140, 
Slawski  1,  49,  Львов  КСИС.  28,  61,  Hiittl-Worth  AUA.  8,  79. 

буквар  ‘ABC  -  book,  primer’,  MUk.  букварк  :  азбучники 
(1627  Беринда);  Ru.  Bg.  букварь,  SC.  biikvdr  ‘alphabet; 
primer’.  —  Deriv.  букварик,  букварний.  —  Syn.  грамат¬ 
ка  (1861  Куліш). 

It  is  doubtful  whether  буквар  has  a  connection  with 
Goth,  bokdreis  ‘writer’  through  (XII  c.)  CS.  букарь\\бук- 
варь  ‘ts’;  the  word  is  rather  an  ES.  and  SoS.  neologism 
based  upon  буква,  see  s.  v.,  Kiparsky  219,  Vasmer  1,  140. 

букель  see  пукель. 

букет,  Wd.  букет  ‘bouquet,  nosegay,  bunch  of  flowers’, 
ModUk. ;  BRu.,  Ru.,  Bu.  ts,  Po.  bukiet,  etc.  —  Deriv.  буке¬ 
тик,  букетний,  -товий.  —  Subst.  в’язанка,  пучок  кві¬ 
тів,  китиця,  Кузеля  51. 


From  Fr.  bouquet  ‘ts’,  АкСл.  1,  678,  Gamillscheg  130  - 
131;  according  to  РССтоцький  4,  200,  Wd.  букет  came 
from  Fr.  through  the  medium  of  ModHG.  Bukett. 

букініст  ‘second-hand  bookseller;  dealer  in  old  books’, 
ModUk.;  BRu.  ts,  Ru.  букинйст  (since  1836),  Po.  bukini- 
sta,  etc.  —  Deriv.  букіністка,  -їзм,  -істський,  букіні¬ 
стичний.  Subst.  продавець  старих,  уживаних  кни¬ 
жок,  мап,  рукописів,  тощо,  вуличний  антиквар. 

From  Fr.  bouquiniste  ‘ts’,  АкСл.  1 ,  678  -  679. 

буклак  Wd.  ‘pitcher,  jug’  (Желеховський  1,  48),  Mod¬ 
Uk.;  Po.  buklak.  —  Subst.  збанок. 

From  Po.  buklak,  the  ultimate  source  being  Tt.  baklak 
‘ts’,  see  баклага. 

букля,  Wd.  буклія  ‘curl’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  (since 
1803)  ts.  —  Subst.  кучері. 

From  Fr.  boucle  ‘ringlet’,  АкСл.  1,  679,  Gamillscheg  125. 

букме[й]кер  ‘bookmaker,  one  who  makes  a  book  of 
bets’  (Бойків  77),  ModUk.  only  —  Subst.  посередник  у  грі 

в  тоталізатор  на  кінських  перегонах. 

From  Е.  bookmaker  ‘ts’,  Льохін  106. 

буколіка  ‘bucolic  (poem)’  ModUK.;  BRu.  ts,  Ru.  (since 
1836)  буколика,  Po.  bukolika,  etc.  —  Deriv.  буколічний. 
Subst.  антична  пастуша  поезія,  Бойків  77. 

From  Gk.  bukolos  ‘shepherd’  through  the  medium  of 

Lat.  bucolica,  Горяев  438,  АкСл.  1,  679,  Лесин  -  Пулинець 
41  -  42. 


букорія  see  бокури. 

букс,  буксусник  see  букшпан. 

букса  ‘axle-box,  box’,  ModUk.;  BRu.  ts,  Ru.  6mcU 

Po.  buks,  buksa,  etc.  -  Deriv.  буксовий,  буксувіти. 


> 


248 


249 


-ання.  —  Subst.  чавунна  коробка  для  підшипника  па¬ 
ровозної  або  вагонної  осі,  Льохін  106. 

From  ModHG.  Biichse  ‘ts’,  Льохін  1.  c.,  АкСл.  1,  679-680. 

буксйр  ‘tow,  tow-rope,  tow-line ;  tug,  tugboat,  tow-boat’, 
ModUk. ;  BRu.,  Ru.  (since  1803)  ts,  Po.  buksowac.  —  Deriv. 
буксирний,  буксйровка,  буксирувати,  -ання.  —  Subst. 
галівнйк,  галівнйй  пароплав,  Бойків  77. 

From  Du.  boegseeren  ‘ts’,  Горбач  1,  27. 

букурія  see  б  о  кури. 

букут  Wd.  ‘trunk  (for  lumber)’,  ModUk.  only.  —  Syn. 
пень,  ботюк,  Желеховський  1,  49. 

The  word  seems  to  be  a  f/e.  deformation  (:кут)  of 
ботюк,  q.  v. 

букша,  dial,  букш,  бухша  ‘hoop  (a  little  ring  placed 
at  the  end  of  a  bolt  to  rivet  it)  ’,  ModUk.  only.  —  Deriv 
букшувати;  Wd.  бу[к]итійник  (Пшеп’юрська  71). 
Subst.  дерев’яна  або  метальдва  втулка  в  колесі,  Ли- 
сенко  19,  маточина  в  колесі,  Шелудько  1,  22. 

From  ModHG.  Biichse  ‘ts’,  Шелудько  1.  c. ;  Po.  media¬ 
tion,  suggested  by  Richhardt  37,  is  to  be  proved. 

букшпан,  also  букс,  буксусник  ‘Buxus  semper virens  L.  : 
box  [-tree]’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  (since  1836)  букс,  Po. 
bukszpan,  etc.  —  Deriv.  букіипановий.  —  Syn.  f[p ]уіипан, 
Makowiecki  68 ;  subst.  самшит,  Подвезько  69. 

From  ModHG.  Buchsbaum  ( <  MHG.  buhsboum)  ‘ts’, 
РССтоцький  4,  152;  Po.  mediation,  suggested  by  Richhardt 
37,  is  to  be  proved. 

букшпрйт  see  бушприт. 

букштелі  Wd.  ‘centring,  scaffold  for  vaulting’,  ModUk. 

—  Subst.  кружало;  луки  з  дощок,  на  яких  мурують 
склепіння,  Кузеля  51. 

From  ModHG.  Bogengestell  ‘ts’,  Желеховський  1,  49. 


букшувати  see  букша. 

булава,  Wd.  булава  (Огієнко  РМ  1,  350)  ‘mace,  staff  of 
power,  truncheon’,  MUk.  булава  (XVII  c.  Гептаглот  50), 
булавами  Ipl.  (XVIII  c.),  OES.  булава;  BRu.,  Ru.  булава, 
Po.  (since  the  XV  c.)  bulawa.  —  Deriv.  булав[оч]ка,  бу- 

лавний,  булавочний,  -ник,  -ниця,  FN.  Булава,  Була- 
венко,  Бу лавин,  Булавйщький;  GN.  Бу лавин,  Бу латин¬ 
ське,  Булавйнівка.  —  Subst.  стародавня  зброя  :  кий  із 

грубим  кінцем;  знак  уряду,  гетьманської  влади,  Тим- 
ченко  153. 

The  older  explanations  of  the  word  derived  it  from  a 
Tk.  source,  Miklosich  417,  ТЕ.  1,  268,  Горяев  33,  a.  o. ;  ac¬ 
cording  to  Корш  Archiv  9,  463,  Ильинский  РФВ.  557  -  558, 
Berneker  1,  100,  Bruckner  48,  a.  o.,  it  comes  from  PS.  *bvla 
(suffix  -ava),  cf.  Po.  bula  ‘clump,  lump’,  Sin.  bula  ‘boil, 
swelling’  Cz.  boule  ‘ts’;  see  also  Vasmer  1, 141,  a.  o. ;  in  view 
of  morphological  and  semantic  difficulties  some  etymologists 
consider  it  obscure,  cf.  Slawski  1,  50. 

буланий  ‘dun,  light  bay,  fallow,  pale  yellow,  cream- 
colored’,  since  1570  (Корш  Archiv  9,  493)  ;  BRu.  булани, 

буланий,  Po.  bulany.  —  Deriv.  MUk.  буланострокатий 
(XVIII  c.) ;  GN.  Буланово.  —  Syn.  (про  коні :)  полової, 
жовтявої  краски,  Тимченко  153. 

From  No.  Tk.  bulan  ‘ts’,  Miklosich  417,  Корш  1.  c.,  Lo- 
kotsch  29,  Berneker  1,  100;  Tt.  bulan  ‘elk’,  Alt.  pulan, 
Kirgh.  bulan  ‘kind  of  gazelle;  dun,  [pale]yellow,  fallow’, 
Дмитриев  22,  a.  o. 

булат  ‘Damask  steel;  sword,  blade’,  MUk.  булатний 
(XVIII  c.),  OES.  булагь;  BRu.,  Ru.  ts,  Po.  bulat,  OCz.  bu- 
lat.  —  Deriv.  булатний,  булатовий.  —  Subst.  гартова¬ 
на,  тверда  й  пружна  сталь;  з  булату  зроблена  ша¬ 
бля,  Бойків  78. 


260 

From  No.  Tk.  bulat  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Pers. 
pulad,  Mfklosich  24,  Макарушка  12,  Berneker  1,  100,  Lo- 
kotsch  134,  Дмитриев  39,  a.  o. 

булахівка  ‘street,  lane’  (Желеховський  1,  49),  ModUk. 
only.  —  Deriv.  FN.  Булахдвський ;  GN.  Булахів,  Була¬ 
хівка. 

Origin  obscure. 

булдйга  ‘hollow  trunk  (of  a  tree)  ;  hollow  bone’,  Mod¬ 
Uk.;  Ru.  булдйга.  —  Syn.  ббвдур. 

Origin  obscure;  some  linguists  connect  it  with  булава, 
Vasmer  1,  142,  a.  o. 

булдир’ян  dial.  (Одеса,  Херсон)  Bot.  ‘Valeriana  of¬ 
ficinalis  L. :  valerian’,  first  recorded  in  1881  (Lindemann) .  — 
Syn.  see  валеріяна. 

A  f/e.  deformation  of  Valeriana  influenced  by  Ru. 
балдирьян  <  ModHG.  Baldrian,  Корш  Archiv  9,  487,  Прео- 
браженский  1,  14. 

булдоґ,  SovUk.  бульдог  ‘bull-dog;  revolver  (with  a 
short  barrel)’  ModUk.,  BRu.,  Ru.  бульдог,  Po.  buldog,  etc. 
—  Subst.  англійська  порода  собак ;  револьвер,  Бойків  78. 

From  Е.  bulldog  ‘ts’,  Kirkconnell  8. 

буде  ‘boule  (legislative  council  of  elders  or  chiefs;  se¬ 
nate;  legislature  of  modern  Greece)’,  ModUk.  —  Subst. 
державна  рада  (в  Греції),  Бойків  78. 

From  Gk.  buU  ‘ts’. 

булйг[ов]а  see  болйголов. 

булйжник  ‘cobblestone,  cobble’,  ModUk. ;  Ru.  бульіж- 
ник  (since  1780).  —  Deriv.  булижний.  —  Subst.  (дикий) 

камінь. 


251 

From  Ru.  бульіжник,  булижний  (:  бульгга  ‘ts’  con¬ 
nected  with  булава,  q-  v.),  АкСл.  1,  684,  Шанский  48. 

булімія  ‘bulimia  (a  morbid,  insatiable  hunger;  also  the 
disease  characterized  by  it)’,  ModUk.  —  Subst.  хороблйва 
ненажерливість,  вовчий  апетит,  Бойків  78. 

From  Gk.  bulimia  ‘ts’. 

булінь  ‘binding  rope’,  ModUk.  only.  —  Subst.  прив’яз¬ 
на  линва,  Горбач  1,  26. 

From  Du.  boelijn  ‘ts’,  Горбач  1.  c. 

булка  ‘white  loaf;  roll’,  MUk.  бул-ьку  Asg.  (XVIII  c.) ; 
BRu.,  Ru.  (since  1731)  ts,  Po.  bulka.  —  Deriv.  булочка,  бу- 

лочня,  булочник,  -иця.  —  Syn.  білий  пшеничний  хліб, 
Тимченко  153. 

Perhaps  from  Po.  bulka  ‘ts’,  the  ultimate  source  being 
Fr.  boule  ‘ts’,  or  MHG.  bulla,  ModHG.  Beule  ‘swelling,  boil’, 
Преображенский  1,  52,  Slawski  1,  50,  a.  o. 

булла,  Wd.  буля  ‘the  Pope’s  (Papal)  bull’,  MUk.  бул- 
лям-ь  Dsg.  (XVII  c.),  булли  Gsg.  (XVIII  c.) ;  BRu.,  Ru.  ts, 

Po.  bulla,  etc.  —  Subst.  папська  постанова  або  декрет, 
Тимченко  153. 

From  Lat.  bulla  ‘ts’,  Тимченко  1.  c. 

булябишка  dial.  ‘Nymphaea  alba  L. :  water  lily’  (По¬ 
лісся,  Лисенко  19),  ModUk.  only.  —  Syn.  see  латаття. 

From  бульба,  Q-  v.,  perhaps  under  the  influence  of  Li- 
lium  bulbiferum  L. 

буль!  inter j.  imitating  a  bubbling  or  gurgling  sound, 
ModUk. ;  BRu.,  Ru.  бульк! ,  буль  -  буль!,  Po.  bul  -  bull  — 
Deriv.  бульк!,  буль  -  буль!,  булька,  бульочка,  булька¬ 
ти,  -ання,  булькнути,  -нення,  буькотати,  -ання, 
булькотіти,  -іння,  бульчати,  бубулькати,  б  у  бульк¬ 
ну  ти;  FN.  Булькот. 

An  о/р.  variation  of  root  *ЬьІк-,  see  белькати. 


< 


252 


253 


бульба,  Wd.  also  бульва  (Посяння,  Пшеп’юрська  71) 
‘tuber ;  potato ;  bubble ;  blister’,  MUk.  булбашки  Npl.  (XVIII 
c.) ;  BRu.  ts,  Ru.  dial,  бульба,  буньба,  гулба  (Vasmer  1, 
143),  Po.  bulba,  bulwa ,  Cz.  bulva,  Slk.  bul’va.  —  Deriv. 

бульбочка,  -повий,  бульбашка,  -шний,  бульбйсько, 
-йще,  бульбянйк,  бульбо -видний,  -збір,  -Ід,  -плід, 
-утворення,  etc.,  dial,  бульбан,  -ик  (Болехів),  булі  (So- 
Ср.),  буля  (РССтоцький  Slavia  5,  16),  бульманй  (За- 
кревська  ДослМат.  6,  ЗО),  FN.  Бульба,  Бульбенко,  Буль- 
боід,  Бульбук,  Бульбюк,  Бульбух.  —  Syn.  картопля. 

Uk.  бульба  (dial,  бульва)  comes  from  Lat.  bulbus 
‘bulb’,  perhaps  through  the  medium  of  Po.  bulba,  bulwa, 
Berneker  1,  100,  РССтоцький  1.  c.,  Richhardt  38;  yet,  dial. 
буля  (булі)  seems  to  be  a  G.  loanword,  cf.  ModHG.  BoUe 
‘bulb’;  cf.  also  Закревська  ДослМат.  6,  ЗО  -  31. 

бульбас  see  бельбас. 

бульва  Wd.  see  бульба. 

бульвар  ‘boulevard,  avenue,  (public)  walk’,  ModUk. ; 
BRu.,  Ru.  (since  1803)  ts,  Po.  bulwar ,  etc.  —  Deriv.  буль¬ 
варчик,  бульварний,  -ик,  -иця.  —  Subst.  широка,  o6cd- 
джена  деревами  вулиця,  Бойків  78. 

From  Fr.  boulevard  ‘ts’,  Кузеля  51,  the  ultimate  source 
being  MHG.  bolwerk,  ModHG.  Bollwerk  ‘bulwark,  bastion’, 
РССтоцький  4,  238,  Gamillscheg  129,  Skeat  69. 

бульдиріян  see  булдиріян. 

бульдог  see  булдоґ. 

бульдозер  ‘bulldozer’,  first  recorded  in  the  XX  c. ;  BRu., 
Ru.  and  other  SI.  ts.  —  Deriv.  бульдозерний,  бульдозе¬ 
рист.  —  Subst.  землерийно-транспортна  машина, 
УРЕ  2,  148. 

From  Е.  bulldozer  ‘ts’  ( :  bulldoze  ‘to  break  into  big 
pieces’),  УРЕ  2,  148,  Partridge  63. 


бульйон  ‘broth,  bouillon,  meat  soup’,  ModUk.;  BRu.  ts, 
Ru.  бульдн  (since  1780),  Po.  bulion,  etc.  —  Deriv.  буль- 
йбнчик,  бульйонний,  -дновий.  —  Subst.  юшка  з  м’яса, 

Бойків  78. 

From  Fr.  bouillon  ‘ts’  (:  bouillir  ‘to  boil’),  Gamillscheg 
128,  АкСл.  1,  686. 

булька,  булькати,  etc.  see  будь! 


бум  1.  ‘boom;  sensation,  racket’,  first  recorded  in  the 
XX  c. ;  BRu.,  Ru.  ts.  —  Subst.  ( біржовий  : )  коротко¬ 
часне  оживлення  економічною  життя;  colloq.  сенза- 
ція,  шумйха. 

From  Е.  boom  ‘ts’,  Льохін  107,  АкСл.  1,  686. 


бум  2.  ‘boom  (a  beam  or  pole)’,  first  recorded  in  the 
XX  c. ;  BRu.,  Ru.  ts,  Po.  bum.  —  Subst.  брус  для  гімна¬ 
стичних  вправ. 

From  Е.  boom  ‘beam,  pole’,  the  ultimate  source  being 
Du.  boom  ‘pole,  tree’,  Skeat  67,  АкСл.  1,  686. 


бум!  interj.  imitating  the  deep  sound  of  bells,  cannons, 
etc.,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.,  Bu.  ts,  SC.  bum!  Cz.,  Slk.,  Po, 
bum!  —  Deriv.  бум  -  бум!  бумкати,  -ання,  бумкнути, 
бумбумкати,  -ання.  —  Syn.  б  ом! 

An  о/р.  interj.  of  a  recent  date,  РССтоцький  3,  142  and 
Slavia  5,  15. 


бумага,  also  бомага  (РССтоцький  Slavia  5,  19)  ‘paper; 
official  paper[s],  document,  act,  deed’,  MUk.  бумага  :  ба- 
волна,  папЬрг),  албо  всякая  мяккота  (1627  Беринда),  OES. 
бумагою  Isg.,  на  бумаги;  Ru.  бумага  (since  1414),  dial. 
гумага.  —  Deriv.  бумажний  ‘of  paper ;  of  cotton’,  бумаж- 
ник.  —  Subst.  папір;  MUk.  also  бавовна. 

The  word  has  not  yet  been  satisfactorily  explained ;  ac¬ 
cording  to  Kopiu  Archiv  9,  661  and  ИзвОРЯС  8:4,  55  -  58, 
бумага  is  a  secondary  formation  out  of  the  adj.  бумажний 


254 


’of  paper;  of  cotton’,  and  this  is  directly  based  on  It.  bam- 
Ьадш  ‘cotton’,  bambagino  ‘of  cotton’;  in  this  view  Kopui  is 
followed  by  Vasmer  1,  144,  who  emphasizes  the  circumstance 
that  paper  in  the  XIV  c.  came  to  E.  Europe  mostly  from 
Italy;  yet  it  is  very  likely  that  the  word  (probably  still  in 
the  meaning  ‘cotton’)  had  been  borrowed  earlier  from  Iran., 
cf.  Pahl.  pambak,  Pers.  pamba,  Osset,  bambag,  Arm.  bambag, 
all  ‘cotton’,  Berneker  1,  101;  the  changes  *bamb-  >  *bob-  > 
*bub-  >  bum-  speak  for  old  age  of  the  loan,  Tedesco  Language 
27,  581;  cf.  also  Макарушка  12,  РССтоцький  Slavia  5,  19, 
Lokotsch  130,  Bruckner  49;  here  also  dial,  бумбак  ‘cotton 
thread’  (Одещина,  Терешко  УкДіОн.  1,  96)  from  the  same 
source  (via  Rm.  bumbac,  cf.  also  Cioranescu  115). 

бумазея  ‘bombasine  fustian,  dimity’,  ModUk. ;  BRu., 
Ru.  (since  1780)  ts.  —  Deriv.  бумазейний.  —  Subst.  pid 

бархатної  ткангти. 

From  Ru.  бумазея  which,  in  turn,  comes  from  Fr. 
bombasine,  the  ultimate  source  being  Gk.  bombyx  ‘silk¬ 
worm;  silk,  cotton’,  Skeat  67,  Lokotsch  130. 


бумбак  Wd.  (SoCp.)  ‘beetle’,  first  recorded  in  the  XX 
c.  —  Deriv.  FN.  Вумбар  (On  UVAN  27,  7).  —  Subst.  жук. 

The  word  seems  to  be  a  f/e.  deformation  of  бомок, 
q.  v. ;  see  also  бумбак  under  бумага. 

бумбаня  Wd.  (SoCp.)  Bot.  ‘Phaseolus  multiflorus  : 
climbing  bean’,  first  recorded  in  1897  (Верхратський  ЗНТШ. 


27,  205).  —  Syn.  фасоля  червона,  червоноцвіта,  коро- 
лянка,  їорондейка,  кобильдха,  королів  цвіт,  красоля, 
красуля,  пасуля  дурна,  а.  о.,  Makowiecki  263. 


The  word  is  a  f/e.  deformation  of  *бобаня  <  біб,  9-  v- 


бумеранг  ‘boomerang’  ModUk.;  BRu.,  Ru.  ts,  Po.  bu- 
merang,  etc.  —  Deriv.  бумеранїовий.  —  Subst.  металь¬ 
на  зброя  австралійців. 

From  E.  boomerang  ‘ts’,  Skeat  67,  АкСл.  1,  689. 


255 

буна  Wd.  (Буковина,  Дощівник  PM.  2,  301)  ‘grand¬ 
mother’,  first  recorded  in  the  XX  c.  —  Deriv.  бунця.  — 
Subst.  баба. 

From  Rm.  buna  ‘ts’,  Дощівник.  1.  c.,  Pu§kariu  20,  Cio- 
ranescu  115. 

бунда  ‘felt  coat,  overcoat’,  first  recorded  in  1809  (Дз- 
же  StSl.  7,  161)  ;  Po.,  Cz.  bunda  ‘ts’.  —  Deriv.  бундочка ; 
Wd.  бундя;  FN.  Бунда.  —  Subst.  кожух,  шуба. 

From  Hg.  bunda  ‘ts’,  Дзже  1.  c. ;  Bruckner  49,  Ciora¬ 
nescu  116,  Бабкин  ВЯ.  4  :  2,  95. 

бундер  Wd.  (He.)  ‘rich  man;  city  mayor’,  first  re¬ 
corded  in  1910  (Гнатюк  E36.  26,  334).  —  Subst.  багач; 

начальник  міста. 

From  ModHG.  Burger  ‘townsman,  citizen’,  Г натюк  1.  c. ; 
see  also  бюргер. 

бундз,  FN.  Бундз[а],  etc.,  see  будз. 

бундючний,  also  пиндючний  ‘boastful,  haughty,  con¬ 
ceited,  vaunting,  presumptuous’,  ModUk.;  Po.  (from  Uk.) 
bundiuezny  (Bruckner  49),  bundziuezny  (  Slownik  PAN. 

1,  724).  — Deriv.  бундючність,  -но,  бундючитися ,  бун- 

дтитися.  —  Syn.  пихатий,  гордовитий,  гонористий, 
гоноровитий,  фудульний,  Деркач  28. 

According  to  Вгііскпег  49,  the  word  comes  from  бун- 
чучний  see  бунчук;  it  seems  to  be  f/e.  influenced  by 
індик,  dial,  індюк,  індюр,  cf.  індичитися,  dial,  індючи- 

тися=бундючитися ;  пиндючний,  пиндючитися  is  in¬ 
fluenced  by  пиха,  q-  v. 

буніти,  бжуніти  Wd.  ‘to  buzz’,  first  recorded  in  the  XIX 
c.;  Ru.  dial,  бунеть,  бушть,  Ви.  буня,  sc.  buniti.  — 
Deriv.  буняк  ‘bumble  -  bee’.  —  Syn.  гудіти,  дзизчати, 
бинчати,  бйнькати ,  жаб оніти ,  РССтоцький  Slavia  5,  19. 


256 


257 


An  o/p.  formation  like  букати,  бумкати,  etc.,  Ber- 
neker  1,  101,  РССтоцький  1.  c. ;  Ви.  буня  is  referred  to 
*bujati  (see  буяти)  by  Георгиев  90;  doubtful. 

бункер  ‘bunker,  hopper’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.,  Bu.  ts,  Po. 

hunkier,  etc.  —  Deriv.  бункерний,  бункерувати,  -ання. 
—  Subst.  приміщення  для  вугілля,  руди,  коксу,  тощо; 
Wd.  протибомбовий  схов,  бомбосховище. 

From  ModHG.  Bunker  ‘ts’,  РССтоцький  4,  261;  ac¬ 
cording  to  Kirkconnell  12,  it  is  a  loan  from  E.  bunker; 
doubtful. 

бунт  ‘riot,  rebellion,  revolt,  mutiny,  sedition;  bale,  pack 
bundle’,  MUk.  бунтовг)  Gpl.  (XVI  c.),  огь  бунта  (XVII  c.), 
бунти  Npl.  (XVII  c.),  от...  бунту  (XVIII  c.) ;  BRu.,  Ru.  ts, 
SC.  bunt,  Sin.  punt,  Po.  bunt,  Cz.  bunt,  bund;  punt;  Slk. 

bunt.  —  Deriv.  бунтівний,  -m,  -йця,  -йцький,  -йчий, 
бунтар,  -ка,  -ство,  -ський,  бунт[ів]лйвий,  бунту- 
вальний,  [з ]бунтувати[ ся ],  бунтик,  бунтам;  MUk. 

мятежник,  бунтбвник,  справца  трвоги  (1596  Зизаній),  бун- 
товство  (XVIII  с.),  бунтован’е  (XVI — XVII  с.),  бунтова- 
ти[ся]  (XVI — XVIII  с.),  бунтовничий,  бунтовньїй  (XVII — 

XVIII  с.) .  —  Subst.  ворохобня,  розрух,  повстання;  в’яз¬ 
ка,  пучок,  Тимченко  154. 

From  MHG.  bunt,  ModHG.  Bund  ‘bond,  fetter,  con¬ 
federacy’  ( :  binden) ,  Miklosich  24,  Berneker  1,  101,  IHe- 
лудько  1,  23,  Тимченко  1.  c.,  Огієнко  PM  2,  399-400, 
РССтоцький  4,  156  and  Slavia  5,  19,  a.  o. 

бунчук  ‘bunchuk,  Cossack  standard;  hetman’s  banner 
with  horse-tail  hanging  from  its  top  end’,  MUk.  бунчуки 
Арі.  (XVII  c.),  подг>  бунчукомг  (1732) ;  BRu.,  Ru.,  Bu.  ts, 
Po.  (from  Uk.)  bunczuk,  Cz.,  Slk.  buncuk.  —  Deriv.  бун- 

чуковенко,  бунчучний,  бунчужний,  MUk.  бунчучний 
(XVII — XVIII  с.),  бунчучество  (XVIII  с.) ;  see  also 

бундючний.  —  Subst.  деревце,  закінчене  кінським  хво¬ 


стом  —  відзнака  вйгцого  турецькою  достойника, 
вживана  теж  у  козаків,  Кузеля  51. 

From  Tk.  buncuk  ‘ts’,  Тимченко  155,  Lokotsch  29,  Дми- 
триев  22,  Рогаль  184. 

буняк  Wd.  see  буніти. 

бунька  ‘pitcher,  jar’,  ModUk.  only.  —  Deriv.  FN.  Бунь- 
ка.  —  Subst.  збанок,  глечик. 

The  word  seems  to  be  a  f/e.  deformation  of  банка, 
q.  v. ;  there  is  hardly  a  connection  between  it  and  Cz.,  Slk. 
bwfika,  ‘honeycomb  cell’  of  obscure  origin,  Machek  51. 

бур  1.  ‘auger’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  ts.  —  Deriv.  бурй- 

mu,  бурильний,  -ик,  -иця.  —  Subst.  інструмент  для 
свердління  землі. 

From  ModHG.  Bohrer  ‘ts’,  АкСл.  1,  693  -  694,  Льохін 
108;  see  бурав. 


бур  2.  EN.  Boer  (Du.  colonist  in  So.  Africa),  ModUk.; 
BRu.,  Ru.,  Bu.  ts,  Po.  bur,  etc.  —  Deriv.  бурський.  —  Subst. 
голландський  колоніст  у  південній  Африці. 

From  Du.  boer  ‘peasant,  tiller  of  the  soil’,  Skeat  66  -  67. 
бурЗ.  see  бурий. 


бурй  see  ббракс. 


бурав  ‘perforator,  gimlet;  auger’,  ModUk.;  BRu.,  Ru. 
(since  the  XVI  c.)  ts.  —  Deriv.  буравчик 

.  —  Syn.  бур;  subst.  свердел. 

Like  бур  1»  the  word  is  considered  as  a  borrowing  from 


ModHG.  Bohrer  ‘ts’,  Miklosich  24,  Преображенский  1,  53, 
АкСл.  1,  693  -  694;  according  to  Корш,  Archiv  9,  494,  it 


comes  from  Tk.  bur  ‘to  drill’  and  its  deriv. ;  doubtful. 


бурак  Wd.  see  бурйк. 

✓ 


258 


259 


буран  ‘snow-storm’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  (since  1789) 
ts.  —  Subst.  снігова  буря. 

From  Tk.  buran  ‘ts’,  Преображенский  1,  53,  Lokotsch 
29,  АкСл.  1,  695,  Попов  27. 

бурбіль  Wd.  (Cp.)  see  балвір. 

бурбон  ‘churl’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  ts.  —  Subst.  груба 
людина ,  неук ,  Льохін  108. 

From  Fr.  Bourbon  (dynasty  in  France:  1589  -  1792  and 
1814  - 1830)  ;  the  name  became  a  depreciative  term  during 
the  Fr.  revolution,  АкСл.  1,  695. 

бургомістр,  Wd.  бурґоміст[е]р,  бурмістр,  бурмйстр, 
‘burgomaster,  mayor’,  MUk.  бурмистрьі  Npl.  (1516),  анфи- 
пат,  бурмистртз,  старшій  радца,  албо  справ’ца  в’сякои 
земли  (1596  Зизаній),  бурмистрови  Dsg.  (XVII  с.),  бур¬ 
мистри  Npl.  (XVIII  с.) ;  BRu.  бурмістр ,  Ru.  бурюмйстр, 
Ро.  burmistrz.  —  Deriv.  бургомістрський ;  Wd.  бурми- 
струвати;  MUk.  бурмистра  (XVII  с.),  бурмистровство 
(XVII — XVIII),  бурмистерство  (XVIII  с.),  бурмистров- 
скьій  (XVI  с.).  —  Subst.  голова,  посадник  міста,  мер, 
AmUk.  мейор. 

From  MHG.  burgermeister  ‘ts’,  РССтоцький  4,  181;  in 
Wd.  бурмістр,  the  medium  of  Po.  burmistrz  is  possible,  cf. 
Шелудько  1,  24,  Горбач  Суч.  9(45),  114. 

бурґ,  Wd.  also  бурк  (Гнаткж  ЕЗб.  4,  236)  ‘castle’,  Mod¬ 
Uk.  —  Subst.  замок,  Кузеля  51. 

From  ModHG.  Burg  ‘ts’. 

бурда  1.  ‘quarrel,  fight’,  MUk.  бур  [ь]  дьі  (XVI — XVII 
c.) ;  Po.  burda.  — Subst.  сварка,  авантюра;  така  ди¬ 
тяча  гра,  Кузеля  51;  звада,  колотня,  Тимченко  155. 

The  word  seems  to  be  an  abbr.  of  гала/бурда,  Q-  v. ;  the 
derivation  from  Fr.  bourde  ‘lie’,  Bruckner  48,  Тимченко  1.  c., 
is  to  be  rejected  for  semantic  reasons. 


бурда  2.  ‘burden’,  MUk.  бурдьі  Npl.  (1642) ;  Po.  burda 
(since  1564)  ‘ts’.  —  Subst.  тягар,  вага,  Тимченко  155. 

From  MHG.  biirde  ‘burden,  load’,  Bruckner  49,  Тим¬ 
ченко  1.  c.,  Kluge  45. 

бурда  ‘slipslop;  wish-wash’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  (since 
1731)  ts.  —  Deriv.  FN.  Бурдученко,  Бурдяк.  —  Subst. 
мутний  напій,  Кузеля  51. 

According  to  Савинов,  РФВ.  21,  28,  it  comes  from  бордо 

(:  бордо  називает  просто  бурдашкой...  „Принеси-ка 
брат ”,  говорит,  „бурдашки” ,  Гоголь),  cf.  Преображен¬ 
ский  1,  53;  for  semantic  reasons,  however,  the  derivation 
from  Tt.  burda  ‘turbid,  thick  drink’,  Miklosich  ТЕ.  Nachtr. 
1,  18,  АкСл.  1,  695  -  696,  a.  o.,  is  more  convincing. 

бурдей,  also  бурдій  ‘mud  -  hut,  earthen  hut ;  house 
without  a  chimney;  brothel’,  first  recorded  in  the  XIX  c. ; 

Ви.  бурдей.  —  Deriv.  бурдейчик;  FN.  Бурдейний.  — 
Subst.  землянка ;  курна,  хата ;  публічний  дім. 

From  Rm.  bordei,  burdei  ‘ts’,  Vincenz  11,  Cioranescu  97 ; 
see  also  the  following  word. 


бурдель,  бордель,  also  бурдей  ‘brothel,  bawdy  -  house’, 
first  occurrence  :  XIX  c. ;  Ru.  бордак  бордель  (Vasmer  1, 
107),  Ви.  бордей,  бурдель,  Po.  bordei,  burdei,  etc.  —  Deriv. 
бурдельчик,  бурдельний,  -иця.  —  Subst.  публічний  дім, 
дім  розпусти. 

From  Fr.  bordei  ‘ts’,  Gamillscheg  122. 

/ 

бурдій  see  бурдей. 


бурдюг,  бурдюк,  also  бордюг,  бордюх,  бордюк,  ‘[wine-, 
water-] skin’,  MUk.  в  бурдюгЬ  (1669),  бурдюги  (XVIII  с.), 
бордюгь  (XVIII  с.) ;  Ru.  бурдюк  (since  1836),  Po.  (from 
Uk.)  burdziuk.  —  Deriv.  бурдюждк;  бурдюки  бити.  — 
Subst.  мішок  із  шкури,  вживаний  на  вино,  воду  та  інше 


260 


261 


течиво;  шкуратяне  начиння  на  ховання  плинів ,  Тим- 

ченко  155. 

From  Tk.  :  Azerb.  borduk  ‘wine  -  skin’,  cf.  Radloff  4, 
1832,  followed  by  Vasmer  1,  147,  who  rejects  Briickner’s 
etymology  from  Tk.  -  Tt.  bardak  ‘jar’,  (cf.  his  ED.  45)  ; 
inconceivable  is  also  the  derivation  from  Rm.  burduf,  Vincenz 
10 ;  according  to  Дмитриев  22,  there  is  no  Azerb.  borduk  in 
existence:  ES.  бурдюк  is  rather  a  Caucasian  loanword;  cf. 
also  Преображенский  1,  53. 

буреки  Npl.  ‘a  kind  of  pastry ;  dumplings’,  ModUk.  only. 

—  Syn.  вареники,  Грінченко  1,  111. 

It  is  connected  with  бурка  ‘potato’  (dumplings  filled 
with  mashed  potato). 

бурець,  Npl.  бурці  *[side-]whiskers’,  ModUk.  only.  — 

Syn.  бакенбарди. 

From  бур,  бурий,  q-  v. 

бурешка  Wd.  see  мандибурка. 

буржуа,  буржуй  ‘bourgeois,  townfolk’,  ModUk.;  BRu., 
Ru.  (since  1863)  ts,  Ви.  буржоа,  Po.  burzua,  burzuj,  etc.  — 
Deriv.  буржуазія,  -азний,  буржуйка,  буржуйський, 
[ з ]буржуазгти,  обуржуазитися,  -знюватися,  -знення, 
-знювання.  —  Subst.  (orig. :)  мешканець  міста;  влас¬ 
ник  капіталу ;  (SovUk. :)  противник  більшовицькою 
режиму. 

From  Fr.  bourgeois  ‘inhabitant  of  a  town’  ( :  LLat. 
burgus  ‘a  fortified  place,  esp.  town’),  АкСл.  1,  696  -  697, 
Gamillscheg  132. 

бурий  ‘brown,  chestnut,  fulvous’,  MUk.  бурий  (1758), 
OES.  в  бурьіх;  BRu.  бури,  Ru.  бурий,  Po.  bury,  Cz.  dial. 
bury,  Ca.  buri.  —  Deriv.  бурець;  dial,  бургнник;  FN. 
Вурич.  —  Syn.  сірий;  брунатний. 

The  explanation  of  Срезневский  1,  194,  deriving  it  from 
Lat.  burrus  ‘fiery  -  red’  can  hardly  be  accepted ;  its  occur¬ 


rence  in  ES.,  Po.,  Ca.,  and  dial.  Cz.  only,  perhaps  supports 
the  view  that  it  was  borrowed  from  Tk.  Osman,  bur  ‘red’  or, 
most  probably,  from  Pers.  bor  ‘red’,  Matzenauer  LF.  7,  17, 
Miklosich  ТЕ.  1,  269,  Nachtr.  1,  18,  2,  90,  Berneker  1,  102  - 
103,  Корш  Archiv  9,  493,  (extensively:)  Herne  64-65. 


бурити  ‘to  stir  up,  cause  to  ferment ;  to  pull  down,  de¬ 
stroy’,  MUk.  бурите  (XVI  c.),  бурить  (XVII  c.)  ;  BRu. 
бурьіць,  Ru.  бурить,  sc.  buriti  se,  Sin.  buriti,  Cz.  boufiti, 
Po.  burzyd.  —  Deriv.  буритися,  з-,  під-,  no-  бурити,  з-, 
під-,  по-  бурення,  підбурювати,  -ач,  -ачка;  dial,  бу¬ 
рило,  а.  о.  —  Syn.  руйнувати;  (щось  складене,  збудо¬ 
ване  і  под.:)  розкидати;  (сильним  ударом,  натиском 

і  под.:)  висаджувати ;  (сильно  текти:)  біти,  тек¬ 
ти,  Деркач  28,  159,  184. 


It  is  connected  with  буря  ‘storm’,  q.  v.,  Berneker  1,  103, 
Meillet  RS.  2,  64,  Кириченко  PM.  5,  85,  Младенов  50,  a.  o.; 
according  to  Преображенский  1,  658,  it  oomes  from  a  con¬ 
tamination  of  *заоборйть  and  буря;  inconceivable. 


бурйшка  Wd.  ‘potato’  see  мандибурка. 


бурк  see  брук  or  бурґ. 


бурка  1.  Wd.  ‘potato’  see  мандибурка. 

бурка  2.  ‘felt  cloak’,  MUk.  бурку  Asg.  (1734) ;  BRu., 
Ru.  (since  1780)  ts,  Po.  (from  Uk.)  burka.  —  Subst.  вов¬ 
няна  опанча,  Тимченко  156. 

Derived  from  бурим  ‘brown  felt  cloak’,  cf.  Briickner 
49  -  50,  followed  by  Vasmer  1,  147 ;  inconceivable  are  expla¬ 
nations  from  Pers.  bark  ‘leaf’,  Горяев  34,  Lokotsch  19,  and 
from  Hg.  burok  ‘cover’,  burkolat  ‘wrapping’,  Дмитриев  39. 


буркати,  буркнути  ‘to  grumble,  mutter,  growl :  to  rouse, 
wake  up,  call  up;  to  answer  sharply  (abruptly,  rudely)’, 
MUk.  буркне  (XVIII  c.) ;  BRu.  буркаць,  буркнуць,  Ru. 


262 


263 


буркать,  буркнуть,  Sin.  burkati  ‘to  bubble’,  Po.  Ьигкщб, 
burczec.  —  Deriv.  буркотати,  -ання,  буркотіти,  -іння, 
бурчати,  -ання,  бурк[от]ун,  бурк[от]унець,  бурку- 
нйна,  буркундчок,  буркунчик ;  буркотливий,  - вість , 
бурчак,  бурчачдк,  бурчало,  бурчймуха;  FN.  Буркач , 
Буркун,  Буркуненко;  GN.  Бурканів,  Буркачг,  Бурчак, 
Бурчацьк[е] .  —  Syn.  бурмотати,  ворчати;  (грубо:) 
гарикати;  see  also  воркувати,  Деркач  28. 

According  to  Bezzenbenger  ВВ.  26,  188,  it  is  a  fe-exten- 
sion  of  буря,  q-  v. ;  yet,  it  is  more  probable  that  the  words 
are  of  o/p.  provenance,  Berneker  1,  102,  РССтоцький  3,  145, 
see  also  буркуку! 


бурківка^бруківка,  see  брук. 


буркуку!  interj.  imitating  the  voice  of  pigeons,  ModUk.. 

only.  —  Deriv.  буркутати  (<*  буркуку  тати). 

An  o/p.  formation:  бур-ку-ку!,  РССтоцький  3,  145;. 
see  also  буркати,  буркнути. 

буркун  Wd.  =  буркут,  first  recorded  in  the  XIX  c. 
The  word  seems  to  be  a  i/e.  deformation  of  the  orig. 
буркут  under  the  influence  of  буркотати,  буркотіти r 
see  буркати. 


буркут  Wd.  ‘spring  of  mineral  water;  eagle’,  first  oc¬ 
currence  :  XIX  c.  —  Deriv.  буркутЬвий,  буркутський.  — 
Subst.  джерело  з  мінеральною  водою;  рід  гірського  орла. 

From  Rm.  b  or  cut,  the  ultimate  source  being  Hg.  b&rkut, 
Janow  SymbRozwadowski  2,  272,  Cioranescu  96;  see  also 

бдркут,  буркун. 

'  .  ^  і  .  • 


буркуш  Wd.  (SoCp.)  ‘name  of  a  dog’,  first  recorded  in 
the  XIX  c.  (Верхратський  ЗНТШ.  27,  205).  Subst.  :  Ма¬ 
дяре  в  своїй  національній  нетерпимости  надали  згірд- 
но  те  імя  на  кличку  псам,  а  від  Мадяр  перенЯли  не- 
сьвідомО  тую  назву  і  руські  селяне”,  Верхратський  1.  с. 


From  Hg.  burkus  ‘Prussian’  used  as  a  designation  of 
dogs,  Верхратський  1.  c. ;  according  to  Дзже  StSl.  7,  161,  the 
name  буркуш  and  adj.  бурку ский  meaning  ‘Prussian’  had 
been  recorded  (as  hapax?)  in  1809  in  Русь  -  Поляна. 

бурлак,  also  бурлака,  бурлаха  ‘homeless  fellow,  peasant 
without  land  or  family,  journeyman,  vagrant’  MUk.  бурла¬ 
ку  егь  (1738),  бурлаку  Asg.  (1750),  зг>  самихг.  бурлак-ь 
(XVIII  с.)  ;  BRu.,  Ru.  (since  1731)  ts,  Po.  (from  Uk.)  bur- 
lak.  —  Deriv.  бурлаченько,  бурлачйна,  бурлачок,  бур¬ 
лачка,  бурлацтво,  -цький,  бурлакувати,  -ання,  бур¬ 
лачити;  FN.  Бурлака,  Бурлаха,  Бурлаченко ;  GN.  Бур¬ 
лацька  балка.  —  Syn.  бездомник,  безддмок,  нетяга, 
Деркач  20;  бурлтолова,  бурлій. 

The  attempts  to  explain  the  word  etymologically  (e.  g. 
that  of  Berneker  1,  102  :  Gy.  burlaku  ‘foreigner’,  Vasmer  1, 
148  :  MLoG.  burlach  ||  burscap  ‘community’,  Шанский  49: 
бурлд,  -лан,  a.  o.)  have  not  been  successful;  in  view  of  such 
.syn.  as  бурлтолова,  бурлій,  it  is  to  be  considered  rather 
as  a  deriv.  from  бурлити,  Q-  v. ;  the  evolution  of  meaning  : 
‘seething,  turbulent  man’  >  ‘vagrant,  vagabond’  >  ‘homeless 
fellow’. 

бурлеск,  Wd.  also  бурлеска  ‘burlesque’^  ModUk.;  BRu. 
Ru.  (since  1869)  ts,  Po.  burleska,  etc.  —  Deriv.  бурлеск¬ 
ний.  —  Subst.  комічне  зображення  (в  літературі  й  на 

сцені )  ;  сміховинка,  жарт,  комедія  із  співами  й  тан¬ 
цями,  Кузеля  52. 

From  Fr.  burlesque  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  It. 
burlesco  :  burla  ‘joke’,  Gamillscheg  160,  Лесин-Пулийець  42. 

i  -  ’  1 

бурлйти  ‘to  seethe,  boil’,  MUk.  бурлив-ь  (1594),  бурли- 
вость  (XVII  c.) ;  BRu,,  Ru,  (since  17Q4)  ts.  —  Deriv.  бур- 

ло,  бурлій,  бурливий,  -вість,  бурлтолова;  FN.  Бурлій. 


264 


—  Syn.  кипіти,  клекотати,  клекотіти;  вирувати,  бу¬ 
яти,  Деркач  28. 

Derived  from  буря,  q.  v. 

Бурлук,  Великий,  Середній,  Сухий  GN.  Burluk  (name 
of  3  rivers  in  Don-basin,  Кат.  річок  159),  ModUk.;  Ru.  ts.  — 
Deriv.  GN.  Бурлуцький. 

From  Tk.  Osman.  borluJc  ‘ground,  dregs  (of  muddy 
water) ;  uncultivated  land’,  Radloff  4,  1661,  Vasmer  1,  148. 

бурмйло,  Wd.  (Cp.)  бурмак  ‘grumbler,  growler,  mum- 
bler’,  fig.  ‘bear;  heavy  awkward  person’  , ModUk.  only.  — 

Deriv.  бурти;  бурмоситися.  —  Syn.  бурк[ от ]ун. 
Based  on  бурмотати,  бурмотіти,  q-  v. 

бурмістер  see  бургомістр. 


бурмотати,  бурмотіти,  also  бормотати,  бормотіти  ‘to 
murmur,  mutter,  mumble,  grumble’,  ModUk.  only.  —  Syn. 

буркотати,  буркотіти. 


An  o/p.  formation  like 
q.  v.,  РССтоцький  3,  145. 


буркотати,  буркотіти, 


бурнус,  dial,  бурмус  (Подністров’я,  Jan6w  152)  ‘bur¬ 
nous  (е),  hood;  cloak  (mantle)’,  MUk.  в  бурнусь  (XVIII 
c.),  BRu.,  Ru.  ts,  Po.  bumus  —  Deriv  бурну CUK,  бурнусо- 
вий.  —  Subst.  рід  плаща,  з  капюшоном,  Тимченко  157, 
верхній  одяг,  Кузеля  52. 

From  Аг.  bumus  ‘ts’,  Макарушка  6,  Lokotsch  ЗО,  Тим¬ 
ченко  1.  с.,  (extensively:)  Ващенко  10. 


бурок  see  брук  or  бурґ. 


Бурбмля  GN.  Buromla  (name  of  a  river  and  city  in 
Ukraine),  BR.,  Ru.  ts,  Po.  Boromla.  —  Deriv.  Бурдмка,  Бу- 

ромики. 

The  name  is  a  f/e.  deformation  of  orig.  *Боровля  from 
бір,  бору,  q-  v.,  influenced  by  бурий;  the  interchange  of 


265 


suffixes  -omlja\\-ovlja  is  evidenced  in  Po.  Lubomla\\Lubowla 
(|| Lubowl)  ^  cf.  Рудницький  On  UVAN.  15,  40-41. 


бурса  ‘burse,  bursa  (home  or  boarding  house  for  stu¬ 
dents,  semi-religious  educational  institution);  flock,  herd’; 
Wd.  (Lk.)  ‘chaos,  noise’  (Приймак  PM.  2,  449);  MUk.  бурсни- 
ки  Npl.  (1493-4),  до  бур-ьсьі  (XVII  c.),  в  ин-ьшой  бурсЬ 
(XVII  с.),  вт>  бурсЬ  (1777);  BRu.,  Ru.  (since  1803)  ts,  Po. 
bursa,  etc.  —  Deriv.  бурсак,  -ачка,  бурсачйна,  -йще, 

бурсачдк,  -чня,  бурсацький;  FN.  Бурса,  Бурсак.  — 
Subst.  спільне  мешкання  учнів,  Тимченко  157;  заведен¬ 
ня,  де  живуть  бідні  школярі;  гурт,  громада,  череда, 
Кузеля  52;  Wd.  (Lk.)  нелад,  Івалт,  гомін,  Приймак  1.  с. 

From  LLat.  bursa  ‘sack,  purse’  also  ‘number  of  persons 
living  together  (from  one  purse)  ’,  the  ultimate  source  being 
Gk.  bijrsa  ‘hide,  skin  of  which  purses  were  made’,  Тимченко 
1.  о..  Ппеобпяженский  1.  54.  Kluere  39.  Skeat  81. 


бурсит  ‘sac  or  saclike  cavity ;  inflammation  of  a  bursa’, 

ModUk.  —  Subst.  капсулиця,  капшучйця,  запалення  кап¬ 
сулі,  Бойків  79. 

From  LLat.  bursa ,  see  the  preceding  word. 

бурсуватися  ‘to  beat  (flutter)  about,  struggle  (within)  ’, 
ModUk.  only.  —  Subst.  кидатися,  метатися  (в  зне¬ 
силлі),  битися. 

Perhaps  it  is  a  f/e  deformation  of  борсатися  see  66p- 
сати. 


бурт  ‘groove,  encasing,  joint,  socket’,  MUk.  буртницт> 
Gpl.  (1767) ;  Ru.  dial,  бурт,  Po.  hurt.  —  Deriv.  буртйти, 
буртіти,  буртувати,  буртіль;  буртйсь!  interj.  — 
Subst.  паз,  жолобок  у  стовпах,  куди  закладають  дош¬ 
ки,  Бойків  79. 

From  ModHG.  Bort  ‘board’,  Преображенский  1,  54, 
РССтоцький  Slavia  5,  20,  Briickner  50. 


266 


бурта  ‘heap,  pile,  lot,  mound,  embankment’,  MUk  h& 
бурти,  от  буртов-ь  (1731);  Po.  burt[a].  —  Deriv.  GN.  Бур¬ 
ти.  —  Subst.  насип ;  виспи  земляні,  Тимченко  158.  ~ 

From  ModHG.  Borte  ‘border’,  Bruckner  50,  Kluge  39. 

буртйти,  буртувати,  etc.  see  бурт. 

бурулька  ‘icicle ;  stick-head’ ;  also  бурунька  ‘tube,  pipe’, 
ModUk.  only.  —  Deriv.  бурулечка.  —  Syn.  ледяна  сусгль- 
ка,  Уманець  971;  головка  палки;  трубка,  цівка,  рурочка. 

The  word  seems  to  be  derived  from  бур  1.  with  suffixes 
-кулька,  -унька,  the  evolution  of  meaning  being:  ‘tube,  pipe’ 
(>  * ‘stick’ )  >  ‘stick -head’  >  ‘icicle’. 

бурун  ‘breaker,  surf,  backwaves,  wave,  billow;  snow¬ 
drift’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  (since  1789).  —  Subst.  хвиля; 
(висока:)  вал,  Деркач  28. 

Derived  from  буря,  9-  v.,  Berneker  1,  103 ;  less  convinc¬ 
ing  is  the  derivation  from  буркати,  бурлити  proposed  by 
Преображенский  1,  54;  or  from  Tk.  burun  ‘nose’,  Дми- 
триев  45. 

бурундук  1.  also  бурунчук,  буркунчук  Bot.  ‘Medicago 
falcata  L.  :  lucern’,  ModUk.  only.  —  Syn.  буркун,  цвіга, 
чечевйчник,  горошок,  люцерна  серпата,  медунка,  рав- 
лйнник,  равельник  серпуватий,  спотиказ,  Makowiecki 
226  -  227. 

According  to  Miklosich  ТЕ.  Nachtr.  2,  189,  it  comes 
from  Tk.  burunduk  ‘ts’;  dial,  бурунчук,  буркунчук  are 
contamination  forms  of  бурундук  and  буркун,  9-  v. 

бурундук  2.  ‘chipmuck,  chipmunk,  hackee’,  ModUk.; 
BRu.,  Ru.  ts.  —  Deriv.  бурундучок,  бурундуковий;  FN. 
Бурундук.  —  Subst.  сибірська  білка. 

From  Cher,  urumdok  ‘Tamias  sibiricus’,  Ki  par  sky  Fest¬ 
schrift  Чижевський  144  and  SEEJ.  9,  80  -  81. 


267 


бурунька  see  бурулька. 

бурх!  interj.  imitating  the  sound  of  the  wind,  waves,  etc., 
first  recorded  in  the  XIX  c.  —  Deriv.  бурхати,  -ання, 
бурхнути[ся] ,  бурхотіти,  бурхайло,  бурхвиця,  бур¬ 
хливий,  -вість;  FN.  Бурхач.  —  Syn.  пурх! 

An  о/р.  formation  influenced  by  буря,  РССтоцький 
З,  145. 

бурхбвець  ‘inhabitant  of  Бурх  (=Петербурх)\  hapax 
of  Куліш,  XIX  с. 

Derived  from  Бурх=Петербурх  (Петербург)  ‘St. 
Petersburg’,  Желеховський  1,  51. 

бурховий  =  бруковий,  see  брук. 

бурці  see  бурець. 

бурчак  1.  ‘murmuring  brook’,  ModUk.  only.  —  Deriv. 
бурчачдк.  —  Syn.  дзюркітлйвий  потік. 

The  word  is  derived  from  бурчати,  see  буркати. 
бурчак  2.  ‘mineral  water  spring’,  ModUk.  only.  —  Syn. 

буркут. 

A  f/e.  deformation  of  буркут,  9-  v->  influenced  by  the 
preceding  word. 

бурчати  see  буркати. 

бурштйн  ‘amber,  yellow  amber’,  MUk.  Илектронь  : 

бурШТЬІНТ),  МОСІОНДЗ'Ь,  илй  крушец-b  ...ЦбурШТЬІН'Ь 

(1627  Беринда),  бурштинг.  (1679);  BRu.  бурштьін,  Ро. 
bursztyn,  dial,  busztyn,  bersztyn,  OSC.  burstin,  burstin,  bur- 

can.  —  Deriv.  бурштйнка,  бурштиновий.  —  Subst.  ян¬ 
тар;  копальна  живиця  з  бурштинового  дерева;  річ 
вироблена  з  бурштину,  Тимченко  158. 

From  MLoG.  bomsten  ‘amber’,  Berneker  1,  102,  Ше- 
лудько  1,  24,  Bruckner  50,  РССтоцький  4,  155;  the  accent  in 


268 

бурштин  speaks  against  the  medium  of  Po.  bursztyn,  as 
assumed  by  Richhardt  38;  yet,  cf.  Kiparsky  SEEJ.  9,  80. 

буря  ‘storm,  tempest ;  foul  weather’,  MUk.  буря  (XVI — ■ 
XVIII  c.),  OES.  бура  (XI  c.  Остр.  ев.),  буря  (1073  Ізб.  Св.); 
BRu.  бура,  Ви.  буря,  OCS.  burja,  Ви.  бура,  буря,  Ма. 
бура,  SC.  Ьйга,  Sin.  burja,  Cz.  boufe,  Slk.  bur  a,  Po.  burza.  — 

Deriv.  бурка,  бурун,  буремний,  -ність,  бурливий, 
-вість,  бур[я ]ний,  -нгсть,  бурити[ся ],  буряти,  бур¬ 
кати;  compounds  :  буревій,  -вісник,  -лом,  etc. ;  GN.  Бу¬ 
рт,  Буринський,  Буриш,  Буринці.  —  Syn.  ( сйльгга  : ) 
гроза,;  (з  громами:)  громовиця;  (на  морі:)  шторм, 

Деркач  28;  хуртовина,  шквйря,  Степанковський  197. 

PS.  *burja,  corresponding  to  Latv.  bauruot  ‘to  bellow; 
roar’,  root  **bhour-  :  **bhaur-  ‘roaring,  raging’,  Berneker 
1,  103,  Преображенский  1,  55,  Walde-Pokorny  2,  191,  Meillet 
RS.  2,  65,  Bezzenberger  BB.  26, 118,  Trautmann  28,  Георгиев 
92,  a.  o. 

буряк,  Wd.  бурак,  Bot.  ‘Beta  vulgaris  L.:  beet,  beetroot, 
beet-radish,  sugarbeet’,  MUk.  бураковьій  (XVII  c.),  бураки 
(XVIII  c.),  буряка  Gsg.  (XVIII  c.),  BRu.  бурак,  Bu.  dial. 
бурак  (Vasmer  1,  146),  SC.  bdrdc,  bdrdzina,  Sin.  bordga, 
burdza,  Cz.  bordk,  bordg,  Slk.  buriak,  Po.  burak,  also  borak, 

borag.  —  Deriv.  бурячок,  буряковиння,  бурячиння, 
-йсько,  -4ігце,  буряківник,  -йця,  -йцтво,  -йцький,  -йчий, 
буряковий,  [з] буряковіти;  compounds  :  буряко-вдд, 
-втома,  -збиральний,  -збирання,  -комбайн,  -копАч, 
-мийка,  -підіймач,  -різка,  -сійний,  -сіяння,  etc.;  FN.  Бу¬ 
ряк,  Буряківець,  Бурак,  Бурачдк;  GN.  Буряки,  Буря- 
ківка.  —  Syn.  бут,  румпля,  рункля,  рунтля,  свекла, 
свекловщя,  свікла,  а.  о.,  Makowiecki  54;  богпень  Гор¬ 
бач  0,  21. 

The  word  is  generally  considered  a  borrowing  from 
LLat.  bordgo  (It.  borragino  >  SC.  bdrdzina)  ‘borage’. 


269 

Miklosich  19,  Rostafinski  1,  274?  Berneker  1,  72,  Bruckner 
49,  Огієнко  PM.  1,  400,  a.  o. 

бур’ян  ‘weed’,  MUk.  в  бур-ьянг.  (1670),  бурянами  Ipl. 
(XVIII  c.) ;  BRu.  ts,  Ru.  бурьян  (since  1847),  Ви.  бурен, 
Ма.  бурїан,  SC.  burjan Slk.  burina,  Po.  burzan.  —  Deriv. 

бур’янина,  бур’янець,  бур’янчик,  бурянюка,  [за ]буря- 
нгти,  бур’ яноватіти ;  бур’яннйк,  бур’янистий,  бур’я- 
нуватий;  FN.  Бур’яник.  —  Syn.  dial,  хдпта,  Деркач  29. 

According  to  Потебня  РФВ.  4,  189,  it  is  connected  with 
пирій  ‘spear-,  coach  -  grass’,  Gk.  pyros  ‘wheat’;  this  etymo¬ 
logy,  if  not  overwhelmingly  convincing,  is  at  any  rate  more 
acceptable  than  the  other  explanations,  viz.  those  of  Преобра- 
женский  1,  55  (:  балдирьян,  see  булдир’ян) ,  Bruckner  50 
{•.burza),  Младенов  50  (;  бйлка,  бйлье) ,  Георгиев  91 
(:  буен),  Vasmer  1,  151  (.-  бурить),  etc.;  re.  Hg.  burjan 
see  Kniezsa  113. 

бурят  EN.  ‘Bouriat’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  ts,  Po.  Buriat. 

—  Deriv.  бурятка,  бурятський,  Бурятія. 

From  Mong.  burijad  ‘bushman’,  Мельхеев  22. 

буса  MUk.  (XVII  c.)  ‘kind  of  boat’,  OES.  буса;  Ru. 

буса.  —  Subst.  рід  судна;  MUk.  судно  —  буса  мкрная, 
Тимченко  158. 

From  ONor.  bussa,  buza  ‘ts’,  Соболевский  РФВ.  67, 
214,  Срезневский  1,  194,  Преображенский  1,  55,  а.  о. 

бусел,  бусол,  Ed.  бусень,  бусил,  Wd.  буську  (Подні¬ 
стров’я),  бусько  (Бучач,  Тернопіль,  etc.),  бусь  (Ропчиці, 
Клепикова  ВСЯ.  5,  158-  160),  MUk.  неясьіт . . .  подобньїй 
бусюлови  (1596  Зизаній),  буслЬ  Npl.  (1626),  сіконїа  :  бу- 
селг.  аб’  боціян  (1627  Беринда),  бусюль  -  журавль  (XVII  с. 

Алфавит  28) ;  BRu.  бусел,  dial,  бусял,  бусько,  буська,  бу- 
сіол,  бусьляня  (Клепикова  1.  с.),  Ru.  dial.  бусел[ ь] ,  бу¬ 
соль,  MRu.  бусель,  бусюл  (XVII  с.  Клепикова  1.  с.),  Ро. 


270 

Ьийко,  bus,  busiel  (Bruckner  33).  —  Deriv.  бусленя, 
-m[ оч ]ко,  буслиний,  буслячий.  —  Syn.  see  бузько. 

The  word  is  generally  connected  with  Tk.  boz,  buz  ‘gray’, 
cf.  Ru.  бусий  ‘gray’,  Bruckner  33,  Клепикова  1.  c.,  Vasmer 
1,  152  - 153,  Jakobson,  Word  7,  190,  derives  it  from  буси, 
see  the  following  entry. 

буси  Npl.  ‘beads’  ModUk. ;  Ru.  буси  (since  1780).  — 
Deriv.  бусіт[ к ] a.  —  Subst.  штучні  перли,  коралі;  на¬ 
мисто. 

According  to  Соболевский,  РФВ.  67,  214,  it  comes  from 
буса,  q-  v.  the  first  beads  having  oval  (boatlike)  form;  the 
etymology  of  Горяев  17  (:бйсер)  is  less  convincing,  cf. 
Vasmer  1,  153. 

бусі!  бусь!  interj.  imitating  a  thump  or  collision  of  two 
objects  :  plump!,  first  recorded  in  the  XIX  c.  —  Deriv. 

бусіньки!,  бусьнути,  бу  -  бусь!  —  Syn.  бух ! 

A  children’s  form  of  бух! ,  Q-  v. 

бусоля,  SovUk.  бусоль  ‘surveying  compass;  dipping 
compass’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  бусоль  (since  1836),  Po.  bu- 
sola}  etc.  —  Deriv.  бусольний.  —  Syn.  компас. 

From  Fr.  boussole  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  It. 
bussola  (<  LLat.  buxula  ‘little  box’),  АкСл.  1,  705,  Gamill- 
scheg  136,  Богородицький  ДСИЯ-  1,  76  -  89,  Unbegaun  SR. 
10,  179-184. 

бусурман,  бусурмен,  also  басурмен,  бесурмен,  бісур- 
мен  ‘Mussulman,  Mahommedan ;  infidel’,  MUk.  з . . .  бисур- 
мяниномг>  (XVII  с.),  бесурмани  Npl.  (XVIII  с.),  OES.  бу- 
сурманьї  (XIII  с.),  бесерменнн-ь,  на  бесерменг;  бусурме- 
нина  Asg.  (XV  с.) ;  Ru.  басурман,  бесермен,  бесурман, 
бусурман,  босурман,  Po.  bisurman[in] ,  basurman,  muzur- 
тапі,  burso[r]mani,  bubromani  (Bruckner  28).  —  Deriv. 

бусурманка,  бусурманський,  бусурманщина,  [з ]бусур- 
маніти.  —  Syn.  мусулманин,  мохаммеданин  ;  невірний, 
розпутник,  Бойків  79. 


271 

A  f/e.  deformation  of  Ar.-Tk.  mumlman,  with  initial 
dissimilative  b  <  m,  Solmsen  KZ.  37,  590,  Skold  Hannes 
Slavia  2,  290;  in  бісурмен  influence  of  біс  ‘devil’  is  evident. 

бусь!  see  бусі! 

бусько  see  бузько. 

бут  1.  ‘boot’,  MUk.  since  the  XV  c.  (Bruckner  50),  6y- 
товг)  Gpl.  (XVI  c.) ;  Po.  but.  —  Deriv.  бутик,  бутйнок; 
GN.  Голобутів.  —  Syn.  бот,  q-  v. ;  subst.  черевик. 

From  Po.  but,  the  ultimate  source  being  Fr.  botte  ‘ts’, 
Richhardt  38,  or  Lat.  botta,  Bruckner  50;  cf.  also  РССтоць- 
кий  Slavia  5,  15. 

бут  2.  ‘ashlar,  rubble,  quarrystone’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru. 

ts.  —  Deriv.  бутарка,  бутити.  —  Subst.  будівельний 

матеріал  із  каменю,  цегли,  що  йде  на  фундамент  під 
будівлі,  Бойків  79. 

Perhaps  from  Fr.  butte  ‘mound’,  Gamillscheg  162 ;  less 
persuasive  is  the  derivation  from  It.  buttare  ||  bottare  ‘to 
push  strike’  suggested  by  Преображенский  1,  56,  Vasmer 

1,  153,  and  (in  connection  with  Ви.  бутам,  SC.  butati)  by 
Berneker  1,  105. 

бут  3.  Bot.  ‘young  green  onion’;  Wd.  ‘Beta  vulgaris  : 
beet’,  ModUk.  only.  —  Subst.  молода  зелена  цибуля;  Wd. 
бурак. 

Origin  obscure;  perhaps  from  *butvb  :  бутвіти,  q.  v. 

бута  ‘pride,  haughtiness,  arrogance,  overconfidence, 
presumption,  scorn’,  MUk.  буту  Asg.  (XVI  c.),  бута  — 
гордость,  досада,  киченіе,  гординя,  явленіе  (XVII  с.  Си- 
нонима  139);  Po.  buta  (since  the  XV  с.  Slawski  1,  51).  — 
Deriv.  бутний,  -ність,  бутніти.  —  Syn.  гбрдість, 
пиха,  дума,  зарозумілість,  надутість,  Тимченко  158. 

The  same  root  as  in  бутвіти,  q-  v. 


272 


бутан  ‘butane',  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  ts,  Po.  butan,  etc.  — 

Subst.  газоподібний  вуглеводень  жирного  ряду,  Льохін 
109. 

From  Gk.  but[yron]  ‘fat’,  Льохін  1.  c. 

бутафор  ‘property-man,  -master’,  ModUk.  BRu.,  Ru.  ts. 

—  Deriv.  бутафорний,  бутафорія.  —  Subst.  службо¬ 
вець  театру,  гцо  видає  акторам  усе  потрібне  гм  при¬ 
ладдя;  гардеробник. 

From  It.  butta  -  fuori  —  an  exclamation  of  the  theatre 
manager,  АкСл.  1,  706  -  707. 

бутвіти,  бутіти,  dial,  ботіти  ‘to  rot;  to  seethe,  boil;  to 
be  frolicsome’,  for  MUk.  deriv.  see  бдтва ;  Ru.  ботвйть- 
ся  ‘to  grow  rank’,  ботеть,  бутеть  ‘to  become  fat,  thick’, 
Sin.  buta  ‘big-headed  man,  stupid  person’,  butast  ‘blunt, 

stupid’.  —  Deriv.  бутвйння  see  ботвиння  under  бдтва, 
ботглий  ‘fat,  thick’,  бутвдра  ‘sullenness,  sour[ed]  temper, 
crabbedness’,  бутлявий  ‘rotten’.  —  Syn.  трухнути,  mpy- 

пішати;  набрякати,  бучавіти;  жартувати,  пусту¬ 
вати. 

Like  бдтва,  Q-  v.  it  derives  from  IE.  root  **bheu-  : 
**bhou-(:  **bhu-)  ‘to  grow’,  Pokorny  146-150;  Slawski  1, 
51  -  52. 

бутей  Wd.  (He.)  ‘young  shepherd’,  а1во=ботей  q.  v., 
first  recorded  in  the  XIX  c.  —  Deriv.  бутегти,  бутея.  — 
Subst.  молодий  пастух  у  гуцулів,  Кузеля  52. 

From  Rm.  botei,  botau  ‘herd  flock’,  Шелудько  2,  127, 
Cioranescu  100. 

бутель  see  бутля. 

бутерброд  ‘slice  of  bread  and  butter,  sandwich’,  Mod¬ 
Uk.  ;  BRu.,  Ru.  ts.  —  Deriv.  бутербрддик.  —  Subst.  хліб 
з  маслом,  сиром,  м’ясом,  тдгцо;  Wd.  канапка. 


273 


From  Ru.  бутербрдд,  the  ultimate  source  being  Mod- 
HG.  Butterbrot  ‘bread  and  butter’,  АкСл.  1,  707. 

бути,  Ed.  буть,  Wd.  бйти,  бьіті  ‘to  be’,  MUk.  бутьі 
(XVI  c.),  бути  (XVII— XVIII  c.)  byty  (1697  SOr.  10:1, 
71),  OES.  бьіти;  BRu.  биць,  Ru.  бить,  OCS.  byti,  Bu. 
бигит  ‘will  be’,  SC.  biti,  Sin.  biti,  Cz.  byti,  Slk.  byt\  Po., 
UpSo.  bye,  LoSo.  bysf  Plb.  boit.  —  Deriv.  буття,  добрд- 
бут,  бувати;  several  prefixed  deriv.  до-,  з[а]~,  на-,  no-, 
пере-  при-,  про-,  у  -  бу[ва]ти,  вибути,  вибувати.  — 
Syn.  існувати;  (бути  наявним :)  матися,  Деркач  29. 

PS.  *byti,  IE.  root  **bhU-  :  **bhou-  ‘to  be,  become, 
arise,  beget’,  cf.  Lith.  buti ,  Latv.  but,  OPr.  bout,  Skt.  bhdvati 
‘he  is’,  Gk.  fyo  ‘I  beget’,  Lat.  fui  ’I  was’,  Goth  bauan  ‘to 
dwell’,  Berneker  1,  114-115,  Kluge  22;  Pokorny  146-150, 
a.  o. ;  the  change  of  бити  >  бути  in  Uk.  is  usually  ex¬ 
plained  by  the  influence  of  Ft.  буду  -  forms,  Berneker  1.  c. ; 
cf.  also  Соболевский  101,  СССтоцький  112,  Lehr  and  Зілин- 
ський  LS.  1,  A  202  -  210 ;  see  бавити,  бидло,  било,  билйна, 
etc. 

бутйл  ‘butyl’,  ModUk.  —  Deriv.  бутилен.  —  Subst. 
негранйчний  газоподібний  вуглевддень. 

Of  the  same  origin  as  бутан,  Q-  v. 

бутин,  Wd.,  also  бутйна  (Гуц.  33)  ‘large  trunk  (of  a 
tree),  wood  (forest)  to  be  cut  down;  pestle’,  ModUk.  only. 

—  Deriv.  бутинар,  бутйнник.  —  Subst.  пень;  місце,  де 
вирубують  ліс,  зруб ;  прещя  в  зрубі,  Бойк.  18,  Гуц.  33. 

According  to  Hrabec,  it  comes  from  Rm.  busten  ‘large 
trunk  of  a  tree’,  Гуц.  1.  c. 

бутйнок  Wd.  see  ботйнок  and  the  following  word. 

бутьінокь  MUk.  ‘booty’,  бутьгнок'ь  (1552),  бутьшкомь 
Isg.  (1586).  —  Subst.  воєнна  здобич,  луп,  Тимченко  159. 

According  to  Тимченко,  1.  c.,  it  derives  from  MHG. 
biutunge  ‘ts’. 


274 


275 


бутйр  see  бутора. 

бутіти  1.  see  бутвіти. 

бутіти  2.  ‘(of  a  cow  :)  to  low,  below?  murmur’,  first  re¬ 
corded  in  the  XIX  c.  —  Syn.  мукати. 

The  word  is  based  on  6y!,  q.  v. 

буткол  EN.  ‘nickname  of  Uk.  peasants  in  Dobruja’, 
first  recorded  in  1861.  —  Subst.  прдзва  українця  в  До¬ 
бру  джі. 

From  Tk.  Butgali  ‘gruel  eaters,  gruel  makers’,  Пріцак 
UE.  1,  9,  Горбач  Суч.  9(45),  115. 

бутля,  бутель,  Wd.  also  ботля  ‘large  bottle  (flask)  ;  de¬ 
mijohn,  carboy’,  MUk.  бутель  (XVIII  c.)  ;  Po.  butla,  butel; 
Ru.  бутьїль,  бутьілка.  —  Deriv.  бутелька,  бутельчй- 
на,  бутлявий,  бутельковий;  Wd.  бутівка;  GN.  Бутля \ \ 
Бітля,  Ботелка,  Бойк.  151, 184.  —  Subst.  сулія;  пляшка , 
Бойків  79. 

From  Po.  butla,  butel,  the  ultimate  source  being  Fr. 
bouteille  (<Lat.  buticula ),  Bruckner  51,  Richhardt  38,  Ga- 
millscheg  136;  РССтоцький,  Slavia  5,  19,  refers  it,  uncon¬ 
vincingly,  to  бочка,  q-  v. 

бутний  ‘arrogant,  haughty ;  boastful,  lofty’,  MUk.  горді, 
гордьій  :  пьішньїй,  бутньїй  (1627  Беринда).  —  Deriv.  бут¬ 
ність,  бутніти.  —  Syn.  пишний,  гордий,  надутий,  дум¬ 
ний,  Тимченко  159. 

From  бута,  q.  v. 

буток  ‘live,  being,  existence’,  ModUk.  (Федькович)  only. 

—  Syn.  життя,  буття. 

From  бути,  q-  v. 

бутоньєрка  ‘button-hole’,  ModUk.;  BRu.  бутан’ ерка, 
Ru.  бутоньєрка,  Po.  butonier[k]a,  etc.  —  Subst.  петель¬ 
ка,  дірка  на  Іудзик;  посудинка  для  квітки,  що  при¬ 


шпилюється  do  ббяіу;  букетик  квітів,  що  пришпи¬ 
люється  або  всовується  в  петельку. 

From  Fr.  boutonniere  ‘button  -  hole’,  Льохін  109. 

бутора,  also  бутйр,  Wd.  бутурья  (Гнатюк  ЕЗб.  4,  236) 
‘household  utensils  or  furniture’^  MUk.  бутиру  Gsg.  (XVIII 
c.) ;  Ru.  dial.  бутор[ь],  бутора  (XVII  c.  РФВ.  26,  127), 
Sin.  butara,  butora,  SC.  (old)  butura,  botura.  —  Deriv.  6y- 

торйння.  —  Subst.  хатнє  хамло  :  начиння,  рогачі,  ко¬ 
черги,  і  т.  ін.,  Тимченко  159. 

Origin  obscure ;  perhaps  it  was  borrowed  from  Hg.  butor 
‘baggage^  luggage’,  Berneker  1,  104. 

бутси,  also  буци  ‘football  boots’,  ModUk. ;  BRu.  буци, 

Ru.  бутси,  буци.  —  Subst.  черевики  для  футболу,  Льо¬ 
хін  109. 

From  Е.  boots  ‘ts’,  АкСл.  1,  707. 
буття  see  бути. 

бутук  Wd.  ‘trunk’,  fig.  ‘thick,  fat  man’  (Серафинці,  Be- 
лигорський  PM.  3,  275),  first  recorded  in  the  XIX  c.  — 

Subst.  пень ;  fig-  товста  людина. 

From  Rm.  butuc  ‘trunk’,  Vincenz  7,  Cioranescu  119. 

бутуран  Wd.  ‘catarrh,  cold’,  first  recorded  in  the  XIX  c. 
—  Subst.  нежить. 

Origin  obscure. 

буф,  буфо  ‘buffo,  comic  actor;  opera  bouffe  theatre’, 
ModUk.;  BRu.,  Ru.  буфф,  Po.  buffo,  etc.  —  Deriv.  буфи, 
буфон,  буфонада,  -адний.  —  Subst.  комічний,  блазен¬ 
ський;  комік  із  ухилом  у  блазенство  (буфонаду) ,  Льо¬ 
хін  109. 

From  Fr.  bouffe  <  It.  buffo  ‘ts’,  Gamillscheg  126. 

буфер  ‘buffer,  shock  absorber,  dashpot ;  bumper’,  Mod¬ 
Uk.  only.  —  Deriv.  буферовий,  буферний.  —  Subst.  від- 


276 

9 

пружник,  стержень  для  ослаблення  поштовхів  між 
вагонами;  їумова  прокладка  в  автомобілях. 

From  Е.  buffer  ‘ts’,  Льохін  109. 

буфет  ‘buffet,  sideboard,  cupboard;  refreshment  room, 
bar’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  (since  1780)  ts,  Po.  bufet,  etc.  — 

Deriv.  буфетик,  буфетний,  -ик,  -иця.  —  Subst.  шафа 

на  посуд  і  харч,  приміщення,  де  продають  напої  та 
закуски,  Бойків  79. 

From  Fr.  buffet  ‘ts’,  АкСл.  1,  710,  Gamillscheg  157. 
буфо  see  буф. 

бух!  inter j.  imitating  the  sound  of  a  fall,  shot,  etc.  : 
bang !,  plump !,  bump !,  first  recorded  in  the  XIX  c.  —  BRu., 
Ru.  ts,  Cz.,  Po.  buck!  —  Deriv.  бухати,  -ання,  -ало,  вй- 
бух[нути] ,  вибухати,  бухнути,  -нення,  бухкати, 
бухкотіти,  - іння ,  бубусь!,  бубух !  бубухнути,  -нення; 
FN.  Бухало.  —  Syn.  бах!,  бе[ в ]х! ,  РССтоцький  3,  142- 
143. 

An  imitative  interj.  related  to  бах!,  бе[в ]x!,  q.  v. 
РССтоцький  1.  c. ;  Berneker  1,  97,  connects  it  with  Latv. 
bduks!  ‘bang!’,  MHG.  buc  ‘blow,  stroke’;  he  is  followed  by 
Преображенский  1,  56,  Slawski  1,  48,  a.  o. ;  according  to 
Machek,  it  is  a  deverbative  formation  based  on  *bukati  (cf. 
Ru.  букать  ‘to  blow,  thump’),  related  to  Latv.  baugdt  ‘to 
rivet,  blow’,  cf.  his  ED.  39  and  Jakobson  Word  7,  188  - 189. 

бухан  1.  also  бухон,  бохан,  Wd.  бохон;  бухонка  (По¬ 
лісся,  Лисенко  19)  ‘round  loaf  of  white  bread’,  MUk.  no 
одному  бохону  (1529),  бохоновь  чотири  (1570),  дванад- 
цет  бохонов-ь  (XVII  с.),  бохонец-ь  (1699),  три  бохенки 
(XVII  с.) ;  BRu.  бдхон.  Po.  bochen,  bochenek,  OCz.  bochnec, 
Cz.  Slk.  bochnik.  —  Deriv.  буханець,  буханка,  буханчик, 
бухйн[оч]ка,  бухоний;  Wd.  бохонець,  боханець,  бо- 


277 

хднчик;  FN.  Бухан.  —  Syn.  хлібина;  (маленька  хліби¬ 
на  :)  хлібчик,  хліб’ я,  хлібеня,  Багмет  29. 

From  Po.  bochen,  bochenek ,  ОРо.  bochniec,  the  ultimate 
source  being  MHG.  vochenze,  fochenz  ‘white  bread,  cake’ 
(<  Lat.  focada),  Berneker  1,  67,  Vasmer  RS.  3,  263, 
РССтоцький  Slavia  5,  14,  Bruckner  78,  Slawski  1,  38,  Ma¬ 
chek  37,  Richhardt  36,  a.  o. 

бухан  2.  ‘blow,  cuff,  tap’,  ModUk.  only.  —  Deriv.  буха¬ 
нець.  —  Syn.  стусан,  штовхан. 

From  бухати,  see  бух! 

бухгалтер,  Wd.  бу[х]гальтер  ‘bookkeeper,  accountant, 
auditor  (of  accounts)’  ModUk.;  BRu.,  Ru.  (since  1780)  ts, 
Po.  buchhalter,  etc.  —  Deriv.  бухгалтерка,  бухгалтерія, 
бухгалтерський,  -ство.  —  Subst.  книговод,  рахівник. 

From  ModHG.  Buchhalter  ‘ts’,  РССтоцький  4,  229. 

бухня  Wd.  ‘hut’,  ModUk.  only.  —  Deriv.  FN.  Бухня. 
—  Subst.  буда;  мала,  невйкінчена  хата,  Кузеля  53. 

Origin  obscure. 

бухт,  also  бухта,  arg.  бухтавка  (Горбач  0,  21),  ‘fritter, 
puff  (pastry)’,  ModUk.;  Po.  buchta,  Cz.,  Slk.  buchta,  Sin. 
buhta  ‘woman  with  a  fat  face’.  —  Deriv.  бухти[ 40 ] K.  — 
Subst.  пампух,  колам. 

From  бухтіти,  q.  v. 

бухта  1,  ‘bay,  bight,  creek,  cove’,  ModUk.;  BRu.,  Ru. 
(since  1789)  ts,  Po.  buchta,  etc.  —  Subst.  морська  невелич¬ 
ка  затока,  заточина,  Бойків  79;  заворот,  лахта,  Сте- 
панковський  19. 

From  ModHG.  Bucht  ‘bay’,  Korbut  PF.  4,  501,  РССтоць¬ 
кий  4,  262. 


278 


■>  бухта  2.  ‘coil,  flake’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  (since  1803) 

ts.  —  Subst.  вірьовка  складена  бунтами;  кбйло,  койли- 
на,  койлунок,  закрут,  Степанковський  45. 

From  Du.  bvgt  ‘ts’,  Ак.Сл.  1,  712. 
бухта  3.  see  бухт. 

бухтіти  ‘to  flame,  blaze;  to  roll  (of  a  drum)’,  ModUk., 
Ru.  бухнуть,  Du.  бухвам,  бухна,  Sin.  buhnuti  se,  Cz.  na- 
bouchati  se,  Slk.  buchtovat’.  —  Deriv.  бухтіння ;  бухт, 

q-  v.  —  Syn.  бубнявіти,  пухнути. 

PS.  *buxteti,  IE.  root  **bheu-  :  **bhou-  ‘to  swell,  blaze’, 
cf.  E.  to  bouse,  ModHG.  bausen,  MHG.  bus  ‘inflation,  swel¬ 
ling’,  OIc.  beysti,  Ic.  beysiun  ‘thick,  big’,  Berneker  1,  97  -  98, 
Kluge  22  -  23,  Pokorny  98  -  102,  a.  o. 

буц!  interj.  imitating  a  collision  of  two  objects  (heads)  : 
‘bang!’;  first  recorded  in  the  XX  c. ;  Cz.,  Slk.  buc!,  Po.  bqc! 

—  Deriv.  буцатися,  буц[ к ]amu,  -ання,  буцнути,  -нен- 
ня,  бубуцнути,  -нення,  баран-буц!  буцак,  буцик,  бу- 
цівка,  буцкатий,  буцматий,  буцьван,  буць[о ].  —  Syn. 
бац! 

An  о/р.  interj.,  РССтоцький  3,  143  -  144. 

буц  arch,  ‘nickname  of  a  Ukrainian  living  on  the  river 
Буг’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  (Михальчук,  cf.  Грінчен- 

ko  1,  118).  —  Subst.  житель  із  району  середнього  Бугу, 

Дзендзелівський  ЛБюлетень  6,  40. 

Based  on  the  name  of  Буг  like  бужанин,  perhaps  under 
the  influence  of  the  preceding  word  (буц! )  or  буц  ‘police¬ 
man’,  cf.  Горбач  0,  38. 

буцегарня,  Wd.  буцигарня  ‘jail;  coop,  guardhouse;  clink, 

clan’,  ModUk.  only.  —  Subst.  в’язниця,  тюрма;  ката- 
ланска,  темна,  холодна,  чдрна,  Багмет  29. 

According  to  Горбач,  0,  38,  it  comes  from  ModHG.  Butz 
‘policeman’  and  фурдиїарпя  ‘jail’,  see  s.  v. 


279 

буцентавр  ‘bucentaur,  fabulous  monster,  half  ox,  half 
man;  state  barge  of  Venice  in  the  time  of  the  doges’,  Mod¬ 
Uk.  —  Subst.  потвора  з  людськими,  воловими  й  кінськи¬ 
ми  членами;  галера  венецького  дожа,  Бойків  79-80. 

From  Gk.  bu-kentauros  ‘ts’  (through  Lat.). 

буцефал  ‘Bucephalus,  the  war  horse  of  Alexander  the 
Great;  (jocosely:)  any  horse’,  ModUk.  —  Subst.  назва  коня 

Олександра  Македонського ;  взагалі  —  неіжджалий, 
норовистий  кінь,  Бойків  80. 

From  Gk.  bu  -  kefalos  ‘ts’  (through  Lat.). 
буци  see  бутси, 
бу цівка  see  буц! 

буцім  ‘as  if,  as  through,  pretending’,  MUk.  буц-Ьмь 
(XVIII  c.),  буц-Ьм  (1736  Інтермедії  103);  BRu.  буцца,буц- 
цмм,  бьіццам.  —  Syn.  ніби,  неначе,  Тимченко  159. 

From  будь  -  сем[ у ]  ‘be  it  like  that’  with  Uk.  ікання 

(e>  i)  ;  BRu.  буцца  <  будь-се,  бьіццам  <  бмти-сему, 

while  буццим  seems  to  be  a  contamination  form  of  both. 

•  \  • 

буцкатий,  буцматий,  буцьван,  буцьо,  etc.  see  буц! 

буча  ‘uproar,  tumult,  brawl,  riot,  scuffle’,  MUk.  бучу 
Asg.  (XVIII  c.) ;  Ru.  ts,  Ви.  бучало  ‘waterfall’,  буча  ‘I 
murmur’,  SC.  buka  ‘roaring’  Sin.  bukati,  Cz.  boukati,  buceti, 
Slk.  bukat’,  bucat’,  Po.  buczec,  OPo.  buczny,  UpSo.  buczec. _ 

Deriv.  бучний,  бучність,  -но,  бучка.  —  Syn.  colloq.  та¬ 
рарам,  гармидер;  (рідше  :)  шарварок,  веремій  -гя,  со¬ 
домі  а],  ДеРкач  29- 

PS.  *bukja  :  *  bukati  ‘to  roar’,  IE.  root  **beu-  :bou-  o/p. 
for  hollow  sounds,  extended  by  -k-  formant;'  cf.  Skt.  bukkara- 
‘roaring  of  a  lion’,  Gk.  bytes  ‘roaring’,  Ir,  bochna  ‘  (roaring) 

sea’,  MHG.  puchen,  bochen,  E.  to  poke,  a.  o.,  Berneker  1 
98  -  99,  Pokorny  97  -  98.  . ,  * 


280 


281 


Бучач  GN.  Buchaeh,  since  1397  (УРЕ  2,  177);  BRu.,  Ru. 
ts,  Po.  Buczacz.  —  Deriv.  бучацький ;  FN.  Бучацький.  — 
Syn.  (argot:)  Бучпіль ,  Горбач  0,  21. 

From  a  FN.  *Бучак,  or  a  topographic  name  :  бук,  q-  v. ; 
the  derivation  from  FN.  Buczek,  suggested  by  Staszewski 
43,  is  not  quite  satisfactory  for  structural  reasons. 

бучйна,  бучок,  буччя,  etc.,  see  бук. 

бучмакй  Npl.  argot  ‘shoes’  (Горбач  0,  35  -  36),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  —  Deriv.  Бучма  (abbr.) .  —  Syn.  баш- 
макй,  subst.  черевики. 

From  Tk.  basmak  ‘sandal,  shoe’,  see  башмак. 


бучнйй  see  буча. 

буша  ‘cylindrical  barrel  (for  salting  fish)  ’,  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  —  Subst.  циліндричний  посуд  для  со¬ 
леним  риби. 

From  ModHG.  Biichse  ‘box,  case’. 


Буша  GN.  Busha  (city  in  Ukraine),  MUk.  Byuia,(XVII  c. 
ЕУ.  2,  201);  BRu.,  Ru.  ts,  Po.  Busza.  —  Deriv.  Б  ушанка, 

Бушанська. 

It  seems  to  be  an  orig.  name  of  the  river  connected  with 


бухати 

бушарда  ‘hammer,  mallet’,  first  recorded  in  the  XX  c.  — 

Subst.  молот. 

From  Fr.  boucharde  ‘ts’. 


see  бух! ,  Staszewski  46. 


бушдерево  f/e  instead  of  бузьдерево,  see  бузько. 

бушель  1.  dial,  ‘stork’  (Полісся,  Лисенко  19),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  —  Syn.  бузько. 

A  b/f .  from  бутля,  q-  v. 

бушель  2.  ‘bushel’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  (since  1836)  ts, 

Po.  buszel,  etc.  —  Subst.  міра  сипких  тіл,  35,  24  літра, 

Бойків  81. 


From  Е.  bushel  'ts',  the  ultimate  source  being  Ce.  *bosta 
‘a  grain  -  measure’,  Partridge  65. 

бушлат  ‘pea-jacket’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  ts.  —  Subst. 
двобортне  коротке  півпальто  моряків,  Льохін  109. 

From  ModHG.  Brustlatz,  Kiparsky  SEEJ.  9,  81. 

бушля  ‘female  stork;  heron’,  ModUk.;  Ru.  (from  Uk.) 
бушла  (Vasmer  1,  157).  —  Syn.  бузьчиха. 

From  бусель  :  *busUja  with  a  palatalized  s  >  S. 

бушмен  ‘bushman’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  (since  1836)  ts, 
Po.  Buszmwn ,  Buszmen.  —  Deriv.  бушметса,  -нський.  — 

Subst.  тубілець  південної  Африки. 

From  Du.  Bosjesmans  ‘ts’,  АкСл.  1,  714. 

бушприт  see  бугшприт. 

бушувати  ‘to  bluster,  storm;  to  rouse,  dig  up,  root’, 
ModUk.;  BRu.  бушаваць,  Ru-  бушевать  (since  1847),  Po. 
(from  Uk.)  buszowac.  —  Deriv.  бушування,  бушдвнш.  — 

Syn.  шуміти,  шаліти;  перевертати  з  коренем;  шу¬ 
кати. 

Contrary  to  Bruckner  50,  KZ.  46,  213,  no  kinship  of 
this  word  with  Lith.  burys  ‘pile’,  Latv.  burn  ‘crowd  of  people’ 
can  be  proven;  it  is  more  probably  connected  with  interj. 
бух!,  q-  v.;  cf.  Преображенский  1,  57,  Vasmer  1,  156,  Slaw- 
ski  1,  54. 

буя  [  в]  ]  ти,  буяк,  etc.  see  буй  1. 

Бчичь  name  of  the  river  Птич  in  Polissya  in  the  XV  c., 
cf.  Соболевский  Зтюдьі  169,  Топоров  -  Трубачев  18,  203. 

The  etymology  of  this  hydronym  proposed  by  Vasmer 
2,  458,  OSIP.  6, 47  :  *РзНсь  <  птйца  ‘bird’,  is  weak  in  view 
of  its  oldest  record  unnoticed  by  the  author ;  Птич  is  derived 
dissimilatively  from  Бчичь,  most  probably  through  the 


282 


283 


stages  :  *ВвНсь  (от  *Вьсісь )  >  *В&Шсь  (or  *  ВьНбь ) 
>  *Bticb  >  Pticby  the  ultimate  source  being  *b&c~(:  *Ььс-), 
the  same  root  as;  in  бджола  *bee\  see  s.  v. ;  while  this  ety¬ 
mology  is  not  to  fee  taken  as  being  conclusive  (at  the  present 
time),  it  is  derived  from  full  consideration  of  the  lingual 
data  and;,  therefore,  it  is  more  convincing  than  that  of 
Уа^щег,  or  the  derivation  from  Lith.  putytis  ‘young  bird' 
suggested  Ьу  Топоров  -  Трубачев  1.  c. 


•  V 


бчола  see  бджола. 

1  ■  •  ,  \  1  I  )  •  .  ' 

бювар  ‘blotter,  blotting  pad’,  ModUk. ;  BRu.  Ru.  (since 

1874)  ts,  —  T>eriv.  бюварний.  —  Subst.  папка  з  аркуша¬ 
ми  промокального  паперу. 

From  Fr.  buyard  ‘ts’,  Льохін  ПО,  АкСл.  1,  732,  Gamill- 
scheg  162. 

бюджет  ‘budget ;  household  accounts’,  ModUk. ;  BRu,. 
RuV  (sinbfe  І8&6)  ts,’  Po. budzet,  etc.  —  Deriv.  бюджетний, 
бюдоісетдвий.  —  Subst.  приблизне  обчислення  можли¬ 
вий  ЬбхддІ&  і  ШдШьків  (держави,  установи ,  підпри¬ 
ємства,  особи)  на  певний  час. 

From  Е.  budget  ‘ts’,  Орел  1,  151,  Льохін  110,  the  ulti¬ 
mate  source  being  Lat.  bulga  ‘little  (skin-)  bag’,  Skeat  77, 
Огіенко  PM.  1,  400  -  401. 


і  .  M 


бюлетень,  Wd.  бюлетин  ‘bulletin’,  ModUk.;  BRu.  бю¬ 
летень,  Ru.  бюллетень  (since  1803),  Po.  biuletyn,  etc.  — 

Subst.  коротке  повідомлення;  [не [періодичне  видання. 

Ф 

From  Fr.  bulletin  ‘ts’,  Льохін  ПО,  АкСл.  1,  733,  the  ulti- 

*  *  і  •  і 

tnate  source  being  It.  biiUetiiib,  Gamillscheg  158. 

'Mil  I  • 

1  , 

t  I  ♦ 

$ 

бюрґер,:  SoyUk.  бюргер  ‘burgher’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru. 

*  *  *  '  :  *  і  ^  і  •  T 

бюргер.  ^  Sub8*- ,  міщанин,  обиватель. 

From :  ModHG,,  .Burger  ‘ts’,  Льохін  110;  see  also  Wd, 


J 


бюрета  ‘burette,  a  graduated  glass  tube  for  delivering 
measured  quantities  of  liquid  or  for  measuring  the  liquid  or 
gas’,  ModUk ;  BRu.  бюрзтка,  Ru.  бюретка.  —  Deriv.  бю¬ 
ретка.  —  Subst.  скляна  трубка  із  скалею,  що  нею  від¬ 
мірюють  певну  кількість  плину  або  газу. 

From  Fr.  burette  ‘ts’,  Льохін  ПО. 

бюро  ‘office,  bureau’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  (since  1799) 
ts5  Po.  biuro;  etc.  —  Deriv.  бюрко,  бюрдвий;  see  also  бю¬ 
рократ.  —  Subst.  канцелярія-контдра ;  керівний  орган 
установи,  організацгі;  стіл  до  писання.  \ 

From  Fr.  bureau  ‘ts’,  Льохін  110,  Gamillscheg  159,  Огі- 
енко  PM.  1,  401  -  402. 

бюрократ  ‘bureaucrat’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  (since  1836) 
ts,  Po.  biurokrat,  etc.  —  Deriv.  бюрократизм,  бюрократ- 
тія,  -тка,  бюрократичний,  -ність,  бюрократизація. 
—  Subst.  сухий,  формальний  урядовець. 

From  Fr  bureaucrate  ‘ts’,  АкСл.  1,  735,  Gamillscheg  159. 

бюст  ‘bust’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  (since  1799)  ts,  Po. 
biust}  etc.  —  Subst.  погруддя;  верхня  частина  жіночого 
тіла,  груди,  Бойків  80. 

From  Fr.  buste  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  It.  busto, 
Gamillscheg  161;  according  to  РССтоцький  4,  224,  it  was 
borrowed  from  ModHG.  Buste  ‘ts’,  see  the  following  word. 

бюстгальтер  Wd.  ‘brassiere,  bras’,  first  recorded  in 
the  XX  c. ;  Po.  biusthalter.  —  Subst.  нагрудник. 

From  ModHG.  BiistenhaXter  ‘ts’,  РССтоцький  4,  224, 

б’ючка  ‘pulse,  artery’,  ModUk.  only.  —  Deriv.  буючиця. 

From  бити,  0-  v. 

б’язь  ‘a  cotton  material’,  MUk.  безю  Isg.  (XVII— XVII 
c.),  OES.  бязь,  безь;  BRu.,  Ru.  ts,  Po.  bezestan.  —  Deriv. 


284 


б’язевий.  —  Subst.  убілена  або  пофарбована  бавовняна 
тканина ,  Бойків  80. 

From  Аг.  Ьагг  ‘ts’  Lokotsch  23-24,  АкСл.  1,  736, 
perhaps  through  the  medium  of  Tk.  bdz,  Miklosich  415, 
Kopiu  Archiv.  9,  490,  Тимченко  81,  a.  o. 

б’ясть,  Gsg.  б’ястяЦб’ястю,  Wd.  ‘sailcloth’  (Подністро¬ 
в’я,  Дзендзелівський  ЛБюлетень  6,  40),  first  recorded  in  the 

XX  c.  —  Subst.  полотно ,  з  якого  шиють  парус,  вітриль¬ 
не  полотно,  гребінниця,  Степанковський  173. 

Perhaps  f/e.  from  б’язь  under  the  influence  of  повсть ; 
see  the  preceding  word. 


В 

В,  в  —  the  third  letter  of  the  Uk.  alphabet,  MUk.  and 
OES.  name  в^дЬ  from  OCS.  vede  ‘I  know’ ;  numerical  value 

—  2,  with  a  preceding  sign  %  =  2000. 

в  conj.  (generally  used  after  or  between  vowels,  other¬ 
wise  interchanging  with  y)  with  Gen.  ‘at,  in  possession  of' ; 
with  Acc.  (here  also  arch,  bo)  ‘[in]to,  for,  at,  on’;  with  Loc. 
(here  also  ув[і],  вві,  Wd.  ві,  arch,  во)  ‘in,  at’,  MUk.  в,  вт>, 
у,  OUk.,  OES.  вт>,  y;  BRu.  y,  y.  Ru.  в,  во,  y,  OCS.  vs,  u,  Bu., 
Ma.  в,  у;  SC.  u,  Sin.,  Cz.  v,  u,  Slk.  v,  vo,  u,  Po.  w,  we,  u,  etc. 

—  Deriv. :  Frequently  used  as  a  prefix,  e.  g.  вкрай  :  украй 
(:край),  вранігиній  :  уранішній  (:  ранішній),  вдеся¬ 
теро  :  удесятеро  (‘.десятеро),  вмерти  :  умерти 
(:  мерти),  внести  :  унести  (:  нести),  ввійти  :  увій¬ 
ти  (:йти),  вранці  :  уранці  (:рано),  вдома  :  удома 
(:  дім),  вповні  :  уповні  (:  повний),  впоперек  :  упопе¬ 
рек  (:  поперек),  враз  :  ураз  (:  раз),  etc. 

Uk.  в  ||  у  continues  two  different  PS.  prepositions  :  *vs 
( *vsn -)  and  *u  as  a  result  of  the  typical  Uk.  interchange  of 
в  and  у  depending  on  the  preceding  vowel  or  consonant  re¬ 
spectively,  cf.  Сімович  62-64,  Синявський  22-23,  Рудниць- 
кий  On  UVAN.  1,  32-40,  a.  o. ;  this  phenomenon  can  be  traced 
as  far  back  as  the  XI — XII  cc.,  Кримський  1,  110-111. 

PS.  *vs,  vsn-  together  with  *g-  (e.  g.  OCS.  gdolb 
‘valley’)  and  *on-  (e.  g.  OCS.  onusta  ‘sandal’)  reflect  IE. 
**n  :  **en  :  **on  ‘in’,  cf.  Lith.  dial.  in[t],  OPr.  en  ‘in’,  Gk. 
en,  Alb.  inj  ‘till’,  Lat.  in,  Goth,  in,  E.  in,  etc.,  Vondr&k  1, 
146  - 147,  2,  316  -  317,  Kluge  157,  Trautmann  69,  Pokorny 
311  -  312,  a.  o. ;  on  the  other  hand  PS.  *u  continues  IE. 


285 


286 


287 


**сш  :  **ои  ‘away,  down’,  cf.  Lith.,  Latv.,  OPr.  au-  ‘away’, 
Skt.  dva  ‘down [ward]’,  Lat.  au-  in  aufero,  aufugio,  etc., 
Trautmann  16  - 17,  Walde  -  Hofmann  1,  79,  Pokorny  72  -  73, 
(extensively  :)  Колодяжний  43-59. 

в-  prefix,  see  the  preceding  entry. 

в.  abbr.  of  вік,  q.  v. 

в . . .  as  a  prothetic  element  is  found  in  such  words  as 

вогонь  ( :dial.  огонь,  огень) ,  вона  ( :*ona),  вулиця  ( :y ли¬ 
ця)  ,  вуж  ( •  GN.  Уж) ,  вус  ( :  FN.  Білоус),  він  ( :  *опз), 
від  (:од),  вітця  Gsg.  (:  пан  -отця),  etc.,  cf.  Сімович 
54  -  55,  72;  in  dialects,  especially  in  Wd.,  it  is  widely  dif¬ 
fused,  cf.  ибки  ||  wdku  ||  voku,  uorka,  wuves,  vdhiruk,  wa- 
kddia  (=  акація) ,  Пшеп’юрська  30;  this  is  also  typical 
for  dial,  forms  of  names  Bocun  (:  бсип,  Сімович  72),  By- 
стя  (Устя,  Грінченко  4,  550),  Вдльїа,  Вдльдзя  (orally 
from  Ольга  Войценко),  а.  о.;  in  some  instances  в  .  .  .  cor_ 
responds  to  initial  % . . .  or  й  . . .  ;  воробець  :  горобець,  ву¬ 
лиця  :  гулиця  (Куліш),  Восип  :  Йосип  (:  бет,  Сімович 
72);  further  details  belong  to  grammars  and  special  works, 
cf.  Зілинський  1,  108  -  109,  Шило  Пит.  слов.  мовозн.  2,  229  - 
248,  Закревська  ДослМат.  4,  66-72,  Kiparsky  3, 146-147,  а.  о. 

Ваал  ‘Baal  (any  of  numerous  Semitic  deities)’,  MUk. 
Вааль  :  балвань,  албо  пануючій,  або  подаваюч'ій,  або 
бдрт>жаваючїй  (1627  Беринда);  BRu.,  Ru.  ts,  Ро.  Baal,  etc. 

—  Syn.  бог  сонця,  що  йому  приносили  й  людські  жер¬ 
тви;  символ  гонитви  за  матеріяльними  ддбрами, 
Бойків  80. 

From  Heb.  Ba’al  meaning  ‘God’,  through  the  medium  of 
Gk.  Vadl,  Partridge  35,  Shipley  45,  АкСл.  2,  19. 

ва-банк  ‘(to  stake)  everything;  (stake)  one’s  all’,  Mpd- 
Uk. ;  BRu.,  Ru.  (since  1874)  ts.  —  Subst.  всі  грдгиі  на  кар¬ 
ту;  ( переносно :)  великий  риск,  одчайдушність. 

From  Fr.  va  banque  ‘ts’,  Льохін  ПО,  АкСл.  2,  19. 


вабити,  ваблю,  вабиш,  ‘to  lure,  entice,  attract,  allure, 
fascinate;  to  decoy’,  MUk.,  OES.  вабити;  BRu.  вабіць,  Ru. 
вабить,  vabiti  (Supr.)  ‘to  oppress’,  Sin.,  SC.,  Cz.  vdbiti, 
Slk.  vabit’,  LoSo.  vabis’.  —  Deriv.  [ з-,  no-,  при-]ваба,  ea- 
бець,  вабик,  вабило,  вабіння,  вабкий,  вабливий,  -вість, 
вабний,  [з-,  при-] вабитися ;  MUk.  вабг  (XVI — XVII 
с.) ;  GN.  Вабля.  —  Syn.  манити,  надити,  за-,  приманю¬ 
вати,  принаджувати,  Багмет  29;  (сильніше  :)  тягти, 
Деркач  29. 

PS.  *  vabiti  ‘to  lure’,  IE  root  **udb-  ‘to  call,  shout;  to 
lament’,  evidenced  in  Goth,  wopjan  ‘to  cry  out’,  OHG.  wuofan 
‘to  lament,  weep’,  AS.  wepan,  E.  weep,  а.  о.,  Преображен- 
ский  1,  61,  Trautmann  336-337,  Skeat  706,  Pokorny  1109, 

a.  o. 

s 

вав!  see  the  following  word. 

вава!  interj.  expressing  pain  :  ‘wo[e] !’ ;  вава  (children’s 
language)  ‘pain’,  ModUk.;  Ru.  вава  (Vasmer  1,  161).  — 
Deriv.  вав[оч]ка,  вавонька,  вавкати,  -ання;  Wd.  ваво- 
рити.  —  Syn.  буба;  біль. 

As  in  the  case  of  Latv.  vai,  Lat.  vae,  Goth,  wai,  E.  wo[e], 
etc.,  Uk.  вава  is  to  be  regarded  as  an  instinctive  formation 
of  interj ectional  provenance,  cf.  вав!  interj.,  РССтоць- 
кий  3,  147,  Преображенский  1,  61,  Trautmann  338,  Kluge 
387,  Skeat  720,  Pokorny  1110  -  1111. 

вав-вур!  interj.  imitating  the  sound  of  a  dove,  ModUk. 
only. 

1 

A  compound  interj.,  see  the  preceding  word  and  eyp! 

РССтоцький  3,  147.  ’ 

Вавилон  GN.  ‘Babylon’,  MUk.  вавилончикове  (XVII 
c.),  вавилонскій  (XVIII);  BRu.  Вавілон,  Ru.  Вави¬ 
лон,  OCS.  Vavilons,  Po.  Babilon.  —  Deriv.  Вавилднія,  ear 
вилднець,  -нка,  - нський ,  MUk.  вавилоняне  (XVIII  c.). 


288 


From  Gk.  Vavildn,  the  ultimate  source  being  Se.  Bab  - 
Uu  ‘gate  of  God’,  Staszewski  22,  Altbauer  AUA,  8,  118. 

вавцір,  вавчар  ‘a  pet  name  for  a  cat’,  ModUk. 

Based  on  inter j.  вав!  and  цір! ,  see  s.  vv. ;  вавчар  seems 
to  be  influenced  f/e.  by  вівчар  ‘shepherd’. 

вага  ‘weight;  gravity,  ponderosity,  load;  importance, 
influence,  authority;  weighing-machine;  balance,  scales’, 
MUk.  вагу  Asg.  (1499),  таланті.,  вага  важачая  (1596  Зиза- 
ній),  вагою  Isg.  (XVII  с.),  вагь  Gpl.  (XVIII  с. ) ,  OES.  вага 
‘pondus’  (since  the  XIV  с.),  BRu.  вага,  Ru.  dial,  вага,  Ви. 
важа  ‘to  be  important’,  SC.,  Sin.  vaga,  Cz.,  Slk.  vdha,  Po., 
LoSo.  waga,  UpSo.  waha.  —  Deriv.  ваги,  вагом,  вагівниця, 
важниця,  вагар[ка],  вагомий,  -мість,  важити[ся], 
важчий,  -чість,  важення,  важіль  [ний] ) ,  важкий,  важ¬ 
кість,  -ко,  важкуватий,  -тість,  важливий,  -вість, 
важний,  -ність,  важенний,  -ність,  важнющий,  -щість, 
важучий,  -чість,  важчезний,  -ність;  вагати[ся],  ва¬ 
гання,  вагота,  вагітна,  -ність,  -піти,  ваготіти,  -іння, 

etc.;  several  prefixed  words  with  abstract  meaning  :  від-, 

од-  вага,  від-,  од-  важний,  -ність,  від-,  на-,  од -  важи¬ 
тися,  повага,  поважати,  -ання,  поважний,  -ність, 
[с]поважнгти,  [не]розвага,  [не] розважний,  -ність, 
розважити,  -жувати,  розважати,  -ання,  увага,  ува¬ 
жати,  вважати,  -ання;  уважний,  -ність,  уважливий, 
-вість,  etc.;  compounds  :  рівновага,  [з]рівноважити, 

-ження,  рівноважний,  -ність,  важко-атлет,  -ван¬ 
тажний,  -дум,  etc.;  MUk.  важити  [ся]  (XVI— XVIII  с.), 
ваговоє  (XVII — XVIII  с. ) ,  вагенмейстра  Gsg.  (XVIII  с.), 
з  важни  (1727),  OES.  важньїй,  важность  (1388);  GN. 
Вага,  Важиця  (Кат.  річок  159).  —  Syn.  (прилад:)  без¬ 
мін,  терези,  (менші  розміром:)  шальки;  (переносно:) 
вантаж,  тягар;  значення,  Деркач  28. 

A  common  SI.  borrowing  from  OHG.  wdga  ‘balance, 
weighing  -  machine’  (allied  to  ModHG.  wagen,  wiegen) ;  Cz. 


289 


and  Slk.  forms  indicate  XI — XII  c.  as  terminus  ante  quem 
of  the  borrowing ;  for  ES.  the  Po.  mediation  is  generally  as¬ 
sumed,  cf.  Miklosich  374,  Преображенский  1,  61  -  62,  Korbut 
PF.  4,  434,  Bruckner  598  -  599,  Шелудько  1,  24,  Machek  553, 
Георгиев  112,  Richhardt  109  (:„вага”  falsely  for  вага  fol¬ 
lowing  Vasmer  1, 162),  (extensively:)  Kiparsky  1,  267-268; 
according  to  РССтоцький  4,  123,  the  word  came  to  Uk. 
directly  from  OHG. 

ваган,  mostly  Npl.  ваганй  ‘any  of  various  receptacles, 
esp.,  a  long  shallow  vessel,  as  for  water  or  fodder;  trough’, 
MUk.  ваганки  Npl.  (XVIII  c.) ;  Ru.,  Ви.  ваган,  SC.  vagan. 
Sin.  vagan,  vagdna,  Cz.,  Slk.  vahan.  —  Deriv.  ваганки.  — ■ 
Subst.  корито  на  страву,  Тимченко  175. 

The  attempts  to  explain  the  word  etymologically  have 
not  yet  been  successful,  cf.  Machek  553,  Vasmer  1,  162-163, 
а.  о. ;  Тимченко,  1.  c.,  assumes  MGk.  vahdni  as  the  source; 
however,  according  to  Георгиев  111,  the  Gk.  word  comes 
from  SI.;  Slk.  havan  and  Ви.  гавана  suggest  a  metathetic 
deformation  of  It.  gavagno  ‘basket’  ( <  Lat.  cavus  ‘hollow, 
concave’)  ;  cf.  also  Cioranescu  356. 

вагання,  вагатися  see  вага. 

вагаш  see  ваґаш. 

вагера  MUk.  see  веґеря. 

Вагилевич  FN.  Vahylevych,  ModUk.;  Po.  Wagilewich. 
—  Subst.  Далибор  (pseudonym). 

Derived  from  *Вагйль  (or  *Вагйло),  the  same  root 
as  in  вага,  <!•  v. 

вагітна  see  вага. 

вагнелийи  Wd.  see  євангеліє. 

вагон,  Wd.  вагон  ‘wagon ;  carriage,  coach,  car’,  Mod  Uk. ; 
BRu.,  Ru.,  Bu.  ts,  Po.  wagon,  etc.  —  Deriv.  вагоиетГкІа 


290 


291 


вагонний;  compounds:  вагоно-будівельний,  -вод,  -ре¬ 
монтний,  etc.  —  Subst.  залізнйчий  або  трамвайний  віз, 
Бойків  80. 

From  ModHG.  Waggon  ‘ts’,  РССтоцький  4,  212;  the  ul¬ 
timate  source  is  E.  wagon,  Kirkconnell  12. 

ваґабунд,  Wd.  ваґабунда  ‘vagabond,  one  moving  about 
without  settled  habitation’,  ModUk. ;  Po.  wagabunda.  — 
Subst.  волоцюга,  волокйта,  Кузеля  53. 

From  ModHG.  Vagabund  ‘ts’,  the  ultimate  source  being 
Lat.  vagabundus  ‘(one)  strolling  about’  ( :vagari  ‘to 
wander’),  Skeat  683. 

ваґант  ‘wandering  medieval  poet;  minstrel’,  ModUk.; 

Po.  wagant.  —  Subst.  середневічний  мандрівний  поет, 
актор,  студент,  Кузеля  53. 

From  ModHG.  Vagant  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Lat. 
vagans,  -ntis  ‘wandering,  strolling’ ;  see  the  preceding  word. 

ваґаш  ‘pathway  in  the  mountains’ ;  He.  ‘forest  to  be  cut 
down’  (Гуц.  51),  ModUk.  —  Subst.  дорога  лкдю  ходять 
вівці  на  полонину ;  ліс  призначений  на  зруб. 

From  Hg.  vagds  ‘cutting  down,  felling  (of  wood)’,  Гуц. 
51;  according  to  Шелудько  2,  128,  the  word  came  to  Wd. 
through  the  medium  of  Rm.  vaga§  ‘ts’;  cf.  also  Cioranescu 
316. 

ваґенбурґ  Wd.  ‘barricade  made  by  chariots’,  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Занкович  1,  247).  —  Subst.  барикада 

возів. 

From  ModHG.  Wagenburg  ‘ts’,  РССтоцький  4,  262. 
ваґіна  ‘vagina’,  ModUk. ;  Ru.  вагина,  Po.  wagina,  etc.  — 

Deriv.  ваїінальний,  ваїінїзм,  -im.  —  Subst.  піхва,  цівко¬ 
вий  провід  до  матиці. 

From  Lat.  vagina  ‘ts’. 


вйґов  MUk.  (SoCp.),  also  ваґув  ‘cattle  for  slaughter’ 
(XVI— XVIII  c.  Дзже  StSl.  7,  161).  —  Subst.  худоба  m 

заріз. 

From  Hg.  vagd  ‘ts’,  Дзже  1.  c. 
вагон  Wd.  see  вагон. 

вагранка,  SovUk.  вагранка  ‘cupola,  cupola  furnace’, 
ModUk.;  BRu.,  Ru.  вагранка  (since  1837).  —  Deriv.  ea- 
їранковий,  ваїранник,  -иця,  ваїраночний.  —  Subst. 
(низька,  шахтова)  піч  для  витоплювання  чавуну. 

According  to  Г оряев  37,  it  comes  from  GN.  Wagrain  in 
Austria  (Salzburg) ;  there  is  little  likelihood  of  its  being 
a  Gk.  borrowing,  as  originally  assumed  by  Vasmer,  cf.  his 
ED.  1,  163. 

ваґугід  SoCp.  ‘slaughterhouse’  (Ужгород,  Наконечна  — 
Рудницький  98),  first  recorded  in  1940.  —  Subst.  різня • 

From  Hg.  vdgd  ‘cattle  to  be  slaughtered’  and  hid  ‘bridge’. 

вада  1.  ‘defect,  shortcoming,  blemish,  fault,  demerit’, 
MUk.  вада  ‘ts’  and:  ‘slander,  calumny;  gossip’  (XV — XVIII 
c.),  OES.  вада  ‘rixa,  ligitium;  error;  calumnia’;  BRu.  ts, 
Ru.  вада  ‘quarrel;  calumny;  defect’  (Vasmer  1,  163),  OCS. 
vaditi  ‘to  accuse’,  ssvada  ‘quarrel’,  obaditi  ‘to  slander’,  Bu. 
свада ,  Sin.  vaditi,  Cz.  vdda,  Slk.  vaditi,  Po.  wada,  wadzic[siq]. 

—  Deriv.  вадкіш,  з[а]вад[к]а,  [з] вадливий,  -вість,  ва- 
дити[ся],  заваджати,  ваджу ватися;  GN.  Завад [к] а, 
Завадів[ ка ].  Завадинці ;  FN.  Завадовський,  Заводський. 

—  Syn.  г андж,  SovUk.  гандж ;  дефект;  (в  праці,  органі- 
зацгі  роббти,  тощо: )  порок,  Деркач  29 

PS.  *vada  ‘ts’,  IE.  root  **uad-  evidenced  in  Lith.  vadinti 
‘to  call,  name,  invite’,  Skt.  vadu-  ‘utterance,  sentence;  dis¬ 
pute’,  Gk.  audi  ‘tone,  voice’,  OHG.  farwdzan  ‘to  curse’,  a.  o., 
Trautmann  337,  Bruckner  598,  Георгиев  112;  others  connect 
it  with  Lith.  vaduoti,  Latv.  vadudt  ‘to  pawn,  put  in  pledge’, 


292 


293 


Lat.  vas,  vadis  ‘bail’,  Goth,  wadi  ‘pledge,  security’,  etc.,  ГІре- 
ображенский  1,  62;  inconvincible,  cf.  also  Варбот  Зт.  213-216. 

вада  2.  dial,  ‘ditch,  channel ;  gutter’  (Нижнє  Подністро¬ 
в’я,  Дзендзелівський  ЛБюлетень  6,  40),  first  recorded  in  the 

XX  c. ;  Bu.  ts,  SC.  vada.  —  Subst.  рівчак  для  води  на  по¬ 
ливних  городах,  Дзендзелівський  1.  с. 

From  Rm.  vad  ‘ford ;  port,  haven,  harbour’,  the  ultimate 
source  being  Lat.  vadum,  Pugkariu  173;  cf.  also  Геор- 
гиев  111. 

вадас  SoCp.  ‘hunter’  (Гнатюк  E36.  4,  236;  ЗО,  336), 
MUk.  вадас  (XVI— XVIII  c.  Дзже  StSl.  7,  161).  —  Deriv. 

вадаска,  вадасити,  MUk.  вадасовати.  —  Subst.  ловець, 
стрілець. 

From  Hg.  vadasz  ‘ts’,  Гнатюк  1.  c.,  Дзже  1.  c. 

вадемекум  ‘guide,  reference  book’,  ModUk. ;  Ru.  (since 
1837)  ts,  Po.  vademecum,  etc.  —  Subst.  довідник,  довідко¬ 
ва  книжка  (переважно  для  мандрівників) ,  Бойків  81. 

From  LLat.  vade  тесит  (XVI  с.)  ‘go  with  me’,  Бойків 
499,  АСл.  2,  22. 

Вадйм  PN.  Vadym,  OES.  Вадимо  (Miklosich  Bildung 
39)  ;  Ru.  Вадим.  —  Syn.  pseudonym  of  Пассек  (Тулуб  228). 

According  to  Соболевский,  ЖСт.  1893,  4,  445,  it  is  an 
abbr.  of  *Va dimirs  :  *vaditi,  see  вада  1;  cf.  also  Miklosich 
1.  c. 

вадро  Wd.  (Федькович)  ‘pail’,  first  recorded  in  the 
XIX  c.  —  Subst.  відро. 

The  word  seems  to  be  a  phonetic  variation  of  Wd.  ведро, 
cf.  such  Wd.  innovations  as  paraxuditi.  (=nepeXodumu) , 
dvari  (=двері ) ,  P  агату  sV  (=Перемйшль) ,  etc.,  Зілин- 
ський  24;  there  is  no  reason  for  its  deduction  from  Rm. 
vadra  suggested  by  Шелудько  2,  128. 


вадь  Wd.  ‘now;  at  last’  (Желеховський  1,  53),  SoCp. 
also  вать  ‘or’  (Гнатюк  E36.  4,  236),  MUk.  вадь  (XVI — 
XVIII  c.  Дзже  StSl.  7,  161).  —  Subst.  або,  Гнатюк,  1.  c. 

From  Hg.  vagy  ‘or’,  Дзже  1.  c. 

важити,  важіль,  важкий,  важливий,  важний  etc.  see 
вага;  here  also  важнешний  ‘festive’  (Полісся,  Лисенко  20). 

важоха  dial,  ‘pot-ladle’  (Полісся:  Колеховичі,  Лесів  JP. 
38,  368),  first  recorded  in  the  XX  c.  —  Subst.  eapexa,  see 
вар. 

From  Po.  warzocha  ‘ts’,  Лесів  1.  c. 

ваза  ‘vase;  bowl’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  (since  1803),  Bu. 
ts,  Po.  waza,  etc.  —  Deriv.  вазовий,  вазо-дилятатор ,  - мо¬ 
тор.  —  Subst.  скляна,  глиняна  або  металева  посудина 
на  овочі,  квіти,  тощо,  Бойків  81. 

From  ModHG.  Vase  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Lat. 
- vas ,  vasum,  Bruckner  604. 

вазелін,  Wd.  вазеліна  ‘vaseline,  petrolatum’,  ModUk.; 
BRu.  ts,  Ru.  вазелйн  (since  1891),  Po.  wazelina,  etc.  — 
Deriv.  вазеліновий.  —  Subst.  жовтувато-біла  маса,  що 
гі  добувають  із  нафти,  Бойків  81. 

From  Fr.  vaseline  ‘ts’;  in  Wd.  вазеліна  Po.  mediation 
is  evident. 

вазон  ‘flower  pot’,  ModUk.;  Po.  wazon[ek],  —  Deriv. 

вазон[оч ] ok.  ваздн[ к ]овий.  —  Subst.  горщик  на  квітки, 
Бойків  81. 

From  It.  vaso  da  fiori,  vazina  ‘ts’,  Bruckner  604. 

вай!  see  вайкати. 

вайда  1.  Wd.  ‘leader  of  a  group  of  carollers’,  first  re¬ 
corded  in  the  XIX  c.  —  Deriv.  FN.  Вайда ;  GN.  Вайдич.  — 
Subst.  провідник  колядників. 


I 


294 


295 


From  Hg.  vajda  ‘voyvode,  provincial  administrator,  pa¬ 
latine’. 

вайда  2.  ‘Isatis  tinctorial.  :  woad,  pastel’,  first  recorded: 

in  the  XIX  c. ;  BRu.,  Ru.  ts.  —  Subst.  синйльник,  синяч- 
ник,  ypem,  Makowiecki  192. 

From  ModHG.  Waid  ‘ts’,  Miklosich  377. 

вайкати  ‘to  lament,  wail’,  ModUk.  —  Deriv.  Wd.  ай- 

вайкати;  вайкіт,  вайкітня.  —  Syn.  айкати,  скаржи¬ 
тися,  жалібно  кричати,  нарікати. 

The  word  is  of  inter j.  provenance,  the  basis  being  вай! 
‘hey !,  oh !’  still  known  to  Buk.  dialects ;  the  ultimate  source 
is  Rm.  vai!  <  Lat.  vae!,  Дощівник  PM.  2,  354;  others  derive 
it  from  labio-velarized  ай!  (>вай!) ,  РССтоцький  3,  147. 

вайло!  interj.  Wd.  ‘alas!  alack!  oh!  woe!’  (Желеховський. 

1,  54),  first  recorded  in  the  XIX  c.  —  Syn.  ой!,  йой! ,  лихо!, 
Дощівник  PM.  2,  354. 

From  Rm.  aoleol,  aoleul  ‘ts’,  Janow  SymbRozwadowski 

2,  275,  Vincenz  14;  cf.  also  Cioraneseu  882. 

вайло  ‘sluggard,  drone,  clumsy  person’,  ModUk.  only.  — 

Deriv.  вайлуватий,  вайлюга,  -юка.  —  Subst.  незарадна, 
неповоротна  людина. 

From  interj.  вайло!  repeated  by  helpless,  clumsy  people 
instead  of  acting  and  working  productively ;  for  the  ultimate 
source  see  the  preceding  word. 

вайнять  dial,  ‘to  express  one’s  dissatisfaction’  (Полісся,. 
Лисенко  20),  first  recorded  in  the  XX  c.  —  Subst.  вислов¬ 
лювати  незадоволення,  Лисенко  1.  c. 

The  word  seems  to  be  based  on  вай!  like  вайкати,  q.  v. 

вайха  Wd.  ‘switch’  (Стрий),  first  recorded  in  the  XX  c.. 
—  Subst.  залізнйча  стрілка. 

From  ModHG.  Weiche,  РССтоцький  4,  212. 


вайцак,  вайчяк  SoCp.  ‘stallion’,  (Гнатюк  ЕЗб.  4,  236, 
ЗО,  336),  first  recorded  in  the  XIX  c. ;  Slk.  vajciak.  —  Subst. 

жеребець,  некастрований  кінь-пліднйк ;  dial,  вірь,  ві- 
ряк,  оїерь,  чйвдарь,  гуряк,  Дзендзелівський  89  (here 

accent  is  false :  вайчяк ) . 

From  Slk.  vajciak  ‘ts’,  Гнатюк  ЕЗб.  ЗО,  336. 

вакансія]  ‘vacancy  (of  post,  position)’,  MUk.  вакансь, 
в-ь  ваканции  (XVIII  c.) ;  BRu.  вакансія,  Ru.  вакансия, 
MRu.  ваканция  (1703).  —  Deriv.  вакансувати ;  here  also 
ваканцювати,  ваканцьдвий;  dial,  вакан,  ваканец[ ь ] , 
ваканцюват[ь ]  (Полісся,  Лисенко  20).  —  Subst.  вільне 
місце,  посада  в  установі,  Бойків  81;  MUk.  (also:)  пенсія 
(XVIII  с.),  Тимченко  179. 

From  Fr.  vacance  ‘ts’,  Тимченко  1.  c.,  Gamillscheg  876; 
see  also  вакувати. 

вакантний  ‘vacant’,  ModUk. ;  BRu.  вакантни,  Ru.  ва¬ 
кантний,  Po.  wakujqcy,  etc.  —  Deriv.  вакантність.  — 
Subst.  вільний,  незайнятий;  (про  землю:)  необрдбле- 
ний;  (про  людей:)  гулящий,  Бойків  81. 

From  Fr.  vacant  or  ModHG.  vakant  ‘ts’,  Преображен- 
ский  1,  63;  the  ultimate  source  is  Lat.  vacans,  -ntis  ( ivacdre 
‘to  be  empty,  free’),  see  вакації. 

вакар  dial,  ‘cowherd’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  — 

Deriv.  вакарка;  FN.  Вакар[ів],  Вакарюк,  Вакаренко.  — 
Subst.  коров’яр,  корівник  (пастух  худоби) ,  Бойків  81. 

From  Rm.  vacar  ‘ts’,  Шелюдько  2,  128,  Pugcariu  173, 
Vincenz  9. 

вакарат  adv.  dial,  ‘just  as’  (Полісся,  Лисенко  20),  first 
recorded  in  the  XX  c.  —  Subst.  якраз,  Лисенко  1.  c. 

From  *акурат,  see  акуратний. 

вакації  Npl.,  Wd.  also  вакація  ‘vacation’,  MUk.  вака- 
Щ-Ьйники  Npl.  (XVIII  c.).  —  Ru.  вакации  (since  1799),  Po. 


296 


297 


wakacje,  etc.  —  Deriv.  вакаційний,  -ик,  -иця,  вакаціюва- 
ти,  -ання.  —  Subst.  час  вільний  від  зайнять,  науки, 
тощо;  SovUk.  канікули. 

From.  Lat.  vacatio  ‘leisure’  ( :vacdre  ‘to  be  empty,  free’),. 
Skeat  682,  perhaps  through  Po.  wakacje,  АкСл.  2,  27. 

вакно  see  вікно. 

вакса  ‘blacking,  shoe-polish’,  first  recorded  in  the  XIX  c. ; 
BRu.,  Ru.  (since  1762),  Bu.  ts.  —  Deriv.  ваксувати.  — 
Subst.  мастило  до  чобіт,  черевиків,  підлоги,  тощо. 

From  ModHG.  Wachs  ‘ts’,  РССтоцький  4,  216. 

вакув&ти  ‘to  be  vacant  (unfilled,  unoccupied) ;  to  lie 
uncultivated  (of  a  field)  ;  to  be  idle’,  MUk.  ваковати  (XVI — 
XVIII  c.),  ваковатися  (XVIII  c.)  ;  Po.  wakowad.  —  Subst. 

бути  незайнятим,  вільним,  що  спорожнює  один  і  не 
займає  другий;  (про  речі:)  не  вживатися,  бути  без 
ужитку;  (про  поле:)  не  оброблятися;  (про  роботу:) 
не  робитися,  спинитися;  (про  час:)  гаяти ,  марну  ва¬ 
ти,  Тимченко  180;  гуляти,  порожнювати,  Бойків  81. 

From  Lat.  vacdre  ‘to  be  empty,  free’,  Тимченко  1.  c. 

Вакула  PN.  Bucolus,  MUk.  Вакоульї  Gsg.  (1484  Пом’я- 
ник),  Вукол-ь:  Волопась  (1627  Беринда),  BRu.,  Ru.  Вукол. 

—  Deriv.  Вакулик;  FN.  Вакула,  -ленко,  Вакулдвський. 

From  Gk.  PN.  Vukolos  ('.vukolos  ‘herdsman’), 
вакуоля  ‘vacuole’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  ts.  and  вакуоль. 

—  Subst.  порожпявка  в  протоплазмі  рослйннбі  кліти¬ 
ни;  пухирець  наповнений  водянистим  течивом,  Бой¬ 
ків  81. 

From  Lat.  vacuola  ‘ts’,  АкСл.  2,  28. 

вакуум  ‘vacuum;  void’,  AmUk.  ‘vacuum  cleaner’,  Mod¬ 
Uk.;  BRu.,  Ru.,  Bu.  ts.  —  Deriv.  вакуумний  (Подвезько 


1,  711).  —  Subst.  порожня,  безповітряний  простір, 
Бойків  81;  AmUk.  пиловсйс,  пилосос. 

From  Lat.  vacuum  ‘ts’,  АкСл.  2,  28. 

s 

вакханалія,  also  вакханалії  Npl.  ‘bacchanalia;  orgy,  bac¬ 
chanal’,  ModUk.;  BRu.  ts,  Ru.  вакханалия,  -лии  (since 
1704),  Po.  bachanalia,  etc.  —  Deriv.  вакханальний, 

-льський.  —  Subst.  оргія  на  честь  Вакха  в  давніх  гре¬ 
ків  і  римлян;  оргія,  гульня,  дика  розгульна  пиятика. 

From  Lat.  bacchanalia,  secondarily  changed  to  вакха¬ 
налія  under  the  influence  of  the  name  Вакх  (<Gk.  Vdkxos) 
from  which  the  word  derives ;  other  derivatives :  вакханка, 
вакхїд,  вакхічний,  cf.  АкСл.  2,  27-28,  Walde-Hofmann  1, 
91-92,  Huttl-Worth  AUA.  8,  79-80. 

вакцйна  ‘vaccine’,  ModUk.;  BRu.  вакцьгна,  Ru-  (since 
1863)  вакцина.  Po.  wakcyna,  etc.  —  Deriv.  вакцинація, 
вакциновий,  -йнний,  вакцинувати.  Subst.  гнійне 
твориво  кордв’ячбі  віспи,  прйщіп;  запобіжний  засіб 
проти  захворгнь  (дифтерит,  сказ,  тиф,  тощо). 

From  Lat.  vaccina  ‘коров’яча’  ( :vacca  ‘корова’),  Льо- 
хін  111,  АкСл.  2,  29. 

вал  1.  ‘wave;  cylinder,  roller’,  MUk.  валовг>  Gpl.  (1607), 
вальї  Npl.  (XVII  c.),  валом  Isg.  (XVII  c.)  ;  OES.  валт> 
‘unda’ ;  BRu.,  Ru.,  Bu.  ts,  SC.  val,  Sin.  val,  Cz.  vdl,  Po.  wal.  — 

Deriv.  навала,  об-,  провал  [ля],  валити  [ся],  валило, 
валнйця,  валка,  валок,  валун,  валька,  вальок,  iter,  ва- 
ляти[ся] ;  Вк.  валочний.  —  Syn.  хвиля;  циліндер. 

PS.  root  *val~,  cf.  OCS.  valiti,  valjati,  Lith.  volioti,  Latv. 
uolit  ‘to  roll’,  Skt.  vdlati  ‘he  rolls’,  OHG.  wallan,  ModHG. 
wallen,  AS.  weallian  ‘to  boil,  bubble’;  IE.  root  **цоІ-  : 
**y,el-  ‘to  roll’,  Преображенский  1,  63-64,  Trautmann  349, 

359,  Kluge  383,  Pokorny  1140. 


298 


299 


вал  2.  ‘rough  home  spun  yarn’,  MUk.  вал  (1602),  валу 

Gsg.  (1783).  —  Syn.  грубе  прядиво  з  клоччя ,  нитки 
з  клоччя,  Тимченко  183. 

The  word  seems  to  be  derived  from  валити,  see  вал  1. 

вал  3.  ‘bank,  rampart,  bulwark,  traverse’,  MUk.  за  ва¬ 
лом  (1545),  вальї  Npl.  (XVII  c.),  вал-ь  (XVIII  c.),  OUk., 
OES.  вал-ь;  BRu.,  Ru.,  Bu.  ts,  Cz.,  Slk.  val,  Po.  wal.  —  Deriv. 

валик,  валок,  підвал ;  GN.  Вали,  Валок,  Валки,  Підвал- 
ля,  Завалля,  Валова  (вулиця)  ;  FN.  Вал.  —  Syn.  насип, 
наспа,  ОКІП,  Тимченко  183. 

From  MHG.  wal  ‘ts’,  РССтоцький  4,  147;  the  ultimate 
source  is  Lat.  vallum,  Miklosich  374,  Преображенский  1,  63, 
Георгиев  113,  a.  o.;  Po.  mediation,  Richhardt  109,  cannot  be 
proved;  cf.  also  Smilauer  486. 

валал  SoCp.  ‘village’  (Гнатюк  E36.  4,  236,  ЗО,  336),  first 
recorded  in  the  XIX  c.  —  Deriv.  валальска  хижа  (Гнатюк 
ЕЗб.  ЗО,  336).  —  Subst.  село,  оселя. 

From  Hg.  fala  ‘ts’,  Гнатюк  ЕЗб.  ЗО,  336. 

валандатися  ‘to  hang  about,  loiter,  dawdle’,  ModUk.; 
Ru.  валандаться  (since  1789). —  Subst.  волочитися. 

Borrowed  from  Ru.  валандаться  which,  in  turn,  comes 
from  Lith.  valanda  ‘minute,  (brief)  moment’,  Преображен¬ 
ский  1,  63,  followed  by  Vasmer  1,  166,  a.  o. ;  for  the  evolution 
of  meaning  cf.  Po.  krotochwilic  <  ModHG.  Kurzweil  treiben 
‘to  disport  oneself,  make  merry’,  Потебня  РФВ.  4.  199. 

валансьєн  see  валянсьєн. 

валанцати  си  Wd.  see  валасатися. 

валасатися,  Wd.  валанцати  си  (Не.,  Гнатюк  ЕЗб.  26, 
334),  валенсатися  (Борислав,  Бандрівський  ДослМат.  4.  12) 
‘to  wander,  loiter,  dawdle’,  ModUk.  —  Po  walqsac  si§.  — 

Subst.  волочитися. 

From  Po.  watysac  siq  ‘ts’. 


валаст  MUk.  (SoCp.)  ‘answer’  (XVI— XVIII  c.  Дзже 
StSl.  7,  161).  —  Deriv.  валастовати  ‘to  select’.  —  Subst. 

відповідь. 

From  Hg.  vdlaszt  ‘ts’,  Дзже  1.  c. 

валаструвати  Wd.  ‘to  twist,  writhe  of  pain’  (Федько- 
вич),  ModUk.  —  Subst.  витися  3  болю,  Желеховський  1,  54. 

The  word  seems  to  be  a  contamination  of  валашити 
(:  валах)  and  каструвати,  see  s.  vv. 

валаткй  dial.  :  крйша  пуд  валаткй  ‘thatched  roof’  (По¬ 
лісся,  Лисенко  20,  37),  first  recorded  in  the  XX  c.  —  Subst. 
покрівля,  зроблена  зі  старих  куликів,  покладених  го¬ 
ловками  вниз,  Лисенко  37. 

The  word  seems  to  be  a  dial,  form  of  волоток,  see  в  6- 

лот. 

валах  ‘gelding,  castrated  animal;  castrator’,  MUk.  ва- 
лах-ь  (1529),  каженик-ь:  валашанмй  человкк-ь...  валах-ь 
(1627  Беринда),  валах-ь  -  каженик-ь,  евнух-ь,  скопець  (XVII 
с.  Синонима  139),  валах,  вірізані  —  spado  (XVII,  Гепта- 
глот  17);  Ru.  валах ,  Po.  walach,  Cz.,  Slk.  valach.  Deriv. 

валахан,  валашити,  валашати,  -ання,  валашал,  -шок, 
валашка,  валашайник,  валашний;  FN.  Валах,  Вала¬ 
шайник;  GN.  Валахівка.  —  Subst.  кастрований  баран, 
жеребець,  бик;  особа,  що  каструє,  холощій. 

From  ModHG.  Wallach  ‘ts’,  perhaps  through  the  medium 
of  Po.  walach,  Шелудько  1,  24,  Richhardt  109,  РССтоць¬ 
кий  4,  47;  the  ultimate  source  is  that  of  волох,  <1-  v. 

валежний  dial,  ‘important’  (Переяслав,  Грінченко  1, 

123),  ModUk.  only.  —  Subst.  важливий,  важний,  солідний. 

The  word  seems  to  be  a  contamination  of  валечшй 
(<Po.  waleczny  ‘brave’)  and  важний. 


300 


ЗОЇ 


валежник  Ed.  ‘windfallen  trees,  damage  caused  by  a 
storm’  (Основа  10,  29),  first  recorded  in  1861;  Ru.  валеж¬ 
ник.  —  Subst.  [вітро ]лдм,  ламань ,  навал. 

From  Ru.  валежник  which,  in  turn,  comes  from  ва¬ 
лить,  see  вал  1,  Vasmer  1,  166. 

валенсатися  see  валасатися. 

Валеріян,  Валер’ян  PN.  see  the  following  word. 

\ 

валеріян  [a],  also  валер’ян[а],  SovUk.  валеріана  ‘Vale¬ 
riana  officinalis  L. :  valerian’,  ModUk. ;  BRu.  валяр’ян,  Ru. 
валериана  (since  1731),  валерьяна,  Po.  waleriana,  etc.  — 
Deriv.  валеріянка,  валеріановий.  —  Syn.  авер’ян  (f/e. 
<  валер’ян),  бісове  ребро,  болячкове  зіллє,  булю- 
іолова,  дідьче  ребро,  козляк,  котяча  трава,  кумилга, 
ладан  кошачий,  маріян,  меднолан,  м’ягун,  оделен,  оде- 
м’ян,  одеян,  одолян,  оверян,  одхасник,  самарія,  серпій, 
смердючка,  стоян,  судопар,  etc.,  Makowieoki  390  -  391. 

From  Lat.  valeridna  (elliptical  for  herba  valeriana) 
probably  because  some  medieval  physician  Valerius  disco¬ 
vered  the  medical  virtues  of  the  herb,  Partridge  760 ;  others 
derive  it  from  GN.  Valeria  in  Pannonia,  Vasmer  1,  166,  or 
from  [radixjvaleriana  ( :valere  ‘to  be  strong’),  АкСл.  2,  33. 

валет  ‘valet,  servant;  (in  cards)  knave,  Jack’,  ModUk.; 
BRu.,  Ru.  (since  1803)  ts,  Po.  walet,  etc.  —  Deriv.  валето- 
вий,  валетеризувати.  —  Subst.  хлопець;  (у  картах:) 
нижник,  хлап. 

From  Fr.  valet  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Gal-Lat. 
*vassellitus  <  vassus  ‘man’,  Преображенский  1,  63,  Gamill- 
scheg  877. 

валець  1.  Wd.  also  вальца  (РССтоцький  4,  226)  ‘small 
cylinder,  roller;  rolling-pin’,  ModUk.;  Ru.  вальц,  валец, 
(since  1847),  Po.  walec,  etc.  —  Deriv.  вальці,  вальцюваль¬ 
ний,  -ик,  -иця,  вальцювати,  -ання,  вальцьований,  валь¬ 


цьовий,  вальцевий.  —  Subst.  круглий  прилад  циліндрич¬ 
ного  виду  —  складова  частина  багатьох  машин. 

From  ModHG.  Walze  ‘ts’,  Шелудько  1,  24,  РССтоць¬ 
кий  1.  с. 

валець  2.  Wd.,  also  вальцер  (РССтоцький  4,  218),  Mod¬ 
Uk.  ;  Po.  wale.  —  Syn.  вальс,  0-  v. 

From  ModHG.  Waltzer  ‘ts’,  РССтоцький  1.  c. 

валєнки  (<*валянки)  Wd.  ‘red  felt  trousers’,  first  re¬ 
corded  in  1877  (Верхратський).  —  Subst.  суконні  червоні 

штани. 

Its  etymology  is  the  same  as  that  of  валянок,  q.  v. 
валик  dimin.  of  вал  1  -  3. 
валило,  валити  [ся]  see  вал  1. 

валів,  валиво,  also  валов  SoCp.  ‘trough ;  sack’  (Г натюк 
ЕЗб.  4,  236),  first  recorded  in  the  XIX  c. ;  Slk.  valov  ‘trough’. 
—  Deriv.  валівЧЯ  (Falkowski  -  Pasznycki  121).  —  Subst. 

корито,  жолоб ;  мішок. 

From  Hg.  vdlyu  ‘ts’,  Гнатюк  1.  c.,  Machek  555. 

валіз [k] a  ‘suitcase,  travelling  bag’,  ModUk.;  Ru.  валйз- 
ка  (Vasmer  1,  166),  Po.  waliz[k]a.  —  Subst.  покрита  шкі¬ 
рою  або  полотном  ручна  скринька,  чемодан,  Бойків  82. 

From  Fr.  valise  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  LLat.  va- 
lisia  ‘saddle-sack’,  Gamillscheg  377-378. 

валка  1.  ‘train  of  waggons  (cars,  sledges)  ;  transport, 
caravan;  gang  of  workers’,  ModUk.  only.  —  Deriv.  валоч- 
ка.  —  Syn.  ватага,  загін,  натовп,  Деркач  ЗО. 

From  вал  1. 

валка  2.  arch,  ‘fight,  campaign’,  MUk.  вал[ь]ка  (XV — 
XVIII  c.),  OUk.  на  валц-Ь  (1347,  Тимченко  182).  —  Deriv. 


302 


303 


arch,  валечний,  -ник,  -шия,  -ність.  —  Subst.  боротьба, 
бій,  битва,  війна,  Тимченко  1.  с. 

From  Ро.  walka,  waleczny,  etc. 
валов  see  валів. 

щ 

валовшний  SoCp.  ‘belonging,  appertaining  to’  (Гнатюк 
ЕЗб.  4,  236),  MUk.  вало[в]  шньїй,  валушньїй  (XVI — XVII  с. 
Дзже  StSl.  7, 161).  —  Subst.  приналежний;  (MUk.  also:) 

годний. 

From  Hg.  valos  ‘ts’,  Гнатюк  1.  c.,  Дзже  1.  c. 
валок  see  вал  1. 

Валтасар  PN.  ‘Balthasar’,  MUk.  Валтасар'ь:  волось  го- 
ловьі,  албо  хлепчучїй  богатства,  або  не  носячій  тЬсности, 
не  збираючій  скарбіз . . .  (1627  Беринда);  BRu.,  Ru.  ts,  Ро. 
Baltazar,  etc. 

From  Gk.  Valthasaros,  the  ultimate  source  being  Hb. 
Balthazar  ‘Bel  has  formed  a  king’,  Smith  8. 

валтов  MUk.  SoCp.  ‘fee  for  pasturage’  (XVI — XVIII 
c.  Дзже  St.Sl.  7,  161).  —  Deriv.  SoCp.  [ви]валтовати, 
валтованя.  —  Subst.  оплата  за  пасовище. 

From  Hg.  vdlto  ‘ts’,  Дзже  1.  c. 

валторна,  Wd.  also  вальторня,  вальдгорн  ‘French  horn’, 
ModUk.;  BRu.,  Ru.  (since  1726)  ts.  Deriv.  валторніст- 

[ка].  —  Subst.  музичний  інструмент  у  формі  мислив¬ 
ського  рога. 

From  ModHG.  Waldhom  ‘bugle [-horn]’,  Льохін  112. 

валчак  also  валчак  MUk.  SoCp.  ‘fee  (for  pasturage, 
etc.)’  (XVI— XVIII  c.  Дзже  StSl.  7, 161).  —  Subst.  оплата 
( за  пасовище,  тощо )  ;  відкуп. 

From  Hg.  vdltsdg  ‘ts’,  Дзже  1.  c. 


валюта  ‘value,  worth,  price,  stock,  amount  (of  bill  of 
exchange)’,  ModUk.;  BRu.  Ru.  (since  1803)  ts,  Po.  waluta, 
etc.  —  Deriv.  валютний,  -m,  SovUk.  валютник.  —  Subst. 
грошова  система;  чужі  кредитні  білети,  монети, 
тощо ;  сума,  що  вказана  на  векселі. 

From  ModHG.  Valute  which,  in  turn,  comes  from  It. 
valuta  ( :Lat.  valere  ‘to  be  strong’),  АкСл.  2,  42. 

валюш,  валюшень  ‘woodcock’,  ModUk.  only.  —  Syn. 

вальдшнеп,  q.  v. 

A  f/e.  deformation  of  вальдшнеп  under  the  influence 
of  валюша. 

валюша,  валюшня  arch.,  dial,  also  фалюша,  хвалюша, 
Wd.  фолюш  ‘fulling-mill’,  MUk.  до  валюигь  (1671),  з  .. .  ва¬ 
люшнями  (1688),  з...  валюшнею  (1717).  —  Deriv.  ва¬ 
люшний,  -ник.  —  Subst.  фабрика,  в  якій  вибивають 
сукно,  Кузеля  54;  шаповалка,  Уманець  79. 

The  words  валюша,  валюшня  are  f/e.  deformations 
of  фалтиа  <  фолюш,  the  source  being  Po.  folusz  from 
LLat.  fulldre,  follare  ‘to  press,  fold’,  Bruckner  124,  Slawski 
1,  233. 

валюшень  see  валюш. 

валява  ‘multitude,  great  quantity’,  ModUk.  only.  —  Syn. 

велике  число;  натовп,  навала. 

The  word  is  based  on  вал  1,  cf.  навала. 

валянок,  usually  валянки  or  валянці  Npl.  ‘felt  shoes 
(boots)’;  here  also  Wd.  валєнки  ‘red  felt  trousers’,  q.  v. ; 
ModUk.;  BRu.  валенак,  Ru.  валенок  (since  1789),  вален- 
ка,  Po.  walonki.  —  Syn.  чоботи  з  сукна. 

From  валяти  ( сукно ) ,  see  вал  1 . ;  (extensively : ) 
Вахрос  54. 


304 


305 


валянсьє,  SovUk.  валансьєн  ‘Valenciennes  lace,  a  rich 
kind  of  bobbin  lace  made  originally  at  Valenciennes,  France’, 

ModUk.  —  Subst.  високої  тости  французьке  мереживо, 
Бойків  82. 

From  Fr.  Valenciennes  ‘ts’,  Gamillscheg  877. 

валянці  see  валянок. 

валяти  ‘to  soil,  dirty’,  see  вал  1. 

Вальгалла  ‘Valhalla,  the  hall  of  Odin,  into  which  he  re¬ 
ceives  the  souls  of  heroes  slain  in  battle’,  ModUk.  —  Subst. 

( в  скандінавській  мітолбггі:)  палац  бдіна,  рай  для  за¬ 
гиблих  лицарів,  де  вони  щодня  бенкетують,  Бойків  82. 

From  ONor.  valholl  ‘(kingly)  hall  of  the  slain’,  Par¬ 
tridge  760;  see  валькірія. 

вальдгорн  Wd.  see  валторна. 

вальдшнеп  ModUk.;  BRu.  вальдшнзп,  Ru.  (since  1837) 
ts.  —  Syn.  валюш[ ень ]. 

From  ModHG.  Waldschnepfe  ‘ts’,  АкСл.  2,  40. 

валька,  вальок  ‘clod  (of  earth)’,  ModUk.  only.  —  Deriv. 

валькові ан ]ий,  вальку вати[ ся ].  —  Syn.  грудка  глини, 
землі. 

From  вал  1,  q.  v. 
валькйр  see  алькйр. 

валькірія  ‘Valkyrie’,  ModUk.;  Ru.  валькйрия  (since 
1837),  Ро.  walkiria.  —  Subst.  (в  скандінавській  мітолб¬ 
ггі:  )  богиня ,  що  відпроваджувала  вбитих  героїв  до 
Вальгалли,  Бойків  82. 

From  ONor.  Valkyria  ‘one  of  12  maidens,  servants  of 
Odin,  who  bore  to  Valhalla  the  warriors  killed  in  battle’; 
the  name  comes  from  valr  ‘slain  in  battle’  and  kyrja 
‘chooser’,  Shipley  374,  Partridge  760 ;  see  also  Вальгалла. 


вальний  ‘pretty,  handsome ;  abundant,  plentiful,  thick  (of 
snowfall)’,  MUk.  вал[ь]ньій  ‘main,  general’  (XVI — XVIII 
c.) ;  Po.  walny.  —  Deriv.  навальний.  —  Syn.  хороший, 
гарний;  сильний,  обйльний;  MUk.  головний,  великий, 
генеральний  ;  пишний,  бучний,  Тимченко  182. 

As  the  accents  indicate  the  word  comes  from  two  dif¬ 
ferent  sources:  Uk.  валити  (:вал  1,  q-  v.)  and  Po.  walny 
respectively;  the  latter  is  particularly  evident  in  MUk. 
валІь]ньій,  cf.  Тимченко  182,  184. 

вальор  ‘value,  worth’,  MUk.  валіору  Gsg.  (XVII  c.), 
валіор-ь  (XVIII  c.)  ;  Po.  walor.  —  Deriv.  вальоризація, 
[з]вальоризувати.  —  Subst.  ціна,  вартість;  значен¬ 
ня,  вага,  цінність,  Тимченко  181. 

From  Lat.  valor  ‘ts’,  Тимченко  1.  c. 

вальс,  Wd.  also  валець,  вальцер  ‘waltz’,  ModUk. ;  BRu., 
Ru.  (since  1837)  ‘ts’,  arch,  вальц  (1803),  Po.  wdlc,  etc.  — 
Deriv.  вальсовий,  вальсувати.  —  Subst.  танець  на  % 
такту. 

From  Fr.  valse  ‘ts’;  it  was  used  sometimes  in  its  orig. 
Fr.  form,  cf.  Valse  melancolique  by  О.  Кобилянська  (1898). 

вальторня  Wd.  see  валторна. 

вальцевий,  вальцьовий,  вальцювати,  etc.  see  валець  1. 

вам  1.  ‘to  you,  you’,  MUk.  вамі-ь],  OUK.,  OES.  вамт», 
OCS.  vams,  known  to  all  other  SI.  —  Syn.  Dpi.  of  ви. 

PS.  *vamz  related  to  Ipl.  vami  and  the  dual  form  vama; 
IE.  root  **uds-,  see  вас;  details  belong  to  grammar,  cf. 
Vondrak  2,  73,  Meillet  1,  336. 

вам  2.  SoCp.  ‘peck  of  grain  as  fee  for  milling’  (Дзен- 
дзелівський  107),  MUk.  o  . . .  вамЬ  XVI — XVIII  c.  Дзже 
StSl.  7,  161).  —  Deriv.(?)  вами  (or  from  Rm.  vama  ‘ts’, 
Cioranescu  884).  —  Subst.  мірка,  мірчук,  мірбише,  мито • 

From  Hg.  vdm  ‘toll,  duty,  customs,  tax’,  Дзже  1.  c. 


306 


307 


вами  see  вам. 


вами  abbr.  of  вампір,  see  the  following  word. 


вампір  ‘vampire’,  ModUk. ;  BRu.  ts,  Ru.  вампйр  (since 
1803),  Po.  wampir,  etc.  —  Deriv.  вампірйзм.  —  Syn.  ynup; 

кровопивець,  лихвар,  жорстока  людина;  (лйлик:)  ве¬ 
ликий  американський  кажан,  Бойків  82. 


From  Fr.  vampire  (<  ModHG.  Vampir),  the  ultimate 
source  being  PS.  *gpirs,  see  упир,  Преображенский  1,  64, 
Vaillant  Slavia  10,  673  -  679.  Gamillscheg  878,  АкСл.  2,  46. 


вампука  ‘parodical  opera;  dull  (theatre)  play’,  ModUk.; 
Ru.  (since  1934)  ts.  —  Subst.  дпера-парддія ;  бездарна, 
трафаретна  п’єса. 

From  Ru.  вампука  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  V.  G. 
Ehrenburg’s  parodic  opera  under  ts  title,  АкСл.  2,  46~  ’ 

ванадій  ‘vanadium’,  ModUk.;  BRu.  ванадий,  Ru.  ва¬ 
надий  (since  1847).  —  Deriv.  ванадієвий;  ванадиніт.  — 
Subst.  хемгчний  елемент;  попелястого  кольору  ме¬ 
тале,  Бойків  82. 

From  SciL.  alteration  of  Vanadis  —  name  of  the  goddess 
Freya-  ‘the  Guardian  (goddess)’,  Partridge  761. 

ванацеї  Npl.  (Інтермедії  237),  ванація  (XVIII  c.  Некра- 
шевич,  cf.  Кравчук  Мовозн.  16,  86-87),  also  манація  (XVIII 
с.  Довгалевський,  cf.  Інтермедії  100,  also  Некрашевич,  cf. 
Перетц  ИзвОРЯС  10  :  2,  411)  ‘learning,  study’.  —  Deriv.  ва- 
нац'Ьйниц'Ь  (XVIII  с.  Перетц  ibid.  412)  ;  here  also  анація 
(XIX  с.  Гребінка,  cf.  Грінченко  1,  7)  ‘difficult  situation’  (by 
sandhi  change:  *вванацгю>  *в  анацію,  Кравчук  1.  с.).  — 
Subst.  навчання,  грамота,  Інтермедії  237. 

The  very  variableness  of  the  forms  suggests  a  f/e.  de¬ 
formation  of  a  non-Uk.  word,  most  probably  of  GN.  Венеція 
which  in  the  XVI — XVIII  cc.  was  well  known  in  Ukraine  as 


one  of  the  leading  cultural  centres  of  Western  Europe,  cf. 
Студинський  3HTIU.  12,  3  -  5,  Гординський  ЗбЗах.  2,  3  -  69; 
ванація  served  as  a  basis  for  later  f/e.  distortions  манація 

(:мана,  манити,  обманювати)  and  анація,  cf.  Кравчук 
1.  с. ;  still  it  is  very  likely  that  the  word  comes  from  інно¬ 
вація  >  *  новація  >  *ваноція  >  ванація;  on  account  of 
the  prevailing  forms  with  -н-  Кравчук’в  etymology  ванація 
<  вакацІЯ  ‘vacation’,  1.  c.,  is  hardly  conceivable ;  improbable 
is  also  the  explanation  of  Ол.  Кульчицький :  <  Lat.  vanitas 
‘vanity’  (orally  29.  3.  1964)  ;  see  also  веремія,  вереція, 

малзамія.  etc. 

✓ 

ванберець  Ed.  see  імбер. 

ванґровати  Wd.  see  мандри,  мандрувати. 

ванда,  also  фанда  ‘whip,  lash’,  ModUk.;  Ru.  dial,  eau- 
да,  ванта  ‘fish  -  basket,  weel’  (Vasmer  1,  168) .  —  Subst. 
гарапник. 

According  to  Г оряев  39,  the  word  comes  from  ModHG. 
Wende  ‘turn’  ( : winden  ‘to  wind’)  ;  cf.  also  Преображенский 
1,  64,  Vasmer  1.  c. 

I 

вандал  EN.  ‘Vandal ;  vandal,  barbarian’,  ModUk. ;  BRu. 

ts,  Ru.  вандал,  MRu.  вандальї  (XVII  c.  АкСл.  2,  46),  Po. 

ivandal,  etc.  —  Deriv.  вандалізм,  вандальський,  -льство. 

—  Subst.  германське  плем’я,  що  пограбувало  450  р. 

Рим;  варвар,  дикун,  що  нищить  культурні  цінності, 

Бойків  82. 

Lat.  Vandalus  ‘one  of  the  tribe  of  Vandali’  whose  name 
means  literally  ‘the  wanderers’,  the  ultimate  source  being 
Teut.  root  *wand~,  cf.  E.  wander,  wanderer,  Skeat  684,  700, 
Partridge  761 ;  depreciative  meaning  of  vandals  goes 
back  on  the  sacking  of  Rome  450  A.  D. 

вандзар  Wd.  (He.)  ‘cake  filled  with  vegetables;  cab¬ 
bage  -  cake’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Vineenz 


308 


309 


13).  —  Subst.  пиріг  із  капустою,  або  іншою  горо¬ 
диною. 

From  Rm.  varzdr  ‘ts’,  Pugcariu  175;  according  to  Vin- 
cenz,  1.  c.,  the  dissimilation  of  r  >  n  took  place  in  Rm.  before 
the  borrowing ;  dz  <  z  is  Moldavian. 

і 

вандзорити,  also  вандзйрити  argot  ‘to  carry;  to  lead’, 
first  recorded  in  1889  ( :вивандздрити  Боржковский  КСт. 
26  :9,  704);  BRu.  вандзеру  ‘I  lead’.  —  Deriv.  повандздр- 
ник ,  провандзйрник ,  перевандзйрник.  —  Subst.  возити, 
везти;  вести,  Горбач  0,  21. 

An  argot  deformation  of  водити,  Горбач  1.  c.,  Шерех 
(Шевельов)  ZfslPh.  23,  152,  165. 

вандлер  Wd.  ‘lateral  push  (in  curling)’,  first  recorded 
in  the  XX  c.  —  Subst.  бічний  поштовх. 

From  ModHG.  Wandler  ‘Bezeichnung  fur  einen  Seiten- 
schub’,  РССтоцький  4,  216. 

вандри,  вандрувати,  etc.,  see  мандри,  мандрувати. 

ваніля,  ваніль  ‘Vanilla  aromatica  Sw. :  vanilla’,  ModUk. ; 
BRu.  ваніль,  Ru.  ванйль  (since  1803),  Po.  wanilia,  etc.  — 
Deriv.  ванільний,  -ьовий,  ванілін,  -овий.  —  Subst.  тро¬ 
пічна  рослина  з  родини  орхідних,  Льохін  113. 

From  Fr.  vanille  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  LLat. 
*  vaginella,  Gamillscheg  878. 

Ванічко  see  Іван. 

ванна  ‘bath-tub;  cistern’,  MUk.  у  ванн-Ь  (1599),  баня, 
крищенїє,  ванна,  лазня,  мьілня  (1627  Беринда);  BRu.,  Ru. 
ts.  Po.  wanna,  etc.  —  Deriv.  ванночка,  -ний,  MUk.  у  ва- 
неньце  (1604).  —  Subst.  начиння  до  купання ;  купіль,  ку¬ 
пання,  Тимченко  184. 

From  ModHG.  Wanne  ‘ts’,  Шелудько  1,  24,  РССтоцький 
4,  217. 


вантага,  вантаж  ‘load;  freight,  cargo,  shipload’,  the 
former  recorded  in  the  XIX  c.,  the  latter  in  the  XX  c.,  Mod¬ 
Uk.  only.  —  Deriv.  вантажний,  -ник,  -ниця,  -ність,  ван¬ 
тажити,  -ження,  several  prefixed  verbs  and  their  de¬ 
rivatives  :  вй-,  за-,  на-,  пере-,  роз-  вантажити,  -ження, 
ви-,  за-,  на-,  пере-,  роз-  вантажу  вати,  -ання;  com¬ 
pound  neologisms:  вантажо-відправник,  -підйомний, 
-потік,  etc.  —  Syn.  вага,  тяга,  тягар. 

Against  the  f/e.  explanation  of  Vasmer  1,  3  (<аван- 
таж  <  Fr.  avantage)  Шерех  (Шевельов)  offers  a  sound 
and  persuasive  etymology  of  this  word  in  ZfslPh.  23,  146 — 

167:  Uk.  вантажити,  вантага,  вантаж  come  from  ear- 

шага,  q.  V.,  with  an  argot  infix  -H-  like  in  вандзорити, 

плентатися,  пандікати,  etc.,  see  s.  vv. ;  cf.  also  Горбач 

0,  20  -  21 

ванти  Npl. :  вант  ‘shrouds’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  ванта 
(1714:  вант).  —  Deriv. :  Used  as  the  first  part  in  compounds: 

вант-трап,  вант-рос,  etc.  —  Subst.  грубі  посмолені  ко¬ 
до  ли,  що  підтримують  з  усіх  боків  щоглу,  Бойків  82; 
посторонки,  опдна,  шори,  Степанковський  182. 

From  Du.  want  ‘ts’,  Meulen  234,  Горбач  1,  26. 

вантоз  ‘sixth  month  of  the  Fr.  republican  calendar’, 
ModUk.  —  Subst.  шостий  місяць  французького  респу¬ 
бліканського  календаря  (21.  2-20.  3),  Бойків  82. 

From  Fr.  ventose  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Lat. 
ventosus  ‘windy’,  Gamillscheg  883. 

вантроба  Lk.  see  ватроба. 

вантуза  ‘sucker  (of  leech)  ;  cupping-glass;  air-hole,  air- 
chamber  ,  ModUk.  Subst.  присосок  ( п’явки )  ;  круже¬ 
чок,  що  присисається  до  гладкої  поверхні;  автома¬ 
тичний  прилад  у  водогонах  для  випуску  повітря  Бой¬ 
ків  82  -  83. 


310 


311 


From  Fr.  ventouse  ’ts’,  the  ultimate  source  being  LLat. 
ventosa  ‘cupping-glass’,  Gamillscheg  883. 

вантух  ‘woolsack ;  bulky,  belly  paunch ;  pot-bellied  man  , 
MUk.  от  вантуха  (1545),  вантуховп  Gpl.  (XVII  c.) ;  Po. 
wantuch.  —  Subst.  велика  торба  з  грубого  полотна  на 
хміль ,  вовну,  тощо,  Тимченко  186;  грубе  полотно,  ве¬ 
ликий  мггиок  на  збіжися,  Шелудько  1,  36. 

According  to  Тимченко,  1.  с.,  the  word  comes  from 
ModHG.  Vagmtuch;  Richhardt  109  derives  it  from  Po. 
wantuch,  warituch,  the  ultimate  source  being  ModHG.  Wagen- 
tuch;  more  convincing  is  the  derivation  from  лантух,  q.  v. 

ванчос  arch,  ‘stave’,  MUk.  огь  ванчоса  (1500),  ванчось 
(1529),  ванчосу  Gsg.  (1578),  also:  ванчус,  ванчес  (Шелудь¬ 
ко  1,  24-  25);  BRu.  ts,  Ru.  ванчес,  ванчос,  ванчус  ‘oak- 

plank,  oak-board  (for  ship-building)  ’,  Po.  wanczos,  wanczos 

‘stave’.  —  Subst.  дерево  з  трьох  боте  оброблене,  а  з  че¬ 
твертого  покрите  корою;  дошка  на  клепку,  клепка, 

Тимченко  185. 

According  to  Карский,  РФВ.  49,  13,  followed  by  Vasmer 
1  168,  the  word  comes  from  Lith.  vancos  ‘anchor-beam,  cat¬ 
head’  ;  others  derive  it  from  MHG.  wagen  and  schoz  waggon- 
lap’ (?),  Bruckner  600,  Шелудько  1.  c.,  Тимченко  1.  c.;  doubt¬ 
ful,  cf.  РССтоцький  4,  164. 

Вань  see  Іван. 

ванька  -  встанька  SovUk.  ‘vanka-vstanka  (doll  with 
weight  attached  to  base  causing  it  always  to  recover  its  stand¬ 
ing  position)’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Калинович  31). 

—  Subst.  іван-покиван,  іванець-киванець. 

From  Ru.  ванька-встанька  ‘ts  >  connected  with  the 

name  Іван  and  встати,  see  s< 


ванькйр  see  алькйр;  for  change  of  ль  to  m  see  анкер, 
анкйр. 

Ваньо,  Ванько,  etc.  see  Іван. 

вап  see  the  following  entry. 

вапа  SoCp.  ‘swamp,  marsh’  (Ужгород,  Наконечна  — 
Рудницький  98),  first  recorded  in  1940.  —  Subst.  багно. 

From  Hg.  vapa  ‘cave;  pool,  puddle’. 

вапна,  вапно  ‘lime,  chalk’,  MUk.  зт>  вапномт,  (1591), 
м'Ьль  вапно  и  тижт»  крейда  (1596  Зизаній),  мЬл'ь:  вапно 
и  тьіжтз  крейда  албо  мЬлкость  (1627  Беринда),  для  вапна 
(1633),  в  вапнЬ  (XVII  с.),  з  вапномт,  (XVIII  с.)  ;  BRu. 
вапна,  Ru.(?)  вапно  (Vasmer  1,  169),  SC.  vapno,  Cz.,  Slk. 
vapno,  Po.,  LoSo.,  UpSo.  wapno.  —  Deriv.  вапнистий, 
[з] вапнити,  звапнїти,  вапнище,  вапнований,  вапну- 
вати[ся],  - ання ,  вапняк,  вапняковий,  вапняний,  вап¬ 
няр,  -ка,  -ство,  -ський,  MUk.  вапенник-ь,  -ица  (XVIII  с.), 
вапенньїй  (XVII  с.),  вапненьїй  (XVII  с.) ;  GN.  Вапнярка, 
Вапенне  (Лемк.  1,  53).  —  Syn.  Calcium,  Тимченко  185. 

The  word  is  formed  by  suffixes  -ЬПо,  -ьпа  from  6an, 
earn  ‘Calcium’  occurring  as  earn  ‘colour’  in  the  XV— XVI 
c. ;  it  is  related  to  OPr.  woapis  ‘colour’,  Latv.  v&pe  ‘glazing, 
enamel’,  Trautmann  341  -  342 ;  older  explanations  deriving  it 
from  Gk.  bafe,  Vasmer  ИзвОРЯС.  12:2,  224,  Преображен- 
ский  1,  64  -  65,  are  not  quite  satisfactory. 

вапор  also  вапори  Npl.  ‘vapour;  fumes’  (Кузеля  55), 
MUk.  вапор-ь  (XVII— XVIII  c.).  —  Deriv.  вапоризувати, 
вапоризатор,  -ація,  вапориметр.  —  Subst.  вйзів,  пара 

видих,  піт,  Тимченко  185.  ’  ’ 

From  Lat.  vapor  ‘ts’,  Тимченко  1.  c. 

вар  ‘boiling  liquid;  cooking,  boiling;  juice  from  dry 
fruit;  (suffocating)  heat;  cobbler’s  wax,  tar;  pitch’,  MUk. 
огь  вару  (1569),  вар-ь  (XVIII  c.),  OES.  вар-ь  (XI  c.  Остр.’ 


312 


єв.)  ‘heat’,  вара  Gsg.  (XIV) ;  BRu.,  Ru.  ts,  OCS.  vars  ‘heat , 
Ви.  вар  ‘lime’,  SC.,  Sin.  var  ‘boiling  liquid;  heat’,  Cz.,  Slk. 
var  ‘boiling,  cooking’,  Po.  war  ‘boiling  liquid’.  —  Deriv.  на¬ 
вар ,  узвар ,  [з-,  на-]  варйти[ся],  з-,  на-варювати, 
варкий,  варко[ сь ],  зварич,  вариш,  варений,  -ик,  варе- 
нйця\\ варяниця,  варення,  варення,  варенуха,  вареш- 
ниця,  вареха,  варильний,  -ик,  варйста  (піч),  варйш- 
ка,  вариво,  варивода,  варнйця,  варовйна;  dial,  вар’е,  ва- 
рййка,  варовни[й ] ,  варавити  ;  FN.  Бараниця,  Варени¬ 
ця,  Варивода,  Вардвич;  Зварич,  Вариш;  GN-  Варівці, 
Варовськ,  Вардвичі,  Варйнка.  —  Syn-  жара ;  окріп,  Дер¬ 
кач  ЗО. 

PS.  *vars  :  *variti,  IE.  root  **uer-  to  burn,  blacken , 
cf.  Arm.  varim  ‘I  burn’,  and  (perhaps:)  Alb.  vorbe  ‘pot’, 
Goth,  warm) an  ‘to  warm’,  01c.  varmr ,  OHG.  warm,  E.  warm, 
Pokorny  1166 ;  cf.  also  Smilauer  487. 

вара!  inter j.  ‘away!,  stand  back!,  hands  off!,  forbear! , 
MUk.  вара  (XV— XVIII  c.)  ;  Po.  warn!,  warowac[si§],  here 
also  OCS.  varovati[s§]  ‘to  watch,  be  on  guard’.  —  Deriv. 

варуватиГся],  варівкий,  варівнйй,  варбвня ,  SoCp.  ea- 
voedmuCM  (Гнаткж  ЕЗб.  4,  236),  MUk.  варовати  ся] 

(XVI _ XVIII  с.),  варованьє  (XVII  с.),  варовньїй  (XVI 

XVIII  с.),  варунок-ь,  (XVI— XVIII  с.).  —  Subst.  стере¬ 
жись!,  геть!,  пріч!,  Тимченко  185. 

From  Po.  war  a!  which,  in  turn,  comes  from  ModHG. 
wahren  ‘to  watch’,  Briickner  601,  Korbut  PF.  4,  515;  ac¬ 
cording  to  РССтоцький  4,  49  -  50,  it  comes  from  Goth,  war  (s) 
‘cautious,  watchful’,  wardja  ‘guard’,  etc. ;  doubtful. 

варакбба  SoCp.  ‘unrest,  revolt’,  first  recorded  in  the 

XX  c.  —  Subst.  ворохгбня,  бунт. 

The  word  seems  to  be  a  borrowing  from  non-Sl.  (Hg.?) 
dialects,  the  ultimate  source  being  Uk.  *eopox66a,  see  bo- 
рохобити. 


313 


варант  ‘warrant’,  ModUk.  —  Subst.  свідоцтво  про 
приймання  товарів;  ордер  на  трус,  Бойків  83. 

From  Е.  warrant  ‘ts’,  Льохін  114. 


вараскати  ‘to  turn  over’,  ModUk.  only.  —  Syn.  оберта- 

гпи,  перегортати. 

The  word  seems  to  be  a  contamination  of  вертати 
and  тарахкати,  see  s.  vv. 


Варва  GN.  Varva  (town  in  Полтавщина),  OUk.  Варно 
(1390  АЮЗР.  7,  1,  64).  —  Deriv.  Варвиця  (river  ibid.). 

According  to  Стрижак  38  -  39,  ПитТопОн.  85,  it  comes 
from  PS.  *Vary,  Gsg.  **Varzve,  IE.  root  **ибг-  :  **цег- 
‘to  flow’,  cf.  Skt.  vdr,  vdri  ‘water’,  Av.  v&r  ‘reiern’.  vairi-  ‘sea’. 


ToA.  war,  ToB.  war  ‘water,  ONor.  vari  ‘fluid,  water’,  etc., 
Pokorny  80,  1165 ;  Стрижак  relates  SoCp.  GN.  Bdpu  and  Bu. 
Bapna  to  this  name. 


варвар  ‘barbarian,  savage,  uncivilized  person’,  MUk. 


варварин-ь  (XVIII  c.),  варварине  Vsg.  (XVII  c.),  варвари 
Npl.  (XVII  c.),  з  варварами  невірними  (XVII  c.) ;  BRu., 


Ru.,  ‘ts’,  OCS.  varsvars,  Ви.  варварип,  Ma.  eapeapfuu], 
SC.  vdrvarin,  Cz.,  Slk.  barbar,  Po.  barbarzynca.  —  Deriv. 


варварка,  варварство,  -ський,  варваризм;  see  also  Вар¬ 
вара.  Subst.  (у  старовинних  греків:)  назва  чужо¬ 
земців;  (тепер:)  некультурна,  груба  або  жорстока 
людина,  Бойків  83. 


From  Gk.  vdrvaros  ‘foreign’  (in  the  meaning  :  non- 
Greek),  originally:  ‘babbling,  stammerer’,  Преображенский 
1,  65,  Тимченко  185,  Огієнко  PM.  2,  115,  Partridge  39,  a.  o. 


Варвара,  also  Wd.  Барбара  ‘Barbara’,  MUk.  Вар [ь] вари 
Gsg.  (1484  Пом’яник),  BRu.,  Ru.  ts,  Po.  Cz.,  Slk.  Barbara.— 

Deriv.  Варвар [ оч ]ка,  Bdp[ оч[ ка,  Варуся,  SovUk.  Варя; 

FN.  Варварів,  Варварйшин ;  Варченко ;  варварки,  вар- 
варити;  see  also  барбара. 


314 


315 


From  the  name  of  a  Syrian  saint  in  the  III  c. ;  one  of  the 
four  great  virgin  martyrs,  the  ultimate  source  is  Gk.  Var¬ 
vara,  see  the  preceding  word. 

варводити  dial.,  also  варвідувати  ‘to  cause  confusion, 
chaos’,  SoCp.  варводити  ‘to  shoot’  (Гнатюк  E36.  26,  334), 
first  recorded  in  the  XIX  c.  —  Deriv.  варвідпя.  —  Subst. 

робити  заколот;  SoCp.  стріляти . 

The  word  seems  to  be  a  metathetic  deformation  of  Mod- 
HG.  Wirrwar  ‘chaos,  confusion’  influenced  f/e.  by  варивода, 
see  вар. 

варга,  варгатий  see  варґа,  варґатий. 

варган  ‘Jew’s  harp’,  OUk.  органь  (XIII  c.  Кримський  1, 
246),  OES.  варганьї;  Ru.  варган ,  Cz.  varhanky  :  harvanky. 

—  Subst.  усна  гармонійка. 

From  Gk.  organon,  dial,  drganon  ‘organ’,  Кримський 
1.  c.,  Ильинский  ЗІФВ  7  -  8,  64;  see  also  вірган,  вігран;  орган 
орган. 

варгелд,  also  варкгелд  arch,  ‘fine  for  slaughter’ 
(РССтоцький  4,  179),  MUk.  варгельгь;  Po.  wargielt.  — 

Subst.  грошова  кара  за  випадкове  скалічення,  зранен- 
ня,  або  забиття  людини  або  тварини,  відшкодуван¬ 
ня,  гривна,  Тимченко  186. 

From  MHG.  wergeld  ‘ts’,  РССтоцький  4,  179,  through 
the  medium  of  Po.  wargielt,  Тимченко  1.  c. 

варґа  Wd.  ‘lip’,  MUk.  варгами  Ipl.  (XVII  c.),  варги  чи 
писки  Арі.  (XVIII  с.) .  —  Po.  warga,  Cz.  dial,  varga  (from 
Po.,  Machek  555).  —  Deriv.  варїатий,  -ач,  -ачка,  вар- 
їуля.  —  Syn.  Wd.  ворга;  subst.  губа. 

From  Po.  warga  ‘ts’,  Тимченко  186;  the  ultimate  source 
is  lacking;  Bruckner  602  connects  it  with  OPr.  warzus 
‘lips’;  doubtful. 


вардзель  Wd.  also  ва[р]жель=варжіль,  see  вага. 

варе!  Wd.  1.  inter j.  ‘away!,  hands  off!,  stand  back!, 
ModUk.  only.  —  Syn.  edpa! 

A  deformation  of  edpa!  under  the  influence  of  the 
following  word. 

варе  2.  (Buk.,  He.)  also  вере  part,  ‘really  so?;  if?, 
whether?’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  —  Subst.  справді?, 
дійсно?,  Гнатюк  ЕЗб.  26,  334. 

From  Rm.  oare  ‘yet,  still’,  the  ultimate  source  being  Lat. 
volet,  Шелудько  2,  128,  Vincenz  14;  according  to  Дощівник 
PM.  2,  354,  it  comes  from  Lat.  horn  ‘hour’ ;  doubtful ;  cf .  also 
Cioranescu  571. 

варений,  -ик,  вареха,  etc.  see  вар. 
вар’є  see  вар. 

вар’єте  ‘variety  entertainment  [show]’,  ModUk.  —  Subst. 

театр  легкого  жанру  з  різними  видами  сценічного  ми¬ 
стецтва  (здебільшого  комедійного) . 

From  Fr.  variete  ‘ts’,  Льохін  114,  Gamillscheg  879. 

варжіль=важіль  :  вага,  q.  v. ;  infixed  r  under  the  f/e. 
influence  of  ржа;  similarly:  варжель  and  (with  phonetic 
changes:)  вардзель,  see  s.  vv. 

варзякати=верзякати  see  верзти. 

вариво,  варивода,  варййка,  варити  see  вар. 
варикозний  ‘varicose’,  ModUk.;  BRu.  варикозни,  Ru. 

варикозний.  —  Deriv.  варикозність.  —  Subst.  вузлува¬ 
тий,  що  має  багато  розширень  або  утовщень,  Льо¬ 
хін  114. 

From  Lat.  varix,  -ids  ‘розширення  вени’,  Льохін  1.  с. 
вариш  SoCp.  see  варош. 


316 


317 


варівкйй,  варівнйй  see  вара! 

варіометр  ‘variometer’,  ModUk.;  Ru.  вариометр.  — 
Subst.  мірйльшк  спаду  й  підльоту  (літака). 

From  Е.  variometer  ‘ts’;  see  also  варіант. 

' 

варіювати  see  варіант;  also  варіят. 

варія  ‘grave  accent  (over  OCS.  letters)’,  first  recorded 
in  the  XVII  c. :  варію  Asg.  (Срезневский  1,  229).  —  Subst. 

знак  наголосу  на  останньому  голосному  в  слові. 

From  Gk.  varya  ‘ts’,  Срезневский  1.  c. 

варіант,  SovUk.  варіант  ‘version,  variant,  different 
reading’,  ModUk.;  BRu.  вариянт,  Ru-  eapudnm  (since 
1837),  Po.  warixmt,  etc.  —  Deriv.  варіанта ;  here  also:  ва¬ 
ріація,  варіаційний,  варіювати,  - ання ;  compounds:  ва- 
ріо-метр,  -фон,  etc.  —  Subst.  відміна,  різновид,  видо¬ 
змінення. 

From  Lat.  varians,  -ntis  ‘той,  що  змінюєтьса’,  Льохін 
114,  Лесин  -  Пулинець  45. 

варіят  Wd.  ‘madman,  crazy  person,  fool’,  ModUk.;  Po. 

wariat.  —  Deriv.  варіятка,  варіятство,  -ський,  [ з]ва- 
ріювати,  -ання,  зварюваний.  —  Subst.  божевільний. 

From  Po.  wariat  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Lat. 
varius  ‘different’,  Bruckner  602. 

Варка  see  Варвара. 

варкгелд  see  варгелд. 

варкйй,  варко  see  вар. 

варкоч  Wd.  ‘tail  of  hair’  (Стрий),  MUk.  варкочи  Арі. 
(XVII  c.) ;  Po.  warkocz.  —  Subst.  довгий  спліт  волосся, 
коса,  Тимченко  187. 

From  Po.  warkocz  ‘ts’  of  uncertain  origin,  Bruckner  602, 
Тимченко  1.  c. 


Варлам,  rarely  Варлаам  PN.  Barlaam,  MUk.  Варлама 
Gsg.  (1484  Пом’яник),  Варлаамь  :  сьін  блгь  (1627  Берин- 
да) ;  BRu.,  Ru.  Варлаам,  Po.  Barlaam.  —  Deriv.  Варламо- 
вич,  Варламівна;  FN.  Варламів,  Варламович ;  MUk. 

Варламіа  Gsg.  (1484  Пом’аник). 

From  Gk.  Varladmos,  the  ultimate  source  being  Hb. 
Barlaam  ‘son  of  goods'. 

вармедь  SoCp.  ‘comitat,  county’,  MUk.  вармедь,  also 
вармедя,  вармежа  (XVI — XVII  c.,  Дзже  StSl.  7,  162),  во 
всей  вармеди  (XVIII  с.),  вармед  (XVIII  с.).  —  Deriv. 
вармедьскьій,  вармецкий,  вармЬский,  вармедьщина,  (XVI — 

XVII  с.,  Дзже  1.  с.).  —  Subst.  комітат ,  жупа,  округа, 
Тимченко  187. 

From  Hg.  vdrmegye  ‘ts’,  Тимченко  1.  c.,  Дзже  1.  c. 
Варна  see  Варва. 

Варнава  PN.  ‘Barnabas’,  MUk.  Варнава:  сьін  yrfeuie- 
нія  (1627  Беринда);  BRu.,  Ru.  ts.  —  Deriv.  Варнавка j 

варнавйт. 

From  Gk.  Vamdvas,  the  ultimate  source  being  Hb. 
Bamebhuah  ‘son  of  exhortation  or  consolation’,  Shipley 
414,  Withycombe  20. 

варнак  ‘convict  (in  Siberia)’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  ts.  — 

Deriv.  варначка •  —  Subst.  таврований  каторжник ; 
втікач  ( із  Сибіру ) . 

Of  obscure  origin;  perhaps  it  is  connected  with  вар¬ 
някати. 

варнйця  see  вар. 

варнякати,  варнйчити  ‘to  babble,  prattle,  pronounce  in¬ 
coherently’,  ModUk.  only.  —  Syn.  базікати,  варзякати, 
верзякати,  верзти,  патякати • 


318 


319 


The  word  seems  to  be  a  variation  of  варзякати,  вер¬ 
зякати,  q-  v. 

варовйна  see  вар. 

варовня  see  вара! 

Варочка  see  Варвара. 

варош,  also  вариш  SoCp.  ‘town,  city’,  MUk.  у . . .  ва- 
роши  (XVII  с.  Дзже  StSl.  7,  162),  варошь  (XVIII  с.). — 
Deriv.  варошец,  варишапин,  вароский,  (XVI — XVII  с., 
Дзже  1.  с.),  варишчук.  — Subst.  місто,  Тимченко  188. 

From  Hg.  varos  ‘ts’,  Тимченко  1.  c.,  Дзже  1.  c. 

Варсонофій  PN.  Varsonofij,  MUk.  Вар[с]онофіа  Gsg. 
(1484  Пом’яник),  Варсонофій  :  ‘Уфїй  (1627  Беринда); 

Ru.  Варсондфий.  —  Deriv.  Варсондфійович,  Варсоно- 
фгівна. 

From  Gk.  Varsanufios,  Sophocles  1,  299. 
варстат  see  верстат, 
варт  see  вартий. 

варта  1.  ‘guard,  sentry,  watch,  convoy,  escort’,  MUk. 
вартуючи  (XVI  c.),  вартованьемь  Isg.  (XVI  c.),  зь  оковь 
и  вартьі  (XVII  с.),  на  варт-fe  (XVII  с.),  за  варту  (XVII  с.), 
варта  (XVIII  с.),  под  варту  (1766)  ;  BRu.  ts,  Ро.  warta.  — 

Deriv.  вартарка,  -рня,  вартувати,  вартівник,  -вня, 
вартовий,  MUk.  вартагарня  (XVIII  с.),  вартовати  (XVII 

с.).  —  Subst.  військова  сторожа,  Тимченко  189. 

From  MHG.  warte  ‘ts’,  РССтоцький  4,  145  -  146;  ac¬ 
cording  to  Шелудько  2,  25,  followed  by  Richhardt  110,  the 
medium  of  Po.  warta  is  to  be  assumed ;  doubtful. 

варта  2.  see  вартий. 

вартзаль  Wd.  ‘waiting  hall’,  ModUk.  only  —  Subst. 

ждальня,  заля  для  пасажирів. 

From  ModHG.  Wartesaal  ‘ts’,  РССтоцький  4,  212. 


вартий  ‘worth;  worthy,  deserving’,  MUk.  не  варто 
(XVIII  c.),  варта  (XVIII  c.),  варгь  (1760),  BRu.  вартьі, 

Po.  wart,  warty.  —  Deriv.  вартний,  вартість,  [ без-] 

вартісний,  вартувати.  —  Syn.  що  має  вартість,  Тим¬ 
ченко  189;  гідний,  достойний,  Деркач  49. 

From  MHG.  wert  ‘price,  costly  articles’,  РССтоцький  4, 
179  -  180,  through  the  medium  of  Po.  wart,  Шелудько  2,  25, 
Richhardt  110. 

варувати  see  вара! 

варудити  ‘to  torment,  bore,  weary’,  ModUk.  only.  — 

Subst.  марудити. 

The  word  is  a  variation  of  марудити  motivated  by  such 
pairs  as  вандрувати:  мандрувати,  and  supported  by  as¬ 
similations  like  рівний:  рімний,  кдвнір:  комнір,  etc.,  cf. 
Зілинський  1,  127. 

варунок  ‘condition;  security,  guarantee’,  Ed.  also 
‘stomach-ache’  (Грінченко  1,  128),  Wd.  ‘weir,  wear’  (Желе- 
ховський  1,  57),  MUk.  варунок-ь  (XVI— XVIII  c.)  ;  Po.  wa- 

runek.  Subst.  умова,  застереження,  кондиція;  забез¬ 
печення,  охорона,  оборона,  Гарантія;  Ed.  біль  у  чере¬ 
ві,  Wd.  охорона  берегів  від  води;  MUk.  also  засада,  під¬ 
става  (XVII  с.),  недорослі  риби,  нарйбок  (XVII  с.), 
Тимченко  189. 

From  Po.  warunek,  the  ultimate  source  being  ModHG. 

Wahrung,  OHG.  wamon  ‘to  guard’,  Тимченко  1.  c.,  Richhardt 
110;  see  вара. 

Варфоломій,  seldom  Бартоломій  PN.  Bartholomew, 
MUk.  Варфоломея  Gsg.  (1484  Пом’яник),  Вльфьломея, 
Валфомеа  (1484  ibid.)  ;  Ru.  Варфоломій,  Po.  Bartolomeus. 

Deriv.  Вархоломій,  Вархдла,  Варфоломійович,  Bap- 
фоломїівна;  Варфоломїівська  (ніч). 


320 


321 


From  Gk.  V artholomdios ,  the  ultimate  source  being  Hb. 
bar  talmay  ‘son  of  Talmai’  ( talmai  <  talmej ah  ‘peace  of 
Jehovah’) ;  Bartholomew  was  the  name  of  one  of  12  apostles 
of  Jesus,  may  be  same  as  Nathanael  (the  first  being  given 
name,  the  latter  patronymic),  Withycombe  20,  Тарнавецька 
87;  in  Uk.  Варфоломій  is  rare;  its  frequency  in  Пом’яник 
of  1484  amounts  to  5  in  comparison  to  124  (Іоань),  93 
(Марія)  and  66  (Феодорь),  Тарнавецька  122-  126;  from 
Варфоломій,  perhaps,  derives  FN.  Вархдла  and  eap- 
Х0л[а]  ‘quarrelsome  person’,  вархолити  ‘to  quarrel’. 

варцаб  ‘jamb,  door-post,  window  frame;  loom  (of 
weaver,  painter,  printer)’,  Wd.  арцаби  Npl.  ‘wooden  frame¬ 
work  of  a  house’;  варцаби  Npl.  ‘draughts  (game)’;  MUk. 
варцабьі  (1596  Зизаній)  ‘draughts’;  BRu.  ариМи  :  варца¬ 
би,  Po.  warcaby  (from:)  Cz.  vrhcab.  —  Deriv.  MUk.  варцаб- 
ницу  Asg.  (1642),  варцабнни  (15%  Зизаній).  —  Syn. 

рами;  дамки,  шашки,  лутка. 

From  Po.  warcaby,  Korbut  PF.  4,  496,  Шелудько  1,  25, 
Richhardt  109 ;  the  ultimate  source  is  MHG.  wurfzabel  (,-za- 
bel  from  Lat.  tabula  ‘board’),  Janko  CMF.  5,  408,  6,  322, 
Machek  574;  direct  borrowing  from  MHG.  is  assumed  by 
РССтоцький  4,  152. 

варчати  Wd.  see  ворчати. 

варт  Ed.  in  expression  варта  дати  ‘to  awaken’,  first 
recorded  in  the  XIX  c.  (Грінченко  1,  128).  —  Deriv.  eap- 

шал[ оч  ]ок. 

Origin  obscure ;  connection  with  the  following  entry, 
though  possible,  cannot  be  established;  perhaps  it  is  a  f/e. 
deformation  of  вірш  in  the  meaning  “blame,  reprise’. 

Варшава,  dial.  Аршава  GN.  Warsaw,  MUk.  Варшава; 
BRu.,  Ru.,  Bu.  ts,  Po.  Warszawa,  OPo.  Warszewa,  dial. 
Wars[z]ewa}  Warsiqga  (Bruckner  603).  —  Deriv.  варша¬ 
в’янин,  -пка,  варгиавський . 


From  Po.  Warszawa  —  deriv.  from  PN.  Warsz  ( \war- 
chol  ‘browler,  rowdy’),  Bruckner  1.  c.,  Staszewski  323-324; 
for  details  see  Nitsch  JP.  1,  299  -  300,  37,  391  -  392,  Rozwa- 
dowski  ibid.  19,  98  - 104,  Rospond  ibid.  20,  19  -  21,  Galas 
ibid.  33,  53  -  54,  Мельхеев  23  a.  o. 

варюга  dial,  ‘deep  hole  (cavity)’,  first  recorded  in  the 

c-  Syn.  заглибина,  видолинок. 

Origin  obscure ;  perhaps  it  is  a  f/e.  deformation  of  Ru. 
oepdi  >  *oepma  (influenced  by  яруга)  >  варюга- 

варяг  ‘Varangian,  ONor.  tribesman’,  Wd.  also  ‘strong, 
tall  man ,  MUk.  Варяги,  Варяжское  море  (Ист.  Русов,  Указ. 
34);  OES.  варязи,  в  море  Варяжское  (1377  Лавр  1,  10-11); 
BRu.,  Ru.  ts,  Po.  Wareg.  —  Deriv.  варязький;  FN.  Ba- 
ряж[ь]ко  (1377  Лавр.  1,  55,  253);  GN.  Варяж.  —  Syn. 
нормани. 

From  ONor.  *vdringr,  voeringr  :  vdr  ‘fidelity,  faith 
(fulness) ;  allies’,  Thomsen  116,  125  - 126,  Ekblom  Archiv 
39,  187,  ZfslPh.  10,  10,  16,  270,  Collitz  Archiv  4,  660,  Uhlen- 
beck  ibid.  15,  492,  Преображенский  1,  67,  Kiparsky  1,  163, 
РССтоцький  4,  81,  Шевельов  349  -  350. 

вас  Gpl.,  Арі.  ‘you’,  MUk.  вас  (1609  Худаш  129;  XVII— 
XVIII  c.  Інтермедії  58,  62,  70,  81,  175,  182),  OES.  вась 
(XI  c.  Остр.  єв.);  BRu.,  Ru.,  Ви.,  Ma.  вас,  OCS.  vass,  SC. 
vas,  Sin.  vas,  Cz.,  Slk.  vas,  Po.  LoSo.  was,  UpSo.  was. 

PS.  vass  ‘ts’,  IE.  root  **yos-  :  **uos-  :  **ues-  :  **y,es~, 
evidenced  in  OPr.  wans,  Skt.  vah,  Av.  va,  Lat.  vos,  ToA.  у  as, 
ToB.  yes,  Trautmann  110,  364,  Pokorny  514. 

васаг  ‘large  waggon’;  MUk.  у  васажку  (XVIII  c.)  ;  Po. 
wasqg,  was&ny  w6z.  —  Syn.  великий  чумацький  віз. 

The  word  is  derived  from  MHG.  fazzunge  :  fazzen  ‘to 
handle,  seize,  load,  pack’,  РССтоцький  4,  173,  Kluge  81;  the 
medium  of  Po.  wasqg  is  assumed  by  Шелудько  1,  25., 


322 


323 


васал,  Wd.  васаль  ‘vassal,  liege  (man)’,  ModUk. ;  BRu. 
васал,  Ru.  вассал  (since  1803 ;  вазал  in  1780) ,  Po.  wasal.  — 
Deriv.  васальний,  -ьство,  -ьський.  —  Syn.  юлдівнйк, 
підвладний,  залежний  від  сюзерена,  Бойків  83. 

From  Fr.  vassal  ‘ts’  <  Lat.  vassalus,  the  ultimate  source 
being  Ce.  :  OBret.  uuas ,  Bret,  gwaz  ‘servant’,  We.  and  Corn. 
gwas  ‘youth,  servant’,  Преображенский  1,  67,  Bruckner  639, 
Gamillscheg  880,  Skeat  685. 

васерваґа  Wd.  also  васервага  (Стрий)  ‘level’,  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.,  Po.  dial,  waserwaga.  —  Subst.  ватер¬ 
пас,  нівелір,  Ірунтвага. 

From  ModHG.  Wasserwaage  ‘ts’,  РССтоцький  4,  226. 

васерляйтунґ  Wd.  ‘water-supply,  aqueduct’,  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  —  Subst.  водопровід. 

From  ModHG.  W asserleitung  ‘ts’,  РССтоцький  4,  217. 

василіск  ‘basilisk’,  MUk.  василискь  (XVII  c.),  (from 
Po. :)  базилишокь  (XVII  c.),  OES.  василиска  Gsg. ;  BRu. 
ts,  Ru.,  Ви.  василйск,  OCS.  vasilisks,  Cz.,  Slk.  bazilisek, 
Po.  bazyliszek,  etc.  —  Deriv.  василисковь  (XVII  c.).  — 

Subst.  казкова  тварина  :  напівптах  ,  напівзмія,  гцо 
вбиває  своїм  поглядом,  Бойків  83. 

From  Gk.  basittskos  {=vasiliskos  since  the  IV  c.)  ‘ts’, 
in  its  original  form  preserved  in  Lat.  basiliscus,  cf.  Cz.,  Po. 
and  other  WS.  forms,  Срезневский  1,  231,  Тимченко  50,  190, 
Machek  27. 

Васйль,  arch.  Васйлій  PN.  Vasyl’,  Vasylij,  Basil,  MUk. 
Васйлїя  Gsg.  (1484  Пом’яник),  Васйлїй  :  царь  (1627  Бе- 
ринда),  OES.  Василии,  Василей  (Baecklund  110),  BRu. 
Васіль,  Ru.,  Ви.  Васйлий,  OCS.  Vasilijb ,  Po.  Bazyli,  etc.  — 
Deriv.  Василько,  Васйлечко,  Васильович,  Васильок,  Ва- 
сйльчик ,  Вась[о],  Вас[ь ]ко,  Васька,  Васюк,  Васюта; 
here  also  (from  Ро.:)  Базйлій,  Базйлько,  Базйльчик; 


SovUk.  (from  Ru. :)  Вася,  Ваня,  Ватка;  Василйна,  Ва- 
силйн[ оч]ка.  Василйха,  Василівна,  Василйса;  FN.  Ва¬ 
силів,  Василевич,  -енко,  -евський,  Васильоха,  Василюк, 
Васильківський,  Василащук,  Василенчук,  Васйльчен- 
ко,  Васьків,  Васюта,  Васютйнський,  Васюра,  (from 
Ru.:)  Васильєв,  (from  Ро.:)  Базилевич,  Базилевський, 
AmUk.  Васілька  (Gsg.  :  Васілько)  ;  GN.  Васйлики,  Ваг- 
сйлів,  Васйленково,  Васйлиха,  Васйлиця,  Васйлівка, 
Васильків [ка] ,  Васильки,  Васютинці,  Васючин,  Ва- 
сютинський,  Васьківці,  Васьковичі,  Васьківчики, 
(rivers:)  Васькова,  Васюківка,  Васюкдва  (Кат.  річок 
159);  Bot.  васильок,  васйльочок. 

From  Gk.  vasileus  ‘king’  —  one  of  the  most  popular 
names  in  Ukraine  (frequency  in  1484:63,  Тарнавецька  124); 
the  name  is  more  common  in  the  East  than  in  the  West, 
Withycombe  20. 

васток  see  boctok. 

васький  colloq.  ‘your[s],  belonging  to  you’,  ModUk.  only. 
—  Syn.  ваш. 

From  ваш  ‘your  [в]’  extended,  like  наський,  by  the 
suffix  -ський  ( <*vasbsks ). 

ват  ‘watt’,  ModUk.;  BRu.  ,  Ru.,  Bu.,  Ma.  ts,  Po.  wat, 
etc.  —  Deriv.  ватовий,  ватметр,  кіловат.  —  Subst.  оди¬ 
ниця  потужности  електричною  струму,  Бойків  83; 
уват,  Степанковський  223. 

From  the  name  of  James  Watt  (1736-1819)  who  dis¬ 
covered  the  steam  engine,  Partridge  798,  Kirkconnell  11  -  12. 

вата  1.  ‘cotton  wool;  wadding’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  ts, 
Po.  wata,  etc.  —  Deriv.  ватка,  ватний,  -ик,  ватований, 
ваточник,  ватяний,  ватянка,  dial,  ваташник  (Полісся, 
Лисенко  20).  —  Subst.  очищена  бавовна,  Бойків  83. 

From  ModHG.  Watte  ‘ts’,  РССтоцький  4,  228. 


324 


325 


вата  2.  Wd.  ‘fish  -  net’,  ModUk.  only.  —  Subst.  рибаль¬ 
ська  сіть. 

From  MHG.  wate  ‘ts’,  РССтоцький  4,  175. 

ватаг  ‘chief  (oldest)  of  shepherds’;  ringleader,  captain, 
chieftan’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  —  Subst.  старший 
пастух  у  полонинах ;  привддець,  начальник,  Бойків  84. 

From  Rm.  vataf  ‘ts’,  Шелудько  2,  128,  Vincenz  9 
( :vatah)  ;  however,  it  is  also  possible  to  derive  it  from  ва¬ 
тага,  see  the  following  entry. 

ватага  ‘gang,  band,  crown,  company’,  MUk.  з  ватаги 
(1552),  у  ватаз-Ь  (1690),  двЬ  ватаги  (XVIII  с.),  OES.  ва- 
тагам-Ь  Dpi.  (1294),  в...  ватазк  (1340),  на  ватагу  (1446) 
к  ватагамЬ  (XV  с.) ;  BRu.,  Ru.  ts,  Ро.  wataha.  —  Deriv.  ва¬ 
тажка,  ватажко ,  ватажок,  ватаг  (b/f. ;  ватага), 
ватажний,  -ик,  ватажжя,  ватагувати,  -ання,  вата- 
жити[ся],  ватаж [ни] кувати,  MUk.  ватаг-fe  (XVIII  с.), 
ватажанин-Ь  (1691);  FN.  Ватаг;  see  also  вантаж.  — 

Syn.  загін;  ( неорганізована :)  натовп,  валка,  купа; 
depr.  зграя,  Деркач  ЗО. 

From  Tt.  wataha  ‘ts’,  Miklosich  376,  Корш  Archiv  9, 
659,  Преображенський  1,  67,  Макарушка  14,  Тимченко 
190,  а.  о. 

ватаман  see  отаман. 

ватер  ‘hydraulic  engine’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  ts.  — 
Subst.  рід  прядної  машини,  Бойків  84. 

From  Е.  w ater[ -machine] ,  Kirkconnell  12. 

ватервейс  ‘water-ways’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  ts.  — 

Subst.  ринва,  риштак,  лотокй,  водотдка,  Степанков- 
ський  223. 

From  Е.  water-ways  ‘ts’,  Льохін  115. 


ватерка  dim.  :  ватра,  q.  v. 

ватерклозет  ‘water-closet’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  ts,  Po. 
waterklozet,  etc.  —  Subst.  промивний  відходок,  Бой¬ 
ків  84. 

From  E.  water-closet,  Kirkconnell  12. 

ватерлінія  ‘water-line’,  ModUk.;  BRu.  ts,  Ru.  eamep- 
лйния.  —  Subst.  водяна,  назначка,  поклячка,  ціха,  Сте- 

панковський  222. 

From  Е.  water-line  ‘ts’,  Льохін  115. 

ватерпас  ‘waterpass’,  ModUk.,  BRu.  ватзрпас,  Ru. 
ватерпас.  —  Syn.  нівелір,  їрунтвага,  Wd.  васерваїа, 
васервага. 

From  Е.  water-pass  ‘ts’,  Льохін  115. 

ватерполо  ‘water-polo’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  ts.  — 
Subst.  гра  в  водного  м’яча. 

From  Е.  water-polo  ‘ts’,  Льохін  115. 

ватерпруф  ‘waterproof’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  ts.  — 

Subst.  непромокальний,,  непросяклий,  безпроточний. 

From  E.  waterproof  ‘ts’,  Льохін  115. 

ватершланг  ‘water-hose^  ModUk. ;  Ru.  ватершланг.  — 
Subst.  трубка,  вуж  із  непромокальної  тканини  або 
Іуми. 

From  Du.  waterslang  ‘ts’,  Meulen  236. 

Ватикан,  SovUk.  Ватікан  GN.  Vatican,  ModUk.,  BRu., 
Ru.  ts,  Po.  Watykan,  etc.  —  Deriv.  ватиканський ,  Wd. 

ватиканка  (=ватиканська  марка,  Грицак  PM.  З,  159). 

From  Lat.  ( mons )  Vaticanus  ( -.Vaticum  GN.),  Sta- 
szewski  325;  some  etymologists  derive  it  from  pagan  days, 
when  Vatican  was  the  site  of  the  temple  of  the  seer,  Lat. 
Daticus,  the  adj.  from  rates  ‘prophet’,  Shipley  375. 


326 


327 


ваторопка  Ed.  ‘difficulty,  embarrassment’  (Чернігів),, 
first  recorded  in  the  XX  c.  —  Deriv.  eamopomo,  adv.  — 
Subst.  труднощі,  утруднення,  скрутне  становище. 

Origin  obscure ;  connection  with  Ru.  торопйть  ‘hurry,, 
hasten’,  though  possible,  cannot  be  substantiated. 

ватра  ‘hearth,  fireside,  bonfire’,  ModUk. ;  Bu.  ts,  SC. 
vatra,  Cz.  dial,  vatra,  Slk.  vatra,  Po.  watra.  —  Deriv. 

ватрак,  -алка,  -ан,  ватрище,  ватрушка,  ватріти. 
Bk.  ватраль[ка] ,  ватрик.  —  Syn.  багаття,  вогнище. 

From  Rm.  vatra  ‘ts’,  Шелудько  2,  128,  Vincenz  10; 
according  to  Георгиев,  123  -  124,  the  word  comes  from  Daco- 
Moesian  *oatra  <  IE.  **dtr-d;  cf.  also  Pedersen  KZ.  38,  311,. 
Meillet  Сбсл.  2,  3,  Loeventhal  WuS.  10, 163,  Bruckner  ZfslPh. 
16,  205,  Popovici  Slavia  7,  23,  Шевельов  243. 

ватроба  Lk.  ‘maw’  (Воля  Міхова,  Falkowski  -  Pasznyc- 
ki  121),  also  вантроба  (Команча,  Тилява,  etc.,  Stieber  by 
letter  27.  6.  1964),  first  recorded  in  the  XX  c.  —  Subst. 

утроба. 

From  Po.  wqtroba  ‘ts’ ;  see  утроба, 
ватрушка  see  ватра. 

ватуйка,  ватуля  Wd.  ‘ewe-lamb’,  borrowed  before  the 
XVI  c.,  Шаровольський  1,  63;  Po.  wetula(>  Lk.  ветуля). — 

Deriv.  ватулька,  ватуйнйк,  ватуйча ;  GN.  Ватушарка 
(mountain) .  —  Subst.  овечка  3  першим  ягням,  Шароволь¬ 
ський  1,  55. 

From  Rm.  vatum,  vatuie  ‘young  goat,  kid’,  Шароволь¬ 
ський  1.  c.,  Шелудько  2,  128,  Pu§cariu  175,  Vincenz  6. 

ватяний,  ватянка  see  вата. 

вать  see  вадь. 

вафля,  usually  вафлі  Npl.  ‘waffle,  wafer’,  MUk.  rfecro 
на  вафельї  (XVIII  c.),  BRu.,  Ru.  (since  1780)  ts,  Po.  wafel,. 


etc.  —  Deriv.  вафельний,  -uk,  -иця.  —  Subst.  печиво 
в  формі  тонких  плястерків. 

From  ModHG.  Waffel  ‘ts’,  Тимченко  191,  РССтоцький 
4,  215,  АкСл.  2,  63;  there  is  little  likelihood  that  it  comes 
directly  from  E.  waffle,  as  assumed  by  Kirkconnell  9  - 10. 

Bax  FN.  derived  from  Івах,  see  Іван. 

вахлай,  вахлак  ‘hump,  lump  blockhead’,  ModUk. ;  BRu., 

Ru.  (since  1789)  вахлак.  —  Deriv.  вахлачка,  вахлакува¬ 
тий-  —  Subst.  вайло,  тюхтій;  бамбула,  мамула,  маку¬ 
ха,  Деркач  ЗО. 

Origin  obscure. 

вахляр  ‘fan’,  MUk.  ріпіда  :  вахлярь,  махало,  оґанка 
(1627  Беринда);  Po.  wachlarz,  —  Deriv.  вахлярик,  вахлю- 
яатися,  вахляруватий.  —  Subst.  віяло,  віяльце. 

From  ModHG.  Fdcher  ‘ts’,  РССтоцький  4,  223,  through 
the  medium  of  Po.  wachlarz,  Тимченко  191,  Шелудько  1,  25. 

вахмайстер,  вахмістр  ‘cavalry  sergeant-major’,  ModUk.; 
BRu.  ts,  Ru.  вахміїстр  (since  the  XVII  c.),  Po.  wachmistrz. 

—  Subst.  підстаршйна  в  кінноті. 

From  ModHG.  Wachmeister  ‘ts’,  АкСл.  2,  64. 

Вахна,  Вахно,  Вахняк,  etc.,  FN.  derived  from  Івахно,  see 

Іван. 

вахня  ‘shellfish’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  вахня.  —  Subst. 

тварина  з  черепашкою  або  з  панцером  (устриця, 
краб,  тощо ) . 

According  to  Горяев  40,  it  comes  from  Lat.  learned 
term  Gadus  vachnja. 

вахта  1.  ‘watch,  duty,  look-out’,  ModUk.;  BRu.,  Ru. 
(since  the  XVII  c.)  ts,  Po.  wachta.  —  Deriv.  вахтовий, 
■saxmnapada;  here  also  вахтер,  eaxmdp.  —  Subst.  сто- 


328 


329 


рожа,  щоденна  варта,  Бойків  84;  варта,  стійка,  чатаТ 
берда,  Степанковський  104. 

From  ModHG.  Wacht  ‘ts’,  РССтоцький  4,  145. 

вахта  2.  ‘Menyanthes  trifoliata  L. :  brooklime’,  ModUk. ; 
Ru.  ts,  Cz.  vachta.  —  Syn.  бобівник,  трилисник,  трифо¬ 
лін,  заяча  капуста,  зубовнйк,  etc.,  Makowiecki  231. 

From  Ru.  вахта  also  вахка,  вехк  which,  in  turn,  comes 
from  Fi.  vehka,  Est.  vohk  ‘ts’,  Меркулова  ЗтимИссл.  2,  80-81. 

вахцймра  Wd.,  also  вахцймбра,  (Falkowski  -  Pasznycki 
121),  ‘guard  -  room’,  ModUk.;  Po.  wachc$bra.  —  Subst. 

стдрожева  кімната- 

From  ModHG.  Wachzimmer  ‘ts’,  РССтоцький  4,  204;, 
Po.  medium,  assumed  by  Richhardt  109,  remains  to  bo 
proved. 

вацок  1.  MUk.  ‘purse’,  вацокь  (XVI  c.),  вацок  (XVII — 
XVIII  c.  Інтермедії  71,  72),  вацковь  (XVI — XVII  c.  Худаш 
58),  чпаг  :  кишеня . . .  шабелтас,  бисага,  ташка,  капса, 
тлумокь,  вацокь  (1627  Беринда);  Po.  wacek.  —  Subst.  ка¬ 
литка,  Тимченко  191. 

From  Po.  wacek  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  MHG. 
watsack,  Тимченко  1.  c.,  Bruckner  598. 

вацок  2.  SoCp.  ‘quarters,  yard;  over-night  lodging’ 
(Гнатюк  E36.  4,  236),  first  recorded  in  1898.  —  Subst. 

квартира;  загорода;  нічліг. 

From  Hg.  vaczok  ‘lair,  den’,  Гнатюк  1.  c. 

вацумерія?  AmUk.  ‘what’s  the  matter?’,  first  recorded 

in  the  XX  c.  —  Subst.  що  таке?,  в  чому  справа?,  Луго¬ 
вий  300. 

From  Е.  what’s  the  matter?,  Луговий  1.  с. 

вацю!,  ваць!  interj.  in  calling  swine,  first  recorded  in 

the  XIX  c.  —  Deriv.  вацюкати,  -аннл,  вацюкнути;  FN. 
Ваць,  Ваценко;  GN.  Ваці.  —  Syn.  вець! 


According  to  РССтоцький  3,  148,  it  is  a  variation  of 
паць 1  <  паця  ‘pigling,  piglet’;  more  convincing  is  its  con¬ 
nection  with  ацю!,  Q-  v. 

вацювати,  вачувати  AmUk.  see  во  чувати. 

ваш,  ваша,  ваше  ‘your,  yours’,  MUk.  ваш  (XVII — 
XVIII  c.  Інтермедії  93-95,  190),  OUk.  ваши  (1393  Тимчен¬ 
ко  192),  OES.  вашь  (XI  c.  Остр.  св.),  вашего  Gsg.  (911)  ; 
BRu.,  Ru.,  Bu.,  Ma.  ts,  OCS.  vase,  SC.  vas,  Sin.  vas,  Cz.  vas, 
vase,  Slk.  vas,  vasa,  vase,  Po.,  LoSo.  wasz,  UpSo.  was.  — 

Deriv.  васький,  arch,  вашець,  вашеський,  Wd.  вашин, 
вашйнець,  MUk.  вашемилост[и]ньш  (XVII  c.),  вашмо- 
сти[н]ньій  (XVII — XVIII  с.),  вашмость  (XVII — XVIII  с.). 

—  Syn.  належний  вам. 

PS.  *vasb  <  *vas-jb,  IE.  root  **yos-,  cf.  OPr.  wans,  Lat. 
vos,  ToA.  yas ,  etc.,  see  вас;  Vondrak,  1,  508,  Trautmann 
110,  364,  Pokorny  514. 

вашець,  вашеці  see  ваш. 

Вашінґтон,  Gsg.:  PN.  -a,  GN.  -y  ‘Washington’,  ModUk.; 
BRu.  Вашингтон,  Ru,  Вашингтон,  Po.  Waszyngton,  etc. 

—  Deriv.  вашінї тднець ,  -нка,  -нський,  по-вашінї тон- 
ськи-  —  Syn.  GN.  столиця  США. 

From  PN.  Washington,  the  first  president  of  the  USA. 
(1789 — 1797),  Мельхеев  28,  Staszewski  324-325. 

вбачати  see  бачити. 

вбгати,  вбигати  ‘to  put,  force  inside,  thrust  down’,  MUk. 
вбгай  (XVIII  c.) ;  BRu.  —  Deriv.  вбигання.  —  Syn.  втис¬ 
нути,  впхати. 

The  word  is  based  on  бгати  Ч-  v. ;  prefix  в-. 

вбезвихід[ь]  ‘in  an  embarrassing  position,  in  a  situation 
without  a  way  out’,  ModUk.  only. 

A  compound  :  в  -  без  -  ви  -  хід[ь],  see  s.  vv. 

вбигати  see  вбгйти. 


330 


331 


вбирати  [ся]  see  брати. 

ввічливий,  -вість  see  увічливий,  -вість. 

вдова,  удова  ‘widow’,  MUk.  вдова  (XVII  с.  Гептаглот, 
17),  о  вдовк  (XVIII  с.),  удова,  вдовиця,  удовиця,  OES. 
вьдова  (XI  с.  Остр.  єв.,  1073  Ізб.  Св.),  вьдовиця  (XI  с. 
Остр.  єв.),  віадовицю  Asg.  (1073  Ізб.  Св.),  удовьш,  вдовиц-ь 
Арі.  (1356);  BRu.  удава,  Ru.  вдова ,  OCS.  Vbdova,  vsdova. 
Ви.,  Ма.  вдовйца,  SC.  udova,  uddvica,  Sin.  vdova,  Cz.,  Slk. 
vdova,  Po.  wdowa,  LoSo.  hudova,  UpSo.  wudowa.  —  Deriv. 

вдовиця,  вдовець ,  вдов[ич]енко,  вдовівна,  вдовйн[ий], 
вдовицький,  [ о-,  по-] вдовіти,  вдовувати,  etc. ;  these 

forms  might  be  also  used  with  initial  уд . . .  depending  on 
the  preceding  consonant;  MUk.  вдовий  (XVI — XVII  c.), 
вдовин [н]ьій  (XVII  c.),  вдовичий  (XVII  c.),  вдовичшгь 
(XVI  c.),  вдовство  (XVII — XVIII  c.),  вдовствовати  (XVI 
c.),  вдовкти  (XVI  c.),  вдовоженец'ь  (XVII  c.)  ;  FN.  Вдо¬ 
вин,  Вдовенко,  Вдовиченко,  Удовиченко,  MUk.  Вдови¬ 
ченко  (1668,  Тупиков  500).  GN.  Удівка,  Удовиченки.  — 
Syn.  [ п ] овдовіла  жінка. 

PS.  *vbdova  ‘ts’,  corresponding  to  Skt.  vidhavd,  Lat. 
vidua,  OPr.  widdewu,  Goth,  widmvd,  AS.  wuduwe,  E.  widow, 
ModHG.  Witwe,  Ir.  fedb,  etc.;  the  orig.  IE.  root  **y,idh-  : 
*  *ueidh-  ‘to  divide,  separate ;  to  lack,  want ;  to  become  empty, 
to  be  faulty’ ;  the  designation  for  widower  *vbdovecb  seems 
to  be  recent  deriv.  of  the  feminine  form;  Преображенский  1, 
68,  Bruckner  605  -  606,  Trautmann  358,  Kluge  398,  Walde  - 
Hofmann  1,  359,  Skeat  715,  Machek  558,  Pokorny  1128,  a.  o. 

вдяка,  вдячливий,  -вість,  вдячний,  -ність  see  дякувати, 
ве!  interj.  ‘pshaw!  fie!’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  — 

Deriv.  векати,  - ання ,  векнути,  -нення,  веве! ,  вевека- 
ти,  -ання,  вевекнути,  -нення.  —  Syn.  фе! 

Primary  interj.  connected  with  вав!  фе!  Q-  v.; 
РССтоцький  3,  147. 


веве!  see  the  preceding  entry. 

вевірка,  вев’юрка  Wd.  see  вивірка. 

вегля  Wd.  ‘according  to,  as  to’  (Радомишль,  Грінченко 
1,  130),  MUk.  ведля,  ведле,  ведлк,  ведлугь,  cf.  SoCp.  відльа 
(Гнатюк  ЕЗб.  4,  236);  Po.  wedla,  wedle,  wedlug.  —  Subst. 

відповідно  до. 

Most  probably  from  *веґля,  and  this  from  Po.  wedla 
‘ts’  —  a  compound  :  we -die  ( :dlugi ),  Bruckner  606. 

веґеря,  вегеря  ‘dance’,  MUk.  вегера,  ватера  (XVII- 
XVIII  c.,  Інтермедії  74,  77,  78),  веґерк  Арі.  (XVIII  с.) 
‘stick’ ;  Po.  wekiera  ‘ts’.  —  Subst.  рід  танцю,  угорка,  Ky- 
зеля  57;  MUk.  кий  з  великою  галкою  на  кінці,  Тимчен- 
ко  202. 

Of  obscure  origin;  perhaps  from  Po.  wekiera  as  sug¬ 
gested  by  Тимченко  1.  c. ;  however,  the  ultimate  source  is 
dubious  (ModHG.  Wecker?,  or  венгерка?). 

веґетувати  ‘vegetate’,  ModUk. ;  Po.  wegetowae.  —  Deriv. 

eef етація,  веіетаційний,  веїетатйвний,  веїетарія- 
нець,  -нка,  - нство ,  -нський,  ве! етаріянгзм.  —  Subst. 

животіти,  існувати. 

From  Lat.  vegetdre  ‘to  enliven,  quicken’,  Skeat  686. 

веджвуд  ‘Wedgewood  -  china’,  ModUk.  —  Subst.  ан¬ 
глійський  посуд  з  маси,  проміжної  між  порцеляною 
й  фаянсом,  Бойків  84. 

From  FN.  Wedgewood  (Е.  potter,  1730-1795),  Shipley 

411. 

ведмідь,  Wd.  медвідь  ‘bear;  Bruin’,  MUk.  ведмкдь 
(XVIII  c.),  за  ведмедя (XVIII  c.) ;  BRu.  мядзведзь,  Ru.  мед- 

ведь,  dial,  ведмедь,  Ви.  медведь,  медведа  (Младенов  292), 
Ма.  мечка,  SC.  medvjed,  Sin.  medved,  Cz.  medved,  nedved, 
Slk.  medved ,  Po.  niedzwiedz,  dial,  miedzwiedz,  UpSo. 
mjedzwiedz,  LoSo.  mjadwjez,  mjedwjez,  Ca.  m’edv’edz.  — 


332 


333 


Deriv.  ведмеденя ,  ведмедча,  ведмедько,  ведмедик,  вед¬ 
медиця,,  ведмедиха,  ведмедник,  ведмедів,  ведмедячий, 
ведмежа[тко] ,  ведмежатник,  ведмежий,  ведмежина, 
ведмежина,  Wd.  forms  :  медведйця,  медведятко,  медве- 
жий,  etc. ;  FN.  Ведмідь,  Ведмеденко,  Медведенко,  Вед- 
медйнець,  Медвгдь,  Медвідський,  Медведів,  Медведіок; 
GN.  Медведі,  Медведівка,  Медведівці,  Медведово,  Мед- 
вежа,  Медвежанка,  Медвеже,  Медвеже  Вушко,  Мед- 
відка,  Медвин;  (rivers:)  Медвїдь,  Медвіжа  (Кат.  річок 
174);  Wd.  Медведівка,  Медведжа  (Бойк.  227),  Медведен, 
Медведин,  Медведя,  Медвежик  (Гуц.  95),  Медведже 
(Лемк.  47);  Astr.  Велика,  Мала  Ведмедиця.  —  Syn.  бур¬ 
мило,  бурч,  бурмак,  (euphemisms  :)  той,  він,  вуйко;  Wd. 
Мйсь[к]о;  Не.  еїзекутор,  mom,  тот  старий,  тот 
великий. 

Uk.  ведмідь  and  Ru.  dial,  ведмедь  are  new  euphemistic 
metatheses  of  the  orig.  медвідь,  медведь  respectively,  both 
deriving  from  PS.  *medvedb  —  a  tabu  -  compound  :  *meds 
‘honey’  and  *esti  ‘to  eat’,  meaning  ‘honey-eater’,  IE.  **medhu 
edis,  cf.  Skt.  madh[u]v-ad-  ‘honey-eater’;  medvede  itself  is 
a  SI.  euphemism  replacing  the  orig.  designation  of  bear  pre¬ 
served,  e.  g.,  in  Gk.  drktos,  Lat.  ursus,  Alb.  art,  etc. ;  Miklosich 
186,  Berneker  2,  30-31,  Преображенский  1,  519,  Machek 
291,  Рудницький  Slavistica  44,  14-16,  Pokorny  707,  875, 
(extensively:)  Emeneau  Language  24,  56-63,  РССтоць- 
кий  AATSEEL  Bulletin  6,  80,  Language  26,  489  -  493. 

ведрик  ‘well-wisher  on  New  Year’s  morning’,  first  re¬ 
corded  in  the  XIX  c.  —  Syn.  той,  що  прийшов  побажа¬ 
ти  доброї  погоди  на  новіш  рік,  щоб  уродило  ліпше  як 
торік,  Огієнко  РМ.  2,  9. 

Origin  uncertain ;  in  folk-songs  it  alternates  with 
бедрик,  see  бедро;  according  to  Огієнко,  1.  c.,  it  is  con¬ 
nected  with  ведро,  see  the  following  entry. 


ведро  ‘fair  weather’,  MUk.  ведро  (XVII  c.),  OES. 
ведромь  Isg.;  ведрьщ  ‘bright’;  Ru.  ведро,  OCS.  vedro,  Bu. 
eedzp  ‘clear’,  SC.  v8dar  ‘ts’,  Sin.  vedar  ‘serene;  cheerful’, 
Cz.  vedro,  Slk.  vedmy  ‘clear’,  Po.  dial,  wiodro,  UpSo.  wjedro, 
LoSo.  wjadro.  —  Deriv.  вйведрилося,  ведряно.  —  Syn.  по¬ 
года,  добра  година,  бездощів’я,  посуха,  Тимченко  203. 

PS.  *vedro  ‘ts’  corresponding  to  AS.  weder,  OHG.  wetar, 
ModHG.  Wetter,  E.  weather,  IE.  **ue-dhro~;  it  is  possible, 
though  less  probable,  that  **ue-tro-  is  the  IE.  base  with 
which  SI.  *vetrs  (from  the  root  **ue-  ‘to  blow’)  coincides, 
Brugmann  IF.  18,  435  -  436,  Miklosich  377,  Kluge  393,  Skeat 
705,  Преображенский  1,  69,  Георгиев  127  -  128,  Pokorny 
82  -84,  a.  o.;  less  persuasive  is  its  connection  with  *[s]v§d- 
‘to  dry’,  uditi  ‘to  smoke’,  suggested  by  Machek  559;  Uk. 
ведро  is  extensively  treated  by  Ващенко  10  -  12. 

ведро  see  відро. 

веду  see  вести. 

вежа  ‘tower’,  MUk.  вежа  (1596  Зизаній),  вежи.  Npl. 
(XVI  с.  Сл.  плк.  Іг.),  вежа  (XVII  с.  Гепталот),  на...  ве¬ 
жу  (1710),  OES.  веж-Ь,  в  вежЬ,  с  вежами,  до  в-Ьжь,  Б-Ьла 
в-Ьжа  (=Саркелт>);  BRu.,  Ru.  ts,  Sin.  veza,  OCz.  vez,  veze, 
Slk.  veza,  Po.  wieza,  UpSo.  wjeza,  LoSo.  wjaza,  jaza  ‘house’. 
—  Deriv.  веж[еч]ка,  веждвий,  MUk.  вежица  (XVI  c.),  ве- 
жьічковатьій  (XVII  c.) ;  GN.  Вежиці  —  Syn.  винесла  над 
інші  будинки  будівля  або  сама  собі,  або  як  надбудова 
над  будинками ;  MUk.,  OES.  шатро,  кіш;  в’язниця 
тюрма,  Тимченко  203. 

PS.  *veza  <  *vezja,  root  *vez-,  see  везтй;  orig.  meaning: 
‘movable  house  on  wheels’,  Потебня  РФВ.  3,  177,  Mehringer 
IF.  19,  427-428,  Преображенский  1,  107,  Bruckner  619- 
620,  Weingart  SymbRozwadowski  2,  233  -  234,  a.  o. 

везерунок  see  візерунок. 


334 


335 


везикули  ‘vesicle,  small  tumour,  bladder-like  cell*.  — 
Deriv.  везикулярний,  -ність.  —  Subst.  пухирці,  пові¬ 
тряні  клітини  в  легенях,  Бойків  84. 

From  Lat.  vesicula  ‘little  bladder’,  Skeat  690. 

везір,  also  везйр,  візир,  візір,  ‘vizier’,  MUk.  вейзирт> 
(XVII  c.),  вейзерови  Dsg.  (XVIII  c.)  ;  Ru.  визйрь,  Po. 
wezyr.  —  Deriv.  везірство.  —  Subst.  міністр  турець¬ 
кою  султана,  член  державної  ради,  Тимченко  204. 

From  Tk.  vezir,  the  ultimate  source  being  Ar.  wazir 
‘councellor  of  state,  minister,  vice-regent,  lieutenant  of  a 
king’,  Макарушка  14,  Тимченко  1.  c.,  Skeat  694,  Lokotsch 
169,  (extensively:)  Варченко  ДБюлетень  9,  97-98. 

везти,  везу,  -зеш  ‘to  carry,  convoy;  to  cart,  drive;  to 
draw’,  MUk.  везти  (XVI  c.  Худаш  52),  везтися  (XVII  c.), 
OES.  везяху,  везоша;  BRu.  везці,  Ru.  везти,  OCS.  vesti, 
vezo,  Ви.  веза,  везем,  Ma.  везе,  SC.  vesti,  vezem,  Sin.  vesti, 
vezem,  Cz.  vezti,  Slk.  viezt’,  Po.  wiezc,  wiozg,  UpSo.  wjezc, 

LoSo.  wjasd.  —  Deriv.  везтися,  везіння,  везений,  в-,  ви-, 
від-,  з[а]~,  па-,  під-,  пере-,  по-,  при-,  у-везтй,  etc., 

along  with  corresponding  iter,  forms  :  e[  u  ]-,  від-,  з  [a]-, 
на-,  пере-,  під-,  по-,  при-,  у-возйти.  etc. ;  for  apophonic 
variations  with  воз-(е.  g.  возити,  віз,  etc.)  see  s.  w.  —  Syn. 
переміщати,  переправляти  при  допомозі  воза,  заліз¬ 
ниці,  судна,  літака,  тощо;  fig-  щастити. 

PS.  *vezti,  IE.  root  **uegh-  ‘to  move  on,  march,  drive, 
ride’,  evidenced  in  Lith.  vezti,  Skt.  vahati  ‘he  proceeds,  drives, 
rides’,  Av.  vazaiti  ‘ts’,  Lat.  veho,  vehere,  vexi,  vecturn  ‘to 
drive’,  OIr.  fen  ‘wagon’,  Goth,  gawigan  ‘to  move’,  OHG. 
wegan,  ModHG.  bewegen,  AS.  wegan  ‘to  bring,  lead’,  etc., 
Miklosich  387,  Преображенский  1,  69  -  70,  Trautmann  356, 
Briickner  619,  Kluge  387,  Mikkola  1,  43,  63,  2,  153,  Pokorny 
1118  -  1120,  a.  o. 


везяти,  везькати  ‘to  smear,  bedaub;  to  lick’,  ModUk.  — 

Subst.  мазати,  (глиною) ;  лизати. 

The  word  seems  to  have  its  origin  in  the  children’s  lan¬ 
guage,  being  based  on  the  inter j.  eel,  Q-  v. 

вей!  interj.  ‘in  expressing  surprise,  fear,  pain’  etc., 
MUk.  ‘here!’  (XVII  c.) ;  Po.  wej!  SC.  vaj!  —  Deriv.  вейка- 
mu,  -ання,  вейкнути,  - непня •  —  Syn.  [ в ]ай! ,  ей! ;  MUk 
дивйі,  ото!,  бач!,  Тимченко  204. 

According  to  РССтодький  3,  147,  it  is  labio-velarized 
ей!  (like  вай!  <  ай! )  ;  cf.  also  Briickner  606. 

векати  see  ве! 

векелія  Wd.  ‘inflammable  substance’,  first  recorded  in 

the  XX  c.  —  Subst.  запальна  матерія. 

From  Rm.  faclie  ‘torch’,  Cioranescu  315. 

вексель  ‘bill,  bill  of  exchange,  draft;  promissory  note; 
cheque’,  ModUk.;  BRu.  взксаль,  Ru.  (since  1731)  ts,  Po. 
weksel.  —  Deriv.  векселевий,  -льний,  векселедавець, 
-держатель.  —  Subst.  письмове  зобов’язання  заплати¬ 
ти  певну  суму  грошей  у  визначений  термін,  Бойків  85. 

From  ModHG.  Wechsel  ‘ts’,  РССтодький  4,  229,  Bruck¬ 
ner  606. 

вектор  ‘vector’,  ModUk. ;  BRu.  вектар,  Ru.  (since  1940) 
ts.  —  Deriv.  векторний.  —  Subst.  величина,  що  їй  при¬ 
писують  крім  числового  значення  напрям  (напр.  сила, 
скдрість,  тощо),  Бойків  85. 

From  Lat.  vector  ‘carrier’,  АкСл.  2,  134. 

вел.  abbr.:  великий  —  велблюд  see  верблюд. 

велбот,  Wd.  вельбот  ‘well-boat’,  ModUk.  —  Subst.  за- 

падисто-дашне  судно,  Степанковський  225. 

From  Е.  weU-boat  ‘ts’. 


336 


337 


велвет,  Wd.  вельвет  ‘velvet’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  (since 
1837)  ts,  Po.  welwet,  etc.  —  Deriv.  велветний,  велветйн. 
—  Subst.  бавовняна  тканина  подібна  до  оксамиту, 
сорт  манчестеру,  Бойків  85. 

From  Е.  velvet  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  LLat. 
velluetum  from  a  Romanic  type  *vUlutettum,  Skeat  687. 

веле-  ’much,  great  (ly)  ’,  a  compound-forming  element  in 

such  words  as  велелюдний,  велемудрий,  велерічйвий, 
etc.;  MUk.  веле  adv.  ‘much’  (XVI — XVIII  c.)  and  com¬ 
pounds  :  велезубньїй  (XVI  c.),  велелЬпньїй  (XVIII  c.),  ве¬ 
лемовний  (XVII — XVIII  c.),  велемощний  (1457),  веле- 
рьібт>  (XVII  c.),  велеречивий  (XVIII  c.),  велеславньїй 
(XVI  c.),  велехвальньїй  (XVII  c.),  OUk.  вели  adv.  ‘much’. 
(1390)  ;  BRu.  веля-,  Ru-  веле-,  Po.  wielo-,  Cz.,  Slk.  vele-, 
velko-.  —  Syn.  багато-,  мною- 

From  велий,  q.  v. 

велебний  iron,  ‘worthy,  imposing,  illustrious;  boastful, 
pretentious’,  MUk.  велебний  (1492),  велебное  (1599),  свя- 
щенникови  и  законникови  тутулт>  належить:  Велебний 
в  БзЄ  (XVII  с.);  OUk.  велебного  Gsg.  (1361),  велебной 
Gsg.  (1388)  ;  Po.  wielebny.  —  Deriv.  велебність.  —  Subst. 
величний,  гідний  чести,  шановний,  Тимченко  205. 

From  Po.  wielebny,  Тимченко  1.  с. 

вележйрувати  ‘to  live  sumptuously;  to  luxuriate’,  Mod¬ 
Uk.  only.  —  Syn.  розкошувати. 

A  compound  :  веле-  жир[увати ],  see  s.  vv. 

ведень,  also  велін  ‘vellum  (parchment)’,  ModUk.;  BRu., 
Ru.  веленевий  (since  1837).  —  Deriv.  веленевий.  —  Subst. 
найкращий  сорт,  пергаменту,  Льохін  117. 

From  Fr.  velin  ‘ts’,  Льохін  1.  c.,  Gamillscheg  881. 

Велес,  Волос  PN.  Veles,  Volos  (OES.  god  of  cattle;  god 
of  poetry  and  music  akin  to  Gk.  Apollo),  OES.  Волосомт> 


Isg.  (1377  Лавр.  1,  25),  вт>  Волоса,  скотья  бога  (ibid.  52). 
—  Deriv.  Велесовий,  Волосовий;  OES.  Велесов-ь  (XVI 
Сл.  плк.  Іг.).  —  Syn.  бог  скота;  бог  поезії  й  музики. 

The  etymology  of  Велес  :  Волос  is  still  controversial ; 
the  alternation  of  two  variants  *veless  and  voloss  ^Во¬ 
лось)  seems  to  root  in  PS.;  Волось  is  identified  in  OES. 
literary  pattern  with  Apollo  and  replaced  by  St.  Vlas  (Bla- 
sius)  in  Christianized  folklore,  Jakobson  SDF.  2,  1027-1028, 
Vernadsky  The  Origins  of  Russia  120  - 123,  f  Іларіон  84, 
104  -  107;  see  the  following  entry. 

велет [ень],  Wd.  велит [  ень]  ‘giant,  colossus’,  MUk.  ис- 
полйн-ь  :  ґіґант,  велеть,  ольбрьім,  дужій  а  велйкїй  члк-ь 
(1627  Беринда),  велети  Npl.  (XVII  с.),  велета  Asg.  (XVIII 
с.),  о  велетнях  (XVIII  с.),  велетн-b  Npl.  (XVIII  с.),  OES. 

волоть,  вдать;  BRu.  вдлат,  Ru.  вдлот,  dial,  велет  (Vas- 
mer  1,  180),  Po.  (from  Uk.)  wielot,  WS.  Veletabi  (==*vele- 
tove)  ‘LLat.  name  of  a  SI.  tribe  in  Mecklenburg’  (=ModHG. 
Wilzen).  —  Deriv.  велетенський,  -кість.  —  Syn.  гігант, 
колос,  титан,  Деркач  ЗО. 

There  were  several  attempts  to  explain  the  origin  of 
велет  :  вдлот,  e.  g.  those  of  Соболевский  РФВ.  64,  117, 
ИзвОРЯС.  31,  9  (vocalic  assimilations),  Brtickner  617,  Ar- 
chiv  42, 138  ( :  *vel-  ‘big,  great’),  Fick  1,  541,  Walde  464,  a.  o. 
(=Lat.  valere  ‘to  be  strong’),  Шахматов  Archiv  33,  87-89 
( :  OIr.  flaith  ‘dominion’),  etc.,  but  not  one  of  them  can  be  re¬ 
garded  as  definite,  the  main  difficulty  being  e  :  o  alternation 
in  their  roots ;  in  view  of  the  similar  interchange  of  vowels  in 
Велес  :  Волос,  Q-  v.,  there  are  two  possible  solutions  of  the 
problem  :  (1)  to  treat  -еле-  forms  as  archaic  remnants 
of  the  orig.  ES.  non-labio-velarized  pleophony  ( *velt- , 
*vels-  >  *velet-,  *veles-),  (2)  or  to  consider  -et,  -es- 
as  suffixes  *-eto,  *-eso  (like  in  OES.  trepets,  OCS. 
peless,  cf.  Vondrak  1,  584,  635)  ;  the  latter  assumption 
seems  to  be  more  plausible,  thus  велет  (following  Brtick- 


338 


339 


ner  1.  c.)  is  to  be  connected  with  *vel-  ‘big,  great’,  and 
вдлот,  влатг  are  to  be  considered  as  the  later  analogical 
forms  based  on  the  de-etymologized  (“pleophonic”  and/or 

“metathetic”)  treatment  of  велет,  cf.  also  On  UVAN.  3, 
27  -  30. 

велий,  велия,  велиє  arch,  ‘great,  big’,  MUk.  велия  pa- 
дость  (XVII  c.),  од  мала  до  веля  (1673),  OES.  велий;  Ru. 
велий,  OCS.  velbjb,  velbja,  Ви.,  Ma.  велий,  SC.  velji,’ OCz. 
veil,  Slk.  velo,  Po.  wiele,  UpSo.  wjele.  —  Syn.  великий. 

PS.  *velijb,  *velbja,  *velbje  ‘ts’,  IE.  root  the  same  as  in 
великий  q.  v. 

велйк=велйкий. 

Великдень,  also  Велйкодень  ‘Easter[day]’,  MUk.  kt>  Be- 
лико-дню  (1499),  по  великодни  (1562),  по  Велико-дни 
(1588),  передт>  святьімт>  великоднем-ь  (1591),  на  великт> 
ден-ь  (XVI  с.),  на  Велик-ь  днь  (XVII  с.),  великь-день 
(XVIII  с.),  Великдень  (XVIII  с.),  OUk.  по  Великому  дни 
(1389),  от  сего  велика  дни  (1411),  по  велидЬ  дни  (1415), 
OES.  велик  дьн  (XI  с.  Остр.  єв.),  Велюсь  дьнь  (1073  Ізб. 
Св.),  до  великаго  дне;  MRu.  Велик-ь  день  (XVI  с.).  OCS. 

veliks  йьпь.  —  Deriv.  великодній,  Wd.  [ по]великодну - 

вати.  Syn.  Світлий  Празник  Христового  Воскре¬ 
сання- 

A  caique  of  Gk.  megale  hemera,  Lat.  dies  magna,  cf. 
Срезневский  1,  236,  followed  by  Огієнко  PM.  2,  147,  Vasmer 
1,  180  -  181,  a.  o. 

велйкий  ‘great,  big,  large,  bulky;  high,  lofty;  grand; 
tali’,  MUk.  велик-ь  (1489),  великий  (1489),  великимь  Isg. 
(XVI  c.),  великий,  великая  (XVII  c.),  велик  (XVIII  c.) ; 
OES.  велик-ь  (XI  c.  Остр.  єв.),  великая  (1073  Ізб.  Св.),  ве¬ 
ликеє  (1380),  по  великои  (1448);  BRu.  вялікі,  Ru.  вели¬ 
кий,  OCS.  veliks.  Ви.  велик,  Ма.  велик,  SC.  veliki,  Sin. 
velik,  Cz.  veliky,  velky,  Slk.  veliky,  vel’ky,  Po.  wielki,  UpSo. 


wulki.  —  Deriv.  великість,  велико,  великанський,  вели¬ 
куватий,  величавий,  -вість,  -во,  величезний  -ність, 
-но,  величенний,  -енький,  величний,  -ність,  -но,  велич, 
величина,  -чінь,  величати[  ся] ,  -ания,  -альний,  не  ве¬ 
ли  [ч  ]кий;  several  compounds  with  велико-  :  великова¬ 
говий,  великоврожайний,  великоголовий,  великодержав¬ 
ний,  великодушний,  -ність,  -но,  великокнязівський, 
великолітній,  великомовний,  -ність,  -но,  великомож¬ 
ний,  -ність,  -но,  великомученик,  -иця,  великонадійний, 
-ність,  -но,  великоокий,  великопісний,  -постовий,  ве¬ 
ликопромисловий,  великорддний,  великорозумний,  ве¬ 
ликоруський,  великосвітський,  великосімейний,  -ність, 
великотерплячий,  великотрудний,  etc.;  FN.  Великий, 

Велйчко,  Величковський,  Невеличкий,  В  еличанський  ; 

MUk.  Величенко  (1668),  Велйчко  (1665,  Тупиков  501); 

GN.  Велйчківка,  Велйчкина  Балка,  several  names  with 
Велика  :  е.  g.  Велика  Левада,  Велике  :  е.  g.  Велике  По¬ 
ле,  Велйкий  :  е.  g.  Великий  Луг,  Великі  :  е.  g.  Великі 
Будки,  along  with  compounds  :  Велико  -  Кам'янка,  Вели- 
кополовецьке,  Великобританія,  Великопольща,  etc.  — 
Syn.  немалий ;  (доволі:)  чималий,  (на  зріст,  розмір:) 
рослий;  (великого  зросту:)  крупний;  (colloq. :)  здоро¬ 
вий,  Деркач  ЗО;  їрандіозний,  гігантський,  титанічний, 

Багмет  31. 

PS.  *veliks[jb]  ‘ts’,  based  on  *velijb  (suffix  -ks,  cf. 
Vondrak  1,  605-607,  Machek  560) ;  IE.  root  **uel-  :  **uol- 
‘to  press,  enclose ;  multitude’,  cf.  Gk.  eilo,  eileo  ‘I  press’,  hdlis 
‘enough’,  Pokorny  1138 ;  yet,  according  to  Zubaty  1,  366  -  368, 
it  is  related  to  Skt.  vdrljan  ‘better’  (cf.  also  Machek,  1.  c.)  ; 
others  refer  it  to  Lith.  vala  ‘power’,  Miklosich  378 ;  to  ToA. 
wal,  ToB.  walo  ‘ruler’,  Георгиев  131;  or  to  Lat.  valere  ‘to  be 
strong’,  Младенов  61;  cf.  also  Smilauer  487. 

Велйкодень  see  Велйкдень. 


340 


341 


великорос,  Великоросів  see  малорос,  Малоросія. 

Велйнь  see  Волинь. 

велін  see  ведень. 

веліти,  велю,  -лиш  ‘to  command,  order,  bid,  tell’,  MUk. 
велили  (1539),  не  велил-ь  (1604),  велклисмо  (1673)  велЬлт> 
(XVIII  с.),  велкла  (1736  Інтермедії  113),  OUk.  велклт> 
(1434),  велили  (1445),  OES.  велю  (XI  с.  Остр.  єв.),  зако- 
ноу . . .  веляштоу  (1073  Ізб.  Св.),  велишь  (1300),  велять 
(1353);  Ru.  велеть,  OCS.  veleti,  Ви.,  велям,  SC.  dial. 
velju,  Sin.  veleti,  Cz.  veleti.  —  Deriv.  веління,  звеліти, 

повелі[вй]ти,  повелитель,  -ж.  —  Syn.  казати,  нака¬ 
зувати,  [  с  ]  команду  вати ,  Багмет  31. 

PS.  *  veleti  ‘ts’,  IE.  root  **uel-,  evidenced  in  Lith.  pa- 
velti  ‘to  will ;  to  let’,  Skt.  vr-  ‘to  choose,  select,  prefer’,  Arm. 
gel  ‘pleasure,  beauty’,  Lat.  velle  ‘to  wish,  desire’,  Goth,  wiljan, 
ModHG.  Wille,  E.  will;  for  apophonic  **цоЬ-  see  воліти, 
воля ;  Trautmann  348,  Mikkola  1,  101,  Machek  560,  Георгиев 
132  -  133,  Skeat  716,  Kluge  395  -  396,  Pokorny  1137. 

велодром  ‘cycle  track,  racing  track’,  ModUk. ;  BRu.  ee- 
ладром,  Ru-  велодром,  etc.  —  Subst.  дерев’яна  або  бе¬ 
тонна  доріжка  для  велосипедів,  Льохін  117. 

From  Fr.  velodrome  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Lat. 
velox  ‘swift’  and  Gk.  dromos  ‘running,  course’,  Льохін  1.  c.f 
Partridge  966. 

велосипед  ‘bicycle’,  ModUk.  only;  BRu.,  Ru.  ts.  —  Deriv. 

велосипедний,  велосипедний,  -иця.  —  Syn.  колесо,  po- 
вер. 

From  Fr.  velocipede  (1818)  ‘a  machine  that  had  a  like¬ 
ness  to  a  modern  bicycle’  ( <  Lat.  velox  ‘fast’  and  pes 
‘foot’),  Gamillscheg  881. 


велси,  SovUk.  вельси  ‘wales’,  ModUk.;  Ru.  вельси.  — 
Subst.  надводний  борт  (на  судні). 

From  Е.  wales  ‘ts’,  Льохін  118. 

велюр  ‘velours’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  ts,  Ви.,  Ma.  велур. 
—  Deriv.  велюровий,  велюрний.  —  Subst.  рід  матерії 
(драп,  барха,  плюш,  тощо). 

From  Fr.  velours  ‘ts’,  Льохін  117,  Gamillscheg  881. 

велярний  ‘velar’,  ModUk.;  BRu.  велярни,  Ru.  веляр¬ 
ний  (since  1940).  —  Deriv.  веляризація,  - здваний •  — 
Subst.  задньоязйчний,  задньопіднебінний,  Кротевич-Ро- 
дзевич  23. 

From  Lat.  veldris  ( -.velum  ‘sail,  drapery’).  Partridge 
763,  Кротевич-Родзевич  1.  c. 

вельбіб,  -бобу  ‘Vicia  faba  L. :  bean,  pod,  pulse’,  ModUk. 
only.  —  Syn.  великий  біб. 

A  compound  :  вель-  (=велий )  -біб,  see  s.  vv. 

вельбот  see  велбот. 

вельбучитися  ‘to  boast,  assume  airs,  vaunt’,  ModUk. 
only.  —  Deriv.  вельбучний,  -ність.  —  Syn.  пишатися, 
величатися,  гороїжитися,  colloq.  дерти  носа. 

A  compound  formation:  вель-  (cf.  велий)  -буча,  see 

S.  VV. 

вельвет  see  велвет. 

Вельзевул,  Wd.  Бельзебуб  PN.  Belzebub  (devil),  OES. 
вельзаоуломт>  (1073  Іізб.  Св.),  вельзавелин-ь  adj;  BRu.,  Ru. 
ts,  OCS.  velbzevuls,  velbzeols,  Po.  Belzebub.  —  Deriv.  Вель- 
зевуловий.  —  Subst.  see  чорт. 

From  Gk.  Veelzevul  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Hb. 
ba’al  -zebub  ‘master  of  flies’,  Преображенский  1,  71,  Lo- 
kotsch  13,  АкСл.  2,  152  -  153. 


342 


343 


вельми  ‘very,  greatly,  much,  highly’,  MUk.  вельми 
(1489),  вел’ми  (XVI  c.),  велми  (XVI — XVIII  c.),  OES. 
вельми  (1073  Ізб.  Св.),  велми  (XIII  с.)  ;  Ru.  вельми,  OCS. 
vefami,  Cz.  velmi,  Slk.  vel’mi,  Po.  wielmi.  —  Deriv.  :  Rarely 
used  as  a  compound  -  forming  element  :  вельмидостдй- 

ний,  вельмишановний,  Wd.  вельмйсльний  (=*вельми- 
мисльний) .  —  Syn.  дуже,  Тимченко  211. 

Derived  from  *vel-  (see  велий)  with  the  adv.  suffix 
-ьті  as  in  OCS.  Ьоіьті  ‘much’,  jelemi  ‘how  much’,  etc., 
Vondrak  1,  555. 

вельможа  ‘magnate’,  MUk.  велмож  Арі.  (XVII  c.),  вел- 
можи  Npl.  (XVIII  c.),  OES.  вельможа,  вльможа;  вельмо¬ 
жами  (1076  Ізб.  Св.),  вьлможа  (XIII  с.) ;  BRu.  вяльмджа, 
Ru.,  Ви.,  вельможа,  OCS.  vehmoza,  Cz.  velmoz,  Slk.  vel’moz, 
Po.  wielmoza.  —  Deriv.  вельможанка,  вельможество, 
вельможний,  -ність,  MUk.  вел[ь]можньш  (XVI — XVIII 
с.),  велможне  (XVII  с.),  велможность  (XVII  с.).  —  Syn. 

знатний  і  багатий  достойник ,  Тимченко  212;  маТнат, 
можновладець,  Деркач  31. 

PS.  *velbmoza  ( :  velmozb)  ‘ts’,  compounded  of  *vele- 
(>*velb-)  and  *moza  (:  *mozb,  see  могти),  Преображен- 
ський  1,  71,  Fraenkel  ZslPh.  13,  212. 

вельо  Wd.  ‘much’  (Lk.,  Приймак  PM.  2,  449),  first  re¬ 
corded  in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  61),  Po.  wiele,  (in 
compounds:)  wielo-,  Slk.  vel'o.  —  Subst.  багато,  Приймак 

1.  c. 

From  Slk.  vel’o  ‘ts’. 

вельон  Wd.  ‘veil’,  ModUk. ;  Po.  welon.  —  Deriv.  вельон- 
[  ч  ]ик,  [за  ]вельонувати,  завельондваний.  —  Syn. 
вуаль;  subst.  серпанок,  заслона. 

From  Po.  welon  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Lat. 
velum  ‘sail,  drapery’. 


вельосипед  see  велосипед. 

вельси  see  велси. 

вельтшмерц  Wd.  ‘world  -  woe,  weariness  of  life,  spleen’, 
first  recorded  in  the  XX  c.  —  Subst.  хандра. 

From  ModHG.  Weltschmerz  ‘ts’,  РССтоцький  4,  219. 

вена  ‘vein,  artery’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  (since  1803), 
Bu.,  Ma.  ts,  Po.  wena,  etc.  —  Deriv.  венозний.  —  Subst. 
[синьо ]жйла,  кров’яна  жила,  якою  темна  кров  повер¬ 
тається  з  тіла  до  серця,  Бойків  85. 

From  Lat.  vena  ‘ts’,  Льохін  118. 

венберь  see  імбер. 

венгерець,  ‘Hungarian,  Magyar’,  MUk.  кроль  Венґер- 
скій  (XVII  с.),  венгерок-ь  Gpl.  (XVIII  с.) ;  Ru.  венгерец, 
Po.  W§gier,  Wqgrzyn,  for  further  documentation  see  уго¬ 
рець.  —  Deriv.  венгеріш,  венгерський.  —  Syn.  угорець, 
угрин,  мадяр. 

From  Po.  W§gier  ‘ts’;  in  some  instances  (e.  g.  венгерка 
‘kind  of  plumes’)  it  replaced  the  OES.  and  OUk.  угрин-ь  (see 

угорець),  Соболевский  20,  Bruckner  609,  Vasmer  RS.  5, 
127  and  ED.  1,  182. 

венґер  dial,  ‘dark-bay  horse’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(in  Куманівка  на  Київщині,  Крашенінніков).  —  Subst.  кінь 
темно-гнідої  масти.  —  Венґер  AmUk.  FN.  Wenger,  first 
recorded  in  the  XX  c. 

From  Po.  Wqgier  ‘Hungarian,  Magyar’,  see  the  preced¬ 
ing  entry. 

венґир  dial,  ‘nicotine  deposited  in  the  tube  of  a  pipe’ 
(Дніпропетровське,  Грінченко  1,  133),  first  recorded  in  the 
XX  c.  —  Subst.  згар,  dial,  дрйїез,  dpefec. 

Origin  obscure ;  semantic  connection  with  the  preceding 
entry,  though  possible,  cannot  be  substantiated. 


344 


345 


вендетта  ‘vendetta’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  (since  1863)  ts» 

—  Subst.  звичай  кривавої  помсти  в  корсиканців,  Бой¬ 
ків  85. 

From  It.  vendetta  ‘vengeance,  revenge’,  Льохін  118, 
АкСл.  2,.  155. 

вендзунка  Wd.  (Стрий,  Львів),  also  вендзонка  (Бори¬ 
слав,  Бандрівський  ДослМат.  4,  11)  ‘smoked  bacon’,  first 
recorded  in  the  XX  c. ;  Po.  w$dzonka.  —  Subst.  копчене 
сало ;  Wd.  вуджена  солонина,  вудженйна. 

From  Po.  wqdzonka  ‘ts’,  Бандрівський  1.  c. 

вендрика  вити  Bk.  ‘to  go  around;  to  catch  (in  play)’, 
first  recorded  in  1934  (Кміт  24).  —  Subst.  (про  дітей:) 

бавитися,  бігати ,  ловити  одне  одного. 

From  ModHG.  wandem  ‘to  wander’,  see  вандрувати, 
мандрувати. 

Венедйкт,  also  Бенедйкт  PN.  Benedict,  MUk.  Вене- 
дікт-ь  :  блсв£н-ь  (1627  Беринда);  Ru.  Венедйкт,  Бене¬ 
дйкт,  Po.  Benedykt.  —  Deriv.  Венедйктович,  Венедйк- 
тгвна ;  MUk.  з-кля  венедикта  Gsg.  (XVIII  с.). 

The  change  of  orig.  b  >  v  (Бенедйкт  >  Венедйкт)  is 
motivated  by  such  pairs  as  Барбара  :  Варвара,  Бартоло- 
мгй  :  Вартоломгй,  and  (analogically  :)  Воніфатій,  etc.; 
for  etymology  see  Бенедйкт. 

Венера  PN.  ‘Venus;  evening  star;  Lucifer’,  MUk.  пла- 
нетьі  Венерьі  Gsg.  (XVII  c.),  Венера  (XVIII  c.),  BRu.  Ru. 
(since  1731)  ts,  Po.  Wenera,  etc.  —  Deriv.  Венерин  поя¬ 
сок ;  венерик,  венерологія,  венерйчний.  Subst.  (рйм- 
ська)  богйня  кохання  й  красй;  (в  астрономїі:)  ве¬ 
чірня  зоря  (друга  з  найблйжчих  до  сонця  плянет) , 
here  also :  бенеря  f/e.  for  венерйчна  недуга. 

From  Lat.  Venus,  -neris  ‘ts’,  АкСл.  2,  155. 


Венеція  GN.  Venice,  MUk.  венецкого  Gsg.  (1605),  Ве¬ 
неція  (XVIII  c.),  венецкого  Gsg.  (1744)  ;  see  also  ванацея; 
Ru-  Венеция,  Po.  Wenecja,  etc.  —  Deriv.  венеціянин, 
-янка,  -ямський,  -янство,  венецький;  венедици  (XVI 
с.  Сл.  плк.  Іг.).  —  Subst.  poet,  перлйна  Адріатики. 

From  It.  Venezia  <  LLat.  Venetia  ‘ts’,  the  ultimate 
source  being  EN.  Veneti,  Ce.  tribe,  which  founded  the  city 
in  the  V  c. ;  Мельхеев  24,  Staszewski  326  -  327,  (extensively : ) 
Lunt  Studi  LGM.  413  -  416. 

вензель  ‘monogram,  initials’,  MUk.  вензель  (XVIII  c.)  ; 
Ru.  (from  Uk.)  ts.  —  Subst.  початкові  літери  імен 
власних  пов’язані  з  собою,  Тимченко  214. 

From  Po.  wqzel  ‘knot’,  corresponding  to  Uk.  вузол, 

q.  v. 

Веніямін  PN.  Benjamin,  MUk.  Веніамін-ь,  сьінт>  дній, 
або  добродктелей  (1627  Беринда);  Ru.  Вениамйн,  Ро. 
Benjamin.  —  Deriv.  Веніямінович,  Веніямгнівна. 

From  Hb.  ben-jamin  ‘son  of  my  right  hand,  favorite 
son’,  Shipley  414. 

венклюз  Wd.  (Lk. -Bk.)  ‘inclusion’  (Falkowski - Pasz- 
nycki  121),  first  recorded  in  1935.  —  Subst.  Po.  “inkluz”, 
Falkowski  -  Pasznycki  1.  c. 

From  Po.  inkluz  <  inkluzja,  the  ultimate  source  being 
Lat.  inclusio  ‘ts’. 

вентерь  Ed.  ‘trammel-net’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Грінченко  1,  133);  Po.  wiqcierz,  ^  Ca.  wiancel,  for  other 
cognates  see  ятір.  —  Subst.  ятір. 

From  Po.  wilder z  (<  *v§terjb)  ‘ts’,  see  ятір,  Miklosich 
381,  Richhardt  121. 

вентиль  ‘valve,  flap,  faucet’,  ModUk.;  BRu.  вентиль 
Ru.  вентиль,  Po-  wentyl,  etc.  —  Deriv.  вентилювати, 


346 


347 


вентильований,  вентилятор,  вентиляція,  вентиля¬ 
ційний.  —  Subst.  клапан. 

From  ModHG.  Ventil  ‘ts’,  Льохін  118. 

вепр,  Wd.  also  вепер  ‘wild  boar’,  MUk.  вепри  Арі. 
(1558),  вепров-ь  Gpl.  (1583),  вепра  Gsg.  (1585),  вепр  — 
porcus  (XVII  c.  Гептаглот  18),  вепрь  (XVII  c.),  вепрове 
(XVIII c.),OUk.  вепря  Asg.  (1347),  вепрі.  Арі.  (1421),  OES. 
вепрь  Asg.  (XI  с.),  вепрьмь  Isg.  (XI  с.)  ;  BRu.  вяпрук,  Ru. 

вепрь,  OCS.  veprb,  Ви.  eenzp,  Ма.  вепар,  SC.  vepar,  Cz. 
vepr,  Slk.  veper,  vepor,  UpSo.  wjapf,  LoSo.  japs,  Plb.  vipr.  — 

Deriv.  веприк,  веприна,  -нник,  -нниця,  веприняк,  ве- 
провий,  вепрдк,  Wd.  вепровйна;  FN.  Веприк.  Вепренко, 
Вепрдвич,  MUk.  Веприченко  (XVII  с.,  ПитТопОн.  127); 

GN.  Вепр[ик],  Веприн.  —  Syn.  кабан,  Wd.  дик,  Дер¬ 
кач  31,  86. 

PS.  *veprb,  IE.  **epero-  ‘ts’,  evidenced  in  Latv.  vepris, 
Lith.  Vepriai,  OPr.  Weppren,  Lat.  aper,  OHG.  ebar  ModHG. 
Eber,  AS.  eofor,  OIc.  jgfurr,  Преображенский  1,  72,  Machek 
561,  Георгиев  134,  Kluge  66,  Wal  de-Hofmann  1,  56,  Traut- 
mann  351,  a.  o. ;  BS.  initial  v-  has  not  yet  been  successfully 
explained,  cf.  Pokorny  323,  1149,  a.  o. 

вера,  вере  Wd.  (Cp.)  ‘certainly,  surely’,  first  recorded 
in  the  XIX  c.  —  Deriv.  верабожкатися,  верекатися 
‘присягатися’  (Коковський  PM.  З,  75).  —  Subst.  певно,  да¬ 
лебі,  бігме,  Приймак  РМ.  2,  449. 

From  Slk.  viera  ‘truth’,  see  віра. 

веранда  ‘veranda,  porch’,  ModUk.,  BRu.,  Ru.  (since 
1863),  Bu.  ts,  Po.  weranda,  etc.  —  Subst.  прибудований 
прйсінок,  Ганок,  рундук,  Кузеля  58. 

From  ModHG.  Veranda  ‘ts’,  РССтоцький  4,  217;  the 
ultimate  source  is  Sp.  varanda,  ‘balustrade,  stair  -  railing’, 
Port,  varanda  ‘balcony’,  Skeat  688. 


верба  ‘Salix  L. :  willow[-tree],  pussy  willow’,  MUk. 
на  вербЬ  (XVII — XVIII  c.),  верба  —  salix  (XVII  c.  Гепта¬ 
глот  18),  берва  (XVIII  c.  Горбач  4,  9),  OES.  верба,  вербіе, 
вьрьбов-ьмь  Isg.  (XII  с.),  на  веребнидю  (XV  с.  йпат.);  BRu. 
вярба,  Ru.  верба,  (from  Uk.:)  верба,  OCS.  vnba.  vnbije, 
Hu.  вргба,  Ма.  врба,  SC.,  Sin.  vrba,  Cz.  vrba,  Slk.  vfba,  Po. 
wierzba,  UpSo.  wjefba,  LoSo.  wjerba,  Plb.  varba.  —  Deriv. 

вербина,  -йця,  -йч[ень]ка,  верб’ я,  вербний,  вербник, 
вербйч,  вербняк  вербняковий,  вербовий,  -ич,  вербо- 
вйк,  вербов’я,  верб[оч]ка,  Wd.  вербйнець ,  вербівка, 
вербівнйк,  верблянйця,  заверба,  завербник;  вербниця 
compounds:  вербзілля,  верболйст  (Грицак  РМ.  2,  143); 
верболіз,  -лдз,  -лозовий,  Wd.  верботернь;  FN.  Верба, 
Вербйцький,  Вербенюк,  Вербівський,  Верб’яний,  а.  о.; 
GN.  Верба,  Верби,  Вербйлівці,  Вербиця,  Вербйчно, 
Вербище,  Вербка,  Вербки,  Вербова,  -ве,  -вий,  Верб- 
ське,  Верболози,  Вербородинці,  (rivers:)  Вербйч, 
Вербка,  Вербова,  Вербча  (Кат.  річок  160).  —  Syn.  ро¬ 
кита,  Wd.  бечка,  Makowiecki  322. 

PS.  *пьгЬа,  IE.  root  **uer-b[h]  —  evidenced  in  Lith. 
vifbas  ‘rice,  switch’,  Latv.  virbs  ‘stick’,  Lat.  verbera  ‘strokes 
from  a  rod’,  verbena  ‘leaves  and  branches  of  laurel,  myrtle, 
etc.’,  Gk.  ramnos  ‘Rhamnus  paliurius  L.’  a.  o.,  Miklosich  383, 
Преображенский  1,  72,  Trautmann  360,  Walde  -  Hofmann 
756,  Pokorny  1153,  a.  o. ;  according  to  Machek  574,  PS. 
*Vbrba  is  a  secondary  deriv.  of  *verbije >  ‘rods’,  the  pri¬ 
mitive  PS.  term  for  ‘willow’  being  *rokyta;  re.  верба 
in  folklore  see  Murko  WuS.  2,  148,  Онацький  2,  138- —140. 

вербалізм  ‘verbalism’;  вербальний  ‘verbal’,  ModUk.; 
BRu.  вербальни,  Ru.  вербальний,  Ви.  вербален.  — 
Subst.  усний,  слов[ес]ний;  дослівний;  приналежний, 
стосовний  до  дієслова. 

From  Lat.  verbalis  :  verbum  ‘word’,  Орел  1,  163. 


348 


349 


вербена  ‘Verbena  officinalis  L. :  ‘verbena,  vervain’^ 
ModUk. ;  BRu.,  Ru.  (since  1871)  ts,  Po.  werbena.  —  Deriv. 
вербен[оч]ка,  вербеновий.  —  Subst.  бабйшник,  заліз¬ 
няк,  зірки,  кашиця,  кдшиця,  нехворощ,  порйш,  порй- 
лишина,  порпличник,  порплишник,  Wd.  желгзна  тра¬ 
ва,  желізнйця,  желізняк,  желізнянка,  Makowiecki  395. 

From  Lat.  verbena  ’ts’;  see  also  верба. 

вербецйрка  ‘recruiting  -  depot’,  first  recorded  in  the 
XIX  c.  —  Subst.  вербувальний  центр. 

From  ModHG  Werbebezirk  ‘ts’,  РОСтоцький  4,  205. 

верблик  Bk.  see  верлик. 

верблюд,  Wd.  велблюд,  верхоблюд,  верхоблуд  (Же- 
леховський  1,  60,  64)  ‘camel’,  MUk.  велблюдовьіхт>  Gpl. 
(XVI  с.),  велблюди  Арі.  (XVII  с.),  о  велблюдЬ  (XVII  с.), 
велбудт> . . .  звЬра,  которого  зовемо  велблюдом-ь  (XVII 
с.),  верблюда  Asg.  (XVII  с.),  вер-ьблюдами  Ipl.  (XVIII 
с.) ,  верблюд  -  camelus  (XVII  с.  Гептаглот  18),  верхоблюд 
(XVII  с.)  ;  OES.  вельбуда  Asg.  (1073  Ізб.  Св.),  велбудь, 
вельбудьі  Арі.,  верблудомт>  Isg.  верблюдьі  (1392);  BRu. 
вярблюд,  Ru-  верблюд,  MRu.  велблюд  или  верблюд  (XVIII 
с.  Ркп.  52),  Ви.  велблюд,  Sin.  velblod,  Cz.  velbloud,  Po.  wiel- 
blqd,  UpSo.  wjelblud.  —  Deriv.  верблюденя,  верблюдиця, 
верблюдка,  верблюдячий,  верблюжий,  -ина.  —  Syn. 
камель;  fig-  корабель  пустині- 

The  word  is  a  PS.  f/e.  deformation  of  Goth,  ulbandus 
‘camel’,  the  ultimate  source  being  Gk.  elefas,  -antos  (perhaps 
through  the  medium  of  Lat.  elephantus),  Miklosich  380? 
Meillet  fit.  110,  Vondrak  1,  148,  Преображенский  1,  72  -  73, 
Machek  560,  a.  o. ;  in  SI.,  as  a  process  of  f/e.,  the  word  as¬ 
sumed  the  meaning  ‘the  big  wanderer’,  because  it  became 
associated  with  велий  ‘big’  and  блудити  (<*blgditi),  Ki- 
parsky  1,  213,  РОСтоцький  4,  44,  5,  62;  Uk.  variants  prove 


that  it  was  also  f/e.  influenced  by  будити  ‘to  waken’  and 
верх  ‘top’;  the  change  of  і  >  r  (велблюд  >  верблюд)  is 
based  on  dissimilation  of  liquids,  cf.  Uk.  dial,  лівдрвер  < 
револьвер,  калідор  (Осьмачка)  <  коридор,  etc.;  cf.  also 
Po.  wielbrqd,  Bruckner  616,  Cz.  verbloud,  Flajshans  LF.  20, 
465;  the  oldest  examples  of  this  kind  of  dissimilation  go 
back  to  the  XIV  c.,  Pastrnek  LF.  25,  146 ;  cf.  also  Matthews 
168,  Шевельов  327,  a.  o. 

вербунок  ‘recruitment,  enrolment’,  вербувати  ‘to  re¬ 
cruit,  enroll’,  MUk.  вербунок-ь  (XVIII  c.)  ;  BRu.  вяр- 

боша,  вербаваць,  Ru.  вербовка,  вербовать,  Po.  werbu- 
nek,  werbowac.  —  Deriv.  вербуванець,  вербувальний, 

-ик,  -иця,  вербування,  Cp.  вербункош  ‘парубок,  що  дав¬ 
ся  звербувати  до  войска’  Гнатіок  ЕЗб.  4,  236.  —  Subst. 
намовляння,  бранка;  намовляти  до  чогось;  затягати  до 
війська,  Кузеля  58. 

From  ModHG.  Werbung,  [anjwerben  ‘ts’,  РОСтоцький 
4,  205,  Орел  1,  163;  the  medium  of  Po.  werbunek,  werbo¬ 
wac,  assumed  by  Шелудько  1,  25,  Тимченко  215,  a.  o.,  re¬ 
mains  to  be  proved. 

верв  arch.  ‘OES.  village  community  (similar  to  AS. 
guild)’,  MUk.  and  OUk.  also  ‘rope,  cord’,  MUk.  вервь 
верв-ь  (XVII  c.),  OES.  от-ь  вьрви  (XI  c.  Остр.  єв.),  вервь 
(XIV — XV  c.)  ;  (community:)  вьрвь,  по  вьрви;  BRu.  верв, 
Ru.  вервь  ‘ts’,  OCS.  vnvb  ‘rope,  cord’,  Ви.  вгрва,  Ma.  epe 
SC.  vrvca,  Sin.,  OCz.  vrv.  —  Deriv.  вервиця,  вервечка, 

верьовкаЦвірьовка,  Wd.  вервечка,  веревка,  веревдчник, 
веревчатий;  FN.  Вірьовка.  —  Syn.  arch,  громада ;  MUk. 
and  OUK.  мотузка,  мотузок,  шнур. 

PS.  Чьть  ‘rope,  cord’,  IE.  root  **uer-  ‘to  bind’  cf. 
OPr.  wirbe,  Lith.  virve,  Latv.  virve  ‘rope,  cord’,  Miklosich 
382,  Преображенский  1,  73,  Trautmann  362,  Pokorny  1150, 
a.  o.;  the  OES.  meaning  ‘village  community’  is  secondary: 


350 


351 


“it  was  a  community  of  neighbors  bound  by  the  responsibility 
of  its  members  to  pay  the  bloodwite  for  murder  committed 
within  the  boundaries  of  the  commune  in  cases  where  the 
murderer  could  not  be  identified . . .  ;  another  term  may  be 
mentioned  in  this  connection  :  ужь  ‘cord’,  to  which  ужика 
‘kin,  member  of  a  family  commune’  corresponds”,  Ver¬ 
nadsky  Kievan  Russia  134. 

верва  Wd.  ‘verve,  ardour,  fervour,  eagerness’  (Кузеля 
58,  Бандрівський  ДослМат.  4,  11),  ModUk. ;  Po.  werwou  — 
Subst.  запал,  енерГія,  Бандрівський  1.  c. 

From  Po.  werwa  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Fr. 
verve  ‘animation,  zest,  verve’. 

вервиця  see  верв. 

верг  Wd.  1.  ‘throw;  layer,  bed’  (Желеховський  1,  62); 
2.  past  tense  of  вергнути  (Домашоведь  PM.  5,  93),  first 
recorded  in  the  XIX  c.  —  вергати,  вергнути,  also  вергти, 
Wd.  верегтй,  веречи  ‘to  throw,  cast’?  MUk.  вергнуть  (XVI 
c.),  вергл  (XVII  c.),  веречи  (XVII  c.),  вергаєгь,  вержугь, 
вергаются  (XVIII  c.),  OES.  вьрьгут-ь  (XI  c.  Остр.  єв.), 
вергоуть  (1199),  вьргь  (XII  с.),  вьржемт>,  вержеся;  Ru.  in 
prefixed  formations  only  :  в-,  из-,  от-,  по-,  [о]про-, 

с  -вергать,  -вергнуть,  OCS.  vresti,  vngg,  Ви.  вьргам, 
SC.  vrci,  vrgnem,  Sin.  vreci,  Cz.  vrhati,  vrhnouti,  Po.  wierz- 
gac,  wierzgnqc,  LoSo.  wiergas,  UpSo.  wjerhac.  —  Deriv. 

Wd.  верглик,  вергун,  вергунець,  вергунчик;  FN.  Вер¬ 
гун,  Вергандвський.  —  Subst.  кидати,  кинути,  мета¬ 
ти,  метнути. 

PS.  *vergti,  *vbrgo  ‘to  throw’,  IE.  root  **uer-g-  ‘to 
turn’,  evidenced  in  Latv.  scu-vergt  ‘to  shrink’,  Skt.  vrndkti, 
varjati  ‘he  turns’,  Lat.  vergo,  -gere  ‘to  bow’,  Du.  werken  ‘to 
throw  oneself’,  Pokorny  1154;  according  to  Kluge  392, 
Machek  574,  a.  o.,  the  word  is  related  to  ModHG.  werfen 
‘to  cast,  throw’,  IE.  root  **uer-b[h]-,  see  верба. 


вердикт  ‘verdict’,  ModUk.,  BRu.  вердикт,  Ru.  вер¬ 
дикт  (since  1863),  Po.  werdykt,  etc.  —  Subst.  присуд,  су¬ 
довий  вирок,  Бойків  86. 

From  Е.  verdict  ‘ts’,  Льохін  118,  the  ultimate  source 
being  Lat.  vere  dictum  ‘true  saying’,  Skeat  688. 

вере  see  вера  and  варе  2. 

веребей  Wd.  see  горобець. 

веребйна  dial,  see  горобйна. 

веред  ‘caprice;  ulcer,  sore’,  MUk.  вред-ь  (XVII  c.), 
в-ьред-ь  (XVIII  c.)  ‘ulcer,  sore’,  OES.  вркд-ь  (XI  c.),  безт> 
вреда,  вр-Ьдове  Npl.  (XI  c.  Ізб.  Св.),  вереди  (XI  с.  ibid.) 

вережають;  BRu.  вередзщь ;  Ru.  веред  ‘ulcer,  sore’?  вред 
‘harm,  hurt,  injury;  damage’,  OCS.  vreds  ‘injury’,  Bu. 
вреда,  Ma.  dial,  вред,  SC.  vrijed,  Sin.  vred,  Cz.  vied,  Slk. 
vred,  Po.  wrzod,  LoSo.  wrjod,  UpSo.  brjod.  —  Deriv.  eepe- 

дгіти[ ся ],  вередій,  -ка,  вередливий,  -вість,  -во,  ве¬ 
редник,  -йця,  вередувати,  -анпя,  вередун,  -ка,  вере¬ 
духа,  -ушка,  colloq.  вредний,  -ність,  -но.  —  Syn.  прим¬ 
ха;  виразка,  болячка,  біль. 

PS.  *verds,  IE.  root  **uer-d-  ‘to  grow;  out-growth  or 
excrescence  on  the  skin’,  akin  by  ablaut  to  OHG.  warza, 
OIc.  varta,  AS.  wearte,  E.  wart,  Skeat  702,  Kluge  385, 
Преображенский  1,  73  -74,  Mikkola  1,  94,  Machek  576, 
Ильинский  PF.  13,  499,  Pokorny  1151,  a.  o. 

верезати  Wd.  ‘squeak,  creak’,  ModUk.;  Ru.  верезжать. 
—  Syn.  скрипіти. 

Related  to  вереск  1,  q.  v. 

верей  see  верея. 

верекатися  Wd.  see  вера. 

веремій,  веремія  ‘confusion,  disorder,  discord,  hurly  - 
burly,  hubbub’,  MUk.  верем-Ья  крутити  (XVIII  c.),  вере- 


352 


353 


м-Ью  As g.  (XVIII  c.).  —  Syn.  буча,  Деркач  31;  бурна  го¬ 
дина;  нісенітниця,  дурниця,  Тимченко  216. 

The  word  seems  to  be  a  later  deformation  (“Latiniza- 
tion”)  of  верем’я  taken  from  the  student  language  in 
ironical  sense;  see  also  ванація,  вередія,  малзамія,  манація, 
etc.;  cf.  also  Ващенко  12-14;  while  верем’я  designated 
‘the  (good)  weather’  веремія  was  used  to  express  the  op¬ 
posite  state  of  things  :  бурна  година  >  буча  >  дурниця, 
нісенітниця;  re.  accent  cf.  Kiparsky  WdS.  8,  234  -  246. 

Веремій  see  Ярема. 

верем’я,  Wd.  веремня,  -нє  (Ср.  Дзендзелівський  2),  Ed. 
верем’я  (Кубань)  ‘(good)  weather’,  arch,  ‘time’,  the  latter 
also  in  OCS.  form  :  врем’я  (e.  g.  Шевченко  1,  117),  MUk. 
веремя  (1500),  время  (XVII  c.),  времня  (XVIII  c.),  OES. 
веремя  and  (from  OCS.:)  вркмя,  ‘time;  guard;  gram,  tense’; 

BRu.  вереме,  уреме,  Ru.  время,  OCS.  vremq,  Bu.,  Ma.  epe- 
ме,  SC.  vreme,  vrijeme,  Sin.  vreme,  OPo.  wrzemiq  (XIII  c.), 
brzemiq  (XIV  c.  Bruckner  634).  —  Deriv.  верем’ячко,  ве- 
ременце,  arch,  временний,  невременний  (Мандрика  З, 
145);  see  also  врем’я  —  Syn.  погода;  час,  година. 

PS.  *verm§  ‘time’,  IE.  **uertmen,  root  **uer-t-  ‘to  turn’, 
see  вертіти,  Briickner  1.  c.,  Pokorny  1171,  Knobloch  Kratylos 
4,  36. 

веренва  ‘layer  of  sheaves’,  ModUk.  only.  —  Subst. 

ряд  снопів  у  стодолі. 

The  word  seems  to  be  a  metathetic  deformation  of  *ee- 
ревна  ( <*vbrvbna )  based  on  верв,  q.  v. ;  according  to  Zu- 
baty  2,  122,  it  is  related  to  Ru.  веренйця  ‘file,  row,  line’,  SC. 
veriga,  veruga  ‘chain’;  inconvincible. 

вереня  (=вирені,  Велигорський  PM.  З,  275),  верен[ь]- 
ка,  вершка,  веренйще,  верентюх,  веренчук  Wd.  see  верета. 


верес,  dial,  вереск,  верест,  верне,  веріс,  верос  Calluna 
vulgaris  Salisb.  :  ‘heather,  heath’  ModUk. ;  BRu.  eepac,  Ru. 
вереск  (since  1780),  SC.  vresak,  vrijes,  Sin.  vres,  Cz. 
vres[k],  bfes[k],  Po.  wrzos,  LoSo.  rjos,  UpSo.  wrjos.  — - 

Deriv.  вересіль,  вересінь,  вересовець,  вересові,  вересу- 
ваті;  SoCp.  верещадь;  see  also  вересень;  FN.  Верес; 
GN.  Вереси,  Вересня.  —  Syn.  менчир,  Makowiecki  71. 

PS.  *verss  ‘ts’,  IE.  root  **uer-kh-  :  **y>er-gh-,  cf.  Lith. 
virzys,  Latv.  virsis,  and  (in  ablaut:)  Gk.  [vjereike,  OIr. 
froech,  Су.  grug,  Miklosich  384,  Преображенский  1,  74,  Pe- 
tersson  Archiv  36,  144,  Mikkola  1,  94,  2,  189,  Machek  576, 
Trautmann  362,  Pokorny  1155,  a.  o. 

вересень  ‘September’,  MUk.  м-Ьсяця  сентебра  по- 
гебрейску  елюль  просто  вресень  (1581),  перший  бнвал 
сентеврій  —  вресень  (XVII  с.) ;  Po.  wrzesien.  —  Deriv. 

вересневий.  —  Syn.  дев’ятий  місяць;  colloq.  AmUk. 
септембер. 

From  верес,  v.  :  „Походження  назв  усіх  місяців 
крім  вересня  є  загально  відоме.  Вересень,  дев’ятий  місяць 
календарного  року,  названий  так  від  вересу,  що  саме  тоді 
цвіте.  Верес ...  з  родини  вересуватих  :  малий,  всезеле- 
ний  кущик  у  північній  і  середущій  Европі  на  пісках  і  тор¬ 
фовищах;  поширений  у  степових  лісах;  квіти  рожеві,  цві¬ 
те  у  вересні,  вживається  на  дубило  й  виготовлення  жов¬ 
тої  фарби”.  Українські  Вісті,  Едмонтон,  ч.  50/1946;  cf.  also 
Огієнко  РМ.  2,  116. 

вереск  1.  ‘shriek,  yell,  squeal,  screech’,  MUk.  вереск-ь 
(1596  Зизаній),  вереект»  Asg.  (XVI  с.),  вереск-ь  (XVII  с.), 
OES.  вереская  акьі  медвкдь;  Ru.  верезг,  Ви.  вресшло, 
Ма.  врескот,  SC.  vnsak,  vriskati,  Cz.  vresk,  vfiskati,  Slk. 
vrieskat’,  Po.  wrzask,  UpSo.  wre§cee  —  Deriv.  верескля, 
верескливий,  верескотня[ ва] ,  верескун [ ка] ,  вереску¬ 
ха,  вереснути;  Вк.  вереснйй,  ‘говірливий,  веселий ’ 


і 


354 


355 


(Кміт  24);  here  also  -ja-  formations  :  [3->  за-] верещати, 
верещака,  - ання ;  FN.  Верескун,  Верещака,  GN.  Ве¬ 
рескуни,  Верещанка,  Верещаки,  Вересоч.  —  Syn.  кри¬ 
чати  ;  вищати,  Деркач  31. 


PS.  *verk-sk-s  >  *versks  ‘ts’,  related  to  Lith.  verkti 
4o  cry’,  Miklosich  384,  Преображенский  1,  75;  alternation 
-sk-\\-zg-  (cf.  Ru.  верезг)  points  to  an  expressive  character 
of  the  SI.  formations,  Machek  576;  see  also  ворчати. 


вереск  2.  dial,  for  верес,  q.  v. 


вересклед,  вересклень,  вересклеп,  see  бересклет. 


вересло  SoCp.  ‘spindle  of  a  pumpkin’,  first  recorded 
in  the  XIX  c.  —  Subst.  стеблина  гарбуза. 

See  the  following  entry. 


вересло  SoOp.  ‘[straw-]band  of  a  sheaf’  (Дзендзелів- 
ський  79),  first  recorded  in  the  XX  c. ;  S'C.  vrijeslo  ‘hook’. 

—  Subst.  перевесло. 

PS.  *verslo  ‘ts’,  IE.  **uer-gh-slo  :  **uer-jfh-  ‘to  turn, 
bind’,  Pokorny  1155-1156;  see  also  повороз[ка]. 


веретено  ‘spindle;  shank,  shaft’,  MUk.  куделя  з  вере¬ 
теном  (XVII  c.),  веретено  (XVIII  c.),  OES.  на  веретено, 

веретенища;  BRu.  верецянд,  Ru-  веретено,  Ди->  Ма. 
вретено,  SC.  vreteno,  Cz.  vfeteno,  Slk.  vreteno,  Po.  wrze- 
ciono,  LoSo  reseno,  UpSo.  wreceno.  —  Deriv.  веретенце, 

веретінце,  веретенечко,  веретенний,  -иця,  верете- 
нити[ся] ;  FN.  Веретено;  GN.  Веретенище.  Syn. 
дерев’яний  валок,  що  раз  тонший,  до  одного  краю,  на 
нього  навивається  нитка,  що  скручується  на  куде¬ 
лі;  грубий  залізний  дрюк  у  млині,  в  жорнах,  Тимченко 
216;  вісь  У  гончарному  крузі,  Л Бюлетень  6,  40. 

PS.  *verteno  ‘ts’,  IE.  root  the  same  as  in  верета,  9-  v. 
see  also  вертенити. 

вереція  MUk.  верецки  Gsg.  (XVII  c.  Інтермедії  86) 
‘speech  address’.  —  Subst.  орація,  промова. 

A  f/e.  deformation  of  орація  <  Gat.  oratio  ‘ts’;  see 
also  ванація,  веремія,  малзамія,  etc. 

веречи  see  верг. 


верета  ‘cover,  coarse  covering’,  Wd.  верето  (Бужчина, 
Лисько  PM.  1,  399),  MUk.  верето,  рядно  (1627  Беринда), 
веретиско  (XVII  с.),  на  веретенку  (1482);  Ru.  веретьв, 
верета,  OCS.  vretiste  ‘sack’,  Ви.  вретище,  SC.  vre6a. 
Sin.  vreca,  Cz.  vfesko,  Slk.  vrese,  vreso.  —  Deriv.  ee- 

рет[оч]ка,  веретище,  веретйння,  вереття,  вере- 
тіль,  -ник,  Wd.  вереня,  верен[ь]ка,  верінка,  веренй- 
ще,  верентюх,  веренчук,  веретяж,  веретянка;  GN. 
Верецьки.  —  Syn.  рядно;  (верето:)  біла  настілка;  на 
ліжко;  (малі)  рибальські  сіті. 

PS.  *verta,  *verto  ‘ts’,  IE.  root  **uer-t-  ‘to  turn’,  Mi¬ 
klosich  385,  Meillet  fit.  351,  Trautmann  354  -  355,  Pokorny 
1157,  а.  о.,  Преображенский  1,  75. 


верещака,  верещати,  etc.,  see  вереск. 

верея,  Wd.  верей,  верія  ‘door  hinge’,  OES.  веркя,  ве¬ 
рея,  в'Ьр'Ья;  Ru.  верея,  Sin.  vereja,  Cz.  vefeje,  Slk.  [djvere- 
je,  verajfa],  Po.  wierzeja.  —  Syn.  вісь  дверей,  стовп, 
довкола  якого  обертаються  двері. 

PS.  *  vereja  ‘ts’,  IE.  root  **  —  ^ 

*-eja,  Meillet  fit.  393,  399,  Преображенский  1,  75,  Machek 

562,  Pokorny  1150,  a.  o. 

вержет,  also  левержет  ‘tuft  of  hair’,  ModUk.  only.  — 

Subst.  частина  волосся  залишена  над  чолом,  чуб- 

From  Fr.  vergette  ‘small  cane,  switch ;  clothes  -  whisk’, 
Gamillscheg  884 ;  the  evolution  of  meaning  is  not  quite  clear. 


356 


357 


верзія  see  версія. 

верзтй  ‘to  talk  nonsense;  to  chat’,  OES.  повьрзьши, 
повєрз ["£>] me,  пов'Ьрзоуть  all  with  the  basic  meaning:  ‘to 

tie’;  BRu.  верзцї,  Ru.  верзти ,  верзйть  ‘to  talk  nonsense’ 
(Vasmer  1,  188),  OCS.  ot-,  raz-vresti,  ot-,  raz-vrezati  ‘to 
untie’.  Ви.  врг’жа,  ерг’ зваж  ‘I  bind’,  Ma.  врже  ce  ‘it  ap¬ 
pears  in  a  dream’,  SC.  vfzati,  zavfsti  ‘to  bind’,  Sin.  vfzniti  ‘to 

open’.  —  Deriv.  верзтися,  верзувати,  верзун,  верзяка¬ 
ти,  - ання ;  dial,  верзюкй ;  see  also  коверзувати.  —  Syn. 
see  базікати,  балакати,  говорити. 

PS.  *vbrzti  ‘to  bind,  chain’,  IE.  root  * *uer-<jh-  ‘to  turn, 
press’,  cf.  Lith.  verzti  ‘to  lace  together,  bind,  press’,  Latv. 
verzt  ‘to  turn’,  OHG.  wurgen,  AS.  wurgil  ‘rope’,  Miklosich 
386,  Преображенский  1,  75,  Strekelj  Archiv  28,  505-506, 
Trautmann  355,  Kluge  401,  Pokorny  1154-1155,  a.  o.;  re. 
the  development  of  meaning  in  Uk.  ‘to  talk  nonsense  <  ‘to 
bind,  tie’,  cf.  Бузук  ЗІФВ.  7-8,  71  -72,  and  (extensively:) 
Baxpoc  76  -  81. 

вериги  Npl.,  rarely  верйга  ‘chains,  irons,  fetters, 
shackles’,  MUk.  верйга  (1596  Зизаній),  OES.  веригами,  Dpi. 
(XI  c.  Остр.  єв.),  веригьі  (XI  c.),  вг>  веригахг>,  верижицЬ 
Арі.,  верижникг>;  BRu.  вярьггі,  Ru.  вериги,  OCS.  veriga, 
Ви.,  Ма.  верйга,  SC.  veriga,  Sin.  veriga,  veruga;  see  also 

верйсько.  —  Syn.  кайдани,  окови,  пута. 

PS.  *  veriga  ‘ts’,  IE.  root  **цег-  ‘to  bind,  tie’,  cf.  Ru. 
верать  ‘to  put  in’,  Lith.  verti  ‘to  thread,  open,  close’,  OPr. 
etwerreis  ‘open !’,  Gk.  aeiro,  airo  ‘I  bind’,  Lat.  aperio  ‘I  open’ 
operio  ’I  close’,  Goth,  warjan  ‘to  forbid,  hinder’,  ModHG. 
wehren  ‘to  protect,  defend;  to  hinder,  prevent’,  Miklosich 
382,  Kluge  387,  Trautmann  351-352,  Георгиев  135,  Po¬ 
korny  1150,  a.  o. 

веризуб,  also  вирезуб  ‘fish  :  Lenciscus  Friesii’,  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c. ;  Ru.  веризуб  (Грінченко  1,  136). 


Origin  obscure;  perhaps  it  is  a  f/e.  deformation  of  the 
Lat.  term  [lenciscus]  Friesii  influenced  by  genuine  words  : 

вернути  and  зуб. 

веринянка  Gp.  ‘apron’  (Звяцево,  Дзендзелівський  57), 
first  recorded  in  the  XX  c.  —  Subst.  фартух  з  домаш¬ 
нього  полотна  до  пояса. 

Like  вереня,  верен[ь]ка,  etc.,  from  верета,  Q-  v- 

верйсько  ‘idler,  loafer,  dumb-bell’,  first  used  in  1911 
by  Л.  Українка  in  Лісова  Пісня  :  Ну  ж,  парубче,  хутчій! 
Не  лізь,  як  слимак!  Ото  ще  верйсько !  —  Syn.  нездара, 

ледар. 

There  is  no  doubt  that  the  word  is  connected  with  the 
root  eep-,  PS.  *ver-  ‘to  bind’ ;  difficulty  lies  in  the  explan¬ 
ation  of  the  suffix  :  is  it  -isko,  or  -iz-bsko  (from  *ver- 
ig-bsko)  ?,  cf.  such  Uk.  dial,  formations  as  бабско,  ЗЇЛЬСКО, 

коровско,  травско,  хордбско,  etc.,  Рудницький  1,  16;  for 
semantic  reasons  the  latter  explanation  is  more  plausible  : 
‘chain  >  chained  person  >  do-  nothing  >  idler,  loafer’. 

верифікувати  ‘to  verify’,  MUk.  верьіфЬкуючи  (1647); 
Po.  weryfikowac.  —  Deriv.  верифікація,  верифікацій- 
ний.  —  Subst.  перевіряти,  посвідчити  автентичність . 

From  Lat.  verificdre  ‘ts’,  perhaps  through  the  medium 
of  Po.  weryfikowac,  Тимченко  222. 

верія  see  верея. 

верк  Wd.  ‘work-bench;  factory,  works’,  arch,  верки 
Npl.  ‘parts  of  a  fort’,  ModUk.  —  Subst.  верстат,  фабри¬ 
ка;  частини  твердйні- 

From  ModHG.  Werk  ‘work’. 

верклюг  see  вертлюг. 

веркфюрер  Wd.  ‘foreman’  (Стрий),  ModUk.  —  Subst. 

керівнйк  верстату,  фабрики. 

From  ModHG.  Werkfiihrer  ‘ts’. 


358 


359 


веркшуц  Wd.  ‘guard  of  a  factory’,  ModUk.  —  Subst. 

сторож  фабрики. 

From  ModHG.  Werkschutz  ‘ts’,  РССтоцький  4,  251. 
верлань  ‘bawler,  brawler,  roarer’,  first  recorded  in  the 

XIX  c.  Deriv.  верла[с]тий.  —  Syn.  горлань,  крикун,, 
галаслива  людина. 

The  word  seems  to  be  a  contamination  of  верзти,  вер¬ 
зякати  and  горлань,  see  гбрло. 

верлик,  верблик  Bk.  ‘chain;  link  of  a  chain’,  first  re¬ 
corded  in  1934  (Кміт  24).  —  Subst.  ланцюг  від  худоби  має 
два  верлики;  кільце  коло  орчика’. 

From  * вертлик  :  вертіти  (Кке  вертлюг,  see  s.  v.) ; 
верблик  is  f/e.  influenced  by  верба. 

верлібр  ‘free  verse  (vers  libre)’,  ModUk.  —  Subst. 

вільний  вірш. 

From  Fr.  vers  libre  ‘ts’,  Лесин  -  Пулинець  51. 
верло  ‘draft  -  bar  of  a  carriage’,  first  recorded  in  the 

XIX  c.  Subst.  дишель,  до  якого  запрягають  коня, 
щоб  рухати  привід  (молотйлки,  січки). 

From  *вертло,  root  *vert-  as  in  вертіти,  see  s.  v. 

верлооки  dial,  ‘scowling,  looking  aslant’  ('Полісся,  Ли- 
сенко  21),  first  recorded  in  the  XX  c.  —  Subst.  той  що 

під  лоб  очі  держить. 

Compounded  of  верло-  ( <  *вертло  :  вертіти )  and 
око,  see  s.  vv. 

вермель  ‘vermeil,  silver-gilt,  gilt-bronze’,  ModUk.  only. 

Subst.  позолочене  срібло ;  рідина  для  надання  сріблу 
кольору  золота,  Льохін  118. 

From  Fr.  vermeil  ‘ts’,  Льохін  1.  c. 

вермйвка  Wd.  ‘darling’,  first  recorded  in  the  XIX  c. 
(Желеховський  1,  63).  —  Subts.  люба,  мила,  найдорожча. 


From  *вел[ ь ] -милка  ‘very  much  beloved  one’  with 
dissimilation  of  л  >  p  and  (later)  change  of  л  >  б/  the 
■etymology  suggested  by  Желеховський  1.  c.  ( <  врплмилка) 
is  inconvincible. 

вермічелі,  SovUk.  вермішель  ‘vermicelli’,  ModUk.; 
BRu.  вермішзль,  Ru-  вермишель  (since  1837).  Deriv. 
вермітельний.  —  Subst.  тоненькі  макарони,  локши¬ 
на,  Бойків  87. 

From  It.  vermicelli  ‘ts’,  АкСл.  2,  178. 

верміян  dial,  for  вірменин,  see  Вірменія. 

вермут  ‘vermouth’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  ts,  Ви.  вермут, 
Po.  wermut,  etc.  —  Subst.  настояне  на  полині  й  іншому 
зіллі  вино  або  лікер,  Бойків  87. 

From  ModHG.  Wermut  ‘ts’,  РССтоцький  4,  214,  Ге- 

оргиев  135. 

вермяний  Wd.  ‘red’,  first  recorded  in  the  XIX  c.,  OES. 
верміе  ‘insects’.  —  Deriv.  вермянка.  —  Syn.  рутяний, 
Желеховський  1,  63. 

PS.  root  *vbrm-,  IE.  **ш-т-  ‘worm’,  cf.  OPr.  urminan 
‘red’  in  apophonic  kinship  to  wormyan  ‘ts’,  Lith.  varmas 
‘insect’,  Goth,  waurms,  AS.,  OHG.  wurm,  E.  worm,  Lat. 
vermis  ‘worm’,  etc.,  Zubaty  IF.  6,  156,  Meillet  fit.  426  - 
427,  Trautmann  342,  Walde-Hofmann  2,  760,  Pokorny  1152, 
Рудницький  Суч.  49,  98  -  99  (in  connection  with  GN.  Бер¬ 
муди). 

вернець  Cp.  ‘cooper’,  first  recorded  in  the  XX  c.  — 

Subst.  бондар,  Wd.  бдднар. 

Of  obscure  origin ;  perhaps :  вернути,  вертати,  9-  v. 

вернй-вода,  -голова,  -гора,  -дуб,  etc.  see  вертати. 

вернйна  Wd.  ‘shingle,  splinter’,  first  recorded  in  1877 
(Верхратський  1,  27).  —  Deriv.  Bk.  вернйня  ‘пліт,  воріт¬ 
ня’  (Кміт  24).  —  Subst.  колот[в]иця. 

From  *вертнйна,  see  вертіти. 


360 


361 


вернісаж  ‘varnishing,  glazing,  japanning;  varnishing¬ 
day  at  the  Salon’,  ModUk. ;  BRu.  ts,  Ru.  вернисаж.  —  Subst. 

лакування  картин ;  день  відкриття  малярської  ви¬ 
стави,  Орел  1,  162. 

From  Fr.  vernissage  ‘ts’,  Орел  1.  c. 

4 

вернути  see  вертати. 

верньєр  ‘nonius,  vernier,  sliding  -  gauge’,  ModUk.  only. 

—  Subst.  допоміжна  скаля  для  більш  точного  обчи¬ 
слення  геодезичних,  астрономічних  і  т.  п.  величин . 

From  Fr.  vernier  * ts ’. 

веронал [ь]  ‘veronal’,  ModUk.;  BRu.  веранал,  Ru-  ве¬ 
ронал,  Po.  weronal,  etc.  —  Subst.  снотворний  засіб.  Льо- 
хін  119.  ’ 

From  Lat.  veronalum  ‘ts’,  АкСл.  2,  185. 

вероніка  ‘Veronica  L.  :  veronica,  speedwell,  bird’s  eye, 

germander’,  ModUk.,  BRu.  ts,  Ru.  вероника  (since  the 

XVII  c.),  Po.  weronika,  etc.  —  Subst.  остудник,  протач- 
ник,  Makowiecki  395. 

From  Lat.  V eronica  ‘ts’,  Makowiecki  1.  c. ;  the  ultimate 
source  is  PN.  Veronica  >  Uk.  Вероніка. 

верп,  верпанкер  ‘kedge,  kedge  anchor’,  ModUk.;  BRu., 
Ru.  ts.  —  Subst.  малий  якір,  Льохін  119. 

From  Du.  werpanker  ‘ts’,  Meulen  237  -  238,  Льохін  1.  c. 
версадло  see  верцадло. 

Версаль  GN.  Versailles,  MUk.  версал'ьних'ь  Gpl. 
(1671) ;  BRu.,  Ru.  ts,  Po.  Wersal,  etc.  —  Deriv.  версалець, 

-лька,  версальський ;  here  also  версальний,  Wd.  eepcd- 
ліки. 

From  Fr.  Versailles;  according  to  Grohler  (1913)  the 
ultimate  source  is  Lat.  *Virosalia  from  *viros  ‘green’  and 
salix  ‘ivy’,  Staszewski  327. 


версать  dial,  ‘to  mix’  (Полісся,  Лисенко  21),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  —  Subst.  мішати,  ковиряти. 

The  word  seems  to  be  a  contamination  of  вертіти  and 
борсати,  see  s.  vv. 

версифікація  ‘versification’,  ModUk.;  Ru.  версифика- 
цил  (since  1837),  Po.  wersyfikacja,  etc.  —  Deriv.  верси¬ 
фікаційний;  here  also  версифікатор,  -ство,  -ський.  — 
Syn.  віршування,  Лесин-Пулинець  46. 

From  Lat.  versificatio  ‘ts’,  АкСл.  2,  187. 

версія  ‘version’,  ModUk. ;  BRu.  ts,  Ru,  версия  (since 
1891),  Po.  wersja,  etc.  —  Subst.  один  із  кількох  відмін¬ 
них  викладів  або  пояснень  якою-небудь  факту  або 
події,  Льохін  119. 

From  LLat.  versio  ‘turn’,  Skeat  689. 

версклед  see  бересклет. 

версовик  Wd.  ‘colt,  foal’,  first  attested  in  1869  (Bep- 
хратський  3,  6).  —  Subst.  лоша,  що  прийшло  на  світ 
пізньо  восени. 

The  word  seems  to  be  an  artificial  neologism  of  Bep- 
хратський  based  on  верес,  9-  v- 

верста  arch.,  also  верства  ‘verst  (—  3,500  feet)’,  MUk. 
верстей  Gpl.  (XVIII  c.),  OES.  вьрста,  верста  ‘age;  couple, 
pair;  verst’;  BRu.  вярста,  Ru.  верста,  OCS.  vrbsta  age, 
Bu.  epzcmb,  Ma.  epcm  ‘age’,  SC.  vrsta  ‘row,  rank;  kind’, 
Sin.  vrsta  ‘row,  rank;  line;  age’,  Po.  wiorsta  ‘verst’.  — 

Deriv.  верстак,  верстовий,  eepcmamuf ся] ,  верстка, 
SoCp.  версник,  -иця  (Дзендзелівський  52).  —  Subst. 

міра  довюсти  1064,5  метрів,  Тимченко  217. 

PS.  *vbrsta,  BS.  *uirsta  ‘turning]’,  IE.  root  * *urt-  : 
**uert-  ‘to  turn’,  cf.  Lith.  virstas,  Skt.  vrttd-,  Lat.  versus 
‘line,  row,  vers’,  OES,  с-ьврьсть  ‘equal  age,  pair’,  Ru.  свер- 


362 


363 


стник  ‘man  of  the  same  age’;  Fraenkel  IF.  40,  93,  По- 
кровский  SymbRozwadowski  1,  225,  Trautmann  355,  Po- 
korny  1157,  a.  o. ;  see  also  верства. 

верстак  1.  see  верста;  2.  =  верстат,  варстат,  q.  v. 

верстат,  also  верстать,  Wd.  варстат,  SovUk.  (from 
Ru.  :)  верстак  ‘workshop,  workhouse;  stand,  bench;  loom- 
frame’,  MUk.  з  варстатовт»  (XVI  c.),  до  зарстату  (1628), 
на  верстатех  (1618),  на  верстате  (1748),  варстагь  (XVIII 
с.).  BRu.  варштат,  Ru.  верстак  (since  1731),  Ро.  war- 
sztat.  —  Deriv.  верстатна,  верстатний ,  -ик,  -иця, 
верстатобудівний,  - йк ,  верстатобудування •  —  Subst. 
рід  столу,  що  при  нім  працює  ремісник ;  робгтня, 
майстерня ;  фах,  спеціальність;  MUk.  also  :  р%д}  Га¬ 
тунок,  Тимченко  188. 

Uk.  верстат  comes  directly  from  ModHG.  Werkstatte 
‘ts’,  варстат  through  the  medium  of  Po.  warsztat,  Ше- 
лудько  1,  25,  РОСтоцький  4,  232,  Richhardt  110,  a.  o. 

верства  ‘layer,  stratum;  class;  verst’,  MUk.  єдну  вер¬ 
ству  Asg.  (XVII  c.),  верствою  Isg.  (XVIII  c.) ;  Cz.,  Slk. 
vrstva,  Po.  warstwa  ‘layer,  stratum’.  —  Deriv.  uaeep- 

ств[ов]увати,  -ання.  —  Syn.  пласт,  шар  Деркач  31; 
верства,  Тимченко  217. 

An  extended  form  of  верста  under  the  influence  of 
the  suffix  -tva;  according  to  Machek  575,  the  orig.  PS.  form 
of  both  was  *vbrstva,  the  second  -v-  having  disappeared  as 
effect  of  dissimilation;  inconvincible. 

вертати,  pf. :  вернути  ‘to  return,  restore,  restitute,  give 
back’,  MUk.  вертати,  вернути,  вернуть  (1736  Інтермедії 

100);  BRu.  вяртаць,  вярнуць,  Ru.  вернуть,  Ви.  вргщам, 
вгрна,  вгртя.  —  Deriv.  вертатися,  вернутися,  від-, 
з  [а]-,  на-,  під-,  по-,  при-вертати[  ся],  -вернути  [ся], 
вивертати[ ся ],  вйвернути[ся],  ви-,  від-,  [з ]а-,  на-, 


під-,  по-,  при-вертання ,  від-,  з  [а]-,  на-,  під-,  по-, 
при-вернення ,  вйвернення,  etc.,  compounds  :  вернй- 
вода,  -голова,  -гора,  -дуб,  -сонце;  FN.  Верниволя 

(pseudonym  of  Конйський,  Сімович,  а.  о.)  ;  GN.  Верни- 

городок.  —  Syn.  )} віддати  назад ”,  а  не  „прийти  знд- 

ву” }  Велигорський  PM.  1,  97. 

PS.  *vbrt  -ati,  -ngti  ‘to  return’,  IE.  root  **urt-  ‘to  turn’, 
see  вертіти;  in  some  SI.  apophonic  *vort-  prevails,  cf.  OCS. 
obrastati,  vszvrastati[sq 7,  etc.,  Ru.  (from  OCS.  :)  вОЗвра- 
щать[  ся  ],  Ma.  в  рак’ a,  SC.  vra6ati[se],  Po.  wr6cic[siq], 

(iter.  :)  wracac[si§  ],  etc.,  see  ворота  [ти]. 


вертелиця  dial,  ‘snow-storm’ (Полісся,  Лисенко  21),  first 

recorded  in  the  XX  c.  —  Deriv.  FN.  Вертеличенко,  Bep- 
телен[чен]ко.  —  Subst.  снігопад  з  вітром  завірюха. 

The  word  seems  to  be  a  contamination  of  вертіти  and 

метелиця,  see  s.  vv. 


вертенити,  вертеніти  Bk.  ‘to  turn,  twist,  to  disturb, 
trouble’,  first  attested  in  1934  (Кміт  24).  —  Subst.  крути¬ 
ти,  робити  заколот,  безпокдгти. 


The  word  seems  to  be  a  deformation  of  *веретенити 


У  _  \ 


вертеп  ‘cavern,  den,  cave;  puppet-show  of  the  Nativity; 
Christmas  crib’,  вертела  Wd.  ‘abyss,  precipice’  (Верхрат- 
ський  2,  396),  MUk.  в-ь  вертепЬ  (XVII  c.),  в-ь  вертепах!» 
(XVII  с.),  оу  вер’тепк  (XVIII  с.),  OUk.  вертебт»,  вт»  верть- 
б-Ь  (XIV  с.  Соболевский  119),  OES.  вьр’тьп-ь  (XI  с.  Остр. 
єв.),  врьтьпи  (XI  с.),  во  вьртьпк  (XV  с.),  во  вр'ьті'Ь;  Ru. 
вертеп,  dial,  вертебинище  (Соболевский  119),  OCS. 
vrstsps  ‘hortus,  spelunca’,  Ви.  epzmon  ‘whirlpool’,  Sin. 
urtep.  —  Deriv.  вертепйстий,  вертепний,  вертепи- 
ти\\вертопйти,  вертепіти;  FN.  Вертепа;  GN.  Вер¬ 
тепи,  Вертепник.  —  Syn.  манівець  з  вибоями,  до- 


364 


365 


рога  тяжка  до  перебуття ,  спадиста ,  крута;  пече¬ 
ра,  пристановище,  кубло,  Тимченко  218;  пересувний 
ляльковий  театр,  Лесин-Пулинець  46;  (відтворена) 

стайня  з  народженням  Христа. 

PS.  root  *vbrt-  the  same  as  in  вертіти,  Q-  v. ;  re.  suf¬ 
fixes  -ьрг,  -ера,  -ерг,  -opz  cf.  Rudnyckyj  CSP.  4,  115- 
120;  re.  OUk.  вертебг>,  вг>  вертебі,  Ru.  вертебинище 
(б  <  n)  cf.  Соболевский  119;  see  also  Горяев  45;  there  is 
no  reason  to  consider  ES.  вертеп  an  OCS.  loanword  as  as¬ 
sumed  by  Брандт  РФВ.  25,  215,  and  followed  by  Преобра- 
женский  1,  76  -  77,  Vasmer  1,  190,  a.  o. 

вертикал  ‘vertical’,  ModUk.;  BRu.  вертикал,  Ru. 
(since  1847)  ts,  Po.  tvertykal,  etc.  —  Deriv.  вертикаль, 
-ний,  -ність,  -но.  —  Subst.  круг  небесної  сфери,  що 
проходить  через  точку  зеніту,  Льохін  119. 

From  Lat.  verticalis,  ‘vertical’  (:  vertex  ‘peak,  top’), 
АкСл.  2,  196. 


вертіти,  верчу,  вертйш  ‘to  turn  (round),  whirl,  twirl, 
twist’,  MUk.  вертится  (1688),  вер’тілн  (XVIII  c.),  OES. 
вр-ьтіти  (XI  c.),  вретятся,  врьтиться;  BRu.  вярцеиь,  Ru. 
вертеть,  OCS.  vnteti.  Ви.  вгртя,  Ma.  epmu,  SC.  vrtjeti, 


Sin.  vrtiti,  OCz.  vrteti,  Slk.  vrtet’,  Po.  wierdec,  LoSo. 
wjerse&,  UpSo.  wjercic.  —  Deriv.  вертітися,  вертіння, 
вертак,  вертель,  вертень,  вертйлець,  вертіж,  вер- 
тгй[ка],  вертиш,  вертлик,  вертло,  вертун[т], 
вертунець,  вертушка,  вертялка,  вертячка,  вертюх, 
вертьог[а],  верть!,  вертю!  верткий,  вертливий, 
вергплявий,  compounds  :  верти-  голов[а],  -гузка, 
-порох\\вертипдрох\\вертопрах,  вертйхвіст[ка] ,  вер¬ 
толіт;  see  also  вертлюг,  eepmenfa],  верч,  etc.;  FN. 
Вертйпдрох;  GN.  Вертельш,  Вертпвка,  Вертоктв- 
ський,  Верчани.  —  Syn.  крутити;  (хвостом)  виляти, 
махати,  молоти,  Деркач  31. 


PS.  *vbrteti  ‘to  turn  (round)’,  IE.  root  **urt-  ‘to  turn’, 
cf.  OPr.  wirst  ‘he  becomes’,  Lith.  virsti  ‘to  fall  down;  to 
change’,  Skt.  vrt  ‘to  turn,  roll’,  Gk.  ratdne  ‘pot-ladle’,  Ir. 
frith,  friss  ‘against’,  OHG.  wurt  ‘fate’,  ToB.  wratsai  ‘against’ 
etc. ;  *  *urt-  is  by  apophony  related  to  *  *uer-t-  :  *  *uor-t-  in 

such  words  as  верем’я,  веретено,  ворота[ ти ],  etc.,  see 
s.  vv. ;  Miklosich  384,  Преображенский  1,  77  -  78,  Trautmann 
354,  Walde  -  Hofmann  2,  763  -  765,  Pokorny  1156  -  1157,  a.  o. 

вертлюг,  Wd.  also  верклюг,  верклюх,  ‘head  of  the 
femur;  swivel,  shackle,  gudgeon;  pivot  bracket’,  first  re¬ 
corded  in  the  XIX  c.;  BRu.  вяртлюг,  Ru.  вертлюг  and 
(since  the  XVI  c.)  вертлуг.  —  Syn.  прилад,  на  якому 
щось  обертається ;  Не.  прилад,  на  який  вішають  ка¬ 
зан  над  вогнем,  Шухевич  1,  131,  4,  354;  стовп  на  котел 
біля  ватри. 

Derived  from  вертіти  {*Vbrtljugs) ,  see  s.  v. ;  re.  dial, 
change  of  t  >  k  cf.  Зілинський  66;  its  connection  with 
вертіти  and  теліга,  cf.  Кміт  24,  is  untenable. 

вертоград  arch,  ‘[flower-] garden’,  MUk.  в  вертограді 
(XVII  c.),  вертогради  Арі.  (XVIII  c.),  OES.  в-ь  вьрьто- 
граді  (XI  с.  Остр.  єв.),  врьтоградг>  (XI  с.),  вертогради 
Npl. ;  BRu.,  Ru.  ts,  OCS.  vntograds.  —  Syn.  сад,  Бойків  87. 

Uk.  вертоград  was  borrowed  from  OCS.  vreto grads; 
according  to  Safarik  1,  429,  Срезневский  1,  464,  Miklosich 
385,  Meillet  fit.  179,  Преображенский  1,  77,  Bruckner  607, 
a.  o.,  the  ultimate  source  is  Goth,  autigards  ‘garden’,  which  is 
cognate  with  E.  orchard  ‘a  garden  of  fruit-trees’,  Skeat  414, 
РССтоцький  5,  98;  yet,  some  linguists  derive  it  from  PS. 
*Vbrtspograds  >  OCS.  vretspograds  ( :  vertsps,  verteps, 
see  вертеп),  Брандт  РФВ.  25,  215,  a.  o.;  the  whole  discussion 
is  extensively  treated  by  Kiparsky  1,  56  -  58. 

верф  ‘dockyard,  shipyard’,  ModUk. ;  BRu.  ts,  Ru.  (since 
1780)  верфь.  —  Deriv.  верфний,  верфяний.  —  Subst. 


| 


366 


367 


місце  будування  суден ,  Льохін  119,  корабельня,  Гор¬ 
бач  24. 

From  Du.  werf  ‘ts’,  Meulen  237,  Горбач  1.  c.,  АкСл. 

2,200. 

верх  ‘upper  part,  top,  summit;  tiptop,  upper  story  (of 
a  house)’,  MUk.  зт>  верху  (1499),  з  верхом  (1570),  верх-ь, 
верхи  Npl.  (XVII  с.),  на  верхів,  на  верск  (XVIII  с.)  ;  OUk. 
на  верху  (1404),  верхв  (1434),  OES.  до  вьрха  (XI  с.  Остр. 
єв.),  вьрх'ь,  в'Ьрх'ь,  верхг>,  на  версЬ  (1399);  BRu.,  Ru.  ts, 
Ru.  dial,  верех  (Шахматов  ИзвОРЯС.  7  :  1,  298  -  299),  OCS. 

epbxz,  Ви.  epzxz,  ezpxz,  Ма.  врхдвен,  SC.  Sin.  vrh,  Cz., 
Slk.  vrch,  Po.  wierzch,  LoSo.  wjerch,  UpSo.  wjerch.  — 

Deriv.  верхівець,  верхівка,  верхів’я,  верхляк,  верхняя, 
верховик,  верхній,  верховний,  верховенство,  верхо¬ 
вий,  верхоляк,  верховина,  -нець,  -нка,  -нний,  -нський, 
верхи,  верхом,  безверхий,  вершень,  вершок,  верше¬ 
чок,  вершина,  -нний,  вершитель,  -ка,  вершій,  верш¬ 
ник,  -иця,  -ицький,  вершковий,  [ за] вершйти[ ся] , 
з[а]вершувати[ся],  вершкувати ;  Не.  вершадь;  SoCp. 
вершан  (=вершак)  (Хуст,  Балецкий,  StSl.  4,  403) ;  com¬ 
pounds  :  верхо-блюд,  -віття,  -вдд[ а ],  -водити,  -водін¬ 
ня,  -водка,  -гляд[ка],  -річчя,  -умка,  верхньо  -зубний, 
-палубний,  вершковіддільний,  -ик,  etc.;  FN.  Верховий, 
Верхняя,  Верхдла,  Верховинець,  Верхратський,  etc.; 
GN.  Верхів,  Верхівецький,  Верхівка,  Верхівцево,  Вер¬ 
хівці,  Верхнє  -  Богдановка,  -  Гарасймівка,  -  По- 
крдвка,  Верхнецький,  Верхнє,  Верхнєдніпровськ , 
Верхнів,  Верхня,  Верхнякй,  Верхобуж,  Верхолісся, 
Верхостав,  Верхрата,  Верхи,  Вершина,  а.  о.  —  Syn. 
шпиль  (іорй),  недея,  [рут;  покрівля,  дах;  голова, 
купол[а] ;  горішній  біг  річки;  dial,  димар,  отвір  у  сті¬ 
ні  дверей,  крізь  який  проходить  дим  у  димар  (Сумщи¬ 
на,  Дорошенко  ДБюлетень  9,  105);  fig.  перевага • 


PS.  *Vbrxs  ‘top’,  IE.  root  **urs-  ‘high’,  cf.  Lith.  virsiis, 
Latv.  virsus  ‘top’,  Cymr.  gwar  ‘nape,  neck’,  all  related  by 
apophony  to  Skt.  varsman-  ‘top’,  Lat.  verruca  ‘wart’,  AS. 
wearre  ‘weal’,  etc.,  Pedersen  IF.  5,  54,  Zubaty  1,  234,  Meillet 
fit.  242,  Trautmann  362,  Pokorny  1151  - 1152,  a.  o. 

верхо-блуд,  -блюд  see  верблюд;  -плут  see  плутати. 

верцадло  Ed.,  also  версадло  ‘mirror,  looking-glass’, 
first  recorded  in  1753;  Po.  zwierciadlo,  for  further  docu¬ 
mentation  see  зеркало.  —  Subst.  зеркало,  люстро,  Тим- 
ченко  221. 

From  Po.  wierciadlo  ‘ts’,  Тимченко  1.  c.,  Bruckner  658, 
Richhardt  121. 

верч  ‘bundle,  bunch;  wisp  (of  straw);  wedding,  cake’, 
ModUk.  only.  —  Deriv.  верчи[ чо ] K.  —  Syn.  пучок,  жму¬ 
ток,  горстка,  віхоть  (соломи). 

Derived  from  вертіти  ( *vbrt-jb ),  see  s.  v. 

верчу  see  вертіти. 

верша  ‘creel,  bow-net,  fish-basket’,  MUk.  вершами  Ipl. 
(1595),  зт>  верши  (XVIII  c.),  OES.  вьрша,  врьша;  BRu., 
Ru.  ts,  Bu.  epz’ma,  Ma.  врша,  SC.  visa,  vrsva.  Sin.  vr§[a], 
Cz.  vrse,  Slk.  vrsa,  Po.  wiersza,  LoSo.  wjersa,  UpSo.  wjer§[a ]. 

—  Syn.  прилад  на  ловлення  риби  :  вальцювати  сітка 
з  вербових  різок,  Тимченко  221;  хватка,  ятір,  жак, 
Деркач  33,  196. 

PS.  *vbrsa  <  *Vbrx-ja,  root  *vbrx-,  see  верх,  Zubaty  1, 
233-236,  Ильинский  ИзвОРЯС.  20:  3,  102;  there  is  little 
likelihood  that  the  word  comes  from  *verza  <  *verz-  ‘to  bind’ 
as  suggested  by  Machek  575;  equally  uncertain  is  the  re¬ 
construction  **uer&h-sja  :  * *uer-gh-  ‘to  turn’,  based  on  Lith. 
varzas,  Latv.  varza  ‘weir-basket’,  Trautmann  355,  Pokorny 
1155;  there  is  no  connection  whatever  between  верша  and 
ModHG.  Reuse,  cf.  Срезневский  1,  467,  nor  between  OES. 
вр-Ьщи  ‘to  thresh’,  cf.  Преображенский  1,  78. 


368 


369 


вершина,  вершник,  вершок,  etc.,  see  верх. 

вершляк  ‘hammer’,  MUk.  вершляк-ь  (XVIII  с.),  also 

вершляр-ь  (XVIII  с.).  —  Subst.  ковальський  молот,  Тим- 
ченко  221. 

From  ModHG.  Verschlag  [hammer]  ‘ts’,  Желеховський 
1,  65,  Тимченко  1.  c. 

веряйка  Wd.  ‘wooden  lock’  (SoCp.),  first  recorded  in 
the  XX  c.  (Верхратський  4,  231).  —  Subst.  дерев’яний 
замок. 

The  word  seems  to  be  derived  from  an  unattested 
*веряти  akin  to  Ru.  вереть  ‘to  lock,  close’,  OCS.  vsvreti 
‘to  put  in’,  Po.  wrze6  ‘to  press’,  zawrzec  ‘to  lock’,  PS.  *verti; 
see  верея,  вертати,  вертіти. 

верьовка  see  верв. 

веса,  -сйв  dial,  ‘weighing-machine,  scales’  (Полісся,  Ли- 
сенко  21),  first  recorded  in  the  XX  c. ;  Ru.  eec.  —  Deriv. 
весити  (Черкащина,  Лисенко  ЛБюлетень  6,  10).  —  Subst. 

вага. 

From  Ru.  eec  (Npl.  eeca)  ‘ts’,  cf.  АкСл.  2,  212. 
весей  see  весь  2. 

веселий,  arch,  весел  ‘gay,  merry,  cheerful,  joyful; 
jovial’,  MUk.  веселая  (1596  Зизаній),  не  веселая  година 
(XVI  с.  Сл.  плк.  Іг.),  весел  (XVII  с.),  веселій,  веселоє 
(XVIII  с.),  OES.  весел-ь  (1073  Із  б.  Св.),  веселЬ;  BRu.  вя- 

сели,  Ru.  веселий,  весел,  OCS.  vesels,  Ви.,  Ма.  весел, 
SC.  veseo,  Sin.  vesel,  Cz.,  Slk.  vesely,  Po.  (from  Cz. :)  we- 
soly,  OPo.  wiesioly,  LoSo.,  UpSo.  wjesoly.  —  Deriv  веселе- 

[ се ]нький,  веселісінький,  веселик,  -иця,  веселість,  ве- 
сел[к]а,  веселочка,  веселонька,  веселковий,  веселун, 
-уха,  веселюх,  весело,  [роз]веселйти[ся],  [по] весе¬ 
лішати,  весілля,  весїленько,  весіллячко,  весілчанин, 
весільний,  веселувати,  etc.;  FN.  Веселий,  Веселенко, 


Веселенький;  GN.  Весела,  Веселе ,  Веселий,  Веселй- 
ново,  Веселець,  Веселівка,  Веселянка,  Весела  Доли¬ 
на,  Весела  Гора,  Весела  Могила,  Веселий  Хутір,  Ве¬ 
селий  Гай,  Веселі  Терни,  Весело-Тарасовський,  etc.  — 
Syn.  безтурботний,  нежурливий,  усмішений,  рай¬ 
дужний,  Багмет  29,  радісний,  Деркач  32;  що  в  добрім 
гуморі,  не  смутний,  Тимченко  222. 

PS.  *vesels,  *veselsjb  ‘ts’,  IE.  root  **y,es-  :  **ues- 
‘good’,  cf.  Latv.  vqsqls  ‘healthy’,  Ill.  PN.  Veselia  ‘Felicitas’, 
Skt.  vasu-  ‘good’,  Ir.  flu  ‘worthy’,  Cymr.  gwiw  ‘ts’,  Bret. 
gviou  ‘gay’,  ToA.  w§e,  ToB.  ya§i  ‘night’,  Преображенский 
1,  78-79,  Георгиев  136-  137,  Walde-Hofmann  2,769,  Ро¬ 
коту  1175,  a.  o. 

весій  Bk.  (Кміт  25)  see  весь  2. 

весло  ‘oar,  paddle’,  MUk.  без  весла  (XVI  с.),  гребло  : 
весло,  опачйна  (1627  Беринда),  весло  -  remus  (XVII  с. 
Гептаглот  18),  OES.  весло  (1073  Ізб.Св.),  безт>  веслг, 
весльї  Ipl. ;  BRu.,  Ru.,  Ви.  ts,  Ма.  весло,  SC.  vdslo,  Sin. 
veslo,  Cz.,  Slk.  veslo,  Po.  wioslo,  LoSo.  wjaslo,  UpSo.  wjeslo. 

—  Deriv.  весельце,  веселечко,  веслюга,  весляр,  -ка, 
-ський,  веслувати  -ання,  весловий,  веслоногі •  —  Syn. 
лопаткувато  закінчений  дрюк,  щоб  попихати  і  ке¬ 
рувати  судно,  Тимченко  223;  опачйна,  гребка,  трепло, 
Степанковський  138. 

PS.  *veslo  from  orig.  *vez-slo  :  *vez-ti  (see  везтй)  like 
Масло  <  *maz-slo  :  *maz-ati,  Срезневский  1,  247,  Преобра¬ 
женский  1,  79,  Bruckner  623,  Георгиев  137,  a.  o. ;  Machek’s 
etymology  :  *veg-slo,  cf.  his  ED.  562,  is  questionable. 

веснй,  Wd.  also  весна  (SoCp.  Дзендзелівський  1) 
‘spring;  springtime’,  MUk.  на  весне  (1565),  весну  Asg. 
(XVII  c.),  на  весн-Ь  (XVII  с.),по  весни  (XVIII  с.),  OES. 
весну  Asg.  (1073  Ізб.Св.),  весна,  веснЬ  Dsg. ;  BRu.  вясна, 


370 

Ru.  весна,  OCS.  vesna,  SC.  vesna,  Sin.  vesna,  Cz.,  Sin. 
vesna,  dial,  vesno,  Po.  wiosna.  —  Deriv.  веснівка,  весня- 

н[оч]ка,  весняний,  веснянкуватий,  весінній,  весніти, 

веснувати,  веснооранка;  Wd.  весндваня  (SoCp.  Дзен- 

дзелівський  1).  —  Syn.  пора  року  між  зимою  та  літом, 
Тимченко  223. 

PS.  *  vesna  ‘ts’,  IE.  root  **ues-  :  **aues-  ‘to  shine’; 
cognates  :  Lith.  vasara\\vasara,  Latv.  vasara  ‘spring’,  Skt. 
vasan-ta-  ‘spring’,  Av.  vanri  ‘in  the  spring’,  Arm.  garum, 
Gk.  ear,  Lat.  ver,  OIr.  errach,  etc.,  Lohmann  ZfslPh.  7,  374, 
Преображенский  1,  79,  Trautmann  356,  Machek  562,  Walde- 
Hofmann  2,  755,  Pokorny  1174. 

вест  ‘west’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  (since  1724)  ‘ts’.  — 

Subst.  (напрям)  захід ;  західний  вітер,  Льохін  119; 
західник,  Степанковський  225. 

From  Du.  west  ‘ts’,  Meulen  238,  Горбач  1,  27. 

Веста  PN.  ‘Vesta’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.,  Bu.  ts,  Po. 
Westa,  etc.  —  Deriv.  весталка,  вестальський.  —  Subst. 
богиня  дівйчости,  вогню  й  сімйдвого  вогнища,  Бойків  87. 

From  Lat.  Vesta  ‘ts’,  Walde-Hofmann  2,  772  -  774. 

веста,  вестка,  Wd.,  AmUk.  ‘vest’,  first  recorded  in  the 
XX  c.  —  Syn.  жилетка,  камізелька. 

From  ModHG.  Weste  ‘ts’;  Коковський  PM.  3,  75,  На¬ 
конечна  105;  AmUk.  from  E.  vest  ‘ts’. 

вести,  веду,  -деш  ‘to  lead,  conduct,  guide,  direct’,  MUk. 
ведет-ь  (XVI  c.),  ведучи  (1614),  ведкте  (XVII  c.),  ведут 
(XVII  c.),  веде  (XVIII  c.),  OUk.  ведуть  ся  (1347),  OES. 
вед-ь  (XIc.  Остр.  єв.),  ведуть  (1073  Ізб.Св.),  вЬдоша,  ве¬ 
сти,  ведена  бьість;  BRu.  весці,  Ru.  вести,  OCS.  vesti,  vedg, 
Ви.  веда,  Ма.  веде,  Sin.  vesti,  Cz.  vesti,  Slk.  viest’,  Po. 
wiesc,  UpSo.  wjesc.  —  Deriv.  вестися,  ведення,  веде¬ 
ний,  ведіння,  several  prefixed  formations  :  в[й]-,  до-, 


371 

з[ а ]-,  на-,  під-,  при-,  п[ р ] о-,  у-вестй,  etc.,  along  with 
corresponding  iter,  verbs  based  on  *vod-,  see  водити.  —  Syn. 
провадити,  показувати  дорогу,  Тимченко  224;  (вести¬ 
ся  :)  щастити.  Деркач  32. 

PS.  *  vesti  from  orig.  *ved-ti  ‘ts’,  IE.  root  **ued[h]-  ‘to 
lead ;  to  marry’,  cf.  Lith.  vesti,  vedu,  Latv.  vedu,  Skt.  vadhti-, 
Av.  vadw-  ‘young  woman’,  OIr.  fedid  ‘he  leads,  goes,  brings’, 
Cymr.  arweddu  ‘to  lead,  bring’,  etc.,  Miklosich  376-377, 
Преображенский  1,  79,  Bruckner  619,  Machek  562-563, 
Георгиев  126,  Pokorny  1116,  a.  o. 

вестибюль  ‘vestibule,  entrance  hall,  lobby’,  ModUk. ; 
BRu.  вестибюль,  Ru.  вестибюль  (since  1875),  Po. 
westybul,  etc.  —  Deriv.  вестибулярний.  —  Subst.  перед¬ 
ня,  передпокій,  сіни. 

From  Fr.  vestibule  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Lat. 
vestibulum  ‘fore-court,  entrance-court,  entrance’,  Skeat  690, 
АкСл.  2,  229. 

весь  1.  ввесь,  вся,  все,  after  consonants  :  увесь,  уся,  усе 
‘all,  whole,  total,  complete’,  MUk.  вси  (1456)  зо  всимв  на 
все  (1595),  о  тьіхг>  всихв  (XVI  с.),  вск  (XVII  с.),  весь 
(XVIII  с.,  Інтермедії  157),  всего  Gsg.  (XVIII  с.),  во  всю 
Украйну  (XVIII  с.);  OUk.  вси  (1375),  во  всЬх-ь  (1399), 
всю  Asg.  (1433),  OES.  вьсь  (XI  с.  Остр.  єв.),  весь  (1307); 
BRu.  увесь,  Ru.  весь,  OCS.  vbSb,  vbsa\\vbsja,  vbse,  Ви.  се 
‘always’,  SC.  sdv,  sva,  sve,  Sin.  ves,  OCz.  ves,  vse,  vse,  OPo. 

*wszy,  wsza,  wsze.  —  Deriv.  веський,  всенький,  усень¬ 
кий,  всяк[ий],  усяк[ий],  всіляк[ий] ,  все-таки,  всьо¬ 
го-на-всього,  compounds  :  всебічний,  -но,  всевидющий  || 
всевйдящий,  всевйшній,  всевіданнл,  -аючий,  всевлад¬ 
дя,  всевладний,  -ність,  -но,  все[в]обуч,  вседержй- 
тель[ка],  всеєдність,  всежерущий,  всезнавець,  все¬ 
знайка,  -йко,  -йство,  всезнання,  всезнаючий,  всесці- 
ляючий,  всег[з]дний,  вселюдський,  всемірний,  -но, 


372 


373 


всемогутній,  -геть,  всемогущий,  -учий,  всенародний, 
-ність,  -но,  всеношна,  всеобіймаючий,  всеозброєння, 
всеосяжний,  всеохдплюючий,  всеперемагаючий,  -мож¬ 
ний,  всепідданіший,  всеплодючий,  -ющий,  всепогли¬ 
наючий,  всепожираючий ,  всепрощаючий,  -щення,  все- 
розтрдщуючий ,  всесвіт,  всесвітній,  всесвітньо-відо¬ 
мий,  -історичний,  всесилля,  всесильний,  -но,  всесло¬ 
в’янський,  всеспалення,  всестановий,  всесторонній, 
-ість,  -нньо,  всетвдрчий,  всетворящий,  всеамерикан- 
ський,  всеканад [Чеський,  всеукраїнський,  -кість,  etc.; 
PN.  Всеволод,  Всемйр,  Всеслав;  GN.  Всесвятське, 
Всеволодівна.  —  Syn.  в  повній  своїй  цілості,  Тимченко 
225;  цілий,  Деркач  32. 

PS.  *VbSb,  *vbs[j]a,  *vbse  from  orig.  *vbchs,  *vbcha, 
*Vbcho,  (WS.  *vbch-jb,  *vbch-ja,  *Vbch-je)  ‘ts’,  IE.  root 
**ui-  :  **ui,  cf.  OPr.  wissa-,  Lith.  visas,  Latv.  viss  ‘all’,  Skt. 
visva-,  Av.  vispa-,  Vondrak  1,  433,  Преображенский  1,  79  - 
80,  Briickner  636,  Trautmann  362  -  363,  Pokomy  1176, 

Я*  o# 

весь  2.  Gsg.  весю,  also  весей,  весій  ‘Oenanthe  aquatica  : 
water  dropwort’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  (Желеховський 

1,  65).  —  Syn.  вех  малий,  галуха,  гірча,  кмин  водя¬ 
ний,  кріп,  мокровнйк,  омег  водяний,  омежник,  пупник, 

пустосел,  пустйрник,  роздулка,  склиз,  укріп  водяний, 

Makowiecki  245. 

Origin  obscure;  the  name  вех  for  the  same  plant  sug¬ 
gests  a  connection  with  *vechs,  see  вех  1. 

весь  3.  Gsg.  веси  arch.,  Lk.  also  вес  ‘village,  settlement’, 
MUk.  весемг>  Dpi.  (XVII  c.),  веси  Npl.  (XVIII  c.),  в  ля- 
ховой  веси  (XVIII  с.),  OUk.  вь  которой  вьси  (1347),  во 
вси  (XV  с.),  OES.  вь  вьсь,  вьси  Арі.  (XI  с.  Остр.  єв.); 
OCS.  иьзь,  Sin.  vas,  Slk.  ves,  Po.  ivies,  LoSo.  wjas,  UpSo. 
wjes.  —  Deriv.  вех  2,  <!•  v.  —  Subst.  село,  Тимченко  225. 


PS.  *vbSb  ‘ts’,  IE.  root  **цШ-  :  **y,eiR-  :  **цоіК-,  cf. 
OPr.  waispattin  Asg.  ‘house-wife’,  Lith.  viespat[i]s  ‘lord’, 
Latv.  viesis  ‘guest’,  Goth,  weihs  ‘village’,  Skt.  vis-  ‘house’, 
Lat.  vicus  ‘village’,  Gk.  olkos  ‘house’,  Alb.  vis  ‘place’,  Bruck¬ 
ner  618-619,  Trautmann  363-364,  Ostir  WuS.  3,  205, 
Walde-Hofmann  2,  782  -  783,  Pokorny  1131,  a.  o. 

ветеран  ‘veteran’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  (since  1803)  ts, 
Po.  weteran,  etc.  —  Deriv.  ветеранка,  -нський.  —  Subst. 
старий  воїн;  fig-  людина,  що  довго  працювала  в  даній 
ділянці,  досвідчений  працівник. 

From  Lat.  veteranus  ‘old,  veteran,  experienced’  ( :vetus 
‘old’),  Skeat  690,  Walde-Hofmann  2,  776. 

ветеринар  ‘veterinary  (surgeon),  vet’,  ModUk.;  BRu. 
ветзринар,  Ru.  ветеринар  (since  1849),  Po.  wetery- 
narz,  etc.  —  Deriv.  ветеринарія,  -рка,  -рний,  -рський.  — 
Subst.  лікар  тварин. 

From  Lat.  veterinarius  ‘ts’  ( :  veterinae  ‘beasts  of 
burden’),  Skeat  690,  Smilauer  Nft.  22,  18,  АкСл.  2,  248. 

ветла,  ветлйна,  dial,  вутла  ‘Salix  vitellina  L.  :  white 
willow’,  first  recorded  in  the  XIX  c. ;  Ru.  ветла •  —  Deriv. 
FN.  Ветлйна  (pseudonym  of  T.  Бордуляк),  GN.  Ветли, 
Ветлин[а].  —  Syn.  рокита,  верба  золота,  злотовер- 

ба,  а.  о.,  Makowiecki  326. 

The  term  seems  to  be  a  f/e.  adaptation  of  SciLat.  [Salix] 
vitellina,  ветла  being  a  b/f.  of  ветлйна;  Горяев  suggests 
*Vbt-l-a  :  *vi-ti  ‘to  wind’,  cf.  his  ED.  46;  this  is  rejected  by 
Преображенский  1,  80;  inconvincible  is  also  the  explanation 
of  Vasmer  1,  194,  who,  following  Trautmann  347,  connects 
it  with  Lith.  zilvitis,  Latv.  vitudls  ‘willow’,  etc. 

вето  ‘veto’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  (since  1837)  ‘ts’,  Po. 
weto,  etc.  —  Subst.  спротив,  заперечення. 

From  Lat.  veto  T  forbid’,  Skeat  690. 


* 


374 


375 


ветовати  MUk.,  поветувати  Wd.  (Стрий)  ‘to  repay, 
revenge’,  ветуючи  (1572),  истрясаю,  кару,  ветую,  плачу 
(1596  Зизаній),  ветовати  (XVII  с.),  ветуєт,  ветуєм  (1625), 
ветовано  (XVII  с.)  ветуючи  (XVIII  с.)  ;  SC.  svetiti  se  ‘to 
revenge’,  Cz.  povetati  ‘to  reward’,  Slk.  vyvetit’  sa  ‘to  re¬ 
venge’,  Po.  powetowac  ‘to  repay’.  —  Subst.  віддавати  віть 
за  віть,  віддячуватися ,  мстйтися  за  що;  винагоро¬ 
джувати  шкоду,  кривду,  Тимченко  226. 

From  MHG.  wet[t]e,  wet  ‘mortgage  contract,  legal  ob¬ 
ligation,  pledge,  stake  (in  a  bet) ,  compensation,  fine’,  Bruck¬ 
ner  607,  Kluge  393;  Тимченко,  1.  c.,  derives  it  from  un¬ 
attested  OPo.  *wetowac;  see  also  віть. 

ветош[ь]  see  ветхий. 

ветриняр  Bk.  (Кміт  25)  abbr.:  ветеринар,  q.  v. 

ветуля  Lk.  see  ватуйка,  ватуля. 

ветхий  arch,  ‘ancient’,  MUk.  ветхий,  ветхих  Gpl.  (XVIII 
c.),  OES.  ветхьіи  (XI  c.),  ветьхая  (XIc.  Остр.  єв.)  ветхая, 
ветхьіхь  Gpl.  (XIV  с.) ;  Ru.  ts,  OCS.  vetschs,  Bu.  eemzx, 
eexzm,  SC.  vetah,  Cz.,  Slk.  vetchy,  Po.  wiotchy.  —  Deriv. 

arch,  ветошь.  ветшати,  ветхозавгтник  ;  MUk.  ветош 
‘ганчір’я’  (XVIII  с.),  ветчаньїй  (1494),  ветіїгЬти  (1625), 

ветшать  (1729).  —  Syn.  старий,  давній. 

PS.  *vetschs  ‘ts’,  IE.  root  **uet-  ‘year’,  evidenced  in 
Lith.  vetusas,  Latv.  vecs  ‘old’,  Skt.  vatsa  ‘year’  Gk.  etos 
‘year’,  Lat.  vetus,  vetustus  ‘old’,  etc.,  Peterson  IF.  26,  63, 
Trautmann  365,  Szemerenyi  Word  8,  50,  Walde-Hofmann 
2,  776  -  778,  Pokorny  1175,  a.  o. 

веть  see  віть. 

вех  1.  Gsg.  веху  ‘Oenanthe  aquatica  Lam.  :  water  drop- 
wort;  Sium  latifolium  :  water  parsnip’,  first  recorded,  in 
the  XIX  c.;  Ru.  eex.  —  Deriv.  веха.  —  Syn.  весь  2.; 
<Sium:)  ганус  польовий,  мокравець,  морковець  широко¬ 


листий,  поручейник,  укропник,  потічник,  Makowiec- 
ki  347. 

Origin  obscure;  its  relation  to  весь  2,  though  possible, 
cannot  be  established. 

вех  2.  Gsg.  веха  ‘(derogatory  :)  villager,  peasant’,  first 
recorded  in  1864  by  Номис  in  folk-saying  :  Лотоцький! 

не  думай,  що  ти  граф  Потоцький,  бо  ти  вех  села, 
Бебех  (cf.  Грінченко  1,  143).  —  Subst.  селюк,  селюх, 
СЄЛЄП,  (Желеховський  1,  66,  followed  by  Грінченко,  1.  с., 
and  others,  falsely  :  паламар). 

The  word  is  a  rhyme-formation  (вех  :  Бебех)  based 
on  весь  3. 

веха  see  віха. 

вец  1.  Lk.  (<  Slk.  -г>ес)=вещ  1. 

вец  2.  also  вецка[ль]  SoCp.  ‘then,  later  on’,  first  re¬ 
corded  in  1911  (Гнатюк  ЕЗб.  ЗО,  336).  —  Subst.  потім 
опісля. 

From  Slk.  viac  ‘more’ ;  see  also  the  following  entry. 

веце[й]  SoCp.,  Lk.  ‘more’,  first  recorded  in  1898  (Гна¬ 
тюк  ЕЗб.  4,  236).  —  Subst.  більше,  Приймак  PM.  2,  449. 

From  Slk.  viac  and  Po.  wiqcej  ‘more’. 

вець!  interj.  in  calling  swine,  first  recorded  in  the  XIX 
c.  —  Deriv.  FN.  Вець  (pseudonym  of  П.  Грабовський,  Ту¬ 
луб  228).  —  Syn.  вацьї,  вацгю!,  dial.  вец-вец!  (Полісся, 
Лисенко  21). 

A  variation  of  ваць! ,  see  вацю!,  РССтоцький  3,  148. 

вечір,  arch,  вечер  ‘evening,  evening-time’,  MUk.  на 
вечрт>  (1489),  над  вечером  (1572),  у  вечери  (1577),  вече- 
ром-ь  Isg.  (XVII  с.),  вт>  вечер-ь  (XVII  с.),  над  вечери,  над 
вечерьі  (XVIII  с.),  OES.  вечерь  при  вечер-Ь  (XI  с.  Остр. 
єв.),  вечерь  (XIV  с.) ;  BRu.  вечар,  Ru.,  Ви.,  Ма.  вечер, 


OCS.  vecers,  SC.  vece,  Gsg.  vecera,  Sin.  vecer,  Cz.,  Slk. 
vecer,  Po.  wieczor,  LoSo.  [wjjacor,  UpSo.  wjecor.  —  Deriv. 


вечорйн[к]а,  вечеренька\\вечеронька,  вечернйці\\ве- 
чорніщі,  вечерня\\вечгрня,  вечеря,  -ти,  вечірка,  вечір- 
шк,  -иця,  [не] вечірній,  вечердвий\\вечордвий,  вечорі¬ 
ти,  Wd.  вечеріти,  etc.;  Багат-Вечір,  Свят-Вечір; 

MUk.  вечоріз  (1591,  1627,  XVIII  с.),  веч'Ьр'ь  (XVIII  с.), 
вечеренньїй  (XVI  с.),  вечеря  (XVII  с.),  вечера  (XVI  с.), 
до  Вечернего  Окіана  (XVII  с.)  в  вечернику  (XVII  с.),  на 
вечерницк  (XVIII  с.),  вечеркшни  (XVIII  с.),  вечерядло 
(XVI  с.),  вечеряти  (XVI — XVIII  с.),  вечюрки  (XVIII  с.) ; 


FN.  Вечернйцький,  Вечерняк;  GN.  Вечірки,  Вечірній 
Кут.  —  Syn.  пора  дня  між  заходом  сонця  та  ніччю; 
вечірня  забава,  Тимченко  227. 


PS.  *vecers  ‘ts’,  BS.  *цекег-,  evidenced  in  Lith.  vaka- 
ras,  Latv.  vakars;  its  relationship  to  Gk.  hesperos,  Lat.  vesper 
‘evening’,  is  not  quite  clear  though  the  IE.  root  **y,es-  ‘to 
shine’  is  assumed  for  all  these  congeners,  Miklosich  376, 
Преображенский  1,  81,  Bruckner  614,  Machek  558,  Геор- 
гиев  139  -  140,  Trautmann  348,  Pokorny  1174,  a.  o. 


вешняк  ‘mill  functioning  in  the  spring  only’,  MUk. 
вешняк-ь  (1593),  вешьняков  (1675).  —  Deriv.  FN.  Веш- 
НЯК  (pseudonym  of  П.  Куліш).  —  Syn.  наплавний  млин, 
ЩО  меле  тільки  на  весні,  Тимченко  228. 

Derived  from  весна,  9-  v.,  like  other  formations  of  that 
type  :  MUk.  вешнина  (XVI  c.-),  вешньїй  (XVII  c.),  вешня 
(XVII  c.),  вешняньїй  (XVIII  c.),  here  also  Ru.  вешний 
{<*vesnjbjb) ,  cf.  Vasmer  1,  196. 

вештатися  ‘to  roam;  to  prowl  about’,  MUk.  вешталася 
(XVIII  c.).  —  Deriv.  вештання,  вештанець.  —  Syn. 
волочитися,  віятися,  тягатися,  тинятися,  швендя- 
ти[ся],  Деркач  32;  (MUk.  :)  блукати,  тулятися,  Тим¬ 
ченко  229. 


Of  obscure  origin;  its  occurrence  in  Uk.  only  perhaps 
supports  the  view  that  it  was  derived  from  верстати 
(дорогу,  путь);  re.  -рст->-шт-  cf.  верстат  >  вар- 
шгпат  on  one  side  and  верша  >  веша  (Желеховський  1, 
66)  on  the  other. 

вещ  1.  arch,  ‘thing’,  MUk.  вещ  (XVII  c.),  вещей  Gpl. 
(1634),  Вещь  Посполита  (XVIII  c.),  OUk.  о...  вещи  (1415), 
OES.  о...  вещех'ь  (XI  c.  Остр.  єв.),  вешти  Арі.  (1073  Ізб. 
Св.),  вещьмь  Dpi.  (1200),  вещи  Gsg.  (1271);  Ru.  вещь, 
OCS.  vestb,  Ви.  вещ,  Cz.  vec,  Slk.  vec,  Po.  wiec,  LoSo., 

UpSo.  wjec.  —  Deriv.  arch,  вещесгпво.  —  Syn.  ріц}  Тим¬ 
ченко  229. 

From  OCS.  vestb  and  this  from  PS.  *vektb  (*v8ktbl) 
‘ts’,  IE.  **uek-ti-  ‘ts’,  cf.  Goth,  waihts  ‘thing’,  ni-waiht 
‘nothing’,  OHG.  wiht  ‘thing,  being,  person’,  ModHG.  Wicht 
‘wight,  creature’,  Du.  wicht  ‘little  child’,  AS.  na-wiht,  E. 
naught,  not  ‘nothing’,  Kluge  394,  Skeat  715,  Machek  558, 
Pokorny  1136,  a.  o. 

вещ  2.  Wd.  ‘kind  of  fish’,  first  recorded  in  the  XIX  c. 
(Желеховський  1,  66).  —  Subst.  рід  риби. 

Origin  obscure;  perhaps  from  лящ,  9-  v. 

в’едно  Wd.,  also  в’єнно[чко]  ‘together;  at  once’,  first 
recorded  in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  60  -  61).  —  Subst. 
разом,  Кириченко  PM.  5,  85. 

Compounded  of  в  and  єдно,  see  один;  re.  change 
дн  >нн  cf.  Зілинський  127. 

в’єзе  Bk.  ‘upper  part  of  a  sleight’,  first  recorded  in  1934 
(Кміт  25).  —  Subst.  верхня  часть  саней. 

A  dial,  form  of  *в’яззя  from  в’язати,  9-  v. 

в’єнци  Wd.  (Воля  Висоцька,  Колодій  PM.  5,  283),  в’ен- 
ций  (Львів,  Рудницький  3,  137)  ‘more’,  first  recorded  in  the 
XX  c.  —  Subst.  більгие. 

From  Po.  wi§cej,  see  веце[й]. 


378 


379 


вж  . . .  see  also  уж . . . 

вже  see  уже. 

вживати  see  уживати. 

вжйця  SoCp.  see  ожйця. 

вз  . . .  see  also  уз  ;  вз-  see  воз-. 

» 

взавтра  :  завтра, 
взагалі  :  загал, 
взад  :  зад. 

взадусть  Вк.  ‘back,  backward[s],  rearward[s]’,  first  re¬ 
corded  in  1934  (Кміт  25).  —  Syn.  назад,  назадгузь. 

Compounded  of  в-зад-  гуз-  ти  (=тобі),  see  s.  vv. 

взаємини,  узаємини  Npl.  ‘relationship’,  взаємний,  уза- 
ємний,  Wd.  взаїмний  ‘mutual,  reciprocal’,  MUk.  взаємь 
(1594,  1597),  взаємь  :  взаєм  :  взаймь  (XVII  с.),  в’заємную 
Asg.  (XVII  с.),  взаємне  (XVII  с.) ;  взаємна  (XVIII  с.), 
взаимована  (XVII  с.),  взаємності  Gsg.  (XVIII  с.),  Ru. 
взаймний  Cz.  vzdjemny,  Slk.  vzajomny,  Po.  wzajemny.  — 
Deriv.  взаємність,  -но,  взаємнити,  -нення,  etc.;  com¬ 
pound  neologisms  :  взаємовідносини,  -ошення,  взаємо¬ 
дія,  -ння,  -ти,  взаємодопомога,  взаємозалежати, 
-жний,  -жність,  взаємозв’язок,  взаємознищення,  -щу- 
вання,  взаємоперевірка,  взаєморозуміння,  etc.  —  Syn. 
(взаємини:)  відносини,  зв’язок;  (взаємний:)  обо¬ 
пільний,  спільний  для  обох  сторін,  Деркач  32,  обосто- 
рднній,  Тимченко  230. 

Derived  from  взаємь  ( <*vs-za-jbms )  the  earliest 
meaning  of  which  was  :  ‘in  possession’,  cf.  дая  нищимь 
Богу  взаємь  даєть  (XV  с.) ;  it  developed  into  ‘stake  in  a  bet’, 
cf.  взаємь  чинити  (XVII  c.),  and  finally  into  ‘reciprocity, 


mutuality’;  all  derivatives  взаємини,  -мний,  etc.,  are 

based  on  взаємь,  see  заєм,  зайом. 
взайві  :  зайвий, 
взамін  :  міняти, 
взаочі  ;  око. 
взапас  :  запас, 
взаперті  :  заперти, 
взасос  :  засбс. 
взатишку  :  тихий, 
взвод,  -ний  SovUk.  :  водити, 
взгір’я  :  гора, 
взгляд  :  глядіти, 
вздовж  :  довгий, 
вздойма  see  здойма. 
вздріти  see  уздріти, 
взивати  :  звати, 
взймку  :  зима. 

взіпак  Lk.  ‘on  the  contrary,  inversely’,  first  recorded 
in  1935  (Falkowski  -  Pasznycki  121).  —  Po.  wspak.  — 

Subst.  навпаки. 

From  Po.  wspak  ‘ts’. 

взір,  Gsg.  взору  ‘example’,  also  узір,  Gsg.  узору  ‘pat¬ 
tern,  design,  model’,  MUk.  взоромь  Isg.  (XVI  c.),  взорь 
(XVII — XVIII  c.),  OES.  взорь  ‘look’  (XI  c.),  взоромь 
Isg.  ‘appearance,  form’  (XIV — XV  c.) ;  Ru.  взор  ‘look’, 
OCS.  vszors  ‘appearance,  look’,  Bu.  (from  Ru.:)  взор 
‘look’,  Cz.  (from  Po. :)  vzor  ‘model’,  Po.  wz6r  ‘pattern; 


380 


381 


example’.  —  Deriv.  взірець ,  взірцевий,  -вість,  Wd.  взд- 
рець,  вздриш,  взородум,  взоровзір ,  взордвий,  взорува- 
тися.  —  Syn.  зразок,  приклад ;  (у зір:)  візерунок,  Го- 
лоскевич  43. 

PS,  *vszors  ‘look’  :  *V3Zbreti,  see  уздріти. 

взнати  :  знати. 

взорець,  взоруватися  Wd.  see  взір. 

взорях  :  зоря. 

взрив  :  рвати. 

взувати,  pf.  взути||узу[ва]ти  ‘to  put  on  one’s  shoes 
(boots)’,  MUk.  взувають  (XVII  c.)  ;  Po.  wzu[wa]c,  UpSo. 
wozu6.  —  Deriv.  взу[вй]тися,  взування\узу[вй]тися, 
узування,  взутий  \ \ узутий,  взуття \\узуття,  взут¬ 
тєвий,  взуттьовйй,  -йк,  -йчка.  —  Syn.  обу[в&]ти, 
надягати  обув’ я,  Тимченко  240;  убу[ в&]ти,  надяга¬ 
ти  обув. 

PS.  *V3z-u[va]ti  ‘ts’,  see  обув,  обувати. 

взяти Цузяти,  візьму,  візьмеш,  Wd.  озму,  озмеш  ‘to 
take;  to  capture,  conquer’,  MUk.  взяти  (1582),  взятий 
(1596  Зизаній),  в’зяль  (XVI  с.),  взяла  (XVII  с.),  озмут 
(XVII  с.),  озми  (XVIII  с.),  OES.  в-ьзьм-ь  (XI  с.  Остр.  єв.), 
вьзя  (1073  Ізб.  Св.),  взяти;  BRu.  узяць,  Ru.  взять,  OCS. 
vszqti,  SC.  uzeti,  Cz.  vziti,  Slk.  vziat’,  Po.  wziqc.  — .  Deriv. 

[за] взятися,  взяття\\узяття,  (from  Ru.  :)  взятка, 
here  also  завзятий,  -тість,  -ття,  завзятущий, 
-щість,  заповзятися,  -тий,  -тливий,  -тливість, 
-ття;  Вк.  взяток  ‘віно’  (Кміт  25);  impf.  брати,  9-  v. 

PS.  *v3z-j$ti  ‘ts’,  see  йняти. 

ви,  ‘you’,  MUk.  ви,  ви  (XVII— XVIII  Інтермедії  60,  166, 
189),  вас  Арі.  (XVII  с.),  OUk.  ви,  OES.  ви,  вась  Gpl. 
вамь  Dpi.  (XI  с.  Остр.  єв.),  вась  Арі.  (1073  Ізб.  Св.),  с  ва¬ 


ми;  BRu.,  Ru.  ви,  Ви.,  Ма.  Ьйе,  SC.,  Sin.  т,  Cz.,  Slk.  vy, 
Po.,  LoSo.,  UpSo.  ivy,  Ca.  we.  —  Deriv.  викати,  -ання.  — 
Syn.  займенник  2-oi  особи  множини,  Тимченко  366. 

PS.  *vy  ‘ts’,  IE.  **Us,  root  as  in  вас,  9-  v.;  cf.  OPr. 
ious,  Lith.,  Latv.  jus,  Av.  yusman  Apl.,  Gk.  dial,  ymme 

Alb.  ju,  Lat.  vos  :  v  ester  ‘your’,  ToA.  у  as, 
ToB.  yes,  Ht.  su-(um-)me-es  ( **usme ),  etc.,  Преображен- 
ский  1,  102-  103,  Trautmann  11,  364,  Георгиев  144-  145, 
Pokorny  514,  a.  o. 

ви-,  in  pf.  formations  mostly  ви-,  prefix  ‘out,  from’  in 
such  words  as  вйбавити[ся ],  вибавляти[ся ]  (:  бави¬ 
теся]),  вйб алакати[ ся]  (:  балакати),  вйбанити 
(:  баня) ,  вгібатожити[ся ]  (:  батджити[ ся]),  ви¬ 
батькувати  (:батько),  вйбсгбити  (:баба),  вибев¬ 
кати  (:бев!),  вибілити [ ся] ,  вибглювати[ся]  (:  бі¬ 
лий),  etc.;  MUk.  ви-,  ви-,  OUk.,  OES.  ви-;  BRu.,  Ru.  ви-, 
вьі-,  OCS.  vy-,  Cz.,  Slk.  vy-,  Po.  wy-,  UpSo.  wu-. 

PS.  *vy-  ‘ts’,  IE.  root  **ud-  ‘up,  out’,  evidenced  in  Goth, 
and  AS.  ut,  E.  out,  ModHG.  aus,  and  by  apophony  related 
to  воз-,  9-  v. ;  cf.  also  Smilauer  508. 

вйбавити  :  бавити. 

вибагливий  see  багнути. 

вибалушити  see  балухи. 

вйбандилити  кишки  ‘to  gut,  eviscerate’,  ModUk.  only.  — 

Syn.  випотрошити. 

From  *вйбадилити  (:  бадилля)  with  -n-  infix,  like 
™  вантага,  9-  v. 

вибачати,  вибачити  see  бачити. 

вйбель  :  віблий. 

вйбесажитися  Bk.  ‘to  fall  down  (from  a  cart)  and  re¬ 
turn  to  one’s  seat’,  first  recorded  in  1934  (Кміт 


382 


383 


24).  —  Subst.  вивернутися  з  воза  й  з  трудом  сісти 
назад. 

Fig.  from  бесага,  q.  v. 

вйбленки  Npl.  ‘ratlines’,  ModUk. ;  Ru.  вьібленки  (since 
1803).  —  Subst.  бйрхви  (мотузяні  щаблі  на  шорах), 
Степанковський  163;  поперечні  східці  з  тонкою  троса 
або  залізних  прутів  між  вантами ,  Льохін  120. 

From  Ru.  вьібленки,  the  ultimate  source  being  Du. 
wevelingen  ‘ts’,  Meulen  238,  АкСл.  2,  955. 

вйбриндитися  AmUk.  ‘to  dress  oneself  smartly,  put  on 
one’s  best  (new)  clothes’,  first  recorded  in  1964  (from 
Ольга  Войценко,  Winnipeg) .  —  Subst.  вйстроїтися. 

The  word  is  a  neologism  based  on  Wd.  бриндувати- 
ся  (from  Rm.,  see  брендуш)  and  E.  brand-new  (clothes). 

вйверень  see  іверень. 

вй вихнути  :  вихати. 

вйвільга  see  іволга. 

вйвірка,  Wd.  also  вевірка,  вев’юрка,  вив’юрка  ‘squirrel’, 
MUk.  по  виверци  (XVII  с.),  OES.  вЬверица,  по  бклЬ  и 
вЬверицЬ  (XV  с.  Іпат.) ;  BRu.  ваверка,  Ru.  arch,  веверица, 
(Vasmer  1,  176),  Ви.  веверица,  dial,  вейверица,  вервери- 
ца,  Ма.  веверица,  SC.  vjev  erica,  Sin.  veverica,  Cz.  vevefice, 
veverka,  Slk.  veverica,  LoSo.  newjerica,  UpSo.  wjewerca.  — 
Deriv.  вйвірочка,  OES.  вЬверичиноу  Asg.  (1121);  FN.  Be- 
в’ юрський.  —  Syn.  білка. 

BS.  *ueuer-  :  *uduer  :  *uaiuer-  ‘ts’,  cf.  OPr.  weware, 
Lith.  vaiverls,  vaivere,  vovere,  Latv.  vaveris,  v&vere;  IE. 
root  (reduplicated)  * *uer~,  cf.  Lat.  vlvera  (<*viversa), 
Pers.  varvarah,  AS.  acweorna,  acwem,  etc.,  Miklosich  389, 
Zubaty  1  :  2,  123  - 124,  Преображенский  1,  106,  Machek  565, 
Георгиев  125,  Trautmann  356,  Pokorny  1166,  a.  o.;  ModUk. 


вйвірка  ( <  *veverska)  testifies  a  i/e.  deformation  (;  ви¬ 
вернутися)  like  LoSo.  newjerica  (:wjera). 

Ви  товщина  ‘the  times  of  hetman  Іван  Виговський 
(1657  -  59)’,  term  coined  by  Куліш  in  1862.  —  Syn.  часи  (or  : 
доба)  гетьмана  Івана  Втдвською. 

From  the  name  Втдвський  (<*Bui),  formed  by  the 
suffix  -чина  like  Хмельниччина,  козаччина,  etc. 

Вигорлят  GN.  Vyhorlat  (mountain  in  Carpathians), 
ModUk.;  Slk.  Vihorlat;  Po.  Wyhorlat. 

According  to  Draganu  306,  the  name  is  related  to  such 
toponyms  as  Viforlat,  Viforani,  Viforeni,  Viforat,  etc.,  based 
on  vifor  ( <*vixor ,  see  вйхор);  this  etymology  is  rejected 
by  Панькевич,  LSI.  1,  60  -  63,  who  connects  it  with  *goreti 
(:  ‘burned,  naked  mountain’),  see  горіти;  cf.  also  Staszew- 
ski  342. 

Вигошів  OUk.  GN.  Vyhoshiv,  (in  Volynia,  Грушев- 
ський  2,  615),  cf.  OES.  вигошевци  (1377  Лавр.  1,  180);  Ru. 

Виїошев. 

Derived  from  PN.  *Втошь  (:  вигода) ,  cf.  OPo.  Gosz, 
Taszycki  1,  76. 

вид  ‘sight,  eye-sight,  view;  face,  figure;  aspect’,  MUk. 
видь  (1571,  1601),  види  Арі.  (XVII  c.),  вид,  видомь  Isg. 
(XVIII  с.),  по  виду  (1750),  OES.  вид-ь  (1073  Ізб.  Св.),  ви¬ 
да...  два  видьі  Npl. ;  BRu.  від,  Ru.,  Ви.,  Ма.  вид,  OCS.  vids, 
SC.,  Sin.  vid,  Cz.,  Slk.  vid,  Po.  widok  ‘view’.  —  Deriv.  при¬ 
вид,  видиво,  видик,  видіння,  вйдниха,  видд[чо]к,  вид¬ 
нота,  видовище,  -щний,  вйд[ а] ний,  виднісінький,  -ко, 
видимий,  -мість,  -мо,  видовий,  видючий,  -ющий,  вй- 
данський,  видати[ся],  вйдіти[ся] ,  видніти,  розвид¬ 
нітися,  розвиднюватися,  розвиднятися,  привидітися, 
привиджуватися;  compounds  :  видозміна,  -нення, 
-шість,  -нювати[ся ],  сновйд[а ],  круговид,  видноко- 


384 


385 


ло,  виднокруг,  etc.;  GN.  Видйнів,  Видибор,  Видимйр, 
Виднюти;  Завйдове,  Smilauer  494.  —  Syn.  вигляд ,  об¬ 
личчя ,  лице;  (дієслівний:)  аспект. 

PS.  *vids  ‘ts’,  IE.  root  **ueid-  ‘to  see’,  widely  diffused 
in  IE.  languages,  cf.  Lith.  veidas  ‘sight’,  Latv.  veids  ‘form, 
appearance’,  Skt.  vidas  ‘knowledge’,  Av.  vaedah-  ‘possession’, 
Gk.  eidos  ‘form’,  Ir.  fiad  ‘coram’,  Cymr.  gwydd  ‘presence’, 
AS.  wise,  E.  wise,  ModHG.  Weise,  etc.;  Miklosich  390,  Пре- 
ображенский  1,  82  -  83,  Trautmann  358,  Kluge  390,  Skeat 
718,  Pokorny  1127,  a.  o. 

вйдайкати  ‘to  obtain  by  incessant  begging,  to  cadge’, 
ModUk.  only  (Кримський  3,  306).  —  Syn.  випросити ,  ви¬ 
благати,  виканючити. 

Derived  from  imper.  дай!  ‘give’  :  характерне  слово, 
що  походить  од  наказового  способу  „дай!  дай!”, 

Кримський  1.  с. ;  cf.  also  Грінченко  1,  156. 

виделко,  also  виделка,  видельце  ‘fork’,  MUk.  вЬделки 
Npl.  (XVIII  с.) ;  Ро.  widelka.  —  Subst.  вилка,  вилки. 

From  Ро.  widelka,  ‘ts’,  Тимченко  479. 

видеркаф  arch,  ‘repurchase ;  redemption  -  fee’,  MUk. 
вьідеркафь  (1621,  1631  Шелудько  1,  25),  вндеркафн  Арі. 
(XVIII  с.)  ;  Ро.  wyderkaf  (Bruckner  637).  —  Subst.  від¬ 
куп;  запис  на  певних  умовах. 

From  MHG.  widerkouf  ‘ts’,  Тимченко  389,  РОСтоцький 
4,  179;  via  Ро.(?),  Шелудько  1.  с. 

видзіґорний  see  фіціґорний. 

вйдік,  also  видук,  видіік,  SoCp.  ‘region’,  MUk.  vidiik 
(XVI— XVIII  c.,  Дзже  StSl.  7, 162).  —  Deriv.  вйдуцкий.  — 
Subst.  околиця. 

From  Hg.  videk  ‘ts’,  Дзже  1.  c. 


видоляти  Wd.  ‘to  be  able;  to  achieve,  succeed’  (Lk., 
Приймак  PM.  2,  450),  first  recorded  in  1934.  —  Subst. 
змогти;  дати  раду,  Приймак  1.  с. 

Based  on  Ро.  podolac  ‘to  achieve,  conquer’ ;  see  одоліва- 

mu,  одолгти. 

вйдра  ‘otter’,  MUk.  вьідрьі  Gsg.  (1593),  видир  двЬ 
(XVIII  c.),  OES.  вьідрьі  Арі.  (1392);  BRu.,  Ru.  видра, 
Ви.,  Ma.  видра,  SC.  vidra.  Sin.  vidra,  Cz.,  Slk.  vydra,  Po. 
wydra,  LoSo.  hudra,  UpSo.  wudra.  —  Deriv.  видре- 

ня[тко],  видровий,  видряний,  видроокий;  Wd.  роз- 
вйдрений,  розвйдритися,  -рюватися:  FN.  Вйдра,  MUk. 
Вьідра  (1495,  1607,  Тупиков  99),  Вьідрин-ь  (1649  ibid.  511). 

—  Syn.  звіря  ссуче  драпіжне  з  родини  кун  ( Lutra  vul¬ 
garis),  Тимченко  246,  391;  Wd.  вйдниха,  Желеховський 

1,  73. 

PS.  *vydra  ‘ts’;  IE.  term  * *Udrd  was  applied  to  aquatic 
animals,  cf.  Lith.  udra  ‘otter’,  Skt.  udra  ‘otter’,  Gk.  hydra 
‘water-snake,  hydra’,  OHG.  ottar,  OIc.  otr,  AS.  otor,  E.  otter; 
the  word  belongs  to  the  same  root  as  Gk.  hydor  ‘water’,  Skt. 
udan  ‘water’,  etc.,  the  orig.  sense  being  ‘water-animal’,  Mi¬ 
klosich  397,  Meillet  Et.  407  -  408,  Преображенский  1,  103, 
Bruckner  637  -  638,  Trautmann  334,  Kluge  259,  Skeat  417, 
a.  o.;  its  connection  with  Lat.  lutra  ‘otter’  is  suggested  by 
Machek  578;  re.  stress  cf.  Шевельов  50. 

Вйдубичі  (УРЕ.  6,  311),  also  Вйдобичі  (Грушевський 

2,  615)  GN.  Vydobychi  (near  Kiev),  OES.  Вьідобьічи,  на 
Вьідобич'ь  (1377  Лавр.  1,  152,  171),  Ru.  Bbidy6u4U.t —  Deriv. 
Вйдубицький  (or  Вйдубецький)  манастйр  (orig.  Всево- 
ложь,  cf.  Лавр.  1,  116,  137). 

F/e.  connects  the  name  with  the  exclamation:  „Види¬ 
бай  Боже,  видибай”  (:  дйбати,  q.  v.),  cf.  Назва  манасти- 

ря  постала  з  того,  що,  коли  ідол  Перуна  скинуто  в 
Дніпро,  люди  бігли  берегом  за  Перуном  і  кричали: 


386 


387 


„Видибай  Боже,  видибай !”,  Онацький  2, 152;  the  oldest  re¬ 
cords  of  the  name  point  to  *вндобьіти  ‘to  obtain,  procure; 
to  extract,  mine’  as  to  the  source  of  the  toponym  which,  later, 
was  influenced  by  the  patronymic  suffix  -ичі  and  i/e.  by 

дуб  (:Вйдубичі). 

вйдук  see  вйдік. 

видязловати  SoCp.  ‘to  guard’,  MUk.  видязловати 
(XV — XVIII  c.,  Дзже  StSl.  7,  162).  —  Subst.  сторожити, 
берегти. 

From  Hg.  vigydz  ‘ts’,  Дзже  1.  c. 

виж  arch,  ‘bailiff’,  MUk.  вижем  Isg.  (1537),  вижомь 

Isg.  (1564),  вижа  Asg.  (1615).  —  Syn.  присяжний  слідчий 

справ,  що  підлягали  судові  воєвод  і  повітових  ста¬ 
рост,  Тимченко  248;  судовий  пристав,  Онацький  152. 

PS.  *vidjb,  derived  from  вид,  вйдіти,  see  s.  vv. 

вйжби  Npl.  dial,  ‘pole,  thill,  shaft’,  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Сумщина,  Дорошенко  ДБюлетень  9,  105).  — 
Syn.  юлдблі  (coocu). 

Of  obscure  origin;  perhaps  it  is  connected  with  бга¬ 
ти  <  *gsbati  ‘to  bend,  fold,  plait’:  *vy-bsg-ji  >  *vybzi 
>  (metathesis:)  *vyzbi  >  вйжби  with  orig.  meaning  ‘bent, 
folded  sticks’. 

вйжел,  вйжлець,  Wd.  also  вйжлий  ‘setter,  spaniel’,  MUk. 
вьіжли  Npl.,  двох-ь  вьіжловь  Арі.  (XVII  c.),  за  вижла 

(XVIII  с.) ;  BRu.  вьгжал,  Ru.  вьгжлсц,  MRu.  вьіжлок-ь 
(1704),  Ви.  вижлец,  SC.  v'izle,  Sin.  vizel,  Cz.  vyzle,  OCz. 
vyzlik,  vyzel,  vyzlec,  Slk.  vyzla,  Po.  wyzel.  —  Deriv.  виж¬ 
леня,  вижлиця,  вижлятник.  — Syn.  гончий  пес,  гончак. 

Of  obscure  origin;  its  occurrence  in  all  SI.  perhaps 
supports  the  view  that  it  derives  from  SI.  *vyti,  see  вйти, 
like  Po.  wyga  ‘old  dog’,  Bruckner  640,  Георгиев  146;  less 
persuasive  are  other  explanations,  e.  g.  those  of  Vasmer  1, 


239  ( :  from  OHG.  wiso  ‘leader’,  MHG.  wisel  ‘queen-bee’), 
Melich  Сборник  Милетич  148  -  150  ( :  from  Hg.  vizsgdl  ‘prii- 
fen,  untersuchen’),  followed  by  Machek  579,  a.  o.;  cf.  also 
Kniezsa  783  -  784. 

вйжний  Wd.  see  високий. 

виз,  визйга  ‘sturgeon,  isinglass-fish',  MUk.  визйґи  Gsg. 
(1759);  BRu.  візгга,  Ru.  визйга,  Sin.  viza,  Cz.  vyza,  Po. 
wyz,  wyzina,  UpSo.  wyz.  —  Subst.  рід  осетра. 

From  OHG.  huso  ‘ts’,  Горяев  48,  Преображенский  1,  83, 
РССтоцький  4,  27,  Machek  578. 

Византія  see  Візантія. 

визерунок  see  візерунок. 

визйга  see  виз. 

визк  see  виск. 

вйка,  Wd.  вйґа  ‘Vicia  sativa  L. :  vetch,  fitch,  tare’,  MUk. 
вика  (XVIII  c.),  BRu.  віка,  Ru.  вйка  (since  1843),  SC.  vika, 
Cz.  vikev,  vika,  Po.  wyka,  LoSo.  wejka,  wojka,  UpSo.  woka. 

—  Deriv.  вйчка,  вйковий.  —  Syn.  /римпута,  горох,  [ г ]o- 
рдшець,  горошок,  ленчанйця,  ляд,  ляд[н ]ик,  Makowiec- 
ki  399. 

From  MHG.  wicke  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Lat. 
vicia  ‘vetch’,  whence  the  equiv.  It.  veccia,  Fr.  vesce,  E.  vetch, 
Преображенский  1,  83,  РССтоцький  4,  176,  Machek  566, 
Kluge  394,  а.  о.;  Шелудько  1,  25,  followed  by  Vasmer  1,  199, 
assumes  the  medium  of  Po.  wyka;  doubtful. 

вйкати  see  ви. 

-викати  in  prefixed  formations  від-,  з-,  при-викати 
see  the  following  word. 

вйкнути  Wd.  ‘to  get  accustomed’,  first  recorded  in  the 
XIX  c.  (Желеховський  1,  76);  Ru.  вткнуть  (Vasmer  1, 


388 


389 


240),  OCS.  vykngti  ‘to  learn’  (Sadnik  -  Aitzetmiiller  162, 
325),  SC.  viknuti,  UpSo.  wuknyc  ‘to  learn’;  otherwise  only 
prefixed  formations  in  all  SI.  cf.  Uk. :  від-,  з-,  при-вйкнути, 
-викати,  -ання;  here  also  навик,  звичай,  звичка,  навич¬ 
ка,  обичай,  etc.,  and  deriv.  звичний,  звичайний,  звича¬ 
євий,  звиклий,  -лість,  обичайний,  -нгсть,  etc.  — 
Syn.  (сильно:)  освоїтися,  прив’язатися,  прихи¬ 
литися. 

PS.  *  vykngti  ‘to  become  accustomed’,  IE.  root  **euk- 
‘ts’,  evidenced  in  Lith.  junkstu,  junkti,  Latv.  jukt  ‘to  get  ac¬ 
customed’,  OPr.  jaukint  ‘to  exercise’,  Skt.  okas-  ‘home; 
custom’,  ucyati  ‘he  is  accustomed’,  Arm.  usanim  ‘I  learn’,  Gk. 
kekelas  ‘peaceful,  untroubled’,  OIr.  to-ucc-  ‘to  understand’, 
Goth.  bi-uhts  ‘accustomed’,  cf.  also  наука,  учити,  Miklosich 
397,  Преображенский  1,  103,  Trautmann  335,  Pokorny  347, 
Шевельов  97,  325  -  326,  a.  o. 

виконком  SovUk.  abbr. :  виконавчий  комітет  ‘executive 
committee’. 

вйла  ‘pitchfork’,  MUk.  у  вилах-ь  (1571),  вилами  Ipl. 
(XVIII  c.),  OES.  вилица  (XI  c.  Остр.  єв.);  BRu.  вгли,  Ru. 
вили,  Ви.,  Ma.  вйла,  SC.  Vila  (pi.  vile) ,  Cz.,  Slk.  vidle,  Po., 
LoSo.,  UpSo.  widly.  —  Deriv.  вилиці,  вилка,  вилки,  вилані, 
вилочки,  вильцята,  вил[к]астий,  вилочний,  вилопо¬ 
дібний;  GN.  Вйлкове.  —  Syn.  господарське  знаряддя  з 
двома  або  трьома  зубами;  кут  з  двох  доріг  або  двох 

рік,  що  зливаються,  або  земля  кутом  між  двома  за¬ 
токами,  Тимченко  249. 

From  вити  1-,  q-  v.,  formed  by  suffix  -lo  like  мило 

(:мйти),  рило  (:рйти),  світило  (: світити)  etc.;  Ро. 
widelec,  widelka  were  borrowed  in  Uk.  as  видельце,  виделка, 
see  s.  vv. 

вилйя  Wd.  (Lk.)  see  вілія. 


вйлігНс.  ‘expense’  (Шухевич  4,  354),  Ed.  вилог  (Павло¬ 
град,  Грінченко  1,  168)  ‘tax’,  ModUk. ;  Ru.  налог.  —  Syn. 

видаток;  податок. 

From  *vy-logs,  see  ложйти. 

вилінгатися  dial,  ‘to  act  cunningly;  to  be  sly;  to  dodge’ 
(Черкащина,  Лисенко  ЛБюлетень  6,  10),  first  recorded  in 
1958.  —  Subst.  хитрувати,  Лисенко  1.  c. 

The  word  points  to  Po.  wylggac  sig  ‘to  hatch;  stretch 
oneself  out’  as  to  the  source;  the  evolution  of  meaning  is 
not  quite  clear. 

виляти,  вильнути  ‘to  wag,  shake,  move  hither  and 
thither ;  to  elude,  avoid,  escape’,  ModUk. ;  BRu.  вілщь,  Ru. 
вилять;  contrary  to  Vasmer  1,  201,  Machek  566  -  567,  a.  o., 
OPo.  wila  ‘stupid’,  Cz.  and  Slk.  vila  ‘ts’,  vilovati,  vilny,  vil- 
nost,  etc.,  are  to  be  separated  from  виляти,  cf.  Miklosich 
391.  —  Deriv.  виляння ,  вильнйй,  виль!  —  Syn.  вертіти, 
крутити,  махати,  молоти  ( хвостом) ,  Деркач  31 ;  ухи¬ 
лятися,  уникати. 

The  verb  is  a  denom.  formation  based  on  PS.  *vidla,  see 
вйла,  Преображенский  1,  84;  according  to  Pelikan  LF.  56, 
244  (followed  by  Vasmer  and  Machek,  1.  c.)  it  is  connected 
with  вити,  q.  v.;  re.  виль!  cf.  РС'Стоцький  3,  148. 

вильгота  see  льгота. 

вйлькер  arch,  ‘decision  of  the  city-council’,  MUk.  вил- 
кер-ь  (1597);  OPo.  wielkierz.  —  Subst.  ухвала  міська,  Тим¬ 
ченко  250. 

From  MHG.  willekur  ‘free  choice,  free  will’,  Шелудько 
1,  25,  РССтоцький  4,  181;  via  OPo.  wielkierz,  Тимченко  1.  c. ; 
doubtful. 

Вйльно  see  Вільна. 


390 


391 


вильоти  ‘turned  up  sleeves  of  the  upper  coat  (as  worn 
by  the  nobility  in  olden  times)’,  MUk.  на  віллють 
‘throughout’ ;  Po.  wyloty.  —  Subst.  відвернуті  рукави. 

From  Po.  wyloty  ‘ts’,  Richhardt  121. 

вильце,  вільце  ‘ritual  wedding  tree’,  first  recorded 
in  the  XIX  c.  —  Deriv.  вйлечко ■  —  Syn.  гильце,  гіль¬ 
це;  у  Галичині  звали  гильце  смерекою ,  різкою,  або 
й  деревцем,  Онацький  243;  деревце  (прикрашене  жи¬ 
вими  або  паперовими  квітами) ,  що  ставиться  на  мо¬ 
гилі  в  день  похорону  юнака  або  дівчини  (Житомир¬ 
щина)  Паламарчук  ЛБюлетень  6,  24. 

Dimin.  of  вила,  q.  v. 

вимббвка  ‘wind-beam’,  ModUk.;  Ru.  вимбовка  (since 

1804).  —  Subst.  дерев’яна  підойма  для  обертання  шпи¬ 
ля  вручну,  Льохін  120. 

From  Ru.  вимбовка,  the  ultimate  source  being  Du. 
windboom,  Meulen  238,  АкСл.  2,  1106. 

I 

вймпел  ‘pendant,  pennant;  dropped  message  bag’,  Mod¬ 
Uk.;  BRu.,  Ru.  вимпел  (since  1731).  —  Subst.  спеціаль¬ 
ний  морський  прапор;  предмет,  що  його  скидають 
із  літака,  дирижабля,  аеростата,  тощо;  киндяк, 

Степанковський  146. 

From  Du.  wimpel  ‘ts’,  Meulen  238,  Льохін  120,  a.  o. 

вйм’я  ‘udder,  dug;  teat,  nipple’,  OES.  оть  вьімень;  BRu., 
Ru.  вьімя,  Ви.,  Ma.  вйме,  SC.  v'ime,  Sin.  vtme,  Cz.  vymeno, 
Slk.  vema,  Po.  wymi§,  LoSo.  humje,  UpSo.  wumjo.  —  Deriv. 

вим’ячко,  вим’ята,  вим’ястий.  —  Syn.  молокондсний 
орган  у  ссавців. 

PS.  *vym<?  <  *v-yd-men,  IE.  **udh-men-  ‘ts’,  root 
**eudh-  :  **6udh-  :  **udfb,  cf.  Lith.  Udruo-ju  ‘to  have  full 
udders ;  to  be  pregnant’,  Skt.  tidhar,  udhas  ‘udder,  dug’,  Gk. 
wbhar,  Lat.  uber,  OHG.  utar,  ModHG.  Enter,  Miklosich  397, 


Преображенский  1,  104,  Machek  578,  Trautmann  334,  Kluge 
77,  Pokorny  347,  Шевельов  194,  510,  a.  o. 

вина  ‘guilt,  offence,  fault,  wrong,  blame’,  MUk.  вину 
Asg.  (1596),  виньї  Gsg.  (1599  Худаш  22),  вини  Арі.  (1645), 
во  всей  винЬ  (1682),  подлугь  ихь  винь  (XVIII  с.),  OUk. 
по  винк  (1435  МГрамоти  332),  без...  виньї  (1434),  оу  вину 
(1352),  виною  Isg.  (1347),  OES.  вина,  по...  винк  (XI  с.  Остр. 
єв.),  безь  виньї  (1229);  BRu.  віна,  Ru.,  Ви.  вина,  OCS. 
vina  ‘causa,  occasio’,  Cz.,  Slk.  vina,  Po.,  LoSo.,  UpSo.  wina. 

—  Deriv.  провина,  провинитися,  [no] винен,  [no] вин¬ 
ність,  [ за] винйти[ ся] ,  винуватий,  -тель,  -тець, 
-тість,  -тство,  -тниця,  -то,  [об] винуватити,  об¬ 
винувачувати,  винуватився] ,  MUk.  винитєлньій  (XVII 
с.),  винити[ся]  (XVIII  с.),  винность  (XVI — XVIII  с.),  ви- 
новайца,  -ватець  (XVII  с.),  виновати[ти]  (XVI — XVIII 

с.).  —  Syn.  (про  порушення  правила  поводження:) 
проступок,  (яка  карається  законом:)  злочин,  (про 
негожий,  легкий  вчинок:)  гріх,  прдгріх,  прогрішення, 
Деркач  152;  MUk.  відповідальність  за  виступ,  вин¬ 
ність,  гріх;  довг,  повинне,  причина,  повід,  оказія;  ка¬ 
ра  грошова,  Тимченко  250. 

PS.  *vina,  IE.  **иеіпа  ‘cause,  guilt’,  related  to  Lith. 
-vaina  ( <**шшга )  ‘mistake’,  Latv.  vaina  ‘cause;  grief; 
guilt’,  OPr.  etwinwt  ‘to  excuse’,  Jagic  Archiv  20,  370,  Meillet 
fit.  447,  Miklosich  392,  Преображенский  1,  84,  Trautmann 
•344-345,  Георгиев  148,  Vaillant  SIPr.  4,  449-452,  a.  o. 

виндйлька  SoCp.  ‘milk-раіГ,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Дзендзелівський  68).  —  Subst.  дійнйк,  дійниця,  скопець, 
жухтарька,  Дзендзелівський  1.  с. 

From  Hg.  vendel  ‘butter-tub,  churn’. 

Ви[н]нипег,  Ви[н]нипеґ,  etc.  =  Вінніпег. 

вино  ‘wine;  spade  (of  cards)’,  MUk.  вина  Gsg.  (1489), 
вино  (XVII  c.),  віно  —  vinum  (XVII  c.  Гептаглот  18), 


392 


393 


на  винахг>  (XVIII  с.),  OES.  вино  (XI  с.  Остр.  єв.),  виньмь 
Isg.  (1193),  вина  Арі.  (1296);  BRu.  вінд,  Ru.  вино,  OCS. 
vino,  Ви.,  Ма.  вино,  SC.,  Sin.,  Cz.  vino,  Ро.,  LoSo.,  UpSo. 

wino.  —  Deriv.  винце,  винівка,  винар,  -ка,  -на,  винний, 
-ж,  -иця,  -ицький,  виновий,  compounds  :  виноград,  -ар, 
-арство,  -арський,  -дл,  -ин[ к ] а,  -ний,  -ник,  -овий,  ви¬ 
но  гроно,  винокур,  -ний,  -на,  винокуріння,  винороб, 

-ка,  -ний,  -пя,  -ство,  випо-торгівля,  -торговець,  ви¬ 
ночерпій;  here  also  Wd.  вйднички  <*вйнничш,  Огонов- 
ський  1,  70,  78;  винопдлька  (Черкащина,  Лисенко  ЛБюле- 
тень  6,  10);  MUk.  винники  Npl.  (1503),  винничньїй  (XVI — 
XVIII  с.),  вьінньгЬ  (XVII  с.),  виногородники  Npl.  (XVII 
с.),  винолюбная  (XVII  с.),  винопійца  (XVII  с.),  вінонепіяч 
—  abstemius,  вінопродавач  —  uinarius  (XVII  с.  Гептаглот 
18),  OES.  виноград*.  (1073  Ізб.  Св.),  винопивци  Npl.  (1394),. 
винопиица  (1073  Ізб.  Св.),  винопитиє  (XI  с.),  вїночерпчия: 

(XIV  с.) ;  FN.  Винар.  Виняр.  Вйнський.  Винник  fie  1 . 
Вйннииький.  Винниченко.  Випоградов.  Виноградський, 
Винокур [ oe ]  ;  GN.  Винарівка,  Винники,  Винників,  Ви¬ 
ноград  [ів  ],  Випоградівка ,  Виноградний,  Винницькі 
Івани ;  for  Вйнниил  see  Вінниця.  —  Syn.  алькогдльпий 
напйток  із  виноградного  соки. 

PS.  *vino  is  generally  regarded  as  a  borrowing  from 
Goth.  wein,  the  ultimate  source  being  Lat.  vinum  from  IE. 
root  **uei-  ‘to  wind,  twine’,  cf.  Gk.  oinos,  Arm.  gini,  Alb. 
vene,  etc. ;  the  period  of  adoption  of  Lat.  vinum  in  Teut.  and. 
SI.  was  perhaps  the  first  c.  BC.  hence  its  early  diffusion  in 
Europe;  Miklosich  393,  Kluge  389,  Skeat  717,  РССтоцький 
3,  40;  4,  58,  Pokorny  1121,  a.  o. ;  some  scholars  assume  a  di¬ 
rect  borrowing  from  Lat.  into  SI.,  cf.  Machek  567,  Георгиев 
149,  Шевельов  73,  a.  o. 

вйпір  Wd.  ‘grounds  of  oak-  bark  for  tanning’  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Угнів,  Лев  8).  —  Syn.  осад  із  дубової 
кори  в  гарбуванні,  Лев  1.  с. 

Derived  from  пороти,  Q-  v. 


випороток,  Wd.  вйпор[т]ок  ‘still-born  child;  a  good 
for  nothing’,  MUk.  вьіпороток*,  (1627  Беринда),  вйпороток 
(XVII  c.),  випоротком  Isg.  (XVIII  c.) ;  BRu.  вьіпаратак, 
Ru.  вьіпороток,  GS.  isprstsks  infans  exsectus ,  Cz.  spra- 
tek,  zpratek,  dial!  vyparek,  Po.  wyporek,  wyprotek.  —  Deriv. 

випоротковий.  —  Syn.  дитина  випорота  з  лона  ма¬ 
тері  по  її  смерті ;  ліня  завчасно  уроджене,  Тимчен- 
ко  432. 

Derived  from  пороти,  Q-  v->  Matzenauer  LF.  13,  191  - 
192,  Miklosich  258,  Machek  467 ;  re.  other  (less  persuasive) 

explanations  cf.  Vasmer  1,  241. 

вир  ‘eddy,  whirlpool,  vortex’,  MUk.  вир*,  в  водії...  и 
вир*>  так  вктрньїй  як*>  и  водньїй  (1627  Беринда),  вир 
(XVIII  с.)  ;  BRu.  вір,  Ru.,  Ви.,  Ма.  вир,  SC.  vir,  Sin.,  Cz., 
Slk.  vir,  Po.  wir,  Plb.  GN.  Vierov  ( *<Virov ).  —  Deriv. 

виристий,  [за] вирувати,  Wd.  вйрник,  виромйр,  виро- 
мошки;  EN.  Вировий ;  GN.  Вири,  Вйр[ів]ка,  Вйрлів, 
-ля,  Синевйр;  (rivers:)  Вир,  Бирка  (Кат.  річок  160).  — 
Syn.  оборотовий  рух  води  або  повітря,  Тимченко  255. 

According  to  Срезневский  1,  263,  Свенціцький  27, 
Trautmann  361,  Vasmer  1,  203,  а.  о.,  the  word  is  connected 
with  *vbreti  ‘to  boil,  effervesce’,  cf.  Uk.  dial,  epimu ;  it  seems 
more  likely,  however,  that  it  is  derived  from  *viti,  see  вйти 
1.,  as  suggested  by  Machek  567. 

вйра  arch,  ‘indemnity,  fine  (for  murder)’,  OES.  вира, 
в-Ьра,  от  вирь  (1137);  вирьник*,;  BRu.  віра,  Ru.  вйра.  — 
Syn.  грошова  кара  за  забійство,  Тимченко  255. 

The  word  is  usually  explained  as  a  borrowing  from 
ONor.  verr  ( <OTeut.  wer) ,  being  first  part  of  the  compound 
*wer-geld,  cf.  MHG.  wergeld  ‘fine  for  slaughter’  (lit. 
‘man’s,  person’s  money’),  Miklosich  392,  Преображенскии 
1,  85,  Свенціцький  8,  Matthews  140,  249,  a.  o. ;  some  scholars, 
however,  derive  вйра  from  PS.  *vira  connecting  it  with 


394 


395 


Skt.  vitas,  Lith.  vyras,  Lat.  vir,  Goth,  wair  ‘man’,  Uhlenbeck 
298,  Младенов  Сборник  25,  39, a  .  o. ;  less  persuasive  is  the 
attempt  to  interpret  it  as  an  apophonic  variant  of  віра  <  PS. 
*vera,  cf.  K.  В.  Шейковский:  Толкование  слова  вира.  Казань 
1878,  7,  or  to  connect  it  with  верв  <  PS.  *  verve,  cf.  Б.  Д. 
Грекові  Полица.  Москва  1951,  201;  the  word  is  treated  ex¬ 
tensively  by  Kiparsky  1,  91  -  92  and  Бріцин  ДослЛ.  200  -  222. 

вираз,  виразний  see  раз. 

вирґела  dial,  ‘healthy  (robust,  sturdy)  fellow’  (Жито¬ 
мирщина,  Паламарчук  ЛБюлетень  6,  24),  first  recorded  in 
1958.  —  Subst.  здоровило,  Паламарчук  1.  c. 

Origin  obscure;  perhaps  it  is  a  borrowing  from  Rm. 
vergura,  virghira  ‘virgin’,  Cioranescu  890. 

вирезуб  =  веризуб. 

вйрей,  вирій,  вйрай,  also  йрійЦірій  (Шевченко  1,  306), 
Wd.  ирей,  ирій,  ирай  ‘warm  regions  (where  migratory  birds 
fly  for  the  winter)  ;  the  winterless  south;  ideal  paradise-like 
region’,  MUk.  вирій  (XVIII  c.)  ;  OES.  изь  ирья;  BRu.  вьі- 
рай,  вирий,  Ru-  йрей,  йрий,  Po.  wyraj.  —  Subst.  теплі 
сторони,  де  птахи  зимують,  Тимченко  255. 

The  word,  which  is  doubtlessly  a  borrowing,  cf.  Jagic 
Archiv  7,  485,  has  not  yet  been  satisfactorily  explained; 
there  is  no  probability  in  the  assumption  that  it  comes  from 
Gk.  ear  (er)  ‘spring’,  cf.  Горяев  123,  Преображенский  1, 
273,  Ковалів  2,  53,  a.  o.;  from  Skt.  rnoti  ‘he  gets  up’,  Gk. 
omymi  ‘to  move’,  or  Skt.  dranyas  ‘foreign’,  cf.  Потебня  РФВ. 
6,  146,  155;  these  older  assumptions  are  rejected  by  Vasmer, 
RS.  6,  176-177,  Streitberg  Festgabe  368,  a.  o.,  who  derive 
the  word  from  Iran.  airyd[dahyn]  ‘Arian  land’,  referring  to 
Oss.  ir  ‘Ossetes’,  iron  ‘Ossetic’ ;  the  variableness  of  SI.  forms 
excludes  its  genuine  provenance  from  PS.  :  there  is  no  con¬ 
nection  between  it  and  raj  ‘paradise’,  cf.  Bruckner  452,  nor 
PS.  *virs  ‘eddy,  whirlpool’,  cf.  Toivonen  FUF.  24,  104  - 126, 


a.  o.;  prothetic  v-  in  вирій  is  explained  as  a  f/e.  influence 
of  the  prefix  *vy-  and  the  word  *raje,  cf.  Vasmer  1,  486-487. 

виринати  (<*виниряти)  see  ниряти,  нирнути. 

вйрій  see  вйрей. 

вирло  ‘carriage  pole;  beam  (of  a  plough);  rudder, 
helm’,  pi.  вйрла  ‘goggling  eyes’,  ModUk.  only.  —  Deriv. 

вйрлищя;  вирлатий,  -ач,  вирлоокий.  —  Syn.  дишель; 
грядїль;  стерно,  керма;  головна  палка  рибальської 
снасті. 

The  word  is  based  on  верло  (<*вертлд) ,  9-  v.,  how¬ 
ever,  its  e  :  u  relationship  is  not  quite  clear. 

вироб’якй  He.  ‘bast  shoes’  (Шухевич  4,  354),  ModUk. 
only.  —  Subst.  ходаки. 

From  виробити,  see  робйти. 

вйрок  arch,  ‘verdict,  sentence,  decree’,  MUk.  вьірокт> 
(Худаш  122);  Po.  wyrok.  —  Syn.  присуд;  MUk.  декрет. 

From  Po.  wyrok  ‘ts’,  Худаш  1.  c. ;  see  also  ректй. 

вйрости[ти],  вирощувати,  etc.  see  ростй. 

вйртель  ‘whorl’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  (Желе- 
ховський  1,  85).  —  Subst.  ролик  веретена. 

From  MHG.  wirtel  ‘ts’,  РССтоцький  4,  169. 

вируговувати,  вйругувати  Wd.  вируґовувати,  вйру- 
ґувати  ‘to  exclude,  remove,  chase,  push  away’,  first  recorded 
in  1886  (Желеховський  1,  85) ;  Po.  wyrugowac.  —  Subst. 

виключати,  усувати. 

From  Po.  wyrugowac  ‘ts’,  Желеховський  1.  c.,  Richhardt 
113,  the  ultimate  source  being  ModHG.  Ruge,  riigen,  Briick- 
ner  468. 

Вир’ян  PN.  Vyrian,  first  recorded  in  the  XX  c.  (П.  Де- 
муцький:  Українські  народні  пісні,  Київ  1954,  82). 


396 


397 


F/e.  deformation  of  ВалеріЛн  (Валер’ян) ,  or  Oee- 
р’яп,  see  s.  w. 

виса  dial,  see  віса. 

висіти,  вйшу,  вйсиш  ‘to  be  hanging  (over),  be  suspend¬ 
ed;  to  bob,  dangle’,  MUk.  висить  (XVII  c.),  висили  (XVIII 
c.),  ОЕЗ.висяще,  висяща,  висять  (XI  c.  Остр.  єв.);  BRu. 

висець,  Ru.  висеть,  OCS.  viseti,  Ви.  вися,  Ma.  вйсам, 
SC.  v'isiti.  Sin.  visete,  Cz.  viseti ,  Slk.  visiet’,  Po.  wisiec,  LoSo. 

wisas,  UpSo.  wisac.  —  Deriv.  [ з-;  на-,  no-] виснути,  [з-, 
на-,  по- ]вйслий;  here  also  f/e.  виса  ( <вгса,  ЛБюлетень 
6,  10).  —  Syn.  держатися  без  підпори  знизу,  бути  в  по¬ 
вітрі  без  руху. 

PS.  *viseti  ‘ts’,  related  to  -вісити,  вішати,  see  віса,  віса. 

виск,  also  визк  (Уманець  95)  ‘squeal,  screech’,  MUk. 
висне  (<*вискне,  XVIII  с.)  ;  BRu.  віск  Ru.  визі,  MRu. 
вискати  (XV — XVI  с.  Срезневский  1,  264),  Ви.  dial,  виск, 
SC.  visak ,  viska,  Sin.  viskati,  Po.  wiskac,  wiszczec.  —  Deriv. 

вискотня,  вискнути,  вищати,  (from  Ru. :)  визіати.  — 
Syn.  писк,  вереск,  скавучання. 

According  to  Преображенский  1,  83,  followed  by  Vasmer 
1,  199,  a.  o.,  it  is  an  o/p.  formation  related  to  ModHG. 
wiehem  ‘to  neigh,  shout  noisily’;  inconvincingly  Георгиев 
152  (<.*viiskati). 

вйска  AmUk.  see  віскі. 

Висла  GN.  ‘Vistula  (river)’,  MUk.  Висла  (Ист.  Русов, 
Указ.  34);  BRu.  Вісла,  Ru.  Висла,  Po.  Wist  a,  etc.  —  Deriv. 
Вйслок,  Вислдка;  FN.  Вислдцький,  AmUk.  Завгсляк; 

here  also  висла  ‘distant,  far  away  river’,  cf.  мисли  поза 
висли,  а  смерть  за  плечима  (Желеховський  1,  86,  falsely  : 
Висли  instead  висли).  —  Syn.  головна  ріки  Польщі, 
ЕУ.  2,  251. 


Recorded  as  early  as  the  I  c.  AD.  by  Mela  as  Vistula , 
and  later  by  Pliny  as  Visculus,  Vistila,  Visula,  Vistla("!), 
by  Ptolomy  as  Uistulafs],  Istula,  by  Jordanis  as  Vistula, 
Viscla,  Vistla(  ?) ,  in  its  form  Visla,  Wisla  it  became  known 
to  medieval  authors  as  late  as  the  IX  c. ;  ModHG.  Weichsel 
goes  back  to  OPr.  *Viskld;  AS.  Wisle  derives  from  SI.  Visla; 
the  name  is  generally  connected  with  IE.  root  **ueis-  ‘to  flow’ 
evidenced  in  such  GN.  as  Cymr.  Gwy  ( **Ueisa ),  E.  Wear 
(<OBrit.  *Uisurid),  Gall.  Visera  >  Fr.  Vesere,  Ru.  Bexpa, 
Buxepa,  a-  o.,  and  in  such  words  as  Skt.  vesati  ‘he  flows  out’, 
vis-  ‘excrements’,  visw-  ‘poison;  fluid’,  Av.  vis-  ‘poison’,  Gk. 
ids  ‘poison;  sap’  Lat.  virus  ‘poison’,  Cymr.  gwyar  ‘blood’, 
OIc.  veisa  ‘swamp’,  E.  ooze  ‘soft  mud’,  a.  o.,  Miklosich  392, 
Rozwadowski  264-276  (with  literature),  Pokorny  1134, 
Rudnicki  On.  3,  325  -  347,  LP.  9,  122  -  130 ;  re.  appellativiza- 
tion  of  Висла  >  висла  cf.  Slaski  SO.  16,  182-186,  Pauls 
Names  12,  187. 

висок  1.  ‘temple  (of  the  head)  ;  plumb,  plummet,  lead’, 
ModUk. ;  Ru.  висок,  MRu.  високь,  височекь;  вискй  (1704). 
Deriv.  височок.  —  Syn.  скроня,  скрань. 

PS.  *vissks,  derived  from  the  root  *vis~,  cf.  вйсіти; 
orig.  it  designated  curls  hanging  down  on  the  temples,  Горяев 
49,  Miklosich  392,  Преображенский  1,  85,  Огієнко  PM.  5, 
185,  a.  o. 

висок  2.  see  the  following  entry. 

висок,  високий  ‘high,  tall,  lofty’,  MUk.  високій  Npl. 
(1499),  високої  Gsg.  (1500),  високую  Asg.  (XVI  c.),  ви¬ 
соко  (1596  Зизаній),  високим  Isg.,  вьісокомь  Isg.  (XVII 
c.),  високой  Gsg.  (XVII  c.),  високиє  Npl.  (XVIII  c.),  з  ви¬ 
сокими  (XVIII  c.),  OES.  високу  Asg.  (XI  c.  Остр.  єв.)  ви¬ 
сокь,  висока  стола  Gsg.,  вьісокимь  Isg.  (1315) ;  BRu.  висо¬ 
кі,  Ru.  висок,  високий,  OCS.  vysoks,  Ви.  висок,  Ма.  ви¬ 
сок,  SC.  visok.  Sin.  visok,  Cz.,  Slk.  vysoky,  Po.  UpSo.  wyso- 


398 


399 


ki,  LoSo.  wusoki,  husoki.  —  Deriv.  височенький,  -ко,  висо¬ 
чезний,  височенний,  високість,  вйсокісний,  високо,  ви¬ 
сочінь,  височина,  височйтися,  височіти,  several  com¬ 
pound  with  високо-,  е.  g.  високо-  авторитетний,  -вель¬ 
можний,  -верхий,  -вихідний,  -вдльтний,  -врожайний, 
-гірний,  -гірський,  -достойний,  високодум,  -ний,  -ство, 
високо-ідейний,  -колоргйний,  -кваліфікований,  -крйлий, 
-механізований,  -мовний,  -оплачуваний,  -організова¬ 
ний,  -освічений,  -поваж[а]ний,  -поставлений,  -п[е ]- 
реподобний,  -преосвященний,  -пробний,  -продуктив¬ 
ний,  -рівня,  -рддний,  -розвинений,  -розумний,  -рослий, 
-славний,  -сортний,  -талановитий,  -урочистий,  -ху¬ 
дожній,  -частотний,  -чесний,  чолий,  -шановний,  -якіс¬ 
ний,  etc.;  arch,  високо-воспйтаний,  -іменитий,  -світ¬ 
лий,  etc.;  MUk.  високодумного  Gsg.  (XVIIc.),  вьісоколет- 
ньіх  Gpl.  (1618),  вьісоколіотньій  (<Ро.  wysokolotny,  XVII 
с.),  високомовних^  Gpl.  (XVII  с.),  вьісокомьіслености 
Gsg.  (1599),  вьісокомьісльньш  (XVII  с.),  високоногимі. 
Isg.  (XVII  с.),  вьісокопарньїй  (XVII — XVIII  с.),  вьісоко- 
поважниє  Npl.  (XVII  с.),  високопороднихг.  Gpl.  (1687), 
високорейментарскою  Isg.  (1728),  вьісокороднихь  Gpl. 
(XVII  с.),  вьісокосердньїй  (XVII  с.),  вьісокоуму  Dsg. 
(XVII  с.),  вьісокоумливь  (1627  Беринда);  here  also  com¬ 
pounds  with  вьісоце-  <  Po.  wysoce,  e.  g.  вьісоцебачной  Gsg. 
(XVIII  c.),  вьісоцеповажньїх'ь  Gpl.  (XVIII  c.),  вьісоце- 
превелебньш  (XVII  c.) ;  FN.  Високий,  Височенький,  Bu- 
сокдвич,  Височенко,  Висдцький,  Підвисдцький,  Висо- 
чан,  Височанський ,  Невисокий;  GN.  Висока,  Високе, 
Високий,  Високий,  Висота,  Височанка,  Височйнівка, 
Висдцьк,  Висоцько,  Висіцьке  (Бойк.  243),  Підвисдке, 
Висока  Гребля,  Висока  Піч,  Високопілля;  Високий 
Горб,  Високий  Верх  (Бойк.  243).  —  Syn.  (на  зріст:) 
рослий;  (і  худий:)  довготелесий,  довгов’язий;  (про 
дерево,  траву  —  образно:)  гінкий,  Деркач  37. 


PS.  *vysoks[jb]  ‘ts’,  based  on  *v-yps-,  IE.  lenghtened 
**ups-  ‘above’,  cf.  Gk.  hyp  si  ‘highly’,  hypselds  ‘high’,  OIr.  os, 
was,  Cymr.  uch,  Corn,  ugh,  Cymr.  uch  ‘above’,  OHG.  uf  ‘upon’, 
ModHG.  auf,  E.  up,  etc. ;  Pederson  IF.  5,  57,  Fick  BB.  18, 138, 
Брандт  РФВ.  25,  219,  Преображенский  1,  104  -  105,  Traut- 
mann  335,  Pokorny  1107 ;  re.  suffix  -oks  cf.  Vondrak  1,  607; 
re.  prothetic  v-  cf.  Machek  578,  Георгиев  160,  a.  o. ;  re. 
ps  >  s  cf.  oca;  see  also  вись,  вишина,  вищий. 

високосний  рік  arch,  ‘leap-year’,  OES.  високосних 
Gpl.,  лкто  високостное;  often  as  noun  :  високость,  вісі- 
косгь,  висикостомь  Isg.;  Ru.  високосний,  Ви.  (from  Ru.:) 

високдсен,  високошен.  —  Subst.  переступний  рік,  Ку- 
зеля  59;  Касянів  год,  Уманець  96. 

From  Gk.  visekstos  <  Lat.  bissextus  annus  ‘leap-year’, 
Miklosich  392,  Срезневский  1,  264,  Vasmer  RS.  2,  257,  Прео¬ 
браженский  1,  85,  Тимченко  256,  a.  o. ;  re.  f/e.  influence  of 
високий,  cf.  Савинов  РФВ.  21,  37,  Георгиев  152,  а.  о. 

вйспа  ‘island;  hill,  hillock’,  MUk.  по...  вьіспахь  (XVI  c.), 

вьіспа  —  insula  (XVII  c.  Гептаглот  19),  вьіспи  Арі.  (XVIII 

c.)  ;  Po  wyspa,  Cz.  vijspa.  —  Subst.  острів,  отдка,  Тим¬ 
ченко  453. 

From  Po.  wyspa,  OPo.  wysep,  Bruckner  639 ;  see  сипати, 
вйсп’яток  see  п’ята. 

ВИСТ  see  віст. 

вистрибинатий  see  стрибати. 

вйсус  Wd.  ‘rascal,  gallows-bird’,  ModUk.;  Po.  wisus.  — 

Subst.  шибеник,  ледащо,  негідник. 

From  Po.  wisus  ( :wisiec,  Bruckner  618)  ‘ts’. 

вись  poet,  ‘height;  the  realms  of  fancy’,  OES.  вьісь;  Ru. 

вись.  —  Syn.  висота,  високість,  височінь,  вишина. 
Деркач  37. 

The  same  root  as  in  висок[ ий ],  q-  v. 


400 


401 


витати||вітйти  (Шевченко  1,  94)  ‘to  soar,  hover;  to  be 
up  (in  the  clouds)’;  Wd.  =  вітати  ‘to  welcome,  greet,  hail, 
salute’,  MUk.  витати  ‘to  welcome’  (XVII  c.),  витає,  вита¬ 
ють,  витали  (XVIII  c.),  OES.  витать  (XI  c.  Остр.  єв.), 
витаєть  (XI  с.)  all  with  the  meaning  ‘to  live’;  витатися  ‘to 
greet  each  other’;  BRu.  вітаць,  Ru.  витать  ‘to  soar;  to 
live’,  OCS.  vitati  ‘to  live,  stay’,  Ви.  витая  ‘to  soar’,  Cz.  vitati, 
Slk.  vital’,  Po.  UpSo.  witac,  LoSo.  witas  ‘to  greet’.  —  Deriv. 

за-,  при-,  no-  витати,  -за-,  при-,  по-  вітати,  Wd.  ко- 
витати,  arch,  обитація,  обитель  (Желеховський  1,  539), 
MUk.  витаніе  —  иностранствіє  (XVII  с.  Алфавит  28), 
обитель.  (1484  Пом’яник);  PN.  Витослав,  Витомйв,  Сі- 
мовйт;  FN.  Витан,  Витандвич,  Сімович,  Вйтош,  Ви- 
тошйнський,  Вітошйнський ;  GN.  Вйт[ ь ]ків,  AmUk. 
Whitkow  (Saskatchewan),  cf.  On  UVAN  2,  22.  —  Syn.  пе¬ 
ребувати,  бути  присутнім  десь;  звертатися  до  ко¬ 
го  з  привітанням,  приймати  гостинно ;  запрошува¬ 
ти  до  танцю,  Шевченко  1,  94,  102;  (у  зв’язку  З  ЯКОЮСЬ 

подією:)  поздоровляти;  (при  нагоді  якогось  свята, 
тощо:)  arch,  віншувати,  Деркач  43;  MUk.  приймати, 

стрівати;  виявляти  свої  почуття,  здоровкатись, 

Тимченко  256  -  257. 

PS.  *  vitati  orig.  ‘to  live,  stay’,  later:  ‘to  welcome  (at 
home)  ;  to  greet’ ;  derived  from  BS.  *ueita-  ‘place,  home’, 
cf.  Lith.  vieta  ‘place,  yard,  settlement’,  Latv.  vieta  ‘place, 
space’,  OPr.  GN.  Bersio  -  weitigen,  Matzenauer  LF.  11, 
339,  Trautmann  345,  Pokorny  1124,  a.  o. ;  re.  the  evolution 
of  meaning  cf.  Machek  568  and  Slavia  22,  359,  Георгиев 
154  ( :the  earliest  meaning  of  *vitati  was :  ‘to  soar,  live  with’ ; 
it  developed  later  into:  ‘to  greet,  welcome’  under  the  in¬ 
fluence  of  the  greeting  formula:  *vitajb!  ‘be  with  us,  stay  at 
our  place!’),  see  also  Briickner  625;  Uk.  (orig.)  витатиЦ 
(later)  вітати  developed  under  the  influence  of  за  [по] віт, 
привіт,  see  s.  vv. 


Вйтачів,  Вйтечів  (УРЕ.  2,  396),  Вйтичів  (ЕУ.  2  :  1,  261), 
Вйтечев  (Грушевський  2,  281)  GN.  Vytachiv  (village  in  Ки¬ 
ївщина),  OES.  Vitetdzevi  (Xc.  Constantinus  Porphyrogeni- 
tus),  на  ВьітечевЬ  холму  (1377  Лавр.  1,  149),  вь  УвЬтичих 
(ibid.  181),  MRu.  ВЬтичи  (XVII  с.,  ЗС.  6,  573),  Витичевь, 
Витачевь  (XVII  с.  ibid.),  Ru.  Вйтичев.  —  Deriv.  вйта- 

чівський,  вйтечівський,  вйтичівський.  —  Syn.  Свято - 
полчь  городь  (1377  Лавр.  1,  149). 

The  variableness  of  forms  suggests  a  i/e.  influence  of 

витекти  (:  текти),  витичити  (:  тика) ,  вйтащити 
(:  тащити ) ,  etc. ;  the  name  seems  to  be  derived  from 

PN.  *Витичь,  connected  with  витати,  Q-  v. ;  cf.  also  Тихо- 

миров  12,  17,  171,  375. 

вйти  1.  в’ю,  в’єш  ‘to  weave,  plait,  wreathe  (a  garland)  ; 
to  twist,  twine,  wind  round’,  MUk.  вьются  (XV  c.  Сл.  плк. 
Іг.),  виєт  (XVII  с.),  витихь  Gpl.  (XVIII  с.),  OES.  витьє 

(XIV  с.) ;  BRu.  виць,  Ru.  вить,  Ви.  вил,  Ма.  вйе,  SC.  viti, 
Sin.  viti,  Cz.  viti,  Slk.  vit’,  Po.  UpSo.  wic,  LoSo.  wii.  —  Deriv. 

вила,  вилка,  [з]вйтий,  витися,  за-,  [і] з-,  об-,  пере-, 
під-,  [ с ]по~,  при-,  роз-  вйти[ся],  along  with  correspond¬ 
ing  iter,  forms  :  за-,  [ і ]з~,  об-,  пере-,  під-,  [с ]по~,  при-, 
роз-  вивати[ся] ;  here  also:  вихати,  вихор,  в’юга, 

в’юн;  повутуха,  dial,  витушки,  вияшкй,  віяшкй  (Оде¬ 
щина,  Терешко,  УкДІОн.  1,  104);  вйтиця  (Шухевич  4, 
354).  —  Syn.  крутити,  плести,  Тимченко  257. 

PS.  *viti  ‘ts’,  IE.  root  **цеі-  :  **  wi-  ‘to  wind’,  cf.  Lith. 
vyti,  Latv.  vlja  ‘fence’,  Skt.  vayati  ‘he  weaves’,  Lat.  viere  ‘to 
bind’,  Alb.  vik  ‘stretcher’,  OIr.  ar-fen  ‘to  close’,  Goth,  waddjus 
‘wall’,  etc.,  Преображенский  1,  86,  Ostir  WuS.  4,  212,  Traut¬ 
mann  346,  Mikkola  1,  39,  Machek  569,  Георгиев  158,  Pokorny 
1121,  Шевельов  45,  120,  359  -  360,  a.  o. ;  re.  apophonic  *voj- 
see  війна,  вбін,  etc.,  under  вой. 

вйти  2.  вйю,  вйєш  ‘to  howl,  whine,  screech,  shriek, 
lament’,  MUk.  вьіти  (XVII  c.),  вити  (XVIII  c.),  OES.  вьіти; 


402 


403 


BRu.  виць,  Ru.  вить,  Ви.  вйя,  Ма.  вййам,  SC.  vijati,  Sin. 
viti,  Cz.  v'yti,  Slk.  vyt’,  Po.  wye,  LoSo.  wus,  UpSo.  wuc.  — 

Deriv.  виття,  завити,  iter,  завивати,  -анпя.  —  Syn. 

(жалібно:)  скиглити,  квилити,  Деркач  37;  видавати 
голос  протягом  і  смутно,  Тимченко  462. 

pS .*vyti  ‘ts’,  IE.  root  **гі-  with  orig.  meaning  ‘to  hoot, 
howl,  screech’,  cf.  Lith.  u[lu]l6ti  ‘to  say  ul’,  Skt.  uluka-,  Lat. 
ulucus  ‘owl’,  ululdre  ‘to  howl’,  Gk.  hylao  ‘bark’,  OHC.  uwela, 
ModHG.  Eule,  AS.  ule,  E.  owl;  re.  prothetic  v-  see  висок  [ий] ; 
Miklosich  397,  Преображенский  1,  105,  Skeat  420,  Kluge  77, 
Pokorny  1105,  Шевельов  65,  235,  a.  o. 

Вйтовт,  Вйтолд  PN.  Vytautas,  Vitold,  MUk.  Витолгь 
(XVI  c.  Гумецька  ДослМат.  6,  123),  предь  паномь  Вьітол- 
томь  (1458  Гумецька  ibid.  122),  OUk.  Витолдь  (1389  Гу¬ 
мецька  ibid.  122),  Витовгь  (1396  ibid.  122)  ;  Ru.  Вйтовт 
Вйтолд,  Po.  Witold.  ’ 

From  Lith.  Vytautas  ( <*Vi/ltautas  :  viltis  ‘hope’),  Гу¬ 
мецька  1.  c.  127 ;  MUk.  and  OUk.  forms  with  -ol-  are  hyper- 
istic  neologisms,  cf.  Мельничук  Слов.  мовозн.  1,  105. 

Витослав,  Витомйр  see  витати. 

витребеньки,  Wd.  also  вйтребеньки  (Колодій  РМ.  5, 
283)  ‘whims,  caprices,  crochets,  fancies,  freaks,  vagaries,  od¬ 
dities’,  ModUk.  only.  —  Deriv.  витребеньочки,  витре- 

бенькуватий,  витребенькувати.  —  Syn.  вигадки,  дріб¬ 
нички,  Деркач  37 ;  вереди,  дрібниці,  Колодій  1.  с. 

A  neologism  based  on  треба  ‘need,  desire’,  витребу¬ 
вати  ‘to  demand,  desire’;  the  evolution  of  meaning  :  ‘de¬ 
sires’  >  ‘unnecessary  demands’  >  ‘caprices,  crochets,  fan¬ 
cies’. 

вйтрих  Wd.,  also  вйтрик  (Стрий)  ‘false-key,  pick-lock’, 

ModUk. ;  Po.  wytrych.  —  Subst.  одмйчка,  Колодій  PM.  5, 
283. 


From  Po.  wytrych  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Mod¬ 
HG.  Dietrich,  Malinowski  PF.  2,  256,  Korbut  ibid.  4,  513 ;  cf. 
also  Briickner  111  ( :  witrych  <  Dieterich) . 

вйтришки,  витрішки  купувати  (продавати,  ловйти) 
colloq.  ‘to  gape’,  ModUk.  only.  —  Syn.  продавати  fae. 

Based  on  витріщити,  витріщати  очі  ‘to  open  one’s 
eyes  wide,  stare,  goggle’. 

витязь  ‘hero,  champion’,  MUk.  витаз’  (XVIII  c.),  OUk. 
витязь  (1395  Тимченко  257),  OES.  от  витязем;  BRu.  вгцязь, 
Ru.  витязь,  OCS.  vitezs  (Георгиев  154),  Ви.  вйтег,  вй- 
тек  вйтец,  SC.  vitez,  Sin.  vitez,  Cz.  vitez,  Slk.  vitaz,  Po. 
zwyciqski,  OPo.  wycigzny,  wycigski,  UpSo.  wicaz.  —  Deriv. 

Wd.  витязенько,  вйтязкий,  витязювати,  -анпя;  see 
also  звитяга ;  FN.  Витязь,  Витязенко.  —  Syn.  пере¬ 
можець,  багатир,  герой,  Тимченко  257. 

The  word  is  generally  derived  from  ONor.  vikingr  (or 
*viting)  ‘viking,  a  Northern  pirate’,  Tamm  18  -  20,  Unlenbeck 
Archiv  15,  492,  Janko  WuS.  1,  108  - 109,  Vondrak  1,  144, 
Schwarz  ZfslPh.  2,  104  - 105,  Stender  -  Petersen  ibid.  4,  44  - 
45,  Skok  ibid.  9,  139,  Огієнко  PM.  1,  114,  Шевельов  Ук.  За¬ 
сів  3,  101,  РСмаль-Стоцький  4,  81,  а.  о.;  while  the  above 
etymology  is  not  to  be  taken  as  being  conclusive,  it  is  derived 
from  full  consideration  of  the  lingual  data;  less  persuasive 
are  other  explanations,  as,  e.  g.,  derivation  from  Goth.  Vit- 
tingui,  Vithungi,  suggested  by  Safarik  1,  432,  Miklosich  393, 
Matzenauer  88-89,  a.  o. ;  from  ONor.  hvitingr  ‘blond  man; 
high-class  man’,  Ekblom  ZfslPh.  16,  282,  Nord.  hviting  as 
slavisches  Wanderwort,  Uppsala  1957 ;  there  are  also  at¬ 
tempts  to  explain  it  from  SI.  *vitb  ‘booty,  spoil’,  Bruckner 
659,  Archiv  42,  139,  ZfslPh.  6,  56  -  65,  Machek  568,  LF.  73, 
231,  Slavia  22,  334,  Георгиев  154,  a.  o. ;  the  word  is  exten¬ 
sively  analyzed  by  Kiparsky  1,  268  -  270  and  Шевельов 
302,  340. 


404 


405 


Вифлеєм  see  Віфлеєм. 

вйфрезувати  Wd.  ‘to  bead,  curl,  a  border’,  first  recorded 
in  the  XX  c.  (РССтоцький  4,  262).  —  Subst.  обробляти 
метал,  дерево  фрезером. 

From  ModHG.  ausfrasen  ‘ts’  РССтоцький,  1.  c.,  the  ul¬ 
timate  source  being  Fr.  fraise,  see  фреза. 

вихати,  -вихнути  ‘to  swing,  move,  brandish,  rock’,  MUk. 
виханіе  (1766),  OES.  -вихати,  вихляти;  BRu.  віхаць,  Ru. 

вихать.  —  Deriv.  вйхалка,  вивихати,  вивихнути,  ви¬ 
вих  [  нення ],  звихати,  звихнути,  звихнення.  —  Syn. 
махати,  виляти. 

Root  ви-  like  in  вити  1->  9-  v.,  extended  by  the  suffix 
-X-,  Преображенский  1,  86-  87,  (extensively:)  Ващенко 
14  -  15;  see  also  вйхор. 


вйшній,  Wd.  вйшний  ‘high,  superior’,  Вишній  ‘Supreme 
Being,  Most  High’,  MUk.  вьішній  (1463),  вьішнимь  Dpi. 
(1645),  вишнюю  (1670),  сь  вншньши  (XVIII  с.),  витну 
Asg.  (XVIII  с.),  OES.  сь  вьішьняаго  края  (XI.  Остр.  єв.), 

ВЬІШНИИ  превьішнии  городь,  ВЬ  ВЬІШНИМЬ  градЬ,  вмшнии 


(XII  с.) ;  BRu.  вьгшні,  Ru-  вмитий,  OCS.  гуйьпь,  vysnii, 
Ви.  вйш[ єн ],  Ма.  вйшен,  SC.  visnji.  —  Deriv.  Всевиш¬ 
ній ;  FN.  Вйшний,  Вишняпський\\Вижнянський  ;  GN. 
Не.  Вйшний  (Гуд-  211),  Вк.  Вйшна,  Вйшні,  Вишняни, 
Вйжний  (:  Нйжний),  Вйшний  Блйзн&ць,  Вйшний  Ко- 
нщь,  Вйшні  Хати,  Вйжний  Копець,  Потічок  Вйжний 

(Бойк.  232,  243):  SoCp.  Vbisn’i  СаЬіпьі  (назва  села:  Вишні 
Чабіни,  Панькевич  251  -  252).  —  Syn.  верхній,  ютшній. 


PS.  *vysbnb[jb]  ‘ts’,  orig.  comparative  of  високий  : 
*vys-j-bnb,  see  s.  v. 


вйхор  ‘whirlwind,  hurricane’,  MUk.  заверть  —  вйхорь 
(1596  Зизаній),  заверть  :  вйхорь,  або  вйхерь  (1627  Берин- 
да),  у  вйхри,  вйхром  Isg.  вйхрами  Ipl.  (XVII  с.),  вихровь 
Gpl.  (XVIII  с.),  OES.  вихрь,  вихьрь  (XI  с.),  вь  вихрЬ 
(XIV  с.),  вйхорь  (XV  с.)  ;  BRu.  вїхар,  Ru.  вйхор,  вихрь, 
Ви.  вйхьр,  Ма.  вйор,  SC.  vichdr,  vichor,  Sin.  vihdr,  Cz.  vichr, 
Slk.  vichor,  Po.  wicker,  LoSo.  wichar,  UpSo.  wichor.  —  Deriv. 

вихорець,  вихровйй,  вихруватий,  вихрюватий,  ви¬ 
хрястий,  вйх[о]рити[ся].  —  Syn.  курява,  крутень, 
Уманець  97. 

Root  ви-  like  in  вйти  1->  9-  v.,  extended  by  suffixes  -x- 
and  -or-,  Преображенский  1,  87,  РССтоцький  1,  32;  Vondrak 
1,  433  -  434,  connects  it  with  Lith.  vesulas  ‘ts’ ;  he  is  followed 
by  Георгиев  156  (IE.  **ueisuros) ,  a.  o. 

виш  SovUk.  abbr.  of  висока  школа  ‘high  school’. 

вйшар  ‘last  year’s  grass’,  ModUk.  only  —  Deriv.  вйша- 
рець.  —  Syn.  минулорічна,  торішня  трава. 

A  specialized  meaning  of  шар,  9-  v.,  with  prefix  ви-. 


вйшня  ‘Prunus  cerasus  L. :  cherry;  cherry  tree’,  MUk. 
вишневьій  (XVII  c.),  вишня  (XVIII  c.),  OES.  вишневьі 

(1392);  BRu.  вішня,  Ru->  Ви.  вйшня,  Ви.,  Ма.  вйшна,  SC. 
v'isnja.  Sin.  visnja,  Cz.  visne,  Slk.  visna,  Po.  wisnia,  UpSo. 

wisen,  LoSo.  wisna.  —  Deriv.  вйшепька,  вйшенник,  виш- 
нйк,  вишпйна,  вишничок,  вишпів[оч ]ка,  вишняк, 
вишнячок,  вишневий,  вишневенький;  GN.  Вйшен[ ь]- 
ка,  Вйшен[ ь ]ки,  Вйшневате,  Вишпевецьке,  Вишнев- 
чик,  Вйшнів[ець] ,  Вишнівка,  Вишнівчик,  Вишняків- 
ка,  Вйшня,  Вишнякй;  FN.  Вйшня,  Вйшенський,  Виш- 

невський,  Вишневецький,  Вишнівський.  —  Syn.  дерево 
й  Овоч  Cerasus  vulgaris  Mill.  Тимченко  258;  зйме,  Mako- 
wiecki  296. 

PS.  *  visnja  <  IE.  **uiks-injd  ‘ts’,  connected  with  Gk. 
iksios,  Lat.  viscum,  OHG.  wihsila,  MHG,  wihsel,  ModHG. 
Weichseljkirsche],  Kluge  389,  Преображенский  1,  87,  Мла- 
денов  69,  Георгиев  157,  Pokorny  1134,  а.  о.;  there  is  less 
probability  of  its  being  borrowed  from  Gk.  vijssinos  ‘purple- 
red  (fruit)’,  Vasmer  ИзвОРЯС.  12  :  2,  225,  Schrader  IF.  17, 


\ 


406 


407 


•30,  Matthews  141,  а.  о. ;  no  conclusive  evidence  for  its  “proto- 
European”  basis  has  been  advanced  by  Machek  568. 

вищати  see  виск. 

4 

вйщий  ‘higher’,  MUk.  вьішшого  Gsg.  (1545),  вьіш- 
шимь  Dpi.  (1667),  з  вьішшой  гребли  (1675),  вьішшая 
(•XVIII  с.),  OES.  вьішьши  (XI  с.),  вьішьшоу  Dsg.  (XI  с.), 
вьішьшею  Isg.  (1073  Ізб.  Св.);  BRu.  вишейши,  Ru.  вьіше, 
QCS.  vyse,  Ви.  виш,  виша,  -ше,  SC.  vise,  Sin.  vise,  Cz.  vyssi, 
Po.  wyzszy,  OPo.  wyszszy  (Briickner  639) .  —  Deriv.  підви¬ 
щити,  підвищений,  -ння,  підвйщати ;  FN.  Вишата, 
Вишемйр,  Вишеслав[ ський] ,  Вишйнський;  GN.  Вйш- 

город  (—Vusehrade  X  с.  Constantinus  Porphyrogenitus). 
Syn.  другий  ступінь  від  „високий”,  Тимченко  477. 

PS.  *vys-jbs-jb  ‘ts’;  Uk.  вйщий  from  вишший  by  dis¬ 
similation  of  ss  >  sc,  Зілинський  132,  in  SoCp.  dial,  there  is 
secondary  form  of  вищий  :  вьіжий,  вьіжа,  вьгже  (Імсти- 
чово,  Панькевич  259)  influenced  by  нйжий,  нйжа,  ниже. 

вйщирити,  вищиряти  :  щирий. 

вияшкй  Npl.  dial.  :  вити  1. 

ві  Wd.  ‘in,  at’,  first  recorded  in  1886  (Желеховський 
1,  94).  —  Deriv.  уві.  —  Subst.  e. 

Uk.  neologism  based  on  eo  (<  *vs)  with  secondary 
ikannya  before  two  or  more  consonants,  cf.  зі. 

i 

ВІ-  Wd.  (Гуцульщина,  Долинщина)  prefix  correspond¬ 
ing  to  ви-,  e.  g.  вгбрати  (:  вибрати) ,  вгнести  (’.ви¬ 
нести),  вівагом  (:  вйвагом,  Шухевич  4,  354),  etc.,  Mod- 
Uk.  only. 

'  The  change  vy-  >  vi-  is  not  quite  clear;  perhaps  it  is 
based  on  orig.  [в ]o-  and  verbs  like  брати  with  Uk.  ikan¬ 
nya,  viz.  *обьрати  >  *вобьрати  >  вібрати;  on  the  other 
side,  it  might  be  referred  to  ei,  see  the  preceding  entry ;  un¬ 
certain. 


віадук  see  віядукт. 

віблий,  Wd.  also  облий  (Желеховський  1,  542)  ‘round, 
cylindrical’,  OES.  обьло  (1073  Ізб.  Св.),  обьль  (XII  с.), 
обл-ь,  ббкль,  обльїхь  Gpl. ;  Ru.  облий,  dial,  обельндй,  also 
вдблий  (Vasmer  1,  211),  Ви.  дбгл,  дбли,  SC.  dbal,  Sin. 
бЬеІ,  Cz.  obly,  Sic.  oblinec,  Po.  obly,  UpSo.  wobli,  LoSo.  hobel, 
hoblina.  —  Deriv.  Wd.  вйбель,  віблєк,  [в]  об  лиця,  FN. 
облий.  —  Syn.  круглий,  циліндричний. 

PS.  *оЬьІг  <  *obvbls  ‘ts’  connected  by  apophony  with 
*val-,  see  вал  1;  re.  prothetic  в  and  change  of  о  >  і  see  він. 

вібрація  ‘vibration,  oscillation’,  вібрувати  ‘to  vibrate’, 

ModUk. ;  BRu.  вгбрация,  вібрираваць,  Ru-  вибрацияі since 
1837),  вибрйровать,  Po.  wibracja,  wibrowac,  etc.  —  Deriv. 
вібраційний,  вібрування ;  here  also;  вібратор,  вібріон, 
віброскоп.  —  Subst.  (вібрація:)  коливання  повітря, 
в  наслідок  дрижання  якихось  речей ;  тремтіння  го¬ 
лосу  при  співі,  Бойків  87. 

From  Lat.  vibratio  :  vibrare  ‘to  swing,  move  backwards 
and  forwards’,  Skeat  690,  АкСл.  2,  344  -  345. 

віварій,  віваріюм  ‘vivarium’,  ModUk.;  BRu.  віварий 
Ru.  виварий,  Po.  wiwarium,  етс.  —  Subst.  приміщення 
для  тварин  в  умовах,  близьких  до  природних,  Льо- 

хін  121. 

From  Lat.  vivarium  ‘ts’,  Орел  1,  66. 

віват  ‘cheers  :  vivat!’,  віват!  interj.  ‘long  live!,  hurrah!, 
well  done!’,  ModUk.;  BRu.  віват,  Ru.  вйват  and  euedm 
(since  1891),  Po.  wiwat,  etc.  —  Deriv.  віватувати,  -ання. 

—  Subst.  (віват:)  оклик:  хай  живе! ;  (віват:)  хай  жи¬ 
ве!,  слава! 

From  Lat.  vivat  ‘vivat!,  hurrah!’  ( wivere  ‘to  live’), 
АкСл.  2,  215. 


408 


409 


Вівдя  see  Євдокія. 

вівер  ‘person  who  enjoys  life,  easy-going  man,  gay  dog’, 
ModUk.  only.  —  Subst.  людина  веселого  способу  жит¬ 
тя;  syn.  бонвіван ,  Бойків  88. 

From  Fr.  viveur  ‘ts\ 

вівера,  віверниця  ‘squirrel’,  ModUk.;  BRu.  вівера ,  Ru. 
виверра,  Po.  wiwera,  etc.  —  Subst.  куна ,  тхір. 

From  Lat.  viverra  ‘ts’,  АкСл.  2,  346. 

вівісекція  ‘vivisection’,  ModUk.;  BRu.  вівісекция,  Ru- 
вивисекция  (since  1866),  Po.  wiwisekcja,  etc.  Deriv. 
вівісекційний;  here  also  :  вівісектор,  -ський.  —  Subst. 
живорозтин,  операція  на  живих  тваринах  з  метою 
вивчення  функцій  певних  органів,  тощо,  Орел  166. 

From  Lat.  vivus  ‘alive’  and  sectio  ‘section’,  Орел  1.  c. 

вівкати,  вівкнути  ‘to  shout,  shriek,  scream’  ModUk. 
only.  —  Deriv.  егекання,  вгвкнення,  за-,  no-  егекати, 
-ання.  —  Syn.  вайкати,  вейкати,  гейкати ;  викри¬ 
кувати. 

An  о/р.  formation  related  to  вдй кати,  вейкати,  гей¬ 
кати,  see  s.  vv. 

вівса,  вівсюг,  вівсяний  etc.  овес. 

вівтар,  Wd.  олтар  (Lk.),  вонтар  (Надсяння,  Пшеп’юр- 
ська  84)  ‘altar’,  MUk.  олтар*.  :  жертовник*.,  офЬровник, 
олтар*.  великий  :  прстбл*.  (1627  Беринда);  олтар*.  -  освя- 
тилище,  святиня,  очистилище,  ублагалище,  жертовник*., 
требище  (XVII  с.  Синонима  168),  OES.  ал’тара  Gsg.  (XI  с. 
Остр.  єв.),  ал’тарьмь  (ibid.)  прЬдь  олтарем*.  (XI  с.),  кь 
олтарю  (XI.  с.),  блтарь  (XII  с.),  олтарь  (XIV  с.)  ;  BRu. 
алтар,  Ru-  алтарь,  dial,  волтарь  (Vasmer  1,  14),  OCS. 
ol[z]tarb,  Ви.  алтар.  олтар,  Ма.  алтар,  SC.  oltar,  Sin. 
oltdr,  Cz.  oltdf,  Slk.  oltar,  Po.  oltarz,  UpSo.  woltaf.  —  Deriv. 


вівтарик,  вівтарний,  MUk.  алтарія  (XVIII  c.).  —  Subst. 
престол,  жертвеннж. 

From  Lat.  altdre  ‘high  place’  ( :altus  ‘high’),  perhaps 
through  the  medium  of  MHG.  altdri;  the  word  was  intro¬ 
duced  into  SI.  by  Christianity  in  the  IX  c. ;  some  etymologists 
derive  it,  inconvincingly,  from  Gk.  cdtdri[o]n,  Vasmer 
ИзвОРЯС,  12-2,  220  (yet,  cf.  his  ED.  1,  14),  Преображен- 
ский  1,  XXV;  extensive  analysis  with  literature  is  offered 
by  Kiparsky  1,  119-120;  cf.  also  Buga  ZfslPh.  1,  30,  Ma- 
chek  338,  Шанский  1,  80  -  81,  Худаш  133,  Ковалів  2,  83, 
108,  257,  a.  o.;  Uk.  вівтар  (from  older  олтар)  is  con¬ 
nected  with  prothetic  ікання,  cf.  він. 

вівторок,  Wd.  второк  (PM.  1,  182-  183),  MUk.  у  вовто- 
рок*.  (1593,  XVIII  c.),  на  вовторок  (1598),  во  второк*. 
(XV — XVIII  с.),  вторку  Dsg.  (XVII  с.),  вівторок*.  (=  в*, 
вовторок*.  or  вб  второк*.,  1713  Кримський  1,  190),  OUk. 
втрк  (1404),  во  вторник*.  (1434),  OES.  в*,  вьторьник 
(XI  с.  Остр.  єв.),  в*,  вторник*.,  вторнику  Dsg.,  о  уторник, 
уторк,  овторник*.  (1377);  BRu.  аУтдрак,  аУтдрнік,  Ru., 
Ви.,  Ма.  вторник,  SC.  utorak,  Sin.  [v]t6rek,  Cz.  uterek, 
uteri),  Slk.  utorok,  dial,  ofterek,  vochterek,  Po.  wtorek,  LoSo. 
waltora,  waltork ,  UpSo.  wutora,  hutora,  Kopecny  487.  — 
Deriv.  вівторковий,  MUk.  вторковьій  (1621),  вовторко- 

вьій  (1693).  —  Syn.  другий  день  тижня  по  неділі,  Тим- 
ченко  280,  351. 

The  word  is  based  on  вторий,  PS.  *vstors  ‘second’; 
while  Wd.  второк  and  OUk.  вторник*.  are  clear  morpho¬ 
logically  and  semantically  ( <  *vstorsks,  *vstorbniks 
respectively)  вівторок  has  a  twofold  explanation,  viz.: 
у  слові  вівторок  голосний  і  розвинувся  з  нового  при¬ 
ставною  о  :  в*>тор*>к*>  >  бв*>торок*>  >  бвторок  >  вів¬ 
торок,  порівн.  овторник*.  (Лавр,  літ.);  приставний  о  в 

цьому  слові,  можливо,  розвинувся  з  прийменника  в*.  : 

в*.  в*>тор*>к*>  >  в  овторок*.  >  вовторок  >  вівторок,  Жов- 


410 


411 


тобрюх  Іст.  грам.  160;  the  first  explanation  (prothetic  u  with 
successive  ікання)  seems  to  be  more  plausible,  cf.  also  Co- 
болевский  54,  Огієнко  PM.  1,  182  -  183,  a.  o. 

вівця,  Gpl.  овець  ‘sheep,  ewe’,  MUk.  вовцьі  Npl.  (1573), 
вовца  (1665),  вовцЬ  Арі.  (1682),  з  вовцами  (1690),  вквцЬ, 
вивцк  (XVII — XVIII  с.  Інтермедії  54,  204),  OUk.  воовьця 
(1266-  1301  Кримський  1,  148),  OES.  овьцамь  Dpi.  (XI  с. 
Остр.  єв.),  бвця,  за  овцу  (XIV — XV  с.),  бвцамь  Dpi.  (XV 

є.),  BRu.  аУщ,  авечка,  Ru.,  Ви.  овца,  Ма.  овца,  SC.,  Sin. 
ovc a,  Cz.  ovce,  Slk.  ovca,  Po.  owca,  LoSo.  wowca,  UpSo. 

wowca,  Ca.  wowca,  Kopecny  295.  —  Deriv.  вівчар,  -ка, 
вівчаренко,  вівчарик,  вівчарйха,  вівчарївна,  вівчар¬ 
ство,  -ський,  вівчарня,  вгвчий,  вівчйнець,  вівчарити, 
вівчарювати,  вівчура,  овечка,  овеченька,  -ечка,  ове¬ 
чина,  овечник,  овеча,  овчар,  -ик,  овчина;  вівцебик ; 
MUk.  на  вивчара  (XVIII  с.),  OUk.  воовчихь  Gpl.  (1266- 

1301,  Кримський  1,  147);  FN.  Вівчар\\Овчар,  Вівчарик\\ 
Овчарик,  Вівчаренко\\Овчаренко,  Вівчарук;  GN.  Овча- 
рів,  Вівчарівка,  here  also  Вівня,  Овнянка.  —  Syn.  рід 
ссавців  родини  бичачих,  споріднена  з  козами,  УРЕ.  2, 
412. 

PS.  *опьса  —  a  dimin.  form  of  *ovb,  IE.  **ouika  : 
**oui-s  ‘ts’,  evidenced  in  Lith.  avis,  dvinas,  Latv.  avs,  avins, 
duns,  Skt.  avi-,  -avikd,  Arm.  hoviw,  Gk.  6is,  Lat.  ovis,  OIr. 
oi,  OHG.  ouwi,  ou,  AS.  eowu,  E.  ewe,  etc.  Miklosich  229, 
Meillet  fit.  260-261,  Vondrak  106,  164,  Преображенский 
1,  637,  Machek  346,  Младенов  372,  Skeat  202,  Walde-Hof- 
mann  2,  229,  Loewenthal  WuS.  9,  186,  Trautmann 

20  -  21,  Pokorny  784,  a.  o.  Uk.  вівця  is  a  result  of  prothetic 
(у,)  ікання,  viz.  *ovbca  >  воовця  >  вуовця  >  вуьівця  а.  о. 
forms  known  to  Uk.  dialects,  Кримський  1,  143  -  148;  orig. 
*ovb  is  preserved  in  GN.  Овнянка  (<*ovbnjanska) ,  Вівня 
( <  *ovenja) . 

вів’ярка  Wd.  (Угнів,  Лев  8)  =  вивірка. 


вігонь  see  віґоня. 

Вігор,  В’ягр  and  (from  Po. :)  В’яр  GN.  Vihor,  Vyal* 
(river),  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  Вяр  (Кат.  річок  3,  151),  Poi 
Wiar.  —  Deriv.  Cmpueiiop. 

Uk.  Biiop  is  a  dial,  form  of  orig.  В’яір  (through  tran¬ 
sitory  stages  :  >  *Вяідр,  >  *Beiop  >  *  Bhop  <  *  Biiop ) 

connected  with  root  *vqgr-  ‘winding,  rapid’,  Rozwadowski 
298  and  RS.  6,  55,  followed  by  РССтоцький  4,  32;  re.  dial., 
change  of  ’a  >  ’e  >  ’i  cf.  Пшеп’юрська  17-18;  Po.  Wiar^ 
derives  from  Uk.  В’яір  with  disappearance  of  h  before 
final  r. 

*  4 

Вігорлят  see  Вигорлят. 
вігран  Wd.  see  орган. 

віґан  Wd.  ‘(women’s)  dress;  coat’  (SoCp.,  Гнатюк  E36. 
4,  236),  first  recorded  in  1898.  —  Subst.  сукня ;  плащ,  Гна¬ 
тюк  1.  c.;  дівоче  плаття  (для  дітей  та  підлітків)  / 
Кириченко  РМ.  5,  85. 

From  Hg.  vigono  ‘ts’,  Гнатюк  1.  c. 

вігвам,  SovUk.  вігвам  ‘wigwam,  Indian  hut’,  ModUk.; 
BRu.  вігвам,  Ru-  виївам,  Po.  wigwam,  etc.  —  Syn.  Iudi- 
янське  житло  з  полотна,  чи  шкір,  юрт,  Луговий  299. 

From  AmE.  wigwam  ‘ts’,  the  ultimate  source  being 
Ind.  (Algonkin)  mikiwan,  wikiwam  ‘house’,  Skeat  716, 
Mencken  100,  105,  Білаш  140. 

віґілія  Wd.  see  вілія. 

віґіляція  ‘invigilation,  observation’,  ModUk.,  Po.  wigi- 

lacja.  —  Deriv.  іпвіїіляція.  —  Subst.  догляд,  нагляд,  Бой¬ 
ків  88. 

From  Lat.  vigil  ‘awake,  lively,  vigilant,  watchful’. 

віґоня,  SovUk.  вігонь,  вікунья  (УРЕ.  2,  414)  ‘vicuna; 
vicuna  wool,  cloth’,  ModUk. ;  BRu.  вігонь,  Ru.  вигонь,  Po. 


412 


413 


wigon,  etc.  —  Deriv.  віїдньовий.  —  Subst.  жуйна  твари¬ 
на  з  родини  лям;  вовна ,  матерія  з  віїоні,  Орел 
1,  166. 

From  Fr.  vigogne  (from  Sp.  vicuna)  ‘ts’,  the  ultimate 
source  being  Peruvian  (Kechua)  huicuna  ‘llama’,  Skeat  691, 
Gamillscheg  891,  АкСл.  2,  347. 

від,  од,  dial,  віді  (Львів,  Стрий)  ‘from  since;  than’,  MUk. 
•вид  (1791  Xp.  2,  401),  в-Ьд  (1736  Інтермедії  112),  от  (:вод- 
кул  1786  Хр.  2,  419-420),  от  (1770  Політика  51  -53),  огь 
(XVIII  с.  Тимченко  698),  от  (XVII  с.  ibid.  909),  от  (XV  с. 
ibid.  698),  од  (XVII— XVIII  с.,  Інтермедії  88,  197-  199), 
OES.  огь  (XI  с.  Остр.  єв.),  ото,  5т  (1300),  вогь  (1354); 

BRu.  ад,  од,  Ru.  от,  ото,  Ви-  от,  dial,  ут,  Ма.  од,  SC. 
Sin.  od,  Cz.,  Ро.  od,  ode,  Slk.  od,  odo,  LoSo.,  UpSo.  wot,  Ca. 

wot,  Коребпу  293.  —  Deriv.  :  від-,  од-,  віді-,  відо-,  оді- 
are  frequently  used  as  prefixes,  e.  g.  :  відда[ в& ]mu,  відда¬ 
ний,  -но,  віддача,  від-,  од-  бирати  :  віді-,  відо-,  оді¬ 
брати,  від-,  од-  ривати  :  віді-,  відо-,  оді-  рвати,  від-, 
од-  микати,  віді-,  відо-,  оді-  минути,  etc. 

PS.  *ots,  *  ot-  ‘ts’,  IE.  **ato-,  **ati  ‘over;  back;  here’, 
cf.  Lith.  at-,  ata-,  ati-  ‘back;  here’,  OPr.  et-,  at-,  Skt.  ati 
‘over,  much’,  Av.  aiti-,  Arm,  ati,  Lat.  at  ‘but’,  OIr.  aith-, 
ad-  ‘again’,  etc.,  Срезневский  2,  772,  Meillet  fit.  155  - 156, 
Преображенский  1,  670-671,  Trautmann  46,  Pokorny  70- 
71,  a.  o. ;  Machek,  334  and  ZfS.  1  :  1,  4,  connects  it  with  Gk. 
anti  ‘against’,  Goth.  and[a]-,  ModHG.  ent-;  according  to  him 
the  change  of  ot[s ]  >  od[ s ]  was  caused  by  final  consonants 
of  such  prp.  as  *nads,  *pods,  *perds  and/or  phonol.  as¬ 
similation  of  prefixes  before  d  (e.  g.  *ot-dati  >  *od-dati), 
cf .  his  ED.  334 ;  ModUk.  від  goes  back  to  XVIII  c.,  though 
грамота  of  1436  notes  на-иткилЬ  (=6тколя,  відкіля,  Крим¬ 
ський  1,  175  -  176);  від  developed  from  *вод-ь,  and  this  from 
в  огь  (1354),  the  oldest  form  being  огь  (XI  c.)  ;  re.  prothetic 
в  and  change  of  о  >  і  see  він. 


віда  ‘news,  rumour,  hearsay’,  ModUk.  (1861  M.  Вов¬ 
чок);  відати  ‘to  know’,  MUk.  вЬжа,  вЬ’дати  (1596  Зиза- 
ній),  вЬдати  (1612  Худаш  127),  вЬ’жа,  вЬжда,  вЬдати 
(1627  Беринда),  відати  (XVII  с.  Гептаглот  18),  OES. 
вЬдь,  без  вЬдьі  (XII  с.),  вЬдати;  BRu.  ведаць,  Ru. 
ведать,  OCS.  vedb ,  vedeti,  Ви.  dial,  веда,  Cz.  veda, 
vedeti,  Slk.  vedet’,  Po.  wiedza,  wiedzied,  LoSo.  w’edz’ec.  — 

Deriv.  в'гдка,  відання,  відав,  відай,  ви-,  від-,  з[ а ]-,  роз¬ 
відувати,  вивідати,  від-,  з-,  розвідати,  навід[ув]а- 
тися,  за-,  о-,  про-  с-  повідати[  ся] ,  проповідь,  за-, 
опо-,  спо-відь,  [за-,  о-  по] вісти,  оповістка,  сповісти¬ 
ти,  сповіщати,  [с] відомий,  -мість,  звіддмлення,  пові¬ 
домити,  повідомляти,  [по] вість,  вістка,  повістяр, 
-ка,  -ство,  -ський,  совість,  совісний,  -ність,  -но,  віс¬ 
ник,  віснжівство,  -вець,  відьма,  відьЬмство,  -ський, 
відьмити;  compounds:  благовісний,  -ж,  -иця,  благовіс¬ 
тити,  Благовіщення,  серцевідець,  невіжа,  -жество; 
GN.  Вістова.  —  Syn.  знати. 

PS.  *veda,  *vedati  (\\* vedeti)  ‘ts’,  IE.  root,  * *ueid-  : 
*  *uoid-  ‘to  find,  see,  recognize’,  cf .  OPr.  waidimai  ‘we  know’, 
Gk.  oida,  Skt.  veda,  Goth,  wait  ‘I  know’,  OHG.  weiz,  ModHG. 
wissen  (ich  weiss)  ‘to  know’,  etc. ;  Kluge  398,  Преображен¬ 
ский  1,  106-  107,  Trautmann  338,  357-358,  Mikkola  1,  55, 
60;  2,  187,  Pokorny  1125,  a.  o. ;  see  also  вид,  вйдіти. 

відав,  відай  see  the  preceding  entry. 

відвага,  відважний,  etc.  :  вага. 

відвід  :  водити. 

відвід  [ув]ати  see  віда. 

відвіт,  одвіт  arch,  ‘reply,  response,  answer’,  OES.  огь- 
в^тг»  (XI  c.  Остр.  єв.),  отвЬгь,  бтв'Ьгь  (1351);  Ru.  ответ, 

OCS.  otvets.  —  Deriv.  від-,  од-  вітний,  -ність,  від-,  од- 
вїтити,  від-,  од-  вітувати,  від-,  од-  вічати,  від,  од- 
вічйльний,  -ність.  —  Syn.  відповідь. 


414 


PS.  *otvets  ‘ts',  BS.  root  **uait-,  evidenced  in  OCS. 
vestati,  Cz.  vetiti,  Slk.  vetif  ‘to  talk’,  OPr.  waitidt  ‘to  speak’, 
Lith.  dial,  vaitenii  ‘I  judge,  decide’,  Trautmann  339;  also 
Miklosich  387-388,  Преображенский  1,  109,  Machek  564; 
see  also  віче,  за  [по]  віт,  обіт,  привіт,  увічливий,  etc. 

4 

Відень,  Відня  GN.  ‘Vienna’,  MUk.  при  столичному  го¬ 
роді,  В'Ьн'Ь  (XVIII  с.  Ист.  Русов  176),  поду  В%ною  (XVIII 
с.  ibid.  180)  ;  ву...  В'Ьнн'Ь  (1784  ЗНТШ.  52,  24),  Виденское 
правительство  (1790  ibid.  32);  BRu.,  Ru.  Вена,  Cz.  Viden, 
Po.  Wieden,  etc.  —  Deriv.  віденець,  віденка,  віденський. 
—  Syn.  столиця  Австрії,  наддунайська  столиця ;  Він- 
доб[она]  (1790  ЗНТШ.  52,  29). 

Uk.  and  other  SI.  forms  of  type  Відень  are  based  on 
older  G.  form  Wieden,  Miklosich  388;  MUk.  В^н^а,  BRu. 
and  Ru.  Вена  come  from  Fr.  Vienne  or  It.  Vienna,  Vasmer 
1,  182;  the  name  itself  goes  back  to  Vindobona  (II  c.)  of 
uncertain  origin,  cf .  Resetar  Archiv  35,  296  -  298,  Staszew- 
ski  329  -  330,  Мельхеев  24,  Рудницький  OnUVAN  2,  23,  a.  o. 

від’ємний  ‘negative’,  ModUk.  —  Deriv.  від’ємник, 
від’ємність.  —  Syn.  негативний. 

From  відняти,  відійму,  see  няти. 

відзіґорний  see  фіціґорний. 

відзіні  Wd.  ‘appearance,  phantom’,  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Угнів,  Лев  8).  —  Subst.  з? ява,  примара. 

From  Po.  widzenie  ‘ts’. 

відкараскатися  ‘to  get  rid  of ;  to  break  from,  tear  oneself 
away’,  ModUk. ;  BRu.  караскаць  ‘to  carry’,  шраскацца  ‘to 
crawl,  climb’,  Po.  karaskad  si§  ‘to  put  off,  delay’.  —  Syn. 
вйрватися. 

Derived  from  *караскати[ся]  which,  according  to 
Bruckner  219,  is  connected  від  карась,  q.  v. ;  Шахматов  Изв- 


415 

ОРЯС.  7  : 2,  355,  compares  it  with  Ru.  dial,  курскать,  кйр- 
скьітать  ‘to  gnaw,  bite’;  uncertain. 

відки  Wd.,  відкіля,  відкіль  ‘from  where,  whence,  from 
what  cause’,  MUk.  вЬдки  (XVII — XVIII  c.  Інтермедії  63), 
вЬдьки  (1736  ibid.  116),  водкул  (1786  Xp.  2,  419),  отукуль 
(1596  Кримський  1,  159),  odkul  (1651  ibid.  165),  видкиль 
(XVIII  c.  Інтермедії  202),  вЬтки  (XVI  c.  KpexAn.  2,  18), 
OES.  б (т) коле,  отколЬ;  BRu.  адкуль,  Ru.  arch,  откдле, 
откдль.  —  Deriv.  вгдкись,  відкілясь,  відкгльсь.  —  Syn. 
з  якого  боку,  з  котрої  сторони;  з  чого. 

Compounds  :  *ots-k-y,  *ots-ko-ljb,  and  (secondarily  :) 
*ots-ko-lja,  cf.  відтам,  відти,  відтіля,  відтіль,  etc. 

відлига,  Wd.  also  відлега  (Воля  Висоцька,  Колодій  РМ. 
5,  284)  ‘thaw,  thawing  weather’,  ModUk.  only.  —  Deriv. 

відлигнути.  —  Syn.  відталь;  відволога.  (Колодій  1.  c.), 
Wd.  вгдм’єк,  вгдм’як,  Желеховський  1,  99,  Не.  відволодь, 
Шухевич  4,  354;  see  also  відліж. 

A  compound  :  від-  лйг-а,  the  root  *lig-  being  related 

by  apophony  to  *1ьд-  in  льгота,  пільга,  легкий,  etc.,  see 
s.  vv. 

відлі,  на-відлі  Wd.,  also  навідлів  (Стрий),  на  віллі 
(Желеховський  1,  99),  вйдлю  (Гнатюк  ЕЗб.  26,  334)  ‘back¬ 
ward  ;  to  the  left’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  —  Syn.  назад 
(Гнатюк  1.  c.);  наліво. 

A  compound  :  від-  лг[ва]  see  лівий. 

відліж  Wd.  ‘thaw,  thawing  weather’,  first  recorded  in 
the  XIX  c.  (Желеховський  1,  99).  —  Syn.  відлига. 

From  Po.  odwilz  ‘ts’,  influenced  by  відлига,  9-  v. 
вілля  Wd.  see  вегля. 

відни ще  SoCp.  with  variants  :  відмище,  віннище,  він- 
мишшє,  вільнище,  уднисько,  etc.  (Дзендзелівський  85) 
‘base  for  a  hay-stack’,  first  recorded  in  the  XX  c.  —  Syn. 


416 


417 


місце  для  кладення  копиці  сіна,  падина,  сподйння, 
приготовлене  (вимощене  хмизом,  соломою,  тощо) 

Дзендзелівський  1.  с. 

Origin  obscure;  great  variableness  of  forms  points  to  a 
f/e.  adapted  non-Uk.  term. 

відозва  :  звати. 

відомий,  -мість  see  віда. 

Відоріці,  Відорші  Не.  =  Водохрище  see  вода. 

відпочити,  відпочивати  see  спочити. 

відпрощйтися  Не.  see  простити. 

відро,  Wd.  also  ведро  (Желеховський  1,  60)  ‘pail, 
bucket’,  MUk.  двк  ведрк  (1458,  1512),  осмт>  вкдер-ь  (1507), 
вкдро  (XVII  с.),  ведро-situla  (XVII  с.  Гептаглот  17),  OUk. 
пол"ьтора  ведра  (1415),  OES.  вкдро,  вкдромь  Isg.,  двою 
вкдру  (XIV  с.)  ;  BRu.  вядрд,  Ru.,  Ви.  ведро,  OCS.  vedro, 
Ма.  ведро,  SC.  vjedro,  Sin.  vedro,  Cz.  vedro,  Slk.  vedro,  Po. 

wiadro.  —  Deriv.  відер[щ]ко,  відерце,  відерник,  відер- 
ковий.  —  Syn.  дерев’яна  посудина,  діжка;  AmUk.  пейло. 

PS.  vedro  ‘ts’,  IE.  root  **y,ed-  :  **uod~,  see  вода;  as  such 
it  corresponds  to  Gk.  hydria  ‘water-pail’,  cf.  Meillet  MSL. 
14,  342,  Преображенский  1,  69,  Trautmann  337,  Machek  559, 
Pokorny  80,  Шевельов  106,  a.  o. 

відси  Wd.,  відсіля,  відсіль,  also  відціля,  відціль,  Lk. 
отсаль  ‘from  here’,  OES  огьселЬ  (XI  c.)  :  огьселе  (XII 
c.) ;  BRu.  атеюль,  Ru.  отселе,  отсель,  OCS.  otssele  : 
otsseli.  —  Deriv.  звідси,  звідсіля,  звідсіль. 

PS.  *ots-s-y,  *otsse-ljb  and  (secondarily:)  *ots-se-lja, 
-se-  being  a  demonstr.  pron.  :  сей,  цей,  Огоновський  169-170; 
cf.  also  відтам,  відти,  відтіля,  відтіль. 

відсоння  Wd.  see  сонце. 

відсотковий,  відсоток  see  сто. 


відтак  Wd.  ‘then,  henceforth,  after  that,  afterwards’, 
first  recorded  in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  103).  — 

Subst.  опісля,  потім,  потому,  згодом,  далі,  а  тоді, 
Огієнко  PM.  1,  219. 

A  compound  :  від-так,  see  s.  vv. 

відтам,  відти  Wd.,  відтіля,  відтіль  ‘from  there’,  MUk. 
вьіттуль  (XVIII  с.  Кримський  1,  169),  OUk.  оттолк,  отто- 
ля,  оттоль  (XIV — XV  с.  Гумецька  251),  OES.  огьтоли 
(XI  с.  Остр.  ев.),  оттолк,  б[т]толь,  о[т]туля  (1387),  BRu. 

адтуль,  Ru.  dial,  оттоле,  оттоль. 

Compounds  :  *ots  -  tarns,  *ots  -t- у,  *ots  -  to-  Ijb  and 
(secondarily  :)  *ots  -  to  -  Ija,  cf.  :  звук  і  (или  дифтонг  уо) 
фонетически  разбилея  сперва  в  форме  „оттоль”,  а  уж  из 
нее  перенесен  бьіл  нефонетически  в  форму  „бттоля”,  Крим¬ 
ський  1,  157;  see  also  Чапля  48,  Шевельов  173. 

відци,  відціля,  відціль,  віцьці,  віцьціль,  віцьціля  (1818 
Павловский),  Wd.  вйцьцьі  (SoCp.,  Гнатюк  Езб.  4,  236) 
‘from  here’,  ModUk.  only.  —  Deriv.  звідци,  звідціля,  звід¬ 
ціль.  —  Syn.  відсіля,  відсіль,  9-  v. 

From  *ots  -  se-  Ija,  *ots  -  se-  lje  through  assimilation 
of  ts  >  c  and  b/f.  restitution  of  prefix  ots-,  cf.  also  відтам, 
відти,  відтіля,  відтіль,  etc. 

відчай  see  одчай. 

відчинйти,  відчиняти,  etc.  :  чинйти. 

відшаркувати  :  шар. 

відьма,  відьмити,  відьомство,  -ський,  etc.  see  віда. 

віє  Wd.  see  війн. 

вієля  Wd.  ‘dried,  withered  tree’,  first  recorded  in  the 
XIX  c.  (Желеховський  1,  105).  —  Subst.  висохле  дерево. 

Origin  obscure;  perhaps  it  is  connected  with  віяти 
(*віяля). 


418 


419 


вієр  arch,  ‘fan’,  first  recorded  in  the  XIX  c. ;  Ru.  eeep 
(since  1724),  Cz.  vejif,  LoSo.  wejer.  —  Deriv.  Wd.  вієр- 

ниця.  —  Subst.  віяльце ,  віяло. 

From  Ru.  eeep  or  Cz.  vejif  ‘ts’,  the  ultimate  source 
being  ModHG.  Facher,  Брандт  РФВ.  18,  29,  Преображен- 
ский  1,  107,  Vasmer  1,  178,  a.  o. 

віж,  вожа  Wd.  see  водйти. 

віжди  Npl.  arch,  ‘eyelids’  (Желеховський  1,  105),  OES. 
вижди;  Ru.  вежда,  OCS.  vezda,  Ви.  вежда,  dial,  веджа, 
вежки,  вели,  вяжда,  Sin.  veja,  SC.  vedza.  —  Subst.  повіка. 

From  OCS.  vezda  ‘ts’,  PS.  *vedja,  root  *ved~,  see  віда, 
Miklosich  391,  Преображенский  1,  107,  Георгиев  128. 

віжки,  also  віжки  (Грінченко  1),  Npl.  (:  віжка)  ‘reins’, 
MUk.  вижки  (XVIII  c.),  вожки  (XVIII  c.),  вожокт>  Gpl. 
(1748),  вожками  Ipl.  (1692),  з  вожками  (1565);  BRu.  вОЖ- 
ка ,  Ru-  вожки  Npl.,  (since  1762).  —  Deriv.  віжечки,  віж¬ 
ку  вати.  —  Syn.  поводи,  повіддя,  Wd.  ліци. 

Derived  from  водити  ( :  *vodj-bka) ,  q.  v. 

віз  see  возити. 

віза  ‘visa’,  ModUk. ;  BRu.  ts,  Ru.  вйза  (since  1863),  Po. 
wiza,  etc.  —  Deriv.  візуватися]  -ання,  -альний.  — 
Subst.  урядова  помітка  на  документі  (звичайно  паш- 
порті) ;  дозвіл  на  в’їзд,  вйізд  або  переїзд  через  дану 
країну. 

From  Lat.  visa  (pi.  :  visum)  ‘seen’,  Орел  1,  166. 

візаві  ‘vis-a-vis’,  ModUk.;  BRu.  ts,  Ru.  визавй  (since 
1803).  Po.  vis-a-vis,  etc.  —  Subst.  віч-на-віч,  одне  проти 
одною,  Орел  1,  167. 

From  Fr.  vis-a-vis  ‘ts’,  Орел  1.  c. 

Візантія,  Wd.  also  Византія  GN.  ‘Byzantium,’  OES.  bt> 
Византию  (1377  Лавр.  1,  30);  BRu.  Візантьія,  Ru.  Bu- 


зантйя,  Po.  Bizancjum,  etc.  —  Deriv.  візантієць,  -ійка, 
-ійство,  -ський,  візантгйщина ,  візантиніст,  -[ и ]ка, 
візантино-знавство ,  -лог[ія].  —  Syn.  Царгород  || 
arch.  Цар[е]град,  Костянтинопіль\\Константин6- 
піль,  І  Стамбул. 

From  Gk.  Vizdntion  (OGk.  Byzdntion)  of  uncertain 
(Thracian?)  origin,  Staszewski  36,  Vasmer  1,  199,  a.  o.; 
according  to  Johannes  Malalas  (Vic.)  “this  city  was  founded 
originally  by  Phidalia...  The  Thracian  king  Byzas  took 
Phidalia  to  wife,  after  the  death  of  her  father  Barbisius,  who 
had  been  head  and  protector  of  this  trading  post”  ( Chro - 
nographia,  book  50.  13,  E.  quotation  of  G.  Sotiroff,  Regina, 
7.  5.  1965). 

візвати  :  звати. 

візерунок,  also  визерунок,  везерунок,  (Шевченко  1, 
97)  ‘pattern,  design,  figure;  vignette’,  MUk.  визерунку  Gsg. 
(1558),  визерунок-ь  (XVII  c.)  ;  Po.  wizerunek.  —  Deriv. 

візерунковий,  візерунчастий.  —  Subst.  прикраса,  малю¬ 
нок,  Орел  1,  167;  зразок. 

From  Po.  wizerunek  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  MHG. 
visierunge  ‘ts’,  Korbut  PF.  497,  Bruckner  625,  Richhardt 
11,  111. 

візир  1.  ‘aim,  sight  (on  a  gun)  ;  view-finder;  sighting 
device,  drift  sight;  target’,  ModUk.;  BRu.  візір,  Ru.  визйр 
(визйрский  since  1847),  Po.  wizjer,  etc.  —  Deriv.  візир¬ 
ний,  візирувати,  -ання,  -альний.  —  Subst.  приціл,  муш¬ 
ка  на  рушниці;  пристрій  на  фотоапараті;  геодезич¬ 
ний  прилад  для  візиру вання;  відхиломір  (на  літаках). 

From  ModHG.  Visier,  the  ultimate  source  being  Fr. 
viseur  ‘ts’,  Орел  1,  167. 

візир  2.  also  візір  see  везір. 


420 


421 


візйта,  SovUk.  (from  Ru. :)  візит,  colloq.  візіт  ‘visit, 
call’,  MUk.  визити  Gsg.  (XVIII  c.),  визьіту  As g.  (XVIII  c.), 
на  визитах-ь  (XVIII  c.)  ;  BRu.  візіт,  Ru.  визйт  (since 
1762),  Po.  wizyta,  etc.  —  Deriv.  ревізйта,  візитка,  візи- 
тївка,  візитер,  візитатор,  -ація,  візитний,  [ре ] візи¬ 
ту  вати  [  ся ] ,  -ання,  Wd.  візитдвий.  —  Subst.  відвідини. 

From  ModHG.  Visite  ‘ts’,  РССтоцький  4,  200,  the  ul¬ 
timate  source  being  Fr.  visite  ‘ts’,  Орел  1,  167. 

візитйрка  Wd.  ‘peep-window;  look-out’  (Львів,  Руд- 
ницький  3,  137),  first  recorded  in  the  XX  c.  —  Subst.  ква¬ 
тирка  в  дверях,  отвір  для  підглядання. 

From  ModHG.  visitieren  ‘to  search’,  Visitierung  ‘search¬ 
ing’  ;  the  word  seems  to  be  f/e.  influenced  by  кватирка,  Q-  v. 

візія  ‘vision,  apparition,  phantasm’,  ModUk. ;  Po.  wizja. 

—  Deriv.  візгйний,  візіонер,  - ка ,  -ство,  -ський,  візіо- 
нізм.  —  Subst.  видіння,  привид,  зорові  ілюзії  в  реліїій- 
ній  або  мистецькій  екстазі,  Орел  1,  167. 

From  Lat.  visio  ‘ts’. 

візнйк,  -йця,  візо[чо]к,  etc.  see  возйти. 

вії,  Gpl.  вій  :  вія. 

вій  1.  ‘a  bundle  of  brushwood  (dry  branches)’,  ModUk. 
only.  —  Syn.  в’язка. 

Derived  from  вити  1.  q-  v. 

вій  2.  Gpl.  :  вія. 

Вій  ‘chief  of  gnomes,  spirit  of  earth’,  first  introduced 
by  Гоголь  in  1835  („Миргород”),  Ru.  Вий.  —  Syn.  :  „Вій 

—  то  велетенський  витвір  простолюдної  уяви.  Так 
зовуть  українці  старшою  над  їндмами,  гцо  в  нього 
вгі  на  очах  спускаються  аж  до  землі”,  Гоголь  :  Твори  2, 
Нью  йорк  1955,  156. 


The  name  seems  to  be  а  Гоголь’з  neologism  based  on 
віл  9-  v. ;  re.  its  folklore  attributes  in  Uk.  see  Сумцов  КСт. 
З,  1892,  472,  Милорадович  ibid.  9,  1896,  45,  Онацький  2,  166, 
Іларіон  121. 

війка  1.  ‘winnowing  machine’,  ModUk.  only. 

Derived  from  віяти,  Q-  v. ;  війка  2.  see  вія. 

війлок  Wd.  see  войлок. 

віймйти  Wd.  ‘to  deprive,  take  away’,  first  recorded  in 
the  XIX  c.  —  Syn.  від[ій ]няти. 

Derived  from  йму,  ймеш:  йняти,  q-  v. 
війна  see  вой  1. 


війнути  see  віяти, 
військо  see  вой  1. 


війт,  Wd.  also  віт,  Lk.  вуйт  ‘reeve,  bailiff,  magistrate 
(of  a  village)’,  MUk.  войтт>  (1516),  вуйтовЬ  Dsg.  (1662), 
в-Ьйта  Gsg.  (1737),  до  вЬта,  войта  Gsg.,  войту  Dsg., 
войтомі)  Isg.  (XVIII  с.),  OUk.  воит-ь  (1351,  1366),  на  воитЬ 
(1411),  fojt  (1419  AGZ.  4,  103),  OES.  фогогь  (1229  Срез- 
невский  3,  1356),  воитко,  воитяна  Gsg.,  войх"ь  (Преобра- 
.женский  1,  91);  BRu.,  Ru.  войт,  Po.  wojt.  —  Deriv.  вій- 

тенко,  війтдвич,  війтовиченко,  війтиха,  війтівна, 
війтівство,  війтівщина,  війтів,  війтовий,  війтів¬ 
ський,  війтувати;  MUk.  войтовство  (1496),  войтовских 
Gsg.  (1664),  войтовой  Gsg.  (1722),  войтовал"ь  (XVII  с.)  ; 
liere  also  лентвойгь  (1519  Шелудько  1,  26),  лантвойгь 
(1565  ibid.) ;  OUk.  воитово  (1411);  FN.  Війтдвич,  Вой- 
тдвич,  Ві[й]тенко,  Войтенко;  here  also  Войценко 
(<*Войтченко  :  войтко  with  dial.  ц<ч,  cf.  Wd.  ци=чи). 
GN.  Війтова,  Війт[к]івка,  Війт[к]івці,  Війтдвина, 
Війтдво,  Вдйтов.  —  Subst.  голова  міської  ради;  стар¬ 
ший  у  сільській  громаді,  Тимченко  293. 


422 


423 


According  to  РССтоцький  4,  182,  borrowed  directly 
from  MHG.  vog[e]t  (cf.  OES.  фоготь,  OUk.  fojt),  the  ul¬ 
timate  source  being  Lat.  vocdtus,  advocdtus,  Miklosich  393, 
Преображенский  1,  91,  Bruckner  629,  a.  o. ;  the  medium  of 
Po.  wojt,  assumed  by  Шелудько  1,  26,  and  followed  by  Rich- 
hardt  111,  is  to  be  proved. 

війце  see  the  following  word. 

війя,  Wd.  ві[й]є  ‘shaft  of  a  plow  between  two  oxen’, 
ModUk. ;  Ru.  вое,  Ви.  ойще,  SC.,  Sin.  oje,  Cz.  [v]oj,  OPo. 
aje,  LoSo.,  UpSo.  wo  jo.  —  Deriv.  війце,  дишель,  дишло. 

PS.  *oje  ‘ts’  with  secondary  ікання  (Горбач  orally  9.  9. 
1965). 

вік  ‘age ;  time,  period,  lifetime’,  MUk.  до  вЬка  и  пережь 
в-Ька  (1489),  на  вЬки,  на  вЬкьі  (XVI  с.),  во  вЬки  вЬком 
(XVII  с.)  вику  Gsg.  (1630),  на  в-Ьки  вЬч’ньш  (XVIII  с.), 
вік  (XVIII  с.),  на  вик-ь  (XVIII  с.,  OUk.  оу  вЬк-ь  (1349),  оу 
в-Ьки  вЬкомь  (1359),  на  вЬки  (1375)  в  вЬки  (XV  с.),  на 
веки  вЬчньїи  (1415),  OES.  в-ь  вЬк-ь,  огь  вЬка  (XI  с.  Остр. 
єв.),  вЬк-ь  (XI  с.),  в-ь  вЬкьі  (1073  Ізб.  Св.),  в  вЬки  (XIV— 
XV  с.)  ;  BRu.,  Ru.,  Ви.,  Ма.  век,  OCS.  veks,  SC.  v'ijek,  vek, 
Sin.  vek,  Cz.  vek,  Slk.  vek,  Po.  wiek.  —  Deriv.  вічок,  віків- 
щйна,  віковий,  вікувати,  вічний,  -ність,  compounds  : 
віко-вїчний,  -вічність,  -вічнити,  -давній,  -пдмний, 
-помність,  вічно-дівичий,  -завітний,  -зелений,  -па¬ 
м’ятний,  -текучий,  -юний,  etc.,  MUk.  вЬкопомньій,  в-Ь- 

копотомньїй,  в-Ькуистий,  вЬчистьій,  вЬчноистьій.  —  Syn. 

сто  літ,  століття;  вічність,  вічні  часи;  життя, 
протяг  життя  людською  від  народження  до  смерти 
або  до  певного  часу,  взагалі  життя,  літа,  дні,  Тимчен- 
ко  483 — 484;  епоха,  ера,  доба,  Багмет  42. 

PS.  *veks  ‘ts’,  IE.  root  **ueik-  ‘to  be  strong,  bold’,  cf. 
Lith.  viekas  ‘strength,  life’,  vykis  ‘life’,  Latv.  veiklis,  ‘healthy, 
strong’,  Lat.  vincere  ‘to  conquer’,  OIr.  fichirn  ‘to  fight’,  Goth. 


weihan  (* wigan)  ‘to  fight’,  AS.  wig end,  OSax.  wigand  ‘war¬ 
rior’,  Miklosich  388,  Преображенский  1,  107 — 108,  Kluge 
388,  Bruckner  615,  Trautmann  339,  Георгиев  130,  Machek 
560,  Pokorny  1129,  a.  o. 

вікарій  ‘vicar,  substitute,  surrogate’,  MUk.  викарому 
(Dsg.)  яко  служителю  Святого  Алтаря  (1693);  Ru.  вика- 
рий,  Po-  wikary,  etc.  —  Deriv.  вікарний,  вікаріят,  -яль- 
ний.  —  Subst.  намісник,  заступник,  помічник  на  уряді 
духовнім,  Тимченко  249. 

From  Lat.  vicarius  ‘one  who  supplies  the  turn  or  place 
of  another,  substitute,  deputy’  Горяев  48,  Орел  1,  167,  Skeat 
690;  according  to  Преображенский  1,  83,  and  Vasmer  1,  199, 
викарий  came  into  Ru.  through  the  medium  of  Po.  wikary. 

вікенд  AmUk.  ‘week-end’,  first  recorded  in  the  XX  c.  — 

Deriv.  вікендовий.  —  Subst.  кінець  тижня  ( від  п’ятни¬ 
ці  до  неділі ) . 

From  Е.  week-end  ‘ts’,  Жлуктенко  120,  Білаш  147. 

Вікент,  Вікентій  PN.  Vincent,  MUk.  Вікентій...  побк- 
дйтель...  звйтяжца,  звитяжйтель  (1627  Беринда);  Ru.  Ви- 
кентий,  Po.  Wincenty,  etc.  —  Deriv.  Вікентович\\Вікен- 
гпієвич,  В  імен  тівна  \  \  Вікен  тйвн  а .  —  Syn.  Віктор. 

From  Lat.  vincens,  -ntis  :  vincere  ‘to  conquer’,  see  also 
Віктор. 

вікінґ,  SovUk.  вікінг  ‘viking’,  ModUk.;  BRu.  вікінг,  Ru- 
вйкинг  (since  1837),  Po.  wiking,  etc.  —  Deriv.  вікінїський. 

—  Syn.  варяг. 

From  Scand.  viking  ‘Northern  pirate’,  cf.  Ic.  vikingr 
‘free  booter,  rover,  pirate’,  Skeat  691,  АкСл.  2,  370,  Орел 
1,  167. 

віклювати  Wd.  ‘to  wind  round  a  thing’,  first  recorded 
in  the  XX  c.  —  Subst.  намотувати,  за-,  спо-  вивати. 


424 


425 


From  ModHG.  wickeln  ‘ts’,  РССтоцький  4,  208;  here- 
also:  Wd.  вікельїамаші  ‘roll-gaiters’  from  ModHG.  Wickel- 
gamaschen  ‘ts’. 

вікно,  dial,  вукно  (SoCp.,  Дзендзелівський  22),  вакно 
(Полісся,  Лисенко  20)  ‘window’,  MUk.  дванадцять  в'Ькен'ь. 
(XVIII  с.),  в  в-Ькну  (XVIII  с.),  вЬкна  Арі.  (1747  Інтерме¬ 
дії  179),  OES.  окна  3,  40  окон'ь,  в  ок-ьньци,  во  оконци  (XIV 

с.)  ;  BRu.  акпо,  Ru.  Ви.  dial,  окно,  Ма.  дкно,  SC.  dkno.  Sin.. 
okno,  Cz.,  Slk.,  Ро.  окпо,  LoSo.,  UpSo.  wokno.  —  Deriv.  ві¬ 
конце,  вікнина,  віконечко,  віконний,  -ик,  -иця,  -ичний, 
[  під ]  віконпя ,  вікнастий,  вікняр,  вікндвина;  GN.  Вік¬ 
нина,  Вікнино,  Вікно,  Вікняни;  AmUk.  бкно.  —  Syn. 
отвір  у  стіні  з  шибкою;  dial,  глибоке  місце  в  ставку 
(„без  дна”) ;  джерело  в  кам’яному  їрунті;  ополонка, 

прдруб  льоду  на  річці  (Покуття,  Кобнлянський  Р.М.  4, 
24);  отвір  погреба  (Сумщина,  Дорошенко  ДБюлетень  9, 
106). 

PS.  *окзпо  (Smilauer  284),  derived  from  *око,  see  око, 
Miklosich  220,  Преображенский  1,  642;  а.  о.;  re.  suffix  -[з]по 
cf.  Vondrak  1,  526;  re.  prothetic  в  and  change  of  o>  і  see 
він;  cf.  also  Шевельов  10,  153,  437,  522. 

віко  ‘[eye]lid;  cover’,  MUk.  сь  вЬка  (1494),  вЬко  (1564,. 
XVII  c.)  ‘cover’,  в-Ько  (XVIII  c.)  ‘basket  (for  grain)’,  OES. 
в-Ьц-Ь  Ndu.  ‘eyelids’,  безт>  вЬка  ‘without  eyes’;  BRu.  века,. 
Ru.  веко,  Sin.  veka,  Cz.  viko,  Slk.  veko,  Po.  wieko,  LoSo. 
UpSo.  wjeko.  —  Deriv.  вічко,  повіка,  SoCp.  повічайка.  — 
Syn.  рухома  шкірка,  що  закриває  око ;  покрив [ ка] ,  на¬ 
кривка;  MUk.  верх  накривати  начиння,  що  здійма¬ 
ється  або  на  завісах;  кіш,  Тимченко  482. 

PS.  *veko  ‘eyelid’,  BS.  *y,eka-  and  *uaka-  ‘cover;  lid’,  cf.. 
Lith.  vokas  ‘cover ;  lid’,  voka  ‘cover’,  akies  voka  ‘eyelid’,  LatV. 
vaks  ‘cover’,  Trautmann  347 — 348,  Meillet  fit.  239,  Преобра¬ 
женский  1,  107,  Bruckner  615,  Machek  566,  Шевельов  107.. 


віконт,  AmUk.  вайкант  ‘viscount’,  ModUk. ;  BRu.  ts, 
Ru.  викднт  (since  1803) .  —  Deriv.  віконтеса.  —  Subst. 
намісник  графа  (шляхетський  гпйтул  у  Франції,  Ан- 
глгі  й  Японгі ) . 

From  Fr.  vicomte  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Lat. 
-vice-comes,  АкСл.  2,  370,  Gamillscheg  889. 

віксувати  Wd.  ‘to  wax,  polish,  shine’,  ModUk.  only.  — 

Subst.  воскувати,  вощити,  натирати  воском- 

From  ModHG.  wichsen  ‘ts’,  РССтоцький  4,  207. 

вікт,  віктуали  Wd.  ‘victuals,  provisions,  board,  food’, 
ModUk. ;  Po.  wikt.  —  Deriv.  віктуали,  віктувати[ся ].  — 
Subst.  харч. 

Wd.  вікт  is  an  abbr.  of  віктуали  from  ModHG.  Vik- 
tualien  ‘ts’ ;  the  ultimate  source  is  LLat.  victualia  ( :  vivere 
‘to  live’). 

Віктор  PN.  Victor,  MUk.  Віктор-ь...  побЬдйтель...  звй- 
тяжца,  звитяжйтель  (1627  Беринда);  BRu.  ts,  Ru.  Вйктор, 
Po.  Wiktor,  etc.  —  Deriv.  Вікторович,  Вікторівна,  Вік¬ 
торія.  —  Syn.  Вікентій. 

From  Lat.  victor  :  vincere  ‘to  conquer’. 


віктуали  see  вікт 


вікунья  see  ВІҐОНЯ. 

віл  ‘ox’,  MUk.  воловь  Gpl.  (1570),  волове  Npl.,  вольї 
Арі.  (XVII  c.),  вол  (XVIII  c.),  OES.  волн  Арі.  (XI  c.  Остр. 
€в.),  волове  Npl.,  вола  Gsg.,  вол-ь  As g.,  вольї  Арі.;  BRu., 
Ru.,  Ви.,  Ма.  вол,  OCS.  vols,  SC.  vo,  Sin.  vol,  Cz.  vid,  Slk. 
vol,  Po.  wol,  LoSo.,  UpSo.  wol.  —  Deriv.  волар\\воляр, 
воляка,  вдли[чо]к,  волівня\\волдвня,  воловик,  -ина, 
воластий,  воловий,  волячий,  воларити,  etc. ;  compounds : 
воловар,  -від,  -водик,  -вддити[ся],  -вддня;  MUk.  воло- 


426 


427 


вато  (XVIII  с.),  воловец-ь  (XVII  с.),  воловикь  (XVIII 
с.),  воловня  (XVII  с.),  воловицкьій  (XVIII  с.),  воловщи- 
на  (XIV  с.);  FN.  Віл,  Волик,  Воловець,  Воловик;  GN.  Во¬ 
лики,  Волове,  Воловець,  Воловйця,  Волобуївка,  Волово- 
дівка  —  Syn.  бик. 

PS.  *vols  ‘castrated  bull’  contains  a  vocalic  alternant  of 
the  root  appearing  in  Ru.  валять  ‘to  bring  down,  castrate 
an  animal’  or  in  коновал  ‘gelder’,  Jakobson  Word  7,  190; 
yet,  Meillet,  fit.  242,  relates  it  to  *vel-  (in  велим ,  q-  v.)  mean¬ 
ing  ‘big  animal’,  he  is  followed  by  Vasmer  1,  216,  Шанский 
65,  a.  o. ;  some  etymologists  relate  it  to  Pers.  bala  ‘cow’,  OIc. 
bole ,  boll,  E.  bull,  ModHG.  Bullocks,  Горяев  54,  a.  o. ;  less 
persuasive  are  the  explanations  of  Преображенский  1,  98 
(:  волох),  Младенов  75  ( :  Po.  wolac),  Machek  577  ( :  G. 
schwellen),  Loewenthal  Archiv.  37,  378  (:  Gk.  avlaks  ‘dun’), 

£L .  0* 

віла  ‘nymph,  water-sprite’,  ModUk. ;  SC.  Vila.  —  Syn. 

русалка,  німфа. 

From  SC.  vila  ‘ts’  of  uncertain  origin. 

вілайєт  ‘province  (in  Turkey)’,  ModUk.;  Ru.  вилайет. 

—  Subst.  адміністративно  -  територіальна  одиниця 
в  Туреччині. 

From  Tk.  wilajet,  the  ultimate  source  being  Ar.  wilaja 
‘ts’,  Lokotsch  169,  Орел  1,  168,  АкСл.  2,  371. 

вілбар  (Білаш  148),  віл-бара  (Жлуктенко  120),  гуль- 
бара  (Білаш  1.  с.)  AmUk.  ‘wheel  barrow’,  first  recorded  in 
the  XX  c.  —  Subst.  тачка,  Жлуктенко  1.  c. 

From  E.  wheel  barrow  ‘ts’,  Жлуктенко  1.  c. 

Віл  єн  PN.  Vilen,  ModUk.,  Ru.  Вилен.  —  Deriv.  Віле- 
нович,  Віленівна. 

From  Ru.  Вилен,  the  ultimate  source  being  Fr.  vilain, 
see  віл[л}ан. 


вілія,  віґілія  Wd.  (Стрий),  вилйя  (Lk.  Falkowski-Pasz- 
nycki  121)  ‘Christmas  eve’,  MUk.  на  вилью  (1404),  виліи 
(XVI  c.),  в-ь  вилию  (1596),  у  вилию  (1599),  на  вилію  (XVII 
с.),  вигилия  (XVII  с.),  на  вігілію  (XVII  с.)  ;  Po.  wilia,  wi- 

gilia.  —  Subst.  день  перед  святом  (Різдва),  переддень 
свята,  передсвяття,  Тимченко  250. 

From  Po.  wilia,  wigilia  ’ts’,  the  ultimate  source  being 
Lat.  vigilia. 

вілла,  Wd.  віл[л]я  (Кузеля  60)  ‘villa’,  ModUk.;  BRu. 
віла,  Ru*  вйлла  (since  1837),  Po.  wilia,  etc.  Subst.  дім, 
дача  з  гарним  краєвидом  (звичайно  в  околицях  міс¬ 
та ),  Бойків  89. 

From  Lat.  villa  ‘farm-house;  house  in  a  village’,  Skeat 
692,  АкСл.  2,  372,  Орел  1,  168. 

віл[л]ан  ‘villein’,  ModUk.  only  —  Subst.  середньовіч¬ 
на  назва  кріпака  (в  Франції). 

From  Fr.  vilain  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Lat. 
villanus  ‘peasant’  {‘.villa  ‘village’),  Орел  168,  Gamillscheg 

891. 

вільга,  вільгість,  вільгота,  вільготність,  Wd.  вільготь 
‘humidity,  moisture,  dampness’,  MUk.  вилкготность  (XVII 
c.),  з  вилґости  (XVIII  c.)  ;  Po.  wilgoc,  Cz.  vlhky  ‘humid’.— 

Deriv.  вільгий,  вільго,  вільготний,  -но.  —  Subst.  воло¬ 
га,  вологість,  вогкість. 

From  Po.  wilgoc  ‘ts’  structurally  influenced  by  Uk.  во¬ 
лога,  q-  v. 

Вільгельм  PN.  Wilhelm,  William,  ModUk. ;  Ru.  Виль- 
гельм,  Po.  Wilhelm,  etc.  —  Deriv.  Вільгельмович,  Віль- 
гельмівна ;  here  also  Вільгельмгна. 

From  ModHG.  Wilhelm,  Wilhelmina. 

Вільде  PN.  Vil’de  (pseudonym  of  Дарія  Дроб’язко 
УРЕ  2,  459),  first  occurrence:  1936. 


428 


429 


From  ME.  wilde  ‘wild’,  perhaps  under  the  influence  of 
Oscar  Wilde  (1854—1900). 

Вільна  1.  Вільно,  Вільнюс,  Wd.  Бильно  GN.  Vilna,  Vil¬ 
nius,  MUk.  Бильно  (1587  XA),  Бильна  (XVIII  c.  Ист.  Py- 
cob,  Указ.  54);  BRu.  Більш,  Ru.  Бильна,  Po.  Wilno,  etc.  — 
Deriv.  віленський\\вільнюський ;  FN.  Бїлвнський,  Bi- 
лгнський.  —  Syn.  столиця  Литви. 

From  Lith.  Vilnius,  derived  from  the  name  of  the  river 
Vilia,  Safarewicz  RS.  16,  37,  Staszewski  335;  according  to 
Мельхеев  25,  it  is  connected  with  Lith.  vilnis  ‘wavy’. 

Вільна  2,  also  Вйльна  GN.  Vilna  (in  Alberta,  Canada), 
ModUk.  (Білаш  148). 

From  Uk.  вільна  (околиця)  ‘free  (land)’,  Рудницький 
On  UVAN  2,  23. 

вільний,  -ність  see  воля. 

вільха,  dial,  ільха,  їльха,  ольха,  вульха,  алех  ( <*оіьхз ) 
‘Alnus  L. :  alder-tree,  alder’,  OES.  олха,  двЬ  олхи;  BRu. 

вдльха,  Ru.  ольха,  dial,  ельха,  вдльха,  легата,  OCS. 
Іеіьха,  Ви.  елха,  Ма.  вела,  SC.  jdha,  jova,  Sin.  jelsa,  dial. 
jolsa,  Cz.  olse,  Slk.  jelsa,  Po.  olcha,  olsza,  LoSo.  wolsa, 
wolsa,  UpSo.  wolsa,  Plb.  wiiolsa.  —  Deriv.  вгльгика,  вгль- 
гийн[к]а,  вільшничдк,  вільганйк,  dial,  олешйна,  олеги- 
нйк,  олишняк;  GN.  Вільшан[к]а,  Вільшанськ[ий] , 
Більшати,  Вільшаний,  -иця,  Вільшка,  Ольшана,  Оль- 
шаніщя;  FN.  Вільхо  в  ецький,  Вільшенко,  Вільшан- 
ський,  Ольхівський,  Ольховецький,  Олешйнський.  — 
Syn.  лелич,  лемич,  Makowiecki  23. 

PS.  *jelbxa  :  *оІьха  <  IE.  **elisa  :  **olisa,  root  **el-  : 
**ol-  ‘red;  brown’,  cf.  Lith.  elksnis  :  alksnis,  Latv.  alksnis, 
dial,  elksnis,  OPr.  alskande,  Lat.  alnus  (<*alsnos),  Illyr. 
dlidza,  OHG.  elira  (>  erila  >)  ModHG.  Erie,  etc.,  Преобра- 
жєнский  1,  648,  Berneker  1,  453,  Rozwadowski  RS.  7,  19, 


Loewenthal  WuS.  9,  186,  Trautmann  6,  Osten-Sacken  IF.  33, 
192,  Milewski  RS.  10,  93,  Ильинский  Slavia  2,  258  -  259,  Дур- 
ново  Slavia  3,  244,  Smilauer  Nft.  26,  167,  Machek  338,  Po- 
korny  302  -  303,  Шевельов  344,  423,  a.  o. ;  re.  prothetic  в  and 
change  of  о  >  і  see  він. 

вільце  =  вильце, 
вімбар  —  амбар. 
вімнє  Wd.  see  вим’я. 


він,  вона,  воно,  dial,  он  (Полісся,  Рудницький  7,  63), 
вун,  вуон  (ibid.  62),  вьін  (Закарпаття,  Наконечна-Рудниць- 
кий  23,  36),  vfln,  viin,  iun  (Закарпаття,  Панькевич  266)  ‘he, 
she,  it’  MUk.  вон-ь  (1574),  он-ь  (XVIII  c.),  OUk.  boht> 
(1408),  вона  (1404),  воньї  (1440-  1492),  OES.  он-ь,  она, 
oho;  BRu.  єн,  яна,  янд,  Ru-.  Ви.,  Ма.  он,  она,  оно,  OCS. 

опз,  опа,  опо,  SC.  6п,  дпа,  дпо.  Sin.  дп,  дпа,  дпо,  Cz.,  Slk., 
Po.  on,  опа,  ono,  LoSo.  won,  wona,  wono,  UpSo.  won,  wona, 

wono.  —  Deriv.  онеє,  онакий,  оначити,  за-,  пере-  она- 
чити.  —  Syn.  займенник  третьої  особи. 

PS.  *опз,  *опа,  *опо,  IE.  **епо-  :  **опо-  ‘this;  that’, 
cf.  Lit.  arts,  anas  ‘this’,  dial,  ‘he’,  OPr.  tans  ( <*t-anas )  ‘he’, 
Skt.  Isg.  anSna,  andyd  ‘with  this’,  Av.  Gdu.  ananya,  Isg.  ana, 
Arm.  so-in  ‘the  same’,  Gk.  ene  hemera  ‘day  after  tomorrow’, 
Lat.  enim  ‘but’,  etc.  Преображенский  1,  651,  Briickner  379- 
380,  Trautmann  7-8,  Machek  338  -  339,  Pokorny  319  -  320, 
a.  o. ;  ModUk.  він,  as  compared  to  PS.  *опз,  presents  a  final 
phase  in  the  development  of  prothetic  ікання  in  this  word, 
viz.  :  опз  >  OUk.  вош  >  MUk.  вонг\\*вуи,  *вин,  etc.,  > 
ModUk.  e^]]arch.  dial,  вун,  вуон,  вин,  nun,  viin,  etc.;  simi¬ 
larly:  від,  вівтар,  вівця,  вікно,  вітчим,  вісім,  etc.  Собо- 


левський  141,  Кримський  1,  139-191,  Свенціцький  79, 
РССтоцький  75  -  82,  Рудницький  7,  79  -  80,  Жовтобрюх  Іст. 
грам.  144  -  199,  Грунський-Ковальов  56-62,  Kiparsky  З, 
146  - 147,  Шевельов  235  -  248,  а.  о.;  see  also  в... 


430 


431 


вінда  ‘lift,  elevator’;  AmUk.  ‘window’  (Жлуктенко  120), 
MUk.  виндовали  (1658);  Po.  winda.  —  Deriv.  віндувати- 
[ ся ]  ;  AmUk.  віидо[в ]клгнер,  -ський.  —  Subst.  підойма; 
syn.  ліфт;  AmUk.  вікно. 

From  ModHG.  Winde  ‘ts’,  РОСтоцький  4,  217;  AmUk. 
вінда  from  E.  window,  Жлуктенко  1.  c. 

віндзе[й]ль  ‘wind-sail,  vent-tube’,  ModUk. ;  Ru.  вйн- 

дзейль,  вйнтель-зейль,  вйнтер-звйль.  —  Subst.  ві¬ 
тряк,  вітрогон  (для  провітрения  стоянгв) ,  Степан- 
ковський  226. 

From  Du.  wind-zeil  ‘ts’,  Льохін  122. 

віндикація  ‘vindication’,  ModUk.;  Po.  windykacja.  — 
Deriv.  віндикацгйний,  віндикувати.  —  Subst.  домагання 
повернути  власність,  Бойків  89;  повернення  речі  су¬ 
довим  порядком,  Орел  168. 

From  Lat.  vindicdtio  ‘ts’  ( windicare  ‘to  lay  legal  claim 
to’),  Льохін  122,  Skeat  692. 

віндроуер  ‘windrower’,  ModUk.;  Ru.  виндроузр.  — 
Subst.  посилка  збіжжя  для  роздільного  збирання  хліба 
(вологого  або  неддсить  спілого). 

From  Е.  windrower  ‘ts’,  УРЕ.  2,  466. 

вінеґрета,  SovUk.  вінегрет  ‘mixed  salad;  medley,  mish¬ 
mash’,  ModUk.;  BRu.  вінегрзт,  Ru-  винегрет.  —  Subst. 
мішана  салата;  мішанина. 

From  Fr.  vinaigrette  ‘ts’  ( :  vinaigre  ‘vinegar’),  Орел 
1,  168,  АкСл.  2,  378. 

вінець,  вінок  ‘crown,  wreath,  garland’,  MUk.  вЬнец 
(XVI  c.),  вЬкец'ь  (XVII  c.),  винец^]  (XVIII  c.),  в'Ьнец'ь 
(XVIII  c.),  OUk.  з  вЬньци  (1429),  OES.  вЬньць  (XI  c.  Остр. 
єв.),  вЬньц-ь,  в-Ьнець,  в-Ьньця,  Gsg. ;  BRu.  вянец,  Ru.,  Ви. 
венец,  OCS.  гепьсь,  Ma.  венец,  SC.  vijenac,  Sin.  venec,  Cz. 
venec,  Slk.  veniec,  Po.  wieniec,  LoSo.  wenk,  UpSo.  wenc.  — 


Deriv.  вінця,  вінчик,  вінчатонько,  [з-,  по-]  вінчати- 
[ся],  вінчання,  - альний ;  вінкобрани,  вінкоплетини ; 
FN-  Вінець,  Вінницький;  CN.  Вінкгвці ■  —  Syn.  округле 
сплетиво  (квіток,  листя,  тощо) ;  дівйцтво,  панян- 
ство,  чистість;  ги  люб ;  круг,  коло,  Тнмченко  485. 

PS.  *пепьсь  ‘ts’,  corresponding  to  Lith.  vainikas  < 

*vainas,  cf.  Ru.  вен,  Po.  wian;  root  ts  as  in  вити  1»  q-  v. ; 
see  also  віник. 

віник  ‘whisk-broom,  switch’,  MUk.  вЬники  Арі.  (XVII 
c.),  в-Ьник-ь  (XVIII  c.)  ;  OUk.  вЬникьі  Арі.  (XV  c.),  OES. 
вЬникьі;  BRu.  венік,  Ru.  веник,  OCS.  veniks,  Sin.  venik, 
Cz.  venik.  —  Deriv.  віничок,  вгнгіччя,  віничник.  —  Syn. 
мітла  з  гілок  з  листям,  Тнмченко  485. 

PS.  *veniks  ‘ts’,  root  ts  as  in  вити  1»  q-  v.;  see  also 
вінець,  вінок. 

вінк[а]  дати  Wd.  ‘to  give  a  wink  (nod)’,  (Львів,  Руд- 
ницький  3,  137),  first  recorded  in  the  XX  c.  —  Subst. 

дати  знак,  моргнути. 

From  ModHG.  einen  Wink  geben  ‘ts’,  Рудницький  1.  c. 

вінкель  ‘square’,  BRu.  ts,  Ru.  вйнкель,  Po.  winkel.  — 
Deriv.  dial,  звгнкля  ‘awry’  (Львів,  Рудницький  3,  139),  — 
Subst.  косинець,  Орел  168. 

From  ModHG.  Winkel  ‘angle’,  РССтоцький  4,  226, 
Рудницький  1.  c. 

I 

Вінниця,  dial.  Винниця  GN.  Vinnycya,  MUk.  Винница 
(XVIII  c.  Ист.  Русов,  Указ.  34);  Ru.  Вйнница,  Po.  Winni- 
ca.  —  Deriv.  вінницький,  Вінниччина. 

From  вгьньць,  see  вінець,  orig.  hydronym ;  re.  Вінни- 
ЦЯ 1 1 Винниця  cf.  Тимошенко  ПитОн.  76;  f/e.  connects  it 
wRh  винниця,  ‘vineyard’,  cf.  Мельхеев  25. 

Вінніпег,  SovUk.  Вінніпег,  AmUk.  also  Вініпок,  до  Bi- 
ніпку  (Плав’юк  47),  Вин[н]ипеґ,  Вин[н]ипег,  Він[н]ипеґ, 


432 


Він[н]ипег,  Вин[н]іпеґ,  Вин[н]іпег,  etc.  (Сне.  2,  6)  GN. 

Winnipeg,  ModUk.;  BRu.  Вінніпег ,  Ru.  Виннипег,  Po. 
Winnipeg,  etc. —  Deriv.  вінніпежець,  вінніпежанка,  вінні- 
пезький\\вінніпеїський,  вінніпежний  (Мандрика  3,  126), 
Віннніпежчина ;  here  also  :  Вінніпеїдсіс ,  Віннітдба 
(=Вінніпеї  —  Манітдба) .  —  Syn.  столиця  Маніто- 
би;  столиця  канадських  українців ;  Мутновдди,  Сне. 
2,  6. 

Orig.  Indian  name  for  Lake  Winnipeg  meaning  ‘nasty 
water  lake  or  sea  or  ocean  lake’;  “in  the  Jesuit  Missionary 
Report  sent  home  to  France  describing  the  happenings  of  the 
year  1640,  there  is  a  reference  to  the  ‘ Ounipigon ’  or  ‘dirty 
people’  so  called  because  the  word  ‘ouinipeg’  the  name  of  the 
unknown  sea  from  the  shores  of  which  they  came  meant  ‘dirty 
water’  ”,  Place-Names  of  Manitoba  93  -  94,  Рудницький 
OnUVAN  2,  9. 

віно  ‘dowry,  trousseau,  wedding  outfit’,  MUk.  вЬно 
(1457),  у  вЬни  (1584),  у  вЬнЬ  (1676),  за  вЬном-ь  (XVIII  с.), 
OUk.  вЬно  (1420),  OES.  вЬна  Ggs.  (XI  с.),  вено  (XII  с.), 
вЬно  (XIV  с.);  BRu.  вена,  Ru.  вено,  Cz.  veno,  Slk.  veno, 
Po.  wiano.  —  Deriv.  вйвінувати,  вивіндвувати,  MUk. 
вЬновньїй  (XVI  c.),  вЬновьій  (XVII  c.),  вЬновати  (XV — 
XVIII  c.).  —  Syn.  посаг,  придане. 

PS.  *veno  ‘ts’  of  uncertain  origin ;  some  linguists  connect 
it  with  Lat.  venum  ‘trade,  sale’,  Gk.  onos,  Arm.  gin,  Skt. 
vasndm  ‘price’,  Meillet  fit.  447,  Брандт  РФВ.  25,  217,  Собо- 
левский  ibid.  64,  105,  Преображенский  1,  108,  Trautmann 
350,  Младенов  62,  Vaillant  RES.  14,  80,  Briickner  Slavia  5, 
451,  Vasmer  1,  182  - 183,  a.  o. ;  less  persuasive  are  other 
etymologies,  e.  g.  that  of  Pedersen  IF.  5,  67,  Prusik  KZ.  33, 
162,  Machek  561  a.  o.  ( :  Gk.  ednon’  ‘dowry’,  OHG.  widomo, 
wedomo,  AS.  weotuma,  wituma  ‘price’). 

вінок  see  вінець. 


433 


вінт  ‘vint  (card  game)’,  ModUk.;  BRu.  ts,  Ru.  винт.  — 
Subst.  рід  гри  в  карти. 

From  Ru.  винт  ‘ts’. 

вінтєр  dial.  =  вентєр. 

вінтовка  Wd.  ‘rifle’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(РССтоцький  4,  238).  —  Subst.  рушниця. 

From  ModHG.  Gewinde  ‘winding’,  РССтоцький  1.  c. 

вінчання,  вінчати  [ся]  see  вінець. 

віншувати  ‘to  wish  well’,  MUk.  вЬншуючи  (1494,  1622), 
благопривЬтствую:  вЬншую  (1627  Беринда),  вкніиовати 
(XVIII  с.) ;  BRu.  віншоваць,  Po.  winszowac.  —  Deriv.  по¬ 
віншувати,  віншування,  віншований.  —  Subst.  зичи¬ 
ти  кому  чого;  виявляти  радість  кому  з  приводу  чого, 
Тимченко  486. 

From  ModHG.  wiinschen  ‘ts’,  РССтоцький  4,  222;  the 
medium  of  Po.  winszowac  is  assumed  by  Korbut  PF.  4,  414, 
517,  Шелудько  1,  26,  Richhardt  112;  doubtful. 

віньет[к]а  ‘vignette’,  ModUk.;  BRu.  вінетка,  Ru.  eu- 
ньетка,  Po.  winieta,  etc.  —  Subst.  візерунок,  невеличкий 
малюнок  в  книжці. 

From  Fr.  vignette  ‘ts’,  АкСл.  2,  385. 

віоля,  SovUk.  віола  ‘viola’,  ModUk.;  BRu.  віола,  Ru. 
видлсі  (since  1803),  Po.  iviola,  etc.  —  Deriv.  віоліна,  віолі- 
ніст[ка],  віолінгт;  віольончель[о] ,  віольончелгет- 
[ка].  —  Subst.  струнний  інструмент,  середній  між 
скрипкою  й  віольончелею ,  альт,  Бойків  89;  квітка  з  ро¬ 
дини  фіалкових,  фіалка. 

From  It.  viola  ‘ts’,  АкСл.  1,  385,  Орел  1,  169. 

віпер  ‘whipper’,  ModUk.  only.  —  Subst.  прилад  для 

розвантажування  рудникових  вагонеток  перевертан¬ 
ням  їх,  Льохін  123. 

From  Е.  whipper  ‘to’,  Льохін  1.  с. 


434 


435 


віпера  ‘viper,  poisonous  snake’,  ModUk.  only.  —  Subst. 
щитуха,  гадюка  з  родини  вужуватих,  Бойків  89. 

From  Lat.  vipera  ‘ts’,  being  a  haplological  form  of 
vlvipara  ‘producing  life  young’,  Skeat  693. 

віпса  ‘dross,  slag’;  dial,  ‘spoiling’  (Черкащина,  Лисен- 
ко  ЛБюлетень  6,  10),  ModUk.  only.  —  Subst.  окалина  ме¬ 
талу ,  цйндра,  перегар;  dial,  зіпсованість,  Лисенко  1.  с. 

Isolated,  of  obscure  origin;  its  connection  with  *ssp- 
(*o-ssp-a  >  *o-p3S- a,  see  сипати),  though  possible,  cannot 
be  substantiated. 


vaney,  ravine  (Ьоик. 


вір  1.  Gsg.  вору  Wd. 
recorded  in  the  XX  c.  —  Deriv.  eopm 


/і 


A  b/f.  of  звір  1,  q.  v 


Syn.  яруга. 


вір  2.  Gsg.  воря  Wd.  SoCp.  also  вірь,  [в]урь,  вирь 
(Дзендзелівський  89)  ‘stallion’,  OES.  бря  Gsg.;  Ru.  0рь, 

Cz.  of,  Po.  horz.  Syn.  жеребець,  некастрдваний  кінь- 
пліднйк,  Дзендзелівський  1.  с. 

According  to  Miklosich  227,  the  word  comes  from  G.  cf. 
OHG,  hros,  MHG.  ros,  ors,  ModHG.  Ross,  Du.  ros,  Ic.  hross, 
hors,  AS.  hors,  E.  horse;  cf.  also  Преображенский  1,  659, 
Machek  341;  less  persuasive  is  its  derivation  from  орать, 
Соболевский  РФ'В.  65,  416  -  417,  or  its  connection  with  Skt! 
arvant-  ‘fast’  and  cognates,  Ильинский  ibid.  66,  269  -  270. 


вір  3.  Gsg.  вору  Wd.  ‘fence,  palisade;  splinters’,  first  re 
corded  in  the  XIX  c. ;  Ru.  eop[ ok] ,  Cz.  vor.  —  Deriv. 

ворйна,  ворйння\\воріння.  —  Syn.  огорожа, 
тріски. 


вгр  я 
пліт . 


PS.  *vors  ‘fence’,  related  to  Lith.  api-varas  ‘ts’;  root 
*vor-  in  ablaut  to  *ver-  <  **uer-  as  in  вер£я,  верта,  ве- 
рйсько,  see  s.  vv. 


вір  4.  ‘believer’ ;  на  вір  брати,  давати  ‘to  take,  give  on 
credit’  —  all  b/f.  of  віра,  q.  v. ;  вір  Imper.  pres,  of  вірити 
see  віра. 


віра  ‘faith,  creed,  religion;  trust,  credence’,  MUk.  вкра 
(1465,  1500  ССМпз.  82),  верьі  (1475  ibid.  83),  вкру  Asg. 
(1499  ibid.  83),  c  вкрою  (1489),  вкрк  Dsg.  (XVII  c.), 
в...  вкри  (XVIII  c.)  ;  OUk.  вкра  (1392,  1400,  1403  etc. 
ССМпз.  84),  вира  (1400,  1403,  1408  etc.  ibid.  84-85),  вяра 
(1443  ibid.  85),  OES.  вкра  (XI  c.  Остр.  єв.),  вкрою  Isg. 
(911),  по  вкрк  (XII  с.)  вкру  Asg.  (1315);  BRu.,  Ru.,  Ма. 
вера,  OCS.  vera,  Ви.  вяра,  SC.  vijera,  Sin.  vera,  Cz.  vira, 
Slk.  viera,  Po.,  LoSo  wiara,  UpSo.  wiera.  —  Deriv.  вгронь- 

ка,  вірочка,  вірний,  -ик,  -иця,  вірність,  вірне,  вірно, 
вірне[ се ]нький,  -ко,  вірнян[ оч ]ка,  вірянин,  вірянка, 
[не] вір,  невіра,  [не] довір’я,  [не]довгрчивий,  -вість, 
-во,  зневіра,  зневіритися,  зневірюватися ,  [ до-,  з-,  по-, 
про- ]  вірити,  [до-,  з-,  про- ]  віряти,  [до-,  з-,  про-] 
вгрювати,  віритель,  -ка,  -ський,  увірувати,  вірую, 
спроневгрити[ся ],  спроневірювати[ ся ],  etc. ;  com¬ 
pounds  :  достовірний,  -ність,  -но,  віровизнання,  віро¬ 
відступник,  -иця,  -ицтво,  -ицький,  вірогідний,  -ність, 
-но,  віроломний,  -ність,  -но,  -ство,  віросповідання, 
-відпий,  віротерпимий,  -мгсть,  -мо,  вірнопідданий, 
-ність,  -но,  -нський,  -нчий;  etc.;  PN.  Віра,  Вір[оч]ка, 
Вгронька,  Вірця,  Віруня,  -уся,  etc.;  FN.  Вірник.  —  Syn. 
признання  існування  Бога  й  його  поваги,  визнання, 
реліїія;  приймання  за  правду ;  вірогідність,  кредит, 
важність,  вага,  повага ;  присяга;  сталісгпь,  певність, 
регпельність,  слдвність;  народність,  Тимченко  486  - 
487. 

PS.  *vera  ‘ts’;  its  cognates  are  found  only  in  a  few 
language  groups,  viz.  OHG.  warn,  AS.  waer  ‘attention,  faith, 
protection’,  OIc.  Var  ‘goddess  of  faithfulness’,  and  further¬ 
more  :  Lat.  verus,  OIr.  fir,  Cymr.  gwir,  AS.,  OHG.  war  ‘true’, 
IE.  root  **uer-  ‘true’,  Преображенский  1,  108,  Kluge  382, 
Trautmann  351,  Pokorny  1165,  a.  o. ;  according  to  Meillet 
fit.  169,  Av.  var-  ‘to  believe’,  Osset,  urnyn  ‘ts’  belong  here 


436 


437 


also;  cf.  also  Vasmer  1,  184,  Machek  567  -  568,  Георгиев  218, 

a.  o. 

віраж  ‘turn;  tone-fixing  bath’,  ModUk. ;  BRu.  ts,  Ru. 
вираж,  Po.  uiiraz,  etc.  —  Deriv.  віражний.  —  Subst.  (кру¬ 
тий).  заворот,  поворот ;  розчин  для  тонування  світ¬ 
лин. 

From  Fr.  virage  ‘ts’,  Орел  169,  АкСл.  386. 

вірбель  Gsg.  вірбля  Wd.  ‘beat  of  the  drum’,  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  РССтоцький  4,  205).  —  барабанний 
дроб. 

From  ModHG.  (Trommel-)  Wirbel  ‘ts’,  РССтоцький  1.  c. 
вірвант  ‘cramp-iron,  clamp’,  ModUk.  only.  —  Subst. 

кільцювата  залізна  клямра,  що  з’єднує  дві  дерев’яні 
речі,  а  також  шину  з  ободом  колеса,  Бойків  89. 

From  ModHG.  Verbandeisen  ‘ts’,  РССтоцький  4,  227. 

вірган  Wd.  =  вігран,  see  орган. 

віргація  ‘branching  out,  ramification’,  ModUk.;  Ru. 

виргация.  —  Subst.  розгалуження  гірського  пасма. 
From  Lat.  virga  ‘branch,  rod’,  Орел  169. 

Віргінія,  AmUk.  Вірджінія,  PN.  Virginia,  ModUk. 
only. 

From  Lat.  Virginia  ‘chaste’,  Shipley  428. 

віревка  Wd.  =  вірьовка  see  верв. 

віреле  ‘virelay’,  ModUk.  —  only.  —  Subst.  строфа.  із 

шести  рядків  у  французькій  поезгі,  „химерний,  куче¬ 
рявий  вірш”  (Вороний),  Лесин-Пулинець  52. 

From  Fr.  virelai  ‘ts’,  Орел  169. 

віридарій  ‘viridarium’,  ModUk.  only.  —  Subst.  роз¬ 
кішний  сад  біля  житла,  Орел  169. 

From  Lat.  viridarium  ( :  viridis  ‘green’ ) ,  Shipley  380. 


вірилізм  ‘masculine  character,  virility’,  ModUk.;  Ru. 
вирилйзм.  —  Deriv.  вірилгст.  —  Subst.  чоловічий  ха¬ 
рактер,  чоловічі  признаки. 

From  Lat.  virilis  ‘male,  masculine,  manly’,  Орел  169. 

вірлй,  вірлйний,  вірля,  etc.  see  орел. 

вірмен,  вірменин  EN.  ‘Armenian’,  MUk.  Армяни  (XVIII 
с.  Ист.  Русов,  Указ.  32),  OES.  Арменья  (1377  Лавр.  1,  9); 
BRu.  армянгн,  Ви-  армянйн,  Po.  Ormianin,  etc.  —  Deriv. 

вірменка,  вірменський,  Вірменія- 

Uk.  вірмен[ йн ]  comes  from  *орменіін  with  initial 
prothetic  ікання,  cf.  він,  від,  вівця,  etc.;  the  name  of  Ar¬ 
menians  is  connected  with  PN.  Arminak,  son  of  Khay,  the 
legendary  founder  of  the  people,  Мельхеев  12. 

вірне  поле  Wd.  ‘arable  land’  (Бойк.  33)  =  орне  поле  ; 
орати,  q-  v. 

вірний,  -ність,  -но  :  віра. 

Вірсавія  (Шевченко  1,  101)  PN.  Beersheba,  MUk.  Вир- 
савїя  :  колодяз  присяги  (1627  Беринда).  —  Syn.  Соломо¬ 
нова  мати. 

From  Hb.  Beer-sheba  ‘well  of  the  oath’,  through  the 
medium  of  Gk.  Virsavi  {<.Bersabe) . 

віртуальний  ‘virtual’,  ModUk.;  BRu.  віртуальни,  Ru. 
виргпуальний.  —  Deriv.  віртуальність ,  -но.  —  Subst. 
можливий,  здатний  до  дїі,  гаданий. 

From  LLat.  virtualis  ‘ts’  ( :  virtue  ‘power’),  АкСл.  2,  387, 
Орел.  169. 

віртуоз  ‘virtuoso’,  ModUk.;  BRu.  ts,  Ru.  виртуоз 
(since  1803),  Po.  wirtuoz,  etc.  —  Deriv  віртуозна,  вірту¬ 
озний,  -ність,  -но.  —  Subst.  мистець  найвищої  якости. 

From  It.  virtuoso  ‘ts’,  АкСл.  2,  387,  through  the  medium 
of  Fr.  virtuose,  Орел  169. 


438 


439 


вірулентний  ‘virulent’,  ModUk.;  BRu.  вірулентньї,  Ru. 
вирулентний,  Po.  wirulentny,  etc.  —  Deriv.  вірулент¬ 
ність,  -но,  віруленція.  —  Subst.  отруйний,  заразли¬ 
вий,  хороб  отворний . 

From  Lat.  virulentus  ‘ts’,  АкСл.  2,  388  Орел  170;  see 
also  вірус. 

вірус  ‘virus’,  ModUk.;  BRu.  ts,  Ru.  вйрус,  Po.  wirus , 
etc.  —  Deriv.  вірусовий.  —  Subst.  збудник  заразливої 
хвороби,  заразень. 

From  Lat.  virus  ‘poison’,  АкСл.  2,  388,  Орел  170. 

вірутний  arch,  ‘real,  genuine’,  MUk.  вкрутньгй  (1616), 
вЬрутного  Gsg.  (XVII  c.)  ;  Po.  wierutny,  also  wirudny 
(XVI  c.).  —  Deriv.  вірутність.  —  Subst.  справжній, 
чистий,  явний,  правдивий,  Тимченко  488. 

From  Po.  wierutny  ‘ts’  (:  wiara),  Bruckner  617,  Rich- 
hardt  112. 

вірш,  also  вірша  (Шевченко  1,  102)  ‘verse’,  MUk.  вірш 
(XVI  c.  KpexAn.  2, 18) ,  вЬрш  (1596  Зизаній),  вЬрш'ь  (XVII 
c.),  B-bpiut  Npl.  (1622),  вЬршею  (:  *вЬрша  XVIII  c.), 
з  вкршем  (XVIII  c.)  ;  Ru.  (from  Uk.:)  вйрши  Npl,, 
also  вйрша  (1704),  Po.  wiersz,  OPo.  wirsz,  Cz.  vrs,  etc.  — 
Deriv.  віршик,  віршник,  віршовий,  віршувати,  -ання, 
-альний,  - альник ;  compounds  :  віршознавець ,  -вство, 

-вчий,  віршомаз,  -ництво,  віршописець,  -спий,  MUk. 
вЬршопись,  -писеїгь  (XVII  с.  —  XVIII  с.).  —  Subst.  оди¬ 
ниця  ритмізованої  мови;  поетичний  твір;  віршована 
мова ,  поезія,  Лесин-Пулинець  52. 

From  Lat.  versus  ‘ts’,  through  the  medium  of  Po.  wiersz, 
Miklosich  384,  Bruckner  617,  Richhardt  112,  Акуленко  136, 

3»  o# 

вірштлі  Wd.  ‘wieners’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(РССтоцький  4,  214).  —  Subst.  ковбаски . 

From  ModHG.  (Wiener-)  Wiirstel  ‘ts’,  РССтоцький  1.  c. 


вір'я  see  вір  3, 

вірьовка,  Вірьовка  see  верв. 

віса  Wd.  (Желеховський  1,  107),  Ed.  віса,  виса  (Чер¬ 
кащина,  Лисенко  ЛБюлетень  6,  10),  ‘weight',  OUk.  вЬского 
Gsg.  (1351),  в’Ьсньїх'ь  Gpl.  (1366),  вксчого  (1443), 
OES.  весити  (1136),  вксити  (1330);  BRu.  навісу,  Ru. 
вес,  весить,  OCS.  vsvesiti  vszvesiti  s$,  Ви.  веся  Sin. 
vesiti,  Cz.  vesiti,  Slk.  vesit’,  Po.  po-wiesic,  UpSo.  wjesyc.  — 

Deriv.  за[на]вїс[к]а,  повіса,  гульвіса,  Wd.  вісак,  eicu- 
лиця  (Желеховський  1.  c.);  several  prefixed  pf.  :  вивісити 

на-,  об-,  під-,  по-,  роз-  вгсити  along  with  corresponding 
impf .  :  ви-,  на-,  об-,  під-,  по[ по ] ня-  при-,  [ по ]роз-  ві¬ 
ту  вати,  -ання,  see  also  вішати ■  —  Syn.  тягар,  вага. 

Uk.  віса,  -вісити,  -вішувати  and  вішати  on  one 

side,  and  висіти  on  the  other  go  back  to  PS.  roots  *ves-  : 
*vis-  ‘to  hang’  which,  according  to  Mikkola  3,  72,  are  con¬ 
nected  with  Teut.  root  *veg-  in  OHG.  waga,  ModHG.  Wage 
weight ,  Goth,  gawigan  ‘to  move’,  ONor.  vega  ‘to  move,  rock, 
weight’,  etc.,  IE.  roots  **uelc-  ;  **uiK;  cf.  also  Machek  568; 
some  older  etymologists  connected  these  words  with  Goth. 
weihs  ‘sacred,  holy’,  Berneker  Kelle-Festschr.  1-2,  others 
referred  them  to  Lith.  vaipytis  ‘to  gape’  and  (in  ablaut  :) 
atvipti  ‘to  hang  down’,  etc.,  Ильинский  ИзвОРЯС,  23  :  1, 
125,  followed  by  Георгиев  138;  no  solution  of  the  problem  is 
advanced  by  Vasmer  in  his  ED.  1,  192,  204  (here  Uk.  віси¬ 
ти  falsely  instead  of  -вісити). 

вісень  dial,  see  осінь. 

вісім  ‘eight’,  MUk.  восим-ь  (1660),  OES.  восмь,  сь  вос- 

ми;  BRu.  восем,  Ru.  восемь,  OCS.  овть,  Ви.  бсем  Ма. 
дсум,  SC.  osam.  Sin.  osem,  Cz.  osm,  Slk.  osem,  Po.  osiem, 
osm,  LoSo.  wosym,  UpSo.  wosom.  —  Deriv.  восьмеро  вось¬ 
мерик,  - йчний ,  восьмий,  восьму ха,  -ушка,  восьмака, 


440 


441 


восьмина,  compounds  :  вісімнадцять,  -тка,  вісімдесят, 
-ш,  вісімсот;  восьми-  весловий,  -вірш,  -годинний, 
-гранний,  -гранник,  -гривенник,  -денний,  -десятник, 
-кратний,  -кутний,  -кутник,  -літній,  -нгг,  -пільний, 
-промінний,  -разовий,  -річний,  -складовий,  -сотий, 
-сотлітній,  - сотліття ,  -сотрічний,  -сотріччя, 
-стдпний,  etc. 

PS.  *osmb  ‘ts’  based  on  *os?ns  ‘eighth’,  IE.  **okto(u), 
cf.  Lith.  astuo-пї,  Skt.  astd,  Av.  asta,  Arm.  ut’,  Gk.  oktd,  Alb. 
tete,  Lat.  odd,  ToA.  okat,  ToB.  okt,  OIr.  ocht ,  Cymr.  wyth, 
Goth,  ahtau,  OIc.  dtta,  OHG.,  AS.  ahto,  ModHG.  acht,  E. 
eight,  Преображенский  1,  99,  Kluge  3,  Briickner  386,  Traut- 
mann  15-16,  Pokorny  775,  Шевельов  534,  613,  a.  o. 

віск,  Gsg.  воску  ‘wax’,  MUk.  воскг>  (1591),  воски  Арі. 
(1552),  воскй  Арі.  (XVII  с.),  воску  Gsg.  (XVIII  с.),  OES. 
воск-ь  (1073  Ізб.  Св.),  вт>ску  Gsg.  (XII  с.),  воску  Gsg. 
(1284);  BRu.,  Ru.  воск,  OGS.  vosks,  Ви.  восгк,  SC.  vosak, 
Sin.  vosok,  Cz.,  Slk.  vosk,  Po.  wosk,  LoSo.,  UpSo.  wosk,  Plb. 

wask.  —  Deriv.  восківка,  восковий,  -йк,  -йна,  воскува¬ 
тий,  вйвоскувати,  [на-,  під-,  по-] воскувати,  -ання, 
воскований,  восковник,  вощаний,  вощення,  вощина,, 
-йниий,  вощйти[ся],  вощіння ;  compounds  :  воскобій, 
-ний,  -ник,  -ня,  воскоббіна ;  FN.  Воскобійник,  Вощин¬ 
ний.  —  Syn.  органічна  речовина,  що  їі  виділяють  за¬ 
лози  бджіл. 

PS.  *vosks  ‘ts’,  IE.  **  uoks  ko  ,  cf.  I  ‘  t  ^ 

MHG.  wahs,  OIc.  vax,  AS.  weahs,  E.  wax,  Trautmann  343, 
Kiparsky  1,  95  -  96,  Pokorny  1117,  a.  o. ;  some  etymologists 
consider  it  a  borrowing  from  G.,  e.  g.  Kluge  380,  however, 
no  evidence  is  advanced  to  support  this  view,  cf.  Kiparsky 
1.  c.,  Skeat  704,  Machek  573,  Георгиев  177,  Шевельов  141. 

віскі  AmUk.  also  віска  (Білаш  157),  виска  (Жлуктенко 
120)  ‘whisky’,  ModUk. ;  BRu.  ts,  Ru.  виски  (since  1835), 


Po.  whisky,  etc.  —  Subst.  горілка  з  ячменю,  жита,  рижу 
й  т.  п. 

From  Е.  whisky  ‘ts’,  Kirkconnell  10,  Орел  170. 


віскоза  ‘viscose ;  rayon’,  ModUK. ;  BRu.  ts,  Ru.  вискдза, 
Po.  wiskoza,  etc.  —  Deriv.  віскозний,  -ність.  —  Subst. 

клейке  течиво  з  целюльдзи. 

From  Lat.  viscosus  ‘sticky,  clammy’,  АкСл.  2,  392,  Орел 
1,  70. 


віскрйвий  ‘snotty,  snivelly’,  ModUk.  only.  —  Deriv. 

віскрйвець,  віскрякЦоскряк,  завіскрйтися.  —  Syn.  со¬ 
нливий,  неохайний,  Ващенко  15. 


A  local  neologism  of  Київщина  and  Полтавщина;  the 
form  оскряк  points  to  the  root  *skr-  as  in  скребти,  скрб- 
бати,  see  s.  vv. ;  initial  віскр-  <  *воскр-  <  оскр-  is  ex¬ 
plainable  by  prothetic  ікання  as  in  він,  від,  вівця,  etc. 


Вісла  see  Висла. 


віслюк  :  осел. 

вісмут,  also  бісмут  ‘bismuth’,  ModUk.;  BRu.  ts.  Ru. 
вйсмут  (since  1780),  Po.  bismut,  etc.  —  Deriv.  вісмуто¬ 
вий,  вісмутин.  —  Subst.  хемічний  елемент  (Bi) ,  легко- 
топкий  метал,  Орел  132. 

From  LLat.  bismutum ,  OHG.  bismuth,  more  commonly 
wissmut[h];  the  ultimate  source  is  unknown. 

віснйй  dial,  see  вісь. 


вісник  see  віда. 

вісон  ‘fine  silk  stuff’  ModUk.  —  Subst.  дорога  тонка, 
тканина  пурпурового  кольору,  одяг  з  якої  носили 
в  стародавній  Грецгі  й  Римі. 

From  Gk.  vyssos  ‘ts’. 


442 


443 


віспа  ‘smallpox’,  ModUk. ;  BRu.  вдспа,  Ru.  дспа,  SC. 
ospa,  Sin.  osepnice,  osipa,  Cz.  ospice,  Slk.  osypky,  Po.  ospa, 
LoSo.  wospica,  hospice,  UpSo.  wosypicy.  —  Deriv.  віспйн- 
[ к ] а,  віспуватий,  віспдваний,  віспяний,  віспо-  щепій- 
[ш],  -щеплення,  -щепйльний.  —  Subst.  (дитяча)  ін¬ 
фекційна  недуга  з  висипкою  на  тілі- 

Based  on  сипати  (*o-ssp-a)  q.  v. ;  initial  prothetic 
ікання  like  in  він,  від,  вівця,  etc. 

Віссаріон  PN.  Vissarion,  MUk.  Виссаріон  :  полньїй,  го¬ 
ристий;  негрЬшен  вг>  всем  (1627  Беринда);  BRu.  ts,  Ru. 

Виссарион.  —  Deriv.  Віссаріднович,  Віссарібнівна. 

From  Gk.  Vissarion  ( <  Bessarionos),  Lat.  Bessario. 

віст  AmUk.  also  вист  (Білані  145)  ‘whist  (card  game)’, 
ModUk.;  BRu.  ts,  Ru.  eucm,  Po.  wist,  etc.  —  Subst.  гра 

в  карти. 

From  E.  whist  ‘ts’ ;  the  game  was  at  first  called  whisk, 
so  named  from  the  sweeping  up  or  whisking  off  the  cards, 
Skeat  712. 

вісти,  вім,  вісй,  arch,  ‘to  know’  see  віда. 

вістка  see  віда. 

вістря  :  острий. 

вість  see  віда. 

вісянйця  see  вісь. 

вісь,  Gsg.  осі  ‘axle;  axis’,  OES.  ось;  BRu.  вось,  Ru.  ось, 
Ви.  ос,  Ма.  оска,  SC.  os,  dsa,  Sin.  os,  Cz.  osa,  Slk.  os,  Po. 
os,  LoSo.  wos,  UpSo.  woska,  Plb.  viis.  —  Deriv.  віська, 

віснйй,  осьовий;  Wd.  віс[ь]няк,  вісянйця.  —  Syn.  пря¬ 
ма,  довкола  якоі  обертається  колесо. 

PS.  *osb  ‘ts’,  IE.  **aks-  :  **ages-  ‘axis’,  cf.  Lith.  asis, 
OPr.  assis,  Skt.  aksa-,  Gk.  dkson,  Lat.  axis,  Cymr.  echel,  OHG. 


ahsa,  MHG.  ahse,  ModHG.  Achse,  AS.  eaxl,  E.  axle,  a.  o., 
Meillet  fit.  262,  Преображенский  1,  667,  Kluge  3,  Bruckner 
386,  Trautmann  14,  Младенов  387,  Pokorny  6  (false:  OCS. 
oss),  Skeat  42,  Шевельов  118,  129,  a.  o. 

вісьолка  dial,  ‘spajttle,  pot-ladle,  spatula’  (Нижнє  Подні¬ 
стров’я,  Дзендзелівський  ЛБюлетень  6,  40),  first  recorded 
in  1958;  Po.  dial,  wisiotka.  —  Deriv.  вісьблочка.  —  Subst. 

лопаточка,  за  допомогою  якоі  розчиняють  хліб,  вид 
копистки,  Дзендзелівський  1.  с. 

From  Po.  dial,  wisiolka  ‘ts’. 

вісьта!  Wd.  interj.  gee!  (for  oxen  or  horses  to  turn  left), 
first  recorded  in  the  XIX  c. ;  Slk.  vista!,  Po.  wista!  —  Deriv. 

вісьта  -  вйо! ;  Wd.  вісьтак  (Угнів,  Лев  8). 

Of  obscure  origin ;  perhaps  it  is  connected  with  It.  vista 
‘sight’. 

віта,  вітка  arch,  віть,  Wd.  вітьва  (Желеховський  1, 
108)  ‘branch’,  MUk.  вЬтв'ь  (1596  Зизаній),  вЬть  (1587  ХА), 
вЬтми  Ipl.  (XVII  с.),  веті  Арі.  (XVII  с.  Гептаглот  18), 
OES.  вЬтви  Арі.  (XI  с.  Остр.  єв.),  вЬть;  BRu.  витка,  Ru. 
ветвь,  ветка,  OCS.  vetve,  vetvije,  Ви.  ветва,  ветка,  Ма. 
ветка,  SC.  vitka,  Sin.  vitva,  Cz.,  Slk.  vetev,  Po.  witwa,  wit- 
ka,  Ca.  wietew.  —  Deriv.  віття,  вітонька,  -очка,  ві¬ 
тистий,  вітла[с]тий,  вітвйстий;  FN.  Вітик,  Віт- 
вйцькийЦВитвйцький ;  GN.  Вітвиця\Вйтвиця.  —  Syn. 
галузь,  гілка,  Тимченко  490. 

PS.  *vetvb  ‘ts’,  IE.  root  * *uei-  :  see  вити  1. 

вітальний  ‘vital’,  ModUk.;  BRu.  вітальни,  Ru.  eu- 
тальний,  Po.  witalny,  etc.  —  Deriv.  вітальність,  віта¬ 
ліст,  віталізм,  віталістичний.  —  Subst.  життєвий, 
життьовий. 

From  Lat.  vitalis  ‘ts’,  Орел  170. 


444 


445 


вітамін  ‘vitamin’,  ModUk. ;  BRu.  ts,  Ru.  втпамйн ,  Po. 
witamin,  etc.  —  Deriv.  вітамінчик,  вітамінозний,  віта¬ 
мінізація,  вітамінізувати.  —  Subst.  органічна  речови¬ 
на,  необхідна  для  життєдіяльно сти  й  існування  тва¬ 
ринною  й  людського  організму. 

The  word  vitamin  was  coined  by  Vladimir  Funk,  in 
1910,  from  Lat.  vita  ‘life’  and  amine,  from  ammonia  (sal 
ammoniac)  from  the  spring  at  the  temple  of  Jupiter  Ammon, 
Shipley  381,  АкСл.  2,  395,  Орел  170,  see  also  Lange  JP.  16, 
92  and  Estreicher  ibid.  124. 


вітати  see  витати. 


вітер  ‘wind,  breeze’,  MUk.  вЬтер  (1586),  вктр-ь  (1596 
Зизаній),  вЬтровЬ  Dsg.,  вктром-ь  Isg.,  вЬтрьі  Арі.  (XVII  с.), 
вктер-ь  (XVIII  с.),  OES.  вктри  Npl.  (XI  с.  Остр.  єв.), 
вктр-ь  (1073  Ізб.  Св.);  BRu.  вецер,  Ru.  ветер,  OCS.  vetrs, 
Ви.  вятгр,  Ма.  ветар\\ветор,  SC.  vjetar,  Sin.  veter,  Cz. 
vitr,  Slk.  vietor,  Po.  wiatr,  LoSo.  wets,  UpSo.  wetr.  —  Deriv. 


віт[е ]рець,  вітронько,  вітрик,  -иця,  вітрило,  вітрю¬ 
га,  вітрюган,  вітровіння,  вітрівка,  вітряк,  вітрячок, 
вітрильний,  -ик,  вітровий,  вітруватий,  вітряний, 
г-но,  вітряний,  [про ]вгтрити[ ся ],  [з ] вітріти,  etc. ; 
compounds  :  вітро-бій,  -вій,  -гдн,  -гонити,  -гонка, 
-двигун,  -захисний,  -летень,  -лом,  -мір,  гонивгтер, 
etc.;  FN.  Вітренко;  GN.  Вітрівка.  —  Syn.  рух  повітря, 
повітря  в  русі,  струя  повітря. 


PS.  *vetrs,  BS.  *uetr-  ‘ts’,  cf.  Lith.  vetra  ‘storm’,  OPr. 
wetro  ‘wind’,  Latv.  vetra  ‘storm’,  IE.  root  **ue-,  see  віяти; 
re.  formation  and  gender  of  SI.  *vetrs  see  Meillet  fit.  407, 
Trautmann  345,  a.  o. 


вітраж  ‘glazing,  stained  glass  windows ;  window  display’, 
ModUk.;  BRu.  ts,  Ru.  витраж,  Po.  witraz.  —  Deriv. 
вітражний.  —  Subst.  візерунки,  малювання  на  склі, 
Бойків  90. 


From  Fr.  vitrage  ‘ts’,  Льохін  124,  Орел  171. 

вітрйна  ‘show-,  display-window;  glass  case;  glazing’, 

ModUk.;  BRu.  вітрьіна,  Ru.  витрьіна,  Po.  witryna,  etc. 

—  Deriv.  вітргінка,  вітринний.  —  Subst.  виставове 
вікно. 

From  Fr.  vitrine  ‘ts’,  Орел  171.  АкСл.  2,  397. 

вітріоль  ‘vitriol;  sulfuric  acid’,  ModUk.  BRu.  ts,  Ru. 

витриоль,  Po.  witriol,  etc.  —  Subst.  сіль  сірчаної  кис¬ 
лоти,  Бойків  90. 

From  Fr.  vitriol  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  LLat. 
vitriolum,  Орел  171,  Gamillscheg  894. 

вітти,  віттіля  dial.  (Дорошенко  Сумщина,  ДБюлетень 
9,  106)  =  відти,  відтіля. 

вітха  dial,  ‘thin  ice  on  the  river’  (Наддніпрянщина,  Ta- 
расенко  ДБюлетень  8,  61),  first  recorded  in  1961.  —  Syn. 

шерех. 

From  *eid-mxa  <*eim-mxa  <*ot-dsxa,  see  дихати; 
according  to  Горбач  it  is  connected  with  ветхий,  Po.  wiotki 
‘thin’  (orally  9.  9.  1965). 

вітце  Wd.  ‘shaft  of  a  plow  between  two  oxen’,  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Надсяння,  Пшеп’юрська  83).  —  Subst. 
дишель  волового  плуга,  Пшеп’юрська  1.  с. 

From  *ojbce  with  secondary  t,  see  війя. 
вітчйзна,  вітчим,  вітчина,  etc.  see  отець, 
віть  1.  =  віта. 

віть  2.  in  :  віть  за  віть,  also  веть  за  веть,  MUk.  ветьі  за 
веть  (XVIII  с.),  ветіз  за  веть  (XVII  с.)  ‘an  eye  for  an  eye, 
a  tooth  for  a  tooth’ ;  Po.  wet  za  wet  ‘ts’.  —  Syn.  око  за  око 
зуб  за  зуб,  Тимченко  226. 


446 


447 


Тліга  ветовати  the  word  is  connected  with  MHG. 
wet[t]e,  wet,  see  s.  v.;  Uk.  ikannya  (веть  >  віть)  and 
final  palatalization  point  to  an  old  borrowing. 

Віфлеєм,  Wd.  Вифлеем,  Вефлеєм  GN.  Bethlehem,  MUk. 
Вифлеем  (1627  Беринда),  Вифлебмь  (XVI  c.  Xp.  1,  293), 
OES.  до  Вифлеома  (Xp.  1,  78),  от  Вифлеома  (Xp.  2,  65), 
Ru.  Вифлеем,  Po.  Betlejem,  etc.  —  Deriv.  віфлеємський.  — 
Subst.  місце  народження  Xpucmd. 

From  Gk.  Vifleem,  Vefleem,  the  ultimate  source  being 
Hb.  Beth-lehem  ‘place  of  bread,  bread  house’  or  ‘place  where 
no  one  is  hungry’ ;  re.  b  >  v  cf.  Altbauer  AUA.  8,  118. 

віх,  віха,  Wd.  в’юха  (Желеховський  1,  132)  ‘Cicuta  L. : 
water-hemlock’ ;  віха  ‘guide-post,  landmark’ ;  BRu.  вяха,  Ru. 
eex,  eexa,  also  eexa,  MRu.  вЬха  (XVI  c.  АкСл.  2,  253),  Bu. 
eexa,  Sin.  veha,  Cz.  vich[a],  Slk.  viecha,  Po.  wiecha,  LoSo., 

UpSo.  wjecha.  —  Deriv.  віхало,  віхівець,  -вський, 
віхола,  -лити,  віхоть,  віхтик,  Wd.  зміновіхівець, 
-вка,  -вський,  -ство.  —  Syn.  цикута;  тичка  (для 

орієнтації) . 

PS.  *vexs,  *vexa  ‘wisp  of  straw’,  IE.  root  **yeis-  : 
**uois-  ‘to  turn’,  **uoiso-  ‘rod’,  evidenced  in  Skt.  vesta- 
‘band,  loop’,  Lat.  virga  ‘rod’,  Sw.  vese  ‘tuft,  bunch’,  AS. 
war  ‘sea-weed’,  OIc.  visk  ‘bundle’,  etc.,  Liden  IF.  18,  496- 
497,  Ильинский  ИзвОРЯС.  20  :  3,  74,  Георгиев  138,  Pokorny 
1133,  а.  о. ;  re.  accent  see  Kiparsky  2,  190. 

віхор  see  вихор. 

віхоть  see  віх. 

віц  Wd.  ‘joke’,  ModUk.;  Po.  dial.  wic.  —  Deriv.  Wd. 
віцовний,  [ no ]віцувати.  —  Subst.  жарт,  анекдот. 
From  ModHG.  Witz  ‘ts’,  РССтоцький  4,  219. 

віце-  a  compound-forming  element  ‘vice-’  in  such  words 

as  віцеадмірал,  віцедиректор ,  віцекопсул,  віцеканцлер, 


віцепрезидент ,  віцереїент,  etc.,  known  to  all  other  SI.  — 
Subst.  заступник,  помічник,  Бойків  90. 

From  Lat.  vice  ‘in  place  of ;  subordinate  to’  ( :  vieis  ‘turn, 
change’). 

віцмундйр  ‘uniform’,  ModUk.;  BRu.  віцмундзір,  Ru. 
вицмундйр  (since  1891).  —  Subst.  формальний  одяг  ци¬ 
вільних  службовців. 

From  Ru.  вицмундйр  ‘ts’;  see  віце-  and  мундир. 

віче  ‘public  meeting  (assembly)’,  MUk.  вЬче  (XV  c.), 
OES.  вЬче,  вкчь,  also  вЬще,  вЬце;  BRu.  веча,  Ru.  вече, 
OCS.  veste,  SC.  vece,  vijece,  OCz.  vece,  Po.  wiec.  —  Deriv. 

вічовий,  -йк,  вічувати.  —  Syn.  народні  збори,  Тимчен- 
ко  492. 

PS.  *vetje  ‘ts’,  root  *vet-  as  in  OCS.  *vets  ‘decision’,  see 

ВІДВ1Т. 

вічі,  вічко  see  око. 
вічний  see  вік. 

вішати  ‘to  hang  (up),  suspend’,  MUk.  вЬшати  (1468), 
вЬшают,  вЬшали  (XVII  c.),  вкшатися  (1624),  вЬшался 
(XVIII  с.),  OES.  вкшати,  вЬшаите;  BRu.  ветаць,  Ru.  ве- 
шать,  OCS.  obesati,  Ви.  dial,  вешам,  SC.  vesati,  Sin.  obe- 
sati,  Cz.  veseti,  Slk.  vesat’,  Po.  wieszac,  UpSo.  wesec.  — 

Deriv.  вішатися,  -ання,  вішйти,  вішення,  вішалка, 
вішальний,  -ик,  -иця;  see  also  бісити.  —  Syn.  чепляти, 

щоб  висіло,  карати  повішенням  (на  шибениці),  Тим- 
ченко  493. 

PS.  *vesjati  impf.  :  *vesiti,  see  вісити  under  віса,  віса. 

віщ,  віщий  ‘prophetic,  fatidic’,  MUk.  вЬщого  Gsg. 
(XVI  с.  KpexAn.  2,  19),  вЬща  (XVI  с.),  OES.  вЬщии; 
BRu.  вешчи,  Ru.  вещий,  OCS.  veste,  vestanije,  vestati, 
Ru.  вещ,  вящ,  SC.  vest,  vjest,  Sin.  vesca,  Cz.  vesti,  Slk. 


448 


449 


vesti,  Po.  wieszczjy].  —  Deriv.  віщо,  віщун,  -ка,  -ство, 

-ський,  віщити,  віщ[ув ]ати,  -ання  провіщати,  віщо¬ 
вий,  віщлйвий,  MUk.  в-Ьщба  (1627  Беринда),  вкщбар- 
скьій,  вЬщбярскьій  (XVII  с.),  вЬщка,  (XVII  с.),  вЬщованє 
(XVII  с.),  в-Ьщок-ь  (XVII  с.),  вЬщеба  (XVIII  с.)  ;  FN. 

Віщун.  —  Syn.  що  має  дар  віщування,  пророчий,  Тим- 
ченко  494. 

PS.  *ved-tjb  ‘ts’,  root  *ved-  ‘to  know’,  see  віда. 

віщо  used  only  after  prepositions  or  prefixes  за,  на, 
n[p]o,  e.  g.  за  віщо,  навіщо  п[р]о  віщо\\п[р]овгщо,  etc. 

‘why,  what  for,  for  what  purpose’,  ModUk.  only.  —  Syn. 

завіщо  =  защо,  навіщо  =  нащо,  п[р ]овіщо  =  п[р ] 6- 
що,  etc. 

From  вість  (:  вісти  see  віда)  —  що,  viz. за-вість- 
що,  на-вість-що,  п[ р ] о-вість-що ,  etc.;  see  also  що. 

вія  ‘eyelash’,  MUk.  вЬ’жда  :  вЬ’я,  повЬ’ка  (1627  Берин¬ 
да),  OES.  вЬжа,  (from  OCS.  :)  вЬжда,  OCS.  vezda,  Ви. 
вежда,  CS.  vjedja,  Sin.  veja,  Cz.  vejicka.  —  Deriv.  війка, 
війковий,  війчастий,  віястий  (neologism  of  Винниченко, 

1928);  see  also  Вій.  —  Syn.  повіка;  війнйці,  кліпи,  клї- 
повки,  Уманець  903. 

Machek  equates  Uk.  вія  with  Cz.  vejicka  and,  further, 
with  OCS.  vezda,  Ru.  вежа,  etc.,  explaining  Uk.  and  Cz. 
forms  (with  j  instead  of  z,  zd)  by  “some  kind  of  analogy”, 
cf.  his  ED.  559 ;  Uk.  війнйці  points  to  віяти  as  a  possible 
basis  for  the  analogy ;  OCS.  vezda,  Ru.  вежа,  etc.,  are  usually 
connected  with  *videti,  see  вйдіти,  cf.  Miklosich  391,  followed 
by  Преображенский  1,  107,  Vasmer  1,  178,  Георгиев  128, 
a.  o. 

вія  see  війя. 

віядукт  ‘viaduct’,  ModUk.;  BRu.  віядук,  Ru-  виадук, 
(since  1863),  виадукт  (in  1891),  Po.  wiadukt,  etc.  —  Deriv. 


віядуктовий.  —  Subst.  залізничий,  переважно,  міст 
з  луками,  Бойків  90;  see  also  віадук. 

From  Lat.  via  ducta  ‘way  conducted  across’;  dial. 
віадук  through  the  medium  of  Fr.  viaduc. 

віяндот  AmUk.  ‘wyandotte’,  ModUK. ;  Ru.  виандот.  — 
Subst.  американська  порода  курей. 

From  E.  wyandotte  ‘ts’,  АкСл.  2,  344. 

віяти  ‘to  winnow,  blow,  fan  (of  grain)’,  MUk.  вЬяти 
(1489),  вЬє  (XVI  c.),  вЬял  (KpexAn.  2,  19),  вЬючи  (XVII 
c.),  в-Ьйся  (XVIII  c.),  OES.  в-Ьяти;  BRu.  веяць,  Ru.  веять, 
OCS.  vejati,  Ви.  вея,  Ma.  eee,  SC.  v'ijati,  Sin.  veti,  Cz.  vati, 
Slk.  viat’,  Po.  wiac.  —  Deriv.  віятися,  війнути[ся ],  ви¬ 
віяти,  вивівати,  від-,  з  [а]-,  на-,  о[б]~,  під-,  п[р]о- , 
при-,  роз-  віяти,  -яння,  від-,  з[а]~,  на-,  о[б]~,  під-, 
при-,  п[р]о~,  роз-  вівати,  -ання,  завія,  віяло,  -льце, 
-вий,  -подібний,  віялка  віяльний,  -ик,  -иця,  повійка, 
-йниця,  повїєчка,  повія,  пові[й]нути,  війнйці.  GN. 
Війнйнці.  —  Syn.  (злегка:)  подувати,  подихати; 
(сильніше :)  дути;  (навально  :)  бурхати,  бушува¬ 
ти,  Деркач  43. 

PS.  *vejati  ‘ts’,  IE.  root  evidenced  in  Lith.  vejas, 

Latv.  vejs  ‘wind’,  Skt.  v&ti  (he  blows’,  Gk.  demi  ‘I  blow’, 
Goth.  waian,  AS.  vawan,  OHG.  wajan ,  ModHG.  wehen 
‘to  blow’,  etc.,  Miklosich  387,  Kluge  387,  Преображенский 
1,  110,  Trautmann  345,  Machek  556,  Георгиев  141,  Pokorny 
82  -  83,  Шевельов  25,  167,  a.  o. ;  see  also  вітер. 

віяшкй  Npl.  dial.  :  вити. 

вйо!  interj.  ‘giddap!  (in  driving  horses)’,  first  recorded 
in  the  XIX  c. ;  known  also  dial,  to  Slk.  and  Po.  —  Deriv. 

вйокати ,  -ання,  вйокнути .  —  Syn.  гей! 

Of  obscure  origin;  perhaps  it  is  connected  with  It.  via 
‘road,  way’. 


450 


451 


вказати,  вказівка,  вказівний,  etc.  :  казати, 
вклад,  вкладати,  вкласти,  etc.  :  клад,  класти, 
включати,  включити,  etc.  :  ключ, 
вколо  :  коло, 
вкоськати  =  укоськати. 

Вкраїна,  Вкраїнонька  dial.,  poet,  for  Україна,  Укра- 
інонька. 

вкрасти  :  красти, 
вкупі  :  купа. 

влагкйй  dial.  =  вологий,  see  волога, 
влад  :  лад. 

влада,  Wd.  влада  ‘power,  authority,  rule’,  MUk.  владьі 
Gsg.  (1620),  владьічество  —  владарство  (1596  Зизаній, 
1627  Беринда),  OES.  влад-ь,  владь[ство];  BRu.  улада,  Ма. 
влада  Cz.  vlada,  Ро.  wladza.  —  Deriv.  владар,  -ка,  влад¬ 
ний,  -ник,  -ність,  -но,  владущий,  владати,  -ання,  вла¬ 
дарювати,  -ання,  владувати,  -ання,  всевладдя,  -адний, 
-адність,  -одно;  Владимир  (Шевченко  1,  ПО);  see  also 
владика,  власть,  волость,  володіти.  —  Syn.  власть,  во¬ 
лодіння,  сила,  право  керувати,  управляти;  право, 
воля,  Тимченко  264. 

PS.  root  *vold-  the  same  as  in  володіти,  волость, 
etc. ;  Uk.  влада  is  either  a  borrowing  from  Cz.  (cf.  Огієнко 
PM.  2,  207)  or  a  MUk.  neologism  (XVII  c.)  based  on  OCS. 
vladyka,  vlastb,  vladg  (:  vlasti),  etc. 

владика  ‘ruler,  sovereign,  lord;  title  of  bishop’,  MUk. 
у  владьїки  (1539),  владика  (XVII  c.),  OUk.  влдка  (1366), 
владика  (1422),  OES.  владьїка,  владьїкам-ь  Dpi.  (XI  с. 
Остр.  єв.),  Вл[д]ко  Vsg.  (XII  с.),  до  владьїкьі  (1230), 


BRu.  уладьіка,  Ru.  владьгка,  OCS.  vladyka,  Ви.,  Ма.  влсь- 
дйка,  SC.  vladika,  Sin.  vladika,  OCz.  vladyka,  OPo.  wlody- 

ka.  —  Deriv.  владицтво,  -йчиця,  -ичний,  владйкувати, 
-ання,  MUk.  владьїцство  (1572),  влдчца  (1489),  владичий, 
(1589),  владьічніи  (1549),  владьічьін-ь  (1580);  FN.  Вла¬ 
дика.  —  Syn.  владар,  пан,  Тимченко  266. 

From  OCS.  vladyka  ‘ts’,  PS.  root  *vold-  the  same  as  in 
володіти,  волость,  etc.,  see  s.  vv. 

влапити,  улапити  SoCp.  see  лапати. 

Влас,  Улас,  also  Власій  PN.  Vlas,  Ulas,  Blasius,  MUk. 
Власїа  Gsg.  (1484  Пом’яник),  Власій  (1627  Беринда),  Влас 
(1737  Інтермедії  137);  BRu.  Улас,  Ru.  Влас,  Власий.  — 
Deriv.  Власович,  Власівна;  У ласович,  У ласівна;  Вла,- 
сійович,  Власпвна;  FN.  Власів,  Власежо,  Уласепко, 
Влас[і]юк,  Власієнко;  GN.  Власівка,  Власюкй,  Вла- 
щинці. 

From  Lat.  Blasius  (:  blasius  ‘babbler’,  Тарнавецька 
117);  the  change  of  orig  b  >  v  is  motivated  by  such  pairs  as 

Барбара :  Варвара,  Бенедйкт  :  Венедйкт,  Воніфа- 

тій  :  Воніфатій,  etc. ;  re.  its  f/e.  attributes  cf.  Kaluz- 

niacki  Jagic-Festschrift  507  -  508. 

0 

власний,  -ність,  -но,  etc.  see  власть. 

властйвий,  -вість,  властитель,  -ка,  властилюбний, 
-ність,  etc.  see  власть. 

власть  ‘power,  strength;  authority,  rule’,  MUk.  власть 
(1678),  власт  (XVII  c.),  власти  Gsg.  (XVIII  c.),  пуд-ь... 
властіов-ь  (XVIII  c.),  OES.  власть  (XI  c.  Остр.  єв.),  власти 
Gsg.  (XI  с.),  по...  власти  (XIII  с.) ;  Ru.  власть,  OCS. 
vlastb,  Ви.,  Ма.  власт,  SC.  vlast,  Sin.  last,  Cz.  vlast;  see 
also  волость.  —  Deriv.  властитель,  -ка,  властйвий, 
власний,  -ник,  -ниця,  -нщький,  -ність,  -не,  -но,  влас¬ 
тен,  compounds  :  повновласть,  повновласник,  рабо- 


452 


453 


власник,  власноручний ,  -но,  властолюбець,  власто¬ 
любний,  - ність ,  - но ,  властолюбство  ;  MUk.  власньш 
(1545),  властний  (ХУІ  с.),  властвовання  (XVIII  с.),  влас- 
тельски  (XVII  с.),  властельскіи  (XVIII  с.),  властелству- 
югь  (XVIII  с.),  властель  (XVII  с.),  властивою  Isg.  (XVII 
с.),  властолюбивьій  (XVIII  с.),  властолюбия  Gsg.  (XVIII 
с.),  OUk.  властною  Isg.  (1388),  властому  Dsg.  (1438).  — 

Syn.  влада,  панування,  міць,  сила;  право,  воля,  Тим- 
ченко  270. 

From  OCS.  vlastb  ‘ts’,  PS.  root  *vold-  the  same  as  in 

волость,  володіти,  etc.,  see  s.  vv. 

власяниця  (Шевченко  1,  105)  see  волос, 
влах  see  волох. 

влаштовувати,  влаштувати  :  лаштувати. 

влиґати  Wd.  ‘to  run  away’  (Серафинці,  Велигорський 
PM.  З,  275),  first  recorded  in  the  XX  c.  —  Subst.  втікати . 

Derived  from  Wd.  лйїати,  see  лигати;  the  evolution 
of  meaning  is  not  quite  clear;  perhaps  it  was  based  on  the 
common  semantic  element  of  ‘disappearance’  in  both  лйїати 

and  втікати . 

влипати,  влипнути  :  липнути,  see  липкий. 

влітку,  вліті  :  літо. 

влога  Вк.  влоговина  :  ложйти. 

Влур  see  Овлур. 

влучати,  влучити  :  лучити,  see  лук. 
влучний  :  лук. 

влюбитися,  влюблятися  :  любити, 
вмерти,  вмирати  :  мерти. 

вмить  :  мить. 


вмістити,  вміщати  =  містити  see  місто. 

вміти  —  уміти. 

вмотикатися  Bk.  ‘to  get  tired’  (Кміт  34),  first  recorded 
in  the  XX  c.  —  Subst.  вмучитися,  струдитися,  Кміт  1.  c. 

Based  on  мотатися  ‘to  be  in  motion’,  see  мотати. 

вниз  :  низ. 

внівець  see  нівечити. 

вновйтий  Вк.  ‘naive,  silly’  (Кміт  34),  first  recorded  in 
the  XX  c.  —  Subst.  наївний . 

Based  on  новий,  q.  v. 

вну  Bk.  ‘in  the  middle’  (Кміт  34),  first  recorded  in  the 
XX  c. ;  OCS.  vsnu  ‘outside’.  —  Subst.  всередині . 

Origin  obscure;  all  attempts  to  explain  the  word,  cf. 
Vasmer  1,  210,  are  :  inconvincible. 

внук,  онук,  унук,  dial.  воунук  (Львів),  вунук  (Батю- 
ки),  гоунук,  гунук  (Волинь),  мнук  (Доли),  also  внука,  ону¬ 
ка  (Бурячок  55)  ‘grandson,  grandchild’,  MUk.  внуци  (XVI  с. 
Сл.  плк.  Іг. ),  изь  унукомь  (1564  Бурячок  56),  унучатомь 
Dpi.  (1578  ibid.),  внучат  (1670  ibid,),  в’нуюь  (XVIII  с.), 
OES.  вноуюь  (1011),  вьноук'ь,  вьнуци  (1073  Ізб,  Св.), 
вьноукьі  Арі.,  со  оунуками,  вь  вьноуцкхь;  BRu.  унук,  Ru., 
Ви.,  Ма.  внук,  SC.  unuk ,  Sin.  vnuk,  Cz.,  Slk.  vnuk,  Po.  wnuk, 
OPo.  also  гощк,  UpSo.  wnuk .  —  Deriv.  внука,  внучок, 
внучка,  унучка,  онучка,  внучечка,  онучА[тко],  ону¬ 
чата,  dial,  унучко,  гонучко,  внученько,  онученько, 
внуцьо,  внучйще,  внучйсько,  (Бурячок  56).  —  Syn.  син 
сина,  син  дочки,  доньчин  син,  Бурячок  55. 

Uk.  forms  онук  and  dial.  воУнук,  гФщк,  support  the 
explanation  of  вник  as  PS.  *v-sn-ukg,  with  root  sn-  re¬ 
lated  by  apophony  to  on-,  IE.  **<m-  ‘male  or  female  ancestor’, 
cf.  OPr.  ane  ‘old  mother’,  Lith.  anyta  ‘mother-in-law’.  Arm. 


454 


455 


han  ‘grandmother’,  Gk.  and,  Lat.  anna  ‘foster-mother,’  OHG. 
ano  ‘grandfather,  ancestor’,  ModHG.  Enkel  ‘grandson’,  etc. ; 
the  morphem  -uks  is  frequently  found  in  Uk.  as  a  diminu¬ 
tive  suffix,  e.  g.  шевчук,  мігцанчук,  чабанчук,  кухар¬ 
чук,  РССтодький  1,  56  -  57;  hence  онук\\внук  is  a  dimi¬ 
nutive  and  signifies  lit.  ‘little  grandfather,  grandfather’s 
child’,  cf.  the  similar  evolution  of  meaning  in  Lat.  avunculus 
‘little  grandfather’  —  ‘grandfather’s  heir’  :  avus  ‘grand¬ 
father’,  Miklosich  396,  Kluge  73,  256,  Преображенский  1, 
88  -  89,  Bruckner  628,  Младенов  73,  Ильинский  РФВ.  65, 
227  -  228,  Trautmann  9,  Machek  571  -  572,  Георгиев  167, 
Pokorny  36  -  37,  a.  o. ;  less  persuasive  is  the  etymology  of 
Vaillant  RES.  11,  206,  ( :Skt.  anuka-,  anuci ) ;  extensively 
deals  with  внук  Бурячок  55-57;  cf.  also  Шевельов  319. 

внутрішній  :  нутро. 

в.  о.  abbr.  :  виконуючий  обов’язки  ‘acting;  plenipoten¬ 
tiary’. 

во  see  в. 

вобла  ‘vobla,  Caspian  roach,’  ModUk.,  BRu.,  Ru.  ts.  — 

Syn.  каспійська  плітка. 

From  Ru.  вобла  derived  from  вдблий  ‘round’,  cf.  Го- 
ряев  52,  followed  by  Преображенский  1,  89,  Vasmer  1,  211, 
a.  o. ;  see  віблий. 

вобли  ця  Bk.  ‘fortune-teller’  (Кміт  34),  first  recorded  in 
the  XX  c.  —  Subst.  ворожка. 

Origin  obscure;  its  connection  with  вобла,  віблий  or 
the  following  entry,  though  possible,  cannot  be  substantiated. 

воб[о]лок,  воблак  dial,  see  оболок. 

вовк  ‘wolf’,  Bk.  ‘lower  branch  of  a  spruce-tree’  (Кміт  4), 
MUk.  also  ‘wolf-fur;  roast-iron’;  вовк,  вовку  Dsg.  (1736  Ін¬ 
термедії  104),  вов-ька  Gsg.  (XVII— XVIII  c.  ibid.  70),  вол- 


цьг...  вовки  Npl.  (XVII  c.),  волки  Арі.  (1589),  OES.  в'ьлк'ь 
(XI  c.  Остр.  єв.),  вльци  (1073  Ізб.  Св.),  волк'ь,  волком'ь  Isg., 

волкьг  ІрІ. ;  BRu.  воУк,  Ru.,  Ма.  волк,  OCS.  влькг,  Ви. 
вьлк,  SC.  vuk,  Sin.  volk,  Cz.,  Slk.  vlk,  Po.  wilk,  LoSo  wel’k, 
UpSo.  wjelk.  —  Deriv.  вбва,  вовчик,  вовчак,  вовчок,  вов- 
чук,  вовча[ тко ],  вовченя[тко ],  вовкун,  вовчйнець, 
-йця,  -йха,  -йсько,  -йще,  вовцюга,  вовцюган,  вовчуг[а], 
вовчура,  вовківня,  вовковина,  вбвчник,  вов[ ч ]куватий, 
-то,  вовкувата,  dial.  вовциня\\вовчинє  ‘багато  вовків’, 
(Bk.  Кміт  34),  compounds  :  вовко-дав,  -дух[ий],  -зубий, 
-нбг,  see  also  вовкулак[а] ,  MUk.  волкогон-ь  (1726),  вол- 
кохйщньій  (XVII  с.) ;  FN.  Вовк,  Вовкан\\Волкан,  Вов¬ 
кун,  Вовчик,  Вовчйна,  Вовчок,  Вовкдвич\\Волкдвич, 
Волкович"ь  (1456,  Тупиков  506),  Волкочович'ь  (1561  ibid. 

506),  Волчкович'ь  (1456  ibid.  504),  Вовчук\\Волчук,  Вов- 
ченко,  Волченко  (1658  Тупиков  508),  Вовченюк,  Вовчан- 
ський,  Вовчинський;  GN.  Вовк,  Вовковйнцг,  Вовчик, 
Вовчок,  Вовчйнець,  Волковйя.  —  Syn.  драпіжний  звір 
з  родини  псів;  MUk.  вовче  хутро;  залізна  підставка 
в  кухнях,  залізні  штабки  на  ніжках,  щоб  ставити 
сковороди  над  вогнем,  Тимченко  295;  Bk.  галуза  ялиці, 
що  росте  додолу,  або  скупну єгпься,  Кміт  34. 

PS.  *vblks  ‘ts’,  IE.  **ulkuos  ‘ts’,  cf.  Lith.  vilkas,  Latv. 
vilks,  OPr.  wilkis,  Skt.  vr’ka-,  Av.  vahrka-,  Gk.  lykos,  Lat. 
lupus,  Goth,  wulfs,  OIc.  ulfr,  AS.  wulf,  OHG.  wolf,  etc. ;  the 
term  has  been  rightly  compared  with  IE.  root  **uelk-  ‘to 
march’,  preserved  in  SI.  *velkti  (see  волокти),  Gk.  helko,  so 
that  вовк  originally  meant  perhaps  ‘robber’,  Kluge  400; 
others  connect  it  with  **uel-  ‘to  tear’  whence  the  orig.  sense  : 
‘tearer’,  or  ‘render’,  from  his  ravenous  nature,  Skeat  720; 
re.  etymology  see  Osthoff  IF.  4}  279,  Solmsen  KZ.  32,  279, 
Gebauer  LF.  5,  300,  Meillet  Et.  240,  Bohac  LF.  33,  106,  Loe- 
wenthal  Archiv  37,  378  (:  *vel-  ‘yellow-grey’),  Specht  KZ. 


456 


457 


66,  26-27,  Преображенский  1,  92,  Trautmann  359,  Mikkola 
1,  49,  60;  2,  168,  202,  Pokorny  1178,  Шанский  65,  Шевельов 
87,  89,  а.  о. 

вовкулак  [a]  ‘wer[e]wolf,  vampire’j  ModUk. ;  BRu.  вОЛ- 

колак,  Ви.  волко[д]лак,  CS.  (SC.)  vlbkodlaks,  SC.  vukd- 
dlak,  Sin.  volkodldk,  Ви.  вьлколак,  Po.  wilkolaka,  wilkotek 
(Bruckner  PF.  7,  178).  —  Deriv.  вовку  лакувати,  -ання, 
вовкулацтво,  -цький.  —  Syn.  перевертень,  що  набрав 
вигляду  вовка,  вовкошерст,  МРЕ  2,  520. 

The  word  is  a  borrowing  from  SoS.  vlbkodlaks  in¬ 
fluenced  f/e.  by  кулак;  it  is  usually  derived  from  *vblks 
and  *dolka  ‘fur’,  Berneker  1,  208,  Преображенский  1,  91-92, 
Bruckner  622,  Machek  571,  f  Іларіон  186,  Георгиев  206,  Cio- 
ranescu  897,  a.  o. 

вовна  ‘wool’,  MUk.  двадцать  рунь  волньї  (1570),  вод¬ 
на  (XVI — XVII  с.  Худаш  47),  водна  рекше  шерсть  (XVII  с. 
Алфавит  29),  волнь  Gpl.  (XVII  с.),  волну  Asg.  (XVIII  с.), 
OES.  огь  вл^ньї  (1073  Ізб.  Св.),  вьлньї  Gsg.  (1193),  на 
вл'ьн'Ьх'ь  (XIV  с.) ;  BRu.,  Ru.,  Ма.  волна,  Ви.  вь’лна,  SC. 
vuna,  Sin.  volna}  Cz.,  Slk.  vlna,  Po.  welna,  LoSo.-  walma, 

UpSo.  wolma.  —  Deriv.  вовнистий,  вовняний;  FN.  Вов- 
ненко.  —  Syn.  м’який  волос  з  шерсти,  Тимченко  295. 

PS.  *vblna,  IE.  ulna  ‘ts’,  evidenced  in  Lith.  vilna,  Latv. 
vilna  ’ts’,  OPr.  wilna  ‘jacket’,  Skt.  urnd  ‘wool’,  Av.  varand, 
Gk.  lenos,  Lat.  Idna,  Goth,  wulla,  OHG.  wolla,  E.  wool,  etc.; 
Skt.  йгпа  is  connected  with  root  vr-  ‘to  cover,  wrap’,  hence 
the  orig.  meaning  of  wool  was  ‘that  which  covers’,  Kluge  400 ; 
cf.  also  Преображенский  1,  92,  Trautmann  359,  Skeat  722, 
Bruckner  606,  Mikkola  1,  82,  Pokorny  1139,  a.  o. ;  according 
to  Machek  LF.  64,  344  and  ED.  571,  its  orig.  meaning  was 
connected  with  **uel-  ‘to  tear  off  or  away,  to  pluck  out’,  cf. 

also  Vasmer  1,  219,  Георгиев  207,  a.  o. 


вовтузити,  more  often  вовтузитися  ‘to  roll,  bustle,  beat 
about;  to  wallow’,  ModUk.  only.  —  Deriv.  вовтуження.  — 
Syn.  возитися,  товктися,  метушитися. 

A  ModUk.  neologism  based  on  тузатися  ‘to  quarrel, 
hicker,  scuffle’  and  возитися  ‘to  make  too  much  of  one,  to 
pay  too  much  attention,  to  take  endless  trouble’. 

вовшім  Wd.  ‘yes’  ('Воля  Висоцька,  Колодій  PM.  5,  284), 
first  recorded  in  the  XX  c. ;  Po.  owszem.  —  Subst.  так. 

From  Po.  owszem,  see  Wd.  овшем,  овшім. 

вогкий,  Wd.  вогкий  ‘wet,  moist,  damp,  humid;  soggy’, 
MUk.  вл'ьгкости  Gsg.  (XVI  c.),  OES.  в'ьлгько,  вл'ьпькама 
Idu. ;  Ru.  вдлгкий,  волілий,  Po.  wilgotny.  Deriv.  вог¬ 
кість,  вогко,  вогкуватий,  - тість ,  -то,  вогчати,  звог¬ 
чити,  звогчувати,  звогчіти.  Syn.  вологий,  (рідко:) 
вільготний,  вільгий;  (про  погоду,  дрова:)  сирий ;  (пе¬ 
реносно:)  гнилий,  мокрий,  Деркач  44. 

From  *волгкий,  connected  with  волога,  see  s.  v. 

во гляди ло  SoCp.  ‘mirror’,  first  recorded  ін  the  XX  c. 
(Дзендзелівський  28).  —  Subst.  дзеркало. 

Based  on  глядіти,  Q-  v. 

вогонь,  dial,  огонь,  вогень,  огень  (Wd.  Улично,  Бодре- 
вич  РМ.  З,  231)  ‘fire,  light,  glow’,  MUk.  огня  Gsg.  (XVII  c. 
Тимченко  856),  огон  -ignis,  од  огня  (XVII  с.  Гептаглот  38), 
OES.  огнь  (XI  с.  Остр.  єв.),  огь  огня,  огню,  сь  огньмь; 

BRu.  агонь,  Ru-  огонь,  GCS.  одпь,  Ви.  дгьнь,  Ма.  оган, 

огин,  SC.  oganj.  Sin.  ogenj,  Slk.  ohen,  Po.  ogien,  Ca.  wodzin, 
LoSo.  wogen,  UpSo.  woken.  —  Deriv.  вогни[чо ] к,  вогнись¬ 
ко,  -ище,  вогнищевий,  вогнищний,  вогневий,  -йк,  вог¬ 
ненний,  -ність,  -но,  вогнистий,  вогняний,  вогнястий, 
вогньовий,  [ ро ]звогнйти[ ся ],  [ро]звогнювати[ся], 
several  compounds  :  воіне-вйдний ,  - гасний ,  гасник, 

-димний,  -мет[ний] ,  -небезпечний,  -небезпечність, 
-носиш,  -носність,  -пальний,  -поклонник,  -поклон- 


458 


459 


ство,  -припаси,  -стійкий,  -стійкість,  - стрільний , 
-трйви,  -тривкий,  -тривкість,  etc. ;  here  also  вогняно- 
червоний;  GN.  Вогниста  земля.  —  Syn.  що  горить; 
світло;  пальба,  стрілянина. 

PS.  *одпь,  IE.  **egnis:  **ognis  ‘ts’,  cf.  Lith.  ugnis,  Latv. 
uguns,  Skt.  agnis,  Ht.  Agnis,  Lat.  ignis,  Шахматов  ИзвОРЯС, 
8  :  2,  322,  Преображенский  1,  638,  van  Wijk  ZfslPh.  9,  98  - 
102,  Trautmann  334-335,  Bruckner  375,  Machek  335,  Po- 
korny  293,  Шевельов  209,  a.  o. 

вогул  Wd.  ‘harvest  work  for  one  or  more  sheaves  as 
payment’,  (Желеховський  1,  114),  first  recorded  in  the 
XIX  c.  —  Deriv.  вогульник,  -иця,  вогульщина.  —  Subst. 
праця  при  жнивах  за  один  або  кілька  снопів. 

Of  obscure  origin;  its  semantic  connection  від  гул,  гу¬ 
ляти  cannot  be  clearly  established. 

воґер  Wd.  see  огир,  оґир. 

вода,  Lk.  вода  ‘water’,  MUk.  вода  (1596  Зизаній),  воду 
Asg.,  водою  Isg.  (1627  Беринда),  вода  (XVII  с.  Гептаглот 
19),  OES.  водою  Isg.,  водьі  Npl.,  по  водам"ь  (XI  с.  Остр. 
єв.),  водьі  Gsg.  (XIV  с.),  вода,  воду  Asg.;  BRu.  вада,  Ru., 
Ви.  вода,  OOS.  voda,  Ма.  вода,  SC.  vdda,  Sin.  v6da,  Cz.,  Slk. 
voda,  Po.,  LoSo.,  UpSo.  woda.  —  Deriv.  води,  водщя,  во- 

дйч[ ень ]ка,  водень,  водневий,  вод[оч ]ка,  водний,  -ик, 
водявий,  -вість,  -віти,  водяний  -йк,  водянистий, 
-тість,  водянка,  -ковий,  -нчик,  several  compounds  :  во- 

до-боязнь,  -верть,  -відвід [ ний ] ,  -відлив [ ний] ,  -вміс¬ 
иш,  -вмістище,  -вод,  -вдз[ний],  -вуд,  -господарство, 
-господарський,  -грай,  -гргй[ний ],  -грійня,  -діл[ ьний ], 
-діючий,  -ємкий,  -ємкість,  -ємний,  -ємність,  -збір, 
-змів [ний],  -користування,  -крут,  -лаз[ний],  -лій, 
-лікарня,  -лікувальний,  -лікування,  -літак,  -маї іст- 
раль,  -мий,  -мір[ ний ],  -місткість,  -мороз,  -наливним, 
-намірний,  -непроникний,  -непроникність,  -нос[ний] , 


-осушування,  -охоронний,  -очисний,  -очищувальний, 
-пад,  -периця,  -підіймальний,  -пій,  -пілля,  -плавний, 
-постачання,  -приймач,  -прйск,  -провід [ ний ] ,  -про¬ 
никний,  -рий,  -різ,  -рість,  -рослі,  -розбірний,  -роз¬ 
пилювач,  -прдслід,  -розподільник,  -розчинний,  -свят- 
тя,  -спад,  -спуск,  -стік,  -стічний,  -сховище,  -товчін¬ 
ня,  -тоннажність,  -тривкий,  -трубний,  -хресний, 
-хреще,  -черпалка,  -черпальний,  -черпальник,  водой¬ 
ма,  -ймище,  водянозелений,  etc.,  (from  Ru.  :)  водокач¬ 
ка,  водоскат ;  MUk.  воденннй  (XVII  с.),  водка  (XVII  с.), 
водоважца  (XVII  с.),  водовозньїй  (XVIII  с.),  водолій, 
-лкй  (XVIII  с.),  водоносньїй  (XVIII  с.),  водонось  (XVII 
с.),  водопродавникі)  (XVIII  с.),  водотокт,  (XVI  с.),  водо- 

топленьш  (XVII  с.) ;  FN.  Водний,  Водник,  Водйчний, 
MUk.  Водичка  (1572  Тупиков  88),  Водопьян  (1654  ibid.)  ; 

ON.  Вода,  Водичка,  Водник,  Водо  -лага,  -пій,  -мйй, 
Водяна,  Водяне,  Водяний,  Водяно,  Водяники,  Пуща- 
Водйця,  Водяна  Балка,  В одяно-М ихайлівка ,  Невіць- 
ке,  Синєвідське,  (river:)  Вода  (Зимна,  Чорна),  Водя¬ 
на,  Водолажка,  Водоспадна  (Кат.  річок  151);  here  also  : 

Astr.  Водолій;  rel.  Воддхрище,  Водохрещі,  Не.  Воддр- 

ші  Водорщі,  MUk.  по  водохрищах-ь  (XV  с.),  OUk.  передг. 
водокрещами  (1388),  наканунк  водохрещь  (1393).  —  Syn. 

один  із  чотирьох  елементів,  стихій;  плин;  рідина. 

PS.  *voda,  IE.  root  **uod-  :  **ued-,  etc.,  cf.  Goth,  wato, 
OIc.  vain,  OHG.  wazzar,  AS.  watar,  E.  water,  Ht.  wa-a-tar 
(wdtar)  ;  the  root  is  related  by  gradation  to  **ud-  in  видра, 
q.  v.,  and  Skt.  uddn  ‘water,  billow’,  udrin  ‘abounding  in 
water,’  Gk.  hydor;  with  infix  -n-  :  Lith.  vanduo,  Latv.  udens, 
OPr.  unds  ‘water’,  Lat.  unda  ‘wave’,  etc. ;  Miklosich  393,  Meil- 
let  fit.  208,  Преображенский  1,  89,  Skeat  703,  Kluge  385, 
Trautmann  337,  Bruckner  628,  Mikkola  2,  194,  Machek  572, 
Георгиев  168  -  169,  Pokorny  80  -  82,  Шевельов  106,  562,  a.  o. 

водворяти  :  двір. 


460 


461 


водвуд  see  одуд. 

воде  Wd.  ‘here’  (Воля  Висоцька  Колодій  РМ.  5,  284), 
first  recorded  in  the  XX  c.  —  Syn.  ось,  тут,  Колодій  1.  c. 

From  о  -  де,  see  s.  v.. ;  re.  prothetic  v-  cf .  Шевельов  235 
and  AmContr.  243  -  256,  Журавлев  ВЯ.  14  :  4,  37  -  38. 

водевіль  ‘vaudeville’,  ModUk. ;  BRu.  вадзвгль,  Ru.  eo- 
девйль  (since  1803  :  водвиль) ,  Ви.  водевйл,  Po.  wodewil, 
etc.  —  Deriv.  водевіліст,  водевільний.  —  Subst.  невели¬ 
ка  п’єса,  в  основу  якої  покладено  анекдотичну  подію 
і  в  якій  розмови  героїв  чергуються  з  жартівливими 
піснями  й  танцями,  Лесин  -  Пулинець  55  -  56. 

From  Fr.  vaudeville  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  GN. 
Vau  (Val)  de  Vire,  Normandy,  where  such  plays  started  in 
the  XV  c.,  Преображенский  1,  89,  Gamillscheg  880,  Лесин- 
Пулинець  1.  c. 

водити  ‘to  lead,  conduct,  guide,  direct’,  MUk.  счастливк 
ся  водило  (1535),  водит  (XVII  с.),  водити  (XVIII  с.), 
OES.  водими  (1073  Ізб.  Св.),  водится,  водити  (1307);  BRu. 
вадзіць,  Ви.  водить,  OCS.  voditi.  Ви.  вддя,  Sin.  vdditi,  Cz. 
voditi,  Slk.  vodit’,  Po.  wodzic,  UpSo.  wodzic.  —  Deriv.  ви-, 

від-,  з[ a ]-,  на-,  пере-,  під-,  при-,  про-,  роз-  водйти- 
[ ся ],  провадити[ ся] ,  Wd.  вйпровадити[ся],  від-,  за-, 
пере-,  при-провадити[ ся] ,  водій,  -іння,  водник,  віж\ 
вож\\вождь,  вождій,  вожак[а],  вожей,  вожій,  воживо, 

[про]водйр,  MUk.  во  [д]жовати  (XVII  с.),вожа  (XVII  с.), 
вожд-ь  (XVII  с.),  воженье  (1457),  вожь  (XVII  с.),  FN. 

Вожакевич,  Вожейко.  —  Syn.  (повторна  форма  від) 
вести,  Тимченко  281. 

PS.  *voditi  ‘ts’  —  an  iter,  form  of  вести,  Q-  v. 
водно,  водносталь  see  один, 
водовуд  see  одуд. 


воєвода,  воєнний,  etc.  see  вой  1. 

вожай,  вож[ака],  вождь,  etc.,  see  водити. 

воз-,  вос-,  seldom  вз-,  вс-  arch,  prefix  ‘up’  in  such  for¬ 
mations  as  возведення,  возвеличити,  -чувати,  воз- 
вестй,  возвддити,  воздвигати,  Воздвиження,  возз’єд¬ 
нати,  -ання,  возз’єднувати,  -ання,  возлдбок,  возлоб’я, 

MUk.  возбудити  (XVII  с.),  возбуятися  (XVIII  с.),  воз- 
вести,  возводити  (XV — XVII  с.),  возда[ва]ти  (XVIII  с.), 
воздержати,  -жовати  (XV — XVIII  с.),  возлагати,  возложи- 
ти  (XV — XVII  с.),  возлюбити  (XV — XVII  с.),  возмагати, 
возмочи  (XV — XVIII  с.),  возможньїй  (XVII  с.),  вознена- 
видити  (XVII  с.),  возносити[ся]  (XVII  с.),  etc.,  OES. 
возь,  вьзь  also  вьс-  in  prefixed  formations  :  вьзискати 
(XI  с.  Остр.  єв.),  вьспитати  (ibid.)  ;  BRu.  уз-,  Ru.  вОЗ-, 

вз-,  взо-,  also  вос-,  вс-,  OCS.  vsz-,  Ви.  вгз-,  вз,  Ма.  воз-, 
вз-  SC.  wz-,  uza-,  Sin.  vz-,  Cz.  vz-,  vze-,  Slk.  vzo-,  Po.  wz-, 

PIb.  vaz-.  —  Syn.  під-. 

PS.  *vsz~,  *vsz5  ‘up’,  BS.  *uz~,  cf.  Lith.  uz  ‘behind; 
for;  up’,  Latv.  uz  ‘up;  to’,  OPr.  unsei  ‘up’,  according  to 
Trautmann  336,  Av.  z-  belongs  here  as  well;  Pokorny,  1103- 
1104,  connects  it  with  IE.  **ud -  evidenced  in  Skt.  ud-,  ut- 
‘up’,  Av.  us-,  uz-  ‘ts’,  Gk.  hy-;  Lat.  iis[que ],  Goth,  ut,  OHG. 
uz,  ModHG.  aus,  E.  out,  etc.;  cf.  also  Kluge  14,  Skeat  418, 
a.  o. ;  no  plausible  solution  in  this  regard  is  offered  by  Vasmer 
1,  214 ;  re.  prothetic  v-  cf .  Шевельов  235  and  AmContr.  243  - 
256,  Журавлев  ВЯ.  14  :  4,  37  -  38. 

воздух  ‘air,  ether;  cover  (in  liturgy),  corporale’,  MUk. 
вьздух  (1596  Зизаній),  воздухь  (XVII  c.),  воздухове  Npl. 
(XVII  c.),  два  воздухов  (1675),  воздуха  Gsg.  (1720); 
OES.  вьздоуха  Gsg.  (XI  c.),  вьздоуси  (XI  c.),  вьздоухоу 
Dsg.  (1073  Ізб.  Св.),  вьздоух'ь,  на  вздуск,  по  воздуху;  Ru., 
Ма.  ts,  OCS.  vszduchs,  Ви.  вгздух,  SC.  uzduh,  vdzduh,  Cz., 
Slk.  vzduch.  —  Deriv.  воздушний,  Wd.  воздухдвий,  -ина, 


462 


463 


воздуховйнний,  воздухоплав[ець ],  воздушка,  возду- 

шок ;  MUk.  воздушньїй  (XVII  с.),  воздушок-ь  (XVII  с.), 
воздхнути  (XVII  с.).  —  Syn.  повітря;  покриття  на 
начиння  з  святощами,  Тимченко  288. 

From  OCS.  vszduchs,  see  воз-  and  дух. 

возити  ‘to  convey,  to  transport,  to  carry;  to  drive’,  MUk. 
не  возил  (1542),  возьіти  (XVII  c.),  возитись  (XVII  c.),  во¬ 
зили  (XVIII  c.),  OES.  возити;  BRu.  вазіць,  Ru.  возить, 
OCS.  voziti,  Ви.  вдзя,  Ma.  вози,  SC.  Sin.  voziti,  Cz.  voziti, 
Slk.  vozit’,  Po.  wozic,  LoSo.  wozys,  UpSo.  wozyc.  —  Deriv. 

ви-,  від-,  з[а ]-,  на-,  пере-,  під-,  при-,  роз-  возити,  віз, 
візник,  -ів,  -увати,  візниця,  -цтво,  -цький,  візничий, 
вози[ чо ] к,  возильник,  -иця,  возій,  -іння,  воз[ів ]ня,  во¬ 
зовий,  -йк,  -иця,  возовня,  возо[ чо ] к,  возордб ;  FN.  Віз¬ 
ник,  Візнйч[н]ий;  Astr.  Візничий.  —  Syn.  (тривала 
форма  від)  везти,  Тимченко  288. 

PS.  *voziti  ‘ts’  —  an  iter,  form  of  везти,  Q-  v. 
воз[ь]му  Wd.  =  візьму  :  взяти. 


воістину  :  eo  and  істина,  see  s.  vv. 

вой  1.  arch,  ‘war;  battle,  combat’,  usually  Npl.  вої 
‘soldiers,  warriors’,  MUk.  вои  Npl.  (XVIII  c.),  OES.  вои 
Npl.  (XI  c.  Остр.  єв.),  ити  вои  ‘to  go  to  war  against’,  вести 
воя  ‘to  be  at  war  with’  (XI  c.) ;  Ru.  вои  arch.  Npl.,  OCS. 
voins,  Npl.  voi;  voja  sztvoriti  ‘to  be  at  war  with’,  Cz.  voj.  — 

Deriv.  воїн,  -ство,  -ський,  вояк,  вояцтво,  -цький,  вгй- 
на\\война,  військо\\  Wd.  війско,  во[й]сько,  воєнний, 
войовнйк,  -йчий,  [ за ]воювати,  завойовувати,  воєвода, 
-вддина,  -вддство\\-відство,  etc.;  MUk.  воєва[л]ньій 
(XV  с.),  воєванье  (XV — XVII  с.),  воєвати  (XV — XVIII 
с.),  воіованье  (XVIII  с.),  воіовати  (XVII  с.),  воєнний, 
воєвньїй  (XVII  с.),  воєвода  (XVI — XVIII  с.),  воєвождь 
(XVIII  с.),  воєводина  (XVI — XVII  с.),  воєводич"ь  (XVII 


с.),  воинство  (XVII  с.),  воинский  (XVII  с.),  OES.  воина 
(912),  воиник-ь  (XI  с.),  воиничь,  воиничьскии,  воиньїи,  во- 
иньньїи  (XIV  с.),  etc.  —  Syn.  вояк,  воїн,  Тимченко  291. 

PS.  *vojb  ‘ts’,  IE.  root  **uoi-  :  **uei-  :  * *ui,  etc. ‘to  fly 
at;  to  attack’,  evidenced  in  Lith.  pavojus  ‘danger’,  pavojus 
‘dangerous’,  veju  :  vyti,  vajoju  :  vajoti  ‘to  chase’,  Latv. 
vajat  ‘to  pursue’,  Skt.  vdyati  ‘he  chases,  attacks’,  Av.  voi  ‘to 
please’,  Gk.  oimos  (<*voimos)  ‘way,  track’,  Lat.  via  ‘way’, 
vendri  ‘to  chase,  hunt’,  OHG.  weide  ‘fodder,  food,  place  for 
grazing,  the  search  for  food  and  fodder  (chase,  fishing)’ 
ModHG.  Waide  ‘pasture’,  weiden  ‘to  graze,  pasture’,  Waid- 
mann  ‘hunter’,  etc.  Преображенский  1,  91,  Briickner  629, 
Trautmann  345-346,  Machek  572,  Георгиев  172,  Kluge  388, 
Pokorny  1124,  a.  o. 

вой  2.  dial,  ‘howl,  howling’  (Желеховський  1,  117)  from 
Ru.  вой  ‘ts’  :  вить,  see  вити  2. 

войдуватися  ‘to  flounder’,  ModUk.  only.  —  Syn.  вози¬ 
тися. 

A  ModUk.  neologism  based  on  водитися  and  воюва¬ 
ти,  see  s.  vv. 

войлок,  Wd.  війлок  (Кузеля  59)  ‘thick  felt’,  Ru.  вбй- 
ЛОК,  MRu.  воилоки,  войлуки  Npl.  (1589),  Po.  (from  Uk.  :) 
wojlok.  —  Subst.  підкладка  під  сідло,  Кузеля  1.  с. 

From  Tk.  -  Tt.  ojlyk  ‘cover’  Miklosich  393,  Преобра¬ 
женский  1,  90,  Рогаль  178,  a.  o. 

война  see  вой  1. 

во[й]сько  Wd.  =  військо  see  вой  1. 

вокабула  ‘word’,  ModUk.,  BRu.  вокабули  Npl.,  Ru.  во¬ 
кабула  (Vasmer  1,  216),  Po.  wokabula,  etc.  —  Deriv.  вока- 
булар[ ій ].  —  Subst.  окреме  слово  іншомовного  похб- 


464 


465 


дження  з  перекладом;  заголовок  словникової  статті 
(в  словнику),  Льохін  124. 

From  Lat.  vocabulum  ‘name’,  Орел  1,  171. 

вокальний  ‘vocal’,  ModUk.;  BRu.  вакальни,  Ru.  во¬ 
кальний  (since  1780),  Po.  wokalny,  etc.  —  Deriv.  вокалі¬ 
зи,  вокалізм,  вокалізація,  вокаліст[ ка].  —  Subst.  голо¬ 
совий,  виконуваний  голосом  (спів) ,  Орел  1,  171. 

From  Fr.  vocal,  the  ultimate  source  being  Lat.  vocalis 
‘ts’,  Орел  1.  c. 

вокатйв  ‘vocative’,  ModUk.,  Ru.  ts.  —  Deriv.  вокатйв- 
ний.  —  Subst.  клична  форма,  кличний  відмінок,  клйч- 
ник. 

From  Lat.  vocativus  ‘ts’,  Орел  1,  172. 

вокзал  ‘(railway-)  station,  terminus’,  (argot  :)  ‘jail’, 
ModUk.,  BRu.  (fromRu.  :)  вакзал,  Ru.  вокзал  (since  1808: 
воксал),  Po.  (from  Ru.  :)  wokzal,  wogzal.  —  Deriv.  вок- 
зальчик,  вокзальний ;  аеровокзал.  —  Subst.  залізнйча 
станція,  Wd.  двірець. 

From  Ru.  вокзал,  the  ultimate  source  being  E.  Vauxhall 
‘a  pleasure-garden  and  place  of  recreation  near  London’, 
named  after  its  proprietress,  Jane  Vaux  (1615),  Горяев  53, 
Vasmer  1,  216,  Рудницький  Slavistica  44,  13  - 14. 

boko  dial,  see  око. 

волан  see  волян. 

волапюк  see  воляпюк. 

воластий  :  воло. 

волати  ‘to  appeal,  invoke,  beseech’,  MUk.  волал-ь  (XVI 
c.),  волати  (XVII  c.),  кликати  и  волати  (XVIII  c.),  OUk. 
волал'ь  би  (1388);  Cz .volati,  Po.,  UpSo.  wolac,  LoSo.  wo- 

tas.  —  Subst.  [по]клйкати,  підносити  голос,  гукати, 


кричати;  звати,  прикликати;  звертатись  do  кого; 
лаяти  кого,  вимисляти  на  кого,  Тимченко  294. 

From  Po.  wolac  ‘ts’  of  uncertain  origin,  cf.  Bruckner 
630,  Machek  572,  a.  o. 

волейбол,  Wd.  волібол  ‘volley-ball’,  ModUk.;  BRu.  ea- 

лейбдл,  Ru.  волейбол  (since  1934),  Po.  wolley  ball,  etc.  — 

Deriv.  волейбоЛІст[ка].  —  Subst.  відбйванка,  Орел 
1,  172. 

From  E.  volley-ball  ‘ts’,  Орел  1.  c.,  АкСл.  2,  608. 

Волинь  GN.  Volyn,  Vol[h]ynia  (in  Western  Ukraine), 
MUk.  Волинь,  Волинская  земля  (XVIII  c.  Ист.  Русов,  Указ. 
34),  зє(м)ли  Вольїнскоє  Gsg.  (1583  АКЖМУ.  59),  на  Во- 
ли[н]  (1584  ibid.  77),  OES.  на  Волинь  (1377  Лавр.  1,  132, 
333),  к  Вольїню  (ibid.  296),  велиняне  (1377  Лавр.  1,  13, 
14);  BRu.  Вальінь,  Ru.  Волинь,  Po.  Wolyn,  etc.  —  Deriv. 

волинець,  волйн[оч]ка,  волинянин,  волинський,  воли- 
нізм,  волиніт,  (арго:)  волйнити,  завести  волинку, 
Горбач  6,  34;  (from  Ru. :)  волйнщик;  FN.  Волинець, 
Волиняк,  Волинянин,  Волинський;  MUk.  Вольїнченко 
(1649  Реестра  211  -212),  Волинченко  (1649  ibid.  307),  Во- 
линенко  (1649  ibid.  222),  Волинский  (1649  ibid.  58  а) ; 

GN.  Волинка,  Волинцево,  Володимир  Волинський.  — 

Волинь,  the  present  name  of  the  northern  part  of  Wes¬ 
tern  Ukraine,  was  known  originally  as  *Volynje  or  *Velynjb 
and  was  applied  to  an  ancient  городище  (defensible  castle) 
on  the  Буг  -  river ;  in  consequence  of  the  predominant  role 
which  this  городище  played  among  the  Old  Rus  tribes  the 
name  was  transferred  on  the  whole  province  of  Volynia  and 
caused  the  change  of  the  tribal  name  Duleby  to  *Volynjane\\ 
Velynjane.  —  There  were  several  attempts  to  solve  the  origin 
of  the  name,  e.  g.  those  of  Bruckner  630  (:  *vel-  ‘big’), 
Г инкен  ЖСт.  4,  1893,  452,  Perwolf  Archiv  7,  604  ( :  PN. 
*Volyn\\ Velyn),  Шахматов  ИзвОРЯС.  17  :  1,  174;  25,  425 


466 


467 


(:  Ce.  Valhuni),  Vasmer  1,  224  (:  *vols  “unsicher”),  a.  o., 
but  no  one  of  them  can  be  regarded  as  definite,  cf.  Рудниць- 
кий  On  UVAN.  3,  17-32;  after  a  critical  examination  of  all 
previous  etymologies  Рудницький,  1.  c.,  compares  this  name 
with  several  other  GN.  in  -ьінь,  as  e.  g.  Голіть ,  Горинь , 
Медйнь,  Тягйнь,  etc and  connects  it  with  PS.  *vol-  :  *vel- 
‘will’;  in  his  opinion,  the  orig.  meaning  of  the  name  was  ‘the 
main  place,  headquarters,  capital  of  the  tribal  chiefs  where 
their  “will”  (i.  e.  their  orders)  were  received  and  executed’; 
this  assumption  is  supported  by  the  fact  of  the  above  men¬ 
tioned  expansion  of  the  name  and  by  Mas’udi’s  relation  about 
the  tribe  V alinana\\V elinana  (X  c.)  which  was  the  most  pow¬ 
erful  and  ancient  among  the  SI.  tribes  of  that  time;  yet,  cf. 
Vernadsky  Ancient  Russia  321  -  322  (who  is  against  identi¬ 
fication  of  Valinana  with  Vo  l[h]ynians),  Moszynski  SI  Ant. 
8,  25-35,  В.  Пашуто:  Очерки  по  истории  Галицко-Вольїн- 
ской  Руси,  Москва  -  Ленинград  1950,  І.  Левкович:  Нарис 
історії  Волинської  землі,  Вінніпег  1954,  а.  о. 

волити,  воліти  ‘to  wish,  want;  to  desire;  to  prefer’, 
MUk.  волЬли  (XVI  c.),  волить,  волять  (XVII  c.),  волю, 
желаю  :  хочу  (1627  Беринда),  волишся  (XVIII  с.),  OES. 
волиши  (XI  с.  Остр.  єв.),  волить  (1144),  волю  (XI  с.), 
волять;  Ru.  волить,  OCS.  voliti,  Sin.  voliti,  Cz.  voliti ,  Slk. 
volit\  Po.  wolec .  —  Deriv.  волгння .  —  Syn.  [ більше ]  хо¬ 
тіти,  предкладати  одне  над  друге ,  Тимченко  304. 

Root  *vol-  the  same  as  in  воля,  q.  v. 

воліктй  Wd.  see  волок. 

волічка  Wd.  ‘worsted  yarn’  (Желеховський  1,  117),  Po. 
wloczka.  —  Deriv.  волічковий.  —  Subst.  гарус. 

Based  on  Po.  wloczka  ‘ts’;  the  same  root  as  in  волок 
q.  v. ;  see  also  наволікати. 

воло,  Wd.  воле  (Желеховський  1,  117)  ‘crop,  craw; 
dewlap’,  first  recorded  in  the  XIX  c. ;  BRu.  воле,  SC.  vdlje, 


Cz.  vole ,  Po.  wol ,  wole.  —  Deriv.  воластий.  —  Syn.  so6, 

струма. 

PS.  *volje  ‘ts’;  according  to  Machek  572,  it  is  related 
to  ModHG.  schwellen,  OHG.  swellan  ‘to  swell ,  rise’,  Wulst, 
Schwulst  ‘swelling,  bombast’,  IE.  root  * 
less  persuasive  is  its  connection  with  *vols,  see  віл,  sug¬ 
gested  by  Bruckner  630. 

волога  ‘moisture’,  OES.  влагн  Gsg.  (XI  c.  Остр.  єв.), 
влагу  Asg.  (XIV  c.),  за  вологу,  вологою  Isg.,  вологи  Gsg.; 
Ви.  волога,  OCS.  vlaga,  Ви.,  Ma.  влага,  SC.  vldga,  Sin. 
vldga,  Cz.,  Slk.  vldha,  UpSo.  wloha,  LoSo.  wloga.  —  Deriv. 

вологий,  -гість,  вологнути,  воложистий,  [з]волджи- 
ти,  вологоємкий.  —  Syn.  вогкість,  вільгість,  сирість, 
мокрість,  гнилизна,  Деркач  44. 

PS.  *volga  ‘ts’,  IE.  root  **uelg-  :  **uolg-  ‘moist’,  cf. 
Lith.  vdlgyti  ‘to  eat’,  Latv.  valgs  ‘moist’,  valgums  ‘moisture’, 
OHG.  wolchan,  ModHG.  Wolke  ‘cloud’,  OSax.  wolcan,  Du. 
wolk,  AS.  wolcen  ‘cloud’,  etc.,  Miklosich  378  -  379,  Преобра- 
женский  1,  87,  Kluge  400,  Bruckner  621,  Trautmann  358, 
Георгиев  160,  Pokorny  1145,  Шевельов  39,  400,  a.  o. 

володіти  ‘to  own,  to  possess,  to  have’,  MUk.  володк’ти 
(1451),  (*володати  :)  володаєгь  (1547),  (from  OCS.:)  вла- 
д-Ьти  (1668,  1682,  XVIII  c.),  OES.  володають,  володкл-ь 
(1350),  володати  (1382),  (from  OCS.  :)  владЬти;  BRu.  ва- 
лодаць,  Ru.  володеть,  (from  OCS.  :)  владеть,  OCS.  vla- 

deti\\vlasti,  vladg,  Ви.  владам,  SC.  vladati,  Sin.  [vjlddati, 
OCz.  vlasti,  Slk.  vladat’,  Po.  wlodac,  wladac.  —  Deriv. 

за-,  о-  володггпи,  - гння ;  PN.  Володимир,  also  Владимир, 
Волддько,  Володислав,  Всеволод,  Рдг[ о ]волдд,  Я’волод 
(Роспонд  ВЯ  14  :  3,  19);  GN.  Волддино,  Володгівці,  Воло¬ 
димир  Волинський,  Володймирець,  Володймирці,  Во- 
лодймиргвка.  —  Syn.  мати  владу  в  чім,  посідати,  Тим¬ 
ченко  298. 


468 


469 


PS.  *vold-eti ,  *vold-[a]ti,  IE.  root  **ual-d[h]-  ‘to  be 
strong*,  cf.  Lith.  valdyti  ‘to  rule’,  OPr.  waldnikans  Арі. 
‘kings’,  Latv.  vdlsts  ‘state’,  vdldit  ‘to  rule’,  Goth.  waldanf 
OHG.  waltan,  ModHG.  walten,  OIc.  valda ,  AS.  wealdan,  E.  to 
wield:  the  root  **ual-  is  also  evidenced  in  Lat.  valere  ‘to  be 

w 

strong’  as  well  as  OIr.  flaith  ‘dominion’,  ПреображенСкий 
1,  88,  Kluge  888,  Bruckner  625  -  626,  Trautmann  340  -  341, 
Machek  569-570,  Георгиев  160-161,  Skeat  715,  Pokorny 
1112,  Шевельов  401,  a.  o. 

волок  ‘drag-net;  portage’,  MUk.  волоками  Ipl.  (1710), 
OES.  в-ьл-ьк-ь  (1229)  на  волоце  (1230),  GN.  на  Волоцк 
(1137),  Волок-ь  (1264);  BRu.  волак,  Ru.  волок,  Ви.  влак, 
SC.,  Sin.  vlak,  Cz.  vldk,  Po.  wlok,  UpSo.  wloka.  —  Deriv. 

волока,  волочок,  волокно,  -нйн[к]а,  -нйстий,  волоку¬ 
ша,  [на] волокти,  Wd.  [на] волікши,  наволікати,  на¬ 
волочка  ],  з-,  про-  волока,  з-,  про-  волокти,  з-,  прово¬ 
лікати,  волокйта,  -тський,  волочйти[ ся] ,  волочеб- 
ний,  -ик,  Wd.  волочгльне,  -ник,  волочінник,  волочіння 
(Грицак  РМ.  2.  145),  волочка  (Дзендзелівський  ЛБюлетень 

6,  40),  etc.;  GN.  Волочйська,  Підволочйська;  see  also 
оболок.  —  Syn.  сіть  ловити  рибу  в  ставу  або  невели¬ 
кім  озері,  Тимченко  299;  переправа  з  однієї  судноплав¬ 
ної  річки  в  другу,  перевіз. 

PS.  *volks;  *volciti  (> волочити  ‘to  drag;  to  harrow, 
draw’):  *velkti  ( >волоктй  ‘to  lug,  tug,  draw,  haul;  to 
drag,  trail’),  IE.  root  **uelk-:**uolk-  ‘to  tug,  lug’,  evidenced 
in  Lith.  vilkti,  velku,  vilkau  ‘to  tug,  puli’,  OCS.  vlesti,  vlekg 
‘to  tug’,  Av.  fra-varcaiti  ‘he  tugs  away’,  Gk.  dloks  ‘furrow’, 
OHG.  walkan,  ModHG.  walken  ‘to  full,  mill’,  Преображен- 
ский  1,  94,  Bruckner  625  -  627,  Trautmann  349  -  350,  Machek 
569,  Георгиев  164  -  165,  Pokorny  1145,  Шанський  62,  Ше¬ 
вельов  557,  a.o. 

волокти  see  the  preceding  entry. 


волонтер  see  вольонтер. 

волос  ‘hair’  MUk.  за  волосн  (1574),  волос;  волоси 
(XVII  с.  Гептаглот  19),  з  волосами  (XVII  с.),  волосов'ь 
Gpl.  (XVIII  с.),  OES.  (from  OCS.  :)  влась  (XI  с.  Остр. 
єв.),  власьі,  власи  Npl. ;  волосьі  (Npl.  (XV  с.) ;  BRu.  вдлас, 
Ви.  волос,  OCS.  vlass,  Ви.,  Ма.  влас,  SC.  arch,  vlas,  Sin. 
las,  Cz.,  Slk.  vlas,  Po.  wlos,  LoSo.  los,  UpSo.  wlos.  —  Deriv. 

волосд[чо]к,  волосик,  волосйн[к]а,  волдсся[чко] ,  во- 
лосйще,  -йсько,  волосінь,  -їппя,  волосатий,  -шість, 
волосистий,  -шість,  волосний,  волосність,  волосяний, 
-йця,  волосоподібний;  dial,  волосянка,  волосовати[ ся ], 
волосань,  волосанйстий  (Желеховський  1,  119);  MUk.  во- 
лосовати  (XVIII  с.),  волосовий  (XVIII  с.),  волосокт. 
(XVII  с.),  волосье  (XVII — XVIII  с.),  волосЬнь  (XVI  с.), 
волосяниця  (XVI — XVIII  с.),  OES.  власяница  (XI  с.), 

власяньш  (XI  с.) ;  FN.  Волос,  Волосович,  Волосенко, 
Волосянський;  MUk.  Волось  (1487,  1506,  1516  Тупиков 
93),  Волосович'ь  (1565  ibid.  507),  Волосов'ь  (1495  ibid. 

507),  GN.  Волосів,  Волосгвка,  Волосівці,  Волосянка; 

Astr.  Волосожар ,  OES.  Волосини,  Власожелищи,  Власо- 
жельць.  —  Syn.  (волосся  кучеряве:)  кучері,  (у  жінок  — 
сплетене:)  коса;  (недбайливо  одержане:)  патли,  куд¬ 
ли,  космакй,  пелехи;  (буйне:)  чуб,  чуприна,  (козаць¬ 
кий  чуб:)  оселедець,  Деркач  45,  129,  203;  (арґо:)  п’ юр¬ 
ка,  бадіїльки,  Горбач  6,  23 

PS.  *volss,  IE.  **uol-Jco-  ‘ts’,  akin  to  Skt.  vdlsa-  ‘branch’, 
Av.  varasa-  ‘ts’,  and  further  to  Gk.  Idxne  (<**ulksna) 
‘curls,’  Преображенский  1,  92,  Bruckner  625,  Machek  569, 
Георгиев  162,  Pokorny  1139,  a.  o. 

Волос  see  Велес;  волос. 

Волосожар  see  волос. 

волость  ‘volost’,  small  rural  district’,  MUk.  волость 
(XVI  c.),  волости  Арі.  (XVII  c.),  з  волости  (1667),  з  во- 


470 


471 


лостями  (XVIII  с.),  OUk.  волости  Gsg.  (1349),  ис...  во- 
лостии  (1386-  1418),  OES.  волости  Gsg.  (945)  ‘power; 
right’,  волость  (1096)  ‘district’,  оу...  вьльсти  (1229),  в... 
волости  (1264),  волость  (1296),  изь...  волости  (1301);  BRu. 
воласць,  Ru-  волость,  Ро.  wlosc,  for  other  cognates  see 
власть.  —  Deriv.  волосний ;  MUk.  волостель  (XVII  c.), 
волостка  (XV  c.),  волосчанинь  (XVII  c.),  OES.  волость- 

ньш.  —  Syn.  округа,  що  належить  до  міста ;  країна, 
сторона,  провінція ;  OUk.  право,  вільність,  Тимчен- 
ко  300. 

PS.  *vold-tb  corresponding  to  OCS.  vlastb,  see  власть, 
володіти. 

волот  see  велет  and  the  following  entry. 

вблот[ь],  Wd.  волот[к]а  (Желеховський  1,  119) 

‘panicle,  ear’,  first  recorded  in  the  XIX  c. ;  Ru.  волоть, 
Bu.  dial,  влат,  SC.  vi&t,  Sin.  [v]lat,  OCz.  vlat ,  Slk.  lata, 
Po.  wloc,  LoSo.  Ш;  according  to  Кримський  3,  17,  here  also 
OES.  володь  and  (from  OCS.:)  владь  ‘hair’  should  be  in¬ 
cluded.  —  Syn.  КОЛОС. 

PS.  *voltb  ‘ts’,  IE.  **uol-ti-s  with  the  same  root  as  in 
волос,  q-  V. ;  it  is  related  to  Lith.  vdltis  ‘yarn,  thread ;  fish¬ 
net’,  OPr.  wolti  ‘ear’,  Gk.  Idsios  ‘shaggy’,  Ir.  folt  ‘hair’,  Пре- 
ображенский  1,  93,  Mikkola  1,  91,  Bruckner  626  -  627,  Ma- 
chek  570,  Георгиев  163,  Pokorny  1140,  a.  o. 

волох,  dial,  влах  ‘Wallach,  Rumanian;  Italian’,  MUk. 
Волох-ь  (1498),  до  Волохь  (XVII  c.),  волох  (1736  Інтерме¬ 
дії  115,  117-  119),  here  also  (from  Po.:)  ве  в’лошех  (1596 
Зизаній);  OES.  волохь  (Vasmer  1,  222)  ;  Ru.  волох,  влах, 
Ви.  влах,  SC.  vldh.  Sin.  lah,  Cz.  Vlach  ‘Italian’,  Slk.  vlach 
‘herdsman’,  Po.  UpSo.  Wloch  ‘Italian’,  —  Deriv.  волошин, 
волошка,  волошечка,  волоський;  here  also  валах,  вала- 
шити,  see  s.  w. ;  FN.  Волох,  Волошин,  Волошиндвич, 
Волошйнський,  Волошиндвський,  Волощак,  Волощук, 


MUk.  Волоховець  (1649  Реестра  253),  Волоховичь  (1649 
ibid.  205),  Волошенко  (1649  ibid.  161),  Волошинь  (1649 
ibid.  61),  Волошиненко  (1649  ibid.  27),  Волошинець  (1649 
ibid.  137),  Волошинов-ь  (1649  ibid.  42),  Волощенко  (1649 

ibid.  188) ;  GN.  Волоське  [ село],  Волдша,  Волошка,  Во- 

лошинівка,  Волошиндва,  Волощина.  —  Syn.  чоловік 

романського  племти,  румун,  молдаван,  італіянець, 

Тимченко  ЗОЇ. 

PS.  *volxs  ‘vlachus,  generatim  homo  romanae  originis’, 
borrowed  from  G.  *walxa-,  cf.  OHG.  walk,  AS.  ivealh  ‘fo¬ 
reigner’,  OIc.  Valir  ‘Frenchmen’;  the  ultimate  source  is  Ce. 
*Volcos,  cf.  Lat.  Volcae;  from  the  Npl.  Wealas  we  have  E. 
Wales,  now  the  name  of  the  country ;  cf .  Miklosich  393  -  394, 
Skeat  707,  Веселовский  ИзвОРЯС.  5  :  1  -  2,  14,  Преображен- 
ский  1,  93,  Briickner  626,  Георгиев  163,  Kiparsky  1,  190. 

волохатий  ‘hairy,  shaggy’,  ModUk. ;  Ru.  волохатий, 
Po.  wlochaty.  —  Deriv.  FN.  Волохатий,  Волохатюк, 
Волохатько;  here  also  AmUk.  Вал,  Вол  (<Волоха- 
тюк).  —  Syn.  (занадто  оброслий  волоссям,  шерстю:) 
кошлатий,  косматий,  мохнатий,  пелехатий ;  (з  ску¬ 
йовдженим  волоссям: )  патлатий,  кудлатий,  Деркач  44. 
PS.  root  *volx-  related  to  волос,  Q-  v. 

волочити  see  волок. 

волуфко  Wd.  ‘pencil’  (Воля  Висоцька,  Колодій  PM.  5, 

284),  first  recorded  in  the  XX  c.  —  Subst.  олівець,  Коло¬ 
дій  1.  c. 

From  Po.  olowek,  olowko  ‘ts’. 

волхв  arch,  ‘magus,  magician,  sage’,  MUk.  вол’хва  Asg. 
(1596  Зизаній),  на  волхвахт>  (XVIII  c.),  here  also  волфь 
(XVII — XVIII  c.),  OES.  волхв-ь,  вл^сви  Npl.  (XI  c.  Остр. 
єв.),  вл'ьхв'ь  (1073  Ізб.  Св.),  вольові  Np.  (XI  с.),  сь  вльхвьі 
(XI  с.)  ;  Ru.  волхв,  OCS.  vlsxvs,  Ви.  вльхва,  вЛЬХЬв,  dial. 
вгхва,  ельфа,  Sin.  volhva.  —  Deriv.  MUk.  волхвованіе 


472 


473 


(XVIII  с.),  волхвовати  (XV  c.),  OES.  в-ьлховьньїи  (XIV 
c.)  волшба,  вл'ьшьбоу  Asg.  (XI  c.),  в'ьлшьбьньш  (XI  c.), 
вт,льшьскьіи  (XII  c.),  в-ьлшьствовати.  —  Syn.  чарівник, 
чаклун,  провісник,  Тимченко  303. 

•  Of  obscure  origin;  Miklosich  380  suggests  that  vlsxvs 
is  a  cognate  of  OCS.  vlssngti  ‘balbutire’  and  connects  it  with 
ONor.  volva  ‘ts’;  according  to  Горяев  54,  it  is  related  to 
волох  '  re.  other  inconvincible  etymologies  cf.  Vasmer  1,  223, 
Георгиев  166,  Младенов  Slavia  7,  198,  745,  Vaillant  AUA. 

8,  32  -  33,  a.  o. 

волюта  ‘volute’,  ModUk. ;  Ru.  ts,  Po.  woluta,  etc. 
Subst.  спіральна,  завиткувата  закрутка  на  капітелі 
колони,  Бойків  90;  завиток  Льохін  126. 

From  Fr.  volute  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Lat. 
voluta  (:  volvere  ‘to  roll’),  Льохін  1.  c.,  Skeat  695. 

воля  ‘will;  liberty,  freedom’,  MUk.  воля  (1456),  на  єго 
воли  (1579),  зг>  власной  волк  (1677),  воля  (1596  Зизаній), 
по  воли  (XVIII  с.),  на  волЬ  (XVIII  с.),  OUk.  воля  (1388), 
по...  воли  (1442),  OES.  воля  (XI  с.  Остр.  єв.),  волю  Asg. 
(XI  с.),  воль  Gpl.  (XIV  с.);  BRu.,  Ru.,  Ви.,  Ма.  ts,  OCS. 
volja,  SC.  vdlja,  Sin.  volja,  Cz.  vule,  Slk.  vol’a,  Po.,  LoSo., 
UpSo.  wola.  —  Deriv.  воленька,  вблечка,  вдлен,  воль¬ 
ний,  вольовий,  неволя,  невбльпик\\невгльник,^  -щтво, 
-иця,  [без] вільний,  -ність,  привілля,  -гльний,  з-,  по-, 
при-нево  лений,  -ність,  -ння,  з-,  по-,  при-нево  лити , 
з-,  по-,  при-нево лювати,  в-,  за-довблений,  -ність, 
-ння,  в-,  за-довблити,  в-,  за-доволяти,  в-,  за-довблю- 
вати,  here  also  волити ,  воліти,  see  s-  vv-i  compounds  : 

воле-  вияв [лення],  -любний,  -любність,  вільно-відпу- 
щений,  -відпущеник,  -відпущення,  -дум[ець],  -дум¬ 
ний,  -думство,  -любний,  -любство,  -найманий,  -прак¬ 
тикуючий,  etc. ;  добровільний,  доброволець,  самоволя, 
сваволя,  свавільний,  -ність,  -но,  -ник,  -ниця,  боже¬ 


вілля,  -льний,  -но;  FN.  Воля,  Вільний;  ON.  Воля,  Во- 
лиця,  Вілька,  many  with  added  adj.:  Воля  Довголуць- 
ка,  Коринецька,  Мазовецька,  Острівецька,  etc.;  Вбли- 
ця  Дружкопільська,  Ляховецька,  Збйтинська,  etc.; 
here  also  Вільне,  Вільний,  Вільна,  Вільно-Т ерещківка, 
Вільні  Xym,opu,  AmUk.  Вільно  (in  Alberta) .  —  Syn.  сво¬ 
бода;  бажання,  хотіння,  влада,  право,  сила,  наказ, 
розпорядження,  розсуд;  замір ,  намір,  Тимченко  304-306. 

PS.  *  volja  ‘ts’,  IE.  root  **цоІ-  :  **uel-,  cf.  Lith.  valia, 
Latv.  vala  ‘power’,  Skt.  vdras  ‘wish’,  Av.  vara-  ‘will’,  Goth. 
waljan  ‘to  elect’,  Lat.  voluntas  ‘will’,  etc.,  cf.  also  веліти; 
Miklosich  377,  Meillet  fit.  393,  399,  Преображенский  1,  95, 
Trautmann  348  -  349,  Pokorny  1137,  Георгиев  174;  re.  accent 
see  Шевельов  60  -  62,  560  -  561. 

волян,  SovUk.  волан,  Wd.  волянт  (Кузеля  62)  ‘shut¬ 
tlecock,  badminton’,  ModUk.,  BRu.  валан,  Ru.  волан  (1803: 

волант).  —  Subst.  м’ячик  до  підбивання;  легкий  візок, 

Кузеля  1.  с. 

From  Fr.  volant  ‘flying’,  Орел  1,  172,  АкСл.  2,  607. 

воляпюк,  SovUk.  волапюк  ‘Volapuk’,  Ru.  волапюк 
(since  1891),  Po.  wolapik,  etc.  —  Subst.  штучна  міжна¬ 
родна  мова;  беззмістовність,  мішанина,  порожнеча 
(у  висловах,  викладі),  Орел  1,  172. 

From  Е.  Volapuk  —  an  artificial  language  for  inter¬ 
national  speech,  invented  about  1879  by  J.  M.  Schleyer  of 
Constance,  properly  written  Volapuk,  the  first  part  being 
deformed  E.  world  ( =vola )  and  the  second  one  E.  speech 
(=puk),  Орел  1.  c.,  АкСл.  2,  607,  Skeat  695,  a.  o. 

Вольга,  Вольґа,  Вольдзя  see  Ольга. 

вольєра  ‘voliere’,  ModUk.;  Ru.  вольєра.  —  Subst.  за¬ 
городка,  майданчик. 

From  Fr.  voliere  ‘ts’,  Льохін  125. 


474 


вольонтер,  SovUk.  волонтер,  AmUk.  волонтйр  ‘volun¬ 
teer’,  ModUk. ;  BRu.  валанцер,  Би.  волонтер,  (in  1731 :  eo- 
лентир).  —  Deriv.  волонтерський.  —  Subst.  доброво¬ 
лець,  охотний  вояк,  охотник,  Бойків  90. 

From  Fr.  volontaire  ‘ts’  ( :  Lat.  voluntarius) ,  АкСл. 
2, 621. 

вольт  ‘volt’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  ts,  Po.  wolt,  etc. 
Deriv.  в дльтовий,  вольтомір ,  вольтаметр,  вольтпам- 
пер.  —  Subst.  одиниця  напруги  електричною  струму. 

From  the  name  of  Alessandro  Volta,  It.  physicist  (1745- 
1827),  АкСл.  2,  640,  Shipley  411. 

вольтер’янець  ‘Voltairian’,  ModUk.;  BRu.  вальтзр’я- 

нец,  Ru.  в ольтерьянец  (since  1891).  Deriv.  вольте¬ 
р’янка,  -нство,  -ський.  —  Subst.  приклониш  філософії 
Вольтера ;  вільнодумна  людина. 

From  the  name  of  Frangois  Marie  Arouet  de  Voltaire 
(1694-1778),  Fr.  philosopher  and  author,  Бойків  91,  АкСл. 

2,  640. 

вольтйж  ‘round,  turn  that  cunning  riders  teach  their 
horses’,  ModUk.  —  Deriv.  вольтижуватися,  -ання;  here 
also:  вольтижер,  -ський.  —  Subst.  кавалерійські  впра¬ 
ви;  вправи  на  незасід ланому  коні  або  на  линві  по  цир¬ 
ках,  Бойків  91. 

From  Fr.  voltige  ‘ts’,  АкСл.  2,  641,  Gamillscheg  897. 

вольфрам  ‘wolfram ;  tungsten’,  ModUk. ;  BRu.  валь- 
фрам,  Ru.  вольфрам  (since  1838).  Deriv.  вольфрамо¬ 
вий.  —  Subst.  твердий,  тяжкотдпкий  сіруватого  ко¬ 
льору  метал,  що  вживається  в  електрогпехніці  й  ме¬ 
талургії,  Бойків  91. 

From  G.  Wolfram  ‘ts’,  АкСл.  2,  641. 


475 


воміт,  Wd.  воніт[и]  (Стрий)  ‘vomiting’,  ModUk.;  Po. 
womitowac.  —  Deriv.  вомітувати,  -ання;  Wd.  воніту- 
вати.  —  Subst.  блювота,  блювачка,  Бойків  91. 

From  Lat.  vomitus  ‘vomit[ing]’  ( womere  ‘to  vomit’), 

Skeat  696. 

вомпити,  вон[т]пити  arch,  ‘to  hesitate,  become  con¬ 
fused’,  MUk.  вонтпитт>  (1505),  вонгьпити  (XVI  c.),  вонт- 
пшгь  (1625),  вонтпити  (1693,  XVII  с.)  ;  BRu.  вонтпіць, 

Po.  wqtpic.  —  Subst.  сумніватися ,  вагйтися,  бути  не¬ 
певним  чого,  Тимченко  308. 

From  Po.  wqtpic  ‘ts’,  Richhardt  112,  Miklosich  352, 

Bruckner  605;  Uk.  вомпити  <  вднпити  with  bilabiali¬ 
zation  of  n  before  p. 

boh!  dial,  interj.  ‘away  (with  you)  !,  out!,  avaunt!,  MUk. 
вонь  (XVI  c.),  BOH  (XVII  c.),  вон-ь  (XVIII  c.),  OES.  в-ьн-ь 
(XI  c.  Остр.  єв.),  вонтз  (XIII  c.)  ;  BRu.,  Ru.  ts,  OCS.  vsns, 
Би.  ezn,  SC.  vdn,  Sin.  ven,  Cz.  ven,  Slk.  von,  OPo.,  LoSo. 

wen,  UpSo.  won.  —  Deriv.  dial,  вонка.  —  Syn.  геть! ,  пріч! 
Тимченко  309. 

PS.  *vsns  ‘ts’,  connected  with  в  Hi,  see  зовні. 
вона,  вонй  see  він. 

воніт[и],  вонітувати  Wd.  see  воміт. 

Воніфатій  see  Боніфатій. 

воно  see  він. 

вон[т]пити  arch,  see  вомпити. 
вонучкй  Wd.  see  онуча. 

воня,  dial,  also  вонь  (УРС.  1,  290)  ‘disagreeable  odour, 
stink,  stench’,  MUk.  воня  (XVI  c.),  воню  Asg.  (XVII  c., 
вонят  -putidus  (Гептаглот  145),  OES.  воня  (XI  c.  Остр.  єв.), 
смрадт>  ст>  вонею  (XI  с.),  добрьіхт>  вонь  Gpl.;  Ru.  вонь, 


476 


477 


OCS.  vonja,  Ви.  вонл,  SC.  vdnj[a],  Sin.  vonja,  Cz.  vuna,  Po., 
UpSo.  won.  —  Deriv.  вонючий,  - чт ,  [за]воняти,  dial. 
вонечник;  FN.  Вонюкович,  Воняткевич ;  GN.  Воня- 
чин.  —  Syn.  пах,  запах,  сморід,  поганий  дух. 

.  PS.  *[v]onja  ‘smell’;  some  etymologists  derive  it  from 
*[v~] od-nja,  connecting  it  with  Lith.  uosti  ‘to  stink’,  Lat. 
odor,  etc.,  all  from  IE.  root  **od-  ‘to  stink’,  Bruckner  ZfslPh. 
2,  309,  KZ.  45,  27,  Machek  578,  Младенов  76,  Георгиев  176, 
a.  o. ;  more  persuasive,  however,  is  its  derivation  from  IE. 
root  **an-  ‘to  breathe’,  cf.  Skt.  dniti  ‘he  breathes’,  Gk.  dnemos 
‘breeze,  wind’,  Lat.  animus  ‘spirit’,  etc. ;  in  this  connection 
vonja  ( <**anja)  is  connected  with  нюхати,  9-  v.,  Преобра- 
женский  1,  95  -  96,  Vasmer  1,  225,  Mikkola  1,  48,  Pokorny 
39,  Шевельов  202,  243,  a.  o. 

вонькір  Wd.  in:  мати  на  кого  вонькір  ‘to  look  after,  to 
be  very  watchful’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Воля  Висоць- 
ка,  Колодій  PM.  5,  284).  —  Subst.  мати  око  на  кого. 

The  word  seems  to  be  a  dial,  deformation  of  око  >  вдко 
with  infixed  -n-  and  added  -ir-  under  the  influence  of  вань- 

кйр,  9-  v. 

вопанча  Wd.  see  опанча. 

вопіющий  arch,  in  :  голос  вопіющого  во  пустині  ‘voice 
in  the  wilderness’,  part.  pres.  act.  of  OES.  вопити,  вт>пити 
‘to  claim’,  OES.  глагь  вт>пиющааго  вт>  поустьіни  (XI  с. 
Остр.  єв.).  — Subst.  голос  того,  гцо  кличе  в  пустині. 

воплотйти[ся]  arch,  see  плоть. 

вопрйсок  Wd.  see  прискати. 

ворач  see  орач. 

вбрга  Wd.  ‘lip’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  —  Subst. 

губа. 

The  word  seems  to  be  a  f/e.  deformation  of  edpfa ,  9-  v. 


ворик  :  вір  1. 

ворйна  :  вір  3. 

воріг  see  ворог. 

ворідчик  dial,  ‘little  flower  -  garden’,  first  recorded  in 
1958  (Житомирщина,  Паламарчук  ЛБюлетень  6,  24).  — 

Subst.  обнесений  огорожею  квітник  біля  хати,  Пала¬ 
марчук  1.  с. 

The  word  seems  to  be  a  dialectal  deformation  of  о  го¬ 
родчик  (viz.  *в огорддчик  >  *вогорідчик  >  ворідчик),  see 
город. 

вбрін  see  ворон. 

воріння  :  вір  3. 

ворітний  :  ворота. 

воріх  see  горіх. 

вбрка,  воркота,  воркітня  ‘purring,  purr’,  воркотати, 
воркотіти  ‘to  purr’,  MUk.  воркотьі  Gsg.  (XVIII  с.),  OES. 
vrskati  (Vasmer  1,  231)  ;  SC.,  Sin.  vfkati,  Cz.  vrkati,  Slk. 
vrkat’.  — •  Deriv.  воркотання,  воркотіння,  воркіт 
( <*воркокгт) ,  ворк[от]ун,  -уха,  -уня,  воркувати, 
воркотлйвий,  dial,  воркін,  воркот;  FN.  Воркун ;  Вор- 
куха  (1687).  —  Syn.  бурчання;  бурчати;  see  also  sop- 
чати. 

PS.  root  *vsrJc-  o/p.  for  ‘purring’,  akin  to  Lith.  urkti, 
urkioti  ‘grunt’,  Lat.  urcare  ‘sound  of  lynx’,  Buga  РФВ.  75, 
154,  Преображенский  1,  98,  РССтоцький  4,  147  -  148,  Traut- 
mann  353,  Vasmer  1,  231,  a.  o. ;  re.  initial  v-  cf.  Шевельов 
88,  235. 

воркувати  see  ворка. 

вброб,  воробель,  воробец [ь]  dial,  see  горобець. 


478 


479 


ворог,  dial,  воріг,  arch,  враг  ‘enemy’,  (враг  also:) 
‘devil’,  MUk.  враг-ь  -  ворогь  (1596  Зизаній),  врагь  :  ворогь, 
непрїятель  (1627  Беринда),  ворогомт>  Isg.  (1693),  от  во¬ 
рога  (XVIII  с.),  вороже  Vsg.  (XVIII  с.),  (from  OCS. :) 
вразк  Npl.  (XVII  с.),  враг  (XVIII  с.)  ;  OES.  от  ворога 
(1076  Ізб.  Св.),  ворогь,  вороз-Ь,  ворогьі,  (from  OCS.:) 
врагьі  Арі.  (XI  с.  Остр.  єв.),  врагоу  Dsg.  (1073  Ізб.  Св.), 
врагт>  (ibid.) ;  BRu.  вораг,  Ru.  ворог,  враг,  OCS.  vrags, 
Ви.,  Ма.  враг,  SC.,  Sin.  vrag,  Cz.,  Slk.  vrah,  Po.  wrog.  — 

Deriv.  в оріженько\\вороженько ,  ворожий,  вороже,  во¬ 
рожість ,  ворожнеча,  ворогувати,  ворогування,  во¬ 
рожба,  -бувати,  dial,  ворога,  ворожіщя,  ворожнета, 
ворожня  (Желеховський  1,  121),  ввдрозг,  ‘разом,  укупі, 
спільними  силами  (Кміт  23),  (from  OCS.:)  вражий, 
враждувати.  —  Syn.  (особистий:)  недруг,  супротив¬ 
ник;  (ідейний,  військовий  і  под.)  противник;  arch. 
супостат,  Деркач  45. 

PS.  *vorgs  ‘ts’,  BS.  root  *uarg-  evidenced  in  Lith. 
vargas  ‘need,  indigence’,  (in  ablaut:)  vergas,  Latv.  vergs 
‘slave’,  OPr.  wargan  ‘evil,  suffering,  danger’;  here  also  per 
haps  Goth,  wrikon  ‘to  chase’,  Lat.  urged  ‘I  chase’,  etc.,  Прео- 
браженский  1,  100,  Mikkola  1,  124,  Bruckner  632,  Traut- 
mann  342,  Machek  573,  Георгиев  179,  Pokorny  1181,  a.  o. 

ворожити  ‘to  tell  fortunes,  prophesy’,  MUk.  ворожила 
(1573  -  4),  ворожит[т>]  (XVII  c.),  ворожу  -  addiuino  (XVII 
c.  Гептаглот  19),  ворожилт>  (XVIII  c.),  OES.  не  ворожите 
(XIV  c.),  горе...  ворожившими  (XIV  c.)  ;  BRu.  варажьіць, 
Ru.  ворожить,  OCS.  vrazenie  (Kurz  219),  Ви.,  Ма.  вра¬ 
жа,  SC.  vrazati,  Sin.,  vraziti,  Cz.  vraziti,  Po.  wrozyc.  — 

Deriv.  ворожіння,  за-,  на-,  no-,  при-  ворожити,  за-, 
на-,  по-,  при-  ворожу  вати  -ання,  ворожба,  -бйт[ка], 

ворожебний,  ворожйля,  ворожильний,  ворожка,  ворбж- 
цин  MUk.  врожба  (XVIII  с.),  ворожбитский  (XVIII  с.), 
ворожбитство  (XVIII  с.),  ворожбигь  (XV-^XVIII  с.),  во- 


рожбЬть  (XVIII  с.),  ворожбитство  (XVIII  с.),  вороженье 
(XVII  с.),  ворожба  (XIV. — XVIII  с.),  ворожЬля  (XVIII 
с.),  OES.  ворожа,  ворожение,  ворожея,  ворожьбит-ь  — 

Syn.  чарувати,  чаклувати,  чаклунити,  Деркач  200. 

According  to  Горяев  55,  followed  by  Преображенский 
1,  97,  Mikkola  WuS.  2,  218,  Vasmer  1,  228,  a.  o.,  the  word  is 
connected  with  ворог,  9-  v. ;  against  this  connection  is  Mik- 
losich  394  -  395,  deriving  it  from  PS.  root  *vorg-  without 
further  etymology;  Machek  574  connects  it  with  vrhati  which 
remains  doubtful. 

вороза  Wd.  ‘rope,  cord’,  first  recorded  in  1877  (Bep- 
хратський  1,  8).  —  Deriv.  ворозка,  ворозькйй.  —  Subst. 
мотузка,  мотузок,  вірьовка,  бечівка,  шнур. 

The  word  seems  to  be  a  dial,  deformation  of  поворозка , 

q.  v. 

ворок  1.  Wd.  ‘sack’,  MUk.  ворок  (1657),  ворка  Gsg. 
(XVII  c.),  в’  ворках  (XVII  c.)  ;  Cz.  vor,  Po.  wor.  —  Deriv. 
ворочок.  —  Subst.  міх,  мішок. 

PS.  *vors[ks]  ‘ts’,  connected  with  воронка,  q.  v. 

ворок  2.  Wd.  see  ворох. 

ворон  m.,  ворона  f.,  ‘raven,  crow’,  MUk.  ворономт>  Isg. 
(XV  c.),  ворон-ь  (XVI  c.  Сл.  плк.  Іг.),  ворон-ь (XVII— XVIII 
c.),  OES.  ворон-ь,  (from  OCS.:)  врант.;  BRu.  вбран,  Ru. 
ворон,  OCS.  vran-ь  (Георгиев  180),  Ви.,  Ма.  гавран,  гар- 
ван,  SC.,  Sin.  vran,  Cz.,  Slk.  havran,  Po.  gawron,  LoSo. 
[w]ron,  UpSo.  hawron.  —  Deriv.  вдрон\\воронйй,  Wd.  во¬ 
роний,  ворон [ єн ] я,  воронець,  вороння[ ччя ],  вороток, 
воронйще,  -няка,  вороненький,  воронячий,  воронові, 
г[р]айворон;  FN.  Ворон,  Ворона,  Вороний,  Ворбнин, 

Воронець,  Воронбвич,  Вороненко,  Воронько,  Барон¬ 
ський,  MUk.  Вороний,  Воронинт>,  Ворон [ч]енко,  Воро- 

н[ов]ичт>,  Воронковіз,  Воронявский,  Вороньковский,  Воро¬ 
ного  Gsg.  (all  of  1649  cf.  Реестра  16,  ЗО,  108,  121,  etc.)  ; 


GN.  Ворона,  Вороніж,  Воронят,  Воронів[т] ,  Воро- 
нйця.  —  Syn.  крук,  Онацький  2,  211. 

PS.  *voms,  vdma  ‘ts’,  BS.  *vama-  :  varna-  respectively, 
cf.  Lith.  varnas,  OPr.  wamis  ‘raven’,  Lith  vdma,  Latv.  vdma, 
OPr.  wame  ‘crow’;  Vondrak  1,  225,  528,  Mikkola  1,  93,  119; 
2, 189,  190,  Шевельов  44,  47,  534,  a.  o. ;  the  words  are  usually 
explained  as  derivatives  of  *vam-  orig.  ‘black’,  Meillet  fit. 
435  -  436,  Loewenthal  WuS.  10,  153  ( :  Skt.  vdma-  ‘black 
colour’),  Преображенский  1,  97,  Bruckner  632,  Trautmann 
343,  Vasmer  1,  228,  Георгиев  180,  a.  o. ;  yet,  according  to 
Machek  LP.  3,  100  and  ED.  126,  it  is  an  o/p.  formation,  the 
meaning  of  colour  being  secondary;  cf.  also  (extensively:) 
Herne  99-101,  Онацький  2,  211  -213. 

воронка  ‘funnel ;  crater,  shell-hole’,  ModUk. ;  BRu.  ea- 
рднка,  Ru.  воронка,  ворона,  Ви.  врана,  SC.,  Sin.  vranj, 
Cz.  vrana,  Po.  wrona.  —  Syn.  лійка,  кратер,  вирва. 

PS.  *vom[sk]a,  *vomjb  ‘ts’,  IE.  root  *uer- :  **uor-  ‘to 
close,  cover,  protect,  save’,  the  closest  formation  being  Alb. 
varr  ‘grave’ ;  the  word  is  related  to  вдрок  1-,  q.  v. ;  Miklosich 
382,  Преображенский  1,  97,  Pokorny  1160. 

воропай  (in  Uk.  folklore)  ‘epithet  of  husband  (or  bride¬ 
groom)’,  ModUk.;  Ru.  воронам  ‘epithet  of  bridegroom  or 
коровай’  (Vasmer  1,  229).  —  Deriv.  FN.  Воронам,  Bopo- 
пайченко.  —  Syn.  епітет  чоловіка  або  молоддю  ( в  на¬ 
родній  поезїі). 

Derived  from  вороп-ь  ‘attack,  assault,  aggression’,  cf. 
OES.  пустити  на  воропт>  ‘to  attack’  (Срезневский  1,  303); 
it  re-echoes  the  OES.  custom  of  kidnapping  the  maid  which 
eventually  was  replaced  by  a  gift  on  the  part  of  bridegroom 
to  his  fiancee  or  to  her  parents  (вгно),  cf.  Vernadsky  Kievan 
Russia,  311;  as  such  вороп-ь  <  PS.  *vorps  is  connected  with 
OHG.  werfan,  E.  to  warp,  etc.,  cf.  Преображенский  1,  97, 
Machek  573,  Kluge  392,  Skeat  702,  a.  o. 


вороплян  dial,  ‘airplane,  aircraft’,  first  recorded  in  the 
XX  c.  ((Воля  Висбцька,  Колодій  PM.  5,  284).  —  Subsfc. 
аероплан,  літак. 

A  i/e.  deformation  of  аероплан  influenced  by  ворон, 
ворона;  see  also  вурльбп’ян,  вуроплян. 

-  ворот  ‘turn’,  ворот  dial,  ‘cylinder ;  windlass  (of  a  well- 
beam)’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  121), 
OES.  ворогь,  Ru.  ворот  ‘windlass ;  collar’,  Bu.,  Ma.  epam 
‘neck’,  SC.,  Sin.  vrat,  Cz.,  Slk.  vrat,  Po.  wrot,  UpSo.  wr6t 
‘turn’.  —  Deriv.  вороття,  also  воріття,  зворот,  -ний, 
заворот,  поворот,  -ний,  повороткий,  приворот,  -ний, 
here  also:  оборот,  -ний,  -ність.  —  Syn.  циліндер;  пе¬ 
рекладка  над  волддязем,  на  яку  накручується  вірьов¬ 
ка  під  час  витягування  води  (Сумщина,  Дорошенко 
ДБюлетень  9,  106). 

PS.  *vorts  ‘turn,  winding’,  IE.  root  **yort-:**uert-, 
see  the  following  entry. 

ворбта,  Wd.  also  ворота  (Стрий)  ‘gate,  gateway’,  MUk. 
у  ворота  (1592),  в-ьрота  (1596  Зизаній),  врата  :  ворота, 
брбна,  двери  (1627  Беринда),  ворота  (XVII  с.  Інтермедії 
195),  OES.  воротьі  Ірі.  (945),  ворота  (1318),  на  вороткхг 
(1377),  (from  OCS. :)  врата  (XI  с.  Остр.  єв.),  Црскьія  врата 

1272;  BRu.  вардти,  Ru.  ворота,  dial,  ворота,  вордти, 
OCS.  vrata,  Ви.  врата,  Ма.  врата,  SC.,  Sin.  vrdta,  Cz. 
vrata,  Slk.  vrdta,  Po.,  UpSo.  wrota,  LoSo.  rota.  —  Deriv. 

воріт[ень]ка,  ворітця[та],  ворітний,  -иця,  вордт- 
ній,  -ник,  -ниця,  воротар,  -ка,  -ський,  воротати; 
GN.  Вордтнів.  —  Syn.  брама,  Деркач  45. 

PS.  *vorta  ‘ts’,  root  *vort-,  IE.  **u,ort-  :  **uert-  ‘to  turn, 
whirl,  wind’,  see  вертіти;  re.  other,  unconvincing,  etymologies 
cf.  Vasmer  1,  229  -  230. 

вороття  see  -ворот. 


482 


483 


ворох  ‘heap,  pile’,  Wd.  also  ворок  ‘sack’  (Желеховський 
1,  122),  MUk.  ворохь  (XVIII  c.),  OES.  врахт>;  BRu.  ворох 
‘noise;  disorder’  (Носович  67),  Ru.  ворох  ‘pile’,  Ви.  ерах, 
Po.  zawroch  ‘snow -wind’.  —  Deriv.  [з] ворохобити,  во- 
рохгбини,  ворохгбня,  -ник;  here  also  ModUk.  neologisms 
f/e.  influenced  by  рух:  ворухнути[ ся ],  ворухливий,  во- 
рушйти[ ся ],  ворушся ]ня,  [ з ] ворушливий  and  other 
prefixed  formations:  заворушйти[ ся] ,  заворушувати- 
[ ся ],  заворушення,  зворухнути,  зворушйти[ ся ],  зво¬ 
рушувати  ся ],  зворушений,  -ення,  поворухнути[ ся ], 
поворушйти[ ся ],  поворушений,  -ння,  розворушйти- 
[ся],  розворушуватися] ,  розворушений ,  -ння,  etc.; 
FN.  Ворошйлов ;  GN.  Ворбхта,  Ворошйлівка,  Ворошй- 

лово,  Ворошиловірад,  Ворошйловськ.  —  Syn.  купа,  ку¬ 
ча,  бурта,  Деркач  45,  94;  Wd.  ворок,  мішок,  Гнатюк  ЕЗб. 
4,  236. 

PS.  *vorxs  ‘sliding;  threshing;  pile  (of  threshed 
grain)’,  IE.  root  **uors- :  **uers-  ‘to  slide’,  cf.  Latv.  varsmis 
‘pile  of  grain’,  Lat.  verro,  verri,  versum  ‘to  slide,  drag  along, 
sweep,  winnow’,  Gk.  бггб  ‘I  go  away’,  OIc.  vgrr  ‘rudder - 
stroke’,  Ht.  uarsija-,  uars-  ‘to  harvest’,  Преображенский  1, 
98,  Trautmann  361-362,  Bruckner  601-602,  Walde-Hof- 
mann  2,  761-762,  Георгиев  182,  Шевельов  130,  Pokorny 
1169  - 1170,  a.  0. 

ворохібня,  ворохобити  see  the  preceding  entry. 

ворочати  ‘to  turn’,  MUk.  ворочаются  (XVI  c.),  воро- 
чалт>,  ворочали  (XVII  c.),  ворочается  (XVIII  c.  Інтермедії 
147),  ворочатися  (XVIII  с.),  OES.  ворочати  (=вороцати), 
(from  OGS. :)  вращати[ся];  BRu.  варбчаць,  Ви.  воро- 
чать,  Ви.  вращам,  Cz.  vraceti,  OCz.  vraceti,  Po.  wracac.  — 

Deriv.  ворочатися.  —  Syn.  повертати  щось  комусь, 
Ковалів  1,  356. 


PS.  *vortjati  —  an  iter,  formation  of  вертати,  Q-  v. ; 
see  also  ворот,  ворота. 

ворса  ‘nap;  pile’,  ModUk.;  BRu.  ворс,  Ви.  ворс,  ворса 
(since  1780).  —  Deriv.  ворсйн[к]а,  ворсинчастий,  вор¬ 
систий,  -тість,  ворсяний,  eopcumuf ся ],  ворсувати ь 
[ ся ],  -ання,  -альний,  -альник,  -альниця,  -альня.  — 
Syn.  волокна  над  поверхнею  тканини,  волос  на  сукні, 
пушок;  шерсть. 

Miklosich,  384,  considers  ворс,  ворса  akin  to  Lith. 
varsa ;  this  etymology  is  rejected  by  other  scholars  who  derive 
ворса  from  Av.  varasa-  ‘hair’,  cf.  Vasmer  RS.  5,  126  and 
his  ED.  1,  230;  Lith.  varsa  is  considered  as  a  borrowing 
from  SI.  (Ru.)  ;  cf.  also  Шевельов  131. 

Ворскла,  dial.  Ворскло  GN.  Vorskla-river  (in  Пол¬ 
тавщина),  MUk.  на  Ворскле  (1545  Стрижак  40),  Ворскол 
(XVI  с.  ibid.),  к  реке  Ворсклу  (XVII  с.  ibid.),  OES.  В'ьрь- 
скла  Gsg.  (ПСРЛ.  25,  26),  BRu.,  Ru.  ts.,  Po.  Worskla.  — 

Deriv.  Вбрсклиця,  Ворск[ о ]лець,  Вбрсклище,  Ворс- 
клянка,  Завбрскло,  Заворсклянський. 

The  name  has  not  yet  been  satisfactorily  explained ;  ac¬ 
cording  to  Потебня,  Сл.  плк.  Іг.,  Харьков  1914,  22,  it  is  de¬ 
rived  from  the  same  root  as  Варшава,  namely  **y,ers- 
meaning  ‘rain,  dew’,  cf.  Skt.  varsd-  ‘rain’,  vrsan-  ‘watering’, 
etc.;  this  etymology  was  rejected  by  Булаховський,  A.  A. 
Потебня,  Київ  1952,  23,  who  supported  the  explanation  of 
Погодин:  Ворскла  <  Osset,  vors  kula  ‘white  river’,  Belie 
Зборник  171;  the  latter  etymology  was  also  defended  by 
Стрижак  40-  42;  yet,  Vasmer  1,  231,  derives  the  name 
Ворскла  from  SI.  ворчать  as  the  hydronym  Пйскла  from 
пищать,  see  s.  w. 

воруна  dial,  see  руно. 

ворушити  [ся]  see  ворох. 


484 


485 


ворчати,  Wd.  варчати,  вурчати  ‘growl;  grumble’, 
MUk.  ворчати  (XVIII  c.)  ;  OES.  врт>чати;  BRu.  ворчаць 
(?Vasmer  1,  231),  Ru.  ворчать,  Ви.  врьча,  SC.,  Sin. 
vrcati,  Cz.  vrceti,  Slk.  vrcat’,  Po.  warczec,  LoSo.  warcas, 

UpSo.  warcac.  —  Deriv.  ворчання.  —  Syn.  бурчати, 

(грубо:)  гарикати. 

PS.  *vsrcati  <  *vsrk-eti,  related  to  вдрка,  воркота¬ 
ти,  воркотіти,  see  s.  vv. 

вор’я  dial.  =  вір’я,  see  вір  3. 
восйка  Wd.  see  осйка. 

Восиф  Wd.  see  Йосип, 
восківка,  восковйй,  etc.  :  віск. 

воскрес  ‘rising  from  the  dead,  resurrection’  (hapax  of 
П.  Куліш  1893);  воскресйти  ‘to  revive’;  воскреснути  ‘to  arise 
from  the  dead’,  MUk.  воскресити  (XVII  c.),  воскресит  ся 
(XVIII  c.),  OES.  в гскрьсндти  (XI  c.  Остр.  єв.),  вгскргьси 
(XI  с.  Остр.  єв.),  в ьскрьсноугиь  (1073  Ізб.  Св.),  вьскресе, 
вгскрьсгта;  BRu.  уваскрзсіць,  уваскрзснуць,  Ru.  вос¬ 
кресить,  воскреснуть,  OCS.  vsskresiti,  vsskresngti,  Ви. 
вгзкресЛ,  вгзкресЛвам ,  Ма.  воскрес[н ]е,  SC.  uskrsavati, 
(from  OCS.:)  vaskrsnuti,  Cz.  kfisiti,  vykfisat  se.  —  Deriv. 

воскресення,  воскресіння,  воскреслий,  -сний,  воскреша¬ 
ти,  воскресати,  -ання,  воскрешення;  Воскресення 
[Христове];  GN.  Воскресен[гв]ка,  Воскресенська, 
-ке,  Воскресйнці,  Wd.  Воскресїнці.  —  Syn.  (воскрес:) 
чинність  від  воскреснути,  оживлення;  (воскреси¬ 
ти:)  вернути  до  життя,  оживити;  (воскреснути:) 
встати  з  мертвих,  ожити,  Тимченко  314. 

PS.  *vss-kres-iti,  *vss-kres-ngti  ‘ts’,  root  *kreps- 
evidenced  in  кріпити,  кріпкйй,  q-  v. 

воскувати  :  віск. 


воспитати  arch,  ‘to  bring  up;  to  feed,  keep,  maintain’ 
(Грінченко  1,  257),  OES.  в'ьспитать  (XI  c.  Остр.  єв.), 
втіспитавш  (XIII  c.),  в'ьспитаєгь,  воспитаєм'ь;  Ru.  вос- 
■питать,  OCS.  vsspiteti.  —  Deriv.  arch.:  воспитатися, 
воспйтувати[  ся  ],  воспитальниця,  воспиталище, 
воспитаниє,  -аность  (Желеховський  1,  122).  —  Subst. 

■вигодувати,  вйкормити,  виховати. 

PS.  *V3Z-pitati  ‘ts’,  derived  from  *pit-  ‘food’,  cf.  OCS. 
pista  ‘food’,  Ru.  пйща,  SC.  pica.  Sin.  pica ,  Cz.  pice,  Po. 
pica,  etc.;  IE.  root  **pei-:**pi-  evidenced  in  Lith.  pietus 
‘lunch’,  Skt.  pitu-  ‘food’,  Av.  pitus  ‘ts’,  OIr.  ith  ‘grain’,  OHG. 
Jeizzit  ‘fat’,  ModHG.  feist  ‘fat,  in  good  condition’,  etc.; 
Лреображенский  2,  63,  Bruckner  405,  Trautmann  207, 
Machek  366,  Sadnik-Aitzetmuller  283,  Pokorny  794,  Шеве- 
льов  120,  212. 

востаннє  see  останній. 

востік  Wd.  ‘strong  east  wind’,  (Желеховський  1,  122); 
івосток  arch,  ‘east’,  MUk.  на  в-ьстоцЬ  (1489),  от  востока 
(XVII — XVIII  с.),  OES  огь  в-ьстока  (XI  с.  Остр. 
■єв.),  на  в-ьсток-ь  (1073  Ізб.  Св.),  к-ь  в'ьстоком-ь, 
межи  в-ьстокомт.,  ст>  встока;  Ru.  востдк,  dial.  [в]сток 
■‘east  wind’,  OCS.  wsstoks  ‘east’.  —  Deriv.  Wd.  eoc- 
токовець,  arch,  востдчний,  -ж;  GN.  Вдсток  (in 
Alberta).  —  Subst.  схід,  оргент. 

From  OCS.  vsstoks  ‘ts’,  which  is  a  caique  from  Gk. 
« anatoU ,  corresponding  to  Lat.  oriens  ‘east’,  Vasmer  1,  232; 
те.  root  see  тік. 

восторжествувати  see  торжество. 

восух  =  uosux  Wd.  ‘wheat  bread’  (Надсяння),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Пшеп’юрська  83).  —  Subst.  пшенич¬ 
ний  хліб,  Пшеп’юрська  1.  c. 

Derived  from  cyxm  ‘dry’  see  s.  v. 


486 


487 


вось,  вбсьде,  Вбськало  see  ось. 

восьмий,  восьмисотий,  etc.  see  вісім. 

вотувати  ‘to  vote’,  MUk.  вотовала  (1587),  вотовали 
(1597),  вотовати  (1622),  вотуєт  (XVIII  с.)  ;  Ru.  вотйг 
ровать,  Ро.  wotowac.  —  Subst.  голосувати. 

From  Lat.  votum :  vovere  ‘to  vow’,  perhaps  through 
the  medium  of  Po.  wotowac;  AmUk.  вотувати  directly 
from  E.  to  vote. 

вотум  ‘vote’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  ts,  Po.  wotum,  etc. — 

Subst.  голос,  слово ;  рішення,  думка,  виражена  голо¬ 
суванням,  Льохін  126. 

From  Lat.  votum,  see  the  preceding  entry. 

вотчина  :  отець. 

вохкімира,  also  отімера,  вітімара  argot  ‘eight’,  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Горбач  0,  18).  —  Subst.  вісім. 

An  argot  deformation  of  вісім,  восьмий  with  suffix 
~[ім]ира,  cf.  Горбач  1.  c. 

вохналь  Wd.  see  гуфналь. 

вохра,  also  oxpa  ‘ochre’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  oxpa,  Cz. 
ochra,  Po.  okra,  UpSo.  ugier.  —  Deriv.  вохрити[ся],  вох¬ 
ряний,  вохрянка.  —  Subst.  сумішка  глини  з  оксидами 
або  гідратами  оксидів  заліза;  мінеральна  фарба  чер¬ 
воного  або  жовтого  кольору,  Орел  1,  174. 

From  Gk.  дхга :  dxros  ‘pale,  wan,  pale-yellow’,  Пре- 
ображенский  1,  672,  Skeat  408;  in  Uk.  prothetic  в-  de¬ 
veloped  like  in  dial,  в  око,  воргх,  etc. 

воцарйтися,  воцарятися  :  цар. 

вочевйдьки  dial,  see  око. 

вочоловічений  :  чоловік. 


вочу  :  око. 

вочувати,  вачувати,  вацювати  AmUk.  ‘to  watch’,  first 
recorded  in  the  XX  c.  —  Deriv.  вдчман \\вачман.  —  Subst. 
•дивитися,  уважати,  стерегти ,  Білаш  134;  слідкува¬ 
ти,  стежити,  Жлуктенко  120. 


T7i*om  Т7!  ‘їі'іп+гіп  R 


«  ТГ  Ґ\  TWT 


1 


воша,  Wd.  вош  ‘louse’,  MUk.  воши  Npl.  (XVII  с.), 
вош'ь  (XVIII  с.),  OES.  вт>шью  Isg.  (XI  с.),  вт>ши  Gsg., 
•вошь  (XIV  с.)  ;  BRu.  вош.  Ru.  вошь.  OCS.  vase,  Ви. 
• вьшка ,  Ма.  вошка,  SC.  v&s,  Sin.  й§,  Cz.  ves,  Slk.  vos,  Po. 
wesz,  LoSo.  wes,  UpSo.  wos.  —  Deriv.  вош[ еч ]ка,  воши¬ 
вий,  -вець,  -вість,  [ за] вошйвити ,  відвошйвити, 
- влення ,  відвошйвлювати,  -ання,  Wd.  вушййки  (Угнів, 
•Лев  9).  —  Syn.  комаха  Pediculus,  Тимченко  317. 

PS.  *va§b,  IE.  **us-i-s,  cf.  Lith.  usnis,  Latv.  usna,  Alb. 
usht,  etc.,  Преображенский  1,  100,  Bruckner  607,  Machek 
’563,  Георгиев  217,  a.  o. 

вошарник  argot  ‘merchant,  trader,  dealer’,  first  recorded 
in  the  XX  c.  (Горбач  0,  35).  —  Subst.  купець. 

From  Hg.  vasar  ‘market’,  Горбач  1.  c. ;  see  also  omap. 


вошмашйна,  also  вбшмашина  (Білаш  134)  AmUk. 
‘washing  machine’,  first  recorded  in  the  XX  c.  —  Subst. 

.машина  до  прання,  Білаш  1.  c. 

From  E.  wash[mg]  machine  ‘ts’. 


вощйна,  -йти [ся]  etc.  see  віск, 
воювати  see  вой  1. 


воюй  dial,  see  в’юн. 

вояж  ‘voyage’,  ModUk.,  BRu.  вояж,  Ru.  вояж  (since 
1720).  —  Deriv.  вояжер,  вояжувати,  -ання.  —  Subst. 

подорож,  подорожування,  поїздка. 

From  Fr.  voyage  ‘ts’,  Орел  1,  174,  Gamillscheg  898. 


488 


489 


вояк,  вояцтво,  вояцький  see  вой  1. 

вп. ..  see  уп... 
вперед,  вперід :  перед. 

впир  Wd.  (Желеховський  1,  123)  see  опйр. 
вправді  Wd.  see  правда, 
в  п’ять  dial,  see  о  п’ять. 

вр. ..  see  ур... 

враг,  вражий,  see  ворог. 

вражда  see  ворог. 

враження,  вразйти  :  разйти,  see  раз. 

враз,  вразно  Wd.  see  раз. 

врата  see  ворота. 

вредний  see  веред. 

временний,  врем’я  arch,  see  верем’я. 

вріти,  врію,  врієш  Wd.  ‘to  boil’,  MUk.  врЬєгь  (1631), 
врячьіє  (XVIII  с.),  OES.  врящи  (1078),  врЬла,  вьрящи 
(XI  с.),  вр-Ьтие,  вр-Ьние;  BRu.  врзць,  Ru.  вреть,  OCS, 
vbreti,  SC.  vreti,  Sin.  vreti,  Cz.  vHti,  Po.  wrzec.  —  Deriv. 
GN.  Verutdzi  (<*vbrQcbjb,  X  c.  Constantinus  Porphyroge- 
nitus).  —  Subst.  кипіти . 

PS.  *vbreti  ‘ts’,  IE.  root  *uer-  ‘to  burn;  blacken’,  see 

вар. 

врубель  dial,  see  рубель. 

BC  see  yc... 

Всеволод,  Всемйр,  Всеслав  see  весь. 


вселення  ‘universe’,  MUk.  во  вселенную  (XVIII  с.), 
OES.  б  вселенки  (XII  с.),  веселеная;  BRu.,  Ru.  вселеннаЛ, 
OCS.  vbselenaja.  —  Deriv.  вселенський.  —  Syn.  всесвіт. 

From  OCS.  vbselenaja  (:  vsseliti,  see  село)  ‘universe’, 
which  is  a  caique  of  Gk.  oikomene  ‘ts’. 

всемогучий  see  весь  1. 

всесьби  argot  for  все  (Горбач  0,  21),  see  весь  1. 

всйпа  Wd.  see  сйпати. 

всілякий  see  весь  1. 

всупереч  see  перечити. 

всюди,  усюди,  dial,  всюда,  всюду,  вся  [г] де,  вся[г]ди 
‘everywhere,  anywhere’,  MUk.  всюда  (XVII  с.),  всюди, 
всюдьі  (XVII  с.),  всюгди,  всяде,  всюгді  (XVIII  с.),  OES. 
всюда,  вьсудоу  (XI  с.),  всюду,  also:  вьсюдЬ,  всюде;  BRu. 
усюди,  Ru.  всюду,  dial,  всюди,  OCS.  vbsgdu,  vbsgde,  Ви. 
навсьдгь,  Sin.  povsodi,  Cz.  vsude,  vsudu,  Po.  wszgdzie, 
wszgdy,  LoSo.  suder,  UpSo.  wsudy,  wsudze.  —  Deriv.  вСЮ- 

деньки,  -ечки,  всюденька,  -ечка,  всюдгсінько.  —  Syn. 
скрізь . 

The  word  is  based  on  *vbSb,  see  весь;  suffixes  -gdu,  -gde, 
are  testified  by  OCS.  vbsgdu,  -de  and  OPr.  stwendau  ‘from 
there’ ;  the  variants  всюда,  всюди,  вся[ г ]де,  вся[ г ]ди  are 
later  formations  influenced  by  куда,  куди,  всякий,  etc. ; 
Преображенский  1,  102,  Вгііскпег  636,  Machek  563,  Traut- 
mann  312,  a.  o. 

вся [г] де,  всяг[д]и  see  the  preceding  entry. 

ВСЯКИЙ  see  весь. 

всяцки  argot  for  все  (Горбач  0,  21),  see  весь  1. 

вськня!  interj.  in  calling  cows,  oxen,  first  recorded  in 
the  XIX  c.  —  Syn.  іейсь,  гейсаї 


490 


A  secondary  interj.  based  on  вісьма!  and  ня!  (:*вгсь- 
тня ) ,  see  s.  vv. 

всьо,  Wd.  всього,  etc.  see  весь, 
вт...  see  ут... 

вталамаситися  Wd.  ‘to  sit  down’  (Бучаччина),  first  re¬ 
corded  in  1946  from  О.  Головатий.  —  Subst.  сісти  тяжко r 

приміститися. 

Of  obscure  origin;  perhaps  it  is  a  contamination  of 

втарабанитися  (:  тарабан )  and  ламати ,  see  s.  vv. 

втйрити  :  тйрити. 
втома  see  томити. 

втора  ‘second  voice,  second  violin’,  ModUk.  —  Deriv. 

вторувати,  -ання.  —  Syn.  другий  голос. 

From  *vbtors  ‘second’,  see  вівторок. 

вуаль  ‘veil’,  ModUk.,  BRu.  вуаль,  взлюм,  Ru.  вуаль, 
arch,  воаль,  Po.  wual,  woal,  etc.  —  Deriv.  вуалька,  [за]- 

вуалювати[  ся] ,  -ання.  —  Subst.  серпанок. 

From  Fr.  voile  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Lat.  velum 
‘sail,  cloth,  covering’,  Орел  1,  174,  АкСл.  2,  921,  Skeat  686, 
Gamillscheg  895. 

вубжйн=ииЬ2еп  Wd.  see  обжинки. 

вубисьце  =  uubysce  Wd.  see  обійстя. 

вубісло  =  uubislo  Wd.  ‘rope  holding  flax  (in  spinning)’ 
(Надсяння,  Пшеп’юрська  83), first  recorded  in  the  XX  c.  — 

Subst.  мотузок  із  шкірою,  що  ним  зв’язується  кужіль, 
щоб  прядиво  не  зсувалось,  Пшеп’юрська  1.  с. 

Derived  from  *об-вгсити  :  віса,  see  s.  v. 
вубіт  =  uubit  Wd.  see  обід, 
вубора  =  uubora  Wd.  see  обора. 


491 

вубратися  dial,  for  убратися,  see  брати. 

вубшйвка  Wd.  see  обшивка. 

вув’язух  =  vuviazux,  also  візук— vizuk  Wd.  ‘joint  of 
the  flail’  (Надсяння),  first  recorded  in  the  XX  c.  (Пше¬ 
п’юрська  84).  —  Subst.  получення  капиць  у  ціпах. 

Derived  from  в’язати  ‘to  bind’,  see  s.  v. 

вуг[іл]ля,  вугіль,  dial.  [в]уголь,  угіль  ‘coal;  charcoal, 
carbon’,  OES.  оугль  (1073  Ізб.  Св.),  оугли  Арі.  (1220), 
оуглиє  (1280),  на  юглі-Ьх-ь,  по  юглію;  BRu.  вугаль,  Ru. 

уголь,  OCS.  ддіь,  Ви.  вг’глен,  Ма.  ваглен\\Іаглен,  SC. 
ugalj.  Sin.  dgelj,  Cz.  uhel,  Slk.  uhol’,  Po.  wqgiel,  LoSo.  wuglo, 

UpSo.  wuhlo.  —  Deriv.  вуглик,  вуглець,  вуглецевий,  вуг¬ 
лині  к ]аі  вуглян,  вугляр,  -ка,  -ство,  -ський,  вуглярчук, 
вугільний,  -ик,  -иця,  вугляний,  вуглистий,  з-,  об-вуг- 
лити,  -лений,  -ння,  Wd.  вуглисько;  several  compounds; 

вугле-бетон,  -вантажний,  -видний,  -видобуток,  -ви¬ 
палювання,  -віддільний,  -вод[ ень ],  -водний,  -вдз[ ний ], 
-гасний,  -добувний,  -дробарка,  -дробильний,  -збагачу¬ 
вальний,  -кислий,  -кислота,  -кислотний,  -кдп,  -мел, 
-мийка,  -наватпажувач,  -нагромадження,  -носний,  -об¬ 
палювання,  -обпалювач,  -очисний,  -очистка,  -очищу¬ 
вальний,  -перевантажувальний,  -перекидальний,  -пі¬ 
діймальний,  -підіймальний,  -підіймання,  -подаваль¬ 
ний,  -постачальний,  -промивальний,  -промисловець, 
-промисловість,  -різка,  -склад,  -сос,  etc. ;  буро-,  кам’я¬ 
но-  вугільний;  GN.  Вугільці,  Вуглище.  —  Syn.  тверда 
горюча  корисна  копалина;  антрацит;  „сдняшний  ка¬ 
мінь”,  „горючий  камінь”,  „чорне  золото”,  НІЖ.  12,  33. 

PS.  *gglb  ‘ts’,  IE.  root  **ong- :  **ang-,  cf.  Lith.  anglis, 
Latv.  uogle,  OPr.  anglis  ‘coal’,  Skt.  Angara-,  Pers.  angist 
‘coal’,  Gael,  aingeal  ‘light,  fire’,  Miklosich  223,  Meillet  fit. 
-417,  Преображенский  2,  38  -  39,  Bruckner  609,  Trautmann 


492 


493 


8,  Machek  547  ( :  “Proto-European  word”  akin  to  Gk. 
dnthraks),  Pokorny  779  a.  o. 

вуглик  1.  dim.  :  вугіль;  2.  dial,  see  вулик. 

вугнати  Wd.  ‘to  talk  through  the  nose’,  first  recorded 
in  the  XIX  c.  —  Deriv.  вугнавець,  -вий,  -вка,  вугнова- 
тий,  вугнотати.  —  Subst.  гугнати,  гугнявити. 

An  о/р.  neologism  —  variant  of  гугнати,  q-  v. 

ву  гаївці  Wd.  ‘boots  (made  in  У  гнів)’,  first  recorded  in 
the  XX  c.  (Колодій  PM.  5,  284).  Subst.  великі  чоботи 
з  угнівської  шкіри,  Колодій  1.  с. 

Derived  from  the  name  of  the  city  of  У  гнів,  q-  v. 

ву гол,  dial,  вугол,  угод,  -гла  ‘corner;  angle;  side’,  OES. 
вь...  югльх’ь  (1073  Ізб.  Св.),  на  углЬ,  о...  углахт»,  вь  оуглн 
(XIII  с.) ;  BRu.  вугал,  Ru.  угол,  OCS.  ggsls,  Ви.  гггл,  Ма. 
агол,  SC.  йдао,  Sin.  [v]dgel,  Cz.  uhel,  Slk.  uhol,  Po.  wggiel, 
LoSo.  nugel,  UpSo.  nuhl.  —  Deriv.  вугластий,  -тість, 
dial,  вугловий,  [в]угольний,  вуглова  (Желеховський  1, 
130) ;  GN.  Вуглй,  Углй,  Угловата.  —  Syn.  кут. 

PS.  *ggsls  ‘ts’,  IE.  root  **ang-  ‘member,  limb;  link’,  cf. 
Skt.  dnga  ‘limb’,  Av.  angusta  ‘toe’,  Gk.  dggos  ‘pail’,  Lat. 
angulus  ‘angle’,  OHG.  gnchil,  anchal,  MHG.  gnkel,  ModHG. 
Enkel,  E.  ankle,  etc.;  Miklosich  223,  Meillet  fit.  183,  Kluge 
73,  Преображенский  2,  38,  Bruckner  609,  Machek  547,  IUe- 
вельов  118,  125,  Pokorny  46-47,  a.  o. 

вугор,  Wd.  вуг[о]р,  угор  (Желехівський  1,  120)  ‘eel, 
grig;  pimple,  blackhead’,  OES.  ргьрь,  оугреве  Npl.;  BRu. 
вугор,  Ru.  угорь,  SC.  ugor,  Sin.  ogor,  Cz.  uhor  but  uher 
‘pimple’,  Slk.  uhor  but  uhor,  Po.  wggorz  but  wqgier,  LoSo. 
vugor,  UpSo.  vuhor,  Plb.  vogor.  —  Deriv.  вугреня[тко] , 
вугрик,  вугриця,  вугровий  but  вугровий  ‘relating  to 
pimple’,  вугруватий,  -шість.  —  Syn.  змієподібна  риба ; 
захворювання  шкіри. 


PS.  *ддгь  ‘eel’  and  *ддгг  ‘pimple’,  IE.  root  **angu[h]i- 
‘serpent’,  BS.  *anguria-  ‘eel’,  cf.  Lith.  ungurys,  OPr.  an- 
gurgis;  here  also  Lith.  ankstirai,  Latv.  anksteri  ‘measles 
(of  swine),  grubs  of  the  cockchafer’,  akin  to  OHG,  angar, 
MHG.  anger  ‘corn-weevil’,  ModHG.  Engerling  ‘grub’,  and 
further  to  Lat.  anguis  ‘serpent’,  anguilla  ‘eel’,  Gk.  egxelis 
‘eel’,  Kluge  72  -  73,  Преображенский  2,  39,  Bruckner  609, 
Trautmann  8,  Pokorny  43  -  44 ;  some  etymologists  separate 
both  entries  from  each  other,  cf.  Miklosich  223,  Горяев  385, 
Machek  547  -  548,  a.  o. 

» 

вугрин  Wd.  see  угрйн. 

вугурйти  Wd.  see  говорйти. 

вудвод,  вудвуд,  вудвудок  see  удод. 

вудє[йка]  Wd.  ‘here’  (Любачівщина),  first  recorded 
in  1962  by  В.  Грабець.  —  Subst.  ось  тут. 

From  0[ m ]de,  see  от  and  де. 

вудиня[тко]  dial,  ‘duck’  (Нижнє  Подністров’я,  Дзен- 
дзелівський  ЛБюлетень  6,  40),  first  recorded  in  1958.  — 
Subst.  каченя. 

A  f/e  deformation  of  утеня[ тко ]  influenced  by  вуд¬ 
вуд,  вудко,  вудок,  etc. 

вудити  see  вудка. 

вудйти  Wd.,  also  будйти  (from  *обвудйти)  ‘to  smoke 
(meat,  fish,  etc.)’  (Желеховський  1,  131),  Sin.  [vjoditi, _Cz. 
uditi,  Slk.  udit’,  Po.  wgdzic.  —  Deriv.  вуджений,  вудже- 
нйна,  (from  Po.:)  випдзунка  here  also  бужангта,  бу¬ 
женина,  see  s.  w.  —  Subst.  обкурити,  обкурювати,  об- 
чадйти,  обкоптйти;  в'ялити. 

PS.  *vgditi  ‘ts’,  IE.  root  **[s]y,ond- :  **[s]uendh-  ‘to 
vanish,  wither’,  see  в’янути. 


494 


вудіне=ишГіпе  Wd.  for  одіння. 

вудка  ‘angle’,  OES.  оудьі  Арі.  (1076,  Ізб.  Св.),  оудицею 
Isg.  (1097);  BRu.  вуда,  Ви.  уда,  удочка,  Ви.  вгдица,  Ма. 
іадгща,  dial,  вадйца,  удйца,  SC.  Mica,  Sin.  [v]odica,  odica, 
Cz.  Mice,  Slk.  Mica,  Po.  wgd[k]a,  LoSo.  wuda,  UpSo. 
hMa.  —  Deriv.  вудочка,  -чиж,  (from  *[ в ]уда:)  вудити- 
[ся],  вудила,  -льний,  -льно,  вудіння,  вудлище;  dial. 
вудяльник.  —  Syn.  гачкове  знаряддя  для  ловлі  ргіби. 

PS.  *gdska  (dim.  of  *oda)  ‘ts’,  IE. root  **ank- 
‘to  bend’,  evidenced  in  Skt.  ankas  ‘bend,  hook’,  Gk.  agkos 
‘hook’,  agkdn  ‘bow’,  Lat.  uncus  ‘barb’,  Osset,  angur  ‘hook, 
hinge’,  OIr.  ecad  ‘hook’,  a.  o.,  Miklosich  223,  Meillet  fit.  320, 
Kluge  9,  Иреображенский  2,  40;  according  to  others  PS. 
*gda  is  connected  with  Latv.  uodne  ‘board  in  a  sledge’  and 
with  other  grades  of  the  root  vowel:  Lith.  Indas  ‘vessel’, 
Latv.  eMas  ‘sledge  beam’,  Vasmer  3,  173,  Шевельов  241, 
Machek  547,  Георгиев  202,  a.  o. 

вудкало  Wd.  see  удід. 

вудко  Wd.  see  удід. 

вуднис[ь]ко,  вудмиско  SoCp.  see  віднище. 

вудок  Wd.  see  удід. 

ByAp66iHa=uudrobina  Wd.  for  одробйна  see  дріб. 

вуж  ‘[grass]  snake’,  MUk.  оужа  Asg.  (XVI  c.)  ;  BRu. 
ts,  Ru.  уж,  Sin.  voz,  Cz.,  Slk.  uzovka,  Po.  wqz,  LoSo.  wuz, 
UpSo.  huz.  —  Deriv.  вужака,  -ачка,  вужйсько,  -йще,  ву- 
жівка,  вужуватий,  Wd.  вужва,  вужевець,  -евка,  вуждв- 
ник;  here  also  GN.  Уг,  Уждк.  —  Syn.  змія. 

PS.  *дгь  ‘ts’,  IE.  root  **angu[h]i-  ‘snake,  worm’,  evi¬ 
denced  in  Lith.  angis,  OPr.  angis,  Lat.  anguis,  OHG.  unc 
‘snake’,  Mir.  esc-ung  ‘water  snake,  eel’,  etc.;  see  also  вугор, 
Miklosich  223,  Bruckner  605,  Trautmann  8,  Walde-Hofmann 


495 

1,  48,  Machek  552,  Vasmer  1,  175,  Pokorny  43,  Шевельов 
241,  a.  o. 

вужачка,  бужачка  (Полісся,  Лисенко  19)  see  ужачка. 

вужина  Wd.  see  ожйна. 

вужчати,  вужчий  :  вузький. 

вуз  SovUk.  ‘university,  institute,  college’,  BRu.,  Ru. 
ts.  —  Deriv.  вузівець,  -вка,  -вський.  —  Subst.  вищий  нав¬ 
чальний  заклад,  колеїія,  університет. 

SovUk.  abbr.  of  вищий  учбовий  заклад,  УР.  1.  304. 

вузда,  вуздечка  see  узда,  уздечка. 

вузити  see  вузький. 

вузлик  see  the  following  entry. 

вузол,  Gsg.  вузла,  Wd.  узол,  rarely  вузол  ‘knot,  node’, 
MUk.  вузликь  (1693),  OES.  оузоль,  в...  узлн,  вь  оузл’Ьх’ь; 

BRu.  вузел,  Ru.  узел,  dial,  узол,  Ви.  вгзел,  dial,  вгнзел, 
Ма.  возел,  язол,  SC.  йгао,-  Sin.  [vjozel,  Cz.  uzel,  Slk.  uzol, 
Po.  wgzel,  UpSo.  wuzol,  Plb.  vgzal.  —  Deriv.  вузлик,  вуз¬ 
ликуватий,  вузлистий,  вузловий,  вузловйтий,  вузлу¬ 
ватий,  -то,  -тість,  вузло-в’яз,  -в’язальний,  -лдвник. 
—  Syn  щось  зав’язане,  зав’яжа;  бант ;  dial,  тільки  за¬ 
в’язана  в  шматок  тканини  якась  річ  (Черкащина,  Ли¬ 
сенко  ЛБюлетень  6,  10),  Wd.  !удз  (Стрий). 

PS.  *gzsls  :  *gzbls  ‘ts’,  akin  to  в’язати,  9-  v. 

вузький  ‘narrow;  tight’,  OES.  вь  хлЬвинЬ  оузьцЬ 
(1097),  оузька,  оузькую  Asg.  (XI  с.),  по  ускому  пути. 
по  Узкому  морю  (=Marmara  Sea) ;  BRu.  вузкі,  Ru.  узок, 
узкий,  OCS.  gzsks,  Sin.  6zdk,  SC.  uzak,  Cz.  uzky,  Slk.  uzky, 
Po.  wqzki,  LoSo.  wuzki,  UpSo.  huzki.  —  Deriv.  вузькість, 
-Ko,  вузькуватий,  here  also  (without  -k-)  вузе[се]нький, 
вузіс[ін]ький,  [з] вузити,  звужувати,  -аппя,  вужчий, 
-че,  [ по] вужчати;  compounds :  вузько-відомчий,  -голо- 


496 


497 


вий,  -грудий,  -донний,  -задий,  -колійка,  -колійний, 
-лйстий,  -лйций,  -лобий,  -лобісте,  -ндсий,  -окий, 
-плівковий,  -рядний,  Wd.  вузькоторівка  (Грицак  РМ.  4, 
117)  etc.;  GN.  Узйн.  —  Syn.  неширокий,  тісний. 

PS.  *Qzsksjb  ‘ts’,  IE.  root  **an&h-  ‘narrow’,  cf.  Lith. 
ankstas,  Skt.  anihu-  ‘narrow’,  dnihas  ‘narrowness,  chasm, 
oppression’,  Gk.  dgxo  ‘I  strangle’,  Arm.  anjuk,  Ir.  cum-ung, 
Lat.  angustus,  OHG.  qngi,  angi,  ModHG.  eng,  etc.,  Meillet 
fit.  325,  Bruckner  605,  Kluge  72,  Trautmann  11,  Walde- 
Hofmann  1,  48,  Mikkola  3,  27,  Machek  552,  Pokorny  42, 
Шевельов  241,  a.  o. 

вуй[ко]  Wd.  ‘uncle’,  He.  ‘bear’  (re.  geogr.  distribution 
cf.  map  of  Бурячок  88  -  89),  MUk.  от...  вуя  (1600),  вуй  — 
auunculus  (XVII  c.  Гептаглот  20),  кь...  вуєви  (XVII  с.), 
OES.  вуй  (XV  с.),  оуи,  оу  оуя,  от...  оуя;  Ru.  уй,  dial. 

вуй,  вуец,  Ви.  уйка\\ уйча,  вуйко\\вуйло ,  SC.  ujak\\ujac, 
Sin.  uj,  ujdk\\ujec,  Cz.  hojec,  OCz.  ujec,  Slk.  uj[k]o\\ujec,  Po., 
Ca.,  LoSo.  wuj,  UpSo.  huj,  Plb.  vauja.  —  Deriv.  Wd.  вуй- 

цьо,  вуйна,  вуянка,  вуйчаник,  вуйчина,  вуйчанка,  вуй¬ 
ко  вий,  вуєчний,  вуйкувати.  —  Subst.  дядя,  дядько,  брат 
матері. 

PS.  *идь,  IE.  **auios  ’ts’,  cf.  Lith.  avynas,  OPr.  awis 
‘ts’,  Arm.  hav,  Lat.  avus  ‘grandfather’  ( <**auos),  Lat. 
avunculus  ‘uncle’,  OIr.  aue  ‘grandson’,  Goth,  awo  ‘grand¬ 
mother’,  OIc.  ae  ‘great-grandfather’,  OHG.  oheim,  ModHG. 
Oheim,  Ohm,  As.  earn,  E.  eme,  Du.  oom  ‘uncle’,  etc.,  Срез- 
нєвский  3,  1175,  Zubaty  LF.  17,  393,  Kluge  256,  Meillet  fit. 
393,  Bruckner  637,  Trautmann  21,  Machek  548,  Pokorny  89, 
Шевельов  272,  (extensively:)  Трубачев  1,  81-84,  Бурячок 
81  -  89,  (in  Polish:)  A.  Obr§bska,  Stryj,  wuj,  swak  w  dia- 
lektach  і  historii  jqzyka  polskiego,  Krakow  1929. 

вукомун  =  uukomun  Wd.  see  економ. 


вуконіце  =  uukonice  Wd.  for  віконниця  (Засяння, 
Пшеп’юрська  84),  see  вікно. 

вукрбпні  =  uukropni  Wd.  ‘very  much’  (Засяння),  first 
recorded  in  the  XX  c.  (Пшеп’юрська  83),  Po.  okropnie.  — 
Subst.  дуже. 

From  Po.  okropnie  ‘ts’. 

вулень,  вулик,  вуліЙ,  Wd.  улий,  улик,  улік  (Желехов- 
ський  2,  1009)  ‘beehive,  hive’,  MUk.  у  вульяхь  (1590),  OES. 
оулей  (1271  Lexicon  1049),  улій,  BRu.  вулей,  Ви-  Ви.  улей, 
М.  уліарник,  SC.  uljevi  ‘beebrod’,  Sin.  ulj  ‘beehive’,  Cz., 
Slk.  ul,  Po.  ul,  LoSo.  wul,  hid,  Plb.  vaul.  —  Deriv.  вулико¬ 
вий ;  GN.  У  літно.  —  Syn.  приміщення,  житло  для 
бджіл,  (природній:)  борть,  колода,  дупляк,  сапетка; 
(argot:)  бзйчник,  Горбач  0,  33. 

PS.  *ulbjb  ‘ts’,  root  *ul-,  IE.  **aul-  ‘hollow’,  cf.  Lith. 
aulys  ‘hive’,  Latv.  aulis,  OPr.  aulis  ‘shinbone’,  Gk.  aulos 
‘pipe’,  Lat.  alvus  ('<* aulos)  ‘hollow’,  Norv.  dial,  aul  ‘pipe’, 
Miklosich  372,  Trautmann  18,  Bruckner  593,  Walde-Hofmann 
1,  34,  Machek  548,  Pokorny  88  -  89 ;  re.  prothetic  в-  in  вулій 
Cf.  Шевельов  241;  see  also  the  following  entry. 

вулиця,  Wd.  улиця  (Стрий)  ‘street’,  MUk.  в  вулицях 
(XVI  c.),  у  вулици  (1562),  на  вулицахь  (1602),  OES.  по 
оулицам’ь  (1076  Ізб.  Св.),  на  оулицю,  вь  оулици,  до... 
улиц-Ь,  на  улици;  BRu.  вуліца,  Ви.,  Ви.,  Ма.  улица,  SC. 
ulica.  Sin.  ulica,  Cz.  ulice,  Slk.,  Po.  ulica,  UpSo.  wulica.  — 

Deriv.  вуличка,  вуличний,  -ик,  -иця,  here  also  вулеш- 

ний,  за-,  пере-,  про-вулок.  —  Syn.  дорога  (між  домами), 
AmUk.  стріта. 

PS.  *ulica  —  a  dim.  form  of  *ula,  cf.  за-,  пере-,  про¬ 
вулок;  the  orig.  meaning  was  ‘hollow  (between  houses)’;  as 
such  the  word  is  connected  with  root  *ul-,  see  the  preceding 
entry. 


498 


вулій  see  вулень,  вулик, 
вулкан  see  вулькан. 

вулувок  Wd.  ‘pencil’  (Угнів,  Лев  9),  first  recorded  in  the 
XX  c.  —  Subst.  олівець,  Лев  1.  c. 

From  Po.  olowek  ‘ts’ ;  see  also  волуфко. 

вулустувати  =  uulustuvati  Wd.  ‘to  stroll’  (Надсяння), 
first  recorded  in  the  XX  c.  (Пшеп’юрська  84).  —  Subst. 

товктися,  шибати  собою. 

Origin  obscure;  perhaps  it  is  connected  with  волость, 

see  S.  V. 

вулуцюга  =  vulucuha  Wd.  ‘[wooden]  plough  carrier’ 
(Надсяння),  first  recorded  in  the  XX  c.  (Пшеп’юрська 

84).  —  Subst.  деревляпий  прилад,  на  якому  везуть 
плуг,  щоб  не  орав  дороги,  Пшеп’юрська  1.  с. 

Derived  from  волок,  волочити,  see  s.  vv.;  contrary 
to  it  the  corresponding  ModUk.  волоцюга  ‘tramp,  vagrant’ 
has  a  fig.  meaning  and  is  based  on  волочитися  ‘to  stroll’. 

вульгарний,  SovUk.  вульгарний,  ‘vulgar,  common, 

coarse,  rough’,  ModUk.,  BRu.  вульгарни,  Ru.  вульгарний 
(since  1837),  Po.  wulgamy,  etc.  —  Deriv.  вульгарність, 

вульГарщина,  вульгаризатор,  -ація,  вул ьГаризд ваний, 
[з]  вульгаризувати  [ся],  вульГарйзм.  —  Subst.  безсо¬ 
ромний,  гидотний ;  плаский,  низького  стилю,  погано¬ 
го  смаку,  грубіянський,  Бойків  90. 

From  Lat.  vulgaris  ‘ts’  (:  vulgus  ‘common  people’),  Орел 
1,  175,  АкСл.  2,  924. 

вульґата  ‘Vulgate  (of  Bible)’,  ModUk.,  BRu.,  Ru.  ts,  Po. 
wulgata,  etc.  —  Subst.  латинський  переклод  біблгі  з  IV  с- 

From  Lat.  (Editio)  Vulgata  (:  vulgare  ‘to  make  public, 
to  publish’),  Skeat  696. 


499 

Вулька  dial,  for  Юлька  ‘Juliette’,  see  Юлія;  GN.  :  arch, 
form  of  Вілька  see  воля. 

вулькан,  SovUk.  вулкан  ‘volcano’,  MUk.  вул’канн  Npl. 
(XVII  c.),  вул’каньї  Npl.  (XVIII  c.),  BRu.,  Ru.  (since 
1803),  Bu.,  Ma.  ts,  SC.  vulkan,  Cz.,  Slk.  vulkdn,  Po.  wul- 
kan.  —  Deriv.  вульканик,  вульканйще,  вулькангт,  -гзм, 
-гчний,  -гчність,  вулькановий,  ву льканізатор ,  -зація, 
-здваний,  [з]вульканізувати[ся] .  —  Subst.  стіжкова 

гора  з  отвором  в  землі,  з  якого  виступають  матерія- 
ли  внутра,  Тимченко  3,  55. 

From  Lat.  Vulcdnus  (also  Volcanus)  ‘Vulcan,  the  god  of 
fire’,  Uk.  Вулькан ;  Тимченко  1.  c.,  Орел  1,  174,  АкСл. 
2,  922. 

вумаста  =  uum&sta  Wd.  for  омаста  (Надсяння,  Пше¬ 
п’юрська  84),  see  мастити. 

вундеркінд  ‘wonder[ful]  child’,  ModUk.,  BRu.  ts,  Ru. 
вундеркйнд  (since  1934).  —  Subst.  чудо-дитйна. 

From  ModHG.  Wunderkind  ‘ts’,  РССтоцький  4,  221, 
АкСл.  2,  924. 

вунтуватися  Wd.  —  a  dial,  variant  of  бунту ватися  see 
бунт. 

вубйтра  dial,  ‘ladder’  (Полісся,  Лисенко  23),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  —  Subst.  драбина. 

Origin  obscure. 

вуол  dial.  (Полісся,  Лисенко  23),  see  віл. 

вупйр  Wd.  for  опйр. 

вура  Wd.  (Buk.)  ‘hatred,  quarrel’,  first  recorded  in 
the  XX  c.  (Дощівник  PM.  2,  302).  —  Subst.  ненависть, 
ворожнеча,  Дощівник  1.  c. 


500 


501 


From  Rm.  ura  ‘ts’,  Дощівник  1.  c.,  cf.  also  Cioranescu 
875  (:  ura  ‘to  pray’). 

вурвечка  Wd.  for  вервечка,  see  верв. 

вурвісь  =  uurvis  Wd.  ‘prankster’  (Засяння),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Пшеп’юрська  83),  Po.  urwisz.  —  Subst. 

збиточник. 

From  Po.  urwisz  ‘ts’  (:  urwac,  see  рвати), 
вурґанки  Wd.  see  орган. 

вурда,  also  урда  (Желеховський  2,  1014)  ‘cheese  made 
from  whey’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  —  Deriv.  вурдя- 

ний,  [з]вурдитися,  звурджений,  -пня;  Wd.  вурдг- 

НІк  =  uurd’itnik  ‘пиріг  з  сімейного  макуха’  (Надсяїння, 
Пшеп’юрська  84),  вурдянйй  (Желеховський  1.  с.)  —  Subst. 

варена  сметана  з  овечого  або  козячого  молока;  сік 
з  маку  або  сгмени,  Кузеля  62. 

From  Rm.  urdd  ‘ts’,  Шелудько  2,  129,  Vincenz  11,  Cio¬ 
ranescu  876. 

вуркаган  argot  see  урка,  уркач. 
вурльоп  Wd.  see  урльоп. 

вурльоп’ян  =  цигГбріап,  вуроплян  =  uuropl’an  Wd. 
‘airplane,  aircraft’  (Надсяння),  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Пшеп’юрська  83).  —  Subst.  аероплян,  літак. 

A  f/e.  deformation  of  аероплян  influenced  by  ворон, 
ворона;  see  also  вороплян. 

вурота  =  vurota  Wd.  for  ворота,  see  s.  v. 
вуруджай  Wd.  for  урожай,  see  рід. 

вурчати  see  ворчати. 

вус  ‘mustache’,  MUk.  вусача  (XVIII  c.),  OES.  оусь; 
BRu.  ts,  Ru.  ye,  Bu.  ezc,  Sin.  vos ,  Cz.  vous,  fous,  Slk.  fuz, 


Po.  wqs,  Plb.  vos.  —  Deriv.  вусик,  вусисько,  -йще,  ву¬ 
сань,  -ач  [ка],  -атий,  вусондгі,  Wd.  вусельник,  вусель- 
ниця,  вусень.  FN.  Вусач,  Усач,  Усенко,  Біло[в]ус,  БЬ- 
ло[в]усенко,  Чорно[ в ]ус,  Чорно [в]усенко. 

PS.  *[v]qss  ‘ts’,  IE.  root  **uondh-  :  **uendh-  ‘hair, 
beard’,  cf.  OPr.  wanso  ‘first  beard’,  Gk.  ionthos  ( <  * vi- 
vondhos)  ‘peach  fuzz’,  Mir.  find  ‘hair’,  OHG.  wint-  brawa 
‘eyelash’,  a.  o.,  MikJosich  223,  Trautmann  341,  Младенов  94, 
Георгиев  214,  Шевельов  243,  Pokorny  1148,  a.  o. ;  according 
to  Machek  573  the  word  is  connected  with  *vols,  see  волос; 
unconvincing. 

вусельник,  вусень,  вусельниця  Wd.  see  вус. 

вуслін  =  uuslin  Wd.  see  ослін. 

вуста  dial,  see  уста. 

вуставка  dial,  see  уставка. 

вустілка  dial,  устілка  :  слати  2. 

вустрйця  Wd.  see  устриця. 

вутка  see  утка. 

вутлий,  dial,  утлий  ‘feeble,  weak’,  MUk.  вутлого  Gsg. 
(XVII  c.) ;  Ru.  утлий,  OCS.  gtbls,  SC.  utao ,  Sin.  votel,  Cz., 

Slk.  utty,  Po.  wqtly.  —  Syn.  слабовитий,  безсилий,  Тим- 
ченко  355. 

PS.  *gtbls  ‘ts’ ;  according  to  Bruckner,  KZ.  46,  206,  and 
his  ED.  605,  it  is  a  compound  of  g-  and  -tblja  (:  tbleti,  see 
тліти);  this  etymology  is  accepted  by  Machek  551,  a.  o.; 
another  explanation  is  advanced  by  Vaillant,  RES.  11,  203, 
who  connects  it  with  g-  and  tblo  ‘ground’;  both  etymologies 
are  uncertain ;  cf.  also  Vasmer  2,  193,  Sadnik  -  Aitzetmuller 
279  -280,  a.  o. 

вутя,  вутятко  see  утка. 


502 


вуть-вуть!  interj.  see  уть-уть! 

вухналь  ‘horseshoe  nail’,  ModUk.  only.  —  Deriv.  вухна- 
лик.  —  Subst.  цвях  до  підкови  ( з  широкою  голівкою ) . 

From  ModHG.  Hufnagel  ‘ts’;  f/e.  influence  of  вухо  is 
evident. 

вухо,  Wd.  yxo  ‘ear’,  MUk.  вухо  (XVIII  c.),  OES.  oyxo 
(XI  c.  Остр.  єв.),  вь  оушию  (1097)  вь  оуши  (1117);  BRu. 

вуха,  Ru.  ухо,  OCS.  ихо,  Ви.  ухо,  Ма.  уво,  SC.  tiho.  Sin. 
uhd,  Cz.,  Slk.,  Po.  ucho,  LoSo.  wucho\\hucho,  UpSo.  wucho, 

Plb.  vauxii.  —  Deriv.  вуш[еч]ко,  вушанка,  вухань, 
-а[с]тий,  вушний,  -йк,  на[в]ушник,  подушка,  без-, 
довго-,  клапо-вухий;  Wd.  вусьо  ('Горбач  7,  35);  FN.  Ву¬ 
хань,  Ухач,  Безвухий,  Безушко,  а.  о.  —  Syn.  орган  слу¬ 
ху,  слуховий  прилад,  Тимченко  355. 

PS.  *ихо  ‘ts’;  like  many  other  terms  for  parts  of  the 
body,  this  word  occurs  also  in  other  IE.  languages ;  it  derives 
from  the  root  **6us-,  cf.  Lith.  ausis,  Latv.  duss,  OPr.  dusins 
Apl.,  Av.  usi,  Gk.  ous,  Lat.  auris  ( <* ausis),  Alb.  vesh 
(<*6us-),  OIr.  du,  o  (<*msos),  PN.  Su-ausid,  Goth,  auso, 
OHG.  ora,  MHG.  ore,  ModHG.  Ohr,  Du.  ovr,  AS.  edre,  OIc. 
eyra,  E.  ear,  etc.,  Miklosich  371,  Kluge  275,  Trautmann  18  - 
19,  Skeat  187,  Bruckner  592,  Machek  548,  Pokomy  785, 
Шевельов  241,  a.  o. 

вучень  dial,  see  учень. 

вуш,  вушйвець,  вушйвий,  etc.  Wd.  see  воша,  вошй- 
вець,  вошйвий,  etc. 

вушййок  Wd.  see  шйя. 

вушула  dial,  see  о  шула. 

вущінка  Wd.  ‘ribbon,  riband’,  first  recorded  in  the 
XIX  c.  (Желеховський  1,  131).  —  Subst.  застяжка. 

Derived  from  щепити  ‘to  graft’,  viz.  *vsz-scep^n-ska, 
root  *scep-,  see  щеп. 


503 

вх...  see  yx...  and  x... 
вхекатися  see  xe! 
вхід  :  ходйти. 
вхітний  Wd.  see  хотіти, 
вхорошити  see  хороший. 

вцйнок  dial,  ‘fishing  fence,  enclosure’  (Подністров’я), 
first  recorded  in  the  XX  c.  (Дзендзелівський  ЛБюлетень 

6’  41  Subst.  частиш  кітця,  в  якій  затримується 
зловлена  риба. 

Origin  obscure;  perhaps  from  Rm.  pined,  pin  <  Lat. 

tenere  ‘to  hold,  keep’,  cf.  Cioranescu  841. 

% 

вцілити  see  ціль. 

ВЧ  ••t  see  уЧм# 

вчадіти  see  чад. 
вчас  :  час. 

вчасток  =  участок,  see  участь, 
вчати  dial,  see  вщати. 
вчера  dial,  for  вчора,  see  учора, 
вчин,  вчинйти  see  чин. 
вчйти  see  учити. 

І 

вчіп  Wd.  see  чіпати, 
вчовпати  :  човпати. 
вчоловічення  see  чоловік, 
вчути  :  чути. 

вш...  see  уш...  and  ш... 


504 


505 


вшади  SoCp.  ‘everywhere’  (Желеховський  1,  132),  first 
recorded  in  the  XIX  c. ;  Slk.  vsade.  —  Subst.  всюди,  Желе¬ 
ховський  1.  c. 

From  Slk.  vsade  ‘ts’;  see  also  вся [г]  де,  вся[г]ди,  всю¬ 
ди,  etc. 

вшак  Wd.  ‘yet,  however,  nevertheless’  (Желеховський 
1,  132),  first  recorded  in  the  XIX  c.;  Po.  wszak.  —  Subst. 

таж[ e] ,  а  проте. 

From  Po.  wszak  ‘ts’,  Richhardt  112. 

вшатрити  собі  Wd.  ‘to  remember’,  ModUk.  only  (Желе¬ 
ховський  1,  132).  —  Subst.  запам’ятати  собі. 

Origin  obscure;  the  connection  with  шатро  ‘tent’, 
though  possible,  cannot  be  substantiated. 

вшелепатися  Wd.  :  шелепати. 

вшеметати  Wd.  :  шемтіти. 

вшетечний  arch,  ‘immoral,  disorderly’,  MUk.  вшетечная 
(XVI  c.),  вшетечніє  Арі.  (XVII  c.),  вшетечньїй  (1667),  Po. 
wszeteczny.  —  Subst.  нерядний,  розпусний,  блудний, 
Тимченко  361. 

From  Po.  wszeteczny  ‘ts’,  Bruckner  636. 

ВШЙТКИЙ,  вшйток  Wd.  (Cp.)  ‘all,  whole’,  MUk.  вши- 
ток,  вшиски  (XVII— XVIII  c.  Інтермедії  34,  81),  Cz.  vsitek, 
Slk.  vsetok,  Po.  wszytek,  wszystek.  —  Subst.  весь. 

From  Po.  wszytek,  wszystek  ‘ts’,  cf.  Bruckner  635  -  636 , 
Stanislav  OrPictus  799 ;  see  also  вшак. 

вшйця  Wd.  ‘plantlouse,  aphis’,  ModUk.  only.  —  Deriv. 
Wd.  вшицегубка.  —  Subst.  попелиця,  Wd.  мшйця.  Желе¬ 
ховський  1,  132. 

Derived  from  вош,  Q-  v- 

вшкварити  :  шкварити. 


вшкверкати  Wd.  ‘to  shrink  up’,  first  recorded  in  the 
XIX  c.  (Желеховський  1,  132).  —  Syn.  Wd.  зчверкати. 
The  word  seems  to  be  a  prefixed  contamination  of 

шкварити  and  чвиркати,  see  s.  w. 

вшкодити  :  шкодити,  see  шкода, 
вшолопати  :  шолопати. 
вшпатйти  Wd.  :  шпати. 

і 

вштонь  see  уштбнь. 
вшугнути  :  шугнути, 
вщ  ФН  see  ущ... 

відати,  also  вчати  dial,  ‘to  begin,  start’,  first  recorded 
in  the  XIX  c.,  Po.  wszczqc.  —  Syn.  почати,  dial,  счати. 

PS.  *vsz-c§ti  ‘ts’,  root  *-сьп-  :  *-c§-,  see  почати. 

вщелочати  Wd.  ‘to  curdle,  coagulate’,  first  recorded  in 
the  XIX  c.  (Желеховський  1,  132).  —  Syn.  підстоятися. 
From  *vsz-ceb-ok-eti,  root  *cel-,  see  чоло. 

вщепйти  :  щепйти. 

вщерть  =  ущерть. 

вщибнути  :  шибнути,  see  щибати. 

Вщиж  GN.  Vschyzh  (OES.  castle  on  Десна-river,  XI — 
XIII  с.),  OES.  Вщижь,  Вщижск’ь  (ЗСл.  7,  462),  Щижь, 
Вжище  (Семенов  1,  568),  BRu.,  Ru.  ts.  —  Syn.  (later  name:) 
Трубчевськ,  Грушевський  2,  337. 

Origin  obscure ;  the  form  Вщиж  seems  to  be  connected 
with  the  word  чиж  ‘siskin’  (:*Vsz-ciz-b  <  *  Vsz-ciz-bje),  cf. 
such  formations  as  возлгсся  (<*vsz-les-bje),  возлоб’я 
( <*vsz-lsb-bje),  узгір’я  ( <*vsz-gor-bje),  уздвгр’я  ( <*vsz - 
dvor-bje),  and,  further,  such  pairs  as  узбіч  (<*vsz-boc-b)  : 
узбіччя  (<*vsz-boc-bje);  in  this  connection  Вщиж 


606 

(<*Вщижье)  would  mean  ‘place  where  siskins  gather, 
siskins’  place’ ;  yet,  two  other  forms  of  the  name  :  Вжище 
and  Щиж  prove  nothing  for  this  etymology  and  point  to 
other  roots,  viz.  вуж,  or  щиголь,  as  to  their  source ;  re.  the 
history  of  the  castle  cf.  Грушевський  1.  c.,  Тихоїмиров  368 — 
369,  Б.  А.  Рьібаков  :  По  следам  древних  культур.  Древняя 
Русь,  98—120. 

вщухнути  =  ущухнути,  see  ущухати. 

в’юга  :  вити  1. 

в’юк  ‘back  load,  burden,  pack;  pack  saddle’,  MUk.  на 
вюки  (XVIII  c.),  уюкь,  OES.  юкь;  BRu.  уиж,  Ru.  вьюк 
(since  1563  Корш  Archiv  9,  506),  Ви.  юк, -Po.  juki,  juczny.  — 
Deriv.  в’ючак,  [на-,  no-] в’ючити,  в’ючитися,  в’юч¬ 
ний.  —  Subst.  вантаж  на  спину  тварині,  Орел  1,  175. 

The  word  is  generally  derived  from  Tk.  Osm.  jiik  ‘ts’, 
Miklosich  106,  Корш  1.  c.,  Radloff  3,  586  -  587 ;  4,  180,  Ber- 
neker  1,  458,  Преображенский  1,  106,  Menges  Festschrift 
Cyzevskyj  183-184,  Дмитриев  23,  Рогаль  183-  184,  a.  o. ; 
re.  other,  inconvincible,  etymologies  cf.  Vasmer  1,  244. 

в’юн,  dial,  воюн  (Сумщина,  ЛБюлетень  9,  106)  ‘river 
loach,  gudgeon;  blockhead’,  MUk.  вюни  Арі.  (1740),  BRu. 

уюн,  Ru.  вьюн.  —  Deriv.  в’юнець,  в’юнчик,  в’юнок,  в’юн¬ 
кий,  в’юнкість,  -ко,  в’юновий,  в’юнитися,  MUk.  вюн- 
ньій  (XVIII  с.) ;  FN.  В’юн;  GN.  В’юн,  В’юниця,  В’юн¬ 
ки,  В’юнище.  —  Syn.  риба  Cobitis  fossilis,  пйскір,  пис- 
кур. 

Derived  from  вити  1.  see  s.  v. 

в’ючити  [ся]  :  в’юк. 

і 

В’ягр  see  Вігор. 

в’ядро  =  ui&dro  Wd.  for  відро  (Засяння,  Пшеп’юрська 
83),  see  s.  v. 


507 

>  -4 

в’яз  Ulmus  L.  :  ‘elm-tree ;  ide ;  band,  clasp’,  MUk.  от 
вяза  (XV  c.),  OES.  вязь  (XIII  c.),  BRu.  Ru.  ts,  SC.,  Sin; 
vez,  Cz.  vaz,  Po.  wiqz,  LoSo.  wjez,  UpSo.  wjaz.  —  Deriv. 

в’язок,  в’язель,  в’язовий,  GN.  В’язова,  В’язове,  В’язо- 
вець,  В’язовдк.  —  Syn.  берест,  Wd.  ілем,  Ільма,  лем, 
ульм. 

PS.  *v§zs  ‘ts’,  IE.  root  **иіпф-  ‘elm’,  cf.  Lith.  v'mksna, 
Latv.  viksna,  OPr.  wimino,  Alb.  with  ‘elm’,  Pederson  KZ.  36, 
335,  Trautmann  360,  Mikkola  BB.  22,  246  -  247,  Pokomy 
1177,  a.  o. ;  re.  other,  inconvincible,  explanations  cf.  Vasmer 
1,  244. 

в’язати,  в’яжу,  в’яжеш  ‘to  tie,  bind,  fasten,  unite’,  MUk. 
вязанє  (1596  Зизаній),  везати  —  ligo  (XVII  c.  Гептаглот 
17),  вязати  (XVII  c.),  вязать  (XVIII  c.),  OES.  вязати; 

BRu.  вязаць,  Ru.  вязать,  OCS.  vqzati,  Ви.  веза,  Ma.  везе, 
SC.,  Sin.  vezati,  Cz.  vdzati,  Slk.  viazat’,  Po.  wiqzac,  LoSo. 

wjezas,  UpSo.  wjazae.  —  Deriv.  в’язатися,  в’язальний, 

-ник,  -ниця,  в’язальце,  в’язаний,  -нка,  в’язель,  -ень, 
в’язи,  в’язйла,  в’язі,  в’язка,  -кий,  -кість,  -ко,  -кува- 
тий,  в’язнення,  в’язний,  в’язниця,  -нйчний,  -нівський, 
в’язочка,  в’язь,  several  prefixed  formations  :  вив’язати¬ 
ся,  від-,  з[а]~,  на-,  під-,  по-,  при-,  у-  в’язати] ся], 

along  with  corresponding  iter,  forms  :  ви-,  від-,  з[а ]-,  НО-, 

під-,  по-,  при-  у-в’ язу  вати]  ся],  etc.;  MUk.  вязанка 
(XVIII  с.),  вязанє  (XVII  с.),  на  вязаня  (XVIII  с.),  вяжу- 
чисє  (XVII  с.),  у  вязенствк  (1511),  за  вязня  (1660),  вя^ 
зенє  (XVII  с.),  вь  вязилищи  (XVIII  с.),  вязити  (XVII  с.), 
пят  вязок  (XVII  с.),  вязковои  Gsg.  (XVIII  с.),  вязневого 
(XVIII  с.),  вязнут  (XVII  с.),  вязнь  (XVI  с.),  вязовати 
(XVI  с.),  вязочку  Asg.  (XVII  с.),  вяз  (XVI  с.),  о  eHshHio 
X XVIII  с.).  —  Syn.  сполучати,  споювати ;  плести, 

сплітати . 


і 

/ 


508 


509 


PS.  *vgzati  ‘ts’,  IE.  root  **engh-  :  **  angh-  ‘to  narrow, 
tie,  bind’,  cf.  Gk.  agxo  ‘I  lace’,  Lat.  ango  ‘I  tighten’ ;  prothetic 
v-  comes  either  from  the  words  which  have  ts  root  in  o-grade, 
as  e.  g.  OCS.  gza  ‘bond,  tie’,  gzsks  ‘narrow’,  and  particularly 
ssvgzs  ‘bond’,  or  from  some  blending,  possibly  with  OCS. 
[pojvresti  :  vrzg  ‘tie’,  Meillet  fit.  215,  Hujer  LF.  42,  222  - 
227,  Брандт  РФВ.  22,  115-116,  Pokorny  42,  Шевельов  239, 
a.  o. 

в’якати  Wd.  see  в’ячати. 

в’ялий,  в’ялити  see  в’янути. 

в’ялозити  :  ялозити. 

в’янути  ‘to  fade,  wither,  grow  weak ;  to  ache,  pine  away 
(of  a  heart  in  grief)’,  OES,  увяднуть,  BRu.  вянуць,  Ru. 
вянуть  (since  1704),  OCS.  uvgngti,  uvg[z]dati,  Ви.  eexna, 
Ma.  вене,  SC.  venuti,  Sin.  veniti,  Cz.  vadnouti,  Slk.  vadnut’, 
Po.  wigdnqc,  LoSo.  wednus,  UpSo.  wjadnyc.  —  Deriv.  в’я¬ 
нення,  за-,  зі-,  зо-,  по-,  при-,  у-в’я[ну]ти,  [за-,  зі-, 
зо-,  по-,  при-,  у- ]  в’ялий,  в’ялити.  —  Syn.  марніти,  мі¬ 
зерніти,  сохнути,  Деркач  100. 

PS.  *vgdngti  ‘ts’,  iter.  *vgdati\\*vgdjati  ‘ts’,  IE.  root 
**[s]uendh-  :  **[s]uondh-  ‘to  vanish,  wither’,  cf.  OHG.  swin- 
ton  ‘to  recede,  fade’,  AS.  swindon  ‘to  wither’,  MHG.  swenden, 
ModHG.  verschwenden  ‘to  waste’;  see  also  вудити;  Matze- 
nauer  IF.  8,  4,  Miklosich  380,  Преображенский  1,  111-112, 
Bruckner  620,  Pokorny  1047,  1148,  Шевельов  231,  a.  o. ;  re. 
other,  incon vincible,  etymologies  cf.  Vasmer  1,  245. 

В’яр  see  Birop. 

в’ярус  Wd.  ‘bold  [young]  man’  (Львів),  first  recorded 
in  the  XX  c.  (Горбач  6,  19),  Po.  wiarus  ‘ts’.  —  Subst. 
відважний  бувалець;  Wd.  syn.  цваняк,  шац-хлопака, 

Горбач  1.  c. 


From  Po.  wiarus  ‘ts’  ( :[swoja]  wiara  ‘[one’s  own]  faith’ 
Горбач  1.  c. 

в’ятер  dial,  see  ятір. 

в’ятичі  Npl.  ‘Viaticians’  (name  of  OES.  tribe),  OES. 
вятичи  (1377  Лавр.  1,  14,  15),  огь  вятичь  (ibid.  83),  BRu. 

вяцічи,  Ru.  вятичи,  Po.  Wiatycze.  —  Syn.  східнослов’ян¬ 
ське  плем’я  в  басейнах  річок  Оки,  Угри,  Москви  й  у 
верхів’ях  Дону,  Грушевський  2,  316. 

The  name  seems  to  be  derived  from  PN.  В’ятко  (or 
В’яток)  <  *Vgtsko  (or  *Vgtsks),  root  *vgt-  ‘more’,  see 
В’ячеслав;  this  explanation  is  accepted  by  the  majority  of 
scholars,  e.  g.  by  Niederle  4,  190,  194,  Perwolf  Archiv  4,  65; 
7,  593,  Bruckner  ZONF.  2,  154,  Vasmer  ZfslPh.  2,  540,  and 
his  ED.  1,  246,  а.  о. ;  Шахматов  suggested  the  derivation  of 
в’ятичі  from  the  Ce.  tribe  of  Venetes  following  Браун  334, 
cf.  Archiv  33,  61;  others  tried  to  connect  it  with  Antes, 
Mikkola  1,  8;  in  Old  Rus  chronicles  в’ятичі  are  often  men¬ 
tioned  together  with  радимичі  and  their  names  are  derived 
by  the  chronicler  from  the  personal  names  Radim  and 
Viatko;  contrary  to  that  Vernadsky  suggests  an  Iranian 
provenance  of  both  names  :  “for  Radim  we  may  quote  the 
Ossetian  word  rad  (‘order’,  ‘line’),  and  for  Viatok,  the  Os¬ 
setian  faetaeg  (‘leader’)”,  cf.  his  Ancient  Russia  320;  re. 
other,  inconvincible,  derivations  of  the  name  в’ятичі  cf- 
Vasmer  1,  246,  Jakobson  Word  8,  389,  Budimir  СФ.  2,  129, 
a.  o. 

I 

і 

в’ятір  dial,  see  ятір. 

В’ятківка  GN.  Vyatkivka  (name  of  a  village  in  Вінниця- 
district  in  Ukraine) ,  ModUk.  only. 

The  name  is  derived  from  PN.  В’ятко  or  В’яток,  see 
в’ятичі. 

В’яхань  GN.  Vyakhan  (name  of  an  OES.  castle  on 
Тернь-river,  XII  c.),  OES.  Бьяхань,  Вьєхань,  Евхань  (Гру- 


510 


511 


шевський  2,  603),  Ru.  Вяхань,  Вяхань.  —  Syn.  (later 
name:)  Городище.  Грушевський,  1.  с. 

Origin  obscure;  perhaps  it  is  a  possessive  adj.  toponym 

derived  from  PN.  *В’яхан  (:*В’ях  <  В’ячеслав,  q-  v.) ; 
the  forms  Бьяхань,  Вьєхань,  Евхань  would  be  f/e.  deforma¬ 
tions  of  the  orig.  В’яхань. 

в’яхро,  віхро  argot  ‘sheaf’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Горбач  0,  21).  —  Subst.  віхоть. 

An  argot  deformation  of  віхоть,  see  s.  v. ;  Горбач 
admits  BRu.  influence  on  в’яхро. 

В’яцковичі  GN.  Vyackovychi  (name  of  a  village  in  До- 
рогобич-district,  Western  Ukraine),  ModUk.  only. 

In  view  of  the  relatively  late  historical  records  the  name 
may  be  considerd  either  a  derivative  of  Я’цко  (’.Іван), 
viz.  в  Я’цковичі  >  В’яцковичі,  or  dial,  deformation  of 
erig.  В’ячковичі,  (cf.  GN.  Wiqckowice  in  Poland) ;  the  lat¬ 
ter  form  would  point  to  OES.  Вячко  (<  В’ячеслав,  see  s.  v.) 
as  to  the  source  of  the  patronymic;  see  also  в’ятичі,  В’ят- 
ківка,  В’яхань. 

в’ячати,  Wd.  also  в’якати  (Lk.-Bk.  Falkowski-Pasznycki 
121)  ‘to  bleat;  screech’,  first  recorded  in  the  XIX  c.,  Ru. 

вячать,  вякать,  Ви.  вик,  викам,  SC.  vikati,  veketati,  Sin. 
vikniti,  vekati,  vecati.  —  Syn.  (про  козу  :)  мекати ;  ( про 

сову: )  угукати,  пугати. 

An  о/р.  interj.  imitating  the  voice  of  goats  (в’ячати)  or 
owls  (в’якати);  according  to  Горяев  62,  it  is  connected  with 
Skt.  vdkti  ‘to  speak’,  Lat.  vox  ‘voice’ ;  inconvincible,  cf.  Пре- 
ображенский  1,  111,  Георгиев  147,  a.  o. 

вяче  OES.  see  в’яще. 

В’ячеслав  PN.  ‘Vyacheslav,  Wenceslas’,  MUk.  Вятслава 
Gsg.  (1484  Пом’яник  31),  OES.  Вячеславь  (1377  Лавр.  1, 


10),  Вячеславу  Dsg.  (1377  ibid.  108),  BRu.,  Ru.  Вячеслав, 
Cz.  Vaceslav,  Vaclav,  Po.  Wi$c[e]slaw,  Wieslaw,  (from  Cz. :) 

Waclaw.  —  Deriv.  В’ячеславів,  В’ячеславович,  OES.  Вяч¬ 
ко;  GN.  В’ячеславка;  see  also  в’ятичі,  В’ятківка,  Вяц- 
ковичі,  В’яхань. 

PS.  *V$tjeslavs  —  a  compound  :  *vqtje  ‘larger,  more’ 
(cf.  в’яще)  and  *slava  ‘glory,  fame’,  the  name  means  :  ‘he 
whose  glory  is  bigger’,  cf.  Loewenthal  WuS.  9,  177,  Miklosich 
Bildung  47  and  140  - 141,  Bruckner  620,  Mikkola  1,  8 ;  2, 
198,  Taszycki  1,  59,  Георгиев  138,  Ґерус-Т.  OnUVAN,  30,  64; 
in  accepting  this  etymology  Taszycki  1,  59  and  128  - 129,  lists 
some  other  interesting  names  with  *v$tje-  in  the  first  part, 
viz.  Wiqcemil  (:  Vencemilo  1230),  Wiqcemir  (:  Vencemir  ca. 
1242),  Wiqcerad  {:  Veceradus  XII  c.)  as  well  a  fem.  de¬ 
rivative  Wiqceslawa  (:  Venceslaue  XII  c.)  ;  contrary  to  his 
own  explanation  in  Bildung,  1.  c.,  Miklosich  in  his  ED.  381 
connects  this  name  with  *гепьсь  ‘wreath’;  he  is  slavishly 
followed  by  Kluge  -  Gotze  685  (s.  v.  :  Wenzel);  this  ety¬ 
mology,  however,  is  as  inconvincible  as  that  of  Ильинский 
ИзвОРЯС.  23  :  1,  146  -  147,  connecting  В’ячеслав  with  Lat. 
vinco,  vincere  ‘to  conquer’,  or  the  explanation  of  Младенов  - 
64  ( :  Skt.  vanati,  vanoti,  vanchati  ‘he  wants’,  ModHG.  wiin- 
schen  ‘to  wish’),  cf.  Vasmer  1,  247  (here  falsely  :  „Младе¬ 
нов  65”  instead  64,  repeated  with  mistake  in  the  Ru.  edition 
of  Vasmer  ED.,  Москва  1964,  378);  OES.  dimin.  form  Вячко 
has  its  WS.  correspondent  in  OPo.  Wigcek  (:  Wecek  XIII  c., 
Venczkone  1230,  Wenckoni  1270)  cf.  Taszycki  1,  127;  other 
dimin.  forms  might  be  extracted  from  ethnonyms,  e.  g. 
*В’ят  (see  в’ятичі),  or  from  geographical  names,  e.  g. 
*В’ях  (see  В’яхань);  as  one  of  the  arch.,  but  attractive  per¬ 
sonal  names  PN.  В’ячеслав  is  more  and  more  revived  in 
the  ModUk.  anthroponymy,  cf.  Gauk  27,  Левченко  24,  47, 
though  its  occurrence  in  the  MUk.  period  was  not  too  high 
(frequency  :  1  in  Пом’яник  of  1484,  cf.  Тарнавецька  128); 


512 


contrary  to  other  names  in  -слава  the  fern.  В’ячеслава  is 
extremely  rare  in  ModUk. 

в’яще  arch,  ‘more’,  в’ящий  arch,  ‘bigger,  larger’,  OES. 
вяще  (XI  c.  Остр.  єв.),  вяче,  вящий,  вятшей,  Ru.  вящ[ш]е, 
Ма.  век’е,  SC.  vec,  Sin.  vec,  Cz.  vice,  vetsl,  Slk  viac,  vacsi, 
Po.  wi§c,  wi§kszy,  LoSo.  wjecej,  wjetsy,  UpSo.  wietsi,  wja- 

су-  —  Subst.  більше. 

PS.  *v§tje,  *v§tjb[jb]  ‘ts’,  being  a  comparative  of 
*velbjb,  see  велий,  великий,  В’ячеслав;  Miklosich  381, 
Ильинский  ИзвОРЯС,  23  : 1,  146,  Bruckner  620,  Mikkola  1, 
8;  2,  198,  Machek  564,  Vasmer  1,  247,  Георгиев  139,  Sadnik- 
Aitzetmuller  330,  a.  o. 

# 

Вьєхань  OES.  see  В’яхань. 


Г,  r  —  the  fourth  letter  of  the  Uk.  alphabet,  MUk.  and 
OES.  name  глаголь  from  OCS.  glagoli  ‘speak’;  numerical 
value  3;  in  OUk.  it  alternated  with  x,  e.  g.,  кьніхьчии 
(1073,  Срезневский  1,  505),  or  was  dropped  entirely,  e.  g. 
осподаря  (1151,  Кримський  1,  119). 


r-r 


V  «“AX*  /  w  vv  Ui  U0« 


}  X  UVU  111 


the  XIX  c.  —  Subst.  kj  в ,  у , 

A  voiced  correspondent  of  x  (  ,  see  s.  v. 


ra!  inter j.  ‘ha!,  eh!,  hey!’,  also  to  turn  to  the  right 

(for  horses  or  oken),  MUk.  ra  (1736  Інтермедії  104);  SC. 

ha.,  Slk. ha!,  ha!,  Po.  ha!  Deriv.  [ia]iammu,  - ання , 

гакнути,  -нення,  поіак[ув ]ати,  -ання,  га  -  гаї  —  Syn. 
а!,  fa! 

A  primary  PS.  interj.  *ha!,  IE.  **ha!,  corresponding  to 
Skt.  ha,  Gk.  hd,  ha,  Lat.  ha,  ModHG.  ha,  Fr.  ha,  etc., 
РССтоцький  3,  149,  Rozwadowski  JP.  5,  131,  Slawski  1,  390, 
Schwentner  18  - 19,  Pokorny  497. 


габа  ‘a  kind  of  white  coarse  (Turkish)  cloth;  border, 
edge,  hem  (of  a  cloth)’,  MUk.  габи  Gsg.  (1678),  габа 
(XVIII  c.),  двох-ь  габ-ь  (XVIII  c.) ;  BRu.  ts,  Ru.,  Ви.  абй 
SC.  aba,  Slk.  hob  a,  Po.  (from  Uk. :)  hub  a.  —  Deriv.  Wd! 

габка,  габ  юк,  габ  як.  Subst.  грубе,  біле  сукно ,  плах- 

та,  бурка  від  дощу  з  цього  сукна,  в  Туреччині j  смуга 
на  матергі  іншого  кольору,  Бойків  92. 

From  Tk.  Osm.  aba  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Ar. 
aba  ‘ts’,  Тимченко  497,  РССтоцький  Slavia  5,  7,  Berneker 
1,  22,  Преображенский  1,  39,  Lokotsch  1,  a.  o. 


513 


514 


515 


габа  Wd.  ‘wave’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  (Желе- 
ховський  1,  133),  Slk.  dial,  hab  (Matzenauer  LF.  7,  211).  — 
Subst.  хвиля,  фйля. 

From  Hg.  hab  ‘ts’,  Гнатюк  ЕЗб.  ЗО,  337;  cf.  also  Bep- 
хратський  Archiv  3,  163. 

габаз  Wd.  see  хабаз. 

габаньєра  ‘habanera’,  ModUk.  only.  —  Subst.  ecndu- 

ський  танок,  Орел  1,  176. 

From  Sp.  (danza)  habanera  ‘Cuban  dance  imported 
from  the  Caribbean’,  named  after  Habana  ‘Havana’,  the 
capital  of  Cuba,  see  Гавана. 

габарит  see  габарит. 

габати,  Lk.  габати  ‘to  object,  oppose;  to  importune, 
bother,  molest’,  MUk.  габати  (XVII — XVIII  c.  Інтермедії 
237),  габаю,  принагляю...;  наприкряюся,  габаю  (1627  Бе- 
ринда),  OUk.  габа[ю]ть  (1347),  габати  (1388),  габать 
(1420),  OES.  габати;  BRu.  габаць,  Ви.  габам,  Slk.  habat’, 
Ро.  gabac,  па-,  za-gabywac;  Deriv.  вйгабати,  нагабати, 
MUk.  габанье  (XVII  с.),  OUk.  габаня  Gsg.  (1388).  —  Syn. 

займати,  турбувати,  непокоїти;  MUk.  also  оскаржу¬ 
вати,  позивати,  Тимченко  497. 

PS.  *gabati  ‘ts’,  IE.  root  **ghabh-  ‘to  seize,  take’,  cf. 
Lith.  gabenu,  gabenti  ‘to  bring,  convey  to’,  gabus  ‘able’, 
gebeti  ‘to  be  able’,  dial,  guobti  ‘to  snatch  up’,  Skt.  gabhasti- 
‘forearm,  hand’,  Lat.  habere  ‘to  hold,  have’,  OIr.  gaibim 
‘I  take’,  Goth,  gabeigs  ‘rich’,  giban  ‘to  give’,  OHG.  geban, 
ModHG.  geben,  a.  o. ;  PS.  *gabati  is  related  by  apophony  to 
OCS.  gobino  ‘prosperity’ ;  Zubal #  2,  97,  Meyer  KZ.  63,  102  - 
104,  Berneker  1,  287-288,  Преображенский  1,  112,  Briick- 
ner  130,  Trautmann  74,  Machek  119,  Slawski  1,  243,  Горбач 
7,  36,  Рокоту  407  -  409,  a.  o. 

габел[ь]ок  Wd.  see  габлі. 


габз,  габза  Wd.  see  хабз,  хабза. 

ф 

габзьований  hapax  of  1861  (Основа  8,  16)  of  obscure 
meaning,  cf.  Желеховський  1,  133,  Грінченко  1,  262.  Perhaps 
it  is  a  dial,  deformation  of  гаптований  (:гаптувати);  see 
also  хабз,  хабза. 

габіґ,  also  габік  Wd.  ‘bowler,  billycock’  (Galicia  and 
Buk.),  ModUk.,  Po.  dial,  habik  (Stryj).  —  Subst.  твердіш 
капелюх,  твердяк,  твердячок ;  syn.  Ed.  котелок,  ко- 

тьолок,  Wd.  мельон,  мельдник,  Lk.  пінч,  Buk.  півци- 
лгндер,  Наконечна  102-  104. 

From  ModHG.  Habig  —  the  name  of  a  hat-factory  in 
Vienna  (established  in  1863),  Наконечна  1.  c.,  РОСтоцький 
4,  236. 

габілітація  ‘habilitation :  defence  of  a  scientific  thesis 
in  a  University,  post-doctoral  examination’,  ModUk.,  BRu. 
габілітация,  Ru.  габилитация,  Po.  habilitacja,  etc.  — 
Deriv.  габілітацгйний,  габілгтований,  габілітувати - 
[ся],  -ання.  —  Subst.  університетський  іспит  (після 

докторату),  що  управнює  викладати  в  університе¬ 
ті,  Кузеля  62. 

From  Lat.  habilitatio  ‘ts’,  (ihabilis  ‘easy  to  handle, 
able’),  Орел  1,  176. 

габіт  ‘monk’s  habit  (cassock’),  MUk.  габит,  габЬть 
(XVII  c.),  Po.  habit.  —  Subst.  чернеча  ряса,  Орел  1,  176. 

From  Lat.  habitum  ‘condition,  dress,  attire’,  Skeat  256; 
see  also  the  following  entry. 

габітус  ‘habitus;  general  appearance’;  MUK.  габЬтуст» 
(XVII  c.),  BRu.  ts,  Ru.  габитус,  Po-  habitus,  etc.  —  Subst. 

стан  (здоров’я) ,  вигляд,  Кузеля  63. 

From  Lat.  habitus  ‘condition’,  see  also  the  preceding 
entry. 


516 


517 


габла  dial,  ‘sail-rope’  (Нижнє  Подністров’я),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Дзендзелівський  ЛБюлетень  6,  41).  — 

Subst.  один  з  двох  мотузків  для  вдержування  паруса. 

From  ModHG.  Gabel  [-schnur]  ‘ts’;  see  also  the  fol¬ 
lowing  entry. 

габлі,  габлйна  Wd.  ‘veal’,  first  recorded  in  the  XIX  c. 
(Желеховський  1,  133);  Ru.  габелок.  —  Deriv.  габел[ь\ок 
гобеленовий.  —  Subst.  телятина. 

The  word  seems  to  be  borrowed  from  ModHG.  Gabel 
‘fork’;  in  connection  with  Габелок\\габел[ь]ок  ‘young  ox’ 
cf.  such  designations  as  Gabelbock  ‘four-year  old  buck’,  Ga- 
belhirsh  (=Gabeler)  ‘brocket’,  Gabelpferd  ‘thiller’,  etc.;  it  is 
at  all  events  not  connected  with  Lat.  abellus,  as  suggested 
by  Кузеля  62,  Тимченко  498  and  followed  by  Ващенко  16  - 
17;  see  also  ґаблі. 

габбв!  interj.  —  exclamation  of  He.  lumberjacks  at 
work:  ‘down!’,  first  recorded  in  1899  by  Шухевич  1,  180. 

Origin  obscure;  perhaps  it  is  a  dial.  Isg.  of  габа,  Q-  v., 
with  emphatic  transfer  of  the  stress. 

габоритловати  SoCp.  ‘to  bother’,  first  recorded  in  1671 
(Дзже  StSl.  7,  163) .  —  Subst.  безпокбіти,  непокоїти. 

From  Hg.  haborit  ‘ts’,  Дзже  1.  c. 

габорт  Wd.  ‘toilet’  (Романів,  Львівщина),  first  recor¬ 
ded  in  the  XX  c.  (Горбач  7,  36)  —  Subst.  вихддок. 

From  ModHG.  Abort  ‘ts’,  Горбач  1.  c. 

4 

габуз  Wd.  see  хабаз. 

габук  Wd.  (He.)  ‘swift  current,  rapids’,  first  recorded 
in  1899  (Шухевич  1,  227).  —  Subst.  вузьке  місце  в  ріці, 
де  вода  з  шумом  тече  вниз,  бистрина. 

From  Rm.  habauk  ‘swift’,  Cioranescu  388. 


габцювати  ‘to  catch’,  ModUk.  —  Syn.  хапати. 

Origin  obscure;  perhaps  it  is  a  dial,  deformation  of 
гаптувати,  see  гапт. 

гав!  interj.  expressing  the  barking  of  a  dog  :  ‘bow¬ 
wow!’  first  recorded  in  the  XIX  c. ;  Ru.  гав!,  Hu.  dial,  гад¬ 
кам,  SC.  an!,  Cz.  haf!,  Slk.  hav!,  hafl,  Po.  haul,  haf\,  LoSo. 
haw!  —  Deriv.  гавх! ,  гав-гав! ,  [ за-,  no- ] гавкати,  -ання, 
гавкнути;  Bk.  гавічити  (Кміт  39);  PN.  Гавкун,  Гавку- 
ха ;  here  perhaps  гава  2. 

A  primary  о/р.  interj.,  Rozwadowski  JP.  5,  136, 
РССтоцький  3,  149,  Slawski  1,  410;  re.  its  connection  with 
гава  1-  of-  Berneker  1,  291,  Vasmer  1,  248. 

г&ва  1.  and  ґава  ‘crow;  yawner,  gaper’,  ModUk.,  Ru. 
гава  (see  Vasmer  1,  248),  Sin.  gavoc,  Cz.  dial,  havor 
fiti,  Po.  gaworzye. —  Deriv.  гавин,  гав’ячий,  [ про ]гавити, 
прогавлений,  -ення;  (from  гава:)  ГавеГа,  Гавеня,  Гав’я¬ 
чий,  Гавити[ ся ] ;  FN.  Ґава,  Ґавка,  Ґавинчук;  see  also 
гавити.  —  Syn.  ворона;  роззява. 

PS.  *gava  ‘ts’,  root  *gav-  being  an  apophonic  variation 
of  *gov-,  see  говорити,  Berneker  1,  297,  Christiani  Archiv 
35,  622,  a.  o. ;  its  connection  with  Lat.  gavia  ‘mew,  seagull’ 
is  questionable,  cf.  Walde-Hofmann  1,  385,  Vasmer, '1.  c. 

гава  2.  Wd.  ‘dreadful  object:  ghost,  specter,  phantom, 
spirit’  (Стрий:  in  the  children’s  language) ,  first  recorded  in 

the  XX  c.  —  Deriv  гавка,  гавочка.  —  Subst.  страховище. 

Origin  obscure;  perhaps  it  is  connected  with  гав!  — 
interj.  imitating  the  voice  of  a  dog  while  frightening  child¬ 
ren,  cf.  гаУ-гаУ,  гава  =  Дит-  собака,  Горбач  7,  36. 

Гавана,  ‘Havana  (cigar)’,  BRu.  гаванна,  Ви.  гаванна, 
Po.  hawanna.  —  Syn.  гаванська  сиГара. 

Named  after  Habana  ‘Havana’,  the  capital  of  Cuba, 
Орел  1,  176.  Klein  1,  708. 


518 


519 


гавановий  dial,  deformation  of  гебановий,  see  гебан. 

гавань  ‘harbour,  port;  haven’,  MUk.  до...  Гавану 
(XVIII  c.),  BRu.  ts,  Ru.  гавань  (since  1780),  MRu.  гавон 
(1697),  гаван  (1702),  гавень  (1731).  —  Deriv.  гаванський. 
—  Subst.  затока ,  морська  пристань,  порт;  місце, 
відгороджене  від  морських  хвиль,  де  б  можна  при* 
ставати  суднам,  Тимченко  498. 

Borrowed  in  the  XVIII  с.  from  Du.  haven  ‘ts’,  Тимчен¬ 
ко  1.  c. ;  cf.  also  Преображенский  1,  113,  Meulen  78,  Vasmer 
1,  248,  АкСл.  3,  7,  a.  o. 

гавбиця  ‘howitzer’,  ModUk.  BRu.  гаубіца,  Ru.  гауби- 
ца  (since  1790),  гаубйца  (Ю97),  Po.  haubica,  Sin.  havbi- 
ca,  Cz.  haubice.  —  Subst.  коротка  гармата,  що  стріляє 
під  великим  кутом;  дає  звислу  траєкторію,  Бойків  92. 

From  ModHG.  Haubitze  ‘ts’;  the  medium  of  Po.  hau¬ 
bica,  suggested  by  Slawski  1,  411,  is  to  be  rejected  on  ac¬ 
count  of  the  accent. 

гаведа  Bk.  ‘nest  of  snakes;  lair’,  first  recorded  in  1934 
(Кміт  39).  —  Subst.  гніздо  гадюк;  їавра. 

The  word  seems  to  be  a  tabu  -  deformation  of  гавраї 

faepa. 

гавган  Wd.  see  ґалган. 

гавельок  ‘havelock,  Havelock  mantle’,  ModUk.  only  — 

Subst.  безрукавка  з  розрізами  для  рук  спереду  під  пе¬ 
лериною,  Бойків  92. 

From  Е.  havelock  ‘light  covering  for  cap  and  neck’, 
named  after  Sir  Henry  Havelock  (17 95  -1857) ,  Klein  1,708. 

гавз,  гауз,  AmUk.  ‘house’,  first  recorded  in  the  XX  c.  — 
Deriv.  гавзик,  гавзок,  гавзкгпер[ка] ,  гавзмен;  Bk.  гав- 
зувати  (Кміт  39).  —  Subst.  хата,  дім,  будинок,  Бі- 
лаш  164. 


From  Е.  house  ‘ts’,  Приймак  РМ.  2,  449,  Білаш  І.  с., 
Жлуктенко  121. 

гавза  ‘villainous,  scoundrelly  man  or  woman’,  ModUk. 
only.  —  Deriv.  гавзатий.  —  Syn.  гидка,  погана  людина. 

Origin  uncertain;  perhaps  it  is  based  on  inter j.  гав! 
with  a  fig.  meaning  ‘barking  person,  dog’;  the  connection 
with  гавз  ‘house’,  though  possible,  cannot  be  substantiated. 

гавзлерер  Wd.  ‘house-teacher’,  first  recorded  in  the 
XX  c.  (РОСтоцький  4,  236).  —  Subst.  домйшній  учитель. 

From  ModHG.  Hauslehrer  ‘ts’,  РОСтоцький  1.  c. 

гавзмайстер  Wd.  ‘house-keeper’,  first  recorded  in  the 
XX  c.  (РОСтоцький  4,  217).  —  Subst.  (старший)  двірник. 

From  ModHG.  Hausmeister  ‘ts’,  РОСтоцький  I.  c. 

гавити  see  гава  1 . 

гавка  Bk.  (Кміт  39)  dial,  for  галка  1. 

гавкати  see  гав! 

гавлйд,  also  явлйд  argot  ‘ox,  bull’,  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Горбач  0,  25).  —  Deriv.  іавлйдка,  гавлйта,  авлйг 
да  (-корова),  іавлиста  (-товар),  гавлидя,  явлидинЛ 
(-теля),  авлйдник  (-пастух) ,  Горбач  1.  с. 

From  Gk.  і  [ajjeladha  ‘cow’,  Горбач  1.  с. 

гавбт  see  Гавот. 

гавптвахта,  SovUk.  гауптвахта  ‘chief  sentry;  military 
prison’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  гауптвахта.  —  Subst.  голов¬ 
на  сторожа. 

From  ModHG.  Hauptwache  ‘ts’,  Горбач  6,  16. 

гавра  see  Гавра. 


гавран  see  гайворон. 


520 


521 


Г аврас  —  Wd.  f/e.  deformation  of  Гервасій ,  influenced 

by  ГавриІл,  see  s.  w. 

Гавриїл  arch.,  Гаврило  PN.  ‘Gabriel’,  MUk.  Гавриїла 
Gsg.  (1484  Пом’яник),  Га[в]рила  Gsg.  (1594  АКЖМУ.  43), 
Гаврила  Gsg.  (1583,  56  ibid.),  Гаврійл  :  мужь  Бь  або 
Бжїй  (1627  Беринда),  OES.  Гаурииль  (XI  с.  Остр.  єв.), 
Гавриль  (XI — XII  с.  Miklosich  LPGL.  125)  ;  BRu.  Г ay  ри¬ 
ла,  Ru.  Гаврийл,  OCS.  Gav[b]rils,  Gauri[i]l3,  Ви.  Гав- 
рийл,  SC.  Gavrilo,  Cz.,  Ро.,  LoSo.  Gabriel.  —  Deriv.  Гав¬ 
рик,  Гаврйлик,  Гаврйл[ оч ]ко,  Гаврйльцьо,  Гаврило¬ 
вич,  Гаврилівна;  FN.  Гаврйх,  Гаврйш,  Геврик,  Гаври¬ 
лів,  Гаврйлко,  Гаврилович,  Гавриленко,  Гаврйльчен- 
ко,  Гаврисенко,  Гаврилйшин,  Гаврилів ський,  Гаври- 
лдвський,  Гавриллк,  AmUk.  Гавреляк;  GN.  Гаврйлівка, 
Гаврилів  ський,  Гаврйлівці,  Гавриллк,  Гавриіиі[вка ], 
Гаврйлова  Слобода.  —  Subst.  сили  Божбі,  дорівнює  Бо¬ 
гові;  найстарший  янгол,  Ірклієвський  166. 

From  Gk.  Нашій  (<  Gabriel),  the  ultimate  source 
being  Hb.  Gabriel  ‘God  is  mighty;  man  of  God,  vir  Dei’, 
Hastings  2,  75,  Wittycombe  56,  Ґерус-Т.  37,  66;  as  indicated 
by  deriv.  it  is  one  of  the  popular  names  in  Ukraine  (fre¬ 
quency  in  1484:  10,  Тарнавецька  125). 

гавря  see  гайворон. 

гавчик  dial,  ‘small  fishing-boat’  (Нижнє  Подністров’я), 
first  recorded  in  the  XX  c.  (Дзендзелівський  ЛБюлетень  6, 
41,).  —  Deriv.  гавчиський.  —  Subst.  невеличкий  човен, 
яким  їздять  розставляти  ставні  рибальські  сітки. 

Дзендзелівський,  1.  с. 

From  *гавнчик  <  *гаваньчик  :  гавань  ‘port,  haven’, 
see  s.  v. 

гав’юрка  Wd.  ‘squirrel’,  first  recorded  in  1869  (Bep- 
хратський  3  :  2,  7).  —  Subst.  білка,  Грінченко  1,  263. 


The  word  is  a  f/e.  deformation  of  Wd.  вев’юрка,  ви- 
в’юрка  «Ро.  wiewiorka),  influenced  by  гава  1- 

гав’яз,  dial,  also  гав’язь  ‘Symphytum  officinale  L. :  com- 
frey’,  first  recorded  in  1869  (Верхратський  3  : 2,  36),  Ru. 
гавяз  SC.  gavez,  OPo.  gawqda  and  (from  Uk.)  hawias  ( Slaw- 
ski  1,  262).  —  Subst.  живокіст  лікарський. 

PS.  *gavqzs  ‘ts’,  IE.  **gu6u  -nghu-  a  compound  with 
orig.  meaning  ‘ox-tongue’,  Berneker  1,  297  -  298,  Slawski  1, 
261  -  262,  Rostafinski  1,  275. 

гав’яр,  dial,  гайвір  (Грінченко  1,  265)  ‘Acorus  calamus 
L. :  sweet  flag’,  ModUk.  only.  —  Syn.  татарак,  Грінченко 
1,  263. 

Origin  obscure ;  perhaps  it  is  a  deformation  of  гав’яз, 

q.  v. 

гага  ‘eider’,  ModUk. ;  Ru.  ts.  —  Deriv.  гагачий.  —  Syn. 
рід  утки. 

An  o/p.  formation ;  %al,  of-  Latv.  gaga  ‘ts’,  Trautmann 
1,  74,  Berneker  1,  290,  Vasmer  1,  249,  a.  o. ;  see  also  гагара. 

гагакати  see  ra! 

гагара  ‘loon;  ember-goose,  -diver’,  ModUk.;  Ru.  ts,  Bu. 
гагарашка,  sc.  gagalica,  gagrica.  —  Deriv.  гагарячий.  — 

Syn.  рід  дйкбі  гуски. 

An  o/p.  formation  ;  гаї ;  see  гага, 
гагат  ‘jet,  agate’,  MUk.  ахатісгь  :  гаґатокь  (1627  Бе¬ 
ринда),  гагатками  Ipl.  (1746),  ґаґатокь;  BRu.,  Ru.  ts,  SC. 
gagat,  Cz.  gagdt,  Po.  gagatek.  —  Syn.  чорний  бурштин. 

From  Gk.  hahates  (<gagates)  ‘ts’,  Тимченко  1,  499; 
MUk.  forms  with  ґ  :  гаґаток-ь,  гаґатокь  were  borrowed 
from  Po.  gagatek,  cf.  Slawski  1,  249. 

гагел  dial,  ‘devil’  (Сумщина),  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Дорошенко  ДБюлетень  9,  106). —  Subst.  сатана,  диявол. 

A  tabu-deformation  of  ангел,  see  янгол. 


522 


523 


гагівка,  гагілка  see  ягілка. 

гагіограф,  SovUk.  агіограф  ‘hagiographer’,  ModUk. ; 
BRu.  агіограф,  Ru.  аггідграф,  Bo.  hagiograf.  —  Deriv. 

гагіографія,  гагіографгчний.  —  Subst.  життєпйсець 
святих,  описувач  життя  святих,  Орел  1,  176. 

From  Gk.  hahiohrafos  (<hagiographos)  ‘ts’  (ihdgios 
‘holy,  saint’  —  grdfo  ‘I  write’),  Льохін  19. 

гад  ‘reptile,  snake’,  MUk.  гади  Npl.  (1489),  гад  (XVII 
c.),  гаду  Gsg.  (XVII  c.),  гадь  Gpl.  (XVII  c.),  гадовь  Gpi. 
(XVIII  c.),  OES.  гадь;  OCS.  gads,  BRu.,  Ru.,  Ви.,  Ma.  гад, 
SC.  gad,  Sin.  gad,  Cz.,  Slk.  UpSo.  had,  Po.  LoSo.  gad,  Plb. 

god.  —  Deriv.  гадь,  гаддя,  гадйло,  гадина,  гадин[ онь ]ка, 
гадиночка,  гадиня,  гадйнник,  гадовище,  гадожер,  га- 
дгок[а],  -гора,  -гоцький,  -гочий,  -гочин,  -гочитися, 
-гочка,  -гоччя,  -гочник,  гадя,  гадавий,  гадячий,  dial,  га- 
джуїа;  ON.  Гадинківці,  Гадзинка,  Гадюча,  Гадяч[е] ; 
FN.  Гаджеіа,  Гадячанин  (pseudonym  of  Драгоманов, 
Тулуб  229).  —  Syn.  змія,  гаспид. 

PS.  *gads  ‘ts’,  IE.  root  **guodh-  ‘reptile’,  akin  (by 
apophony:  **guedh-)  to  Lith.  geda  ‘shame,  dishonour’,  OPr. 
gidan  As g.  ‘shame’,  OHG.  qudt,  MHG.  qaat,  kdt,  kot,  ModHG. 
Kot  ‘dirt,  mire,  dung’,  Du.  kwaad  ‘wicket,  ugly,  rotten’,  ME. 
owed  ‘bad’;  the  orig.  meaning  of  *gads  was  ‘*unpleasanf, 
nasty  animal’;  as  such  it  is  connected  with  гидь,  гидкий, 
гидота,  гидйти[ся]  on  one  side,  and  with  гівно,  OCS. 
g  adit  і  ‘to  detest,  abhor’  on  the  other,  cf.  Miklosich  59,  Ber- 
neker  1,  289,  Преображенский  1,  114,  Brtickner  131,  Kluge 
189,  Zubaty  2,  126,  Machek  119,  Slawski  1,  247,  Георгиев 
222,  Kiparsky  NphM.  60,  228,  Pokomy  484,  a.  o. 

гадати,  гадаю,  -єш,  Wd.  (Lk.)  гадам,  -am  ‘to  think  of, 
mean,  suppose,  imagine’,  Wd.  ‘foretell,  forecast’  (Желехов- 
ський  1,  133),  Lk.  ‘to  say,  speak,  tell’  ( Falkowski-Pasznycki 
116),  MUk.  гадаю  —  належу,  насилую,  насилствую,  наси- 


ліє  творю,  принуждаю,  пакощу  (XVII  с.  Синоніма  16), 
гадати  (XVIII  с.),  гадає  (1737  Інтермедії  132),  OUk.  гада¬ 
ти  (1388),  OES.  гадаю,  гадая,  гадаша,  гадати;  BRu.  га- 

даць,  Ru-  гадйть,  OCS.  gadati,  Ви.  гадая,  Ма.  гата,  гада, 
SC.  gdtati,  Sin.  gadati,  Cz.  hadati,  Slk.  hadat’,  Po.  gadac, 

LoSo.  godas,  UpSo.  hodac.  —  Deriv.  гадатися,  -анггя,  ви¬ 
гадати,  -ання,  в-,  до-,  за-,  здо-,  на-,  при-,  спо-,  у-га- 
дати,  -ання,  в-,  ви-,  до-,  здо-,  на-,  при-,  спо-,  у-гаду- 
вати,  -атгя,  наганути  ( <* нагаднути) ,  гада,  гадгм, 
гадонька,  -очка,  загадка,  [за]  гадку  вати,  здогад,  прй- 
гад[ гса ],  спогад,  гадай-зглля,  гаду-гаду,  etc.  —  Syn.  ду¬ 
мати,  міркувати;  (мати  свій  погляд  на  що:)  уважа¬ 
ти,  Деркач  47;  Wd.  ворожити,  Желеховський  І.  с. ;  Lk. 

говорити,  Falkowski  -  Pasznycki,  1.  с. 

PS.  *  gadati  ‘to  think,  suppose;  to  foretell;  to  tell’; 
according  to  Berneker  1,  288  -  289,  it  is  related  to  Gk. 
xanddno  T  hold,  grasp’,  Alb.  gjet  ‘to  find’,  Lat.  praehendere 
‘to  grasp’,  OIr.  rogeinn  ‘finds  place’,  Cymr.  genni  ‘continerd, 
comprehendi,  сарі’,  Goth,  bigitan  ‘to  find’,  OHG.  firgezzan, 
MHG.  vergezzen,  ModHG.  vergessen  ‘to  for  get’  (=‘to  get 
beyond  one’s  reach,  lose  possession  of’,  Kluge  376),  Lith. 
pasi-gendu,  -gesti  ‘to  miss’,  Latv.  at-gaddti-s  ‘to  recall:  IE. 
root  **  ghe[n]d-  ‘to  grasp’;  according  to  Zubaty  1,  242-245, 
the  word  derives  from  PS.  roots  *gad- :  *god~,  evidenced  in 
OCz.  pohodnuti,  Cz.  uhodnouti  ‘to  guess’,  Cz.  hodnuti  ‘to  tell, 
confess’,  Po.  godzic,  LoSo.  godas  ‘to  advise’,  the  closest  IE. 
cognates  being  Lith.  godoti  ‘to  consider ;  to  honour ;  to  strive’ ; 
cf.  also  Преображенский  1,  113-114,  Brtickner  131-132, 
Младенов  95,  Vasmer  1,  250,  Slawski  1,  247-248  (against 
Berneker  —  with  strong  plea  for  Zuibaty’s  etymology) ,  Ma¬ 
chek  120,  Trautmann  84  -  85,  Walde  -  Hofmann  1,  636,  Po- 
korny  437  -  438,  a.  o. 

гад  ваб  see  єдваб. 

гадем  see  ґадем. 


524 


525 


Гадес  see  ад. 
гаджуґа  see  гад. 
гадина  :  гад. 

гадбкат  =  hadokat  Wd.  for  адвокат  (Засяння,  Пше- 
п’юрська  73). 

гадра  dial,  ‘quarrelsome  woman’ ;  ‘termagant’  (Желехов- 
ський  1,  134);  ‘tall  woman’  (Романів,  Горбач  7,  36),  first 
recorded  in  the  XIX  c. ;  Cz.  hadra,  Po.  dial,  hadra  (Стрий). 

—  Subst.  сварлива  жінка;  повія;  висока  ростом  дівка , 
жінка,  Горбачі,  с. 

From  ModHG.  Hader  ‘quarrel’,  РССтоцький  4,  172;  f/e. 
influence  of  гйдра  is  possible,  cf .  Г орбач  1.  c. 

Гадріян,  also  Адріян,  rarely  Андріян,  PN.  ‘Hadrian’, 
MUk.  Адреана  Gsg.  (1484  Пом’яник),  Адріань  (1627  Берин- 
да);  BRu.  Гадріян,  Ru.  Адриан,  Po.  Adrian,  etc.  —  Deriv. 

Гадріян,  Гадріянко,  Гадріянчик,  Адріянович,  Гадріяно- 
вич,  Адріяна,  Гадріянівна;  FN.  Гадріянко,  Гадріянчук, 
Гадріян[ ч ]енко,  Гадріяновський,  Г адріянович,  Андрія- 
нівна,  Андріянова;  GN.  Адріяндполь. 

From  Gk.  Hadrianos,  Lat.  H adridnus  \  \ A dridnus  ‘of  the 
Adriatic;  a  man  from  Adria’,  Pape  1,  19,  Withycombe  3, 
Ґерус-Т.  56,  Klein  1,  27. 

гаєчка  :  гайка  2. 

газ  1.  Wd.  газ  (Стрий)  ‘gas’,  AmUk.  ‘gasoline’,  ModUk. ; 
BRu.,  Ru.,  Ви.,  Ma.  газ,  Cz.,  SIk.  gazometer,  Po.  gaz.  — 

Deriv.  газатор,  газація,  газарі,  газифікація,  -кова¬ 
ний,  -кувати[ся] ,  газівник,  газгвня,  газовий,  газо- 
ваний,  газувати[ ся] ,  dial,  газівки,  газгрування;  here 
also  compounds:  газо-балон,  -їенератор,  -жаровий 
-мет,  -метр,  -мір,  -мотор,  -непроникний,  -ндсний, 
-обмін,  -опалення,  -освітлення,  -подібний,  -провід, 


-сховище,  -[у]творення,  etc.;  (from  Е. :)  газгольдер; 
see  also  гас.  —  Subst.  безколірне  тіло,  що  його  частин¬ 
ки  відштовхуються  одна  від  одної  і  що  може  випов¬ 
нювати  простір,  Бойків  92. 

From  ModHG.  Gas  ‘ts’;  less  probable  is  its  derivation 
from  Fr.  gaz,  cf.  Орел  1,  177. 

газ  2.  see  ґаза. 

газард,  SovUk.  азарт  ‘hazard,  risk,  audacity,  chance’, 
ModUk. ;  BRu.,  Ru.,  Ви.  азарт,  Po.  hazard,  etc.  —  Deriv. 
газардний,  газардовий,  газардувати,  -ання.  —  Subst. 
запал,  захоплення,  небезпечна  гра,  риск,  Бойків  92. 

From  Fr.  hazard  ‘ts’,  Орел  1,  177. 

газарі  see  газ. 

газдд  see  ґазда. 

газель  see  ґазеля. 

газета,  Wd.  газета  (Стрий)  ‘newspaper,  paper;  journal’, 
ModUk.;  BRu.,  Ru.,  Ви.  газета,  Po.  gazeta,  etc.  —  Deriv. 
газетка,  газетний,  газетяр,  -ка,  -ство,  -ський,  SovUk. 
газетник,  -иця.  —  Subst.  часопис  ( щоденний,  чи  й  якої 
інакшої  періодично сти ) ,  Бойків  93. 

From  It.  gazetta  through  the  medium  of  Fr.  gazette 
‘ts’,  Акуленко  141,  Matzenauer  165,  -Преображенский  1,  115, 
a,  o. ;  orig.  gazzetta  was  the  name  of  the  smallest  Venetian 
coin,  said  to  have  been  paid  for  the  privilege  of  reading  the 
manuscript  newspaper  which  appeared  in  Venice  about  the 
middle  of  the  XVI  c.,  Skeat  236,  Klein  1,  644;  cf.  also 
(inadequately)  Vasmer  1,  250. 

газолін,  Wd.  ґазоліна,  AmUk.  газ,  ґес  ‘gasoline’,  Mod¬ 
Uk. ;  BRu.  газолін,  Ru.  Ви.  газолйп ,  Po.  gazolina,  etc.  — 
Deriv.  газоліновий.  —  Subst.  рідина,  дуже  легка  з  наф¬ 
ти,  Бойків  93. 


526 


527 


From  E.  gasoline,  gasolene  ‘ts’,  being  a  hybrid  for¬ 
mation  coined  from  Fr.  gaz,  Lat.  oleum  ‘oil’  and  suffix  -ine, 
-ene,  Орел  1,  177,  Klein  1,  642. 

газон  see  Газон. 


гаї- буї  SoCp.  (in  lullaby:)  ‘sleep  well’,  first  recorded 
in  the  XX  c.  (Гнатюк  ЕЗб.  ЗО,  337).  —  Subst.  люлю - 

люлю!,  Гнатюк  1.  с. 

Origin  obscure;  most  probably  it  is  an  interj.  extension 
of  гай!  and  буй,  see  s.  v. 

# 

гаївка,  гаїлка  see  ягілка. 
гаїр,  also  аєр,  аїр  Wd.  see  явір, 
гаїти  see  гаяти. 


гай  ‘grove,  coppice,  copse;  (poet.)  holt’,  MUk.  к...  гаю 
(1458),  сь...  гай  (1505),  под  гай  (1558),  до  гаю  (1564),  вь 
гай  (1577),  вь  гаю  (XVII  с.),  гаямі  ІрІ.  (XVII  с.),  в’  гаяхь 
(XVII  с.),  гай  (XVIII  с.),  изь  гаемь  (1708),  гаєві.  Gpl. 
(XVIII  с.),  OUk.  у  гай  (1347),  зь  гаими  (1378),  сь  гай 
(1418),  сь  гак  (Ш1  Срезневский  1,  508).  —  BRu.,  Ru.  гай, 
SC.  gdj,  Sin.  gaj,  Cz.,  Slk.  haj,  Po.,  LoSo.  gaj,  UpSo.  kaj, 
Plb.  (in  toponyms)  goj.  —  Deriv.  гайд[чо ] к,  гайпйк,  га- 
євйй,  гайовий,  гайовйк,  гайний,  гаївка,  гайбуз ;  GN. 
Гай,  Гаг,  Гаївка,  Гайки,  Загай,  Загайпіль,  Загайці, 
Підіайці,  Підіайчани,  Підгайчики,  Гай  Леватйнський, 
Розтдцький,  Гай  за  Рудом,  Гайки  Ситнянські,  Гаї 
Вишні,  Нижні,  а.  о.  —  Syn.  лісок,  (зарості  на  низині, 
на  прйгорках  яру:)  луї,  байрак,  Деркач  47;  MUk.  лісок, 
діброва,  Тимченко  500. 


PS.  *gajb  ‘ts’  of  uncertain  origin;  its  connection  with 
OIc.  hage  ‘pasture’,  MHG.  hac,  hages  ‘thorn  bushes,  copse, 
fence,  enclosed  wood,  park’,  as  suggested  by  Stokes  66,  Zu- 
pitza  111,  a.  o.,  is  dubitable;  the  same  refers  to  ModHG. 


Rain,  Тимченко  500;  according  to  Miklosich  60  and  Brtickner 
132,  the  word  is  related  to  *gatb,  see  iam[a ] ;  some  lingu¬ 
ists  connect  it  with  *goiti  ‘to  breed’,  see  гоїти,  Даль  1, 
366,  Vasmer  1,  251,  Шевельов  292;  it  is  in  all  events  not 
connected  with  IE.  **goi-  ‘to  sing’,  cf.  Skt.  gayati  ‘he  sings’, 
suggested  by  Преображенский  1,  115-116,  Machek  LF.  51, 
240-244  (repeated  in  ED.  121),  Holub  -  Kopecny  119,  a.  o., 
nor  with  roots  **$ei-,  **guei-,  Machek  121;  cf.  also  Berneker 
1,  291  -  292,  Slawski  1,  249  -  250,  a.  o. 

гай!  interj.  ‘away!,  go!  (to  fowl)’,  MUk.  гай  (XVII — 
XVIII  c.),  SC.  haj!,  Cz.  haj!,  Po.  haj!  —  Deriv.  гайкати, 
-ання,  гай-гай!  —  Syn.  ой!,  гей!,  тії !,  гой!,  гій-г 

A  prothetic  variant  of  ай!  see  s.  v.,  РССтоцький  З, 
149  -  150,  Slawski  1,  391,  Pokorny  10. 

гайбуз  see  гай  and  бузок. 

гайва  AmUk.  see  гайова  1. 

гайвір  see  гав’яр  and  явір. 

гайворон,  dial,  гавран,  гавря  (Грінченко  1,  263),  гауран 
(Гнатюк  ЕЗб.  ЗО,  337),  грайворон  (Желеховський  1,  157), 
каворон  (ibid.  1,  329)  ‘rook’,  MUk.  врань  :  воронь,  крукь, 
гайворон  (1627  Беринда),  OES.  (from  OCS. :)  гаврань 
(XII  с.),  гавраньї  Ipl.  also  воронограи;  Ru.  гайворон 
(?  Vasmer  1,  251)  Ви.  гарван,  Ма.  гавран,  SC.  gavran, 
Sin.  gavran,  Cz.,  Slk.  havran,  Po.  gawron,  LoSo.  gawrona, 

UpSo.  hawron.  —  Deriv.  гайвороня,  гайвороння,  гайво¬ 
ронячий;  FN.  Гайворон,  Гавран,  GN.  Гайворон,  Гайво- 
ронка.  —  Syn.  птах  з  родини  круків,  Тимченко  501. 

PS.  *gavoms  ‘ts’  —  a  compound:  *ga-  of  interj.  o/p. 
origin  and  *voms,  see  ворон,  cf.  Berneker  1,  208,  Vasmer 
1.  c.,  Machek  LP.  III.  100  - 101  (:*Jcavo-voms),  Slawski  1, 
263  -  264,  a.  o. ;  according  to  Brtickner  137,  *ga-  means  ‘little’, 
dial,  гавран,  гаУран  is  taken  from  Slk. ;  the  form  грайво- 


528 


529 


рон  is  і/е.  influenced  by  грати,  q-  v. ;  гавря  is  a  dial,  de¬ 
formation  of  гава  influenced  by  гавран,  гаУран. 

гайда  ‘rake,  scapegrace’;  Wd.  (SoCp.)  ‘flute’,  ModUk. 

only.  —  Subst.  гульвіса,  розпусник;  флейта. 

Origin  obscure;  perhaps  it  is  related  to  the  following 
entry;  in'this  connection  see  гайдай,  гайдар,  гайдабура. 

гайда!,  Wd.  гайда!  (Желеховський  1,  134),  interj.  for 
chasing  people,  cattle,  horses:  ‘come  along!;  away  go!’; 
MUk.  пришов  к  нам  турчин  говорит:  гайда  (XVIII  с.)  ; 
BRu.,  Ru.  ts  and  айда!  (since  1580),  Ви.  %айде! ,  SC. 
hajde,  Sin.  kajdi,  Cz.  hajda!,  Po.  (from  Uk. :)  hajda!  — 

Syn.  ну[мо]!,  нуте!,  гайта! ;  MUk.  рушай!,  посувай¬ 
ся!,  Тимченко  501. 

From  Tk.  hajda!  ‘ts’,  Miklosich  ТЕ.  1,  300,  Горяев  2, 
Корш  Archiv  9,  500,  Преображенский  1,  4,  Lokotsch  61, 
Дмитриев  15,  Тимченко  1.  с.,  а.  о.;  there  is  less  probability 
of  its  being  of  SI.  origin,  as  assumed  by  Brtickner  170,  cf. 
Slawski  1,  391. 

гайдабура  ‘brigand,  highwayman;  cut-throat’,  ModUk. 
only.  —  Deriv.  гамдабурити.  —  Syn.  розбійник,  розби¬ 
шака. 

The  word  seems  to  be  a  blending  of  two  etymologically 
separate  words  :  гайдамака  and  галабурда,  see  s.  w. 

гайдай,  гайдак,  гайдар,  dial,  гайдей,  гайнар  (<*гайд- 
нар)  ‘herdsman’,  ModUk.  only.  —  Deriv.  гайдарик,  гай- 
дарка,  гайдарити,  гайдачок,  dial,  гайдарок  (Одещина, 
Терешко  УкДЮн.  1,  98);  FN.  Гайдай,  Гайдаєнко,  Гай- 
дайчеико,  Гайдак,  Гайдар.  —  Syn.  пастух  (овець). 

Origin  obscure;  perhaps  it  is  connected  with  гайда!  — 
гайда!,  see  s.  vv. 

гайдамака,  Wd.  also  гайдамаха  (Желехоївський  1,  134), 
‘steppe-  warrier;  robber’,  MUk.  три  человЬка  гайдамакь 


(1752);  BRu.  гайдамак[а],  Ru.  гайдамак,  Po.  (from  Uk. :) 
hajdamak,  Cz.,  Slk.  hajdamdk,  Ви.  хайдамак.  —  Deriv. 

гайдамачок,  -чка,  -ччина,  гайдамацький,  гайдамакува¬ 
ти,  гайдамачити,  MUk.  гайдамацкий  (XVIII  с.),  гайда- 
мащина  (1768).  —  Subst.  учйсник  селянських  та  ко¬ 
зацьких  повстань  проти  Польщі  в  XVIII  с.;  вояк 
українських  гайдамацьких  полків  за  часів  визвольної 
боротьби  українського  народу  в  рр.  1917-1920; 
польська  зггрдлйва  назва  українців;  (переносно:)  роз¬ 
бишака,  розбійник;  Bot.  гусймець. 

From  Tk.  haydamak  ‘to  attack;  attacker,  robber’,  Ha- 
nusz  PF.  1,  463,  Berneker  1,  375,  РОСтоцький  Slavia  5,  43, 
Lokotsch  61,  Преображенский  1,  116,  Vasmer  1,  251,  Орел 
1,  178,  Slawski  1,  392,  a.  o. 

гайдачбк  :  гайдак,  see  гайдай. 

гайде!,  гайдемо!  Wd.  interj.  ‘let  us  go’,  first  recorded 
in  the  XX  c.  (Гнатюк  ЕЗб.  30,  337) ;  SC.  hajde(mo).  —  Subst. 

ходім[о  ]  ! 

From  SC.  hajde[mo]  ‘ts’,  Гнатюк,  1.  c. 

гайдей  see  гайдай. 

гайдук  ‘man-in- waiting,  footman,  butler ;  private 
soldier;  hayduk-dance’,  MUk.  безь  гайдуковь  (1593),  гай¬ 
дука  Михала  именемь,  венкгрина  (1606),  гайдуки  Npl. 
(1720);  BRu.,  Ru.  ts,  Ви.  хайдук,  хайдут[ин] ,  SC.  haj- 
duk,  Sin.  hajduk,  Cz.  hajduk,  hejduk,  Slk.  hajduch.  —  Deriv. 

гайдучка,  гайдуцтво,  гайдуцький,  гайдучок,  гайдучи- 
ще;  гайдука  садити,  —  сідати  ‘to  dance  hayduk-dance’, 
ніс  гайдука  скаче  ‘to  have  a  good  appetite’ ;  FN.  Гайдук, 
Гайдучок ;  GN.  Гайдукгвка.  —  Subst.  турецький  вті¬ 
кач;  угорський  піхотинець,  судовий  слуга  (на  Угор¬ 
щині) ;  сербський  козак  служебний  (на  польських 


530 


531 


дворах)  ;  рід  танцю  (у  гуцулів ),  Кузеля  63-64;  лакей, 
козачок . 

From  Hg.  hajduk  (Npl.  of  hajdu)  ‘hayduk’,  Berneker  1, 
375,  Lokotsch  61,  Machek  121,  Kniezsa  834.-  836;  its  adoption 
in  Uk.  was  greatly  facilitated  by  numerous  formations  with 

suff.  -■ ук ,  -юк,  as  старук,  шевчук,  Дмитрук,  Отарчук, 
Сидорук ,  etc.,  cf.  РС-Стоцький  1,  56  -57;  Berneker’s  as¬ 
sumption  of  a  Po.  medium  (followed  by  Slawski  1,  392,  Rich- 
hardt  52,  a.  o.)  must  be  rejected  on  account  of  the  accent; 
cf.  also  Макарушка  8,  Тимченко  501,  Дмитриев  45;  the  ul¬ 
timate  etymology  of  Hg.  hajduk  is  wanting  despite  of  the 
attempts  to  explain  it  from  Tk.  interj.  hajde!  ‘away!’,  Danko 
StSl.  6,  169-191,  or  from  Hg.  hajdo  (—hajtd)  ‘guard’  (see 
гайтів),  Sulan  StSl.  7,  177-186. 

гайдурі  Npl.  dial,  ‘hemp-seed  plantation’  (Одещина), 
first  recorded  in  the  XX  c.  (Терешко  УкДЮн.  1,  98).  — 

Subst.  рідко  посіяні,  спеціально  на  насіння,  коноплі , 
Терешко  1.  с. 

The  connection  with  гайдар,  though  possible,  cannot  be 
substantiated  semantically. 

гайка  1.  ‘waste  of  time’,  ModUk.  only.  —  Syn.  втрата 
часу,  гаянка,  від-,  про-  волока. 

Derived  from  гаяти,  Ч-  v. 

гайка  2.  ‘screw-nut,  female  screw’,  ModUk.,  Ru.  ts.  — 
Deriv.  гаєчка,  гайковий,  гайкоріз.  —  Subst.  шруба. 

From  Ru.  гайка  ‘ts’,  Шанский  73. 

гайкати  see  гай! 

гайкю-  тпрукю  Wd.  ‘(in  the  children’s  language:)  to  go 
for  a  walk’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Горбач  7,  36).  — 
Syn.  гайти! 

Based  on  гай! ;  see  also  гайти. 


гай-лайф  AmUk.  ‘high-life’,  ModUk.  only.  —  Subst. 
аристократія,  Орел  1,  178,  аристократичне  життя. 

From  Е.  high  -  life  ‘ts’,  Орел  1.  c. 

гай  мін  dial,  ‘multitude,  crowd’  (Волинь,  Грінченко  1, 
265),  ModUk.  only.  —  Subst.  велика  кількість,  багат¬ 
ство,  натовп. 

According  to  Шелудько  1,  26,  the  word  comes  from  Po. 
gmin[a]  ‘community’,  the  ultimate  source  being  ModHG. 
Gemeinde  ‘ts’. 

гайморит  ModUk.,  BRu.  гайморгт,  Ru.  гайморит 
(since  1875).  —  Subst.  запаления  Гайморового  надра. 

Named  after  Highmore,  the  ХУІІ  c.  anatomist,  АкСл.  2, 
20,  Бойків  93. 

гайнар  see  гайдай. 

гайний  1 .  ‘slow,  slack,  tardy,  sluggish’,  ModUk.  —  Deriv. 

гайно,  гайність.  —  Syn.  від-,  про-волочпий,  довгий,  за¬ 
тяжний,  неспішний. 

Derived  from  гаяти,  Ч-  v. 

гайний  2.  Wd. :  гай. 

гайник  :  гай. 

гайно  :  гайний. 

гайно  ‘excrement;  litter  in  the  stable,  the  straw  spread 
under  animals,  lair;  disorder’,  ModUk.  only.  —  Deriv.  гай- 
няний,  [про] гайнувати,  -ання,  гайнути.  —  Syn.  по¬ 
слід,  продукт  спорожнення  шлунку;  підстілка,  бар¬ 
ліг;  непорядок,  нелад. 

The  word  seems  to  be  an  euphemism  of  гівнд,  гімнд, 
q.  v.,  Желеховський  1,  135. 

гайнувати,  гайнути  see  the  preceding  entry. 


4 


532 


533 


гайов  SoCp.  ‘boat,  ship’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Гнаткж  ЕЗб.  ЗО,  337).  —  Deriv.  гайовш.  —  Subst.  кора¬ 
бель. 

From  Hg.  hajo  ‘ts’,  Гнатюк  1.  c. 

гайова  1.,  гайва  AmUk.  ‘highway’,  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Manitoba,  Saskatchewan,  Alberta,  JBR.).  —  Subst. 

бита  дорога;  автострада,  автошлях. 

From  Е.  highway  ‘ts’,  f/e.  influenced  by  the  following 
entry. 

гайова  2.  :  гайовий  see  гай. 

гайскул  AmUk.  ‘high-school’,  first  recorded  in  the  XX  c. 

—  Subst.  середня  школа,  гімназія,  Білаш  169. 

From  Е.  high -school  ‘ts’,  Білаш  1.  c.,  Жлуктенко  121. 

гайстер,  Ed.  айст  (Харків,  Сомов  435  -  436),  ‘Сісопіа 
nigra:  black  stork’,  MUk.  гайстер*  (XVIII  c.),  BRu.  dial. 

гайсцер,  Ru.  aucm,  dial,  калист,  галис,  MRu.  аисгь(ХУІІ 
c.),  агист-ь  (XVIII  c.),  оисгь  (XVIII  c.),  Po.  dial,  hajster, 
[chjaistra,  hajstra\\tajstra,  wanting  in  other  SI.,  cf.  Клепи- 
кова  ВСЯ.  5,  149  -  153  (with  a  map).  —  Deriv.  чугайстир. 

—  Syn.  бузько,  бузьдк,  бусель,  -ень,  бусол,  лелека,  чор¬ 
ногуз,  etc. 

The  attempt  to  explain  the  word  etymologically  has  not 
yet  been  successful;  it  is  usually  connected  with  LoG. 
heist[e]r,  ModHG.  Elster  ‘magpie’,  РССтоцький  3,  233;  in 
no  case  it  is  related  to  the  Baltic  tribe  Aestii,  as  assumed  by 
Vasmer  1,  7  and  RS.  6,  207  -  208 ;  for  a  critical  survey  of  all 
etymologies  see  Клепикова  ВСЯ.  5,  152. 

гайта!,  Wd.  гайта!,  (rarely:)  гайт!  (Горбач  7,  36)  ‘(call 
to  horses,  oxen):  ha!  (to  the  right)’,  ModUk.,  Po  hajti!, 
hajci!,  hajtol,  hajtu!,  hajciu!,  OPo.  hajta!.  —  Syn.  гайда! 

A  variant  of  гайда!,  9-  v. ;  according  to  Bruckner  167, 
it  comes  from  Hg.  hajt,  see  the  following  entry. 


гайта  ‘profligate,  libertine’,  ModUk.  only.  —  Subst. 

розпусниця. 

Perhaps  from  Hg.  hajt  ‘to  crook,  bend,  curve;  to  chase’, 

гайтан  Wd.  ‘belt  with  purse’,  first  recorded  in  the  XIX  c. 
(Желеховськіий  1,  135);  Ru.,  Ви.  гайтан,  SC.  gdjtan.  — 
Subst.  пояс  із  гаманом  (у  пастухів ) ,  Бойків  93. 

From  Rm.  gaitan  ‘ts’,  РССтоцький  Slavia  5,  36;  the 
ultimate  source  is  Tk. :  Osm.  gajtan  ‘ts’,  Berneker  1,  291, 
Lokotsch  51,  Cioranescu  351,  a.  o. 

гайти,  гайтусі,  гайтусь[ки]  ‘(in  the  children’s  lan¬ 
guage:)  to  go  for  a  walk;  to  go  for  relieving  the  bowels’, 
ModUk.;  Po.  hajci!,  hajciu!,  Cz.  dial,  hejta!,  hyjtal,  LoSo., 

UpSo.  hajta  ‘pussy [-cat]’.  —  Syn.  ходйт[онь]ки,  гулят- 
[онь]ки. 

Based  on  гай!,  9-  v. 

гайтів,  -ова  Wd.  (SoCp. ;  Lk.),  ‘keeper,  guardian’,  first 
recorded  in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  135).  —  Subst. 

сторож,  гайовий. 

From  Hg.  hajt  ‘to  chase’. 

гайцер,  Wd.  also  гайцир  (Горбач  7,  36)  ‘fireman, 
stoker’,  гайнувати  ‘to  heat’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(РССтоцький  4,  212),  Po.  dial,  hajcer,  hajcowac  (Stryj).  — 

Subst.  палити,  топити. 

From  ModHG.  Heitzer,  heitzen  ‘ts’. 

гак  ‘hook;  crook’,  MUk.  гаком*  leg.  (XVI  c.),  гаки  Арі. 
(1591),  вйлица  :  крук,  гак-ь  (1627  Беринда),  на  гаках* 
(1638),  гак-Ь  (1658),  гаками  Ірі.  (1794);  BRu.  ts,  Ru.  dial. 
гак,  Cz.  hdk,  Po.  hak  (since  the  XIV  c.).  —  Deriv.  гачик 

гачок,  гачечок,  га[ч]куватий,  [за] ганити,  [за] гану¬ 
вати,  dial-  гакарг  (Не.),  гакївка  (Kirkconnell  7),  гакси 
(Горбач  6,  20).  —  Subst.  залізний  прут  закривлений, 


534 


535 


щоб  хватати  або  тримати  що;  MUk.  (also:)  завіса; 
рід  тортур ,  шибениця,  загнутий  гвіздок;  fig-  біда, 
нещастя,  критичне  становище ;  фортель,  штучка, 
підступ,  Тимченко  502. 

From  Ро.  hak  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  MHG. 
Mke[n],  Berneker  1,  376,  РССтоцький  Slavia  5,  43,  Шелудь- 
ko  1,  26,  Огієнко  PM.  1,  114,  Тимченко  1.  c.,  Richhardt  52, 
Slawski  1,  393,  a.  o.;  according  to  РССтоцький  4,  165,  the 
word  came  directly  to  Uk.  from  MHG. ;  inconvincible  on  ac¬ 
count  of  chronology;  see  also  гаківниця. 

гакало,  гакати  see  га? 

гаківка  see  гак. 

гаківнйця,  Ed.  гатівнйця,  гативнйця  (Полтавщина, 
Кримський  ИзвОРЯС.  11  : 3,  379  -  380)  ‘long  rifle,  long  gun 
(of  a  fortress) ’,  MUk.  гаковниц  семт»  (1553),  з  гаковница- 
ми  (1567,  1639),  гаковниц-ь  Gpl.  (1595),  гаковниця  (1767), 
з-ь  гаковницьі  (ХУІІІ  с.)  ;  Ро.  hakownica  (since  the  ХУ  с.), 
Gz.  hdkovnice.  —  Deriv.  MUk.  гаковничного  Gsg.  (1552), 
гаковничньїх-ь  Gpl.  (1553).  —  Subst.  рід  ддвгбі  на  дерев- 

ляній  підставці  рушниці,  що  вживалася  по  фортецях, 

Тимченко  502. 

From  Ро.  hakownica  ‘ts’,  Тимченко  1.  с.,  Richhardt  52, 
Slawski  1,  393;  РССтоцький  4,  145,  derives  it  directly  from 
MHG.  hake;  inconvincible  because  of  chronology. 

гаклювати  Wd.  ‘to  knit’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Кузеля  -  Рудницький  136).  —  Deriv.  гаклювання,  гаклів- 
нйк,  -йця,  гакльований.  —  Subst.  гачкувати,  плести. 

From  ModHG.  hakeln  ‘ts’, 

гакнути  see  га! 

такс!  interj.  for  chasing  swine:  ‘away  go!’,  ModUk.  — 
Syn.  ацю! 

A  secondary  o/p.  interj.  ;  га!  —  кс! 


такси  Wd.  see  гак. 

гал  1.  ‘clearing  in  the  forest’,  гало  ‘ts’  and  ‘lake’,  Mod¬ 
Uk.  ;  Ru.  dial.  гал  ‘clearing  in  the  forest’,  Po.  hala  ‘treeless 
mountain’.  —  Deriv.  галява,  галяв[ u ]на,  прогалина,  про- 

галь[овина] ;  GN.  Гали,  Загалля,  Загалом,  Гало  дерев- 
ське,  Середнє  гало  (Петров  Он.  86,  following  Тутківський 
Трудьі  О-ва  Исследователей  'Вольти  12  :  1,  14,  40,  56,  59,  61, 
63,  75),  Гале,  Гало  (Rozwadowski  82).  —  Syn.  просіка , 

голе  місце  в  лісі;  (гало:)  лісове  озеро,  незаросле  бо¬ 
лото. 

The  word  is  based  on  the  apophonic  variant  of  голий 
PS.  *gals  :  *gols,  see  s.  v. ;  cf.  Rozwadowski  79  -  85,  Berneker 
1,  294,  РССтоцький  Slavia  5,  36,  Vasmer  1,  252,  Slawski  1, 
253;  its  connection  with  Lith.  galas  ‘end’  and  the  names 
Agaling  ‘Dniester’,  Galindai  ‘EEurop.  tribe’,  suggested  by 
Петров  Он.  82  -  88,  is  scarcely  possible,  see  ґалінди. 

гал  2.,  also  гала  ‘ball’,  ModUk.,  BRu.  галка,  Ru.  галка, 
stone ,  Cz.  halka,  Sin.  galkay  Po.  galka.  —  Deriv.  галець 

галечок,  гал[оч]ка,  галйти[сл];  FN.  Галій.  —  Sym 
м’яч. 

From  MHG.  galle  ‘swelling  tumour’,  ibhe  ultimate  source 
being  Lat.  galla  ‘gall-nut’,  Berneker  1,  292,  Bruckner  133, 
Slawski  1,  253  (with  reservations) ;  see  also  гал  1. 

гала  1.  see  гал  2. 

гала  2.  in  the  expression:  витргщувати  гали  (or 
бали)  ‘to  open  one’s  eyes  wide’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Горбач  8,  42).  —  Syn.  бчі,  Горбач  1.  c. 

Fig.  from  гал  2.,  q.  v. 

гала!  interj.  in  chasing  fowl:  ‘go  away!,  shoo!’,  ModUk. 

only.  Deriv.  гала,  -  гала!,  [за] галакати,  -ання,  зага- 
лакувати,  -ання,  Wd.  галак  (Романів,  Горбач  7,  36).  — 
Syn.  гиля! 


536 


537 


Of  imitative  origin;  its  connection  with  гиля!,  галам!, 
галас  is  possible,  see  s.  vv. 

гала  світа,  also  галасвіта  adv.  (Дорошенко  Сумщина, 
ДБюлетень  9,  106)  ‘(in  the  expression)  :  to  go  to  the  ends 
of  the  earth’,  ModUk.  only.  —  Syn.  на  кінець. 

An  orig.  Ablsg.  of  PS.  *gals  ‘end’,  cf.  Lit.  galas  ‘end’, 
ethnonym  Galindai;  гала  is  formed  like  PS.  *bsxsma,  *delb- 
ma,  *kroma,  *proca,  *prama\\*pr$ma,  *protiva,  *paka,  *oso~ 
ba,  *mala,  *msnoga,  etc.,  Ильинский  36.  Зах.  2,  77. 

галабурда  ‘trouble,  disorder,  muddle ;  debauch’,  ModUk. ; 
Ru.  dial,  халабруда,  халабурда,  Cz.  haraburde,  OCz.  hara- 
burda  ‘rubbish,  remains’,  Slk.  dial,  halaburda,  -dil  ‘trouble¬ 
maker’,  Po.  halaburda,  also  haraburda  ‘ts’.  —  Deriv.  гала- 
бурдник,  галабурдити;  FN.  Галабурда  (Falkowski  - 
Pasznycki  112) .  —  Syn.  неспокій,  авантюра,  бешкет,  не¬ 
порядок,  заколот;  авантюрний,  заколотник  (поряд¬ 
ку),  бешкетник. 

The  ultimate  etymology  of  the  word  is  lacking;  struc¬ 
turally  it  seems  to  be  a  compound :  гала  -  бурда,  with  second 
component  known  also  as  a  separate  word,  see  бурда;  the 
first  part  гала  -  might  be  regarded  as  an  apophonic  variant 
of  PS.  *gol-  ‘big,  great,  strong’,  cf.  OCS.  golems  ‘big’,  Bu. 
голем  SC.  golem,  Cz.  holemy  ‘ts’,  Po.  golemszy  ‘bigger’,  Ru. 
dial,  шляма  ‘much’,  Berneker  1,  320,  Георгиев  262  -  263; 
yet,  it  is  also  possible  to  consider  галабурда  as  a  borrowing 
from  Hg.  herdeburdi  ‘windy  fellow,  braggart ;  humbug’,  cf. 
Malinowski  Rozprawy  17,  22;  less  convincing  is  the  expla¬ 
nation  of  Slawski  1,  396  (;  гала!  -  бурда)  ;  see  also  гала- 

бута,  галадрйїа. 

галабута  Wd.  ‘arrogance,  over-confidence’,  first  re¬ 
corded  in  1877  (Верхратський  1,  9).  —  Subst.  гордови¬ 
тість,  пиха,  зарозумілість. 


A  compound  ;  гала  -  бута,  ‘great  pride’,  the  first  part 
being  an  apophonic  variant  of  PS.  *gol-  ‘big,  great,  strong’ 
(cf.  галабурда)  ;  re.  the  second  part  of  the  compound  see 

бута. 

галаган  see  ґалаґан. 

галагівка  Wd.  ‘Easter  spring  song  (secular)’,  first  re¬ 
corded  in  the  XIX  c.  —  Subst.  ягглка. 

A  i/e.  deformation  of  гагілка  <  ягглка,  q-  v. 

галадрйґа  dial,  ‘restless  person’  (Житомірщина),  first 
recorded  in  the  XX  c.  (Паламарчук  ЛБюлетень  6,  24).  — 
Subst.  непосида,  вертихвіст,  Паламарчук  1.  с. 

A  compound :  гала  -  дрй! ,  with  the  first  part  being 
an  apophonic  variant  et  PS.  *gol-  ‘big,  great,  strong’,  (cf. 
галабурда )  and  the  second  one  derived  from  the  verb  дрй- 
Jamu,  q*  v.;  the  word  seems  to  be  formed  on  the  basis  of 

голодрйїа,  q-  v. 

галадущик  dial,  see  гладущик. 

галажійка  dial,  ‘drainage  -  plough’  (Нижнє  Подністро¬ 
в’я),  first  recorded  in  the  XX  c.  (Дзендзелівський  ЛБюле¬ 
тень  6,  41).  —  Deriv.  галаждвка,  галажувати.  —  Subet 
плужок  для  розмічування  вад  (рівчаків  для  водії)  на 
поливних  городах,  соха  з  прямим  гряділем,  Дзендзелів¬ 
ський  1.  с. 

Origin  obscure;  perhaps  it  comes  from  Rm.  galagi\\ 
halagi  ‘to  produce  inarticulate  sounds’,  Cioranescu  351, .  cf. 
such  terms  based  on  acoustics  as  сопілка,  пукавка,  тріс¬ 
кай,  etc. 

гал  ай!  inter  j.  in  chasing  fowls:  ‘go  away!’,  ModUk.  only. 

—  Deriv.  галайда,  галайко,  галайкати,  -ання,  галайко¬ 
тати,  -ання,  галайкотіти,  -гння,  галайсвіта  adv., 
Wd.  галай[к]оватий  (Желехошський  1,  135);  here  also 


538 


539 


галайстра  (<халастра,  Ч-  v.) ;  FN.  Галайда,  Галайко. 
—  Syn.  гай!,  гой!,  гей!,  гий! ,  гій! ,  РССтоцький  3,  150. 

According  to  РОСтоцький,  1.  с.,  this  interj.  is  an  ex¬ 
tended  form  of  гай!,  Ч-  v. 

галайда,  галайко  see  the  preceding  entry. 

галайстра,  MUk.  галастра  see  халастра. 

галакарь  SoCp.  see  гаракаль. 

галакати  see  гала! 

галактика  ‘galaxy’,  Галактика  ‘Milky  Way’,  ModUk. ; 
BRu.,  Ru.  ts.  —  Deriv.  галактичний.  —  Subst.  сузір’я; 
Молочний,  Чумацький  Шлях,  Бойків  93. 

v'  From  Gk.  galaktikds  (kyklos)  ‘milky  (circle)’,  АкСл. 
2,  20  -  21,  Skeat  232,  Klein  1,  635. 

ч 

Галактіон  PN.  ‘Halaktion,  Galaktion’,  MUk.  Галак- 
тйбнь  :  млека  полин,  албо  молочньїй  (1627  Беринда),  OES. 
Галактионоу  Dsg.  (XI  с.  Остр.  єв.),  BRu.  ts,  Ru.  Галлак- 
тидн,  OCS.  Galaktions.  —  Deriv.  ГалактЛбнович,  Галак- 
тібнівна. 

From  Gk.  Halaktion  (<  Galaktion)  ‘milky’. 

галактоза  ‘galactose,  crystalline  sugar’,  ModUk. ;  BRu. 
Ru.  ts.  —  Subst.  складник  молочного  цукру,  Орел  1,  178. 

From  Gk.  gala,  Gsg.  gdlaktos  ‘milk’  and  suffix  -б за  < 
ModHG.  -ose,  Льохін  129,  Klein  1,  635. 

галактометр  ‘galactometer’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  ts.  — 

Syn.  галактоскоп,  ляктбметр ;  subst.  молокомір,  при¬ 
лад  визначати  питому  вагу  молока  або  кількість  води 
в  молоці,  Орел  1,  178. 

Compounded  of  Gk.  gala,  Gsg.  gdlaktos  ‘milk’  and  metron 
‘measure’,  Льохін  129,  Klein  1,  634. 

галакторея  ‘galacto-rrea,  -rrhoea’,  ModUk.  —  Subst. 

молокотеча,  хороблйвий  надмір  молока  в  грудях. 


Compounded  of  Gk.  gala,  Gsg.  gdlaktos  ‘milk’  and  rroia 
‘flow[ing]’,  Орел  1,  178,  Klein  1,  635. 

галактоскоп  ‘galactometer’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  ts.  — 
Syn.  see  галактометр. 

Compounded  of  Gk.  gala,  Gsg.  gdlaktos  and  skopos  ‘wa¬ 
tcher’. 

галамбець  Wd.  ‘cornmeal  gruel’  (SoCp.),  first  recorded 
in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  135).  —  Deriv.  гал амбу ва¬ 
ти;  FN.  Галам[б]чик  („чоловік  цей,  за  розповідями 
оповідачів,  дуже  любйв  мамалиґу”,  Дзендзелівський  168). 

—  Syn.  мамалйїа,  кулеша,  токан[а],  замішка,  їймбов- 
да,  їймболя,  полінта,  чир,  Дзендзелівський  1.  с. 

From  Hg.  galambbegy  ‘great  wild  valerian’;  the  de¬ 
velopment  of  meaning  is  not  quite  clear. 

галамбувати  Wd.  see  галамбець. 

таланити  ‘to  scull’,  ModUk. ;  Ru.  галанить,  голанить. 

—  Subst.  гребти  з  керми  шлюпки  одним  веслом  так, 
що  воно  описує  в  воді  ніби  ївйнтову  лінію,  Бойків  94. 

From  Ru.  галанить,  голанить  ‘ts’  which,  in  turn, 
comes  from  гол  ‘main  body  of  the  vessel’,  cf.  МорСл.  1,  177. 

галанка  dial,  ‘loop’  (Миргород),  first  recorded  in  the 
XIX  c.  (Еварницький,  cf.  Грінченко  1,  287).  —  Subst. 

петля. 

Like  галанський  and  галанці  it  is  connected  with  Du. 
Holland;  it  points  to  orig.  Ru.  *  голландка  with  Ru.  аканье, 
cf.  Vasmer  1,  252. 

галанський  dilal.  ‘Dutch’,  first  occurrence  with  initial  г: 
XIX  c.  (Желеховський  1,  135),  MUk.  ґаланскнй  only 
(XVIII  c.).  —  Subst.  голландський. 

From  Du.  Holland  through  the  medium  of  Ru.  гол- 
ландский,  see  also  галанка,  галанці. 


540 


541 


галантерея  see  ґалянтерія. 

галантний  see  ґалянтний. 

галанці  ‘tight  pants  (trousers)’,  ModUk.  only.  — ■ 
Subst.  вузенькі  штанці,  Огієнко  PM.  2,  303. 

From  голландські  штани,  голландці  <  Du.  Hol¬ 
land  through  the  medium  of  Ru.  голландец  (since  1731), 
Огієнко  1.  c.,  Ильинский  ЗІФВ.  7  -  8,  63. 

галапас  ‘parasite,  sponger’,  ModUk.  only.  —  Deriv. 
галапасний.  —  Syn.  паразит,  дармогд,  чужогд. 

A  compound :  гала !  —  пасти  ‘to  feed,  pasture’. 

галас  1 .  ‘shout,  cry,  noise,  vociferation,  racket,  raw,  etc.’ ; 
MUk.  галась  (1663),  галасами  Ipl.  (1633),  галасові  Gpl. 
(1646),  галаси  Арі.  (1693),  halasom  (1697  SOr.  10,  72),  га¬ 
лас  [т.]  (XVIII  c.) ;  BRu.  галас,  Cz.,  Slk.  halas,  Po.  halos. — 
Deriv.  галасййко,  галасливий,  -вість,  -во,  галасний,  га¬ 
ласати,  галасувати,  - анна ,  галасу  ватий,  -тість;  FN. 
Галас.  —  Syn.  крик;  (дещо  слабший:)  гам,  гамір;  (ви¬ 
разний  шум  голосів:)  гомін,  Деркач  47. 

The  early  history  of  the  word  is  unfortunately  obscure: 
opinions  differ  as  to  whether  it  comes  from  гала- гала ! , 
Bruckner  168,  Огієнко  PM.  2,  303,  or  from  BRu.  галас  < 
*golss  ‘voice’,  Klich  SO.  12,  29,  Szober  zycie  wyrazow  1,  12, 

a.  o.;  from  гасати=гайсати  ‘to  skip,  run,  jump  about; 
to  gambol’,  РССтоцький  Slavia  5,  7 ;  from  Iran. :  Osset. 
galas  ‘voice’,  Vasmer  RS.  4,  162  - 163,  a.  o. ;  most  probably 
it  is  an  expressive  variant  of  голос,  cf.  Holub-Kopecny  119; 
re.  other,  inconvincible,  etymologies  cf.  Slawski  1,  397  -  398. 

галас  2.  Wd.  ‘brandy’  (Lk.),  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Falkowski  -  Pasznycki  116).  —  Subst.  горілка. 

Origin  obscure;  it  is  probably  a  transfer  from  the  FN. 
of  the  respective  inn-keeper  Галас,  or  a  fig.  expression  de¬ 
signating  ‘the  cause  of  галас* . 


галас  3.  SoCp.  ‘fisherman’  (Гнатюк  E36.  4,  237),  MUk. 
галас  (XVIII  c.  Дзже  StSl.  7,  163).  —  Deriv.  галасити - 
рибарити  (Гнатюк  1.  c.),  MUk.  галасити,  галаство,  га- 
лаштувг  (XVIII  с.  Дзже  1.  с.).  —  Subst.  рибалка. 

From  Hg.  haldsz  ‘ts’,  Дзже,  1.  c. 
галасвіта  see  гала, 
галасити  see  галас  3. 
галасувати  see  галас  1. 

галат  1.  dial,  ‘anchor  -  горе’,  (Нижнє  Подністров’я), 
first  recorded  in  the  XX  c.  (Дзендзелівський  ЛБюлетень  6, 

41  )•  —  Subst.  якірний  мотуз  на  човні,  Дзендзелівський 

1.  с. 

Origin  uncertain;  perhaps  it  comes  from  Rm.  gdleata 
‘cubic’  (=cubiclike  box  in  which  the  anchor-rope  is  coiled). 

галат  2.  student-argot  ‘drinker’,  first  recorded  in  1740 
(Горбач  8,  9).  —  Subst.  п’яниця,  Горбач  1.  c. 

Based  on  Galatia,  in  Asia  Minor. 

галатйн  ‘crier,  bawler’,  first  recorded  in  the  XIX  c. 
(Желеховський  1,  135).  —  Deriv.  галатину ватий.  —  Syn. 
галайко. 

Based  on  галат  2. 

галахура  iron,  ‘priest ;  priest’s  family’,  first  recorded  in 
the  XIX  c.  (Еварницький,  cf.  Грінченко  1,  267).  —  Subst. 

насмішливе  означення  священика  або  членів  його  сімЧ. 
The  word  is  based  on  галайкати,  see  галай ! 

галда  see  гальда. 

гал  дам  аш  Wd.  ‘damask’,  first  recorded  in  the  XIX  c. 
(Верхратський  1,  43).  —  Subst.  адамашка,  -шок. 

A  dial,  deformation  of  orig.  адамашка,  Q-  v. 


# 


542 


543 


га-ле!  Wd.  interj.  ‘come  on!’  (Lk.),  first  recorded  in 
1902  (Верхратський  2,  402).  —  Subst.  йдй  сюди ! 

From  a!  —  ле[м]1  see  s.  w. 

галена,  SovUk.  гален  ‘galena,  native  lead  sulfide’,  Mod- 
Uk.,  BRu.,  Ru.  гален.  —  Deriv.  галеновий,  галеніт.  — 
Subsit.  мінерал  з  олова,  сірки,  часом  з  домішкою  срібла, 
Бойків  94. 

From  Lat.  the  ultimate  source  being  Etruscan  (?)  galena 
‘ts’ ;  the  word  has  nothing  in  common  with  Gk.  gaWne  ‘calm¬ 
ness  of  the  sea’,  cf.  Льохін  129,  Klein  1,  635. 

галер  Wd.  see  гелер. 

галера||ґалера,  Wd.  галера  (Желеховський  1,  167),  га¬ 
лер  (Нижнє  Подністров’я,  Дзендзелівський,  ЛБюлетень  6, 
41)  ‘galley’,  MUk.  галера,  галира  (XVIII  с.),  галерьі  Npl. 
(1693),  кгалерах-ь  Lpl.  (XVII  с.),  на  ґаляру  (XVII  с.), 
у  гали  (XVII  с.),  OES.  галея,  галЬя;  BRu.,  Ru.,  Ви.  гале¬ 
ра,  SC.  galija,  Ро.  galer[a].  —  Deriv.  галерний,  -ик,  га¬ 
лерський.  —  Subst.  судно  вітрйлово  —  веслове;  ка¬ 
торга;  MUk.  Npl.  (їалери:)  зісланння  на  тяжкі  ро¬ 
боти  на  Іалерах,  Тимченко  636. 

From  It.  galera  ‘ts’,  through  the  medium  of  Po.  galera 
(since  the  XVI  c.) ;  the  ultimate  source  is  Gk.  galee  ‘weasel’ 
Преображенский  1,  117,  Тимченко  1.  c.,  Огієнко  PlM.  2,  303- 
304,  Slawski  1,  251,  a.  o. 

галерея,  галерія  see  ґалерія. 

галета  see  галета. 

галець,  галечок  see  гал  2. 

галер  Wd.  see  галера. 

Галина  see  галка  1. 


Галина  PN.  ‘Halyna’,  MUk.  Галйнїа,  мица  (1627  Бе- 
ринда);  BRu.  Галіна,  Ru-  Галина,  Ро.  Наїіпа.  —  Deriv. 
Галйн[онь]ка,  Галйночка,  Галя,  Галонька,  Галочка, 
Галюня,  -юся,  Галюсенька,  -сінька,  Г алют [ онь ] ка , 
-точка,  Галйня,  -тко,  Гал[ь]ка ;  Гальшка;  FN.  Га- 
линський,  Галюк,  Галько,  Гальчак,  -чук. 

From  Lat.  gallina,  ‘chicken’ ;  the  name  is  often  confused 
with  Ганна  (particularly  in  its  dimin.  forms),  sometimes 
even  with  блисавета  and  Олена ,  cf.  Желеховський  1,  135, 
ГрінченкО'  4,  560,  Ґаук  17,  Глинський  Україна  26  : 40,  23. 

галйти  1.  ‘to  push  on,  hasten,  hurry;  to  advise’,  ModUk., 
BRu.  галіць  ‘ts’,  Ru.  dial,  галиться  ‘to  mock,  scoff’,  галь, 
галуха  ‘joke’,  MBu.  галгьти  ‘to  jump,  dance’.  Ви.  галя,  Cz. 
haliti  se  ‘to  laugh’,  Po.  galuszyc  ‘to  make  loud  noises’,  Ca. 
goloumc  ‘to  shout’,  —  Deriv.  галйтися  ‘to  rush’ ;  FN.  Галій. 
—  Syn.  наглити;  [на] раяти,  Желеховський  1,  135. 

PS.  *galiti  ‘to  shout,  cry’,  IE.  root  **gal-  ‘ts’,  cf.  Cymr. 
galw  ‘to  call’,  Mir.  gall  ‘glory’,  Goth,  goljan  ‘to  welcome, 
greet’,  OIc.  gala  ‘to  shout’,  OHG.  galan  ‘to  sing’,  ModHG 
Nachtipall,  etc.,  Bemeker  1,  293,  Георгиев  228,  Рокоту  350, 
a.  o. ;  see  also  гоголь. 

галйти  2.  see  галювати. 

галйти  3.  see  гал. 

галиця,  гйлка  ‘[jack] daw,  crow;  pebble’,  MUk.  галиць 
Gpl.  (1633),  OES.  галицЬ  Арі.  (XV  c.),  галици  Npl.  (Or. 

плк.  Ir.) ;  BRu.  галіца ,  Ru.  галица ,  галка,  галь[е],  Ви. 
іалица,  SC.  g&lica.  —  Deriv.  галич  (see  s.  v.) ;  OES.  на  Га- 
лициноу  могилоу.  —  Syn  ворона. 

PS.  root  *gal-  ‘black’,  cf.  SC.  gao,  gala  ‘sordidus,  im- 
purus,  immundus’,  Berneker  1,  293,  РОСтоцький  Slavia,  5, 
36,  a.  o. 


544 


545 


галич,  Gsg.  галичі,  ‘daws,  rooks’,  OES.  галичь  (poss. 

adj.  Сл.  плк.  Ir.);  SC.  galic - Deriv.  галиччя ;  GN.  Галич , 

OES.  Галичь  (and  deriv.  herefrom:)  Галиччина  (district 
of  Галич),  Галичина  (Galicia),  галичанин ,  -нка,  гали- 
чанський,  галицький,  [ по-,  з-]  галичанити ;  FN.  Галич, 
Галичанин,  Галйчин,  Галичаненко,  Галицький.  —  Syn. 
галки,  галиці. 

A  coll,  formation  of  галиця,  Q-  v. ;  ге.  галич  :  Галич, 
Галичина  cf.  Рудницький  OnUVAN  2,  25-26,  3,  5-16 
(with  extensive  bibliography)  ;  inconvincible  are  theories  re. 
its  Ce.  origin  (:  *hal  ‘salt’,  А.  Попов:  Географические  наз¬ 
ваний,  Москва  1965,  70),  or  Сі.  provenance  (:*гузл  ‘salty 
water’,  Чапленко  45  -49);  cf.  also  Staszewski  104. 

галі  Wd.  see  ягілка. 

галій  see  галій. 

Галій  see  галйти. 

Галілея,  Wd.  Галилея  ‘Galilee’;  iron.  ‘Galicia’  (Стрий), 
MUk.  галилейчик  (XVII  c.),  галилеанов-ь  Gpl.  (XVIII  c.), 
OES.  Галилеа  (XI  c.  Остр.  єв.);  Ru.  Галилея,  OCS.  Gali- 
leja,  Galilea,  Po.  Galilea,  etc.  —  Deriv.  іалілеєць,  -ейка, 
-енський.  —  Syn.  назва  країни  в  північно-західній  Па¬ 
лестині. 

From  Gk.  Halilma  ( <  Galilata)  ‘ts’,  the  ultimate 
source  being  Hb.  Haggalll  ‘district’,  Staszewski  91,  Klein  1, 
635. 

галіматья  see  галіматья. 

галінди  see  галінди. 

галінець  argot  ‘karbovaned’,  first  recorded  in  the  XX  c. 

(Горбач  0,  39).  —  Subst.  карбованець— „великі  гроші”, 
Горбач,  1.  с. 

An  argot  -  neologism  based  on  Ru.  dial,  голямо,  see  ra- 
льомий. 


галка  1.  ‘small  ball,  bullet’,  MUk.  галку  Asg.  (1736  Інтер¬ 
медії  113);  BRu.  ts,  Ru.  галка  ‘coloured  glassbalP,  Po.  galka. 
—  Deriv.  галина,  галочка,  -онька,  галуха,  галушка;  FN. 
Галка,  Галух[а],  Галушин,  Галушка.  —  Syn.  кулька, 
м’яч[  ик ]. 

From  Po.  galka  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  MHG. 
galle  ‘swelling’,  Richhardt  52. 

галка  2.  see  галиця. 

галлб!  interj.  ‘hallo!,  hello!,  halloa!’,  ModUk.,  BRu.  ало, 
Ru.  алло,  Po.  halo!  —  Syn.  так!,  слухаю І 

From  E.  hallo!  —  an  interj.  of  o/p.  origin,  Klein  1,  697 ; 
see  also  гало[в] ! 

галмаз  dial,  see  алмаз. 

гало  see  гал  1. 

гал6[в]!,  also  гело[в]!  AmUk.  interj.  ‘hallo!,  hello!’, 
first  recorded  in  the  XX  c.  —  Deriv.  [ no ] іаловкатися.  — 
Subst.  вітай[ me ],  здорові  були І 

From  AmE.  hallo,  hello!  ‘ts’,  Білаш  171,  Жлуктенко  121; 
see  also  галлб! 

галоген  (since  1920),  Wd.  гальоґен  (1962),  also  ґальо- 
ґен  (1910)  ‘halogen’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  галоген,  Po.  ha¬ 
logen,  etc.  —  Deriv.  галогенід ,  галогенізація,  -зувати, 
-зований.  —  Subst.  хемгчний  елемент,  неметаль,  член 
групи  FCI,  Br,  I,  At.;  хлорник  (1902),  хлоровець,  Бой¬ 
ків  94. 

Named  by  J.  J.  Berzelius  in  1825 ;  the  term  was  formed 
from  Gk.  hals,  halos  ‘salt’  and  -gen  taken  to  mean  ‘producer 
of’,  Flood  106,  Вовк  3. 

галон  see  гальбн. 

галоп  see  ґальбп! 


546 


547 


галоша  see  кальоша. 
галс  see  ґальс. 

галстук,  галстух  see  гальстух. 

галу -балу!  interj.  ‘(imitating  a  talkative  or  chattering 

person) :  chit-chat’,  ModUk.  only.  —  Syn.  балу-балу! 
Based  on  гала!  and  6a! ,  see  s.  w. 

галузь,  Wd.  also  галуза,  голуза  ‘branch;  field,  sphere’, 
Wd.  ‘disorder,  confusion’  (Lk.,  Приймак  PM.  2,  449),  MUk. 
росчка,  галуз,  голь...  (1627  Беринда),  галузями  Ipl.  (XVII 
с.),  галаз — ramus  (XVII  с.  Гептаглот  20),  двЬ  галузЬ  (XVIII 
с.),  в-ь...  галузях-ь  (XVIII  с.),  Ru.  dial,  галуза,  гализ  (Vas- 
mer  1,  256),  Cz.,  Slk.  halm,  Po.  galqz.  UpSo.  haluza,  hal[o]za. 

—  Deriv.  галуз[онь]ка,  галуззя,  галузйще,  -йсько.  га¬ 
лу  зяка,  галузевий,  [від-,  роз-] галузитися,  від-,  роз¬ 
галужуватися,  -ания,  [від-,  роз-] галуження;  FN.  ^ сі¬ 
лу  зенко  (pseudonym  of  Морачевський,  Тулуб  229).  — 
Syn.  гілка,  вітка;  (сфера  діАльности:)  ділянка ,  цари¬ 
на,  область,  Деркач  47;  (на  Лемківщині:)  нелад,  непо¬ 
рядок,  нерозберйха  (Приймак,  1.  с.). 

PS.  *galgzb  ‘ts’,  root  *gal-  in  ablaut  with  *gol-,  see  го¬ 
лий,  гілка;  re.  suffix  -zb  cf.  Ильинский  ИзвОРЯС,  16  : 4, 

1  -  29,  Specht  215  -  216,  Slawski  1,  252,  a.  o. 

галун  1.  ‘alum’,  MUk.  галун-ь  (XVII  c.),  галуну  Gsg. 
(1737  Інтермедії  130),  BRu.,  Ru.  ts,  Po.  alun.  —  Deriv.  Wd. 

галунна,  галунйти.  —  Subst.  подвійні  сірчанокислі  солі 
глинозему  й  лугів,  Бойків  6,  94. 

From  MHG.  alun  <  Lat.  alumen  ‘ts’,  Miklosich  2,  Горяев 
64  -  65,  Kluge  6,  РССтоцький  4,  159,  а.  о. 

галун  2.  Wd.  ґальон  (Желеховський  1,  136)  ‘galloon, 
lace,  purl’,  ModUk.  BRu.,  Ru.  ts,  Po.  galon.  —  Subst.  баса- 
ман,  золота  або  срібна  стрічка,  Бойків  94. 


From  Е.  galloon  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Fr.  galon 
‘ts’,  Matzenauer  164,  Vasmer  1,  256,  Klein  1,  637. 

галушка  see  галка  1. 

галюбарда,  галюбарта  see  алебарда. 

галювати,  галйти,  also  голювати  ‘to  tow  a  boat  against 
the  current,  to  haul’,  ModUk.,  Po.  halowac,  holowac.  — 
Deriv.  галівнйй,  -ж.  —  Subst.  тягнути  людьми  чи  кінь¬ 
ми  судно  проти  води,  Горбач  1,  16. 

From  Po.  halowac,  holowac  ‘ts’,  the  ultimate  source 
being  ModHG.  holen  ‘to  bring;  to  howl’,  Горбач  1.  c. 

галюцинація  ‘hallucination’,  ModUk.;  BRu.  ts,  Ru.  гал- 
люцинация  (since  1863:  галлюсинация) ,  Po-  halucynacja, 
etc.  —  Deriv.  галюцинаційний,  галюцинувати.  —  Subst. 

марення,  обман  почуттів  (зору,  слуху,  нюху),  що 
виникає  внаслідок  розладнання  діАльности  мгзку,  мни¬ 
ме  сприймання  дійсности,  Льохін  131. 

From  Lat.  haUucinatio  ‘wandering  of  mind’,  Льохін  1.  c., 
Skeat  258. 

галя  Wd.  ‘hall’,  ModUk. ;  Bu.  Npl.  хали,  Cz.,  Po.  hala.  — 
Subst.  велика  заля  на  концерти  й  забави;  будинок  під 
дахом  на  стовпах;  торговиця  під  дахом,  Кузеля  64. 

From  ModHG.  Halle  ‘ts’;  the  medium  of  Po.  hala,  sug¬ 
gested  by  Slawski  1,  394,  remains  to  be  proved. 

галябарда  see  алебарда. 

галява,  галявина  see  гал. 

галякати,  also  галякати  Wd.  ‘to  shout,  cry’,  first  re¬ 
corded  in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  136).  —  Syn.  eUr 
крйкувати,  галасувати  (Гнатюк  ЕЗб.  26,  335). 

According  to  РССтоцький  Slavia  5,  42,  it  is  based  on 
interj.  гай!  —  галай! ;  yet,  more  persuasive  is  its  derivation 


548 

from  галакати  with  an  expressive  palatalization  of  л;  there 
is  little  likelihood  that  it  comes  from  Tk.  Allah!,  as  suggested 
by  Гнатюк  1.  c. 

гал  яра  see  галера. 

галярм  =  MV  arm  Wd.  ‘alarm’  (Надсяння),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Пшеп’юрська  72).  —  Subst.  сполох. 

From  Po.  alarm  ‘ts’  with  Uk.  dial,  aspiration;  see 
алярм. 

галь  coll,  ‘crows,  rooks’,  ModUk.  only.  —  Syn.  галич. 

A  b/f.  from  галиця,  галка,  see  s.  v. 

гальба  Wd.  ‘half  a  litre’,  ModUk.,  Po.  dial.  haVba.  — 

Deriv.  гальбка.  —  Subst.  кварта,  Уг  літра  (шва),  Бой¬ 
ків  94. 

From  ModHG.  Halbe  ‘half’,  РССтоцький  4,  214,  Ше- 
лудько  1,  26;  see  also  гальбик. 

гальбвінд  ‘wind  abreast’,  ModUk.  only.  —  Subst.  біч¬ 
ний  вітер;  хід  корабля  під  таким  вітром,  Бойків  94. 
From  ModHG.  Halbwind  ‘ts’. 

гальбик  SoCp.  (Hz.)  ‘bowler’,  first  recorded  in  the  XX.  c. 
('Наконечна  -  Рудницький  92).  —  Syn.  see  габік. 

Orig.  *габик  (<  габії  <  ModHG.  Habig),  f/e.  in¬ 
fluenced  by  гальба.  see  s.  w. 

/ 

гальбфранцбанд  ‘half  -  calfbinding’,  first  recorded  in 
the  XX  c.  (Бойків  95).  —  Subst.  півшкуратяна  оправа 
книжки  (корінець  і  ріжки),  Бойків  1.  с. 

From  ModHG.  Halbfranzband  ‘ts’  (unknown  to 
РССтоцький  4). 

гальбцвельф!  Wd.  colloq.  ‘correct  your  tie!’,  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (РССтоцький  4,  223).  —  Subst.  „пів- 

дванадцятої”  (так  говорили,  коли  краватка  не  була 
рівно  зав’язана) . 


549 

From  ModHG.  halb  zwolf  ‘half  twelve’,  РССтоцький  1.  c. 

гальбциліндер  Wd.  ‘half-topper’,  first  recorded  in  the 
XX  c..  (РССтоцький  4,  223).  —  Subst.  Wd.  півцилгндер, 
півтвердяк,  півтвердячок  (Стрий). 

From  ModHG.  Halbzylinder  ‘ts’,  РССтоцький  1.  c. 

гальванізм,  -ічний  see  гальванізм,  гальванічний. 

гальда  Wd.  ‘precipice,  declivity,  slope’,  first  recorded  in 
the  XIX  c.  (:  галда,  Желеховський  1,  135),  Po.  Mlda.  — 
Subst.  пропасть,  провалля;  купа  землі,  Шелудько  1.  с. 

From  ModHG.  Halde  ‘ts’,  РССтоцький  1.  c.,  Шелудько 
1.  c.  ,  Kluge  131. 

галька  1.  ‘pebbles’,  ModUk.;  Ru.  галька.  —  Subst.  ка¬ 
мінці,  Wd.  гаутер. 

From  Ru.  галька  ‘ts’  of  uncertain  etymology,  cf.  Vasmer 
1,  257. 

галька  2.  Wd.  ‘slip’,  first  recorded  in  the  XX  c. ;  Po. 

Mika,  Cz.,  Slk.  Mlerut,  etc.  —  Subst.  (біла )  підспіднйця 
Горбач  7,  36. 

From  Po.  Mika  ‘ts’ ;  the  ultimate  source  of  the  word  is 
uncertain,  cf.  Slawski  1,  395. 

гальмат  Bk.  ‘piece;  rand’,  first  recorded  in  1934  (Кміт 
41).  —  Subst.  кусень,  край. 

Of  unknown  origin ;  perhaps  it  is  a  dial,  deformation  of 
ModHG.  Halb  -  matte  ‘half  -  matting’. 

гальмо,  Wd.  гальма  ‘brake;  curb,  obstacle;  drag[-chain]’, 
ModUk.  only.  —  Deriv.  гальмовий,  гальмівний,  гальму- 
вальний,  гальмуючий,  [за-,  по-] гальмувати,  -анпя, 
за-,  по-  гальмдвувати,  -ання.  —  Subst.  прилад  припи¬ 
няти,  гнузда;  Wd.  гамулець. 

The  word  is  based  on  гамувати,  <!•  v. ;  -ль-  under  the 
influence  of  гальт!,  гальтувати,  q.  v. 


550 


гальоґен  see  галоген. 

гальомий  argot  ‘big,  tall,  high’,  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Горбач  0,  39).  —  Subst.  великий,  високий. 

From  Ru.  dial.  голЛмо  ‘much,  plenty’  (Тверь  -  Костро¬ 
ма);  see  also  галінець,  Горбач  1.  c. 

гальонка  see  ґальбнка. 

гальорка  SovUk.  colloq.  ‘gallery;  the  gods’,  BRu.  Ru. 
галерка.  —  Deriv.  гальорник,  гальорковий.  —  Subst.  Ва¬ 
лерія  в  театрі;  публіка  на  їалергі  в  театрі. 

From  Ru.  галерка  ‘ts’,  see  галерія. 

гальс,  SovUk.  галс  ‘tack’,  ModUk. ;  Ru.  (since  1720) 

галс.  —  Subst.  бардгж,  станова  вітрильна  линва,  біч¬ 
ний  напрям  вітру,  навгтрений  бік,  Бойків  95. 

From  Du.  hals  ‘ts’,  Льохін  131,  Meulen  75,  Meyer  ZfslP'h- 
5,  143,  Vasmer  1,  256,  АкСл.  2,  27. 

гальстух,  SovUk.  галстук,  Wd.  гальстук  (Львів,  Руд- 
ницький  3,  126),  гальштук  (Надсяння,  Пшеп’юрська  73), 
Ed.  гальштук  (РССтоцький  4,  223)  ‘tie;  dog’s  chain;  frame, 
chassis;  (argot:)  gallows’,  ModUk.  only;  BRu.  гальштук, 
Ru.  галстук  (in  1731:  галету x) ,  Po.  halsztuJc.  —  Deriv. 
гальстухдвий.  —  Subst.  краватка,  зав’язана  на  комір 
сорочки;  бант,  Бойків  95;  ланцюг  на  шию  собаці 
(Стрий);  „столець  воза,  на  котрий  кладеться  поде¬ 
нок”  (Пшеп’юрська  1.  с.) ;  шибениця  (Горбач  0,  10). 

From  ModHG.  Halstuch  or  Halsstiick  ‘ts’,  РОСтоць¬ 
кий  1.  c. 

гальт!  interj.  ‘stop!’,  ModUk.;  Po.  dial,  halt!  (Стрий). 
—  Deriv.  [за]гальтувати;  here  also:  гальтсиїнал, 
гальтель,  гальтери.  —  Subst.  стій!,  стривай!,  Бой¬ 
ків  95. 

From  ModHG.  haltel  ‘ts’. 


551 


гам!  interj.  (in  children’s  language)  ‘eat’,  ModUk. ;  Ru. 

ам,  хам!,  Ru.  хам!  Po.  ham!  —  Deriv.  [з]гам[к]ати, 
-ання,  [з]іам[к]нути,  Wd.  гама  ‘їжа’  (Романів,  Горбач 
7,  36),  (argot:)  гамусяти  ‘їсти’  (Горбач  0,  20).  —  Syn. 
[  змісти. 

A  primary  о/p.  interj.  РОСтоцький  3,  150  -  151. 

гам  1.  ‘noise,  uproar,  racket,  hubbub’,  ModUk.;  Ru.  гам 
(since  1790),  dial.  гом.  —  Syn.  гомін. 

Contrary  to  Berneker  1,  327,  the  word  is  to  be  con¬ 
sidered  an  apophonic  cognate  of  гомін,  9-  v.,  cf.  Ильинский 
РФВ.  63,  340,  Преображенский  1,  118,  Stender  -  Petersen 
Mikkola  -  Festschrift  279  -  280.,  РОСтоцький  Slavia  5,  39, 
Vasmer  1,  257,  a.  o. 

гам  2.  Wd.  see  гамувати. 

гама  1.  ‘scale;  gamut,  range’,  ModUk.;  BRu.  ts,  Ru. 

гамма  (since  1803),  Po.  дата,  etc.  —  Subst.  скаля  звуків 

(з  7  тонів) ;  (у  фізиці:)  низка  кольорів,  починаючи 
з  червоного,  кінчаючи  чорним ,  Бойків  95. 

From  ModHG.  Gamme  or  Fr.  gamme  ‘ts’,  Vasmer  1,  257. 

гама  2.  Wd.  see  гамати. 

гамажа  dial,  see  гамак. 

гамазей,  гамазій,  гамазея,  гамазія,  dial,  ‘storage,  store¬ 
house,  warehouse’  (Грінченко  1,  269),  ModUk.;  Ru.  dial. 
гамазея  (Vasmer  1,  257).  —  Subst.  магазин. 

A  f/e.  deformation  of  магазин,  9-  v.,  under  the  influence 
of  музей. 

гамазйн  dial,  see  магазин. 

гамак,  dial,  гамажа  (Нижнє  Подністров’я,  Дзендзелів- 
ський  ЛБюлетень  6,  41)  ‘hammock’,  ModUk.,  BRu.,  Ru.  ts 
(since  1803),  Po.  hamak,  etc.  —  Deriv.  гамачок.  —  Subst. 


552 


висяча  корабельна  койка;  висяча  мотузяна  сітка 
для  відпочинку  або  спання  на  свіжому  повітрі. 

From  Fr.  hamac  (<  Sp.  hamaca),  the  ultimate  source 
being  Caribbean  [hjamaca  ‘net  for  sleeping’,  Преображен- 
ский  1,  118,  Акуленко  141,  АкСл.  2,  31,  Skeat  259,  Gamill- 
scheg  504,  Klein  1,  700,  a.  o. 

гамалик  ‘nape  (of  the  neck)’,  ModUk.  only.  —  Subst. 

карк. 

From  Rm.  hamalic  :  hamal  ‘burden  -  carrier,  porter’, 
the  ultimate  source  being  Ar.  -Tk.  hammal  ‘carrier,  porter’, 
Lokotsch  63,  Cioraneecu  392 ;  see  also  the  following  word. 


гамалія  1.  ‘burden  -  carrier,  slave',  ModUk.  only.  — 
Subst.  невільник,  Бойків  95. 

From  Tk.  -Ar.  hammal  ‘carrier,  porter’  Lokotsch  63 
suffix  -ія,  perhaps,  under  the  influence  of  гамалія  2.,  q.  v. 


гамалія  2.  arch,  ‘sword’,  MUk.  шаблю  гамалЬю  (Asg. 
(1609),  шаблю  гамалію  Asg.  (1624).  —  Deriv.  MUk.  гама- 
лМка  (1704);  FN.  MUk.  Гамалея  (1662  Тупиков  102),  Га- 
малЬя  (1669  ibid.),  ГамалМ  (1687  ibid.),  Гамаліевь  (1662 
ibid.  514),  Гамалія  (XVIII  с.  Ист.  Русов,  Указ.  156,  165), 
ModUk.  FN.  Гамалій,  Гамалія  (the  latter  also  pseudonym 
of  M.  І.  Мандрика  1.  6) ;  GN.  MUk.  Гамаліевскій  монастьгрь 
(при  p.  ШосткЬ)  (XVIII  c.  Ист.  Русов,  Указ.  156).  —  Subst. 
Іатупок  шаблі,  Тимченко  505. 


The  word  гамалія  is  derived  from  емалія  ‘enamel’ 
(through  stages:  *гемалія  >  *гемалія) ;  the  famous  Cos¬ 
sack  name  Гамалія  (Шевченко  1,  127  -  128)  is  a  fig.  anthro- 
ponymic  transfer  from  the  former  like  Пушка,  Шило,  Ґ он- 
та,  etc.  :  (Емаллю)  „козаки  оздоблювали  ручку  шаблі. 
І  така  шабля,  що  мала  емальову  ручку,  називалась  емалія, 
іемалія  й  нарешті  гамалія,  то  пізніше  перейшла  на  коза¬ 
ка  —  носія  тієї  емальової  шаблі  і  стала  також  його  пріз- 


553 

вищем”,  Л.  Білецький  in:  Тарас  Шевченко:  Кобзар  1,  357; 
cf.  also  Тарнавецька  Ш.  2,  122  -  125. 

гаман  ‘money  bag,  purse ;  tobacco-pouch’,  MUk  гамань 
юхтовий  (XVIII  c.),  гаман  (XVIII  c.  Інтермедії  200);  Ru. 
(from  Uk. :)  гаман.  —  Deriv.  гаманець,  гаманчик,  гаманй- 
ще,  гаманяка,  гамановий.  —  Syn.  (на  гроші,  тютюн:)  кап¬ 
шук,  кисет;  (з  металевим  затвором:)  калйтка;  (обл.)  киса, 

Деркач  47. 

Of  obscure  origin;  according  to  Wiener  ЖСт.  1895  :  1, 
61,  it  comes  from  Гаман,  q.  v. ;  doubtful,  cf.  Преображеи- 
ский  1,  118,  Vasmer  1,  257;  more  probable  is  its  derivation 
from  Tk.-Ar.  hammal  ‘porter’  (:hdmala  ‘he  carried’). 

Гаман  ‘Haman ;  Jewish  feast’,  MUk.  Аман-ь  :  смущаю- 
чій  (1627  Беринда),  Гаман  (XVII— XVIII  с.  Інтермедії  80), 
Гамана  Gsg.  (ibid.  190) ;  Ро.  Haman.  —  Deriv.  гаман,  га¬ 
ману  вати,  гаманщик  (Желеховський  1,  136).  Subst. 

жидівське  свято  (Гамана). 

From  Gk.  Haman  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Hb. 
Haman  —  name  of  one  of  the  chief  characters  in  Esther , 
where  he  appears  as  the  inveterate  enemy  of  Jews,  EBibl. 
1945,  Hastings  1,  289 ;  re.  Uk.  гаман  cf.  ВерхратськиЙ 
ЗНТШ.  12,  43. 

гамар  Lk.  ‘noise’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Kokob- 
ський  PM.  3,  75).  —  Subst.  крик. 

From  гамарня  f/e.  adapted  to  гамір;  see  the  next 
entry. 

гамарня  Wd.  ‘smithy,  forge;  black-smith’s  shop;  noise’, 
first  recorded  in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  136);  BRu. 
гомарня,  P°-  dial,  hamernia  (Korbut  PF.  4,  511).  —  Deriv. 
гамарний,  гамарство,  гамарити;  dial,  гамарка  (Поліс- 
ся,  Лисевко  23).  —  Subst.  кузня;  крик,  гамір . 

From  ModHG.  Hammer tv erkstatt  ^blacksmith's  shop’, 
РССтоцький  4,  167;  the  medium  of  Po.  hamernia,  suggested 


554 


555 


by  Шелудько  1,  26,  is  to  be  proved;  see  also  гамер, 
гамор. 

гамати  :  гам! 

гамаша  see  камаша. 

гамба  SoCp.  ‘slip-knot,  runningknot’,  first  recorded  in 
1877  ( Голоівацький  1,  82).  —  Subst.  вузол  для  запинан¬ 
ня  одежі. 

From  [амба,  see  s.  vv. 

гам  б  ар  SoCp.  ‘storehouse,  granary,  pantry’,  first  re¬ 
corded  in  1911  (Гнатюк  ЕЗб.  ЗО,  337).  —  Suib&t.  гамбар. 

From  Hg.  hambar  ‘ts’,  Гнатюк  1.  c. ;  see  also  амбар  and 
the  following  entry. 

гамбар  dial,  ‘storage  place  in  the  centre  of  a  boat’  (Ниж¬ 
нє  Подністров’я),  first  recorded  in  the  XX  c.  (Дзендзелів- 
ський  Л Бюлетень  6,  41).  — Subst.  середня  частина  чов¬ 
на,  куди,  кладеться  основна  частіша  вантажу,  Дзен- 
дзелівський  1.  с. 

From  амбар,  q.  v.,  with  a  specialized  meaning  and  dial, 
aspiration  of  initial  a. 

гамбарас  Bk.  ‘interest’,  first  recorded  in  1934  (Кміт 

41).  —  Subst.  інтерес. 

From  Fr.  embarras  ‘embarrassment’  with  change  of 
meaning  and  dial,  aspiration  of  the  initial  a. 

гамбарня  dial,  see  гарбарня. 

Гамбург  GN.  ‘Hamburg’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  Гамбург 
Po.  Hamburg,  etc.  —  Deriv.  гамбурзький,  AmUk.  гамбур- 
Г[  ер]. 

From  ModHG.  Hamburg  4s'. 

гаме л a  dial,  ‘corpulent  (heavy)  man',  ModUk.  only.  — 
Subst.  товста  людина . 


Origin  obscure ;  perhaps  it  is  connected  with  гама,  га¬ 
мати,  see  гам ! 

гамер  Wd.  ‘(big)  hammer’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(РССтоцький  4,  227);  AmUk.  also  гаммер  (Білаш  172).  — 
Subst.  (великий)  молот . 

From  ModHG.  Hammer  ‘ts’,  РССтоцький  I.  c.;  AmUk. 
from  E.  hammer,  Білаш  1.  c.,  Жлуктенко  121. 

Гамерика,  гамерйц[ь]кий,  гамерський  Wd.  for  Амери¬ 
ка,  американський,  see  Америка. 

гамзйть  dial,  ‘to  gabble,  babble’  (Сумщина),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Дорошенко  ЛБюлетень  9,  106);  Ru. 
гамзйть .  —  Deriv.  dial,  гамзун  (Полісся,  Лисенко  23).  — 
Subst.  патякати,  молоти. 

From  Ru.  гамзйть  ‘ts’  of  obscure  origin. 


гамівнйк  see  гамувати. 


гамішний  SoCp.  ‘sinful,  damned,  bad,  false’  (Гнатюк 
ЕЗб.  4,  237),  ‘shameless’  (Гнатюк  ibid.  30,  337),  MUk.  ra- 
MhuiHbift  (XVI— XVIII  c.  Дзже  StSl.  7,  163),  SC.  hdmisan, 
Cz.  hamis,  Slk.  hamizny.  —  Deriv.  MUk.  гам'Ьшник'ь,  ra- 
гЬшно,  гам'Ьшлоівати  (XVI — XVIII  c.  Дзже  1.  c.).  —  Subst. 
грішний,  проклятий,  злий,  Гнатюк  ЕЗб.  4,  237;  підлий, 
безсоромний,  Гнатюк  ibid.  ЗО,  337;  MUk.  невірний ,  лож - 
ний.  Дзже  1.  с. 


From  Hg.  hamis  ‘ts’,  Гнатюк  ЕЗб.  4,  237,  Дзже  1.  с. ; 
in  view  of  MUk.  raMhin  (XVI — XVIII  c.)  РОСтоцький’з 
assumption  in  Slavia  5,  43,  that  the  word  comes  from  Rm. 
hamisi  ‘ts’,  must  be  rejected;  cf.  also  Bemeker  1,  376. 


гамма  ‘gamma”,  ModUk.,  BRu.,  Ru.  ts,  Po.  gamma, 
etc.  —  Subst.  третя  буква  грецької  абетки.  —  Deriv. 
Гамма  (pseudonym  of  В .  Страшкевич,  Тулуб  229). 

From  Gk.  gamma  ‘ts’. 


556 


557 


гамованка  Wd.  see  гамувати, 
гамонка  dial,  see  гомана. 

гамор,  гам  [о]  pa  SoCp.  ‘hammer’,  MUk.  Hamor,  Hamo- 
ra,  Hamra  (XVI — XVIII  c.,  Дзже  StSl.  7,  163).  —  Subst. 
молот,  молоткова  дробйлка. 

From  Hg.  hdmor  ‘ts’,  Дзже  1.  c. ;  the  ultimate  source  is 
ModHG.  Hammer,  see  гамар,  гамер,  гамарня. 

гамселити  ‘to  beat,  strike’,  ModUk.  only.  —  Syn  see 

бити. 

Origin  obscure;  perhaps  it  corresponds  to  ганцелйти , 
ганцилйти,  see  s.  v. 

гамувати  Wd.  for  гальмувати  (see  гальмо)  ‘to  brake; 
to  hinder,  impede’,  MUk.  гамовали  (XVI  c.),  не  гамуегь 
(1594),  гамуй  (XVI  c.),  гамоват  (1605),  гамует,  гамують 
(XVII  с.),  гамую  —  сопрятоваю  (XVII  с.  Синонима  144), 
гамуйте  (XVII — XVIII  с.  Інтермедії  55);  BRu.  гамаваць, 
Slk.  hamovat’,  Ро.  hamowac.  —  Deriv.  Wd.  гамуватися,  іа- 

мівнйй,  гамованка,  b/f.  гамів;  MUk.  гамованья  Gsg. 
(1516),  за...  гамованемь  (1572),  о  гамованню  (XVIII  с.), 

гамоватися  (XVI  с.).  —  Subst.  здержувати,  спиняти, 
стрйм[ у  в  ] ати ,  MUk.  затримувати,  гальмувати,  зу¬ 
пиняти  (силою);  стримувати,  спиняти,  заспокою¬ 
вати,  Тимченко  505  -  506. 

From  MHG.  hamen  >  ModHG.  hemmen  ‘to  stop,  hinder’, 
probably  through  the  medium  of  Po.  hamowac,  Korbut  PF. 
4,  515,  Berneker  1,  376,  Briickner  168,  Шелудько  1,  26,  Корш 
ИзвОРЯ'С.  12  :  1,  46,  Slawski  1,  399,  Richhardt  53,  a.  o.; 
direct  borrowing  from  MHG.  hamen  is  assumed  by  РССтоць- 
кий  4,  174  and  Slavia  5,  43,  Буґера  PM.  2,  352,  a.  o. 

гамуз  ‘pap,  pulp,  flesh’,  ModUk. ;  Ru.  гамузом.  —  Deriv. 
гамузом,  dial,  гаму зу ват  (Полісся,  Лисенко  23).  —  Syn. 

м’якуш. 


According  to  Vasmer  1,  257,  it  is  derived  from  гомзать; 
doubtful;  more  probably  it  comes  from  гама,  гамати, 
see  гам! 

гамула  ‘honey  boiled  with  milk’,  ModUk.  only.  —  Subst. 

каша  з  яблук  варена  на  меду ;  рідка  Іжа  взагалі,  рі¬ 
дина. 

Derived  from  гама,  гамати,  see  гам! 

гамулець,  also  гамулець  (Грінченко  1,  270)  ‘brake’, 
first  occurrence  :  XIX  с.,  Slk.  hamulec,  Po.  hamulec.  — 
Deriv.  Wd.  гаму  лиця  (ДБюлетень  8,  66).  —  Subst.  галь¬ 
мо,  syn.  гальма. 

From  ModHG.  Hammholz  ‘ts’,  РССтоцький  4,  174  and 
Slavia  5,  43,  probably  through  the  medium  of  Po.  hamulec, 
Шелудько  1,  26,  Slawski  1,  399. 

гамусяти  see  гам ! 

гамфа,  also  ганфа,  гамфа  SoCp.  ‘swingle  -  tree,  -bar, 
splinter  -  bar’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Дзендзелівський 
215  with  map).  —  Deriv.  гамфиця,  ганфиця.  —  Subst. 
дрчик. 

From  Hg.  hamfa  ‘ts’,  Дзендзелівський  1.  c. 

ган  see  хан. 

гана  see  ганити. 

ганавйці  Wd.  see  нагавйці. 

ган  гель  dial,  see  янгол. 

ганглій  see  ґанґлій. 

гангрена,  Wd.  Гангрена  ‘gangrene,  mortification ;  decay’, 
ModUk.;  BRu.  гангрзна,  Hu.,  Ви.  гангрена,  Po.  gangrena, 
etc.  —  Deriv.  гангреновий,  гангренозний.  —  Subst.  мер- 
твиця,  змертвіння  частини  тіла,  Бойків  95;  антбнів 
вогонь,  Льохін  132. 


558 


559 


From  Lat.  gangraena  <  Gk.  gdggraina  ‘that  which  eats 
away;  eating  sore*  Льохін  1.  c.,  Skeat  234,  Klein  1,  639,  a.  o. 

гангстер  see  гангстер. 

ганґар,  SovUk.  ангар,  ‘hangar',  ModUk. ;  BRu.,  Ru. 
ангар,  Bu.  хангар,  SC.  hangar,  Sin.  hangar,  Cz.,  Slk.  han¬ 
gar,  Po.  hangar.  —  Subst.  приміщення  для  стоянки  й  збе¬ 
рігання  літальних  апаратів,  Льохін  48. 

From  Fr.  hangar  ‘ts',  Льохін  1.  c.,  Шанский  Сл.  1,  105, 

і 

а.  о. 

гандевері  Npl.  ‘[worsted]  pants’,  ModUk.  only.  —  Subst. 
саєтові  штани,  Желеховський  1,  136. 

Of  unknown  origin. 

гандель,  Wd.  also  гендель  (Стрий)  ‘business,  trading, 
buying  and  selling’,  MUk.  гандли  Арі.  (1591),  гандел,  ган¬ 
дель  (XVII  с.),  гандель,  гандлЬ  Npl.  (XVIII  с.)  ;  BRu. 
гандель  Cz.  dial,  handl,  Po.  handel.  —  Deriv.  ганделес, 

ганделеска,  [по]гандлювати,  Wd.  гандльовий;  MUk. 
гендлювати  (1582),  купецв  аб [о]  гандлювник  (1627  Бе- 

ринда),  кгандлюйте  (XVII  с.).  —  Subst.  торгівля,  купля- 
продаж,  Бойків  95. 

From  ModHG.  Handel  ‘ts’,  Огієнко  PM.  1,  114,  Буґера 
PM.  2,  352,  РССтодький  4,  153;  the  medium  of  Po.  handel 
is  assumed  unnecessarily  by  Ше луцько  1,  26,  Slawski  1,  400, 

a.  o. 

гандж  [a]  see  гандж. 

ганджа  Wd.  ‘sort  of  vessel’  (Желеховський  1,  136), 

ModUk.  only.  —  Subst.  рід  посудини. 

Of  unknown  origin. 

ганджар  ‘Tk.  dagger,  dirk’,  ModUk.;  Ru.  кончар,  Bu. 
ханджар,  Po.  chandziar,  koncerz.  —  Subst.  двосічний  ту¬ 
рецький  штилет. 

From  Tk.  handzar  ‘ts’,  Горяев  140,  Lokotsch  64,  a.  o. 


гандікап  ‘handicap’,  ModUk.  only.  —  Subst.  верхогони 
й  перегони  кіньми  неоднаковбі  сили;  змагання  шахі¬ 
стів  різної  сили,  Бойків  96;  перевага  в  умовах,  Льохін 
132,  AmUk.  перешкода. 

From  Е.  handicap  ‘ts’,  Льохін  1.  с. 

гандри  бити,  гандритися  ‘to  idle  away  one’s  time’,  Mod¬ 
Uk.  only.  —  Syn.  байдики  бити.  Желеховський  1,  136. 

From  ModHG.  [herum ] had em  ‘to  quarrel'  with  an  in¬ 
fixed  n  like  in  вантаж,  q.  v. ;  see  also  the  following  entry. 

гандрйчитися  Wd.,  гандричитисі  (Романів,  Горбач  7, 
36),  гандровац  (SoCp.  Гнатюк  ЕЗб.  ЗО,  337)  ‘to  quarrel', 
first  recorded  in  the  XX  c. ;  Po.  handryczyc  si§,  Cz.  handrko - 
vati  [se],  Slk.  handrkovaV  sa.  —  Subst.  сперечатися  з  ким. 

From  ModHG.  [herum] hadem  ‘ts',  РССтодький  4,  206, 
Slawski  1,  400  -  401 ;  see  also  zadpaj  infixed  n  like  in  ван¬ 
таж,  see  s.  v. 

гандрі  Npl.  SoCp.  ‘rags,  tatters',  first  recorded  in  1911 
(Гнатюк  ЕЗб.  ЗО,  337);  Cz.  Slk.  handra .  —  Subst.  лйхи. 

From  Slk.  handra  ‘ts',  the  ultimate  source  being  ModHG. 

Hader  ‘rag,  tatter',  Гнатюк,  1.  c.,  Holub  -  Kopecny  119. 

% 

ганебний,  гаїнебский,  ганйба  see  ганити. 

ганза  ‘Hanse',  BRu.,  Ru.,  Bu.  ts,  Po.  hanza,  etc.  —  Deriv. 

ганзеат,  ганзейський.  —  Subst.  торговельний  союз 
надбалтйцьких  міст  на  чолі  з  Любеком  у  XIV — 
XVIII  с. 

From  ModHG.  Hanse  ‘ts',  Преображенский  1,  118-  119, 
Vasmer  1,  258. 

ганити,  Wd.  ганити  (Желеховський  1,  136),  ‘to  blame, 
censure,  reproach,  reprove',  MUk.  хулю,  ганю,  блюз'ню 
(1596  Зизаній),  ганю-хулю,  поридаю,  пофамляю,  укоряю... 
(XVII  с.  Синонима  44)  ганячи,  ганил  (XVIII  с.) ;  BRu. 


560 


561 


ганіць,  Cz.  hanit,  Slk.  hanit’,  Po.  ganic,  UpSo.  hanic.  — 
Deriv.  гана,  Wd.  гана  (РССтоцький  4,  118),  до-,  на-  гана, 
зганити;  here  also  :  ганьба,  Wd.  гань,  ганьба  (Желехов- 
ський  1,  136),  [з] ганьбити,  ганьбувати,  ганьблйеий, 

ганебний,  Wd.  гангіба,  ганебский,  -ско  (Falkowski  -  Pasz- 
nycki  116),  MUk.  ганбу  Asg.  (1501),  наганьї  и  ганбьі  Gsg. 
(1599),  ганба  -  безчестіе,  гажденіе  . . .  (XVII  с.  Синоньїма 
144),  ганба  (XVIII  с.),  ганблю  (1627  Беринда),  ганебний 
(XVI — XVIII  с.),  ганебность  (XVIII  с.).  —  Syn.  несла¬ 
вити,  лаяти,  дорікати,  соромотити,  блюзнити,  Тим- 
ченко  507. 

PS.  *ganiti  ‘is’,  being  in  ablaut  with  *goniti,  see  гони¬ 
ти  ;  Vasmer  1,  258,  Slawski  1,  401  -  402,  a.  o. ;  there  is  little 
probability  of  its  being  derived  from  MHG.  hona  ‘scorn, 
mockery,  ignominy’  as  suggested  by  Bemeker  1,  376, 
РССтоцький  1.  c.,  a.  o. 

Ганна,  arch.  Анна  PN.  ‘Anna’,  MUk.  Ан[н]и  Gsg.  (1484 
Пом’яник),  Ганну  Asg.  (1484  ibid.),  Ган[н]у  Asg.  (1584  AK 
ЖМУ,  83),  Анна:  блгть,  norb’xa,  або  ласкавая  (1627  Бе¬ 
ринда);  OES.  Аньї  Gsg.  (XI  с.  Остр.  єв.);  BRu.  Ганна,  Ru. 
Анна.  GCS.  Anna,  Ви.,  Ма.  Анна,  SC.  Ana,  Po.,  LoSo.  Anna, 
ОРо.  Anna,  Hanna  (Taszycki  Slownik  1,  55).  —  Deriv.  Ган- 

дзя,  Гандзюненька,  Гандзюня,  Ганичка,  Ганночка, 
Ганну  ля,  Ганнуня,  Ганулька,  Ганнуненька ,  -усенька, 
-усечка,  -уська,  -уся,  Ганушка,  Ганця,  Ган[ ь ]ка,  Га- 
нтпочка,  Ганя,  Гальиіка,  Аниця,  Ан[н]ичка,  Анют- 
[к]а,  Анюточка,  Нусенька,  - сечка ,  -ся,  Ьк.  Ганьця 

(Falkowski  -  Pasznycki  116)  ;  MUk.  Анніцію,  Asg.  (1484  По¬ 
м’яник),  Аннушку  Asg.  (1484  ibid.);  FN.  Ган[ь]кевич, 

Ганущак,  Ганіщук,  Ганьківський,  Гандвич,  Ганнусен- 

КО  (pseudonym  of  ф.  Матутевський,  Тулуб  229);  GN. 
Ганьківці,  Ганьчова;  гануська  пізня  (сливка).  —  Syn. 
мати  Богородиці. 


From  Gk.  Hdnna,  the  ultimate  source  being  Hb.  Hannah- 
Chaanah  ‘grace,  mercy’,  Hastings  1,  99,  Withyeomibe  12,  65, 
УМШ.  7  :3,  75;  frequency  in  1484  :  73  (second  to  Марія), 
cf.  Ґерус-Т.  36,  66. 

гановер  кольосаль  ‘Asparagus  officinalis  L. :  asparagus’, 
first  recorded  in  1908  (Makowiecki  43).  —  Subst.  see 

спаржа. 

From  ModHG.  Hannover,  city  in  Germany. 

ганоїд  ‘ganoid,  smooth  (said  of  fish  scales)’,  ModUk. 
only.  —  Subst.  твердолускова  риба,  Бойків  96. 

Compounded  of  Gk.  gdnos  ‘brilliance,  splendor’  and  eldos 
‘form’ ;  the  term  was  first  coined  in  Fr.  ganoide,  Klein  639. 

ганок  see  ґанок. 

гантелі  Npl.  ‘bar-bells;  dumb-bells’,  ModUk.  only.  — 
Subst.  гирі,  тягарці. 

From  ModHG.  Hanteln  ‘ts’,  РССтоцький  1,  222. 

гантштанд  Wd.  ‘handstand  (in  sport)’  first  recorded  in 
the  XX  c.  (РССтоцький  4,  222).  —  Subst.  стбянка  на  ру¬ 
ках  (у  спорті). 

From  ModHG.  Handstand  ‘ts’,  РССтоцький  I.  c. 

ганус,  also  ганиж,  (Makowiecki  30)  ‘Pimpinella  Anisum 
L.  :  anise’,  MUk.  ганусовой  Isg.  (1756),  ганушковой  Gsg. 
(XVIII  c.),  Po.  hanyi,  re.  other  SI.  see  аніс.  —  Deriv.  га¬ 
нусовий,  ганусгвка,  Wd.  гаток.  —  Syn.  see  аніс. 

From  Po.  hanyz  ‘ts’,  see  аніс. 

ганус  Wd.  see  аніс. 

ганфа  SoCp.  see  гамфа. 

ганцелйти,  ганцилйти  Wd.  ‘to  beat’,  first  recorded  in 
the  XX  c.  (Романів,  Горбач  7,  36,  8,  38).  —  Deriv.  Wd. 
зганцилйти.  —  Subst.  бити  п’ястуками,  Горбач  7,  36. 


562 


563 


According  to  Горбач,  1.  c.,  it  comes  from  ModHG. 
hanseln  ‘to  tease,  chaff,  quiz’. 

ганчар  see  гончар. 

ганчірка  ‘rag ;  floor-cloth ;  duster’,  MUk.  ганчиркою  Isg. 
(1750)  ;  wanting  in  other  SI.  —  Deriv.  ганчірочка,  ганчі- 
рина,  ганчір’я,  ганчір’яний,  ганчірний,  -ик,  -иця.,  ган¬ 
чірковий,  ганчіркорізка.  —  Syn.  шматок  тканини, 
щоб  витирати  що,  онучка,  стирка,  Тимченко  508. 

According  to  Кримський  1,  242,  the  word  is  connected 
with  ганчар,  see  гончар ;  this  etymology  is  rejected  by 
Огієнко  PM.  2,  304,  Who  suggests  its  derivation  from  fa,H- 
джа\\  гандж  [a  ]  ‘defect,  decay’;  yet,  Тимченко’з,  1.  c.,  expla¬ 
nation  from  ModHG.  Handshcheure  ‘ts’,  seems  to  be  most 
convincing. 

ганчййр  Wd.  see  гончар. 

ганяти  ‘to  drive;  to  run  after,  chase’,  MUk.  ганяючися 
(XVIII  c.) ;  BRu.  гапяць,  Ru.  гонять,  OCS.  poganjati,  Bu. 
згань,  SC.  gdnjati,  Sin.  dial,  ganjati,  OCz.  haneti,  Po.  ganiac 
(Bruckner  150),  LoSo.  ganjas,  UpSo.  dohanjee.  —  Deriv. 

ганятися,  в[и]~,  від-,  до-,  з[а]~,  під-  n[p]o~,  при-, 
у-ганяти,  -яння,  заганяй,  -ка,  під-,  по-  ганяйло,  etc.  — 
Syn.  бігати. 

PS.  *  ganjati  ‘ts’  —  a  new  iter,  form  of  гонити,  see  гін. 

гань,  ганьба,  ганьбити  see  ганити. 

Гапа:  Агафія  see  Агапій. 

гапеле  гав!  Lk.  ‘come  on’,  first  recorded  in  1935  (Fal- 
kowski  -  Pasznycki  116).  —  Subst.  ходи  сюди! 

The  first  part  of  the  expression  seems  to  be  a  f/e.  de¬ 
formation  of  апель  ‘roll-call’,  re.  the  second  one  see  гав! 

гапка  see  гафтка. 

Гапка  :  Агафія,  see  Агапій. 


гаплйк  ‘hook ;  button-hook’,  MUk.  гапликові  Gpl.(1579), 
зт>  гапликами  (1596),  гаплн  Арі.  (:  *гапла,  1638),  гаплики 
Npl.  (XVIII  с.),  з  гапликами  (1704);  Ru.  гаплик,  гаплюк 
(Vasmer  1,  258),  ОРо.  heftlik.  —  Deriv.  гапличок.  —  Subst. 
гачок,  щоб  застібати  одіж,  або  на  прикрасу,  Тимченко 
508;  защіпка  па  дверях,  Дорошенко  ДБюлетень  8,  106. 

From  ОРо.  heftlik  (XVI  с.)  ‘ts’,  the  ultimate  source 
being  MHG.  Heftel  “ts’,  Шелудько  1,  26  -  27;  there  is  less  pro¬ 
bability  of  its  being  borrowed  from  Tk.,  as  suggested  by 
Огієнко  PM.  1,  114;  see  also  гапка  and  гапт. 

Гапон  :  Агапій,  q.  v. 

гапорото  Wd.  ‘sort  of  apples’  (Романів),  first  recorded 
in  the  XX  c.  (Горбач  7,  36).  —  Subst.  сорт  великих  осін¬ 
ніх  яблук. 

From  Po.  japurty  ‘ts’,  named  after  GN.  Pforte,  where 
such  apples  were  cultivated,  Bruckner  198,  followed  by  Гор¬ 
бач  1.  c. 

гапт,  Wd.  гафт  ‘embroidery’,  гаптувати,  Wd.  гафтувати 
‘to  embroider’,  MUk.  гаптованого  Gsg.  (1722),  гаптованих 
Gpl.  (XVIII  c.),  '  гаф’ьтованьїй  (1578),  гафтована  (1596), 
з  лиштвами  гафтованьїми  (1627),  гафують  (XVIII  с.)  ; 
BRu.  гафтоваць,  Po.  haftowac.  —  Deriv.  гаптування, 
гаптований,  -ання,  гаптар,  -ка,  -ство,  -ський,  Wd. 

гаф[т]ар,  гафтарка;  MUk.  гаптарн  (1700),  гафтаря  Gsg. 
(1654),  а  гафаряхн  (XVIII  с.),  гафарство  (XVIII  с.),  гаф¬ 
тарка  (1578),  гафтарское  (XVI  с.),  в  гафтоіваню  (XVII  с.). 
—  Subst.  вишивати,  MUk.  гийти  золотом,  і  сріблом, 
Тимченко  513. 

From  Po.  haftowac  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  MHG. 
heften  ‘to  fasten,  stick’,  Шелудько  1,  26-  27,  РССтоцький 
4,  169  (rejecting  Po.  medium),  Bruckner  167,  Slawski  1, 
390  -  391,  a.  o. ;  see  also  гаплйк,  гафтка. 


I 


564 


565 


Гапуля,  -уня,  -уся  :  Агафія,  see  Агапій. 

гапцьо  Wd.  ‘apple  (in  the  children’s  language)’,  first 
recorded  in  the  XX  c.  (Романів,  Горбач  7,  36).  —  Subst. 

( в  дитячій  мові: )  яблуко. 

A  parallel  form  to  ябцьо,  япцьо,  see  яблуко. 

rap  ‘something  burning ;  smell  of  burning’,  ModUk.,  OES. 
гарь  (1410),  Ru.  гарь.  —  Deriv.  згар,  згарище,  огарок, 
etc.,  Wd.  [з]гара  ‘лихий  сорт  самогону ’  (Рудницький,  З, 
126,  Горбач  6,  20).  —  GN.  Погар,  Погарчйна.  —  Syn. 
все,  що  спалене,  спаленйна;  запах  спаленого. 

PS.  *дагь,  root  *gor~,  see  горіти. 

rap!  interj.  imitating  the  voice  of  dogs  :  ‘bark!’,  ModUk.; 
BRu.  гаркаць,  Ru.  гаркать,  Ви.  гаракам,  Po.  (from  Uk.:) 
harczec.  —  Deriv.  гар  -  гар!,  гаргара  Wd.  fapfapa,  [за]- 
гарйкати,  -ання,  гарикало,  гарикай,  [за]  гаркати, 
-ання,  гаркнути,  -нення,  гаркіт,  гаркота,  гаркітня, 
гаркач,  гаркавити,  гаркавець,  -вка,  -вий,  -вість,  гар¬ 
куша,  [за]гарлйкати,  -ання,  [ за] гарчати ,  -ання,  га- 
рюкати[ся] ,  -ання,  dial.  гарукати[ ся] ,  -ання,  Вк. 
гаркотіти  (Кміт  34) ;  FN.  Гаргара,  Гаркун,  Гарай,  Гар- 

Kyiuf  а],  Гаркавий,  Гаркавенко,  etc.  —  Syn.  гир!,  гур!, 
РССтоцький  3,  151. 

A  primitive  о/р.  interj.  РССтоцький  1.  с.,  Berneker  1, 
295,  Slawski  1,  406,  а.  о.  ! 

rapa  dial,  see  ґара. 

гаравс!  Wd.  see  геравс! 

гараґаль  SoCp.  see  гаракаль. 

гаразд,  Wd.  горазд,  гараз  ‘well!,  very  well!,  agreed!, 
all  right!;  good,  welfare’,  MUk.  гараздг.  (1565,  1571,  1698, 
1700),  гаразд  (XVIII  c.)  ;  гораздо  (1463,  1493,  1506),  го- 
раздь  (XVI  с.),  горазд-ь  (XVII — XVIII  с.),  OUk.  гораздо 


(1347),  OES.  гораздо;  гораздьш;  BRu.  граздо  ‘quickly’,  га- 
раздий  ‘ready’,  Ru.  гораздо,  горазд  ‘enough,  much’,  гораз- 
дий  ‘clever,  good’,  Cz.  dial,  horazditi  ‘to  reprove,  shout’.  — 
Deriv.  гаразд [н]енько;  OES.  гораздитися,  гораздньствія, 
горазденьство,  гораздьство,  горазьно,  горазьньство,  го- 
разьньїй.  —  Syn.  в  порядку!  добре!,  гарно! ;  добро,  до¬ 
бробут. 

According  to  Stender  -  Petersen  Slavia  5,  665  -  666,  it  is 
PS.  *gor-azd-s  ‘clever’,  root  *gor-  :  *ger-  :  *gr-  ‘to  hold, 
grasp,  gather’ ;  this  etymology  was  accepted  by  Kiparsky  1, 
28,  Ильинский  ЗІФВ.  7  -  8,  58,  Рудницький  5,  2-3,  a.  o. ; 
less  convincing  is  the  derivation  from  a  non-existing  Goth. 
*garazds  <  *ga-razda  ‘language,  speech’,  cf.  Miklosich  73, 
Berneker  1,  329  -  330,  Vasmer  1,  293  -  294,  a.  o.,  as  well  as 
from  *gor-  ‘to  talk’,  Bruckner  151,  a.  o. ;  the  change  of  o  >  a  : 
горазд  >  гаразд  is  based  on  vowel-assimilation,  cf.  Сімо- 
вич  79. 

гарак  Wd.  see  арак. 

гаракаль  SoCp.,  also  галакарь,  гарахаль,  гараґаль  ‘wood¬ 
pecker’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Дзендзелівський  127); 
Slk.  dial,  harkal’.  —  Subst.,  syn.  see  дятел. 

From  Hg.  harkaly  ‘ts’,  Дзендзелівський,  1.  c. 

гаракірі,  SovUk.  харакірі  ‘hara-kiri’,  ModUk.,  BRu.  ха¬ 
ракірі,  Ru.  харакйри,  Po.  harakiri,  etc.  —  Subst.  само¬ 
губство  через  розрізання  собі  живота,  Бойків  96. 

From  Jp.  harakiri  ‘ts’  ( :  ham  ‘belly’  and  kiri  ‘to  cut’), 
Lokotsch  64,  Skeat  260,  Klein  1,  702. 

гарамбаш[а],  SoCp.,  also  гарамбіяш  ‘leader  of  rob- 
berers’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Гнатюк  ЕЗб.  ЗО,  337). 
—  Subst.  провідник  розбійників,  Кузеля  65. 

From  Hg.  harambasa  ‘robberer,  bandit’,  Гнатюк,  1.  c. 


566 


567 


гарамія  SoCp.,  also  гармій  ‘robberer',  first  recorded  in 
XX  c.  (Кузеля  65).  —  Subst.  розбійник. 

From  Hg.  haramia  ‘ts’,  Кузеля,  1.  c. 

гарампови  Npl.  SoCp.,  also  гараповн,  горопофоґови, 
etc.  ‘pincers,  tongs’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Дзендзелів- 
ський  219  with  map).  —  Subst.  syn  see  кліщі. 

From  Hg.  harapofogo  ‘ts’,  Дзендзелівський,  1.  c. 

гаранкуватися  Bk.  ‘to  play ;  turn  over’,  first  recorded  in 
the  XX  c.  (by  О.  Дучимінська,  cf.  Кміт  41).  —  Subst.  гра¬ 
тися;  перевертатися. 

The  word  seems  to  be  connected  with  грань,  Q-  v. 

гарант,  гарантія  see  Гарант,  Гарантія. 

гарапник,  also  арапник,  Wd.  гарап,  гарапа  ‘hunting- 
whip,  -  crop’,  MUk.  гарап-ь  ‘hunting’ ;  BRu.  гарап,  гарап- 
нік,  Ru.  арапник,  Cz.  harapnik,  Po.  harapnik.  —  Subst. 
батіг,  бич,  Кузеля  65. 

From  ModHG.  herab!  ‘down!’,  through  the  medium  of 
Po.  herab\\herap ,  harapnik  (XV — XVIII  c.),  Miklosich  423, 
Karlowicz  204,  Bruckner  168,  Berneker  1,  376  -  377,  Пре- 
ображенский  1,  7,  Шелудько  1,  27,  Richhardt  52,  Slawski 
1,  402  -  403,  Горбач  7,  36,  a.  o. ;  less  persuasive  is  its  de¬ 
rivation  from  Tk.  harap  ‘devastation’,  Matzenauer  LF.  212, 
Kiparsky  1,  135,  Шелудько  1.  c.,  or  Rm.  harapnic  ‘ts’, 
РССтодький  Slavia  5,  43. 

rapac  see  -гарус. 

гарасалка  dial,  see  rpaca. 

Гарасйм,  arch.  Герасйм  PN.  ‘Harasim,  Gerasimus’, 
MUk.  Герасима  Gsg.  (1484  Пом’яник),  Герасим-ь  :  чееь- 
ньій,  або  старческїй,  достойно  почтен  (1627  Беринда); 

BRu.  Герасім,  Ru-  Герасйм.  —  Deriv.  Гарасик,  Гарась- 
ко,  Герасйм[оч]ко,  Гарасймович ! J  Герасимович,  Гара- 


сймівнаЦГ ерасймівна ;  FN.  ГарасймЦГерасйм,  Гара- 
сймець,  Гарасймик,  ГарасйменкоЦГерасйменко,  Гара- 
сймок,  Гарасймів,  Гарасим6вич\\Герасимдвич,  Гара- 
симчукЦГ ерасимчук ,  Гарасйм’ юк \ \ Герасйм’ юк,  Гара- 
сюта;  MUk.  Гарасимко  (1684  Тупиков  24);  GN.  Гара- 

сймівці,  Герасйшва,  Гераськів,  Герасютин. 

From  Gk.  Herasimos  (<OGk.  Gerasimos)  ‘venerable’, 
Pape  1,  245. 

гарасівка  Wd.  ‘wool  band,  ribbon’,  ModUk.  —  Deriv. 

іарасівкуватися.  —  Subst.  вузька  (червона)  бйнда, 

Кузеля  66.  —  Deriv.  from  гарас,  see  гарус,  РССтодький 
Slavia  5,  8 ;  4,  154,  Горбач  7,  36. 

гарасувати  dial,  see  rpaca. 

гаратати  Wd.,  also  гаратати  ‘to  beat,  strike’,  first  re¬ 
corded  in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  137),  Po.  (from 

Uk.:)  harata6.  —  Deriv.  гаратання,  гаратнути,  розга- 
pamarnu •  —  Subst.  періщити. 

According  to  РССтодький  Archiv  35,  353,  followed  by 
Шаровольський  2,  61,  it  comes  from  Rm.  harati  ‘to  excite, 
bother’ ;  uncertain,  cf.  Slawski  1,  403,  Горбач  8,  38. 

гарахаль  SoCp.  see  гаракаль. 

гарац  SoCp.  ‘to  steal’,  first  recorded  in  1911  (Гнатюк 
E36.  j30,  337).  —  Subst.  красти. 

Probably  from  Rm.  harazi  ‘to  give’  with  (argot)  con¬ 
trastive  semantics ;  yet,  connection  with  the  following  entry 
is  possible  as  well. 

гарач  ‘tribute,  tax’,  MUk.  для  гарачу  (XVII  c.) ;  Ru. 
харадж,  SC.  harac,  Po.  (from  Uk.:)  haracz.  —  Subst.  да¬ 
нина,  що  платиться  завойовникам  краю ;  податок 
оплата,  Кузеля  66.  * 

From  Tk.  haradz  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Ar.  ha- 
radz  ‘tribute,  tax  (paid  by  Christians)’,  Hanusz,  PF.  1,  459, 


568 


569 


Макарушка  8,  Karlowicz  203,  Lokotsch  65,  Zaj^czkowski  61  - 
4,  Кодов  Slavia  9,  260  -  261,  Slawski  1,  402,  a.  o. 

гарачнота  dial,  see  гарячий. 

гарб  ‘big  hook,  clasp’,  OES.  гарбі»  ‘soil’  (Ковалів  1, 
109,  371).  —  Syn.  великий  гак. 

Origin  obscure;  its  connection  with  гарпун  is  possible, 
see  s.  v. 

гарба,  Wd.  also  арба  (Кузеля  22),  ‘arba  (kind  of  bul¬ 
lock-cart)’,  MUk.  на  гарбах!»  (XVIII  c.) ;  BRu.,  Ru .  арба, 
Ви.  араба.  —  Deriv.  гарбичка,  гарбажгйка,  гарбовий. 
MUk.  гарбяний.  —  Subst.  татарський  віз  на  двох  ко¬ 
лесах,  Кузеля  22;  гра  в  карти,  Горбач  2,  11. 

From  Tk.  -  Tt.  ar[a]ba  ‘ts’,  Горяев  5,  Miklosich  3,  Ma- 
tzenauer  LF.  16,  152,  Преображенский  1,  7,  Lokotsch  9, 
Дмитриев  16,  a.  o. 

гарбалка  dial,  for  грабалка,  see  грабати. 

гарбар,  dial,  also  гарбар  ‘tanner’,  MUk.  гарбар'ь  (1599), 
гаргбаромі»  Isg.  (1599),  оусмарт»  :  гарбарь,  скорник'ь  (1627 
Беринда),  сафтіаннік,  скурнік  :  гарбар  (XVII  с.  Гептаглот 
18),  гарбару  Dsg.  (1690) ;  Slk.  garbiar,  Ро.  garbarz.  —  Deriv. 

гарбарйха,  гарбарка,  гарбарня,  гарбарство,  -ський, 

гарбарувати\\гарбарювати,  -ання,  here  also  Wd.  [вй]- 

гарбувати,  -ання,  гамбарня,  [вй]гарбований,  гарбнйк 
(Горбач  7,  36),  MUk.  гарбарка  (XVII  с.),  гарбарскьій 

(XVII  с.),  гарбарчикт»  (1622),  гарбовка  (XVIII  с.) .  — Syn. 

ремісник,  що  чинить  шкіри,  чинбар,  Тимченко  509. 

From  MHG.  gerwer  ‘ts’  :  gerwen\\garwen  ‘to  make 
ready,  prepare,  equip,  dress,  tan’,  РССтоцький  4,  159;  the 
medium  of  Po.  garbarz,  assumed  by  Шелудько  1,  27,  Slaw¬ 
ski  1,  256,  a.  o.,  remains  to  be  proved. 


гарбат,  гарбут  argot  ‘gander’,  first  recorded  in  the 

XX  c.  (Горбач  0,  33).  —  Deriv.  гарбатка,  арбутка,  гар - 
батя.  —  Subst.  гусак. 

From  Rm.  aripdt  ‘winged,  wingy’,  Горбач  1.  c. 
гарбата  Wd.  see  rep  бата. 

гарбати  ‘to  seize,  to  take  possession  of’,  MUk.  загар- 

бавт>.  —  Deriv.  загарбати,  загарбник,  -ицтво,  -ицький. 

—  Syn.  грабити,  рабувати,  забирати,  видирати,  Тим¬ 
ченко  509. 

The  word  seems  to  be  a  contamination  of  грабити  and 
гарбувати,  see  s.  w. 

гарбатка  :  гарбата  Wd.  see  гербата. 

гарбатка  :  гарбат. 

гарбачий,  гарбачій  Ed.  ‘coachman;  cook’  (Чорномор’я^ 
first  recorded  in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  137).  —  Subst. 

візник ;  кухар  у  спілці  пастухів  на  Чорноморці,  Кузе¬ 
ля  66. 

From  Tk.  arabadzy  ‘coachman’  (:ar[a]ba,  see  гарба), 
Lokotsch  9. 

гарбувати  Wd.  see  гарбар. 

гарбуз,  Wd.  also  арбуз,  арбуза  (Полісся,  Лисенко  23) 
‘Cucurbita  maxima  :  pumpkin;  gourd’,  SoCp.  Bk.  ‘potato’ 
(Дзендзелівський  73,  Кміт  41),  fig.  ‘refusal  of  a  marriage 
proposal’,  argot  :  гарбуз  ‘soldier’  (Горбач  6,  18),  MUk.  гар¬ 
буза  Gsg.  (1719),  гарбузові»  (XVIII  c.) ;  BRu.  гарбуз,  Ru. 
арбуз,  Po.  (from  Uk.  :)  [hjarbuz,  Ви.  карпуз,  SC.  kar- 

puza.  —  Deriv.  гарбузець,  гарбузик,  гарбузеня[тко ], 
гарбузняк,  гарбузяка,  гарбузянка,  гарбузище,  гарбу¬ 
зиння,  гарбузовий,  гарбузячий ;  FN.  Гарбуз,  Гарбу- 
зенко.  —  Syn.  тиква,  кабак,  дтя,  кавун,  Огієнко  РМ. 


570 


571 


2,  75,  картопля ,  Кміт,  1.  с.,  fig.  відмова  в  сватанні ; 
argot:  вояк,  Wd.  шмірак,  Горбач,  1.  с. 

From  Тк.  -  Tt.  arbuz  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Pers. 
xdrbuz;  Bu.  and  SC.  forms  with  initial  k  continue  Tk.  -  Osm. 
karpuz,  cf.  Корт  ИзвОРЯС.  8:  4,  8,  Горяевб,  Berneker  1, 
491,  Lokotsch  65.  Дмитриев  16,  Огієнко  1.  c.,  Акуленко  138, 
Slawski  1,  403,  a.  o. 

гарбут  argot  see  гарбат. 

гарваль,  usually  Npl.  гарвалі,  dial,  ‘nickname  of  Cher- 
nihiv  -  inhabitants  used  by  Belorussians’  (Полісся,  Лисенко 
23).  —  Subst.  колишнє  прізвисько  чернігівців,  що  його 
вживали  білоруси,  Лисенко  1.  с. 

A  mebaithetic  formation  based  on  BRu.  гаварліви  ‘talk¬ 
ative’  (:  гаваїрьі'ць  ‘to  talk’). 

rap r ара  colloq.  ‘termagant,  loud  (uncouth)  woman’, 
ModUk. ;  BRu.  ts.  —  Syn.  сварлива  баба. 

A  reduplicated  formation  гар-гар-а,  based  on  rap!,  q.  v. ; 
re.  etymology  and  semantics  cf.  Носовим  100,  РССтоцький 

3,  157;  its  connection  with  Cz.  harhule  ‘boil,  tumor’,  sug¬ 
gested  by  Горбач  8,  39,  is  less  persuasive. 

гаргуз!  dial,  interj.  imitating  the  sound  of  a  heavy  fall 
or  blow  ‘bang!,  plump!’  (Житомирщина),  first  recorded  in 
the  XX  c.  (Паламарчук  ЛБюлетень  6,  24).  —  Subst.  вигук 

для  означення  звуку  від  падіння  чого-небудь  великого, 

Паламарчук,  1.  с. 

A  compound  гар!  -  гуц!  see  s.  vv. 
гард  see  гард. 

гарда,  also  гардаман,  гардеман  Wd.  argot  ‘brandy’, 
first  recorded  in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  137).  —  Syn. 
гартйха,  гертйха;  subst.  горілка,  Горбач  0,  32. 

Acording  to  Горбач,  1.  c.,  it  comes  from  Gy.  mxapdbi- 
[ МОЛ ]  ‘brandy’;  see  also  гартйха. 


гардал  dial.  ‘Raphanus  raphanistrum  L. :  wild  radish’, 
first  recorded  in  the  XIX  c.  (Makowiecki  307).  —  Subst. 

редька  дика. 

Origin  obscure ;  perhaps  it  comes  from  Rm.  dial,  gardui 
‘garden’,  (:gard,  cf.  Cioraneseu  352). 

гардаман  Wd.  see  гарда. 

гардемарйн  see  гардемарин. 

гарденія  see  гарденія. 

гарджа  dial,  for  іржа,  see  ржа. 

гардибурка  dial,  see  мандибурка. 

гардий  Wd.  ‘good;  beautiful,  pretty’,  first  recorded  in 
the  XIX  c.  (Желеховський  1,  137),  Po.  hardy\\gardy,  for 
other  SI.  congeners  see  гордий;  Deriv.  гардіЦгардо,  гардг- 
mu  (Кміт  41).  —  Subst.  гарний,  добрий,  Приймак  РМ. 
2,  449. 

From  Po.  hardy\\gardy  ‘arrogant’,  Slawski  1,  405;  see 
гордий. 

гардйман  see  гарда. 

гардовйна  dial,  градовйна,  see  град. 

гарем  also  харем  ‘harem,  seraglio’,  ModUk.;  BRu.  га¬ 
рам,  Ru.  гарем  (since  1803),  Po.  harem,  etc.  —  Deriv.  га¬ 
ремний.  —  Syn.  (у  східних  народів:)  будинок,  де  живуть 
жінки;  всі  жінки  одного  мохаммеданина,  Кузеля  66. 

From  Tk.  harem  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Ar.  ha- 
rim  ‘sacred,  forbidden  (section  of  the  house)’,  Орел  1,  181, 
Lokotsch  64,  Klein  1,  703. 

гаретик  dial,  ‘smatterer,  sciolist’,  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Гнатюк  E36.  26,  335),  wanting  in  other  SI.  —  Subst. 

мудрагель,  хитрун  (зі  злими  намірами). 


572 


Tihe  word  seems  to  be  a  dial,  corruption  of  epemm , 

q.  v. 

гарець  see  гарнець. 

гарешт  dial,  see  арешт. 

Гарий  AmUk.  see  Григорій. 

гарикати,  гаркати,  гаркатіти  :  гар! 

гаркебуз[а]  see  аркебуз. 

гаркнути  :  гар! 

гарлекін  ('Кузеля  66),  also  арлекін  ‘harlequin,  clown, 
buffoon’,  ModUk. ;  BRu.  арлекін,  Ru.  арлекйн,  Po.  arlekin, 
etc.  —  Deriv.  [ % ]арлекінада.  —  Subst.  сміхунець,  шту¬ 
кар,  комедіант,  Кузеля  24. 

From  Harlekin  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Fr.  har¬ 
lequin  <  Herrequin  —  name  of  the  count  of  Boulogne  whose 
sudden  death  in  882  was  regarded  as  punishment  for  his  wi¬ 
ckedness,  Kluge  135,  Sweat  261,  Klein  1,  703,  Smilauer  Nft. 
25,  48,  a.  o. 

гарлйкати  :  rap! 

гарма,  in  expression  :  гарма  дарма  ‘without  purpose’, 
ModUK.  only.  —  Syn.  даром. 

A  rhyme-formation  based  on  дарма,  see  дар. 

гарман  ‘threshing  floor’,  ModUk.  only.  —  Deriv.  гар¬ 
мата,  гарманити,  гармонувати,  -ання.  —  Subst.  тік 
(щоб  молотити) . 

From  Tk.  -  Tk.  harman,  the  ultimate  source  being  Ar. 
harman  ‘ts’,  Акуленко  138. 

гармасар  Wd.  ‘stallion’,  first  recorded  in  the  XIX  c. 
(Желеховський  1,  137).  —  Deriv.  гармасувати  (Житомир¬ 
щина,  Поламарчук  ЛБюлетень  6,  24).  —  Su'bst.  кінь -же¬ 
ребець,  самець,  расовий  кінь,  Дощівник  РМ.  2,  302. 


573 

From  Rm.  armasar  ‘ts’  (<  Lat.  admissarius),  Шелудько 
2,  129,  Дощівник  1.  c.,  Pugkariu  126,  Cioranescu  38-39. 

гармата  ‘cannon,  artillery  gun’,  MUk.  з  гармать  (1494), 
на  гармату  (1667,  1722),  гармат  Gpl.  (XVIII  с.),  арматм 
Gsg.  (1568),  зь  арматою  (1593),  в-ь  армату  (1633),  армати 
(XVIII  с.)  ;  BRu.  ts,  SC.  armata  ‘army’,  Po.  [h]armata.  — 

Deriv.  гарматка ,  гармаш,  гарматний,  -ик,  Wd.  гарма- 
тень,  гарматій;  MUk.  гарматка  (XVII — XVIII  с.), 
арматка  (XVIII  с.),  гарматний  (XVII — XVIII  с.),  армат- 
ннй  (XVIII  с.),  [г]армашь  (XVIII  с.).  —  Syn.  кандна, 
пушка;  (argot:)  плювачка,  Горбач  6,  15;  ЗО. 

From  It.  armata  ‘fleet;  army’,  Berneker  1,  ЗО,  РССтоць- 
кий  Slavia  5,  8,  Горбач  6,  30. 

гармйдер,  Wd.  гармідер  (Желеховський  1,  137)  ‘com¬ 
motion,  disorder,  mess,  noise,  etc.’,  ModUk. ;  BRu.  гармідер, 
Ru.  dial  гармйдар,  Po.  (fromUk. :)  harmider.  —  Deriv. 

гармидеру  вати,  гармйдерник,  -иця.  —  Subst.  галас, 
гам,  Шевченко  1,  129;  крик,  вереск. 

Contrary  to  a  popular  etymology  deriving  it  from  Mod- 
HG.  hernieder  ‘here  down !’,  advanced  by  Karlowicz  205,  and 
followed  by  Korbut  PF.  4,  523,  Rudnicki  JP.  3,  90  -  96, 
Огієнко  PM.  1,  273,  a.  o.,  the  word  is  to  be  considered  as  a 
borrowing  from  Pers.  harmidan  ‘to  quarrel,  argue ;  to  shout’, 
cf.  Rozwadowski  JP.  1,  107  - 108 ;  less  convincible  is  its  de¬ 
rivation  from  Tk.  harami  deres  ‘bandit’s  valley’  suggested  by 
Bruckner  169,  and  followed  by  Berneker  1,  377 ;  cf.  also 
Slawski  1,  407,  Richhardt  53. 

гармія  dial,  for  армія  (Черкащина,  Лисенко  ДБюле- 
тень  9,  52),  see  s.  v. 

гармій  SoCp.  see  гарамія. 

гармбнія,  dial,  граймовія  (РССтоїцький  PF.  12,  423) 
‘harmony;  concord’,  MUk.  гармон'Ь’ю  Asg.  (XVII  c.)  ;  BRu. 


574 

ts,  Ru.  гарм/тия,  SC.  harmonia,  Cz.  harmonie,  Po.  harmo- 
nia,  etc.  —  Deriv.  гармонізація,  гармонізований,  гармо¬ 
нізувати,  -ання,  гармонійний,  -ність,  -но,  гармоніст, 
-ка,  гармонічний,  -ність,  -но,  гармоніювати,  SovUk. 
гармонь [ ка] ,  гармошка,  Wd.  гармоніка  <  гармонійка  — 
Subst.  згідність  звуків,  що  робить  приємне  слухове 
враження,  Тимченко  540;  музичний  інструмент;  (гар¬ 
мошки  Npl. :)  чоботи  (від  зморщок  халяви),  Горбач 
6,  7. 

In  view  of  its  early  occurrence  and  the  orig.  accent 
гармонія  (XVII  c.)  the  word  is  to  be  considered  as  a  bor¬ 
rowing  from  Gk.  harmonia  ‘fitting  together’ ;  later  (XIX  c.) 
гармонія  was  influenced  by  Po.  harmonia  (<  Lat.  harmo¬ 
nia);  cf.  also  Акуленко  136,  Slawski  1,  407,  Richhardt  53,  a.  o. 

гарнадер  see  ґренадйр. 

гарнадля,  гарнадлі  Wd.  (Романів,  Горбач  7,  36)  ‘hair  - 
pin’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Кузеля  66);  Po.  dial,  har- 
nadla  (Стрий).  —  Deriv.  гарнаделька,  гарнад[е]лйна.  — 
Subst.  зігнута  шпилька  (до  волосся),  Кузеля,  1.  с.;  дро¬ 
тяна  прйпинка  для  волосся,  Горбач  1.  с. 

From  ModHG.  Haamadel  ‘ts’,  РССтоцький  4,  223. 

гарнаситися  Wd.  ‘to  flounder,  roll ;  to  be  crumpled’,  first 
recorded  in  the  XX  c.  (Верхратський  2,  402).  —  Deriv.  rap- 
насся.  —  Subst.  кидатися ;  товктися,  Кузеля  66. 

Of  uncertain  origin. 

гарнеє,  гарнис  AmUk.  ‘harness’,  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Рудницький  UO.  З  :  1,  XV).  —  Subst.  упряж. 

From  E.  harness  ‘ts’,  Білаш  176,  Жлуктенко  121. 

гарнець,  also  гарець,  Wd.  гарнець,  ґаріць  ‘grain  measure 
(about  4  litres);  a  gallon  (approx,  measure  of  liquids)’, 
MUk.  гарнец'ь  (1678),  гарцев-ь  60  (XVIII  c.) ;  BRu.,  Ru. 
гарнец  (till  1918,  Vasmer  1,  259),  Po.  garniec.  —  Subst. 


575 

міра  сипкого  або  рідини  (звичайно  4  кварти)  ;  плата 
натурою  за  помол  (Нижнє  Подністров’я);  міра  в  5-6 
фунтів  для  оплати  зерном  чередникові  (Полісся);  (Г d- 
ріць:)  земельна  міра  в  У%  мор  fa  (Північна  Наддністрян¬ 
щина),  Винник  110-111. 

From  Po.  garniec,  corresponding  to  Uk.  горнець,  Q-  v. 
(^західноукраїнські  говори  чітко  розрізняють  горнець  як 
назву  посуду  і  гарнець,  як  назву  міри”,  Винник  110); 
cf.  Berneker  1,  371,  Преображенский  1,  119,  Slawski  1,  260, 
Richhardt  50,  (extensively:)  Винник,  1.  c. 

гарний,  Ed.  харний  ‘beautiful,  lovely,  handsome,  fine, 
pretty’,  MUk.  гарна,  гарне  (XVI — XVIII  c.  Інтермедії  204  - 
205),  гарненко  (XVIII  c.) ;  BRu.  гарний,  Ru-  (from  Uk. :) 
гарний  (Vaismer  1,  260),  Ви.  харен ,  SC.  hdran  ‘thankful’. 
—  Deriv.  гарно,  не-,  прет  гарний,  -но,  гарне [ се ]нький, 
-ко,  гарнісенький,  -ко,  гарнісінький,  -ко,  гарнюсінький, 
-ко,  [най] гарніший,  -е,  гарні[ша]ти;  dial,  гарнася, 
гарнівка,  гарнюк,  гарнюха,  гарнти[еч]ка,  гарненно, 
гарнющий,  гарт  -  молодий;  GN.  Гарну  вата.  —  Syn. 
хорош,  хорогиий,  гожий,  красний,  [до ] ладний,  Wd. 
файмий,  РССтоцький,  Праці  ІФТ.  2,  122  -  132. 

The  word  is  generally  derived  from  Gk.  xaris  ‘gratia, 
grace’,  Потебня  РФВ.  3,  104,  Брандт  ibid.  22,  125,  Miklosich 
92,  Преображенский  1,  119,  Vasmer  1,  260,  РССтоцький, 

1»  O* 

гарпаґон  ‘miser’,  (argot:)  ‘women’  (Горбач  8,  39),  Mod- 
Uk. ;  Po.  harpagon.  —  Subst.  скупий,  скнйра,  Кузеля  66. 

From  Fr.  Harpagon  ‘typical  miser’  (after  the  chief  char¬ 
acter  in  Moliere’s  L’ Avars) ,  Klein  1,  704. 

гарпія  ‘harpy’,  ModUk. ;  BRu.  ts,  Ru.  гарпия.  —  Subst. 

(в  грецьких  віруваннях:)  жіноча  потвора  з  крилами 
й  кігтями,  Кузеля  66. 


576 


From  Gk.  harpyia  ‘snatcher’,  Skeat  262. 

гарпун  ‘harpoon’,  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  ts,  Po.  harpun, 
etc.  —  Deriv.  гарпунний,  -ж;  dial  гарпулець  (Кузеля  66, 
but:  гарпулець,  Степанківський  1.  c.).  —  Subst.  спис  із 

двома  гаками  на  довгому  мотузі ,  вживаний  на  вловах 
на  китів,  моржів  і  взагалі  морських  тваріт;  залізна 
скоба  скріпляти  стіни;  рійчасті  вили,  Бойків  97; 
очепа,  каця,  Степанківський  94. 

From  Du.  harpoen  ‘ts’,  Орел  1,  182,  Skeat  262,  Klein  1, 
705,  a.  o. 


гарт  ‘temper  (of  steel) ;  strength,  energy;  type-metal’, 
MUk.  за  гарту  (XVII  c.) ;  BRu.,  Ru.  гарт  ‘type-metal’,  Po 
hart  ‘hardness,  strength’.  —  Deriv.  [ за ] гарту edmu[ ся ], 

-ання,  [ за ]гартдваний,  -ність,  гартівний,  -йк,  гар¬ 
тівня,  гартувальний,  -ник,  -ня,  гартовий,  гарту лець; 

MUk.  гартовано  (1622),  гартовати  (XVIII  с.).  —  Subst. 

твердість  металю;  сила,  міць ;  металь  для  друкар¬ 
ських  черенок,  Бойків  97. 

From  ModHG.  hart  ‘hard’,  Harte  ‘hardness’,  РССтоць- 
кий  4,  227;  according  to  Преображенский  1,  119,  Ше- 
лудько  1,  27,  Slawski  1,  409,  Richhardt  53,  a.  o.  :  through 
the  medium  of  Po.  hart,  hartowac  ‘ts’. 


гартанашка  dial,  ‘strained  (boiled)  potatoes’  (Сум¬ 
щина),  first  recorded  in  the  XX  c.  (Дорошенко  ДБюле- 
тень  9,  106).  —  Subst.  картопляне  пюре. 

Origin  obscure;  perhaps  it  is  a  jocose  dial,  neologism 
based  on  гартанка  (<  горгпанка)  й  кашка,  see  s.  w. 

гартанка  dial,  see  гортанка. 

гартйха  see  гарда. 

гартівний,  гартований,  гартовий,  [за]  гартувати  [ся], 
etc.  see  гарт. 


577 


гарувати  ‘to  work  hard,  labor,  exert  oneself’,  MUk.  ra- 
ровала  (1675),  горовати  (1601),  .горуем-ь  (1772),  SC.  M- 
rati  ‘to  destroy’,  harati  se  ‘to  suffer;  work  hard’,  Cz.  dial. 
harovat’  ‘to  hurry’,  Slk.  dial,  harovat’  ‘to  work  hard’,  Po.  ha- 
rowac,  dial,  charac  ‘ts’.  —  Deriv.  гарювання,  Wd.  гарівка. 
—  Subst.  важко  працювати,  Горбач  1,  22. 

Origin  obscure;  the  oldest  records  with  о  (горовати, 
etc.)  point  to  горювати  ‘to  grieve’  (;  горе)  as  to  the 
source,  cf.  also  Желеховський  1,  154;  in  view  of  the  geogr. 
diffusion  the  possibility  of  its  being  a  borrowing  from 
MHG.  hern  <  OHG.  herjon,  harjon  ‘to  destroy’  is  not  ex¬ 
cluded,  cf.  Miklosich  85,  Berneker  1,  384,  Шелудько  1,  27; 
Kiparsky  1,  135,  assumes  Tk.  harami  ‘robberer’  as  the 
source,  cf.  also  Slawski  1,  409;  less  persuasive  are  the 
etymology  of  Bruckner  KZ.  48,  162  - 163  and  ED.  169 :  from 
harul  harul  (<  ModHG.  herum  ‘around’),  and  that  of  Гор¬ 
бач  1,  22  :  from  галювати  Зголювати  ‘to  haul’;  cf.  also 
Огієнко  PM.  2,  355. 

гарукати  :  rap! 

гарус,  also  rapac  ‘worsted  yarn’,  MUk.  гарусу  Gsg. 
(1666,  1690,  1727),  OES.  гарусь;  BRu.,  Ru.  ts,  Po.  harm. — 

Deriv.  гарасівка,  гарусовий,  гарусний.  —  Syn.  волічка; 
різнокольорові  вовняні  нитки  для  пряжі,  плетення 
й  вишивання,  Орел  1, 182. 

From  Po.  harm,  haras  ‘ts’,  the  ultimate  source  being 
Fr.  city  Arras,  Miklosich  3,  Malinowski  PF.  4,  664,  Berneker 
1,  ЗО,  Преображенский  1,  119,  РССтоцький  Slavia  5,  8,  Rich¬ 
hardt  53,  a.  o. 

гарфа,  also  арфа,  гарпа  ‘harp’,  MUk.  бряцало:  ...цимбал 
гарфа  (1627  Беринда),  гарфа  —  бряцало,  гусль  (XVII  с. 
Синонима  144);  BRu.,  Ru.  арфа,  SO.  arfa,  Cz.  harfa,  Po. 
[h]arfa.  —  Subst.  багатострунний  музичний  інстру¬ 
мент,  що  входить  до  симфонічної  орхестри,  Орел  1, 91. 


578 


579 


From  ModHG.  Harfe  ‘ts’,  РССтоцький  4,  228,  Slawski 

1,  406. 

гарц  SoCp.  see  герць. 

гарцювати  ‘to  caracole,  to  prance ;  to  show  off  one’s  skill 
in  riding’,  MUk.  гарвцують  (XVI  c.),  гарцоват  (XVII  c.), 
гарцуючого  Gsg.  (XVIII  c.) ;  BRu.  гарщаваць,  Ru.  гарце- 

вать,  SC.,  Cz.  harcovati,  Sin.  harcovati,  Po.  harcowac.  — 

Deriv.  гарцювання ,  гарцівник .  гарцювальний ,  -ик.  — 
Subst.  зручно  поводити  конем  і  викручуватися;  дока¬ 
зувати;  танцювати,  Кузеля  67. 

From  MHG.  harzem  ‘ts’,  Slawski  1,  405 ;  see  also  герць. 

гарчати  :  гар! 

гаршів,  гарту  [в],  also  аршів,  аршу[в],  алшбв,  алшу[в], 
иршув  SoCp.  ‘spade,  shovel’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
( Д  з  єн  дз  ел  іівсвкий  183).  —  Subst.  рискаль. 

From  Hg.  dso  ‘ts’,  Дзендзелівевкий  183. 
гарюкати  :  гар! 

гаря!  dial,  interj.  to  drive  oxen:  ‘go  ahead!,  forward!’, 
first  recorded  in  the  XX  c.  (Нижнє  Подністров’я,  Дзендзе- 
лівський  ЛБюлетень  6,  41).  —  Deriv.  гаря-гей! ,  гей-гаря! 
—  Syn.  гейс!  (вигук,  яким  поганяють  биків). 

A  secondary  interj.  connected  with  rap!,  q.  v. 

гаряп!,  гарьоп!,  also  :  гаріон!,  гарйоп!,  гарйоб!  AmUk. 
interj.  ‘hurry  up!’,  first  recorded  in  1916  (Білані  176).  — 
Deriv.  гарйопкати,  гаряпувати,  Жлуктевмо  121. 

From  E.  hurry  up!  ‘ts’,  Білані  1.  c.,  Жлуктевмо  1.  c. 

гарячий,  Wd.  горячий  (Желеховський  1,  156)  ‘hot, 
glowing,  burning ;  strong ;  ardent,  fervent,  eager,  passionate’, 
MUk.  з  гарячого  часу  (XVIII  c.),  до  горячого  тЬла  (XVIII 
с.),  на  горячом'ь  учинку  (XVIII  с.),  горячій  Npl.  (XVII 
с.),  горячоє  (1665),  горячеє  (XVII  с.),  горечи  ден  — 


aestuosus  (XVII  с.  Гептаглот  21),  горячи  (XVII  с.),  кромв 
права  горячого  (XVI  с.),  горячюю  Asg.  (XVI  с.  Сл.  плк. 
Іг. ) ,  OUk.  горячим  Isg.  (1435),  OES.  отн  горяча  сердца; 
BRu.  гарачи,  Ru.  горячий,  OCS.  gor§,  Gsg.  gorqsta,  go- 
rgsta),  Ви.  горящ,  горещ,  горетт,  SC.  goruc,  Cz.  ho- 
rouci,  Po.  gorqcy.  —  Deriv.  гарячість,  гаряче,  гаряч[ еч ]- 
ка,  гарячковий,  -вість,  -во,  гарячлйвий,  -вість,  гаряч- 
ник,  - ність ,  [роз ] гарячйти[ ся] ,  [ по ] гарячіти,  гаряч¬ 
кувати,  -ання,  MUk.  гарячость  (XVIII  с.),  горячость 
(XVII — XVIII  с.),  горяче  (XVIII  с.),  горячесть  (XVI — 
XVIII  с.),  горячка  (XVII — XVIII  с.),  горячность  (XVII — 
XVIII  с.),  горочо,  горочості  —  calidus  (XVII  с.  Гептаглот 
21),  OES.  горящина.  —  Syn.  пекучий,  палючий,  жаркий, 
(насичений  гарячою  парою:)  парта,  душний,  Деркач 
48;  щирий,  палкий,  прагнучий,  Тимчеївко  583. 

PS.  *gor$t-  (:*gorgt~)  —  orig.  part.  pres,  of  goreti  ‘to 
burn’,  see  горіти. 


гас  ‘kerosene,  gasoline,  petrol’,  ModUk.  only.  —  Deriv. 

гасовий.  —  Syn.  керосйн. 

An  abbreviation  of  газолін,  Q-  v.,  f/e.  influenced  by 

гасити,  гаснути,  see  s.  vv. 


гасати,  rarely  гайсати  ‘to  run,  to  skip;  to  hurry  along; 
to  knock  about;  to  run  to  and  fro’,  MUk.  жена...  сь  молод- 
шимь  гасає,  то  єсть  по  проетореченію  вт>  гречку...  скакає 
(XVIII  с.),  Ru.  dial,  гасать  (?  Vasmer  1,  261),  Slk.  dial. 
hdsat’,  Po.  hasac  (since  the  XVII  c.).  —  Deriv.  гасання;  see 
also  deriv.  under  гейс!  —  Syn.  бігати,  скакати  no  всіх 
усюдах,  Тимченко  511;  MUk.  скакати  в  гречку,  i'bid.  512. 


According  to  РССтоцький  3,  150,  the  word  derives  from 
гайсати  <  гейсати,  see  гейс! ;  inconvincible  is  its  de¬ 
rivation  from  PS.  *gsnati,  suggested  by  Jokl  Archiv  23,  3, 
or  from  Cz.  hesovati  ‘to  chase’,  proposed  by  Kleczkowski 
Symb.  Rozwadowski  2,  335;  cf.  also  Berneker  1,  378, 


580 


581 


Вгііскпег  169,  Vasmer  1,  261,  Slawski  1,  409-410;  see  also 
гацати. 


гасити  ‘to  extinguish,  to  put  out,  to  blow  out,  to  quench’, 
MUk.  гаоят  (XVII  c.),  гашено  (1677),  гаси  (XVII  c.), 
гасячій  (XVII  c.),  OE'S.  гасити,  гасить;  BRu.  гасщь,  Ru. 
гасить,  OCS.  gasiti,  gasg,  gasisi,  Ви.  гася,  Ma.  гаси, 
SC.  gasiti,  Sin.  gasiti,  Cz.  hasit,  Slk.  hasit’,  Po.  gasic,  LoSo. 
gasys,  Plb.  gose  ‘he  extinguishes’.  —  Deriv.  гаситися,  га¬ 
сильний,  -ик,  гаситель,  гасіння,  гашений,  гашення, 
вигасити,  вигашу  вагпи ,  з  [а]-,  по-,  при-  гасити,  з  [а]-, 
по-,  пригашу  вагпи ,  MUk.  до...  гашеня  (XVII  с.).  —  Syn. 

припинягпи  горіння ,  не  давати  горіти,  заглушати, 
здушувати,  Тимченко  512. 

PS.  *  gasiti  ‘ts’,  based  on  IE.  **guos-,  an  ablaut  variant 
of  **gues~,  to  form  a  causative  verb;  see  гаснути. 

гасло  ‘slogan,  catchword,  watchword;  entry’,  MUk.  зна- 
менїє  :  знань...  также  :  гасло  (1627  Беринда),  ведлугь  га¬ 
сла  (1645),  гасло  (1670,  XVII— XVIII  с.)  ;  Ru.  гаслоі in  old 
military  use,  Vasmer  261,  Брандт  РФВ.  22,  118),  Sin.  geslo, 
Cz.  heslo  (Jungmann  also:  h[l]Aslo ),  Po.  haslo,  UpSo.  haslo  : 

heslo.  —  Deriv.  гасловий.  —  Syn.  змдос,  сиїнал;  умовлене 
слово,  пароль;  символ,  девіза,  Тимченко  512;  (в  словни¬ 
ку:)  початкове  реєстрове  слово. 

From  Po.  haslo  of  uncertain  origin,  cf.  Bruckner  KZ.  48, 
163  and  his  ED.  169  (<.*gadslo  or  *gadtlo  :  *ga.dati  ‘to  tell’), 
followed  by  Slawski  1,  410,  Vasmer  1,  261;  Karlowicz  207 
(:*gasiti,  see  гасити),  Berneker  1,  378  (:  hasa!),  Miklosich 
60.  62  (:  gods),  a.  o. 


гаснути  ‘to  become  extinguished,  die  off  (gradually),  go 
out  (of  flame,  life),  die  out,  become  extinct’,  MUk.  гаснеть 
вкра  (XVI  c.  KpexAn.  28),  не  гаснучи  (XVII  c.),  гасне 
(XVIII  c.),  OES.  оугаснеть,  и  свкча  бьі  не  оугасла  (1353) ; 
BRu.  гаснугіь,  Ru.  гаснуть,  OCS.  ugasngti,  ugasati.  Ви. 


гасн,  SC.  gasnuti,  Sin.  gasniti,  Cz.  hasnouti,  Slk.  hasnut’,  Po. 
gasnqc,  LoSo.  gasnus,  UpSo.  hasnyc.  —  Deriv.  вигаснути, 

в-,  з[ a ]-,  no-,  при- /у-  гасну тгі,  в[ и ]-,  з[ а ]-,  по-,  при-, 
у-  гасати.  —  Syn.  перестати  горіти,  перестати  сві¬ 
титися,  меркнути,  Тимченко  512. 

PS.  *gasngti  ‘ts’,  IE.  root  **guos- :  **gues-,  the  latter 
being  represented  by  Lith.  gesti  ‘ts’,  gesyti,  gesinti  ‘to  ex¬ 
tinguish’,  Latv.  dziestu  ( <*genstu),  dzisu,  dzist  ‘ts’;  among 
Gk.  congeners  (based  on  root  **zgues-)  :  sbennymi  ‘I  extin¬ 
guish’,  Aor.  Horn,  sbesai,  asbestos  (hence  :  азбест),  etc., 
Ionic  katasbosai  (:**zguos-)  ‘to  extinguish’  is  the  closest  to 
SI.  forms;  according  to  Fraenkel  IF.  50,  229,  here  belongs 
also  To.  has  ‘to  become  extinguished’,  Pokorny  479  adds  to 
the  group  of  cognates  Skt.  jasate,  jasyati  ‘he  is  exhausted’, 
jasayati  ‘he  extinguishes’  and  Machek  125  Ht.  kist-  ‘to  become 
extinguished’;  the  orig.  meaning  of  the  root  was  ‘to  extin¬ 
guish’,  see  also  гасити;  Meillet  MSL  14,  338-339,  Pedersen 
IF.  5,  47,  MPKJ.  1,  169,  Scheftelowitz  IF.  33,  155,  Berneker 
1,  295,  Trautmann  86,  Bruckner  136,  Machek  125,  Slawski  1, 
261,  Pokorny  479  -  480,  a.  o. 

гаспид,  also  аспид,  яопид,  dial,  гаспед  ‘serpent,  viper; 
devil;  bad  woman’,  MUk.  аспидь  (XV  c.),  OES.  аспидь, 
аспида  (XI  c.)  ;  BRu.  dcnid[a]  ‘adder,  viper;  bad  woman’, 
Ru.  аспид,  dial,  яспид  ‘viper,  adder’,  OCS.  aspida,  ‘adder, 
viper,  serpent’,  Bu.  acnudfa]  ‘ts’,  SC.  aspida  ‘adder,  viper; 
bad  woman’.  —  Deriv.  гаспедюка,  гаспидовий,  -дський.  — 
Subst.  гадина,  гадюка,  отруйна  змія;  чорт,  демон ; 
злюща  жінка,  злюка. 

From  Gk.  aspis,  -idos  ‘adder,  viper,  serpent’,  Тимченко 
38;  see  also  аспид. 

гастка  Wd.  ‘upper  (elevated)  part  of  the  shoemaker’s 
last’  (Романів),  first  recorded  in  the  XX  c.  (Горбач  7,  36).  — 

Subst.  верхня  вставна  частина  шевською  копита; 


582 


583 


підкладка  з  ременю,  які)  дається  на  пафтьку  чобота 
з  метою  віщого  підбиття  (У гнів,  Лей  9). 

From  ModHG.  Ast  ‘branch’  with  suffix  -ka  and  initial 
aspiration,  Горбач  1.  c. 

гастр[о]-  compound-  forming  element  in  such  words  as 
гастроваску  лярний ,  гастрогепатігт ,  гастроекстазія, 
гастроентерит,  гастроколїт,  гастролдгія,  гастроно¬ 
мія,  гастроскопія,  гасгпротдмія  and  гастрит,  га¬ 
стричний,  etc.,  meaning  ‘stomach,  belly’,  ModUk. ;  known 
to  other  SI.  as  well.  —  Syn.  It  is  often  substituted  by  Uk. 

шлунко-,  e-  g-,  гастрогепатйт:  шлункопечінковиця , 

гастроптози:  шлункоздвйг,  гасгпроспазм:  шлунко- 
скорч,  etc.,  Бойків  98. 

From  Gk.  gastro-  :  gastir  ‘stomach,  belly,  womb’,  АкСл. 
3,  46  -  47,  Partridge  897,  Klein  1,  642,  a.  o. 

гастроль  see  ґаетроля. 

гася  Wd.  ‘adder,  viper’,  first  recorded  in  the  XIX  c. 
(Желехоеський  1,  138).  —  Subst.  гадюка. 

The  word  seems  to  be  a  dimin.  (euphemistic)  form  of 
гадіока;  yet,  in  view  of  the  Wd.  mixing  of  s  and  s  conso¬ 
nants,  it  is  possible  to  connect  it  also  with  гашка,  Q-  v. 

гат  SoCp.  ‘well  [then],  consequently’,  first  recorded  in 
the  XX  c.  (Гтатюк  ЕЗб.  ЗО,  22).  —  Subst.  отже,  отож. 
From  Hg.  hat  ‘ts’,  Геатюк,  1.  c. 

гаталай!  inter j.  to  express  the  galloping  of  horses: 
‘gallop!’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  138). 

—  Deriv.  [ за] гаталати ;  FN.  Гаталай,  Гаталаів,  Га- 
талко,  Гаталяк.  —  Syn.  галоп!,  гальоп! 

A  blending  of  галайї  and  гатьта! ,  see  s.  w. 

гатаман  see  отаман. 

гатара,  гатарь  dial,  see  готар,  готара. 


гателити,  гатилйти  dial,  ‘to  beat;  to  devour,  eat  up  (with 
greed)’  (Житомирщина,  Паламарчук,  ЛБюлетень  6,  24). — 
Subst.  бігти  (кулаками) ,  Паламаїрчук,  1.  с. ;  жерти,  по¬ 
жирати,  Грінченко  1,  277. 

An  extended  form  of  гатити ,  see  гать. 

гатйти  see  гать. 

гатіш  Wd.  ‘wooden  hammer  for  winter  fishing’,  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Falkowski  -  Pasznycki  116).  —  Subst. 

дерев’яний  молот,  гцоб  глушити  рибу  під  льодом. 

Of  uncertain  origin;  perhaps  it  is  connected  with  га¬ 
тити  ‘to  beat,  hammer’,  see  гать. 

гатка  1.  see  гать;  2.  Wd.  for  гадка,  see  гадати. 

гатра  Bk.  ‘news’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Кміт  42). 

—  Subst.  новіша,' вістка. 

Of  obscure  origin;  perhaps  it  is  connected  with  Hg. 
hatral  ‘to  retire’  with  a  specialized  meaning  ‘that  what 
remains  after  (a  happening)’;  according  to  Pritsak  (letter 
of  15.  6.  1967)  it  could  be  considered  a  borrowing  from  Tk.- 
Osm.  hatlra  ‘thought,  idea’  (<  Ar.  xatra  ‘ts’). 

гатунок  see  ґатунок. 

гать,  гатка,  SoCp.  гац  (Гнатюк  ЕЗб.  ЗО,  337)  ‘dam,  dike, 
bank’,  MUk.  гати  Арі.  (XVII  с.),  гать  (XVIII  с.),  оу  гатех 
(XVIII  с.)  огь  гатки  (XVIII  с.),  гатки  Арі.  (XVIII  с.), 
OES.  гать;  BRu.  гаць,  Ru-  гать;  SC.,  Sin.  gat,  Cz.,  Slk.  hat, 
Po.  gac,  LoSo.  gat,  UpSo.  hat,  Plb.  gotei.  —  Deriv.  загата, 
перегатка,  [за]гатйгпи,  гатитися,  here  also  dial,  га¬ 
ті  а],  Кириченко  1,  321;  GN.  Гат,  Гатка,  Гатне,  Га- 
тище,  За  Гатьов  (Бой-к.  1 13);  FN.  Гатій.  —  Syn.  гре¬ 
бля,  дамба,  насип;  MUk.  поміст  із  хмизу,  галуззя,  со¬ 
ломи,  тощо,  щоб  затримувати  воду,  Тимченко  512. 

According  to  Вгііскпег  KZ.  46,  233,  and  Machek  LF.  51, 
240,  and  his  ED.  126,  PS.  *gatb  <  *gdtis  meant  orig. 


584 


585 


‘pathway’,  IE.  root  **gua-,  cf.  Lith.  dial,  goti  ‘to  go’,  Latv. 
gaju  ‘I  went’,  Skt.  dgdm,  Gk.  eben  ‘I  went’,  etc. ;  inconvincible 
are  other  etymologies  deriving  it  from  *gajb,  see  гай,  Mik- 
losich  60,  Berneker  1,  262,  a.  o. ;  from  *gat’a,  see  гачі,  Bruck¬ 
ner  KZ.  45,  49,  or  otherwise;  cf.  also  Vasmer  1,  262,  Slawski 
1,  246,  a.  o. 

гатьта!  inter  j.  see  гетьта! 
ray . . .  see  гав . . . 

гауба  SoCp.  (Гінаггкж  ЕЗб.  237)  see  гальба. 

Гафа  :  Агафія,  see  Агапій. 
гафель  see  гафель. 

гафина  Wd.  (Стрий)  for  афина,  q.  v. 

Гафійка,  Гафія  :  Агафія,  see  Агаїпон. 

гафія  Bk.  ‘asthma’,  first  recorded  in  1934  (Кміт  42).  — 

Subst.  дйхавиця,  задуха,  астма. 

Transferred  from  PN.  Агафія,  Bk.  Агафія,  cf.  such 
Med.  terms  as  антднів  вогонь,  «•  о. 

гафній  ‘hafnium’,  ModUk.  —  Syn.  кельтій  ( символ  Hf., 
порядкове  число  72). 

Name  of  a  rare  metallic  element,  coined  by  Dirk  Coster 
and  George  de  Heresy  in  1923  from  Hafnia,  the  Lat.  name  of 
Copenhagen,  Denmark,  Льохів  136,  Klein  1,  694,  Onions  423. 

тафт  Wd.  see  га/пт. 

гафтка,  гапка  ‘clasp,  hook’,  ModUk.,  Po.  haftka.  — 

Subst.  спинка,  застібка,  Кузеля  67. 

From  Po.  haftka  ‘ts’,  see  гапт. 

гац  SoCp.  see  гать. 


гацати  Wd.  ‘to  jump,  dance’,  first  recorded  in  the  XIX  c. 
(Желехоївськиїй  1,  138).  —  Deriv.  Lk.  згацг>кати.  —  Subst. 
підскакувати,  танцювати. 

The  word  seems  to  be  a  blending  of  гасати  and  inter  j. 
гоц!,  гиц!,  see  s.  vv. 

гачі  Npl.,  dial,  ґаці  (Львівщина,  Колодій  PM.  5,  285), 
Гачи  (Лісько,  Коковеький  РМ.  2,  112)  ‘trousers,  breeches’, 
MUk.  ‘boots’,  MUk.  гащи  ;  салоги  (1627  Беринда),  OES. 
гагца,  Ru.  гачи,  Ви.  гагци,  SC.  gdce,  Sin.  gdce,  Cz.  hace, 
OCz.  hace,  Slk.  gate,  Po.  gacie.  —  Deriv.  FN.  Гач,  Гачйн- 

ський.  —  Syn.  сукняні  або  полотняні  білі  штани  (у 
гуцулів) ,  Бойків  98;  пгдштанці,  нижнє  білля;  MUk.  че¬ 
ревики. 

PS.  *gat-ji  <  *gat-je:  NDu.  of  *gat-ja  with  uncertain 
etymology;  according  to  Berneker  1,  297  the  word  is  akin  to 
OHG.  quiti  ‘vulva’,  quoden  ‘femina,  interior  coxae  pars’,  etc., 
which  is  rejected  by  Trautmann  GGA.  173,  252,  a.  o. ;  in¬ 
convincible  are  also  etymologies  by  Погодин  Следьі  228  -  229 
(:**guous  ‘cattle’),  Liden  ArmStud.  33  ( :** ghdbh-tid,  cf.  Skt. 
gabhas  ‘vulva’,  Arm.  gavak,  Ir.  gabhal  ‘groin’,  etc.),  Булич 
ИзвОРЯС,  10  : 2,  431  (:**gud-  ‘to  go’,  cf.  Skt.  jigdti  ‘he 
goes’),  Bruckner  131  (:*gatiti,  see  гатити  ;  гать),  Stankie- 
wicz  Word  11,  630  (:  gabati,  see  габати  and  Ru.  габелок 
‘skin  of  a  young  calf’),  Schrader  1,  514  ( :  Gk.  gaster  ‘belly’), 
a.  o.;  cf.  also  Nieminen  ScSl.  3,  224-235,  Vasmer  1,  262, 
Machek  192,  Slawski  1,  192,  Георгиев  233-234  and  (extensi¬ 
vely:)  Baxpoc  81-89;  early  chronology  of  the  word  is  testi¬ 
fied  by  Fi.  kaatio  ‘hip,  trouser  leg’  and  Hg.  gatya  ‘pants’,  cf. 
Trubetzkoj  ZfslPh.  7,  387,  Kniezsa  186  - 187 ;  both  Fi.  and  Hg. 
loans  give  ample  evidence  as  to  the  change  of  tj,  dj  <  6,  dz 
rendering  either  PS.  *tj  or  at  best  6,  not  yet  c,  cf.  Шевельов 
216;  Wd.  forms  !аці.  гачи.  from  Po.  gacie,  cf.  Коковський 
PM.  2,  111  -  112. 


586 


587 


гачбк  :  гак. 

гашений,  -ния  :  гасити. 

гашетка  ‘gachette’,  ModUk.,  BRu.  гашзтка,  Ru.  га¬ 
шетка  (since  1934).  —  Subst.  крючок  в  замку  рушниці. 

From  Fr.  gachette  ‘ts’,  АікСл.  З,  49. 

гашйш,  also  хашйш  ‘hashish’,  ModUk.;  BRu.  гашьгш , 
Ru.  гашйги  (since  1875),  Po.  haszysz,  etc.  —  Syn.  [шкідли¬ 
вий]  насонний  наркотик,  усипляючий  засіб  із  індій¬ 
ської  коноплі. 

From  Аг.  basis  ‘hemp’,  orig.  ‘dried  grass’,  akin  to  Hb. 
hasas  ‘dried  grass’,  Lokotsch  66,  АкСл.  3,  49,  Klein  1,  706. 

гаяти,  Wd.  гаїти  and  гаїти  ‘to  delay,  to  linger,  to  retard, 
to  slow  up’,  MUk.  судт> . ..  бьіл-ь  гаєнт>  (1596),  OES.  гаити, 
гаю  ‘saepire,  defendere’;  Ru.  dial,  гаить,  гаять,  SC.  gajiti 
‘to  raise,  take  care  of’,  Cz.  hajiti  ‘to  defend,  protect’,  Po.  gaic 
‘to  beautify  (with  green)  ’ ;  dial,  ‘to  cut  wood ;  to  collect  dry 
branches  of  wood’.  —  Deriv.  [ за ]гаятися,  гаянка,  -пня, 
за -,  негайний,  -но;  Wd.  [за]гаітися.  —  Syn.  проволі¬ 
кати,  тягти  (час,  справу),  Тимченко  513. 

PS.  *gaj-ati,  -iti  —  most  probably  an  apophonic  variation 
of  *goj-iti,  see  гоїти,  cf.  Vasmer  1,  251;  all  other  etymologies 
connecting  it  with  ModHG.  hegen  ‘to  enclose,  cherish,  foster’, 
Malinowski  BB.  6,  279  -  280,  Срезінеївокий  1,  508,  Bruckner 
132;  with  PS.  *gajb  (see  гай),  Slawski  1,  249;  with  Skt.  ga- 
yati,  gdti  ‘he  sings’,  Machek  LF.  51,  242  (yet,  cf.  his  ED. 
121,  revoking  this  etymology),  a.  o.,  are  uncertain. 

гаяшан,  гайша[н]  dial,  ‘bandit’  (Полтавщина,  Ващен- 
ко  17),  ModUk.  only.  —  Subst.  розбишака. 

Origin  obscure,  Ващенко,  1.  c. 

гбати  Wd.  for  бгати,  q.  v. 

гвалт  see  гвалт. 


гвардія  see  гвардія. 

гварити  Bk.  and  гварйти  Lk.  ‘to  say,  speak’  (Кміт  42, 
Приймак  PM.  2,  449),  Po.  gwarzyc  ‘ts’.  —  Subst.  казати, 
балакати,  говорити,  Приймак,  1.  с. 

From  Po.  gwarzyc  ‘ts’,  see  also  гвор,  говір. 

гвинт  see  гвинт. 

гвіздь,  Gsg.  гвоздя,  Wd.  гвоздя  (Желехоївський  1,  138), 
SoCp.  гівізд,  гвузд,  гвіст,  гвуст,  etc.  (Дзендзелівеший  235), 
Wd.  Гвіздь,  Gsg.  гвозьдзя  (Стрий)  arch,  ‘nail’,  MUk.  гауздє 
(1594-1595  Худаш  68),  гвоздами  Ipl.  (XVI  с.),  воздіїкі 
(XVII  с.  Гептаїглот  19);  OES.  гвоздь,  без  гвоздии  (1076 

ІзбСв.) ;  BRu.  гвозд,  Ru.  гвоздь,  OCS.  gvozdb,  Ви.  гвозд, 
SC  gvozd  ‘iron’,  Cz.,  Slk.  dial,  hvozd,  Po.  gwozdz,  dial,  gdzdz, 

LoSo.  gozdz,  UpSo.  hozdz.  —  Deriv.  гвіздо[чо ]к,  гвоздик, 
Wd.  гвоздик,  гвоздй[ч]ка,  гвоздичний,  -ик,  гвоздильний, 
гвоздяний,  -та,  гвоздячка,  [ за-,  при- ]гвоздйти,  Lk. 
гвоздзікі  (Falkowski  -  Pasznycki  116) ;  FN.  Гвізд[ь ],  Гвіз¬ 
док,  Гвоздецький,  Гвоздулич;  GN.  Гвозд,  Гвоздав[к ] а, 
Гвоздець,  Гвдздів,  Гвоздиківка.  —  Subst.  цвях,  Огіенко 
PM.  1 ,  253. 

PS.  *gvozdb,  most  probably  connected  with  *gvozds 
‘forest,  wood’,  with  orig.  meaning  ‘branch,  pointed  piece  of 
wood’,  akin  to  Goth,  gazds  ‘stick’,  OIc.  gaddr  ‘rod,  twig’,  Ir. 
gat  ‘willow-twig’,  Lat.  hasta  ‘spear’,  a.  o.,  cf .  Matzenauer  LF. 

7,  207,  Meillet  fit.  261,  Otrembski  LP.  2,  276,  Szemerenyi  AL. 

5,  14,  21,  Moszynski  JP.  36,  201,  Vasmer  1,  263,  Slawski  1, 
387,  Трубачеїв  ВСЯ.  2,  34  -  35,  Шевельоїв  198,  а.  о. ;  less  per¬ 
suasive  are  etymologies  of  Bruckner  Archiv  39,  10,  Berneker 
1,  365  -  366,  Pokorny  480,  485,  a.  o.  who  separate  *  gvozdb 
from  *gvozds;  cf.  also  Преображенский  1,  121,  Jokl  IF.  30,  ■  ■ 
199  -  200,  Walde-Hofmann  1,  636,  a.  o. 


588 


589 


гво  Wd.  in  expression  гво  дви  ‘at  the  daytime’  (Верхрат- 
ський  ЗНТШ  3,  191),  also  as  prefix  in  пводве  ‘ts’  (Желехо©- 
ський  1,  138),  гвойти  ‘to  come  in’  (Lk.,  Приймак  PM.  2,  450). 
—  Subst.  y}  в ;  уві-,  вв-. 

A  dial,  blending  of  %  and  в,  see  s.  w. 

гвоздик,  гвоздити,  etc.  :  гвіздь. 

гвор  Wd.  ‘clothes  peg  (on  trousers)’,  OES.  гвор©  в  но- 
гаївици  створ  ше  образ©  кильї  имоуще;  водньш  mop©  (XIV 
с.),  —  Deriv.  OES.  гворок.  —  Subst.  клин  в  штанях,  Грін- 
ченко  1,  278;  OES.  пухир,  міхур  водяний,  Ковалів  1,  9. 

PS.  *gsvors  —  an  ablaut  form  of  *govor,  see  говір, 
Berneker  1,  339 ;  orig.  meaning  ’bubble’  was  based  on  aeustic 
perception  :  водний  гвор©,  cf .  Ковалів  1.  c. ;  the  meaning 
‘clothes  peg  (on  trousers)’,  is  a  later  specialized  semantic 
variant ;  less  convincing  is  its  etymology  from  %ал[ a ],  sug¬ 
gested  by  Потебня  РФВ.  3,  164;  cf.  also  Преображенский  1, 
121  -  122,  Trautmann  81,  Vasmer  1,  263,  Slawski  1,  382. 

где  dial,  see  де. 

гдуля  see  дуля. 

re  Wd.  particle  ‘if,  as  if’  (Желеховський  1,  138).  —  Syn. 

гем. 

A  variant  of  гей,  4-  v. 

re!  interj.  ‘ha!’,  first  recorded  in  the  XIX  c. ;  Ru.  ге!, 
SC.  he!,  Cz.  he!,  he!,  Slk.  he!,  Po.  he\  —  Deriv.  гегати, 
-ання,  гегнути,  гекати,  -ання,  гекнути,  -нення,  гегеї , 
гегекати,  -ання,  гегекнути,  -нення;  here  also  :  гегеп! 
and  deriv.  see  геп!;  геготати  see  гоготати;  Wd.  fe-fe; 
and  deriv.  see  s.  v.  —  Syn.  гей!,  Желеховський  1,  138. 

A  primary  PS.  interj.  *he!,  IE.  **he!,  corresponding  to 
Lat.  he!,  ModHG.  he!  AS.  he  he!,  Fr.  he  etc.,  Rozwadowski 
JP.  5,  131,  Slawski  1,  411,  Schwentner  20;  see  also  ra!,  e! 

гебай!  see  гйбай! 


гебан,  Wd.  гебан  ‘ebony’,  ModUk.;  BRu.  збенави,  Ru. 
збеновий,  SC.  eban,  eben,  Cz.,  Slk.  eben,  Po.  heban  (>  Wd. 
гебан).  —  Deriv.  гебановий,  dial,  габановий  (Грівчевко 

1,  262).  —  Subst.  вид  дерева  (темного  забарвлення) , 
Орел  1,  183. 

From  It.  ebano  <  LLat.  ebanus,  ( <  Lat.  ebenus  <  Gk. 
ebenos),  the  ultimate  source  being  Eg.  hebni  ‘ts’,  Skeat  188, 
Klein  1,  496,  Slawski  1,  412,  a.  o. 

гебанок  Wd.  ‘large  plane’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Шелудько  1,  27).  Subst.  великий  гебель,  Шелудько  1.  c.; 
Bk-  гибель  на  половшу  менший  від  лавки,  Кміт  42. 

From  ModHG.  Hobelbank  ‘joiner’s  bench’,  РССтоцький 
4,  227,  with  specialization  of  meaning;  see  also  гембель. 

гебель  see  гембель. 

гебес  argot  ‘poor  student,  bad  pupil’  (Горбач  8,  20,  39); 
ModUk.  only.  —  Deriv.  гебесня.  —  Subst.  злий  учень. 

From  Lat.  hebes  ‘blunt,  dull,  stupid’,  Горбам  8,  20, 
Walde-Hofmann  1,  637. 

гебра  argot  ‘company,  gang,  group’,  first  recorded  in 
the  XX  c.  (Рудницький  3,  127).  —  Subst.  група,  товари¬ 
ство. 

From  Yi.  -  Hb.  hebrah  ‘company’,  Горбач  8,  39. 

гебрей  -ка,  -ський,  etc.  see  єврей. 

гев  Wd.  ‘here’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  (Желехов¬ 
ський  1,  139);  Ru.  dial.  §во,звтот,  OCS.  evo,  SC.  evo,  Cz. 
dial.  hev[aj],  Slk.  liev,  heu,  Po.  hew,  dial,  hewo,  haw,  LoSo. 

hewi,  UpSo.  hew.  —  Deriv.  гевездий,  гевка,  гевсадий,  гев- 
тот  (Гватюк  ЕЗб.  ЗО,  337),  гевкати  (Гиаткж  ibid.  26, 
335).  —  Syn.  тут;  сюди,  Кириченко  РМ.  5,  85,  Дзендзе- 
лів  ський  120. 

PS.  *evo  —  a  compound  *е-  *ovo  like  *е-[о]по,  see  ген, 
with  aspiration  of  the  initial  *e,  Machek  128,  Slawski  1,  420, 

a.  o. 


590 


591 


гевал  see  гевал. 

гевер  Wd.  ‘means  of  causing  a  thing  to  rise,  yeast,  lever’, 
first  recorded  in  the  XX  c.  (РССтоцькиїй  4,  165).  —  Subst. 

двигун. 

From  MHG.  heber,  hever  ‘ts’,  РССтоцькиїй,  1.  c. 

геверньїй  SoCp.  ‘pertaining  to  cattle’,  recorded  in  the 
XVIII  c.  (Дзже  StSl.  7,  163).  —  Subst.  прикметник  від 
гхуддба ”,  худдб’ячий. 

From  Hg.  hevero  ‘ts’,  Дзже  1.  c. 

/ 

гевка,  гевкати  :  гев. 

геврика!,  also  еврика!  interj.  —  exclamation  of  triumph: 
‘eureka!’  ModUk.,  BRu.  зурика! ,  Ви.  дерти!  —  Deriv. 
геврйстика,  гевристйчний.  —  Subst.  викрик  на  знак  яко¬ 
гось  відкриття  :  „знайшов!” 

From  Gk.  heureka!  ‘I  have  found!’  —  an  exclamation 
of  Archimedes  when  he  discovered  a  method  of  determining 
the  proportion  of  base  metal  in  King  Hiero’s  crown,  Klein  1, 
550,  Onions  330. 

гегемон,  arch,  ігемон  (Куліш)  ‘leader’,  OES.  игемоінь 
(XI  c.  Остр.  єв.),  BRu.,  Ru.  гегемон,  Po.  hegemon,  etc.  — 

Deriv.  гегемонія,  гегемонний,  гегемонський ;  see  also  ге¬ 
монський ;  MUk.  владьічество  :  иґемонія,  самодержстіво . . . 
(1627  Беринда),  гетманство  —  игемонія,  владичество,  са- 
модержство  (XVII  с.  Синонима  144).  —  Subst.  проводир, 
провідник;  володар,  зверхник,  Оірел  1,  184. 

From  Gk.  hegemdn  ‘ts’,  Орел  1.  c.,  Worth  65,  Skeat  267, 
Klein  1,  714,  a.  o. 

гегеп!  :  геп! 

гегнути  see  ґеґнути. 

геготати  see  гоготати. 

гедзь  see  ґедзь. 


гедонізм,  ‘hedonism’,  BRu.  ts,  Ru.  геїдонйзм,  Po.  hedo- 
nizm,  etc.  —  Here  also:  гедонгст,  гедоністичний ;  гедо¬ 
нія,  гедонічний.  —  Subst.  насолоджування  життям; 
(у  філосдфіі :)  напрям,  що  вважає  приємність  і  насо¬ 
лоду  за  основу  й  мету  життя. 

From  Gk.  hedont  ‘pleasure’,  Орел  1,  184,  Klein  1,  714, 

a.  o. 

гедьвам  SoCp.  ‘tithe  of  grapes’,  recorded  in  the  XVIII  c. 
(Дзже  StSl.  7,  163).  —  Subst.  десятина  із  винограду. 
From  Hg.  hegyvam  ‘ts’,  Дзже  1.  c. 

геєнна,  SovUk.  геєна,  Wd.  ґегенна  (Стрий),  arch,  гіенна 
(Носенко  98)  ‘gehenna,  hell’,  MUk.  геєнна . . .  осужденїє, 
потупенїє,  мука,  або  огеїнь  пекелньш  (1627  Беринда),  в’  ге- 
єннк  (XVII  с.),  (пекло)  зоївет  ся  кгеєнна,  то  єет  оген  пе¬ 
кельний  (XVII  с.),  OES.  вь  гебнк  (XI  с.  Остр.  єв.),  геони 
Gsg.,  вь  геоноу  (XII  с.) ;  BRu.  геєна,  Ви.  геєнна,  OCS. 
Уееппа,  федпа,  деоп’па,  Ви.  геєна,  Cz.,  Po.  gehenna.  —  Deriv, 
MUk.  геєнокій  (XVII  с.),  OES.  геоньскни  (XI  с.  Остр.  єв.). 
—  Subst.  пекло,  Тимченко  517. 

From  Gk.  heenna  ( <  geenna)  ‘ts’,  the  ultimate  source 
being  Hb.  Ge  Hinnom  ‘the  Valley  of  Hinnom’,  a  valley  near 
Jerusalem,  where  children  were  sacrificed  to  Moloch,  Тим¬ 
ченко  1.  c.,  АкСл.  3,  58,  Skeat  236,  Klein  1,  645,  a.  o. ;  Wd. 
їегенна  from  Po.  gehenna. 

гезде  Wd.  ‘here’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Гнатюк 

E36.  26,  335).  —  Deriv.  Wd.  гезденьки,  гездечка,  -ки.  — 
Subst.  осьде. 

From  *ге — [ о ]сь — де,  see  s.  w. 

гезель  arch,  ‘pupil’,  MUk.  гезелю  Dsg.  (XVIII  c.).  — 

Subst.  учень,  підмайстер  (аптекарський),  Тимченко 
517. 


592 


From  ModHG.  Gesell  ‘friend,  companion,  fellow’,  Тим- 
чеико,  1.  c. 


гей!  inter j.  ‘hey!,  halloa!,  holla!’  MUk.  гей  (XVIII  c.)  ; 
BRu.  i3y,!f  Ru.  гей!,  SC.  hejl,  Cz.,  Po.  hejl.  —  Deriv.  гейка¬ 
ти,  - ання ,  гейкнути,  -нення,  погейк[ув]ати,  -ання, 
гейки,  гей-гей!,  Wd.  гей-бри! ,  гей-сми!,  гей-аба!,  гей- 
лею! ,  гей  я!,  гейма! ,  FN.  Гейко.  —  Syn.  гай! ,  гий! , 
гій!,  гой!,  РССтоцький  3,  150;  see  also  геть! 

A  prothetic  variant  of  ей!  see  s.  v.,  РССтоцький  1.  c., 
Berneker  1,  263,  Bruckner  170,  Slawski  1,  414,  a.  o. ;  see  also 

гейс[а ]!,  гейта! ,  геть ! 

гей  Wd.  ‘here;  hereto’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  (Гна- 
тюк  E36.  4,  237).  —  Syn.  тут;  сюди,  Гиаткж,  I.  с. 

An  adv.  corresponding  to  гев,  q.  v.,  to  designate  location, 
гейби  Wd.  ‘as  if’,  MUk.  гей  бьі  (XVIII  c.).  —  Syn.  мов 

би,  наче  б,  буцім,  ніби. 

A  compound  conj.  гей — би,  see  s.  vv. 
гейзер  see  Гейзер, 
гейки!  see  гей! 


гейлята  Npl.  Wd.  ‘angels’,  recorded  in  1898  by  Гнатюк 
E36.  4,  237.  —  Subst.  ангели,  янголи. 

A  dial,  deformation  of  ангелята ,  see  янгол. 


гейнал  (Кузеля  67),  гейнал  (Бойків  99)  ‘morning  song; 
evening  melody’,  ModUk.,  Po.  hejnal,  hajnal,  Slk.  dial,  haj- 
nal.  —  Subst.  релгїтна  пісня,  що  гі  грають  сурмачі  на 

сході  й  заході  сонця,  або  як  гасло  юдин  із  костельних 

веж,  Бойків  99. 


From  Po.  hejnal  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Hg.  haj¬ 
nal  ‘dawn’,  Miklosich  83,  Berneker  1,  378,  Bruckner  170,  Za¬ 
riba  JP.  31,  117,  Slawski  1,  414,  a.  o. 


гейнувати  Wd.  see  гайнувати. 


593 

гейс!,  also  гейса!,  гейсь!  interj.  in  driving  oxen  :  ‘go 
ahead!,  forward!’,  ModUk.;  Cz.  hejsal,  Po.  dial,  hasa!  — 

Deriv.  гейсати,  -ання,  dial,  гейсинка  ‘вид  баржі,  якою 
транспортували  хліб  по  Дністру’  (Дзендзелівський 
ЛБюлетень  6,  41),  гейс-берта!  (бертя!)  =  гейса! 

(SoCp.,  Верхратський  4,  232);  see  also  га[й]сати.  —  Syn. 
гись!,  гісь!,  РССтоцький  3,  150. 

A  primitive  interj.  akin  to  гей!  and  гись!,  гісь!,  see 
s.  vv.,  РССтоцький,  1.  c.  and  Slav  і  a  5,  42. 

гейта!  see  гайта. 
гейша  see  гейша. 

гекатомба  ‘hecatomb’,  ModUk.,  BRu.,  Ru.  (since  1803) 
ts,  Po.  hekatomba,  etc.  —  Subst.  (первісно  :)  жертва  на 

сто  биків  ( у  греків )  ;  ( пізніше  : )  всяке  врочисте  жер¬ 
твування;  нещадне  побиття,  різня,  масові  людські 
жертви,  Бойків  99. 

From  Gk.  hekatombe  ‘ts’,  АкСл.  З,  59,  Skeat  266,  а.  о. 

гекзаметр  ‘hexameter’,  ModUk.,  BRu.,  Ru.  ts,  Po.  heksa- 
metr,  etc.  —  Deriv.  гекзаметричний.  —  Subst.  шести- 
мгрник,  Лееин  -  Пулинець  62. 

From  Lat.  hexametrus,  the  ultimate  source  being  Gk. 
heksametros  (stixos)  ‘(a  verse)  having  six  measures’;  com¬ 
pounded  of  heks  ‘six’  and  metron  ‘measure’,  Лесин  -  Пулинець 
1.  c.,  АкСл.  З,  59,  Worth  65,  Skeat  270,  Klein  1,  727,  a.  o. 

гекса  Wd.  ‘witch’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (РССтоць¬ 
кий  4,  222.)  —  Subst.  відьма. 

From  ModHG.  Hexe  ‘ts’,  РССтоцький,  1.  c. 

гексеншус  Wd.  ‘lumbago’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Бойків  99).  —  Subst.  постріл,  люмбаїо. 

From  ModHG.  Hexenschuss  ‘ts’,  РССтоцький  4,  228. 


594 


гектар  ‘hectar  (measure  of  land)’,  ModUk.,  BRu.,  Ru. 

(since  1803)  ts,  Po.  hektar,  etc.  —  Subst.  міра  поверхні  = 
100  арів,  Кузеля  68. 

From  Fr.  hectare  ‘ts’;  the  term  was  coined  in  1795  by 

a  decree  of  the  Fr.  National  Convention  from  Gk.  hekaton 

‘hundred’  and  Lat.  area  ‘vacant  piece  of  land’,  АкСл.  3,  59, 
Klein  1,  713. 

гєкто-  a  compound  -  f  orming  element  hecto-  in  such 
words  as  гектограм,  гектограф,  гектолітр,  гекто¬ 
метр,  etc.,  known  to  all  other  SI.  —  Subst.  сто-  100-  e.  g. 
гектоват  —  100  ватів,  Бойків  99. 

From  Gk.  hekaton  ‘hundred’,  arbitrarily  shortened  into 
hecto-,  Бойків  I.  c.,  Partridge  901,  Klein  1,  713. 

гела!  Wd.  see  гель! 

гела  есадйти,  да[ва]ти  AmUk.  ‘to  give  hell;  to  re¬ 
primand’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Білаш  180).  Deriv. 

гелувати.  —  Subst.  тяжко  [на ] сварити- 

From  AmE.  to  give  hell  ‘ts’,  Білаш  1.  c.,  Жлуктенко  121. 
гелгати,  гелгіт,  гелготати,  etc.  see  гель! 

„  'Щ 

гелгестетовати  SoCp.  ‘distribute’,  recorded  in  the  XVII 
c.  (Дзже  StSl.  7,  163).  —  Subst.  розміщувати. 

From  Hg.  helyheztet  ‘ts’,  Дзже  1.  c. 

Гелена  Wd.  see  Олена. 

гелер  Wd.  also  галер  (Горбач  8,  16)  ‘heller,  copper  coin’, 
first  recorded  in  the  XX  c.  (РССтоцький  4,  230).  —  Subst 
рід  дрібної  монети,  Горбач  1.  с. 

From  ModHG.  Heller,  MHG.  heller,  halier  ‘ts’;  according 
to  the  ordinary  supposition,  “it  was  so  called  from  the  im¬ 
perial  town  of  Swdbisch  Hall,  where  it  was  first  coined”, 
Kluge  143,  РССтоцький  4,  230,  Горбач  I.  c. 


595 


гелій,  also  гель,  гельон  ‘helium’,  ModUk. ;  BRu.  ts,  Ru. 

гелий,  Po.  hel.  —  Subst.  рідкий  нерозкладний  газ  ( сим¬ 
вол  :  Не),  Бойків  99. 

This  element  was  first  discovered  in  1868  in  the 
spectrum  of  the  sun  and  for  this  reason  was  named  helium 
from  Gk.  helios  ‘sun’  by  J.  N.  Lockyer  (1836-1920)  and  E. 
Frankland  (1825-1899),  Flood  9,  Вовк  3,  Klein  1,  716. 

гелікоптер,  also  геліокоятер  (Заінкович  1,  309  ;  2,  126) 

‘helicopter’,  ModUk.;  BRu.  гелікаптзр,  Ru.  геликоптер, 
Po.  helikopter.  —  Subst.  вертолет,  Горбач  1,  13. 

From  Fr.  helicoptere  ‘ts’,  compounded  of  Gk.  heliks, 
Gsg.  helikos,  ‘coil,  spiral’  and  pteron  ‘wing’,  АкСл.  3,  61, 
Klein  1,  716,  a.  o. 

геліо  —  a  compound  -  forming  element  helio-  in  such 
words  as  геліограф,  геліоксантйпа,  геліолатрія,  геліос¬ 
коп,  геліостат,  геліотерапія ,  геліотипія,  геліотроп, 
etc.;  MUk.  геліотроіпіоін'ь  (XVII  с.) ,  геліотроповий  (XVII 

с.)  ;  known  to  all  other  SI.  —  Subst.  (in  some  instances:) 

сонце-,  e.  g.  геліофобія  :  сонцебоязнь ,  геліофільний  : 
сонцелюбний,  etc. 

From  Gk.  Mlios  ‘sun’,  Skeat  267,  Klein  1,  716. 
гело[в]!  AmUk.  see  тало  [в] ! 

гелот,  SovUk.  ілот  ‘helot’,  ModUk. ;  BRu.  ілот,  Ru. 
илдт,  Po.  helot,  etc.  —  Deriv.  гелдтський.  —  Subst.  спар¬ 
танський  невільник ;  (взагалі:)  невільник,  раб. 

From  Lat.  Helotes  Npl.  (гелоти),  the  ultimate  source 
being  Gk.  Heilos,  Npl.  Heilotes  (ілоти)  ‘ts’,  Льохін  261,  Klein 
1,  718;  fabled  to  have  meant  originally  a  man  of  H4los,  a 
town  in  Laconia,  whose  inhabitants  were  enslaved  by  the 
Spartans,  Skeat  267,  Onions  436. 

гелп!  AmUk.  interj.  ‘help!’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Луговий  297).  —  Deriv.  [ по]гелпувати ,  гелпер,  Жлук¬ 
тенко  121.  —  Subst.  рятуйте! ,  Рудницький  6,  XV. 


596 


597 


From  E.  help!  ‘ts’,  Білані  181,  Жлуктенко  1.  c. 

гель!  interj.  imitating  cackling  of  geese,  ModUk.  only.  — 

Deriv.  Wd.  гела! ,  гелгіт ,  гелгати ,  -ання,  гелготати, 
-ання,  гелготіти,  -тил,  гелготун,  -уха;  Wd.  гелкій. 

—  Syn.  Млі 

An  о/р.  interj.  corresponding  to  /ел!,  Q-  v.,  РССтоцький 
З,  153. 

гель  see  гелій. 

гельди  argot  ‘money’  (Полтава),  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Щапотьев,  cf.  Горбач  8,  24).  —  Subst.  гроші. 

From  ModHG.  Gold  ‘money’,  Горбач  1.  c. 

гельм  Wd.  ‘helmet’  (РССтоцький  4,  208),  MUk.  шлеми: 

. . .  гелм  (1627  Беринда),  на  гелмк  (XVII  с.),  гелми  Арі. 
(XVIII  с.)  ;  Ро  helm,  Cz.  helma,  OCz.  helm.  —  Subst.  шо¬ 
лом;  MUk.  шишак,  прилбйця,  Тимченко  517. 

From  MHG.  helm  ‘ts’,  perhaps  through  Po.  helm,  Slaw- 
ski  1,  414,  although  Wd.  гельм  seems  to  be  a  direct  borrowing 
from  ModHG.  Helm,  cf.  РССтоцький  1.  c. ;  see  also  шолом. 

гема  see  ґема. 

гематит  ‘h [a] ematite’,  ModUk.;  BRu.  гемаціт,  Hu.  ге¬ 
матит.  —  Deriv.  гематитовий.  —  Subst.  червоний  ок¬ 
сид  заліза,  червоний  залізняк,  Бойків  101. 

From  Lat.  haematites,  the  ultimate  source  being  Gk. 
haimatites  ‘bloodlike’,  used  in  the  sense  lithos  haimatites  ‘red 
iron  ore’,  Льохіїн  140,  Klein  1,  719;  see  also  гемо-. 

гембель,  dial,  also  ге[н]бель  (with  secondary  nasali¬ 
zation),  гибель  (Шелудько  1,  27)  ‘plane’,  MUk.  гйблик 
(XVII  c.)  ;  BRu.  гебель,  Po.  hebel,  hybel,  Cz.  hoblik,  Slk. 
hobel’,  LoSo.  heblik,  UpSo.  hebl,  Ca.  hewel.  —  Deriv.  гемг 

б[е]лювати,  Wd.  гиблювати,  гиблгвка  (Стрий),  MUk. 
гибліовал  (XVII  с.).  —  Subst.  струг[алка] ,  MUk.  руба¬ 
нок,  Тимченко  522. 


From  MHG.  hobel,  hovel  ‘ts’  РССтоцький  4,  166,  perhaps 
via  Po.  hebel,  hybel,  cf.  Шелудько  1.  c.,  Тимченко  1.  c.,  Bruck¬ 
ner  170,  Richhardt  56,  (extensively:)  Slawski  1,  412,  a.  o. ; 
see  also  гебанок. 

гембиль  dial,  ‘trouble’  (Житомирщина),  first  recorded 
in  the  XX  c.  (Паламарчук  ЛБюлетень  6,  24).  —  Deriv.  гем¬ 
блювати  ‘міняти  заради  баришу ’  (Паламарчук  1.  с.).  — 
Subst.  клопіт. 

The  word  seems  to  be  a  blending  of  гибель  and  гем¬ 
бель,  see  s.  w.,  with  specialized  meaning. 

гемел,  гемела  dial,  see  омела. 

гемзати  Wd.  see  гемзати. 

гемир  dial,  ‘big  axe;  stick’  (Житомирщина),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Паламарчук  ЛБюлетень  6.  24).  — 

Subst.  велика  сокира;  дрючок,  палиця. 

The  word  seems  to  be  a  dial,  deformation  of  ModHG. 
Hammer  ‘hammer’,  see  гамар,  гамер. 

I 

гемі - a  compound-forming  element  hemi-  in  such 

words  as  геміедргя,  гемікранія,  геміопсія,  геміцефалія, 
etc.,  MUk.  гемисферіум  (XVII  c.)  ;  known  to  all  other  SI. — 

Subst.  (in  some  words:)  nie-,  e.  g.  геміантроп  :  пів люди¬ 
на,  гемісфера  :  [ земна ]  півкуля,  геміцжл  :  півкуля, 
etc. 

From  Gk.  hemi-  ‘half’,  corresponding  to  Lat.  semi-  ‘ts’, 
Льохін  140,  Skeat  268,  Klein  1,  719. 

гемо - a  compound-forming  element  h[a]emo-  in  such 

words  as  гемоїльобіна,  гемограма,  гемодинаметр ,  ге- 

модинаміка,  гемолгза,  гемолімфа,  геморой,  геморбгди, 
гемороїдальний,  etc.,  MUk.  геморгоидальний  (XVIII  с.) ; 
known  to  all  other  SI.  —  Subst.  (in  some  cases:)  крово-, 

e.  g.  гемоптйза  :  кровохаркання,  геморагія  кровоте¬ 
ча,  крововилив,  гемофілія  :  кровоточивість,  etc. 


598 


599 


From  Lat.  haemo-,  the  ultimate  source  being  Gk.  haima, 
Gsg.  haimatos  ‘blood’;  the  latter  served  as  a  basis  for  such 
compounds  as  гематологія,  гемато! льобгна  (—  гемо- 
! льобгна ) ,  гематопато лдгія ,  etc. 

гемон  ‘demon,  devil’,  MUk.  геїмои'ь  —  нредстатель  во- 
йньств,  или  князь  (XVII  с.  Алфаоит  29).  —  Deriv.  гемо- 
няка,  гемонський.  —  Subst.  біс,  чорт,  демон ;  MUk.  на¬ 
чальник  війська,  князь. 

$ 

The  MUk.  semantic  sphere :  ‘army  leader,  prince’  points 
to  гегемон  -  ігемон  as  the  source,  see  s.  v. ;  the  evolution  of 
meaning  is  not  quite  clear. 

геморой,  гемоіроїди  see  гемо- 

ген  1.  ‘far  away;  there’,  MUk.  гень  (XVIII  c.)  ;  BRu. 
гзна,  SC.  eno,  Cz.  hen,  Slk.  hen[o],  Po.  hen,  dial,  henoj.  — 
Deriv.  генде,  ген-ген,  Wd.  генде[ч]ка,  генька[й].  ген- 

деньки,  генто,  гентова,  гентолі,  гентова[ті]шний 
(Желеховський  1,  139);  SoCp.  геньтот  (Гнаткж  ЕЗб.  4, 
237).  —  Syn.  там,  Домаш овець  РМ.  5,  93. 

PS.  *епо  —  a  compound  *е — *[о]по  with  aspiration  of 
the  initial  *e,  Machek  128,  Slawski  1,  415;  see  also  гев. 

ген  2.  ‘gene’  ModUk.,  BRu.  ts,  Ru.  ген  (since  1934),  Po. 

gen,  etc.  —  Deriv.  генеалогія ,  генеза,  SovUk.  генезис,  ге¬ 
нетика,  a.  o.,  MUk.  генеалбгія  (1623).  —  Subst.  [здо¬ 
гадний  ]  носій  спадковости. 

From  Gk.  genes  ‘born  of,  produced  by’,  Льохін  141, 
Klein  1,  647. 

V 

? 

/ 

генде  see  ген  1. 

гендель  Wd.  see  гандель. 

генерал9  arch,  єнерал,  dial,  однорал  ‘general’,  MUk.  у 
генерала  (1727),  ‘надт> . . .  генералоімь  (XVIII  с.)  ;  BRu.  ts, 
Ru.  генерал  (since  1731),  Po.  general,  etc.  —  Deriv.  гене- 


ралик,  генеральній,  генераліція,  генералітет,  ге¬ 
неральський,  генералісимус,  генеральству  вати;  FN. 
Генералі.  (1598  Тупито-в  103).  —  Deriv.  найвищий  вій¬ 
ськовий  чин,  arch,  воєвода. 

Borrowed  from  Western  Europ.  languages,  cf.  ModHG. 
General,  Fr.  general,  E.  general  ‘ts’,  the  ultimate  source  being 
Lat.  generalis,  see  the  following  entry. 

генеральний  ‘general’,  MUk.  генерального  Gsg.  (1605), 
ci>  г  єн  ера  лною  старшиною  (XVII  c.) ;  BRu.  генеральни , 
Ru.  генеральний  (since  1780),  Po.  generalny,  etc.  —  Deriv. 
генерально,  генералізація,  гепералізувати,  -ання. 

From  Lat.  generalis  ‘general,  belonging  to  a  genus’,  Тим- 
ченко  518,  Льохін  142,  Орел  1,  192,  Skeat  237,  а.  о. 

генератор,  Wd.  генератор  ‘generator’,  ModUk.;  BRu. 

генератар,  Ru.  генератор  (since  1875),  Po.  generator, 

etc.  —  Deriv.  генераторний.  —  Subst.  “ витворець’ ,  Бой¬ 
ків  120. 

From  Lat.  generator  ‘engenderer,  producer’  ( :  gene- 
rare),  see  the  following  entry. 

генерувати,  Wd.  генерувати  ‘to  generate’,  ModUk.; 

BRu.  генерьіраваць,  Ru.  генерйровать ,  Po-  generowac, 
etc.  —  Deriv.  де-,  pe-  генерувати,  -ання;  here  also  ге¬ 
нерація,  Wd.  їенерація.  —  Subst.  виробляти,  виклика¬ 
ти ,  Льохін  142. 

From  Lat.  generare  ‘to  beget,  bring  forth,  produce’, 
Льохін  142,  Орел  1,  192,  Klein  1,  647,  a.  o. 

генетика  see  ген. 

геній  ‘genius’,  ModUk.;  BRu.  ts,  Ru.  гений  (in  1780  : 
гениус),  Po.  geniusz,  etc.  —  Deriv.  геніальний,  -но, 
-ність.  —  Subst.  найвищий  хист;  геніальна  людина; 
(у  римській  мітолдггі:)  дух-застушик,  добрий  абд 
лихий  дух,  Бойків  102. 


From  Lat.  genius  ‘tutelar  spirit;  wit,  talent,  inborn 
faculty’,  АкСл.  3,  70,  Льохін  143,  Орел  1,  192,  Skeat  237, 

a.  o. 

Геннадій  PN.  ‘Hennadij,  Hennadius’,  MUk.  Гвнадїа 
Gsg.  (1484  Пом’яник),  Генадїє  (1490  Грамоти  131),  Гена¬ 
дій  :  будущїй,  або  рождеотвен'ь,  або  добль  (1627  Берин- 
да);  BRu.  Геннадій,  Ru.  Геннадий.  —  Deriv.  Геннадіевич, 

Геннадійович,  Геннадпвна. 

From  Gk.  Hennadios  (>  Gennadios)  ‘noble,  generous’, 
Gerus-T.  OnUVAN.  30,  48. 

генцап  AmUk.  ‘hands  up’;  first  occurrence:  1929  (Білаш 
141).  —  Subst.  руки  вгору! 

From  E.  hands  up  ‘ts’,  Білаш  1.  c. 

генцинатий  Wd.  ‘capricious,  restive’,  first  recorded  in 
the  XIX  c.  (Желеховський  1,  139).  —  Subst.  норовистий 

(про  коня). 

Origin  obscure;  perhaps  it  is  a  blending  of  ген  and 
гецнути,  see  s.  w. 

геньтот  see  ген. 

геньцюр  dial,  ‘large  flask’  (Житомирщина),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Паламарчук  ЛБюлетень  6,  24).  — 
Subst.  сулія.  Паламарчук  I.  c. 

Perhaps  a  dial,  deformation  of  ModHG.  Henkelkrug 
‘jug’. 

rcc - a  compound  -  forming  element  in  such  words  ,as 

геоботаніка,  геогенія,  географія,  геодезія,  геодина¬ 
міка.  геологія,  геометрія ,  геондмія,  геостатика,  гео- 
софія  etc.,  MUk.  географія  (1627  Беринда),  геодезиста 
(XVIII  с.),  геоманція  (XVIII  с.),  геометра  (1632),  гео- 
метрест.  (XVII  с.),  геометріа  (1627  Беринда),  etc.,  along 
with  географія  (XVII  с.),  геометра  (XVII  с.),  геометрія 


(XVII  с.),  etc.;  known  to  all  other  SI.  —  Subst.  (seldom:) 

земле-,  є.  g.  географія  :  земле[ 6 ]пйс,  геологія  :  земле- 
знання,  etc. 

From  Gk.  geo-  (:  ge)  ‘earth’,  in  MUK.  some  forms  are 
connected  with  Lat.  (<  Gk.)  geo-  ‘ts’,  Льохін  143,  Орел  1, 
193,  Klein  1,  650,  a.  o. 

Г ебргій  arch,  see  Юрій. 

геп!  interj.  imitating  the  sound  of  a  heavy  fall:  ‘plump!, 
bang!’,  first  recorded  in  the  XIX  c. ;  Sin.  hep!,  Cz.  dial. 
hep!.  P o.  hep!  —  Deriv.  гепак,  гепати,  - ання ,  гепнути, 
-нення,  гепонути,  гегеп!,  гегепнути,  гергеп!,  гергеп- 
нути,  гергепа;  FN.  Гергепа,  Гергепенко.  —  Syn.  гоп!, 

гуп!  РССтоцький  3,  151. 

An  о/р.  interj.  related  to  гоп! ,  гуп! ,  Q-  v-  >  РССтоцький 
1.  с.,  Slawski  1,  415,  etc. 

гепат-  ‘hepat-,  liver’  in  such  words  as  гепатик[а ],  ге- 
патизація,  гепатит,  гепатологія,  etc.,  ModUk.;  known 
to  all  other  SI.  —  Subst.  печінка. 

From  Gk.  hepat-  (:  hepar,  Gsg.  hepatos)  ‘liver’,  Skeat 
268,  Klein  1,  721. 

renni,  also  гепі  (Жлуктенко  122)  AmUk.  ‘happy’;  first 
occurrence:  1963  (Білаш  141).  —  Subst.  щасливий. 

From  E.  happy  ‘ts’,  Білаш  1.  c. 

гепт|а]-  a  compound  -  forming  element  ‘hepta-’  in  such 

words  as  гептархія,  гептаглот,  гептамерон,  гепта¬ 
метр,  гептахорд,  etc.,  ModUk. ;  known  to  all  other  SI.  — 

Subst.  семи-,  e.  g.  гептагон  :  семикутник,  гептаедр  : 
семистгнник,  гептандрія  :  семимужжя,  etc. 

From  Gk.  hepta-,  before  a  vowel  hept-  (:  hepta)  ‘seven’, 
Skeat  268,  Klein  1,  721,  etc. 


бб2 


603 


геравс!  interj.  Wd.,  also  гаравс  (Романів)  ‘[go]away!\ 
first  recorded  in  the  XX  c.  —  Subst.  геть!;  геть  з  хати! 
(Горбач  7,  36). 

From  ModHG.  heraus!  ‘ts’,  Горбач  1.  c. 

геральдик  ‘specialist  in  heraldry’,  ModUk.,  BRu.  ге¬ 
ральдик,  Ru.  геральдик,  Po.  heraldyk,  etc.  —  Deriv.  ге¬ 
ральдика,  геральдичний.  —  Subst.  гербознавець,  спе¬ 
ціаліст  геральдики. 

I  •  > 

From  ModHG.  Heraldiker  ‘one  versed  in  heraldry,  bla- 
zoner’,  the  ultimate  source  being  MHG.  heralt,  herolt  ‘he¬ 
rald’,  undoubtedly  an  old  military  term,  Kluge  145,  АкСл. 
3,  75,  Onions  437,  a.  o. ;  see  герольд. 

герань,  Wd.  геранія  ‘geranium’,  ModUk.,  BRu.  ts,  Ru. 

герань  (1838:  гераниум),  dial,  ерань,  прань,  Po-  gerania, 
geranium,  etc.  —  Subst.  журавець,  журавельник,  пру¬ 
ток,  бузьочник,  бусячий  дзюб,  Makowieeki  165. 

From  LLat.  geranium  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Gk. 
geranion  :  geranos  ‘crane’,  so  called  because  the  fruit  re¬ 
sembles  a  cranesbill,  Преображенский  1,  122,  АкСл.  З,  75, 
Klein  1,  651,  a.  o. 

Герасйм,  Герасйменко,  Герасимович  etc.  see  Гарасйм. 

герб  1.,  Ed.  гирб  ‘coat-arms,  crest’,  MUk.  гербьі  Npl. 
(1494  Шелудько  1,  27),  гербт>  (1554),  гербь  (1558),  гербу 
Gsg.  (1597),  герби  Арі.  (XVII  с.),  гер-ьбов-ь  Gpl.  (1704); 
BRu.  ts,  Ru.,  Ви.  герб,  SC.  grb.  Sin.  erb  ‘heir’,  Cz.  erb,  OCz. 
'Kerb,  Slk.  herb,  Po.  herb  (since  the  XIII  c.).  —  Deriv.  гер- 

бик,  гербар[ій],  гербовий,  гербовник,  гербознавець, 
-вство,  гербопис,  MUk.  гербовньїй  (1569);  FN.  Герб.  — 
Subst.  відзнака  держави,  міста  чи  роду,  Бойків  104. 

According  to  РССтоцький  4,  142,  а.  о.,  the  word  comes 
directly  from  MHG.  erbe[zeichen]  ‘family  coat-of-arms’ ;  the 
medium  of  Po.  herb  ‘ts’  is  assumed  by  Шелудько  1,  27,  Rich- 


hardt  54,  Акуленко  134,  Slawski  1,  415,  a.  o. ;  in  Po.  the 
word  derives  from  OCz.  herb,  the  ultimate  source  being 
MHG.  erbe  ‘heir’;  cf.  also  Miklosich  84,  Korbut  PF.  4,  404, 
470,  Berneker  1,  378,  Преображенский  1,  122,  Bruckner  171, 
Vasmer  1,  266,  a.  o. 

герб  2.  SoCp.  ‘pride’,  first  recorded  in  1898  (Гнатюк 
E36.  4,  236).  —  Deriv.  гербовати,  гирбувати.  —  Subst. 
гордість. 

Of  ts  origin  as  the  preceding  entry  with  a  specialized 
dial,  meaning:  ‘coat-of  arms’  >  ‘nobility’  >  pride’. 

гербарій  1.  also  гербаріюм  ‘herbarium’,  MUk.  гербарія 
(XVIII  c.) ;  BRu.  гербарий,  Ru.  гербарий  (since  1834), 
Po.  herbarz,  etc.  —  Deriv.  гербарний,  гербарйст[ка] , 
гербаризувати,  - зувапня ,  -зація.  —  Subst.  зільник, 
травник,  колекція  засушених  рослин,  Бойків  104. 

From  LLat.  herbarium  ‘pertaining  to  herbs’  (:Lat. 
herba  ‘herb’),  АкСл.  3,  77,  Bruckner  171,  Slawski  416,  a.  o. 

гербарій  2.  =  гербар,  see  герб. 

гербата  Wd.,  also  гарбата  ‘tea’,  BRu.  ts,  Po.  herbata.  — 
Deriv.  гербатка.  —  Subst.  чай,  Огієнко  PM.  2,  355. 

From  Po.  herbata  ‘ts’  ( :  Lat.  herba  -  thea),  Berneker  1, 
378,  РССтоцький  Slavia  5,  44,  Slawski  1,  416,  Richhardt  54, 

a.  o. 

гергеп!,  гергепа,  гергепнути  see  геп! 

герготати,  Wd.  ґерґотати  ‘to  cackle  (referring  to 
geese)’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  (Желеховський  1, 
168).  —  Syn.  гелготати. 

A  variant  of  гелготати,  see  гель! 

герґев  Wd.  also  гйрґев,  гйрдев  ‘pot  for  boiled  corn¬ 
flour’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  —  Subst.  кулешіннш; 
горнець  для  варення  мамалйіи,  Кузеля  69. 


604 


605 


From  Rm.  hirddu  ‘jar’  the  ultimate  source  being  Hg. 
hordo’  ‘pot’,  Кузеля  ЗНТШ.  97,  222,  Шелудько  2,  130,  Cio- 
ranescu  401. 

герґевет  arch,  ‘horse  trappings;  arms’,  first  recorded 
in  the  XX  c.  (РССтоцький  4,  180).  —  Subst.  коні;  збруя; 

зброя. 

From  MHG.  hergewaete  ‘warrier’s  arms’,  РССтоцький 

1.  c. 

гердан  Wd.  see  ґердан, 
герега  SovUk.  see  гереґа. 
гереза,  герезія  see  єресь. 

герелюв,  also  гірийлйв  SoCp.  ‘castrator’,  first  recorded 
in  the  XX  c.  (Дзендзелівський  210).  —  Subst.  особа,  ЩО 

каструє,  холощій. 

From  Hg.  hereto  ‘ts’,  Дзендзелівський  1.  c. 

геретйк  see  єретик, 
герець  see  герць, 
гержа  Wd.  see  ржа. 

теркотати,  геркотіти  ‘to  cackle,  gobble;  to  jabber’, 
ModUk.  —  Deriv.  геркотання,  геркотгння ,  геркотня.  — 
Syn.  fepfomamu,  fepfomimu,  Грінченко  1,  280. 

An  o/p.  formation  akin  to  гаркотати,  гаркотіти, 

see  rap! 

герлйга  see  ґирлиґа. 

герлик,  also  гий  рек  AmUk.  ‘hayrack’,  first  recorded 
in  1933  (Киріяк  4,  392).  —  Subst.  кіш  возити  снопи  або 
сіно,  Киріяк  1.  с. 

From  Е.  hayrack  ‘ts’,  Білані  536. 


Герман  PN.  ‘Herman’,  MUk.  Германа  Gsg.  (1484  По- 
м’яник),  Гер’ман  (1596  Зизаній),  Герман-ь  (XVII  с.  Тим- 
ченко  519);  BRu.,  Ru.,  Ви.,  Ма.  ts,  Ро.  Herman,  etc.  — 

Deriv.  І'ерманович,  Германівна;  FN.  Герман,  Герма- 
нович,  Германенко,  Германіє,  Германський,  Герма- 

нюк,  MUk.  Ги[р]манови[ч]  (1583  АКЖМУ.  52),  Гирманен- 
ко  (1654  Тупиков  515);  GN.  Германівка,  Германдвичі, 
Гермапівська  Слобідка. 

From  ModHG.  Hermann  ‘man  of  war,  warrior’  ( :  OHG. 
hari,  heri  ‘host  army’  and  man  ‘man’),  Ґерус-Т.  On  UVAN. 
30,  62,  Klein  1,  723,  a.  o. 

германець  ‘German’,  MUk.  герман  (XVII  c.),  Герма- 
нов-ь  Gpl.  (XVIII  c.),  BRu.,  Ru.  германец .  Po.  germanin, 
etc.  —  Deriv.  германка,  германський,  германізм,  -гст 
[ка],  германізатор ,  -зація,  -зувати,  германо-фгл, 
-фгльство,  -фїльський,  -фдб,  -фдбство,  -фобський.  — 
Subst.  німець. 

From  Lat.  Germdnus  ‘ts’,  probably  of  Celtic  origin,  cf. 
OIr.  gair  ‘neighbour’,  Onions  395 ;  other  etymologists  derive 
it  from  IE.  *  *gar-  ‘to  shout,  cry’,  Klein  1,  652,  or  from 
*ermana  ‘tall,  full’,  Schnetz  Archiv  40,  72-5;  cf.  also  Vas- 
mer2  1,  403,  a.  o. 

германій,  also  Wd.  германій,  ґеріман  ‘germanium’,  Mod¬ 
Uk.  ;  BRu.  ts,  Ru.  германий,  Po.  germanium.  —  Subst.  xe- 

мгчний  елемент,  крихкий  мегпаль  у  деяких  рідких  мі¬ 
нералах  (символ  :  G-e),  Бойків  105. 

This  element  was  discovered  and  named  by  K.  A.  Win¬ 
kler  (1838  - 1904)  in  1886  after  Germania,  the  Lat.  name  of 
his  native  country,  Flood  7,  Вовк  3,  Klein  1,  652. 

гермафродит  ‘hermaphrodite’,  MUk.  гермафродигь,  то 
єсть  маючій  мужескій  пол'ь  и  женскій  (XVIII  с.)  ;  BRu. 
гермафрадьгт ,  Ru.  гермафродит,  Ро.  hermafrodytu,  etc. 


606 


607 


—  Deriv.  гермафродитизм.  —  Subst.  двостатева  істо¬ 
та,  Орел  1,  198. 

From  Gk.  hermafroditos  ‘ts’,  the  ultimate  source  being 
the  name  Hermafroditos  ‘son  of  Hermes  and  Aphrodite’, 
viz.  „назва  пішла  від  сина  Гермеса  й  Афродіти,  який  був 
з’єднаний  з  німфою  Салманідою  так,  що  тіла  їх  творили 
одно  ціле”,  Бойків  104,  Skeat  269,  Klein  1,  724  а.  о. 

гермелін  ‘ermine,  stoat’,  ModUk. ;  Cz.,  Slk.  hermelin. — 
Subst.  горностай,  Бойків  104. 

From  ModHG.  hermelin  ‘ts’,  Kluge  145,  Machek  128. 

герменевт  ‘interpreter,  expert  in  interpretation’,  Mod¬ 
Uk.  —  герменевтика,  герменевтйчний.  —  Subst.  зна¬ 
вець  св.  Письма,  Бойків  104. 

From  Gk.  hermeneutis  ‘ts’  (:  hermeneuein  ‘to  inter¬ 
pret’),  Орел  1,  198,  Skeat  269,  Onions  438. 

герметика  ‘hermetics;  occult  science,  alchemy’,  ModUk. 

—  Deriv.  герметичний,  - ність ;  BRu.  герметьгчни,  Ru. 
герметйческий  (since  1803),  Po.  hermetyczny,  etc.  — 

Subst.  учення  герметичних  книг;  альхемія,  Бойків  105. 

From  LLat.  hermeticus  ‘pertaining  to  occult  sciences, 
esp.  alchemy’,  the  ultimate  source  being  the  name  of  Hermes 
Trismegistus  (Hermes  Termaximus)  ‘thricegreatest  Hermes’ 
given  by  Neoplatonists,  mystics,  and  alchemists  to  the  Eg. 
god  Thoth,  who  was  identified  with  the  Gk.  god  Hermes  as 
the  author  of  occult  science  and  esp.  alchemy,  АкСл.  3,  80, 
Onions  438,  Klein  1,  724. 

гермінія  звичайна  ‘Herminium  Monorchis  R.  Br.  :  her- 

minium’,  ModUk.  —  Syn.  стремка  однобульвйста,  Ma- 
kowieeki  178. 

From  Lat.  Herminium  ‘ts’. 

Герод  Wd.  see  Ірод. 


героди  Npl.  Wd.  ‘three  kings  (in  Uk.  Christmas  plays)’, 
first  recorded  in  the  XX  c.  (РССтоцький  4,  234).  —  Subst. 

група  трьох  королів  у  різдвяних  виставах. 

According  to  РССтоцький,  1.  с.,  it  comes  from  ModHG. 
Herolde  ‘heralds’ ;  yet,  it  seems  more  probable  that  the  Wd. 
name  of  Herod  —  Герод,  9-  v.,  is  the  basis  for  this  word. 

герой  ‘hero’,  MUk.  геройна  (XVII  c.)  ;  BRu.  ts,  Ru. 
герой  (since  1762,  iipdy  in  1704)  f  Po.  heroina,  etc.  —  Deriv. 
геройство,  -ський,  героїзм,  героїка,,  героїня,  героїчний, 
-но,  -ність,  — Subst.  грецький  півбдг,  багатир;  голов¬ 
на  особа  в  романі,  поемі,  драмі  й  т.  д.,  Кузеля  70. 

From  Fr.  heros  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Lat.  -  Gk. 
herds  ‘ts’,  АкСл.  3,  84,  Skeat  269,  Klein  1,  724 ;  a.  o. ;  against 
chronological  data,  Акуленко  141  assumes  the  medium  of 
Ru.  герой;  cf.  also  Hiittl-Worth  66. 

герольд  ‘herald,  announcer’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  (since 
1659/60,  Fogarasi,  StSl.  4,  64)  ts,  Po.  herold,  etc.  —  Deriv. 

герольдія.  —  Subst.  середньовічний  урядник,  що  оголо¬ 
шував  публічно  цісарську  волю,  війну  і  мир,  Кузеля  70; 
покликач,  оповісник,  Бойків  105. 

From  ModHG.  Herold  ‘ts’,  Орел  1,  198,  АкСл.  З,  84, 
Kluge  145,  Вгііскпег  171,  Vasmer2  1,  403,  а.  о.;  see  also 
геральдик. 

Героній  Wd.  see  Ієронім. 

гертйха,  also  гартйха  argot  ‘brandy’,  first  recorded  in 
the  XX  c.  (Горбач  0,  32).  —  Deriv.  гертйшник.  —  Syn. 
гарда,  гардаман,  гардеман,  q-  v. 

According  to  Горбач,  1.  c.,  it  comes  from  Gy.  тхардзі 
[ мол ]  ‘ts’ ;  see  also  гарда. 

герцог  ‘duke’,  ModUk.;  Po.  hercog. 

From  ModHG.  Herzog  ‘ts’. 


/ 


герць,  грець,  seldom  герець(Шелудько  1,  27),  Wd.  гарць 
(Стрий),  SoCp.  гарц  (Дзже  StSl.  7,  163)  ‘duel,  single  com¬ 
bat’,  MUk.  на  герцу  боюю...  (1627  Беринда),  на  герць 
(XVII  с.),  на  герцу  (XVIII  с.),  (гарц:)  на  гарць  (XVI 
с.),  гарцьі  Арі.,  гарцовь  Gpl.  (XVII  с.),  гарцами  Ірі. 
(XVII  с.) ;  BRu.  герць,  Po.  hare,  here.  —  Subst.  перше 

зіткнення  поодиноких  верхівців,  початок  битви;  бо¬ 
ротьба,  змагання,  поєдинок,  двобій,  Тимченко  511. 

According  to  Miklosich  83,  Berneker  1,  377?  a.  o.,  the 
word  comes  from  MHG.  harz  <  harze,  herze  interj.  ‘hereto’; 
in  Uk.  гарц[ь],  герць  through  Po.  medium;  SoCp.  гарц 
comes  from  Hg.  hare  ‘ts’,  Дзже,  1.  c. 

гершт  ‘chief,  leader’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(РССтоцький  4,  181),  Po.  herszt.  —  Deriv.  герштикатгі- 
ся,  герштикувати.  —  Subst.  начальник,  провідник. 

From  MHG.  der  Erste,  РССтоцький,  1.  c. 
гестапо  Ed.  see  гестапо. 

гетаж,  dial,  also  гетазь  ‘navigator,  pilot,  steersman  (of 
a  raft)’,  ModUk.  —  Subst.  ‘кормйльник  на  заднім  плоті 
кількачленної  дараби’,  Горбач  1,  10. 

From  Hg.  hajtasz  ‘driver’,  Горбач  1.  c. 

гетера  ‘hetaera,  mistress’,  ModUk.,  BRu.  гетзра,  Ru. 
гетера  (since  1838) .  —  Deriv.  гетерйзм.  —  Subst.  добре 
освічена,  незаміжня  жінка  -  подруга;  куртизана. 

From  Gk.  hetaira  ‘ts’,  АкСл.  З,  86,  Орел  1,  199,  Klein 
1,  726. 

гетер[о]-  a  compound-forming  element  heter[o]-  in  such 

words  as  гетерогонія,  -доксія,  -зетеза,  -карпія,  -мор- 
фізм,  -номія,  -плазія,  -етймія,  -тропний,  etc. ;  ModUk., 

known  to  other  SI.  as  well.  —  Subst.  (rarely:)  ін[ш]о-, 


різно-,  e.  g.}  гетерогамія  —  ін[ш]ошлюб’я,  гетеро¬ 
морфізм  —  різновидність,  різнофдрмність. 

From  Gk.  hetero-,  before  a  vowel  heter-  ‘other,  diffe¬ 
rent’,  АкСл.  3,  86,  Орел  1,  199,  Partridge  902,  a.  o. 

гетра  Ed.  see  гетра. 

гетто  Ed.  see  Гетто. 

гетяж  dial,  ‘until;  so’,  first  recorded  in  1958  (Жито¬ 
мирщина,  Паламарчук  ЛБюлетень  6,  25).  —  Subst.  аж. 

A  compound  геть  —  аж,  see  s.  vv. 

геть!,  Wd.  гет!  interj.  ‘away!,  out!;  adv.  away,  out,  far 
(off)  ;  completely,  fully’,  MUk.  геть  (XVIII  c.) ;  BRu.  гзта, 
Ru.  §mo  ‘it’,  dial,  з’тто,  зт  ‘here’,  SC.  eto  ‘here’,  dial,  also 
et,  Slk.  het  ‘away!’,  Po.  het  ‘there’,  OPo.  hete,  Ca.  het 

‘away!’.  —  Deriv.  гетта! ,  гетьте ! ;  геть-геть!,  геть- 
то,  геть-чисто!  —  Syn.  гей! 

A  secondary  interj.,  based  on  гей!  —  mo;  softening  of 
-t-  under  influence  of  such  interj.  as  верть!,  круть!, 
путь!,  фіть!,  etc. 

гетьман,  also  гетьман,  гетман  (Шевченко  1,  131)  ‘het¬ 
man,  Cossack  commander  in  chief;  ruler,  head  of  state’, 
MUk.  гетманомь  Isg.  (1454  Шелудько  1,  27),  гетмань 
(1499,  1538),  гетмань  (1627  Беринда),  Movcefl  гетмань 
люду  і[зра]илского  (XVII  с.),  Парис  идет  гетманом  до 
Греціи  (XVII  с.),  царей  и  королей  и  гетмановь  стинаю 
(XVIII  с.) ;  BRu.,  Ru.  (since  the  XVII  c.)  гетман,  Ви. 
хетман,  Sin.  hetman,  Cz.  hejtman,  OCz.  also  hajtman, 
hajp[t]man,  haup[t]man,  ha[u]tman,  hutman,  Po.  hetman 
(etman  1450,  hejtman  XVI  c.),  UpSo.  hejtman.  —  Deriv. 

гетьманонько,  гетьманич,  гетьманенко,  гетьманець, 
-нка,  -нша,  гетьманша,  гетьманова,  гетьмангвна, 
гетьманство,  -ський,  гетьманщина,  гетьманів,  геть¬ 
манувати,  -ання,  MUk.  гетманенко  (XVII  с.),  гетманичь 


610 


611 


(XVII — XVIII  с.),  гетманичов-ь  (XVIII  c.),  гетманунко 
(XVIII  c.),  гетманчик-ь  (XVIII  c.),  гетманиха  (XVIII  c.), 
гетманова  (XVII — XVIII  c.),  гетманша  (XVIII  c.),  гетма- 
новд>  (XVI  с.),  гетманский  (XVII — XVIII  с.),  гетманство 
(XVII — XVIII  с.),  гетманити  (XVII  с.),  гетмановати 
(XVII — XVIII  с.),  гетманованье  (XVIII  с.) ;  FN.  Геть¬ 
ман ,  Гетьманенко ,  Гетьманюк ,  Гетьманчук,  Геть- 
манович,  Гетьмаиич;  GN.  Гетьманівка.  —  Syn.  на¬ 
чальник  війська  в  козаків,  голова  держави  в  колишній 
УкраіІні,  а  також  1918  року,  Орел  1,  200;  MUk.  стратйпь  : 

жолнїрскій  воєвода,  панд.,  цісарь,  вож  (1627  Беринда), 
стратигД),  воєвода,  тисящник-ь,  вождд.  (XVII  с.  Синонима 
144),  тьісящник'ь  над  воиньї,  или  воєвода  (XVII  с.  Алфа- 
вит  29). 

The  word  is  generally  derived  from  Po.  hetman  ‘ts’ 
which,  in  turn  comes  from  MHG.  houbetman,  heuptman 
‘leader,  chief’,  Шелудько  1,  27,  Slawski  1,  419;  yet  according 
to  РССтоцький  4,  144,  it  derives  directly  from  MHG.,  cf. 
also  АкСл.  3,  87;  Berneker’s  assumption  that  Uk.  ота¬ 
ман  .  отаман  is  connected  with  гетьман,  cf.  his  ED.  1, 
378,  is  rightly  rejected  by  Bruckner  KZ.  48,  171  - 173  and 
ED.  171,  Vasmer2  1,  403,  Slawski  1,  419,  a.  o. 

гетьман  Ed.  ‘kind  of  old  Cossack  созтите’  (Черкащи¬ 
на),  first  recorded  in  the  XX  c.  (Лисенко  Л Бюлетень  6, 10). 
—  Subst.  вид  старовинного  одягу,  Лисенко  1.  с. 

Derived  secondarily  from  гетьман,  see  the  preceding 
word. 

гефбрід  AmUk.,  also  геф-брід  (1916),  гефибрід  or  re- 
фи  брід  (1924)  ‘half-breed’ ;  first  occurrence  :  1915  (Білаш 
184).  —  Subst.  півіндіян  (1929),  півіндіянйн  (1961),  гі¬ 
брид,  мігианець. 

From  Е.  half-breed  ‘ts’,  Білаш  1.  c. 

геца  Wd.  ‘hunt[ing],  bait[ing],  coursing;  joke’,  first 
recorded  in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  140);  Po.  heca, 


Cz.  hec.  —  Deriv.  гецний,  гецов[а]ний,  гецувати, 

гец[ь]!.  —  Subst.  цькування,  нагінка ;  жарт,  витівка, 
Франко  1,  426. 

From  ModHG.  Hetze  ‘ts’,  Рудницький  3,  127,  Горбач 
8,  23;  according  to  Шелудько  1,  27,  followed  by  Slawski  1, 
413,  it  came  into  Uk.  through  the  medium  of  Po.  heca; 
РССтоцький  4,  142  derives  it,  less  persuasively,  from  герць, 

q.  v. 

гешефт  Ed.  ґешефт. 

гешки  see  гижкй. 

ги!  inter j.  in  imitating  the  neighing;  also  expressing 
laughter  :  ‘ha-ha !,  ModUk.  —  Deriv.  гикати,  - ання ,  гик¬ 
нути,  - нення ;  гигй!!,  гигикати,  -ання;  here  also  ги¬ 
готати,  -ання,  гиготіти,  -іння.  —  Syn.  гі! ,  xul,  хі ! 

A  primary  interj.  akin  to  гаї,  xal ,  РССтоцький  148- 
149;  according  to  Korinek,  Slavia  12,  223,  it  might  be  con¬ 
sidered  as  an  abbr.  of  кигй[кати] ;  inconvincible. 

ги  Wd.,  also  гий,  гі,  гій  ‘as  if’,  first  recorded  in  the 
XIX.  (Желеховський  1,  140).  —  Subst.  гей,  як;  гейби,  не¬ 
мов,  наче,  Франко  5,  482. 

A  Wd.  variable  of  ге[ й ],  see  s.  v. 

гйбати  Wd.,  (rarely:)  гебати  ‘то  go  away,  disappear’, 
first  recorded  in  the  XX  c.  (Кміт  42).  —  Deriv.  гйбайї, 
гебай!  ‘ходи,  махай!,  ідйГ  (Приймак  РМ.  2,  50);  pre¬ 
fixed  forms:  ви-,  з[а]~,  по-гибати.  —  Subst.  ‘заби- 
pamuf  ся ],  пропадати,  Кміт  1.  с. 

PS.  *gybati  —  an  iter,  form  of  *gybnoti,  see  гинути. 

гибати  ‘to  bend,  curve’,  ModUk. ;  Ru.  гибать,  OCS. 
pre-gybati,  Ви.  гйбам,  SC.,  Sin.  gibati,  Cz.  hybati,  Slk. 
hybat;  Po.  gibnqc  щ,  LoSo.  gibas,  UpSo.  hibac,  Plb.  z-  фогЬ. 


612 


613 


—  Deriv.  з[а]гибати,  гибкйй,  гибчастий.  —  Syn. 
згинати,  скручувати. 

PS.  *gybati  —  an  iter,  form  of  *gsngti  (<.*gsbngti), 
see  гнути. 

гйбель  1.  see  гембель;  2.  also  гйбіль  see  гйнути. 

гйби  SoCp.  ‘as  if’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Полян- 
ський  PM.  1,  408).  —  Subst.  наче. 

A  compound  ги  -  би,  see  s.  vv. 
гйбіти  see  гйнути. 

гибкйй  see  гибати. 
гйбнути  see  гйнути. 
гибрйд  see  гібрйд. 
гйва  Wd.  іва. 
гигйкати  see  ги!  and  гик. 
гйгнути  see  гйгнути. 

гид  1.  Gsg.  гйду  ‘filth,  dirtiness,  slovenliness’;  2.  Gsg. 
гйда  ‘filthy,  abdominable  person’,  dial,  ‘snake’  (SoCp.  Ки- 
риченко  PM.  5,  85);  MUk.  and  in  most  other  SI.  derivatives 
only  :  гидко  (XV — XVIII  c.) ;  Ru.  dial,  гидкий,  SC.,  Sin. 
gizdati,  Cz.  hyzditi,  Slk.  hyd,  Po.  hydzic  (from  Cz.  or  Uk.), 
dial,  gizd  ‘dirty  person;  dirtiness’,  gizdawy  ‘dirty’,  gizdzic, 
zagidzic  ‘to  make  dirty’,  UpSo.  hudzic.  —  Deriv.  огида, 

[зо] гидити,  гидкий,  гидкість,  -ко,  гидливий,  -вість, 
-во,  гидота,  гйдний,  гидотний,  -ність,  -но,  гидючий, 
-чість,  гидь,  [по] гидшати,  гидувати,  -ання.  —  Syn. 
бруд,  нечисть,  погань;  брудна  людина ;  dial,  гадюка, 

Кириченко  1.  с. 

PS.  *gyds  ‘ts’,  akin  to  гад,  q-  v. 


гйдаш,  гідеш  SoCp.  ‘boat,  barque’,  MUk.  гидаш  (XVI — 
XVIII  c.  Дежз  St.  SI.  7,  163) .  —  Subst.  барка. 

From  Hg.  hidas  ‘ts’,  Дежз,  1.  c. 

гйдж-га!  see  гуджа! 

гйдра  Wd.  see  гідра. 

гйжа  ‘foulness’,  ModUk.  only.  —  Deriv.  гйжавка.  — 
Syn.  погань. 

Derived  from  гид  (:*gydja),  q.  v. 

гижкй  Npl.,  Wd.  also  гишкй,  гешки  ‘gelatine  made  from 
pig’s  feet’,  ModUk. ;  Cz.  hyze,  hyzde  ‘upper  part  of  the  thigh’, 
Po.  dial,  giza,  giza  ‘pig’s  or  calf’s  thigh’,  LoSo.  gizla  ‘shine- 
bone’  UpSo.  hwizdzel  ‘ts’.  —  Deriv.  гйгиель  ‘shine-bone’.  — 
Subst.  холодець,  студенець. 

Derived  from  *gyza  ‘thigh’,  with  specialized  meaning, 
cf.  Berneker  1,  374,  РССтоцький  Slavia  5,  41;  dial,  гишкй, 
гешки  point  to  phonological  changes  based  on  assimilative 
processes  (devoicing  and  lowering  of  и  to  e  under  stress). 

гий  1.  see  ги. 

гий  2.  AmUk.  ‘hay’,  first  recorded  in  1939  (Білаш  185). 
—  Subst.  dm. 

From  E.  hay  ‘ts’,  Білаш,  1.  c. 

гййджа!  see  гуджа! 

гййкати  Wd.  ‘to  drive,  chase;  shout’  (Бойківщина,  Кміт 
42).  —  Subst.  гнати  худобу,  кричати,  Кміт  1.  с. 

Based  on  гий!  —  a  variant  of  гей!,  Q-  v. 

гик  1.  ‘whooping;  stuttering,  hiccough’,  ModUk.,  BRu. 
гік,  Ru.  гик  (since  1790).  —  Deriv.  гикавка ,  гикати[ся], 
-ання ,  гикнути[ся],  гигйкати,  -ання;  FN.  Гйкавий, 
Гйкавка.  —  Syn.  гук,  крик. 

A  primitive  о/р.  formation,  see  йкати,  ікати;  Berneker 
1,  374;  cf.  ги! 


614 


615 


гик  2.  see  гйка. 

в 

гйка,  dial,  гик  (Бойківщина,  Кміт  42)  ‘blade  of  straw, 
stalk’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  —  Deriv.  гйч[к ]a,  imu- 

на,  гйччя,  гичанка,  FN.  Гичка ,  Гичак,  Гичичка,  Г тур¬ 
ка,  MUk.  Гичка  (1565  Тугшков  104).  —  Syn.  стебло,  Кміт 

1.  с. 

Origin  obscure. 

гикіцькати  Wd.  ‘to  limp,  walk  lamely’,  first  recorded 
in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  140).  —  Subst.  шкутиль¬ 
гати. 

A  compound  щ  —  кйщькати,  cf.  such  inter j.  as  бер¬ 
киць!  and  deriv.  беркйцьнути[ся]. 

гила  see  кила. 

гилеп!  dial,  interj.  ‘bang!,  plump!’,  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Житомирщина,  Паламарчук  ЛБюлетень  6,  25).  — 
Deriv.  гилепнути.  —  Syn.  бух! 

An  extended  form  of  геп!  under  the  influence  of  гиля!, 
see  s.  vv. 

гилйти  ‘to  strike  a  ball  with  a  stick;  to  strike,  beat;  to 
put  (take)  too  much’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  —  Deriv. 

гйлка,  гильнути,  гильпя,  гильняк,  гильнйтися;  FN. 
Гйлик.  —  Syn.  бити  м’яч  палкою ;  бити,  вдаряти; 
набирати,  цупити;  dial,  раяти,  посередничати  (Го- 
роденщина,  Велигорський  РМ.  З,  275). 

The  word  is  related  to  SC.,  Sin.  guliti  ‘to  flay,  skin’,  Ru. 
жулить  ‘to  deceive,  defraud’,  PS.  *guliti:  *zuliti:  *gyliti,  IE. 
root  **goul- :  **geul- :  **gUl-  ‘to  bend’,  cf.  РССтоцький 
Slavia  5,  41,  Бузук  ЗІФВ  7  -  8,  73,  Berneker  1,  362,  Pokorny 
393;  less  persuasive  is  the  etymology  of  Ильинскйй,  Archiv 
29,  166,  497,  connecting  it  with  голий;  see  also  гулий. 

гиля!,  гиль!  Wd.  гйля!  interj.  in  calling  (or  chasing) 
geese,  pigeons,  ducks ;  first  recorded  in  the  XIX  c.  —  Deriv. 


тля-га-гйля  (Носенко  98).  —  Syn.  гала!,  РССтоцький 
Slavia  5,  42. 

An  o/p.  interj.,  see  ґел. 

гиляка  see  гіля. 
гиль!  see  гиля! 

гиль  ‘bullfinch’,  first  recorded  in  the  XIX  c. ;  Ru.  dial. 
гиль,  Cz.  hyl,  hejl,  Po.  gil,  giel.  —  Syn.  снігур. 

From  Po.  gil  which,  in  turn,  comes  from  MHG.  gel,  cf. 
ModHG.  Gelbfink  ‘ts’,  Miklosich  52,  Berneker  1,  300,  Прео- 
браженский  1,  123,  РССтоцький  4,  176,  a.  o.;  re.  other,  less 
persuasive,  etymologies  cf.  Slawski  1,  279. 

гильце  see  гільце. 

тими  see  гімн. 

гин  Wd.  (Lk.)  ‘there’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Приймак  PM.  2,  450).  —  Deriv.  гйнде,  гйнка,  гин  -  гин 
(Желеховський  1,  140).  —  Syn.  он,  ген,  там. 

From  ги  -  он,  see  s.  vv. ;  cf.  also  ген. 
гиндиня,  гиндиченя  see  індйк. 

гйндри  бйти  Wd.  ‘to  idle,  lounge’,  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Городенщина,  Велигорський  PM.  2,  275).  —  Subst. 

дармувати. 

Origin  obscure;  perhaps  it  is  connected  with  гандрй- 

читися. 

гйнтів,  гйнтив,  гинтьов  Wd.  ‘cart’,  first  recorded  in  the 
XIX  c.  (Макарушка  8).  —  Subst.  віз,  бричка,  Гнатюк  ЕЗб. 
4,  237. 

From  Hg.  hinto  ‘ts’,  Гнатюк  1.  c. 

гйнути,  Wd.  also  гйбнути  (Желеховський  1,  140),  MUk. 
не  гинули  (1496),  гинуть  (1590),  гинути  (XVI  с.),  не  ги- 


616 


617 


негь  (XVII  с.),  гинути  (1679),  не  гине  (XVIII  с.),  OES. 
гьібно  (XI  с.  Остр.  єв.),  гибьнеть  (1219),  гибло  (and 
rarely  without  б:)  гинеть,  гнняше;  BRu.  іінуць,  Ru. 
гйбнуть,  dial,  гинуть ,  OCS.  pogybnoti,  SC.  gmuti.  Sin. 
giniti,  Cz.  hynouti,  Slk.  hynut’,  Po.  ginqc,  LoSo.  gimis, 
UpSo.  hinyc,  Plb.  рйбгфоіпе,  vezgoibone.  —  Deriv.  виги¬ 
нути,  з[а]~,  по-гйнугпи,  along  with  iter,  forms  гибати, 
Q-  v.,  загин.  —  Syn.  обернутися  внівець,  перестати 
існувати,  пропасти,  зникнути,  занепасти,  знищи¬ 
тися,  змарнуватися,  вмерти,  стратити  життя, 
згубитися,  минути  безповоротно,  Тимченко  523. 

PS.  *gybngti  ‘ts’,  related  to  *gubiti,  see  губити;  accord¬ 
ing  to  Berneker  1,  373,  followed  by  Holub-Kopecny  137, 
Slawski  1,  280,  a.  o.,  root  *gyb-  in  this  word  is  ts  as  in 
гибати,  Q-  v.;  earlier  attempts  to  separate  both  roots,  cf. 
Miklosich  82,  Bezzenberger  BB.  4,  352,  must  be  rejected  on 
account  of  formal  identity  and  semantics:  ‘to  bend  down 
because  of  age,  or  weakness’  -»  ‘to  disappear  from  view’  -> 
‘to  perish,  die’,  cf.  Zubaty  1,  232  -  233,  Holub-Kopecny  1.  c., 
Slawski  1.  c. ;  re.  reservations  to  this  see  Machek  152  - 153. 

гйнчати  Wd.  (Bk.)  ‘to  laugh;  to  grin,  show  one’s  teeth’, 
first  recorded  in  1934  (Кміт  42).  —  Subst.  сміятися,  шкі¬ 
ритися. 

From  гйнчий  ( <  інший  ‘other’ )  with  specialized 
meaning  :  ‘to  become  other  than  usually’  -»  ‘to  laugh’  ->  to 
grin’;  on  account  of  the  accent  and  meaning  no  connection 
with  the  following  entry  can  be  assumed. 

гинчяти,  гинчьйти  Wd.  ‘to  groan,  moan’,  first  recorded 
in  the  XX  c.  (Борислав,  Бандрівський  ДослМат.  4,  12), 
Po.  jgczec.  —  Subst.  важко  стогнати. 

From  Po.  jgczec  ‘ts’  with  Wd.  substitution  of  initial  у 
by  h;  see  also  the  preceding  word. 


гир  1.  in  such  idioms  as:  а  гир  би  ти  загирився  ‘you 
should  disappear  completely’,  гйром  ходити  ‘totally  disin¬ 
tegrate’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  (Желеховський  1, 
140-141).  —  Deriv.  гйрити,  заійрити[ся] ;  гирю -ги¬ 
рю!  —  Syn.  щез[ би  ти ]. 

According  to  РССтоцький,  Slavia  4,  48,  this  entry  is 
connected  with  the  interj.  гир!,  q.  v. ;  on  the  other  hand,  he 
derives  [за]  гйрити  from  OHG.  irron  ‘to  be  in  error,  go 
astray,  mislead,  deceive’,  РССтоцький  4,  118;  inconvincible. 

гир  2.,  also  гирь  SoCp.  ‘news’,  MUk.  гир,  хир  (XVI — 
XVIII  c.,  Дежз  StSl.  7,  163).  —  Subst.  вістка,  новина, 
чутка,  Гнаткж  ЕЗб.  4,  237. 

From  Hg.  Mr  ‘ts’,  Гнаткж,  1.  c.,  Дежз,  1.  c. 

гир!  interj.  expressing  the  barking  of  a  dog  :  bow-wow!’, 
ModUk.  —  Deriv.  гиркання,  [за-,  по-]гйркати ,  [no] 
тркатися.  гирчати,  Wd.  гирдиїати  (Желеховський 
1,  141).  —  Syn.  гар!,  гур!,  РССтоцький  3,  151. 

A  primitive  interj.  akin  to  гар! ,  Q-  v. 

гйра  Wd.  see  гйря. 

гирбет  Wd.  see  хребет. 

гирбувати  SoCp.  ‘to  become  (grow)  proud’,  first  re¬ 
corded  in  1898  (Гнаткж  ЕЗб.  4,  237).  —  Subst.  гордувати. 

Based  on  герб  'coat  of  arms,  crest’  as  an  emblem  of 
nobility  and  discrimination  of  lower  social  strata;  cf.  герб 
‘pride’,  іербовати  ‘to  become  (grow)  proud’,  Гнаткж  1.  c. 

гйрґев,  гйрдев,  гйрдєв  Wd.  see  герґев. 

гирешний,  гйрішний,  гирішлйвий  ‘famous;  true,  real’, 
MUk.  гирешньїй  (XV — XVIII  c.,  Дежз  StSl.  7,  164) .  — 
Subst.  славний.  Желеховський  1,  141;  дійсний,  правдивий, 
Велигорський  РМ.  З,  275. 

From  Hg.  Mres  ‘ts’,  Дежз,  1.  c. 


618 


619 


гйрка  1. :  гйря. 

гйрка  2.  dial,  ‘sort  of  early  wheat’,  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Грінченко  1,  283),  BRu.  гірка,  Ru.  гйрка.  —  Subst. 
рід  ярої  пшениці,  Дзендзелівський  ЛБюлетень  6,  41. 

According  to  Преображенский  1,  123,  it  is  a  transfor¬ 
mation  of  Po.  gryka  ‘buckwheat’,  see  гречка. 

гиркйй  Wd.  see  гіркйй. 

гирлига  see  ґирлйґа. 

гйрло,  Wd.  also  гірло  ‘mouth,  estuary’,  MUk.  гирло 
(1689  Шаровольський  1,  63);  Ru.  гирло  (since  1838  from 
Uk.,  cf.  Чижевський  AUA.  2,  328).  —  Deriv.  гирловйй.  — 
Subst.  усгпя  річки ,  Бойків  106;  рукав,  протока  через 
плавню,  Дзендзелівський  ЛБюлетень  6,  41. 

From  Rm.  glrla  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  SI.  gsrlo, 
see  горло,  Miklosich  63,  Berneker  1,  369,  Преображенский 
1,  123,  Шелудько  2,  130,  Горбач  1,  15,  20,  Cioranescu  369, 

a.  o. 

гирміти,  гирмотати  Wd.  see  гриміти,  гримотіти. 

гирочник  Wd.  instead  of  огірочник,  see  огірок. 

гирсувати  dial,  ‘to  draw,  sketch,  design’,  first  recorded 
in  the  XX  c.  (Грінченко  1,  283).  —  Subst.  рисувати. 

A  dial,  deformation  of  рисувати,  Q-  v. ;  according  to 
Шелудько  2,  130,  it  might  be  derived  from  Rm.  hir§ai  ‘to 
scratch’ ;  inconvincible. 

гирувати  ‘to  lift;  to  push;  to  go;  to  consider’,  ModUk.  — 

Subst.  підіймати;  пхати  (з  трудом);  прямувати; 
роздумувати. 

Origin  obscure ;  perhaps  it  is  connected  with  гир!. 
гирчати  see  гир! 


гирштйкатисі  Wd.  ‘to  play  pranks,  frolic’,  first  recorded 
in  the  XX  c.  (Романів,  Горбач  7,  37).  —  Subst.  дуріти, 
пустувати,  битися  жартома.. 

From  Yi.  -  G.  horst  du?  ‘do  you  hear?’,  Горбач  1.  c. ; 
see  also  гершт. 

гйря,  Wd.  гйра  ‘weight;  dump -bell’  MUk.  гьіря  (XVI 
c.  Срезневский  1,  619),  OES.  на  гирЬ;  BRu.  гіря,  Ru. 
гйря  —  Deriv.  гйрка,  SoCp.  гйрька,  гйрявий,  гирюва- 
тий,  гирьовйй,  -йк,  Wd.  гйравець,  гирївка,  гирун;  FN. 
Гиря  (1552  Тупиков  103).  —  Syn.  тягар,  вантаж;  нйзь- 

ко  підстрйжена  голова;  грйва. 

According  to  Преображенский  1,  124,  the  word  comes 
from  Pers.  giran  ‘heavy’;  less  persuasive  is  the  explanation 
of  Потебня  РФВ.  3,  164  :  from  гвор  ‘swelling’;  cf.  also  Vas- 
mer2  1,  408. 

гирь.вее  гир  2. 
гйскра  Wd.  see  іскра, 
гиссоп  see  гісоп, 
гйстик  see  істик. 

гись!  interj.  to  scare  away  chicken  :  ‘go!,  away!’,  first 
recorded  in  the  XIX  c.  —  Deriv.  гйськати,  -ання;  dial, 

гйся-  гйсь!  ‘вйгук,  якйм  відганяють  овець’  (Житомир¬ 
щина,  Паламарчук  ЛБюлетень  6,  25).  —  Syn.  гейс[ь]!, 
гісь!,  РССтоцький  3,  150. 

A  primitive  interj.  akin,  to  гейс[ь ]!  and  гісь!  see  s.  w., 
РССтоцький,  1.  c.  and  Slavia  5,  42. 

гиття!,  гить-тя!  interj.’  ‘(call  to  horses:)  ha!  (to  the 
right)’,  ModUk.;  Po.  hajti!,  OPo.  hajtal  —  Syn.  гайта!, 

гуттю  ! 

A  variant  of  гайта!,  9-  v. 


620 


621 


гиц!  interj.  ‘jump!’,  ModUk.;  SC.  gic!,  Slk.  hycl,  Po. 
hyc!,  chyc!  —  Deriv.  гицати,  -ання,  гйцкати,  -ання, 
гицнути,  -нення.  —  Syn.  гоц!,  гуц,  РССтоцький  3,  151. 

A  primitive  interj.  designating  jump,  РССтоцький  1,  c. 
and  Slavia  5,  42,  Bruckner  174,  Slawski  1,  441. 

гйцель,  Gsg.  гйц[е]ля,  dial,  гйциль,  -иля  ‘poundman, 
person  employed  to  catch  (kill)  stray  dogs;  rascal,  scoundrel, 
ruffian’,  ModUk. ;  BRu.  гйцель,  Ru.  dial,  гйцель,  Cz.  hycel, 
Po.  hycel ,  OPo.  chycel,  hecel.  —  Deriv.  гицлівка,  -вський, 
гицлярня,  гйцельський,  -ство,  гицлювати,  -ання.  — 
Subst.  собаколдв. 

From  ModHG.  dial.  Hitzel  ‘ts\  РССтоцький  4,  235;  the 
medium  of  Po.  hycel,  assumed  by  Шелудько  1 ,  27,  Richhardt 
56,  a.  o.,  remains  to  be  proved;  cf.  also  Miklosich  84,  Korbut 
PF.  4,  435,  493,  Berneker  1,  380,  Bruckner  174,  Slawski  1, 
441  -  442,  a.  o. 

гич  ‘priceless,  without  value’,  first  recorded  in  the  XIX  c. 
(Желеховський  1,  141).  —  Subst.  без  вартости,  пусте, 
Кузеля  71. 

From  Tk.  -  Osm.  hie  ‘nothing’,  Горбач  8,  16. 

гйчка,  гйччя  see  гйка. 

ri  Wd.  see  ги. 

ri!  interj.  in  imitating  the  neighing;  also  expressing  the 
laughter,  ModUk.  —  Deriv.  гїготати,  -ання.  —  Syn.  ги!, 
xu! ,  xi ! 

A  primary  interj.  akin  to  гаї,  xa! ;  see  ги!,  хи!,  xi! 

гіацинт  see  гіяцйнт. 

гібаль  SoCp.  see  хіба. 

гібон  see  гібон. 

гібрйд,  Wd.  also  гибрйд  ‘hybrid,  mongrel’,  ModUk.; 
BRu.  гібрид,  Ru.  гибрйд  (since  1863),  Po.  hybryda,  etc.  — 


Deriv.  гібридний,  гібридизатор,  -ація,  гібридизм,  гібри¬ 
дизаційний,  гібридизований,  гібридизувати ,  -ання.  — 
Subst.  мгшанець  [ від  пари  рослин  або  тварин  різних 
видів ],  покруч,  бастард;  слово  або  назва  з  двох  мов. 

From  Lat.  hybrida  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Gk. 
hybris,  Gsg.  hybridos,  related  to  Lat.  iber  ‘mule’,  Орел  1, 
200,  АкСл.  З,  91,  Skeat  284,  Klein  1,  753,  a.  o. 

гівгач  dial,  ‘wry-neck’  (Кузеля-Рудницький  141),  Mod¬ 
Uk.  only.  —  Deriv.  ггвгачдр.  —  Subst.  вертишййка,  кру¬ 
тиголовка. 

Origin  obscure ;  perhaps  it  is  connected  with  гіготати, 
see  ri!;  ггвгачдр  f/e.  influenced  by  качор. 

гівіс  Wd.  ‘non-German  soldier  in  the  G.  army’,  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Горбач  6,  28).  —  Subst.  вояк-неш- 
мець  із  завербованих  полонених. 

From  ModHG.  Hiwi  (Npl.  Hiwis),  being  an  abbr.  of 
Hilfswilliger  ‘voluntary  helper’,  Горбач  6,  28. 

гівно,  dial,  also  гімно  (Огоновський  80)  ‘shit,  excre¬ 
ment,  droppings,  dung,  muck’,  OES.  говьно,  говна  Арі.; 
BRu.  гайно,  Ru.,  Ви.  говнд,  OCS.  доььпо,  SC.  govno,  Cz., 
Slk.  hovno,  Po.  gowno.  —  Deriv.  гівняк,  -яцький,  -яр[ ка ], 
-ярський,  гівно-гд,  -рйй[ ка ] ,  -хлоп,  dial,  гімняк,  гім- 
няр,  гімнорйй  (Горбач  7,  37).  —  Syn.  кал,  вймет,  відхід, 

■  екскремент. 

PS.  *govbno  ‘ts’,  IE.  root  **guou-  :  **gn6y-  :  **дий-,  cf. 
Skt.  gutha-  ‘excrement’,  guvati  ‘he  excretes’,  Av.  guda  ‘dirt’, 
ModPers.  guh  ‘ts’,  Arm.  Jcu  ‘dung’,  Lat.  bubindre  ‘to  soil  by 
menstruation’,  Cymr.  burd  ‘dirty’,  budro  ‘to  soil’,  Berneker  1, 
339,  Trautmann  81,  GGA.  173,  254,  Meillet  fit.  452,  Slawski 
1,  331,  Pokorny  483  -  484,  a.  o. ;  less  persuasive  is  its  con¬ 
nection  with  *gov$do,  see  говядина,  suggested  by  Брандт 


622 


623 


РФВ.  22,  124,  Hirt  IF.  37,  236,  Bruckner  Archiv  39,  7,  Мат 
chek  LF.  53,  345,  followed  by  Vasmer2  1,  424,  a.  o. 

гігант,  Wd.  ґіґант  ‘giant’,  MUk.  гигангь  (1499  Срезнев- 
ский  1,  513),  OES.  на  гьігантьі,  гиганте  (XIV  с.) ;  BRu. 
гігант ,  Ru.  гигант  (since  1704),  Ро.  gigant,  etc.  —  Deriv. 
гігантизм ,  гігантйчнин ,  гігантський ,  гігантоманія , 
-фобія.  —  Subst.  велет[ень] ,  Wd.  великая. 

From  Gk.  gigas,  Gsg.  gigantos  ‘ts’,  the  ultimate  source 
being  PN.  Gigas  ‘any  of  the  sons  of  the  Earth  and  Tartarus’, 
Орел  1,  206,  АкСл.  З,  92,  Skeat  239,  Klein  1,  655,  a.  o. ;  Wd. 
ґіґант  <  Po.  gigant  <  Lat.  gigas  <  Gk.  gigas,  gigantos. 

гігієна,  Wd.  гігієна  ‘hygiene,  science  of  health’,  ModUk. ; 
BRu.  гігієна,  Ru-  гигиена  (since  1803),  Po.  hygiena,  etc. — 
Deriv.  гігієнічний.  —  Subst.  наука  про  здоров’я;  заходи 
для  збереження  здоров’я. 

From  Gk.  hygienos  ‘pertaining  to  health,  healthful’, 
Орел  1,  201,  АкСл.  З,  93,  Skeat  284,  Klein  1,  756,  a.  o. 

rirpo-,  Wd.  гіґро-  (Кузеля  71)  a  compound  -  forming 
element  ‘hygro-’  in  such  words  as  гігрограф,  гігролдгія, 
гігрома,  гігрометрія,  гігроскопічність,  гігрофіти,  etc. ; 

ModUk.,  known  to  other  SI.  as  well.  —  Subst.  (rarely) 

волого-,  e.  g.  гігрометр  —  вологомір,  гігроскоп  —  во¬ 
логомір,  гігроскопічний  —  вологовбирний,  гігрофль- 
ний  —  водолюбний. 

From  Gk.  hygros  ‘wet,  moist,  humid’,  Орел  1,  201, 
АкСл.  З,  93,  Klein  1,  756,  a.  o. 

гід  1.  arch,  год,  SoCp.  гуд,  гйд  (Дзендзелівський  ПО) 
‘year’,  dial,  вгоди,  гідни  сьвата  Npl.  ‘Christmas’  (Верхрат- 
ський  ЗНТШ  3,  191),  MUk.  году  Gsg.  (1565),  год  (1667), 
годовь  Gpl.  (1667),  кажді  год:  кажді  рок  (XVII  с.  Гепта- 
глот  28),  год-ь  (1772),  год  (XVII — XVIII  с.  Інтермедії  115, 
127,  188-  191),  в  якихь  годахь  (1735),  в  году  (XVIII  с.), 


OUk.  годь  (XIV — XV  с.  Kuraszkiewicz  141),  годь  (1366, 
1407),  год  (1424),  OES.  годь  (XI  с.  Остр.  єв.),  прЬже  года 
(1119),  три  годи  (XIV  с.) ;  BRu.,  Ru.,  Ви.,  Ма.  год,  OCS. 
gods,  Sin.,  SC.  god,  Cz.,  Slk.  hod,  Po.  LoSo.  gody  (Npl.), 
UpSo.  hody,  Npl.  ‘Christmas’.  —  Deriv.  годд[чо]к,  годи¬ 
на,  годйн[ оч ]ка,  -нотка,  годинний,  -и[ чо]к,  годинни¬ 
ковий,  годинникар,  -ка,  -ство,  Wd.  тогід,  here  also: 
годі,  годен,  годнийЦгідний,  вигода,  вигідний,  [в-,  до-, 
з-,  на-,  по-,  при- ]годйти[ся ],  в-,  до-,  годжати,  - ання , 
в-,  до-,  з-,  по-  гдджувати,  -ання,  годиться,  погода, 
не  [по]  года,  випогодити]  ся] ,  випогоджу  ватися ,  при-, 
у-  года,  etc.;  GN.  Вигода,  Годи,  Гддиха,  Годині,  Гддів, 
Годдвичі,  Годомичі,  Гддунівка,  MUk.  година  (XV — XVIII 
с.),  годинний  (XVII  с.),  годинонка  (XVIII  с.),  годинникь, 
годильникь  (XVIII  с.),  OES.  година  (XI  с.  Остр.  єв.),  го- 

дьіщьнии.  —  Syn.  рік;  MUk.  час,  пора,  доба;  міра  часу, 
Тимченко  540. 

PS.  *gods  ‘[proper]  time’,  IE.  root  **ghodh- :  **ghedh- 
with  orig.  meaning  ‘belonging  to  one  another’  and  ‘suiting’, 
cf.  Skt.  gadhya-  ‘to  be  held  together’,  Goth,  gadiliggs  ‘re¬ 
lative’,  AS.  gegada  ‘companion’,  MHG.  [gejgate  ‘equal  as¬ 
sociate,  one’s  equal,  husband’,  ModHG.  Gatte  ‘husband’,  Du. 
Gade  ‘spouse’,  MHG.  gater,  Du.  te  gader,  AS.  geador,  E. 
together,  MHG.  gaten  ‘to  come  together,  agree’,  E.  to  gather 
‘to  assemble’,  Alb.  ngeh  ‘free  time’,  ToA.  hack-,  ToB.  kacc- 
‘to  be  delighted’,  etc. ;  here  in  ablaut  also :  Goth,  gods,  OHG. 
guot,  E.  good,  Lith.  guodas  ‘esteem,  glory’,  Latv.  guods  ‘ts’; 
Bezzenberger  BB.  16,  243,  Zubaty  1,  135,  Berneker  1,  318, 
Преображенский  1,  137  -  138,  Kluge  107,  127,  Trautmann  74, 
Pokorny  423-424,  Slawski  1,  307,  Георгиев  259,  Vasmer2  1, 
426;  re.  semantics  cf.  Ветухов  ИзвОРЯС  19  :  4,  133;  previous 
attempts  to  derive  it  from  G.  have  been  rightly  rejected,  cf. 
Kiparsky  1,  67 ;  inconvincible  is  also  its  etymology  from  IE. 
**ghed-  ‘to  reach’,  Vaillant  RES.  22,  26-27;  see  also  гадати 
(*gad- :  *god-). 


I 


624 


625 


гід  2.  SovUk.  see  ґід. 

гідальґо  ‘hidalgo,  Sp.  nobleman  of  secondary  rank’, 
ModUk. ;  BRu.  гідальго ,  Ru.  гидальго  (since  1803),  etc.  — 
Subst.  еспанський  шляхтич ,  Кузеля  71. 

From  Sp.  hidalgo\\fidalgo  ‘son  of  something;  son  of 
fortune'  Орел  1,  202,  АкСл.  З,  94,  Skeat  270,  Klein  1,  728, 
a.  o. 

гідеш  SoCp.  see  гидаш. 

гідра,  Wd.  гйдра,  Кузеля  71,  ‘hydra,  water-serpent’, 
ModUk.;  BRu.  ts,  Ru.  гйдра  (since  1834),  Po.  hydra,  etc. — 

Subst.  водний  вуж ,  потвора  з  кількома  головами ,  КУ- 
зеля  71. 

From  Gk.  hydra  ‘ts’,  Орел  1,  202,  АкСл.  З,  94,  Skeat 
284,  а.  о.;  see  also  the  following  word. 

гідро-  a  compound-forming  element  ‘hydro-’  in  such 

words  as  гідро-  гель,  -геологія,  -гнозія,  -гномонія, 
-гндст,  -графічний,  -графія,  - динаміка ,  -електрич¬ 
ний.  -карбюр,  -керам,  -кефал,  -ксйл,  -лїза,  -лдгія,  -ман¬ 
тія.  -медузи,  -метеори,  -метр,  -метрія,  -механіка, 
-нефрози,  -пат.  -патйчний  ,  -плян,  -пневматичний, 
-пневмонія,  -пульт,  -скоп,  -статика,  -статичний, 
-сфера,  -тахометр,  - техніка ,  -тдракс,  -торф,  - тро¬ 
пізм ,  -фан,  -фітологія,  -фон,  -хемія,  -хінон,  etc. ;  Mod¬ 
Uk.,  known  to  other  SI.  as  well.  —  Subst.  водо-,  e-  S-  гідро¬ 
патія  :  водолікування,  гідроплян  :  водолітак,  гідро- 
терапія-водолікування,  гідрофільний-водолюбний,  гі- 
дрофїт-фодорїст,  гідрофобгя-водобоязнь,  etc. 

From  Gk.  hydro-  ( :hydor) . ‘water’,  Орел  1,  202,  АкСл. 
З,  95,  Klein  1,  754,  a.  o. 

гієна  ‘hyena,  a  sow-like  quadruped’,  ModUk.;  BRu. 
гієна,  Ru-  гиена  (since  1790),  Po.  hiena,  etc.  —  Subst. 


хижа  тварина  (ссавець),  що  живиться  виключно 
падлом. 

From  Gk.  hyaina  ‘hyena’,  Орел  1,  205,  АкСл.  З,  99, 
Skeat  284,  Klein  1,  756,  а.  о. 

гієрарх,  also  ієрарх  ‘hierarch,  high  priest’,  MUk.  гіє- 
рархія  (XVII  с.) ;  BRu.  ієрарх,  Ru.  uepdpx,  etc.  —  Deriv. 
гіерархіяНєрархія,  ієрархічний.  —  Subst.  голова  (ви¬ 
ща  духовна  особа),  Орел  1,  362. 

From  Gk.  hierarches  ‘leader  of  sacred  rites,  high  priest’, 
Орел  1.  c.,  Skeat  271,  Klein  1,  729. 

гій  Wd.  see  ги. 

гілля,  dial,  also  гіля  ‘branch,  twig’  MUk.  голь  (1596  — 
Зизаній),  голь  илй  голца  з  листям-ь  (1627  Беринда),  го- 
лями  Ipl.  (XVIII  с.),  на  десяти  голяхт>  (XVIII  с.),  OES. 
голь;  BRu.  галле,  Ru.  голья,  Sin.  gol,  Czech.  Ml.  —  Deriv. 
гілля[ч]ка,  гіллячко,  гілка,  гілонька,  гілкоріз,  гілочка, 
гільце,  гілковий,  гіллястий,  гілльовий,  гілчастий, 
-шість,  Wd.  гйлечко,  гилйна,  гиля[ка],  гильце,  гйл[ь]~ 
ка,  гильнйстий,  гилястий.  —  Syn.  вітка,  галузь,  MUk. 
вгьтвь  (1596  Зизаній),  вгьіа  илй  втпвь,  росчка,  галу  з 
(1627  Беринда). 

PS.  *golbja  ‘ts’,  root  *gol~,  see  голий;  here  in  apophony 
галузь,  q.  v. 

гіляк  ‘Kila’,  (Siberian  ethnic  group),  ModUk.;  Ru.  ги- 
ЛЯК.  —  Deriv.  гіляцький.  —  Syn.  нівх. 

The  name  is  derived  from  Amur  dial,  kila  ‘Tungus’,  Si¬ 
berian  ethnic  group,  which  calls  itself  nivux  ‘man,  master’, 
Vasmer2  1,  406. 

гільдія  see  Гільдія. 

гільза  ‘cartridge-case;  cigarette- wrapper ;  bushing, 
sleeve;  tube,  case’  ModUk.;  BRu.  ts,  Ru.  (since  1803)  гиль- 


626 


627 


за,  Ро.  gilza,  etc.  —  Deriv.  гільзовий.  —  Subst.  патрон , 
обіймиця,  металева  рурка,  начинена  вибуховою  речо¬ 
виною,  що  виштовхує  гарматень  або  кулю  при  стрі¬ 
лянні;  паперова  рурка  для  набивання  її  тютюном, 
звійка. 

From  ModHG.  Hiilse  ‘ts’,  РССтоцький  4,  215,  Орел  1, 
206,  АкСл.  З,  100. 

гільйотйна  see  ґільйотйна. 

гільтай,  гільтяй  see  гультяй. 

гільце,  also  гильце  ‘ritual  wedding  tree  (Uk.  custom)’, 
first  recorded  in  the  XIX  c.  —  Syn.  вильце,  смерека,  різ¬ 
ка,  деревце. 

From  гілля;  гильце  goes  back  to  вильце  as  to  the 
point  of  departure,  see  s.  v. 

гімен  ‘hymen,  the  virginal  membrane’,  ModUk. ;  BRu. 
ts,  Ru.  гимен,  etc.  —  Deriv.  гіменей.  —  Subst.  перетин¬ 
ка  в  зовнішній  частині  дівочого  статевого  органу. 

From  Gk.  hym&n  ‘skin,  membrane’,  Орел  1,  206.  Klein 
1,  757,  a.  o. 

гімн,  Wd.  гимн,  ‘hymn’,  MUk.  гимнь,  гумнь  (XVII  c.)  ; 
BRu.  гімн,  Ru.  гимн  (since  1792),  Po.  hymn,  etc.  —  Subst. 

урочиста  пісня  на  пошану  Бога,  святого,  героя,  на¬ 
ціональної  ідеї,  держави,  історичної  події,  Орел  1,  206; 
Wd.  славень. 

From  Gk.  hymnos  ‘song  in  praise  of  God  or  heroes’, 
Орел  1,  206,  АкСл.  З,  101,  Skeat  284,  Klein  1,  758,  a.  o. 

гімназія,  Wd.  гімназія  ‘gymnasium,  high  school’,  MUk. 
rvMHaaioHT,,  гумназіумт,  (1632);  BRu.  гімназія,  Ru.  гимндп 
зия  (since  1762),  Po.  gimnazjum,  etc.  —  Deriv.  гімназист, 
-ка,  гімназійний,  Wd.  гімназіяльний.  —  Subst.  (у  гре¬ 


ків  :)  місце  до  гімнастики;  (пізніш  :)  середня  школа 
де  вчать  латинської  і  грецької  мов,  Кузеля  82. 

From  Gk.  gymnasion  ‘gymnastic  school;  school’,  Орел  1, 
206,  АкСл.  З,  102,  Skeat  255,  Klein  1,  690,  a.  o. 

гімнаст,  Wd.  гімнаст,  ‘gymnast,  acrobat’,  ModUk. ;  BRu. 
ts,  Ru.  гимнаст  (since  1806),  Po.  gimnastyk,  etc.  —  Deriv. 
гімнаст[и]ка,  гімнастичний,  гімнастьорка.  —  Subst. 
людина,  вправна  в  гімнастиці,  що  займається  гімна¬ 
стикою  як  професією,  Льохін  154. 

From  Gk.  gymnastes  ‘trainer  of  athletes’,  АкСл.  3,  103, 
Skeat  233,  Klein  1,  690. 

гімн 6  see  ГІВНО. 

гін,  Gsg.  гону,  also  Npl.  гони  ‘chasing,  pursuing;  length 
of  tilled  field’  MUk.  гоновь  Gpl.  (XVI  c.),  гоньї  Npl.  (1627, 
Беринда),  на  гонк  (1693),  за  гони  (1708),  гоней  нивннх'ь  на 
пять  (XVIII  с.)  ;  OES.  три  гоньї  (1150,  XIV  с.)  ;  Ru.  гон, 
гони,  SC.  gdn,  Sin.  о gon,  Cz.  hon,  Po.  gon.  —  Deriv.  %%- 
н[оч]ки,  dial,  згін  (Ващенко  28).  —  Syn.  гнання;  (зде¬ 
більшого  вживається  у  множині)  довший  бік  ниви ,  сі¬ 
нокосу,  що  проходить  ратай  плугом  (пивний,  плуго¬ 
вий) ,  або  косар  з  косою;  така  смуга,  як  мірити  дов¬ 
жину,  Тимченко  563;  Wd.  збіговище,  зглота,  Верхрат- 
ський  ЗНТШ.  З,  191;  MUk.  (also),  цас  коли  женуть  чере¬ 
ду;  місце  лову,  лови,  полювання;  стадїонь,  стадій,  стан 
(1627  Беринда). 

Derived  from  гонити,  see  гнати,  Винник  43  -  46. 

гінандроморфізм  ‘form  of  hermaphrodism’,  ModUk.  — 

Subst.  одна  із  форм  гермафродитизму,  коли,  особа  має 
деякі  прикмети  чоловічої  і  деякі  жіночої  статі,  Орел 
1,  206. 

From  Gk.  gyne  ‘woman’,  wrier  ‘man’,  Орел  1,  206,  Klein 
1,  690,  a.  o. 


628 


гінджей,  AmUk.  see  енджин. 

гінекей,  Wd.  гінекей,  гінецей  ‘gynaeceum;  apartment  for 
women;  the  pistils  of  a  flower  collectively’,  ModUk. ;  Ru. 
гинекей  (since  1803),  etc.  —  Subst.  жіноча  половина 
грецькою  дому ,  Кузеля  82. 

From  Gk.  gynaikeios  ‘pertaining  to  a  woman ;  womanly, 
feminine’,  Орел  1,  206,  АкСл.  З,  103,  Klein  1,  690,  Onions 
421,  a.  o. 

гінеко-  a  compound-forming  element  ‘gynaeco-’  in  such 

words  as  гінекократія ,  гінеколог ,  гінекологія ,  гінеко- 
манія,  гінекомастія ,  etc. ;  ModUk.,  known  to  other  SI.  as 
well.  —  Subst.  (rarely)  жінко-  e.  g.  гінекофаг  —  жінко¬ 
ненависник,  Бойків  109. 

From  Gk.  gynaikos  ‘womanish,  female’,  Орел  1,  206, 
Partridge  900. 

гінкий,  гінко  :  гонити  see  гнати. 

гінтерлянд  Wd.  ‘hinterland,  background’,  first  recorded 
in  the  XX  c.  (Бойків  109).  —  Subst.  запілля. 

From  ModHG.  Hinterland,  ‘ts’,  РССтоцький  4,  210. 

гінтйна  Wd.  ‘shingle-like  board’,  first  recorded  in  the 
XIX  c.  (Желеховський  1,  141).  —  Deriv.  гітйнка  (<*гін- 
тйнка).  — Subst.  fouma. 

A  dial,  dimin.  form  of  гбнта  <  Fouma,  9-  v. 

rinep-  a  compound-forming  element  ‘hyper-’  in  such 

words  as  гіперальгезія ,  гіперастенія ,  гіпербатбн,  гі¬ 
перболи,  гіперглікемія,  гіперемія,,  гіперестезія,  гіпе- 
ридрбза,  гіперкінези,  гіперкомплексовий ,  ггперкорект- 
ний,  гіпермнезія,  гіперплазія,  гіпер  секреція,  гіперто¬ 
нія,  гіпертрофія,  etc.;  ModUk.,  known  to  other  SI.  as 

well.  —  Subst.  багато-,  e.  g.  гіпердактилія  —  багато- 
палість,  гіпермастія  —  багатогрудість. 


629 


From  Gk.  hyper  ‘over,  above,  beyond’,  Орел  1,  207, 
АкСл.  З,  104,  Klein  1,  758,  a.  o. 

гіпноза,  SovUk.  гіпноз  ‘hypnosis’,  ModUk.;  BRu.  гіп¬ 
ноз,  Ru.  гипнбз  (since  1863),  Po.  hipnoza,  etc.  —  Deriv. 
гіпнотизер,  гіпнотизм,  гіпнотизувати,  гіпнотизу¬ 
вання,  гіпнотичний.  —  Subst.  сонний  стан ;  штучний 
сон,  спроваджений  магнетичним  впливом  одної  особи 
на  другу,  Кузеля  72. 

From  Gk.  hypnos  ‘sleep’,  Орел  1,  208,  АкСл.  З,  106, 
Klein  1,  760,  а.  о. 

гіпо-  1.  a  compound-forming  element  ‘hypo-’  in  such 

words  as  гіпоплазія,  гіпосісбп,  гіпостаза,  гіпостасува- 
ти,  гіпостась,  гіпосульфіт,  гіпотакса,  гіпотеза,  гіпо- 
тека,  гіпотенсія,  гіпотенуза,  гіпотермальний,  гіпо¬ 
тетичний,  гіпотечний,  гіпотонія,  гіпотрофія,,  гіпо¬ 
трохоїда,  гіпофіза,  гіпохбндрик,  гіпохдндрія,  гіпо¬ 
центр,  гіпоциклоїда,  etc. ;  MUk.  гиппохондріячннй 
(XVIII  с.),  known  to  other  SI.  as  well.  —  Subst.  без-,  e.  g. 

гіпостенія, :  безсилля. 

From  Gk.  hyp6  ‘under,  below,  from  below’,  Орел  1,  208, 
АкСл.  З,  107,  Klein  1,  760,  a.  o. 

гіпо-  2.  a  compound-forming  element  ‘hippo’  in  such 

words  as  гіпогрйф,  гіподрбм,  гіпокентавр,  гіпокрен,  гі¬ 
пологія,  гіпопотам,  MUk.  гиппокентаурь,  пгпокентаврь 
(XVII  с.),  known  to  other  SI.  as  well. 

ч 

From  Gk.  hippos  ‘horse’,  Орел  1,  208,  АкСл.  З,  108, 
Klein  1,  732,  a.  o. 

гіпс,  Wd.  ґіпс  (Кузеля  82)  ‘gypsum,  plaster’,  ModUk.; 
BRu.  line,  Ru.  гшс  (since  1704),  Po.  gips,  etc.  —  Deriv. 

[за]  гіпсувати,  -ання.  —  Subst.  білий,  м’який  мінерал 
із  сірчанокислого  вапна,  й  води,  вживаний  на  Л/іпні  ро- 


630 


631 


боти ,  на  нерухомі  пов’язки ,  а  також  на  зддбриво, 
Бойків  110. 

From  Gk.  gypsos  ‘chalk’,  Flood  106,  Вовк  5,  Орел  1, 
210,  АкСл.  З,  108,  а.  о. 

гіпсометр  ‘hypsometer,  an  instrument  for  measuring 

altitudes’,  ModUk. ;  BRu.  гіпсаметр,  Ru.  гипсдметр 
(since  1892),  etc.  —  Deriv.  гіпсометрія,  гіпсотермо¬ 
метр,  гіпсометричний.  —  Subst.  висотомір,  Орел 
1,  210. 

From  Gk.  hypso;  hypsos  ‘height’  and  metros  ‘measure’, 
Орел  1,  210,  АкСл.  З,  109,  Klein  1,  762,  a.  o. 


Kuraszkiewicz  149) ;  GN.  Гіречко.  —  Syn.  що  має  Смак 

протилежний  солодкому,  смак  жовчі,  полину ;  важ¬ 
кий,  тяжкий,  прикрий,  немилий,  нещасливий,  Тимчен- 
ко  569. 

і 

PS.  *догькз[]'ь]  ‘ts’  connected  with  *goreti ,  see  горіти, 
гірлянда  see  гірлянда. 

гірмотанє  SoCp.  ‘thunder’,  first  recorded  in  1911  (Гна- 
тюк  ЕЗб.  ЗО,  337).  —  Subst.  грім. 

A  dial,  form  for  гримотання :  гримотати,  see  гри¬ 
мати. 


гіпюр  see  ґіпюра. 
гірка  :  гора, 
гірка  :  гіркий. 

і 

гіркий  ‘bitter;  miserable’,  MUk.  в  горких  слезахь 
(1489),  гор’кость  (1596,  Зизаній),  смерть  горкая  (1622), 
з  горкои  бЬдьі  (XVII  с.),  гбрекь  :  гбркїй  (1627,  Беринда), 
гор’кая,  горкіє  Npl.,  горкими  Ipl.  (XVIII  с.)  ;  OES.  горько 
(XI  с.  Остр.  єв.),  горькь  (1073  Ізб.  Св.),  горькьі  сльзьі 
(XI  с.),  горкую...  смрть,  огь  горкаго  заточенія;  BRu. 

гдркі,  Ru.  гдрький,  OCS.  gonks,  Ви.  гдрьк,  Ма.  гдрок, 
SC.  gorak,  Sin.  gorok,  Cz.  hofky,  Sin.  horklj,  Po.  gorzki, 
LoSo.  gorki,  UpSo.  horki,  Plb.  giiorke.  —  Deriv.  гіренький, 
гіркісінький,  гіркуватий,  -шість,  гіркість,  гіркота, 
гірчак,  гірчиця,  гірчичний,  гірко,  гіренько,  гіркувато, 
[з]  гіркнути,  dial.  гіркан[я],  гіркош,  гірку  та,  гірчан- 

ка,  іирчйна,  іирчічка,  горкун,  -уша,  .  гіркокаштан 
(Makowiecki  8,  180),  гирчйцьі  (Горбач  7,  37),  MUk.  горко- 
пельінньш  (1631),  горкость  (XVI — XVIII  с.),  горкоточ- 
ньій  (XVII  с.),  горкотуранскій  (1633),  горчакь  (1545), 
горчйца  :  горушйца  (1627  Беринда),  горчйчньїй  (XVI — 
XVIII  с.) ;  FN.  Гірчак,  Горкун,  MUk.  ГЬрко  (XIV — XV  с. 


гірний,  гірнйк,  гірняк  see  гора. 

гіро  AmUk.  ‘hero’,  first  recorded  in  1963.  —  Subst. 

герой. 

From  E.  hero  ‘ts’,  Білаш  185;  see  герой, 
гірок  dial,  see  огірок. 

,  1 

гіроскоп  ‘gyroscope;  a  heavy  rotating  wheel,  having  its 

axis  free  to  turn  in  any  direction’,  ModUk. ;  BRu.  гіраскоп, 

Ru.  гироскоп  (since  1863),  etc.  —  Subst.  гіростат,  дзйїа, 
Орел  1,  210. 

From  Gk.  gyros  ‘circle’,  skopein  ‘to  look  at,  examine’, 
Орел  1,  210,  АкСл.  З,  110,  Klein  1,  691,  а.  о. 


гірськйй  see  гора. 

* 

гірчак,  гірчйця  see  гіркйй. 

гірший  ‘worse’,  MUk.  горінь  (XVII — XVIII  с.),  горій 
(XVI — XVII  с.),  OES.  на  горшее  зло;  горшему  Dsg.;  на 
горьшину  (1073  Ізб.  Св.);  BRu.  горши,  Ru.  грргиий 
(:  гдрький) ,  гдрше,  OCS.  gorijb,  SC.  gdri,  gorsi,  Cz.  horst, 
OCz.  horn,  SIk.  horsi,  horsie,  Po.  gorszy,  LoSo.  g6r§y,  UpSo. 

horsi.  —  Deriv.  гїрш[е],  гіршати,  -ання,  з-,  по-  ггрши- 


632 


633 


ти[ся],  з-,  по-  ггршувати[ся],  з -,  по-  гіршений, 
-пня.  —  Syn.  вищий  ступінь  від  злий,  поганий;  пога¬ 
нший,  прикріший. 

Derived  from  *goreti,  see  горіти ;  orig.  meaning :  ‘burn¬ 
ing,  bitter’,  Berneker  1,  234,  a.  o. 

гісоп,  dial,  also  гіссоп,  гиссоп,  і(с)соп,  ізух,  єзул,  cy- 
con  (Makowiecki  188)  ‘Hyssopus  officinalis  L.  :  hyssop, 
aromatic  plant’,  OES.  vccon-ь  (XI  c.  Остр.  єв.) ;  Ru.  uccon , 
OCS.  у  sops,  osofs,  isofs,  Po.  hizop,  etc.  —  Deriv.  iconoea 
трава;  here  also  (f/e.  influenced  by  Йдзеф,  Юзеф:)  йо- 
зіфок,  юсйпок,  юзіфка ,  юзіфок,  юзіпки,  (f/e.  influenced 
by  Осип:)  осгток.  —  Subst.  чагарникова  росліша,  ужи¬ 
вана  в  жидів  у  ритуалі  очищення. 

From  Gk.  hyssopos  ‘aromatic  plant’,  Орел  1,  210,  Skeat 
285,  Klein  1,  762,  a.  o. 

гістереза  ‘hysteresis,  the  lagging  in  the  magnetic  force 
behind  the  magnetizing  force’,  ModUk.  —  Subst.  явище 
відставання  магнітного  стану  заліза  й  сталі  від 
магнітного  поля,  під  діянням  якого  вони  цей  магніт 
набули,  Бойків  110. 

From  Gk.  hysteresis  ‘shortcoming,  deficiency’,  Орел  1, 
210,  Klein  1,  762. 

гістерія  ‘hysteria’,  ModUk. ;  BRu.  істзрьія.  Ru.  ucme- 
рйя,  Po.  histeria,  etc.  —  Deriv.  гістірика,  гістірик, 
-чка,  гістерологія.  —  Subst.  нервова  хвороба,  що  су¬ 
проводиться  розладом  психіки,  чутлйвости,  рухової 
ефіри. 

From  Gk.  hystera  ‘womb’,  Орел  1,  210,  Onions  457, 
Klein  1,  782,  a.  o. 

тісто-  a  compound-forming  element  ‘histo-’  in  such 

words  as  гістогеніза,  гістогінія,  гістоліза,  гістологія, 


гістопатологія,  гістохімія,  etc.;  ModUk.,  known  to 
other  SI.  as  well.  —  Subst.  гістогінний  :  тканинний. 

From  Gk.  histos  ‘ship’s  mast;  loom;  warp;  web’,  Орел 
1,  211,  АкСл.  З,  110,  Klein  1,  733,  а.  о. 

гісторія  Wd.  see  історія. 

гістріон  ‘an .  actor  in  ancient  Rome’,  ModUk.  —  Subst. 
актор  у  давньому  Римі,  Бойків  111. 

From  L.  histrio  ‘actor’,  Орел  1,  211,  Klein  1,  734,  a.  o. 
гістя,  гостя  see  the  following  word. 


гість,  Gsg.  гостя  ‘guest,  visitor’,  MUk.  гости  Npl.(1487), 
гостей  Gpl.  (1498),  гостем-ь  Dpi.  (XVII  c.),  гость  (1693), 
без  гостя  (XVIII  c.)  ;  OUk.  гость  (XIII  c.),  гостем-ь  Deg. 
(1366),  гостю  Dsg.  (1440);  OES.  гостье  (945),  гостьм-ь 
Dpi.  (1073  Ізб.  Св.),  гостя  Gsg.  (1136),  гость  (1262-  1263), 
гость  со  гостемь  (1300);  BRu.  госць,  Ru-  гость,  OCS. 
gostb,  Ви.,  Ма.  гост ,  SC.  gost,  Sin.  gost,  Cz.  host,  Slk. 
host’,  Po.  gosc,  LoSo.  gosc,  UpSo.  hose,  Plb.  fiUost.  — 

Deriv.  гостіць,  гостонько,  ггстя\\гостя,  гостина, 
-нець,  -нчик,  -нний,  -нниця,  -нність,  [за-,  по-] 
гостйти[ся],  гостювати,  гостинодворець,  MUk.  го¬ 
стина  (XVI- — XVII  с.),  гостець  (1738),  гостинец-ь  (XVI — 
XVIII  с.),  гостинник-ь  (XVII  с.),  гостьінник  (XVII  с.),  го- 
стинниця  (XVI — XVII  с.),  гостинньїй  (XV — XVIII  с.),  го¬ 
стити  [ся]  (XVII— XVIII  с.),  гостина  (XVIII  с.),  OES. 
гостин[ьн]ица  (XI  с.),  гостинть,  гостиньїи,  гостиньник-ь 
(XI  с.),  гостиньньїи  (1136),  гостиньць  (1340),  гоститва, 
гостьба,  гостити  [ся],  FN.  Гостята,  GN.  Гостів,  Гос- 
томель,  Гостинці,  Білогдща  (falsely  also  Білогорща) , 
Доброгдстгв,  Дорбогоща  (falsely  also  Доброгорща). 
Syn.  людина,  що  прибула  на  короткий  час  або  в  справі 
торговій,  або  з  приязні,  або  з  яких  інших  причин, 
Тимченко  591;  людина,  що  прибула  на  відвідини,  вгдвг- 


634 


635 


дувач;  MUk.  иноплеменник-ь  :  чужоземец-ь,  приходень... 
(1627  Беринда). 

PS.  *gostb  ‘ts’,  IE.  **ghostis  ‘foreigner,  guest’,  cf.  Lat. 
hostis  ‘foreigner ;  enemy’,  Goth,  gast,  Npl.  gasteis,  OIc.  gestr 
guest  (uninvited)’,  AS.  gyst,  giest,  Du.  gast,  E.  guest,  Mod- 
HG.  Gast;  it  is  worthy  of  notice  in  how  many  ways  Romans, 
Teutons,  and  Slavs  have  transformed  the  idea  underlying 
the  old  inherited  word  for  ‘stranger’  :  the  Roman  regards 
him  as  an  enemy,  among  the  Teutons  and  Slavs  he  enjoys 
the  greatest  privileges,  cf.  Uk.  proverb  :  гість  в  дім  —  Бог 
в  дім;  Miklosich  74,  Berneker  1,  337,  Преображенский  1, 
152,  Briickner  153,  Trautmann  80,  Младенов  107,  Machek 
139,  Slawski  1,  328,  Георгиев  268,  Kluge  107,  Skeat  253, 
Pokorny  453,  a.  o. ;  re.  semantic  development  cf.  Огієнко 
PM.  2,  355  -  356,  Онацький  2,  249,  275. 

гісь!  interjection  in  driving  oxen  :  ‘go  ahead!,  forward!’, 
ModUk.  —  Deriv.  ггськати,  -апня.  —  Syn.  гейс[ь ]!, 
гись!,  РССтоцький  3,  150. 

A  primitive  interj.  akin  to  гейс[ь]!  and  гись!  see 
s.  vv.,  РССтоцький,  1.  c.  and  Slavia  5,  42. 

гіт  1.  Gsg.  гіта  ‘heat’,  ModUk. ;  Ru.  гит  (since  1863).  — 
Deriv.  ггтовий.  —  Subst.  (в  різних  змаганнях:)  при¬ 
буття  змагальнта  до  призового  стовпа  першим  пев¬ 
не  число  разів,  Бойків  111. 

From  Е.  heat  ‘ts’,  АкСл.  З,  111. 

гіт  2.  Gsg.  гіту,  AmUk.  ‘heat’,  first  recorded  in  the 

XX  c.  —  Subst.  тепло,  жар,  спека. 

From  AmE.  heat  ‘ts’. 

ГІТ  3.  see  ГІТ. 

гітара,  Wd.  Гітара  (Кузеля  82),  ‘guitar,  stringed  musical 
instrument’  ModUk.;  BRu.  ts,  Ru.  гитара  (since  1803), 


Po.  gitara,  etc.  —  Deriv.  гітарист,  -ка.  — 
ний  щітковий  інструмент,  Бойків  121. 


* 

Subst.  струнг 


From  Sp.  guitarra  ‘guitar’,  Орел  1,  211,  АкСл.  З,  111, 
Skeat  254,  Klein  1,  687,  a.  o. 


гітйнка  :  гінтйна. 


гітов  ‘clewline’  ModUk.;  Ru.  гйтов.  —  Subst.  клубо¬ 
ва,  клубна  линка,  клубниця,  Степанковський  43. 

From  Du.  geitouw  ‘ts’,  Meulen  66,  Степанковський  1.  c. 


гіц  Wd.  ‘heat’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Романів 
Горбач  7,  37).  —  Deriv.  гіцувати.  —  Subst.  сильний  жар 
при  випалюванні  цегли. 

From  ModHG.  Hitze  ‘ts’,  Горбач  1.  c. 

гіцаш  Wd.  ‘foreman  in  a  saw-mill’,  first  recorded  in  the 
XIX  c.  (Желеховський  1,  142).  —  Subst.  керівник  у  праці 
в  тартаку. 

From  Rm.  hafa§  ‘ts’,  Шелудько  2,  130,  Cioranescu  397. 

гічка  ‘gig’  ModUk. ;  Ru.  гичка.  —  Subst.  гончак  ( довг- 

гий  легкий  човен  до  вжитку  старшини  судна),  Сте- 
панківський  88. 

From  Е.  gig  ‘ts’,  АкСл.  З,  112,  Степанківський  1.  с. 

гіша!  SoCp.  interj.  to  scare  away  chicken:  ‘go!,  away!’, 
first  recorded  in  1911  (Гнатюк  ЕЗб.  ЗО,  337).  —  Subst. 
(вираз  для  полохання  птиць:)  сяга!,  Гнатюк  1.  с .;гись! 

A  dial,  variant  of  гись! ,  see  q.  v. 

гішпан  ‘Spaniard’  (Шевченко  1,  133),  MUk.  Гішпан 
(1632) ;  Po.  hiszpan.  —  Subst.  іспанець,  еспанець. 

From  Po.  hiszpan  ‘ts’. 

гія  1.  Wd.  ‘fear;  loss  of  time’,  first  recorded  in  the 
XIX  c.  (Желеховський  1,  142).  —  Subst.  страх :  втра¬ 
та  часу. 


636 


637 


Origin  obscure;  perhaps  it  is  connected  with  the  fol¬ 
lowing  entry. 

гія  2.  He.  ‘need,  lack’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  (Же- 
леховський  1,  142).  —  Subst.  треба. 

From  Hg.  hi,  Many  ‘lack’. 

гіяба,  гляба  Wd.  ‘unfortunately,  in  wain’,  first  re¬ 
corded  in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  142,  144).  —  Subst. 
на  жаль;  годі,  дарма,  Кузеля  73. 

From  Hg.  hiaba  ‘ts’. 
гіякйнт  see  ГІЯЦЙНТ. 

гіял-,  гіяло-  a  compound-forming  element  hyal-,  hyalo- 

in  such  words  as  гіялографія,  гіялотйпія,  гіялюрїія, 
etc.;  ModUk.,  known  to  other  SI.  as  well. 

From  Gk.  hyal-,  hyalo-  ‘glassy,  transparent’,  Partridge 
904,  Klein  1,  753;  see  also  the  following  entry. 

гіяліт  ‘hyalite’,  ModUk.  —  Subst.  мінерал,  відміна 
опалу,  Бойків  Ш. 

From  G.  Hyalit,  coined  in  1794  by  A.  G.  Werner,  G. 
geologist  and  mineralogist,  from  Gk.  hyalos  ‘glass’  and  suf¬ 
fix  -it,  Klein  1,  753. 

гіяцйнт,  гіякйнт,  SovUk.  гіацйнт,  dial,  якйнт,  якйнф, 
яцйнт  (Makowiecki  183)  ‘Hyacinthus  orientalis  L.  :  hya¬ 
cinth’,  MUk.  гіяцйнгь  (XVII  c.),  синета  :  гуацйнгь  (1627 
Беринда);  BRu.  гіяцьінт,  Ru.  гиацйнт  (since  1790),  Po. 
hiacynt  (since  the  XVI  c.),  also  jacyn[k]t,  jachant  (XV  c.), 

etc.  —  Deriv.  гіяцйнтовий,  гіякйнтовий,  dial,  яцйна, 
яцко,  яць;  PN.  Гіякйнт.  —  Subst.  ярцвіт,  маршовий 

цвіт  Makowiecki  1.  с. 

Uk.  гіяцйнт  from  Lat.  hyacinthus,  гіякйнт  from 
Gk.  hydkinthos  —  a  fabulous  flower  supposed  to  have 
sprung  from  the  blood  of  myth.  Hydkinthos,  belowed  and 


slain  by  Apollo,  Berneker  1,  443,  Slawski  1,  421,  АкСл.  3, 
87  -  88,  Skeat  284,  Klein  1,  752,  a.  o. ;  see  also  яхонт. 

гла  Wd.  see  ігла. 

глабці,  also  глабці  Npl.  ‘sleigh’,  MUk.  глабцй  (1574), 
глабци  (XVIII  c.),  глабцЬ  (1754),  глапцьі  (XVIII  c.).  — 
Deriv.  глабчастий;  MUk.  пять  возов-ь  глабчастьіхь 
(1734),  к  возам-ь  глабчастьім-ь  (XVIII  с.).  —  Syn.  сани; 
MUk.  лубкй  в  возі  або  в  санях,  Тимченко  525. 

Derived  from  *glab-  —  an  apophonic  form  of  *glob, 
see  глоба. 

глабцовать,  глапцовать  dial,  ‘to  rob’,  first  recorded  in 
the  XX  c.  (Житомирщина,  Лисенко  Слл.  16).  —  Subst. 
брати,  відбирати  наейльно,  Лисенко  1.  с. 

The  word  seems  to  be  derived  fpom  глабці,  Q-  v. ;  the 
meaning  ‘to  rob’  developed  from  ‘to  take  by  force  and  put 
into  глабці’. 

глава,  Wd.  глава  (Желеховський  1,  142)  ‘chapter’;  Sov¬ 
Uk.  глава  ‘head,  chief’,  MUk.,  OUk.  and  OES.  глава  ‘head; 
chapter’,  see  голова.  —  Deriv.  главень. 

From  OCS.  glava  ‘head;  chapter’,  see  голова. 

главк  SovUk.  ‘central  committee’;  BRu.  глаУк,  Ru. 
главк  (since  1934).  —  Subst.  головний  комітет. 

From  Ru.  главк  ‘ts’. 

главковерх  SovUk.  ‘supreme  commander,  commander- 

in-chief’;  BRu.,  Ru.  ts.  —  Subst.  верховний  командйр. 

From  Ru.  главковерх  —  abbr. :  верховний  главноко- 
мандующий  ‘supreme  commander,  commander-in-chief’, 
АкСл.  3,  114. 

главкома,  Wd.  ґлявкома  (Кузеля  38)  ‘glaucoma,  an  eye 
disease’,  ModUk. ;  BRu.  глаукома,  Ru.  глаукома  (since 


t 


638 


639 


1875),  etc.  —  Deriv.  главконгт.  —  Subst.  катаракта, 

завмирання  очного  нерва,  Орел  1,  211. 

From  Gk.  glaukos  ‘gleaming,  bright ;  gray,  bluish  green’, 
Орел  1,  211,  АкСл.  З,  133,  Onions  400,  Klein  1,  660,  a.  o. 

главком  SovUk.  ‘chief,  commander-in-chief’ ;  Ru.  глав¬ 
ком  (since  1934).  —  Subst.  гдловно-комаидуючий. 

From  Ru.  главком  ‘ts’. 

Главосік  see  Головосік[и]. 

глагівка,  глагілка  Wd.  see  ягілка. 

глагол  arch,  ‘word’  (e.  g.  Шевченко  1,  133),  MUk.  гль 
(1596  Зизаній),  OES.  глагол-ь;  Ru.  глагол,  OCS.  glagols, 
Ви.  глагол,  Cz.  hlahol.  —  Deriv.  arch,  глаголати,  -анш, 

глагдль,  глаголиця,  -ичний,  Wd.  глаголдйка,  MUk.  гла¬ 
голати  (XVI — XVIII  с.),  глаголіти  (XVII  с.  Гептаглот  20), 
глаголя  (XVIII  с.),  OES.  глаголати,  -аніє,  глаголь;  FN. 
Глаголь  (pseudonym  of  В.  Горленко,  Тулуб  229),  MUk. 
Глаголев-ь,  Глаголевич  (1557  Тупиков  515).  —  Subst. 

слово. 

From  OCS.  glagolb  ‘ts’,  being  an  o/p.  reduplication 
*gol-gol-s,  see  голос;  Чапленко’в  reconstruction  *голого- 
лить  —  *галагілка  (>галагівка)  and  its  derivation  from 
Kabard.  ггзлгзгзн,  cf.  his  Нові  знадоби,  2,  26  -  27,  is  less 
persuasive. 

глаґьи  Wd.  see  гладкий, 
гладіатор  see  ґлядіятор. 

гладкий  ‘smooth,  sleek,  level,  even,  plain,  unfigured’ 
гладкий  ‘stout,  fat,  corpulent,  well-fed,  fleshy’,  MUk.  глад¬ 
кого  Gsg.  (1573),  негладкїй  (1627  Беринда),  гладка  (XVIII 
c.) ;  OES.  глад-ькьі  (XI  c.  Остр.  єв.),  по  гладькоу  пути 
(XI  с.),  глад-ькии  (1359),  гладок-ь  (XV  с.).  —  BRu.  глад¬ 
кі,  Ru.  гладкий,  OCS.  gladskz,  Ви.  гладгк,  Ма.  гладок, 


SC.  gladak,  Sin.  gladak,  Cz.,  Slk.  hladky,  Po.  gladki,  LoSo. 

gladki,  UpSo.  hladki.  —  Deriv.  гладкість,  -ко,  гладкошер¬ 
стий;  more  deriv.  without  suffix  -zk-  :  [за-,  no-,  при-] 
гладити,  вигладити,  [ви-,  за-,  по-,  при-]  гладжгу  вати, 
гладжений,  - ння ,  гладйлка,  гладильний,  -ик,  -иця,  гла- 
дина,  гладенний,  гладе[се]нький,  -ко,  гладиш,  -ка, 
гладнути,  гладун,  -уха,  гладушник ,  гладущик,  гладінь, 
гладь,  гладуш,  гладшати,  гладик,  гладйльце,  глад'гй, 
гладінка,  гладпищ,  гладдня ;  dial,  гладовнйк  (Makowiec- 
ki  211),  гладило  ‘залізко’  (Наконечна  128,  131),  гладьінка 
‘жмуток  вичесаного  прядива’  (Надсяння,  Пшеп’юрська 

73),  глаїьи  ‘дерев’яна  копистка  затягати  вістря  ко¬ 
си’  (Романів,  Горбач  7,  37),  MUk.  гладит  (XVII  с.),  гла¬ 
дить  (XVIII  с.),  гладит’ся  (XVIII  с.),  гладіді  —  allaeuo 
(XVII  с.  Гептаглот  20),  гладкть  (1737  Інтермедії  132),  гла¬ 
дить  (XVIII  с.),  гладуш  (1694),  гладущик-ь  (XVIII  с.), 

FN.  Гладкий,  Гладко,  Гладчук,  Гладченко,  Гладей, 
Гладило,  Гладун,  Гладунів,  Гладуневич,  Глад[ин]юк, 
Гладилдвич,  Гладиш ,  Гладйшин,  Гладишевський,  Гла- 
душевич,  Гладйч,  Гладущак,  Гладйборода,  Гладій, 
Гладінів,  Гладкій  штаб-лекарь  (pseudonym  of  П.  Ку¬ 
ліш,  Тулуб  229),  MUk.  Гладченко  (1649  Тупиков  515);  GN. 

Гладківщина,  Гладковичі,  Гладково,  Гладйчина.  — 
Syn.  (Гладкий  —  що  не  має  загибів,  тощо:)  рівний; 
(про  поліровану  поверхню  меблів,  тощо:)  плавкий ; 
(гладкий  —  про  ісгпдту:)  огрядний,  опасистий,  пов¬ 
нотілий,  ситий,  повний,  colloq.  годований,  тілистий, 
Деркач  49;  MUk.  рівний,  не  шорсткий,  стертий  до 
рівности,  Тимченко  526. 

PS.  *gladsks[jb]  ‘ts’,  root  *glad-  <  IE.  **ghlddh~: 
**6hbdh-,  cf.  Lith.  glodiis,  glodnas  ‘smooth’,  Latv.  glastu, 
glastit  ‘to  stroke,  caress’,  OPr.  glosto  ‘whetstone’,  Lat.  gldber 
( <**ghhdh-ro-)  ‘smooth’,  OHG.  glat  ‘smooth,  shining’,  Du. 
glad  ‘smooth’,  E.  glad  ‘joyous,  shining’  etc.,  Miklosich  65, 


640 


Meillet  fit.  324,  Berneker  1,  300  -  ЗОЇ,  Преображенский  1, 
124,  Bruckner  142,  Trautmann  90-91,  Mikkola  1,  78,  Мла- 
денов  1 00,  -  Machek  129,  Slawski  1,  287,  Vasmer2  1,  409, 
Георгиев  1,  246,  Kluge  120,  Skeat  241,  Fraenkel  158,  Po- 
korny  431-432,  a.  o. ;  —  Uk.  differentiation  гладкий: 
гладкий  is  based  on  the  latter  and  goes  back  to  the  end  of 
the  XIX  and  beginning  of  the  XX  c. 

глаз  argot  ‘eye’  (Горбач  8,  22,  25),  ModUk.;  Ru.  глаз 

o.  glaz.  Deriv.  глазобужник  (Makowiecki  29),  глазу - 
ня  яєшня  з  нерозколоченим  жовтком’  (Сумщина,  Доро¬ 
шенко  ДБюлетень  9,  106) - Subst.  дко. 

From  Ru.  глаз  of  uncertain  etymology,  Vasmer2  1, 
409-  410,  Slawski  1,  288-289,  a.  o. ;  see  also  УМШ.  4:1,  75. 
глазет  see  ґлясет. 

глазкй  Npl.  ‘plummets,  [sounding-]  leads,  sinkers'  (Грій- 

ченко  1,  288),  MUk.  глазкьі  (XV  c.)  -  Subst.  тлькй 
Тимченко  1,  526.  ульки, 

РГГтРГОт  9laS  ‘amber;  glass’’  Berneker  1,  301 

РССтоцькии  Slavia  5,  37.  ’ 

глазура  see  ґлязура. 

вонька,  *  fcuDst.  голо - 

A  dial,  dimin.  form  of  uasa=Wo<,d,  q  v. 

c.  (Пр*™  m'  r"C°rded  “  th*  XX 

.  .  .  ’  >•  bubst-  зловити. 

A  dial,  form  of  *влапити,  see  лапа, 
глапцовать  see  глабцовать. 

глас  ‘one  of  eight  melodic  tune-natter™  nf  •  , 
^tsurob.  see  also  голос;  BRu.,  Ru^S. 

Ueriv-  гласити.  —  Subst.  голос. 


641 


From  OCS.  glass  ‘ts’,  see  голос. 

гласкати  Wd.  ‘to  smooth,  caress,  pat,  soothe’,  MUk. 
гласкают’  (XVII  c.),  ґласкати,  ґласкали  (XVII  c.)  ;  Po. 
glaskac,  Slk.  hlaskat’,  Sin.  glaskac  ‘ts’.  —  Deriv.  dial. 

гласкапия,  гластиця,  погласкати,  -ання.  Subst. 
гладити ,  милувати,  Тимченко  526. 

From  Po.  glaskac  ‘ts’,  derived  from  *gladiti,  see 
гладкйй;  Slawski  1,  288. 

гластівка  Wd.  see  ластівка. 

глаяти  Wd.  ‘to  speak’  (Франко  1,  426),  first  occur¬ 
rence:  XIX  c.  —  Subst.  говорити. 

The  verb  seems  to  be  a  blending  of  глагол [ати]  and 
лаяти,  see  s.  w. 

глевіти,  глевкий  see  ГЛИВ1ТИ,  гливкйй. 

гледати  Wd.  (Lk.)  ‘to  search’,  first  recorded  in  the 
XX  c.  ( Falkowski  -  Pasznycki  116)  ;  Cz.  hledati,  old  hladati, 
for  other  cognates  see  глядіти.  —  Subst.  шукати. 

From  Cz.  hledati  ‘ts’ ;  see  also  глядіти. 

гледіти  dial,  see  глядіти. 

глезень,  Gsg.  глезня  Wd.  ‘kind  of  plant’  (Желехов- 
ський  1,  143);  глезна  arch,  ‘ankle’,  MUk.  глезно  (1596  Зи- 
заній),  до  глезна  (1562),  глезно,  глезна  (1627  Беринда), 
глезнїй  Gsg.  (XVIII  с.),  OES.  глезна;  Ru.  глезна,  Ви.,  Ма. 
глезен,  SC.  glezany,  Sin.  glezno,  Cz.  hlezen,  Po.  glozn[a ], 
LoSo.  glozonk.  —  Subst.  голінка,  щиколотка ;  MUk.  глез- 
но  :  голЬнь,  голЬ’нка;  глезна  :  голени,  конецть  костій  го- 
ленньїх-ь  котбрїися  бпирают  кости  в  стопЬ’...  (1627  Берин¬ 
да);  кбстка  над  стопою  ноги  чловечеи  ниже  голени  (1642), 

Тимченко  527. 

PS.  *glezens  :  *дІегьпь  ‘ankle’  of  uncertain  etymology; 
according  to  Berneker  1,  302,  it  seems  to  be  connected  with 


643 


OIc.  klakkr,  Norv.  klakk  ‘blot;  little  cloud’;  others  point  to 
Lith.  slesnas  ‘ankle’  as  to  a  possible  cognate,  cf.  Leskien 
Nom.  362 ;  yet,  according  to  Fraenkel  829  -  830,  Lith.  cor¬ 
respondent  derives  from  slednas  ‘flat’,  if  not  from  SI. 
*дІегьпз,  cf.  Machek  Slavia  21,  257,  who  connects  it  with 
Skt.  glaha-  ‘dice’  in  his  ED.  130;  cf.  also  Kiparsky  1,  173, 
Slawski  1,  286,  РССтоцький  Slavia  5,  38,  a.  o. 

глей  ‘sticky  (bluish)  clay’,  MUk.  deriv.  only:  глеіова- 
тои  земл1з  Gsg.  (XVII  c.)  ;  BRu.  глзй,  Ru.  глей,  Po-  dial, 
(from  Uk. :)  glej,  Cz.  dial,  gl’ej,  Slk.  glej.  —  Deriv.  глею¬ 
ватий,  глей  ник.  —  Syn.  синя  глина,  мул. 

PS.  *glbjb  ‘ts’,  IE.  **gli-[jo-],  an  apophonic  variant  of 
**glei-  ‘to  stick’,  cf.  Gk.  glia  ‘glue’,  OHG.  klia ,  MHG.  klie, 
ModHG.  Kleie  ‘bran’,  Swed.  kli  ‘bran’,  ME.  clei,  E.  clay,  see 
also  гливітиЦглевіти,  глйна,  глиста;  Преображенский  125, 
Berneker  1,  310,  Vasmer2  1,  411  -  412,  Slawski  1,  282,  Kluge 
178  - 179,  Skeat  113,  Klein  1,  297,  Pokorny  362  -  363. 

глейт  1.  see  ҐЛЄЙТ. 

глейт  2.  Wd.  ‘varnish,  enamel’,  first  recorded  in  the  XX 
c.  (РССтоцький  Slavia  5,  38)  ;  Ru.  глет,  Ви.  глеч,  SC.  glMa, 
Po.  gle[j]ta.  —  Subst.  полива. 

From  ModHG.  Glatte  ‘ts’,  perhaps  via  Po.  gle[j]ta, 
Miklosich  65,  Berneker  1,  301  -  302,  РССтоцький  1.  c. 

глек  ‘pitcher,  ewer,  jug,  jar;  pot’,  MUk.  в  збаноу  або 
в’  глекоу  (XVI  с.),  глек-ь  (1699),  в’  глеку  (1678),  в  глкеу 
(XVIII  с.),  в  глек  (XVIII  с.),  OUk.  глект>  (XIII  с.  Тим- 
ченко  527),  OES.  гьльк'ь,  голком-ь  Dpi.  (1117,  1307);  Ru. 
глек.  —  Deriv.  глечи[чо]к,  глечиковий,  dial,  глекар, 
гле[ч]копар  ‘Chelidonium  majus  L.’,  FN.  Глек,  Глечик 
(pseudonym  of  Гоголь,  Тулуб  229);  MUk.  глечик-ь  (1748), 
глечокь  (1755),  глечичок-ь  (1764).  —  Syn.  (на  воду:) 

дзбан;  (рідше:)  джбан;  (з  вузькою  шийкою:)  гладу- 


щик,  Деркач  49;  високий  горщик  з  вушком,  горня,  Тим- 
ченко  527. 

PS.  dial.  *glbks  ‘ts’,  based  on  ts  root  as  the  preceding 
entry;  according  to  Miklosich  65,  it  comes  from  PS.  *gleks 
‘ts’,  yet,  in  view  of  Uk.  глек  (not  *глік)  this  reconstruction 
is  untenable,  cf.  Malinowski  PF.  5,  133. 

глембіза  Wd.  (He.)  ‘funeral  play,  fiest’,  first  recorded 
in  the  XX  c.  (Кузеля  73).  —  Subst.  забава  при  мерці. 

Origin  uncertain;  perhaps  it  comes  from  Hg.  golyobis 
‘ball’. 

глет  Wd.  ‘loaf  of  bread’,  first  recorded  in  1910  (Гнатюк 
E36.  26,  335).  —  Subst.  балабух. 

A  dial,  deformation  of  глевтюк,  глевтяк,  see  гливі- 
ти,  глевіти. 

глетчер  see  ґлечер. 

глечи[чо]к  :  глек. 

глеюватий  :  глей. 

глиб,  глибина,  з-,  по-  глйбити,  etc.,  see  the  following 
entry. 

глибокий,  Wd.  глубокий  ‘deep,  steep’,  MUk.  глибокіє 
Арі.  (1752),  в-ь  глибокой  долини  (1752),  глубокіє  Арі. 
(1679),  глибокой  Lsg.  (1693),  глубокій  (XVII  с.),  глубо- 
кую  Asg.  (XVII  с.),  глубокий  (XVIII  с.),  OES.  глтьбокьіи 
(XI  с.  Остр.  єв.),  глубокий  (1296);  BRu.  глубдк,  Ru.  глу- 
бдк[ий],  ocs.  glob  ok  s,  Ви.  дьлбдк,  Ма.  длйбок,  dial. 
глдбок,  глабок,  SC.  glubok.  Sin.  globok,  Cz.  hluboky,  Slk. 
hlboky,  Po.  gl§boki,  LoSo.  dlymoki,  dial,  glumoki,  UpSo. 
hluboki.  —  Deriv.  глибокість,  глибоко,  глибочезний, 
-но,  глибоченний,  -но,  глибоченький,  -ко,  глибочінь, 
-іти,  глибоко-  водний,  -донний,  ~[д]умний ;  here  also 
formations  without  suffix-  zk-  :  глиб,  глибина,  глибинка, 


644 


глибинний ,  -но,  -ність,  глибистий,  -то,  глибінь,  глиб- 
нути,  глиб  піти,  з-,  по-  глйбити,  з-,  по-  глйблювати, 
глибший,  -ше,  [по-] глибшати,  Wd.  глубий,  глубина, 
глубгнь,  глубоченний ,  глубочгнь,  FN.  Г  лубовський,  GN.' 
Глибічка,  Глйбів[ка] ,  Глиб  на,  Глибоке,  Глибочанка, 
Глйбочиця,  Глибочок,  Глубічка,  Глібдчок,  Глибока 

Долина,  Бойк.  Глубдкий  Потік;  MUk.  глиба  (XVII  с.), 
глиб-ь  (1725),  глубина  (XVII  с.),  глубоко  —  profondus; 
глубокост  морені  —  pelagus  (XVII  с.  Гептаглот  20),  глу- 
бота  (XVIII  с.),  в  глубьінк  (XVIII  с.),  глубоче  (1599); 
OES.  глубина  (Остр.  єв.),  глубиньньїи  (XIV  с.),  глубл[Ь]е, 
глубость,  глубоче  (XII  с.),  глубьіни  (1073  Ізб.  Св.),  глубь, 


глубьньш,  глубьшии  (XI  с.).  —  Syn.  бездонний,  (рід¬ 


ше:)  безодній,  Деркач  49; 
б ині ;  пізній,  підїйшлий; 


далекий,  що  лежйгпь  в  гли- 
заглйблений,  занурений,  за¬ 


топлений; 


походить,  великий ,  Тимченко  530. 

/  / 


PS.  *glzbokz[jb]  :  *globokz[jb]  ‘ts’,  root  *glsb-  :  *glgb- 
evidenced  in  ModUk.  глиб,  глибина,  з-,  no-  глибйти,  Wd. 

глуб,  глубина,  Hu.  глубь,  глубина,  dial,  приглубой,  Ро. 
дЩЬ,  дЦЬіпа,  etc.;  IE.  root  **glubh- :  **gleubh-  ‘to  hollow, 
split’,  cf.  Gk.  glyfo  ‘I  hollow’,  Lat.  дШЬб  ‘I  peel’,  OHG. 
kliobon  ‘to  split,  cleave’,  ModHG.  klieben  ‘to  split’,  E.  cleave, 
etc.;  in  SI.  infix  -n-  (:*glob-j  along  with  orig.  form  (:*glsb-) 
and  suffix  -okz  like  in  *vysoks  (see  високий),  *sirok%  (see 
широкий),  Miklosich  66,  Брандт  РФВ.  22,  119,  Berneker  1, 
307,  Преображенский  1,  128,  Bruckner  143,  Vasmer2  1,  415, 
Slawski  1,  290-291,  Kluge  179,  Pokorny  367,  Шевельов  318, 
a.  o. 


глива  ‘tree  fungus;  deep-brown  clay;  species  of  pear’ 
MUk.  зь  гливьі  (XVIII  c.)  ;  SC.  glfiva,  Sin.  gliva,  Cz.,  Slk. 
hliva;  here  also  Ru.  dial,  глев,  Gsg.  глева  ‘fish-slime’.  — 
Deriv.  гливий,  гливйця,  глйвка,  гливнйчка;  here  also 
гливіти,  глевіти,  see  s.  vv. ;  FN.  Глива,  Глйвта;  MUk. 


645 


от  розокіз  гливньїх-ь  (XVIII  с.).  —  Syn.  рід  гриба  на  де¬ 
реві;  сорт  груш  —  бергамот,  Лисенко  ЛБюлетень  6, 10. 

PS.  *  gliva  ‘ts’,  IE.  root  **glei-,  cf.  Lith.  gleives  ‘slime’, 
Latv.  glevs  ‘slimy’,  gllve  ‘slime’,  OHG.  kli[w]a,  ModHG. 
Kleie  ‘bran’,  Miklosich  66,  Berneker  1,  303,  Преображен¬ 
ский  1,  126,  Buga  РФВ.  70,  107  -  108,  Schulze  KZ  45,  189, 
Slawski  1,  285,  Moszynski  JP.  36,  203,  Kluge  178  - 179,  Po¬ 
korny  364,  РССтоцький  Slavia  5,  38,  Шевельов  286,  a.  o.; 

see  also  глина,  глист. 

гливіти,  глевіти  ‘to  become  slimy,  glutinous,  gluey,  grow 
slimy  (of  cheese)’,  MUk.  (deriv.  only)  глевко  (XVIII  c.)  ; 
Slk.  hliviei’  ‘to  become  lazy,  idle’,  Po.  gliwiec,  dial,  also  gle- 
wiec  ‘to  become  slimy’.  —  Deriv.  [ з ] глйвілий ,  гливкйй | 
глевкий,  (and  deriv.  based  on  the  latter:)  глевтюк,  глев¬ 
тяк,  глевчак,  глев' як.  глевтякуватий,  глевко,  глевку¬ 
ватий.  зглевіти.  —  Syn.  ставагпи  слизьким,  клейким, 
змінятися  під  впливом  бактерій  в  клейку  масу  з  не¬ 
милим  запахом  і  жовтавою  краскою. 

Based  on  PS.  *gliva,  see  глива. 

глизявий,  глйзький  ‘gluey,  sticky’,  ModUk.  only.  Syn. 

клейкий. 

Origin  obscure;  РССтоцький’в,  connection  with  PS. 
*glbzdati  ‘to  slide’,  cf.  Slavia  5,  38,  is  inconvincible. 


Гликерія  see  Глікера. 


глймати  ‘to  swallow,  gulp’  ModUk. ;  Po.  glen  ‘slice  of 
bread’,  dial,  glonek,  glanek.  —  Syn.  глитати,  ковтати. 

PS.  *glem-ati  ‘ts’,  IE.  root  **glem-,  cf.  Lith.  glemziu, 
glemzti  ‘to  snatch  up,  scrape  together;  to  crush,  crease’, 
Latv.  glemzt  ‘to  eat  slowly’,  Lat.  glomus  ‘clod,  dumpling’, 
OHG.  chlirnban,  MHG.  klimben,  klimmen,  ModHG.  klimmen 
‘to  climb’,  E.  climb,  etc.;  Uk.  глймати  instead  глемати 
under  the  influence  of  глитати,  Q-  v->  re-  Fk.  verb  cf. 


646 


РССтоцький  Slavia  5,  38;  re.  Po.  glen  cf.  Berneker  1,  301, 
Slawski  1,  283 ;  see  also  Kluge  179,  Pokorny  360  -  361,  a.  o. 

глина  ‘clay,  lime’,  MUk.  глиною  (1516),  глина  (1596 
Зизаній),  гліньї  (1630),  глина  (XVII  с.),  за  глину  (1787); 
OES.  глина;  BRu.  глгна,  Ru.,  Ви.,  Ма.  глина ,  OCS.  дііпьпз , 
SC.  glina,  Sin.  glina,  Cz.  hlina,  Slk.  hlina,  Po.  glina,  LoSo. 

glina,  UpSo.  Mina.  —  Deriv.  глинка ,  глинище,  глгмець, 
глинистий,  глиняний,  -ик,  глинястий,  compounds: 
глино-  бйтний,  -вал,  - вальня ,  -зем,  - земистий ;  FN. 
Глина,  Глинайлюк,  Глинка,  Г щнський,  MUk.  Г линьский 
(Kuraszkiewicz  162) ;  GN.  Глйниця,  Глинки,  Г  літна, 
Глипне,  Глйнники,  Глинськ,  Глйнча,  Глиняна,  Глйня- 
нець,  Глиняни,  Глинянка.  —  Syn.  землиста,  тонкозер¬ 
ниста  порода  землі,  УРЕ.  З,  299. 

PS.  *  glina  ‘ts’,  IE.  **gli-yia  ‘ts’,  cf.  Gk.  gline  ‘ts’,  OIr. 
glenim,  Cymr.  glynaf  ‘ts’,  OHG.  klenan  ‘to  glue’,  Norw.  kleina 
‘to  smear’,  a.  o. ;  see  also  глей,  гливіти,  глевіти,  глист. 

глинути  =  глитнути  see  глитати. 


глйпати,  глйпнути,  Wd.  also  глйпіти  (Франко  5,  482) 
‘to  cast  a  look  (glance)’,  MUk.  глйпаєши;  глипанїє  (1627 
Беринда);  Ru.  dial,  глипать  (Даль  1,  876).  —  Deriv.  глй- 
ггання;  interj.  глип!  —  Syn.  зиркати,  блимати  очима, 
кидати  оком. 


PS.  *glipati,  *glipnoti  ‘ts’,  IE.  root  **gMip-  :  **gMib-, 
cf.  MHG.  glifen  ‘to  look  askew’,  glipfen  ‘to  slip,  slide’, 
MLoG.  glepe,  glippe  ‘crack,  split’,  Norv.  glipa  ‘to  be  open’, 
Vasmer2  1,  413;  inconvincible  is  its  derivation  from  Gk. 
gUpd  ‘I  look’,  suggested  by  ts  author,  ИзвОРЯС.  12  : 2,  227, 
or  from  Scand.,  cf.  Dan.  glippe  ‘to  cast  a  glance’,  Berneker 
1,  304,  Bruckner  KZ.  48,  193,  РССтоцький  4,  87,  a.  o. 


глист,  Gsg.  глиста,  Wd.  глйста,  Gsg.  глйсти  ‘investinal 
worm’,  MUk.  глистьі  Npl.  (XVII  c.),  огь  глистовт>  (XVIII 


647 


c.),  глисти  Npl.  (XVIII  c.) ;  BRu.  гліст,  Ru-  глист,  SC. 

glista,  Cz.,  Slk.  Mista,  Po.  glista,  dial,  glizda,  LoSo.  glist[w]a, 
UpSo  Mista,  Plb.  gleista.  —  Deriv.  глистівнйк,  глистяк, 
глисник,  глйстик,  глистуватий,  глистогінний ;  EN. 
Глйста,  Глисняк.  —  Syn.  слизистий  хробак,  що  пара¬ 
зитує  в  організмі  тварин. 

PS.  *  glista  ‘ts’,  root  *gli-  ts  as  in  *-gli-na  see  глйна,  глйва, 
гливіти,  глей. 

глитати,  гли  [т]  нути  ‘to  swallow,  gulp,  gorge*,  ModUk.; 
BRu.  глитаць,  SC.-CS.  poglitati,  OPo.  poglytac,  dial,  glyt- 
nqc.  —  Deriv.  глитання,  глитай .  —  Syn.  ковтати,  ДеР- 
кач  90. 

While  Po.  and  SC.  forms  might  be  considered  as  itera- 

tives  of  *glstati,  Uk.  глитати  and  BRu.  глитаць  re¬ 
present  rather  an  organic  development  of  *gl3tati,  see  глот, 

глотати. 

глйця  ‘pine-tree;  needle  (of  a  pine-tree);  wooden 
needle  (for  stringing  cabbage  leaves)  ;  needle  for  making 
carpets  (sieves)  ;  balustrade;  thorn  (of  a  tree)  ;  little  bridge, 
cross  piece  (bar)  ;  round  of  a  ladder;  lean  person,  ModUk. 
only;  in  other  SI.  forms  based  on  іглйця,  see  ігла.  Deriv. 

глйчка  ‘прилад,  яким  в’яжуть  рибальські  сітки ’  (Ниж¬ 
нє  Подністров’я,  Дзендзелівський  ЛБюлетень  6,  41).  — 

Syn.  хвоя ;  голка  шпилькового  дерева ;  голка  для  нани¬ 
зування  капустяного  листя;  голка  для  плетіння  ки¬ 
лимів;  балюстрада ;  терен,  місток;  поперечка;  ча¬ 
стина  крила  вітряка;  щабель  у  возовій  драбині . 

Derived  from  іглйця  (:ігла),  1іке  гра  <  ігра,  ще  < 
іще  etc.,  cf.  Сімович  57-58. 

Гліб  PN.  ‘Hlib,  Gleb*,  MUk.  Gsg.  ГлЬба  (1484  Пом’я- 
ник),  Глєбт,  (1583  АКЖМУ.  53),  OUk.  Гл'Ьб'ь  (XIV— XV  с. 
Kuraszkiewicz  148),  OES.  name  of  Old  Rus  princes  in 
XI _ XII  c. :  Гл'Ьб'ь  (1068  inscription  on  Тмутаракань  stone, 


648 


649 


cf.  Шахматов  -  Кримський  142),  ГьлЬб-ь  (1073  Ізб.  Св.), 

ГлЬб-ь  (1377  Лавр.  1,  57,  а.  о.)  ;  Ru.  Глеб,  Ро.  Gleb,  etc.  — 

Deriv.  Глібко ;  FN.  Глібів;  OUk.  ГлЬб-ько  (1366  Kurasz- 
kiewicz  148). 

From  ONor.  Gudleifr  ‘pleasant  to  God’,  Соболевский 
РФВ.  64,  178,  Vasmer  RS.  6,  211,  РССтоцький  4,  82,  Mat¬ 
thews  140,  Ґерус-Т.  62,  a.  o. 

гліг,  Gsg.  глогу,  arch,  глог,  глуог  ‘Crataegus  Oxyacan- 
tha  L.  :  hawthorn’,  MUk.  глугь  колючій  (XVII  c.),  OES. 

гложиє;  BRu.  глог,  Ru-  глог,  Ви.  глог,  глдгче,  Ma.  глог, 
SC.,  CS.  діодь,  SC.  gldg,  діода,  Sin.  gldg,  Cz.,  Slk.  hloh,  Po. 
glog,  LoSo.  glog,  UpSo.  hlohonc.  —  Deriv.  глогйн[ьк ]af 
глоггвка,  глоговий ;  here  also  further  f/e.  variables:  глід, 
Gsg.  глоду  (:  глодами),  with  deriv.  оглгд,  глодйна,  гло¬ 
довий,  гложйна ;  глій,  Gsg.  глдй  (:  лій ) ,  глоїна;  глот 
(:  глотати)  ;  лдга  (:  розлогий),  логйна,  -йня,  - йнька ; 
FN.  Глід,  Логйна.  —  Syn.  бариня,  борйня,  бояршиник , 

Makowiecki  113  - 115. 

PS.  *glogs  ‘ts’,  IE.  root  **glogh- :  **ghgh-,  cf.  Gk. 
gloxes  ‘point’,  glossa,  glotta  ‘tongue’,  ONor.  kleggi  ‘gadfly’, 
Bezzenberger  -  Fick  BB.  6,  237,  Meillet  MSL.  8,  288,  Peter¬ 
son  IF.  24,  250,  Berneker  1,  306,  Преображенский  1,  127, 
Trautmann  91,  Pokorny  402,  Шевельов  30;  for  other,  lees 
convincing,  etymologies  see  Vasmer2  1,  414  and  Slawski  1, 
294  -  295. 

глід  see  ГЛІГ. 

ГЛІЙ  see  гліг. 

Глікера,  Гликерія,  also  Ликера,  -ря,  Лукера,  -ря,  PN. 
‘Hlikera,  Lykera’,  MUk.  Лукирїи,  Лукьірїи,  ЛукирЬи  Gsg. 
(all  in  Пом’яник  of  1484),  Глукерїя  (1627  Беринда),  OES. 

Гликерія;  BRu.  Глікера,  Ru.  Гликерия,  Г ликера.  — 
Deriv.  Глікерка.  —  Subst.  MUk.  Сладостна  (1627  Бе¬ 
ринда). 


From  Gk.  glykera  ‘sweet’,  Ґерус-Т.  48. 


Глікерій  PN.  ‘Hlikerij’,  ModUk.;  Ru.  Гликерий.  — 
Deriv.  Глікерійович,  Г  лікерпвна. 

From  Gk.  glykeros  ‘sweet’,  see  the  preceding  entry. 


глікоген  ‘glycogen’,  ModUk. ;  BRu.  глікаген,  Ru-  гли- 
коген ,  etc.  —  Deriv.  глікокол ,  гліколи,  гліколіза.  —  Subst. 
тваринний  крохмаль ;  речовина  печінки,  м’ яснів,  ле¬ 
гень,  що  виробляється  з  цукру  крови  і  в  сполуці  з  ки¬ 
слотами  утворює  виноградний  цукор,  Орел  1,  211. 


1  .'І  ..  _ _ _  /**1  1_  ^.Тяі  ТТТЛЛ  ■Р  Ппо  1  911  ТГІРіп  1  ПП4- 


глінтвейн  see  ґлінтвайн. 

гліома  ‘glioma,  tumor  of  the  brain,  spinal  cord’,  ModUk. 
—  Subst.  пухліша  в  тканині  центральної  нервової  си¬ 
стеми ,  Орел  1,  212. 

From  Gk.  glia  ‘glue’,  Орел  1,  212,  Klein  1,  661,  a.  o. 

гліптографія  ‘glyphography,  process  by  which  a  raised 
plate  suitable  for  printing  is  made  from  an  etching’,  Mod¬ 
Uk. ;  Ru.  глиптография  (since  1803).  —  Subst.  глгфогра - 
фпя;  наука  про  різьбу  на  камені ;  наслідування  дере¬ 
воритів  їальвангчним  способом,  Орел  1,  212. 

Compounded  of  Gk.  glyptds  ‘engraved’  and  - graphta , 

‘writing’,  Орел  1,  212,  АкСл.  З,  135,  Klein  1,  665,  a.  o. 


глісер  see  глісер. 

гліт  Gsg.  глоту,  also  глот,  глота  Wd.  ‘crowd,  crush, 
throng’,  first  recorded  in  the  XV  с.(Срезневский  1,  520);  Bu. 
глота,  SC.  glota,  Sin.  glota.  —  Deriv.  глітнйй,  глітно.  — 
Subst.  юрба,  натовп. 

According  to  Срезневский,  1.  c.,  it  represents  OES. 
*гьлота  derived  from  г-ьлка,  голка  ‘noise,  crowd’,  cf.  also 
Berneker  1,  306  -  307 ;  others  equate  it  with  Skt.  ganas 


650 


651 


‘crowd’,  Фортунатов  BB.  6,  218,  Младенов  102,  Георгиев 
251 ;  doubtful. 

глоба  1.  ‘bent  (curved)  tree;  iron  wedge’,  ModUk. ;  Bu. 

глоба.  —  Deriv.  глдбйти,  з[а]глдбити,  оглдблі,  [о]ю- 
лдблі.  —  Syn.  поперечна  жердка,  залізний  клин. 

The  word  is  connected  with  PS.  *globiti  ‘to  hollow  out’, 
cf.  Po.  globic,  ‘to  press’,  glabac  ‘to  embrance’,  Cz.  hlobiti  ‘to 
strengthen’;  IE.  root  **gel-  :  **gls- :  **glo-  ‘to  [comjpress’ 
cf.  Lith.  glaboti  ‘to  hide’,  Lat.  glabat  ‘to  watch’,  OPr.  pogla- 
bu  ‘pressed  too  heart’  and  in  ablaut  :  Lith.  glebti  ‘to  em¬ 
brace’,  globti  ‘to  cover’,  here  also  OHG.  chlaftra  ‘length  of 
the  outstreched  arms,  fathom’,  MHG.  klafter,  ModHG. 
klapter  ‘fathom’,  AS.  clyppan,  E.  to  clip  ‘to  embrace’  etc.; 
Потебня  РФВ.  5,  125,  Meillet  MSL.  14,  339,  Berneker  1,  305, 
Trautmann  91  -  92,  РССтоцький  Slavia  5,  38,  Zebrowski  JP. 
22,  177  - 182,  Vasmer2  1,  413,  Slawski  1,  291,  Kluge  176  - 177, 
Pokorny  357  -  360,  a.  o. 

глоба  2.  ‘troubles,  cares,  displeasure’  ModUk.;  Bu. 
ілдб[а ]  ‘fine’,  SC.  gldba  ‘ts’,  OPo.  globa  ‘troubles’,  dial. 
za-globa,  za-glaba  ‘sorrow,  concern’  (Berneker  1,  305).  — 

Syn.  клопіт,  неприємність. 

The  word  is  connected  with  глоба  1-5  it  continues  the 
original  meaning  of  IE.  root  **gel-  :  **gld- :  **glo-  ‘to  press, 
compress’ ;  see  the  preceding  entry. 

глобус  see  ґльоб. 

ГЛОГ  see  ГЛІГ. 

глодати  ‘to  gnaw,  nibble  at’,  OES.  глождрштем-ь  Dpi. 
(XI  c.) ;  Bu.  глодать ,  Bu.  глдждя,  Ma.  глдда,  SC.  glbdati. 
Sin.  glo’dati,  Cz.  hlodati,  Slk.  hlodat’,  Po.  glodaC,  LoSo.  glo- 
daA,  UpSo.  Modac,  Plb.  gluvda.  —  Deriv.  глодання,  f/e. 

(from  гліг  :)  глід,  (influenced  by  голод  :)  голодатися  ‘to 
become  exhausted’  (Желеховський  1,  145);  FN.  Глодан, 


Глодощук,  Глодський.  —  Syn.  гризти,  (шашіль  дере¬ 
во:)  точити. 

PS.  *glodati  ‘ts’ ;  according  to  Holub-Kopecny  124,  its 
root  is  connected  with  *glad-,  see  гладкий;  yet,  the  majority 
of  etymologists  rejecting  this  explanation  assume  its  con¬ 
nection  with  ONor.  glata  ‘to  destroy’,  cf.  Berneker  1,  306, 
Bruckner  143,  Младенов  102,  Vasmer2  1,  414,  Slawski  1, 
291,  a.  o.;  inconvicibly  Георгиев  251  ( :o/p.  formation). 

глодйна  :  глід,  see  гліг. 

глоса  1.  ‘gloss;  a  commentary,  explanation’,  MUk.  ґлоза, 
глосса  (1667);  BRu.  глоса,  Bu.  глосса  (since  1892),  etc.  — 
Deriv.  глосарій,  глосолалія,  глосолдгія.  —  Subst.  но¬ 
татка  на  берегах  рукопису  ( стародавнього)  або 
вставка  в  текст  для  вияснення  незрозумілого  слова, 
що  'їі  додає  читач  або  переписувач,  Орел  1,  212. 

From  Gk.  glossa  ‘tongue,  speech’,  Орел  1,  212,  АкСл. 
З,  138,  Skeat  242,  Klein  1,  662,  a.  o. 

глоса  2.  dial,  ‘fish  :  Platessa  luscus’  (Black  Sea  regions, 
Даль  1,  366),  first  recorded  in  the  XIX  c.  —  Subst.  риба : 
Platessa  luscus. 

From  Gk.  glossa  ‘ts’,  Vasmer2  1,  414,  see  also  the  pre¬ 
ceding  entry. 

глот  1.  ‘draught,  gulp’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  (Же¬ 
леховський  1,  144);  Ru.  глогп  (since  1704),  OCS.  deriv. 
only:  poglsstati,  Bu.  гьлтьк,  SC.  gut.  Sin.  golt,  Cz.,  Slk. 
hit.  —  Deriv.  глота,  глотка,  глотавий,  глотати  (Же¬ 
леховський  1,  144).  —  Syn.  ковток • 

PS.  *gslts  ‘ts’,  IE.  root  **gel- :  **guel- :  *gul-  ‘to  gulp’ 
cf.  Lat.  gula  ‘throat’  :  glutio  ‘I  gulp’,  and  furthermore  OHG. 
chela,  MHG.  kele,  ModHG.  Kehle  ‘throat;  channel,  fluting’, 
Berneker  1,  309,  Walde-Hofmann  1,  613  -  613,  Kluge  169, 
Pokorny  365,  a.  o. ;  as  far  as  Uk.  глитати  :  глотати  is 


652 


653 


concerned,  the  first  one  represents  an  organically  developed 
form  *glstati  (:  tlst-  >  tlyt-),  the  latter  one  a  secondary 
formation  based  on  глот. 

глот  2.  see  гліт. 

глубокий  Wd.  see  глибокий. 

глуждання  dial,  ‘corn-stalk’  (Нижнє  Подністров’я), 
first  recorded  in  the  XX  c.  (Дзендзелівський  ЛБюлетень 

6>  41).  —  Subst.  бадилля  кукурудзи,  кукурудзиння. 

Origin  obscure;  perhaps  it  is  a  dial,  deformation  of 
*гложжання,  cf.  глджжя  ‘шипшйна,  терня  глоду’  (from 
гліг,  глід,  q-  v.). 

глуз  Gsg.  глузу  ‘mockery,  derision,  jeering’,  ModUk. 

only.  —  Deriv.  глузи  Npl.,  глузливий,  -вість,  -во,  глу¬ 
зувати,  -ання,  глуздівнд.  —  Syn.  глумитися,  жарту¬ 
вати. 

The  word  seems  to  be  an  abbr.  of  глузд,  see  the  fol¬ 
lowing  entry ;  evolution  of  meaning :  ‘wit  sagacity  -»  hu¬ 
mor  irony  -»  mockery’. 

глузд  ‘sense,  wit,  mind',  MUk.  чортовЬ  глузди  Арі. 
(XVII  c.),  кь  первому...  глузду  (1714);  BRu.  глуздьг , 
Npl.  ‘brain',  Ru.  глузд  ‘mind'  (?  —  Vasmer2  1,  416).  — 

Deriv.  глуздяк,  глуздівний,  глуздуватий ,  безглуздий , 

- дя ,  Wd.  глуздувати  (Желеховський  1,  144),  here  also 
abbr.  глуз  see  the  preceding  entry;  MUk.  глудзуй  (XVIII 
C.).  —  Syn.  толк 9  розсудок,  Деркач  49;  MUk.  мозок,  ро¬ 
зум,  тям,  Тимченко  530. 

PS.  *gluzds  ‘ts',  IE.  root  **gleug- :  gleg-  ‘smart,  sly, 
cunning',  cf.  MHG.  kluoc  ‘fine,  prudent,  sly',  LoG.  klok,  Du. 
klock  ‘prudent,  brave',  ModHG  king  ‘knowing,  prudent, 
shrewd',  Scand.  klokr  ‘prudent,  cunning';  no  other  clues  to 
further  cognates  can  be  discovered,  Kluge  181,  Pokorny  357  - 
358;  the  etymologies  of  Berneker  1,  309,  Vasmer2  1,  416 


( :Goth.  glaggwo  ‘exactly’,  or  Norv.  klyse  ‘slime  clump')  are 
carrying  little  or  no  conviction. 

глум  ‘scorn,  derision,  jest,  joke'  MUk.  глум  (1596  Зи- 
заній),  глумь  (1627  Беринда),  на  глумь  (XVIII  с.),  OES. 
без  глоума  (XII  с.),  глоумь  (XIII  с.)  ;  BRu.,  Ru.,  Ви.  ts, 
OCS.  glums ,  bezs  gluma ,  SC.,  Sin.  gluma ,  OCz.  Шита 
‘histrio',  Po.  dial,  glum  ‘mistreatment'.  —  Deriv.  глумй- 

ти[ся],  глумйльник,  глумливий ,  - вість ,  - во ,  Wd.  глу- 
мйтель ,  глумлення ,  глумування,  глумно  (Желеховський 
1,  144);  MUk.  тлумили  (XVIII  с.),  поглумлюся  (1596  Зи- 
заній),  глумлюся,  глумяхся  (1627  Беринда),  OES.  глумимт> 
(1263),  глоумять  (XII  с.),  глумяться,  глоумления  (XI  с.), 
глумьливьш,  глумьника  (XIV  с.),  глумьно  (1073  Ізб.  Св.), 
глумьствено  (XIV  с.),  глоумьца  (1280).  —  Syn.  насміш¬ 
ка,  насміх,  посміх ;  (в  образливій  формі:)  наруга, 
знущання,  збиткування ;  MUk.  подражнене  (1596  Зиза- 
ній),  подражнене,  смЬх,  жарт  (1627  Беринда). 

PS.  *glumz  ‘ts',  IE.  **ghloumos,  root  **ghlou- :  **ghleu- 
‘to  be  merry',  cf.  Gk.  xleue  ‘joke',  OIc.  gly  ‘happiness',  and 
with  -m-  extension  OIc.  glaumr  ‘shout  of  joy',  AS.  gleam 
‘joy,  exultation',  MHG.  glumen  ‘to  tremble',  Berneker  1, 
308,  Trautmann  91,  Pokorny  451,  a.  o. ;  see  also  the  following 
entry. 

глупий  ‘stupid,  dull,  simple',  MUk.  глупий  (1596  Зи- 
заній),  глупі),  глупий  (1627  Беринда),  глупий  (XVIII  с.), 
OES.  глоупнхь  Gpl. ;  Ru.  глуп,  глупий,  Ви.,  Ма.  глуп , 
SC.,  Sin.  glup ,  Cz.  hloupy,  Slk.  Миру ,  Po.  glupi,  LoSo.  glupy, 
UpSo.  Миру ,  Plb.  glaupe.  —  Deriv.  глупо,  глупота,  глу - 
пгсть,  глупощі,  глупство,  оглупгти,  доглупатися, 
dial,  дглуп,  Wd.  туп[т ]ак,  глупей,  глуптавий,  глупу - 
ватий  (Желеховський  1,  144  -  145);  MUk.  глоупче  Vsg. 
(XVI — XVII  с.),  глуп’цЬ  Npl.  (XVIII  с.),  глупаче  Vsg. 
(XVIII  с.),  глупость  (1596  Зизаній),  глупост  (1627),  глуп¬ 
ство  (1596  Зизаній,  1627  Беринда),  глупе  (XVII — XVIII 


654 


655 


с.),  глуп-Ью  (1627  Беринда),  глуп-Ьли  (XVII  с.).  —  Syn. 

що  не  має  розуму,  дурний,  нерозумний,  немудрий,  не- 
розсудний,  Тимченко  531;  MUk.  юрод,  дурен,  блазень 
(1596  Зизаній),  буй,  юрод,  дурень,  дурньїй;  безумень:  ду¬ 
рень  (1627  Беринда);  сліпий  (Чижевський  AUA.  2,  329). 

PS.  *glups[jb]  ‘ts’,  IE.  root  **ghleu-  ‘to  be  merry’  as 
in  глум  Q-  v.,  Младенов  JA.  36,  116  - 135,  Bruckner  KZ. 
45,  299  •’  48,  186,  Specht  KZ.  68,  123,  Machek  LF.  69,  248  - 
249,  Trautmann  91,  Slawski  1,  296-297,  Георгиев  252,  Ро¬ 
коту  451,  a.  o. ;  see  also  йолоп. 

глухий  ‘deaf,  hard  of  hearing;  surd,  toneless’,  MUk. 
глухій  (XVII  c.),  бувь  калкка,  дуже  глухь  (1753),  нЬмий 
и  глухий  (XVIII  с.),  OES.  глоусии  Npl.  (XI  с.  Остр.  єв.), 
глоух-ь  (XI  с.),  глухіе  Npl.  (1393),  глухое  цесарьство 
(XIV  с.)  ;  BRu.  глухі,  Ru.  глух[дй ],  OCS.  gluxs,  Ви. 
глух .  Ма.  глув,  SC.  gluch,  gluhi.  Sin.  gluh,  Cz.,  Slk.  hluchti, 
Po.,  LoSo.  gluchy,  UpSo.  hluchi,  Plb.  glauche.  —  Deriv.  глу¬ 
хо,  глухан[я],  глухавка,  глухар,  глухйня,  глух[о]~ 
ман[ь ],  глухуватий,  -шість,  приглухуватий,  -шість, 
глухенький,  глухота,  глухувати,  [о]глухнути,  глу¬ 
хо-німий,  -німота,  -море,  here  also  :  глуги,  глушення, 
глугаець ,  глущина,  [за-,  о-,  при-]глугийти,  [за-,  о-, 
при-]  глушу  вати,  глушитися,  -йтель,  [о]глушїти, 
-гння.  глушко,  глушмап[ка] ,  глушмень,  Wd.  глушник, 
глуш[к]а.  глушйця;  MUk.  на  глуханю  (XVIII  с.),  глухо 
(XVII — XVIII  с.),  глухость  (XVII — XVIII  с.),  глухота 
(XVIII  с.),  глухоаспидскія  Арі.  (XVIII  с.),  глуховергь 
(XVIII  с.),  глушокь  (XVIII  с.),  глушити  (XVIII  с.),  глу¬ 
шити  (XVII  с.) ;  FN.  Глухий,  Глух[м]ан,  Глуханюк, 
Глушкд[в],  Глущешо ;  GN.  Глухіе  [ці],  Глушець, 
Глушйця,  Глушки,  Глугиківка,  Глушківці,  Глушко- 
вецька.  —  Syn.  беззвучний,  безгучний,  безшумний; 
безлюдний,  Деркач  20,  50;  що  не  чує;  що  не  хоче  слу¬ 
хати, що  не  звертає  уваги;  далекий  від  людського  го¬ 


мону,  тихий,  безлюдний;  (про  ніч  :)  глупа.  Тимченко 
531  -  532. 

PS.  *gluxs[jb]  ‘ts’,  IE.  **glou-so-,ci.(  :apophonic  **glu-) 
Lith.  glusnus  ‘obedient’,  glmas  ‘stupid’,  glrnti  ‘to  become 
stupid’,  Fraenkel  KZ.  70,  132  - 133,  and  his  ED.  1,  159 ;  the 
basic  meaning  would  be  ‘hearing’  ‘attentive’  ‘deaf’,  cf. 
Slawski  1,  296;  according  to  Machek  133,  the  word  is  con¬ 
nected  with  Lith.  klusas  ‘hard  of  hearing’,  klausyti  ‘listen’, 
with  orig.  meaning  “one  desirous  to  hear’ ;  equally  inconvin- 
cible  is  its  derivation  from  PS.  *glsx-,  cf.  OCS.  oglsxngti 
‘to  become  deaf’,  Vaillant  RES.  22,  43  -  44,  the  root  *glsx- 
being  merely  an  apophonic  variable  of  *glux-,  cf.  Berneker 
1,  309. 

гляба  see  гіяба. 

глядіти,  dial,  гледіти,  гледати  ‘to  look  at,  gaze,  contem¬ 
plate,  watch;  to  search,  supervise’,  MUk.  гляд-Ьти  (1480), 
гляд-Ьти  (1648),  глядят  (1669),  глядить  (XVIII  с.),  не  гля¬ 
ди,  не  глядит,  гляд-Ьть  (XVIII  с),  OES.  глядаємь  (XI  с.), 
глядати,  глядая,  глядя  (XII  с)  ;  BRu.  глядзець,  Ru.  гля- 
деть,  OCS.  glgdati,  Ви.,  Ма.  гледа,  SC.  glSdati,  Sin.  glg’dcb- 
ti,  Cz.  hledeti;  hledati,  Slk.  hl’adiet’,  Po.  doglqdac,  OPo.  gl§- 
dac,  LoSo.  gledas,  UpSo.  hladac,  Plb.  glodal.  —  Deriv.  гля¬ 
дач,  -ка,  глядіння,  глядйло,  глядка,  глядькд,  -ка,  глядь , 
глядівнйй,  глядітися;  here  also  durative  forms,  гляну¬ 
ти,  виглянути,  за-,  по-,  при-  глянути[ся],  Wd.  гляд- 
ний,  MUk.  гляженіє  (XVI  с.),  глядилище  (XVIII  с.),  гля¬ 
діти  ся  (XVIII  с.).  —  Syn.  дивитися,  доглядати,  Дер¬ 
кач  50;  роздивлятися;  MUk.  дізнаватглся  якого  віку 
кінь;  пильнувати,  Тимченко  532;  dial,  шукати. 

PS.  *glgdeti,  *glgdati  ‘ts’,  IE.  root  **ghlend[h]-  ‘to  be 
bright,  brilliant;  to  see,  behold,  observe',  cf.  Latv.  dial. 
glendi  ‘seek,  search  for’,  OIr.  as-  gleinn  ‘he  teaches’,  glese 
‘shining’,  Bret,  glein  ‘clear’,  MHG.  glinzen  ‘to  shine’,  Mod- 


656 


657 


HG.  Glanz  "lustre,  splendour',  Sw.  glindra  ‘to  glitter',  etc.; 
orig.  meaning  of  the  verb  was  ‘to  search,  watch’;  Berneker 
1,  302-303,  Преображенский  1,  129-  130,  Trautmann  92, 
Kluge  120,  Bruckner  141,  Machek  130,  Slawski  1,  152,  Po- 
korny  431,  a.  o.;  Uk.  гледгти  represents  a  dial,  development 
of  PS.  *glgdeti  with  -g  developed  into  -e  in  unstressed  po¬ 
sition,  cf.  Жилко  142;  durative  form  глянути  and  deriv. 
from  *гляднути  <  PS.  *glgdnoti  ‘ts\ 

глянець,  глянс  see  глянс. 

глянути  :  глядіти. 

глянц  see  глянс. 

гм!  interj.  ‘hem!,  h’m!,  ahem!',  ModUk. ;  BRu.,  Ru.  ts, 
SC.  hm!f  Cz.,  Po.  hml  —  Deriv.  гму! ,  гмукати,  -апш, 
гмукнути,  -ення.  —  Syn.  хм! 

An  о/р.  orig.  interj.  known  to  other  IE.  languages  as 
well,  cf.  Skt.  hum!,  hum!,  Lat.  hem!,  Fr.  hem\,  Sw.  hm!, 
ModHG.  hm!  hm!,  etc.  cf.  Schwentner  16,  Slawski  1,  421. 

гму!  see  the  preceding  entry. 

Гнат,  arch.  Ігнат,  Ігнатій  PN.  ‘Hnat,  Ihnat,  Ignatius', 
MUk.  Игнатіа.  Gsg.,  Ипьнатіа  Gsg.,  Игната  Gsg.  (1484  По- 
м’яник),  OUk.  Гнатовьіх  (XIV — XV  c.  Kuraszkiewicz  162), 
BRu.  Гнат,  Imam ,  Ru.  Игнйт ,  Игнатт,  OCS.  Ідьпа - 
tijb,  Ignbdtijb ,  Po.  Ignacy .  —  Deriv.  Гнатівна,  Гнатович, 

Гнатко .  Г патик,  Гнатечко,  Гнаточко,  Гнату сь, 
Гнатьо;  Ігнатко,  Ігнась ,  Ігнашко,  Ігнатович,  Ігна- 
тівна,  Ігнатіевич,  Ігнатгівна;  FN.  Гнат,  Гнатко, 
Гнатейко,  Гнатів,  Гнатович,  Гнатенко,  Гнатченко, 
Гнатиєвич,  Гнатикевич,  Гнатйшин,  Гнатківський, 
Гнатчук,  Гнатюк,  Гнатьо ,  Гнащенко  (=  Г.  Джурик- 
Журенко,  Тулуб  230);  GN.  Гнатівка,  Гнатівці ,  Гнат - 
ків[ ці],  Іінатівка,  Ігнатотль . 


From  Lat.  Ignatius  ‘fiery’  (:  ignis  ‘fire’),  in  New  Tes¬ 
tament  the  name  of  a  child,  used  by  Jesus  to  illustrate  pure 
innocence  and  goodness,  Ґерус-Т.  OnUVAN  30,  58. 

гнати,  жену,  -еш  ‘to  drive  (away,  out),  chase  (away)  ; 
to  pursue;  to  run  swiftly;  to  distil  (of  liquor)  ;  to  squander 
(of  money)',  MUk.  женучи  (1564),  женет  (XVII  c.),  гнано, 
гнати  (XVII  c.),  гнать  (XVIII  c.),  гнати  (XVIII  c.),  OES. 
женома,  женомо  (XI  c.),  гьнаша  (XI  c.  Остр.  єв.),  гнати; 
BRu.  гнаць,  Ru.  гнать ,  OCS.  gsnati  (zeno),  SC.  gndti,  Cz. 
hndti,  Slk.  hnaV,  Po.  gnac,  LoSo.  gnas,  UpSo,  hnac .  —  Deriv. 

гнатися,  гнаний,  вигнати,  вигнання,  di-,  до-,  за-,  зі-, 
на-  nidi-,  ni[do]-,  п[р]о-,  при-  гнати,  see  also  гонити; 
MUk.  гнатися  (XVII — XVIII  с.).  —  Syn.  їхати,  мчати, 
nepecMdyeamu,  Деркач  50;  гонити,  бігти  у  CMd,  поспі¬ 
шати,  Тимченко  533. 

PS.  *gsnati,  zeno  ‘ts’,  IE.  root  **guhen -  ‘to  beat;  drive 
away  while  beating’,  cf.  Lith.  gihti,  genii,  Latv.  dzlt,  dzinu, 
‘ts’,  Skt.  hdn-ti  ‘he  beats’,  Ht.  kuenzi  ‘ts’,  Gk.  theino  T  kill’, 
Lat.  defendere  ‘to  protect,  defend’,  offendere  ‘to  push,  offend’, 
etc.;  Преображенский  1,  130,  Trautmann  85,  Fraenkel  152- 
153,  Bruckner  146,  Mikkola  1,  71,  Machek  133,  Vasmer2  1, 
419,  Slawski  1,  299,  Pokorny  493,  a.  o. ;  see  also  гонити, 
жати. 

гнейс  see  ґнайс. 


шести,  гнету,  -теш,  Wd.  ‘to  press,  oppress’,  MUk.  гнести 
(1692),  OES.  гнєтоть  (XI  c.  Остр.  єв.),  гнестися  (XI  с.)  ; 

BRu.  гнясці,  Ru.  гнести ,  dial*  гнесть,  OCS.  gnesti,  SC. 
gnjesti ,  Sin.  gnjesti ,  Cz.  hnisti,  OCz.  hnesti,  Slk.  hniest ’,  Po. 


gniesc .  —  Deriv.  mim,  Gsg.  гнету;  yet,  гніт  Gsg.  гніту 
from  гнітити,  Wd.  гнШіти  —  an  iter,  form  :  гнести; 
based  on  the  latter  are  пригнітити,  пригнітати,  при¬ 
гнічувати,  and  deriv.  гнітуха,  гнітючий,  -че,  -чість, 
MUk.  гнітити  (XVIII  с.),  гнітати  (XVIII  с.).  —  Syn.  при- 


658 


659 


гинати,  придушувати ,  пригноблювати ,  Тимченко  534, 
538. 

PS.  *gnesti,  *gnetg  ‘ts',  IE.  root  **gnet- :  **gen-  ‘to 
press',  cf.  OHG.  chnetan,  MHG.  kneten,  ModHG.  kneten  ‘to 
knead',  AS.  cnedan,  ME.  cneden,  E.  knead;  Scand.  has  only 
apophonic  knoda  pointing  to  (an  assumed)  Goth.  *knudan 
‘ts' ;  here  also  OPr.  gnode  ‘trough' ;  Miklosich  67,  Berneker 
1,  311-312,  Преображенский  1,  131,  Bruckner  147,  Traut- 
mann  93,  Slawski  1,  304,  Kluge  182,  Pokorny  370-371,  a.  o. 

гнйда  ‘nit'  MUk.  гниди  Npl.  (XVII— XVIII  c.)  ;  BRu. 
гніда,  Ru.  гнида  (since  1704),  Bu.  ts,  SC.  gnjlda ,  Cz.  hnida 
(hnida),  Slk.  hnida,  Po.,  LoSo.  gnida ,  UpSo.  hnida,  Plb. 
gneidoi  Npl.  —  Deriv.  гнйдка,  гнйдний.  —  Syn.  яйце 
воші . 

PS.  *  gnida  ‘ts',  most  probably  derived  from  root  **gni- 
ts  as  in  gniti,  see  гнити;  for  other,  less  persuasive,  etymo¬ 
logies  see  Berneker  1,  313,  Vasmer2  1,  421,  Slawski  1,  303. 

гнйпель  Wd.  ‘knot,  bundle',  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Шєлудько  1,  28).  —  Subst.  вузол,  бант . 

From  ModHG.  Kniippel  ‘ts',  РССтоцький  4,  232;  less 
convincing  is  its  derivation  from  ModHG.  Knebel  ‘gag',  cf. 
Шєлудько,  1.  c. ;  see  also  кнебель. 

гнисти  see  the  following  entry. 

гнити,  seldom  гнйстй,  гнию,  гниєш  ‘to  rot',  decay', 
MUk.  гнйти  (XVII  c.),  гнило  бь  (1778),  гнити  (XVIII  c.), 
OES.  гнити;  BRu.  гнгць ,  Ru.  гнить,  OCS.  gniti,  Ви.  гнйл , 
Ma.  гнив,  SC.  gniti,  Sin.  gniti,  Cz.  hniti,  Slk.  hnitJ ,  Po. 
gnic,  LoSo.  gnis,  UpSo.  hnic,  Plb.  gnoela .  —  Deriv.  вигни¬ 
ти,  до-,  за-,  зі- ,  зо-,  пере-,  під[ о]-,  п[р]о-  гнйти,  along 
with  iter,  forms  ви-,  до-,  за-,  зі-,  зо-,  пере-,  під[о ]-, 
п[р ] о-  гнивати,  here  also :  гнилий,  вйгнилий,  від-,  зо-, 
пере-  гнилий,  гниленький,  гнилйчити[  ся] ,  угнилйчу- 


вати ,  гнилець,  гнилеча ,  гнилизна,  гнилиця,  гниличка, 
гнилйччя,  гнйлка,  гнилля,  гнилуша,  гнилючий,  - чка , 
-чдк,  гниляк,  гнилятина,  гниляччя,  гниль ,  гниття, 
and  compounds  :  гнило-  бокий,  -водь,  - крів’я ,  MUk.  гни- 
леігь  (XVII  с.),  гнилость  (XVII — XVIII  с.),  гнильїй 
(XVII — XVIII  с.),  гнилякь  (XVIII  с.)  ;  see  also  гнйда, 
гноїти,  гній.  —  Syn.  розкладатися,  псуватися,  розпа¬ 
датися  через  хемгчні  процеси,  Тимченко  535. 

PS.  *  gniti,  *gnbfg  ‘ts',  IE.  root  **ghnei- :  **ghen-  ‘to 
rub,  powder,  grind',  cf.  Latv.  gnide  ‘wiped,  rubbed  skin',  Gk. 
xniei  ‘it  drizzles,  breaks  in  pieces',  AS.  gnldan  ‘to  rub', 
OHG.  gnitan  ‘to  wipe',  MHG.  gnist  ‘ground',  OIc.  gnista 
tonnum  ‘to  chatter  with  one's  teeth',  Tirol.  Gneist  ‘scraped 
thing',  etc.,  Преображенский  1,  131,  Bruckner  147,  Vasmer2 
1,  421  -  422,  Slawski  1,  302  -  303,  Pokorny  437,  Шевельов 
209,  a.  o. ;  Uk.  гнйстй  is  a  secondary  formation  with  - c -  ana¬ 
logical  to  such  verbs  as  гнести,  вести,  плести,  etc. 

гнів  ‘anger,  wrath,  passion',  MUk.  гнквь  (XVI — XVIII 
c.),  гневь  (1583),  OES.  гнквь;  BRu.  гнеУ,  Ru-  гнев,  OCS. 
gnevz,  Ви.  гняв ,  Ma.  гнев,  SC.  gnjev,  Sin.  gnev,  Cz. 
hnev,  Slk.  hnev,  Po.  gniew,  LoSo.  gniiv,  UpSo.  hnew, 
Plb.  gnewoy .  —  Deriv.  гнівний,  -но,  -ність,  гнів¬ 
ливий,  -вість,  за-,  по-  гнгвати[ ся ],  [за ]гнівйти- 
[ ся ],  MUk.  гнкванье  (XVI  с.),  гніватися  (XVII — 
XVIII  с.),  гнЬвит  (XVIII  с.),  гнквливе  (XVIII  с.), 
гнквливьій  (XVII — XVIII  с.),  гнквливость  (XVII  с.), 
гнквньїй  (XVII — XVIII  с.);  GN.  Гніван.  —  Syn.  вищий 
ступінь  роздратування,  нестрйманости  проти  кого, 

Тимченко  536;  MUk.  вражда  :  ворогованье...  неприязнь,  не¬ 
нависть  (1627  Беринда). 

The  word  is  usually  connected  with  *gniti,  see  гнйти, 
Miklosich  68,  Berneker  1,  313,  Преображенский  1,133,  Bruck¬ 
ner  147,  Vasmer2  1,  420,  a.  o. ;  less  persuasive  is  the  ety- 


660 


661 


mology  of  Korinek  LF.  61,  53  -  54,  deriving  it  from  *gnetiti, 
see  гнести,  followed  by  Holub-Kopecny  125,  Maohek  134, 
a.  o. ;  inconvincible  is  also  the  explanation  of  Vaillant  RES. 
46,  97  -  98,  connecting  *gnevs  with  root  *zne-  in  such  words 

as  OCS.  znojb  ‘heat',  Ru.  dial.  sne[ я ]ть }  зпйять  ‘to  burn 
without  flame’. 

гнідий,  Wd.  гнідий,  ‘bay’,  MUk.  за  коніа...  гнЬдого 
(1680),  гнкдьій  (1739),  OES.  гнкдьіи  (1391  -  1428);  BRu. 

гпядьі 9  Ru.  гпедой 9  SC.  gnjed  ‘name  of  ox’,  Sin.  gned  ‘kind 
of  grape’,  Cz.  hnedy,  Slk.  hnedy,  Po.  gniady.  —  Deriv.  mi- 

dan,  гнідко 9  гніду  ля;  here  also  гнідими  instead  of  гніти¬ 
ти,  see  гнести;  FN.  Гніденко;  GN.  Гпідип ,  Гпгдітці.  — 
Syn.  (про  масть  конячу:)  щ0  має  шерсть  близьку  до 
брунатної  на  колір ,  Тимченко  537. 

Etymology  uncertain;  according  to  Berneker  1,  312,  it 
is  connected  with  Gk.  knissa  ‘exhalation,  vapour,  haze',  Lat. 
nldor  ‘vapor’,  OIc.  hniss  ‘smell,  odour’;  Korinek  LF.  61, 
43-54,  wants  to  see  it  related  to  *gnetiti  (see  гнести)  and 
*gniti  (see  гнити);  some  etymologists  connect  it  with  *gnida 
(see  гнида),  Nehring  -  Schrader  1,  161;  most  probably  it  is 
a  PS.  neologism  patterned  on  PS.  *bleds  (see  блідий ), 
*sedz  (see  сідйй) ,  etc.,  cf.  Slawski  1,  301. 

гніздо  ‘nest,  aerie,  nidus;  kin,  tribe’,  MUk.  от...  гнЬзда 
(1458),  зь  гнЬздом'ь  (1518),  гніздо  (1627  Беринда),  гнЬз- 
до  (XVIII  с.),  OES.  гнЬздо;  BRu.  гпяздд,  Ru.  гнездо, 
OCS.  gnezdo,  Ви.  гнездо ,  Ма.  гнездо ,  SC.  gnijezdo,  gnezlo, 
Sin.  gnezdo,  Cz.  hnizdo,  Slk.  hniezdo,  Po.  gniazdo,  LoSo. 
gnezdo,  UpSo.  hnezdo,  Plb.  gnozdo .  —  Deriv.  гніздечко , 

гніздівка ,  гніздюк ,  гніздувати,  -ання,  [за]гніздйти- 
[ ся ],  загнгжджуватися;  FN.  Гніздовський,  GN.  Гніз¬ 
дище,  Гніздйчів,  Гніздйчна •  —  Syn.  кубло,  приміщен¬ 
ня,  що  роблять  птахи,  щоб  класти  яйця;  рід,  плем’я, 
Тимченко  537;  MUk.  ньірище  :  с  пкску  домокь,  ямка  (1627 
Беринда). 


PS.  *gnezdo  ‘ts’  is  generally  connected  with  Lith.  lizdas, 
OPr.  liscis  ‘nest’,  Skt.  nlda-s  ‘lair  of  animals;  dwelling’,  OIr. 
net  ‘nest’,  Lat.  nidus  (<*nizdus)  ‘nest’,  OHG.  nest,  ModHG. 
Nest,  E.,  Du.  nest,  Goth.  *ms£o-  is  wanting;  the  form 
**nizdo-  is  properly  a  compound  of  the  root  **sed-  ‘to  sit, 
seat  oneself’  and  the  verbal  particle  **m-  preserved  in  Skt. 
ni  ‘down’;  **nizdo-,  from  ni-  sedo-,  therefore,  means  ‘place 
of  settling’ ;  in  Lat.  and  G.  nidus  and  nest  assumed  a  special 
meaning  ‘bird’s  nest’;  PS.  *  gnezdo  with  initial  g-  seems  to 
be  abnormal  and  is  wanting  persuasive  explanation,  cf.  Ber¬ 
neker  1,  313,  Vasmer2  1,  420,  Vaillant  RES.  18,  76  and  GC. 
1,  92,  Walde  KZ.  34,  508,  Trautmann  199  -  200,  Fraenkel  383, 
Kluge  250,  Slawski  1,  302,  Pokorny  769,  887,  Шевельов  112, 
a.  o. 


гній  ‘manure,  dung,  cow  dirt,  pus,  matter’,  гною  Gsg. 
(1577),  MUk.  гной  (1627  Беринда),  гнуй  (XVII— XVIII 
c.),  OES.  гноимь  Isg.  (XI  c.  Остр.  єв.),  гнои  (ibid.); 

BRu.  гной,  Ru.  гной,  OCS.  gnojb;  Ви.,  Ма.  гной,  Sc.  gnoj, 
Sin.  gnoj,  Cz.  hnuj,  Slk.  hnoj,  Po.  gnoj,  LoSo.  gnoj,  UpSo. 

hndj.  —  Deriv.  пере-,  no-,  про-,  гній,  вйгнойка,  гнійник, 
гноєння,  гноївка,  гноївня,  гноїння,  гноїсько,  гноїще, 
гнойовий,  -вик,  -вйця,  гноячок,  гнояк[а],  гнойовйсько, 
гноянка,  гноярня,,  прогноіна,  гнійлйвий,  гнійний, [про- ] 
гноїстий,  гнойовий,  гноюватий,  гноянйй,  вшптти- 
[ся],  з[а]~,  на-,  під-,  по-,  про-,  роз-,  у-,  гноїти[ся], 
ви-,  під-,  роз-,  у-  тдювати[ ся ],  гноє-вйдний,  -виділь¬ 
ний,  -віддільний,  -їдка,  -крів’я,  -подібний,  -розкидач, 
-твдрний,  -теча,  -точйвий,  гноївко  збирач,  MUk.  от 
гноища  (XVIII  с.),  гноиньїй  (XVIII  с.),  гноіовой  (XVIII 
с.),  гноити  (XVI — XVIII  с.),  гноєвидньїй  (1600),  гноеми- 
нитьій  (XVII  с.) ;  GN.  Гнійно.  —  Syn.  густий  плин,  що 
тече  з  чирки  або  рани ;  кал,  лайнд,  Тимченко  535;  не¬ 
чисть,  зіперта,  зіпсована  речовина. 


662 


PS.  *gnojb  ‘ts’,  with  root  being  an  apophonic  variation 
of  gniti,  see  гнйти. 

гніт  1.  гнітити  see  гнести. 

гніт  2.  see  ґніт. 

гнобити,  dial,  also  гньобйти,  гонобйти  (Желеховський 
1,  146  -  147)  ‘to  oppress,  plague;  to  arrange  properly,  sa¬ 
tisfy’,  ModUk. ;  Ru.  dial,  гопдбить  ‘to  collect’,  Sin.  gonobiti 
‘to  destroy,  spoil’,  Cz.  hanobiti ,  OCz.  hanubiti  ‘to  lie;  to  treat 
badly’,  Po.  дщЬіб  ‘to  oppress’  (since  the  XV  c. :  gnqbic).  — 

Deriv.  [при- ]  гноблений,  -ння,  при-  гнобити,  пригно¬ 
блювати,  - ання ,  гнобитель [па] ;  гоноба.  —  Syn.  гні¬ 
тити,  пригнітати . 

Origin  obscure;  some  linguists  connect  it  with  PS.  gonz 
(see  гін,  гонити),  Osten-Sacken  IF.  26,  322-323,  Vondrak 
І,  604,  Bruckner  134,  Kiparsky  1,  175;  according  to  Ber- 
neker  1,  327,  it  is  related  to  OIc.  knefill  ‘stick’,  OHG.  knebil 
‘crossbeam’,  ModHG.  Knebel  ‘branch,  peg’,  etc.;  most  per¬ 
suasive  etymology  is  offered  by  Ostr§bski  in  ZfslPh.  33, 
316-318,  deriving  it  from  secondarily  nasalized  roots 
*gonb- :  *gnob- :  *gnonb-  :  *gonob-  :  *gznob -  ‘to  make  ef¬ 
forts’,  IE.  root  **ghabh-  ‘to  take’. 

гноєння,  гноїти  see  гній. 

гносеологія  ‘gnoseology’,  ModUk.;  BRu.  гнасеологія, 
Ru.  гносеология  (since  1892),  etc.  —  Deriv.  гносеологіч¬ 
ний.  —  Subst.  теорія  пізнання  світу;  частина  філосо¬ 
фи  про  джерела,  можливості,  засоби  та  межі  пізнан¬ 
ня  світу,  Орел  1,  213. 

From  Gk.  gnosis  ‘knowledge’  and  logos  ‘one  who  speaks 
(in  a  certain  manner)  ;  one  who  deals  (with  a  certain  topic)’, 
Орел  1,  213,  АкСл.  З,  183,  а.  о. 

гностики  ‘gnostics’,  ModUk.;  BRu.  гностик ,  Ru.  гно¬ 
стик  (since  1838),  etc.  —  Deriv.  гностицизм.  —  Subst. 


663 


філософи  перших  віків  християнства,  що  хотіли  по¬ 
єднати  християнство  з  юдейством  та  поганством. 

From  Gk.  gnostikos  ‘good  at  knowing’,  Орел  1,  213, 
АкСл.  З,  183,  Skeat  243,  a.  o. 

гном,  Wd.  ґном  ‘gnome,  kind  of  sprite’,  ModUk.;  BRu., 

Ru.  гном.  —  Subst.  підземний  дух. 

From  Gk.  gnome  ‘mind,  judgement,  intelligence;  maxim, 
opinion’  —  gnomes  were  supposed  to  be  intelligent  beings, 
Skeat  243,  Klein  1,  665,  a.  o. 

гнома  ‘gnome,  moral  maxim’,  ModUk.,  BRu.,  Ru.  ts.  — 

Deriv.  гномічний.  —  Subst.  коротке  мудре  речення, 
Бойків  112. 

From  Gk.  gnome ,  see  the  preceding  entry. 

гнузда  ‘bridle’,  ModUk.  only;  re.  other  SI.  cognates  see 
узда.  —  Deriv.  гнуздечка,  [за] гнуздати,  - ання -  —  Syn. 
узда. 

The  word  seems  to  be  a  blending  of  гнути  and  узда, 
see  s.  vv. 

гнусний  arch,  ‘foul,  vile,  infamous’,  MUk.  гнюсного 
Gsg.  (XVI  c.),  гнюсньїй  (1627  Беринда),  в  гнюсньїх  rpbxax 
(XVIII  с.),  гнусное  (XVIII  с.) ;  BRu.  гнюсньїй,  Ru.  гнус¬ 
ний,  OCS.  gnusbnz  :  gngsbnz ,  Ви.  гнусен,  SC.  gniisan,  Cz., 
Slk.  hnusny,  Po.  gnusny ,  dial,  also  gniusny  (Bruckner  147). 
—  Deriv.  MUk.  гнусь  (XVIII  c.),  гнюсность  (XVI — XVIII 
c.),  гнюснЬю  (1627  Беринда),  гнюсь  (XVI — XVII  c.).  — 

Syn.  бридкий,  гидкий,  розпусний ;  ледачий,  лінивий, 
неохайний;  Тимченко  538;  MUk.  мягкїй  :  гнюсньїй,  не- 
мощньїй  (1627  Беринда);  гнюсньїй  -  унильїй,  немощньїй, 
небрегій,  малодушньїй,  мягкій  (XVII  с.  Синонима  144). 

PS.  *gnusbnz[jb]:*gnosbnz[jb]  ‘ts’,  IE.  root  **ghneus-: 
**ghen-  ‘to  rub’,cf.  Lith.  gniusai  ‘worms’,  Gk.  xnduo  T  rub’, 
OIc.  gnua  ‘to  rub,  grind’,  etc.,  Berneker  1,  314,  Младенов 


664 


665 


103,  Vasmer2  1,  422,  Slawski  1,  305-306,  Pokorny  436-437, 

a.  o. 

гнути  ‘to  bend,  curve,  inflect,  flex’,  MUk.  золотмх'ь  пять 
гненьїх-ь  (XVIII  c.),  гнутьіми  Ipl.  (1746),  OES.  г'ьнулг.ся 
(XIII  c.) ;  BRu.  гнуць,  Ru.  гнуть,  OCS.  gsngti,  Ви.  гьна, 
Ma.  прегне,  SC.  nagnuti,  Sin.  gdniti,  Cz.  hnouti,  SI.  hnut’, 
Po.  giqc,  LoSo.  gnus,  UpSo.  hnuc.  —  Deriv.  гнутися, 
гнуття,  гнутий,  гнучий,  гнучкіш,  гнучкість,  -ко, 

вигнути,  від)-,  за-,  зі-,  на-,  пере-,  піді-,  п[р]о~,  розі¬ 
гнути,  along  with  iter,  forms  ви-,  від-,  з[а ]-,  на-,  пере-, 
під-,  п[р]о- ,  роз-  гинати,  MUk.  гнучий  (XVIII  с.).  — 
Syn.  скручувати ;  (додолу:)  зсилйти,  нахиляти,  кло¬ 
нити,  Деркач  50. 

PS.  *  gsngti  <  *gsbngti  ‘ts’,  IE.  root  **ghub[h]~ : 
**gheub[h]-  ‘to  bend,  move’,  cf.  Latv.  gubstu,  gubt  ‘to  bend 
down’,  guba  ‘pile’,  Lith.  gubuotis  ‘to  interlace,  interwine’, 
guba  ‘hay -stack’,  dvigubas  ‘twofold’,  OPr.  dvigubbus  ‘two¬ 
fold’,  see  also  гйнути,  губйти;  Berneker  1,  366-367,  Traut- ' 
mann  100  - 101,  Vaillant  RES.  22,  13  - 14,  Fraenkel  140,  174, 
Vasmer2  1,  422-423,  Slawski  1,  274,  Pokorny  450;  re.  loss 
of  b  before  n  in  SI.  cf.  Шевельов  193. 

гнюпитися  Wd.  see  хнюпитися. 

ro  dial,  for  його,  apparently  through  stages:  його  > 
*йго  >  го. 

ro!  interj.  expressing  surprise  :  ‘oh’,  MUk.  го  (XVIII 
c.)  ;  BRu.  Ru.  го!,  SC.  hd!,  Cz.  ho!,  Po.  ho!.  —  Deriv.  го-го!, 

ого!,  ого-го! ,  гдкати,  -ання.  —  Syn.  о! 

A  primitive  interj.  known  to  other  IE.  languages  as 
well,  cf.  Skt.  ho!,  Lat.  ho!,  E.  ho!,  ModHG.  ho!,  Schwentner 
19  -  20,  Rozwadowski  JP.  5,  131,  Slawski  1,  422,  a.  o. 

гобелен  see  гоблен. 

гобелки  Npl.  dial,  for  габелки,  see  габел[ь]ок,  габлі. 


гоберляйтман  Wd.,  also  оберльойтнант  (Стрий)  ‘first 
lieutenant,  major’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (РССтоцький 
4,  205).  —  Subst.  старший  лейтенант . 

From  ModHG.  Oberleutnant  ‘ts’,  РССтоцький,  1.  c. 

гобершт,  Wd.  also  оберст  ‘colonel’,  first  recorded  in  the 
XX  c.  (РССтоцький  4,  205).  —  Subst.  полковник. 

From  ModHG.  Oberst  ‘ts’,  РССтоцький,  1.  c. 

гобза,  dial,  also  габз[а]  see  хабз[а]. 

гобзувати  arch,  ‘to  be  rich’,  MUk.  гобзую  (1627  Бе- 
ринда),  OES.  гобзованіе,  гобьзують  (ХІУ  с.) ;  Ru.  dial. 
гобза  ‘wealth’,  OCS.  gobbzevati ,  gobbziti,  OCz.  hobezntf 
‘rich’,  FN.  Hobza .  —  Subst.  бути  багатим. 

From  OCS.  gobbzevati  ‘ts’  which,  in  turn,  comes  from 
Goth,  gabigs,  gabeigs  ‘rich’,  Berneker  1,  316,  Брандт  РФВ. 
22,  120,  Kiparsky  1,  198-199,  Vasmer2  1,  423,  Sadnik- 
Aitzetmuller  237,  РССтоцький  4,  45,  a.  o. ;  in  Uk. :  „вероятно 
зто  слово  просто  перенесено  Кулишом  из  ц.-славянского 
перевода  псалма  :  Колесница  Божія  тмами  темт>,  тнсяща 
гобзующихь”,  Грінченко  1,  295. 

гобистя,  гобістя  dial,  see  обійстя. 

гобід  dial,  for  обід. 

гоблати  Wd.  ‘to  scrape’,  first  recorded  in  the  XIX  c. 
(Желеховський  1,  146).  Deriv.  гоблюванка  (Lk-  Bep- 
хратський  2,  404),  гобля  (Желеховський  1,  147).  —  Subst. 

скоблити. 

Most  probably  derived  from  Slk.  hobel’  ‘plane’,  see  гем- 
бель. 

гоблюванка  Lk.  see  the  preceding  entry. 

гобо,  говбо  AmUk.  ‘hobo’,  first  recorded  in  1928  (Жлук- 
тенко  122).  —  Subst.  мандрівний  робітник,  бродяга. 

From  Е.  hobo  ‘ts’,  Білаш  186,  Жлуктенко  122. 


666 


667 


гобой  ‘hautboy,  kind  of  musical  instrument’,  ModUk. ; 
BRu.  гобой,  Ru.  гобой,  etc.  —  Deriv.  гобоїст .  —  Subst 
музичний  інструмент  середнього  між  флейтою  й 
кларнетом  тону ,  Орел  1,  213. 

From  Fr.  haul  ‘high’  and  bois  ‘wood’,  Орел  1,  213,  Skeat 
264,  Klein  1,  708,  a.  o. 

гоболок  SoCp.  see  оболок. 

гобортка  Wd.  —  обгортка,  see  горнути. 

гов!  interj.  ‘wha!,  stop!,  hold!’,  ModUk.  —  Deriv.  гов  I- 
юв! ,  говкати ,  - ання ,  гдвкнути 9  гдвкнення .  Syn. 
стій! ,  стань ! 

According  to  РССтоцький  3,  149,  it  comes  from  Rm. 
{without  reference  to  Rm.  word,  perhaps  hu?,  Cioranescu 
407)  ;  more  persuasive  is  its  connection  with  interj.  to!  J 
AmUk.  гов!  is  derived  from  AmE.  whoa!,  Білаш  186. 

говад  Wd.  see  овад. 

гован!  AmUk.  see  ґован. 

говбо  AmUk.  see  гобо. 

говбур  dial.  ‘whirl’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Грін- 
ченко  1,  296).  —  Subst.  вир. 

Origin  obscure;  the  second  part  of  the  compound  - бур 
seems  to  be  derived  from  буркати,  cf.  such  words  as  бурчак 
‘murmuring  brook’,  бурлити  ‘to  boil’,  etc. 

говда,  говдя  Wd.  ‘open  ground’,  first  recorded  in  the 
XIX  c.  (Желеховський  1,  147).  —  Subst.  пуста  земля . 

From  Rm.  holda  ‘cultivated  earth’,  the  ultimate  source 
being  Hg.  hold  ‘(measure  of  field:)  acre’,  Cioranescu  404. 

говдувати  Wd.  =  голдувати,  see  голд. 

> 

говедо,  гов’єдо  Wd.  see  гов’ядо. 


говір,  arch,  говор,  Gsg.  говору  ‘sound  of  talking,  sound 
of  voices;  dialect,  idiom;  Wd.  bad  opinion’,  MUk.  говорі* 
(XV — XVI  c.),  OES.  без-ь  говора  (1076  Ізб.),  говорь  (XIV 
c.)  ;  BRu.  шворка ,  Ru.  говор ,  OCS.  govors,  Ви.,  Ma.  го¬ 
вор,  SC.  govor,  Sin.  govor,  Cz.,  Slk.  hovor,  UpSo.  howric,  Ca. 
goewoer,  here  also  apophonic  Po.  gwar[a],  gaworzyc.  — 

Deriv.  говірка,  договір,  заговір,  поговір,  переговори, 
Npl.,  говіркий,  говіркість,  -ко,  говірливий,  -вість,  го¬ 
віркий,  говорун,  -уха,  вйговорити[ ся] ,  від-,  з[а]-, 
до-,  на-,  пере-,  про-  говорйти[ ся] ,  поговорити,  along 
with  iter,  forms  ви-,  від-,  з[а ]-,  до-,  на-,  пере-,  про-  го- 

вдрювати[ ся ],  dial,  говорнянка,  говорушка,  говорило, 
говоргнка;  MUk.  говорка  (XVII  с.),  говоровал  (XVIII  с.), 
говоруха  (XVIII  с.)  ;  GN.  Говерля\Гов'грля  (Желехов¬ 
ський  1,  147).  —  Syn.  гам,  гомін;  діялект,  наріччя ;  Wd. 
( погана )  слава. 

PS.  *  govors  ‘sound  of  talking,  sound  of  voices’,  IE.  r  oot 
**gou-  :  gou-  :  **gouo-  ‘to  call,  cry,  shout’,  cf.  Lith.  gausti 
‘to  sound’,  Latv.  gauda  ‘complaint’,  Skt.  gavate  ‘it  sounds’, 
joguve  ‘let  it  sound’,  Gk.  godo  ‘I  complain’,  goos  ‘complaint’, 
OHG.  gikewen  ‘to  call’,  AS.  clegan  ‘to  call’,  OHG.  kuma  ‘com¬ 
plaint’,  AS.  cyme  ‘tender,  fine’,  OHG.  chicmig  ‘powerless’, 
ModHG.  kaum  ‘scarcely’,  etc.  Berneker  1,  339,  Преображен- 
ский  1,  135,  Meillet  MSL.  11,  183;  12,  214,  Trautmann  80-81, 
Bruckner  164,  Machek  142,  Vasmer2  1,  424,  Slawski  1,  382, 
Kluge  168,  Pokorny  403,  a.  o. ;  see  also  гвор,  гава. 

говіти  ‘to  prepare  (by  fasting)  for  the  sacrament;  to 
fast,  keep  Lent’,  MUk.  говіло  (1627  Беринда),  говкеїть] 
(XVIII  c.),  OES.  говлю  (1076  Ізб.),  гов'Ьхг.  (XI  c.),  гов-Ьт 
ти  (XIII  с.),  гов-Ьєть  (1250);  BRu.  гавець,  Ru.  говеть, 
OCS.  goveti,  govejo\\govljo,  Ви.  говея,  SC.  govjeti,  Cz.  ho- 
veti,  UpSo.  howic.  —  Deriv.  говгнггя,  за-,  роз-  гов'гти- 
[ ся ],  -гння,  за-,  роз-  говляти[ ся ],  розговіни  Npl., 


668 


669 


благоговіти,  -гння,  MUk.  говЬйньїй,  говкнїє  (1627  Бе- 
ринда),  OES.  гов'Ьания,  говЬньє  (XI  с.),  гов-Ьиникг.  (XI — 
XII  с.),  говкино  (XII  с.),  говкинт»  (XIII  с.),  говкинь 

(XI  с.).  —  Syn.  постити  (перед  причастям) ;  MUk. 
шанувати,  cf.  говЬю  :  шаную,  ччу,  оучтиво  виражаю,  з 
страхом,  з  оучтйвостю  и  з  встьідом  обновляюся  (1627  Бе- 
ринда). 

PS.  *goveti  ‘ts’,  IE.  root  **ghou(e)-  ‘to  perceive,  regard’, 
cf.  Lat.  favere  ‘to  be  favourable’,  OIc.  gd  ( <*gawdn)  ‘to  pay 
attention’,  Goth,  gaumjan  ‘to  notice,  see’,  ONor.  geyma  ‘to 
take  care  of,  guard’,  AS.  gomian,  OHG.  goumert  ‘to  guard’, 
etc.  Bemeker  1,  338-339,  Преображенский  1,  135-  136,  Ki- 
parsky  29,  Walde-Hofmann  1,  465,  Рудницький  5,  3,  Machek 
141  - 142,  Георгиев  258,  Pokorny  453,  a.  o. ;  inconvincible 
is  its  derivation  from  Goth,  gaweihan  ‘to  consecrate,  devote’, 
as  suggested  by  Miklosich  75,  cf.  (extensively:)  Kiparsky 
1,  29. 

гов’ядо  arch.,  dial,  гов’єдо,  говедо  ‘bull,  steer’,  MUk. 
говядо  (1627  Беринда),  говядо  (XVII  c.),  OES.  говядо; 
Ru.  arch,  говядо,  OCS.  govqzdb  (<  *govqdjb)  ‘steer’,  Bu. 
говедо  ‘cattle’,  SC.  gdvedo  ‘beef’,  Sin.  govedd  ‘steer’,  Cz. 
hovado,  Slk.  hovado,  hoviad  ‘cattle’,  Po.  dial,  (from  Cz. :) 
hovado,  LoSo.  gowjedo,  UpSo.  howjado.  —  Deriv.  гов’яди- 

na.  —  Syn.  бик. 

PS.  *govqdo  ‘ts’,  IE.  root  **guou-  ‘horned  cattle’,  cf. 
Latv.  giiovs  ‘cow’,  Skt.  gdus,  Av.  gdus  ‘horned  cattle’,  Arm. 
kov  ‘cow’,  Gk.  boils  ‘ox,  cow’,  Lat.  bos,  bovis  ‘ox;  cow’,  OIr. 
bo  ‘cow’,  OHG.  kuo,  ModHG.  Kuh,  E.  cow,  etc. ;  these  terms 
are  both  M.  and  F.,  hence  Lat.  bos  means  ‘ox’  and  ‘cow’ ;  like 
other  IE.  words  (cf.  вівця,  кінь)  this  word  proves  that  the 
IE.  tribes,  before  their  division,  were  already  acquainted 
with  domestic  animals;  Miklosich  75,  Meillet  fit.  209,  Ber- 
neker  1,  338,  Преображенский  1,  136,  Trautmann  94,  Kluge 
197,  Walde-Hofmann  1,  112,  118,  Mikkola  1,  64,  Георгиев' 


257  -  258,  Pokorny  483  -  484,  a.  o. ;  re.  suffix  -§do,  cf.  Meillet 
1.  c.,  and  in  particular,  Machek  141  (:  -qt-  >  -qd-). 

гогель  -  могель,  гоголь  -  моголь  ‘hoheP-  mohel’,  beaten- 
up  egg  and  sugar  (as  medicine  against  hoarseness)’,  Mod- 
Uk. ;  Ru.  гоголь  -  моголь,  Po.  kogel  -  mogel.  —  Subst.  засіб 
проти  хрйпки  із  яєць  і  цукру. 

An  artificial  coinage,  based  on  E.  hug  -  mug,  hugger  - 
mugger  of  unknown  origin,  Vasmer2  1,  425,  Slawski  2,  327, 
Klein  1,  748,  a.  o. 

гогіт,  Gsg.  гоготу  ‘uproar,  noise;  neighing’,  гоготати, 
гоготіти  ‘to  make  an  uproar,  utter  a  prolonged  roar  (as  of 
thunder);  to  howl;  to  rage  (of  flames)’,  OES.  гоготаша; 
BRu.  гагатаць,  Ru.  гоготать,  Sin.  gogotati,  Cz.  hohtati, 
Po.  gogotac,  UpSo.  gagotac,  gigotac.  —  Deriv.  гоготання, 

гоготіння,  гоготня.  —  Syn.  гугіт;  гуготши;  (глу¬ 
хо  —  про  мотор ,  тощо:)  рокотати,  рокотіти,  сту¬ 
гоніти,  Деркач  54. 

PS.  *gogots,  *gogotati :  *gogotiti  ‘ts’  —  an  o/p.  for¬ 
mation,  IE.  root  **gha-  ‘ts’,  cf.  Lith.  gageti,  Latv.  gag  at  ‘to 
cackle’,  OHG.  gackizon  ‘to  mutter’,  MHG.  gagzen  ‘to  cluck 
like  a  hen  laying’,  ModHG.  gackern,  gacksen  ‘to  cackle, 
chatter’,  Du.  gagelen  ‘to  gabble’,  etc. ;  Meillet  fit.  288  -  299, 
Berneker  1,  319,  Преображенский  1,  136,  Trautmann  74-75, 
Kluge  103,  РССтоцький  3,  149,  Wijk  Symb  Rozwadowski  2, 
159  - 165,  Machek  136,  Vasmer2  1,  425,  Slawski  1,  310,  Fraen- 
kel  127,  Pokorny  407,  a.  o. ;  see  also  гага,  гагара,  гоголь, 
голос. 

гогоз  see  ґоґо[д]зи. 

гоголь  ‘(species  of  wild  duck:)  golden-eye’,  MUk.  го¬ 
голь;  OES.  гоголем-ь  (XVI  c.  Сл.  плк.  Ir.);  BRu.  гдгаль,  Ru- 
гоголь,  Cz.,  Slk.  hohol’,  Po.  gogol,  dial,  gogol,  gqgol.  —  Deriv. 
гоголя,  гоголгти,  FN.  Гоголь,  Гоголюк;  MUk.  Гоголь 


670 


671 


(1495  Тупиков  108),  Гоголев  (1495  Тупиков  517),  GN.  Го¬ 
голі,  Гоголів,  Гоголівка.  —  Syn.  птах  родини  качачих 
УРЕ.  З,  322. 

PS.  dial.  *gogoljb  ‘ts’j  connected  with  гогіт,  гогота¬ 
ти,  гоготіти,  see  гогіт. 

гоголь  -  мбголь  see  гогель  -могель. 

гоготати,  гоготіти  see  гогіт. 

год  arch,  for  гід. 

годенки  NP1.  dial,  ‘winter  party  of  the  village  (mar¬ 
ried)  women  for  common  handwork,  such  as  spinning’  (Чер¬ 
кащина),  first  recorded  in  the  XX  c.  (Лисенко  Л Бюлетень 

6,  10).  —  Subst.  ‘ зібрання  заміжніх  жінок  у  зимовий 
день  для  виконання  ручних  робіт’ ,  Лисенко,  1.  с. 

Like  гобід  (:  обід),  гобрік  (:  обрік) ,  гобістя  (:  обі- 
стя)  —  годенки  derives  from  *  оденки  being  a  Npl.  com¬ 
pound  of  prefix  o-,  suffix  -ькь  and  root  *бьп~,  see  день. 

година,  годйнник  see  гід. 

годити  [ся]  see  гід. 

годі  see  гід. 

годнодь,  also  гаднадь,  годнож  SoCp.  ‘young  officer’, 
MUk.  годнодь,  Gsg.  годнодя  (XVII  c.),  гаднадь  (1766), 
годножь  (1758,  Дзже  StSl.  7,  164).  —  Syn.  молодший  офі¬ 
цер  . 

From  Hg.  hadnagy  ‘ts’,  Дзже,  1.  c. 

годок  1.  :  гід. 

годок  2.  argot  ‘comrad’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Горбач  6,  33).  —  Subst.  однокашник,  товариш. 

Derived  from  гід,  with  the  basic  notion  ‘he  who  serves 
together  one  year  in  the  army’. 


годувати  ‘to  feed,  nourish ;  to  board,  provide ;  to  keep’, 
MUk.  годовати  (XVII  c.),  годоуєт  (XVII  c.),  годовать 
(XVII  є.),  годуй  (XVIII  c.),  годують  (XVIII  c.),  OES. 

годовати;  BRu.  гадаваць,  Ru.  dial,  годовать  ‘to  spend 
a  year’,  OCS.  negodovati  ‘to  become  angry’,  SC.  goddvati 
‘to  celebrate’,  Cz.  hodovati  ‘to  feast’,  Po.  (from  Uk. :)  ho- 
dowac  ‘to  feed’,  OPo.  godowac  ‘to  feast’  (XV  c.).  —  Deriv. 

годуватися,  -альник,  -альниця,  -ання,  годованець, 
-нка,  годівля,  годівельний,  -ник,  -нищ,  годівниця,  ви¬ 
годувати,  від-,  до-,  на-,  під-,  п[р]о-  годувати[ся] , 
along  with  iter,  forms  ви-,  від-,  до-,  на-,  під-,  п[р]о- 
юдовувати[ся] ,  MUk.  годованого  Gsg.  (1700),  за...  го¬ 
дованку  (XVIII  с.),  годованець  (1757),  годованник 
(1718),  годовли  Gsg.  (1561),  для  годувлк  (1717),  годулю 
(<  *годувлю)  Asg.  (XVIII  с.) ;  FN.  Годованець.  —  Syn. 

кормити;  (забезпечувати  потрібним  для  життя:) 
харчувагпи,  Деркач  51. 

PS.  *godovati,  root  *god-,  see  гід;  the  evolution  of 
meaning:  ‘to  be  on  proper  time’  ‘to  suit’  ‘to  feed’ 

‘to  nourish’;  re.  semantics,  cf.  Slawski  1,  423,  Огієнко  PM. 
2,  493. 

годящий  ‘suitable’,  ModUk.  only.  —  Deriv.  годя- 
щість.  —  Syn.  придатний,  догідний;  (для  здійснен¬ 
ня  задуманого  пляну,  тощо:)  відповідний. 

Derived  from  годитися,  see  гід,  [при]  гожий. 

гоєння  :  гоїти. 

гожель,  also  гожйль,  гожій,  гожув,  гожур  dial,  ‘oven-, 
fire-rake’  (Черкащина),  first  recorded  in  the  XX  c.  (Ли¬ 
сенко  ЛБюлетень  6,  10).  —  Subst.  ‘палищ  для  перевер¬ 
тання  вугілля  або  соломи  в  печі’,  Лисенко  1.  с. 

Of  uncertain  etymology;  perhaps  its  basic  form  is  го- 
жур  coming  from  Rm.  huzur  ‘quietness’,  the  ultimate  source 
being  Tk.  huzur  ‘presence’,  Ar.  hudur  ‘ts’,  cf.  Lokotsch  70, 


I 


672 


673 


Cioranescu  409;  the  evolution  of  meaning:  ‘presence’  -» 
‘quietness’  -»  ‘instrument  to  quiet  down,  extinguish  the 
fire’  -»  ‘fire-,  oven-rake’. 

гожий  ‘pretty,  beautiful;  smart,  lively,  brisk;  clear, 
fresh;  favorable,  timely,  opportune’,  MUk.  гожая  (XVII  c.), 
гожьіе  Npl.  (1649),  гожиє  Apl.  (1688),  гожьій  (XVIII  c.)  ; 
BRu.  гбжи,  Ru.  [при]гожий,  Bo.  (from  Uk. :)  hozy,  OPo. 
chozy  (XVII — XVIII  c.).  —  Deriv.  [не]ідже,  не-,  при¬ 
гожий,  -жість,  Wd.  гожйти,  гбжма,  FN.  Гожий.  —  Syn. 
гарний ;  придатний;  чйсгпий,  Деркач  51. 

PS.  *godjb[jb]  ‘ts’,  root  *god-,  see  гід;  the  evolution  of 
meaning:  ‘timely’  -»  ‘proper’  -»  ‘able’  ->  ‘good’  -»  ‘pretty’ 
— »  ‘clear’,  cf.  Slawski  1,  429  -  430. 

гозентраґи,  also  гузондраґи,  гозунтраґлі  Npl.  dial, 
‘pair  of  braces’  (SoCp. :  Ужгород,  Середня,  Густ),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Наконечна  111).  —  Subst.  шлейки. 

From  ModHG.  Hosentrager  ‘ts’,  Наконечна,  1.  c. 

гози  Npl.  argot  ‘trousers,  breeches’,  first  recorded  in 
the  XX  c.  (Горбач  6,  9).  —  Subst.  штани. 

From  ModHG.  Hose  ‘ts’,  Горбач,  1.  c. 

гоїрйння,  гоїрок,  говірок  dial,  see  огірок. 

гоїти,  Wd.  гоїти  ‘to  heal’,  MUk.  гонти  (1573),  гонти 
(XVII  c.),  гоит-ь  (XVII  c.),  гоить  (1757),  OES.  гонти; 
BRu.  гаіць,  Ru.  dial,  гоить  (Vasmer2  1,  427),  Ви.  гоЛ  Ma. 
гой,  SC.  gojiti,  Cz.  hojiti,  Slk.  hojit’,  Po.  goic,  LoSo.  gojis, 
UpSo.  hojic,  Plb.  giioje.  —  Deriv.  гоєння,  з[ a ]-,  no-  loimur 
[ ся ],  з[а]гоюватися,  MUk.  гойне  (XVIII  c.) ;  here  also 
гойний  and  deriv.  —  Syn.  лікувати,  лічити. 

PS.  *gojiti  ‘ts’,  being  a  causative  form  of  *ziti,  see  жи¬ 
ти,  with  orig.  meaning:  ‘to  cause  living’  ->  ‘to  heal',  Ber- 
neker  1,  319,  Преображенский  1,  138,  Trautmann  75,  Mik- 
kola  1,  110,  Slawski  1,  310  -  311,  Pokorny  467  -  468,  Шеве- 
льов  ПО,  292,  а.  о. 


гой!  interj.  ‘hey!,  halloa,  holla!’,  ModiUk.,  Ru.  гой!, 
Po.  hoj!  —  Deriv.  гойк !,  гбйкагпи,  -ання,  гбйкнути, 
-нення,  гой-гбй!,  гдйджа,  гойса! ;  here  also  гойда!  and 
deriv.:  гойдати[ся],  гойднути[ся] ,  гойдання,  гойдал¬ 
ка,  гойдальний.  —  Syn.  гей.  гам!',  гий! ,  гій!,  РССтоць- 
кий  3,  150. 

A  prothetic  variant  of  ой! ,  like  гей!  :  ей!,  see  s.  w. 

гой  see  гой. 

гойда!  see  гой ! 

гойд&р  dial,  for  гайдар,  see  гайдай. 

гойдати  [ся]  see  гой! 

гойно  dial,  see  гонько. 

гойний  ‘lavish,  liberal,  generous,  bountiful;  of  warm 
hospitality',  MUk.  гойном  вихованю  (1569),  гойную  ласку 
(1584),  гойньїй  (1596  Зизаній  88),  гойньїй  (1616  Беринда 
26),  гойньїми  дарами  (XVII  с.),  гойній  упоминки  (XVII 
с.),  гойне  веселя  (XVIII  с.),  OES.  гойний;  BRu.  гбйни, 
Ви.  гден,  гбйни,  Ма.  гбен,  гойна,  SC.  gojan ш  -jna,  Cz.,  Slk. 
hojny,  Po.,  LoSo.  hojny,  UpSo.  h6jny.  —  Deriv.  гбйнпк,  гой- 
нгщя,  гойність,  гойнбта,  гойно,  MUk.  гойност  (1596  Зи¬ 
заній  88),  гойност  (1616  Беринда  102),  гойновати  (XVIII 
с.),  гойне  (1583),  гойно  (XVIII  с.).  —  Syn.  щедрий;  (про 
ліки:)  оздоровиш,  лікувальний,  Деркач  51. 

PS.  *до}ьпз[)ь]  ‘ts’,  connected  with  гоїти,  Я,-  v. 

гойса!  see  гой! 

$ 

гок  dial,  ‘enclosure  for  cattle’,  (Нижня  Наддніпрянщи¬ 
на,  Полтавщина),  first  recorded  in  the  XIX  c.  (cf.  Грін- 
ченко  1,  299).  —  Subst.  загорожа  для  худоби,  Ващенко  20. 

Of  obscure  origin ;  perhaps  it  comes  from  ModHG.  Hog 
‘hedge,  fence,  enclosure’,  taken  over  from  G.  colonists’  lan¬ 
guage  in  Ukraine  in  the  XIX  c. 


674 


675 


гокей,  SovUk.  хокей,  ‘'hockey’,  ModUk.;  BRu.  хакей, 
Ru.  хоккей,  Po.  hockey,  hockej,  etc.  —  Deriv.  гокеїст ,  -ка, 
гокейний.  —  Subst.  гра  в  свинки  на  льоду,  Wd.  гаківка. 

From  Е.  hockey  ‘ts’,  Kirkoonnell  7,  Орел  1,  213. 

гокус-покус,  also  фокус-покус  ‘hocus-pocus,  conjurer’s 
trick’,  ModUK. ;  Ru.  фбкус-пбкус,  Sin.  hokuspokus,  Cz.,  Po. 
hokus-pokus.  —  Subst.  незвичайна  шту[ч]кй ;  чарівна 
формула. 

Not  necessarily  from  Po.  hokus-pokus  as  suggested  by 
Slawski  1,  424  -  425 ;  it  came  from  ModHG.  Hokuspokus  ‘ts’, 
spread  around  in  Europe  through  a  book  on  conjuring  with 
the  title  Hocus  pokus  junior  which  appeared  in  England  in 
1634;  the  early  history  of  this  apparently  fantastic  and 
jocose  phrase  is  obscure;  its  connection  with  the  expression 
used  in  the  celebration  of  mass  hoc  enim  est  corpus  meurn 
cannot  be  established,  cf.  Kluge  151,  Spitzer  WuS.  5,  127  - 
128,  Kirckonnell  16,  Slawski,  1.  c. 

гол  1.  AmUk.  ‘hall’,  ModUk.  only.  —  Deriv.  гдлмен.  — 
Subst.  велика  кімната,  зала,  вестибюль,  коридор. 

From  Е.  hall  ‘ts’,  Жлуктенко  122;  see  also  галя. 

гол  2.  see  гол,  голий. 

голан,  AmUk.  ‘hold  on’,  first  recorded  in  1915.  —  Subst. 

чекай. 

From  E.  hold  on  ‘ts’,  Білаш  188. 

голанка  ‘Du.  heu’,  ModUk. ;  Ru.  голанка,  голландка.  — 
Subst.  курка  голландської  породи. 

From  голландка  ‘ts’,  see  галанка,  галанський,  галанці. 

Голгофа,  Wd.  Голгбта  GN.  ‘Golgotha’,  MUk.  Голгофа 
(1627  Беринда),  OES.  Гол-ьгофа  (XI  с.  Остр.  єв.);  Ru.  Гол¬ 
гофа,  OCS.  Golgotha,  Golsgatha,  Po.  Golgota,  etc.  —  Subst. 


Лобне  місце;  місце  страждання  й  посвяти ;  MUk.  Кра- 

нїєво  илй  Лббноє  мЬсто  (1627  Беринда). 

From  Golgotha  ‘ts’,  Aram.  Gulgultd,  the  ultimate  source 
being  Hb.  Gulgoleth  —  name  of  a  hill  near  Jerusalem  (so 
called  in  reference  to  its  skull-like  shape),  Klein  1,  668, 
Onions  405,  a.  o. 

голд  arch,  ‘tribute’,  MUk.  голдувг  Gpl.  (XV  c.),  з  гол- 
ду  (XVII  c.),  голду  Gsg.  (XVIII  c.),  OES  (BRu.)  голдо- 
вати  (1388  Шелудько  1,  28);  BRu.  голд,  Ru.  arch.  ts.  (Vas- 
mer3  1,  428),  Po.  hold,  OPo.  also  old.  —  Deriv.  голдівнйк, 
голдувати,  MUk.  голдовника  Gsg.  (XV  c.),  голдовникомг. 
Isg.  (XVII  c.),  голдовал-ь  (XV  c.),  голдовала  (1697),  гол- 

довати  (XVIII  c.).  —  Subst.  ленна  присяга;  підданство 
ЛЄННЄ,  Тимченко  547. 

From  MHG.  holde,  hulde,  ModHG.  Huld  ‘grace,  favour, 
kindness’,  РССтоцький  4,  140,  most  probably  via  Po.  hold, 
Шелудько  1,  28,  Тимченко  l.c. ;  cf.  also  Korbut  PF.  4,  437, 
Bruckner  172,  Slawski  1,  425  -  426,  a.  o. 

голея  dial,  see  олія. 

гблидей,  also  гблідей,  гблодей,  гблодейс,  голідеї  Npl., 
AmUk.  ‘holiday,  holidays’,  first  recorded  in  1917.  —  Deriv. 
голідейник.  —  Subst.  відпустка,  вакації. 

From  E.  holiday,  holidays  ‘ts’,  Білаш  188,  Роїк  78. 

гол,  голий  ‘naked,  bare,  nude,  uncovered’,  MUk.  голий 
(1597),  на  голой  земли  (XVII  с.),  гольїй  —  nudus,  inplumis 
(XVII  с.  ЛСЛ.  48),  голая  дорога  (XVIII  с.),  зг>  голою 
шаблею  (1728),  OUk.  гольїй  (1385),  OES.  на  голЬ  (XIII  с.), 
гола,  голими  головами;  BRu.  голи,  Ru.  голий,  OCS.  golT,, 
Ви.,  Ма.  гол,  SC.  go,  Sin.  gol,  Cz,  Slk.  holy,  Po.,  LoSo.  goly, 
UpSo.  holy.  —  Deriv.  юле[се]нький,  -ко,  голісінький, 
-Ko,  голений,  гдлень,  гільцем,  гольцем,  голизна,  гдлик, 
голиш,  голйця,  голій,  голінка,  гоління,  юлот[онька]а, 
гдль[ка],  голюк,  голюра,  голя[тко],  голяк,  голяка, 


676 


677 


голяр,  обгольня,  голо,  об-,  по-  голіти,  -голяти,  ви-, 
від-,  за-,  об-,  пере-,  під-,  по-,  про-,  у-,  -голйти[ся], 
голюкати\\гулюкати  ;  compounds  голі-руч,  -> черева ,  го- 
лйборода,  голо-бокий,  -бритий,  -вусий,  -драб[ещ], 
- драбка ,  -дранець,  -дранка,  -колінець,  -колінок,  -колін- 
чик,  -колосий,  -ледиця,  -льддовиця,  -меля,  -мдвзик, 
-мозий,  -мозина,  -мдзько,  -морожжя,  -мордззя,  -моро- 
зиця,  -морозь,  -насінні,  -ногі,  -правда,  -пузий,  -пузя, 
-пуп[ ий ],  -пуцьок,  -п’ятий,  -руч,  -олієний,  -стеблий, 
-стьоб,  -теча,  -тіч,  товдда,  -цванок,  -цюцьок,  -чвань¬ 
ко,  -щік,  -щок,  гольтіпа[ка] ,  -пачище,  гольтяпа, 
dial,  голената,  голець,  голич;  MUk.  голиша  Gsg.  (ХУІІІ 
с.),  голяк-ь  (XVII — XVIII  с.),  гологоловьій  (XVIII  с.),  го- 
логузьіе  Арі.  (1589),  голоколкнки  Npl.  (1691),  голодь 
(<  *гололедь),  гололедица  (XVII  с.),  голомйзому  Dsg. 
(XVIII  с.),  голопупок-ь  (XVII — XVIII  с.),  голопушь,  -пупя 
(XVI — XVII  с.),  OES.  голооус-ь  (XIV  с.)  ;  FN.  Голейко, 
Голий,  Голйнський,  Голиш,  Голій  рух,  Голібус,  Голі- 
бут,  Голіляк,  Голінатий ,  Голінач,  Голінка,  Голінчак, 
Голіонко,  Голічак,  GN.  Гола,  Гола  Долина,  Гола  При¬ 
стань,  Гдлинь,  Голиця,  Голінка,  Голінки,  Голо  гори.  — 
Syn.  нагий;  (про  ноги:)  босий,  Деркач  51,  непокритий; 
оголений;  неозброєний;  чистий;  убогий,  Тимченко 
557  -  558. 

PS.  *gols[jb]  ЧвМ  Е.  root  **gal-  ‘ts’,  cf.  Latv.  gala, 
gale  ‘glazed  frost’,  OHG.  chalo,  MHG.  kal,  ModHG.  kahl 
‘bald’,  E.  callow  ‘bald’,  cf.  Berneker  І,  325  -  326,  Преобра- 
женский  1,  142,  Trautmann  76  -  77,  Kluge  161,  Briickner  150, 
Machek  137,  Slawski  1,  314,  Pokorny  349,  a.  o. ;  see  also 
гал  1.,  голова. 

гол-лайф  AmUk.  ‘whole  life’ ;  first  recorded  in  1946.  — 
Subst.  асекураційний  поліс  на  ціле  життя. 

From  Е.  whole  life  ‘ts’,  Білаш  189. 


голова  ‘head;  chapter’,  MUk.  на  голову  (1532),  на  го¬ 
лові  (1665),  голови  Арі.  (1668),  голова  —  caput  (XVII  с. 
Гептаглот  20),  голова  (XVII — XVIII  с.  Інтермедії  63,  68, 
78,  83,  124,  152,  182,  220),  OES.  голова,  голову  As g.  (1199), 
двк  головк  (1262-  1263),  головьі  Арі.  (1375)  and  (from 
OGS. :)  глава,  главьі  Gsg.  (XI  с.  Остр.  єв.),  главою  (XI  с.) ; 

BRu.  галава,  Ru.  голова,  OCS.  glava,  Ви.  глава,  Ма.  глава, 
SC.,  Sin.  glava,  Cz.,  Slk.  hldva,  Po.,  LoSo.,  Ca.  glowa,  UpSo. 

hlowa  —  Deriv.  голів [онь]ка\\голдв[онь]ка,  голгвочка\\ 
головочка,  головйсько,  -йще,  голов’яга,  головизна ,  го¬ 
ловань,  головач,  головень,  головня,  головний,  головно, 
головувати,  -ання,  безголовий,  безголгв’я\\безголов’я, 
обезголовити,  обезголовлювати ,  за-,  на-,  підна-  голо¬ 
вок,  arch,  головщйна;  SoCp.  заголованити  (Балецкий 

StSl.  4,  404),  compounds:  півголовок,  головокружіння, 
-кружний,  -пружність,  -лом[ний],  -лдмка,  -миття, 
-ніг,  -ндгий,  -різ,  головно-  командуючий,  -уповноваже¬ 
ний,  дво-,  три-,  біло-,  сиво-,  тупо-  голдвий,  see  also 
Головосік[и] ,  Главосік,  глава  and  compounds  главк, 
главком;  MUk.  головицьі  Gsg.  (XVII  с.),  головичникт> 
(XVIII  с.),  головище  (XVIII  с.),  головка  (XVII — XVIII 
с.),  головний  (XVI — XVIIIc.),  головній  (XVI — XVIII  с.), 
головонка  (XVIII  с.),  головщйна  (XVI — XVIII  с.),  толо¬ 
вій  (XVIIIc.),  головя  (XVII  с.),  гологоловьій  (XVIII  с.), 
OES.  головникт>,  головьничьство,  головьнми,  головьня,  го- 
ловьство,  головчин,  в  головшинк,  головщйна;  FN.  Голо- 

ва[ н ],  Головий,  Головйк,  Головка,  Головець,  Головко, 
Головище,  Голов[ч]енко,  Головня,  Головайчук,  Голо- 
ваняк,  Головатий,  Головам,  Головач[енко] ,  Голова- 
чук,  Головатський\\Головацький,  Г  о  Лобачевський,  Го- 
ловінчук,  Г олов’янко,  Г о ловінський ,  Голов[ч]йнський, 
Головецький,  Голдвський,  Головкдв,  MUk.  Голова 

(XV — XVII  с.  Тупиков  110),  Головчич-ь,  Головченко 
(ibid.  519),  Головня,  Головача  (ibid.  ПО);  GN.  Г6- 


\ 


678 


679 


лови,  Голдвсько  (=  Wd.  Голосько,  q-  v.),  Головецько, 
Голованівськ,  Головаитка,  Головач,  Головенки,  Голо¬ 
ватий,  Головки,  Головківка,  Головлі,  Головно,  Голов- 
нйця,  Голов[ч]йнці,  Головйнське.  —  Syn.  найвища  або 
найпередніша  частина  тіла  живих  істот;  зверхник, 
старший,  привідця,  отаман ;  стіжок  цукру  або  соли; 
початок  (річки) ,  верх  (гори) ,  горішній  кінець;  роз¬ 
діл  (у  книзі),  Тимченко  548-550;  colloq.  байта,  кабак, 

макітра,  тиква,  Багмет  65;  кумпол,  казанок,  довбня, 
чердак,  кебета,  Wd.  лепета,  маківка,  макітра,  розум, 
каляпітра,  Горбач  6,  12,23. 

PS.  *golv&  ‘ts’,  IE.  root  *kgal-  ‘naked’,  cf.  Lith.  galva, 
Latv.  galva,  OPr.  gollu  A sg.,  Arm.  glux  ‘head’,  Meillet  fit. 
372,  Berneker  1,  323-324,  Преображенский  1,  139,  Traut- 
marm  77,  Slawski  1,  292  -  293,  Vasmer2  1,  429,  Pokorny  349  - 
350;  see  also  гол,  голий;  re.  accent  cf.  ІПевельов  68  -  69. 

Головосік,  also  Npl.  Головосіки,  arch.  Главосік  ‘feast 
of  the  beheading  of  St.  John  the  Baptist’,  ModUk. —  Syn. 

(свято)  Усікновення  голови,  св.  Івана  Христйтеля. 

A  compound:  голова,  (глава)  and  сікти,  see  s.  w. 

голод  ‘famine,  hunger,  scarcity’,  MUk.  голодомт.  Isg. 
(1591),  голоду  Gsg.  (1627  Беринда),  голоди  Npl.  (XVIII 
c.),  OES.  голодь  (from  OCS. :)  глад-ь  (XI  c.  Остр.  єв.) ;  BRu. 
голад,  Ru.  голод,  OCS.  glads.  Ви.  Ma.  глад,  SC.,  Sin.  glad, 
Cz.,  Slk.  hlad,  Po.  gl6d,  LoSo.  glod,  UpSo.  Mod,  Plb.  gluod.  — 

Deriv.  юлодай,  голдддя,  голодець,  голод[ н ]івка,  голо¬ 
довка,  голоднеча,  голоднйк,  голоднйця,  голодня,  голод- 
няк,  голоддвина,  голоддк,  голодуха,  голоден,  голодний, 
голодне[се]нький,  голодаючий,  голодуючий,  [похоло¬ 
дати,  -ання,  [по] голодувати,  -ання,  голодйти,  виго¬ 
лодатися,  виголоджуватися] ,  голодомор;  FN.  Голод, 
Голодецький,  Голоднюк,  Голодня,  Голодняк,  Голоднян- 
ка,  Голоднйця,  Голодовий,  Голоддвина,  Голодраб[ець ], 


Голодрабий,  Голодранка;  ON.  Голодаево,  Голодівка, 
Голодкй,  Голоднйця.  —  Syn.  порожність  шлунку,  що 
викликйє  потяг  до  їжі;  безхліб’я,  брак  жйвности;  не¬ 
достача,  брак  чого  (взагалі) ,  Тимченко  553. 

PS.  *  golds  ‘ts’,  IE.  root  **gheldh- :  **gholdh-  ‘to  be 
greedy’,  cf.  Skt.  gardhas  ‘desire’,  Av.  gardda  ‘ts’,  Meillet  fit. 
217,  MSI.  14,  377,  Trautmann  87  -  88,  Pokorny  434,  a.  o. ; 
according  to  Berneker  1,  320,  Преображенский  1,  140, 
Fraenkel  136,  a.  o.  here  also:  Lith.  gardiis,  Latv.  gards  ‘sa¬ 
voury,  tasty’,  cf.  Шевельов  617;  inconvincible  is  the  ety¬ 
mology  of  Machek,  LF.  52,  342  -  344,  connecting  it  with 
*  zelgdsks,  *zbrati;  cf.  also  his  ED.  129  with  the  former, 
generally  accepted,  explanation. 

голодранець  see  гол,  голий. 

голодувати  :  голод. 

голоедрія  ‘holohedrism,  holosymmetry  (said  of  crystal)’, 
ModUk.  —  Deriv.  голоедрйчний.  —  Subst.  повностгн- 
ність  (у  кристалографії) ,  Орел  1,  214. 

From  Gk.  holos  ‘whole,  entire’  and  hedra  ‘seat;  base, 
side,  face’,  Орел  1,  214,  Klein  1,  737,  a.  o. 

голомозий  see  гол,  голий. 

голомша  ‘Triticum  Spelta  L.  :  barley’  (Makowiecki 

380),  ModUk.;  Ru.  ts;  Deriv.  голомшйвий,  [ o-,  npur-] 

голомшити,  о-,  при-  голдмшувати,  -ання.  —  Syn. 

арнаут[ к ]а,  [ в ]оркгш,  полба,  сандпша,  супсень,  та¬ 
тарка,  Makowiecki,  І.  с. 

According  to  Vasmer2  1,  430,  it  is  a  compound : 
and  -мша  (from  мох,  q.  v.). 

голос  ‘voice,  sound,  tone’,  MUk.  голосм  Npl.  (1558), 
голось  (1596  Зизаній,  1627  Беринда),  голос  (XVII  с.  Геп- 
таглот  21),  з’  голосу  (XVIII  с.),  голос  (XVIII  с.  Інтерме- 


680 


681 


дії  106),  OES.  голось  (from  OCS.:)  глась  (XI  c.  Остр.  єв.); 

BRu.  голос,  Ru.  голос,  OCS.  glass,  Ви.,  Ma.  глас,  Sc.  glas, 
Sin.  glas,  Cz.,  Slk.  Mas,  Po.,  LoSo.  glos,  UpSo.  M6s.  —  Deriv. 

голосо[ чо ] к,  голосднько,  голосина,  голосисько,  ви-,  на- 
no-,  рдз-  голос,  голосіння,  голосник,  -нйця,  голосність, 
голосування,  голосуха,  голосьба,  о-,  по-,  -голоска,  о-, 
про-,  -голошення,  голосний,  голосненький,  -ко,  голос¬ 
но,  голосистий,  -шість,  -то,  голосовий,  голосуючий, 
поголосиш,  приголосний,  проголошений,  проголошу¬ 
ваний,  уголос,  виголосити,  з[а ]-,  на-,  о-,  пере-,  п[р ]о~, 
роз-,  -голосйти[ ся ],  ви-,  з[ а ]-,  на-,  о-,  пере-,  п[ р ] о-, 
роз — голдшувати[ ся ],  [ по ]голосні[ й]шати,  пере-, 
про-,  голосу вати[ ся] ,  розголошати ;  голосок-ь  (XVIII 
с.),  голоски  Gsg.  (XVII  с.) ;  FN.  Голос  (pseudonym  of 

Голоскевич,  Тулуб  230);  GN.  Голосив.  —  Syn.  слухове 
враження,  що  приймається  вухом  з  повітряного  ото¬ 
чення,  звук,  мова ;  крик,  гомін,  галас,  Тимченко  554. 

PS.  *golss  Чз’,  root  *gal-  ‘to  shout,  cry’,  cf.  Lith.  garsas 
‘sound’,  galsas  ‘echo’,  Osset,  galas  ‘voice’,  ONor.  kali,  E.  call, 
OHG.  kallon  ‘to  speak  loudly’,  perhaps  here  also  Lat.  gallus 
‘cock’,  cf.  Meillet  fit.  217,  MSL.  14,  373,  Berneker  1,  323, 
Преображенский  1,  141,  Trautmann  77,  Skeat  86,  Mikkola 
1,  90,  138;  2,  188,  Slawski  1,  292,  Pokomy  350,  Шевельов 
617,  a.  o. ;  re.  suffix  -ss  (like  in  колос)  cf.  Slawski,  1.  c. 

Голбсько  GN.  Holosko  (near  Львів),  Po.  Holosko. 

From  orig.  Головсько,  see  голова. 

голбта :  гол,  голий. 

гблсейл,  also  гольсиль,  AmUk.  ‘wholesale’,  first  re¬ 
corded  in  1929.  —  Deriv.  голсейлник,  голселник.  — Subst. 
оптова  крамниця. 

From  E.  wholesale  ‘ts’,  Білаш  190,  Жлуктенко  122. 

голуб  ‘pigeon,  dove’,  M'Uk.  голубь  (1554),  голуб н  Арі. 
(XVII  c.),  голубі.  —  columbus  (XVII  c.  ЛСЛ.  48),  голубі  — 


columbus  (XVII  c.  Гептаглот  53),  голуба  Gsg.  (XVIII  c.), 
OES.  голрбь  (XI  c.  Остр.  єв.),  голубь,  голоуби  Npl.  (XI  c.), 
вь  голоуб-b;  BRu.  голуб,  Ru.  голубь,  OCS.  golgbb,  Bu. 
гглгб,  Ma.  гулаб,  dial,  голаб,  галаб,  SC.  доШЬ,  Sin.  golob, 
Cz.,  Slk.  holub,  Po.  golqb,  LoSo.  golub,  UpSo.  hcXb\  Plb. 

giiolob.  —  Deriv.  голубець,  голубчи[ чо ]к,  голуб [ бнь ]ка, 
голубочка,  -чок,  голубаня,  голубеня,  голуб енят[ оч ]ко, 
голубизна,  голубина,  -ний,  -нець,  голубиця,  голубінка, 
голубіння,  голубінь,  голублення,  голубник ,  голубни- 
чбк,  голубця,  голуб’я,  голуб’ятник,  голуб’ ят[оч]ко, 
голуб’ятина,  голубий,  голуб е[ се ]нький,  голубісінький, 
голубйн[яч]ий,  голубів,  голубо,  голуб’ячий,  голубля¬ 
чий,  голубливий ,  голубуватий,  приголуб ливий,  по-, 
при-,  голубити[ ся ],  за-,  по-,  голубіти,  голубішати, 
по-,  голубкатися,  приголуб лювати[ ся ],  голубоокий, 
голуб оцвітовий,  dial,  голубель,  голубень,  голубйнка, 
голубій,  голубоводий,  голубо[ чо ]к,  голубушенки ;  MUk. 

голубец-ь  (XVIII  с.),  голубица  (XVI  с.),  голубичищь 
(XVII  с.),  голубичка  (XVI  с.),  голубка  (XVI  с.),  голуб- 
никь  (XVII  с.  ЛСЛ.  48),  голубойки  (XVII — XVIII  с.  Інтер¬ 
медії  75,  78),  голубчику  Dsg.  (1747  Інтермедії  168,  169),  го¬ 
луби  (XVI  с.),  голубята  —  pipiones  (XVII  с.  Гептаглот 
21),  голубиньїй  (XVI — XVII  с.),  OES.  голоубица  (XI  с.), 
голоубичищь  (XIV  с.),  вь  голубники;  FN.  Голуб.  Голу¬ 
бець,  Гдлубєв ,  Голубйнський,  Голубйцький,  Голубкіна, 
Голубте,  Голубдвський,  GN.  Голубече,  Голубині,  Го¬ 
лу  біевичі,  Голубівка,  Голубно,  Голуб’ ятин.  —  Syn. 
свійський  птах  родини  голубиних,  УРЕ-  3.  344. 

PS.  *golgbb  (formed  like  Lat.  columba,  palumbis)  ‘ts’, 
most  probably  derived  from  IE.  root  **ghol- :  **ghel- 
‘yellow;  green;  grey;  blue’,  cf.  Lith.  geltas,  Latv.  dzelts 
‘yellow’,  Lith.  gelumbe  ‘(fine)  cloth’,  OPr.  golimban  ‘blue’, 
Meillet  fit.  271,  Prelwitz  BR.  22,  103  - 105,  Berneker  1,  322  - 
323,  Преображенский  1,  142,  Trautmann  101,  Младенов  115, 


682 


683 


Steiweki  1,  312  -  313,  Рокоту  429  -  431,  а.  о. ;  according  to 
some  linguists,  e.  g.  Herne  90  -  91,  the  color-designation 
Юлубйй  developed  secondarily  from  the  name  of  the  bird; 
less  persuasive  are  the  etymologies  of  Machek  LP.  3,  103- 
104  ( :IE.  substrat  term),  Rudnicki  LP.  6,  112  ( :  prefix  go- 
and  root  l%b-),  a.  o. ;  cf.  also  Vasmer2  1,  432-433,  Шевельов 
365,  519,  522. 

голяндьєр  SoCp.  see  улан. 
гольтіпа[ка]  see  гол,  голий, 
гольтяй  see  гультяй. 
гомар  see  ом4р. 

гомбички  Wd.  Npl.  ‘metal  buttons’,  first  occurrence: 
1877  (Головацький  1,  81).  —  Subst.  металеві  Гудзики. 
Origin  obscure. 

гомбру  AmUk.  see  гумбреґа. 

гомеопатія  ‘homeopathy’,  ModUk. ;  BRu.  гамеапатия, 
Ru.  гожопатия  (since  1838) ,  Po.  homeopatia,  etc.  —  Deriv. 

гомеопатичний ,  here  also  b/f.  гомеопат.  —  Subst.  ліку¬ 
вання  мінімальними  дозами  таких  ліків,  які  великими 
дозами  викликали  б  симптоми  хвороби,  Орел  1,  214. 

From  Gk.  homoiopateia  ‘likeness  in  feeling,  likeness  in 
suffering’,  Орел  1,  214,  АкСл.  З,  250,  Skeat  275,  a.  o. 

гомзати,  гомзйти  dial,  see  гомін. 

гомілія  ‘homily;  plain  sermon,  discourse’,  ModUk.;  Ru. 

гомйлия,  Po-  homilia,  etc.  —  Deriv.  гомілетика,  гоміля- 
рій.  —  Subst.  церковне  казання,  що  пояснює  біблійний 
текст,  Бойків  113. 

From  Gk.  homilia  ‘converse,  meeting,  assembly',  Орел 
1,  214,  Skeat  275,  Klein  1,  739,  a.  o. 

гомілка,  (rarely:)  гомівка,  dial,  for  голінка,  see  гол. 


гомін,  Gsg.  гомону  ‘sound  of  talking,  sound  of  voices, 
murmur;  noise’,  MUk.  гомоні»,  без’  гомону  (1596  Зизаній), 
гомоні»  (1627  Беринда),  гомону  Gsg.  (XVII  с.),  гомоні» 
(XVIII  с.) ;  Ru.  гдмон,  Cz.  homon,  Po.  dial,  gomon.  — 

Deriv.  гомінка,  гомок,  гомонуха,  гомінкий,  гомонлйвий, 
-вість,  гомонючий,  -чість,  [ від-,  за-,  пере-,  по-,  про- ] 
гомоніти,  dial,  гумдннява;  MUk.  гомоню  (1596  Зизаній, 
1627  Беринда);  FN.  Томднко;  here  also  (perhaps:)  Гом- 

за:  dial,  гомзати,  гомзйти.  —  Syn.  гам;  гук  людської 
мови,  галас,  крикнява,  ту  млява,  Тимченко  559. 

Of  uncertain  etymology;  most  probably  it  derives  from 
PS.  *gom-on-s  ‘ts’  with  root  *gom~  :  *gam-  of  o/p.  origin,  cf. 
also  Ильинский  РФВ.  43,  340  -  341,  Briickner  KZ.  45,  48, 
a.  o.;  see  гам;  less  convincing  is  its  derivation  from  ONor. 
gaman  ‘joy,  gaiety’,  E.  game  advanced  by  Berneker  1,  326  - 
327,  Vasmer2  1,  436,  a.  o. ;  cf.  Kiparsky  1,  27,  Slawski  1, 
316,  a.  o. 

гомлєс,  AmUk.  ‘homeless’,  first  recorded  in  1946.  — 
Subst.  безхатний. 

From  E.  homeless  ‘ts’,  Білані  191. 

гомо-  a  compound-forming  element  ‘homo-’  in  such 

words  as  гомограф,  гомологія,  гомоніти,  гомопластика, 

гомосейста,  гомосексуалізм,  гомохрднний,  гомоцен¬ 
тричний,  etc. ;  ModUk.  known  to  other  SI.  as  well.  —  Subst. 

(rarely)  одно-,  e.  g.  гомогенний  —  однорідний,  гомоло¬ 
гічний  —  однозначний,  гомофонія  —  одноголдсість. 

From  Gk.  homos  ‘one  and  the  same,  belonging  to  two  or 
more  jointly’,  Орел  1,  214,  Klein  1,  739,  a.  o. 

гомоніти  :  гомін. 

гомрул  ‘home  rule’,  ModUk.  —  Deriv.  гомрулер.  — 
Subst.  самоврядування ;  реформа.,  що  її  допоминалися 


684 


685 


ірландські  націоналісти,  прагнувши  повної  внутріш¬ 
ньої  автономії  для  Ірландії,  Бойків  113. 

From  Е.  home  rule  ‘ts’,  Орел  1,  216,  Бойків  113. 

гбмсик,  AmUk.  ‘homesick’,  first  recorded  in  1942.  — 

Subst.  що  мЛє  тугу  за  домом. 

From  Е.  homesick  ‘ts’,  Білаш  191. 

гомстед,  also  гомстад,  гомштад,  гбмштат,  гбмштед, 
гомштет,  ArnUk.  ‘homestead’,  first  recorded  in  1903  (Жлук- 
тенко  123).  —  Deriv.  гдмстедер,  гомстедник,  гомсте- 
довець,  гомштатпик,  гомстедський.  —  Subst.  земля 
дарована  поселенцям  урядом,  земельна  ділянка  для 
поселення. 

From  Е.  homestead  ’ts’,  Рудницький,  UO  3  :  1,  XV,  Бі¬ 
лаш  191,  Жлуктенко  123,  Роїк  78. 

гомункулюс  ‘homunculus;  little  man,  a  manikin’,  Mod- 
Uk.;  Ru.  гомункул,  гомункулус  (since  1934).  —  Subst. 
штучна  людина,  що  їг  намагалися  альхеміки  створи¬ 
ти  хемічними  засобами  в  лабораторіях,  Орел  1,  216. 

From  Lat.  homunculus,  a  dimin.  form  of  homo,  ‘man’, 
Орел  1,  216,  Klein  1,  740,  a.  o. 

гонади  ‘gonads ;  reproductive  glands’,  ModUk.  —  Subst. 

статеві  залози,  залози,  що  виробляють  статеві  клі¬ 
тини. 

From  Gk.  gone  ‘that  which  is  begotten ;  offspring ;  that 
which  generates,  seed,  semen ;  genitals ;  the  act  of  generation ; 
race,  family’,  Орел  1,  216,  Klein  1,  668,  a.  o. 

гондола  SovUk.  see  ґондбля. 

гонити  ‘to  drive,  chase ;  to  pursue,  run  after ;  persecute’ 
MUk.  гонити  (1575),  гонили  (1582),  гонити  —  abdico  (XVII 


c.  Гептаглот  21),  гоню  :  преслЬдую,  наслЬдую,  держуся 
(1627  Беринда),  гонйти  (XVIII  с.),  гонйвь  (XVIII  с.)  го¬ 
нити  вЬтра  вь  полю  (XVIII  с.),  горЬлку  гонят-ь  (XVIII 
с.),  OUk.  гонить  (1347),  гониль  (1347),  гонять  (1422), 
OES.  гонимь  бьівааше  (XI  с.  Остр.  єв.),  гонити  (XI  с.), 
гонити  (XIII  с.),  Ru.  dial,  гонить,  OCS.  goniti,  Ви.  і  дня, 
Ма.  гони,  SC.,  Sin.  goniti,  Cz.  honiti,  Slk.  honit’,  Po.  gonic, 
USo.  gonis,  UpSo.  honic.  —  Deriv.  ви-,  від-,  до-,  з[а]-, 

на-,  об-,  пере-,  під-,  по-,  при-,  про-,  роз-,  у-  гони- 
ти[ ся ],  along  with  iter,  forms  based  on  ганяти,  q-  v.  see 

also  гін,  гнати;  furthermore:  гонення,  гоніння,  юнінник, 

гінець,  гонець,  гонитва,  -тель,  -телька,  -тельство, 
гонйця,  гоній,  гонка,  юнок,  гончий,  гоняйло,  гонько, 
гонйшний,  гонкйй,  ггнчий  від-,  пере-,  по-,  при-,  роз¬ 
гін,  до-,  по-,  гдпь,  до-,  на-,  по-,  про-  гоня,  згонини, 
перегінна,  перегони,  поганяйло,  поганяльни[чо]к,  по¬ 
ганяй  лівський,  погінка,  погінь,  погонам,  погонечка,  по¬ 
гонець,  по-,  при-,  про-,  гднич,  погононька,  прогон,  роз- 
іониха,  з-,  пере-,  при-,  Ггнний,  -но,  загонистий,  на- 

гонцем,  поііншливо,  пригінчий,  юнивгтер,  MUk.  гони¬ 
тель  (1596  Зизаній),  гонитву  As g.  (XVI  с.),  гонитвьі  Npl. 
(XVII — XVIII  с.),  гонитвньїй  (XVII  с.),  гонителькою  Isg. 
(XVIII  с.),  гоненїе  (1596  Зизаній,  1627  Беринда),  гонець 
(XVI — XVTII  с.),  гонка  (XVIII  с.),  гойного  Gsg  (XVIII 
с.),  гончій  (XVIII  с.),  гоняти  (XVIII  с.),  OES.  гонение 
(XI  с.),  гонитель  (XI  с.),  в...  гонЬ,  гонца  As g.,  гонцомь 
Isg.  (1315),  вь  загон-fe,  FN.  Гонець,  GN.  Гінці.  —  Syn. 
гнати,  примушувати  йти  або  бігти  перед  собою; 
переслідувати,  тіснити,  гнобити;  оправляти  в  рух 
ЩО,  Тимченко  560-561;  нестися,  Деркач  50. 

PS.  *  goniti  ‘ts’  —  an  apophonic  (e  :  o)  formation  of 
*zeno,  see  гнати,  cf.  Шевельов  110. 

гоніометр,  Wd.  гоніометер  (Кузеля  84)  ‘goniometer;  an 
instrument  for  measuring  angles’,  ModUk.;  BRu.  ганіе- 


686 


687 


метр,  Ru.  гонидметр,  etc.  —  Deriv.  гоніометрія.  — 
Subst.  прилад  виміряти  кути  нахилу  стінок  криста¬ 
лів ,  Орел  1,  216. 

From  Gk.  gonia  ‘angle’,  metron  ‘measure’,  Орел  1,  216. 
Onions  405,  Klein  1,  668,  a.  o. 

гоніт  ‘gonitis;  inflammation  of  the  knee’,  ModUk.  — 

Subst.  запалення  колінного  суглоба. 

From  Gk.  gdny  ‘knee’,  Орел  1,  216.  Klein  1,  669,  a.  o. 

-гонія  a  compound  forming  element  ‘-gony’  in  such  words 

as  космогонія,  etc. ;  ModUk.,  known  to  other  SJ.  as  well. 

/  ' 

From  Gk.  gonos  ‘begetting  or  producing*,  Partridge  899, 
Klein  1,  650,  a.  o. 

гонбба,  гонобйти  see  гнобити. 

гонококи,  Wd.  Гонококи  (Кузеля  84)  ‘gonococcus;  the 
micro-organism  that  causes  gonorrhea’,  ModUk.;  BRu.  го- 
накок,  Ru.  гонококк  (since  1934),  etc.  —  Subst.  бактергі, 
що  викликають  гонорею. 

From  Gk.  gdnos  ‘that  which  is  begotten,  child,  off¬ 
spring;  procreation;  race,  birth,  descent;  seed,  semen,  ge¬ 
nitals’  and  kdkkos  ‘kernel,  berry’,  Орел  1,  216,  АкСл.  З,  254, 
Klein  1,  669,  a.  o. 

гонор,  Wd.  гонір  (Стрий;  Надсяння,  Пшеп’юрська  72), 
‘honour,  respect,  mark  of  esteem’,  MUk.  гонорг  (XVII  c.) ; 
BRu.  гднар,  Ru.  гонор  (since  1803),  Po.  hdnor,  etc.  — 

Deriv.  гонорар,  гонорант,  гоноровий,  гонорувати;  Wd. 
гонгрний  —  zarozumialy  (Falkowski-Pasznycki  1,  16) ;  PN. 

Гондрій.  —  Subst.  чести  добре  ім’я;  перебільшене  по¬ 
чуття  своєї  гідности,  зарозумілість,  пиха,  Орел  1, 216. 

From  Lat.  honor  ‘honour,  dignity,  office;  reputation’, 
Орел  1,  216,  АкСл.  З,  254,  Skeat  276,  Klein  1,  741,  a.  o. 


гонорея,  Wd.  ґонорре,  Кузеля  84,  ‘gonorrhea’,  ModUk. ; 
BRu.  ганарзя,  Ru.  гоноррея  (since  1803),  etc.  —  Subst. 
заразлива  хвороба,  що  гг  спричиняють  гонококи,  q-  v. 

From  Gk.  gonos  ‘seed,  semen’  and  roia  ‘flux’,  Орел  1, 
217,  АкСл.  З,  255,  Klein  1,  669,  a.  o. 

гонта  see  ґонта. 

гончар,  also  ганчар,  Wd.  ганчййр  ‘potter,  potmaker’, 
MUk.  гончар  (1596  Зизаній),  гончар-ь  (1627  Беринда),  гон¬ 
чар  (XVII  с.),  гончар-ь,  горнчар  (XVII  с.  ЛСЛ.  48),  о  гон- 
чаряхт>  (XVIII  с.),  гончари,  гончарЬ  Npl.  (XVIII  с.),  OES. 
грьньчар-ь,  гьрньчаря  Gsg.  (XIII  с.),  гьр'ьньчар'ь;  BRu. 

ганчар,  Ru.  гончар,  OCS.  дгьпьбгуь,  Ви.  гргнчар,  SC. 
дтбат  F.,  Cz.  hrncif,  Slk.  hmciar,  Po.  garncarz,  LoSo. 
gjarncar,  UpSo.  horcer.  —  Deriv.  гончаренко,  гончарик, 
гончарин,  гончарйха,  гончарйще,  гончарівка,  гончак 
рівна,  гончарна,  гончарня,  гончарство,  гончарний, 
гончаровий,  гончарський,  гончарити,  гончарювати; 

see  also  ганчірка;  MUk.  гончарня  (1736),  гончарньімт>  Isg. 
(1791),  гончарскоє  (XVI  с.),  гончарскій  (XVII — XVIII  с.), 
гончереве  (XVI  с.),  OES.  гр-ьньчарска,  горньчарскій,  FN. 

Гончар,  Гончаренко,  Гончарик,  GN.  Гончарйха,  Гон¬ 
чарівна,  Гончарна.  —  Syn.  той,  що  робить  глиняні 
(череп’яні)  вироби,  Тимченко  562;  MUk.  скудел’никг 
(1596  Зизаній),  скуделник'ь  (1627  Беринда). 

From  *горнчарь  with  lapse  of  -п-  between  consonants, 
Преображенский  1,  145,  Ильинский  ЗІФВ.  7-8,  62;  PS. 
*дггпьсагь  —  nomen  agentis  of  gsms,  see  горн. 

гоп!  inter j.  imitating  the  sound  of  a  jump,  bounce,  skip  : 
‘hop!’,  ModUk.,  BRu.  ts,  Ru.  гоп!,  SC.  hdp!,  Cz.,  Slk.,  Po. 
hop!  —  Deriv.  гопля!,  гопс[а]!,  гоп-гоп! ,  гоні! ;  гопак, 
гопачок,  гопнути[ ся ],  гопкати,  -ання,  гопцяти,  -ян- 
ня,  готувати,  -ання,  гопцювати,  -ання;  FN.  argot 


688 


689 


Гопсасмйк  (Горбач  8,  ЗО).  —  Syn.  геп!,  гуп!  РССтоць- 
кий  3,  151. 

An  о/р.  interj.  akin  to  ModHG.  hopp!,  Sw.  hopp!,  Rm. 
hop!,  etc.,  Berneker  1,  396,  Schwentner  37,  РССтоцький, 
1.  c.,  Slawski  1,  428,  a.  o. 

голенька  dial,  for  опенька,  see  пень. 

гоплать  dial,  for  оплата,  see  плата. 

гопліт  ‘hoplite ;  heavy  -  armed  foot  -  soldier’,  ModUk.  — 

Subst.  важко-озб роєний  піхотинець  у  давній  Греції, 
Орел  1,  217. 

From  Gk.  hoplites  ‘heavy-armed’,  Орел,  1.  c.,  Skeat  277, 
Klein  1,  742,  a.  o. 

гопнути [ся]  :  гоп! 

гопорт,  гопорти  Npl.  a  dial,  form  of  гапорото,  Q-  v., 
Makowiecki  275. 

гора  ‘mountain,  hill’,  MUk.  на  rope  (1581),  горьі  -  mons 
(XVII  c.  Гептаглот  21),  гора  -  mons  (XVII  c.  ЛСС.  48),  no 
ropaxn  (XVII  c.),  гора  (1665),  гора  з  горою,  о  ropb  (XVIII 
с.),  OES.  вь  горр  (XI  с.  Остр.  єв.),  гора,  на  гороу  (XI  с.), 
з  гор-ь,  кт>  ropb;  BRu.  гара,  Ru.  гора,  OCS.  дога,  Ви.,  Ма. 
гора,  SC.  gbra,  Sin.  дога,  Cz.,  Slk.  hora,  Ро.  дога,  LoSo. 
дога,  UpSo.  hora.  —  Deriv.  гір[онь]ка,  гірочка,  wpo- 
вгш[к]а,  горонька,  горниця,  горище,  гірник,  -йцтво, 
-йця,  гірняк,  -нячка,  горар,  горець,  горішняк,  -нянин, 
горяк,  -янин,  -ця,  -шість,  заггр’ я[чко] ,  перегорок, 
підгірок,  підгір’я,  підгірянин,  підгорочка,  гірнйй,  гір¬ 
ницький,  гірничий,  гірський,  гористий,  горищний,  го- 
рі[й]ський,  горішній,  гдрній,  горовйй,  -йнний,  -йтий, 
горою,  горуватий,  -то,  горський,  на-,  горяний,  го¬ 
рянський,  за-,  на-,  під-  ггрній,  погдристий,  горі,  уго¬ 
рі,  угору,  до-,  з-горй,  догоричерева,  гірничо-проми¬ 
словий,  -рудний,  гірнозаводчик,  гірсько-кліматичний, 


-стрілкдвий,  горйніж,  горйхвіст,  горицвіт,  горізнач, 
горілиць,  горорізьба,  горо- [у] творення,  -творний, 
- утворюючий ,  гороїжитися,  горогжка,  горопаха,  MUk. 

горскіє  Npl.  (1722),  OES.  вь  горину  (XIV  с.),  по  гори- 
нЬ,  на...  горкЬ,  в-ь  горнимь  градЬ,  горьнии  (XI  с.  Остр.  єв.), 
вт>  горницю,  вт>  горенку,  горьскии  (XIV  с.),  горЬшьнєє 
(1073  Ізб.  Св.),  из"ь  загорья;  GN.  Гора,  Горай,  Гораівка, 
Горів,  Гірка,  Гірки,  Горйця,  Гдрки,  Гірне,  -ний,  -но, 
Гірське,  Гірник,  Гірники,  Гірняк,  Горішна,  Горішний, 
Г6рськ[ е],  Загіречко,  Загір’я,  Загірці,  Загорівка,  На- 
гірка,  Нагірняни,  Підггрці,  Підгорівка ;  OES.  Гора 

(=часть  Києва),  Горьі  великьія  (=Карпати);  FN.  Гір¬ 
ник,  Гірняк,  Горецький,  Велиідрський,  Ор[л]йгора, 
ІІідпирйгора,  MUk.  Горка  (XVII  с.  УРЕ.  З,  371).  —  Syn. 

високе  піднесення  землі  над  рівниною,  горішня  ча¬ 
стіша,  верх,  високість,  Тимченко  563-564;  бескид, 
Деркач  51. 

PS.  *gora  ‘ts’,  IE.  root  **guor- :  **guer-  ‘ts’,  cf.  Lith. 
nugara  ‘mountain-ridge’,  and  (with  secondary  meaning 
‘forest’:)  gire,  giria,  Latv.  dzire  ‘forest’,  OPr.  garian  ‘wood’, 
Skt.  girt-,  Av.  gairi-  ‘mountain’,  Gk.  deiros  ‘hill’,  Alb.  gur 
‘stone,  rock’,  Berneker  1,  328-329,  Преображенский  1,  145, 
Trautmann  78,  Fraenkel  153,  Slawski  1,  330  -  331,  Mikkoia 
2,  153,  Pokorny  477-478,  Шевельов  125,  562  -  563,  a.  o. 

горати  Wd.  see  орати. 

горб  ‘hill,  mound,  down;  hump,  hunch;  back,  spine’, 
MUk.  горбп  (1570),  горбп  -  gibbus,  tuber  (XVII  c.  ЛСЛ. 
48),  горби  Npl.  (XVIII  c.),  OES  на  гр-ьбу,  на  двоу  горбоу; 
BRu.,  Ru.  ts,  OCS.  grsbs,  Ви.  гргб,  Ма.  грб,  SC. 
grba,  Sin.  grb,  Cz.,  Slk.  hrb,  Po.  garb,  LoSo.  gjarb, 
UpSo.  horb,  Plb.  z-garbneica.  —  Deriv.  сугорб ,  гор¬ 
бик,  юрбо[чо]к,  горбак[а],  горбань,  горбдвйн[к]а, 
горбунок,  горбуля,  -уша,  горба[ с ]тий,  -тість,  гор- 


690 


691 


батенький,  горбоватий,  горбистий,  горб[к]уватий, 
з[ а]  горбатіти,  [з]гдрбити[сл],  [з]  горбу  литися, 
горбо-коник,  -ндсий,  -подібний,  -творення,  MUk. 
горбатая  (1596  Зизаній),  горбатьій  —  gibbosus  (XVII 
с.  ЛСЛ.  48),  горбатій  (XVIII  с.),  не  горбся  (XVIII  с.), 
горбки  Npl.  (XVIII  с.),  горбунца  Gsg.  (XVIII  с.),  горбо¬ 
ватий  (XVIII  с.),  горбака  —  dorsum  (XVII  с.  Гептаглот 
75),  OES.  горбав-ь,  горбавьство,  горбатий;  FN.  Горбань, 

Горбач,  Горбатий,  Горбатюк,  Горбацький,  Горбане- 
вич,  Горбенко,  MUk.  Го[р]баневск[ий]  (1581  АКЖМУ  39), 

GN.  Горб,  Горбик,  Горбаків,  Горбані,  Горбачі,  Горба- 
сів,  Горбаті,  Горбачево  -  Михайлівське,  Горби,  Гор¬ 
бів,  Гдрбівці,  Горбово,  Горбовичі,  Горбулів.  —  Syn. 
(підвищена  місцевість:)  бугор,  пагорок,  шпиль;  кур¬ 
ган;  Деркач  51;  (на  тілі:)  опуклість,  наріст,  Тим- 
ченко  566. 

PS.  *gzrbz  ‘ts’,  IE.  root  **grb- :  **gerb-  ‘to  curl,  frizzle, 
crinkle’,  cf.  Lith.  garbana  ‘lock,  curl’,  OPr.  garbis  ‘hill’,  OIr. 
gerbach  ‘wrinkled,  puckered’,  Ic.  korpa  ‘wrinkle,  fold’,  Norw. 
korp[a]  ‘thick  bark’;  here  also  with  nasalization:  OHG., 
MHG.  krampf,  ModHG.  Krampf,  OSax.  cramp,  Du.  kramp, 
E.  cramp,  etc.,  Berneker  1,  368-369,  Преображенский  1, 
146,  Trautmann  78,  Mikkola  1,  82,  Kluge  191,  Slawski  1, 
256,  Pokorny  387,  Шевельов  88,  a.  o. 

горботка  dial,  for  обгортка,  see  горнути. 

горван  Wd.  ‘rook’,  first  recorded  in  1936  (Lk.,  Kokob- 
ський  PM.  3,  75).  —  Subst.  гайворон. 

A  dial,  blending  of  гавран  and  ворон,  see  s.  vv. 

Горгій  :  Георгій,  see  Юрій. 

Горгоній  PN.  Horhonij,  MUk.  Горгонїй  (1627  Берин- 
да),  BRu.  Гаргоній,  Ru.  Горгдний,  OCS.  Gorkonijb.  — 
Deriv.  Горгднія,  Горгдніевич,  Горгонйвна.  —  Syn.  MUk. 
Горгонїй  :  Прудкій  (1627  Беринда). 


From  Gk.  Horhoneios  (<  Gorgoneios)  which,  in  turn, 
comes  from  Gorgo  —  one  of  the  three  sisters  in  Gk.  mytho¬ 
logy  who  had  the  power  to  turn  to  stone  all  who  looked  at 
them;  the  ultimate  source  is  Gk.  gorges  ‘terrible’,  Петров- 
ский  89,  Klein  670. 

горгонія  dial,  for  ґеорґінія,  see  жоржина, 
горда  dial,  see  орда. 

гордий  ‘proud,  haughty,  arrogant,  uppish;  majestic’ 
MUk.  гордий  (1597  Зизаній),  горд-ь,  гордий  (1627  Берин¬ 
да),  гордий  —  superbus  (XVII  с.  ЛСЛ.  48),  гордій  (XVIII 
с.),  OES.  гр'ьд'ь  (XI  с.),  г'ьрдоє  (1073  Ізб.  Св.),  гордЬи 
Lsg.  (XV  с.) ;  BRu.  гордм,  Ru.  гордий,  OCS.  grzdz,  Ви. 
ггрд,  Ма.  горд,  SC.  grd,  grdan,  Sin.  grd,  Cz.,  Slk.  hrdy,  Po. 
hardy,  LoSo.  gjardy,  dial,  gerdy,  UpSo.  hordy.  —  Deriv. 

горде[се ]нький,  гординя,  гордівник,  -ніщя,  гордій,  гор¬ 
дість,  горд[ов]йна,  гордовать,  горддта,  гордощ,  -щг, 
гордування,  гордуй,  гордячка,  погорджування ,  по- 
гордження,  горделйвий,  зггрдний,  [ з]горд[ів]лйвий , 
-вість,  -во,  гордовлйвий,  горду ват[еньк]ий,  гордо, 
по-,  роз-  гдрдйти[ся],  по-,  роз-,  горду вати[ ся] ,  по- 

гдрджувати,  розгордгти,  гордодія,  гордорослий,  etc.; 
MUk.  гордостньїй  (XVII — XVIII  с.),  гордость  (XVI — 
XVIII  с.),  горд-Ьти  (XVII— XVIII  с.),  гордовав  (XVIII 
с.),  гордити  (XVI — XVIII  с.),  OES.  грт>дость  (XI  с.), 

ГОрДОСТНЬІИ  (XI  С.),  гордоустьци,  ГР'ЬД'Ь,  гордЬти,  Г'ЬРД'Ь- 

ние  (XII  с.) ;  FN.  Гордйнський;  GN.  Гордашівка,  Гор¬ 
диня.  —  Syn.  пишний,  (рідко:)  думний,  Деркач  51; 
чванливий,  Тимченко  567;  ароїантний,  зарозумілий, 
Wd.  (Не.)  фу  дульний. 

PS.  *gzrdz[jb]  ‘ts’,  akin  perhaps  to  Lith.  gurdus  ‘slow’ 
Lat.  gurdus  ‘stupid’,  Sabler  KZ.  31,  278,  Berneker  1,  370, 
Младенов  106,  112,  Vasmer2  1,  440  (yet,  cf.  Walde-Hofmann 
1,  627,  Fraenkel  178)  ;  less  persuasive  is  its  etymology  of 


692 


693 


Bruckner  135  (:  *gsrbs  and  *gora  ‘hill,  mountain’)  as  well 
as  those  of  Pokorny  460-461  (:  *gruda  ‘clod’)  and  Machek 
144  ( :  Lat.  fastus  ‘pride,  arrogance’  and  G.  *stulta,  ModHG. 
Stolz  ‘pride’)  ;  of.  also  Slawski  1,  405,  Шевельов  88. 

Гордій  PN.  ‘Hordij’,  MUk.  Го[р]де[и]  (1584  АКЖМУ 
85),  Го[р]дея  Gsg.  (1584,  113  ibid.),  Го [р]дЬе[м],  Гор- 
деемь  Isg.  (1584,  126  ibid.),  Гордій  (1627  Беринда);  BRu. 
Гардзвй,  Ru.  Гордій.  —  Deriv.  Гордійко ,  Гордійчик,  Гор- 
дійович,  Гордїівна,  Гордійцьо;  FN.  Гордійко,  Гордій- 
чук,  Гордієвський ,  Гордієнко,  Гордіїв,  Гордіюк:  here 
also:  Гордіїв  вузол. 

From  Gk.  Gordios  ‘one  who  offers’,  Pape  1,  258. 

гордов  ‘tub,  vat,  barrel’,  MUk.  u  hordovah,  hordovi  Npl. 
(XVI— XVIII  c.  Дзже  StSl.  7,  164).  —  Subst.  бочка,  Гна- 
тюк  ЕЗб.  ЗО,  337. 

From  Hg.  hordo  ‘ts’,  Дзже,  1.  c. 

rope  ‘grief,  sorrow,  distress,  misfortune’,  MUk.  rope 
(XVI— XVII  c.),  rope  —  vae  (XVII  c.  ЛСЛ.  48),  rope 
(XVIII  c.),  OES.  горе  (XI  c.  Остр.  єв.),  ropb;  BRu.  гора, 
Ru.  tope,  OCS.  gore!,  SC.  gora  ‘epilepsy’,  Sin.  gorje,  Cz. 
hofe,  OPo.  gorze  (XV  c.).  —  Deriv.  горенько,  -ечко,  го¬ 
рювати,  -ання,  горезвісний,  -ність;  MUk.  горенко 
(XVIII  с.) ,  горесть  (1596  Зизаній),  горевати  (XVIII  с.), 
OES.  горесть  (XI  с.),  горезопкти,  гореєпископь;  PN.  Го- 
реслав  (<  Горислав,  see  горіти),  FN.  Тяїнйіоре ;  GN. 

Гдренка,  Гореничі.  —  Syn.  біда ,  лихо,  сум,  Деркач  52; 
MUk.  горе  :  бкда!  (1627  Беринда),  бкда  —  напасть,  иску- 
шеніе,  увьі,  горе,  уфь  (XVII  с.  Синонима  139). 

Derived  from  *  goreti,  she  горіти;  orig.  meaning  :  ‘that 

what  burns’,  like  печаль  :  пекти,  cf.  Miklosich  73,  Ber- 
neker  1,  133,  Pedersen  IF.  5,  53,  Vasmer2  1,  440,  Slawski  1, 
440,  a.  o. 


горельєф  ‘high  relief,  alto  -  relievo’,  ModUk. ;  BRu.  га- 
ральеф,  Ru.  горельєф  (since  1803),  etc.  —  Subst.  скуль¬ 
птура,  що  виступає  на  більшу  половину  своєї  гру¬ 
бний,  Орел  1,  217. 

From  Fr.  haut-  relief  ‘high  relief’,  Орел  1,  217,  АкСл. 
З,  282,  Onions  753,  a.  o. 

горизонт  ‘horizon’,  MUk.  горизонть  (XVII  c.),  гори¬ 
зонт  (XVII  c.) ;  BRu.  гаризонт,  Ru.  горизонт  (since 
1731),  Po.  horyzont,  etc.  —  Deriv.  горизонталя,  горизон- 
тацгя,  горизонтальний.  —  Subst.  обрій,  видно  -коло, 
-круг,  двид,  небо  -край,  -схил,  крайнебо;  кругогляд; 
перспективи,  вигляд  на  майбутнє,  Орел  1,  217,  Матвієн- 
ко  УМШ.  13  :  10,  72. 

From  Gk.  horizon  ‘the  bounding  or  limiting  circle’, 
Орел  1,  217,  АкСл.  З,  290,  Skeat  277,  Klein  1,  743,  a.  o. 

горі  :  гора. 

горівка,  горілка  see  горіти. 

горіти  ‘to  burn,  glow,  flame’,  MUk.  горкло  (XVII  c.), 
горячог  Gsg.  (1627  Беринда),  горіти  —  ardeo  (XVII 
c.  Гептаглот  21),  горю  —  ardeo,  uror,  Hagro  (XVII  c. 
ЛСЛ.  49),  OES.  горкти  (XI  c.),  огнь  горящь;  BRu. 

гарець,  Ru.  гореть,  OCS.  goreti,  Ви.  горя,  Ma. 
гори,  SC.  gorjeti.  Sin.  goreti,  Cz.  hofeti,  Slk.  horiet’, 
Po.  gorzec,  LoSo.  gorjes,  UpSo.  horic,  Plb.  giiore-sa. 

—  Deriv.  вигоріти,  від-,  до-,  з[а]~,  на-,  об-,  пере-, 
п[ р ] о-,  при-,  роз-,  у-  горіти[ ся],  ви-,  від-,  до-,  з[ а ]-, 
на-,  об-,  пере-,  п[р]о- ,  при-,  роз-,  у-  горяти[ся],  ви¬ 
горілий,  за-,  до-,  об-,  по-,  при-  горілий,  -лість,  зібра¬ 
ний,  горїючий,  горючий,  -чість,  горілка,  горіл[ь]ча- 
ний,  горілочний,  горілиця,  горілонька,  -очка,  Wd.  горів¬ 
ка,  горівонька,  -очка,  горільня,  горіння,  за-,  по-горі- 
лець,  погорілисько,  -ище,  поюрілля,  Wd.  горйчка,  го- 


\ 


694 


695 


рйш,  горйдуб,  горю  дуб,  горй-квіт,  -світ,  -цвіт,  гори¬ 
хвістка ,  here  also  гарячий,  гіркий,  гірший,  горе,  гріти, 
горно,  жар ,  &nd  deriv.;  MUK.  гор’Ьльїй  (XVII — XVIII  с.), 
горилка  (XVI — XVII  с.),  горілка  (XVII — XVIII  с.),  го- 
рЬвка  (XVIII  с.),  горклочка  (XVIII  с.),  горилчаньїй  (XVI 
с.),  горилочньїй  (XVI  с.),  горілочний  (XVIII  с.),  горЬл- 
чоньїй  (XVIII  с.),  горючий  (XVII  с.),  OES.  горюще;  PN. 
Горислав[а] ;  FN.  Горілий,  Погорілий,  Погорільник, 
Гориславич;  GN.  Горинь,  Горйнець,  Горшка,  Горй- 
ничі,  Погоріла,  Погоріле,  Погорілець ,  Погорілівка,  По¬ 
горільці.  —  Syn.  палитися;  (сильним  вогнем:)  пала¬ 
ти;  (спалахуючи  полум’ям:)  палахкотіти,  палахко¬ 
тати;  (без  полум’я,  слабо:)  жевріти,  тліти,  жарі- 
ти,  Деркач  52,  67. 

PS.  *goreti  ‘ts’,  IE.  root  **guher-  :  **guhor-  ‘warm,  hot’, 
cf.  Lith.  gar  as,  Latv.  gars  ‘vapour’,  OPr.  garreiwingi  ‘burn¬ 
ing’,  Skt.  gharmd  ‘heat  of  fire,  glare’,  Gk.  thermds,  Lat. 
formus,  ‘warm’,  Arm.  jer  ‘warmth’,  Alb.  zjarr  ‘fire’,  Goth. 
warmjan  ‘to  warm’,  E.  warm,  etc.,  Bemeker  1,  233  -  234, 
Преображенский  1,  150-  151,  Trautmann  79,  Bruckner  151, 
Machek  139,  Slawski  1,  322-323,  Fraenkel  134-135,  Геор- 
гиев  267,  Pokorny  493  -  495,  Шевельов  34,  59,  514  -  156,  a.  o. 

горіх,  dial.  [в]оріх  (Желеховський  1,  120,  575),  йоріх 
(Київщина  JBR.)  ‘nut’,  MUk.  на  rophct  (XVIII  c.),  оріхьі, 
opex  —  auellana ;  nux  (XVII  c.  Гептаглот  39),  волоскі  оріх, 
волоскі  оріхьі  —  iuglans;  caryon  (XVII  с.  Гептаглот  19), 
оркхи  Npl.  (1737  Інтермедії),  0ES.  оркхи  Арі.  (XIV  с.)  ; 
BRu.  арзх,  Ru-  орех,  Ви.  дрех,  Ма.  древ,  SC.  drah,  Sin. 
dreh,  Cz.  orech,  Slk.  orech,  Po.  orzech,  LoSo.,  UpSo.  wor- 

jech.  —  Deriv.  [г ]орїшок,  горішенько,  [ г ]орішина, 
[ г ] орішник,  горішанка,  [г]оріховий,  горішковий,  орі- 
хан,  оріхар,  -ка,  оріхгвка,  орішанка,  орішар,  орішар- 
ка,  орішення,  орішець,  оріхолуп,  горіхо-  видний,  -твор- 

ковий,  -твдрний,  OES.  оркшіе  (XII  с.),  ор’Ьхоудоупьн’ь 


(XI  с.),  PN.  Оріх,  Орішок,  FN.  Оріх,  Оріхівський,  GN. 
Оріхів[ець] ,  Оріхівка,  Оріхівський,  Оріхївчик,  Орі- 
хівщина,  Орїхова,  Оріхові,  Оріхово,  Оріхово-Васйлів- 
ка.  —  Syn.  рід  рослин  родини  горіхових;  сухий  нероз- 
крйвний  однонасінний  плід  у  рослин,  УРЕ.  З,  370-  371. 

PS.  *огехз  ‘ts’,  of  uncertain  etymology;  some  linguists 
connect  it  with  Lith.  riesas,  riesutas  ‘nut’,  Latv.  rieksts  ‘ts’, 
OPr.  buccareisis  ‘beech-nut’,  Alb.  are  ‘nut’,  Gk.  drya  ‘ts’, 
Miklosich  277  (:  *rexs),  Geitler  LF.  3,  40,  Pedersen  IF.  5,  53, 
Vondrak  1,  67,  355,  Преображенский  1,  660,  Hujer  LF.  42, 
146,  Loewenthal  WuS.  10,  157,  Smilauer  Nft.  26,  170,  Traut¬ 
mann  241  -  242,  Bruckner  382,  Младенов  387,  Fraenkel  731, 
a.  o. ;  according  to  Holub-Kopecny  257  SI.  and  Bl.  forms  go 
back  to  IE.  root  **reks-  ‘to  split’  with  reference  to  “a  fruit 
which  is  eaten  only  when  cracked,  split”;  Machek  341  con¬ 
nects  it  with  ModHG.  Esker,  E.  acorn,  Du.  aker;  doubtful ; 
some  etymologists  consider  it  a  non-IE.  word  which  came  to 
some  IE.  languages  from  the  Black  Sea  area,  Schrader  1, 442. 

горлйвий  ‘diligent,  assiduous,  industrious’,  MUk.  горь- 
ливьіхь  Gpl.  (XVI  c.),  горливого  Gsg.  (1623),  горлйвая 
(1665),  горливьій  (XVII  c.),  горлйвьій  (XVIII  c.),  OUk. 
горливьіхь  Gpl.  (1443),  BRu.  гарліви,  Ви.  горлйв,  SC. 
gorliv,  Cz.,  Slk.  horlivy,  Po.  gorliwy.  —  Deriv.  горлйвість 
-во,  MUk.  горливе,  -во  (XVII — XVIII  c.),  горливцЬ  Npl. 
(XVIII  c.),  горливость  (XVI— XVIII  c.).  —  Subst.  пиль¬ 
ний,  дбалий,  щирий,  уважний,  Тимченко  570. 

Most  probably  from  Po.  gorliwy  ‘ts’,  Тимченко  1.  c., 
Slawski  1,  320. 

горло  ‘throat’  MUk.  до  горль  (1496),  горла  Gsg.(1506), 
горло  Nsg.  (1541),  го [p] ло  (1583  АКЖМУ.  54),  горло 
(1596  Зизаній;  1627  Беринда),  горло  —  guttur  (XVII  с. 
Гептаглот  21),  горломь  Isg.  (XVII  с.),  в  горл-fe  (XVII  с.), 
горла  Gsg.  (1736  Інтермедії  113),  до  горла  (XVIII  с.),  OES. 


696 


697 


гр-ьло  (XI  с.),  гьрльмь  Isg.  (XI  с.),  на  горлк;  BRu.  горла, 
Ru.  горло,  OCS.  (in  deriv.  only:)  grslica,  grslicistb,  Bu. 
ггрло,  Ma.  грло,  SC.  grlo,  Sin.  gflo,  Cz.,  Slk.  hrdlo,  Po. 
gardlo,  LoSo.  gjardlo,  UpSo.  hordlo.  —  Deriv.  горлечко, 

горличко,  горлай,  горлата,  горлання,  горлань,  горла¬ 
ям,  горлач,  горлець,  горлиця,  горличка,  горлачник,  гор- 
ляк,  горлянка,  горла[с]тий,  горловий,  -ж,  -йна,  гор- 
ляний,  [за] горлати,  горланити,  горлодер,  горлоріз, 
горлохват,  see  also  гйрло,  гірло;  MUk.  горлованьє  (XVI — 
XVII  с.),  горловали  (XVIII  с.),  горловий  (XVI — XVIII 
с.),  горляному  Dsg.  (XVII  с.),  горлица  (XVII — XVIII  с.), 
двоє  горличокь  (XVI  с.),  OES.  грьлисть;  горлица  (XII 
с.),  дьва  грьличища  (XI  с.  Остр.  єв.),  FN.  Гдрленко  (also 
pseudonym  of  В.  Піснячевський,  Тулуб  230);  MUk.  Гор- 
л[ич]енко  (1649  Реестра  5);  GN.  Гдрлівка  (since  1867: 
„Гірничий  інженер  П.  Гбрлов  першим  заклав  тут  вугільну 
шахту,  його  ім’ям  і  названо  місто,”  НІЖ.  12,  17),  Гдрлів- 
ський  шахтар.  —  Syn.  частина  стравного  проводу 
поза  піднебінням,  передня  частина  шйг,  (colloq.:) 
пелька;  (figur. :)  пиття;  життя,  голова,  Тимченко 
570-571;  (dial.:)  вікно,  отвір  погреба  (Сумщина),  До¬ 
рошенко  ДБ.  9,  106. 

PS.  *gsrlo  <  *gsrdlo  ‘ts’,  IE.  root  **guer- :  gur-,  of. 
Lith.  gurklys  ‘Adam’s  apple’,  OPr.  gurcle  ‘throat’,  for  other 
correspondences  see  жерти;  Meillet  fit.  316,  Miklosich  63, 
Berneker  1,  369-370,  Преображенский  1,  147-  148,  Traut- 
mann  89  -  90,  Briickner  134  - 135,  Mikkola  2,  160,  Slawski  1, 
257,  Pokorny  474  -  475,  Шевельов  88  -  89,  a.  o. 

горман  Wd.  ‘conical  form  of  salt’  (Романів),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Горбач  7,  38).  —  Subst.  стіжкувато 
оформлена  грудка  соли  (від  гармати  —  валка,  яким 
молотять  на  гармані  -  току ,  остн.  harman),  Гор¬ 
бач,  1.  с. 

Based  on  гарман,  9-  v. 


гормони  ‘hormones,  endocrine  gland  secretion  which 
stimulates  functional  activity’,  ModUk. ;  BRu.  гармдн,  Ru. 
гормони  (since  1934),  etc.  —  Subst.  речовини,  що  їх  ви¬ 
діляють  залози  внутрішньої  секрецгі  в  кров  і  що  ма¬ 
ють  властивість  збуджувати  або  гамувати  різні 
функцгі  організму,  Орел,  1,  218. 

From  Gk.  hormon  ‘that  which  urges  or  arouses’,  Орел 
1,  237.  АкСл.  З,  299,  Klein  1,  743,  a.  o. 

горн  1.,  горен,  горно,  Wd.  also  гброн  (Желеховський  1, 
154)  ‘furnace,  forge,  hearth,  potter’s  oven,  oven  for  baking 
bricks’  MUk.  от  горьна  (1642),  на  два  горньї  (1734),  горнь 
(1736),  OES.  (in  oldest  records  deriv.  only:)  грьниль  (XI 
c.),  гьрнило  (XII  c.),  вь  горнилк  (XIII  c.),  вь  грьнили 
(1271),  в  горну  (1377);  BRu.  гдран,  Ru.  горн,  горно,  Ви. 
ггрне,  Ма.  грне,  SC.  dial,  grno,  (in  WS.  deriv.  only:)  Cz. 
hmec,  hmek,  Slk.  hmiec,  hmok,  Po.  garnek,  dial,  gar,  LoSo. 
gjarnc,  UpSo.  home,  Plb.  gdrnak.  —  Deriv.  горнило,  гор- 

нйльний,  горнар,  горнець,  -ня,  горнят[оч]ко,  Wd.  гор- 

няка (Желеховський  1,  153),  горньй[тКо],  -ньйти (Горбач  7, 
37),  MUk.  гор’нило  (XVIII  с.),  горнець  (1627  Беринда), 
горнець  —  горшекь  (XVII  с.  Синонима  29),  горня  (XVIII 
с.),  OES.  вь  гьр’ньци  (1073  Ізб.  Св.),  грьньць  (XI  с.) ;  FN. 
Горновйй,  Горникевич,  Горняткевич,  Горницький;  „Гор¬ 
но”  —  name  of  Uk.  writers’  group  in  1929  - 1932 ;  see  also 
ганчар,  гончар,  горща,  горщик,  горщок,  гар[н]ець,  гар¬ 
нець,  ґаріць.  —  Syn.  піч  до  випалювання,  Тимченко  573. 

PS.  *gsms  ‘ts’,  IE.  **guhrnos  ‘ts’,  of.  Skt.  ghrna-  ‘heat’, 
Lat.  fomus  ‘oven’,  for  other  congeners  see  горіти,  Meillet 
Et.  444,  Berneker  1,  371,  Преображенский  1,  148,  Bruckner 
135  - 136,  Slawski  1,  259  -  260,  Pokorny  493,  Шевельов  470  - 
471,  a.  o. 

горн  2.  ‘horn  (musical  instrument)’,  MUk.  горніста 
(Шелудько  1,  28),  BRu.  ts,  Ru.  горн  (since  1847),  Po.  horn. 


698 


699 


etc.  —  Deriv.  горніст,  Wd.  горнгстий  (Горбач  7,  38).  — 
Subst.  ріг ;  труба,  сурма,  ріжок,  Бойків  114. 

From  ModHG.  Horn  ‘ts’;  АкСл.  З,  ЗОЇ,  Горбач,  1.  с., 
Трубачев  in  Vasmer2  1,  442,  а.  о. 

горнець  see  гор  [е]н. 

горнило,  горно  see  гор [е] н. 

горниця  see  гора. 

горностай,  горносталь  ‘ermine,  winter  weasel’ ;  bird 
(РССтоцький  Slavia  5,  39),  MUk.  горностая  Asg.  (1552), 
горностай  Арі.  (XVII  c.),  горностаями,  горносталями  Ipl. 
(XVIII  с.),  OES.  гор  [о]  ностаи,  (later:)  горносталь; 

BRu.  гарнастай,  Ru.  горностай,  -аль,  dial,  горностарь, 
Ви.  горностдй,  sin.  granoselj,  granozelj,  Cz.  hranostaj,  dial. 
chramostyl,  chramostelj,  Po.  gronostaj,  dial,  gronostal.  — 

Deriv.  горно стайовий ;  GN.  Горпостаівка,  Горностай- 
піль.  Syn.  хижий  ссавець  родини  куницевих ;  птах; 
щось,  що  стоїть  як  гора,  РССтоцький  1.  с. 

PS.  *gomo-stajb  ‘animal  which  gets  up  against  human 
aggressor’  (:*gora — *stasti),  Holub  -  Kopecny  132;  other  ety¬ 
mologists  derive  it  from  OLoG.  *harmestagl\\*harmastal 
‘tale  of  ermine’,  Шапиро  ФЗ.  1872,  1  -  2,  Горяев  75,  Преобра- 
женский  1,  148,  Шевельов  Укр.  засів  3,  105,  а.  о.;  less  per¬ 
suasive  are  etymologies  of  Agrell  BS.  Lautstudien.  1919, 
42-44  (:**harmno-  staras,  cf.  Lith.  staras  ‘hamster’)  ;  Loe- 
wenthal  WuS.  9,  180  (:**guornostos  ‘dark  brown’),  Bruckner 
158-159  (:gor-  ‘to  eat’  and  stati  ‘to  stand’),  Ильинский 
ИзвОРЯС.  16:4,  7-8  ( :  о/p.  * gornoztati,  see  UpSo.  hrono 
‘speech’),  a.  o. ;  cf.  also  Berneker  1,  332,  Брандт  РФВ.  22, 
123,  Machek  143,  Slawski  1,  352,  Vaillant  BSL.  52,  159,  a.  o. 

горнута  Wd.  see  корнута. 

горнути,  гортати  ‘to  rake  (scrape)  up,  draw  near  (with 
a  hand),  gather  together;  to  embrace,  press  affectionately 


(to  one’s  breast)’,  MUk.  горнули  (XVI  c.),  горнути  (1621), 
горьнучи  (XVII  c.),  гор’нувь  (XVIII  c.)  ;  BRu.  гарнуць, 
Bu.  npuizpu,  SC.  grnuti,  Cz.  hrnouti,  Slk.  hrniit’,  Po.  gar- 
nqc,  LoSo.  hugjarnus,  UpSo.  wuhomyc.  —  Deriv.  горну¬ 
тися,  вигорнути,  в-,  від-,  з[ а ]-,  на-,  об-,  пере-,  під-, 
по-,  при-  юрнути[ся]  along  with  iter,  в-,  ви-,  від-, 

з[а]~,  на-,  об-,  пере-,  під-,  по-,  при-  гортати[ся], 
обгортка,  Wd.  горбдтка  (PM.  1,  401),  горнулися  (1664), 
горнется  (1691),  горнутися  (XVII  с.).  —  Syn.  гребти,  Дер¬ 
кач  52;  збирати,  обіймати,  тиснути;  MUk.  тягнути, 
привертати,  схиляти,  Тимченко  573;  листати,  Баг- 
мет  68. 

PS.  *gsrngti  <  *gsrtnoti,  iter.  *gsrtati  ’ts’,  IE.  root 
**gr- :  **ger~,  in  SI.  extended  with  -t-,  of.  Lith.  gurgidas 
‘thickening’,  Gk.  ageird  ‘I  gather’,  agorA  ‘meeting,  market’, 
further  (based  on  **gre- :)  Lat.  grex,  gregis  ‘herd’,  Mir. 
graig,  Cymr.,  Corn.,  Bret,  gre  ‘herd  (of  horses)’,  Berneker 
1,  372,  Trautmann  102-103,  Fraenkel  178,  Machek  145, 
Slawski  1,  259,  Pokorny  382-383;  see  also  горстка,  прй- 
горщ[а]. 

горня  see  гор[е]н. 

горобець,  dial,  горобей,  -ель,  (Грінченко  1,  314),  Wd. 
[г]воробець,-ень,-ель(Желеховський  1,  121),  MUk.  горобец 
(XVIII  с.),  OES.  (from  OCS. :)  врабий  (1073  Ізб.  Св.),  вра- 
бья  Gsg.  (1144),  Late  OES.  воробья  Gsg.  (XIV  с.)  ;  BRu. 

верабей,  Ru.  воробей,  dial,  вирабей,  Ви.  врабец,  Ма.  вра- 
бец,  SC.  vrabac,  Sin.  vrabelj,  Cz.  vrabec,  Slk.  vrab,  Po.  wro- 
bel,  LoSo.  robel’,  UpSo.  wrobel.  —  Deriv.  гордбчи[чо]к, 
горобгенько,  горобеня[ тко ] ,  горобейник,  горобина, 
-йнник,  -нець,  -ний,  -нячий,  горобчиха,  гороб’я,  горо¬ 
б’ячий,  горобцеподгбний,  Wd.  воробейнш,  воробйний, 
-йнка,  -йця,  воробт,  вороб’ячка;  FN.  Горобець,  Воро- 
бець,  Воробгвський,  Воробгй ,  Воробйов,  Воробкевич ; 


700 


701 


GN.  Горобгівка,  ГоробЧвка,  Горобці,  Вордбин,  Воро- 
бїів[ка],  ВоробЧ,  ВоробЧв[ка] ,  Воробйдео,  Воробле- 
вичі.  —  Syn.  ри)  птахів  родини  ткачикових,  УРЕС.  1,494. 

PS.  *vorbb  with  dimin.  *vorbbjb,  *vorbbljb,  *vorbbCb 
and  (apophonic:)  *verbbjb  ‘ts’,  BS.  root  *uarb- :  *uerb-,  of. 
Lith.  zvirblis,  Latv.  zvirbul[i]s  ‘ts’,  with  initial  z-,  z-  under 
the  influence  of  o/p.  words  Latv.  zvandzindt  ‘to  sound’, 
Trautmann  342,  Fraenkel  1328,  Holub-Kopecny  422,  a.  o. ; 
some  etymologists  connect  it  with  Gk.  (Hesych.)  hr 6 villas 
‘bird’,  Schmidt  KZ.  22,  317,  Vasmer2  1,  352,  a.  o. ;  less  per¬ 
suasive  are:  Шахматов’з  reconstruction  *hvorb~,  ИзвОРЯС. 
17  :  1,  288;  Machek’s  connection  with  Goth,  sparwa,  OHG. 
sparo,  AS.  spearwa,  ‘sparrow’,  of.  his  ED.  573. 

горобина  :  горобець. 

Горобина,  Горовйна  or  Горовйнова  ніч,  ‘stormy  night’, 

ModUk.  only.  —  Syn.  народна  назва  сильної  й  тривалої 
нічної  ірозй  з  частим  громом  і  блискавками,  УРЕ.  3, 378. 

From  громовйнна  ніч  (see  грім),  і/е.  influenced  by 
горобина,  горовйй;  УРЕ.,  1.  с.,  relates  this  name  to  *Горо- 
вйи  a  pagan  deity  like  Перун;  inconceivable. 

город,  arch,  (from  OCS. :)  град  ‘town,  city;  citadel’, 
город  ‘garden’,  MUk.  (город:)  вь  городк  (1486),  городь 
(1509),  городь  —  castrum  (XVII  с.  ЛСЛ.  49),  у  городк 
(1662),  город  (1667),  з  города  (1669),  городовь  Gpl. 
(1683),  кь  городу  (XVIII  с.),  кь  городамь  (XVIII  с.), 
(from  OCS.:)  в’  градЬ  (XVI  с.),  гради  Арі.  (XVIII  с.), 
(from  Ро. :)  кгроди  Npl.  (XVIII  с.),  OUk.  города  Gsg., 
городовь  Gpl.  (1352),  городь  (1375),  на  тьіхь  городахь 
(1434),  (fromOCS. :)  гра да  Gsg.  (1429),  (from  Ро. :)  гродь, 
гродо  (1388),  OES.  городь? (945,  XI— XV  с.),  (from  OCS.:) 
градь  (XI — XV  с.),  (город:)  MUk.  городьі  Npl.  (1596  Зи- 
заній),  город  (1665),  за  городами  (1675),  на  Хоминомь 
город-fe  (XVIII  с.),  в  городах  (1728),  до  города  (1794), 


(from  Ро. :)  гродь  (1731),  OES.  (from  OCS.:)  в  градкхь 
(1263),  гради  Npl.  (XIV  с.) ;  BRu.  горад,  arch,  град  ‘town, 
city’,  гарод  ‘garden’,  Ru.  город,  arch,  град  ‘town,  city’, 
OCS.  grads  ‘enclosure,  citadel,  town;  garden’,  Ви.  град 
‘town,  city’,  SC.,  Sin.  grad  ‘ts’,  Cz.,  Slk.  hrad  ‘ts’,  Po.  grod 
‘ts’,  Ca.  gard  ‘ts’,  LoSo.  grod  ‘castle’,  UpSo.  hrod  ‘ts’,  PJb. 
gord  ‘barn,  shed.’  —  Deriv.  ( город: )  городець,  городечок, 
городок,  городйн[а] ,  городйсько,  городище,  городіль- 
ник,  городіння,  городовик,  городянин,  -нка,  -нський, 
[за-,  о-] горожа,  за-,  пере-  городка,  ви-,  на-,  о[б]~, 
пере-,  роз-  городжуваиня,  за-,  на-,  о-,  пере-города,  під- 
гордддя,  підгорддня,  городничий,  -нйчиха,  городо¬ 
вий,  городськйй,  за-,  на-,  о[б]~,  пере-,  роз-  го¬ 
роджений,  -ння,  за-,  о-  городжу  вальний,  за-,  на^, 
пере-  городнім,  за-,  під-,  пригородиш,  огорожний, 
ви-,  від-,  за-,  на-,  о[б]~,  пере-,  під-,  при-,  роз-, 
у-  гордджувати[ ся ],  ■  -городйти[ ся ],  etc.  ( город: ) 
огород,  [о]городець,  [о]горддонько,  горідчик,  [ о ] го¬ 
роді  4 Іик ,  іороддя,  [ о ]горддина,  [ о ] городник,  -нищ, 
-ництво,  -ницький,  горддовина,  городиний,  город¬ 
иш,  [о]горддній,  городникувати,  городньо-баштан¬ 
ний,  etc.  MUk.  (город:)  городок [ь]  (XV — XVIII  с.), 
оу  городци  (XVIII  с.),  городяне  Npl.,  горожане  Npl. 
(XVIII  с.),  надь  городчанами  (1678),  горожа  (1571),  го- 
родиковь  Gpl.  (1691),  городище  (XV — XVIII  с.),  город¬ 
ництво  (1613),  городничий  (XV — XVIII  с.),  городня 
(XVI — XVII  с.),  городовичиньї  Gsg.  (1528),  городовий 
(XV — XVIII  с.),  городскьій  (XVI  с.),  городити,  горожи- 
вати  (XV — XVIII  с.),  (from  OCS.  grads:)  градскьій  (XV — 
XVIII  с.),  градньїй  (1665),  градовий  (XVII с.),  гражданйнь 
(XVI — XVII  с.),  (from  Ро.  grod:)  кгродский  (XV — XVII 
с.),  гродскьій  (XVII — XVIII  с.),  OES.  городище,  городи- 
щанинь  (1389),  городокь,  городьникь,  -ица,  городьня,  го- 
родьньш,  городьскьій,  городьцискьш,  городьць,  городь- 


702 


703 


чанинь,  горожанинь,  (from  OCS.  grads:)  градище,  градок, 
градьникь,  -ица,  градьньш,  градьскьш,  градьць,  гража- 
нинь,  -нскьіи,  гражданинь,  гражданьїня,  гражданьскьш, 
гражданьство,  градити  (XII  с.),  (город:)  MUk.  городния 
мяти  Gsg.  (XVII  с.),  OES.  (from  OCS.  grads:)  градарь, 
градежь,  градина,  гражда;  FN.  Городовенко,  Городець- 
кий,  Городйський,  Загрддський,  Підгорбдний,  GN.  Го¬ 
родянка,  Городець,  Городище,  Городнє,  Городниця,  Го¬ 
родня,  Городок,  Городськ. —  Syn.  (город:)  місто;  (го¬ 
род:)  парк;  MUk.  градь  :мксто  (1627  Беринда). 

PS.  *gords  ‘town,  city’,  gords  ‘enclosure,  garden’,  IE. 
root  **ghordh- :  **gherdh-  ‘to  enclose’,  cf.  Lith.  gar  das 
‘fold’,  Latv.  gdrds  ‘ts’,  Alb.  garth,  -dhi  ‘fence,  enclosure’, 
Ht.  gurtas  ‘citadel’,  ToB.  kercien  ‘palace’,  Lat.  urbs 
( <* ghordhos ,  cf.  Георгиев  IF.  56,  200),  Goth,  gards  ‘court, 
house,  family’,  garda  ‘stable’,  OHG.  garto,  MHG.  garte,  Mod- 
HG.  Garten,  E.  garden,  etc. ;  ‘enclosing’  and  ‘enclosed  space’ 
are  the  fundamental  ideas  of  the  whole  group  of  those 
cognates,  cf.  Kluge  106,  Berneker  1,  330  -  331,  Преображен- 
ский  1,  148-  149,  Trautmann  78-79,  Bruckner  157-158, 
Kiparsky  1,  103-108,  Младенов  50-51,  Slawski  1,  355,  Po- 
korny  444,  Шевельов  50,  142,  144,  147,  a.  o.,  see  also  наго¬ 
рода,  жердка. 

горон  Wd.  see  гор[е]н. 

горох  ‘Pisum:  pea’,  MUk.  гороху  Gsg.  (1570),  горохомь 
Isg.  (XVII  c.),  горохь  —  pisum  (XVII  c.  ЛСЛ.),  горохи 
(1673),  горохь  (XVIII  c.),  OES.  гороху  Dsg.  (1225);  BRu. 
іарбх,  Ru.  горох,  Ви.  грах,  SC.  gr'dh.  Sin.  grdh,  Cz.  hrach, 
Slk.  hrach,  Po.,  LoSo.  groch,  UpSo.  hroch,  Plb.  gorch.  — 

Deriv.  горох[о]вйння,  горохівка,  гороховйк,  горохлян- 
ка,  горошж[ к ] а,  горошок,  горосьо,  гороховий,  горохвя¬ 
ний,  горошкуватий,  гороховйдний,  MUk.  горохвини, 
Npl.,  в  горохвинах  (XVIII  с.),  гороховьіе  Арі.  (XVI  с.), 


горощатьгй  (XVIII  с.),  FN.  Горох,  Горохгвський,  Горо- 
хбвський,  Горохбвич,  Горбхов,  Горбшко,  Горохов’янка, 
цар  Горох  (:„за  царя  Гордха’’  —  дуже  давно),  here 

also:  П окотторошок  (in  Uk.  folklore,  cf.  Онацький  2, 
237);  MUk.  Горохь  (1581  Тупиков  115),  Гороховь  (1410 
ibid.  522),  Горошко  (1609  ibid.  522),  Горошковичь  (1609 

ibid.  522);  GN.  Горбхів,  Горохгвський,  Гороховець,  Го¬ 
рбити,  Горбщенко,  Горохолйнський,  Горощеня.  —  Syn. 
бобова  рослина;  насіння  ЇІ,  Тимченко  577. 

PS.  *gorxs  <  *gorss  ‘ts’,  IE.  root  **ghors-,  cf.  Skt. 
ghar§ati  ‘he  grinds’,  ghr§ta-  ‘rubbed’,  and  (based  on 
**gher-:)  Gk.  kegros  ‘millet,  corn’,  kaxrys  ‘roasted  barley’, 
xerds,  xerados  ‘gravel’,  Lat.  fwfur  ‘bran’;  semantic  variety 
of  cognates  points  to  orig.  meaning  ‘something  grinded,  rub¬ 
bed’;  only  Lith.  garsas  ‘goat’s  foot,  gout-weed’,  Latv.  garsi, 
garsas  ‘ts’,  refer  to  plants  as  in  SI.  cf.  Schrader  1,  257  -  258, 
Погодин  РФВ.  50,  230,  Фортунатов  Archiv  4,  587,  KZ.  36, 
37,  Matzenauer  LF.  7,  189,  Pedersen  IF.  5,  54,  Berneker  1, 
231  -  232,  Преображенский  1,  149,  Trautmann  79  -  80,  Briick- 
ner  157,  Machek  143,  Георгиев  1,  276,  Slawski  1,  346-347, 
Fraenkel  138,  Pokorny  439  -  440,  a.  o. 

Горпйна,  arch.  Агрипйна  PN.  ‘Horpyna,  Ahrypyna, 
Agrippina’,  MUk.  Агреф[и]на,  Gsg.  Горфиньї,  Gsg.  Агрефи- 
ньі  Gsg.  Горьфиньї  Gsg.  Грефьі  Gsg.  Грифиньї  Gsg.  (all  in 
1484  Пом’яник),  Аґріпіна  (1627  Беринда);  BRu.  Агріпіна, 
Ru.  Агриппйна,  Агрефйна,  OCS.  Agripa,  Agrips  m  — 
Deriv.  Горпйн[оч]ка,  Горпйн[и]ця,  Горнуся,  Горну¬ 
та,  Яренйна ;  FN.  Горнйнич,  Горнжюк;  GN.  Горпй- 

HU.  —  Syn.  MUk.  Аґріпіна:  Проста  (1627  Беринда). 

Of  obscure  etymology ;  frequently  explained  as  ‘one  born 
with  his  feet  foremost’,  Ґерус-'Г.  57;  prob.  from  Gk.  agrios 
‘wild,  savage’  or  dkratos  ‘simple’. 


704 


705 


горе  рейс  AmUk.  ‘horse  race’,  first  recorded  in  1963.  — 
Subst.  перегони  коней. 

From  E.  horse  race  ‘ts’,  Білаш  194. 

ropcl,  AmUk.  ‘horsey,  horsie’,  first  recorded  in  1963.  — 
Subst.  коник. 

From  E.  horsey,  horsie  ‘ts’,  Білаш  194. 

горстка,  arch,  горсть  ‘handful,  bunch,  small  bundle’ 
MUk.  горсть  (1665),  горсть  чого  —  рукоятіе  (XVII  с.  Си- 
нонима  145),  горстю  Isg.  (XVII  с.),  вь  горсти  (XVII  с.), 
з  горсть,  горстей  четьіри  (XVIII  с.),  OES.  грьстьма  Ірі. 
(XI  с.),  гьрстью  Isg.  (XII  с.),  гьрсть  XII  с.),  гьрстию  Isg. 
(XIII  с.),  горсть  (XIV  с.),  вь  горстехь  (XIV — XV  с.)  ; 
BRu.  горець,  Ru.  горсть,  dial,  гдрость  (Шахматов  ИзвО- 
РЯС.  7  :  1,  299),  OCS.  grsstb,  Ви.  грьст,  SC.,  Sin.  grst,  Cz., 
Slk.  hrst,  Po.  garsc,  LoSo.  gjarsc,  UpSo.  horse,  Plb.  garsle.  — 
Deriv.  горстонька,  -очка.  —  Syn.  жмут,  Деркач  52; 
MUk.  жменя,  пригорщ,  рука;  те,  що  можна  змістити 
в  жмені;  пучок  колосся,  що  можна  захопити  рукою; 
держално;  невелика  кількість,  Тимченко  578. 

PS.  *gsrstb  <  *gsrt-tb  ‘ts’,  root  as  in  горнути,  9-  v. 

гортань,  гортанна,  Lk.  гйртан[ь],  гартань,  гартан- 
ка  (Stieber  264)  ‘larynx’,  MUk.  гортань  (1596  Зиза- 
ній;  1627  Беринда),  в  гортани  (XVII  с.),  гортани  Арі. 
(1745),  OES.  грьтань  (1073  Ізб.  Св.),  гьртань  (XIII  с.), 

вь  гортань;  BRu.  гартань,  Ru.  гортань,  dial,  гритань, 
OCS.  grstanb,  Sin.  grtanec,  Cz.,  Slk.  hrtan,  Po.  krtan,  LoSo. 
gjars,  here  also  Ви.  гргклан,  SC.  grkljan  ‘air-tube’.  — 

Deriv.  гортанний,  -нно,  гортанковий ;  MUk.  гортаннікь 
(XVII  c.  ЛСЛ.  49),  гортанобксець  (XVII  с.),  -6tcie  (XVI 
с.),  -встекь  (XVII  с.),  -ґратель  (XVIII  с.),  -мудрець  (XVII 
с.),  OES.  грьтаня  (XI  с.).  —  Syn.  горішня  частина  гор¬ 
ла,  горло;  голос,  що  виходить  із  гортані,  Тимченко  578. 

PS  *gsrtanb  ‘ts’,  IE.  root  same  as  in  горло,  q.  v. 


гортати  see  горнути. 

гортензія  ‘Hydrangea  L. :  hortensia’,  ModUk. ;  BRu. 
гартзнзія,  Ru.  гортензия,  Po.  hortehzja,  etc.  —  Subst. 

„подруга  саду ”  —  декоративна  квіткова  рослина  з  ро¬ 
дини  ломикаменевих  (саксофраї),  Орел  1,  218. 

From  LLat.  PN.  Hortensia;  it  was  wife’s  name  of  Fr. 
chronometre  maker  Lepaute ;  together  with  Fr.  botanist  Com- 
merson  he  took  part  at  a  round-the-world  voyage  in  1766  - 
1769  and  it  was  in  the  course  of  this  trip  that  Commerson 
found  the  plant  in  China  and  gave  it  the  name  hortensia,  cf. 
Klein  1,  744. 

горща,  Wd.  горша  (Желеховський  1,  155),  горшє  (Грін- 
ченко  1,  316),  горщик,  горщок  ‘pot’,  MUk.  горща,  до  горща¬ 
ти  (XVIII  с.),  горщикь  (1617),  горщик  (1667),  горщи- 
ковь...  три  (1739),  у  маленькому  горщику  (XVIII  с.), 
горщки  (1571),  много  горшковь  (XVII  с.),  в  горщки 
(1693),  горшки  Npl.  (1700),  горщокь  (1739);  BRu.  гарш- 
чок  (not  горщок  as  in  Vasmer2  1,  445!),  Ru.  горшок,  in 
other  SI.  deriv.  based  on  *gsms  only,  see  гбр[е]н.  —  Deriv. 

горщатко,  горщечок,  горщичок,  горшкар,  горщівка , 
горшковий,  горщйще,  Wd.  горщйсько,  compounds: 
горшко-  драй,  -лат,  -ліп,  -лап,  MUk.  ид  горщуткумь 
(XVII  с.),  го[р]щи[с]ко  (XVIII  с.),  горщичокь  (XVIII 
с.),  горщочикь  (1758),  OES.  вь...  горшечц-fe  (XV  с.),  FN. 

SovUk  Горшкдв,  GN.  Горщик.  —  Syn.  череп’яне  абб  ме¬ 
талеве  начиння  варити  страву  або  держати  в  нім  що 

(Тимченко  580). 

All  three  words  are  based  on  гор[е]н,  Q-  v. ;  Uk.  dial. 
горгиа,  горшє,  Ru.  горшок  (with  loss  of  n  before  s)  point 
to  горша,  горшок  as  to  older  forms  than  горща,  горщик, 
горщок,  BRu.  гаршчок;  the  latter  forms  seem  to  be  of  se¬ 
condary  provenance  with  -sc-  under  the  influence  of  such 
words  as  братчик,  голубчик,  хлібчик,  and  furthermore: 


706 


707 


б дрщик,  дощик,  кущик,  пищик  ( where  -sc-  does  not  belong 
to  suffix). 

I 

горйбина,  горябка  Wd.  see  орябка. 

горячий  see  гарячий. 

горячина,  горячинна  SoCp.  ‘funeral  feast’,  first  recorded 
in  the  XX  c.  (Дзендзелівський  34).  —  Subst.  тризна,  по¬ 
минки  після  похорону  померлого. 

The  word  is  connected  with  юрячий,  гарячий,  Q-  v.; 
evolution  of  meaning:  ‘warm  plates  (served  during  the 
feast)’  contrary  to  cold  ones  left  for  dead  souls  during 
Christmas,  Pentecost  and  other  holidays. 

госанна  see  осанна. 

гбсбенд,  AmUk.  ‘husband’,  first  recorded  in  1963.  — 
Subst.  муж. 

From  E.  husband  ‘ts’,  Білані  194. 

госкіджек,  ArnUk.  ‘whiskey-jack’,  first  recorded  in 
1949.  —  Subst.  рід  птахів. 

From  E.  whiskey-jack  ‘ts’,  Білані  194. 

госока  dial,  see  осока. 

гбспіталь  SovUk.  ‘hospital’,  first  recorded  in  1941  (Ки- 
риченко  1,  353);  BRu.  шпіталь,  Ru.  госпиталь,  Po.  szpi- 
tal.  —  Deriv.  госпітальний,  госпіталізація,  -зувати, 
-зування.  —  Subst.  лікарня,  лічнйця;  syn.  Wd -шпиталь. 

From  Ru.  госпиталь  ‘ts’,  the  ultimate  source  being 
LLat.  hospitals  ‘large  house,  building  for  receiving  guests’ 
hence:  ‘one  for  receiving  sick  people’,  Skeat  278,  АкСл.  3, 
327,  Hiittl  -  Worth  67,  a.  o. 

госпітув&ти  ‘to  attend  lectures  as  an  audit  student 
(without  credits)’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Кузеля  75); 


Po.  hospitowac.  —  Deriv.  госпітування,  госпітант[ка] . 
—  Syn.  відвідувати  виклади  як  студент-гість. 

From  ModHG.  hospitieren  ‘ts’,  the  ultimate  source  being 
Lat.  hospes  ‘guest’. 

господар,  Wd.  господар  ‘master  of  the  house,  host,  pro¬ 
prietor,  owner;  husbandman;  ancient  Moldavian  prince', 
MUk.  г[с]дря  (1458  ССМпз.  87),  г[о]с[по]д[а]рь  (1488 
ССМпз.  87),  бсподарю  Dsg.  (1482  ibid.  89),  господаремь 
Isg.  (1453  -  1500  ibid.  89  -  90),  господареве  Npl.  (1498  ibid. 
90),  господарь  Ipl.  (1498  ibid.  90),  господарехь  Lpl.  (1496 
ibid.  90),  кгосподарь  (1644),  кгосподар  (1693),  господар 
(XVTII  c.),  чрезь  господаря  (XVIII  с.),  OUk.  господаря 
Gsg.  (1370,  1386,  1395,  1400,  1448  ССМпз.  88),  господаря 
Gsg.  (1431  ibid.  88),  господарі  (1435,  1445  ibid.  88), 
бсподаря  (1419,  1440  ibid.  88),  господареви  Dsg.  (1386, 
1403,  1448  ibid.  89),  господареви  Dsg.  (1386  ibid.  89), 
господарю  (1388-  1448  ibid.  89),  бсподарю  (1388,  1433, 
1450  ibid.  89),  господару  Dsg.  (1444  ibid.  89),  госпо¬ 
дареві  (1448  ibid.  89),  господаріви  (1448  ibid.  89), 
господаря  Asg.  (1386,  1411  ibid.  89),  господаря  Asg.  (1437 
ibid.  89),  господарі  (1435  ibid.  89),  господарем!,  (1393- 
1448  ibid.  89  -  90),  при  господарю  (1395  ibid.  90),  господа¬ 
ру  Vsg.  (1444  ibid.  90),  господари  Npl.  (1395  ibid.  90),  гос¬ 
подарів  Npl.  (1436-  1442  ibid.  90),  господарми  Isg.  (1395 
ibid.  90),  OES.  господарь  (XI  c.),  господарю  (XI  c.),  безь 
господаря  (1307),  господаря  Gsg.  (1351),  господарь  (1361), 
господинь  Володиславь...  земль  многихь  господарь(1389); 
BRu.  гаспадар,  Ru.  arch,  господарь  (Vasmer2  1,  446),  Ви. 
господар[ін] ,  SC.  gospodar,  Sin.  gospodar,  Cz.  hospoddf , 
Slk.  hospodar,  Po.  gospodarz,  UpSo.  gospoddr,  LoSo.  gdspo- 
ddr,  Ca.  goespoedarz,  wospodarz  (Bruckner  153).  —  Deriv. 

господ  ари  [  чо  ]к,  господаренько,  господарка,  господар¬ 
чий,  -ник,  -ність,  -по,  господарство,  -ський,  госпо¬ 
дарчий,  господарити,  -рення,  загосподарити[ ся ],  too- 


708 


709 


подарювати,  -ання,  SovUk.  госпорган,  госпрозрахун¬ 
ковий,  госпрозрахунок,  госпчастина,  MUk.  кгосподар- 
ства  Gsg.  (1664),  кгосподарньїй  (XVII  с.),  кгосподарсько- 
ґо  (XVII  с.),  OES.  господарьіни  (XI  с.),  see  also  господйн, 
государ,  and  abbr.  сподар.  —  Syn.  хазяїн,  голова  дому; 
власник;  цар,  владика,  правитель;  селянин,  Wd.  [аз- 
да;  ощадлива  людина,  Шевченко  1,  148. 

PS.  *gospodarb  ‘ts’,  based  on  *gospodb  see  Господь, 
Berneker  1,  235,  Преображенский  1,  152,  Slawski  1,  324, 
Krogmann  Festschrift  Vasmer  257  -  258,  a.  o. ;  less  per¬ 
suasive  is  the  etymology  of  Kopni,  Bulletin  de  Г Academic 
Imp.  des  Sciences  de  Petersbourg  1907,  757  -  758,  deriving 
this  word  from  MPers.  gospand-dar  ‘sheep-owner’,  cf.  Ber¬ 
neker  1.  c.,  Vasmer2  1,  446,  a.  o. 

Господь  Wd.  Господь,  Gsg.  Господа,  Dsg.  Господові, 
arch.  Господу,  Vs g.  Господи,  Isg.  Господом,  Lsg.  в  Господі 
‘Lord,  God’,  MUk.  Г[оспод]ь  (1596  Зизаній),  Г[о]с[по]дь 
(1627  Беринда),  о  господЬ  (1599),  пред...  господем  (XVII 
с.),  господь  —  dominus,  herus  (XVII  с.  ЛСЛ.  49),  госбодь, 
пан  —  dominus  (XVII  с.  Гептаглот  21),  OES.  господь  (XI 
с.  Остр.  єв.),  господии  Gpl.  ibid.,  господіе  Npl.  (XI  с.), 
Господи  Vsg.  (1226);  Ru.  Господь,  OCS.  gospodb,  Ви.,  Ма. 
господ,  SC.  gdspod,  sin.  gospod,  OCz.  hospod,  Slk.  Hospodin, 
Po.  gospodzin.  —  Deriv.  Гдсподонько,  Госпддень,  Господ¬ 
ній,  господа,  госпддонька,  arch,  господйн,  господиня, 
господй[ но ] нька ,  госпожа,  госпося,  MUk.  господйн 
(XVI  с.),  господинь  (1627  Беринда),  господиня  (1561), 
господини  (1565),  господиня  (XVII — XVIII  с.),  господон- 
ку  As g.  (XVIII  с.),  Господскія  (XVII  с.),  господство 
(XVI — XVII  с.),  господоваль  (XVIII  с.),  господствую 
(XVI — XVII  с.),  гобподствовала  (XVIII  с.),  госпоже 
(XVII — XVIII с.),  OES.  на  господу  (1270),  господо  (1396), 
господинь,  господиничь,  господ  [ич]ичь,  господованьемь, 
господиня,  Господьнь,  ГОСПОДЬСКЬІИ,  господствия,  Господь- 


ство,  госпожи  Gsg.,  госпожинь,  госпожька,  госпожкинь, 
господоующе,  FN.  Господйн;  MUk.  Господенко  (1654  Ту- 
пиков  523).  —  Syn.  Бог,  MUk.  пань  (1596  Зизаній),  пань  — 
владика...  началникь,  властелинь,  обладаяй  (XVII  с.  Си- 
нонима  171),  пань...  k^rios,  Dominus  (1627  Беринда). 

PS.  *  gospodb  ‘ts’  —  a  compound  of  uncertain  etymology; 
the  basic  equation  is  this:  *gostb-pod-b  <  **  ghosti-potis 
with  change  of  t  >  d  in  the  second  element  which  is  usually 
connected  with  Lith.  pats  ‘man’,  Skt.  pati-  ‘lord’,  Lat.  potis 
‘strong,  mighty’,  Gk.  posis  ‘husband’,  cf.  Meiliet  fit.  207, 
Berneker  1,  334-337,  Преображенский  1,  151-152,  Traut- 
mann  208,  Bruckner  152,  Machek  139,  Slawski  1,  325-326, 
Pokorny  453,  a.  o. ;  the  change  of  t  >  d  is  explained  by  Fraen- 
kel  ZfslPh.  20,  51  -  89,  as  influence  of  such  words  as  *svobodb 
‘free’,  *celjadb  ‘family’,  cf.  (extensively:)  Krogmann  Fest¬ 
schrift  Vasmer,  253  -  258 ;  less  persuasive  are  other  expla¬ 
nations:  kinship  with  Skt.  jas-pati-,  Gk.  despdtes  ‘tyrant’, 
Richter  KZ.  36,  111-123,  Meiliet  MSL.  10,  139;  borrowing 
from  Goth.  * gasti-faps,  Kluge  Glotta  2,  55,  or  Lat.  *hosti - 
potis,  Mikkola  РФВ.  48,  274  -  276,  cf.  Kiparsky  1,  67,  Vaillanfc 
RES.  28,  139-140,  Sadnik-Aitzetmuller  238,  Георгиев  267- 
268,  Pisani  WS1.  2,  200  -  201,  Шевельов  367,  a.  o. 

гостець  ‘rheumatism’,  ModUk.  only.  —  Subst.  ревма- 

тйзм. 

From  LLat.  ostitis  ‘ts’,  Галин  XII;  cf.  also  Stankiewicz 
Word  11,  630. 

гостйна,  гостйти,  гостйнниця,  гостювати  etc.  see  гість. 

гострий,  Wd.  острий,  ‘sharp,  pointed,  edged’,  MUk. 
з  острьіми  дьіяменти  (XV  c.  Тимченко  849),  остри  —  acer 
(XVII  c.  Гептаглот  40),  в  острьіхь  волосянйцахь  (XVII  С. 
Тимченко  300),  по  острому  камкню  (XVIII  с.  Тимченко 
ЗОЇ),  (first  ocurrence  with  г-  in  deriv.:)  гострити  (XVIII 
c.),  OES.  острь  (XI  c.),  острии  (XI  c.  Остр.  єв.),  остро 


710 


711 


(1073  Ізб.  Св.);  BRu.  востри,  Ru.  дстрий,  OCS.  ostrs, 
Ви.  бстгр,  Ма.  дстар,  SC.  dstar,  Sin.  6ster,  Cz.,  Slk.  ostry, 
Po.  ostry,  LoSo.  wotsy,  UpSo.  w6try.  —  Deriv.  гостро ,  го¬ 
струватий,  гостренький,  гострїш[ий],  гострик,  го¬ 
стриця,  гострість,  гострота,  гострйти[ ся] ,  го¬ 
стріння,  гострильний,  гоструха,  гостряк,  гостря¬ 
чок,  вигостриш,  за-,  на-,  по-  гострити,  ви-,  за-,  на-, 
по-  гостряти,  -гбстрювати,  compounds:  гостро-вер- 
хий,  -вухий,  -голдвий,  -гранний,  -губці,  -дефіцитний, 
-дзьоб ий,  -заразний,  -збрий,  -зубий,  -зубці,  -кінцевий, 
-крйлий,  -кутний,  -кутник,  -лезий,  -лйстий,  -лйций, 
-нбсий,  -рйлий,  -слбв,  -слбвити,  -ухий,  -хвбстий, 

etc.,  in  Wd.  usually  without  initial  r-,  e.  g.  острити, 

острець,  острокінчастий,  etc. ;  here  also  вістря 

(>*ostrbje),  MUk.  острити  —  acuo  (XVII  s.  Гептаглот  40), 
OES.  острити  (XI  c.),  острость  (XI  c.),  острота,  остроу- 
гнвноє  (XII  c.),  острооуглень  (XIV  c.),  остро-оумиє, 
-оумьньш,  остроязьічьство  (1073  Ізб.  Св.),  остриємь  lag. 
(XII  с.) ;  FN.  Острянин,  0  строградський ,  Остромйр ; 
GN.  Острйня,  Островерхівка,  Остродір,  Острогляд, 

Остроушки.  —  Syn.  різкий,  їдкий,  проникливий,  Дер¬ 
кач  52. 

PS.  *ostrs[jb]  ‘ts’,  IE.  root  **aU- :  **ok-  with  the  pri¬ 
mary  meaning  ‘pointed’,  widely  developed  in  IE.  languages; 
in  SI.  it  is  extended  by  formant  -r-  and  (secondarily)  inserted 
-t-,  of.  Lith.  asrus :  aStrus,  OLith.  astras  ‘ts’,  Latv.  a§s,  ass 
‘strong,  sharp’,  Skt.  aSri-  ‘edge’,  Gk.  akros  ‘at  the  point, 
akron,  okra,  akris  ‘the  highest,  topmost  point’,  Lat.  acer 
‘sharp’,  OIr.  er  ‘high’,  etc.,  Miklosich  227,  Преображенский 
1,  667,  Kluge  5,  Trautmann  15,  Fraenkel  19,  Bruckner  386, 
Machek  344,  Pokorny  21,  Шевельов  118,  549  -  550,  a.  o. 

государ  arch,  ‘monarch,  ruler’  (Желеховський  1,  156), 
MUk.  межи...  государи  (1493),  у  государя  (XVII  с.), 
г]осу]д[а]ра  Gsg.  (XVIII  с.),  OES.  гдрь  (XIV  с.),  госу- 


дарь  (XIV — XV).  BRu.  гасудар,  Ви.  государь,  abbr:  су- 

дарь.  —  Deriv.  государиня,  государник,  -ність,  госу- 
дарственний  (Желеховський,  1.  с.),  MUk.  государствьі 
Ірі.  (1500),  государскихь  Gpl.  (1667),  OUk.  государскнй 
(1347),  OES.  государьіни,  государьство.  —  Syn.  володар, 
пап,  Тимченко  592. 

From  господарь,  see  господар, 
гот  see  гот. 
готар  see  хотар. 

готель  ‘hotel,  inn’,  ModUk. ;  BRu.  атзль,  Ви.  отель, 
Po.  hotel,  etc.  —  Subst.  гостйнниця,  дім  де  винаймають 
кімнати  на  короткий  час,  Орел  1,  218. 

From  Fr.  hotel  ‘ts’,  Орел  1,  218,  Klein  1,  746,  a.  o. 

готєнтот  ‘Hottentot’,  ModUk.,  Ru.  готтентот  (since 
the  XVIII  c.),  Po.  Hotentota.  —  Deriv.  готентотка,  го- 
тентбтський.  —  Syn.  назва  південно-африканського 
племени. 

From  Du.  Ottentoo,  Hottento,  Hottentot  ‘ts’  via  Ru. 
готтентот,  the  ultimate  source  being  Du.  hot  en  tot,  so 
called  from  the  clicks  and  jerks  in  the  native  speech  of  the 
Cape  of  Good  Hope,  Htittl- Worth  67,  АкСл.  3,  347,  Klein  746. 

готика  see  готика. 

готов,  готовий  ‘ready,  prepared’,  MUk.  готовьі  Npi. 
(1463),  готового  Gsg.  (1593),  готовь  (XVII  c.),  готбвнй  — 
paratus,  expedites  (XVII  c.  ЛСЛ.  49),  готовий  (XVIII  c.), 
OUk.  готовь  (1396),  готовий  (1433),  OES.  готовь  (XI  c.) ; 

BRu.  гатоУ,  гатови,  Ru.  готов ,  готовий,  OCS.  gotovs , 
Ви.  готов,  Ma.  готов,  SC.  gotov,  Sin.  gotdv,  Cz.,  Slk.  hotov$, 
Po.  gotdw,  gotowy,  LoSo.  gotowy,  UpSo.  hotowy.  —  Deriv. 

готовенький,  готівка,  готовальня,  готовйк,  готов¬ 
ій]  ість,  ви-,  під-,  при-,  готування,  готувач,  -ва/чка, 
ви-  готовлення,  з[а]~,  під-  готовлення,  ви-,  з[а]-, 


712 


713 


під-,  при-  готовляння,  за-,  під-  готовлювання,  -вач, 
-вачка,  за-,  по-  готівля,  заготівник,  -нищ,  заготов- 
щик,  -щищ,  заготівельний,  -ник,  вії-,  з-,  на-,  під-, 
при-  готовлений,  -ність,  підготовний,  -ник,  -нищ, 
на-,  під-,  при-,  у-  готований,  -ність,  заготовочний, 
за-,  під-  готдвчий,  виготуваний,  з[ а ]-,  на-,  під-,  при-, 
у-  ютовити[  ся] ,  -готовляти[ся] ,  -готувати[ ся] , 
за-,  на-  готовлювати] ся] ,  ви-  готовувати] ся] ,  etc., 

MUk.  готоваленку  Asg.  (1728),  за  готована  (1756),  в  готов¬ 
носте  (XVII  с.),  готовость  (XVI — XVIII  с.),  готовизна 
(XV — XVIII  с.),  готовати  (XVI — XVIII  с.),  готоватися 
(XVI — XVIII  с.),  OES.  готовизна (1073  Ізб.  Св.),  готоваемт» 
(XI  с.),  готовають,  готоваи,  готовити  (XI  с.),  готовленїе, 
готово-словлено  (1073  Ізб.  Св.),  -уміє  (XI  с.).  —  Syn. 

приспособлений,  зроблений;  що  не  вагається,  схиль¬ 
ний,  охочий,  ладен,  Тимченко  594. 

PS.  *gotovz  ‘ts’,  of  uncertain  etymology;  according  to 
Miklosich  75  and  others  it  is  connected  with  Goth,  ga-taujan 
‘to  fulfill’;  this  explanation  is  rightly  rejected  by  Kiparsky 
1,  28  -  29,  Berneker  1,  338,  a.  o. ;  putting  SI.  word  cognate 
with  Skt.  ghatayati  ‘he  finishes,  completes’,  cf.  Machek  140, 
does  not  explain  it  ultimately ;  most  probably  *gotovs  comes 
from  *gots  (>  UpSo.  hot  ‘preparation’)  with  suffix  -ov-, 
Slawski  1,  228;  cf.  also  Bruckner  153,  Vasmer2  1,  448,  Tpy- 
бачев  PF.  18  : 2,  153  - 154,  Шевельов  48,  60,  283,  a.  o. 

гбтур  see  ґотур. 

гбтьта!  interj.  in  chasing  horses:  ‘away!,  out!’,  ModUk. 
only.  —  Syn.  lemmal,  гетьте! 

A  compound  іоть-та! ,  the  first  part  being  a  variant 
of  геть!,  Q-  v.,  РССтодький  3,  153. 

гоугбль,  гоугерь,  гоугйрь  SoCp.  ‘executioner,  hangman’, 
first  recorded  in  1898  (Гнатюк  E36.  4,  237).  —  Subst.  кат. 

From  Hg.  hoher  ‘ts’,  Гнатюк,  1.  c. 


гоф  Wd.  ‘court,  castle’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Ky- 
зеля  75);  Ru.  гоф-,  Po.  hof-  mostly  in  compounds  of  type 

гофліверант,  гофмайстер,  гофмаклер,  гофмаршал, 

гофрат,  etc.  —  Subst.  двір,  Кузеля,  1.  с. 

From  ModHG.  Hof  ‘ts’,  Орел  1,  218,  АкСл.  З,  347, 
РССтодький  4,  213,  а.  о. 

гохштаплер  Wd.  ‘bluffer,  imposter,  smart  Alec’,  first 
recorded  in  the  XX  c.  (РССтодький  4,  219);  SC.  hohStapler, 
Cz.  hochstapler,  Po.  hochsztapler.  —  Deriv.  юхштаплер- 
ство,  -ський,  гохштаплерувати.  —  Subst.  дурисвіт, 
авантюрник,  хлестаков. 

From  ModHG.  Hochstapler  ‘ts’,  РССтодький,  1.  c.,  Slaw¬ 
ski  1,  422. 

гоц!  interj.  ‘hop!,  jump!’,  MUk.  гоц!,  BRu.  юці,  Po. 
hod,  choc!  —  Deriv.  юцак,  гоца! ,  гоцкати,  -ання,  Wd. 
гоцки  -  кльоцки!,  гощ!  FN.  Гоцак.  —  Syn.  гець!,  гиц!, 

}  РССтодький  3,  151;  Slavia  5,  42. 

A  primitive  interj.  expressing  jump,  РССтодький,  1.  c., 
Bruckner  172,  Slawski  1,  422;  see  also  гиц!,  гуц! 

гоцул  see  гуцул. 

гошитися  SoCp.  ‘to  threaten,  menace’,  first  recorded  in 
the  XX  c.  (Кириченко  PM.  5,  85).  —  Subst.  нахвалятися, 
грозйтися. 

Perhaps  from  Hg.  h6s  ‘hero ;  hero-like’. 

Гошів,  Gsg.  Гошева,  GN.  Hoshiv  (in  Western  Ukraine), 
ModUk. ;  Po.  Hosz6w.  —  Deriv.  Гошівський,  Гошовський, 
Гошоватіок. 

From  PN.  Гош  and  this,  in  turn,  from  Гордій,  like 
Ілаш  from  Ілля,  Тиміш  from  Тимотей,  Яш  from  Яро¬ 
слав. 

Гоща  :  гість. 


S 


714 


715 


гаючий,  гоячий  :  гоїти. 

гоя!,  SoCp.  гуя!  interj.  ‘hey!’,  ModUk.  only.  —  Syn.  гой! 

From  гой-а!,  see  s.  vv. 

гра,  arch,  irpa  ‘play,  game’,  MUk.  гра  (XVI  c. ;  1605), 
игри  справуючій  (XVII  c.  Синонима  155),  irpa  —  Indus 
(XVII  c.  Гептаглот  28),  OES.  игрьі  Npl.  (XI  c.),  на  игру; 
BRu.  hpk,  Ru.  mpa,  OCS.  ign,  Ви.  mpa,  Ma.  mpa,  SC. 
igra,  Sin.  igra,  Cz.,  Slk.,  UpSo.  hra,  Po.,  LoSo.  gra,  Plb.  jagre- 

іба.  —  Deriv.  грище,  ігрища,  іграшка,  грати[ся J,  ігра¬ 
ми,  грання,  втрати,  віді-,  за-,  пере-,  п[ р]о-  грати, 
ви-,  віді-,  за-,  на-,  пере-,  п[ р] о-  гравати,  відігратися, 
грайливий,  -вість,  - во ,  гральний,  грАний,  грач,  довго- 

грайпий,  MUk.  іграти,  вьграті  (XVII  с.  Гептаглот  28), 
игриско,  игралище  (XVII  с.  Синонима  155),  гранье  (XVII 
с.),  грати  (XVII — XVIII  с.),  гратися  (XVIII  с.),  OES.  игрь 
(XI  с.),  игралище  (XIII  с.),  играния  (XI  с.),  игриште 
(1073  Ізб.  Св.),  вь  игрушке,  игрьци  Npl.  (1073  Ізб.  Св.), 
игрьници  Npl.,  игрьнище;  FN.  Грач,  MUk.  Грачь  (1539 
Тупиков  118),  Грачь  (1541  ibid.),  Грачко  (1565  ibid.).  — 
Syn.  забава,  Деркач  53. 

PS.  *з'ьдга  <  *ьдга  ‘ts’,  IE.  root  **агд-  ‘to  vibrate, 
move’  with  a  formant  -r-,  cf.  Skt.  ejati  ‘he  moves’,  Gk.  aigis 
‘aegis,  shield  of  Jupiter;  rushing  storm,  hurricane’,  OHG. 
eihhom,  MHG.  eichom,  ModHG.  Eichhom  ‘squirrel’,  a.  o., 
Matzenauer  LF.  8,  10,  Berneker  1,  422,  Преображенский  1, 
264  -  265,  Trautmann  103,  Slawski  1,  332,  Pokorny  13  - 14, 
a.  o.;  less  persuasive  is  its  etymology  by  Потебня  РФВ.  6, 
150-  153  ( :  Skt.  yajati  ‘he  adores  god’)  ;  unacceptable  is  also 
Vasmer’s  explanation,  cf.  his  ED.2  2,  332,  connecting  it  with 
Lith.  aikstytis  ‘to  be  capricious’,  Latv.  aikstities  ‘to  shout’, 
cf.  Slawski,  1.  c. ;  re.  formant  -r-  cf .  Meillet  £t.  408  -  409, 
РССтоцький  1,  29,  Doroszewski  PF.  15:2,  277-281;  iotation 
of  the  initial  ь-  ( i- )  is  extensively  discussed  by  Шевельов 
236  -  237,  44 1 ;  Uk.  гра  <  ігра,  грати  <  іграти  as  opposed 


to  іграшка,  ігрища  depends  on  stress,  see  also  ігла  >  гла 
(голка). 

граб  ‘Carpinus  betulus  L. :  hornbeam,  yoke-elm,  elmtree’, 
MUk.  грабьіна  (XVIII  c.),  з...  грабини  (1720),  OUk.  на  гра¬ 
би  (1431),  BRu.  ts,  Ru.  граб  (since  1790),  Ви.  габгр  (< 
*grabrs),  SC.  dial,  grabar,  Cz.  habr,  OCz.  hrabr,  Slk.,  UpSo. 
hrab,  Po.,  LoSo.  grab,  Plb.  grobe.  —  Deriv.  грабина,  гра- 

бйще,  граби[чо]к,  грабнйк,  грабчак,  грабовий,  MUk. 
грабового  Gsg.  (XVIII  с.) ;  FN.  Граб,  Грабович,  Грабо- 

вецький,  Грабовський,  Граб’янка;  GN.  Грабич,  Г ра¬ 
бів  [  ець ],  Грабівка,  Грабок,  Грабово.  —  Syn.  карти, 

клен,  Makowiecki  84. 

PS.  *grab[r]s  ‘ts’,  IE.  **grob[h]os,  cf.  OPr.  wosi- 
grabis  ‘spindle-tree’,  Latv.  GN.  Gruobina,  Illyr.  PN.  Grabos, 
Grabon,  Umbr.  GN.  Grabovius,  Berneker  1,  343,  Преобра¬ 
женский  1,  154,  Trautmann  94,  Vasmer  ZfslPh.  10,  96,  Loe- 
wenthaJ  WuS.  10,  154,  Slawski  1,  332,  Pokorny  404,  a.  o. ; 
less  persuasive  is  its  derivation  from  гора  ‘mountain’,  Мла- 
денов  Archiv  33, 11  - 12,  (yet,  cf.  his  ED.  95  connecting  it 
with  Lith.  skroblis,  skroblas  ‘elm’) ;  according  to  Machek  119 
it  is  a  substrat-word  related  to  Lat.  carp-inus  ‘hornbeam’. 

грабар  ‘[grave-] digger,  undertaker’,  MUk.  на  грабарн 
(1557-8),  грабарьі  Npl.  (1562),  грабари  Арі.  (1585),  гра- 
барь  (XVII  с.  ЛСЛ.  50),  грабаровь  Gpl.  (1713);  Ru.  dial. 
грабарь,  ро-  grabarz.  —  Deriv.  грабаренко,  грабаргвна, 

грабарка,  грабарство,  -ський,  грабарчук,  грабарюва- 
ти,  -ання,  MUk.  грабарские  Npl.  (XVIII  с.),  FN.  Гра¬ 
бар,  Грабаренко,  Грабарчук.  —  Subst.  гробокоп,  мо¬ 
гильник,  Wd.  погребник,  копач. 

From  MHG.  graboere,  ModHG.  Grdber  ‘ts’,  perhaps  via 
Po.  grabarz,  cf.  Тимченко  595,  Шелудько  1,  28,  Преобра¬ 
женский  1,  153,  Richhardt  55,  a.  o. ;  according  to  РССтоць¬ 
кий  4,  165,  it  comes  directly  from  MHG. 


716 


717 


грйбити,  грабувати  'to  rob,  loot,  pillage,  sack’,  грйбати 
Wd.  to  rake,  scrape’,  MUk.  грабать  (1551),  гра  бить  (XVII 
c.),  грабили  (1692),  грабить  (■-■=  грабити,  1725),  OUk.  гра- 
блено  (1347),  грабити  (XV  с.),  OES.  грабити  (1073  Ізб. 
Св.);  BRu.  грабіць,  Ru.  грабить,  OCS.  дгаЬШ,  Ви.  граби, 
SC.  gr&biti,  Sin.  grabiti,  Cz.  hrabati,  dial,  hrabiti,  Slk.  hra- 
bat’,  Po.  grabid  ‘to  rob ;  rake’,  LoSo.  hrabaS,  UpSo.  hrabac.  — 
Deriv.  вгробити,  пограбувати,  -ангш,  грабунок,  гра¬ 
біж,  -ний,  -ник,  -ництво,  -ниця,  -ницький,  грабки, 

грабельки,  граблі,  грабельний,  грабйл[ь]но,  граблись¬ 
ко,  -ище,  dial,  граб  лиця  (Дзендзелівський  232),  MUk. 
грабанія  Gsg.  (XVIII  с.),  грабежь,  грабкжь  (XV — XVIII 
с.),  грабежство  (XVI  с.),  грабленіє  (XVII  с.),  грабежннє 
Арі.  (XVI  с.),  грабител[ь]ство  (XVIII  с.),  грабидою  Isg. 
(1529),  грабли  (XVII — XVIII  с.),  грабелньїй  (XVIII  с.), 
грабовати  (XVIII  с.),  грабовникь  (XVIII  с.),  грабованье 
(XVIII  с.),  грабунокь  (XVIII  с.),  OES.  грабежь,  грабежь- 
никь,  грабителє  Npl.  (1073  Ізб.  Св.),  граблениє,  грабля, 
грабливнй;  FN.  Граб  люк,  Грабу  ль  (pseudonym  of  С.  Бу- 
да,  Тулуб  230).  —  Syn.  гарбати,  загарбувати,  Деркач  53. 

PS.  *  grabiti,  *grabjg  ‘ts’,  IE.  root  **ghrobh-  :  **ghrebh- 
‘to  seize,  grasp’,  see  гребти. 

граблі  see  грабити. 

граб’я  dial.,  also  грабля  ‘count’,  MUk.  грабя  (XVII — 
XVIII  c.),  Po.  hrabia,  OPo.  grabia,  Cz.  hrabe,  UpSo.  hrabja. 
—  Deriv.  грабйня,  MUk.  грабинеи  Gsg-  (XVII  c.).  — 
Syn.  граф. 

From  Po.  hrabia  ‘ts’  and  this,  in  turn,  from  OHG.  grdvio, 
grave,  Miklosich  76,  Berneker  1,  379,  Slawski  1,  430,  Rich- 
hardt  55,  a.  o. ;  see  also  граф. 

гравилат  see  ґравілят. 


гравюра  see  гравюра. 

град  1.  ‘hail’,  MUk.  град]ь]  (XVII  c.),  з’  гради  (XVII 
с.),  граду  Gsg.  (XVIII  с.),  градь  (XVIII  с.),  OES.  градь 
(XI — XIV  с.),  BRu.  ts,  Ru.,  Ви.  град,  OCS.  grads,  SC. 
grad,  Cz.,  Slk.  hrad,  Po.,  LoSo.  grad,  Fib.  grod.  —  Deriv. 

градовий,  градо-  битгпя,  -бій,  -носний,  Bk.  градо- 
бйть,  -бурник  (Кміт  50),  dial,  also  гряд  (cf.  Грінченко  1, 

333).  —  Syn.  водні  опади  в  подобі  ледовйх  грудок,  зе¬ 
рен,  Тимченко  597. 

PS.  *grads  ‘ts’,  IE.  root  **grod-,  cf.  Lith.  gruodas 
‘frozen  earth’,  Arm.  karkut  (<*ka-krut  <  **gd-grodo~), 
Lat.  (with  nasal  infix:)  grando  ‘ts’,  Berneker  1,  344,  Пре- 
ображенский  1,  154,  Trautmann  99,  Slawski  1,  336,  Pokorny 
406,  a.  o. 

град  2.  see  город, 
градзилат  see  ґравілят. 


градйль,  граділь  see  гряділь. 

град[у]ація,  градус,  градуювати  see  ґрад[у]ація,  гра¬ 
дус,  градуювати. 


гражданка,  гражданський  правопис  ‘hrazhdanka  ortho¬ 
graphy’  since  1708  in  Ukraine  and  Russia.  —  Syn.  спроще¬ 
на,  європеїзована  система  кириличного  півуставу. 

From  Ru.  гражданка,  гражданская  азбука  ‘ts’»  the 
ultimate  source  being  CS.  гражданскгт  ‘civic,  secular’ 
(as  opposed  to  ‘church,  ecclesiastical’),  derived  from  град, 
see  город. 


грайворон,  грак  ‘rook’,  ModUk.  only.  —  Syn.  гайворон. 


Both  words  are  based  on 

fluenced  by  гра,  грати,  see  s. 
formation  of  грайворон. 


гравітація  see  гравітація. 


граймонія  dial,  see  гармонія. 


718 


719 


грак  see  грайворон. 

грак!  initerj  imitating  the  noise  of  knocking:  ‘knock!, 
tap!’,  ModUk.  only.  —  Deriv.  гранати,  -ання.  —  Syn. 
гряк!,  грюк  ! 

An  o/p.  interj.  related  to  гряк! ,  грюк!,  of-  РССтоць- 
кий  3,  152. 

грам,  Wd.  Грам  (Кузеля  85)  ‘gram,  gramme;  metric  unit 
of  weight’,  ModUk.;  BRu.  грам,  Ru.  грамм  (since  1803), 
Po.  gram,  etc.  —  Deriv.  граматом,  грамеквівалент, 
граммаса,  граммолекуля.  —  Subst.  міра  ваги  в  метрич¬ 
ній  системі,  Орел  1,  218. 

From  Gk.  gramma  ‘that  which  is  written ;  written  Cha¬ 
racter,  letter;  a  small  weight’,  Орел  1,  218,  АкСл.  З,  361, 
Klein  1,  673,  a.  o. 

грам-граф-лог,  філ-гео-гог  —  a  mnemotechnic  ortho¬ 
graphical  rule  re  spelling  of  -грам-  (instead  of  -грам-), 
-граф-  (in  lieu  of  -Граф-),  -лог-  (in  the  place  of  -льоґ-), 
-філ-  (for  -філь-),  reo-  (for  ґео-)  and  -гог  (instead  of 
-ґоґ),  advanced  by  the  author  since  1938,  cf.  his  Україн¬ 
ський  правопис  і  правописний  словник,  Прага  1942,  р.  26. 

-  грама  a  compound-forming  element  ‘-gram’  in  such 

words  as  монограма,  телеграма ,  etc. ;  ModUk.,  known  to 
other  SI.  as  well. 

From  Gk.  grdmma  ‘that  which  is  written’,  Partridge 
899,  Орел  1,  218,  Klein  1,  673,  a.  o. 

граматика  ‘grammar’,  MUk.  грамматики  Gsg.  (XVI 
c.),  грамматїка  (XVII  c.),  граматики  Gsg.  (1624),  грама- 
тьік  Gpl.  (1616),  грамматика  (1627),  граматики  Npl.(1738), 
OUk.  грамматики  Gsg.  (1442);  BRu.  граматика,  Ru. 
грамматика  (since  1704),  Po.  gramatyka,  etc.  —  Deriv. 
граматик,  граматка,  MUk.  граматичок  Gpl.  (1663), 
грамматиковь  Gpl.  (XVII  c.),  грамматицкіє  (XVII  c.), 


без-ь  грамотикия  (XVI  c.).  —  Subst.  наука  про  будову 

мови,  життя  її,  закони  (морфологія,  синтакса,  то¬ 
що),  Орел  1,  218;  книжка,  що  має  в  собі  науку  про  вла¬ 
стивості  якого  язика;  друга  кляса  в  давніх  школах, 

Тимченко  598. 

From  Gk.  grammatike  ‘grammar’,  Орел  1,  218,  АкСл. 
З,  361,  Тимченко  598,  Klein  1,  674,  а.  о. 


грамота  ‘writ,  decree,  edict,  diploma’,  MUk.  грамоту 
Asg.  (XVII  c.),  грамотою  Isg.  (XVIII  c.),  грамоту  Asg. 
(XVIII  c.),  грамота  Nsg.  (1730),  по  грамотами  (1731), 
OUk.  ct>  сею  грамотою  (1341),  грамоту  Asg.  (1386),  OES. 
грамота  (1229);  BRu.  ц оамата,  Ru.  грамота  (since 
1704),  etc.  —  Deriv.  грамотка,  грамгтнйй,  MUk.  грам- 
мотник'ь  (1627  Беринда),  грамотноє  (1481),  OES.  грамо- 
тицю  Asg.  (1125).  —  Subst.  урядовий  лист,  Орел  1,  219; 

письменність;  акт ;  (духовна  грамота:)  духівни¬ 
ця,  тестамент ;  (жалована  грамота:)  акт  москов¬ 
ського  царя  на  привілеї  та  маєтності,  Тимченко  598- 
599. 


From  Gk.  grdmmata  ‘that  which  is  drawn  or  written, 
a  written  character,  letter’,  Орел  1,  219,  АкСл.  З,  365,  а.  о. 

грамофон,  Wd.  грамофон  (Кузеля  85)  ‘gramophone; 
phonograph,  an  instrument  for  recording  and  reproducing 
sounds’,  ModUk.;  BRu.  грамафон,  Ru.  граммофон  (since 
1934),  Po.  gramofon,  etc.  —  Subst.  апарат,  що  відтво¬ 
рює  звуки  музики  абд  людського  голосу,  Орел  1,  219. 

From  Gk.  gramma  ‘something  written’  and  phoni 
‘sound,  voice’,  Орел  1,  219,  АкСл.  З,  362,  Klein  1,  674,  a.  o. 


грана,  грань,  dial,  also  грянь  ‘edge,  border;  (грань:) 
glowing  coals’,  MUk.  на  чотири  грани  (1489),  гранми  Ipl. 
(1570),  грань  (1596  Зизаній),  грань  (1627  Беринда),  на  три 
гранЬ  (XVII  с.),  гранями  Ірі.  (1624),  грань  (1731),  гранЬ 


720 


721 


(1765),  OES.  грании  (1280),  грань  (1284),  гряни  (1391); 

BRu.  (in  deriv,  only:)  грангца,  Ru.  грань,  Ви.  грана,  SC. 
grana,  Cz.  hrana,  Slk.  hran,  Po.  gran,  LoSo.  graft  UpSo. 

hran.  —  Deriv.  границя,  гранична,  гранка,  гранчак, 
грант,  гряна,  гряніщя,  грянйчка,  гранчастий,  граня¬ 
стий,  гряний,  грянйчний,  грянйшний,  гранювати, 
гранйчити,  грянйчитися,  MUk.  в -б...  границахь  (1496), 
граниченьє  (1506),  граничньїи  (1500),  грановатнй  (XVII 
с.),  грановйтоє  (1627  Беринда),  граничагь  (1633),  кгра- 
ничьньїє  (1649),  OES.  со  вскми  границями  (1361);  FN. 

Грандвський.  —  Syn.  ph,  кут,  руб,  край,  де  стика¬ 
ються  дві  площі;  межа ;  межова  ознака  на  дереві,  за¬ 
рубка,  карб;  межа,  що  поділяє  площину  на  частини; 
уступ,  артикул,  Тимченко  601;  жар,  розжарене  вугіл¬ 
ля,  Франко  12,  564;  MUk.  вуголь,  част,  штука  (1627  Бе¬ 
ринда  ) . 

PS.  *grana,  *granjb  ‘ts’,  IE.  root  **ghro-  ‘to  stand  out’, 
cf.  AS.  granu,  OIc.  gron  ‘moustache’,  OHG.  grand  ‘ts’, 
MHG.  gran[e]  ‘point  of  hair,  moustache,  fish-bone’,  ModHG. 
Granne  ‘bristle,  own’,  OIr.  grend  ‘moustache’,  Solmsen  KZ. 
37,  580,  Berneker  1,  346,  Преображенский  1,  155,  Bruckner 
155,  Slawski  1,  341,  Pokorny  440,  a.  o. 

гранйта  see  граната, 
гранйт,  граніт  see  граніт, 
граса,  грасувати  see  ґраса. 
грата  see  ґрата. 
грйти  :  гра. 

гратулювйти  see  ґратулювати. 

граф,  Wd.  граф  (Кузеля  86),  SoCp.  ґроуф  (Гнатюк 
ЕЗб.  4,  237),  ґроф  (Наконечна-Рудницький  37),  MUk.  ґроф 
(1760  Дзже  StSl.  7,  163) ;  BRu.  граф,  Ru-  граф  (since 


1731),  etc.  —  Deriv.  графство,  графиня.  —  Subst.  за  се¬ 
редньовіччя  у  Франції  й  Англії  —  королівський  уря¬ 
довець;  пізніше  —  спадковий  шляхетський  титул, 

Орел  1,  219. 

From  ModHG.  Graf  ‘count,  earl’,  Орел  1,  219,  АкСл.  З, 
374,  Kluge  123,  а.  о. 

-  граф  a  compound-forming  element  ‘-  graph’  in  such 
words  as  гектограф,  геліограф,  гігрограф,  etc.;  ModUk., 
known  to  other  SI.  as  well;  re  spelling  see  грам-граф-лог... 

From  Gk.  -graphos  ‘to  scratch,  engrave,  draw,  paint, 
write,  inscribe’,  Partridge  899,  Орел  1,  219,  Klein  1,  675, 

графема  ‘grapheme’,  ModUk.,  Po.  grafema.  —  Subst. 
буква. 

From  Gk.  graphema  (:grdphein)  ‘letter’,  Klein  1,  675. 

графин  ‘water-bottle,  carafe,  decanter’,  ModUk.,  BRu. 
графін,  Ru.  графин  (since  1790,  yet  in  1780  :карафйн). 
—  Deriv.  графинчик.  —  Subst.  скляна  або  кристальна 
посудина  з  вузькою  шийкою. 

From  Ru.  графин,  the  ultimate  source  being  It.  caraffa 
‘ts’,  АкСл.  3,  375. 

графік,  Wd.  Графік  ‘graph,  diagram;  plan,  scheme’, 
Wd.  also  ‘graphic  artist’,  ModUk.;  BRu.  графік,  Ru.  гра- 
фик  (since  1863),  Po.  grafik  ‘graph,  design’,  etc.  —  Deriv. 

графіка,  графічний.  —  Subst.  схема,  розпис,  рисунок, 
що  унаочнює  кількісну  залежність  різних  явищ  та 
зв’язаних  із  ними  процесів,  Орел  1,  219;  (Wd.:)  май¬ 
стер  графіки,  графік  —  мистець. 

From  Gk.  graphikos  ( :graphein)  ‘pertaining  to  writing 
or  drawing’,  Орел  1,  219,  АкСл.  З,  374,  Klein  1,  675,  a.  o. 


722 


723 


графіт,  Wd.  Графіт  (Кузеля  86),  ‘graphite’,  ModUk.; 
BRu.  графіт,  Ru.  графйт  (since  1838),  Po.  grafit,  etc.  — 
Subst.  кришталева  відміна  вуглецю  (мін.),  уживана 
у  виробництві  олівців,  вогнетривких  горшків,  брит- 
валів,  графітових  фарб,  тощо,  Орел  1,  220. 

From  ModHG.  Graphit,  coined  by  G.  mineralogist  A.  G. 
Werner  (1750- 1817)  from  Gk.  graphein  ‘to  write’  (because 
this  mineral  was  used  for  making  pencils),  Орел  1,  220, 
АкСл.  З,  375,  Klein  1,  675. 

-  графія  a  compound-forming  element  ‘-  graphia, 

-graphy’,  in  such  words  as  геліографія,  гідрографія,  etc.; 
ModUk.,  known  to  other  SI.  as  well.  —  Subst.  (rarely) 

-  писання,  e.  g.  фотографія  -  світлописання  ;  re.  spel¬ 
ling  see  грам  -  граф  -  лог  . . . 

From  Gk.  -graphia  ‘description  of’,  Partridge  899, 
Орел  1,  220,  Klein  1,  676,  a  .o. 

графка,  [а]  Графка  Wd.  ‘small  clasp’  (Стрий),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c. ;  Ru.  аграф  (Vasmer2  1,  60),  Po.  agraf- 
ka.  —  Subst.  застійна  шпилька. 

From  Po.  agrafka  ‘ts\  the  ultimate  source  being  Fr. 
agrafe  ‘ts’,  Vasmer,  1.  c. 

графо-,  Wd.  Графо-,  a  compound-forming  element 
‘grapho-’  in  such  words  as  графологія,  графоман,  графо¬ 
манія,  графометр,  графоспазм,  графостатика,  etc.; 

ModUk.,  known  to  other  SI.  as  well ;  re.  spelling  see  грам  - 
граф  -  лог 

From  Gk.  graphein  ‘to  write’,  Орел  1,  220,  Klein  1,  675, 

a.  o. 

грація  see  Грація. 

грацька,  Gsg.  грацькови,  Isg.  грацьковльов  SoCp. 
‘paved  highway’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  (Гнатюк  E36. 
4,  237),  mapped  by  Дзендзелівський  212  in  1960;  Slk.  hrad- 


ska,  (cesta).  —  Subst.  мурована  дорога,  гостинець,  Гна¬ 
тюк,  1.  с. 

From  Slk.  hradska  <  hradska  cesta  ‘міська  дорога  або 
дорога,  що  веде  до  міста’,  Дзендзелівський,  1.  с. ;  derived 
from  hrad,  see  город. 

грач  :  гра. 

гребінь,  Gsg.  гребеня,  rarely  (from  Ru. :)  гребень, 
Gsg.  гребня  (Рильський  1,  66)  ‘comb;  crest;  summit,  ridge’, 
MUk.  гребенем  Isg.  (1676),  гребенк  (XVIII  c.),  гребенемь 
(1688),  на  самом  гребени  (1627  Беринда),  OES.  гребени 

Npl.;  BRu.  грзбвнь,  Ru.  гребень,  -бня,  Ви.  гребем,  Ма. 
гребем,  SC.  greben,  Sin.  greben,  Cz.  hfeben,  Slk.  hreben, 
Po.  grzebien,  LoSo.  grjebjen,  Bib.  greben.  —  Deriv.  гребі¬ 
нець,  гребгнище[чко] ,  гребено,  гребгн[оч]ка,  гребін¬ 
ник,  -нищ,  гребінчик,  гребенатий,  гребенястий,  гре¬ 
бінковий,  гребінний,  гребінцевий,  гребінча[с ]тий, 
гребеневий,  гребневгш,  гребене-вйдний,  -чесальний, 

Wd.  гребенйще,  гребеняр,  гребенячка,  гребвнюшка 
(Желеховський  1,  158),  MUk.  гребенцк  Npl.  (XVIII  с.), 
о  гребенниках-ь  (XVIII  с.),  из’  гребенницкихь  д%лг> 

(XVIII  с.),  FN.  Г реб енецький ,  Гребень,  Гребенюк,  Гре¬ 
бінка,  MUk.  Гребенева  (1609  Тупиков  524),  Гребенкихь 
(1495  Тупиков  1.  с.),  Гребенниковь  (1500  Тупиков  1.  с.), 
Гребинка  (1649  Реестра  VII) ;  GN.  Гребенів,  Гребени, 
Гребеник,  Гребеники,  Грвбвнинка,  Гребінка.  —  Syn. 
знаряддя  чесагпи  волосся;  верхній  край;  шпиль,  вер¬ 
шок;  ряд  горбів,  Тимченко  603. 

PS.  *дгеЬепь,  perhaps  from  orig.  *greby,  Gsg.  *grebene 
‘ts’,  the  word  is  derived  from  *gre[b]ti,  see  гребстй. 

гребля  :  гребти. 

гребти,  -бу  -беш,  dial,  also  гребстй  (Желеховський 
1,  158)  ‘to  rake;  to  row;  to  hoof  the  ground  (of  a  horse)  ; 


724 


725 


to  root;  to  bury,  lay  in  the  earth’,  MUk.  гребти  (XVIII 
c.),  also  гребьсти  (1648),  гребучи  (1648),  гребут,  гребсти 
(XVII  с.),  OES.  греб-ьше  (XI  с.  Остр.  єв.),  грети  (XIV 

с.) ;  Ru.  грестй,  OCS.  greti,  Ви.  грвб,  SC.  grebsti,  Cz. 
hfesti,  Ро.  dial,  grzesc,  grzebq,  LoSo.  grjoblo,  UpSo.  hrjeblo, 

Plb.  greblii.  —  Deriv.  греб[ув ]amu,  гребнути,  вигребти, 
з[ a]-,  o[ 6]-,  пере-,  у-  гребти/ сл ],  від-,  до-,  на-,  під-, 
по-,  про-,  роз-  гребти,  нагребстй,  від-,  до-,  з[а],  о[б]-, 
пере-,  про-,  у-  грібати[ся] ,  ви-,  від-,  під-,  по-,  поза-, 
поз-,  пона-,  попід-,  роз-  грібшій,  нагребати,  погреба- 
тгі,  погребнутися,  гребання,  гребелька,  гребелюк, 
гребець,  гребка,  греблгіця,  гребло,  гребля,  гребня,  гре- 
бовйця,  гребчик,  загреба,  загребглля,  погреб,  погребар, 
погребельне,  ггогребиця,  погребище,  погребник,  по¬ 
гребнії,  погребдвини,  пригребгщя,  гребельний,  гребо- 
вйцький,  греблянйй,  загреб ельний,  загребущий,  по- 
гребний,  погребовий,  MUk.  греблися  (XVI  с.),  погребі- 
ті  —  oontumolo,  tumolo  (XVII  с.  Гептаглот  42),  на  гре- 
белци  (1573),  гребцьі  (1627  Беринда),  греблище  (1595), 
одь  гребла  (1509),  гребло  (1627  Беринда),  греблю  Asg. 
(1541),  на  гребницю  (1701),  погреб  —  execuiae  (XVII  с. 
Гептаглот  42),  гребелная  (1742),  hreblennoho  (1545),  ро(з)- 
гребеньі(и)  (1582  АКЖМУ.  43),  FN.,  MUk.  Гребкові,  (1552 
Тупиков  524),  GN.  Гребелька,  Гребельки,  Гребля,  Гре- 
боводик.  —  Syn.  ховати  (померлих)  ;  громадити,  зби¬ 
рати  грабліїми  сіно  або  збіжжя,  Тимченко  604;  (сіно 
у  вал:)  валкувати;  (сипке  —  лопатою :)  горнути; 
веслувати,  Деркач  53. 

PS.  *  greti  <  *grebti  ‘ts’,  IE.  root  **ghrebh- :  **ghrobh- 
‘to  catch,  rake,  rack’,  cf.  Lith.  grebti,  Latv.  grebt  ‘to  rack’, 
Skt.  gra[b]h-  ‘to  catch’,  grbhndti  ‘he  catches’,  grbha-  ‘seizing, 
seizure’,  Av.  grab-  ‘to  seize’,  ONor.  grapa  ‘to  snatch,  grab’, 
Sw.  grabba,  E.  grab,  etc.;  re.  apophony  in  **ghrobh-  see 
гріб,  **ghrobh~,  see  грабати,  грабити;  Uk.  dial,  гребсти 


is  a  secondary  form  influenced  by  such  words  вести,  не¬ 
сти,  пасти,  etc. ;  Miklosich  76-77,  Berneker  1,  347,  Прео- 
браженский  1,  157,  Trautmann  95-96,  Bruckner  161,  Vas- 
mer2  1,  454,  Fraenkel  1,  165  - 166,  Slawski  1,  370,  Pokorny 
455,  Шевельов  192,  a.  o. 

гревет  dial,  ‘sand  with  crushed  stone’  (Нижнє  Подні¬ 
стров’я),  first  recorded  in  1958  (Дзендзелівський  ЛБюле- 
тень  6,  42).  —  Subst.  пісок  з  щебенем;  використовуєть¬ 
ся  при  спорудженні  і  ремонті  доріг,  Дзендзелівський, 

1.  с. 

Perhaps  from  Fr.  greve  ‘coarse  sand’,  Gamillscheg  488. 

греготати,  греготіти  ‘to  cackle’,  ModUk.  only.  —  Syn. 
fepfomamu,  F еркотати,  FpeFamu. 

An  o/p.  formation,  cf.  ґерґотати, 
греда  dial,  see  гряда, 
грезет  see  ґрезет. 
грейдер  see  ґрейдер. 
грейпфрут  see  ґрейпфрут. 

грек  ‘Greek’,  MUk.  со  греки  (1489),  греки  —  еллиньї 
(XVI  с.),  окром  кгрековь  (1602),  кгрекомь  Dpi.  (1680), 
gpeKb  (XVIII  с.),  Грек-ь  (1732),  грек  (1736  Інтермедії 
115-119),  OES.  грьчьски  (XI  с.  Остр.  єв.),  грьчьск'ь 
(1073  Ізб.  Св.);  BRu.  грзк,  Ru-  грек,  OCS.  дгькг,  Ви. 
ггрк/zm],  SC.  Sin.  grk,  Cz.  fek,  Po.  grek.  —  Deriv.  гре¬ 
киня,  гречйнка,  грецизм,  Греція,  грецький,  грецизу- 

вати,  -ання,  Wd.  грека,  MUk.  грекиня  (1624),  Гречин-ь 
(1627  Беринда),  ґречшгь  (XVII  с.),  кгречинь  (XVIII  с.), 
грецкьій  (XVI— XVIII  с.),  ґреческїи  (1674  StSl.  5,  91), 
гредии  Gsg.  (XVI  с.),  грекословенскую  Asg.  (1626);  see 

also  гречка;  FN.  Грек,  Гре[т]чин,  Гречко,  Греченко; 
GN.  Гречино,  Гречйшкино.  —  Syn.  еллін,  геллен. 


Borrowed  from  Gk.  graikos,  via  Lat.  graecus;  this  name 
was  orig.  given  by  Romans  to  Gk.  colonists  coming  from 
Gram  in  Boeotia  and  settling  in  So.  Italy,  later  it  applied 
to  every  Greek;  in  this  new  sense  the  Greeks  reborrowed 
graikos  from  Lat.  (Aristoteles)  ;  ь  in  SI.  дгькз  (<  грек) 
comes  from  e,  of.  рьсі :  pekg,  гьсега :  vecen,  Pedersen  KZ. 
38,  420  -  421,  Berneker  1,  359  -  360,  Vasmer2  1,  455,  Skok 
SRev.  5-7,  76,  Klein  1,  678,  a.  o. 

греміти,  гремотіти  dial,  see  гриміти,  гримотіти. 

гренджоли  Bk.  see  ґринджоли. 

Греція  :  грек. 

грець  —  deformed  герець,  see  герць. 

греча  dial.  (Makowiecki  149),  гречка  ‘Polygonum  Fa- 
gopyrum  L. :  buckwheat’;  (гречка:)  ‘Uk.  group  dance’,  MUk. 
гречи  Gsg.  (1778),  гречки  Арі.  (1558),  гречки  коп  сорок 
и  пят  (1572),  гречки  стожокт>  (1590),  з  гречки  гречка 
(XVII  с.),  їна  в  гречку  скачет...  без  мужа  (XVIII  с.),  BRu. 
грзчка,  Ru.  грвч[к]а,  гречйха ,  Ро.  (from  Uk. :)  hreczka 
(though  in  Masovia :  gryka,  cf.  Slawski  1,  362-363).  — 

Deriv.  гречечка,  гречківка,  гречух[а],  гречаний, 
-нище,  -та,  гречаник,  -иця,  Wd.  гречиско,  compound: 
гречкосій;  MUk.  гречйха  (XVI — XVIII  с.),  гречища 
Gsg.  (XVI  с.),  гречг>  (XVIII  с.),  гречаньїй  (XVII — XVIII 

с.) ;  FN.  Гречаний,  -ик,  Гречка,  І'речук,  Грвчуха,  Гре- 
ченюк,  Гречкосій,  MUk.  Гречченко  (1649  Реестра  1);  GN. 

Гречана,  Грвчани,  Гречківка,  Гречано  -  Митрофанів- 
ка.  —  Syn.  рід  трав’янистої  рослини. 

Derived  from  грек  (scil.  ‘грецька  рослина’),  the  plant 
being  considered  as  Greek  because  of  Gk.  mediation  in 
transplanting  it  into  Ukraine, 

грече,  гречи,  dial,  also  ґрече(  Желеховський  1,  170) 
‘well,  bravely’;  гречий,  гречний,  Wd.  also  ґречний  (Желе¬ 


ховський  1.  c.)  ‘polite,  kind,  courteous’,  MUk.  ґречи  (XVI 
c.)  гречи,  гречньїй  (XVII  c.),  ґречний  (XVIII  c.),  gpen- 
ньій  (XVIII  c.)  ;  Po.  grzeezy;  grzeezny,  OPo.  krzeczny,  Slk. 
dial,  greeny.  —  Deriv.  гречність,  Wd.  / речність .  — 

Subst.  до  речі ;  доброї  вдачі;  чемний,  вихований;  при¬ 
стойний,  Тимченко  648. 

From  Ро.  grzeezy,  k  rzeezy  (<*кг  red);  grzeezny 
( <  krzeczny),  cf.  ModUk.  до  речі,  доречний ;  Miklosich 
274,  Bruckner  162,  Тимченко  1.  c.,  Richhardt  117,  Slawski 
1,  369-370. 

гречка  :  греча. 

гриб  ‘Fungus:  mushroom,  fungus’,  MUk.  грибові,  Gpl. 
(1604),  грибьі  Npl.  (1691),  в  грибах-ь  (VVII  c.),  грибьі 
Npl.  (1767);  BRu.  гриб,  Ru-  гриб,  Ru.  (in  toponyms  only:) 
Грйбец,  Грибешница,  Гриблни,  Sin.  dial,  grib,  Cz.  hfib, 
Slk.  hrib,  Po.  grzyb,  LoSo.  grib,  UpSo.  hrib.  —  Deriv.  гри- 

бо[чо]к,  грибовище,  грибно,  грибнщя,  грибнйй,  гриб¬ 
ковий,  грибовйдний,  FN.  Гриб,  Г рибак,  Грибапь,  Гри- 
барко,  Грйбий,  Грйбик,  Грибівський,  Грибінський, 
Грибінчук,  Гриб  Орський,  MUk.  Грибович  (XIV — XV  с. 
Kuraszkiewicz  155),  GN.  Грйбйха,  Грйбовиця,  Гриб- 
ківка.  Грибкова,  Грйбова  Рудня,  Грибоваха;  see  also 

ґріба.  —  Syn.  губа  (Тимченко  606). 

PS.  *gribs  ‘ts’  of  uncertain  etymology;  some  etymolo¬ 
gists  connect  it  with  глива  ‘tree  fungus’,  Bruckner  KZ.  46, 
235,  Slawski  1,  373,  Moszynski  JP.  36,  196;  according  to 
Loewenthal,  Archiv  37,  384,  it  is  connected  with  Lith. 
grebti  ‘to  catch’ ;  Petersson  12  connected  it  with  PS.  *gsrbs, 
see  горб;  Jakobson,  Word  8,  387,  with  PS.  *gribati:  *greti 
‘what  pushes  out  of  the  earth’ ;  less  persuasive  is  Machek’s 
explanation :  *skrips  :  *skripati,  cf.  his  ED.  148 ;  the  word 
seems  to  go  back  to  IE.  root  **grei- :  **ger-  ‘to  grow’,  cf. 
also  Меркулова,  Зт.  93  -  95,  Pokorny  390. 


728 


729 


грива  ‘mane,  long  thick  hair’,  MUk.  гриву  Aag.  (XVII 
c.),  гриви  (XVIII  c.),  грива  (1731),  OES.  гриву  Asg.; 
BRu.  грьгва ,  Ru.,  Ви.,  Ma.  грива,  SC.  gr'iva,  Sin.  griva,  Cz. 
hriva,  Slk.  hriva,  Po.  grzywa,  LoSo,  griwa,  UpSo.  hriwa, 
Plb.  greven.  —  Deriv.  грйв[онь]ка,  грйвочка,  іривак, 
гривань,  гривйч,  гривеник,  гривйна,  гривйця,  грйвич- 
ка,  гривна,  гривня,  dial,  грймня,  грива[ с ]тий,  гривни, 
грив[к]астий,  Вк.  гривеша  (Кміт  51),  MUk.  гривострнз- 
цу  Dsg.  (1511),  in  compounds  -гривни,  е.  g.  білогривий; 

FN.  Грива,  Гривачевський,  Гривінський,  Гривков, 
Гривнак,  Тривний,  Гріївник,  Гривчан,  MUk.  Гривин-ь 
(XV  с.),  GN.  Грива,  Гриви,  Гривка,  Гривки,  Грйвкови- 
чі,  Грйв’ятки.  —  Syn.  довге  волосся  на  шйі  в  коней 
і  інших  тварин,  Тимченко  606. 

PS.  *griva  ‘ts’,  IE.  **guri-ua  ‘pharynx’,  root  **guer-  ‘to 
swallow  down’,  cf.  Lith.  GN.  Gryva,  Latv.  griva  ‘estuary’, 
Skt.  griva,  ‘neck’,  Av.  griva,-  ‘ts’,  in  ablaut:  Gk.  dere 
(**guerua)  ‘neck’,  etc.,  Miklosich  79,  Berneker  1,  352  -  353, 
Преображенский  1,  158,  Trautmann  98-99,  Zubat f  2,  98, 
Pokorny  474  -  475,  Шевельов  50,  а.  о. ;  re.  гривна,  грйвня 
(extensively:)  Винник  125-  126. 

гривна,  грйвня  :  грива. 

гривуазний  see  гривуазний. 

Грйгір,  arch.  Григор[ій],  dial.  Ригір,  Ригор[а]  (Грін- 
ченко  4,  559)  PN.  ‘Hryhir,  Hryhor[ij],  Gregory’,  MUk. 
Григорія  Gsg.  (1484  Пом’яник),  Григорія  Gsg.  (1484  ibid.), 
Григоре[и],  ГригоІр]я  Asg.,  Григо[р]ємг>  Isg.  (1584  АК 
ЖМУ.  91,  84,  126),  Григорій  (1627  Беринда),  Григорій 
(1649  Реестра  XI);  OUk.  Григорий,  Григорь  (XIV — XV  с. 
Kuraszkiewicz  148),  OES.  Григории  (XI  с.  Остр.  єв.);  BRu. 
Грігорій,  Ru.  Григорий,  OSC.  Grigorijb,  Grigors,  Po. 
Grzegorz,  Cz.  ftehof,  etc.  —  Deriv.  Григдр[оч]ко,  dial. 
Ригдрко,  Гртдрцьо,  Грйник,  Гринь,  Гринько,  Грину- 


шенько,  Грих,  Грщенько,  Гриценя,  Г риценят [ оч  І ко , 
Грйщик,  Г рицина,  Грицуник,  Гртфічи[чо]к,  Грицу- 
ня.  Грицунь,  Гриць,  Грицько,  Грицюньо,  Грицюхно, 
Грінуненько,  Грунь,  Грунько,  Грушко,  Грторіевич, 
Григорієвна;  AmUk.  Гарий ;  MUk.  Гри[ц]ка  Asg., 
Гришку  Dsg.  (1584  АКЖМУ  101,  84);  OUk.  Гринко  (XIV — 
XV  с.  Kuraszkiewicz  148) ;  FN.  Гртірський,  Григор- 
ський,  Григгрчик,  Григораш[ко] ,  Григоращук,  Гри- 
горенко,  Григорець,  Григоречко,  Тригорипа,  Григо¬ 
рович,  Григоріїв,  ГригорШський,  Григоргйко,  Григо- 
ргйчук,  Григдрків,  Григдрко,  Григорович,  Григорців, 
Григорчак,  Григо[р]чук,  Григорюк,  Григоряк,  Г рин¬ 
да,  Грйндик,  Гриндюк,  Гриневець,  [ Г]риневич,  Грине- 
вецький,  Гринейко,  Гриненко,  Гринечко,  Гриненчук, 
Гринець,  Грйник,  Гринйшин,  Грйнів,  Гринівський, 
Гринцевич,  Гринцйшин,  Грйнців,  Грйнцьо,  Гринчак, 
Гринченко  (also:  Грінченко)  Гринчйшин,  Гринчук, 
Гриніота,  Гринюк,  Гритох,  Гринь,  Гринькевич, 
Грйньків,  Гринько,  Гритох,  Грйх[ ів ],  Грйхло,  Грих- 
ненко,  Грйхно,  Грицай[ ків],  Грицак,  Грицан,  Грицар, 
Грицаш,  Грицевич,  Грицей[ко],  Гриценко,  Грицен- 
чук,  Гриценяк,  Грйцик,  Грицйло,  Г рицин,  Г рици¬ 
на,  Грицинюк,  Грицйитн .  Гриців,  Гриц[ь]кевич, 
Грйи[ ь]ків,  Г рицків ський ,  Грицкович,  Грицуляк,  Гри- 
цун[ь],  Грицуник,  Грицуняк,  Грицуньо,  Грицюк,  Гри- 
цюра,  Грицюшко,  Грицяк,  Грйцький,  Грицьох,  Грйш- 
ків,  Гришкб,  Грицак,  Грищенко,  Грищук ;  AmUk.  Гра- 

гораш,  Грегораш,  Григорчак,  Гренчук,  Греняк ;  MUk. 
Григоревич-ь  (1649  Реестра  XIV),  Григоровича  (1649  ibid. 
XVIII),  Григорьевичь  (1649  ibid.  5),  Гриценко,  Грицько- 
вич  (1649  ibid.  2),  Гришченко  (1649  ibid.  4);  Грегоріян- 
ський  or  Григоріянський  (календар);  GN.  Григорів, 
Григорівка,  ГригорЧвка,  Григоровичі,  Гриненки,  Гри- 
нівка,  Гринівцї,  Грйнява,  Гргшчук,  Грицаівка,  Гри- 


730 


731 


цайка,  Грищаківка,  Гриценки,  Гриців,  Грйціка,  Грй- 
цівці,  Грйцьки,  Гричкова,  Грйшки,  Грйшківці,  Грйще- 

но,  Грйщинці;  —  Syn.  MUk.  чуйний,  осторо[жн)  а[ль]бо 
бодр-ь,  остроумень  (1627  Беринда). 

From  Gk.  Hrehorios  <  Gregorios  :  gregoros  ‘watchful’, 
Pape  I,  260,  Whitycombe  62,  Сімович  On  UVAN  34,  12  - 13, 
Петровский  91,  see  also  УМШ.  7:3,  75;  frequency  in  1484:61, 
cf.  Ґерус-Т.  66. 

гриґіль  Wd.  see  гряділь. 

гряда  dial,  see  гряда. 

грйдень  ‘member  of  гридь  —  princely  retinue’,  MUk. 
гридьмь  Dpi.  (XV  c.),  гри(д)ню  Dsg.  (1582  АКЖМУ.  42), 
OES.  гридь  (XIII  c.),  оть  гридей  (XIV  c.) ;  BRu.  гридзь, 
Ru.  гридь.  —  Deriv.  грйдниця,  MUk.  гриднидя,  гридня 
(XVI  c.),  OES.  гридинь,  гринь,  гридьба,  гридьница, 
гридьня.  —  Subst.  княжий  воїн,  Тимченко  607;  нижча 
верства  княжої  дружини,  Франко  9,  470. 

From  ONor.  gridhi  ‘friend,  [body-]  guard’  (:  gridh 
‘refuge’),  Miklosich  78,  Berneker  1,  352,  Преображенский  1, 
158  -  159,  a.  o. 

грйжа  see  the  following  entry. 


гризанйна,  гриздтник,  гриз[ от ]ня,  гризачка,  [ з ] гри¬ 
зота,  гризйще,  грйзень,  гризун,  -ка,  гризучка,  гризь, 
іризюка,  гризіння,  ви-,  від-  гризок,  підгризень;  here 
also  гриж[а]  (<*gt'yzj[a]),  грижник,  гризотний,  гризь¬ 
кий,  -ко,  з-,  на-,  об-,  по-,  роз-  гризений,  MUk.  гризлся 
(XVII  с.),  гризене  (1627  Беринда),  гризоту  As g.  (1794), 
гризь,  гризь  (XVII — XVIII  с.),  гризливьіми  Ірі.  (1691), 
OES.  грьізаємии  (1076  Ізб.  Св.),  грьізании  (1073,  1076  Ізб. 
Св.),  грьізоущюся,  гриздся  (XV  с.),  грнжью  Isg.,  FN. 

Грйза,  Гризоді/б,  Огрйзло.  —  Syn.  глодати,  кусати, 
Багмет  69;  (горіхи,  сім’я:)  лузати,  (шашіль  дерево:) 
точити;  (гризтися:) ,  сваритися,  Деркач  53. 

PS.  *gryzti  (not  *grysti  as  in  Berneker  1,  359,  followed 
by  Slawski  1,  364)  ‘ts,  IE.  root  **gwrHfih- :  **gureujjk-  ’to 
chatter  (of  teeth)  ;  gnaw’,  cf.  Lith.  grauzti  ‘to  gnaw’,  su- 
gruzinti  ‘to  destroy’,  Gk.  bryxo  ‘I  chatter  with  teeth’,  OIr. 
brdn  ‘grief’,  perhaps  also  Goth,  kriustan  ‘to  gnash,  crunch’, 
Miklosich  80,  Berneker  1,  359,  Преображенский  1,  163  - 
164,  Trautmann  100,  Slawski  1,  364,  Fraenkel  165,  Ро¬ 
коту  485  -  486,  a.  o. 

грим  1.  see  гриміти;  2.  see  Грим. 

гримаса  see  гримаса. 


гризти  ‘to  gnaw,  nibble,  corrode,  bite;  to  crack’,  MUk 
гризло  (XVI  c.),  гризти  (1673),  грізіти  —  rodo  (XVII  c 
Гептаглот  151),  гризеть  (XVII  c.),  гризти  (XVIII  c.): 
гризуть  зубами  (XVIII  c.),  OES.  гризеть  (1076  Ізб.  Св.), 
гризяше  (XII  с.) ;  BRu.  грьгзці,  Ru.  грьгзть,  OGS.  grysti 
gryzati,  Ви.  грйза ,  Ма.  гризе,  SC.  gristi,  Sin.  gristi,  Cz, 
hryzti,  hryzat,  Slk.  hryzt’,  Po.  gryzd,  LoSo.  gryzas,  UpSo. 
hrymzac/hryzac.  —  Deriv.  грйзти[ся],  від-,  до-,  з[а]~, 
на-,  об-,  пере-,  під-,  п[р]о-  роз-  гризти [ ся ],  гризну¬ 
ти,  вигризти,  ви-,  від-,  до-,  з[ а ]-,  на-,  об-,  пере-,  під-, 
по-,  про-,  роз-  гризати[ ся ],  -ання,  гриз[а ],  згрйза. 


гриміти,  dial,  греміти  (Желеховський  1,  158),  гирмі- 
ти,  гирмстй  (JBR.)  ‘to  thunder,  roar’,  MUk.  гримкло 
(XVII  c.),  гримит  (XVIII  c.),  OES.  грьмкти;  BRu.  ipu- 
мець,  Ru-  гремегпь,  OCS.  grsmeti,  Ви.  ггрми,  SC.  gfmlje- 

ti.  Sin.  grmeti ,  Cz.  hfmeti,  hfmiti,  Po.  grzmiec,  Plb.  grame, 

gramat.  —  Deriv.  гримгння,  загриміти,  вйгриміти[ ся ], 
нагримгти[  ся] ,  гримкотіти,  гримучий,  гримкий, 
грим[к]отлйвий;  here  also  [за-,  на-,  по-]  гримати, 
гримотати,  -ання,  гримотіти,  -іння,  гримнути,  ви¬ 
гримляти,  відгрдмлюватися,  interj.  грим!,  Wd.  b/f. 
грим,  гремотіти,  гремучий,  загреміти,  нагремітися 


732 


733 


(Желеховський  1,  158),  грймоти,  грижа  (Романів,  Горбач 
7,  38),  Вг.  грймявицьі  (Кміт  51),  Lk.  гримцувати  (Ко- 
ковський  РМ.  З,  75),  see  also  грім;  FN.  Грималюк,  Гри- 
м[ан]юк;  Г римач  (pseudonym  of  Б.  Грінченко,  Тулуб 
230).  —  Syn.  гуркотіти ,  гуркотати ;  (про  глухий  да¬ 
лекий  грім:)  рокотати,  рокотіти,  Деркач  53. 

PS.  *дгьтеМ  ‘ts’,  IE.  root  **ghrem- :  **ghrom-  ‘to 
rumble  aloud,  thunder;  to  be  angry’,  cf.  Lith.  grumeti  ‘to 
thunder’,  grumenti  ‘to  rumble’,  Latv.  gremt  ‘to  murmur’,  OPr. 
grumins  ‘thunder’,  Gk.  xremidzein,  xremetidzein  ‘to  neigh, 
snort’,  OIc.  grimmr,  OHG.  grimmi  ‘unfriendly’,  OSax.  and 
AS.  grim[m],  E.  grim;  see  also  грім;  Miklosich  77,  Hirt 
BB.  24,  282,  Berneker  1,  360,  Преображенский  1,  157, 
Trautmann  GGA.  173,  256,  Bruckner  162,  Fraenkel  163, 
Slavraki  1,  373,  Pokorny  458,  Шевельов  95,  109,  121,  a.  o. 

гринджоли  see  ґринджоли. 

грип  see  ґрйпа. 

грис  see  ґрис. 

гриф  see  ґриф. 

гріб,  Gsg.  гробу  ‘grave,  tomb’,  MUk.  гробт>  (1594), 
гробом  (XVI  с.),  грбб-ь  (1627  Беринда),  на  грббЬ  (1665), 
до  гробу  (XVII  с.),  гробьі  Npl.  (XVII  с.),  з  гробовь 
(XVII  с.),  з  гробу  (XVIII  с.),  до  гробу  (1772),  OUk. 
гроб-ь,  во  гробЬ  (1289),  гробу,  гробом  (1446),  OES.  огь 
гроба  (XI  с.  Остр.  єв.),  вт>  гробиє  (1073  Ізб.  Св.),  вт>  гробь 
(XI  с.),  гробоу,  гроба  Gsg.;  Ru.  гроб,  OOS.  grobs,  Ви.,  Ма. 
гроб,  SC.  grob,  Sin.  grob,  Cz.,  Slk.  hrob,  Ро.  grob,  LoSo. 
grobla.  —  Deriv.  гробик,  гроб 6 [ чо ] к,  гробар[ ик ],  гроб¬ 
ки,  гробниця,  гробовйк,  гробовище,  нагробок,  за-,  на¬ 
гробний,  гробовий,  гробокоп,  гробокопатель,  Wd.  гро- 
бівнйця,  гробковйй  (Желеховський  1,  160),  Не.  Гргбкй 
(=свлто  Всіх  Святих)  ;  MUk.  по  гробищах  (XVII  с.), 


гробница  (XVII  с.),  гробничка  (XVIII  с.),  гробовець 
(1624),  в’  гробовйсках’  (1637),  на  гробовищах  (1670), 
грббньїх  (1608),  на  камени  гробовом-ь  (1665),  OUk.  из 
гробницк  (1145),  OES.  в"ь  гробищах^ь  (XIII  с),  в-ь  гроб- 
лях-ь  (XII  с.),  на  гробов'ьзгрЬбаниє,  гроб’нии,  FN.  MUk. 
Гробников-ь  (1642  Тупиков  525),  Гробов-ь  (1650  Тупиков 
1.  с.),  GN.  Гробища,  Гробовец.  —  Syn.  діл  в  землі  на 
небіжчика,  яма,  могила,  склегі;  домовина,  Тимченко  610. 

PS.  *  grobs  ‘ts’  based  on  IE.  **ghrobh-,  see  гребтй. 

Грівнйці  Wd.  ‘Candlemas-day  (Feb.  2)’  (Сянік),  first 
recorded  in  the  XX  c.  (Коковський  PM.  3,  75).  —  Subst. 

Стрітення. 

From  Po.  Gromnica  (-=swi§to  Matki  Boskiej  Grom- 
nieznej). 

грівбшити  арґо,  see  гріти. 

грізд,  Gsg.  грбзду  Wd.  (He.)  ‘stopper,  cork’,  first  re¬ 
corded  in  the  XIX  c.  (Шухевич  1,  101);  Ви.  грезд[ей]  ‘ts’. 
—  Subst.  пробка,  затичка,  чіп. 

PS.  *grozdb  :  grezds,  see  грбзно. 

грізний  :  гроза. 

грім,  Gsg.  грому  ‘thunder  (bolt)’,  MUk.  громт>  (1489), 
громоу  (XVI  c.),  якь  грому  (XVII  с.),  гром  (1630),  з’  гро- 
мьі  (XVII  с.),  громами  ІрІ.  (1665),  громов-ь  Gpl.  (XVII 
с.),  з  грому  (XVIII  с.),  громьі  (XVIII  с.),  зт>  громомь 
(1730),  громьі  (XVIII  с.),  громах  Арі.  (XVIII  с.),  OUk. 
громове  (1024),  от  грома  (1249),  OES.  громт>  (XI  с. 
Остр.  єв.),  еь...  гр-ьма,  в-ь  громЬ  (1271);  BRu.,  Ru.  гром, 
OCS.  groms,  Ви.  гром,  Ма.  grom,  SC.  grom,  Cz.,  Slk.  hr  от, 
Po.  grom,  UpSo.  hrom.  —  Deriv.  грдмик,  грімак,  гргман- 
ня,  грімач,  грімниця,  громило ,  громівка,  громнйця, 
громовеня,  громовик,  -вйця,  громовйна,  громотуха, 
розгром[ лення] ,  громушина,  розгромлювання,  грім- 


734 


735 


кий,  грімлйвий,  грімнйй,  -нйця,  грімно,  громнйчний, 
громовий ,  громовенький,  громохкий,  розгромлений, 
розгромний,  розгромлювати,  розгромити,  and  com¬ 
pounds  громо-  бій,  -вержець,  -відвід,  -гласний,  -звід, 
-коваль,  -ндсний,  -подібний,  -слов,  -стяг,  - хмарній ; 

here  also  Wd.  Грівнйці;  MUk.  громогь  (XVII  с.),  гро- 
меня  Gsg.  (XVII  с.),  громотухи  Npl.  (XVIII  с.),  гром- 
ньіє  Npl.  (XVIII  с.),  громовьій  (XVII  с.),  громовато 
(XVIII  с.),  громити  (1690),  громлювал-ь  (XVIII  с.), 
громогласний  (XVII  с.),  громогучньїхь  Gpl.  (XVII  с.), 
OES.  громницями  Ірі.  (1398),  гром'ьн'ьи  (XI  с.),  громо- 

пламеньноую  (1250),  FN.  Громашевський,  Громйка, 
Громнйцький,  мик.  Громйка  (1649  Реестра  XI),  Громовь 
(1655  Тупиков  526),  Громоздов-ь  (1654  Тупиков  1.  с.),  Гро- 
мьічичт>  (1594  Тупиков  1.  с.) ;  GN.  Грдмовка,  Громова  мо¬ 
гила,  Грдмики.  —  Syn.  гуркіт  і  тріск  у  хмарах  разом 
із  блискавкою,  перун;  великий  гуркіт,  тріск,  гук, 
Тимченко  614. 

PS.  *дготз  ‘ts’,  IE.  root  **ghrom-  in  ablaut  to 
**ghrem-,  see  гриміти. 

Гр1н[в]іч  see  Грінвіч. 

грінка  :  гріти. 

гріти,  арго:  грівошити  (Горбач  О,  20)  ‘to  warm,  heat’, 
MUk.  грілися  (XVII  c.),  гріти  (XVIII  c.),  OES.  гріеть; 
BRu.  грзць,  Ru.  греть,  OCS.  greti,  grejati,  Ви.  грей, 
Ma.  ipee,  SC.  gnjati,  Sin.  greti,  Cz.  hr  at  і ,  Slk.  hriat’,  Po. 
grzac,  LoSo.  gres,  UpSo.  hrec,  Plb.  grej-sa.  —  Deriv.  грі¬ 
тися,  вйгріти[ся],  do-,  за-,  зі-,  на-,  пере-,  nidi-, 
підо-,  при-,  п[ р ]о~,  розі-  гріти,  along  with  iter,  forms : 

ви-,  do-,  за-,  зі-,  на-,  пере-,  nidi-,  під[ о ]-,  при-,  п[ р ]о~, 
роз-  грівати,  -ання,  грінка,  (арго:)  загрівошений  (Гор¬ 
бач,  1.  с.).  —  Syn.  робити  теплим,  Тимченко  621;  кори¬ 
стуватися  теплом,  нагріваючи  що,  Шевченко  1,  152. 


PS.  *  greti  ‘ts’,  connected  with  *goreti,  see  горіти;  IE. 
grade  **guhre-  is  also  evidenced  by  Latv.  gremens  ‘heat’. 
Alb.  ngroh  T  warm  up’,  cf.  Berneker  1,  351,  Преображен- 
ский  1,  164,  Trautmann  79,  Vaillant  1,  170,  Шевельов  93, 
119,  a.  o. 

гріх  ‘sin,  error,  transgression’,  MUk.  гріхове  (XVI  c.), 
гріхт>  (1627  Беринда),  rpkxa  Gsg.  (1665),  гркхов”ь  Gpl. 
(XVII  c.),  гркхи  Npl.  (XVII  c.),  rphx"b  Nsg.  (1684),  до 
rpkxy  (XVII  c.),  на  гркх-ь  (XVII  c.),  грихов-ь  Gpl.  (XVI 
c.),  грих"ь  (1629),  грихи  Npl.  (XVII  c.),  гриху  Asg.  (1689), 
до  грихй  (XVII  c.),  грехи  Npl.  (1489),  от  грехоу  (XVI  c.), 
з  грехом  (1576),  OUk.  гркх-ь  (1147),  OES.  гркхь  (XI  c. 
Остр.  єв.),  гркхом"ь  Isg.  (XI  c.),  rphxa  Gsg.  (1076  Ізб.  Св.), 
гр-Ьх-ьми  Ipl.  (XI  c:),  o  rphchx  своих  (1125),  за  rpkxu 
(1300),  rphxu  Npl.  (1393);  BRu.  грзх,  Ru.  ipex,  OCS. 
grexs,  Ви.  грях,  Ma.  грев,  SC.  gr'ijeh,  greh,  Sin.  gr4h,  Cz. 
hfich,  Slk.  hriech,  Po.  grzech,  LoSo.  grech,  UpSo.  hrech, 

Plb.  grech.  —  Deriv.  грішок,  грішечок,  грішка,  гріши- 
тель,  грішник,  -нищя,  -пицький,  погрішність,  про- 
гріх,  про-,  роз-  грішення,  гріховий,  гріховний,  -ність, 
-но,  грішний,  -но,  по-,  про-,  роз-,  со-  грішати,  з-,  на-, 
по-,  роз-,  со-  грішити,  о-,  про-  грішйтися,  гріху ва- 
ти[ся]),  гріхо-  вод  [а],  - водка ,  -водник,  -водницький, 
-водство,  -водничати,  -падіння,  Wd.  грішницький, 

гргшничий,  (Желеховський  1,  160),  MUk.  у  гркшку 
(XVIII  с.),  о  гркшнику  (XVII  с.),  гркшницк  Npl.  (XVII 
с),  в-ь  гркшничих'ь  (XVI  с.),  грізшно  (1489),  гр-Ьшного 
Gsg.  (1570),  гріховного  (XVII  с.),  гріхолюбним  (XVII 
с.),  гріхопадне  (1621),  о  гріхотворцн  (XVII  с.),  для 
гришников-ь  (XVIII  с.),  гриш^ьноє  (1646),  грішній  Nsg. 
(XVIII  с.),  греш’никьі  (XVI  с.),  грешньїх  (XVI  с.),  грі¬ 
шите  (1665),  OUk.  гріховнаго,  OES.  грішьници  Npl. 

(XI  с.  Остр.  єв.),  грішника  Gsg.  (1076  Ізб.),  грішьница 
Nsg.  (XI  с.  Остр.  єв.),  к-ь  грішьнр  (XI  с.  Остр.  єв.), 


736 


737 


гр^шьньствоу  Dsg.  (1073  Ізб.  Св.),  гркховньшх'ь  Gpl.  (1073 
Ізб.  Св.),  гр-Ьхолюбив-ь  (XI  с.),  гркхолюбьць  (XI  с.), 
гр^х'ьпадания,  гркхотворнии  (XIV  с.),  гр-Ьшиша  (1076 
Ізб.),  FN.  Грішкевич,  Многогрішний,  MUk.  Гркхов-ь 
(1672  Тупиков  526).  —  Syn.  порушення  релігійних  при¬ 
писів;  вина,  провина,  Тимченко  621. 

PS.  *дгехз  ‘ts’  of  uncertain  etymology;  its  connection 
with  *greti  (see  гріти)  suggested  by  Pedersen  IF.  5,  53, 
and  followed  by  Vondrak  1,  436,  Vasmer2  1,  456  (:„жжение 
совести”),  Георгиев  291,  a.  o.  is  carrying  little  or  no  con¬ 
viction  being  rather  a  f/e.  explanation;  similarly  inconvin- 
cible  is  Berneker’s  etymology  in  his  ED.  1,  350  -  351  ( :Gk. 
xrio  ‘I  rub,  colour,  stain’,  xroia  ‘surface  of  the  body ;  com¬ 
plexion’,  Lith.  grieti,  graistyti  ‘to  skim  off,  to  cream  the 
milk’)  ;  with  his  explanation  as  if  *grexz  were  formally  re¬ 
lated  to  Lat.  erro  ‘I  am  in  error’,  Goth.  *airzjan  ‘to  be  in 
error’,  ModHG.  irren  ‘to  go  astray,  mislead’  Machek  148- 
149  crosses  the  borderline  to  the  linguistic  absurd ;  so  far  the 
most  persuasive  derivation  of  *grexs  is  that  from  IE. 
**groi-so-s  ‘bend,  curve’,  cf.  Lith.  graizus,  Latv.  greizs 
curved,  crooked’ ;  in  SI.  *дгехз  developed  into  ‘moral  bend, 
curve’  ‘sin’ ;  Endzelin  BB.  27,  190,  Buga  РФВ.  46,  236  - 
237,  Ильинский  ИзвОРЯС.  20  : 3,  69  -  70,  Slawski  1,  368 ;  cf. 
also  Miklosich  78,  Charpentier  Archiv  37,  46  -  47,  Преобра- 
женский  1,  164,  Bruckner  161,  Рмтьбов,  StLSpt.  220-221. 

Гріш,  Npl.  гроші  ‘money,  small  copper  coin;  half  a 
kopeck,  penny,  farthing’,  MUk.  ЗО  кошь  грошей  (1486), 
третій  грош-ь  (1508),  по  грошу  (1514),  два  грошк  (XVI 
с.),  грошк,  гроши  (1597  Зизаній),  грошт>  (1598-  1611  Ху- 
даш  152),  по  пол  гроша  (XVII  с.),  триста  грошей  (XVII 
с.),  грошь  (XVII  с.  ЛСЛ.  51),  гроши  —  pecunia  (XVII 
с.  Гептаглот  21),  без’  грошей  (1772),  OUk.  четьіри  гроши 
(1347),  грош  (1351),  по  два  гроша  (1377),  сь  тЬми  гро¬ 
ши  (1407),  грошь  (XIV — XV  с.  Kuraszkiewicz  141)  ;  BRu., 


Ru.,  Ви.  грош,  SC.  grds,  Sin.  grds,  Cz.,  Slk.  gros,  Po.  grosz, 
UpSo.  khros.  —  Deriv.  грошак,  грошва,  грошаччя,  гроше¬ 
нята,  грошин,  грошики,  грогийна,  гроші,  грошшя, 
грогиевий,  грошовй[ти]й,  безгрішшя,  безгрошів’я 
dial,  грошево,  грошиство ,  грошівка,  грошний,  грошко- 
вйй,  безгрошовий  (Чернов  ЛБюлетень  7,  33),  compounds 

грошо-  заплод,  -лов,  -люб [на],  -любний,  -любство, 
MUk.  грошенягь  Gpl.  (1683),  грошик-ь  (XVII  с.),  гроше¬ 
вий  (XVIII  с.),  зо...  грошньїми  (1556),  грошовий  (1682), 
compounds:  грошо-  владетелем-ь  Isg.  (XVIc.),  -любивнй 
(XVI  с.),  -любителей  Gpl.  (XVI  с.),  -любіє  (XVII  с.), 
-робства  Gsg.  (1723),  -робах  (1714),  FN.  Грош,  Гроше- 
нюк,  Грошовий,  Грошовий,  MUk.  Грошниковь  (1641 
Тупиков  256).  —  Syn.  шаг,  шеляг,  Деркач  53;  MUk. 

дрібна  монегпа  бита  з  металю,  що  в  різні  часи  мала 
різну  вартість  і  різну  вагу,  Тимченко  615;  гроши  — 

пенеяи  fXVII  с.  Гептаглот  211.  і 


From  Po.  grosz  ‘ts’  and  this,  in  turn,  from  OCz.  groS, 
the  ultimate  source  being  LLat.  grossus  (denarius)  ‘big 
denarius’,  Slawski  1,  352  (with  literature)  ;  less  persuasive 
is  its  derivation  from  G.  Grosz,  Groschen  *ts’  advanced  by 
oldet  etymologists,  e.  g.,  Горяевт>  81,  Berneker  1,  354,  Пре- 
ображенский  161,  Шелудько  1,  28,  Тимченко  615,  Чернов 
ЛБюлетень  7,  31  -  33,  and  followed  by  Ковалів  2,  195,  Vas¬ 
mer2  1,  462,  Machek  117,  Bruckner  159,  Richhardt  55,  Mat¬ 
thews  248;  according  to  Kluge-Gotze  218-219  G.  Grosch, 
Groschen  ‘ts’  comes  from  Cz.  gros;  aside  from  chronological 
and  geographic  considerations,  there  are  semantic  and 
phonological  reasons  militating  in  favour  of  the  former 
etymology. 


грішити  ;  гріх. 


грог  see  ґроґ. 

грожйна  dial,  for  гложйна  (Гнатюк  ЕЗб.  4,  237),  see 

гліг. 


738 


739 


гроза  ‘threat,  menace;  storm,  thunderstorm,  tempest’, 
MUk.  вь  грозЬ  (1494),  грозою  Isg.  (XVI  c.),  грозЬ  (1728), 
под  грозею  (XVIII  c.),  грози  (XVIII  c.),  гроза  (XVII  c.), 
грозьі  (XVIII  c.),  з  грозою  (XVIII  c.),  OUk.  гроза  (1024), 
грозн  (1229),  грозоу  Asg.  (1291),  гроза  (1386),  OES.  гро¬ 
за  (XI  c.),  в  гроз-Ь,  гроз-Ь  Npl.  (XI  c.) ;  BRu.  гроза,  Ru. 

гроза,  OC S.  groza,  Ви.  гроза,  Ma.  гроза,  SC.,  Sin.  grdza, 
Cz.  hruza,  Slk.  hroza,  hruza,  Po.,  LoSo.  groza,  UpSo.  hroza, 

Plb.  griiozne.  —  Deriv.  грізьба,  за-,  no-,  гроза,  грозьба, 
погрожування,  грізеп,  грізний,  -ність,  -но,  грозовий, 
грозяний,  погрозний,  -но,  за-  по-  грозливий,  -во,  за- 
грожуваний,  [за-,  на-,  по-,  при-]  грозйти[ся],  за,-, 
на-,  по-,  при-  грджувапш[ ся] ,  MUk.  грозьба  (1627  Бе- 
ринда),  грозить  (XVII  с.),  грозечися  (1591),  грозно 
(1529),  грозне  (1567),  грозньїй  (1602),  OES.  грозьно 

(XI  с.) ;  FN.  Гроза,  Грозім,  Грозний,  MUk.  Грозевичь 
(1563  Тупиков  525),  Грозинь  (1682  Тупиков  1.  с.),  GN. 

Грізна,  Грізнево,  Грозин,  Грозїв[ка].  —  Syn.  страх, 

тривога,  перестрах;  карність,  суворість,  дисциплі- 

на,  Тимченко  610;  громовиця,  (з  сильним  дощем:)  туча, 
Деркач  53. 

PS.  *  groza  ‘ts’  of  uncertain  etymology;  according  to 
some  scholars  it  is  connected  with  Gk .  gorgds  ‘wild,  terrible, 
fierce’,  Arm.  karcr  ‘hard’,  OIr.  garg  ‘wild’,  Mir.  grain  ‘ugli¬ 
ness’,  Lith.  grazdti  ‘to  threaten,  menace’,  Latv.  grezudt  ‘to 
be  angry’,  etc.,  Berneker  1,  354,  Trautmann  95,  Osthoff  1, 
44  -45,  Fraenkel  165,  Boisacq  154,  Pokomy  353  ( :  IE.  root 
**дагоф-,  **gar(j-  ‘terrible,  wild’)  ;  other  etymologists  refer 
it  to  Lith.  grasa  ‘disgust;  threat’,  grasits  ‘disgusting’,  OIc, 
gerstr  ‘morose’,  MHG.  garst,  ModHG.  garstig  ‘filthy,  foul’, 
Lat.  fastidium  ( < *farstidium)  ‘disgust,  aversion’  (SI.  z  < 
orig.  s),  Berneker  1.  c.,  Briickner  159,  Trautmann  60,  a.  o. ; 
less  persuasive  are  explanations  of  Pedersen  KZ.  40,  179,  IF. 
26,  293  (:*groms,  see  грім),  Ильинский  RS.  6,  219-221 
(:  *grajati,  see  гра),  a.  o.,  cf.  Slawski  1,  353. 


грозити  ;  гроза. 

грбзно,  Wd.  грозло  (Желеховський  1,  160),  грбно, 
Wd.  грбно  (Грінченко  1,  351)  ‘bunch,  cluster;  circle’,  MUk. 
грозно  (XVIII  c.),  гронове  Npl.  (XVI  c.),  вь  гронахь 
(1597),  грона  Арі.  (1693),  гроно  (XVII  с.),  гронь  26 
(XVIII  с.),  Гроно  (XVII  с.),  кгрономь  Isg.  (XVIII  с.), 
кгроно  (XVIII  с.),  OES.  грозим  Npl.  (XI  с.  Остр.  єв.), 
грознове  Npl.  (XI  с.),  грознь  (XII  с.) ;  BRu.  гронка,  Ru* 
грозд[ь],  OOS.  grozds,  grozns,  Ви.  гронка,  SC.  grozd, 
grdnja,  Cz.  hrozen,  OCz.  hroz[e]n,  Slk.  hrozno,  Po.  grono, 

OPo.  grozno,  Ca.  grono.  —  Deriv.  гроночко,  гронце,  грб- 

новий,  гроно-  видний,  -носний,  dial,  грознаток,  гроз- 
нйчка,  грознянка  (Makowiecki  60),  гронйця,  громитися 
(РССтоцький  Slavia  5,  40)  ;  FN.  Гроно.  —  Syn.  китиця 

з  ягід  винограду ;  коло  добірного  товариства,  Тим¬ 
ченко  649. 

PS.  *grozno  ( <  *grozdno)  and  (with  simplification  of 
zn  >  n :)  *  grono  ‘ts’,  IE.  root  **ghro- :  ghro,  see  грана, 
грань;  Wd.  and  MUk.  fpouo  from  Po.  grono;  Briickner  158, 
Berneker  1,  346,  355,  Преображенский  1,  159  -  160,  Мла- 
денов  111,  Slawski  1,  350,  Георгиев  283-284,  Pokomy 
454,  a.  o. 

громада  ‘crowd,  throng;  community,  assembly',  MUk. 
громаду  Asg.  (1489),  зь  громадою  (XVI  c.),  громадами 
Ipl.  (1595),  громада  (1627  Беринда),  до  громадн  (1660), 
до  громади  (XVII  с.),  громаду  Asg.  (XVII  с.),  вь...  гро¬ 
маді  (XVII  с.),  з  громадою  (XVII  с.),  OES.  громадоу 

Asg.;  BRu.  грамазда,  Ru.,  Ви.  громада,  Ма.  громада,  SC. 
gramdda.  Sin.  gr[a]mdda,  Cz.,  Slk.  hromada,  Po.,  LoSo. 
gromada,  UpSo.  hromada,  Plb.  gruomdda.  —  Deriv.  гро¬ 
мад  [онь  ]ка,  громадочка,  громАдина,  -ище,  громаддя, 
громадглка,  громадгльник ,  громадіння,  [з-,  на-]  гро¬ 
мадження,  з-,  на-  громаджування,  громадський,  -кість, 


740 


741 


громадянин,  -н[оч]ка,  -нство,  громад тщина,  грома¬ 
дянський,  -кість,  громадно,  з-,  на-  громаджений,  до-, 
з[а]~,  на-,  пере-,  під-,  п[р]о-  громадити[ ся] ,  до-, 
з[ а ]-,  на-,  пере-,  під-  п[ р ]о~,  громаджу вати[ся],  Вк. 

громадянин  (Кміт  51),  MUk.  громадить  (XVI  с.),  гро¬ 
мадка  (XVII  с.),  громадно  (XVII  с.),  громадне  (1652), 
громадноє  (1597),  громадойка  (XVIII  с.),  громадскую 
Asg.  (1597),  громажан-ь  (1594).  —  Syn.  натовп,  юрба, 
купа;  стадо,  гурт;  товариство,  збори,  рада;  меш¬ 
канці  села;  стос,  Тимченко  612;  компанія,  Деркач  56. 

PS.  *gromada  (:  *gramada)  ‘ts’,  IE.  root  **grom- : 
**grem-  ‘to  collect,  gather’,  cf.  Lith.  grumtis  ‘to  wring’,  gru- 
mulas  ‘clump’,  grumstas  ‘clod  of  earth’,  Skt.  grama-  ‘pile, 
mass;  village,  community’,  Lat.  gremium  ‘lap’,  MHG.  kram- 
men  ‘to  claw’,  OHG.  krimman  ‘to  press,  claw’,  AS.  crammian 
‘to  cram’,  OIc.  kremia  ‘to  press’,  krumma,  krymma  ‘hand’, 
etc.,  Berneker  1,  345,  Преображенский  1,  160,  Trautmann 
94,  Bruckner  158,  Slawski  1,  348,  Fraenkel  162,  Pokomy 
383,  a.  o.;  SoSl.  variable  with  a  (*gramada)  is  usually  ex¬ 
plained  as  vowel  assimilation  to  the  following  syllable,  cf. 
Bruckner  KZ.  48,  213  -  214,  Slawski,  1.  c. 

*  *  і  -  .  •  , 

гроно  see  грозно. 


грот  1.,  грут  SoCp.  ‘basket’,  first  recorded  in  the  XIX 
c.  (Желеховський  1,  161);  Slk.  dial,  hrot,  SC.  hrot.  —  Deriv. 

грото,  рото;  FN.  Гроткгвський.  —  Subst.  кіш. 

Both  SoCp.  and  Slk.  forms  go  back  to  SC.  hrot,  cf. 
Дзендзелівський  247,  against  Machek  145,  who  considers 
Uk.  word  Slk.  borrowing  and  derives  it  from  PS.  *  grots 
‘ts’  connected,  in  his  opinion,  with  Skt.  ghata-  ‘pot’. 

грот  2.  see  грот. 


грохіт,  грохот,  Gsg.  грохоту  ‘thunder,  rumble’,  OES. 
сь  грохотомь,  грохот;  Ru.  грохот,  SC.  грохоть,  SC. 


grdhot,  Sin.  grohotati,  grohati,  Cz.,  Slk.  hrochot,  Po.  dial. 
grochot.  —  Deriv.  грох[ к ]amu,  -ання,  грохнути,  грохо¬ 
нути,  грохотати,  -ання,  [  за]  грохотгти,  -гння,  гро¬ 
хотник.  —  Syn.  грім,  грюкання,  гримання,  гуркотіння. 

PS.  *groxots  ‘ts’,  root  *grox-  <  * grok-s,  IE.  **gro- : 
**ger-  o/p.  for  hoarse  sounds,  cf.  Lith.  girgzdeti  ‘to  creak’, 
Skt.  garjati  ‘he  bellows,  roars’,  AS.  crucian,  cearcian  ‘to 
crack’,  OHG.  khahhon,  ModHG.  krachen  ‘to  crack,  crash, 
break’,  Berneker  1,  353,  Kluge  190,  Преображенский  1,  161, 
Trautmann  87,  94,  Bujnak  Sbomik  Matice  Slovenskej  5, 
65  -  72,  Pokorny  384  -  385,  a.  o. 

гроші  :  гріш. 

груба  1.  ‘oven,  stove,  fireplace;  mouth  of  an  oven’, 
MUk.  у  грубк  (1696),  грубу  то  єсть  печи  палити  (XVII  с.), 
грубьі  Арі.  (1755),  Gsg.  (1791);  BRu.,  Ru.  dial,  ‘ts’,  Po. 
gruba  ‘pit’,  wanting  in  other  SI.  —  Deriv.  грубка,  груб¬ 
ний,  -ик,  -ицькигї,  MUk.  грубарови  Dsg.  (1661),  за... 
грубника  (XVIII  c.),  грубникову  Dsg.  (XVIII  c.),  груб¬ 
ного  Gsg.  (1712).  —  Subst.  піч  (в  покоях)  ;  отвір  в  печі, 
челюсть  пічна,  Тимченко  617. 

From  MHG.  gruobe  ‘pit,  cavity,  mine’,  РССтоцький 
4,  165,  perhaps  via  Po.  gruba  ‘pit,  cave’,  Шелудько  1,  28; 
yet,  cf.  Горбач  7,  38  (: direct  from  ModHG.  Grube). 

груба  2.  :  грубий. 

грубий  ‘stout,  big,  bulky,  corpulent,  obese,  thick’,  Wd. 
груба  ‘pregnant  (women)’  (Романів,  Горбач  7,  38),  MUk. 
грубий  (1596  Зизаній),  грубоє  (1627  Беринда),  грубьій 
(1627  Беринда),  грубои  (XVII  с.),  грубого  Gsg.  (1676), 
грубую  Asg.  (XVII  с.),  грубих-ь  Gpl.  (1726),  OES.  вь  гроу- 
бнихг  (1073  Ізб.  Св.),  грубкишїх'ь  Gpl.  (XI  с.),  гроубо 
(XII  с.) ;  BRu.  грубьг,  Ru-  грубий,  OGS.  grgbs,  Ви.  Ма. 
груб,  SC.  grab,  Sin.  grob,  Cz.,  Slk.  hruby,  Po.  gruby,  dial. 
ruby,  grgby,  LoSo.  grobny,  UpSo.  hruby.  —  Deriv.  груб- 


742 


743 


[ н]енький ,  груб[ел]езний,  грубший,  грубіший,  груб¬ 
иш,  грубість,  -бо,  грубй[з]на,  гру  були,  з[а]-,  по¬ 
грубілий,  -лість,  на-,  по-  грубити,  з[а]-,  по-  грубі¬ 
ти,  [по-J  грубішати,  з-,  по-  грубнути,  Вк.  грубовінь 
(Кміт  51);  Wd.  грубство  ‘грубість’,  грубцьдстий  ‘гру¬ 
безний’  (Воля  Висоцька,  Колодій  РМ.  5,  285),  (арґо:) 

грубо  ‘дуже  добре’,  грубдй  ‘ правильний ’  (Горбач  8,  27); 
MUk.  грубо,  грубость  (1596  Зизаній),  грубость  (1627  Бе- 
ринда),  груботмистьімь  (1697),  грубкти  (XVII  с.),  OES. 
Грубо  (1355),  гроубости  (XI  с.),  FN.  Грубий,  Грибник, 
Грубський;  GN.  Грубешів.  —  Syn.  не  тонкий,  об’єм¬ 
ний,  великий,  товстий;  не  дрібний;  неделікатний, 
простий,  нижчого  їатунку;  що  в  первіснім  стані, 
неочйщений,  сировий,  Тимченко  616-617. 

PS.  *  grubs  [jb] :  *grobs[jb]  ‘ts’  —  one  of  the  inte¬ 
resting  cases  of  u :  g  alternation  in  the  root,  cf.  Briickner 
KZ,  42,  345-346,  Slawski  SO.  18,  260;  IE.  root  **greubh-: 
**ghrumbh-,  the  latter  with  a  nasal  infix  found  in  some 
languages  outside  SI.,  e.  g.  Lith.  grumba  ‘wrinkle,  fold’, 
Latv.  grumbt  ‘to  cover  with  wrinkles’,  OHG.,  MHG.  krampt, 
ModHG.  Krampf  ‘cramp’,  spasm’,  OHG.  chrimpfan  ‘to  con¬ 
tract  in  a  crooked  fashion”,  E.  to  crimple  ‘to  contract’,  etc.; 
without  nasalization  (**  ghreubh-):  Lith.  grubhs  ‘rough, 
rugget’  OHG.  g[e]rob  ‘thick,  awkward’,  ModHG.  grob 
‘coarse,  rude’;  cf.  Berneker  1,  355,  Преображенский  1,  161, 
Trautmann  99,  Bruckner  159,  Slawski  1,  356  -  357,  Machek 
146,  a.  o. 

грубіян,  Wd.  also  ґробіян,  грубіян  (Кузеля  87)  ‘rude 
(coarse)  fellow’,  MUk.  грубияновь  Gpl.  (XV  c.) ;  BRu. 
грубіян,  Ви.  грубиш.  Bo.  grubianin,  etc.  —  Deriv.  гру¬ 
біянка,  грубіянство,  -ський,  MUk.  грубіянство  (1593), 
грубіянства  Npl.  (XVII  с.),  грубіянська  (XVIII  с.),  гру- 

биянский  (XVII  с.).  —  Subst.  груба,  нечемна  людина, 
Бойків  115;  Wd.  хам,  неотеса. 


From  ModHG.  Grobian  ‘ts’,  f/e.  influenced  by  грубий, 
q.  v.;  РССтоцький  4,  219;  Wd.  J робіт,  Ірубіян  direct 
from  MHG.  without  change  of  g  >  h;  cf.  also  Соболевский 
РФВ.  66,  339-340. 

гругурати  dial,  ‘to  murmur,  mutter,  grumble’  (Voly- 
nia),  first  recorded  in  the  XX  c.  (Грінченко  1,  331).  —  Syn. 

мурчати. 

An  o/p.  formation  based  on  interj.  гур!,  гур-гур!,  q.  v. 

груда  ‘heap,  pile ;  lump  of  hard  earth,  clod’,  MUk.  гру¬ 
дою  Isg.  (1693),  груда  (1693),  двк  грудк  (1700),  груду 
Asg.  (1772),  грудьі  Npl.  (XVIII  с.),  OES.  груду  Asg. 
(XIV  с.) ;  BRu.,  Ru.,  Ви.  груда,  Ма.  груда,  SC.  gruda.  Sin. 
gruda,  Cz.  hrouda,  Slk.  hruda,  Po.  gruda,  LoSo.  gruzla,  UpSo. 
hruzl,  hruzla.  —  Deriv.  груд,  груд[оч]ка,  грудошник, 
грудо[чо]к,  грудомаха,  груддя,  грудя,  груд[к]овйй, 

груд[к]уватий,  груднястий,  згрудитися,  MUk.  гру- 
докь  Gpl.  (1724),  грудку  Asg.  (XVIII  с.),  у  грудочку 
(XVIII  с.),  FN.  MUk.  Грудкович-ь  (1404  Тупиков  526), 
Груддин-ь  (1644  ibid.);  see  also  грудень.  —  Syn.  брила, 
куля  з  землі,  глини,  піску,  снігу,  воску,  тощо;  до¬ 
рога,  що  взялася  брилами  замерзлої  землі,  Тимчен¬ 
ко  618. 

PS.  *gruda  ‘ts’,  IE.  root  **groud- :  **greud-  ‘to  rub, 
grind’,  cf,  Lith.  graudus,  ‘tender,  mellow’,  Latv.  gradds 
‘grain’,  graust  ‘to  thunder’,  and  in  ablaut:  Lith.  grudas 
‘grain’,  grtisti  ‘to  push’ ;  here  also :  ONor.,  OIc.  grautr 
‘groats’,  AS.  gryt  and  grytt,  E.  grit  and  groat,  etc. ;  Rozwa- 
dpwski  MPKJ.  2,  347  -  348,  Berneker  1,  357,  Kluge  127, 
Trautmann  99,  Slawski  1,  359,  Pokorny  461,  a.  o. 

грудень  ‘December’,  He.  also:  ‘November’,  MUk.  меца 
ноемврїа...  просто  грудень  (1581),  12  дня  грудня  (XVII 
с.),  се  же  нарицаєтея  студень  или  грудень  (XVIII  с.), 
OES.  грудень  рекше  ноябрь  (XV  с.),  ноябрь  р’ком  гру- 


744 


746 


ден;  Ru.  dial,  грудень  ‘November’  (Vasmer2  1,  463),  OSC. 
grudan  ‘December’,  Sin.  gruden  ‘December’,  OCz.  hruden 
‘December’,  Po.  grudzien  ‘December’,  OPo.  also  ‘November’. 
—  Deriv.  грудневий,  груднівка ;  MUk.  грудньїй.  —  Syn. 
дванадцятий  місяць  в  році;  (dial.:)  студень;  dial.  OUk. 
also:  одинадцятий  місяць. 

Derived  from  груда ,  q.  v.,  because  of  lumps  of  hard 
(frozen)  earth,  cf. :  поидоша...  B-bCKoph  на  кол^хь,  a  no 
грудну  пути,  б'Ь  бо  мсць  грудень,  рекше  ноябрь,  ПСРЛ. 
2  (Ип.),  235-236;  Miklosich  79,  Meillet  fit.  394,  Zubatf 
1,  344,  Berneker  1,  357,  Преображенский  1,  162-  163,  Гор¬ 
бач  3,  12-13,  Slawski  1,  360,  а.  о. 

грудь,  Npl.  груди  (Чижевський  AUA.  2,  329,  falsely: 
“plural  only  exists  in  Uk.”)  ‘breast’,  MUk.  у  груди  (1562), 
груди  Npl.  (1627  Беринда),  на  грудяхт>  (1676),  за  груди 
(1692),  на  грудь  (1727),  OES.  гррди  Арі.  (XI  с.),  к-ь  гру- 

демь  (XIV  с.) ;  BRu.  грудзі,  Ru.  грудь,  Ви.  гргд,  Ма. 
гради,  SC.  Npl.  grudi,  Sin.  grod,  Cz.  hrud,  Slk.  hrud,  Po. 
dial,  grqd  ‘higher  terrain  in  marsh’,  OPo.  grgdzi.  —  Deriv. 

груд[ оньк ]ки,  грудин [к] а,  груднина,  грудниця,  під-, 
по-  груддя,  грудастий,  [  під- ]  гру  динний ,  грудний, 
груд[н]йстий,  на-,  під-  грудний,  -ник,  грудочеревна, 
підгрудочеревний,  MUk.  грудина  (1552),  грудинок 
(XVIII  с.),  о  грудной...  (XVIII  с.),  FN.  Грудин[а], 
Груднйцька,  MUk.  Грудинов-ь  (1649  Тупиков  526),  Гру- 
динь  (1498  ibid.  526).  —  Syn.  (груди:)  верхня  передня 
частина  тулуба  від  шйі  до  черева,  Тимченко  618;  Wd. 
цицьки,  цйці;  argot  балькони,  фасада. 

PS.  *grgdb  ‘ts’,  IE.  root  **gurondh- :  **gurendh-  'to 
swell,  rise;  swelling’,  cf.  Gk.  brenthos  ‘pride,  arrogance’, 
brenthyomai  ‘to  be  of  a  proud  carriage,  hold  one’s  head 
high,  swagger’,  Lat.  grandis  ‘great’,  Wiedemann  BB.  13, 
310,  Berneker  1,  356,  Petersson  Archiv  34,  378  -  379,  Pokor- 
ny  485,  a.  o. ;  less  persuasive  are  the  explanations  of  Zubaty 


2,  98  connecting  it  with  Lith.  grandis  ‘link  of  a  chain’,  or 
that  of  Pederson  LP.  1,  1-2,  relating  it  to  Arm.  argand 
‘mother's  abdomen’ ;  cf.  also  Slawski  1,  342  -  343,  Vaillant 
BSL.  46  :  2,  177. 

груз,  грузь  ‘crushed  stone;  load;  refuse,  sweepings, 
dirt’;  Wd.  ‘swamp’,  MUk.  deriv.  груз’коє  (1596  Зизаній), 
грузкость  (1627  Беринда),  зт>  грузкости  (XVIII  с.),  OES. 
грузитися  (XIII  с.) ;  BRu.  гру  з,  Ru.  груз,  OCS.  deriv.  grg- 
ziti,  Cz.  hruz,  Po.  grqz,  LoSo.  gruzk,  UpSo.  hruzk.  —  Deriv. 

грузило,  грузло,  грузота,  грузовйк,  грузовйна,  грузд- 
вий,  грузький,  грузькість,  -ко,  грузлатий,  грузний, 
[за] грузити,  [за]грузнити,  на-,  роз-  грузити,  [на-, 
роз- ]  гружати,  угруз[ ну ]ти,  угружати,  гружавина, 
Wd.  грузава,  грузіна  ‘підмокла  лука,  їрунт’  (Надсяння, 
Пшеп’юрська  73),  (арго:)  груздувати  (по  голові )  ‘би¬ 
ти1  (Горбач  8,  8),  MUk.  гружають  (XVIII  с.)  ;  GN. 

Грузька,  Грузький  Єланчик,  Грузько  -  Зорянське.  — 
Syn.  куски  розбитого  каменю,  грубий  пісок,  рінь, 
жорства;  вантаж;  (грязь:)  грузьке  болото,  кал. 

PS.  *grgzs  >  Uk.  груз;  грузь  with  soft  ending  under 
the  influence  of  грязь,  Q-  v. 

I 

грузд  [ь]  ‘Agaricus  piperatus:  milk  -  agaric’,  ModUk., 

BRu.  груздзь,  Ru.  груздь,  dial,  грузд.  —  Deriv.  груздель, 
груждель.  —  Syn.  біляк,  білун,  гірчак,  ружатка ,  си- 
глянка,  сироїжка,  Makowiecki  13. 

According  to  Потебня  РФВ.  З,  92,  it  is  connected  with 
Lith.  gruzdenti  ‘to  smoke,  smoulder’,  cf.  also  Горяев  81, 
Преображенский  1,  162;  less  persuasive  is  its  derivation 
from  груда  suggested  by  Vasmer2  1,  463  -  464. 

грузин  ‘Georgian’,  ModUk.;  BRu.  грузін,  Ru.  грузин, 
MRu.  гурзи,  гурзиискт.  (Vasmer2  1,  464),  Po.  gruzin,  etc. 

—  Deriv.  грузинка,  грузинський,  грузинознавець, 


S 


746 


-вство,  Грузія.  —  Syn.  (самоназва:)  картвел,  УРЕ. 
З,  491. 

Prom  Geor.  gurz  ‘грузин’  blended  with  Gk.  Georgia 
( :  after  Saint  Georgios  patron  of  the  country) ,  Staszew- 
ski  101,  Мельхеев  30-31. 


грук,  грюк  ‘noise,  rumble,  roar,  rattle;  knocking’, 
MUk.  груку  Gsg.  (1747  Інтермедії  182),  безь  груку  (XVIII 
c.) ;  in  Ru.  deriv.  only:  грюкать,  грюкнуть.  —  Deriv. 

грукати,  -ання,  гру кнути\\ грюкати,  -ання,  грюкну¬ 
ти,  гру котіти\\ грюкотіти,  грюкало,  грюкнява,  грю¬ 
конути,  грюкотати,  грюкнява,  грюкотнеча,  грю- 
кдтнява,  грюкава,  грюк!  —  Syn.  гуркіт,  галас,  Тим- 
ченко  619;  торохтіння,  туркіт ■,  рокіт,  Деркач  54,  55. 


A  metathetic,  with  -k-  extended,  form  of  гур! ,  гуркіт, 
гуркати,  see  s.  vv. ;  orig.  грукати  ( <  гуркати )  was  se¬ 
condarily  softened  (;  грюкати )  under  the  influence  of 

гряк,  9-  v. 


грум  see  ґрум. 


грун  see  грунь. 
грунт  see  ґрунт. 

I 

грунь,  Wd.  грун,  ґрунь  ‘hill,  top  of  the  hill,  crest;  hilly 
meadow’,  ModUk. ;  Po.  grun.  —  Deriv.  грунт,  групок, 
грунище,  Wd.  [руник,  їрундк  (Желеховський  1,  170); 
GN.  Грунь,  Групі ,  Грунське,  Грунський,  Г рутка, 
Групці,  Груновка;  Вк.  Грун,  Ґрунь,  Бойк.  58,  146;  Не. 
Ґрунь,  Ґрунт,  Гуц.  127,  128;  FN.  Грунський.  —  Syn. 
горб,  гора;  хребет  гори,  верх,  вершок;  гірська  по- 
ллма. 

Origin  uncertain;  some  etymologists  derive  it  from 
Rm.  grum  ‘hill’,  W§dkiewicz  RS.  7,  118,  Рудницький  2,  20, 
Hrabec  Гуц.  38,  a.  o. ;  according  to  Slawski  1,  340,  it  is  con- 


747 

nected  with  *дгапь,  see  грана,  грань;  less  persuasive  is  its 
etymology  from  грудь,  Vasmer2  1,  364. 

група,  Wd.  група  ‘group’,  ModUk. ;  BRu.  ts,  Ru.  группа 
(first  occurrence:  XVIII  c.,  cf.  Huttl-Worth  67),  Po.  grupa, 

etc.  —  Deriv.  груп[оч ]ка,  групівщина,  груповий,  [ з ]гру- 
пувати[ся],  -ання,  SovUk.  групкдм,  групдрг,  групо- 
вод.  —  Subst.  гурт,  громада,  купа,  Бойків  115. 

From  ModHG.  Gruppe  ‘ts’  (since  1712,  cf.  Kluge-Gotze 
220),  according  to  Вакуленко  140,  via  Ru.  группа,  which 
remains  to  be  proved. 

грухнути  ‘to  make  noise  by  knocking;  to  coo’,  MUk. 
грухнуло  (XVI  c.),  трухнула  (XVII — XVIII  c.) ;  Ви.  гру- 
XUM,  SC.  gruhati,  Cz.  dial,  hrouchati,  Po.  gruchai,  gruehnq,6. 

—  Syn.  грукнути,  грюкнути;  заворкувати. 

PS.  *gruxngti  :  *gruxati  ‘ts’  of  o/p.  provenance,  cf. 
грук,  грюк,  гряк. 

груша  ‘Pirus:  pear-tree;  pear’,  MUk.  грушу  Asg. 
(1562),  груша  (1690),  подь  грушами  (1690),  грушь  Gpl. 
(1690),  груши,  rpyrnh  Npl.  (XVIII  c.),  OES.  грушеи  Gpl. 
(XIV  c.) ;  BRu.,  Ru.  груша,  Ви.,  Ma.  круша,  SC.  krUSka, 
Sin.  hruska,  grUska,  Cz.,  Slk.  hruska,  Po.  grusza,  LoSo. 
kru§a,  ksusa,  UpSo.  krusej,  krusva,  Ca.  kreSa,  Bib.  grdusdi, 
gra’usva.  —  Deriv.  груш[ень]ка,  грушечка,  грушочка , 
грушевина,  грушина,  грушіщя,  грушйчка,  грушанка. 
грушівка,  грушняк,  грушшя,  грущаник,  -нка,  гру- 

щйн[к]а,  грушевий,  ірушковий,  грушанкові,  грушо¬ 
видний,  MUk.  с  грушовим  (1568),  грушьки  (1650),  гру- 
шастий  (1686),  грушевий  (XVII  с.),  грушина  (XVIII  с.), 

FN.  Груш[ к ] а,  Грушкевич,  Грушків[ ський ],  Грушко, 
Грушовець,  Грушовий,  Груїиевський,  Груш[к]ів- 
ський,  Грущак,  Грущенко,  GN.  Грушатичі,  Грушева- 
ха,  Грушів[ ка],  Грушин,  Грушка,  Грушки,  Грушова, 
Грушове,  Грушовиці.  —  Syn.  рід  плодових  дерев  ро- 


/ 


748 


діти  розоцвітих,  підродини  яблуневих,  УРЕ.  З,  509, 
овоч  з  цього  дерева. 

PS.  *grusa\\*hrusa  ‘ts’,akin  to  Lith.  kr[i]ause,  krausis, 
Latv.  krausis,  OPr.  crausy,  crausios  ‘ts’,  GN.  Krawsselaw- 
ken,  Crawsyn,  Trautmann  95,  140,  Gerullis  72;  its  ultimate 
source  is  obscure  :  perhaps  it  comes  from  Iranian,  cf.  Kur¬ 
dish  koresi\\huresi  ‘pear’,  Schrader2  1,  148,  or  from  a  “Pontic 
or  Caspian”  lg.,  Fraenkel  296,  or  from  an  unknown  “proto- 
European”  lg.,  Machek  146;  re.  other  etymologies  cf.  Ber- 
neker  IP.  10,  159,  ( :  OHG.  chriehboum  ‘plum’,  not  mentio¬ 
ned  in  his  ED.  1,  358),  Slawski  1,  361  (:  “unknown 

source”),  Moszyiiski  Zasi^g  281-282  ( :  *agrusa — *agoda), 
a.  o. 

грюк,  грюкати  see  грук. 
гряд  dial,  for  град,  q.  v. 

гряда,  dial,  also  гряда  (Грінченко  1,  333)  ‘bed  (of 
flowers,  vegetables),  garden-bed,  large  furrow;  small 
threshing  floor;  beam’,  MUk.  гряда  (1689),  грядою  Isg. 
(1702),  по  грядахь  (1759),  у  грядк  (XVIII  c.),  OES.  гр§дьі 

Npl. ;  BRu.  ipada,  Ru.  гряда,  OGS.  grqda.  Ви.  греда,  Ma. 
греда,  SC.  greda,  Sin.  greda,  Cz.  krada,  Slk.  hrada,  Po. 
grzqda,  LoSo.  greda,  UpSo.  hrjada,  PIb.  grdda .  —  Deriv. 

гряд[оч]ка,  грядйна,  грядовйй,  Wd.  грйтка,  гритчйна 
(Бойк.  22),  MUk.  грядкй  (XVIII  с.)  ;  FN.  Грядунов,  Гря- 

дий;  GN.  Гряда,  Грядка,  Грядки;  see  also  гряділь.  — 

Syn.  високе  місце;  смуга  скопаної  землі,  де  садять  го¬ 
родину  або  квітки,  Тимченко  622  -  623;  сволок,  бервено, 
балка,  dial.  їраїар. 

PS.  *grqda  ‘ts’,  IE.  root  **ghrendh-  ‘beam’,  cf.  Lith. 
grindd,  ‘board’,  Latv.  grida  ‘floor’,  ONor.  grind  ‘frame,  en¬ 
closure’,  OHG.  grintil  ‘beam’,  etc.;  Bemeker  1,  349,  Buga 
РФВ.  70,  250,  Преображенский  1,  165,  Trautmann  98,  Slaw¬ 
ski  1,  371,  a.  o. ;  less  convincing  is  its  connection  with  Lat. 


749 


grunda,  sug-grunda  ‘frame-work  of  a  roof’,  Lagercrantz 
KZ.  37,  182  -183;  the  evolution  of  meaning:  beam  -»  en¬ 
closure  -»  fence  -»  garden-bed,  Berneker,  1.  c. 

грядйло  SoCp.  for  глядйло  (Дзендзелівський  28)  with 
dissimilation  of  liquids :  l  —  l  >  r  —  l;  see  глядіти. 

4  \  ♦ 

гряділь,  Wd.  граділь  (Dejna  128),  грйґіль  (Романів, 
Г орбач  8,  38)  ‘pole,  thill,  shaft’,  ModUk. ;  Ru.  грядиль,  SC. 
gredelj,  Cz.  hfidel,  Slk.  hriadeV,  Po.  grzqdziel,  dial,  also 

grqdel.  — Syn.  дишель. 

♦  '  ♦  » 

PS.  *gr§deljb  :  *gr§deljb  ‘ts’  derived  from  *gr$da ,  see 
гряда,  Slawski  1,  365;  some  etymologists  consider  it  G. 
borrowing,  cf.  OHG.  grintil\\hrintil  ‘beam,  shaft \  OE.  grin- 
del  ‘bar,  bolt’,  Berneker  1,  349,  (extensively:)  Kiparsky  1, 
236-237,  РССтоцький  4,  123,  a.  o. ;  for  SI.  origin  are  Ma- 
tzenauer  LF.  7,  2Q1,  Bruckner  156,  Machek  Slayia  20,  213  - 
214,  the  latter  indicating  a  possibility  of  SI.  borrowing 
in  G. 

грядущий  arch,  ‘coming,  future,  next’ :  грястй,  гряду, 
-деш  arch,  ‘to  come?  go,  follow’,  MUk.  гряду  (1596  Зизаній), 
грядущий,  гряду  (1627  Беринда),  грядегь  (XVII  с.),  гря¬ 
дущая  (XVII  с.) ;  Ru.  грясти,  (Vasmer2  1,  467),  OCS. 
gr$sti,  Ви.  греда,  SC.  грести,  Sin.  gredem.  —  Deriv.  (here 
perhaps:)  грянути ,  see  s.  v.  —  Syn.  майбутній,  прий¬ 
дешній,  будучий;  (грясти:)  приходити,  при-,  на¬ 
ближатися;  MUk.  гряду  :  йду  (1596  Зизаній),  йду,  при¬ 
хожу  (1627  Беринда). 

PS.  *grqsti  <  *gr§dti  ‘ts’,  IE.  root  **ghre[n]dh-  ‘to  go, 
walk’,  with  nasal  infix  also  in  Ce.,  cf.  OIr.  in-grenn,  to- 
grenn  ‘to  chase,  hunt’,  Thurneysen  KZ.  63,  114  - 115,  Pokor- 
ny  457 ;  without  nasalization:  Lith.  gridyti  ‘to  go,  walk’,  Av. 
aiwi-  garadmahi  ‘we  start’,  Lat.  gradior,  -Ї  ‘to  walk,  step’, 
gradus  ‘step,  grade’,  Goth.  As g.  grid,  MHG.  grit  ‘Sohritt’, 
etc.  Bezzenberger  BR.  16,  243,  Osthoff  IF.  4,  293,  Hirt  BB. 


750 


751 


24,  281,  Berneker  1,  349  -  350,  Trautmann  98  and  KZ.  42, 

369,  Walde-Hofmann  1,  615-616,  Vasmer2  1,  467,  Георгиев 
278,  a.  o.;  yet,  while  declining  any  connection  with  Goth., 
Lat.  and  Ar.  congeners  as  phonologically  unwarranted, 
Fraenkel  admits  kinship  between  SI.  grqsti  and  Lith.  gri- 
dyti,  cf.  his  ED.  171. 

грязнути  ‘to  sink  (in  mud,  mire,  slough)’,  MUk.  гриз¬ 
нути  (XV  c.),  грязнути  (XVII  c.),  OES.  in  deriv.  only 
гркзь  (XI  c.),  гркзьі  (XI  c.)  ;  BRu.  (deriv.:)  граз&,  Ru. 
грязнуть,  OCS.  pogrgzngti,  SC.  greznuti,  Sin.  grg’zniti,  Cz. 
u-  hraznuti,  Po.  grzqznq,  LoSo.  greznu,  greznui,  UpSo:  hrez- 

nu,  hreznyc.  —  Deriv.  грязь,  грязиво,  гряздта,  грязю¬ 
ка,  грязя,  грязний,  грязький,  грязьовий,  грязько,  гря- 
зйти,  Wd.  грязиво,  грязота,  грязовйш,  грязнйти 

(Желеховський  1,  162),  MUk.  гряз  -  lutum  (XVII  с.  Гепта- 
глот  21),  грязно  (XVI  с.),  грязко  (1732),  грязніє  (1721), 
OES  гр-Ьзь  (XI  с.),  гр^з-ьна  (XI  с.),  GN.  Грязь, 
Грязі,  Грязива,  Грязивець,  Грязино,  Грязинка, 
Грязівка,  Грязнйха,  Грязнушка,  Грязнуша.  —  Syn. 
потопати,  Тимченко  623;  [за] стрягнути,  застру¬ 
гати,  Деркач  54. 

PS.  *grgzngti  ‘ts\  IE.  root  **grem[d]-  ‘to  sink’,  cf. 
Lith.  grimsti,  grimzdeti  ‘ts’,  causat.  gramzdmti,  gramzdyti 
‘to  (cause  to)  sink’,  Latv.  grimt  'to  sink’,  Meillet  MSL.  14, 

370,  Berneker  1,  350,  Преображенский  1,  165,  Bruckner 
162,  Slawski  1,  372,  Trautmann  97  -98,  Fraenkel  169,  Геор¬ 
гиев  61,  278,  Pokorny  405,  a.  o. 

гряк!  inter j.  imitating  the  noise  of  knocking  : ‘knock!, 
tap!’,  ModUk.  only.  —  Deriv.  грякати,  -ання,  грякну¬ 
ти,  грякотати,  -ання,  грякотгти,  -іння.  —  Syn. 
грак!,  грюк!,  стук ! 

An  о/p.  interj.  related  to  грак!  q-  v.,  РССтоцький  З, 
152. 


грянути  ‘to  thunder  (roar,  peal)  out;  to  precipitate 
(oneself) ;  to  make  sudden  haste’,  MUk.  грянули  (XVII  c.), 
грянегь  (XVIII  c.) ;  Ru.  грянуть.  —  Deriv.  нагрянути ; 
GN.  Гряниковка.  —  Syn.  гримнути;  грюкнути,  стук¬ 
нути,  Тимченко  623;  (нагрянути:)  найти,  наїхати 
( купою  ). 

Etymology  uncertain;  the  majority  of  linguists  con¬ 
nects  it  with  *gremeti,  *grom,  see  гриміти,  грім,  e.  g.  Mik- 
losich  77,  Соболевский  RS.  7,  200  -  201,  Jakobson  Word  8, 
387,  Vaillant  MSL.  52,  165,  a.  o. ;  yet,  according  to  Ber¬ 
neker  1,  349  -  350,  followed  by  Преображенский  1,  166,  and 
Vasmer2  1,  468,  it  derives  from  PS.  * grqd-ng-ti,  root  *gr§d- 
as  in  грясти,  q.  v. ;  Uk.  нагрянути  ‘to  come  in  masses’  sup¬ 
ports  the  latter  explanation. 

грянь  dial,  for  грань. 

грясти  arch,  see  грядущий. 


гряхнути  ‘to  fall  down  with  noise’,  ModUk.  only  —  Syn. 

впасти  з  гуком. 

The  word  seems  to  be  a  blending  of  грукнути\\грюк - 
нути  and  грякнути,  see  s.  vv. 


ry!  interj.  imitating  sound  produced  by  an  owl,  wind 
or  weeping:  ‘boo-hoo!,  whoo-ou!’,  MUk.  ry  (1596  Зизаній), 
гу!  (XVII — XVIII  c.  Інтермедії  63);  BRu.  гугу! ,  Ru.  гугу!, 
Cz.  hu,  Slk.  hu,  hu,  Po.  hu!  —  Deriv.  гугу!,  гугукати, 
-ання,  гу-гу-гу.;  related  are:  гук,  гукати,  гул,  гуготі¬ 
ти,  гу  гнати,  see  s.  vv.  —  Syn.  у! 

Of  o/p.  origin,  РССтоцький  3,  148-  149;  similar  interj, 
are  to  be  found  in  G.  Mi!,  E.  ho!,  Sw.  hu!,  Lat.  hu!,  etc., 
cf.  Slawski  1,  431,  Schwentner  19. 


гуано  see  ґуано. 


губ£  1.  Wd.  губа  (Желеховський  1,  162)  ‘mushroom; 
sponge’,  MUk.  губьі  Npl.  (1509),  губь  Gpl.  (1557),  губою 


752 


753 


Isg.  (XVII  c.),  губи  Npl.  (XVIII  c.),  OES.  гоубр  Asg. 
(XI  c.  Остр.  ев.),  гоуба  (XII  c.),  губою  Isg.  (1390);  BRu. 
губа,  Ru.  губа,  OCS.  ggba,  Bu.  %z6a,  SC.  guba,  Sin.  goba, 
Cz.  houba,  huba,  Po.  gqbka.  —  Deriv.  губка,  губчатий, 
-шість,  MUk.  губка  морська  (1627  Беринда),  гоубка  — 
spongia  (Гептаглот  21),  FN.  Губа,  MUk.  Губка  (XIV — 
XV  с.  Kuraszkiewicz  163),  Губкинь  (1665  Тупиков  527), 

GN.  Губків.  —  Syn.  взагалі  гриб  опріч  боровика;  легка 
і  діркувата  субстанція  морського  звіряти  уживана 
на  різні  домові  потреби  для  п  властивостей  вбирати 
плини,  губка,  Тимченко  624. 

PS.  *ggba  ‘ts’,  BS.  root  **gumb-,  of.  Lith.  gumbos  ‘ele¬ 
vation,  knot,  gnarl’,  Latv.  gumbo  ‘swelling,  elevation’,  Mik- 
losich  71,  Berneker  1,  340,  Преображенский  1,  166,  Traut- 
mann  101,  Pokorny  396,  a.  o. ;  (extensively:)  Slawski  1,  265 
( :  IE.  **gheubh-  ‘to  bend’) . 


губа  2.  Wd.  губа  (Желеховський  1,  162)  ‘lip,  mouth’, 
MUk.  губу  Asg.  (1676),  от  губьі  (XVII  c.),  губою  Isg. 
(XVII  c.),  вт>  губ-Ь  (XVII  c.),  bt,  губу  (XVIII  c.) ;  BRu. 
губа,  Ru.  губа,  OCS.  ggba.  Ви.  гь’ба,  SC.  guba,  Sin.  gpba, 
Cz.  huba,  Slk.  huba,  Po.  g$ba,  LoSo.  guba,  UpSo.  huba.  — 


Deriv.  губ[онь]ка,  губочка,  губ е.нят[к]  a ,  губці,  губу- 
ся,  губище,  губань,  губрій,  губріяка,  губ’яка,  губатий, 
губний,  губногубнт,  губнозубнйй,  губо-  видний,  -ко- 
пйлка,  -подібний,  -цвіті,  -шльоп,  MUk.  губагь  (XVIII 
с.),  губочки  (XVIII  с.),  FN.  Губар,  Губара,  Губарик, 
Губйчек,  Губчак,  Губ’ як,  MUk.  Губанин-ь  (1611  Тупи¬ 
ков  526),  Губаревич-ь  (1662  ibid.  526),  Тубарев-ь  (1614 


ibid.),  GN.  Губа,  Губарівка,  Губкин,  Губин[о],  Губй- 
ниха.  —  Syn.  рот,  Паяца;  слово,  мова;  горішній  і  до¬ 
лішній  берег  уст,  [ ejycmd,  Тимченко  623  -  24. 


PS.  *ggba  ‘ts’;  it  is  questionable  whether  this  word  is 
identical  with  *ggbo  under  губа  2.  according  to  Berneker  1, 


340,  both  words  have  different  meaning  and  different  IE. 
kinship,  the  present  one  being  connected  with  Lith.  gembe 
‘wooden  hook’,  Gk.  gomfux,  gamfelai  ‘chin  bone’;  yet,  some 
etymologists  identify  both  words,  Bruckner  138  - 139,  Traut- 
mann  101,  Fraenkel  146  - 147,  Slawski  1,  271  -  272,  a.  o. 

губерн[і]я,  Wd.  Губернія  (archaic  since  1925:)  ‘pro¬ 
vince,  administrative  district’,  MUk.  (in  deriv.  only:)  кгу- 
бернатор-ь  (1497),  губернатора  (XVII  c.)  ;  BRu.  губер- 
ня,  Ru.  губерния,  Ви.  губерния,  SC.  gubemija,  Cz.  gw- 
bemie,  Slk.,  Po.  gubernia.  —  Deriv.  губернатор,  -ство, 

-ський,  -ша,  губерніальний,  губернський,  Wd.  їубе- 
рець,  їуб ерніяльний ,  їубернувати  (Желеховський  1, 
170),  MUk.  губернатора  (see  above) ;  GN.  Губернатор¬ 
ський  ліс.  —  Subst.  адміністратйвно-територіяльна 
одиниця  (1708  -  1925),  УРЕ.  З,  515. 

From  Ru.  губерния  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Lat. 
gubenmre  ‘to  steer  or  pilot  a  ship;  to  rule,  govern’,  АкСл. 
3,  466,  Klein  1,  671,  a.  o. ;  see  also  AmUk.  ґоберман,  etc. 

губити  ‘to  ruin,  waste,  destroy;  to  lay  waste’,  MUk. 
гублено  (1616),  не  губьі  (1683),  губьітьі  (XVII  с.),  губишь, 
губить,  губигь,  губити  (XVII  с.),  губящнх,  губячи 
(XVIII  с.),  OUk.  гоубити  (1148),  OES.  гоубить  (XI — 
XII  с.) ;  BRu.  губіць,  Ru.  губить,  OCS.  gubiti,  Ви.  губя, 
Ма.  губи,  SC.  gubiti.  Sin.  gubiti,  Cz.  hubiti,  Slk.  hubit’ ,  Po. 
gubic,  LoSo.  z-gubis,  UpSo.  z-hubic,  Ca.  gub,  Plb.  vez- 

ga’ube.  —  Deriv.  ви-,  з[а ]-,  об-,  пере-,  no-,  при-,  роз-  гу¬ 
битеся],  -гублю вати] ся],  ви-,  по-  губляти,  [по]- 
губйтель[ка] ,  вигублення,  згубник,  -нищ,  -ність, 
-но,  з  [а]-,  роз-  гублений,  -ність,  -но,  -ння,  з  [а]-, 
по-,  роз-  губа,  згублйвий,  згубний,  Wd.  губйтельний, 
губительство  (Желеховський  1,  162  -  163),  MUk.  згубі- 
ті  —  amitto,  згуб  іти  —  deperdo,  per  do  (XVII  с.  Гептаглот 
21),  губитель  (1627  Беринда),  губйтелство  (1627  Берин- 


754 


да),  губителен-ь  (XVI  с.),  OES.  губитель  (XI  с.),  гоуби- 
тельна  (1076),  гоубительство,  губленіе;  FN.  Губ  ЛЯК, 
MUk.  Губиничт,  (1552  Тупиков  527).  —  Syn.  приводити 

до  згуби,  тратити,  нищити;  затирати  сліди,  Тим- 
ченко  624  -  625;  (доводити  до  загибелі:)  занапагца- 
ти,  запропащати;  збавляти,  Деркач  54. 

PS.  *gubiti  ‘ts’  —  a  causative  form  of  *gybngti,  see 
гинути;  orig.  meaning:  ‘to  cause  perdition,  ruin,  death’, 
cf.  Gk.  apollymi  ‘I  destroy,  kill,  slay’:  apollymai  ‘I  perish, 
die’,  Berneker  1,  361,  Slawski  1,  376,  a  .o. 

гувернер  ‘tutor’,  ModUk. ;  Ru.  гувернер  (since  1803).  — 
Deriv.  гувернерка,  гувернантка.  —  Subst.  домашній 
виховник  дітей. 

From  Fr.  gouverneur  (  <  Lat.  gubemator  ‘ruler,  go¬ 
vernor’)  ‘ts’,  perhaps  via  Ru.  гувернер ;  see  also  губерн[і]я 
on  p.  753. 

гугель  dial,  see  ґугель. 

гугнати,  гугнити,  dial,  гуняти  (<*гугняти,  Нижнє  По¬ 
дністров’я,  Дзендзелівський  ЛБюлетень  6,  42),  ‘to  speak 
through  the  nose;  to  snuffle’,  MUk.  (in  deriv.:)  гугнйвьій 
(1627  Беринда),  гугнав-ь  (XVIII  c.),  OES.  гоугнивоу  Dsg. 
(XIII  c.) ;  BRu.  гугнявіць,  Ru.  гугнявить  (Даль  1,  416), 
OCS.  gggsnivs.  Ви.  гггна,  Ma.  гагне,  ганголи,  Sin.  gog- 
njdti,  Cz.  huhnati,  Slk.  huhnat’ ,  Po.  gqgac,  gggac.  —  Deriv. 

[за-,  про]гугнявіти,  [за-,  про-] гугнити,  гуг’ явити, 
гугнавий,  -вець,  -вість,  -во,  гугнявий,  -вість,  -во, 
Wd.  гугон,  гуг[ о ]ніти,  here  also  вугнати,  see  s.  v. ;  FN. 
Гугненко,  MUk.  Гугни  [на]  (XIV — XV  c.  Kuraszkiewicz 
155),  Гугнивьіи  (XV  c.  Тимченко  625).  —  Syn.  вугнати, 

говорити  крізь  ніс. 

PS.  *gggsnati  ‘ts’  of  imitative  o/p.  origin,  IE.  root 
**gang-  ‘to  scoff,  jear’,  cf.  Skt.  ganja-,  gagjana-  ‘scoffing’, 
gunjati  ‘he  is  humming,  buzzing’,  Gk.  goggrydzein  ‘to  mut¬ 


755 

ter,  buzz’,  cf.  Berneker  1,  341,  Преображенский  1,  167, 
Slawski  1,  272,  Pokorny  352,  a  .o. 

гуготіти  ‘to  roar  (dully),  rattle,  rush’  ModUk.  only.  — 

Deriv.  гуготіння,  за-,  на-  гуготіти,  b/f.  гугіт,  Wd. 
гуг!,  гух!  (Стрий).  —  Syn.  (глухо  —  про  мотор  то¬ 
що:)  стугоніти,  рогсотати;  гудіти,  Деркач  54. 

Based  on  гу!  —  an  o/p.  inter j.,  see  s.  v.,  РССтоцький 
3,  149. 


ryry!  гугукати  :  гу! 


гуг’явити  dial,  see  гугнати. 


гуґенбти  ‘Huguenots,  French  protestants  of  the  XVI 
and  XVII  centuries’,  ModUk.;  BRu.  гугенот,  Ru.  гугено¬ 
ти  (since  1838),  etc.  —  Subst.  французькі  протестан¬ 
ти  (кальвіністи) ,  що  боролися  за  релігійну  свободу 
(16-17  cm.),  Орел  1,  221. 

From  Fr.  Huguenot  ‘ts’,  the  ultimate  source  being 
MHG.  eitgenoze  ‘confederate’,  Орел  1,  221,  АкСл.  З,  470, 
Gamillscheg  521,  Klein  1,  748,  a.  o. 

гудж!,  гу[д]жа!,  dial,  гййджа!  (Житомирщина,  Па¬ 
ламарчук,  ЛБюлетень  6,  5),  гойджа-гойджа!,  гунджя-гун- 
джя!  (Нижнє  Подністров’я,  Дзендзелівський  ibid.  41-42), 
гудзь!,  гудзя!,  гузь!  гузя!  (Стрий)  interj.  in  inciting  dogs 
to  attack:  ‘tally-ho!’,  evidenced  since  the  XIX  c.,  Po.  huzia! 
(because  of  h  perhaps  from  Uk.).  —  Deriv.  гуджати , 
гунджюк,  Wd.  [за]гудзяти  (Романів  Горбач  7,  39),  гу- 
зяти  (Стрий).  —  Syn.  [г]агпу!,  гагпаї,  тюгу!,  кус! 

A  primitive  interj.  based  on  гуж,  Q-  v-  '>  it  seems  to  be 
derived  from  the  expression :  (пси,  собаки)  з  гужа!  ‘  (free) 
dogs  from  ropes !’ ;  cf.  also  Schwentner  41  -  42,  РССтоць¬ 
кий  3,  152,  Slawski  1,  441. 

гудз,  гудзик  see  ґудз,  ґудзик. 


756 


757 


гудзя!,  гудзь!  see  гудж! 

гудзь  арго  ‘few’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Горбач 
0,  37).  —  Deriv.  гудзівка,  гудзеня.  —  Syn.  кудлай,  їу- 
длай;  subst.  жид,  єврей. 

According  to  Горбач,  1.  с.,  the  ultimate  source  of  the 
word  is  Hb.  gudil  ‘big  man’. 

гудзь!  see  гудж! 

гудила  dial,  for  вудила,  q-v. 

гудина,  гудйнє  dial,  for  огудина,  огудйння,  see  s.  w. 

гудити  ‘to  blame,  disapprove’,  MUk.  hudit  (XVIII  c.), 
нехай  судять  да  нехай  гудят-ь  (XVIII  с.),  OES.  гоужоу 
(XII  с.) ;  Ru.  гудить,  Slk.  hudit’,  Cz.  vyhouduti  ‘to  fool’.  — 
Deriv.  за-,  no-,  роз-  гудити,  розгуджувати,  -ання,  гу- 
дження,  загуда,  погудка,  розгудець,  гудич.  —  Syn.  га¬ 
нити,  давати  догану,  Тимченко  625;  (голосно)  осу¬ 
джувати;  dial,  гайнувати  (Воля  Висоцька,  Колодій  РМ. 
285). 

The  word  seems  to  be  derived  from  гудіти  with  a  se¬ 
condary  specialized  meaning:  (‘to  buzz’-»)  ‘to  blame 
(aloud),  disapprove’;  see  the  following  entry. 

гудіти,  густй,  гуду,  -деш  ‘to  sound,  buzz,  hum;  to  shout, 
rage,  clamor’,  MUk.  гуду  (XVI  c.),  гудучи  (XVII  c.),  гуде 
(1747  Інтермедії  174),  густьі  (XVIII  c.),  гудегь,  гудуть 
(XVIII  с.),  OES.  гоудоуть  (XII  с.),  гудущии  (XIII  с.) ; 

BRu.  гусці,  гусць,  Ru-  гудеть,  гудить,  dial,  густи 
(Vasmer2  1,  470),  Ви.  гьдувам,  SC.  gusti,  Sin.  gosti,  Cz. 
housti,  Slk.  hust’,  OPo.  gqsc  (XV — XVII  c.),  dial.  zgdzic. — 

Deriv.  іуда,  гудак,  гудаченько,  гудачдк,  гудець,  гудін¬ 
ня,  гудля,  гудок,  гудьба,  гудковий,  гудючий,  від-, 
п[р]о-  густй,  нагустй[ся] ,  Wd.  гудймець,  гудик,  гу¬ 
дило,  гудкувати  (Желеховський  1,  163),  here  also  гусла, 
гунути  and  гудити  with  specialized  meaning,  see  s.  w. ; 


MUk.  гудаки  Npl.  (XVIII  c.),  гуденїє  (1627  Беринда),  гу- 
дЬнє  (1627  Беринда),  гудедг  (1627  Беринда),  гудинцом  Isg. 
(XVIII  с.),  гудка  Gsg.  (1566),  гудникув-ь  (1666),  OUk. 
гудця  Gsg.  (XIII  с.),  OES.  грдьца  (XI.  с),  гоудя  (XIII 
с),  гуженья  (XIII  с.),  FN.  Руда.  Гудак,  Гудик,  Гудило, 
Манич-Гудйло,  Гудим,  Гудій,  Гудійчук,  Гудовський, 
Гудькд,  GN.  Гудаковка,  Гудариха,  Гудець,  Гудиш, 
Гудйлово,  Рудими,  Гудки.  —  Syn.  видавати  рівний 
глухий  звук,  гуготіти,  (про  машину:)  стугоніти; 
MUk.  (на  якомусь  музичному  інструменті:)  видавати 
голос,  Тимченко  632. 

PS.  *ggsti  <  *ggdti,  root  *gu-n-d~,  nasalized  IE.  o/p. 
**gu-d- :  * *gou-d-  (:**gou-d-)  ‘to  sound’,  cf.  Lith.  gausti  ‘ to 
sound  hollow’,  guosti  ‘to  complain’,  gaudits  ‘sad’,  Latv.  gauda 
‘wailing,  lamentation’,  gaust  ‘lamenting’,  Matzenauer  LF.  7, 
209  -210,  Фортунатов  BB.  3,  56,  Berneker  1,  340-341, 
Преображенский  1,  167,  Trautmann  80,  Fraenkel  140-141, 
Slawski  S10.  18,  258  -  259  and  his  ED.  1,  267,  Pokorny 
403,  Шевельов  318,  a.  o. ;  see  also  гудити,  гуслі. 

гудроватьій  dial,  ‘uneven’  (Полісся),  first  recorded  in 
the  XX  c.  (Владимирская  ЛексПо.  207).  —  Subst.  нерів¬ 
ний. 

Origin  obscure. 

гуж  ‘rope,  thick  string  (for  fettering  horses)’,  MUk. 
гужи  Npl.  (1573),  за  гужт>  (XVIII  c.)  ;  BRu.  ts,  Ru.  гуж, 
OCS.  (deriv.)  ggzvica,  Ви.  ггж,  SC.  guzva.  Sin.  goz,  Cz. 
houz,  Slk.  hiizva,  Po.  gqzew.  —  Deriv.  гужва,  гужевня, 
гужївка,  гуждв,  Wd.  гужва,  гужевка,  гужок,  гужви  (Же¬ 
леховський  1,  163),  FN.  Гужова,  Гуждвський,  GN.  Гуж- 
вин[ о ],  Гужево,  Гужова,  Гужовка.  —  Syn.  реміні,  що 
ними  прив’язують  хомут  до  голобель  або  дишля, 

Тимченко  626. 

PS.  *дгь  ‘snake’  with  prothetic  r-  and  specialized  fig. 
meaning,  see  вуж;  cf.  also  Jakobson  Word  8,  388;  less  per- 


758 


759 


suasive  is  its  derivation  from  PS.  *ggzb  :  *Qza,  see  узи, 
suggested  by  Miklosich  56  and  followed  by  Berneker  1,  343, 
Преображенский  1,  167,  Bruckner  137,  Младенов  118,  a.  o. 

гужа! :  гуджа!  see  гудж! 

гужондраґи,  гузонтраґи  Npl.  see  гозентраґи. 

гуз  ‘thick  end;  back;  posterior,  anus’,  MUk.  гузн 
(1637),  BRu.  ts,  Ru.  гуз,  Ви.  ггз,  SC.  guz,  Sin.  goza:guza, 
Cz.  huzo,  Po.  guz,  dial,  guza,  OPo.  gqz  ‘tuber’,  UpSo.  huzac 
so  ‘to  prowl  about  (to  and  fro) .  —  Deriv.  гуза,  гузйр,  гу- 

зір,  гузівнйк,  гуз[ ів ]ка,  гуз[ н ]йця,  гузнянка,  гу зич¬ 
ний,  -ик,  гузеро,  Wd.  гузєр,  ‘спідня  частина  снопа ’ 
(Улично,  Бодревич  РМ.  З,  231),  гузьйр  ‘зжата  частина 

стебел  у  снопі;  кінчики  мішка  за  зав’язкою’ ;  (Рома¬ 
нів,  Горбач  7,  39),  гузнатий  ‘товстий  у  стегнах  і  са¬ 
дженні’,  гузувати,  гузнути,  (Горбач,  1.  с.),  узнути 
(Стрий);  гузйчити  ‘ганьбити’  (Городенка,,  Велигор- 
ський  РМ.  З,  275) ;  compounds :  чорногуз,  назадгузь,  MUk. 
гузна  —  anus,  clunis  (XVII  с.  Гептаглот  25,  51);  FN.  Ту- 
зак,  Гузель,  Гузенко,  Гузів,  Гузій,  Гузяк,  MUk.  Гузей 
(1649  Реестра  XIX),  GN.  Гузїів.  —  Syn.  зад,  задня  (спід¬ 
ня)  частина. 

PS.  *ддгз  :  guzs  ‘ts’,  IE.  root  **gong-  :  **genfi-  ‘clump’, 
cf.  Lith.  giizys  ‘crop;  Adam’s  apple’,  guzti  ‘to  mumble 
to  oneself’,  gusta  ‘nest’,  OPr.  gunsix  ‘boil,  swelling’ ;  here  also 
SI.  *ggsts[jb],  see  густий;  Berneker  1,  342-343  (against 
Zubaty  1  :  2,  98  -  99,  who  separates  both  roots) ,  Vasmer2  1, 
471  -  472,  Pokorny  380,  a.  o. 

гузар  Wd.  see  гусар  [ии]. 

гуздечка  =  вуздечка  :  узда. 

гуздратися  see  ґуздратися. 

гузик  see  ґудз,  ґудзик. 


гузиркй  dial.  Npl.  ‘fleecy  clouds’  (Житомирщина), 
first  recorded  in  the  XX  c.  (Лисенко  Слл.  17).  —  Syn. 
невеликі  хмарки,  баранці. 

A  dial,  form  of  озеркй  :  озеро  ‘lake’,  see  s.  vv. 

гузюпинький  (=гуз’упьін’кьіі)  dial,  ‘very  narrow’  (По¬ 
лісся),  first  recorded  in  the  XX  c.  (Климчук  ЛексПо.  28).  — 

Subst.  вузесенький. 

A  dial.  dim.  form  of  вузький,  9-  v. ;  initial  h-  for  v-  is 
based  on  interchange  of  those  sounds  in  Полісся  -  dialects. 

гузя!,  гузь!  see  гудж! 
гуйа,  гуя!  SoCp.  see  гой! 

гуйц!  interj.  in  chasing  swine:  ‘go  away!’,  ModUk. 
only.  —  Syn.  ацю! 

According  to  РССтоцький  Slavia  5,  42,  it  belongs,  as 
a  variable,  to  the  group  гай,  гей,  гой,  etc. ;  less  persuasive 
is  its  connection  with  Po.  chujec  ‘boar-pig’,  RS.  4,  177. 

гук  1.  ‘noise,  roar,  din;  bittern’  (Франко  4,  528),  dial, 
‘tubulous  stem  of  onions’  (Житомирщина,  Лисенко  Слл. 
17);  adv.  ‘in  multitude,  plenty  of,  much’;  гук!  interj.  expres¬ 
sing  noise,  roar:  ‘rap!,  tap!’;  гукати,  Wd.  гукати  ‘to  call 
upon  (up)  ;  to  halloa,  hoot,  whoop’,  MUk.  гукает  (1596  Зи- 
заній),  гучу  (1627  Беринда),  гукати  (XVIII  с.),  гукають 

(XVIII  с.) ;  BRu.  гукаць,  Ви.  гукать,  Ви.  гукам,  Ма. 

гука,  SC.  gukati,  Sin.  gukati,  Cz.  houkati,  Slk.  hukat',  Po. 
hukac,  UpSo.  hucic.  —  Deriv.  від-,  до-,  за-,  на-,  пере-, 
no-,  про-,  роз-,  у-  гукати[ся],  ви-,  від-,  з-,  пере-, 
по-,  гукнути[ся],  ви-,  від-,  з-,  на-,  пере-,  по-,  при - 
гукувати[ ся],  гуконути,  гучати,  гучніти,  гучні¬ 
шати,  вигук,  [пере-,  по-] гук,  гучі,  гукало,  гукани¬ 
на,  гукання,  гукарня,  гукотія,  гукля,  гукотня,  ви-, 
пере-,  по-  гукування,  іуцьдк,  гучність,  -но,  гучбк, 


760 


761 


гучлйвий,  гучний,  гучномовець,  MUk.  от  гоуку  (1489), 
гуковище  (1596  Зизаній),  гукане,  гук’  (1627  Беринда), 
see  also  гу!,  гугу!,  гул!  FN.  Гук,  Гукал[о],  Гукалюк, 

GN.  Гуки,  Гуклйвий,  Гуков,  Гуков  -  гай,  Гуковка.  — 
Syn.  крик,  галас;  кричати,  галасувати;  про  голуба 
як  він  гуде,  Тимченко  626;  кликати,  Деркач  54. 

Based  on  гук!  -an  о/р.  inter j.  akin  to  гу!,  see  s.  v. ; 
cf.  Berneker  1,  361,  Преображенский  1,  168,  РССтоцький 
З,  153,  Младенов  114. 

гук  2.  AmUk.  ‘hook’,  first  recorded  in  1963.  —  Subst. 

гак,  гачок. 

From  E.  hook  ‘ts’,  Білані  196. 

гул  ‘deep  noise,  howling,  roaring’,  ModUk.;  Ru.  гул.  — 
Deriv.  гулавий  ‘crazy’,  гулкий,  гулко.  —  Syn.  гомін,  гам, 
гук. 

An  о/р.  formation  based,  like  гук,  on  гу! ,  see  s.  v. ; 
here  perhaps  гуляти,  Berneker  1,  361. 

гулий  see  ґулий. 

гул  йти  ‘to  deceive  (with  empty  promises)  ;  to  entice, 
allure’,  ModUk.;  Ru.  гулить,  SC.  guliti,  Slk.  hulit’.  — 
Deriv.  від-,  за-,  на-  гулити,  FN-  Гулйцький.  —  Subst. 
обманути. 

Origin  obscure ;  perhaps  it  is  connected  with  Ru. 
жулить  ‘to  swindle’,  cf.  Berneker  1,  362. 

гулиця  =  вулиця. 

гулі!,  гуль!  interj.  in  calling  pigeons,  turkeys,  ModUk. 

only.  —  Deriv.  гуЛі  -  гулі!,  гуль  -  гуль!,  гуля  ‘pigeon’ 
(РССтоцький  3,  153).  —  Syn.  а-дузь! ,  а-кур ! 

A  primitive  о/р.  interj.  based  on  гу!,  Q-  v. 

гулій  dial,  for  олій,  see  олія. 


гуло  dial,  ‘(framed)  corner  of  a  house’  (Полісся),  first 
recorded  in  the  XX  c.  (Корень  —  Шушкевич  ЛексПо.  134). 

—  Subst.  рублений  ріг  хати. 

A  dial,  deformation  of  у  гол  (>*угло  *<гугло  >  гуло). 

гулбвка  Wd.  (Надсяння)  for  головка :  голова  (Пше- 
п’юрська  75). 

гулюкати  =  голюкати,  see  гол,  голий, 
гуля  1.  see  ґуля. 

гуля  2.  SoCp.  ‘corpse;  rascal’,  first  recorded  in  1911. 
(Гнатюк  ЕЗб.  ЗО,  337).  —  Subst.  труп;  шибеник. 

From  Hg.  huUa  ‘ts’,  Гнатюк,  1.  c. 

гуляти  ‘to  be  free  from  work;  to  have  (lead)  a  merry 
life;  to  stroll,  go  for  a  walk,  promenade;  to  stand  idle’; 
Wd.  ‘to  dance;  to  be  in  the  heat  (of  animals)’,  MUk.  гуля¬ 
щому  (1591),  гулящий  (1607),  гуляти  (1665),  гулял-ь 
(XVII  с.),  гуляй,  гуляють  (XVIII  с.),  гулящіе  (1705),  гу¬ 
ляли  (1718),  гуляв  (1722);  BRu.  гуляць,  Ru.  гулять,  Ви. 
гуляя,  SC.  guliti,  Sin.  hulat’,  Cz.  hulat’,  Po.  hulcu 5.  — 

Deriv.  за-,  на-,  no-,  про-  гуляти[ся] ,  гульнути, 
гулі  Npl.,  гулявиця,  гулявник,  гулянка,  гуляння,  гуля- 
ночка,  гуляка,  гуляльня,  гулятоньки,  -очки,  гульба, 
гульбини,  гульбище,  гульбощі,  гульвіса,  гулька,  гуль- 
ма,  гульня,  гулящий,  гуляй-городина,  (арго:)  гульони 
‘ нероби ’  (Одеса,  Горбач  б,  33),  dial,  гульовий  скот,  ‘що 

не  використовується  на  роботах,  а  перебуває  на 

випасі  (Нижнє  Подністров’я,  Дзендзелівський  ЛБюле- 
тень  6,  42),  dial,  гуляки  ‘великі  вареники,  начинені  ма¬ 
ком,  грушами  чи  ягодами;  ялові  корови  переважно 

молоді  (Житомирщина,  Лисенко  Лсс.  17),  Wd.  гулярка 
(Желеховський  1,  164),  MUk.  гуляня  Gsg.  (1666),  гуляки 
Npl.  (XVIII  с.),  гулки  (1794),  при  гульн-Ь  (XVIII  с.), 

FN.  Гулявин,  Гулявник,  Гуляїродський,  Гуляк,  Гу- 


762 


763 


лшіщьтй,  Гуляновський,  Гулянський,  Гулька,  MUk. 

Гуляй  (1539),  Гулько  (1565),  Гуляк  (1582),  Гуляльниць- 
кий  (1584),  Гуляев-ь  (1605  Тупиков  527),  Гуляйко  (1605), 
Гуляницький  (1652),  Гульчич-ь  (1565  Тупиков  527),  GN. 

Гулявая  Валка,  Но во-іуляєв  ський,  Гуляй-Борисовка, 
Гулятородок,  Гуляти,  Гуляйполе,  Гуляй-Отеп, 
Гулянка,  Г  у  ляшки,  Гульба.  —  Syn.  нічого  не  робити, 
відпочивати,  не  працювати;  не  вживатись;  бенке- 
тувйти,  пити,  Тимченко  628;  Wd.  танцювати;  пару¬ 
ватися. 

PS.  *guljati  ‘ts’  of  uncertain  etymology;  according  to 
Потебня  РФВ.  3,  163,  it  is  connected  with  SC.  guliti  ‘to  flay, 
skin;  to  drink  much’;  Соболевский  refers  it  to  OES.  диіьиз 
‘sorcerer’,  гусла,  etc.,  cf.  РФВ.  70,  78  -  79;  similarly  Jakob- 
son,  cf.  Word  8,  387;  Преображенский  1,  168-  169,  thought 
of  Lith.  guleti  ‘to  lay’  as  of  its  SI.  congener;  in  a  special 
article  devoted  to  Ru.  гулягпь  in  Зт.  110-  115,  A.  C.  Львов 
connects  it  with  гилити ,  9-  v.,  and  explains  it  semantical¬ 
ly  as  follows:  ‘to  play  ball’  ‘to  play  in  general’  ‘to  be 
free  from  work’  ‘to  take  walk,  stroll’  (XVI— XVII  c.) ; 
yet,  the  most  convincing  seems  to  be  its  derivation  from 
interj.  iy! ,  гуля!  and  connection  with  гул!,  q.  v. ;  cf.  Ber- 
neker  1,  361  -  362,  Slawski  1,  433  -  434,  Vasmer2  1,  473  - 
477,  a.  o. 

гульбара  see  вілбар. 

гульден  see  Гульден. 

гульк!  interj.  indicating  suddenness  of  look,  appearance, 
etc.,  MUk.  гулк  (1736  Інтермедії  103),  гулкт>  (XVIII  c.).  — 
Deriv.  гулькнути;  here  also  (unpersuasively  included:) 
гуляти  (РССтоцький  3,  153).  —  Syn.  виражає  хуткий 
рух,  Тимченко  627. 

A  primitive  interj.  based  on  гу!,  q.  v. 


гультяй,  гультай,  also  гольтяй,  гільтяй,  гільтай  ‘idler, 
knave,  rogue,  rake’,  MUk.  голтаев-ь  два  (1471),  голтаемт» 
Isg.  (XVII  c.),  от  гултаєв  (1591),  гультяй  (XVII  с.)  ;  Ru. 
dial,  гультай,  Slk.  hultaj,  Po.  (from  Uk.:)  hultaj.  —  Deriv. 

гультяйка,  гультяйство,  гультагще,  гультіпака, 
гультайський,  MUk.  гультайства  Gsq.  (1599),  гултайская 

(1649),  FN.  Гультай.  —  Syn.  ледар,  нероба ;  гульвіса, 
гуляка,  Деркач  55. 

From  *golbtajb  :  *gols,  see  (голота:)  гол,  голий;  arch, 
form  гультай  (instead  of  гільтай)  preserved  under  f/e. 
influence  of  гуляти,  гуляка. 

гума  see  Гума. 

гуманний  ‘human  [е]’,  ModUk.,  BRu.  гуманни,  Ru.  гу¬ 
манний  (since  1863).  —  Deriv.  гуманність,  -нно,  гума¬ 
нізм,  -гст[ка],  гуманістичний,  -но,  гуманітарний, 
-ність,  -но,  [де] гуманізувати,  [де] гуманізація.  — 
Subst.  людський,  людяний,  чоловіколюбний. 

From  Lat.  humanus  ‘human’  (:  homo  ‘man’),  Орел  1, 
221,  АкСл.  З,  486,  Klein  1,  749,  a.  o. 

Гумань  =  Умань. 

гумбраґа,  also  гомбру,  гумбру  AmUk.  ‘homebrew’,  first 
recorded  in  1963.  —  Subst.  самогонка. 

From  E.  homebrew  ‘ts’,  Білаш  197. 

гумбуґ,  SovUk.  гумбуг  (Франко  4,  528),  Wd.  гумбук 
(Стрий)  ‘humbug’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Кузеля  76); 

Bo.  humbug.  —  Subst.  обман,  брехня,  ошуканство, 
Франко,  1.  с. 

From  Е.  humbug  ‘ts’,  perhaps  via  ModHG.  Humbug  ‘ts’, 
РССтоцький  4,  251. 

гумен  dial,  see  ігумен. 


764 


гуменний  see  the  following  word. 

гумно,  Wd.  гумно (Стрий),  гуно (Горбач  7,  39)‘threshing 
floor;  barnyard,  stockyard’,  MUk.  з-ь  гумен-ь  (1463),  гоум’но 
(XVI  c.),  гоумно  (XVI  c.),  гумно  (1627  Беринда),  гум- 
ном-ь  Isg.  (1665),  гумно  (1694),  гумно  —  area  (XVII  с. 
Гептаглот  21),  гумна  Gsg.  (1719),  гумно  (1794),  OUk.  го- 
умьно  (XIII  с.),  гумна  Gsg.  (1347  Тимченко  629),  OES. 
гоумьно  Asg.  (XI  с.  Остр.  єв.),  гоумно  (1051 — 1054);  BRu., 
Ru.  гумно,  OCS.  дитьпо,  Ви.,  Ма.  гумно,  SC.  дйтпо,  Sin. 
дйтпо,  Cz.,  Slk.  humno,  Ро.,  LoSo.  дйтпо,  UpSo.  huno,  dial. 
humno,  Plb.  gaumno.  —  Deriv.  гуменце,  гумнйще,  SoCp. 
гуннищє  (Дзендзелівськнй  85),  MUk.  гуменник-ь,  гумен- 
ную,  (1557 — 1558),  гуменка  (XVII  с.),  гумнища  Npl. 
(1716),  OES.  гуменник-ь  (XIV — XV  с.),  гоуменьна  (XI  с.), 
гумнищо  (1350),  FN.  Гуменний,  Гуменюк,  Гумінілович, 
Гумнйцький,  GN.  Гуменець,  Гуменне,  Гумнйско, 
Гумнища ,  Гумнйще,  Гумнйщево.  —  Syn.  будівля,  де 

складають  і  колотять  збіжжя,  клуня,  стодола,  Тим¬ 
ченко  629. 


According  to  Откупіциков,  ЗтИссл.  5,  88  -90,  the  word 
derives  from  PS.  *диЬьпа:  *gubiti,  see  губити;  yet,  for  se¬ 
mantic  reasons,  more  convincing,  is  its  derivation  from 
*  дитьпо  ‘farmer’s  yard’  —  a  compound  of  *gu-  (:*govqdo 
‘cattle’)  and  *-тьпо  (:  *meti,  see  м’яти),  cf.  Berneker  1,  362, 
Преображенский  1,  169,  Slawski  1,  377-378,  Pokorny  483, 
a.  o. ;  inconvincingly  Machek  LF.  53,  342  -  345  (:  *доиьпо 
‘shit’,  later  revoked  by  the  author  in  his  ED.  150). 


гумоннява  see  гомін. 

гумор,  dial,  юмор  ‘humo[u]r’,  MUk.  гумору  (XVII  c.), 
от  гуморов'ь  (XVII  c.),  гумбрьі  Арі.  (1622),  Гуморами  Ipl. 
(XVIII  с.) ;  BRu.  гумар,  Ru-  юмор,  Ро.  humor,  etc.  — 

Deriv.  гумореска,  гуморист,  гуморйст[и]ка,  гумо¬ 
ральний,  гумористичний.  —  Subst.  сміх  крізь  сльози, 


765 


дотеп,  добрий  настрій;  незлобливе  висміювання  люд¬ 
ських  хиб,  подій  у  комічному  зображенні  словом  або 
іншими  мистецькими  засобами,  Орел  1,  221;  характер, 
вдача ;  (рі.)  течі,  плини  в  організмі,  Тимченко  629. 

From  L.  humor  ‘fluid,  moisture;  temperament,  dispo¬ 
sition  of  mind’,  Орел  1,  221,  Тимченко  629,  Skeat  281,  Klein 
1,  750,  a.  o. ;  dial,  юмор  from  Ru.  ts. 

гумус  ‘humus’,  ModUk. ;  BRu.  гумус,  Ru.  гумус  (since 
1863),  etc.  —  Subst.  перегній,  органічний  складник 
їрунту,  що  походить  із  розкладених  рослинних  та 
тваринних  організмів,  Орел  1,  222. 

From  Lat.  humus  ‘earth,  ground,  soil’,  Орел  1,  222, 
АкСл.  З,  488,  Klein  1,  750,  a.  o. 

гун,  SovUk.  гунн  ‘Hun’,  ModUk.,  BRu,  гуни,  Ru.  гунн, 
Cz.  Hun,  Slk.  Huni,  Po.  Hun.  —  Deriv.  гунство,  гунствен- 
ний,  гунський.  —  Subst.  ( гуни  :)  кочове  тюрське  пле¬ 
м’я,  що  знищило  їотську  державу,  Орел  1,  222. 

From  ModHG.  Hunne  ‘ts’,  the  ultimate  source  being 
Gk.  Hunnoi  ‘Huns’,  Klein  1,  750,  Onions  452,  Staszewski  112, 
a.  o. ;  see  also  Хйна,  Хіна. 

гуна  dial,  for  луна. 

гундера  dial,  see  кундера. 

гундосий  dial,  ‘speaking  through  the  nose’  (Сумщина), 
first  recorded  in  the  XX  c.  (Дорошенко  ДБюлетень  9,  107). 
—  Subst.  гугнявий. 

Of  obscure  origin;  perhaps  it  is  an  abbr.  of  *гундо- 
ндсий  with  first  part  based  on  nasalized  verb  гудіти, 
and  the  second  one  on  ніс .  Gsg.  носа. 

s 

гунути  ‘to  sound,  buzz,  hum’,  ModUk.  only.  —  Syn. 

загудіти. 


766 


767 


From  *гуднути  with  simplification  of  -dn-  >  -n-,  see 
гудіти. 

гунцвот,  dial,  also  гунцвол  (РССтоцький  4,  172),  гун- 
свот  (Шаровольський  1,  36,  75),  гунцвут  (Гнатюк  ЕЗб.  4, 
237),  гунцут  (Кириченко  РМ.  5,  85;  Гнатюк  ЕЗб.  ЗО,  338) 
‘rascal  scoundrel,  ragamuffin’,  ModUk. ;  Cz.  hunc[v]ut,  hun- 
cfut,  Slk.  huncut,  Po.  huncwot.  —  Deriv.  Wd.  гунцвбт- 
ський  (Желеховський  1,  164),  гунцвбство  (Bk.  Кміт  52), 
SoCp.  гущутшаї.  —  Syn.  (лайливо:)  собачий  син,  со¬ 
бака,  Франко  4,  528;  лайдак,  падлюка,  Гнатюк  ЕЗб.  4, 
237;  пройдисвіт,  Кириченко,  1.  с.;  шибеник,  негідник, 
Бойків  116. 

From  MHG.  hundsfott  ‘cunnus  cams’,  РССтоцький  4, 
172;  cf.  also  Machek  150,  Горбач  7,  39,  a.  o.;  dial,  гунцвол 
is  f/e  influenced  by  віл-вола  <ox’>  РССтоцький,  1.  c. 

гуня  ‘coarse  woolen  grey  coat;  horse  cloth’,  MUk.  гуия 
(1596  Зизаній),  гуни  Npl.  (1585),  в’  гунях-ь  (XVI  с.), 
гуня  (1627  Беринда),  гуниою  Isg.  (XVII  с.),  гунь  (XVII 
с.),  на  гунЬ  (XVIII  с.),  OES.  гоунь  (1348);  Ru.  гуна,  гуня, 
Ви.  гуна,  гуня,  SC.  gunj,  Sin.  gunj,  Cz.  houne,  Slk.  huria, 
Po.  gunia.  —  Deriv.  Wd.  гуняник  (Желеховський  1,  164), 
FN.  Гуня,  GN.  Гуньки,  Гуньско.  —  Syn.  верхня,  тепла, 
проста  одіж  з  овечбі  шкури  або  з  шерсти  овечбі,  ко¬ 
зиної  чи  верблюжої,  Тимченко  629. 

PS.  *  gunj  a  ‘ts’  of  uncertain  origin;  according  to  Ber- 
neker  1,  363,  Bruckner  163  - 164,  a.  o.,  it  is  a  loanword  from 
LLat.  gunna  ‘fur  coat’ ;  less  persuasive  are  other  etymologies, 
e.  g.  that  of  Шахматов  Archiv  33,  95  (:  Ce.  gron  ‘dress’), 
Vasmer2  1,  475  ( :  Av.  gaona-  ‘hair,  colour’)  ;  cf.  also  Mo- 
szynski  JP.  36,  198  -  200,  Slawski  1,  378  -  379,  a.  o. 

гуняти  dial,  see  гугнати. 

гуп!  interj.  indicating  the  tramping  sound  of  feet  or  the 
sound  of  dull  blows  :  ‘thump!’,  ModUk.,  Po.,  Cz.,  Slk.  hup! 


—  Deriv.  гугуп,  гуп[к ]amu,  -ання,  гупнути,  гупоті¬ 
ти,  гупгт,  гупотнява,  гупалка,  гупало;  FN.  Гупало, 
Гупалбвський  ;  GN.  Гупали,  Гупалівка ;  here  also  dial. 
гунуть  ( <  гупнуть,  Никончук  ЛексПо.  82).  —  Syn.  гоп!, 
геп! ,  РССтоцький  з,  151. 

An  о/p.  interj.  akin  to  гоп! ,  геп! ,  РССтоцький,  1.  с. 

ryp!  interj.  imitating  the  sound  of  a  (sudden)  fall, 
ship :  ‘bang!,  crashV,  ModUk. ;  Ru.  dial,  гург! ,  Po.  hur-hur!, 
Cz.  hr!,  hrk!,  etc.  —  Deriv.  [за] гуркати,  -ання,  за-,  на-, 

роз-  гуркотати[  ся] ,  за-,  по-,  про-  гуркотіти,  роз¬ 
гуркотітися,  гуркнути,  [за-,  на-]  гурчати,  -ання, 
гуркіт,  гуркбта ,  гуркотіння,  гуркотїй,  -ія,  гуркот¬ 
неча,  гуркотня,  гуркотнява,  гуркотливий,  -вість, 
-вець,  -вочка,  -во;  Вк.  гуркало,  гурчеля  (Кміт  53),  FN. 
Гуркевич,  OUk.  Гоурком  Isg.  (XIV — XV  с.  Kuraszkiewicz 
149)  ;  Гургурдядько  (pseudonym  of  П.  Куліш,  Тулуб  230); 
GN.  Гурка,  Гурки,  Гурко,  Гуркальце,  Гурченки.  —  Syn. 
гир!,  гар!,  РССтоцький  3,  151. 

An  о/р  interj.  akin  to  гир!,  гар!,  see  s.  vv.,  РССтоць¬ 
кий,  1.  c. 

rypa  1.  dial,  ‘thin  (shallow)  fish -net’  (Нижнє  Подні¬ 
стров’я),  first  recorded  in  the  XX  c.  (Дзендзелівський 
ЛБюлетень  6,  42) ;  Ви.  гуркам,  гурн  ‘to  dip,  dive’,  SC.  дйга 
‘knoll,  elevation’.  —  Subst.  густа  мілка  сітка  для  ви¬ 
ловлювання  бичків,  дрібної  риби,  раків,  Дзендзелів¬ 
ський,  1.  с. 

Perhaps  it  is  connected  with  Gk.  gtfros  ‘ring,  circle’, 
gyros  ‘round’,  Berneker  1,  363. 

rypa  2.  dial,  ‘heap,  hill’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Ки¬ 
риченко  1,  374),  Po.  gora.  —  Deriv.  FN.  Гура.  —  ЗцЬвф. 

купа,  куча. 

Apparently  from  Po.  gora  ‘hill,  mountain’. 


768 


769 


rypa  Wd.  ‘attic’  (Надсяння)  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Пшеп’юрська  72).  —  Subst.  горище,  сшрих. 

A  dial,  form  of  гора  ‘mountain’  with  specialized  mean¬ 
ing:  ‘high  place’  -»  ‘attic  (of  a  house)’. 

rypa!  Wd.  rypa!,  ryppa!  see  ypa! 

гурак  1.  Wd.  for  уграк,  see  угорець;  2.  Wd.  (from 
*горак)  :  гора  ‘hill,  mountain’,  Пшеп’юрська  72. 

гурба  see  юрба. 

гурдитися  Bk.  for  вурдитися  (Кміт  53),  see  вурда. 

гуречий,  гурйчий  Wd.  see  гарячий. 

Гурій  PN.  ‘Hurij,  Gurias’,  MUk.  Гурій  (1627  Берин- 
да);  BRu.  Гурій,  Ru.  Гурий,  Гурей,  Гурьян,  OGS.  Gu- 
rija,  Gjurija.  —  Deriv.  Гурасик,  Гурась[ ко ],  Гуріевич, 
Гуріевш,  Гурт,  Гурка,  Гуркд;  FN.  Гурись;  MUk. 

Гурик-ь  (1649  Реестра  3),  Гуриненко  (1649  ibid.  2).  GN. 
Гурія.  —  Syn.  MUk.  При[с]норавен-ь  (1627  Беринда). 

From  Gk.  Gouralos,  the  ultimate  source  being  Hb.  gwr- 
‘lion’s  cub’,  Pape  1,  258,  Петровский  91. 

гурія  ‘houri,  nymph  of  Moslem  Paradise;  a  seductive 
women’,  ModUk. ;  BRu.  гурия,  Ru.  гурия  (since  1803), 

etc.  —  Subst.  вічно  молода  дівчина  в  раі  Мохаммеда, 
Орел  1,  222. 

From  Pers.  hmi,  from  Ar.  hiir  ‘having  beautiful  black 
eyes’,  Орел  1,  222,  АкСл.  З,  489,  Skeat  279,  Klein  1,  746,  a.  o. 

гурка  SoCp.  ‘intestine,  gut’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Гнатюк  ЕЗб.  ЗО,  338).  —  Subst.  кишка. 

From  Hg.  hurka  ‘ts\ 

гурковьіньнє  dial,  see  огірок. 

гурма  ‘crowd,  throng,  mass,  multitude,  troupe’,  MUk. 
гурмами  IpJ.  (XVI  є.),  гурмьі  Npl.  (XVII  c.)  ;  Ru.  гурьба, 


dial,  гурма,  Po.  hurm[a ],  churma.  —  Deriv.  гурмом,  lyp- 
мою,  MUk.  гурмом-ь  (1591),  GN.  Гурмин ;  see  also  гур¬ 
ман.  —  Subst.  кут,  громада,  юрба,  натовп,  Тимчен- 
ко  630. 

і* 

Of  uncertain  etymology;  the  word  is  usually  connected 
with  OPo.  hurm,  hurmq  ‘herd’  which,  in  turn,  comes  from 
MHG.  hurm  ‘multitude’,  Berneker  1,  379,  Преображенский 
1,  170,  Bruckner  174,  a.  o. ;  yet,  some  linguists  consider  Po. 
hurma  a  Uk.  loanword,  Karlowicz  219,  Hrabec  67,  a.  o.,  Uk. 

word  being  connected  with  юрба,  Q-  v.,  cf.  Slawski  1,  438  - 
439. 

гурман  соли  Wd.  ‘lump  of  salt’  (Франко  6,  497),  first 
recorded  in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  164).  —  Deriv. 

гурманка,  adv.  гурманом,  вгурман.  —  Syn.  топка  соли. 

The  word  is  connected  with  гурма,  see  the  proceeding 
entry. 

% 

гурнец,  гурнбк  Wd.  (Надсяння)  for  горнець,  see  горн 
(Пшеп’юрська  73). 

гурнє[тко]  Wd.  for  горня  [tkoJ  see  горн  1.  (Лев  9). 

гурний  dial,  see  огурний. 

гурбк  dial,  for  огірок. 

I 

ryppa!  Wd.  see  ypa! 

гурт  ‘herd,  drove,  flock;  crowd,  throng,  gathering, 
group,  company,  society’,  MUk.  в...  гурту  (1694),  у  гурту 
(XVIII  с.),  на  гурть  (1727);  BRu.  гурт,  Ru.  гурт,  Ро. 
hurt,  UpSo.  h6rdy.  —  Deriv.  гурто[чо]к,  гуртівник, 
гурткгвець,  -кївка,  -ківщйна,  гуртування,  гуртковий, 
гуртівнйй,  гуртовий,  гуртом ,  [з]-  гурту вати[ ся] , 
гуртоб ранець,  гуртджит[ок],  гуртоправ [ ця] ,  гурт- 
ковдд,  Wd.  гуртдвник,  гуртдвний  (Желеховський  1, 
165),  MUk.  гуртовной  (1638),  гуртовими  Ipl.  (XVIII  с.). 


» 


77.0 


771 


гуртом  (XVIII  с.  Інтермедії  196);  GN.  Гурт,  Гуртова  — 
Subst.  табун,  стадо,  череда;  товариство,  Тимченко 
630,  (арго:)  пачка,  Горбач  6,  33, 

From  MHG.  hurt  ‘herd’,  РССтоцький  4,  156  -  157, 
perhaps  through  Po.  hurt  ‘ts’,  Шелудько  1,  28,  Berneker  1, 
379,  Преображенский  1,  170,  Briickner  174,  a.  o. ;  inconvin- 
cible  is  Miklosich’s  84  deriv.  from  Tk.  jurt  ‘tent’,  cf.  Slaw- 
ski  1,439. 

гурчати  :  ryp. 

4 

«  ♦  * 

гурчйця  SoCp.  for  гірчиця,  see  гіркий. 

ryca  Npl.  SoCp.  for  вуса,  see  вус. 

O  *  * 

гусар,  гусарин,  Wd.  гузар  ‘hussar,  cavalry  soldier’, 
МЩ.  гусар-ь  (1594),  гусаринт>  (XVIII  c.)  ;  BRu.  гусйр,  Ru. 
гусар  (since  1701),  Po.  huzar,  husarz,  coll,  husaria,  etc.  — 
Deriv.  гусарка,  гусарчук,  гусарський,  гусАрити.  — 
Subst.  вояк  легкої  кінноти  в  XVI  -XVII  с. 

From  ModHG.  Husar  ‘ts’  which,  in  turn,  comes  from 
Hg.  huszdr  ‘ts’  (:husz  ‘twenty’  sc.  soldiers),  Преображен¬ 
ский  1,  170-171,  Акуленко  140,  АкСл.  З,  493;  а.  о.;  Wd. 
гузар  from  Po.  huzar,  Slawski  1,  441. 

гуселка  dial.:  гусла. 

гусениця,  dial,  гусениця,  усениця,  вусениця,  усінниця 
‘caterpillar’,  MUk.  гусениця,  -ца  (1627  Беринда),  гусеница 
(XVIII  с.),  в...  гусеници  (XVIII  с.),  гусеницЬ  Npl. 
(XVIII  с.),  гуселницЬ  Gsg.  (XVIII  с.),  OES.  гус-Ьницю 
Asg.  (XI- — XIV  с.),  гусеница;  Ru.  гусеніца,  Ru.  гусеница, 
Ви.  г% с& ница,  Ма.  гасенгща,  SC.  gusenica,  Sin.  gosenica, 
vosenica,  Cz.  housenice,  housenka,  Slk.  husenica,  Po.  gqsie- 
nica,  LoSo.  gusenca,  UpSo.  husanca.  —  Deriv.  гусельниця, 
гусгльниця,  гусельна,  гусень,  гусінь,  гусеничний,  гусе- 
неловка,  dial,  вусень,  вусельник,  усіль,  усглка;  гусель¬ 


на,  [ г ]осельня  (Черкащина,  Лисенко  Л Бюлетень  6,  11), 
вушельнік  ‘гусениця’  (Надсяння,  Пшеп’юрська  83),  MUk. 
гусень  (1778),  FN.  Гусельниковт.  (1640  Тупиков  528),  Гу- 

сенинов-ь  1614  ibid.).  —  Syn.  личинка  метелика,  УРЕС. 
1 ,  539. 

і 

PS.  *ggsenica  <*[v]psenica  :  [vjoss,  see  вус,  with  orig. 
meaning  ‘hairy,  shaggy,  bushy  one’,  Miklosich  223,  Ber¬ 
neker  1,  341,  Младенов  118,  a.  o. ;  the  word  obtained  its 
g-  from  *ggsb  ‘goose’,  see  e.  g.  SC.  gUsterica  ‘lizard’,  cf.  Ule- 
вельов  244,  Vaillant  RES.  18,  77,  or  as  result  of  phonological 
change  :  u-  >  gu-  >  g-,  cf.  Vondrak  1,  215,  Meillet  82,  a.  o.; 
(extensively:)  Slawski  1,  265 - 266. 

гуска  :  гусь. 

гусла,  гуслі,  Bk.  гусли  (Кміт  53)  Npl.  (kind  of)  zithern; 
psaltery  (instrument)  ;  SoCp.  ‘violin’,  MUk.  гусли  (1596  Зи- 
заній),  гусли  (1627  Беринда),  гусль,  на  гуслехт>  (XVII  с.), 
гусла  Npl.  (XVII  с.),  гуслов-ь  Gpl.  (XVIII  с.),  оу  гуслн 
(XVIII  с.),  OES.  грсли  (ХІс.),  вт>  грслех-ь  (XI  с.),  сь 
гоусльми  (XII  с.),  гоусли  (XIII  С.) ;  BRu.  гуслі,  Ru.  гу¬ 
сли,  Ви.  гусла,  Ма.  гусле,  SC.  gusle,  Sin.  gosli,  Cz.  housle, 
Slk.  husle,  Po.  ggsle,  UpSo.  husle.  —  Deriv.  гусленьки,  гу- 
слоньки,  гусевки ,  гусівки,  гусовки,  гусевнйця,  гусель¬ 
ний,  гусляр,  -ка,  -ний,  -ський,  -ство,  Wd.  гуселка 
‘ скрипка ’  (SoCp.,  Кириченко  РМ.  5,  85),  гуселник,  гус- 
ляш  ‘назва  для  скрипача ’■  (SoCp.,  Дзендзелівський  100), 
MUk.  гуслість  (XVIII  с.),  за  гуслксту  (1733),  FN.  Гуслй- 

стий,  Гусляр,  GN.  Гуслев,  Г у  слище.  —  Syn.  давній  му¬ 
зичний  інструмент  (у  три  струни) ;  скрипка,  Тим¬ 
ченко  631;  MUk.  ар’фа  лют’ня,  скрипиця  (1596  Зизаній), 
скрипйца,  гусль:  гарфа,  цітра  (1627  Беринда). 

PS.  *ggslb  <  *ggdslb  ‘ts’,  root  *ggd-  ts  as  in  густи, 
гудіти,  see  S.  vv.;  re.  suffix  -sib  :  -lb  cf.  Meillet  Et.  416, 
Vondrak  1,  649,  РССтоцький  1,  44,  Slawski  1,  274,  a.  o. 


772 


773 


гусош  SoCp.  ‘twenty  cent  coin’,  first  recorded  in  the 
XIX  c.  (Гнатюк  E36.  4,  237).  —  Subst.  давній  гріш:  20 
крейцарів. 

From  Hg.  huszas  ‘ts\ 


густ  see  ґуст. 

густа  SoCp.  ‘mustache',  first  recorded  in  the  XX  c 
(Дзендзелівський  42) .  —  Subst.  гуса,  вуса. 

A  blending  of  гуса  (=eyca )  and  у  ста  ‘mouth’, 
густавка  dial,  for  уставка,  q-  v. 

густец  Wd.  (Надсяння)  for  гостець,  q.  v.  (Пшеп’юр- 
ська  74). 

густи  =  гудіти. 


густйй  ‘thick,  dense,  bushy,  deep;  fine  (of  a  comb)’, 
MUk.  у  густую  (1510),  густйй  (1596  Зизаній),  густа  (XVII 
с.),  густаго  Gsg.  (XVII  с.),  густой  (1759),  густій,  густн 
(XVIII  с.),  густимь  Isg.  (XVIII  с.),  в  густомь  (XVIII 
с.),  густими  Ipl.  (XVIII  с.),  OES.  гоуста;  BRu.  густьі, 
Ru.  густой,  Ви.  ггст,  Ма.  густ,  SC.  gust,  Sin.  ggst,  Cz., 
Slk.  husty,  Po.  ggsty,  LoSo.  gusty,  UpSo.  husty,  Plb.  go’sta. 

—  Deriv.  густв[ се ]нький,  -ко,  густісінький,  густува¬ 
тий,  з[ а ] гуслий,  з[ а] гущений,  густ [ в ]ина,  густиня, 
густість,  густота,  гущ[а],  гущава,  гущавина,  гу¬ 
ща  вник,  гущак,  гущики,  гущгта,  гущиня,  гущовина, 
загусник,  згусток,  згущання,  згущуваний,  -ність, 
-ння,  згущувач,  з[а]~,  пере-  гуснути,  [за-,  по-]  гу¬ 
стіти,  за-  гусащи,  з[а]-,  пере-,  під-  густйти[ся], 
[з- ]гущати[ся ],  з-,  під-  гущувати[ ся ],  по-  гу- 

стг[й]шати,  густо,  гу  сто-б ровий ,  -волдсий,  -лйс- 
тий,  -населений,  -посаджений  -псовий,  -ростучий, 
-шерстий,  Wd.  густо-крутий,  -нджка,  -мір  (Желехов- 
ський  1,  165),  MUk.  густенкимь  Isg.  (XVIII  с.),  густо  — 
addenseo  (XVII  с.  Гептаглот  22),  густвина  (1627  Беринда), 


густенко  (XVIII  с.),  густиня,  гущевина  (XVII  с.),  гус- 
тость  (1627  Беринда),  густкть  (XVIII  с.),  гуща  (1596  Зи¬ 
заній),  гущиною  Isg.  (XVIII  с.),  FN.  Густиня,  Густй- 
ця,  Густовар,  Густоті,  Густйнський,  GN.  Густіть. 
—  Syn.  протилежний  рідкому,  тугіш,  крутий ;  непро¬ 
зорий;  рясний,  частий,  набитий,  Тимченко  632. 

PS.  *ggsts[jb]  ‘ts’  connected  with  *gpzb,  see  гуз;  yet, 
some  etymologists  consider  the  word  -ts  passive  participle  of 
*ggti :  *zgti,  see  жати,  with  orig.  meaning :  ‘pressed’  -> 
‘thick’,  cf.  Slawski  1,  272 ;  less  persuasive  are  its  connections 
with  Lith.  ganstus  ‘rich’,  Latv.  guosts  ‘multitude,  herd’, 
advanced  by  Specht  KZ.,  40,  20  -  21 ;  or  with  Cz.  hutny 
‘massive’,  Bruckner  139,  Holub-Kopecny  136  -  137 ;  (exten¬ 
sively:)  Лилич  Вестник  Лен.  ун.  No.  14  (1463),  64  -  71. 

гуся  see  гусь. 

гуся  -  сюся!  inter j.  imitating  dance,  ModUk.  —  Deriv. 
щсялка  (Климчук  ЛексПо.  29).  —  Syn.  гойсаі 

A  secondary  interj.  blending  гу!  and  гдйсаі ,  see  s.  vv. 

гусь  ‘goose’,  MUk.  гус  (XVII  c.),  гус-ь  (XVIII  c.), 
OUk.  гоусь  (XIII  c.),  OES.  гоуси  (XII  c.)  ;  BRu.,  Ru. 
гусь,  Ви.  ггска,  Ма.  гуска,  SC.  guska,  Sin.  gos,  Cz.  husa, 
Slk.  hus,  Po.  g§s,  LoSo.  gus,  UpSo.  hus,  Plb.  gos.  —  Deriv. 

гус[ен]я,  гусенят[ дч]ко,  гусак,  гусачок,  гус[онь]ка, 
гуся,  гусочка,  гусівник,  -ніщтво,  гуснйк,  гусяр,  гуся¬ 
тина,  гусятник,  -иця,  гусятка,  гусячка,  гусакдвий, 
гусйний,  гусій,  гусячий,  interj.  гусь!,  гусіб-гусю! , 
гуш!.  гуша!,  MUk.  по  гусяти  (1590),  гусенят-ь  Gpl. 
(1574),  тусань  (1753),  гуси  (XVI  с.),  гуску  Asg.  (1666), 
надь  гусятками  (1598),  гусятникь  (1693),  гусиного  Gsg. 
(1752),  гусковою  Isg.  (XVIII  с.),  husiatoie  (1552),  гусяче 
(XVIII  с.),  гуско'Ьдь  (XVI  с.),  FN.  Гусаковський,  Гус¬ 
ка,  Гуснай,  Гусятин,  MUk.  Гусаковь  (1648  Тупиков 
528),  Гусевь  (1675  Тупиков  1.  с.),  GN.  Гусь,  Гуськово, 


774 


Гусятин,  Гусавка,  Гусаковець,  Гусаково,  Гусарка,  Гу- 
сачевка,  Гусачкин,  Гуси,  Г у  сина,  -та,  Гуснйк,  Гуска, 
Гуски.  —  Syn.  (гуска:)  рід  птахів  родини  качачих, 
УРЕ.  З,  536. 

PS.  *ддзь  ‘ts’ ;  one  of  the  few  names  of  birds  to  be 
ascribed  to  primitive  IE.  origin,  since  it  recurs  in  most  of 
the  languages  of  this  group,  cf.  Skt.  hansd-  ‘goose',  ModPers. 
ghaz,  Lith.  zqsls,  Glc.  xcn,  OHG.  gans,  ModHG.  Gans,  E. 
goose,  etc.,  IE.  root  **ghans-  should  have  developed  into  SI. 
*zgsb;  Uk.  interj.  дзус[ь]!  (<  *  зусь! ,  Ике  дзелений  < 
зелений,  дзвін  <  *zvons,  дзеркало  <  зеркало.  etc.) 

might  be  considered  the  only  remnant  of  *zgsb  which,  under 
the  influence  of  the  imitative  interj.  fe-fe!,  le-ie! ,  was 
changed  to  *ggsb;  initial  g-  instead  of  z-  in  SI.  was  pre¬ 
viously  explained  by  G.  influence,  Kluge  105,  Trautmann 
365,  Kiparsky  1,  103,  108,  a.  o.,  the  more  that  according 
to  Pliny  large  flocks  of  geese  were  kept  in  Germania  and 
the  birds  (or  their  feathers)  were  sent  even  to  Rome 
(Hist.  Nat.  10,  53),  cf.  Kluge,  1.  c.,  Vasmer2  1,  478, 
РССтоцький  4,  28,  a.  o. ;  some  scholars  considered  g-  a  re¬ 
sult  of  dissimilation  of  z-s  in  *zpsb,  cf.  Meillet  fit.  178, 
MSL.  9,  374;  13,  243,  a.  o. ;  see  also  Machek  151  (:**§h- 
before  o  >  gl),  Siawski  1,  273  -  274,  Moszynski  JP.  35,  115  - 
116,  Fraenkel  1929,  a.  o. 

гусь!  interj.  in  calling  or  chasing  geese,  ModUk.  only. 

—  Deriv.  іусю  -  іусгої,  гуся!,  гусь  -  гусь  -  гусь І  (Клим- 
чук  ЛексПо.  29).  —  Syn.  гиль!,  гиля! 

Derived  from  гусь,  see  the  preceding  entry,  РССтоць¬ 
кий  3,  153. 

гута  ‘smelting  factory,  foundry’,  MUk.  в  гуті  (1622),  до 
гути  (XVII — XVIII  с.),  гуту  Asg.  (1707),  гути  Npl.  (XVIII 
с.)  ;  BRu.  ts,  Ru.  гута,  SC.  dial,  huta  ‘house’,  Cz.  hut’  ‘foun¬ 
dry’,  Slk.,  Po.  huta  ‘ts’.  —  Deriv.  гутище,  гутенний, 

гутний,  -ик,  -ицтво,  -цький,  -ичка,  Wd.  гутгти  ‘ гри - 


775 


мігши,  гудіти’  (Гнатюк  ЕЗб.  26,  335),  гуталка  ‘ гойдалка ’ 
(Сумщина,  Дорошенко  ЛБюлетень  9,  107),  гутанка  ‘роз¬ 
мова  балакання,  базікання ’  (Франко  6,  451),  гутатися 
‘гаятися,  баритися’  (ibid.  497)  гутднити  ‘говорити, 
згадувати’  (ЕЗб.  4,  238),  гутей  ‘пйгва’  (Makowiecki 
122),  here  also  (perhaps)  гутір,  гуторити,  see  s.  v.  MUk. 
гутник  (XVIII  c.),  гутницкьш  (XVII  c.) ;  GN.  Гута,  Гу¬ 
ти,  Гутисько,  Гутище,  Стара  Гута,  Гута  -  Перей¬ 
ми,  Гута  Потїівська,  Гута  Сісляна,  Гутка  -  Оитнка, 
Гутдмля.  —  Syn.  плавильня,  плавильний  завод. 

According  to  РССтоцький  4,  225,  it  is  an  abbr.  of  Mod¬ 
HG.  Glas hiitten  ‘glass  works’;  more  convincing  is  its  de¬ 
rivation  from  MHG.  hutte  ‘foundry’,  perhaps  via  Po.  huta, 
cf.  Шаровольський  1,  68,  Шелудько  1,  28,  Berneker  1,  379- 
380,  Bruckner  174,  Siawski  1,  440-441,  a.  o. ;  the  G.  word 
is  perhaps  orig.  connected  with  куча,  Q-  v. 

гутаперча  see  гутаперча. 

гуторити  ‘to  talk,  discuss’,  MUk.  гуторіти  —  proloquor 
142  (XVII  c.  Гептаглот  21),  гуториш  (1736  Інтермедії 

108).  Ru.  dial,  гугпорить,  гутарить.  —  Deriv.  b/f.  щ- 

тір[ка],  гугпорпий.  —  Syn.  говорити,  балакати,  ба¬ 
зікати. 

According  to  Преображенский  1,  172,  it  is  a  blending 

of  говорить  and  тороторить;  Fraenkel,  Glotta  4,  33, 
and  Berneker  1,  364,  followed  by  Vasmer2  1,  479,  assume 
a  compound  :  *gu-  (:  говір)  and  тороторить,  тараторить, 
cf .  Lith.  tarti  ‘to  pronounce,  say,  utter’ ;  there  is  also  a  high 
probability  of  connection  of  this  word  with  such  dial,  for¬ 
mations  as  гутднити,  гутгти ,  гутатися,  гутанка 

based  on  гута,  see  s.  v. 

гуттю!  interj.  in  chasing  wild  animals:  ‘away!’  ModUk. 

only.  —  Syn.  гдть  -  та!,  гйгггь  -  тя!,  гетта 1 
A  secondary  interj.  based  on  гу! ;  see  also  геть! 


ч 


776 


гуц!  interj.  ‘jump!’,  ModUk.  —  Deriv. 

-ання,  гуці!,  гуцюцю!,  Bk.  гуцянка  (Кміт.  53),  FN.  Гу- 
цалюк.  —  Syn.  тц ! 

A  primitive  interj.  akin  to  гиц! ,  q.  v.,  РССтоцький 
З,  151. 

гуцул,  Wd.  also  гуцул,  гоцул  ‘Hucul,  highlander  of 
eastern  Carpathian  Mountains’,  MUk.  Hutul  vataman  (1686 
Lukasik  Pologne  et  Rumanie  1938,  p.  177)  ;  BRu.  Ru.  гуцул. 
Po.  hucul,  Cz.  hucul,  etc.  —  Deriv.  підгуцул.  гуцулка ,  іу- 

цуля[тко] ,  гуцульський,  FN.  Гуцул,  Гуцулйшин,  Гу¬ 
цулів,  Гуцуляк,  GN.  Гуцульщина,  Гуцулія.  —  Syn. 
мешканець  східних  Карпат. 

According  to  majority  of  scholars  (Головацький,  Mik- 
losich,  Kaluzniacki,  Wajgiel,  Kaindl,  Вовк,  Lukasik,  a.  o.) 
the  name  comes  from  Rm.  hotul  ‘robust  man,  freebooter, 
brigand’,  cf.  Hrabec  Гуц.  10-17;  less  persuasive  are  ety¬ 
mologies  deriving  this  name  from  гуцул  ‘horse’  (Шухевич 
1,  32),  from  Cuman  tribe  Uz  (Вагилевич  <5<5M.  12,  475-498; 
13,  45  -  68,  followed  by  О.  Ю.  Федькович,  and  J.  Czekanow- 
ski) ,  or  even  from  Goth,  guta  ‘Goth’  (Rozwadowski  -  Vasmer2 
1,  479)  ;  cf.  also  Cioranescu  405  (:  hot),  (with  details:)  Hra¬ 
bec,  1.  c. 

гуч!  :  гук. 

гучати  :  гук. 

гучьіпка  dial,  ‘tape,  lace’  (Полісся),  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Климчук  ЛексПо.  ЗО).  —  Subst.  тасьма. 

A  dial,  form  for  *учіпка  :  чіпати,  чепйти,  see  s.  vv. 

гуш[а]!  interj.  for  chasing  birds:  ‘away!’,  ModUk.  — 

Syn.  гуч! ,  гусь! 

A  primitive  interj.  based  on  гук! 
гущ  [a]  :  густий, 
гуя!  SoCp.  see  гоя! 
гя[в]ур  see  ґя[в]ур. 


Ґ 


Ґ,  ґ  —  the  fifth  letter  of  the  Uk.  alphabet  introduced 
in  the  XVII  c.  for  transliteration  of  Lat.  g;  other  symbols 
used  for  this  purpose  were  к,  кг  and  Lat.  g  itself ;  abolished 
in  1933  in  the  Soviet  Ukraine  ґ  is  preserved  in  the  alphabet 
used  by  Ukrainians  in  the  Western  hemisphere,  cf.  Сімович 
ЕУІ,  360 — 363,  or  in  the  Soviet  scholarly  publications,  cf. 
ДослМат.  4,  11;  ЛексПо.  ЗО;  Сулм.  175  -  176,  а.  о. 

ґа!,  ґа-ґа!  interj.  Wd.  imitating  voice  of  geese,  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (РССтоцький  3,  149).  —  Deriv.  JaJamu, 
fafomamu,  fdfa.  —  Syn.  r <■  / ,  fe-fe! 

An  o/p.  primitive  interj.  connected  with  Je! ,  Q-  v. 

ґабара  ‘barge,  cargo  (freight)  ship’,  ModUk.;  Ru.  ra- 
бара.  —  Subst.  вантажне  судно  з  дерев’яним  дном  та 
залізними  боками;  плоскодонна  широка  барка,  наван¬ 
тажена,  буксирована  пароплавом,  Бойків  116. 

From  ModHG.  Gabarre  ‘ts’,  the  ultimate  source  being 
Fr.  gabare  ‘vessel,  barge,  lighter’,  Преображенский  1,  112, 
Vasmer2  1,  378,  Gamillscheg  449. 

ґабардйн,  SovUk.  габардйн  ‘gabardine,  gaberdine;  a 
long  loose  gown’,  ModUk.;  BRu.  габардзін,  R«-  габардин 
(since  1934),  Po.  gabardyna.  —  Subst.  вовняна  матерія, 
уживана  на  дощовики  тдгцо,  Орел  1,  222. 

From  Sp.  gabardina  ‘pilgrim’s  frock’,  Орел  1,  223, 
АкСл.  З,  6,  Skeat  231,  Klein  1,  633,  a.  o. 

ґабарйт,  SovUk.  габарйт  ‘clearance  gauge,  limit  gauge, 
overall  size,  gabarit’,  ModUk.;  BRu.  габарьіт,  Ru-  габа¬ 
рит,  Po.  gabaryt.  —  Deriv.  [абарйтний.  —  Subst.  гра- 


777 


778 


нітнг  обриси  залізнйчих  ваї днів  (з  вантажем)  та 
надзалізнйчих  будівель;  модель,  що  дає  обриси  й  роз¬ 
міри  натуральної  величини  предмета,  Орел  1,  223. 

From  Fr.  gabarrit  ‘ts’,  АкСл.  З,  6,  Орел  1.  с.,  Gamill- 
scheg  449,  а.  о. 

ґабати  Wd.  ‘to  molest’,  ґабити  ‘to  exhort’,  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Велигорський  PM.  3,  275);  Po.  gabac 

‘ts’.  —  Subst.  непокоїти,  турбувати;  напоминати, 

Велигорський,  1.  с. 

From  Po.  gabac  ‘to  molest’,  Горбач  10,  15;  see  also 
габати. 

ґабелок  see  габлі. 

ґабеля  ‘gabelle,  a  tax  levied  in  certain  countries’, 

ModUk.  —  Subst.  посередній  податок;  податок  на  сіль, 
Орел  1,  223. 

From  Fr.  gabelle  ‘tax  on  salt’,  Орел  1,  223.  Klein  1,  633, 
Onions  384,  a.  o. 

ґабель,  Gsg.  ґабля,  see  габлі. 

ґабзувати  Wd.  see  кабзувати. 

габіон  ‘gabion;  a  bottomless  basket  filled  with  earth, 
as  a  defence  against  the  fire  of  an  enemy’,  ModUk.  —  Deriv. 

J абіонада .  —  Subst.  кіш  з  землею  чи  піском  для  захи¬ 
сту  стрільців  від  куль,  Бойків  118. 

From  It.  gabbione  ‘a  gabion,  large  cage’,  Орел  1,  223, 
Skeat  231,  Klein  1,  633,  a.  o. 

Габлі  Npl.  ‘forks’,  first  recorded  in  the  XVI  c.  (IHapo- 
вольський  1,  68).  —  Subst.  вила. 

From  ModHG.  Gabel  ‘ts’,  РССтоцький  4,  233. 

ґабльот,  Wd.  ґабльот[к]а  (Кузеля  76)  ‘display-window; 
glass  case;  glazing’,  ModUk.;  Po.  gablot[Jc]a.  —  Subst.  ei- 
тпйна.  Бойків  116. 


From  It.  gabbiata  ‘cage’,  perhaps  via  Po.  gablota  <  ga- 
bilota  ‘ts’,  Bruckner  130. 

ґабро  ‘gabbro,  basic  igneous  rock’,  ModUk.  —  Deriv. 
їабронорйт.  —  Subst.  гірська  порода  скелі  ( —  зернЛ- 
ста  суміш  з  діялагу,  лябрадору  й  in.),  Бойків  116. 

From  It.  gabbro  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Lat. 
glaber  ‘bare,  smooth,  bald’,  Klein  1,  633. 

Ґабро  PN.  ‘Gabro,  Gabriel’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Грінченко  4,  551);  re.  other  SI.  see  ГавриІЛ.  —  Deriv. 
FN.  Ґабро;  fig.  ґаборцьо  ‘devil’  (Желеховський  1,  166). 

From  Hg.  Gabor  ‘ts’. 

ґйва  see  гава. 

ґавґан  see  галґан. 

ґавдеамус  ‘gaudeamus,  revel  of  students’,  ModUk.;  Po. 
Cz.  gaudeamus.  —  Subst.  радіймо! 

From  Lat.  gaudeamus  (:gaudere)  ‘ts’. 

гавеґа  see  гава. 

гавеня:  гава,  see  гава. 

Ґавинчук  see  гава, 
гавити:  гава,  see  гава. 

ґавіяль  ‘gavial,  (large)  crocodile  of  the  Ganges’,  ModUk. 

—  Subst.  великий  крокодил. 

From  Fr.  gavial  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Hindi 
ghariyal  ‘ts’,  Klein  1,  644. 

ґавка:  гава  see  гава. 

Гавот,  SovUk.  гавот,  dial.  ґавота(Орел  1,  223)  ‘gavotte’, 
ModUk.,  BRu.,  Ru.  гавот  (since  1838),  Po.  gawot,  etc.  — 

Subst.  давній  веселий  французький  танець  на  2/8, 

Бойків  116. 


780 


781 


From  Fr.  gavotte  ‘ts',  Орел,  1.  c.,  АкСл.  3,  7,  Skeat  236, 
Gamillscheg  463. 

Гавра,  гавра  ‘haunt,  den,  lair  (of  bears);  (vulgar:) 
mouth,  jaws”,  MUk.  oy  Гавру  (XVIII  c.).  —  Deriv.  / авргй , 
їавргіхач  ! аврук,  -учка,  faepamm;  here  also  fdpea.  — 
Subst.  ведмеже  лігво .  барліг ,  берліг . 

From  Rm.  дата  ‘ts',  the  ultimate  source  being  Lat. 
eavula  ‘little  cave',  Pu§kariu  60,  Janow  Symb  Rozwadowski 
2,  285,  289,  (extensively:)  Cioranescu  356. 

гаврій  see  the  preceding  entry. 

Гаврон  Wd.  ‘rook'  (Наддністрянщина),  first  recorded 
in  the  XX  c.  (Горбач  10,  27);  Po.  gawron,  for  other  SI.  see 
гайворон .  —  Subst.  гайворон .  —  Deriv.  FN.  Ґаврон , 
Ґ авран,  Ґ аврачйнський . 

From  Po.  gawron  ‘ts' ;  for  etymology  see  гайворон. 

гаврош  ‘bold  and  smart  boy',  ModUk.  only.  —  Subst. 

вуличний  сміливий  і  розумний  хлопчик  (від  імени  ге¬ 
роя  „Мізерабль’’  Віктора  Гюіо),  Бойків  116. 

From  Fr.  Gavroche  ‘personnage  des  Miserable s  de 
Victor  Hugo',  appellativized  into  ‘gamin  de  Paris,  plein  de 
courage',  Larousse  3,  735. 

ґаврук,  гавручка  :  Гавра. 

гавуля  Wd.  ‘carrion,  carcass'  first  recorded  in  the 
XIX  c.  (Желеховський  1,  166).  —  Syn.  їайса;  subst. 

мерша . 

Origin  obscure. 

гавчоси  Npl.  ‘cowboys',  ModUk.  only.  —  Subst.  пінні 

півдйкі  пастухи  в  Ар/ єн  тіні,  чудові  їздці,  Бойків 
116—117. 

From  Sp.  gauchos  ‘ts\  the  ultimate  source  being  Arau- 
caniian  cauchu  ‘wanderer',  Klein  1,  643,  Onions  391. 


Гав’ячий  see  гава. 

ґаґа  see  ra!  and  гага. 

ґаґадзник  Wd.  see  гогодза. 

ґагала  SoCp.  ‘bird',  first  recorded  in  the  XX  c.  (Гна- 
тюк  ЕЗб.  ЗО,  338),  SC.  gagula .  —  Subst.  птах . 

From  SC.  gagalica ,  gagula  ‘ts\  Гнатюк,  1.  c. 

гагара  see  гагара. 

Гагати  :  га ! 

ґаґач  SoCp.  ‘gander',  first  recorded  in  the  XX  c.  (Гна¬ 
тюк  ЕЗб.  ЗО,  338).  —  Subst.  гусак. 

Derived  from  ґаґати  ‘to  cackle',  see  the  preceding  entry. 

гагацка  Wd.  see  того  [д] з  [а]. 

ґаґи[в],  ґаґу[в]  SoCp.  ‘stork',  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Дзендзелівський  128).  —  Subst.  бузько,  бузьдк. 

From  Hg.  dial  gago  ‘ts’,  Дзендзелівський,  1.  c. 

ґаґор  SoCp.  ‘throat’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Гна¬ 
тюк  ЕЗб.  ЗО,  338).  —  Subst.  горло. 

From  Slk.  gagor  ‘ts’,  Гнатюк,  1.  c. 

ґаґриз  dial,  ‘gooseberry’  (Умань),  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Очеретний  72).  —  Subst.  агрус. 

A  dial,  deformation  of  агрус,  afpyc,  see  s.  v. 

гаґу[в]  see  ґаґи[в]. 

Гадати  Lk.  (Приймак  PM.  2,  450),  ґадаті  (Stieber  388) 
‘to  speak’,  first  recorded  in  the  XIX  c.,  Po.  gadac.  —  Deriv. 
їадатеуш  (Желеховський  1,  166).  —  Subst.  говорити, 
балакати,  казати,  Приймак,  1.  с. 

From  Po.  gadac  ‘ts’,  see  гадати;  Гаду  -  гаду! 


782 


783 


гадем,  also  гадемит,  AmUk.  ‘God  damn,  God  damn  it!’, 
first  recorded  in  1915.  —  Deriv.  f адемський ,  J адемкати , 
їадем[  к ]  у  вати,  паї  адемкати.  —  Subst.  прокляття. 

From  Е.  God  damn,  God  damn  it  ‘ts’,  Івах  PM.  1,  211, 
Білаш  199. 

ґаджала,  ґаджело  Wd.  ґаджяла  (Bk.  Кміт  53)  ‘ankle, 
bone’ ;  Bk.  ‘roller  in  a  weaver’s  loom’,  first  recorded  in  the 
XIX  c.  (Желеховський  1,  166).  —  Deriv.  Bk.  / аджулька  ‘ка- 
тулька ’  (Кміт  53).  —  Subst.  кістка;  Bk.  два  колісцята 
на  взір  підойми  при  кроснах ,  Кміт,  1.  с. 

Of  obscure  origin;  perhaps  it  is  a  dial,  deformation  of 
качало  ‘wooden  disc’,  see  качати. 

ґаджалаґати  Wd.  ‘to  use  argot’,  first  recorded  in  the 
XIX  c.  (Желеховський  1,  166).  —  Subst.  говорити  та¬ 
ємною  мовою  босяків. 

* 

An  artificial  Wd.  argot  formation  based  on  балакати ; 
a  connection  with  the  preceding  entry  is  difficult  to  estab¬ 
lish  on  account  of  the  meaning. 

/ 

ґаджело  Wd.  see  ґаджала. 

Ґаджйна  GN.  ‘Gadzhyna  (name  of  a  plane  in  the  Car¬ 
pathian  mountains)  ’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  (Желехов¬ 
ський  1, 166).  —  Syn.  назва  полонини  під  Чорногдрою. 

From  Rm.  gagiu  ‘lord ;  lover’,  Cioranescu  351. 

ґаджулай  Wd.  see  ґадзуля. 

ґаджуляти  Wd.  see  качуляти. 

гадзиґати  Wd.  ‘to  tickle’,  first  recorded  in  the  XIX  c. 

(Желеховський  1,  166).  —  Subst.  скоботати. 

Origin  unknown;  perhaps  it  is  a  dial,  deformation  of 

їедзати,  їедзелити,  see  s.  w. 


гадзілятися  Wd.  ‘to  play  with  disc’,  first  recorded  in 
the  XX  c.  (Колодій  PM.  5,  285).  —  Subst.  „ коліщатися , 
метати  коліщам ”,  Колодій,  1.  с. 

Origin  obscure;  the  word  seems  to  be  a  neologism  re¬ 
stricted  to  children’s  language  in  a  particular  Wd.  locality 
(Воля  Висоцька). 

ґадзіиа  Wd.  ‘fowl’  (Lk.),  first  recorded  in  the  XX  c.  Po. 
gadzina.  —  Subst.  дріб. 

From  Po.  gadzina  ‘ts’,  Горбач  10,  35,  Slawski  1,  248;  re. 
etymology  see  гад. 

ґадзіц  ше  dial,  ‘to  loathe,  abhor’,  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Гнатюк  ЕЗб.  ЗО,  338).  —  Subst.  годитися,  бри¬ 
дитися. 

From  SC.  gaditi  se  ‘ts’  with  a  dial,  development  of 
d  >  dz. 

ґадзуля,  ґаджулай  Wd.  ‘dor [-beetle]’,  first  recorded  in 
the  XIX  c.  (Желеховський  1,  166).  —  Subst.  гнойовик. 

From  Rm.  gdzulie  ‘insect’,  Шелудько  2,  130. 

ґадзьо  арґо  ‘non-Gypsy’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Горбач  0,  26).  —  Subst.  He  циган. 

From  Gypsy  Гадзьо  ‘ts’,  Горбач,  1.  c. 

Гадоліній,  SovUk.  гадоліній  ‘gadolinium  oxide’,  ModUk. ; 

Ru.  гадолйний.  —  Subst.  блискучий  мінерал  чорного  ко¬ 
льору,  Бойків  117. 

Gadolinium  was  discovered  in  the  mineral  gadolinite 
(Uk.  гадолініт),  named  after  Fi.  mineralogist  Johan  Gadolin 
(1760—1852),  Klein  1,  633. 

ґаду  ‘gadoue,  night-soil,  town  refuse,  dirt’,  ModUk.  — 
Subst.  флямандський  тук,  Бойків  117. 

From  Fr.  gadoue  ‘ts’. 


I 


784 


785 


гаду -гаду!  Wd.  inter  j.  to  imitate  a  talkative  person 
(Стрий);  Po.  gadu-gadu.  —  Subst.  говорун,  балакайло. 

From  Po.  gadu-gadu  (:  gadac)  ‘ts’,  see  гадати. 

ґадфадер,  ґодфадер  AmUk.  ‘godfather’,  first  recorded 
in  1963.  —  Subst.  хресний  батько. 

From  E.  godfather  ‘ts’,  Білаш  200. 

ґажа  Wd.  ‘salary,  wages,  pay’,  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Кузеля  77),  Po  dial,  gaza  (Стрий).  —  Subst.  пла¬ 
тня,  пенсія,  Бойків  117. 

From  ModHG.  Gage,  the  ultimate  source  being  Fr. 
gage  ‘ts’. 

ґажіц  SoCp.  ‘to  tread,  trample’,  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Гнатюк  ЕЗб.  ЗО,  338),  SC.  gaziti.  —  Subst.  толб- 

чити. 

From  SC.  gaziti  ‘ts’,  Гнатюк,  1.  c. 

ґаз  1.  Wd.  see  газ. 

газ  2.  see  таза. 

ґаз  3.  also  ґоз,  So  Cp.  ‘weeds’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Гнатюк  ЕЗб.  ЗО,  338).  —  Subst.  бур’ян,  Wd.  хдпта. 

From  Hg.  gaz  ‘ts’,  Гнатюк,  1.  c. 

ґаза,  also  ґаз,  SovUk.  газ  ‘gauze,  a  very  fine  fabric  of 
silk,  cotton  etc.’,  ModUk.;  BRu.  газ,  Ru.  газ  (since  1780), 
Po.  gaza,  etc.  —  Subst.  прозора  шовкова  тканина,  Орел 
1,  223. 

From  Fr.  gaze  ‘cushion  canvas,  the  thin  canvas  that 
serves  women  for  a  ground  unto  their  cushions  or  pursework ; 
also,  the  sleight  stuff e  tiffany’,  Орел,  223,  АкСл.  З,  14,  Skeat 
236,  a.  o. 

ґазават  ‘holy  war  (of  Moslems)’,  ModUk.  —  Subst.  свя¬ 
щенна  війна  мусулман  проти  іновірців,  Бойків  117. 

From  Аг.  gazdwaft]  ‘ts’,  Льохін  134. 


ґазда,  Wd.  also  ґазда  (Стрий),  SovUk.  газда  ‘master  of 
the  house,  owner,  householder,  proprietor ;  host’,  MUk.  ґаздЬ 
Dsg.  (XVII  c.),  ґаздом  (XVII  c.),  gazda  (XVII  c.),  ґазда 
(XVIII  c.),  ґазду  Asg.  (XVIII  c.),  каздове  Npl.  (  1758  Дз- 
же  StSl.  7,  162)  ;  Po.  gazda,  Cz.  dial.,  Slk.  gazda,  SC.  gazda. 
Sin.  gazda.  —  Deriv.  г аздйня,  Іаздйнечка,  їаздйнька,  fd- 
здонька,  -очка,  Іаздівка,  їаздівствб,  / аздування,  J азду - 
сьо,  Їаздівнйй,  їаздівський,  Іаздовйтий,  їаздйнити,  fa- 
здувати,  за-,  роз-  / аздуватися,  SovUk.  with  initial  г- : 

газдйня,  газдівство .  газдуванпя,  газдівський,  газдйни- 
ти;  SoCp.  Іаздашакі Гнатюк  ЕЗб.  ЗО,  338),  MUk.  оу  своим-ь 
ґаздувств-Ь  (XVIII  с.),  ґаздовство,  ґаздуство  (XVI — XVIII 
Дзже  StSl.  7,  162),  ґаздьінев  Isg.  (1788  ibid.),  газдуйте 
(1755  ibid.),  ґаздуский  (XVIII  с.  ibid.).  —  Subst.  госпо¬ 
дар,  пан,  Тимченко  635. 

From  Hg.  gazda  ‘ts’,  Тимченко  635,  Дзже  StSl.  7,  162, 
Machek  116,  Bruckner  137,  Slawski  1,  264,  a.  o. ;  there  is  no 
need  to  accept  the  medium  of  Rm.  dial,  gazda  ‘ts’,  suggested 
by  Vrabie  144. 

ґазеля,  Газель,  SovUk.  газель  ‘gazelle’,  ModUk.;  BRu. 
газель,  Ru.  газель  (since  1838),  Po.  gazela,  etc.  —  Subst. 
дика  коза  з  групи  антилоп,  Орел  1,  177. 

From  Fr.  gazelle  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Ar. 
ghazdl  ‘ts’. 

газета  Wd.  see  газета. 

ґазоліна,  also  ґазиліна,  ґасоліна  AmUk.  ‘gasoline’,  first 
recorded  in  1930.  —  Deriv.  f азоліновий ;  abbr.  AmUk.: 
іаз,  Іез.  —  Subst.  бензйна. 

From  E.  gasoline  ‘ts’,  Рудницький,  U03:l,  XV,  Білаш 

200. 

ґазон  ‘grass,  turf,  sward,  lawn’,  ModUk.;  BRu.  газон, 
Ru.  газон  (since  1863),  Po.  gazon,  etc.  —  Subst.  травник, 
муравй,  місце,  засіяне  травою,  Кузеля  77. 


786 


787 


From  Fr.  gazon  ‘grass,  turf,  sward,  lawn’,  the  ultimate 
source  being  OHG.  waso  ‘ts’,  Vasmer2  1,  882,  Орел  1,  223, 
АкСл.  З,  18,  Gamillscheg  464,  a.  o. 

ґай  1.  SoCp.  ‘branch’,  first  occurrence:  XVIII  c.  (Дзже 
StSl.  7, 162).  —  Subst.  вгтка,  галузка. 

From  Hg.  gaj  ‘ts’,  Дзже,  1.  c. 

ґай  2.  AmUk.  ‘guy’,  first  recorded  in  1950  (JBR.).  — 
Subst.  хлопець,  парубок. 

From  E.  guy  ‘ts’. 

ґайда  ‘flute’  Wd.  ‘potato ;  idler’  ModUk. ;  Ru.  гайда,  SC., 
Sin.  gdjde,  Cz.  kejdy,  Slk.  gajdy,  Po.  gaj  da,.  —  Deriv.  faU- 

ddp,  fdiidaw,  Іайдати;  FN.  Ґайда ,  Ґайдаги.  —  Subst. 
дудка,  сопілка;  Wd.  картопля;  нероба. 

From  Rm.  gaida  ‘flute’,  the  ultimate  source  being  Tk. 
gajda  ‘ts’,  Макарушка  7,  Шелудько  2,  130,  Lokotseh  51, 
Slawski  1,  250,  Vrabie  143,  a.  o. ;  the  marginal  Wd.  meaning 
of  ‘potato;  idler’  developed  secondarily  in  the  respective 
dialects. 

ґайлярдія  ‘Gaillardia’,  ModUk.  —  Subst.  рослина  3  ро¬ 
дини  кошичко-цвітих  з  гарними  квітками,  Бойків  117. 

From  LLat.  Gaillardia  ‘ts’ ;  the  plant  was  so  named  in 
1788,  after  Fr.  botanist  Gaillard,  Klein  1,  634. 

гайовий  dial,  ‘forest-gard’  (Підляшшя),  first  recorded 
in  the  XX  c.  (cf.  Горбач  10,  23);  Po.  gajowy.  —  Subst.  га¬ 
йовий. 

From  Po.  gajowy  ‘ts’,  Горбач,  1.  c. 

ґайс  Wd.  ‘kerosene’  (Угнів,  Воля  Висоцька),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Колодій  PM.  5,  285).  —  Subst.  нафта. 

A  dial,  deformation  of  [аз,  see  газ  1. 

ґайса  Wd.  ‘carrion,  carcass’,  first  recorded  in  the  XIX  c. 
(Желеховський  1,  167).  —  Subst.  мерша. 

Origin  obscure. 


ґайслер  ‘scourging  friar,  nun’,  ModUk.  —  Subst.  фля- 
Іелянт,  самобичувальник. 

From  ModHG.  Geissler  ‘ts’. 

ґайтан  Wd.  (Макарушка  9)  for  гайтан,  q.  v. 

Гала  Wd.  ‘leg’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  (Желехов¬ 
ський  1,  167).  —  Subst.  нога. 

On  account  of  its  ґ  the  word  is  to  be  considered  a  bor¬ 
rowing  from  Po.  gala  ‘eye’  with  a  new  meaning  developed 
in  Wd.,  perhaps,  in  connection  with  the  word  голий,  q.  v. 

ґалаван  Wd.  see  галадзан. 

ґалаґан,  Ed.  галаган  ‘old  copper  coin  (worth  about  4 
cents);  large  capper  pot;  extinguished  fire’;  dial,  ‘wooden 
float  (of  a  fishing  net)’  (Нижнє  Подністров’я,  Дзендзелів- 
ський  ЛБюлетень  6,  41);  ‘gentian’  (Makowiecki  258) ;  first 
recorded  in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  167);  Ви.  галаган, 
гологан,  ‘old  coin’.  —  Deriv.  FN.  Ґалаїан,  Галаган.  — 
Subst.  давня  дрібна  монета ;  мідний  казан;  погасле 
вогнище;  dial,  г алаїани  Npl.  ‘дерев’яні  поплавки  на  не¬ 
воді’  (Нижнє  Подністров’я,  1.  с.)  ;  Bot.  цицак,  терлич 
(Makowiecki,  1.  с.). 

From  Rm.  gologdn  ‘copper  coin’,  Шаровольський  2,  61, 
Janow  Rm.  16,  Cioranescu  374;  according  to  Младенов  104, 
followed  by  Георгиев  262,  the  Bu.  word  is  “not  clear”, 
however  Rm.  gologan  is  quoted  by  the  latter;  semantic 
variety  of  J алаїан  in  uk.  is  without  special  investigation 
hardly  explainable. 

ґалаґахати  Wd.  ‘to  chat,  prattle’,  first  recorded  in  the 
XIX  c.  (Желеховський  1,  167).  —  Subst.  бамкати. 

Of  uncertain  origin;  Желеховський,  1.  c.,  connects  it 
with  f аламаїати ,  see  ґаламаґа. 

ґалаґода  dial,  ‘potato’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  (Же¬ 
леховський  l,  167).  —  Subst.  картопля. 


788 


789 


A  f/e.  deformation  of  бараболя  influenced  by  such  for¬ 
mations  as  [араб для,  [алїан,  [алух,  etc. 

ґалаґола  dial,  ‘ring  in  sledge-beams’  (Житомирщина), 
first  recorded  in  the  XX  c.  (Лисенко  Слл.  18).  —  Subst. 

кільце ,  яким  скріплюються  сани  в  „тутсанках’’ . 

A  f/e.  deformation  of  *балагола  <  балагі/ла,  Q-  v., 
with  specialized  meaning. 

ґалаґут  dial,  ‘rooster  with  feathered  legs’  (Полісся), 
first  recorded  in  the  XX  c.  (Климчук  ЛексПо.  ЗО).  —  Subst. 

півень  з  густими  перами  па  ногах. 

A  dial,  deformation  of  Ро.  kalaJcut  ‘rooster’,  Slawski 
2,  33. 

ґаладзан,  ґалаван  Wd.  ‘large  pot’,  first  recorded  in 
the  XIX  c.  (Желеховський  1,  167).  —  Subst.  казан. 

Of  uncertain  origin ;  it  seems  to  be  a  blending  of  [ала- 
fdn  ‘large  copper  pot’,  see  s.  v.,  and  казан,  0-  v. 

ґаладні  SoCp.  ‘proud,  arrogant’,  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Гнатюк  ЕЗб.  ЗО,  338).  —  Subst.  гордий,  зухвалий. 

From  Hg.  galdd  ‘ts’,  Гнатюк,  1.  c. 

ґаламаґа,  галямаґа  Wd.  ‘(loose)  mouth’,  first  recorded 
in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  167).  —  Deriv.  [алама- 
[ amu.  —  Subst.  пелька,  пика. 

Of  uncertain  origin. 

ґаландіти  Wd.  ‘to  chat,  chatter,  stutter’,  first  recorded 
in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  167).  —  Syn.  белендіти. 

An  o/p.  formation  based  on  inter j.  fa!  and  influenced 

by  белендіти,  q-  v. 

ґалбан  MUk.  ‘galbanum  (bad-smelling  gum  resin)’,  cf. 
ґалбану  Gsg.  (XVII  c.),  кгалбинов  Gpl.  (1627).  —  Subst. 
сирійська  [ума,  Тимченко  635. 


From  LLat.  galbanum  ‘ts’,  the  ultimate  source  being 
Hb.  helbendh  ‘ts’,  Тимченко,  1.  c.,  Klein  1,  635. 

ґалбена  Amaryllis  L. :  ‘amaryllis’  (Добруджа),  first 
recorded  in  the  XX  c.  (Горбач  11,  6).  —  Subst.  жовта 

придорожня  квітка,  марйлька. 

From  Rm.  gdlben  ‘yellow’,  Горбач,  1.  c.,  Cioranescu 
352,  Vrabie  144. 

ґалґа  Wd.  ‘grey  mullet  (fish)’,  first  recorded  in  the 
XIX  c.  (Желеховський  1,  167).  —  Subst.  кефаля. 

Of  uncertain  provenance. 

ґалґан  1.  MUk.  Maranta  galanga  L. :  ‘galanga  [le]’,  cf. 
кгалкгань  (1510),  кгалкгану  Gsg.  (1563),  ґaлgaнy  Gsg. 
(XVII  c.).  —  Syn.  калган,  Makowiecki  24;  subst.  зілля, 
що  на  ньому  насгпоювали  горілку,  Тимченко  636. 

A  MUk.  corrupted  form  of  LLat.  galanga  ‘ts’,  the  ulti¬ 
mate  source  being  Ar.  halangdn  from  Ch.  ko-leung-keung 
‘mild  ginger  from  the  region  of  Kao’,  Lokotsch  62,  Klein 
1,  635 ;  see  also  калган. 

ґалґан  2.  Wd.,  гавган,  ґавган  ‘ragamuffin,  tatter¬ 
demalion,  ragged  fellow;  rags,  trash’,  Po.  galgan  (since  the 
XVIII  c.),  Cz.  dial.,  Slk.  galgan.  —  Deriv.  Wd.  [ ал[ан - 
ський  (Стрий).  —  Subst.  шибеник,  лайдак;  syn.  Wd. 
гу  н  це  от  ;  л  ахміття . 

From  Ро.  galgan  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  ModHG. 
Galgen[-v ogel,  -schwengel,  -strick]  ‘ts’,  Slawski  1,  252-253; 
according  to  РССтоцький  4,  235,  it  is  a  direct  borrowing 
from  ModHG.  Galgenvogel;  inconvincible. 

ґалда  dial,  ‘bribery’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (IHe- 
лудько  1,  29).  —  Subst.  хабар. 

From  Po.  galda,  gielda  ‘bourse’,  the  ultimate  source 
being  ModHG.  Gilde  ‘guild’,  Bruckner  140,  Slawski  1,  277, 
Шелудько,  1.  c. 


790 

галеаса  ‘gallljeass’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Бой¬ 
ків  117);  Ru.  галеас.  —  Subst.  невеличке  судно ;  в  ХУІ 
й  ХУІІ  с.  найбільше  у  на  галеру  схоже ,  воєнне  судно 
венецгйців . 

From  Fr.  galeasse  (also  galeace),  the  ultimate  source 
being  It.  galeazza  (:  gallea)  ‘galley’,  Klein  1,  636. 

галеніт  see  галена. 

галеота  =  галіота. 

галера  see  галера. 

ґалерія  ‘gallery’,  ModUk.;  BRu.  галерзя,  Ru.  галерея 
(since  1731),  Po.  galeria,  etc.  —  Subst.  довгий  балькон 

з  прикрасами;  довга  вузька  заля;  горішні  місця  в  те¬ 
атрі;  приміщення  для  вистави  мистецьких  творів; 
підземний  хідник  у  копальнях  або  фортецях;  довгий 
ряд,  низка  предметів,  Орел  1,  224. 

From  It.  galleria  ‘gallery,  church  porch’,  Орел  1,  224, 
АкСл..  З,  22,  Klein  1,  636,  Onions  386. 

Галета  griddle-cake,  ship’s  (sea)  biscuit’,  ModUk.;  BRu. 
галета,  Ru.  галета  (since  1875),  etc.  —  Subst.  просте 

печиво  у  вигляді  коржиків  (для  армійців  у  поході,  або¬ 
що),  Орел  1,  224. 

From  Fr.  galette  ‘ts’,  Орел  1,  224,  АкСл.  З,  23. 

галера  see  галера. 

ГалйГи  Npl.  Wd.  ‘legs’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Гор¬ 
бач  10,  15).  —  Subst.  ноги. 

A  dial,  form  of  каліки,  see  каліка. 

Галиця  He.  ‘poultry ;  vermin’,  first  recorded  in  the  XIX 
c.  (Желеховський  1,  167).  —  Subst.  домашня  птиця;  па¬ 
сіко  мі;  паразити. 


791 

According  to  Шелудько  2,  130,  the  word  comes  from 
Rm.  даЩа  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Bu.  galica,  see 
галич;  cf.  also  Vrabie  144. 

Галів  GN.  Galiv  (Lk.),  first  recorded  in  the  XX  c.  (Fal- 
kowski-Pasznycki  112).  —  Deriv.  Ґалівка,  Ґалів  потік, 
Ґ алівчапський  горб. 

A  possessive  toponym  derived  from  PN.  *j Ґ ал[ O ] 
:  f ало,  see  s.  v. 

Галій,  SovUk.  галій  ‘gallium’,  ModUk.  BRu.  ts,  Ru. 

галлий,  Po.  gallium.  —  Subst.  хемїчпий  елемент  Ga, 
метал  уживаний  замість  живого  срібла  в  техніці 
високих  вакуумів,  Орел  1,  224. 

From  Lat.  gallium  ‘ts’,  coined  by  the  Fr.  chemist  Paul- 
Emile  Lecoq  de  Boisbaudran  (1838-1912),  the  discoverer 
of  this  element,  from  L.  Gallia,  orig.  name  of  France,  Klein 
1,  636. 

Галіматья,  Wd.  галіматіяс  (Стрий)  ‘galimatias,  jargon’, 
ModUk. ;  Ru.  галиматья  (since  1803) ,  Po.  galimatias,  etc. 
—  Subst.  нісенітний^,  мішанина,  Орел  1,  224. 

From  Fr.  galimatias  ‘nonsense,  gibberish’,  Орел  1,  224, 
АкСл.  З,  23,  Klein  1,  635,  a.  o. 

галінди,  SovUk.  галінди  (Петров  Он.  88)  ‘Galindi,  Baltic 
tribe  (on  the  banks  of  the  middle  Oka  river)’,  known  to  the 
OES.  chronicles  of  the  XII  c.  as  голядь  (Лавр.  1,  309),  first 
recorded  in  the  II  c.  as  Galindai  (Gk.  Ptolemy  3:5,  21)  and 
preserved  in  GN.  Po.  Goniqdz,  BRu.  Ганязь  (XVI  c.).  — 
Subst.  „украіняни” ,  Рудницький  OnUVAN  1,  81. 

The  name  of  this  ancient  Baltic  tribe  is  connected  with 
Lith.  galas ,  Latv.  gals  ‘end,  border’,  OPr.  gallan  ‘death’, 
Vasmer2  1,  434,  Fraenkel  130,  Рудницький,  1.  c.,  Петров, 
1.  c.,  a.  o. ;  in  this  connection  it  corresponds  to  such  names  as 
(інти,  маркомани,  украіняни,  etc.,  see  s.  vv. 


792 


793 


ґаліон  ‘galleon  (large  ship)’,  ModUk.  —  Subst.  вели¬ 
кий  еспанський  або  порту  [сільський  корабель,  що  во¬ 
зив  коштовні  металі  з  Америки,  Бойків  117. 

From  Sp.  galeon,  the  ultimate  source  being  LLat.  galea 
‘galley’,  Skeat  232. 

галіонізм  ‘religious  indifference’,  ModUk.  —  Subst. 
байдужість  у  реліїгйних  справах,  Бойків  117. 

Derived  from  the  name  of  Gallio,  a  Roman  proconsul, 
who  became  a  symbol  of  a  careless  official,  an  easy-going 
indifferent  person,  Klein  1,  636. 

ґаліота  ‘gal[l]iot’,  MUk.  межи  кгалетами  (1697),  кга- 
лет-ь  Gpl.  (1697) ;  BRu.,  Ru.  галиота.  —  Subst.  голланд¬ 
ське  судно ;  невеличка  галера ,  що  в  XII  с.  з  неї  ки¬ 
дали  грецький  вогонь,  Бойків  117. 

From  It.  galeotta  (:  galea)  ‘ts’,  Тимченко  636. 


Named  after  the  French  cavalry  general  de  Galliffet 
(1830  -  1909),  Орел  1,  224,  АкСл.  З,  24,  а.  о. 


Ґаліція  Wd.  ‘Galicia  (in  Western  Ukraine)’,  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Наконечна-Рудницький  77);  Ru.  Га- 
лйцил  Po.  Galicja.  —  Subst.  Галичина  (see  галич);  iron. 

Галилея . 

From  Po.  Galicja  ‘ts\  being  a  Latinized  form  of  Uk. 
Галичина;  see  also  the  following  entry. 


ґалішен,  also  ґалішин,  ґалішенс,  ґалішмен,  рошан-ґа- 
лішон,  ґаліціян,  ґалішіян,  AmUk.  ‘Galician,  Russian  -  Gali¬ 
cian’,  first  recorded  in  1907.  —  Deriv.  f алїшенка ,  їалі- 

ціянка,  І аліціянський ,  їилішенськш,  І алішднський.  — 
Subst.  галичани,  українці. 

From  Е.  Galician  ‘ts’,  Рудницький  8,  123,  Білаш  201, 
Роїк  72.  і 


ґаліпо[т]  ‘galipot,  gallipot;  a  resinous  substance  of 
certain  pines’,  ModUk.  —  Subst.  живиця;  смола  шпиль¬ 
кових  дерев,  уживана  у  виробництві  ляків,  Орел  1, 224. 

From  Fr.  galipot  ‘ts’,  Орел  1,  224,  Klein  1,  636,  a.  o. 

ґалір  or  ґалєр  SoCp.  ‘collar’,  first  recorded  in  1911 
(Гнатюк  Езб.  ЗО,  338).  —  Subst.  ковнір,  ковнірець. 

From  Hg.  galler  ‘ts’,  Гнатюк  1.  c. 

Галіт  ‘gallnut’,  ModUk.  —  Subst.  скам’янілий  чор¬ 
нильний  горігиок,  Бойків  117. 

Formed  from  Lat.  galla  ‘gallnut’  with  suffix  -it,  Lat. 
-itus,  Partridge  853. 

галіфе  ‘riding  breeches’,  ModUk.;  BRu.  галіфе,  Ru. 
галифе  (since  1934),  etc.  —  Subst.  особливий  фасон  вій¬ 
ськових  штанів,  вузьких  від  колін  донизу  і  широких 
угорі,  Орел  1,  224. 


Галл  ‘Gaul,’  MUk.  (in  deriv.  only:)  кгалицкой  Gsg. 
(1744),  BRu.,  Ru.  галл  (since  1803).  —  Deriv.  їалліцйзм, 
Іалліканин,  -анський,  їаллський.  їаллізувати,  -ання, 
! алломан,  -ія,  їаллофбб,  -ія. 

From  Lat.  Gallus  ‘ts’,  Klein  1,  643. 

Галювати  ‘to  tan ;  to  stroll’,  ModUk.  —  Subst.  дубити; 
гуляти,  байдикувати. 

From  ModHG.  Galljeiche]  ‘gall-oak’,  the  ultimate  source 
being  Lat.  galla  ‘galling,  fretting;  gallnut’,  Slawski  1,  251, 
Klein  1,  636. 

Галя  1.  ‘gala’,  ModUk.;  Po.  gala.  —  Subst.  торже¬ 
ство;  святковий  одяг  (на  княжих  дворах),  Кузеля 

78;  парадний,  урочистий;  святковий  одяг  (узагалі), 
Бойків  117. 

From  ModHG.  Gala  ‘ts’,  which,  in  turn,  comes  from 
Sp.  gala  :  vestido  di  gala  ‘robe  of  state’ ;  the  ultimate  source 


794 


is  Ar.  khil’ah  ‘robe  of  honour’,  Klein  1,  634,  Skeat  231  -  232 ; 
see  also  ґалянтний. 

ґаля  2.  AmUk.  ‘galley’,  ModUk.  —  Subst.  шпальта, 
колонка. 

From  E.  galley  ‘ts’. 

ґаля  3.  SoCp.  ‘galley’,  MUk.  у  ґали  (XVII  c.  Дзже 
StSl.  7,  175).  —  Subst.  Галера\\ галера. 

From  Hg.  galya  ‘ts’,  Дзже,  1.  c. ;  see  also  галера. 

ґалямаґа  Wd.  see  ґаламаґа. 

ґалян  ‘lover’,  ModUk.  —  Subst.  коханець,  любдвник, 
Бойків  117. 

From  Sp.  galan,  shortened  form  of  galano  ‘gallant’,  see 
ґалянтний. 

ґалянтерія  Wd.  ґалянтерія,  SovUk.  галантерея  ‘haber¬ 
dashery’,  ModUk.;  BRu.  галантзрзя,  Ru.  галантерея 
(since  1780),  Po.  galanteria,  etc.  —  Deriv.  f алянтерій - 

ний.  —  Subst.  предмети  розкоші,  туалету,  моди,  Бой¬ 
ків  118. 

From  Fr.  galanlerie  ‘gallantry’,  Орел  1,  224,  АкСл.  З, 
21,  а.  о. 

ґалянтйн,  ґалянтйр  ‘galantine’,  ModUk.  —  Subst.  хо¬ 
лодець,  драглі,  Бойків  118. 

From  Fr.  galantine,  the  ultimate  source  being  MLat. 
galatina  (:  Lat.  gelatus  ‘frozen’),  Klein  1,  634. 

ґалянтний,  SovUk.  галантний  ‘gallant’,  ModUk.;  BRu. 
галантни,  Ru.  галантний  (since  1934),  Po.  galant.  — 
Deriv.  галантність,  -но.  —  Subst.  чемний,  чепурний,  ви¬ 
творний. 

From  ModHG.  galant  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Sp. 
gala,  see  ґаля  1. 


795 


ґалярепа  see  калярепа. 

ґалярета  ‘jelly,  gelatine’,  ModUk.;  Po.  galareta.  — 
Subst.  драглі  з  м’яса,  риб,  або  з  фруктів,  Бойків  118. 

From  ModHG.  Gallert[ej  ‘ts’,  the  ultimate  source  being 
MLat.  galatina,  see  ґалянтйн. 

ґаляс  ‘gall [nut],  globulous  excrescence’,  MUk.  кгалясу 

Gsg.  (XVII  c.),  кгалясь  (1736)  ;  BRu.  галяс,  Po.  galas.  — 

Deriv.  Галясгвка,  Галясдвий,  Галясувати,  -ання.  — 

Subst.  наріст,  горішок  на  дубовому  листі,  гарбнйк, 
Бойків  118. 

From  Lat.  galla  ‘ts’,  Slawski  1,  251,  Klein  1,  636. 

ґальбан  ‘galbanum,  bad-smelling  gun  resin’,  ModUk.  — 

Subst.  лівійська  рослина  й  видобута  з  неі  смоло  І  ума, 
Бойків  118. 

From  Lat.  galbanum  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Hb. 
helbenah  ‘ts’,  Klein  1,  635, 

Гальванізм,  SovUk.  гальванізм  ‘galvanism ;  treatment  of 
disease  by  electricity’,  ModUk. ;  BRu.  гальванізм,  Ru.  галь- 
ванйзм  (since  1803),  Po.  galwanizm,  etc.  —  Deriv.  Галь¬ 
ванізація,  Гальванічний,  Гальванізувати.  —  Subst.  на¬ 
ука  про  електрйчність  при  зіткненні  двох  металів 
або  металу  з  течивом,  Орел  1,  225. 

Named  after  the  Italian  physicist  Luigi  Galvani  (1737- 
98),  Орел  1,  225,  АкСл.  З,  29,  Klein  1,  637,  a.  o. 

Гальвано-,  SovUk.  гальвано-  a  compound  forming  ele¬ 
ment  ‘galvano-’  in  such  words  as  Гальванометр,  Гальва¬ 
но  -метричний,  -метрія,  -магнетизм,  -магнетичний, 
-лдг[ія ],  -кавстер,  -кавстика.  -кераміка.  -граф[ ія ], 
-пластика,  - пластичний ,  -пункту ра,  -скдп[ія],  -сте- 
гія,  -стереотйп[ія ],  -тактика,  -тактйзм,  -терапев¬ 
тика,  -терапія,  -техніка,  -тйп[ія ],  -тропізм,  -фара- 


796 


797 


дизація,  -хромія,  etc.;  ModUk.  known  to  all  other  SI.  as 
well. 

From  the  name  of  Luigi  Galvani,  see  the  preceding 
entry. 

ґальґенгумор,  also  ґальґенгумор  (Кузеля  78)  ‘grim 
(sorry)  humour,  reckless  merriment’,  ModUk.  —  Subst.  гу¬ 
мор  шибеника,  гумор  розпачу,  Бойків  118. 

From  ModHG.  Galgenhumor  ‘ts’. 

ґальман  ‘calamin,  cadmin,  galmey’,  ModUk.  —  Deriv. 

їальманін  —  Subst.  крем' 'янокйслий  цинк,  одна  з  най¬ 
важливіших  цинкових  руд,  Бойків  119. 

From  ModHG.  Galmei  ‘ts’,  the  ultimate  source  being 
LLat.  lapis  calaminaris,  Вовк  6  -  7. 

ґальоґен  see  галоген. 

ґальон  ‘gallon ;  a  measure  equal  to  4  quarts’,  ModUk.  — 
Deriv.  AmUk.  [альднчик.  —  Subst.  міра  течив  та  сип¬ 
ких  тіл  в  Англії  й  СПІА;  містить  4  кварти  або  4,546 
літра  в  Англії  і  3,785  літра  в  США  для  течив,  а  для 
сипких  речовин  —  4,405  лігпра,  Орел  1,  226. 

From  Е.  gallon  ‘ts’,  Орел  1,  226,  Klein  1,  637. 
ґальонка  ‘head-covering  of  lace’,  ModUk.  —  Subst. 

головний  дівочий  убір  з  галунової  смужки,  Бойків  118. 

From  ModHG.  Galone  ‘galloon’,  the  ultimate  source 
being  Fr.  galon  ‘ts’. 

ґальоп  ‘gallop’,  ModUk. ;  BRu.  галоп,  Ru.  галоп,  etc.  — 
Deriv.  Іальопада,  їальопувстт,  -ання,  Wd.  / альопка 
(Кузеля  79),  Гальдпзупка  ‘ріденька  юшка’(Горбач  8,  50).  — 

Subst.  найшвидший  біг  коня,  чвал;  гпанець,  Бойків  118. 

From  ModHG.  Galopp  ‘ts’,  the  ultimate  source  being 
Fr.  galop  ‘ts’. 


Гальорка  see  гальорка. 

ґальоціяніна  ‘gallocianina’,  ModUk.  —  Subst.  барвник 

ряду  оксидофендлів .  уживаний  у  фарбарстві,  Бой¬ 
ків  119. 

From  It.  gallocianina  (Cj6  H12  05  N2)  ‘ts’. 

ґальоша  see  кальоша. 

ґальс,  SovUk.  галс  ‘tack’,  ModUk. ;  BRu.  галс,  Ru.  галс 
(since  1720),  etc.  —  Subst.  положення  судна  щодо  ві¬ 
тру;  лінія  ходу  корабля;  постава,  бардгж,  Степан- 
ковський  204. 

From  Du.  hals  ‘ts’  via  Ru.  галс.  Meulen  75,  256, 
Vasmer2  1,  389,  Горбач  1,  27. 

ґальфвінд,  SovUk.  гальфвінд  ‘wind  abreast,  wind 
abeam,  side  wind’,  ModUk.;  Ru.  галфинд,  etc.  —  Subst. 
боковий  вітер,  Горбач  1,  27. 

From  Du.  half  wind  ‘ts  ,  via  Ru.  галфвиндь  >  галфинд 
‘ts’,  Meulen  74,  256,  Горбач,  1.  c. 

ґальюн  ‘head  gallery,  seamens’  head’,  ModUk. ;  Ru. 
гальюн  (since  1720),  etc.  —  Subst.  передня  підводна  ча¬ 
стина  корабля;  ватеркльозет  для  команди  на  носо¬ 
вій  частині  корабля.  Бойків  118. 

From  Du.  galjoen  ‘ts’,  via  Ru.  гальюн  ‘ts’,  Meulen 
64  -  65,  257,  Vasmer2  1,  390. 

ґальярда  galliard’,  ModUk.  —  Subst.  скоковйй  іта¬ 
лійський  танець;  друкарський  шрифт,  9-пунктбвий, 

Бойків  118. 

From  Fr.  gaillard  ‘ts’,  Klein  1,  636. 

ґама,  also  цю-ґам,  цюґом,  чу-ґама,  AmUk.  ‘chewing 
gum’,  first  recorded  in  1918.  —  Subst.  жувальна  fi/ма. 

From  E.  chewing  gum,  ‘ts’,  Білаш  203. 

ґамаша  see  камаша. 


798 


799 


ґамба  Lk.,  Вк.,  ґемба  (Стрий)  ‘mouth’,  MUk.  за  гамбьі 
(XVIII  с.)  ;  Ро.  дфа.  —  Deriv.  / амця  (<  Гамбця,  Горбач 
12,  8).  —  Subst.  рот,  уста ,  обличчя.  Приймак  РМ.  2,  450; 
губи  (у  людини) ,  Дзендзелівський  40. 

From  Ро.  дфа  ‘ts’;  re.  etymology  see  губа. 


гамбіт,  SovUk.  гамбіт  ‘gambit;  opening  move  in  chess 
in  which  the  first  player  risks  a  pawn  to  gain  an  advantage 
later’,  ModUk.;  BRu.  гамбіт ,  Ru.  гамбйт  (since  1875), 
etc.  —  Subst.  жертва  фігури  в  дебюті  шахової  гри  з 
метою  здобуття  позиційної  переваги.  Орел  1,  226. 

From  Fr.  gambit  which,  in  turn,  comes  from  It.  gambet- 
to  ‘tripping  up’  Орел  1,  226,  АкСл.  З,  32,  Skeat  233,  a.  o. 

ґамбрйно  ‘cheese-snack  (at  beer-drinking)’,  ModUk.  — 

Subst.  закуска  до  пива;  шматок  сиру,  Бойків  119. 

The  word  derives  from  a  Du.  PN.  Gambrinus  (ModUk.: 
Ґамбргнус )  —  a  legendary  king,  vendor  of  beer. 

ґамбуритися  dial,  ‘to  cast  a  gloom,  to  darken’  (Жито¬ 
мирщина),  first  recorded  in  the  XX  c.  (Паламарчук  ЛБю- 
летень  6,  24).  —  Deriv.  наГамбурилось  ‘it  clouded  up’.  — 
Subst.  дутися,  супитися,  Паламарчук,  1.  c. 

From  Ро.  дфа  ‘mouth,  lips’,  Горбач  10,  21. 


ґамен  ‘gamin,  urchin’,  ModUk.  —  Subst.  вуличний 

хлопчик,  Бойків  119. 

From  Fr.  gamin  ‘ts’. 


Гам  ця  see  гамба. 

ґан  AmUk.  ‘gun’,  first  recorded  in  1963.  —  Subst. 

рушниця,  револьвер. 

From  E.  gun  ‘ts’,  Білаш  204. 

ґанаша  ‘lower  jaw,  jowl  of  horse’,  ModUk.  —  Subst. 
спідня  щелепа  в  коня,  Бойків  119. 

From  Fr.  ganache  ’ts’. 


ганглій,  ґанґліон,  SovUk.  ганглій  ‘ganglion’,  ModUk.; 
BRu.  ганглій,  Ru.  ганглий  (since  1838),  etc.  —  Deriv.  fau- 
f улиті  (Желеховський  1,  167).  —  Subst.  нервовий  ву¬ 
зол;  осередок,  з  якого  розходяться  нерви,  Кузеля  79. 

From  LLat.  ganglion,  which  in  turn  comes  from  Gk. 
gagglion  ‘encysted  tumor  on  a  tendon’,  Klein  1,  639. 

Гангрена  Wd.  see  гангрена. 

гангстер,  SovUk.  гангстер  ‘gangster’,  ModUk.;  BRu. 
гангстер,  Ru.  гангстер  (since  1949),  Po.  gangster,  etc. — 
Deriv.  г анї стерство .  —  Subst.  бандит. 

From  E.  gangster  ‘ts’,  Орел  1,  226,  АкСл.  З,  33,  а.  о. 

ґан  ґу  лики  see  ґанґлій. 

ґандж,  Gsg.  -у  or  -і,  dial,  also  ґанджа  (Голоскевич  85), 
SovUk.  гандж  [a],  Wd.  ґанч,  Gsg.  -у  or  -і  ‘flaw,  defect,  de¬ 
ficiency’,  MUk.  ганьчд.  (XVI— XVIII  c.  Дзже  StSl.  7,  163). 
—  Deriv.  [анджа  ‘ дурень ’  (Житомирщина  Паламарчук 
ЛБюлетень  6,  24),  Ганджовитий,  Ганджувати,  Wd.  [ан- 
чавий,  Ганчоватий,  Гайнувати  (Бандрівський  ДослМат. 
4,  13);  FN.  Ґанджа,  Ганджа,  GN.  Ґанджерівка.  —  Subst. 
фізична  вада,  недолік. 

From  Hg.  gancs  ‘ts’,  Дзже,  1.  c. ;  yet,  some  linguists 
derive  it  also  from  Rm.  gance  ‘ts’,  cf.  Шелудько  2,  130, 
Бандрівський,  op.  cit.  12. 

Ганджа  see  ґандж. 

гандолити  Wd.  ‘to  talk’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Горбач  10,  14);  Po.  gandolic.  —  Subst.  говорити,  базі¬ 
кати. 

From  Po.  gandolic  ‘ts’  (:  gadac). 


800 


801 


Ґаничі  SoCp.  GN.  ‘Ganychi,  Ganya’,  first  recorded  in 
1402  as  Ganyafalva,  later  Ganya  (1418  Дзже  Очер- 
ки  62). 

The  Uk.  form  of  the  name  is  a  f/e.  version  of  Hg. 
Ganya[falva],  derived  from  ganya  ‘fence’,  palisade’. 

ґаністер  see  каністер. 

ґанок,  SovUk.  ганок  ‘balcony,  veranda[h],  porch;  cor¬ 
ridor  (outside)’,  MUk.  кганок  (1552),  на  кганку  (1578), 
ґанок’  (1627  Беринда),  на  кганокд,  (1604),  ґанковг.  Gpl. 
(XVII  с.),  з  ґанку  (XVII  с.),  з  ...кганку  (XVII  с.),  кганки 
Npl.  (XVIII  с.),  gaHKH  (1766),  на  ґанок  (1772);  Ро.  да- 
пек.  —  Deriv.  Ганочок,  MUk.  з  кганочком  (1649).  — 
Subst.  передсінок ;  сіни;  балькон;  коридор,  Галерія, 
Тимченко  636;  рундук ,  присінки,  підсіння,  Деркач  48; 
MUk.  с-Ьни,  подворя,  пляц’,  саля,  притвор  (1627  Беринда). 

From  ModHG.  Gang,  through  Po.  'ganek  ‘ts’,  Тимчен¬ 
ко  636,  РССтоцький  4,  151,  Richhardt  50,  Slawski  1,  254, 
a.  o. 

ґансом  ‘hansom’,  ModUk.,  Ru.  гансом.  —  Subst.  дво- 
колеса  бідка  з  сидінням  для  візника  ззаду,  Бойків  119. 

From  Е.  hansom ,  via  Ru.  гансом  the  cab  was 
named  after  its  inventor  J.  A.  Hansom  (1803-1882),  a 
famous  E.  architect,  Klein  1,  701. 

ґанч  dial,  see  ґандж. 

ґаня  Wd.  see  канн. 

ґапитися,  ґапитисі  Wd.  ‘to  look,  gaze’,  first  recorded 
in  the  XX  c.  (Рудницький  3,  126),  Ru.  dial,  гапить  ‘to 
shout’,  Po.  dial,  gapic  si$  ‘to  gaze’.  —  Deriv.  Wd.  eufanu- 
тися  (Стрий);  FN.  Ґапович.  —  Subst.  дивитися ,  гля¬ 
діти. 

From  Po.  gapic  si§  ‘ts’,  which,  in  turn,  comes  from  gapa 
‘crow’,  Slawski  1,  255-256,  Горбач  8,  33. 


ґар  SoCp.  ‘ashes;  heat’,  first  recorded  in  1911  (Гнатюк 
ЕЗб.  ЗО,  338).  —  Subst.  попіл ,  жар . 

From  SC.  gar  ‘ts’,  Гнатюк,  1.  c.;  see  also  rap. 

ґара  1.  ‘furrow’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  (Желехов- 
ський  1,  167).  —  Deriv.  fapdfa.  —  Deriv.  fapyedmu,  fa - 
рювати.  —  Subst.  рівчак . 

Of  unknown  origin. 

ґара  2.  AmUk.  also  кара,  каре,  ‘car,  cars’,  first  recorded 
in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  167).  —  Subst.  віз ;  demo , 
автомобіль,  вагон,  трамвай . 

From  E.  car  ‘ts’,  Івах  PM.  3,  392,  Рудницький  Orbis  1 :1, 
110,  Білаш  204,  Жлуктенко  128,  Роїк  73. 

ґара  3.  dial.  abbr.  of  ґартофля,  see  картопля, 
ґараґа  :  ґара  1 . 

ґараґоля  dial,  ‘potato’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  (Же¬ 
леховський  1,  167).  —  Subst.  картопля . 

A  f/e.  deformation  of  бараболя  influenced  by  f алїан , 

їалух,  etc. 

ґарадж  AmUk.  see  ґараж. 

ґарадич,  карадич  SoCp.  ‘steps’,  first  recorded  in  1758 
(Дзже  StSl.  7,  163).  —  Subst.  сходи . 

From  Hg.  garadics  ‘ts’,  Гнатюк,  ЕЗб.  ЗО,  338;  Дзже,  1.  с. 

гараж,  AmUk.  also  ґарадж,  ґередж,  ‘garage’,  ModUk. ; 
BRu.  гараж ,  Ru.  гараж  (since  1934),  Po.  garaz,  etc.  — 
Deriv.  їаражйна .  —  Subst.  прйсінокч  рундук ,  Орел  1,  226. 

From  Fr.  garer  ‘to  make  safe,  protect’,  Орел  1,  226, 
АкСл.  З,  34,  Klein  1,  640,  a.  o. 

ґаражйна  :  ґараж. 

ґарамбуцки  арґот  ‘headlong’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Горбач  8,  45).  —  Subst.  стрімголов . 


і 


802 


803 


According  to  Горбач,  1.  c.,  it  comes  from  барамбуцки 
—  an  adv.  formed  on  the  basis  of:  баран  буц(туц) ,  a 
children’s  play  and  the  respective  exclamations:  буц!  or  туц!, 
spe  s.  vv. 

ґарансйна  ‘madder  (dye)’,  ModUk.  —  Subst.  порош¬ 
ковий  барвник ,  Бойків  119. 

From  Fr.  garance  ‘ts’. 

Гарант  ‘guarantee’,  warrantor,  guarantor,  ModUk. ; 
Гарантія,  Wd.  ґварантія  (Стрий)  ‘guarantee’,  ModUk.; 

BRu.  гарант,  гарантіям,  Ru.  гарант,  гарантия  (since 
1803),  etc.  —  Deriv.  Гарантійний,  Гарантувати.  — 
Subst.  забезпечення,  порука,  Орел  1,  227. 

From  Fr.  garant,  garcmtie  ‘ts’,  Орел  1,  227,  АкСл.  З,  35, 
Klein  1,  685,  a.  o. 

ґарбедж,  also  ґарбич  (JBR)  AmUk.  ‘garbage’,  first  re¬ 
corded  in  1951.  —  Deriv.  Гарбедж  кен,  Гарбиджкеп.  — 
Subst.  покидьки,  сміття. 

From  Е.  garbage  ‘ts’,  Білаш  204,  Жлуктенко  121, 
Роїк  73. 

ґарбувати  Wd.  'to  tan  (Стрий),  MUk.  до...  кгарбара 
(1649).  —  Deriv.  Wd.  вйГарбувати;  GN.  Ґарбовач  Ма¬ 
лий.  —  Subst.  шрбу вати. 

From  Bo.  garbowae  ‘ts’,  see  гарбар. 

ґарва  Wd.  deformation  of  Гавра,  q.  v. 

гаргало,  ґарло  Wd.  ‘throat’  (Lk.),  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Верхратський  2,  407);  Po.  gardlo.  —  Subst.  горло. 

From  Po.  gardlo  ‘ts’,  Горбач  10,  35;  re.  etymology  see 
горло. 

гаргантюа  ‘glutton,  guzzler’,  ModUk.  only.  —  Subst. 
ненажера,  Бойків  119. 


From  Fr.  gargantua  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  PN. 
Gargantua  of  Rabelais. 

ГарГара  Wd.  see  rap! 

ґаргачка  Wd.  ‘throat;  Ribes  Grossularia  L. :  gooseberry’, 
first  recorded  in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  167).  — 

Subst.  гортанна. 

Of  o/p.  provenance,  cf.  such  words  as  ГирГачка,  Гир- 

лачка. 

ґарґбнія  dial,  for  ґеорґінія,  see  жоржина. 

ґарґоші  in  the  expression:  на  ґарґоші,  also  на  ґоргоші, 
на  ґрінґі,  на  г[ь]ірґ[ь]і  (— SovUk.  гірги)  dial,  ‘on  the  back’, 
ModUk.  (Горбач  12,  11  .  —  Subst.  на  спині. 

The  word  comes  from  the  children’s  language,  being 
a  dim.  deformation  of :  на  каркусі  <  на  карку  ‘on  the  back’. 

ГарГулі  Npl.  ‘water-spouts  of  roof-gutters  (or  pumps)’, 

ModUk.  —  Subst.  устя  рйнов,  Бойків  119. 

From  Fr.  gargouilles  ‘ts’. 

Гард  SovUk.  гард  ‘dam,  dike  (for  fishing)’,  first  re¬ 
corded  in  the  XVII  c.  (Шаровольський  2,  63).  —  Deriv. 
Гардувати;  here  also  Гардаджт.  —  Subst.  'із,  перегорода 
на  річці  для  риболовлі,  Горбач  1,  20. 

From  Rm.  gard  ‘ts’,  Шаровольський,  1.  c.,  Шелудько  2, 
129,  Горбач,  1.  с.,  the  ultimate  source  being  OCS.  grads, 
Cioranescu  354,  Vrabie  144. 

гарда  SoCp.  ‘guard’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Гна- 
тюк  ЕЗб.  ЗО,  338).  —  Syn.  Гвардія. 

From  ModHG.  Garde  ‘ts’,  Гнатюк,  1.  c. 

гардаджій  see  гард. 

гардель  ‘halyard,  gear’,  first  recorded  in  the  XX  c. 

(Бойків  119);  Ru.  гардель.  —  Subst.  галівка,  галівнйк, 

Степанковський  93. 

From  Du.  kardeel  ‘ts’,  Meulen  90  -  91.  257,  Горбач  1,  26. 


804 


805 


ґардемарйн,  SovUk.  гардемарин  ‘midshipman’,  ModUk. ; 
BRu.  гардзмарьін,  Ru.  гардемарин  (since  1720),  etc.  — 
Subst.  перехідне  звання  від  вихованця  морської  школи 
до  офіцера;  звання  учня  старшої  кляси  в  кадетських 
корпусах  (морських)  у  царській  Росгі,  Орел  1,  227. 

From  Fr.  garde-marine  ‘ts’,  Vasmer2  1,  393,  Орел  1, 
227,  Горбач  1,  27. 

гарденія  ‘Gardenia’,  ModUk.;  BRu.  гардзпш,  Ru.  гар - 
дения,  Po.  gardenia,  etc.  —  Subst.  кущувата  росліша 
З  родини  маренових,  Бойків  119. 

Derived  from  the  name  of  the  Am.  botanist  Alexander 
Garden  (1730-1791),  Бойків  119,  Klein  1,  640. 

гарден-сіті  ‘garden-city’,  ModUk.  —  Subst.  mcmo-ca- 

док,  збудоване  не  комплексами  будинків,  а  поодинці 
в  садках,  Бойків  119. 

From  Е.  garden-city  ‘ts’  Бойків  119,  1.  с. 

Гардероба  ‘wardrobe,  clothes  closet,  garderobe’,  Mod¬ 
Uk.  ;  BRu.  гардзрдб,  Ru.  гардероб,  Po.  garderoba,  etc.  — 
Deriv.  їардероб майстер.  —  Subst.  шахва  на  одіж; 
убрання;  приміщення  в  театрах,  клюбах,  концертд- 
вих  залях,  де  залишають  верхню  одіж ;  в  театрі,  де 
актори  перед ягаються,  Бойків  119. 

From  ModHG.  Garderobe  ‘ts’,  РССтоцький  4,  228,  the 
ultimate  source  being  Fr.  garderobe  ‘ts’,  Vasmer2  1,  393,  etc. 

гардибурка  dial,  see  мандибурка. 

Гардина  ‘curtain,  bed  curtain,  hangings’,  ModUk. ;  BRu. 

гардзіна,  Ru.  гардина,  etc.  —  Subst.  завіса,  запона  над 
вікном,  Бойків  119. 

From  ModHG.  Gardine,  MLoG.  gordine  ‘ts’  which,  in 
turn,  comes  from  courtine  ‘ts’,  Vasmer2  1,  393,  Бойків, 
1.  c.,  Орел  1,227. 


Гардох,  ґардоха  dial,  for  картох[а],  see  картопля. 
Гаредж  AmUk.  see  гараж. 

Гарець,  гаріць  Wd.  see  гарнець. 

Гарічька  SoCp.  see  карічька. 

Гарк  Bk.  for  карк. 

гаркотлук  Wd.  ‘servant,  house-maid’,  first  recorded  in 
the  XX  c.  (Горбач  8,  41);  Po.  garkotluk.  —  Subst.  ‘що  б’ в 

горшки ’,  Горбач,  1  с.;  служниця. 

From  Po.  garkotluk  ‘ts’,  Горбач,  1.  с. 

ґарланка  Wd.  ‘throat’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  (Же- 
леховський  1,  167).  —  Syn.  горло. 

A  dial,  blending  of  горлянка  and  Po.  gardlo  ‘throat’. 

гарлйна  dial,  ‘throat’,  MUk.  ґарло  (XVIII  c.),  Po. 
gardlo,  for  other  SI.  see  горло.  —  Subst.  горло. 

Derived  from  Po.  gardlo  >  *garlo  ‘ts’,  Тимченко  637. 
ґармонт  ‘long  primer’,  ModUk.,  Po.  garmond.  —  Subst. 

шрифт ,  більший  від  петйту  й  менший  від  корпусу, 

Бойків  119. 

From  ModHG.  Gamnond  ‘ts’,  the  ultimate  source  being 
the  FN.  of  the  Fr.  graveur  Claude  Garamond  (1500  -  61). 

гарнеля  ‘shrimp’,  ModHG.  —  Subst.  порода  морських 
черепах  з  дуже  смачним  м’ясом.  Бойків  119. 

From  Du.  gamele  ‘ts’. 

Гар[н]ець,  гаріць  Wd.  see  гарнець. 

Гарнізон  ‘garrison’,  MUk.  кгарнизону  Gsg.  (XVIII  c.)  ; 
BRu.  гарнізон,  Ru.  гарниздн,  Po.  gamizon,  etc.  —  Deriv. 
! арніздновий ,  -зонний.  —  Subst.  залога,  військо  в  мі¬ 
сті  або  фортеці,  щоб  їх  боронити  або  щоб  так  пе¬ 
ребувати,  Тимченко  637. 


806 


807 


From  Fr.  garnison  ‘ts’,  Vasmer2  1,  394,  Тимченко  1.  c., 
Бойків  119,  Орел  1,  227. 

Гарнір  ‘garnish;  garniture,  trimmings’,  ModUk.;  BRu. 

гарнір,  Ru.  гарнйр,  etc.  —  Deriv.  Гарнірувати.  —  Subst. 
придаток  до  м’ясної  чи  рибної  страви  з  овочів,  каші, 
макаронів,  тощо,  Бойків  119. 

From  Fr.  gamir  ‘garnish,  trim’,  Бойків  1.  c.,  Орел  1,  227. 

Гарнітур,  SovUk.  гарнітур,  dial,  ґарнітор  (Житомир, 
Паламарчук  ЛБюлетень  6,  24)  ‘set;  furniture  suite’,  Mod¬ 
Uk.  ;  BRu.  гарнітур,  Ru.  гарнитур  (since  Peter  I) ,  etc. 

Subst.  добір  предметів  одного  комплекту ;  повний  чо¬ 
ловічий  убір;  меблі  одного  зразка  чи  стилю,  призна¬ 
чені  для  одній  якоїсь  кімнати  ( вітальні,  спальні,  то¬ 
що),  Бойків  119. 

From  ModHG.  Garnitur,  the  ultimate  source  being  Fr. 
garniture  ‘ts’,  Vasmer2  1,  394,  Орел  1,  227. 

Гарнок  dial,  ‘cup’  (Полісся:  Колеховичі),  first  recorded 
in  the  XX  c.  (Лесів  JP.  38,  365).  —  Subst.  горня[тко]. 
From  Po.  gamek  ‘ts’,  Лесів,  1.  c. 

ґарнушек  dial,  ‘cup’  (Розкішна,  Київщина),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Лисенко  ДБюлетень  6,  43),  Po.  gar- 

nuszek.  —  Subst.  горнятко. 

From  Po.  gamuszek  ‘ts’,  Лисенко,  1.  c. 

ґарота  ‘gar[r]ot[t]e’,  ModUk.  —  Subst.  залізний  на¬ 
шийник,  що  ним  в  Еспангі  душено  колись  злочинців, 
Бойків  119. 

From  Sp.  garrote  ‘ts’,  Орел  1,  227. 

гарсон  ‘gargon,  waiter’  ModUk. ;  Ru.  гарсон  (since 
1875).  —  Subst.  офіціант  у  ресторані  чи  кав’ярні, 
кельнер,  Бойків  119. 

From  Fr.  garqon  ‘ts’,  Орел  1,  227. 


ґбртенґассе  Wd.  ‘garden-pathway’,  first  recorded  in  the 
XX  c.  (РССтоцький  4,  236).  —  Subst.  доріжка  в  садку. 

From  ModHG.  Gartengasse  ‘ts’,  РССтоцький,  1.  c. 

гартбфля  dial,  for  картбпля. 

Гарчик  He.  [milk-]pot’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Ло- 
мацький  6).  —  Subst.  дерев’яна  посудина  на  молоко. 

From  Po.  gamek  ‘ts’,  with  Uk.  suffixation  -чик  (і.  e. 
*gam  -чик). 

Гас  Wd.  (Надсяння,  Пшеп’юрська  72)  see  Газ. 

гаекбнець  ‘Gascon’,  ModUk.;  BRu.  гасконец.  Ru.  гас- 
кднец,  etc.  —  Deriv.  Гасконада.  —  Subst.  житель  фран¬ 
цузької  провінції  Гасконь,  що  вславилася  своєю  бре¬ 
хливістю;  відси  —  хвастун,  брехун ,  Бойків  119-  120. 

From  Fr.  Gascon  ‘ts’,  Бойків  1.  c. 

гаспарбн  ‘a  kind  of  hat’,  ModUk.  —  Subst.  вовняний 
капелюх  з  запалим  посередині  дном.  Бойків  120. 

From  It.  gasparone  ‘ts’. 

Гастрбля,  гастроль,  SovUk.  гастроль  ‘starring  -  tour’ 

ModUk.;  BRu.  гастроль,  Ru.  гастроль  (1892:  га¬ 
строль).  —  Deriv.  Гастролер,  -ка,  -ство,  -ський,  Га¬ 
стролювати.  —  Subst.  виступ  приїжджого  актора, 
гостина,  Бойків  120;  гостинний  виступ. 

From  ModHG.  Gastrolle  ‘ts’,  Vasmer  1,  261,  АкСл.  З,  47. 

Гата  dial,  ‘readily’  (Добруджа),  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Горбач  11,  6).  —  Subst.  готово. 

From  Rm.  gdta  ‘ts’,  Горбач,  1.  c.,  Cioranescu  355. 

Гатка  dial,  ‘tale’  (Надсяння),  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Пшеп’юрська  73).  —  Subst.  казка,  байка. 

From  Po.  gadka  ‘ts’,  Горбач  10,  33. 


808 


ґатра  Wd.  ‘grate-saw’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  (Же- 
леховський  1,  167).  —  Subst.  пила  в  трачці. 

From  ModHG.  Gattersage  ‘ts’,  РССтоцький  4,  227,  not 
necessarily  via  Po.  gatrzysty  as  suggested  by  Шелудько  1,  29. 

ґатунок,  SovUk.  гатунок  ‘kind,  sort,  quality;  species’, 
MUk.  кгатунку  Gsg.  (1656),  gaTyHKy  Gsg.  (1707),  ґатунку 
Gsg.  (XVIII  c.)  ;  Po.  gatunek,  etc.  —  Subst.  рід 

якість  походження ;  відміна  родів;  предмети  з  одна¬ 
ковими  рисами ,  що  вирізняють  їх  з-поміж  інших 

предметів,  Бойків  120. 

From  ModHG.  Gattung  via  Po.  gatunek  ‘ts’,  Korbut 
PF.  4,  496,  Тимченко  637,  Bruckner  136,  Орел  1,  227,  Ше¬ 
лудько  1,  29,  Slawski  1,  261,  Richhardt  50;  yet  according 
to  РССтоцький  4,  155,  Орел  1,  227,  a.  o.,  the  word  comes 
directly  from  G. 

Ґаук  FN.  ‘Gauk’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Охрим, 
OnUVAN  20,  9). 

From  Ґавук,  connected  with  faea,  see  гава, 
ґаура  see  Гавра. 

гафель,  SovUk.  гафель  ‘gaff’,  ModUk.,  BRu.  гафзль, 
Ru.  гафель  (since  the  XVIII  c.).  —  Subst.  коротка ,  тов¬ 
ста  жердина  прикріплювати  вітрило  на  щоглі ;  від¬ 
різок  ясена,  клена,  при  стовбурі,  розвилка  на  форнір, 
Бойків  98. 

From  Du.  gaff  el  ‘ts’,  Meulen  64,  Vasmer  1,  262,  Льохін 
135,  (extensively:)  Горбач  1,  25-  26. 

ґах  Wd.  ‘fool,  idiot,  simpleton’,  first  recorded  in  the 
XIX  c.  (Желеховський  1,  167);  Po.  gach,  ‘boyfriend’,  Cz. 
dial,  hack  ‘good-for-nothing  (fellow)’,  OCz.  hachna  ‘de¬ 
precative  designation  of  women’.  —  Deriv.  faxyedmu[ ся] ; 
FN.  Ґах  (Грабець,  OnUVAN  27,  7).  —  Subst.  франт, 

блазень. 


From  Po.  gach  ‘boyfriend’,  the  ultimate  source  being 
ModHG.  Gauch  ‘simpleton,  gawk,  crow,  owl,  cuckoo’  (as 
stupid  birds) ,  from  MHG.  goueh  ‘dolt,  fool,  simpleton’,  prop, 
‘cuckoo’,  Karlowicz  173-174,  Slawski  1,  245,  Шелудько  1, 
29;  less  persuasive  is  the  etymology  of  this  word  from  gamrat 
‘comrade,  boyfriend’  advanced  by  Bruckner  130  - 131,  PF.  6, 
616-634,  Archiv  29,  117,  followed  by  Berneker  1,  294;  the 
same  must  be  said  of  its  derivation  from  ModHG.  Geek  ‘fool, 
pop,  buffoon’,  suggested  by  Malinowski  BB.  6,  279,  Korbut 
PF.  4,  402,  a.  o. 

ґацамйш  Wd.  ‘flying  mouse,  bat’  (Надсяння),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Пшеп’юрська  73).  —  Subst.  кажан, 

лйлик. 

The  first  element  of  the  compound  г аца-  derives  from 
їацик,  9-  v. ;  re.  second  one  see  мит. 

ґацик,  ґацок  Wd.  ‘bat’  (Lk.),  first  recorded  in  the  XIX 
c.  (Верхратський  2,  407);  Po.  gacek;  Slk.  hacier,  hacok.  — 

Subst.  кажан,  лйлик,  пергач. 

From  Po.  gacek  ‘ts’,  Горбач  10,  35;  the  word  itself  is 
connected  with  gacie,  see  гачі,  Slawski  1,  244. 

ґаці,  ґачи,  ґачі  Wd.  see  гачі. 

ґаць  dial,  ‘dam,  dike’  (Полісся:  Колеховичі),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Лехів  JP.  38,  368).  —  Subst.  гать. 

From  Po.  gac,  see  гать,  гатка. 

ґбур  ‘rude,  coarse  fellow’,  MUk.  гбург.  (XVII  c.  Ше¬ 
лудько  1,  29);  Po.  gbur.  —  Deriv.  / буруватий .  —  Subst. 
грубіян,  Бандрівський  Досл.  Мат.  4,  11. 

From  Po.  gbur  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  MHG. 
gebur  ‘peasant’,  Шелудько  1,  29,  РССтоцький  4,  172,  Гор¬ 
бач  8,  39,  Korbut  PF.  4,  474,  Bruckner  138,  Slawski  1,  268, 
Kluge  22. 


810 


811 


ґваздати,  ґвадзяти  ‘spot,  stain,  soil’,  first  recorded  in 
the  XIX  c.  (Желеховський  l,  167);  Ru.  гваздаться,  Po. 
gwazdac,  Sin.  gvazdati.  —  Syn.  місити  (Желеховський, 
1-  c.),  мазати  (Велигорський  PM.  З,  275). 

Of  uncertain  origin;  some  etymologists  connect  it  with 
гидкий,  see  гид  1.,  Peterson  66  -  67,  Vasmer2  1,  398. 

ґвалт,  SovUk.  гвалт  ‘force,  violence,  outrage;  rape,  vio¬ 
lation’,  MUk.  кгвалгь  (1596  Зизаній),  около  квалту(1554), 
на...  кгвалте  (1575),  кгвалгь  (1582),  гвалт’  (1627  Берин- 
да),  ґвал’ту  (XVII  с.),  квалгь  Gpl.  (XVII  с.),  много  гвал¬ 
тові  (XVII  с.),  зг>  ґвалтомг.  (XVIII  с.),  gвaлт'ь  (XVIII 
с.) ;  BRu.  гвалт,  Ru.  гвалт,  Ви.  івалгп,  Cz.  kvalt,  Ро. 
gwalt.  —  Deriv.  Гвалтівний,  ївалтдваний,  Гвалтдв- 

ний,  з[а]~,  на-,  по-  Гвалтувати,  MUk.  кгвал’чу  (1596 
Зизаній),  кгвалтовне  (1565),  з  gвaлчeня  (XVII  с.),  на 
тьіхг.  кгвалтовниковг.  (1544).  —  Subst.  гпривдга,  крик; 

насйльсгпво,  Орел  1,  227;  пробі!  рятуйте!  Бойків  120; 
MUk.  крик  на  поміч,  рятуйте!  Тимченко  640. 

From  Ро.  gwalt  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  MHG. 
gewalt  ‘ts’,  Гнатюк  E36.  4,  238,  Огієнко  PM.  1,  114,  Шаро- 
вольський  1,  31,  Шелудько  1,  29,  Преображенский  1,  121, 
РССтоцький  4,  178,  Slawski  1,  382,  а.  о. 


ґваш  Wd.  see  гуаш. 

ґваша  dial,  for  кваша,  see  каша. 

ґваюля  ‘guayule’,  ModUk. ;  Ru.  гваюла.  —  Subst. 
кавчукдва  рослина. 

From  Sp.  guayaco  ‘ts’ ;  for  the  ultimate  source  see  the 
following  entry. 

ґваяколь  ‘guaiacum’,  ModUk. ;  BRu.  гваякол,  Ru.  гвая- 
кдл.  —  Subst.  пахуща  рідина  добувана  сухим  перега¬ 
нянням  смоли  І валкового  дерева,  Бойків  120. 

Latinized  from  Sp.  guayaco  or  guayacan  ‘lignum  vitae’ 
(from  a  Haitian  word) ,  Skeat  253,  Klein  1,  685,  Вовк  7. 

ґвельфи  ‘Guelphs  (Guelfs)’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Голоскевич  86).  —  Subst.  княжий  рід  у  Німеччині,  що 

його  боротьбу  за  імперську  владу  підтримував  папа 
римський  ( за  середньовіччя )  ;  партія  в  Італії,  в  XIX 
с.,  що  намагалася  об'єднати  Італію  під  цивільною 
владою  папи  римського,  Орел  1,  228. 

From  It.  guelfo  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  OHG. 
Hwelp,  orig.  a  nickname  for  ‘wihelp,  cub’,  Орел,  1.  c.,  Klein 
1,  685. 


ґв&рдія,  SovUk.  гвардія  ‘guard’,  MUk.  з  кгвардиею 
(1627),  зі  кгвардією  (1728);  BRu.  гвардил,  Ru.  гвардил, 
Ро.  gwardia,  etc.  —  Deriv.  Гвардіян,  Гвардієць,  Гвардій¬ 
ський.  —  Subst.  військо,  що  первісно  становило  сто¬ 
рожу  найвищих  осіб,  Тимченко  640. 

From  It.  guardia  ‘ts’,  Тимченко,  1.  c.,  Преображенский  1, 
121,  Klein  1,  685,  a.  o. 


ґвер,  also  гвир,  ‘rifle,  gun,  musket’,  ModUk.,  Po.  dial. 
nver  (Стрий).  —  Subst.  рушниця,  Бойків  120;  Гвинтівка, 
бранко  10,  506;  Wd.  кріс;  (арго:)  манлгхер,  костомаха, 
юромисло,  лютня,  Горбач  6,  9. 

From  ModHG.  Gewehr  ‘a  weapon  of  defence,  gun,  mus- 
cet’,  Шелудько  1,  29,  Кириченко  PM.  5,  86,  РССтоцький  4, 

>07  Гппбяч  6  9.  Kluee  118. 


ґварек  ‘miner,  pitman’,  ModUk.  only.  —  Deriv.  fea- 

рецтво.  —  Subst.  гірник;  член  Гварецтва,  Бойків  120. 
From  ModHG.  Gewerke  ‘ts’. 


ґвербри  see  гебри. 

Гвинт,  ґвінт,  SovUk.  гвинт  ‘screw,  vice’,  MUk.  d  семи 
кгв-Ьнтах'ь  (XVIII  c.)  ;  Ru.  гвинт,  dial,  хвинт  (Vasmer2 


812 


813 


1,  317)  Po.  gwint.  —  Deriv.  / винтівка ,  SovUk.  гвинтів¬ 
ка,  Гвинтити,  вигвинтити,  ївинтувати,  ївинтовйй, 
MUk.  кгвЬтувокь  Gpl.  (1704),  кгвЬнтованих  Gpl.  (1686). — 

Subst.  скрут,  звій  на  трубу,  теж  в  рурі,  Тимченко  614. 

From  Po.  gwint  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  MHG. 
gewinde,  Тимченко,  1.  c.,  Шелудько  1,  29,  Bruckner  165, 
Berneker  1,  365,  Vasmer2  1,  317,  Richhardt  52,  a.  o. ; 
according  to  РССтоцький  4,  166,  Uk.  гвинт  (Гвинт) 
was  borrowed  directly  from  MHG.  gewinde. 

ґвіздь  see  ґвозьдзь. 

ґвінт  see  ГВИНТ. 

ґвозьдзь,  ґозьдзь  Wd.  ‘nail;  money’,  first  recorded  in 
the  XX  c.  (Горбач  8,  40;  11,  6),  Po.  gwozdz.  —  Deriv.  Wd. 

Гвоздик  (Стрий),  Гвдздік.  Гвдздічки  (Makowieoki  130), 
FN.  Гвозд;  MUk.  гвуздік  (XVII  c.  Гептаглот  20).  —  Subst. 

цвях,  вухналь;  (pi-)  гроші. 

From  Po.  gwozdz  ‘ts’,  Горбач,  1.  c. ;  see  гвіздь. 

ґвяздьі  Npl.  Lk.  ‘stars’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Stieber  297),  Po.  gwiazdy.  —  Subst.  so  pi. 

From  Po.  gwiazdy  ‘ts’,  see  звізда. 

Ґданськ  GN.  Gdansk,  MUk.  Гданьски  (XVII — XVIII 
Інтермедії  67);  Ru.  Гданьск ,  Po-  Gdansk.  —  Deriv.  f дат¬ 
ський. 

From  Po.  Gdansk  ‘ts’,  which  (like  Ґдйня)  is  usually 
derived  from  OPr.  gudde  ‘forest;  marsh’,  Staszewski  92, 
Fraenkel  174;  yet,  cf.  Vasmer  ZfslPh.  22,  216,  raising  doubts 
about  this  etymology. 

ґдачка  Wd.  ‘throat’  (Надсяння),  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Пшеп’юрська  72).  —  Subst.  гортанка. 

From  Po.  gdakae  ‘to  cackle’,  Slawski  1,  268,  see  кудку- 
дак!,  кудкудакати;  Po.  word  is  preserved  in  dial.  Uk.  Г дане 
(Лесів  JP.  38,  369). 


ґде  MUk.  see  де. 

ґдерати  Wd.  see  ґдйрати. 

Ґдйня  see  Ґданськ. 

ґдйрати  Wd.,  also  ґдерати  (Стрий)  ‘to  grumble,  cavil’, 
first  recorded  in  the  XX  c.  (Кузеля-Рудницький  155);  Po. 
gderac. —  Deriv.  Гдйравий,  ( b/f . : )  Гдйра,  їдйрка. — 
Deriv.  дорікати,  безперервно  говорити. 

From  Po.  gderac  ‘ts’,  of  uncertain  origin,  Siawski  1,  269, 
Бандрівський  ДослМат.  4,  12;  see  also  ґнйрати. 

ґдова,  гдова  Lk.  ‘widow’,  first  recorded  as  ґдовйци  in 
the  XVIII  c. ;  for  ModUk.  and  other  SI.  see  вдова.  —  Deriv. 

їдовіца,  Гддвец.  —  Subst.  вдова,  вдовиця. 

A  dial,  form  of  вдова  ‘ts’,  Stieber  248. 

ґдуля  dial,  see  дуля. 

ґе!  Wd.  inter j.  imitating  sound  of  geese,  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (РССтоцький  3,  149). —  Deriv.  fe- 
fe-fe!,  etc.,  see  ґе[-ґе] ! 

An  o/p.  primitive  inter  j.  connected  with  re!,  fa!,  9-  v. 

ґеба  Wd.  ‘old  lean  cow’  (Bk.),  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Кміт  54).  —  Deriv.  Bk.  Гебт  ‘пустий,  невро¬ 
жайний  верх  (Кміт,  1.  с.).  —  Subst.  стара,  худа  корова. 

From  Hg.  gebe  ‘worn-out  hack,  jade’;  its  connection 
with  GN.  Giebichstein  (XI  c.),  suggested  by  Кміт,  1.  c.,  is  in- 
convincible. 

ґебервош  SoCp.  see  ґерба. 

ґебри,  ґвербри  Npl.  ‘Ghebers,  Ghebres :  members  of  the 
Persian  sect  of  fireworshippers’,  ModUk.  —  Subst.  послі¬ 
довники  вчення  Зороастра,  огнепоклонники  в  індії 
та  коло  Каспійського  моря,  Бойків  120. 

From  Fr.  guebre  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Pers. 
gdbr  ‘fireworshipper’,  Klein  1,  654,  a.  o. 


814 


815 


,  ґебудзати  Wd.  ‘to  roll,  wheel;  to  slip  (glide)  down’ 
(Bk.),  first  recorded  in  the  XX  c.  (Кміт  54).  —  Subst.  ко¬ 
тити  без  порядку ,  зсувати  в  долину. 

From  Н g.  gobben  ‘to  sink  down,  to  go  to  the  bottom’. 

ґевал,  also  ґевал  (Голоскевич  86),  гевал,  dial,  ґевель 
(Сумщина  ДБюлетень  9,  107)  ‘unpolished  (uncouth)  man, 
coarse  fellow,  cad,  boor’,  ModUk.  only.  —  Deriv.  гевалка, 
геваленко,  гевалчук ,  гевальський,  -льство  (Носенко 
96  -  97),  FN.  Гевало,  Гевак[а].  —  Syn.  товпйіа,  мугйр, 
мурмило,  осам;  неотеса,  Дорошенко  ДБюлетень  9,  107. 

A  f/e.  deformation  of  ModHG.  Gewalt  ‘force,  power, 
might’  with  a  specialized  meaning :  ‘a  violent  person  — >  coarse 
fellow  — >  brute  person’ ;  see  also  the  following  entry. 

ґевальтиґер  ‘military  police  officer’,  ModUk.;  Ru.  ге- 
вальдигер.  —  Subst.  (колись:)  офіцер,  що  завідував  по- 
ліційною  частиною  в  армії,  Бойків  120. 

From  LoG.  gewaldiger  ‘ts’,  Vasmer2  1,  400. 
ґевґати  see  ґе[-ґе]! 
ґевель  dial,  see  ґевал. 

ґеверґіна  dial,  for  ґеорґінія,  see  жоржйна. 

ґегальт  Wd.  ‘salary’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(РССтоцький  4,  236).  —  Subst.  плата,  платня,  жалу¬ 
вання. 

From  ModHG.  Gehalt  ‘ts’,  РССтоцький,  і.  c. 

ґе генна  Wd.  see  геєнна. 

ґеґа  Wd.  see  ґе[-ґе] ! 

ґеґадзи  Npl.  Wd.  see  ґоґо[д]з[а]. 

ґеґадзник  Wd.  see  ґоґо[д]з[а]. 

ґеґалу  Wd.  see  ґе[-ґе]! 


ґеґацка  Wd.  see  ґоґо[д]з[а]. 

ґе[-ґе]!  Wd.  interj.  ‘ha!’,  ModUk.;  Ru.  ге!  Po.  g$,  g%!, 

Cz.  dial,  gagati.  —  Deriv.  Wd.  fefamu,  -ання,  Іевіати, 

їеїнути,  fef  екати  (Стрий),  fe-fe-fe!,  feJa  ‘гуска'  (Гор¬ 
бач  12,  9),  Г ef алу  ‘ts’  (Рудницький  3,  126);  here  also  fuf- 

нути,  [ з] fif  uymu  (РССтоцький  3,  149).  —  Syn.  fa[-fa ] ! ; 

ге!,  ги! 

An  о/р.  interj.  with  initial  g-  instead  of  h-  under  the 
influence  of  “onomatopoetic  inclination  of  the  language”, 
РССтоцький,  1.  c. 

ґедз  Wd.  see  ґедзь. 

ґедзунок  Wd.  ‘skill,  understanding’,  first  recorded  in 
the  XX  c.  (РССтоцький  4,  170).  —  Subst.  розуміння; 
вмілість,  спритність,  Шелудько  1,  29. 

From  MHG.  gesin[ung]  ‘ts’,  РССтоцький,  1.  c. 

ґедзь,  Wd.  ґе[д]з  ‘gadfly,  breeze,  cleg,  horse-fly’,  MUk. 
ґезь-скоктаніє  (XVII  c.)  ;  Po.  giez.  —  Deriv.  Іедзан ,  le- 
дзень,-ель ,  Іедзик,  іедзйло,  їедзок,  Іедзун,  Іецак,  з[а]~, 
до-,  по-,  роз-  їедзатися,  [з-]їедзитися,  [з-]їедзка- 
ти[ ся],  !едзелити[ся],  here  also  Wd.  Ізйтися  (Стрий), 
ізйться  скотина  (Кміт  54).  —  Subst.  велика  муха  ку¬ 
саюча;  коли  вона  кусає  худобу,  то  худоба  дрочиться 
(Oestrus  bovis),  Тимченко  642. 

From  Po.  giez  ‘ts’  of  uncertain  origin,  Тимченко,  1.  c., 
Bruckner  140,  (with  extensive  bibliography:)  Slawski  1, 
278. 

ґедкати  Wd.  ‘to  tickle,  titillate’  (Lk.),  first  recorded 
in  1902  (Верхратський  2,  407).  —  Subst.  лоскотати, 
Грінченко  1,  348. 

A  dial,  deformation  of  іедзкати  with  a  specialized 
meaning,  see  ґедзь;  yet,  according  to  Шелудько  2,  130,  it 
is  identical  with  fudamu,  9-  v. 


816 


817 


ґедло  dial,  ‘order’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  (Желе- 
ховський  1,  168).  —  Subst.  приказ. 

Of  uncertain  origin;  perhaps  it  is  a  dial,  deformation 
of  Po.  godlo  ‘parole,  emblem,  symbol,  motto’. 

ґез  1.  Wd.  for  ґедз,  see  ґедзь;  2.  AmUk.  for  ґаз,  see  газ. 
Гезенк  ‘socket,  deep  level,,  bottom  of  a  pit’,  ModUk.  — 

Subst.  колодязь  у  копальні,  що  сполучає  долішню  їа- 
лерію  з  горішньою,  Бойків  120. 

From  ModHG.  Gesenk  ‘ts’. 

ґезунд  dial,  ‘health’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  (cf. 
Грінченко  1,  348).  —  Deriv.  / езунд !  in-terj.  ‘to  your  health!’ 
(РССтоцький  4,  234).  —  Subst.  здоров’я,  Шелудько  1,  29; 

на  здоров’я! 

From  ModHG.  gesund  ‘healthy’. 

ґезух  Wd.  ‘request,  petition’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(РССтоцький  4,  214).  —  Subst.  прохання. 

From  ModHG.  Gesuch  ‘ts’,  РССтоцький,  1.  c. 

Гейзер,  SovUk.  гейзер  ‘geyser’,  ModUk.;  BRu.  гейзер, 
Ru.  гейзер  (since  1838),  etc.  —  Subst.  гаряче  джерело, 
що  викидає  через  лійкувату  відтулину  періодично 
масу  гарячої  води,  до  125  метрів  заввишки,  Бойків  120. 

From  Іс.  geyser  ‘ts’  probably  via  ModHG.  Geyser  ‘ts’, 
Акуленко  140,  Орел  1,  228,  Vasmer 2  1,  401,  Klein  1,  654,  a.  o. 

ґейлікський  ‘Gallic’,  first  recorded  in  the  XX  c.  ( JBR) . 
—  Subst.  / альський . 

From  E.  Gallic  ‘ts’. 

Гейм  AmUk.  ‘game’,  first  recorded  in  1942.  —  Subst. 

забава,  гра. 

From  E.  game  ‘ts’,  Білаш  207. 


ґейп  SoCp.  ‘threshing  machine’  (Хуст),  first  recorded 
in  the  XX  c.  (Дзендзелівський  StSl.  10,  89).  —  Deriv. 
іейповати  ‘молотити’.  —  Subst.  молотілка,  моло¬ 
тарка. 

From  Hg.  gep  ‘ts’,  Дзендзелівський,  1.  c. 

ґейрок,  гййрок  dial,  ‘suit’,  first  recorded  in  the  XIX  c. 
(Гнатюк  E36.  4,  238).  —  Subst.  кабат,  сурдут,  Гнатюк,  l.c. 

From  ModHG.  Gehrock  ‘ts’. 

ґейт,  also  ґийч,  AmUk.  ‘gate’,  first  recorded  in  1933.  — 
Subst.  ворота. 

From  E.  gate  ‘ts’,  Івах  PM.  3,  392,  Білаш  207,  Роїк  75. 

ґейч  AmUk.  ‘gauge’,  first  recorded  in  1928.  —  Subst. 

залізний  мірник. 

From  E.  gauge  ‘ts’,  Білаш  207. 

Гейша,  SovUk.  гейша  ‘geisha’,  ModUk.;  BRu.  гейша , 
Ru.  гейша.  —  Subst.  публічна  танцівниця  в  m.  зв.  чай¬ 
них  хатках  у  Японгі,  Бойків  120;  dial,  жіноча  зачіска; 
Жіночий  верхній  одяг  (Сумщина),  Дорошенко  ДБюлетень 
9,  106. 

From  Jp.  gei-sha  ‘artistic  person’,  Орел  1,  228,  Klein 
1,  645,  a.  o. 

ґел!  inter j.  imitating  the  voice  of  geese,  first  recorded 
in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  168).  —  Deriv.  fexfamu, 

-ання,  їелїотати,  -ання,  Іелкотати,  -ання,  їел-їел!  ; 
see  also  ґель-гель!  —  Syn.  [ер! ,  РССтоцький  3,  153. 

An  о/р.  inter  j.  connected  with  fe!,  9-  v. 

% 

ґел!  see  гель! 

ґела  1.  ґелавий,  etc.,  see  кила;  ґела  2.  dial,  ‘potato*  (Чер¬ 
кащина),  first  recorded  in  the  XX  c.  (Лисенко  ЛБюлетень 
6,  10).  —  Subst.  сорт  картоплі. 


818 


819 


A  b/f.  from  [ елка ,  Ч-  v.,  with  specialized  meaning 
transfer. 

ґелд  Wd.  (арґо)  ‘money’  (Львів),  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Рудницький  3,  126),  Po.  dial.  geld.  —  Subst.  гроші. 

From  ModHG.  Geld  ‘ts’,  Рудницький,  1.  c. 

ґелево  Wd.  ‘abdomen,  large  belly’  first  recorded  in  the 
XIX  c.  (Желеховський  1,  168).  —  Deriv.  Гелевач,  їеле- 
ватий.  —  Subst.  черево. 

A  Wd.  formation  based  on  [ела  <  тла,  q.  v.;  ac¬ 
cording  to  РССтоцький,  Slavia  5,  36,  it  comes  from  Hg. 
gelyva  ‘swelling’;  inconvincible. 

Гелертер  ‘learned  man’  ModUk. ;  Ru.  гелертер  (since 
1892).  —  Deriv.  їелертєрство.  —  Subst.  учений  в  іро¬ 
нічному  розумінні,  обмежений.  Бойків  120. 

From  ModHG.  Gelehrter  ‘ts’,  АкСл.  З,  60. 

ґелета,  also  ґелета  (РССтоцький  Slavia  5,  36)  ‘wooden 
cask’,  MUk.  кгелетка  —  стамна,  жбань  (ХУІІ  с.  Алфавит 
29,  ЗО).  —  Deriv.  / елетка ,  Wd.  f (летка,  (Кузеля  80),  Вк. 
їелетя,  їйлетя  (Кміт  54).  —  Subst.  діжка,  бочгвка,  ве- 
дрд,  фаска;  чвертка,  Кузеля,  1.  с. 

From  Rm.  galeata  ‘ts’.  Pu§kariu  60,  Кузеля  ЗНТШ.  97, 
222,  РССтоцький,  1.  с.,  Vincenz  10,  (extensively:)  Vrabie 
144. 

ґелзкьій  Wd.  ‘slippery’  (Lk.),  first  recorded  in  the  XIX 
c.  (Верхратський  ЗНТШ.  З,  192),  Po.  kielzki.  —  Subst. 

ковзькйй. 

From  Po.  kielzki  ‘ts’,  ultimately  related  to  ковзькйй, 
see  ковзати. 

ґелка  Wd.  ‘bump,  swelling,  lump,  wen’,  ModUk.  — 
Subst.  опухлина. 


From  Rm.  gilca  ‘ts’  of  obscure  origin,  cf.  Vrabie  144, 
Шелудько  2,  130. 

ґелкотати  :  ґел! 

ґелюх  dial,  ‘viscera,  intestines,  belly,  paunch ;  big-bellied 
person’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Грінченко  1,  348).  — 

Subst.  нутрощі;  черево;  черевань. 

Deriv  from  г ела,  see  кйла. 

ґель-ґель!  dial,  inter j.  imitating  the  voice  of  geese,  first 
recorded  in  the  XX  c.  (РССтоцький  Slavia  5,  42).  —  Deriv. 

/ елькотгти\ї илькотгти ,  їельїати,  -ання,  їелькати, 
-ання.  —  Syn.  [ел ! 

An  о/р.  interj.  connected  with  rej  Іел! .  see  s.  vv. 

/  / 

ґельґів,  Gsg.  -ґова  Wd.  ‘kind  of  axe’,  first  recorded  in 
the  XX  c.  (Шухевич  1,  175-  176).  —  Subst.  рід  monopa. 

Perhaps  from  Rm.  gherghef  ‘embroidery-needle,  -frame’. 

ґельтунок  dial,  ‘care,  guard’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Шелудько  1,  29).  —  Subst.  турбота,  догляд. 

From  ModHG.  Geltung  ‘worth,  value’,  with  specialized 
meaning:  ‘care’. 

ґема,  SovUk.  гема  ‘gem,  cameo’,  ModUk.;  BRu.  гема, 
Ru.  гемма  (since  1838),  etc.  —  Deriv.  / емація ,  їемуля.  — 
Subst.  художня  камея:  коштовний  камінь  у  дорогій 
оправі,  Бойків  120. 

From  Lat.  gemma  ‘precious  stone,  gem,  jewel’,  Бойків, 
1.  є.,  АкСл.  3,  63,  Klein  1,  646,  a.  o. 

\ 

ґемайнер  Wd.  ‘private  (soldier)',  first  recorded  in  the 
XX  c.  —  Subst.  рядовик . 

From  ModHG.  gemeiner  (Soldat),  РССтоцький  4,  205. 
ґемба  Wd.  see  ґамба. 


820 


821 


ґемблер  ‘gambler’,  first  recorded  in  tihe  XX  c.  (JBR) .  — 
Subst.  газарддвий  грач. 

From  E.  gambler  ‘ts’. 

ґемзати,  dial,  гемзати  ‘to  tickle,  titillate’,  ModUk.;  Po; 
giemzac.  —  Subst.  лоскотати. 

From  Po.  giemzac  ‘ts’,  РССтоцький  Slavia  5,  41,  Slaw- 
ski  1,  277 ;  see  also  гомзати. 

ґемія  ‘large  boat’,  ModUk.,  Ru.  кошт,  Ви.  гемйя ,  SC. 
dzemija,  Po.  kom[i]$ga.  —  Subst.  велике  судно,  Горбач 
1,  20. 

From  Tk.  gemi  ‘ts’,  Miklosich  ТЕ.  2,  114,  Макарушка 
11,  Berneker  1,  300,  Lokotsch  56,  Горбач,  1.  c. 

ґемонії  ‘Gemonies’,  ModUk.  —  Subst.  в’язниця  в  дав¬ 
ньому  Римі,  де  карано  в’язнів  на  горло,  власне  круча, 
з  якої  скидано  трупи  в  Тібр,  Бойків  120. 

From  Lat.  Gemoniae  ‘ts’.  Бойків,  1.  c.,  Klein  1,  646,  a.  o. 

ґемсбарт  Wd.  ‘chamois-beard’,  first  recorded  in  the  XX 
c.  (РССтоцький  4,  231).  —  Subst.  цапова  борода. 

From  ModHG.  Gemsbart  ‘ts’,  РССтоцький,  1.  c. 

ґемуля  :  гема. 

ґенґ,  also  ґенк,  ґенек,  ґеник,  ґенік,  ґенік,  ґйник,  ґенок, 
AmUk.  ‘gang’,  first  recorded  in  1915.  —  Deriv.  feufcmep.  — 
Subst.  бриГада  робппників. 

From  E.  gang  ‘ts’,  Івах  PM.  1,  ■  211,  Рудницький  UO. 
3:1,  XV,  Білаш  207,  Роїк  76. 

ґенґерйця  dial,  for  тенґерйця,  q.  v. 

ґенґоритися  Bk.  ‘to  be  capable,  able ;  to  hold  on  firmly’, 
first  recorded  in  the  XX  c.  (Кміт  54).  —  Deriv.  заїенї бри¬ 
тися  ' завдатися ,  запйшитися ;  робитися  гордим ’.  — 
Subst.  задаватися,  триматися  гостро. 


Because  of  its  -єн-  the  word  seems  to  be  a  borrowing 
from  Po.  *g$gorzyc,  cf.  Cz.  gagoriti. 

ґендзєр  dial,  ‘large  bottle  (in  wicker  basket)’  (Жито¬ 
мирщина),  first  recorded  in  the  XX  c.  (Лисенко  Слл.  18).  — 

Subst.  обплетений  лозою  скляний  бутель. 

From  Po.  gqsior  ‘large  bottle’,  see  ґеньцюр. 

Генератор  Wd.  see  генератор. 

Генерація,  Wd.  see  генерація. 

ґензура  Wd.  ‘Gentiana:  gentian’,  first  recorded  in  the 
XIX  c.  (Желеховський  1,  168).  —  Subst.  джинджора. 

From  Rm.  ghintura  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Lat. 
Gentiana,  Vrabie  145. 

Ґеник  see  Євгеній;  ґеник  AmUk.  see  ґенґ. 

ґеніґенд  Wd.  ‘sufficient[ly]’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(РССтоцький  4,  221).  —  Subst.  достаптьо. 

From  ModHG.  geniigend  ‘ts’,  РССтоцький,  1.  c. 

ґенік  AmUk.  see  ґенґ. 

ґеніталії  ‘genitals’,  ModUk. ;  BRu.  геніталіі,  Ru.  %e- 
ниталии,  etc-  —  Deriv.  Генітальний.  —  Subst.  статеві 
органи,  Бойків  120. 

P'rom  Lat.  genitalia  ‘ts’,  Бойків,  1.  c.,  Klein  1,  648,  a.  o. 

ґенітйв  ‘Genitive  (case)’,  ModUk.  —  Subst.  в  грама¬ 
тиці  —  родовий  відмінок,  Бойків  120. 

From  Lat.  casus  genitivus  ‘ts’  Орел  1,  228,  Klein  1,  648, 

SL •  0. 

ґєнон  ‘long-tailed  monkey’,  ModUk.  —  Subst.  африкан¬ 
ські  мавпи  з  довгими  кінцівками  а  хвостом,  чудово  ла¬ 
зять  по  деревах,  Бойків  120. 

From  Fr.  guenon  ‘ts’. 


1 


822 

ґеноцйд,  ґеноцйдія  ‘genocide’,  ModQk.  —  Subst.  вини¬ 
щування  живої  субстанції  раси,  народу,  кляси ,  пар¬ 
тії  чи  будь-якого  угруповання  релігійного,  політич¬ 
ного,  Орел  1,  228. 

From  Gk.  genos  ‘moe’  tribe’,  and  Lat.  caedere  ‘to  МІГ, 
Орел,  1.  c.,  Klein  1,  648,  a.  o. 

ґенціяна  ‘Gentiana :  ‘gentian’,  ModUk.  —  Subst.  росли¬ 
на  з  родини  тирличуватих,  довголітніх  трав,  широ¬ 
ко  вживана  в  медицині;  Бойків  120. 

From  Lat.  gentiana  ‘ts’  Klein  1,  649,  a.  o. ;  see  also 
ґензура,  джинджора. 

ґеньсьор  dial,  see  ґеньцюр. 

ґеньцюр  dial,  ‘large  bottle’  (Житомирщина),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Паламарчук  ДБюлетень  6,  24);  Po. 
gqsior  (taken  over  into  Uk.  dialects  as  іеньсьор,  cf.  Лесів 
JP.  38,  369).  —  Subst.  сулія,  Паламарчук,  1.  c. 

From  Po.  gqsior  ‘ts’,  Горбач,  1.  c. 

ґео-  see  reo-. 

Ґеорґ  Wd.  for  Георгій,  see  Юрій. 

ґеорґіна  dial,  for  ґеорґінія,  see  жоржина. 

Гепард  ‘guepard;  cheetah’,  ModUk.;  Ru.  гепард  (since 
1863).  —  Subst.  дикий  кіт  (Азія,  Африка),  Орел  1,  229. 

From  Fr.  guepard  ‘ts’,  Орел,  1.  c.,  АкСл.  З,  75,  Klein  1, 
685,  a.  o. 

ґер!  interj.  imitating  the  voice  of  geese,  first  recorded 
in  the  XX  c.  (РССтоцький  3,  153).  —  Deriv.  iepiomamu, 
-ання,  іеріотгти,  -іння,  іеріавка,  їерїелйця;  here  also 
dial,  iepiamu,  іирлйка,  iopiomamu  (Климчук  ЛексПо. 
ЗО).  —  Syn.  / ел !  РССтоцький,  1.  с. 

An  о/р.  interj.  connected  with  q.  v. 


823 

ґер,  ґір  ‘Aegopodium  Podagraria  L. :  goat’s-foot,  gout- 
weed’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  168). 
—  Deriv.  FN.  Ґерич ,  Ґердвський,  Ґерус,  GN.  Ґеричова, 
Ґериня,  Ґеринка  (Бойк.  54,  85)  and  deriv.  FN.  Ґеринд- 
вич  (EY.  2,  474).  —  Subst.  яглиця ,  дяглиця,  снитка, 
снгтка,  снить,  шелест,  Makowiecki  8. 

From  Po.  gier,  giersz  ‘ts’,  the  ultimate  source  being 
ModHG.  Giersch  ‘ts’,  Шелудько  1,  29. 

ґеравт  also  ґиравт,  ґеравт,  AmUk.  ‘get  out’,  first  re¬ 
corded  in  1918.  —  Subst.  геть!  забирайсь! 

From  E.  get  out  ‘ts’,  Білаш  209;  r  instead  of  t  under 
the  influence  of  геравс!,  q.  v. 

ґеранія  ‘Geranium’,  ModUk.;  BRu.  герань,  Ru-  герань 

(since  1838),  etc.  —  Subst.  журавельник,  калачики  —  рід 

двопрозябцевих  зіллястих  або  півчагардвих  рослин 

род.  журавельникових,  з  пахучим  листям  і  квітами, 

Бойків  120. 

From  Lat.  geranion,  geranium  ‘cranesbill’  the  ultimate 
source  being  Gk.  geranos  ‘crane’,  АкСл.  3,  75  -  76,  Klein  1, 
651,  a.  o. 

Герба,  ґербиш,  ґербевош,  ґебервош  SoCp.  ‘fire-iron, 
poker’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Дзендзелівський  27).  — 
Subst.  кочережка  у  вигляді  залізного  прута,  загнутого 

на  кінці,  для  поправляння  дров  і  т.  ін.  у  плиті ,  Дзен¬ 
дзелівський,  1.  с. 

From  Hg.  gorbe[s]  ‘crooked,  bent,  hooked’. 

Ґергард[т]  PN.  ‘Gerhardt,  Gerard’  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Голоскевич  86). 

From  ModHG.  Gerhard  ‘ts’. 

ґергати  dial,  for  iepiomamu,  see  rep! 


824 


825 


ґерґацки  Lk.  —  a  dial,  deformation  of  ґерґацка,  see 
ґоґо  [д]  з  [a] . 


From  Hg.  догод  ‘Greek’,  Гнатюк  ЕЗб.  ЗО,  338;  semantic 
connection  with  the  original  word  is  not  quite  clear. 


ґерґелйця  Wd.  ‘corn-weevil,  grain-moth’,  first  recorded 
in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  168).  —  Subst.  збіжевйй 

довгоносик. 

From  Rm.  gargalifa,  gargarifa  ‘ts’,  Шелудько  2,  130. 

ґерґецки,  ґерґечник  Lk.  —  a  dial,  deformation  of  re- 
ґацка,  see  ґоґо  [д]  з  [а]. 

ґерґіна,  ґерґінія  dial,  for  ґеорґінія,  see  жоржйна. 

ґерґонія  dial,  for  ґеорґінія,  see  жоржйна. 

ґерґотати,  ґерґотіти  see  ґер! 

ґерґуль  dial,  ‘crab’  (Нижнє  Подністров’я),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Дзендзелівський  ЛБюлетень  6,  41). 
—  Subst.  великий  рак. 

Origin  obscure. 

ґердан,  dial,  also  ґирдан,  гердан,  (rarely)  дьордан 
(Кримський  ИзвОРЯС.  11:3,  377)  ‘head-band,  necklace 
(with  coral  beads)’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  (Желе¬ 
ховський  1,  168).  —  Deriv.  fepdamu  (Кримський,  1.  c.), 
FN.  Ґердан-Заклйнська  (ЕУ.  2,  474).  —  Subst.  широка 
стрічка,  вишита  дрібними  пацьорками,  що  її  носять 
в  Західній  Україні  дівчата  на  шиї,  а  парубки  на  бри¬ 
лях  —  сйлянка,  Бойків  120;  драбйнка,  Кузеля  81. 

From  Rm.  gherdan  ‘ts’,  Шелудько  2,  130,  РССтоцький 
Slavia  5,  37,  Vincenz  9,  Cioraneseu  361. 

ґереґа,  ґіреґа,  SovUk.  repera  ‘top;  draughts’,  first  re¬ 
corded  in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  168).  —  Deriv.  fe- 
реїованя  (Makowiecki  70),  GN.  Ґереджина.  FN.  Ґереч- 
ка.  —  Subst.  дзйїа;  гра  в  дамки. 


ґередж,  also  ґарадж,  AmUk.  ‘garage’,  first  recorded  in 
1930.  —  Deriv.  f ереджмеп .  —  Subst.  r араж . 

From  E.  garage  ‘ts’,  Білаш  209,  Роїк  76. 

ґеренда,  ґирйнда  SoCp.  ‘beam,  girder’,  MUk.  ґеренді 
(=  gerendi,  1770,  Дзже  StSl.  7,  163).  —  Subst.  сволок, 
шрам,  Гнатюк  ЕЗб.  4,  238. 

From  Hg.  gerenda  ‘ts’,  Дзже  1.  c.,  Дзендзелівський  130. 


ґеречун  dial,  for  карачун,  see  крачун. 

ч 

ґерйля,  ґерйлья  ‘guerilla’,  ModUk.  —  Deriv.  J ерилье - 
pu.  —  Subst.  еспанські  партизани  за  війни  з  Наполео¬ 
ном  (1808  -14),  Орел  1,  229. 

From  Sp.  guerrilla  ‘little  war’,  Орел,  1.  c. ;  Klein  1,  686, 

£U  O* 


Ґериня  GN.  see  rep. 

Ґерич  FN.  ‘Gerych’  see  ґер. 

ґеришуватий  (=ґзрьішуватьіі)  dial,  ‘red-white  (horse)’ 
(Полісся),  first  recorded  in  the  XX  c.  (Климчук  ЛексПо. 
ЗО).  —  Subst.  червоний  з  білим  (про  коня). 

Origin  uncertain;  perhaps  it  is  connected  with  fep,  Q*  v* 
ґерлйґа  Wd.  see  ґирлиґа.  »  ■ 

ґерлфренд,  also  ґйрлфренд  (JBR)  AmUk.  ‘girlfriend’, 
first  recorded  in  1951.  —  Deriv.  Г йрлфрендка .  —  Subst. 
коханка;  приятелька. 

From  E.  girlfriend  ‘ts’,  Білаш  210. 


ґерлянка  Wd.  ‘throat’  (He.),  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Vincenz  2).  —  Subst.  горлянка. 

A  blending  of  Uk.  горлянка,  and  Rm.  girla  ‘throat’. 


826 


827 


ґермінатор  ‘germinator’,  ModUk.  —  Subst.  апарат 
для  пророщування  насіння,  Орел  1,  229. 

From  Lat.  germinare  ‘to  sprout,  bud’,  Орел,  1.  c.,  Klein 
1,  652,  a.  o. 


ґерок  Wd.  see  ґейрок. 

ґерувати,  ґирувати  dial,  for  керувати,  Ч-  v. 

Герундій,  ґерундіюм  ‘gerund’,  ModUk.;  BRu.  герун- 
дий,  Ru.  герундий,  etc.  —  Deriv.  г ерундйв ,  їерунді- 
вум.  —  Subst.  віддієслівний  іменник  в  латинській  та 
англійській  мовах,  Орел  1,  229. 

From  Lat.  gerundmm  ‘ts’,  Орел,  1.  c.,  Klein  1,  653,  a.  o. 


ґерунок  ‘bevel’,  ModUk.  —  Subst.  столярський  стру¬ 
меній,  уживаний  при  наклеюванні  кахель  на  стіну  на 
подобу  косого  накутника,  Бойків  120. 

From  ModHG.  Gehrung  ‘ts’. 

Ґерус  FN.  ‘Gerus’,  see  rep. 


Гестапо,  Ed.  гестапо  ‘Gestapo’,  ModUK. ;  BRu.  геста- 
na,  Ru.  гестапо  (since  1949),  etc.  —  Deriv.  r ecmani- 
вець,  f естапгвський.  —  Subst.  німецька  тайна  поліція 
з  часів  Гітлера. 

From  the  abbreviation  of  Geheime  Staatspolizei  ‘secret 
state  police’  АкСл.  3,  86,  Klein  1,  654,  a.  o. 


ґестка  (Поділля),  ґєска  Wd.  (Стрий)  ‘shoulder  —  part 
of  the  shirt’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Мельничук,  cf. 
Горбач  10,  24).  —  Subst.  оплїччн  сорочки. 

From  Po.  giezlko  ‘burial  shirt’  Горбач,  1.  c. 


ґест  спікер  AmUk.  ‘guest  speaker’,  first  recorded  in 
1963.  —  Subst.  промовець  гість. 

From  E.  guest  speaker  ‘ts’,  Білаш  210. 


Гетра,  Ed.  гетра  ‘gaiter’,  ModUk.,  Ru.  гетрьі  (since 
1934).  —  Subst.  накривка  на  черевик  (з  іудзиками) . 
From  Fr.  guetre  ‘ts’,  АкСл.  З,  87. 

Гетто,  SovUk.  гетто  ‘ghetto’,  ModUk.;  BRu.  гета,  Ru. 
гетто  (since  1863),  etc.  —  Subst.  призначена  для  меш¬ 
кання  жидам  дільниця  в  місті,  Орел  1,  229. 

From  It.  ghetto  ‘ts’,  Орел,  1.  c.,  АкСл.  З,  87,  Klein  1, 

654. 

ґефехт  Wd.  ‘fight’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(РССтоцький  4,  207).  —  Subst.  битва. 

From  ModHG.  Gefecht  ‘ts’,  РССтоцький,  1.  c. 
ґецак  Wd.  see  ґедзь. 

ґешефт,  SovUk.  гешефт  ‘speculation,  profiteering,  busi¬ 
ness  (on  a  lower  scale)’,  ModUk.;  Ru.  гешефт  (since 
1892).  —  Deriv.  /  ешефтмсіхер ,  іешефтяр,  -ство, 
-ський,  і  еше  фтмахер  с  те  о ,  f ешефтмахерський .  — 
Subst.  вигідна  об  орудка,  спекуляція  дрібного  їатунку, 
Бойків  121. 

From  ModHG.  Geschdft  ‘ts’,  РССтоцький  4,  230,  АкСл. 
З,  87,  Орел  1,  229. 

ґешіхта  Wd.  арґо  ‘first  year  student’  (Львів),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Горбач  8,  50-51).  —  Subst.  студент 

першого  року. 

From  ModHG.  Geshichte  ‘history’  (fpo  вивчали  тут 

курс  історії  філософа,  Церкви,  Старого  завіту”), 

Горбач,  1.  с. 

ґе!  interj.  dial,  in  chasing  horses  (Добруджа),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Горбач  11,  7).  —  Subst.  вйо! 

An  o/p.  primitive  interj.  like  fe!,  fa! 
ґеґя  dial,  for  дєдя,  see  дядя. 


828 

ґела  Wd.  see  кила. 

ґераб  AmUk.  ґиреп. 

ґерета  dial,  ‘(roofed)  market’  (Добруджа),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Горбач  11,  7).  —  Subst.  критий  ба¬ 
зар . 

From  Rm.  ghereta  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Fr. 
guerite  ‘sentry-box’,  Горбач,  1.  c.,  Cioranescu  361. 

ґжбєт  Wd.  ‘spine,  backbone’,  (Надсяння),  first  recorded 
in  the  XX  c.  (Пшеп’юрська  73),  Po.  grzbiet.  —  Subst.  хре¬ 
бет . 

From  Po.  grzbiet  ‘ts’,  Горбач  10,  33;  re.  etymology  see 
хребет. 

ґжендзіль  Wd.  ‘plough  beam’  (Надсяння),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Пшеп’юрська  73).  —  Subst.  грядгль 

плуга. 

From  Po.  grz§dziel  ‘ts’,  Горбач  10,  33;  see  also  гряділь. 

ґзимс  ‘cornice,  jutting’,  ModUk. ;  Ru.  гзимс  (since 
1712),  Po.  gzyms,  etc.  —  Subst.  картз^  горішня  оздоба 

архітектурного  муру 9  печі 9  шахви ,  комина;  лиштва , 
що  на  неї  вішають  завісу 9  портьєру,  Бойків  121. 

From  ModHG.  Gesims  ‘ts’,  probably  via  Po.  gzyms  ‘ts’, 
Орел  1,  229,  Vasmer  2  1,  404. 

ґзйтися  Wd.  see  гедзь. 

ґзунс  dial,  ‘sense,  wit,  mind’  (Умань),  first  recorded  in 
the  XX  c.  (Грінченко  1,  349).  —  Subst.  глузд . 

Origin  uncertain;  the  word  seems  to  be  connected  with 
їезунд  ‘health’,  q.  v.,  with  a  semantic  change:  ‘physical 
health  — >  mental  health’. 


ґйба  dial,  see  ґеба. 


829 


ґивт  Wd.  ‘draught,  swallowing,  gulp’  (Lk.),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Верхратський  2,  407).  —  Subst.  ков- 
т[ок ],  Грінченко  1,  349. 

Doubtlessly  from  older  Lk.  *!илт  which,  in  turn, 
comes  from  PS.  *gslts ,  see  глот  1. 

ґиґла  Wd.  for  ігла  (Желеховський  1,  168),  q.  v. 

ґйґнути  dial,  for  fefuynm,  see  re! 

ґйґу-ґйґу!  interj.  in  children’s  play,  first  recorded  in 
the  XX  c.  (Горбач  12,  9).  —  Subst.  перерізувати  шию 
кінцем  долоні  (як  забава ),  Горбач,  1.  с. 

A  variable  of  fe![-!'e!],  Q-  v. 

ґйдати  Wd.  ‘to  tickle,  titillate’,  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Шелудько  2,  130).  —  Subst.  лоскотати. 

From  Rm.  gidila ,  gidili  ‘ts’,  the  ultimate  source  being 
Tk.  gidiklanmak  ‘ts’,  Cioranescu  366 ;  yet,  according  to  Ше¬ 
лудько,  1.  c.,  is  connected  with  / єднати .  Q-  v. 

/ 

ґйдзати  Wd.  ‘to  annoy,  tease,  vex’  (Bk.),  first  recorded 
in  the  XX  c.  (Кміт  54).  —  Deriv.  f йдзнути .  —  Subst.  до¬ 
кучати,  Кміт,  1.  c. 

Based  on  Грдз[ b ].  Q-  v. 

ґйдия  Wd.  ‘block’  (Bk.),  first  recorded  in  the  XX  c. 

(Кміт  54).  —  Subst.  брила ,  щось  грубезно  велике 9  Кміт, 
1.  с. 

Origin  obscure. 

ґййрок  dial,  see  ґейрок. 

ґийч  AmUk.  see  ґейт. 

ґйла  Wd.  for  кила,  q.  v. 


ґилендити  (=ґьілзндь[тьі)  dial,  ‘to  grumble,  whine, 
demand’  (Полісся),  first  recorded  in  the  XX  c.  (Климчук 
ЛексПо.  ЗО).  —  Subst.  нити ,  настоювати. 


From  Po.  glqdzic  ‘whine’  (related  to  glqdac,  see  гля¬ 
діти),  Bruckner  141. 

ґиленькати  dial,  ‘to  tinkle,  ring’  (Житомирщина), 
first  recorded  in  the  XX  c.  (Паламарчук  Л Бюлетень  6,  25). 
—  Subst.  дзвонити  (протяжно,  в  один  дзвін). 

A  dial,  form  of  дзеленькати,  q-  v. 
ґилетя  Bk.  see  ґелета. 

ґилун  :  ґйла,  see  кила. 

ґильґотати,  ґильґотіти,  ґілґат  dial,  ‘to  tickle,  titil¬ 
late’  (Полісся),  first  recorded  in  the  XX  c.  (Лисенко  Слл. 
18).  Deriv.  заГильГ omamjh J,  загілгат.  —  Subst.  лоско¬ 
тати. 

Origin  obscure;  perhaps  it  is  connected  with  fuda- 

mu,  Ч-  v- 

ґймба  dial,  for  ґемба,  q.  v. 
ґинґирйця  dial,  see  теиґерйця. 
ґйник  AmUk.  see  ґенґ. 

ґинятий  Wd.  ‘delicate’  (Bk.),  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Кміт  55).  —  Subst.  що  не  хоче  їсти,  ніжний,  де¬ 
лікатний. 

Of  uncertain  origin ;  perhaps  it  comes  from  Hg.  kenyes 
‘delicate’. 

ґйра  Wd.  ‘leg’  (Романів),  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Горбач  7,  41).  —  Subst.  нога. 

From  Gy.  gera,  geroj,  Горбач,  1.  c. 
ґиравт  AmUk.  see  ґеравт. 
ґирґотати  dial,  for  ґерґотати,  see  rep! 
ґирд  dial,  see  кирд. 


ґиреп,  also  ґереп,  ґірап,  ґєраб,  ґедап,  ґареп,  AmUk. 
‘get  up,  giddap’,  first  recorded  in  1907.  —  Subst.  наказ 
коневі:  іди / 

From  E.  get  up,  giddap,  ‘ts’,  Білаш  210. 

ґйриґ  SoCp.  ‘merchant’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Гнатюк  E36.  4,  238).  —  Subst.  грек,  купець. 

From  Hg.  gorog  ‘Greek’,  Гнатюк,  1.  c. 

ґирйнда  see  ґеренда. 

ґирічька  SoCp.  see  карічька. 

ґирл  AmUk.  ‘girl’,  first  recorded  in  1963.  —  Subst. 
дівчина. 

From  E.  girl  ‘ts’,  Білаш  211. 

ґирланка  Wd.  ‘throat’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  — 
Subst.  горло. 

A  dial,  blending  of  горлянка  and  Гирла,  ®ee  s.  v. 

ґирлйґа,  ґерлиґа,  герлига,  гирлига  ‘shepherd's  curved 
staff’,  first  recorded  in  1862  (Грінченко  1,  349).  —  Subst. 

довга  палиця  пастуха  овець,  Кузеля  82. 

From  Rm.  gherla  ‘prison’,  with  a  specialized  meaning; 
see  also  ґйрло. 

ґирлйка  see  ґер! 

ґирлйна  see  ґер! 

ґирлйч  dial,  ‘irrigation  channel’  (Нижнє  Подністров’я), 
first  recorded  in  the  XX  c.  (Дзендзелівський  ЛБюлетень  6, 
41).  —  Subst.  відведений  від  річки  канал,  водою  з  якою 
поливають  городину. 

From  Rm.  girla  ‘mouth,  estuary’,  see  гирло. 

ґйрло  dial,  ‘shepherd’s  curved  staff’  (Черкащина),  first 
recorded  in  the  XX  c.  (Лисенко  ЛБюлетень  6,  10).  —  Subst. 
довга  палиця  з  закарлюкою  на  кінці,  Лисенко,  1.  с. 


832 


833 


From  Em,  gherld  ‘prison’,  with  specialized  meaning; 
see  also  ґирлиґа. 

ґйрлси,  also  ґірлс,  ґирл,  AmUk.  ‘girls’,  first  recorded 
in  1930.  —  Subst.  дівчата. 

From  E.  girls  ‘ts’,  Білаш  210. 

ґйрлфренд  see  ґерлфренд. 

ґиррр!  interj.  Wd.  (Bk.)  see  ґер! 

ґирувати,  ґерувати  dial,  for  керувати,  q.  v. 

ґйцкати  Wd.  ‘to  reproach,  rebuke’  (Bk.),  first  recorded 
in  the  XX  c.  (Кміт  55).  —  Subst. дорікати,  Кміт  55. 

Origin  obscure;  perhaps  it  is  connected  with  f едзкати , 
see  ґедзь. 

ґиш!  dial,  interj.  in  chasing  chickens:  ‘go!,  away!’,  first 
recorded  in  the  XX  c.  (Дзендзелівський  ЛБюлетень  6,  41). 

—  Subst.  вигук,  яким  відганяють  курей. 

A  dial,  variant  of  гуиі[а]!,  q.  v. 

ґіб  Wd.  ‘shrike’  (Lk.),  first  recorded  in  the  XX  c.  (Bep- 
хратський  2,  349).  —  Subst.  сорокопуд. 

Origin  obscure. 

ґібан  dial,  ‘perch’  (Добруджа),  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Горбач  11,  7).  —  Subst.  колючий  окунь. 

From  Rm.  ghibort  ‘ts’,  Горбач,  1.  c. 

ґібеліни  ‘Ghibellines’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Го- 

лоскевич  87).  —  Subst.  середньовічна  партія  прихиль¬ 
ників  імператора  в  Італгі  (XII  с.) ,  супротивники 
парти  папської  ( ївельфів )  ;  літературно-політична 
течія  в  Італії  (XIX  с.) ,  Орел  1,  229. 

From  It.  ghibellini  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  MHG. 
Waiblingen ,  a  castle  of  the  Hohenstaufen  family  in  Wiirttem- 
berg,  Germany,  Орел,  1.  c.  Klein  1,  654. 


ґіберуватися  Wd.  ‘to  be  owing  (due)’  (Львів,  Стрий), 
first  recorded  in  the  XX  c.  (Горбач  6,  11);  Po.  dial,  gibero- 
wac  si§  (JBR.).  —  Subst.  належатися. 

From  ModHG.  es  gebiihrt  sick  ‘he  is  entitled,  it  is  due ; 
his  due’,  Горбач,  1.  c. 

ґібон  ‘gibbon’,  ModUk. ;  BRu.  гібон,  Ru.  гиббон  (since 
1838),  etc.  —  Subst.  довгорука  мавпа  з  родини  людоподїб- 
них,  живе  в  Ост-Індїі  та  на  суміжних  островах, 

Бойків  121. 

From  Е.  gibbon  ‘ts’,  Орел  1,  229,  АкСл.  З,  88,  Klein  1, 
655,  а.  о. 

ґівеч  dial,  ‘hashed  meat  and  vegetables’  (Добруджа), 
first  recorded  in  the  XX  c.  (Горбач  11,  7).  —  Subst.  бгїос 

з  городини. 

From  Rm.  ghiveci  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Tk.- 
Osm.  giivec  ‘pot’,  Горбач,  1.  c.,  Cioranescu  367. 

ґівіхта  Wd.  weight’  (Романів),  first  recorded  in  the  XX 
c.  (Горбач  7,  41).  —  Subst.  гпягарець  ват  (особливо  ве¬ 
ликий ) . 

From  ModHG.  Gewicht  ‘ts’,  Горбач,  1.  c. 

ґівчинйско  dial,  for  дівчинйсько  (Романів,  Горбач  7, 
41),  see  дівчина. 

ґіґ  ‘two-wheeled  horse  carriage’,  ModUk.  —  Subst.  бід¬ 
на  однокінна;  рід  шлюпки,  Бойків  121. 

From  Е.  gig  ‘ts’,  Klein  1,  656,  a.  o. 

ґіґант  Wd.  see  гігант. 

ґіґацки,  ґіґачи  Lk.  —  a  dial,  deformation  of  їеїацка, 
see  ґоґо[д]з[а]. 

ґід  1.  ‘guide’,  ModUk.;  BRu.  гід,  Ru.  глід  (since  1863), 
etc.  —  Subst.  провідник;  довідник,  пугпівнйк,  Бойків  121. 


834 


From  Fr.  guide  ‘ts’,  Орел  1,  229,  АкСл.  З,  94,  Klein  1, 
686,  a.  o. 


Гід  2.  Wd.  for  did,  9-  v. 

ґідроп  ‘trail-rope’,  ModUk.  —  Subst.  довга  линва  в  ба- 

льдна ,  що  кінчив  зліт ;  вона  полегшує  йому  зачепи¬ 
тися  за  якийсь  пребмет ,  Бойків  121. 

From  Fr.  guide-rope  ‘ts’. 

Гідько  Wd.  for  dldbKO,  q-  v. 


ґік  ‘spanker-boom’,  ModUk. ;  Ru.  гик.  —  Subst.  засмо- 
ла,  корабельний  бьдготь;  бальдн  eid  бізань-щогли  do 
корми  корабля,  Бойко  121. 

From  Du.  gijk  ‘ts’,  Meulen  67  -  68,  257. 


ґіка  ‘speed-boat’,  ModUk.  —  Subst.  легкий  довгий 
вузький  човен,  буже  швидкий  —  каюк,  Бойків  121. 

Derived  from  fin,  see  the  preceding  entry, 
ґілґат  dial,  see  гильґотати. 


ґілд- театр  ‘Theatre  -  Guild’,  ModUk.  —  Subst.  новий 

американський  театр,  що  пропагує  ідейну  європей¬ 
ську  літературу,  Орел  1,  229. 

From  Е.  theatre-guild  ‘ts’,  Орел,  1.  с. 

Плик  Wd.  see  ґіль. 


ґілйти  Wd.  for  ділити  (Желеховський  1,  168),  q.  v. 

ґілітє  Wd.  ‘wooden  barrel,  cask’  (Надсяння),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Пшеп’юрська  73).  —  Subst.  дерев’я¬ 
ний  nocyd  do  перебержувапня  сира,  огірків,  Пшеп’юр¬ 
ська,  1.  с. 

Deriv.  from  [ елета,  q.  v. 


/ 


835 


ґіль  Wd.  ‘bulfinch,  redfinch’,  (Львів,  Стрий),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (JBR.)  ;  Po.  gil,  giel,  see  гиль.  —  Deriv. 
FN.  Ґглик  (Желеховський  1,  168).  —  Subst.  снігур. 

From  Po.  gil  ‘ts’,  see  гиль. 

гільдія  ‘guild’,  ModUk.  BRu.  гільбия,  Ru.  гйльбия 
(since  1719),  Po.  gielda ,  etc.  —  Deriv.  ЛльдеІЗМ,  Лльбій- 
miu,  їільбійський.  —  Subst.  громадський  o6id  у  ddeuix 
германців ;  назва  спілок  та  корпорацій  у  серебні  віки ; 
промислова  купецька  або  реміснича  спілка ;  назва  роз- 
рябів  купецького  стану  в  передреволюційній  Роси; 
оплата  за  право  торгувати,  Бойків  121. 

From  ModHG.  Gilde  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Du. 
gild,  which  is  related  to  ONor.  gjald  ‘payment’,  Орел  1,  229, 
Berneker  1,  300,  АкСл.  3,  100,  100,  Kluge  119,  Klein  1,  686. 


ґільйотйна,  SovUk.  гільйотина  ‘guillotine’,  ModUk. ; 
BRu.  гіляціна,  Ru.  гильотйна  (since  1803),  Po.  gilotyna, 
etc.  —  Deriv.  Лльйотйнка,  Лльйошинований,  [з]Лль- 
йотинувати.  —  Subst.  машина  стинати  голови,  ви¬ 
найдена  підчас  великої  французької  революції  (1792) 
d-ром  Ґільйотйном,  Бойків  121. 

From  Fr.  guillotine  ‘ts’,  Орел  1,  229,  АкСл.  З,  100,  Klein 
1,  686,  а.  о. 


ґільон  dial,  ‘gander’  (Надсяння),  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Пшеп’юрська  73).  —  Subst.  pid  гусей,  гусак. 

Origin  obscure. 


ґімза  Wd.  ‘capricious  child,  whiner,  weeper’  (Романів), 
first  recorded  in  the  XX  c.  (Горбач  7,  41)).  —  Deriv.  f гм - 

зало,  їімзати.  —  Subst.  плаксій. 

Origin  obscure;  see  ґірза. 


Гімназія,  ґімнаст[ика|  Wd.  see  гімназія,  гімнаст[ика]. 


836 


837 


ґімнастьорка,  ґімнасцьорка  dial,  ‘field  shirt’  (Львівщи¬ 
на),  first  recorded  in  the  XX  c.  (Горбач  1,  41).  —  Subst. 

рід  толстбвки,  косоворотки,  модної  в  1920-их  рр., 

Горбач,  1.  с. 

From  Ru.  гимиастерка  ‘ts’,  see  also  гімнаст. 

ґімори  Npl.  dial,  ‘cunning,  cleverness’,  first  recorded 
in  the  XX  c.  (Верхратський  ЗНТШ.  12,  14).  —  Deriv.  fi- 
мдрник  ‘хигпрець’.  —  Subst.  хитрощі. 

From  Hb.  Gemara  ‘part  of  Talmud  (commentary  on  the 
Mishnah)’,  the  ultimate  source  being  Aram,  gemar  ‘the  fi¬ 
nished,  completed;  he  learned  (completely)’,  Верхратський, 
1.  c.,  Klein  1,  646. 

ґінґельмайстир  Wd.  ‘shoemaker’  (Львів),  first  recorded 
in  the  XX  c.  (Рудницький  3,  126).  —  Subst.  швець. 

From  ModHG.  Gangelmeister  ‘person  teaching  a  child 
to  walk’,  with  a  specialized  meaning:  ‘shoemaker’. 

ґінґерйця  dial,  for  тені'ерйця,  q.  v. 

гінгівіт  ‘gingivitis’,  ModUk. ;  Ru.  гингивйт.  —  Subst. 
запалення  ясен,  часте  при  скбрбуті,  Бойків  121. 

From  Lat.  gingiva  ‘gum’,  Klein  1,  657,  a.  o. 

ґіндзьоритисі  Wd.  ‘to  carry  oneself  haughtily,  to  behave 
arrogantly’  (Романів),  first  recorded  in  the  XX  c.  (Горбач  7, 

41).  —  Subst.  дерти  носа,  нести  себе  з  висока,. 

A  dial,  deriv.  from  дзіндзівер  .‘bold  person’,  the  ulti¬ 
mate  source  being  Tk.-Osm.  cegavcr  ‘warrior’.  Горбач,  1.  c. 

Гінекей  Wd.  see  гінекей. 

гінея  ‘guinea’,  ModUk.;  BRu.  гінея,  Ru.  гинея  (since 

1803),  etc.  —  Subst.  англійська  золота  монегпа  (==  21 
шилгнїовг) ,  Бойків  121. 

From  Е.  guinea  ‘ts’,  Орел  1,  230,  Klein  1,  686,  а.  о. 


ґіни  ‘winding  tackle,  purchase’,  ModUk.;  Ru.  гйни.  — 
Subst.  товсті  палі  з  бльдками  на  кораблях  підіймати 
й  спускати  великі  тягарі,  Бойків  121;  карпу льці : 
штука,  яка  побільшує  застосовану  силу,  як  от  мо¬ 
тузки  з  жабками,  Степанковський  158. 

From  Du.  gijn  (jijn)  ‘ts’,  Meulen  68.  257. 

ґіньоль  ‘Punch  and  Judy  show,  puppet  show’,  ModUk.  — 

Subst.  популярний  (головний)  персонаж  французького 
театру  „Нньбль’’ ,  започаткованого  в  Ліоні  у  XYIII 
cm.,  Орел  1,  230. 

From  Fr.  guighol  ‘ts’. 

Гіпс  Wd.  see  гіпс;  yet:  ґіпсбвиця  Wd.  ‘Gypsophila  mu- 
ralis:  gypsophyle’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  (Желехов- 

ський,  169).  —  Subst.  лисиця,  лищйця,  мйгииця,  переко- 

гпйполе,  мйшині  очі,  птиче,  зілля,  собаче  мило,  Мако- 
wiecki  173. 

Derived  from  Wd.  fine,  see  гіпс. 

ґіпюра,  SovUk.  гіпюр  ‘guipure’,  ModUk. ;  BRu.  гітор, 
Ru.  ггтюр  (since  1863),  Po.  gipiura,  etc.  —  Subst.  мере¬ 
живо  (з  шовку) ,  Орел  1,  230. 

From  Fr.  guipure  ‘ts’  Орел,  1.  c.,  АкСл.  3,  109. 

rip  see  ґер. 

ґірґі  see  ґорґоші. 

ґірґіна  dial,  see  жоржина. 

ґір[ґ]онія  dial,  for  feopfiuis ,  see  жоржина. 

ґіреґа  see  ґереґа. 

ґірза  dial,  ‘capricious  child’  (Житомирщина),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Лисенко  Слл.  18).  —  Subst.  вередли¬ 
ва  дитина;  syn.  п’єста,  Лисенко,  1.  с. 

Origin  obscure;  see  ґімза. 


t 


838 


839 


ґірізда  SoCp.  ‘bunch,  cluster’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Гнатюк  ЕЗб.  ЗО,  338).  —  Subst.  грд[з]но. 

From  Hg.  gerezd  ‘notch’. 

Гірка  dial.  ‘Triticum  durum  Desf. :  summer  (bearded) 
wheat’  (Кам’янець  Подільський),  first  recorded  in  the  XX 
c.  (Makowiecki  380).  —  Syn.  арнаутка. 

Origin  uncertain;  the  word  seems  to  be  related  to 
Up,  see  rep. 

Гірлянда,  SovUk.  гірлянда  ‘garland’,  ModUk. ;  BRu. 
гірлянда ,  Ru-  гирлянда  (since  1780),  Po.  girlanda,  etc. 
Subst.  вінок ,  плетеник  з  квіток  та  листя;  малюнок , 
оздоба  на  подобу  вінка  замкнутою  або  розпушеного, 
Бойків  121. 

From  ModHG.  Girlande  or  Fr.  guirlande  ( <  It.  ghir- 
landa)  ‘ts’,  Орел  1,  230,  АкСл.  З,  109. 

ґірт[а]  Wd.  ‘rod’  (Lk.),  first  recorded  in  the  XIX  c. 
(Верхратський  ЗНТШ.  3,  192).  —  Subst.  патик  для  під¬ 
держування  літорок  в  драбинястім  возі. 

From  ModHG.  Gerte  ‘ts’,  Верхратський,  1.  c. 

ґіста  ‘chalk’,  ModUk.  —  Subst.  крейда  з  кам’яного  ву¬ 
гілля,  Бойків  121. 

From  ModHG.  Gischt  ‘foam,  froth’  with  a  specialized 
meaning. 

ґіт  Wd.  ‘well,  good’,  first  ocurrence:  1887  (Франко  14, 
59).  —  Subst.  добре,  Фрапко,  1.  c. 

From  Yi.  git  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  ModHG.  gut. 

ґітана  ‘gypsy’,  ModUk.;  Ru.  гитан  (since  1863).  — 
Subst.  еспанська  циганка,  Бойків  121. 

From  Sp.  gitano  ( <  Egiptano)  ‘ts’,  АкСл.  3,  111,  Klein 
1,  658. 


гітара  Wd.  see  гітара. 

ґітйна,  Npl.  ґіти  Wd.  ‘child’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Stieber  251),  for  ModUk.  and  other  SI.  see  дитя,  дитина. 
—  Subst.  дитина. 

A  dial,  form  of  дитина  with  change  of  the  initial 
palatal  d’-  into  (j. 

ґіхта  ‘throat  (mouth)  of  a  furnace,  tunnel  -  hole’,  Mod¬ 
Uk.  Subst.  челюсть  в  гутовій  печі,  куди  кидають 
матеріал ;  кількість  сипаного  в  гутову  піч  матерія- 

лу .  Бойків  121. 

From  ModHG.  Gicht  ‘ts’. 

ґіцок,  ґіцкувати  see  діцок,  діцкувати. 

гічок  Wd.  for  дячок  (Романів,  Горбач  7,  41),  see  дяк. 

ґішифтєр  Wd.  for  ґешефтяр,  see  ґешефт. 

ґія  Wd.  ‘brandy’,  first  recorded  in  tihe  XIX  c.  (Желе- 
ховський  1,  169).  —  Subst.  горілка. 

Of  uncertain  origin ;  perhaps  it  derives  from  Fr.  guttler 
‘to  ferment’,  cf.  such  words  as  бордо,  коньяк,  etc. 

ґіявр  Wd.  see  ґя[в]ур. 
гланйця  SoCp.  see  кланйця. 

ґлед  AmUk.  ‘glad’,  first  recorded  in  1915.  —  Subst. 
радий. 

From  E.  glad  ‘ts’,  Білаш  212. 

гледичія  ‘Gleditsia;  (genus  of  plants:)  honey  locust’, 

ModUk.  —  Subst.  рослина  з  чашоцвітих,  Бойків  121; 

дерево  з  родини  метеликових  (уживається  як  живо¬ 
пліт),  Орел  1,  230. 

From  ModHG.  Gleditsch  —  the  name  of  G.  botanist, 
Klein  1,  661. 


840 


ґлейт,  глейт  ‘(letter  of)  safe-ccunduot’,  MUk.  глейгь 
(1452  Шелудько  1,  29),  кглейтовт>  Gpl.  (1456,  1522),  клейту 
Gsg.  (1537),  кглейтомт>  Isg.  (1583),  кглеть  (1637),  gлeй- 
ту  Gsg.  (XVII  с.),  gлeйтoм'ь  Isg.  (XVIII  с.)  ;  Ро.  glejt. 
Deriv.  їлейтувати;  MUk.  глейтовати  (1452),  кглейтов- 
ньгй  (1540),  кглейтуємг.  (1540).  —  Subst.  свідоцтво  на, 
вільний  переїзд  або  побут;  лист  безпечности,  Тим- 
ченко  644. 


From  MHG.  geleite  ‘ts’,  Тимченко  643,  РССтоцький  4, 
154;  according  to  Шелудько,  1.  с.,  via  Ро.  glejt  which  re¬ 
mains  to  be  proved  (wanting  in  Richhardt  51,  117). 


ґлейт[а]  see  глейт  2. 

ґлемей  Wd.  ‘precipice’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  (Же- 
леховський  1,  169).  —  Subst.  дебрі. 

From  Rm.  glamiie  ‘ts’,  Janow  17,  Vincenz  5,  Cioranescu 

371. 

ґлечер,  SovUk.  глетчер  ‘glacier’,  ModUk. ;  BRu.  глет- 
чар ,  Ru.  глетчер  (since  1892),  etc.  —  Subst.  льодовик, 
що  лежить  па  верховинах  гір  і  поволі  спускається 
в  долину ,  Бойків  121. 

From  ModHG.  Gletscher  ‘ts’,  the  ultimate  source  being 
Lat.  *glaeiarium  ‘ts’,  Орел  1,  230,  Vasmer2  1,  412,  Kluge- 
Gotze  209. 


ґлєґ  Wd.  see  ґляґ. 

ґлийнка  SoCp.  ‘clay’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Дзен- 
дзелівський  StSl.  10,  38).  —  Syn.  глеювата  земля. 

Deriv.  from  глей,  q-  v.,  with  a  secondarily  developed 

p 

initial  Г 


ґлі  (<  *ґлє)  dial,  for  ґля,  see  для. 
ґлід  1.  dial,  for  глід,  see  гліг. 


841 

ґлід  2.  Wd.  also  ґліт  (Пшеп’юрська  73)  ‘row’,  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Кузеля  83).  —  Subst.  ряд. 

From  ModHG.  Glied  ‘ts’. 

ґлімер  ‘mica’,  ModUk.  —  Subst.  мінерал  лосняк,  Бой¬ 
ків  121. 

From  ModHG.  Glimmer  ‘ts’. 

ґлінтвайн,  SovUk.  глінтвейн  ‘mulled  wine’;  Ru.  глин- 

твейн  (since  1803).  —  Subst,  гаряче  вино  з  цукром  та 
прянощами,  Бойків  121. 

From  Ru.  глинтвейн  (in  1803:  глейтвейн) ,  the 
ultimate  source  being  ModHG.  Gluhwein  ‘ts’,  АкСл.  3,  135. 

глісада  ‘glissade’,  ModUk. ;  Ru.  глиссад  —  Subst.  лег¬ 
кий  скік;  хибний  крок,  Бойків  121. 

From  Fr.  glissade  ‘ts’  АкСл.  З,  136,  Klein  1,  662. 

Глісандо  ‘glissando’,  ModUk. ;  BRu.  глісандо,  Ru. 

глиссапдо  (since  1934) .  —  Subst.  пересування  пальця  no 

струні  музичного  інструмента  без  відриву ;  перебіг 
пальцем  по  клявішах,  Орел  1,  230. 

From  It.  glissando  ‘sliding’,  Орел,  1.  c. ;  АкСл.  З,  136,  а.  о. 

глісер  SovUk.  глісер  ‘slider,  hydroplane  boat’,  ModUk. ; 
Ru-  глйссер,  глиссер  (since  1934).  —  Subst.  бистро- 
плавний  човен,  що  ковзає  по  поверхні  водії,  Орел  1 ,  230. 
From  Fr.  glisseur  ‘ts’,  Орел,  1.  c.  АкСл.  З,  136. 

ґліт  Wd.  see  ґлід  2. 

ґліювати  ‘to  make  reddiot  and  anneal  thereafter’,  Mod¬ 
Uk.  —  Subst.  розжарювати  металеві  вироби,  а  потім 
поволі  їх  охолоджувати  для  зм’якшення,  Бойків  121. 
From  ModHG.  gliihen  ‘ts’. 

ґлоб’е  dial,  ‘(small)  piece  of  cheese’,  first  recorded  in 
the  XIX  c.  (Желеховський  1,  169).  —  Subst.  малий  ку¬ 
сок  сира. 


842 


843 


Of  uncertain  origin;  perhaps  it  comes  from  ModHG. 
Klobe  ‘piece,  log  (of  wood)’. 

ґловень,  гловень  Wd.  ‘door-lintel,  -head’,  first  recorded 
in  the  XX  c.  (Грінченко  1,  349).  —  Subst.  верхній  одвірок. 

From  Po.  glowien  ‘ts’  (:  gloiva  ‘head’),  Richhardt  117, 
Горбач  10,  18. 

ґлота  Wd.  ‘multitude,  crowd’,  (He.),  first  recorded  in 
the  XX  c.  (Janow  7).  —  Subst.  товпа  (напр.  дітей). 

From  Rm.  gloata  ‘ts’,  Janow,  1.  c.,  Vincenz  1,  Giora- 
nescu  372. 

Глузи,  глузувати  see  глуз. 

ґлюздати  Wd.  ‘to  mock,  make  fun’,  first  recorded  in  the 
XIX  c.  (Желеховський  1,  169).  —  Deriv.  yf  люздатися 
‘  осміиійтися’ .  —  Subst.  глумитися,  насміхатися. 

A  dial,  deformation  of  глузувати,  see  глуз. 

Глюкоза,  SovUk.  глюкоза  ‘glucose’,  ModUk.  BRu.,  Ru. 
глюкоза  (since  1875).  —  Subst.  виноградний  солод. 

From  Fr.  glucose  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Gk. 
gleiikos  ‘must,  sweet  wine’,  Klein  1,  664. 

ґлютйна  ‘glutin’,  ModUk.  —  Subst.  клей  з  тварин¬ 
них  хрящів,  сухожилля,  шкіри  тощо;  чиста  безбар¬ 
вна  їлютйна  зветься  желятйна,  Бойків  121. 

From  Lat.  gluten,  Gsg.  ghltinis  ‘glue’. 

ґлюч  Wd.  ‘bullhead,  miller’s  thumb’,  first  recorded  in 
1869  (Верхратський  3  : 2,  19).  —  Subst.  головач,  бабець. 

A  Wd.  form  of  ключ-  4-  v->  with  specialized  (ichtiolo- 
gical)  meaning. 

ґля  dial,  for  для. 

ґлябеля  ‘glabella;  the  space  between  the  eyebrows’, 
ModUk.  —  Subst.  міжбрів'я,  Орел  1,  230. 


From  Lat.  glabella  ‘without  hair,  smooth’,  Орел,  1.  c., 
Klein  1,  658,  a.  o. 

ґлявберйт  ‘glauberite’,  ModUk.  —  Subst.  мінерал,  спо¬ 
лука  сірчанокислого  натрію  з  сірчанокислим  кальцієм, 

Бойків  121. 

Named  after  the  G.  physician  and  chemist  J.  R. 
Glauber  (1604-68),  Бойків  122,  Klein  1,  660,  Вовк  8. 

Ґлявберова  сіль  ‘Glauber’s  salt’,  ModUk.;  Ru.  Глаубе¬ 
рова  соль  (since  1847) .  —  Subst.  сірчанокислий  натрій, 
Бойків  122. 

Named  after  Glauber,  see  the  preceding  entry, 
ґлявкома  Wd.  see  главкома. 

ґляґ,  Wd.  ґлєґ  (He.),  dial,  also  ґльоґ  (Грінченко  1,  349) 
‘part  of  the  calf’s  stomach  for  curdling  milk ;  rennet’,  Mod¬ 
Uk.  ;  Ru.  гляк,  Cz.  dial,  glaga,  Po.  dial.  klag.  —  Deriv.  [ля- 

fama,  І ляіанець ,  -ний,  їляїушка,  Іляїати,  dial,  [ле¬ 
гати,  Г лєджити .  —  Subst.  частина  шлунку  жуйної 
тварини,  уживана  для  зсідання  молока;  молоко,  що 
зсілося  таким  способом,  Бойків  122. 

From  Rm.  chiag  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  T^it. 
coagulum  ‘ts’,  Berneker  1,  311,  Vasmer2  1,  418,  BrUckner 
232,  Cioranescu  168,  a.  o. 

ґлядіятор,  SovUk.  гладіатор  ‘gladiator’,  ModUk.;  BRu., 
Ru.  гладиатор  (since  1803),  Po.  gladiator,  etc.  —  Deriv. 
/ лядіяторський.  —  Subst.  учасник  бою  на  видовиськах 
у  стародавньому  Римі  (здебільшого  з  рабів  або  вій¬ 
ськовополонених),  Орел  1,  230. 

From  Lat.  gladiator  ‘ts’,  АкСл.  З,  118,  Klein  1,  659,  а.  о. 

ґлязура,  SovUk.  глазура  ‘enamel,  varnish’,  ModUk.; 
BRu.  глазура,  Ru.  глазурь  (since  1803),  Po.  glazura,  etc.  — 
Deriv.  f лязерунок ,  їлязований,  ! лязурований,  їлязува- 


844 


845 


ти,  Г лязурувати.  —  Subst.  полива,  склиста  поволока  на 
посуді;  блискуча  мазь  на  взуття;  цукрова  полива  на 
цукерничг  вироби,  Бойків  122;  syn.  / лей, та . 

From  ModHG.  Glasur  ‘ts’,  АкСл.  З,  130. 

ґляйта  ‘gliding  plane’,  ModUk.  —  Subst.  мінерал, 
оксид  олова  з  домішкою  інших  металів,  уживаний  у 
ганчарстві,  в  медицині  на  промбчки.  тощо,  Бойків  122. 

From  ModHG.  Gleitfliiche  ‘ts’. 

ґляйха  ‘equalization,  levelling,  adjustment’,  ModUK.  — 

Subst.  вирівнювання  мулярської  роботи  на  кожному 
поверсі  до  вкладання  балок,  Бойків  122. 

From  ModHG.  Gleiche  ‘ts’,  РССтоцький  4,  234. 

ґляйхшальтувати  Wd.  ‘to  level’,  first  recorded  in  the 
XX  c.  (РССтоцький  4,  270).  —  Deriv.  [з]Г  ляйхшальту- 
ватися,  -ання,  Гляйхшальтбваний.  —  Subst.  ви-,  з-ргв- 
нювати,  нівелювати. 

From  ModHG.  gleichschalten  ‘ts’,  РССтоцький,  1.  c. 
ґлямати  ‘to  eat  with  much  effort’,  ModUk.  —  Subst. 

їсти  з  трудом. 

Origin  uncertain ;  perhaps  it  is  a  dial,  blending  of  Г льб- 

famu  and  гамати. 

ґлянда  ‘gland’,  ModUk.;  BRu.  гланда .  Ru.  гланда 
(since  1875),  etc.  —  Subst.  мигдалева  залоза,  Орел  1,  230. 

From  Fr.  glande  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Lat. 
glans  ‘acorn’,  Vasmer2  1,  410,  Klein  1,  659,  a.  o. 

ґлянок  ‘joint,  link’,  ModUk.  —  Subst.  звужена  части¬ 
на.  підошви  між  закаблуком  та  пальцями,  Бойків  122. 

From  ModHG.  Gelenk  ‘ts’. 

Глянс,  Глянц,  dial,  also  глянс,  глянц,  глянець,  Глянець, 
‘lustre,  glass,  sheen,  brightness,  lucidity’,  MUk.  кглянсу  Gsg. 


(XVI  c.),  ґлянц-ь  Nsg.  (XVII  c.);  BRu.  глянец,  Ru.  гля- 
нец  (since  1790),  Po.  glans ,  etc.  —  Deriv.  Глянсування, 
Глянсований,  Глянсуватий ,  Глянсувати.  —  Subst. 
блиск;  мішанина  з  крохмалю,  бораксу,  арабської  Гуми 
й  Гліцерини,  Орел  1,  230;  MUk.  полиск ;  краса;  чис¬ 
тість;  непокаляність,  Тимченко  644. 

From  ModHG.  Glanz  ‘ts’,  Орел  1,  230,  Тимченко,  1.  с., 
АкСл.  З,  166,  Vasmer2  1,  418,  а.  о. 

Глясе  ‘glace’,  ModUk.  —  Deriv.  Глясет.  —  Subst. 

Глянс,  блиск;  тонка  блискуча  тканина,  (шовк),  Орел 
1,  230. 

From  Fr.  glace  ‘ts’,  Орел,  1.  c. 

Глясі,  SovUk.  гласис  ‘slope,  bank’,  ModUk.;  Ru.  гла¬ 
сив.  —  Subst.  землянин  вал  перед  фортечним  ровом, 
Бойків  122. 

From  Fr.  glacis  ‘ts’. 


ґляскорд  ‘glass-chord’,  ModUk.  —  Subst.  (колись: ) 

фортепіяно  з  скляніти  платівками  замість  струн, 

Бойків  122. 


From  ModHG.  Glasschord  ‘ts’. 

ґлясон  ‘icicle’,  ModUk.  —  Subst.  архітектурна  й 
скульптурна  оздоба  в  формі  бурульки.  Бойків  122. 

From  Fr.  glagon  ‘block  of  ice,  ice-floe,  icicle’. 


ґляспапір  ‘sandpaper’,  ModUk.  —  Subst.  папір  ло- 
щйти  металеві  вироби,  Бойків  122. 

From  ModHG.  Glasspapier  ‘ts’,  РССтоцький  4,  216. 


гляціологія  ‘glaciology’,  ModUk.  —  Subst.  наука  про 

льодовики  та  рблю  їх  як  фізичногеографічного  фак¬ 
тора,  Орел  1,  231. 

From  Lat.  glades  ‘ice’,  and  Gk.  logos  ‘word,  science’, 
Орел,  1.  c.,  Klein  1,  659,  a.  0. 


846 


847 


ґльо!  see  ґльо[-ґльо] ! 

ґльоб,  SovUk.  глобус  ‘ball,  globe,  sphere;  terrestrial 
globe,  spherical  map  of  the  world’,  MUk.  gflio6yCH  Apl. 
(XVIII  c.) ;  BRu.  глобус ,  Ru.  глобус  (since  1838),  Po. 
globus,  etc.  —  Deriv.  f льобулярний ,  F льобульдзний.  — 
Subst.  куля ,  що  дає  образ  землі ,  Тимченко  644. 

From  Lat.  globus  ‘ts’,  via  Fr.  globe  (ґльоб)  or  ModHG. 
Globus  (глобус)  ‘ts’,  АкСл.  3,  138,  Орел  1,  231,  Klein  1,  662. 

ґльобіґерйни  ‘globigerina  (a  genus  of  Foraminifora) ’, 
ModUk.  —  Subst.  морські  черепашки,  Бойків  122. 

From  Lat.  globus  ‘a  round  body’  and  gerere  ‘to  bear, 
carry’,  Klein  1,  662,  a.  o. 

ґльобуліна,  SovUk.  глобулін  ‘globulin’,  ModUk. ;  BRu. 

глобулін,  Ru.  глобулгт,  etc.  —  Subst.  білковина,  що 
розпускається  лише  в  розчині  соли,  Орел  1,  231. 

From  Lat.  globulus  ‘a  little  ball’,  coined  by  the  Swedish 
chemist  Jons  Jakob  Berzelius  (1779-1848),  Орел,  1.  c., 
Klein  1,  662,  Вовк  8. 

ґльобуліт  ‘globuiite’,  ModUk.  —  Subst.  комаха  з  від¬ 
ділу  жуків  з  потовщеними  на  кінці  шпилькуватими 
мацками,  Бойків  122. 

From  Lat.  globulus  ‘a  little  ball’,  Klein  1,  662,  a.  o. 
ґльоґ  1.  dial,  for  ґляґ. 

ґльоґ  2.  Wd.  ‘draught,  gulp,  swallow’,  ModUk.  —  Deriv. 
їльдіати  (Житомирщина,  Паламарчук  ЛБюлетень  6,  25). 

—  Subst.  ковток. 

A  Wd.  deformation  of  глот,  q-  v. 

ґльо[-ґльо]!  Wd.  interj.  ‘gulp!’  (Стрий),  first  recorded 
in  the  XX  c.  (JBR.). 

An  imitative  interj.,  like  [ел! 


ґльокс  ‘Glaux  (a  genus  of  plants  of  the  primrose  fa¬ 
mily)’,  ModUk.;  Ru.  глоксйния  (since  1838).  —  Subst. 

рослина  з  родини  первоцвітів ;  росте  по  солончаках 
та  морських  узбережжях,  Бойків  122. 

From  Lat.  glaux,  the  ultimate  source  being  Gk.  glaux 
‘milk  vetch’,  Klein  1,  660. 

ґльон,  глінь  Wd.  ‘Alga  DC.:  alga;  mud'  (Lk.),  first  re¬ 
corded  in  (the  XX  c.  (Makowiecki  19)  ;  Ru.  dial.  глепь ,  Sin. 
glen,  Cz.  Men ,  Po.  glon.  —  Subst.  водорість ;  намул,  бо¬ 
лото. 

From  Po.  glon  ‘ts’  (<*  glens  <  **gloinos  ‘slime’), 
Горбач  10,  35,  Slawski  1,  285-286. 

ґльондйти,  ґльонтйти  Wd.  ‘to  ladle  out,  sup,  sip',  first 
recorded  in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  169).  —  Subst. 

хлебтати. 

Origin  obscure;  nasal  -g-  points  to  a  Po.  source:  (per¬ 
haps)  glqdzic  ‘to  talk’;  with  a  secondary  meaning  ‘to  ladle 
out’. 

ґльорифікація  ‘glorification’,  ModUk.  —  Deriv.  f льо - 

рафінувати 9  - ання .  —  Subst.  звеличання ,  славлення , 

вихваляння ,  Орел  1,  231. 

✓ 

From  LLat.  glorificdtio  ‘ts’,  Орел,  1.  c. 

ґльорієта  ‘gloriette,  bower,  arbor  (on  an  elevation)’ 

ModUk.  —  Subst.  вежа,  будинок  слави;  гарний  будинок 
на  високому  місці,  Бойків  122. 

From  Fr.  gloriette  ‘ts’. 

ґмах  ‘building’,  MUk.  кгмах  (1590  АЮЗР.  2  :  1,  32,  1591 
АЮЗР.  1  : 6,  76),  гмах  (XVII  с.  Вишенський  256);  BRu. 
гмах,  Po.  gmach.  —  Subst.  велика  будова,  Бойків  122; 
MUk.  кгмах  албо  дом,  Шелудько  1,  29. 

From  MHG.  gemach  ‘ts’,  РССтоцький  4,  151,  Огієнко 
PM.  1,  114;  according  to  Шелудько,  1.  с.,  it  came  via  Po. 


848 


849 


gmach,  which  remains  to  be  proved  (cf.  no  mention  of  it 
in  Richhardt  50). 

/ 

ґмин,  ґмйна,  rarely  гмин,  ґміна  Wd.  *  (village)  com¬ 
munity  ;  communal  office’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(РССтоцький  Slavia  5,  38)  ;  Ru.  шина,  Cz.  dial,  gmina,  Po. 
gmin[a],  LoSo.,  UpSo.  gmejna.  —  Deriv.  f мінний .  —  Subst. 

громада ;  громадська  контора . 

From  Po.  gmin[a]  ‘ts’  which,  in  turn,  comes  from 

MHG.  gmeine  ‘ts’,  Berneker  1,  311,  ГІреображенский  1,  130, 

Bruckner  146,  Шаровольський  1,  68,  36,  Siawski  1,  298- 

299,  РССтоцький  4,  182. 

* 

ґмйрати  Wd.  ‘to  select’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Львівщина,  Ю.  Лісовий,  letter  of  23.  4.  1969).  —  Subst. 

вибирати . 

A  variable  of  Гнйрати,  Q*  with  a  specialized 
meaning. 

Ґмитро,  Ґмйтрик  see  Дмитро. 

ґнайс,  SovUk.  гнейс  ‘gneiss’,  ModUk. ;  BRu.  гнейс ,  Ru* 
гнейс  (since  1806),  Po.  gnejs,  etc.  —  Deriv.  f найсовий . — 
Subst.  гірська  порода ,  що  складається ,  як  і  Г раніш  9 
із  кварцу ,  скалинцю  та  лос-няку,  але  має  лупакувату 
структуру }  Орел  1,  231. 

From  ModHG.  Gneiss  ‘ts’,  АкСл.  З,  176,  Klein  1,  665, 

а.  о. 

ґнатки  Npl.  Wd.  ‘sledge,  sleigh’  (Lk.),  first  recorded 
in  the  XX  c.,  Po.  gnatkL  —  Subst.  гринджоли 9  санки  (для 
перевозу  дров). 

From  Po.  gnatki  ‘ts’,  Горбач  10,  35;  the  word  itself  is 
a  dimin.  form  of  gnat  ‘(long)  bone’,  Siawski  1,  300. 

ґник  ‘neck’,  ModUk.  —  Subst.  кістка  між  язиком 
і  горлянкою ,  Бойків  122. 

From  ModHG.  Genick  ‘nape,  neck’. 


ґнип,  dial,  also  книп,  гнип  ‘knife;  shoemaker’s  paring 
knife’,  MUk.  ґнипьі  Npl.  (XVIII  c.  Шелудько  1,  29);  Cz. 
knejp,  Ocz.  knypr  Slk.  dial.  knajpt  Po.  gnyp,  dial,  knyp, 
LoSo.  knyp.  —  Deriv.  г нітець .  —  Subst.  ніж;  шевський 
ножик . 

From  MHG.  *gnippe  (:  knip)  ‘ts’,  perhaps  via  Po.  gnyp, 
cf.  Berneker  1,  531,  Шелудько  1,  29,  Richhardt  51,  Slawski 
2,  292;  yet,  according  to  РССтоцький  Wd.  ґнип  comes  di¬ 
rectly  from  ModHG.  [Schuster]  Kneip;  cf.  also  Рудниць- 
кий  3,  126,  Горбач  8,  34. 

ґнйпель  Wd.  ‘shaft’,  carriage  pole,  tiller’,  first  re¬ 
corded  in  the  XIX  c.  (Верхратський  ЗНТШ.  3,  192).  — 

Subst.  патйкщ  гцо  держить  літдрки  в  драбинястім 
возі . 

According  to  Верхратський,  1.  с.,  it  is  a  loanword  from 
ModHG.  Knebel  ‘cudgel,  short  stick’. 

ґнйрати  Wd.  ‘to  grumble,  cavil’  (Львівщина),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Бандрівський  ДослМат.  4,  12).  — 
Subst.  безперервно  говорити . 

A  dial,  variable  of  Jdiipamu ,  q.  v. 

ґнис,  ґнот  арґо  ‘young  boy’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Горбач  8,  38).  —  Subst.  хлопчак . 

From  ModHG.  Knote  ‘apprentice’,  Горбач,  1.  c. 

ґніт,  SovUk.  гніт,  Wd.  also  кніт,  квот  (Стрий)  ‘wick’, 
MUk.  за  кгнотьі  (1616),  на  gHo™  (XVIII  с.)  ;  BRu.  кнот, 
Ru.  dial,  кнот,  Po.  knot.  —  Deriv.  Гнотик ,  Гнітйще, 
Гніття 9  ї тяговий,  Wd.  Гнотар .  —  Subst.  нитка  в  свіч¬ 
ці  або  нитяна  тасьма  в  лямпі}  Бойків  122. 

From  MHG.  knote  ‘ts’,  РССтоцький  4,  152,  according 
to  Шелудько  1,  29,  followed  by  Vasmer2  1,  422,  Richhardt 
51,  a.  o.,  it  came  via  Po.  knot ,  which  remains  to  be  proved. 

Гном  Wd.  see  гном. 


850 


ґнот  see  ґнис. 

Гну  ‘gnu’,  ModUk.;  BRu.  гну.  Ru.  гну  (since  1838), 
etc.  —  Subst.  африканська  антилопа,  Орел  1,  231. 

From  ModHG  gnoo,  the  word  by  which  G.  traveler 
Georg  Forster  (1754-1794)  rendered  Kaffir  ngu,  Vasmer2 
1,  422,  Klein  1,  666. 

ґо  Wd.  ‘to,  toward [s]’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Гнатюк  E36.  4,  238).  —  Syn.  do. 

From  PS.  *ks  ‘ts’,  with  dial,  voicing  of  the  initial  k-, 
see  k,  ik. 

ґоблен,  Wd.  Гобелен,  ґобелін  (Кузеля  84)  SovUk.  го¬ 
белен,  гоблен,  ‘gobelin’,  ModUk. ;  BRu.  габелен,  Ru.  го¬ 
белен  (since  1791  Htittl-Worth  66),  Po.  gobelin,  etc.  — 
Deriv.  SovUk.  гобеленовий.  —  Subst.  дорогий  ручно- 
тканий  килим  з  вишитим,  образом,  Кузеля  84. 

From  Fr.  gobelin,  deriv.  from  the  name  of  Gobelin,  Fr. 
dyer  (XV  c.),  who  established  near  Paris  a  factory  of  ta¬ 
pestry,  АкСл.  3,  189,  Klein  1,  666  -  667. 

ґов  AmUk.  ‘go’,  first  recorded  in  1929.  —  Deriv.  [o- 
ван ,  Footed.  —  Subst.  іти,  шати. 

From  E.  go  ‘ts’,  Білані  214. 

ґова,  ґованя,  говля,  говня,  ґовря,  ґов’я  SoCp.  ‘stork’, 
first  recorded  in  the  XX  c.  (with  map,  Дзендзелівський 
128).  —  Subst.  бузьдк,  лелека ;  syn.  FdFy[e]. 

From  Hg.  golya  ‘ts’,  Дзендзелівський,  1.  c. 

ґовбиця  SoCp.  for  ковбиця. 

ґовгед  AmUk.  see  ґов. 

ґовда  dial,  ‘head’  (Поділля),  first  recorded  in  the  XX 
c.  (Грінченко  1,  350).  —  Deriv  Говдаш;  FN.  Ґовда.  — 
Subst.  голова. 


* 


851 


Origin  obscure,  its  connection  with  говда,  9-  v.,  though 
possible,  cannot  be  substantiated  with  formal  and  semantic 
data. 

ґовермент,  also  ґовернмент,  ґобернеман,  ґуберман,  ry- 
бермен,  ґубирман,  AmUk.  ‘government’,  first  recorded  in 
1907.  —  Subst.  уряд. 

From  E.  government  ‘ts’,  Рудницький  UO  3:1,  Білаш 
214,  Жлуктенко  122,  Роїк  75;  see  губерн[і]я. 

ґовля,  ґовня  SoCp.  see  ґова. 

ґовря,  ґов’я  SoCp.  see  ґова. 

ґоґа  ‘louse’  (in  the  children’s  language),  first  recorded 
in  the  XX  c.  (Горбач  8,  44,  12,  10).  —  Subst.  воша. 

A  redupl.  formation  of  the  children’s  language  like 

кака,  кука,  etc- 

ґоґель  -  моґель  —  a  phon.  variation  of  гогель  -  мо¬ 
тель,  q.  v. 

ґоґиром  dial,  see  the  following  entry. 

ґоґо  1.  Wd.  ‘dandy,  pop,  buck’,  ModUk.  —  Deriv.  Wd. 
FoFycb  (Стрий),  r  of  орний,  FofupoM  ‘бундючливо’  (Жито¬ 
мирщина,  Паламарчук  Л Бюлетень  6,  25).  —  Subst.  франт, 

чепурун,  елеїант. 

An  abbr.  of  FoFomAh,  q-  v. 

ґоґо  2.  also  ґоґо-ґирл  AmUk.  ‘go-go  girl’,  first  recorded 
in  1960’ies  (JBR.).  —  Subst.  гпанечниця  легкого  жанру. 

From  AmE.  go-go  [girl]  ‘ts’. 

ґоґо[д]з,  ґоґо[д]за,  (falsely:)  ґоґони  (Бойків  122) 
‘Vaccimiium  vitis  idaea:  red  myrtleberry’,  first  recorded  in 
the  XIX  c.  (Желеховський  1,  169),  Po.  dial,  gogodze  (Slaw- 
ski  1,  309).  —  Deriv.  їоїдзник,  Іддзя  (Горбач  12,  9),  Wd. 
r  a[p]F  ацка,  їе[р]їацка,  Fef  адзник,  F ерїечник ,  Fe- 


852 


853 


їадзи,  fifauu,  їіїацки,  кікачник,  клекацка,  клекоцка, 
(Makowiecki  312  -  313) ;  FN.  Ґоїдша.  —  Subst.  агрус,  ве¬ 
прина,  see  s.  vv. 

From  Rm.  cocaza  ‘ts’,  Горбач  12,  9,  Slawisfci,  >1.  c.  and 
JP.  36,  278,  Cioranescu  210. 

ґоґоман  Wd.  ‘silly  person;  nincompoop’,  ModUk.  — 
Subst.  дурник,  Бойків  122. 

From  Rm.  gogoman  ‘ts’,  Cioranescu  374. 

ґодзінкі  Npl.  dial,  ‘devotional  hours’  (Підляшшя),  first 
recorded  in  the  XX  c.  (cf.  Горбач  10,  22),  Po.  godzinki.  — 
Subst.  години  молитви. 

From  Po.  godzinki  ‘ts’,  Горбач,  1.  c. 

ґодзя  see  ґоґо[д1з[а]. 

t 

ґо[д]жяло,  ґочяло  SoCp.  for  почало,  q.  v. 
ґодло  dial,  for  кодло,  q.  v. 

ґоель  ‘goel,  next  of  kin;  redeemer;  avenger  of  blood’, 

ModUk.  —  Subst.  ( у  староєврейському  законодав¬ 
стві:)  месник  за  смерть  близького  родича ,  що  не 
відповідав  за  це  перед  законом ,  Бойків  122. 

From  Hb.  go’el  ‘ts’,  Klein  1,  667. 
ґоз  SoCp.  see  газ  s. 

ґозйлля  'filings,  file  dust  (of  wood)’,  ModUk.  —  Subst. 

трачйння . 

Origin  obscure ;  perhaps  it  is  connected  with  Hg.  gazul 
‘good  for  nothing’. 

ґой,  SovUk.  гой  ‘gentile’,  ModUk.;  Po.  goj.  —  Deriv. 

FN.  Ґой.  —  Subst.  так  називають  в  єврейській  мові 
всіх  неєвреів ,  Бойків  122. 

From  Yi.  goj  ‘gentile’  (<  Hb.  goy  ‘people’),  Верхрат- 
ський  ЗНТШ.  12,  44,  Klein  1,  672. 


ґойд[а]  dial,  for  гайда  (Гнатюк  ЕЗб.  4,  238),  q.  v. 
ґол  see  ґол[ь]. 

ґолйґо  SoCp.  ‘spinning  ring’,  first  recorded  in  the 
XX.  c.  (Дзендзелівський  238).  —  Subst.  see  ґоріґля. 

A  dial.  b/f.  of  [олгчко ,  q*  v. 

ґолічко  SoCp.  ‘spinning  ring’,  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Дзендзелівський  238).  —  Subst.  see  ґоріґля. 

A  dial,  form  of  колгчко  from  Slk.  kolicko,  kolicek ,  ‘ts’. 

ґоліярд  ‘goliard’,  ModUk.  —  Subst.  мандровий  актор 
у  середніх  віках ,  Бойків  122. 

From  OFr.  galiard  ‘ts’,  Klein  1,  668. 

ґолка  ‘awnless  wheat’,  dial,  for  голька  see  гол,  голий. 

ґолф  see  ґол[ь]ф. 

ґоль!  Wd.  interj.  ‘gulp’  (Львів,  Стрий),  first  recorded 
in  the  XX  c.  (JBR.) .  —  Deriv.  їдлькати ,  Ідлькнути, 
(argot:)  Гдльнути  (Горбач  8,  40),  Голь-Голь!  (Жито¬ 
мирщина,  Паламарчук  ЛБюлетень  6,  25).  —  Subst.  вигук 

яким  передається  звучання  рідини ,  яку  ковтає  лю¬ 
дина,  Паламарчук,  1.  с. 

An  о/р.  interj.  connected  with  such  interj.  as  !ел! ,  cf. 
РССтоцький  3,  153. 

ґол[ь],  SovUk.  гол  ‘goal;  (students’  argot:)  failure 
(mark)’  (Горбач  8,  36),  ModUk.;  BRu.,  Ru.  гол,  Po.  gol , 
etc.  —  Deriv.  їдлкіпер .  —  Subst.  „ворота” ,  частина 

поля,  куди  заганяється  м’яч  в  футбольній  і  гокейній 
грах ;  кінець  гри .  коли  м’яча  загнано  в  ворота,  Бойків 
122;  незадовільна  оцінка  (в  школі),  Горбач,  1.  с. 

From  Е.  goal  ‘ts’,  Горбач,  1.  с. ;  according  to  РССтоць¬ 
кий  4,  250,  the  word  came  via  ModHG.  Goal  ‘ts’. 


854 


855 


ґольд  dial.  ‘golden’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Гна- 
тюк  ЕЗб.  4,  238).  —  Subst.  золотий,  Гнатюк,  1.  c. 

From  ModHG.  Gold  ‘gold’. 

ґольопа  dial,  ‘thigh;  femur’,  first  recorded  in  the  XX 
c.  (Житомирщина,  Паламарчук,  Л Бюлетень  6,  25).  — 
Subst.  стегно,  Паламарчук,  1.  с. 

The  word  seems  to  be  connected  with  гол,  голий,  with 
initial  r_  under  Po.  or  Ru.  influence. 

ґол[ь]ф  ‘gulf;  golf’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  гольф,  P°- 
golf,  etc.  —  Subst.  ( мексиканська )  затока;  спортд- 
ва  гра. 

From  Е.  gulf,  golf  respectively. 

Гольфа  see  больфа. 

Ґольфштром,  SovUk.  Гольф-стрім,  -стрем,  -штрем 
(Льохін  161)  ‘Gulf-stream’,  ModUk.;  BRu.  Гальфстрьім, 
Ru.  Гольф-стрйм,  -штрем,  Po.  golf strom,  or  Golfsztrom 
(Szober  172),  etc.  —  Subst.  „Пазушна,  Голховна  течія, 
течія  Ґ олх”,  Степанковський  92. 

Ґольфштром  from  ModHG.  Golf -strom  ‘ts’;  Гольф¬ 
стрім  from  E.  Gulf-stream  via  Ru.  Гольфстрйм;  other 
forms  Гольф-стрем,  -штрем  being  a  blending  of  both 
G.  and  E.  names. 

ґомб[а]  SoCp.  ‘button’,  MUk.  гомбн  Арі.  (1750  Дежз 

StSl.  7,  163).  —  Deriv.  їдмбош[ка] ,  ї омбиця ,  їдмб ичка 
(Гнатюк  ЕЗб.  4,  238;  ЗО,  338),  ;бмби,  f омбиці  ‘ґудзи  во¬ 
лосся’  (Вк.,  Кміт  55).  —  Subst.  [удзик. 

From  Hg.  gomb  ‘ts’,  Гнатюк  ЕЗб.  ЗО,  338,  Дежз,  1.  с. 

ґомбо  AmUk.  ‘gumbo’,  first  recorded  in  1935.  —  Subst. 

тяжка  родовита  земля  південної  Манітдби. 

From  Е.  gumbo  ‘ts’,  Білані  216. 


ґонґ  ‘gong’,  ModUk. ;  BRu.  юнг,  Ru.  гонг,  etc.  —  Subst. 
бронзовий  музичний  інструмент  в  індусів  і  китай¬ 
ців  ( має  форму  тарілки ;  по  ній  б’ють  дерев’яним  ка¬ 
латалом),  Орел  1,  231. 

From  Е.  gong  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Malayan 
gong  ‘ts’,  Орел  1,  231,  АкСл.  З,  253,  Klein  1,  668. 


ґонґати  Wd.  ‘to  complain,  lament’,  (Стрий),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (JBR.)  ;  Po.  gqgac,  gggac  ‘to  snuffle’. 
—  Subst.  нарікати,  жилку  вати. 

From  Po.  gqgac  with  secondary  specialized  meaning: 
(‘to  snuffle’  — »)  ‘to  complain’  ->  ‘to  lament’. 


ґонґорйзм  ‘Gongorism,  unintelligible  (far-fetched)  po¬ 
etry  or  prose’,  ModUk.  —  Subst.  темний,  заплутаний 

стиль  (від  еспанського  поета  XVI  cm.  Ґонїдра)  Бой¬ 
ків  123. 

From  Gongora  у  Argote,  Sp.  poet  (1561  -  1627),  Klein 
1,  668,  a.  o. 

ґонда,  конда  SoCp.  ‘boar’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(with  map  Дзендзелівський  88).  —  Subst.  кнур. 

From  Hg.  konda  ‘herd  of  hogs’  with  a  specialized 
meaning. 

ґондзоля,  ґондзоль  ‘rattle’,  ModUk.  —  Deriv.  Гондзо- 
ляк[ a ],  -ячка.  —  Subst.  брязкальце. 

On  account  of  its  nasal  the  word  is  to  be  derived  from 
Po.  gqsc  —  gqdzic  ‘to  play  (an  instrument)  ’,  cf.  Uk.  густи, 
гудіти.  9-  v. ;  yet,  it  is  also  possible  to  connect  it  with  Hg. 
kondul  ‘to  sound’. 


ґондо,  гоно  ‘excrement  (in  the  children’s  language)  ’, 
first  recorded  in  the  XX  c.  (Горбач  12,  9).  —  Subst.  кал. 

The  word  seems  to  be  an  euphem.  deformation  of 

гівно,  гімно,  9-  v. 


856 


857 


ґондоля,  also  ґондоля,  SovUk.  гондола  ‘gondola’,  Mod- 
Uk.;  BRu.  гондола,  Ru.  гондола  (since  Peter  I),  Po.  gon¬ 
dola,  etc.  —  Deriv.  / ондольєр ,  І ондольєра.  —  Subst.  ee- 
нецький  човен;  кіш,  причіплюваний  до  повітряної 

кулі;  (їондолі:)  санки  витягувати  кригу  з  води, 

Бойків  123. 

From  It.  gondola  ‘ts’,  Орел  1,  231,  АкСл.  З,  253-  254, 
Vasmer  2  1,  436. 


ґонскі  dial,  ‘mushroom’  (Зах.  Полісся),  first  recorded 
in  the  XX  c.  (Tarnacki,  cf.  Горбач  10,  21);  Po.  gqski.  — 
Subst.  лисичка. 

From  Po.  gqski  ‘ts’,  Горбач,  1.  c. 

ґонта,  (rarely:)  ґонт  ‘shingle’,  MUk.  кгонтьі  Npl. 
(1577),  кгонтами  Isg.  (1577),  кгонтов-ь  Gpl.  (1591),  ґонть 
Gpi.  (1627  Беринда),  кгонту  Asg.  (1699),  ґонту  Asg. 
(XVIII  c.),  goHToio  Isg.  (1727),  кгонтами  Ip!.  (XVIII  c.)  ; 
BRu.  гднціна,  Ru.  гонт  (since  1731),  Po.  gont,  etc.  — 
Deriv.  [онталь,  fomnap,  їонтйна,  їбнтя,  f онтяник , 

f бнтянйця ,  Іонтярка,  їонтйти,  f  оптовий,  MUk.  о 
ґонтарях-ь  (XVIII  с.),  кгонтовоє  (1590),  FN.  Ґбнта, 

Гбнта,  Ґбнців;  GN.  Ґ оптова.  —  Subst.  драниця,  ву¬ 
зенькі  й  тоненькі  дощечки,  вживані  на  покрівлю, 
Бойків  123;  MUk.  дошка,  дощечка  (1627  Беринда). 

From  Po.  gont  ‘ts’,  of  uncertain  etymology,  Bruckner 
150,  АкСл.  3,  255,  Slawski  1,  318. 


ґонтер  ‘hunter’,  ModUk. ;  Ru.  гбнтер.  —  Subst.  вер¬ 
ховий  півплемгнний  англійський  кінь,  Бойків  123. 


From  Е.  hunter  ‘ts’,  via  Ru.  гбнтер. 


ґоньть,  коньть  SoCp.  ‘tuft  of  hair’,  first  recorded  in 
the  XX  c.  (Дзендзелівський  43).  —  Subst.  (жіноча)  коса. 

From  Hg.  honty  ‘ts’. 

Ґорагел  FN.  ‘Gorahel’  (Bk.-Lk.),  first  recorded  in  1935 
(Faikowski  -  Pasznycki  112). 

From  Hg.  korhely  ‘careless,  negligent;  disorderly’, 
ґоралі,  dial,  for  коралі  (Кміт  55),  see  кораль. 
ґоральня  Wd.  see  ґуральня. 

ґорґан  ‘crest  of  mountains,  apex’,  ModUk.  —  Deriv. 

GN.  Ґоріани,  Po.  Gorgany.  —  Subst.  шпиль,  верх  гори, 
Бойків  123. 

From  Rm.  gorgan  ‘ts’,  Шаровольський  2,  58,  Шелудь- 
ко  2,  131;  the  word  itself  is  connected  with  Uk.  курган, 
q.  v.,  Vrabie  146. 

ґорґіна  dial,  for  жоржина,  9-  v. 

ґорґія  dial,  for  f еоріінія,  see  жоржина. 

ґорґоля  see  ґурґула. 

ґорґона  ‘gorgon(eion)’,  ModUk.  —  Subst.  голова  Ґор- 
їбни  (однієї  з  трьох  сестер-богйнь  у  грецькій  літо¬ 
логії)  . 

From  Lat.  Gorgo,  the  ultimate  source  being  Gk.  Gorgo 
‘one  of  the  three  sister-goddesses  in  Gk.  mythology’  (:gorgos 
‘terrible’),  Klein  1,  670. 

ґоргонзоля  ‘Gorgonzola  (kind  of  It.  cheese)’,  ModUk. 

— Subst.  рід  італійського  сира. 

From  GN.  Gorgonzola  —  name  of  a  village  near  Milan, 
Klein  І,  670. 


ґончоватий  dial,  for  ґанчоватий  (Воля  Висоцька,  Ко¬ 
лодій  PM.  5,  285),  see  ґандж. 


ґорґотати  dial,  ‘to  speak  indistinctly,  to  mutter, 
mumble’  (Полісся),  first  recorded  in  the  XX  c.  (Климчук 


858 


859 


ЛексПо.  ЗО).  —  Subst.  говорити  незрозумілою  мо¬ 
вою. 

A  dial,  variable  of  ГерГ  отити,  see  rep! 

ґорґбші  see  ґарґоші. 

Гордень  ‘gant,  girt  line’,  ModUk.,  Ru.  гордень,  гдр- 
дель.  —  Subst.  снасть  або  мотуз,  зачеплений  за 
бльок,  підіймати  невеликі  тягарі,  Бойків  123;  Гердан, 
пасок,  пояс,  Степанковський  88. 

From  Ru.  гордень  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Du. 
.gording  ‘ts’,  Meulen  69,  258. 

ґордзола,  ґордзоля  Lk.  for  fa  pa’ для,  q-  v. 

ґордон  Gordon  setter’,  ModUk.  —  Subst.  англійська 
порода  собаки-сетера,  Бойків  123. 

From  Е.  Gordon[setter]  ‘ts’. 


ґоржа  ‘gorge’,  ModUk.  —  Subst.  узбочина,  відкрй 

тий  бік  бастіону;  вузенький 

Бойків  123. 

From  Fr.  gorge  ‘ts’. 


прохід  між  горами, 


Горжетка  ‘boa,  gorget’,  ModUk.  —  Subst.  окремий 
від  жіночого  пальта,  хутряний  комір,  Орел  1,  232. 

From  Fr.  gorget  ‘ts’. 


ґорйля,  SovUk.  горила,  Wd.  ґбриль  ‘gorilla’,  ModUk.; 
BRu.  гарьіла,  Ru.  горйлла  (since  1863),  Po.  goryl,  etc.  — 
Subst.  найбільша  людоподгбна  мавпа,  до  двох  метрів 

заввишки ,  що  живе  в  лісах  західної  Африки,  здебіль¬ 
шого  на  деревах,  Бойків  123. 

From  ModHG.  Gorilla  ‘ts’,  perhaps  via  Ru.  (юрила), 
or  Po.  ([дриль)  mediation. 


ґоріґля,  горбно  SoCp.  ‘spinning  ring’,  first  recorded 
in  the  XX  c.  (Дзендзелівський  238).  —  Subst.  почало, 
syn.  [олйіо,  ції! а,  трійка,  Дзендзелівський,  1.  c. 

From  Hg.  gyiirii  ‘ring’. 

Ґоронда  SoCp.  GN.  ‘Gorond[a]  (Дзже  Очерки  62).  — 
Deriv.  / орондейт  ‘рід  фасолі’.  (Makowiecki  263). 

From  Hg.  Gorond,  based  on  gorondii  ‘shaft  of  a  mill- 
wheel’. 

ґороно  SoCp.  see  ґоріґля. 

ґорот  SoCp.  for  грот  (Дзендзелівський  247),  see  s.  v. 

ґорсет,  AmUk.  ґорсик  ‘corset’,  first  recorded  in  1915. 
—  Subst.  корсет. 

From  E.  corset  ‘ts’,  Білаш  217. 

ґортбхля  Lk.  for  картопля,  q.  v. 

Господар  Wd.  for  господар,  q.  v. 

Гот,  SovUk.  гот  ‘Goth’,  MUk.  готтьі  Npl.  (XVIII  c. 
Ист.  Русов  1,  3),  OES.  rl/bjTHH-b  (XIII— XIV  c.  Vasmer2  1, 
448),  г[-ь]тьі  (1189  ibid.),  готские  красньїе  д-ЬвицЬ  (Сл. 
плк.  Іг.);  BRu.,  Ru.  ют,  Po.  got,  etc.  —  Deriv.  Готика, 
Готський,  Готичний,  -ність,  Готйцький,  -кість;  here 
perhaps  Гдтур,  q-  v.  —  Subst.  одне  з  стародавніх  гер¬ 
манських  племен,  Орел  1,  232. 

From  LLat.  gotthus  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Goth. 
*Gutos,  cf.  Gut-piuda  ‘Gothic  people’,  Skeat  246,  Klein  1, 
670,  Соболевский  РФВ.  64,  172,  Vasmer,  1.  c.,  Staszewski 
98,  a.  o. 

ґотиш  dial,  see  ґбтур. 

ґбтка  Wd.  ‘mountain-hen’,  first  recorded  in  the  XIX  c. 
(Желеховський  1,  169).  —  Subst.  тетеручка. 


860 


861 


From  Rm.  gotca  ‘ts’,  Шаровольський  2,  61,  Janow  17, 
Vincenz  7,  Oioranescu  375. 


Готово  SoCp.  ‘almost’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Гна- 
тюк  ЕЗб.  ЗО,  338).  —  Subst.  готово .  майже . 

From  SC.  gdtovo’  4s’,  see  готов [ий]. 


ґотур  Wd.,  (rarely:) 
cock’,  ModUk.  —  Subst. 
ря,  Франко  4,  528. 


готур,  готиш  ‘mountain  [wood-] 

глухар y  лісовий  півень }  тете- 


Etymology  uncertain;  the  word  seems  to  be  based  on 
f опіка  with  suffixes  -yp}  - mu :  yet,  it  can  be  also  a  deriv. 

of  lorn,  q.  v. 


ґофер  AmUk.  ‘gopher’,  first  recorded  in  1935.  — 
Deriv.  / дфрик .  —  Subst.  eye  лик. 

From  E.  gopher  ‘ts’,  Білаш  217. 


Гофре,  Wd.  ґуфр  ‘gauffer,  goffer’,  ModUk.  —  Deriv. 

Іофруватщ  - ання ,  Wd.  [з]їуфрувати}  їуфрдваний .  — 

Subst.  дрібні  складки  на  матерїг;  завитки  у  косах 9 
Бойків  123. 

From  Fr.  gouffre  ‘ts’. 

Гохнути  dial,  ‘to  bark’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Грінченко  1,  350).  —  Subst.  гавкнути . 

The  word  seems  to  be  of  o/p  origin,  cf.  kax! 


Гоц  Bk.  for  коц  (Кміт  55),  see  s.  v. 

ґоцька  Wd.  ‘amen,  catkin’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Makowiecki  322).  —  Subst.  базька,  бирка }  котик . 

From  кдтська  (:кдтик)щ  see  кіт. 

*  '7 

ґочяло  SoCp.  for  почало,  q.  v. 

Гоя  SoCp.  see  ґова. 


Граба  (argot)  ‘hand’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Гор¬ 
бач  6,  18).  —  Deriv.  [раблг  ‘пальці’.  —  Subst.  рука. 

From  Po.  grabie  ‘forks’;  see  also  грабити. 

ґрабил  AmUk.  ‘gravel’,  first  recorded  in  1965.  —  Subst. 

товчене  каміння,  гиугпер. 

From  E.  gravel  ‘ts’,  Роїк  73. 

Грабити  Wd.  for  грабити,  0-  v. ;  according  to  Горбач 
10,  15,  initial  r_  <  has  an  “expressive”  motivation. 

ґраблйця,  граплйця,  SoCp.  ‘curry  comb’,  first  recorded 
in  the  XX  c.  (Дзендзєлівський  233).  —  Subst.  гребло, 
греблйця. 

A  dial,  form  of  греблйця,  apparently  influenced  by 
Rm.  grabita  ‘ts’. 

Грабштихель  ‘graving-tool,  graver’,  ModUk.;  Ru.  граб¬ 
штихель.  —  Subst.  різьбило,  Бойків  123. 

From  ModHG.  Grabstichel  ‘ts’. 

Граве  ‘slowly  (in  music)’,  ModUk.;  Ru  граве  (since 
1803).  —  Subst.  повільно. 

From  It.  grave  ‘ts’,  АкСл.  3,  351. 

Гравер,  SovUk.  гравер  ‘engraver’,  ModUk.;  BRu.  Ru. 
гравер,  etc.  —  Deriv.  Граверство,  Гравірувальник,  Гра¬ 
вірування,  Гравірувати,  Гравірований,  Гравіруваль¬ 
ний,  Граверна  (робітня,  etc.).  —  Subst.  ритівнйк,  різь¬ 
бар,  гцо  вирізує  мистецькі  зображення  на  дереві,  ме¬ 
талах,  камені  й  інших  матеріалах,  Орел  1,  232. 

From  Fr.  graveur  ‘ts’.  Орел  1,  232,  Vasmer2  1,  450. 

ґравілят,  гравилат,  градзилат  ‘Geum  urbanum  L. : 
avens’,  ModUk.;  Ru.  гравилагп  (since  1780).  —  Subst. 
рослйна-гребїнник,  вивйшник.  Бойків  123. 

From  Ru.  гравилат  ‘ts’,  borrowed  from  It.  gariofilata 
( <  Lat.  caryophijllata  :  -caryophyllum) ,  the  ultimate  source 


862 


863 


being  Gk.  karyofyllon  ‘nut -leaf’,  cf.  Berneker  1,  488, 
Vasmer2  1,  450,  a.  o. 

гравіметрія  ‘gravimetry’,  ModUk. ;  Ru.  гравимегприя 
(since  1863).  —  Deriv.  Гравіметр,  Гравіметричний.  — 
Subst.  відділ  геодезії,  що  вивчає  силу  тяжіння  в  різ¬ 
них  місцях  земної  поверхні.  Орел  1,  232. 

From  Lat.  gravis  ‘heavy’  and  Gk.  metros  ‘measure’, 
Орел,  1.  c. 

Гравітація,  SovUk.  гравітація  ‘gravitation’,  ModUk.; 

BRu.  гравігпация,  Ru-  гравитацш,  P°-  grawitacja,  etc.  — 
Deriv.  Гравітувати,  Гравітаційний.  —  Subst.  тяжін¬ 
ня,  Бойків  123. 

From  LLat.  gravitatio  ‘ts’,  —  a  term  coined  by  Isaac 
Newton  (1642-1727),  Акуленко  143,  Орел  1,  232,  Klein 
1,  677. 

граве  ‘grouse’,  ModUk.  —  Subst.  відміна  білої  куріп¬ 
ки,  водиться  тільки  в  А-нілїі.  Бойків  123. 

From  Е.  grouse  ‘ts’. 

Гравюра,  SovUk.  гравюра  ‘engraving,  etching,  print’, 
ModUk. ;  BRu.  гравюра,  Ru.  гравюра,  Po.  grawiura,  etc.  — 
Deriv.  Гравюрний.  —  Subst.  ргітовйна,  мисгпецький 
твір  різьбарегпва ;  відгписк  із  малюнка,  вирізаного  на 
металі,  камені,  дереві;  платівка,  на  якій  вирізано 
або  вйщавлено  зображення  для  виготовлення  від¬ 
тиску,  Орел  1,  232. 

From  Fr.  gravure  ‘ts’,  Орел,  1.  c. 

ґраґар  dial,  for  dpalap,  0-  v. 

градація  ‘gradation’,  ModUk. ;  BRu.  градация,  Ru. 
градация.  etc.  —  Subsit.  ступенювання,  ступневість 
переходу  від  нижчого  до  віщого  ступня,  Орел  1,  232. 

From  Lat.  gradatio  ‘ts’,  Орел,  1.  e.,  Klein  1,  672,  a.  o. 


Градієнт  ‘gradient’,  ModUk.;  BRu.  градиент,  Ru. 
ьрадиент,  etc.  —  Subst.  ргзнщя  в  барометричних  та 
гпермометрйчних  показах  у  різних  міщях,  Бойків  123. 

From  Lat.  gradiens,  -ntis  ‘walking,  going’,  Орел  1,  232, 
Klein  1,  672,  a.  o. 

ґрадіна  dial,  ‘garden’  (Добруджа),  first  recorded  in 
the  XX  c.  (Горбач  11,  6).  —  Subst.  [о]гордд. 

From  Rm.  gradina  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Bu. 
градина.  Горбач,  1.  c.,  Cioranescu  376. 

Градус,  SovUk.  градус  ‘grade,  degree’  MUk.  градуси 
Npl.  (XVII  c.)  ;  BRu.,  Ru.  градус,  Po.  gradus,  etc.  —  Subst. 
спгупінь  на  сходах,  Тимченк'о  646;  ступінь;  одиниця, 
виміру  кутів  та  дуг,  що  дорівнює  дев’ятдесятій 
частці  простого  кута  або  7™о  частці  кола;  одини¬ 
ця  виміру  температури,  густоти  течив ;  одиниця 
мігщостгі  алькогдльних  напоїв,  Орел  1,  233. 

From  Lat.  gradus  ‘step’,  Орел,  1.  c.,  Vasmer2  1,  451, 
Klein  1,  672,  a.  o. 

градшток  ‘graduator’,  ModUk.  —  Subst.  старовин¬ 
ний  прилад  вимірювати  висоти  світил,  Орел  1,  233. 

From  ModHG.  Gradstock  ‘ts’. 

ґражда  Wd.  ‘fence,  enclosure,  shed,  shelter’  (He.), 
first  recorded  in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  169).  — 
Subst.  загорода,  клігпка;  стайня. 

From  Rm.  grajd  ‘ts’,  Janow  17,  Vincenz  12,  Ciora¬ 
nescu  376. 

ґрайбриновий  ‘grass-green’,  MUk.  кграйбринова,  кгру- 
бриновьій  (XVII  c.  Шелудько  1,  29).  —  Subst.  зелений 
як  трава. 

According  to  Шелудько,  1.  e.,  the  word  comes  from  Po. 
grobgryn,  the  ultimate  source  being  MHG.  grobgriin  ‘ts’; 


864 


865 


yet,  РССтоцький  4,  155,  derives  it  from  MHG.  grasgriiene 
‘grass-green’. 

ґрайзлерня  Wd.  ‘grocery-store’,  first  recorded  in  the 

XIX  c.  (Желеховський  1,  169).  —  Deriv.  Грайзлерник  — 

Subst.  крамниця  з  дрібним  продажем  харчових  това¬ 
рів,  Франко  6,  496. 

From  ModHG.  Greislerei  ‘ts’,  Шелудько  1,  29,  РССтоць¬ 
кий  4,  250. 

ґрайфер  Wd.  ‘gripper’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(РССтоцький  4,  226).  —  Subst.  лещата  (в  друкарській 
машині ) . 

From  ModHG.  Greifer  ‘ts’,  РССтоцький,  1.  c. 

ґрайфнути  Wd.  ‘to  copy;  to  steal’,  first  recorded  in  the 

XX  c.  (РССтоцький  4,  222).  —  Subst.  відписати ;  вкра¬ 
сти. 

From  ModHG.  greifen  ‘to  seize,  catch’,  РССтоцький, 
1.  c.,  Горбач  8,  42. 

ґрайцар  dial,  see  ґрейцар. 

ґралі  ‘pitchfork;  (argot:)  fingers’,  ModUk.  —  Subst. 
(залізні)  вила,  Жилко  238;  ( арі  о:)  тільці,  Горбач  8,  47. 

Origin  obscure;  perhaps  it  is  connected  with  граблі, 
Po.  grable,  Berneker  1,  345. 

ґраль  ‘Grail;  cup  or  chalice’,  ModUk.  —  Subst.  чаша, 

що  в  неї  Йосип  Ариматійський  зібрав  Христову  кров, 

Орел  1,  233. 

From  OFr.  graal  (<  Lat.  gradate  ‘platter’),  Орел,  1.  c., 
Klein  1,  673. 

Грам  Wd.  see  грам. 
ґрам[о]-  see  грам  [о]-. 


ґраматйчний  dial,  ‘sad’  (Київщина),  first  recorded  in 
the  XX  c.  (Кримський  ИзвОРЯС.  11  : 3,  380).  —  Subst. 

жалісливий. 

A  dial,  deformation  of  драматичний,  see  драма. 

ґрамолитися  Wd.  ‘to  climb;  come’  (Стрий),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (JBR.),  Po.  gramolic  siq.  —  Subst. 

порушатися  з  трудом  ( вгору ) . 

From  Po.  gramolic  siq  ‘ts’,  of  uncertain  etymology,  cf. 
Slawski  1,  338. 

ґрамузляти  dial,  ‘scribble,  scrawl’,  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Грінченко  1,  350).  —  Subst.  писати  закарлюч¬ 
ками. 

Origin  obscure. 

Гранат  ‘garnet;  dark-blue  colour’,  ModUk.;  BRu.,  Ru. 

гранат,  Po.  granat,  etc.  —  Deriv.  / ранатовий .  — Subst. 

камінь  з  алюмінію,  маГнезгі,  вапна ,  заліза,  берилію, 

тощо ;  темносйня  фарба;  плід  F ранатного  дерева, 

Орел  1,  233. 

From  Lat.  (pomum)  granatum  ‘pomegranate’,  Орел, 
1.  c.,  Klein  1,  641,  Вовк  8. 

Граната,  SovUk.  граната  ‘grenade,  shell’  MUk.  кгра- 
натами  Ipl.  (1659),  gpaHara  (1695),  чрезг>  gpaHaTy  (XVIII 
c.) ;  BRu.;  Ru.  граната,  Po.  granat,  etc.  —  Deriv.  Грана¬ 
томет,  Wd.  Fpanamup.  —  Subst.  бомба  для  кидання  ру¬ 
кою;  артилерійський  гарматень,  що  діє  силою  газів 
або  скалками,  Орел  1,  233;  знаряддя  начинене  порохом, 
що  ним  стріляють  з  гармат,  Тимченко  646  -  647; 

(apfo:)  груша,  яблучко,  шарик,  гостинчик,  Горбач 
6,  15. 

From  ModHG.  Granate  ‘ts’,  Орел,  1.  c.,  Vasmer2 
1,  452. 


866 


867 


Гран  Гарда  ‘outpost  picket’,  ModUk.  —  Subst.  сильна 

військова  чата,  виставлена  в  стратегічних  пунк¬ 
тах,  Бойків  123. 

From  Fr.  grand’ garde  ‘ts\ 

ґранґи  Npl.  Wd.  ‘canine  teeth  of  the  stag’,  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (РССтоцький  4,  231).  —  Subst.  оле¬ 
нячі  ікла. 

From  ModHG.  [Hirsch-] Grandeln  ‘ts’,  РССтоцький,  1.  c. 
Гранд  ‘grandee  (Spanish  nobleman)  ’,  ModUk.  —  Deriv. 

Граидеца.  —  Subst.  шляхетсько-аристократичний 
титул  в  E  ємнії,  Орел  1,  233. 

From  Sp.  grande  ‘ts’,  Орел  1.  c. 

Гранда  Wd.  ‘violence’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Горбач  8,  37);  Po.  grandu.  —  Deriv.  на  Гранду,  Гран- 
дяр[ка],  Грандйти.  —  Subst.  насилля ,  безлйчність. 

From  Po.  dial,  granda  ‘ts’,  the  ultimate  source  being 
Fr.  grande  ‘big  (affair)’. 

Грандіозний  ‘grandiose,  majestic’,  ModUk.  BRu.  гран- 
диезни ,  Ru.  грандидзний,  etc.  —  Deriv.  Грандіозність, 
-но.  —  Subst.  величній,  велетенський,  Орел  1,  233. 

From  It.  grandiose  ‘ts’,  Орел,  1.  c.,  Vasmer2  1,  452. 
ґранд-опера  ‘grand  opera’,  ModUk.  —  Subst.  жанр 

опери,  створений  у  Франції  за  Наполедна  з  героїч¬ 
ною  тематикою,  штосом ,  авантюризмом,  динамі¬ 
кою,  боротьбою  пристрастей,  Орел  1,  234, 

From  Fr.  grand-opera  ‘ts’,  Орел  1.  c. 

Граніт,  SovUk.  граніт  ‘granite’,  ModUk.;  BRu.  граніт, 
Ru.  граніті,  Po.  granit,  etc.  —  Deriv.  Гранітний,  Грані¬ 
товий,  Гранітоль.  —  Subst.  камінь  із  кристалів  квар¬ 
цу,  лосняку,  ортоклязу,  Орел  1,  234. 


From  ModHG.  Granit  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  It. 
granite  ‘grainy  (stone )  ’  ( :  Lat.  granum  ‘grain,  small 
kernel’),  Орел,  1.  c.,  Skeat  247,  Klein  1,  675,  Вовк  9. 

ґранічер  Wd.  ‘border-guard;  customs-officer’,  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Горбач  6,  20);  Po.  dial,  graniczer 

(Стрий).  —  Subst.  погранйчник. 

From  Rm.  granicer  ‘ts’,  Горбач,  1.  c.,  Cioranescu 

377. 

гранулі  Npl.  ‘granules’  ModUk.  —  Deriv.  Гранулема, 
Грану  літ,  Гранулювання,  Грануляція,  Гранульоза,  Гра¬ 
нулювати,  Гранулярний,  Гранульозний.  —  Subst.  зер- 
нясті  утвори  в  плазмі  клітини,  Орел  1,  234. 

From  Lat.  granulum  ‘grain,  seed’  Орел  1,  234. 

Трапа  SoCp.  ‘harrow’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Дзендзелівський  81;  in  Добруджа  :  Горбач  11,  6).  — 

Deriv.  Гранати.  —  Subst.  назва  для  борони. 

From  Rm.  grapd  ‘ts’,  Горбач,  1.  c.,  the  ultimate  source 
being  Ви.  граба,  cf.  Cioranescu  377. 

ґраплйця  SoCp.  see  ґраблйця. 

Траса,  ґрасок,  also  rpaca  dial.  ‘[horse-Jcultivator’ 
(Нижнє  Подністров’я,  Буковина,  Одещина,  Київщина), 
first  recorded  in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  170);  Po. 
dial,  grasa,  Cz.  krace,  dial,  grace,  Slk.  graca,  dial,  gracka.  — 

Deriv.  Грасувати,  грасувати,  грасдвка,  гарасувати, 
-ання,  гарасалка,  Грасований.  —  Subst.  вид  культива¬ 
тора,  прилад  для  прополювання  міжрядь  (Дзендзелів¬ 
ський  ДБюлетень  6,  41). 

From  MHG.  kratze  ‘ts’,  perhaps  via  Po.  graca,  cf. 
Дзендзелівський  StSl.  10,  63,  Machek  231,  Slawski  1,  335; 
see  also  ґрецелувати. 


868 


869 


ґрасіосо  ‘gracioso’,  ModUk.  only.  —  Subst.  блазень  в 


еспанському  театрі ,  ко. 


персонаж  в  еспан- 


ській  „комедії  плаща  і  шпат”.  Орел  1,  234. 

From  Sp.  gracioso  ‘ts’ ;  see  граціозний. 


ґрасувати:  rpaca. 

ґрата,  грать,  SovUk.  грата,  dial,  also  крата  ‘grating, 
grate',  MUk.  з  кграт  (XVII  c.),  на  ґрагЬ  (XVII  c.),  ґрата 
(XVII  c.),  през  ґрати  (XVIII  c.),  gpaTow  Isg.  (1776); 
BRu.  крата ,  Po.  krata,  (rarely:)  grata ,  SC.  dial,  grata.  — 
Deriv.  [ sajjpamyeamu ,  -ання,  заїратований;  [ратча- 
стий.  —  Subst.  пруття  залізне  або  дерев’яне  вдовж 
і  впоперек  переложене ;  балюстрада ,  Тимченко  647. 

From  Po.  grata\\krata  4s',  the  ultimate  source  being 
LLat.  grata\\crata  4s',  Karlowicz  310,  Berneker  1,  608- 
609,  Шаровольський  1,  68,  Шелудько  1,  29,  Richhardt  51, 
Slawski  2,  69. 


From  Po.  gratka  4s',  the  ultimate  source  being  Lat. 
gratis ,  see  ґратіс,  Slawski  1,  342. 

ґратулювати  SovUk.  гратулювати  4o  congratulate', 
ModUk.;  Po.  gratuloivac.  —  Deriv.  / ратулювання ,  fpa- 

туляція .  —  Subst.  поздоровляти ,  вітати ,  Франко 
7,  451. 

From  Lat.  grdtuldri  (<*gratitulari)  4o  manifest  joy, 
congratulate',  Klein  1,  677,  not  necessarily  via  Po.  gratulo- 
wac,  as  assumed  by  Slawski  1,  342. 

ґратчастий  see  ґрата. 
ґраф  Wd.  see  граф, 
ґраф-  Wd.  see  граф-, 
ґрафік  Wd.  see  графік, 
ґрафіт  Wd.  see  графіт. 


ґратар  dial.  ‘tripod,  trivet  (over  open  fire)’  (Добру- 
джа),  first  recorded  in  the  XX  c.  (Горбач  11,  6).  —  Subst. 

триніжок  над  вогнищем . 

From  Rm.  grdtar  ‘grate,  grating',  Горбач,  1.  c. 

ґратифікувати  4o  gratify',  MUk.  ґратифікуючи  (1627 
Беринда).  —  Deriv.  г ратифікування,  f ратифікація .  — 
Subst.  нагороджати. 

From  Lat.  gratificdre,  a  collateral  form  of  gratificdrl 
4o  do  favour,  oblige,  gratify',  Klein  1,  676. 


ґрафка  see  графка. 

ґраца  dial,  ‘scraper,  (horse-) comb;  hoe,  pick’,  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Шаровольський  1,  68).  —  Subst.  скре¬ 
бачка;  сапа,  мотика,  Кузеля  87. 

From  MHG.  kratze  4s’,  Шаровольський,  1.  c. 

Граціозний  ‘graceful,  elegant,  charming’,  ModUk.;  BRu. 
грациезни .  Ru.  ірацидзпий,  etc.  —  Deriv.  / раціозність , 
-но.  —  Subst.  стрункий ,  чарівний,  вишуканий,  Орел  1. 
234. 


ґратіс  ‘gratis’,  ModUk.,  Po.  gratis .  —  Subst.  дармово, 
безплатно,  Орел  1,  234. 

From  Lat.  gratis  4s',  Орел,  1.  c. 

ґратка  Wd.  ‘occasion’,  first  recorded  in  the  XX  c. 

(JBR.).  —  Subst.  (несподівана)  добра  нагода,  оказія . 


From  It.  grazioso  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Lat. 
gratia  ‘charm,  grace,  elegance’,  Vasmer2  1,  453,  Орел,  1*.  c. 

ґрація  ‘grace,  charm,  elegance',  ModUk. ;  BRu.  грацьш , 
Ru.  грация,  (since  the  XVIII  c.  Hiittl-Worth  67),  etc.  — 
Deriv.  / рацгйний .  —  Subst.  богиня  чару,  принада  в  ста - 


870 


871 


родавніх  римлян;  краса,  чарівність  у  постаті,  позі, 
рухах,  Орел  і,  235. 

From  Lat.  gratia  ‘ts’. 

ґрашпан,  ґріншпан,  ‘verdigris’,  first  recorded  in  the 
XIX  c.  (Желеховський  1,  170);  Po.  gry[n]szpan.  —  Subst. 

ЗЄ. 
ля  87. 

From  MHG.  griienspan  ‘ts’,  РССтоцький  4,  163;  accord¬ 
ing  to  Шелудько  1,  30,  it  came  via  Po.  gry[n]szpan  which 
remains  to  be  proved. 

ґрегіт,  (rarely:)  ґрехіт  ‘stony  crag,  bald  (stony) 
mountain’,  ModUk.,  first  recorded  in  the  XIX  c.  (Желехов¬ 
ський  1,  170).  —  Deriv.  GN.  Ґрегіт.  —  Subst.  кам’яни¬ 
сте  поле;  стрімка  гора. 

Of  obscure  origin ;  perhaps  it  is  connected  with  fpe- 

f  amu,  Q-  v. 

Ґреґ,  Ґрень[ків],  Ґресюк,  Ґреськів  AmUk.  (Wester¬ 
nized)  FN.  derived  from  PN.  Грйгір,  q.  v. 

ґреґарний,  Wd.  ґреґорний  (Желеховський  1,  170) 

‘gregarious;  agile,  lively,  alert’,  ModUk.  —  Deriv.  fpefa- 

pmu.  —  Subst.  громадиш;  живий,  рухливий. 

From  Lat.  gregdrius  ‘ts’  (:grex,  gregis  ‘flock’),  Klein 

1,  679. 

греґати  ‘to  cackle’,  ModUk.  only  —  Deriv.  FN.  Ґре- 
Іолйнський.  —  Syn.  греютати,  греготгти,  fepfomd- 
mu,  fepKomdmu. 

An  o/p.  formation,  cf.  fep!,  РССтоцький  Slavia  5,  42. 

ґреґулець  dial,  ‘hawk’  (Житомирщина),  first  recorded 
in  the  XX  c.  (Лисенко  Слл.  18);  Po.  krogulec.  —  Subst. 
яструб. 

From  Po.  krogulec  ‘ts’;  see  also  крогулець. 


іений.  трійлйвин  odd  на  мідяних  посудинах,  Кузе- 


ґредньї  dial,  for  огрядний,  q-  v.  (Полісся,  Никончук 
ЛексПо.  84). 

ґрезет  ‘grey  silk  material  (with  designs)’,  MUk.  gpe- 
зетьі  Npl.  (1764)  ;  Ru.  грезет  (since  1790).  —  Deriv. 
їрезетний,  -товий;  їризетка  (Кузеля  86),  MUk.  gpe- 
зетная  (1764),  gpe3e-roBHx  Gpl.  (XVIII  c.).  —  Subst.  сіра 

матерія  з  травистими  узорами,  Бойків  124. 

From  Fr.  ginsette  ‘gray  gown’,  Klein  1,  681. 

ґрейд  AmUk.  ‘grade’,  first  recorded  in  1927.  —  Deriv. 

їрейдбванпя.  ірейдований,  крейдувати.  —  Subst.  кля- 
ca;  famyuoK,  ступінь. 

From  E.  grade  ‘ts’,  Івах  PM.  3,  394,  Рудницький  Orbis 
1:1,  111,  Білаш  217,  Роїк  74. 

Грейдер,  Sov.  грейдер  ‘grader’,  ModUk.;  BRu.  грзй- 
дзр,  Ru.  грейдер,  etc.  —  Subst.  машина,  що  риє  й  ви¬ 
рівнює  їрунтові  дороги,  Орел  1,  235. 

From  Е.  grader  ‘ts’.  Орел,  1.  с.,  Роїк  74. 

ґрейн  ‘grain’,  ModUk.  —  Subst.  англійська  міра  ваги 
для  перел  =  50  міліграмом,  Бойків  124. 

From  Е.  grain  ‘ts’,  Бойків,  1.  с. 

ґрейн-ексчендж,  ґрінексчендж  AmUk.  ‘Grain  Exchange’, 
first  recorded  in  1928.  —  Subst.  збіжева  біржа. 

From  E.  Grain-Exchange  ‘ts’,  Білаш  218. 

ґрейнері,  also  ґренар,  ґрінер,  ґрінири,  ґренва,  AmUk. 
‘granary’,  first  recorded  in  1924.  —  Subst.  засік  на  збіжжя. 

From  E.  granary  ‘ts’,  Білаш  218,  Роїк  75. 

Грейпфрут,  SovUk.  грейпфрут  ‘grape-fruit’,  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (JBR.).  —  Subst.  великий  округлий 
цитриноподібний  тропічний  овоч  блідожовтоі  краски. 

From  Е.  grape-fruit  ‘ts’,  Орел  1,  235. 


872 


873 


ґрейт  мен  AmUk.  ‘great  man’,  first  recorded  in.  1944.  — 
Subst.  великий  чоловік. 

From  E.  great  man  ‘ts’,  Білаш  219, 

ґрейцар,  dial,  also  ґрайцар,  крейцар  (Кириченко  PM. 
5,  85)  ‘penny;  old  Austrian  coin:  Kreutzer’,  MUk.  gpeftua- 
ровтз  Gpl.  (XVIII  c.)  ґреицеров  Gpl.  (1756)  ;  BRu.  крзй- 
цзр.  Ru.  крейцер.  Po.  grejear,  etc.  —  Subst.  comm  (мо¬ 
нета),  шеляг. 

From  ModHG.  Kreutzer  ‘ts’,  Шелудько  1,  30. 

Грек  (argot:)  ‘Ukrainian  (belonging  to  the  Gk.  catholic 
Church)’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Горбач  6,  8);  Po. 
grek.  —  Subst.  українець  —  греко-католик. 

From  Po.  grek  ‘ts’,  being  an  abbr.  of  grekofkatolik] 
‘Greek-catholic’,  Горбач,  1.  c. 

ґремир  AmUk.  ‘grammar’,  first  recorded  in  1965.  — 
Subst.  граматика. 

From  E.  grammar  ‘ts’,  Роїк  74. 

ґремія  ‘lap,  bosom;  college,  congregation’,  ModUk. ;  Po. 
gremium.  —  Deriv.  [  реміяльний ,  -но.  —  Subst.  середина; 
збір,  загал  осіб  якогось  фаху,  Кузеля  86. 

From  Lait.  gremium  ‘lap,  bosom’,  Klein  1,  679. 

ґремпля  ‘card,  carding-comb’  ModUk.  —  Deriv.  [рем- 
плювати,  -ання.  —  Subst.  дротяна  щітка  чесати  вдв- 

пу,  Бойків  124. 

From  ModHG.  Krempel  ‘ts’. 

Грена  ‘silkworm  eggs,  graine’,  ModUk.;  Ru.  гренаі® ince 

1892).  —  Subst.  яєчка  метелика-шовкопряда,  з  яких  ви¬ 
водиться  гусінь,  Орел  1,  235. 

From  Fr.  graine  ‘ts’. 


гренадйн  ‘grenadine’,  ModUk.  only.  —  Subst.  прохо¬ 
лодний  напііток  з  соку  ї ранати ,  Бойків  124. 

From  Fr.  grenadine  ‘ts’. 


ґренадйна  ‘grenadine’,  ModUk.  only.  —  Subst.  легка 
напівшовкова  матерія,  Орел  1,  235. 

From  Fr.  grenadine  ‘ts’,  Орел,  1.  c. 


ґренадйр,  dial,  гарнадер  (Шевченко  1,  129),  ґренадієр 
(Кузеля  86),  гранатйр  (РССтоцький  PF.  12,  423)  ‘grena¬ 
dier;  handgrenadethrower’,  ModUk.;  BRu.  грзнадзер,  Ru- 
гренадер  (since  1762),  etc.  —  Deriv.  / ренадйрський .  — 
Subst.  озброєний  їранатами  вояк  (16  cm.) ;  вояк  до¬ 
бірної  військової  частини  в  деяких  арміях,  Орел  1,  236. 

From  Fr.  grenadier  ‘ts’  via  ModHG.  Grenadier  ‘ts’, 
Орел,  1.  c.,  Vasmer2  1,  456. 

ґренар  AmUk.  see  ґрейнері. 


ґретхен  Wd.  ‘Peggy  -  curls’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(РССтоцький  4,  225).  —  Subst.  jrid  жіночої  зачіски. 

From  ModHG.  Gretchen[iris,xir\  ‘ts’,  РССтоцький,  1.  c. 


ґреф’є  ‘clerk  (of  the  court)’,  ModUk.  only.  —  Subst. 

секретар  вищих  судових  установ  у  Францгі;  діловод 
у  цивільних  судах,  Бойків  124. 

From  Fr.  greffier  ‘ts’. 


ґрече,  ґречний  see  грече,  гречний. 

ґрецелувати  SoCp.  ‘to  cultivate  soil  (by  rpaca)’,  first 
recorded  in  the  XX  c.  (Дзендзелівський  StSl.  10,  63).  — 

Subst.  обробляти  просапні  кінним  культиватором. 
From  ModHG.  kratzen,  Kratze,  see  rpaca. 

гривуазний  ‘licentious,  loose’,  ModUk. ;  Ru.  гривуаз¬ 
ний  (since  1873).  —  Deriv.  гривуазпість.  —  Subet. 
грайливий,  легковажний,  Орел  1,  235. 

From  Fr.  grivois  ‘ts’. 


874 


ґризай  ‘grisaille’,  ModUk.  only.  —  Subst.  малювання 

двома,  фарбами ,  Леною  й  темною ;  їатунок  легкої 
шовкової  матерії  з  ясної  й  темної  пряжі,  Бойків  124. 

Prom  Fr.  grisaille  ’ts’. 


Гризетка  see  грезет. 

ґрйзлі  ‘grizzly’,  ModUk.  only.  —  Subst.  американ¬ 
ський  сірий  ведмідь.  Бойків  124. 

From  Е.  grizzly  *ts’. 


Грильяж  ‘grating;  roasted  nuts’,  ModUk.;  Ru.  гриль¬ 
яж.  —  Subst.  декоративні  їратки  з  дерев’яних  пла¬ 
нок;  підсмажені  й  зацукровані  горіхи,  Бойків  124. 

From  Fr.  grillage  ‘ts’. 

Грим,  SovUk.  грим  ‘(stage)  make-up;  , grease-paint’ 
ModUk.;  BRu.  грим,  Ru.  грим  (since  1863),  etc.  —  Deriv. 
[римування,  f римований ,  f римувати[ ся ].  —  Subst.  ко¬ 
сметичні  засоби  підфарбовувати  лице  для  характе- 
ризації  обличчя  актора;  мистецтво  типізувати  об¬ 
личчя  актора  з  допомогою  косметичних  та  перукар¬ 
ських  засобів,  Орел  1,  235. 

From  Fr.  grimer  ‘to  make  up  (an  actor)’. 

Гримаса,  SovUk.  гримаса  ‘grimace’,  ModUk. ;  BRu.  гри¬ 
маса,  Ru.  гримаса  (since  1803),  Po.  grymasa,  etc.  —  Deriv. 

[римасник,  [римасниця,  f  римасу  вання .  [римасу  вати, 
[римасний.  —  Subst.  скривлення  обличчя,  кривляння, 

Орел  1,  235. 

From  Fr.  grimace  ‘ts’,  Орел,  АкСл.  З,  403. 

ґрйнбек  ‘greenback’,  ModUk.  only.  —  Subst.  назва  пів¬ 
нічноамериканських  аси! націй,  випущених  у  70  -  80 
рр.  XIX  cm.,  Бойків  125. 

From  Е.  greenback  ‘ts’. 


грйнда  1.  ‘shelf’,  ModUk.  only.  —  Subst.  поличка,  Же- 
леховський  1,  170. 

From  Rm.  grinda  ‘beam,  rafter,  joist’,  Шелудько  2,  131, 
Gioranescu  380. 

Грйнда  2.  Wd.  ‘plough  -  beam’,  first  recorded  in  the 
XIX  c.  (Желеховський  1,  170).  —  Subst.  гряділь. 

From  ModHG.  Grendel  ‘ts’. 


ґринджоли,  also  гринджоли  Npl.  ‘sleigh’  MUk.  на  ґрин- 
жола  (1688),  Сринжола  Nsg.  (1780).  —  Deriv.  [ршджо- 

лята,  f ринджолення ,  ї ринджолище ,  [ринджольник, 
[риндждлити,  ! риндждльний  (Федорович  РМ.  5,  131  * 
132);  here  also  a  b/f.  [рйнджа  ‘snow  in  rain’.  —  Subst. 

прості  санки,  щоб  дрова  возити,  Тимченко  648. 

According  to  Федорович,  1.  с.,  the  word  comes  from  Rm. 
gringiora  (:  grinda)  ‘beam,  rafter,  joist,  balk’;  yet,  Горбач 
8,  34,  derives  if  from  Rm.  crenge-le  ‘branches’ ;  the  first  ety¬ 
mology  seems  to  be  more  acceptable. 

ґрйншпан=ґріншпан,  see  грашпан. 

ґрйпа,  SovUk.  грип  ‘grippe,  influenza’,  ModUk.;  BRu. 
грип,  Ru.  ipunn  (since  1847),  Po.  grypa,  etc.  —  Subst.  за¬ 
разлива  хвороба,  інфлюенца  (запалення  дихальних 
шляхів ) ,  Орел  1 ,  235. 

From  Fr.  la  grippe  ‘ts’,  Орел,  1.  c.,  Vasmer2  1,  469,  a.  o. 


Грипе  (argot:)  ‘letter’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Горбач  0,  42).  —  Deriv.  [рипсанка  (Франко  10,  506).  — 
Subst.  лист,  письмо. 

From  ModHG.  Grips  ‘comprehension,  understanding’ 
with  a  specialized  meaning :  -»  ‘means  of  understanding  (of 
each  other)’  ->  ‘letter’. 


ґрис,  SovUk.  грис  ‘grits,  bran ;  dregs ;  fodder  consisting 
of  oats  and  barley’,  ModUk.  —  Deriv.  / рйсік ,  [ рисяк. 
Subst.  висівки,  дерть,  Орел  1,  235. 


From  ModHG.  Griess  ‘ts’,  Шелудько  1,  28,  РССтоцький 
4,  154. 

Гриф  1.  SovUk.  гриф  ‘griffon’,  MUk.  ґрьіфт>  (1627  Бе- 
ринда);  BRu.  гриф,  Ви.  гриф  ( since  1763),  Ро.  gryf,  etc. 
Deriv.  грифон.  —  Subst.  мітйчно.  тварина  з  тілом  ле¬ 
ва,  крилами  й  головою  та  дзьобом  орла;  хижий  птах, 
що  живиться  падлом.  Орел  1,  235;  MUk.  ног:  орел  велікій 

(1627  Беринда). 

From  MHG.  grif[e ]  ‘ts’  which,  in  turn  comes  from  LLat. 
griphus,  the  ultimate  source  being  Gk.  gryps  ‘ts’,  Kluge  124, 
Орел,  1.  c. ;  according  to  Hiittl-Worth,  AUA.  8,  73,  it  came 
to  Uk.  via  Po.  gryf  which  remains  to  be  proved. 


Гриф  2.  ‘handle,  hilt’,  ModUk.,  Po.  gryf.  —  Subet.  руч¬ 
ка,  рукоятка;  дрюк,  закутий  на  кінці  залізом,  щоб 
підважувати  н  стягати  дерево,  Км'т  55. 

From  ModHG.  Griff  ‘ts’. 


ґрйфель  ‘slate  pencil,  stylus,  graver,  style’,  ModUk.; 
Ru.  грифель  (since  1762).  —  Deriv.  Грифельний,  Грйф- 
левий.  —  Subst.  олівець  з  писарського  лупаку,  Бойків 
125,  стйлос,  стиль. 

From  ModHG.  Griffel  ‘ts’,  РССтоцький  4,  221. 


ґрйшпан  see  ґрашпан. 

ґріба  Wd.  ‘pit’  (Lk.),  first  recorded  in  the  XX  c.  (Bep- 
хратський  2,  408).  —  Deriv.  Грібйско.  —  Subst.  яма. 

From  ModHG.  Grube  ‘ts’. 


ґрібм  Npl.  WLk.  ‘mushrooms’  (rarely  used,  cf.  Stieber 
206),  first  recorded  in  the  XX  c. ;  Po.  grzyby.  —  Subst. 

гриби. 

From  Po.  grzyby  ‘ts’,  see  гриб. 

ґріґ  -  мадаріца,  ґрік  -  магаріца  dial,  ‘female  of  a  legen¬ 
dary  bird’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Гнатюк  E36.  SO 


30,  338).  —  Subst.  самиця  мітйчного  птаха -ве¬ 
летня. 

From  Hg.  grifmadar  ‘ts’,  Гнатюк,  1.  c. 

ґрімент  AmUk.  ‘agreement’,  first  recorded  in  1931.  — 
Subst.  договір,  контракт. 

From  E.  agreement  ‘ts’,  Білаш  221. 

Грінвіч,  SovUk.  Грін[в]іч  ‘Greenwich’,  ModUk.;  BRu. 
Гринвіч,  Ru.  Гринвич,  etc.  —  Subst.  столична  округа 
Лондону ;  місце  славетної  обсерваторії  та  першого 
рівнина  (меридіану),  Орел  1,  236. 

From  Е.  Greenwich  ‘ts’,  Орел,  1.  с. 

ґрінгорн,  also  грінор,  AmUk.  ‘greenhorn’,  first  recorded 
in  1917.  —  Deriv.  Грінорка,  Грінорство,  Жлуктенко  123. 

—  Subst.  новак,  молокосос,  недосвідчений  робітник,  но¬ 
воприбулий  емігрант,  Жлуктенко  123,  Білаш  221. 

From  Е.  greenhorn  ‘ts’,  Білаш  221. 

ґрінґі:  на  грінгі  Wd.  ‘on  one’s  shoulders’  (Lk.),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Горбач  12,  11).  —  Syn.  на  барана,  на 

ГарГоші. 

From  ModHG.  Grindel  ‘ploughbeam’  with  the  evolution 
of  meaning  based  on  the  similarity  of  both. 

ґрінексчендж  AmUk.  see  ґрейн-ексчендж. 

ґрінер  AmUk.  see  ґрейнері. 
ґрінири  AmUk.  see  грейнері. 

ґрін  лайт  AmUk.  ‘green  light’,  first  recorded  in  1962.  — 
Subst.  дозвіл. 

From  E.  green  light  ‘ts’,  Білаш  222. 
ґрінор  AmUk.  see  грінгорн. 
ґріншпан  see  ґрашпан. 


878 


879 


ґроґ,  SovUk.  грог  ‘grog’,  ModUk. ;  BRu.  грог,  Ru.  грог, 

etc.  —  Subst.  напій  з  рому,  гарячої  води,  цукру,  Орел 
1,  236. 

From  Е.  grog  ‘ts’,  Kirkconnell  10,  Орел,  1.  с.,  Vasmer2 
1,  459. 

і 

ґроденапль  ‘gros  de  Naples’  ModUk.;  Ru.  гроденапль 

(1847).  —  Subst.  цупка  гладенька  шовкова  тканина, 
Орел  1,  236. 

From  Fr.  Gros  de  Naples  ‘ts’. 

ґродетур  ‘gros  de  Tours’,  ModUk. ;  Ru.  гродетур  (since 
1790).  —  Subst.  шовкова  матерія  (від  міста  Тур  у 
Франції,  де  гі  почали  виробляти) ,  Бойків  125. 

From  Fr.  gros  de  Tours  ‘ts’. 

Грон  Wd.  ‘guilder,  florin’  (Bk.),  first  recorded  in  1934 
(Кміт  55).  —  Su/bst.  грубий,  металевий  гріш ;  їульден. 
From  ModHG.  Krone  ‘ts’. 

ґрондзель  dial,  ‘plough-beam’  (Зах.  Полісся),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Tarnacki,  cf.  Горбач  10,  21);  Po.  grzq- 
dziel.  —  Subst.  гряділь. 

From  Po.  grzqdziel  ts’,  Горбач,  1.  c. 
гроно  Wd.  see  гроно. 

Тропа  Wd.  ‘basin,  deep  valley’  (He.),  first  recorded  as 
GN.  Ґропа  in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  170).  —  Subst. 
кітл[ ов ]йна,  Janow  17. 

From  Rm.  groapd  ‘pit’,  Janow,  1.  c.,  Vincenz  5,  Шелудь- 
ko  2,  131,  Шаровольський  2,  58,  Cioranescu  381,  Vraibie  146. 

rpoc  twelve  dozens ;  flock  of  pregnant  Sheep’,  ModUk. ; 
BRu.  грос,  Ru.  ipocc  (since  1838),  etc.  —  Subst.  дванад¬ 
цять  дванадгцяток  (одиниця  лічби  їалянтергі  та 
олівців),  Орел  1,  236. 

From  ModHG.  Gross  ts’. 


Гросбух  ‘ledger’,  ModUk. ;  BRu.  гросбух,  Hu.  грдесбух 
(since  1803).  —  Subst.  головна  книга  в  бухгальтергі, 
Орел  1,  236. 

From  ModHG.  Grossbuch  ‘ts’. 


ґросері,  also  rpocep,  гросерня,  ґросетерія,  гросернян- 
ний  штор  AmUk.  ‘grocery,  grocery  store’,  first  recorded  in 
1920,  Жлуктенко  123.  —  Deriv.  гросерник,  їросернянний, 
їросерський.  —  Subst.  торгівля  бакалійними  товара¬ 
ми,  бакалія. 

From  Е.  grocery,  grocery  store  ‘ts’,  Білаш  222,  Жлук¬ 
тенко  123,  Роїк  74. 


гросерня  AmUk.  see  гросері. 
ґросернянний  штор  AmUk.  see  гросері. 


ґросетерія  AmUk.  see  гросері. 

ґросмайстер  ‘ledger  keeper’,  ModUk.;  BRu.  гросмай- 
cmap,  Hu.  гроссмеистер  (since  1803).  —  Subst.  началь¬ 
ник  лицарською  ордену  (за  середньовіччя)  ;  майстер 
шахової  гри,  чемпіон,  Орел  1,  236. 

_ НІГ _ зттгч  л  М  Л  rt  АЛЛА  УІА  О  4  Л  Л/Ж 


грот,  SovUk.  грот  ‘main  sail’,  ModUk.,  Ru.  грот,  (since 
L803).  —  Deriv.  [рот-  рей,  [рот  -  щогла,  !рот[бом]- 
їрамсель  (Горбач  1,  76).  —  Subst.  велике  вітрило  на 
передній  щоглі,  Бойків  125;  головне  вітрило,  Степан- 


U  4  ЛЛ 


From  Du.  groot[zeil ]  ts’,  Meulen  73,  perhaps  via  Ru. 
грот,  Vasmer2  1,  461. 

Грота,  ґротто,  SovUk.  грот  ‘grotto’,  ModUk. ;  BRu.  Ru. 
грот,  Po.  grota,  etc.  —  Subst.  природна  печера  в  сгселг 
add  штучна  печера ,  Орел  1,  236. 

From  It.  grotta  ts’,  Орел,  1.  c. 


880 


881 


Гротеск,  SovUk.  гротеск  ‘grotesque’,  ModUk. ;  BRu.  гра- 
гпзск,  Ru.  гротеск  (since  1803),  etc.  —  Deriv.  Гротески, 
J  ротескдвий.  —  Subst.  орнаментальний  стиль  рене¬ 
сансу,  створений  на  основі  старо  римського  стінопи¬ 
су,  знайденого  в  печерах  та  рутах  стародавнього 
Риму;  дивоглядний,  потворно-комічний,  незвичний 
образ  або  стиль,  зображення  людей,  предметів ;  гру¬ 
бий  шрифт  для  заголовків,  Орел  1,  236. 

From  Fr  grottesque  ‘ts’. 
гро[у]ф  SoCp.  see  граф. 

ґрочітяр,  ґрошітяр  SoCp.  ‘(business)  mediator,  agent, 
broker’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (І'натюк  ЕЗб.  ЗО,  338); 
SC.  grosicar.  —  Subst.  торговельний  посередник,  мак¬ 
лер. 

From  SC.  grosicar  ‘ts’,  Гнатюк,  1.  c. 

ґр^бер  ‘grubber’,  ModUk.  —  Subst.  культиватор  для 
грубого  розорювання  Ірунту,  Орел  1,  237. 

From  Е.  grubber  ‘ts’. 

ґрудза  Wd  ‘kind  of  edible  mushroom  orange-agaric’, 
(Bk.,  Надсяння),  first  recorded  in  the  XX  c.  (Кміт  55).  — 

Subst.  гриб,  подібний  до  рижка;  рід  гриба  з  молочком 
ждвто'і  фарби,  Пшеп’юрська  73. 

The  word  seems  to  be  a  blending  of  гриб  and  Po.  rydz— 
рижок,  q.  v. 

ґруля  Wd.  ‘potato’  (Lk.),  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Верхратський  2,  408);  Po.  grula,  Slk.  grul’a.  —  Deriv. 

їрулйна,  їрулйсько,  Ірульдвина ,  Іруляник,  -янка  (Вер¬ 
хратський,  1.  с.)  fpy ліско,  їруишйско  (Makowiecki  351). 

—  Subst.  картопля. 

From  Po.  grula  ‘ts’  which,  in  turn,  comes  from  Slk. 
grul’a  (<grumpl’a\\krumpl'a),  the  ultimate  source  being 
ModHG.  Grundbime  ‘ts’,  Slawski  1,  360. 


Грум,  SovUk.  грум  ‘groom’,  ModUk.;  BRu.  грум,  Ru. 

грум  (since  1863).  —  Subst.  малий  лакей  -  хлопчак ,  що 

toe  або  верхи  позад  пана .  або  на  козлах  ззаду,  Бой-1 
ків  125. 

From  Е.  groom  ’t®’,  АкСл.  З,  442. 

ґрумніци  Npl.  dial,  ‘worship  of  the  Holy  Virgin  (with 
candles)’  (Підляшшя),  first  recorded  in  the  XX  c.  (cf. 
Горбач  10,  22);  Po.  Gromnice.  —  Subst.  молитва  до  Бо¬ 
гоматері  (з  свічками). 

From  Po.  Gromnice  ‘fs’,  Горбач,  1.  c.;  see  also  Грівнйці. 

ґрунбух  Wd.  ‘register  of  land’,  first  recorded  in  the 
XX  c.  (РССтоцький  4,  214).  —  Subst.  земельна  книга, 
ката, стер. 

From  ModHG.  Grundbuch  ‘ts’,  РССтоцький,  1.  c. 

ґрундаль  Wd.  ‘coarse  (crude)  person’  (Lk.),  first  re¬ 
corded  in  ibhe  XX  c.  (Верхратський  2,  408).  —  Subst. 

грубіян. 

The  word  seems  to  be  a  dial,  distortion  of  Po.  drqgal 
‘giant-like  man’. 

ґрундзювати  Wd.  ‘to  tie  tightly,  twist ;  to  confuse’,  first 
recorded  in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  170).  —  Deriv. 

[рундзюватий.  —  Subst.  за-,  перекручувати. 

According  to  Шелудько  2,  231,  from  Rm.  grunfuros 
‘gnarled,  knobby,  knaggy’. 

ґрунт,  SovUk.  грунт  ‘ground ;  bottom ;  base,  foundation ; 
soil,  land  (property)’,  MUk.  вт>  том-ь  кгрунтФ  (1560),  кгрун- 
ти  Npl.  (1563),  кгрунтт  Nsg.  (1576),  до  кгрунту  (1594), 
з’  кгроунту  (XVI  с.),  кгрунтови  (XVI  с.),  кгрун-ьтьі  Npl. 
(1649),  ґрунту  (1659;,  ґрун-ьта  Asg.  (1666),  ґрун-ьгь 
(1679),  ґрунти  (1693),  ґрунгь  (XVII  с.),  з  кгроунту 
(XVII  с.),  з  ґрунту  (XVII  с.),  з  gpytrry  (XVII  с.),  до 


882 


883 


gpyH-ьту  (XVll  c.),  кгрунтьі  (XVII  c.),  на  кгрун’  та 
(XVII  с.),  до...  кгрунтов-ь  (1714),  ґрунгь  (1772),  на... 
грунта(х)  (XVII  с.),  кгрунта  Npl.  (XVIII  с.),  gpyHTa 
Gsg.  (XVIII  с.),  грунту  Gsg.  (XVIII  с.)  ;  BRu.  Ru.  грунт, 
(since  1704),  Ро.  grunt,  etc.  —  Deriv.  Грунталя,  Грун- 
тик,  Грунтівка,  Г рунтовйще ,  Грунтовність,  Грун- 
ту  ванна,  Грунтований,  Грунтовий,  .Грунтовний, 
Гртундвно,  [з] Грунтувати,  -ся,  Грунтваїа,  Грунто¬ 
знавець,  -знавство,  -знавчий,  ґрунтрис,  MUk.  gpyHTHKOM 
(1668),  кгрунтаров-ь  (1658),  кгруньтовне  (XVI  с.),  кгрун- 
товньїй  (XVI  с.),  ґрун’товньїи  (1678),  кгрунтовую  (1598), 
кгрунтоватись  (1665),  кгрунтовати  (XVI  с.).  —  Subst. 

земля,  орна  рілля;  садиба;  точка  опертя,  основа,  під¬ 
става,  засада,  Бойків  125;  істота,  головна  річ;  тери¬ 
торія,  місце,  власність,  Тимченко  650-651. 

From  MHG  grund  ‘ts’,  Тимченко,  1.  с.,  Орел  1,  237, 
АкСл.  З,  442  -  444,  РССтоцький  4,  180,  Vasmer2  1,  464, 
Bruckner  160,  а.  о.;  according  to  Шелудько  1,  ЗО,  via  Ро. 
grunt  which  remains  to  be  proved. 

ґрунь  Wd.  see  грунь. 

група  Wd.  see  група. 

группетто  ‘turn’,  ModUk.  only.  —  Subst.  нотний  знак 
допоміжних  тонів,  що  додасться  до  основної  ноти 
як  окраса  мелодії,  Орел  1 ,  237 . 

From  It.  gruppetto  ‘ts’. 

ґрушпан  dial,  see  грашпан. 

ґрюйєр  ‘cheese  crawling  (with  maggots)’,  ModUk.  only. 
—  Subst.  Гатунок  швейцарського  сиру,  твердого,  жов¬ 
тавого,  дірчастого,  Бойків  125. 

From  Fr.  grouiller  ‘to  crawl,  warm’. 

ґрюндер,  SovUk.  грюндер  ‘company-promoter,  city- 
shark’,  ModUk.;  BRu.  грундзр,  Ru.  грюндер  (since  1934). 


—  Deriv.  Грюндерство.  —  Subst  шахрай,  що  закладає 

непевне  або  фіктивне  акційне  підприємство,  щоб 
розпродати  Його  акції  підносячи  їх  курс,  Бойків  125. 
From  ModHG.  Griinder  ‘ts’. 


ґрюнштайн  ‘greenstone,  diorite’,  ModUk.  only  —  Subst. 

зелсиокам’яні  породи,  стара  назва  деяких  вибухових 
пород  (діориту,  Габра),  Бойків  125. 

From  ModHG.  Griinstein  ‘ts’. 


ґрявч&ти,  ґрянчати  SoCp.  ‘to  cackle,  croak  (of  frogs)  ; 
to  raise  a  hubbub’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Верхрат- 
ський  4,  235).  —  Subst.  крякати. 

An  o/p.  formation  related  to  крякати,  q-  V- 

ry  Wd.  ‘to,  towards’  (Lk.),  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Приймак  PM.  2,  495).  —  Syn.  Ky;  subst.  к,  ІК,  do. 

A  voiced  variant  of  ну,  Q-  v. 

ґуано,  SovUk.  гуано  ‘guano’  ModUk. ;  BRu.  lyauo,  Ru. 
іуапо  (since  1892).  —  Subst.  поклади  сухою  гною  з  по¬ 
сліду  морських  „ шахів  на  тихоокеанських  берегах 
Південної  Америки,  Орел  1 ,  237. 

From  Sp.  guano  ‘ts’. 

ґуаш,  SovUk.  гуаш  ‘gouache’,  ModUk.;  BRu.  гуаш,  Ru. 
гуаигь  (since  1838).  —  Subst.  малярство  особливими  не¬ 
прозорими  акварельними  фарбами,  Орел  1,  237. 

From  Fr.  gouache,  the  ultimate  source  being  It.  guazzo 
‘ts’. 

ґуба  SoCp.  ‘warm  coat  made  of  coarse  dork  cloth;  hair 
(of  an  animal)  ;  (argot:)  money’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Гнатюк  ЕЗб.  ЗО,  338;  argot:  Горбач  0,  31).  —  Deriv.  / уба - 
ня  (Гнатюк  ЕЗб.  4,  238),  Губатий  ‘ кудлатий ’  (Желехов- 
ський  1,  170),  Губовати  ‘ платити ’  (Горбач,  1.  с.).  — 
Subst.  сіряк;  шерсть ;  (арго:)  гроші,  Горбач  8,  47. 

From  Hg.  guba  ‘ts’,  Горбач,  1.  c. 


f 


884 


885 


ґуберман,  ґубермен,  ґубирман  AmUk.  see  говермент. 
Гувернер,  Гувернантка  Wd.  see  гувернер,  гувернантка, 
ґуґ-бай  AmUk.  see  ґудбай. 

ґуґель  Wd.  ‘kind  of  pastry’,  first  recorded  in  the  XIX  c. 
(Желеховський  1,  170).  —  Subst.  пундик. 

From  Yi.  gugel  ‘ts’  (recorded  in  Stryj,  JBR.),  the 
ultimate  source  being  ModHG.  Gugelhupf  ‘ts’. 

ґуґла  SoCp.  ‘nine-pins,  bowling’,  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Гнатюк  ЕЗб.  ЗО,  338).  —  Deriv.  Туїлац  ше,  f уІЛЬО - 
фі.  —  Subst.  круголь. 

From  ModHG.  Kugel  ‘ball’. 

ґуґля  1.  He.  ‘outer  woollen  clothes  of  the  Huculs; 
mantle  with  a  hood’,  ModUk.  —  Subst.  біла  сукняна  на¬ 
кидка  без  рукавів ,  Орел  1,  237. 

From  Rm.  gluga  ‘ts’,  Vincenz  9;  re.  older  explanations 

cf.  Шаровольський  2,  52. 

\ 

ґуґля  2.  dial,  ‘kind  of  hair-dress’  (Сумщина),  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Дорошенко  Л Бюлетень  9,  107).  — 
Subst.  жіноча  зачіска. 

From  ModHG.  Kugel  ‘ball’. 

ґуґурдза  дйка  Wd.  ‘Galanthus  nivalis  L. :  snowdrop’, 
first  recorded  in  the  XX  c.  (cf.  Makowiecki  159).  —  Subst. 

підсніжний. 

A  dial,  deformation  of  кукурудза ,  9-  v.,  with  specia¬ 
lized  meaning. 

ґуд  1.  AmUk.  ‘good’,  first  recorded  in  1910,  Жлуктен- 
ko  123.  —  Subst.  добрий ,  добре. 

From  E.  good  ‘ts’,  Рудницький  UO  3:1,  XV,  Білаш  223. 
ґуд  2.  see  ґудлай. 


ґудбай,  also  ґуд-бай,  ґуд  бай,  ґут  бай,  ґуґ  бай,  бай- 
бай,  бай,  бай,  AmUk.  ‘good-bye,  bye-bye’,  first  recorded  in 

1907.  —  Subst.  до  побачення,  прощавайте. 

From  E.  good-bye,  bye-bye  ‘ts’,  Білаш  223. 

ґудбой,  also  ґуд  бой,  AmUk.  ‘good  boy’,  first  recorded 
in  1924.  —  Subst.  добрий  хлопець. 

From  E.  good  boy  ‘ts’,  Білаш  224. 

ґуд-дей  AmUk.  see  ґудей. 

ґуд  евривер  AmUk.  ‘good  everywhere’,  first  recorded 
in  1929.  —  Subst.  важний  всюди. 

From  E.  good  everywhere  ‘ts’,  Білаш  224. 

ґудей,  also  ґуд-дей,  ґут-дей,  ґадей,  AmUk.  ‘good  day’, 
first  recorded  in  1917.  —  Subst.  добридень. 

From  E.  good  day  ‘ts’,  Білаш  224. 

ґуджулай  Wd.  see  ґадзуля. 

ґудз  see  ґудз  [  ь  ] . 

ґу[д]зий  dial,  ‘small,  little’  (Надсяння),  first  recorded 
in  the  XX  c.  (Пшеп’юрська  73).  —  Subst.  малий. 

A  dial,  (voiced)  form  of  куций  ‘ts’»  9-  v- 

ґудз[ь],  SovUk.  гудз[ь],  Wd.  ґузь  (Желеховський  1, 
170)  ‘knot,  lump;  button’,  MUk.  кгуз  (1583),  ґузьі  Npl. 
(1627  Беринда),  з  кгузами  (1637),  ґузи  Npl.  (XVII  с.)  ; 
BRu.  гуз,  Ро-  9uz,  see  гуз.  —  Deriv.  гу[д ] зик,  .Гудз[ ь  Іок, 
їу[ д ]зичок,  їу[д] заший,  ґудзиковий,,  !удзуватий\\їу- 
дзюватий,  Wd.  [узе,  Іудздлс,  [ за ]!удзувати  (Желехов¬ 
ський,  1.  с.),  J удзічки  (Makowiecki  130),  [за-,  роз-]їудз- 
ляти  (Стрий),  [уцьок  (Грінченко  1,  352);  MUk.  з  кгузи- 
ками  (1565),  кгудзиками  Ірі.  (1582  АКЖМУ.  44),)  gyдзh- 
ков  17  (1668),  зт»  ґузЬками  (1687),  ґузЬки  Арі.  (XVIII  с.), 
gy3HK  (1757),  зт>  кгузЬчками  (1704),  gy3H40K-b  (1734).  — 

Syn.  вузол;  кружок  застібати  одяг. 


886 


887 


Because  of  its  initial  /-  the  word  seems  to  be  a  MUk. 
borrowing  from  Po.  guz,  corresponding  to  гуз,  q.  v. ; 
РССтоцький  Slavia  5,  40. 

ґудзуля  Wd.  see  гадзуля. 

ґудйря,  гоудьіря  SoCp.  ‘thick  part  of  the  thread’,  first 
recorded  in  the  XX  c.  (Дзендзелівський  StSl.  13,  203).  — 
Subsit.  потовщене  місце  на  нитці. 

Origin  obscure. 

ґудлай,  кудлай  (argot:)  ‘Jew’,  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Горбач  0,  37).  —  Deriv.  Г  уд  лайка,  Г удлайник ;  here 
also  b/f.  fyd.  —  Subsit.  єврей,  жид. 

From  Hb.  gadlan  ‘proud  man’,  or  gudil  ‘big  man’, 
Горбач,  1.  c. 

ґуд-мен  AmUk.  ‘good  man’,  first  recorded  in  1917.  — 

Subst.  добрий  чоловік. 

From  E.  good  man  ‘ts’,  Білаш  225. 

ґуд-морнінґ,  also  ґутмони[к],  AmUk.  ‘good  morning’, 
first  recorded  in  1917.  —  Subst.  доброго  ранку. 

From  E.  good  morning  ‘ts’,  Білаш  225. 

ґуд-найт,  also  ґут-найт,  AmUk.  ‘good  night’,  first  re¬ 
corded  in  1931.  —  Subst.  добраніч. 

From  E.  good  night  ‘ts’,  Білаш  225. 

гудрон,  SovUk.  гудрон  ‘bitumen’,  ModUk. ;  BRu.  гуд¬ 
рон  .  Ru.  гудрон,  —  Deriv.  Гудронний,  Гудроновий, 
гудронувати[ся] ,  -ання,  here  also  Гудроніт.  Subst. 
дестилят  нафти  та  буро  вугільного  дьогтю,  Орел 
1,  237. 

From  Fr.  goudron  ‘tar’. 

ґудтайм,  also  ґуд  таєм,  ґут  тайм,  AmUk.  ‘good  time’, 
first  recorded  in  1915.  —  Subst.  розривка,  гулянка. 

From  E.  good  time  ‘ts’,  Білаш  225. 


ґудченс  AmUk.  ‘good  chance’,  first  recorded  in  1924.  — 
Subst.  добра  нагода. 

From  E.  good  chance  ‘ts’,  Білаш  226. 

ґуздратися,  ґваздратися  Wd.  ‘to  dawdle  loiter,  crawl 
along’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  170); 
Po.  guzdrac  si$.  —  Deriv.  Wd.  Гуздрання,  Гуздральський 
(Стрий;.  —  Subst.  гаятися,  баритися,  робити  щось 
пйняво,  бабратися,  Кміт  55. 

From  Po.  guzdrac  si$  ‘ts’,  related  to  гуз,  q.  v. ;  re.  ety¬ 
mology  cf.  Slawski  1,  381. 

ґулати  dial,  ‘to  be  in  a  position,  be  capable’  (Пирятин), 
first  recorded  in  the  XX  c.  (Грінченко  1,  352).  —  Subst. 

могти,  бути  в  силі. 

Origin  obscure;  perhaps  it  is  connected  with  іолавий 

q.  v. 

ґулея  ‘kind  of  fish’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Горбач 
1,  9).  —  Subst.  рід  риби. 

Origin  obscure;  according  to  Горбач,  1.  c.,  it  comes 
from  It. 

ґулєр  dial,  ‘collar’  (Добруджа),  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Горбач  11,  7).  —  Subst.  кдвнгр. 

From  Rm.  guler  ‘ts’,  the  ultimate  source  being  Hg. 
gcdler  ‘ts’,  Горбач,  1.  c.,  Cioranescu  11,  7. 

ґулий,  SovUk.  гулий  ‘hornless ;  (dial,  also :)  without  legs, 
hands’  (Сумщина,  Дорошенко  ЛБюлетень  9,  107).  —  Deriv. 
FN.  V у  лик,  Ґулів .  —  Subst.  безрогий,  Грінченко  1,  352; 
безногий,  безрукий,  Дорошенко,  1.  с. 

Origin  obscure. 

ґулі -ґулі  (in  the  children’s  language:)  ‘pigeon’,  first 
recorded  in  the  XX  c.  (Горбач  9,  89).  —  Subst.  голуб. 

An  imitative  formation  like  Гуль-Гуль,  q-  v. 


888 


889 


ґуля  1.,  SovUk.  гуля  ‘lump,  bump,  hump;  boil,  tumor; 
ball;  kind  of  hair-dress’  BRu.,  Ru.  гуля  (since  1892),  Po. 
gula,  etc.  —  Deriv.  ґулька,  Wd.  г ульний,  Гулюватий 
(Желеховський  1,  170).  —  Subst.  наріст,  нарив ;  dial. 
м'яч.  Горбач  6,  28;  рід  зачіски.  Дорошенко,  ЛБюлетень 
9,  107. 

From  куля.  Q-  v.,  Karlowicz  324,  Bruckner  163;  lms 
persuasive  are  other  etymologies:  from  *guliti  ‘to  skin’, 
Berneker  1,  362;  from  children’s  language,  Ильинский 
ЗІФВ.  21  -  22,  3;  from  PS.  root  *gu-  ‘convexity’,  Slawski  1, 
376,  a.  o. 

ґуля  2.  SoCp.  ‘cow’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Гна- 
тюк  E36.  4,  238).  —  Deriv.  Гуляр.  F  у  ЛЯШ ,  / у  ЛЯШКа.  — 
Subst.  корова. 

From  Hg.  gulya  ‘herd  of  cattle’,  Гнатюк  ЕЗб.  ЗО,  338. 

ґулярня  dial,  for  ґуральня,  q.  v. 

гуляш  1.  Wd.  гуляш,  SovUk.  гуляш  ‘gulash’,  ModUk.; 
BRu.,  Ru.  гуляш  (since  1934),  Po.  gulasz,  etc.  —  Deriv. 
Гуляткан6на  ‘польова  кухня 9  (Горбач  6,  7).  —  Subst. 
національна  страва  з  яловичини  в  мадярів ,  Орел  1,  237. 

From  Hg.  gitlyas  ‘ts’,  Гнатюк  ЕЗб.  ЗО,  338;  according  to 
РССтоцький  4,  214,  Wd.  Гуляш  comes  from  ModHG.  Gu- 
lusch  ‘ts’ ;  inconvincible. 

% 

гуляш  2.  see  ґуля  2. 

ґуль-ґуль  (in  the  children’s  language:)  ‘turkey’,  first 
recorded  in  the  XX  c.  (Горбач  12,  2).  —  Subst.  індик . 

Derived  from  imitative  interj.  [ульї  —  a  variant  of 

[оль! ,  q-  v. 

гульден,  SovUk.  гульден  ‘gulden  (old  Dutch  and  Auatro- 
Hungarian  coin),  florin’,  ModUk.;  BRu.  гульдзн ,  Ru.  гуль¬ 


ден ,  Po.  gulden ,  etc.  —  Subst.  рйнський ,  золота  монета 

в  Голляпдй,  в  колишній  Австрії  й  Німеччині ,  Орел 
1,  237. 

From  ModHG.  Gulden  ‘ts’,  РССтоцький  4,  230. 


ґулька  :  ґуля  1. 

гума,  SovUk.  гума  ‘gum,  rubber’,  MUk.  гумю  G&g. 
(ггумь  1577),  BRu.  гума,  Ru.  гумма  (since  1875),  Po.  guma, 
etc.  —  Deriv.  [умова,  f умовнії ,  Wd.  [ умовйк ;  see  also  [умі. 
Subst.  застиглий  сік  деяких  рослин ,  Орел  1,  237. 

From  Lat.  gumwi  >  LLat.  gumma  ‘viscid  substance’. 


гумі-,  SovUk.  гумі-  first  part  of  compounds:  ‘gummi-’ 

as  e.  g.  [умі-  арабік ,  -/ у  та ,  -ляк,  - лястика ,  etc.,  ModUk., 

known  to  all  other  SI. 

From  Lat.  gummi-,  see  the  preceding  entry. 

ґумно  Wd.  ‘shit,  excrement’,  first  recorded  in  the  XX  c. 
(Горбач  10,  15);  Po.  gowno,  for  other  SI.  see  гівнд.  — 
Deriv.  [умияж  (Горбач  8,  38). 

From  Po.  gowno  ‘ts’  with  emotional-expressive  function, 
cf.  Горбач,  l.c. ;  see  гівно. 


ґумоза  see  гума. 

гумуля  SoCp.  ‘cheese’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (:  ry- 
муля  сіра,  Гнатюк  ЕЗб.  ЗО,  338).  —  Subst.  будз . 

From  Hg.  gomolya  ‘ts’,  Гнатюк,  1.  c. 


ґунар  SoOp.  ‘gander’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Гна¬ 
тюк,  ЕЗб.  30,  338).  —  Subst.  гусак. 

From  Hg.  gundr  ‘ts’,  Гнатюк,  1.  c. 

ґураль  Wd.  ‘stick’,  first  recorded  in  the  XIX  c.  (Желе¬ 
ховський  1,  170).  —  Subst.  палка,  дрючок,  лоМака. 


і 


890 


From  Po.  goral  (:  дога)  ‘mountainer’  with  specialized 
meaning. 

ґуральня,  SovUk.  гуральня,  Wd.  also  горальня,  гораль- 
ня,  ґулярня  (Житомирщина,  Лисенко  Слл.  18)  ‘brewery’, 
ModUk. ;  Po.  gorzalnia,  gorzelnia.  —  Deriv.  Wd.  Іоральник. 
—  Subst.  горілчаний  завод,  Бойків  126. 

From  Po.  gorzalnia  ‘ts’,  Ridhhardt  117,  Горбач  10,  17; 

Uk.  у  in  [уральня  goes  back  to  о  (:.Горальня)  in  a  pre-st- 
pessed  syllable. 

ґурґула,  ґурґуля,  ґорґоля  Wd.  ‘wart;  ‘knot  (in  a  tree, 
wood’),  toe[-cap]’,  first  recorded  in  the  XX  с.(Верхратський 

2,  408).  —  Deriv.  їурїуліщя,  (арго:)  їдріуль  ‘вояк,  жан¬ 
дарм,  поліцай ’  (Горбач  0,  40),  г ор'олястий;  FN.  Ґурїу- 
ла,  Ґорїіца;  GN.  І'урїулат  (Желеховський  1,  170).  — 
Subst.  сук ;  бородавка,  носок  чобота,  Бойків  126. 

From  Rm.  gurgui  ‘ts’,  Шелудько  2,  Горбач,  1.  с.,  Оіо- 
ranescu  385. 

гурман  ‘gourmand,  glutton’,  ModUk.;  BRu.,  Ru.  гур¬ 
ман  (since  1934),  etc.  —  Subst.  смакун  (що  любить  до¬ 
бре  місти  й  розуміються  на  стравах),  ласун,  Орел 
1,  237. 

From  Fr.  gourmand  ‘ts’,  Орел,  1.  c. 

ґурмет  ‘curb-chain’,  ModUk.  only.  —  Subst.  сталевий 

ланцюжок  на  гнуздечках  верхових  коней,  що  прохо¬ 
дить  попід  спідню  щелепу;  рід  годинникового  лан¬ 
цюжка.  Бойків  126. 

From  Fr.  gourmette  ‘ts’. 

ґурт  Wd.  ‘belt’,  first  recorded  in  the  XX  c.  (Рудниць- 
кий  3,  126).  —  Deriv.  fypmuK  (Стрий).  —  Subst.  пояс. 

From  ModHG.  Gurt  ‘ts’,  РССтоцький  4,  207. 


891 


ґус  ‘founding,  casting,  moulding’,  ModUk.  —  Subst. 

процес  виливання  витопленого  з  руди  металю;  стоп 
металю,  Бойків  126. 

From  ModHG.  Guss  ‘ts’. 

ґуст,  SovUk.  густ  ‘taste’,  ModUk. ;  Po.  gust.  —  Deriv. 

їустбвний.  —  Subst.  смак;  розуміння  (краси,  напр.), 
Бойків  126. 

From  Lat.  gustus  ‘ts’. 

Ґустав  PN.  ‘Gustavus’,  ModUk.;  Po.  Gustaw. 

From  Sw.  Gustaf  ‘ts’,  the  first  element  being  of 
uncertain  origin,  the  second  meaning  ‘staff’,  Klein 
1,  688. 

гуталіна,  SovUk.  гуталін  ‘shoe  polish,  boot  cream’,  Mod¬ 
Uk. ;  BRu.  гуталін,  Ru-  гуталйн.  —  Subst.  мастило  на 
ремінь,  Бойків  126;  паста  до  мревйків. 

Deriv.  from  Fr.  goutte  ‘drop  (of  liquid)’. 

Гутаперча,  SovUk.  гутаперча  ‘guttapercha’,  ModUk. ; 
BRu.  гутаперча,  Ru.  гуттаперча  (since  1863),  Po.  gu- 
taperka,  etc.  —  Deriv.  [утаперчовий.  —  Subst.  засохлий 
сік  особливої  маляйської  рослини,  червонувата  або 
жовтувата  тягуча  маса,  вживана  на  клгші,  гребін¬ 
ці,  зубні  пльомби,  на  ізоляцію  електричних  при¬ 
строїв,  тощо.  Бойків  126. 

From  Е.  guttapercha  ‘ts’,  the  ultimate  source  being 
Malayan:  getah  ‘glue,  tar’,  and  pertjah  ‘type  of  tree’,  Орел 
1,  237,  Klein  1,  689. 

ґут  1.  Wd.  ‘good’,  first  recorded  in  the  XX  5.  (РССтоць¬ 
кий  4,  221).  —  Subst.  добрий,  добре. 

From  ModHG.  gut  ‘ts’,  РССтоцький,  1.  c. 


892 


893 


ґут  2.  AmUk.  ‘good*,  first  recorded  in  the  XX  c.  (JBR.). 
Deriv.  fym-odii,  - дей ,  -лак.  -мдни[к],  -найт,  - тайм 
(Білаш  225).  —  Subst.  добрий;  добре . 

From  Е.  good  4s',  with  a  devoiced  final  - d . 


ґута  Wd.  (Нижнє  Подністров’я,  Дзендзелівський  ДБю- 
летень  6,  42),  ґутея  ‘Су donia  vulgaris:  quince’,  first  recorded 
in  the  XIX  c.  (ґутея:  Желеховський  1,  170).  —  Ru.  гутей . 
—  Subst.  айва . 

From  Rm.  gutui[e]  4s’,  Шелудько  2,  133,  Vrabie  147, 
the  ultimate  source  being  Lat.  *cottaneus,  Cioranescu  386; 
Ru.  гутей  apparently  from  Uk.  !утея. 

ґутенберґівка  (argot:)  ‘illegal,  clandestine  primtary’, 
first  recorded  in  the  XX  c.  (Горбач  0,  12).  —  Subst.  само - 

ргбна ,  підпільна  друкарня . 

Artificially  formed  from  the  name  of  Johann  Gutenberg 
(1397  - 1468) ,  G.  printer,  generally  considered  to  be  the  first 
European  printer. 


ґутея  Wd.  see  ґута. 

ґутуля  dial.  ‘Cidonia  vulgaris:  quince’  (Добруджа), 
first  recorded  in  the  XX  c.  (Горбач  11,  7).  —  Subst.  айва . 

From  Rm.  gutuie  4s’,  Горбач,  1.  c.,  Cioranescu  386;  see 
also  ґута,  ґутея. 


ґуцкац  SoOp.  ‘to  titillate,  tickle’,  first  recorded  in  the 
XX  c.  (Гнаткж  ЕЗб.  ЗО).  —  Subst.  лоскотати . 

Origin  obscure. 

ґуцьок  dial,  see  ґудз[ь]. 

ґуш,  ґуша  ‘goiter;  gizzard,  crop  (of  a  bird)’,  first  re¬ 
corded  in  the  XIX  c.  (Желеховський  1,  170).  —  Deriv. 
•ушуватий.  —  Subst.  наріст  на  тілі . 

From  Rm.  gu§d  4s\  Miklosich  81,  Шелудько  2,  131, 
(extensively:)  Vrabie  147. 

ґуша  see  ґуш. 

s/ 

ґушкір  Wd.,  also  ґуштир,  ґущір  (SoCp.,  Дзендзелів¬ 
ський  148  with  map)  ‘catarrh,  cold’,  first  recorded  in  the 
XIX  c.  (Желеховський  170);  Ви.  гугцер.  —  Subst.  He- 
жит[  ь]. 

From  Rm.  gu§ter  ‘its’,  РССтоцький  Slavia  5,  41,  Vincemz 
2,  Дзендзелівський,  1.  c.,  Vrabie  147;  yet,  according  to 
Георгиев  297,  the  Rm.  word  comes  from  SI.  and  in  SI.  it 
is  a  blending  of  *jdster  —  *дгь  —  *gujd  ‘snake’;  incon- 
vincible. 

Гуш  пан  dial,  for  букшпан,  Makowiecki  68,  see  s.  v. 


ґутурай,  also  бутурай,  -ак,  -ачка  SoCp.  ‘catarrh,  codd’, 
firnt  recorded  in  the  XX  c.  (Дзендзелівський  148  with 
map).  —  Subst.  пежит[ь]. 

From  Rm.  guturai  ‘ts’,  Дзендзелівський,  1.  c. ;  for  ety¬ 
mology  see  the  following  entry. 

ґутуральний  ‘guttural’,  ModUk.;  Ru.  гуттуральний. 

—  Deriv.  / у  ту  ралі .  —  Subst.  гортанний,  придиховий, 
Орел  1,  238. 

From  Lat.  gutturalis  ‘ts’,  Skeat  255. 


ґуштир  see  гушкір. 
Гущір  see  ґушкір. 


Гюйс,  SovUk.  гюйс  ‘jack-staff’,  ModUk.;  BRu.  гюйс, 
Ru.  гюйс  (since  1803).  —  Deriv.  f юйс-шток.  —  Subst. 

прапор  особливої  розцвітки,  який  підіймають  на  вій¬ 
ськових  суднах  першого  і  другою  ранїу,  коли  вони 
стоять  на  якорі,  Льохін  173;  віщова  щогелка,  Степан- 
ковський  107. 


894 


From  Du.  geus  ‘ts’,  Meulen  67,  Vasmer2  1,  479,  АкСл. 

3,  508,  Льохін,  1.  c. 

ґя[в]ур,  SovUk.  гяур  ‘giaour’,  MUk.  кгаурове  (1644- 
1646),  c-b  ^аурами  (XVII  c.)  ;  BRu.  Ru.  гяур  (since  1803), 

Ви.  гяур ,  Bo.  giaur,  etc.  —  Subst.  поганин,  невіра,  невір¬ 
ний,  немохаммедатт  (назва  в  мохаммеданів  для  всіх 
людей  не  мохаммеданської  віри),  Орел  1,  238. 

From  Tk.-Osm.  giaur  (<  Pers.  gator)  ‘ts’,  the  ultimate 

source  being  Ar.  kafir  ‘unbeliever,  infidel’,  Lokotseh  50,  CORRIGENDA  ET  ADDENDA 

Kluge  -  Gotze  206,  Vasmer2  1,  480,  Тимченко  637,  АкСл.  З, 

508,  Орел,  1.  с.,  Льохін  173,  а.  о. 

ґьірґьі,  SovUk.  гірги  (— г’ірґи,  cf.  Сулм.  176)  see  ґар- 
ґоші. 

ґьіца  dial,  (in  the  children’s  language)  ‘swine’,  first  re¬ 
corded  in  the  XX  c.  (Горбач  12,  7.  —  Subst.  свиня. 

According  to  Горбач,  1.  c.,  it  comes  from  куць-куць! ; 
doubtful;  more  persuasive  is  its  derivation  from  кьіца ,  see 
кіт. 


I. 

TWO  EDITIONS 

t 

OF  THIS  ETYMOLOGICAL  DICTIONARY 


The  first  five  Parts  of  this  dictionary  (pp. 
1-480)  were  published  successively  in  1962  -  1966 
in  Winnipeg.  Late  in  1966  they  were  reprinted  in  a 
second  revised  edition,  with  some  mistakes  corrected 
and  various  other  improvements  introduced.  After  Part 


10  appeared  Parts  6-10  will  be  republished  in  a  sim¬ 
ilar  second  edition  (pp. 481-894)  and  so  on  until  the 


whole  work  has  appeared  and  has  been  revised. 


In  comparing  the  two  editions  of  Parts  1-5 
a  considerable  number  of  changes  becomes  evident.  Ac¬ 
cording  to  Iraida  Gerus-Tamawecky  (cf.  Die  Welt  der 
Slaven,  Jahrgang  XIII, Heft  3,  Otto  Harrassowitz,  Wies¬ 
baden  1968, pp. 330-336)  the  following  improvements  were 
introduced  in  the  second  revised  edition  of  Parts  1-5: 


1)  Deletion  of  words  caused  by  insertion  of  new  words  or  new  authors. 

2)  Supplement  to  the  material  by  additional  appellatives  or  names. 

3)  Addition  of  a  new  bibliography. 

4)  Synchronization  of  some  abbreviations. 

5)  Corrections  of  actual  errors  and  shortcomings: 

a)  correction  of  mistakes  in  alphabetical  order; 

b)  transposition  of  words  and  entries ; 

c)  correction  of  accents ; 

d)  orthographical  corrections; 

e)  correction  of  misprints. 

6)  Other  changes. 


897 


898 

1.  Deletion  of  words  caused  by  insertion  of  new  words  or  new  authors 

For  technical  reasons  words,  sentences  or  authors  were  omitted  from 
some  entries,  and  new  more  important  material  was  added.  For  example, 
in  the  new  edition  the  following  words  were  left  out: 

рисунок,  abbr.  (4) ;  borrowed  (17) ;  also  (19) ;  V,  V  (20) ;  Ужгород  (29) ; 
Buk.  (33) ;  Vasmer  (37) ;  of  the  name  (37) ;  borrowed  (42) ;  from  (45) ;  -ання 
(45);  —  (46);  істор.  (50);  ринок  (52);  Величко  (55);  field  (58);  dial. 
(Львів) ;  РСССтоцький  (61) ;  fish,  bag  (62) ;  баник ;  сирник  (66) ;  розбалу¬ 
ваний  (67);  Wd.  also  (73);  Sadnik-Aitzetmiiller  (83);  Тимченко  (83,  99, 
117);  arch.,  дбдя,  Ono!  (88);  барах,  бам!  (95);  базікати  (102);  Бенькб 

(103) ;  An  о/р.  interj.  (103);  trouble;  disturb  (104);  only,  also  (105);  Бере¬ 
зники  110);  illness  (117);  corn-flower  (140);  йблоп  (167);  Богуш  (169); 
Кузеля  (163);  also  (166);  1736  (169);  Під-  (176);  на  борони  ((Сл.  плк. 
Іг.)  (176);  and  comp.  (209);  re  other  explanation  (218);  dial.  (219);  to 
hatch  (219);  з  злота  и  сркбра  (267);  sie  also  бузько  (270);  АкСл.  I,  733 
(288) ;  Babylon  (288);  Вакаренко  (296);  Варвенко  (312);  Андрусишин- 
Крет  (321);  Бойків  (344);  верем’я  (362);  Ви.  вес  (368). 

2.  Supplement  to  the  material  by  additional  appellatives  or  names 

The  revised  edition  was  augmented  with  considerable  amount  of  new 
material  mainly  in  the  sphere  of  derivatives.  Also  new  entries  were  added 
here  and  there  (e.g.  ббльфер,  борушкатися,  etc.). 

The  respective  material  might  be  categorized  into  two  groups :  (1)  appel¬ 
latives  and  (2)  proper  names. 

To  the  first  belong  the  following  words: 

агАкало  (7);  аббтло  (13);  валькйр  (19);  агняне  (23);  OPr.  bhe. 
бобонйти  (45);  боюрка,  боюрок  (66);  буклАк  (68);  балагульщина 
(61);  balamut  1687  (62);  бурбіль  (63);  бАлмуш,  бАмуш;  каша  (66); 
бандурник  (72);  ббнькбт  (73);  банувАти  (74);  барахбвка  (78); 
буїбра,  бетяр;  батюкй,  батюцький;  бАдя,  -дьо;  батій,  бахтій  (88); 
бай;  бАник  (♦g'bb-an-ikb)  ‘слоеная  лепешка’  (93);  веїар  (96);  *bedro 
(96);  ббкеш,  ббкеч  (99);  ббльфер  (102);  бенбря  (103);  бентзжиць 

(104) ;  бич  (118);  бі-він,  бі-цей  (127);  бісмут  (139);  блАватий,  -иль 
(140);  брйця,  бріннйй  (171);  провбрчувальний  апарат  (174);  бо- 
рушкАтися  (борючкАтися)-варіянт  від  борюкАтися  (201);  ббтень 
(179);  брбна  (192);  бранд-мАйстер,  -мейстер  (193);  бриндувАтися 
(201);  бриснувАти  (209);  бріт,  брітанець  —  брит,  бритАнець  (212); 
бриснувАти;  обрйзти  (217);  буйний  (244);  бульманй  (252);  бумбАк 
(264);  обуржуазитись,  -знюватися,  -знення,  -знювання  (260);  бур- 
мій;  бурмбситися  (264);  бучнйй  (280);  вавбрити  (287);  вАрга  (314); 
верзтй  (316);  варьішчук  (318);  вархбл,  вархбла  вархблити;  варчАти 
(320);  вацювати,  вачувАти  (329);  відльа  (331);  бенбря  (венерйчна 
недуга)  (344);  вирбні  (362);  вирезуб  (366);  верплут  (367);  вбснти 
(368);  вйвихнути  :  вихати  (382). 


The  second  group  comprises  the  following  names: 

Бакуменко,  Бакбвич  (4);  Апонйк  (8);  Акуленко  (16);  БазАрко 
(62);  Балагур,  Балагура;  БАлаш  (61);  Балюк  (67);  Барйцький, 
БАрнич  (81);  Бартоломій  (83);  Батйцький,  БАтичі  (86);  БацАла, 
Бацула,  Бацуца  (90) ;  БАштовий,  Бахтйнський  (92) ;  Бевзбнко, 
Бевзь  (96);  БилбАс,  БилбАсівка  (102);  Ббнеш  (103);  Підберізці  (110); 
Бендюга  (122);  БожедАн  (159);  МАйборода  (176);  БоронислАва  (176); 
Брайчевський  (190);  БрітАнія,  БритАнія  (212);  Забута  (231);  Бур- 
дучбнко  (269);  Буряківець  (268);  БакАрів,  Вакарюк,  ВакАренко 
(296);  Вакула,  Вакуленко,  Вакулбвський  (296);  Варенйця  (312); 
Вархоломій,  Вархбла  (319);  Васильбха  (322);  Виг  (383). 


3.  Addition  of  a  new  bibliography 

As  to  every  type  of  reasearch,  it  also  happened  to  this  work  that  now 
and  then  some  bibliographical  data  were  overlooked,  all  the  more  that 
new  works  dealing  with  etymology  were  published  in  the  meantime.  The 
author  carefully  watched  for  both  new  and  previously  not  accessible  lin¬ 
guistic  literature.  Thus,  the  articles  of  the  following  scholars  were  utilized 
in  this  new  edition:  an  article  by  Ruberovskyj  in  the  Leksykolohichnyj 
Bjuleten 9  (13);  by  Akulenko  in  the  Naukovyj  Zbirnyk  Potebni  (46);  by 
Hnatiuk  in  the  Etnohrafichnyj  Zbirnyk  NTSh  (63,  331);  by  Marusenko  in 
the  Leksykolohichnyj  Bjuletiri  (117) ;  an  article  by  Velyhorskyj  in  the  Ridna 
Morn  (362) ;  by  Rudnydkyj  in  the  Sucasnist’  (369) ;  by  Verchatskyj  in  the 
Etnohrafichnyj  Zbirnyk  (29);  articles  by  Halas  and  others  authors  in  the 
Ukrajins'ka  mova  v  shkoli  (now  Ukrajins9ka  mova  і  literatura  v  shkoli) 
(102,  117);  an  article  by  Zakrevska  in  the  DosUdzennja  і  materijaly  z 
ukrajins'koji  movy  (252,  286);  by  Tereshko  in  a  work  on  Ukrainian  dia¬ 
lectology  and  onomastics  (254);  by  Lysenko  in  the  Leksykolohichnyj 
Bjideten 9  (368);  by  Wojcenko  in  the  Word  on  Guard  (160);  by  Babkin  in 
the  Voprosy  jazyhoznanija  (256) ;  by  Baleckyj  in  the  Studia  Slavica  (66,  93, 
99);  by  Shevelov  (Sherech)  in  the  Zeitschrift  fur  slavische  Phihlogoie  (106); 
other  additions  were:  Kiparsky,  Slavic  and  East  European  Journal  (69,  168, 
268);  Jaszczun,  Onomastica  UVAN  (202);  Schwytzer,  Kuhn9s  Zeitschrift 
(20);  Htittl- Worth,  Annals  of  Ukrainian  Academy  of  Arts  and  Sciences  in 
U.S .  (29,  42,  73,  117,  246);  Aalto,  Neu-philologische  Mitteilungen  (77); 
Papp-Kiss,  Studia  Slavica  (91);  Unbegaun,  Annals  of  Ukrainian  Academy 
of  Arts  and  Sciences  in  the  U.S .  (165);  Jakobson,  Word  (270,  276);  Nemeth, 
Onomastica  UVAN  (166) ;  Buescu,  Orbis  (91) ;  Altbauer,  Annals  of  Ukrainian 
Academy  of  Arts  and  Sciences  in  the  U.S.  (288);  Schall,  Indogermanische 
Forschungen  (114);  Saglio,  Revue  Internationale  d'Onomastique  (114); 
Knobloch,  Kratylos  (218,  362);  Lehr  -  Splawinski ,  Vaillant  Festschrift  (219); 
Vaillant,  Slavia  (306). 

Furthermore,  the  new  edition  of  the  dictionary  was  supplementde  with 
material  from  monographical  works  such  as: 

Shevelov’s  A  Prehistory  of  Slavic  (45,  109,  136,  166,  160,  186,  196,  321, 
326,  349);  on  a  terminology  of  family  kinship  in  Russian  language  by 


900 

Truba6ev  (45);  the  similar  work  with  regard  to  Ukrainian  language  by 
Burachok  (45) ;  a  work  by  Rohal  on  Ukrainian  prepositions  (36,  55,  257) ; 
Horbach*s  dialectal  and  argo  articles  (127, 179, 184) ;  a  work  of  R.  S.  Stockyj 
about  Slavs  and  Teutons  (134);  Ohonovskyj's  work  concerning  Ukrainian 
grammar  (149);  the  dissertation  by  Nakonechna  about  the  terminology  of 
Ukrainian  everyday  life  (157,  184);  Vaszczenko’s  book  on  history  and 
geography  of  words  (217,  264);  Popov's  etymological  studies  (62,  111,  221, 
258) ;  Metropolitan  Barion’s  Pre-Christian  Beliefs  of  Ukrainian  People  (337) ; 
Deyna’s  dialectology  of  Tamopol  district  (17) ;  Kiparsky’s  work  on  Russian 
stress  (30,  286);  the  monograph  by  Falk  on  the  word  bee  (94),  and  others. 

Finally,  the  following  etymological  and  other  dictionaries  should  be 
mentioned  here :  Polissian  dictionary  by  Lysenko  (90) ;  Ukrainian  dictionary 
of  words  from  other  languages  by  Orel  (282);  historical  dictionary  of 
Ukrainian  language  by  Tymchenko  (99) ;  Russian  etymological  dictionary 
by  Vasmer  (157);  etymological  dictionary  of  Czech  language  by  Machek 
(96);  Rumanian  etymological  dictionary  by  Cioranescu  (11,  19,  26,  55,  66, 
163,  190,  254,  275);  linguistic  dictionary  by  Knobloch  (18). 

4.  Synchronization  of  some  abbreviations 

In  order  to  improve  his  abbreviation  system  the  author  synchronized 
some  of  the  abbreviations: 

Hb.  instead  of  Heb.  (4,  8,  10,  22,  69,  84,  90,  95) ;  Yi.  for  Yid.  (9) ;  G.  in 
place  of  Germ.  (6,  9,  24,  59);  Meillet  fit.  for  Meillet  fitudes  (161);  Mikkola 
in  place  of  Mikkola  Ural.  Gr.  (94);  f/e  instead  of  folketymological  (95); 
Коребпу  instead  of  E.  Коребпу  (117). 

5.  Corrections  of  actual  errors  and  shortcomings 

a)  Correction  of  mistakes  in  alphabetical  order: 

In  the  first  edition  of  the  dictionary  the  correct  alphabetical  order  in 
a  few  instances  was  overlooked.  However,  this  was  noticed  and  properly 
corrected.  For  example,  the  entry  бльбхнути  from  the  p.  151  was  trans¬ 
ferred  to  p.  154;  the  entry  блющ  from  p.  152  to  p.  151;the entry  ботфб- 
рити  from  p.  183  to  p.  184;  the  entry  ббтва  from  p.  183  to  p.  182; 
ботбй  and  ботелбв  from  p.  184  was  transferred  to  p.  183,  and  the 
entry  василіск  from  p.  323  to  p.  322. 

b)  Transposition  of  words  and  entries: 

While  comparing  both  editions  of  the  dictionary  one  can  notice  a 
correction  of  word  order  in  some  cases.  Under  the  entry  абецАдло  the 
chronology  now  follows  the  English  equivalent  (2).  The  word  order  was 
also  changed  for  the  derivatives  under  the  entry  Борис  (173). 

c)  Correction  of  stresses: 

Attention  should  be  drawn  to  several  changes  in  the  stress  on  some 
words.  For  instance,  in  the  word  спині  the  accent  was  removed  to  another 


901 

syllable  спйні  (127);  from  БрАтко  to  Браткб  (195)  or  from  поташнй 
to  потАшня  (234). 

Accents  were  given  in  the  following  words:  абАт  (1);  абсолютизм 
(4);  автократ  (6);  письменник  (7);  принАймі  (11);  бузикА  (52); 
йблоп  (95);  -ви  (196);  міста  (260);  валвнки  (303). 

Finally,  there  are  cases  in  which  accentmarks  were  removed,  for  example, 
in  the  name  Апонюкй  (28)  one  mark  was  removed;  and  Двже  (117) 
and  ви  (126)  were  left  without  accents. 

d)  Orthographical  corrections: 

There  were  relatively  few  errors,  yet  one  may  notice  several  minor 
orthographical  corrections  in  Ukrainian  and  other  languages  such  as,  occur 
instead  for  occurs  (1);  wooded  instead  of  wooden  (55);  jocose  instead  of 
jokose  (68,  78);  bulletin  instead  of  buletin  (282);  столітня  for  столітна. 
(8);  агрест  for  аїрест  (4). 

e)  Correction  of  misprints: 

Our  review  would  not  be  complete  if  we  fail  to  mention  misprints,  which 
occur  in  the  process  of  printing  of  every  book,  all  the  more  in  the  printing 
of  an  etymological  dictionary.  In  the  new  edition  we  see  a  number  of- 
corrections  of  that  kind.  We  would  like  to  illustrate  majority  of  them  here. 
The  larger  portion  includes  the  transposition  of  addition  of  punctuation 
marks:  The  punctuation  marks  were  put  in  the  abbreviation  ЗНТШ. 
(9,  12,  42,  60,  61,  66,  89,  90);  PM.  I;  (12,  60);  ЕУ.  2,  (2);  УЗЕ.  I  (32); 
УРЕ.  I  (38);  УМШ.  (105);  КСИС.  (246);  OCS.  (24);  Mlat.  (81);  PF.  (70, 
71,  82);  LLat.  (148);  190,  a.o.  (324). 

Corrected:  (?)  Vasmer  1,2),  for  (?  Vasmer  1,2),  (3);  (since  1720)  for 
(since  1720)  —  (4);  Vasmer  1,  5),  for  (Vasmer  1,  5)  (9);  Po.  adresa  for  Po. 
adres  (12);  Gk.  alAbastros  for  Gk.  alAvastros  (18);  9 — 10  for  9  (19);  (lit. 
‘daughter  of  wind*  —  Anemos)  for  (lit.  ‘daughter  of  wind’:  Anemos)  (25); 
Ru.  ‘ts\  Vasmer  1, 19,  for  Ru.  ‘ts*  (Vasmer  1, 19)  (26);  ESI.  for  SI.  (27); 
IE  **ba  for  IE.  **bh5  (45);  Pokomy  105 — 106  for  Pokomy  113  (45); 
Pu^cariu  14 — 15  for  Pu^cariu  15  (55);  Tu.  for  Tk.  (59);  Altbauer  JP.  17, 
47—49  for  Altbauer  JP.  17,  47 — 49  and  AUA.  8,  118  (61) ;  Ru.  for  Bu.  (73) ; 
selavonice  for  sclavonice  (83);  first  recorded  in  the  XIVc.  for  first  recorded 
in  the  XIXc.  (89);  Brno  for  Opava  (117);  Walde-Hoffman  for  Walde- 
Hofmann  (94,  95);  Pokomy  105 — 106  for  Pokomy  106  (93);  ba§,  see 
бАшка  for  баш,  бАшка  (91),  Po.  beretka  for  Po.  beret  (112);  Gk.  byrsa 
for  Gk.  byrsa  (138);  Uk.  BRu.  Ru.  for  Uk.  BRu.,  Ru.  ts  (143);  Cz.  blvati 
for  Cz.  bliti  (150) ;  Ви.  бьлгаринь  SC.  biigrain,  Po.  bulgar  for  Ви.  бьлгарин 
SC.  Biigarin,  Po.  Bulgar  (164);  **bherk-  :  **bherk-,  for  **bherk  :  **bherek- 
(203);  BRu.  Ru.  ts  for  Ru.  ts  (193);  seems  to  be  for  is  (254);  XVI  for  XV 
(183);  ‘cucumber*  for  ‘borage*  (268)  ;  ‘little  (skin)  bag*  for  ‘little  (skin-)bag* 
(282);  Ekblom  ZfsPh.  for  Ekblom  ZfslPh.  (403);  the  ultimate  source  is 
вблох  for  that  of  вблох  (299);  instead  of  Рудницький,  ЖіЗ.,  9, —  Py- 
дницький  ЖіЗ.  9,  (22);  instead  of  (Остр.  ев.)  —  (XI  c.  Остр.  вв.)  (33); 


902 


Огоновський  I,  213  Огоновський  213  (44);  обалдіння  for  опалдіння 
(64);  Шелудько  2  for  Шелудько  1  (67);  б&ник  див.  б&лмуе  for 
б&ник  див.  бгати  (72);  бенкетник,  бенкетний,  бенкетувати  for 
банкетник,  банкетний,  банкетувати  (73);  частина  for  частинка  (122); 
борзий  instead  of  борзо  (178);  бухша  instead  of  букша  (248);  Буйняк 
instead  of  Буян  (243) ;  Gsg.  з’  ястя  for  Gsg.  б’  йстя  (284) ;  Gk.  Badl  for 
Gk.  Vadl  (286) ;  and  finally  the  origin  of  the  word  бюджет  was  corrected; 
it  is  derived  not  from  Fr,  bulletin,  but  from  E.  budget  (282). 

6 .  Other  changes 

Of  the  other  changes,  made  in  the  new  edition  of  the  dictionary,  the 
following  should  be  mentioned: 

Correction  of  chronological  data:  for  instance,  in  the  entry  бачити 
(90)  Vasmer’s  etymology  of  the  Астрахань  was  replaced  by  a  more 
persuasive  one  by  Vernadsky.  The  etymology  of  the  word  баба  (46)  was 
supplemented  with  material  from  other  authors.  Under  the  entry  б&йстер, 
байстрібк  the  etymology  recently  put  forward  by  Popov,  was  mentioned. 
Jakobson’s  etymology  of  the  word  балагула  on  p.  61  was  added,  as  a 
more  convincing  one.  Corrections  also  were  made  under  the  entry  б  ан  д  жб. 
On  р.  138  the  explanation  of  the  word  біржа  was  modified,  and  additional 
etymology  by  Horbach  was  inserted  into  the  entry6oTH.  The  etymology 
by  Bruclmer  on  p.  190  was  replaced  by  that  of  Cioranescu.  New  explana¬ 
tions  were  added  to  the  entries  бруд  and  бумага,  and  on  p.  266  the 
etymology  of  the  word  бурундук  was  changed.  Explanations  of  such 
words  as  бусел,  буткол,  бушлат  was  also  supplemented  by  new 
material.  Furthermore,  the  English  equivalent  was  given  for  the  word 
бб д нар;  the  origin  of  the  word  буцентавр  was  explained  more  ex¬ 
tensively.  The  entry  вархола,  вархолити  was  joined  with  Вар¬ 
фоломій.  The  abbrevations  Germ,  was  changed  for  Teut.  (2,  83),  and 
Germ,  for  MHG  (7). 


2 


CORRECTIONS  AND  ADDITIONS 
a 

for  Lsg. read : Ablative  sg. 
абрю! 

delete:  see  s.v. 
авурр! 

delete:  see  s.v. 
адреса 

for  Po.  read:  Po.dial. 

ал/ь/хімія 

for  MidHG.  read:  MHG. 

анти 

for  Got.  read:  Goth.;  TrubaiJev's  doubts  re  the  cor¬ 
respondence  of  Antae  and  *ukrajin.iane,  cf.3T.  (1965) 
383, seem  totally  unfounded. 

s 

ano! 

delete  asterisk  *  before  ара, 
аркан 

for  Tk.-Tt.  read:  TkrTt, (perhaps  via  Rm.) 
армія 

for  ModHG.  read:  ModHG.  Armee  (via  Po.armia) 

■  ■  ■  *■■■  і  pw  ■  ■/  % 

арнаут/ка/ 

for  'Albanian'  read:  perhaps  via  Rm.Cor  Moldavian). 

/ 

архітект 

for  XVI-XVIII  c.  read:  XIV-XVIII  c. 

903 


904 


аршак 

after  Miklosich  226  add:  Sul  a n; Slavic^  4,131 -137. 

аршиця  ,  , 

change  to:  аршиця 

астроном 

after  MUk.  add:  астрономія, 
ат 

for  wanting  add:  first  occurrence  XVI  c. 

# 

атака 

after  1 ts 1  add:  (at  least  in  Wd.) 

афин/ &/  ft* 

after  also  add:  гафина,яфони,яфира. 

аціба! 

before  interj.  add:  dial  also  аціба,  ціба. 

ч 

ацю| 

before  interj.  add:  Lk.,Bk.  also  аць! 
аще 

after  MUk.  add:  first  occurrence  in  SoCp.:XVI  c. 
баба 

before  etc.;FN  add:  бабити. 

бабайка  , 

after  entry  add:  also  бабой. 


бабрати 

for  Ht.DaqrSh  read: 


/  paprai- . 


багакати  f 

add  at  the  end:  a  similar  formation  is  Вк.бегекати 


add  after  (SoCp.{  also  Lk.  and  Bk.) 


4 


905 


/  ✓  * 

баденя , бадоня , бадуня 

according  to  Горбач,  Суч.23,122,  those  words 
are  connected  with  bad ja 'tub1 ;  unconvincing. 

* 

бадилина  ^ 

after  collect,  add:  Wd.  also  бадило. 

бадьорий 

according  to  Shevelov,  Language  44,865,  the  word  is  not 
a  borrowing  from  SoRu.C’the  area  of  the  word  in  Ukra¬ 
inian  is  too  broad  for  that"), but  from  BRu. 

базікати  , 

for  only  read:  Ru.dial.  базикати. 

* 

базник 

after  entry  add:  Wd.also  баз  :  for  wanting  in  other  SI. 
read:  here:Bu.dial .  базаник  /Кравчук  Вя«4, 1968, 125/. 

базь! 

for  demin.  read:  dim.;  after  144  add  semicolon  ; 
байдак 

for  Байдаково  read:  Байдаково. 
бай  сак 

add  at  the  end:  cf.also  Рудницький  ЗНШ. 177,85 . 
байстер 

after  Ru.  add  (from  Uk.) 
б ай тала 

according  to  Горбач  Cy4.23the  word  comes  from  Rm. 
budala  or  even  from  Hg.buta,butacska;inconvincible. 

бакалія  ;  , 

after  entry  add:  (rarely:)  бакалія  ;  instead  of 
Tk.bakkal  read:  Tk.bakkal iye. 

* 

бакан 

for  XIX  c.  read:  XVIII  c. 


906 


бакса ,  баксалка  1  box 1 

new  entry  on  p.59:  the  words  were  borrowed  from  E. 
in  the  XX  c.,cf.  Рудницький  ЗНТШ.  177, 85-87. 


for  'fish-market'  read:  'fishing  ground ' . 
балта 

after  (He.  add:  and  SoCp.);  after  'axe'  add:  (per¬ 
haps  via  Hg. mediation) . 

/ 

балцанка 

for  Wd.read:  dial.;  at  the  end  add:  Ващенко  8. 
бальзам 

after  balsamon  add: (via  Western  mediation, Fr.-ModHG.- 
Po.). 

бамбетель 

for  Bankbett  read:  Bankbettl ,  see  Kiparsky  SEEJ.7,209. 
бамбула 

according  to  Shevelov,  Language  44,866,  "the  word  most 
plausibly  is  a  slang  formation  with  the  root  bab(a) 
'grandmother ' .suffix  -ul(a)  and  an 'argot-infix ’-m-", 

/ 

бамбура 

according  to  Shevelov  this  word  was  formed  similarly  to 
бамбула  .see  the  preceding  entry;  yet,  Kiparsky, SEEJ. 
7,209,  derives  it  from  Bu. 

банда  і  бандит 

according  to  Кравчук  ВЯ. 4(1 968) ,126, It. word  comes 
from  band  і  re  'to  ban';  doubtful. 

бандолет 

according  to  Shevelov, Language  44,866,  the  word  comes 
from  It,  not  Fr . ;  no  documentation  for  this  hypothesis 
is  offered. 


907 


барак  f 

add  at  the  end:  Wd.  барака  comes  from  ModHG.Barracke 
and  not  from  Po.barak  as  assumed  by  Shevelov, Language 
44,860. 

барбара 

add  at  the  end:  some  etymologists  derive  this  word 
directly  from  Po.  barbara  ' ts '  K  Barbara)! ike  baSka 
'wooden  hammer ',Uk.  BaHfl^etc.cf .  Кравчук  ВЯ.4- 
(Ю68)Д26,  Горбач  Суч.23,122. 

барда*  бардиґа 

according  to  Кравчук  ВЯ.  4(1968) ,126, барда, бар¬ 
диґа  go  back  to  Po.partyka,  Cz.,Slk,  parteka  'slice 
of  bread ' . 

бардадим  ,  , 

nev entry:  бардадим  see  бернардин. 

барліг 

for:  з  барлогу  read:  в  барлогу, 
бас 

for  this  entry  read;  басі.;  insert  new  entry:  бас  2.= 
бос. 

баский  ,  , 

for  only  read:  Ru.  баский , баской . 

add  at  the  end:  Menges  Cyzevs'kyj  Festschrift  187-188 
( from  the  name  M5hmad) . 

бац 

before  Wd.  insert:  баца,бача. 
башловка 

add  at  the  end:  some  linguists  derive  it  from  Tk.basJ- 
' headed, knobbed ' ,cf,  Shevelov, Language  44. 865, Кравчук  ВЯ. 
4(1968) ,126, the  latter  admitting  suffix  -ovka  without 
ikannja. 


908 

без 

for  PS.*bez6  read;  PS.  *bez/g/ ;  the  *bezy  form  is  con¬ 
firmed  by  Ok,  dial.  біз. 

бей 

for  Tk.bej  read;  Tk.-Osm.  bey. 

бекеша 

add  at  the  end:  cf.  also  Kiss  ЗтимИссл.  4,48-52, 
белей 

for  Wd.  read:  Wd,(Lk.), 

Белз 

dial,  devel opment  of  *bblzTs  ,as  well  as  parallel  forms 
велет *вблот,Велее іВолос  deserve  much  more  study 
and  attention  than  Shevelov's  remarks  in  Language  44, 
868. 

бен^ф£о  , 

for  актора  read:  актора. 

бервено 

for  OES.  бьрьвноСОстр.ев.  XI  c.)read:  бьрьвьно, 
брьвьно. . . 

бердиш 

after  o. a.  change  the  phrase  to:  is  possible  because  of 
Po.  berdysz  (with  a  secondary  switch  of  stress);  uncon¬ 
vincingly  Shevelov,  Language  44,871;  cf.  also  Кравчук 
ВЯ.  4(1968), 126. 

берег, беріг 

after  He.  add:  and  SoCp,;  after  Bu.  add:6par. 
беркиць ! 

add  at  the  end:  cf .Cz.brkati  'to  stumble' , Shevelov 

Language  44,865.  J 

бернардин 

add  at  the  end:  cf.also  Kiparsky  SEEJ.8,218  and  Руд- 
ницький  ЗНТШ.  177,85. 

і 

і 

і 


909 


берфела 

for  Wd.(Cp.)  read:  Wd.(Hc.);  add  at  the  end: (extensiv¬ 
ely:  )Кравчук  Bfl.  4(1968) ,126-127. 

бескид 

for  Thrakian  read:  Thracian;  for  Jokl  SKUnters.read: 
Jokl  LKUnters. 

бестія 

correct:  Ru.  since  the  XVIII  c.  insted:  1847. 


б  зик 

for  Tobanus:badfly  read:  Tabanus:gadfly. 


біда 

for  всьс*ь 

білий 

for  bio  read: 


read :  всі-лсі» 
bfo. 


біля 

add  at  the  end:  less  persuasive  is  its  etymology:*obs- 
dlS  advanced  by  Trubacev  іпЗт.(1965)  383. 


біржа 

according  to  Shevelov, Language  44,867,  it  is"a  rather 
difficult  case. It  should  have  come  from  Russian, where 
it  seems  to  have  been  attested  from  1705... But  at  that 
time  Western  z_  (as  in  Ger.Bflrse)  was  no  longer  rendered 
by  2,  nor  ifl  by  i.  The  word  seems  to  be  based  on  MLat. 
byrsa ,  but  the  channels  of  its  penetration  are  unklear". 
In  view  of  the  above  our  etymology  given  on  p . 1 38  of  this 
dictionary  is  valid. 


благати 

add  at  the  end:  less 
Po.  blaga&  suggested 


persuasive  is  its  derivation  from 
by  Shevelov  in  Language  44 ,861: it 


is  -in  his  opinion-"not  a  MUk, neologism  of  the  seven¬ 
teenth  century  (140), but  a  borrowing  from  Polish  which 
got  it  from  Czech". 


910 


блідий 

for  Alb.  bleron.i  read:  bleroj. 


блоха і  блощиця 

for  *ЬІзх-ьк-іса  read:  **bl us-ik-Tka;  Cz.plo^tice  cited 
in  this  connection  by  Kiparsky,SEEJ.8,218,  did  not  belong 
here  originally;  it  seems  to  be  a  f/e. neologism  based  on 
plosky'flat' ,cf .Machek  377. 

блювати 

drop:  OCS.bl juvati . 


бляха  , 

against  Кравчук  ВЯ.  40 968},  1 27,  Wd.  блоха  seems  to 
be  prior  and  бляха  posterior  in  Uk. 


бовван 

at  the  end  (before  a.o.)  insert:  Deeters  IF. 61  ,329. 

бо'вдур 

add  at  the  end:  less  persuasive  is  its  explanation  by 
Shevelov, Language  44,863,  as  a  blend  of  бовван  and 
дурень  because  od  ts  meaning  of  both  words. 

бовкун 
drop:  Wd. 


jpor 

for  Av.  baga1 lord, god1  read:  Av.baga 'share, fortune1 . 

болото 

for  Sln.blat5  read:  blato. 

/ 

бондар 

for  UpSo.behnaj^  read:  betnar. 
борода 

for  Lat.barda  read:  barba, 
борона 

for  Slk.brana  read:  brany. 


f 


911 


борошно 

for  *borsbno  read :  *bors-j-bno. 
б фронти 

add  at  the  end:  according  to  Trubacev  Зт.  (1965)383, 
the  word  is  connected  with  бросйти  ,q.v. 

борт- 

for  борт  -  механик  read:  борт-механік . 

Боснія 

for  Northern  read -.South-central ,  cf.Magner  GL.7,162. 
бо  тюк 

add  at  the  end:  another  possible  explanation  (from  Rm. 
butuc)  is  suggested  by  Кравчук,  ВЯ.  4(1968)  ,127-128; 
yet, his  assumption  of  Wd.  -o^/-y-  interchange  in  un¬ 
stressed  syllables  (  "ukannja"  )  requires  additional 
linguistic  documentation  with  regard  to  ботюкібутук. 

ботя 

add  after  6,40:  and  Чорноморщина. 
б  рай 

less  persuasive  is  its  derivation  from  Rm.braiu  'ts', 
suggested  by  Кравчук  ВЯ.  4(1968), 128. 

брак 

for  MidLoG.  read:  MLoG. 
брехати 

for  Latv.brezu,brdkt  read:  brfekt,brdcu. 
бризястий 

another  explanation  (from  Rm.breaz)  is  advanced  by 
Кравчук  ВЯ.  4 (1968),  128-1 2Т. 

брйця 

for  only  read:Ru.  брйца  ,Bu.  брйца. 
бріч 

add  at  the  end:  cf.also  Рудницький  НаукЗап  УВУ. 

2,44. 


912 


913 


брокат 

after  Vasmer  1,125  add;  Кравчук  ВЯ.  4 (1968),  126. 
броня 

for  Ru.(at  the  end  of  the  third  line)read:Bu. ;  for  OP. 
read;  OPo. 

брбсква 

Shevelov 's  "hypothetical  form"  +breskva  Ccf .Language 
44,861)  is  not  entirely  hypothetical  in  view  of  Uk. 
dial.  6pecKBa(cf  .EDUL.l  ,217) . 

бротати 

for  Vaillant  RES. 229  read;  Vaillant  RES  22,9. 
брун  ька 

after  Ки.біа1.брунеть  add:  Bu.  6pyHKa'ts'. 
буждеґарня 

add  at  the  end:  according  to  Кравчук  ВЯ.  4(1968), 129, 
it  derives  from  Rm.bujda,  bujdeuca,bujduc3,bujdeuia  with 
SI.  suffix  -arnja. 


буквар 

for  Bg.  read:  Bu.;  and  for  XII  c.:  X  c. 
бундючний 

add  at  the  endraccording  to  Shevelov, Language  44,864, 
the  word  is  also  known  with  -a-  ( ,бундячитися 
'to  strut')  and  goes  back  to  будяк  'thistle'  which 
"in  Ukrainian  folklore  /is/  a  symbol  of  unfounded  but 
pricking  arrogance";  it  is  formed  with  an  argot-infix 
-J2.- ; the  form  with  -uEnyj  is  a  blend  withiHflirac' turkey! 

бурдель 

acTcf  at  the  end  of  the  first  line:  Wd.also  'poor  housel 


буреки 

according  to  Shevelov, Language  44,865,  it  comes  from 
Tk. (Crimean?) ;  no  further  evidence  is  offered  by  this 
critic. 


буркут 
Wcl.  буркут 

to  буркати 


in  the  meaning  'eagle'  belongs  perhaps 
'to  grumble'  and  is  synonymous  to  буркун. 


буженина 

add  at  the  end:  according  to  Кравчук  ВЯ.  4(1968), 129, 
it  derives  from  будити  (**ob-<iditi )  'to  smoke'. 


бут£н 

add  at  the  beginning: ;An  artificial  neologism  derived 
from...  (cf.  to  this  Magner  GL.7,172). 


буз 

after  **bhag-  add:  -  **bhag-  . 
буза  2. 

according  to  Shevelov, Language  44,867,  the  word  is 
identical  with  буза  I. 

буздиган  , 

for  залізна  read:  залізна, 
буй 

for  DCS.  read:  OCS.;  in  the  E. translation  add:  dial, 
also  'big, huge'. 


вадро 

add  at  the  end:  Shevelov, Language  44,865,  and  Крав¬ 
чук  ВЯ.  4(1968), 129-130. 

вай| 

according  to  Shevelov, Language  44,865,  "geographic¬ 
ally"  this  word  is  used  "far  from  the  area  of  direct 
Rm. influences"  (not  exactly:  it  is  known  to  Hc.,Bk.  and 
other  Wd.,JBR.),  "phonetically, it  may  be  a  regular  de¬ 
velopment  of  ajV'culturally"rit  might  be  connected  with 
Yiddish;  inconvincible, 

в але ж ний 

add  at  the  end:another  explanation  (from  R.BaA&JCKHblft  ) 
is  suggested  by  Shevelov  in  Language  44.865. 


914 


915 


ванацеї , вакацій 

Кравчук  in  ВЯ. 4(1968) ,1  Зо  criticized  “my” 

translation  of  vanacija  learning,  study3.  Meanwhile  this  translation 
was  not  exactly  my  own;  it  was  taken  from  a  well  prepared  (and 
conscientiously  edited  by  the  Academy  of  Sciences  of  the  Ukrainian 
SSR)  book  Ukrajinski  intermediji  XVII — XVIII  st.  (Ukrainian 
interludes  of  the  17th  and  18th  c.),  Kyjiv  I960,  p.  237,  where  vanaceji 
was  explained:  "navSannja,  hramota3  (i.e.  learning,  study3).  To  my 
knowledge  KravSuk  was  at  that  time  collaborator  of  the  Academy 
in  Kyjiv  and  consequently  he  and  not  I  am  to  be  blamed  for  the 
above  translation.  Yet,  considering  all  literary  contexts,  in  which  this 
word  occurs  we  still  are  persuaded  that  the  translation  of  1960  was 
correct,  the  more  that  it  was  done  by  academician  M.  K.  Gudzij,  well 
known  scholar  and  connoisseur  of  the  old  and  middle- Ukrainian 
literature  (1887 — 1965).  Both  his  authority  as  well  as  the  prestige  of 
the  Academy  are  for  me  more  important  than  unfounded  opinion  of 
Krav5uk.  There  is  no  reason  to  reject  the  possibility  of  Venetian 
influence  in  Ukraine  when  already  Slovo  of  polku  Ihorevj  makes 
reference  to  venedici  and  Venetian  diplomates  were  well  known  in 
Ukraine  in  XVII  c.  (e^g.  Vimina). 

Another  critic,  G.  Y.  Shevelov,  Language  ,  vol.  44,  Baltimore 
1968,  p.  863,  writes  about  my  etymology  as  follows: 

Л  blending  is  not  unthinkable  in  MU  vanacija.  (Rudny/kyj  cites  it  as  vanaceja , 
a  ghost  form:  it  is  taken  not  from  texts  where  it  rhymes  with  zatija  .  .  .  but 
from  the  index  to  “Intermediji  .  .  where  the  editors  substituted  every  e  (=  i), 
as  is  customary  in  Russian  publications.) 

What  has  been  said  above  of  Krav6uk  might  be  well  repeated  of 
Shevelov.  I  did  not  invent  “a  ghost  word”  vanaceji ,  it  is  quoted  in  the 
Academy’s  edition  of  Intermediji  on  p.  237.  A  scholarly  unbiased, 
attitude  does  not  allow  to  discard  vanaceji  from  the  dictionary,  to 
ban  it  f^om  the  Ukrainian  language,  when  it  was  used  in  that  form 
once  or  more  in  the  literature.  Naturally,  Shevelov  would  have  been 
right :  were  vanaceji  used  as  the  only  form  in  my  dictionary.  But  this 
was  not  the  case.  As  can  bee  seen  from  the  text  (p.  зоб)І  cite 
in  my  dictionary  vanacija  as  well.  Alphabetically  it  follows  vanaceji , 
however,  the  bold  face  indicates  that  it  is  to  be  considered  as  a  parallel 
form  of  the  whole  entry.  As  a  conscientious  scholar  Shevelov  had  the 
obligation  to  mention  it.  If  he  did  not,  he  confused  the  reader. 


ванд& 

another  (less  persuasive)  explanation;  from  Po. Wanda 
is  advanced  by  Кравчук  ВЯ.  4(1968)  ,130. 

вант ага,  вантаж 

add  at  the  end:  recently  Кравчук  ВЯ.  4(1968) ,130, re 
vived  Vasmer*s  etymology: from  F r . avantaqe, adding  some 
new  material  ,e.g.  вантужи^и  'fasciare'tieSO) . 

вантроба 

after  Lk.  add:  and  Bk. 
вапа 

for  1940  read:  in  the  ХГХ  c. 
вапна ,  вапно 

for  XV-XVI  c.  read:  XI  -  XVI  c. 

вардзель,  варжіль  , 

according  to  Shevelov, Language  44,864,  варжіль  js 
a  blend  of  вага  and  ржа  0  "actually  a  dialect 
al  phonetic  development  f.  ?  >  rj.  rz") . 

Василь  ,  , 

ВЙня  is  a  dim.  form  of  both  Василь  and  Іван. 

ватра 

for  ModUk.  read:  Wd.  first  recorded  in  the  XX. c. 
вдова 

for  OPr.widdewu  read;  widdewu, 
вежа 

add  at  the  end:  OES.  в£жа  ,  cf .Кравчук  ВЯ.4(1968), 
130, is  a  grapheme  only  substituting  огід.вежа. 

йекелія 

before  Wd.  add:  вакелія. 

Великдень 

add  at  the  end:  Рудницький  НаукЗапУБУ .2,44-45. 


916 


вельвет 


for  вельветгеасі  :  вельвет 


веренва  / 

for  Яи^ереніЦя  read:  вереница. 


верлань 
less  persuasive 
'goggling  eyes' 


is  Shevelov*  s  explanation: 
and  suffix-ань  .cf.Langua 


from  вирла 
e  44,864. 


верлб 

according  іоКравчук  ВЯ.  4(1968)  ,131  ,  it  derives  from 
*ver-lp,  root  *ver-  ;  unconvincing  Cin  Uk.it  would  de¬ 
velop  into  *  верело  ). 

веремій , веремія 

add  at  the  end:  Shevelov, Language  44,864,  proposes  to 
derive  it  "from  Jarema ,  the  first  name  of  VySnevec'kyj 
(1612-1651), the  very  energetic,  mobile,  and  cruel  leader 
of  the  anti -Cossack  troops  who  became  a  symbol  of  terror, 
destruction, and  ensuing  confusion. The  name  Jarema  ap¬ 
pears  also  in  the  form  Veremi j . . . ,but  it  is  not  im  - 
possible  that  veremi. j  a  is  a  blend  of  Jarema  with  vyr 
'whirlpool':  by  the  seventeenth  century  unstressed  e_ 
and  had  coalesced"*  cf.also  ПитІУМ.53. 

верстат 

the  two  channels  of  borrowing:  ModHG.  and  Po.  as  pre¬ 
sented  in  EDUL. 1,362,  remain  valid  despite  Shevelov, 
Language44 ,861  (footnote) . 


вид 

before  'to 


see'  add:  *jjoid-. 


вирґела 

another  etymology  connecting  this  word 
vyras'man'  is  advanced  by  Shevelov, Lan 


with  Lith. 
uage  44,866 


витати  , 
for  Витомив 


read:  Витомир 


917 


вити 

for  XV  c.  read:  XVI  c. 
вишня 

for  Gk.  iksios  read:  Gk.iksos  'misseltoe  /berry/', 
відки , відкіля , відкіл ь 

against  Shevelov's  view  that  "the  combination  na  + 
vid  is  out  of  guesti on ",cf .Language  44,868,  we  can 
quote  such  Uk. words  as  навідлі/т/, навідмах, на¬ 
відріз,  наодріз, a. o.where  the  above  combination  of 
prefixes  is  "in  question". 

відлига 

add  (instead  of  only):  BRu.  адліга. 
віл  a 

re  Slk.vily  and  Hg. villi  see  Kiss  StSl .12,227-234. 
Вілен 

add  at  the  end:  another  (more  convincing)  explanation 
is  offered  by  Shevelov  in  Language  44,867: "it  is  an 
abbreviation  for  V(ladimir)  I(l'itf)  Len(in)". 

вісьта! 

add  at  the  end:  according  to  Shevelov, Language  44,866, 
the  word  goes  back  to  Rm.  ista  'this'. 

віта 

arch. refers  to  віть  only;  the  beginning  od  this  entry 
should, therefore, read:  віта,  вітка, arch. віть. 

віхтелиця  у 

new  entry:  віхтелиця  'snowstorm1  ,ModUk. only .  It  is 
a  blend  of  віхолити  'to  blow'  and  метелиця  'snow¬ 
storm'  . 

власний 

according  to  Кравчук  ВЯ.  40968,131,  it  comes  from 
Po,  wlasny'ts' . 

вовтузитися  , 

add  (in  place  of  only);  Ru.dial .  волтозиться. 


918 


919 


війт 

forBoftx'b  read:  войтТз. 

/  / 

ВОЛИТИ, ВОЛІТИ 

after  OCS.voliti  add:  SC.voleti  'to  1  ike, love'  ,cf. 
Magner  GL .7,1 62 . 


-ворот  #  , 

for  володязем  read:  колодязем. 


ворочати  , 
for  Ru.  в  радам 


read :  Ви .  вращам 


вутлий 

for  Vasmer  2  read; 


Vasmer  3. 


В* яче слав 
for  fem.  read:  f. 


r 

for  prp.  read;  prep. 

газда  ,  , 

for  газда, ґазда  read:  газда, ґазда. 


гамселити 


add  at  the  end:  according  to  Shevelov, _ 

it  is  based  on  Po.<jas_'fear,alarm;strike 


44,864, 


гапеле  гав! 

add  at  the  end:  another  explanation:  from  Hg.apo 
'father'  +  ho  Chav*-)  'wait  a  minute'  is  suggested  by 
Shevelov  in~Tanguage  44,864. 


гапорото 

for  GN  Pforte  read:  Oporto  (in  Portugal). 

/ 

гаразд 

add  at  the  end:  G. origin  of  the  word  is  recently  sup¬ 
ported  by  Shevelov  in  Language  44, 866, viz. :  out  of  IE. 
roots**gor-/**ger-/**gr-  "only  the  latter  seems  to  be 
represented  in  Slavic  in  such  words  as  U  hortaty  'turn 
over 1 .horstka  'handful'.  This  arouses  suspition  as  to 
whether~liarazd  is  an  original  Slavic  word, as  Rudnyc'kyj 
claims, or  a  loan  word  from  Germanic. In  fact,  outside 
Eatern  Slavic  the  word  appears  only  in  Czech .where  it 
is  also  represented  from  the  ninth  century  in  onomastics 
(Gorazdjj  ,the  successor  of  St. Methodius) ;  this  bespeaks 
its  Germanic  origin". 


гала 

for  Lit.  read:  Li th . 
гал айстра 

add  at  the  end;cf .Рудницький  НаукЗапУВУ.2,45. 
галачці 

add  the  same  as  in  the  preceding  entry (галайстра). 
гаман 

add  at  the  end:  yet,  Shevelov  recently  revived  Viner's 
hypothesis, cf .Language  44,863:  it  goes  back  to  the 
biblical  Haman  (Esther, esp. 3,9  and  5,11), the  richest 
man  in  his  country .whose  wealth  did  notsave  him  from 
frustration  and  death.  Shevelov  "would  not  exclude  a 
a  possibility  of  an  additional  touch  of  bursaky  humor, 
alluding  by  the  use  of  'purse' to  the  vanity  of  wealth 
and  power  as  illustrated  by  the  Haman  story". 


гамбарас 

add  at  the  end:  according  to  Shevelov, Language  44,866, 
"the  source  if  foreign  could  be  Pol ish, Hungarian, or  Rum¬ 
anian, but  certainly  not  French". 

гарб 

add  at  the  end:  "the  Ukrainian  word  is  rather  a  loan 
from  P  garb  'lumb' .figuratively  used" .Shevelov  Language 
44,867. 

гарбати 

add  at  the  end;  according  to  Shevelov, Language  44,864, 

"a  blend  with  harba  'Cossacks'  cart '(on  wnicn  pillage 
goods  were  loaded)  is  not  impossible''^  yet,  JBR's  ex¬ 
planation  considering  it  a  blend  ofrpa6HTH  with 
гарбувати  is  more  plausible. 


920 


гарнаситися 

add  at  the  end:  Shevelov, Language  44,861  „unconvinc- 
ingly  connects  this  word  with  Eastern  Slk.  harnac 
'to  heap  up'  (=  standard  Slk.hrnut1 ) ,cf . 

гарний 

according  to  Shevelov, Language, 44, 866, this  word 
"could  hardly  have  come  directly  from  Gk.xaris,but 
rather  via  slang  or  else  through  Bulgarian/Serbo-Cro- 
atian  mediation  (where  it  was  to  loose  x-  .later  tak¬ 
ing  a  prothetic  jv-  in  Ukrainian";  unconvincing. 

глиця 

add  at  the  end:  cf.  also  Парасунько  Мовозн.2:4, 

51-53 . 

голка  *  „в  .  / 

new  entry  on  p.6/6:  голка  see  Ігла. 

гусениця 

for  first  Ru.  read:  BRu. 
ґуява 

new  entry  on  p.893:  ґуява  see  куя'ва. 


I 

l 

l 

l 


\ 


3 


RARE  DIALECT7SMS  AND  THEIR  ETYMOLOGIES 
suggested  for  inclusion  by 
ОЛЕКСА  ГОРБАЧ* 

абрім  -  'ЦВлетень  ;gi ant ’  :  from  Slk.obor.obryrta 
' ts '  /119/. 


ава-  'малий  каюк; little  canoe';  deriv.  ави.авчик  i 
from  Kk.  гш  'fishing  nef/118/. 

аврбл  -  'галас  ; noise';  deriv  .авралити  ;from 
Du.overal !  'all  aboard!'  /120/. 

авряк  - 'баран; ram  fit  for  breeding'  :  perhaps  from 
ModGk . afgo ,af gar і on  'egg'  or  Kk.  av yr  'heavy '/11 9/. 

адязбвац-стелити  ліжку, to  make  bed'  :  from  Hg.  aqaz- 
ni  'ts'  /119/. 


Cf.  Олекса  Горбач  "Перший  етимологічний  словник 
української  мови",  Суч.23/і9б5АіІ7-і22«Сопігагу 
to  his  statement  the  following  words  were  not  omitted 
in  this  dictionary  *  аґрбфка  /seepage  72 2/, 
апорото  /5бЗ/,  арба  /568/,  ахінея  /43/, бакла¬ 
жан  t /58/,  Балаклія  /бі/,  балалайка  /62/,  ба  - 
ламут  /62/,  балда  /64/,  бевза  /ІОІ/,  а. о. 


921 


922 


адяш  -  'солома  -.straw*  :  from  Hg.agyazas  'ts'/n9/. 

аков  -  ока  ;  1/2  hectolitre*  :  from  Hg,ako  *ts'/119/. 

йлсоль- 'коша'ра  :  pen, enclosure'  :  from  Hg.  akol 
' ts '  /119/.  - 


/  »  / 

аламужна-  милостиня 

mizsna  'ts*  /119/. 


almsgiving*  :  from  Hg.  ala- 


алаш  -'стайня;  stable*  :  from  Hg. alias  *ts*  /119/. 


алдомаш- 'могорич  ; bargain  drink*  ;  Hg.  aldoma's  *ts* 
/119/.  - 


/  .  I  / 

альвиці-  солодке;  sweets'  :  Tk.-Ar,  xalva  •  ts '/118/. 
/  .  .  / 

андя  -  братова  ; sister- in-law*  ;  from  Hg.  any.a 
'mother '/11 9/.  ~ 


антал  -'пляшечка  вина  ; bottle  of  wine*  :  from  Hg. 
antalaq  * ts *  /119/. 


анцерада- 'плащ  рибалки  ;f і sherman's  cloak*  :  from  It. 
incerato  'oilcloth*  /118/. 

армелистий-  'checkered*  :  from  It.vermiqlia 

'kind  od  diamond*  /119/. 


/  fit 

ахани  -  снасть-пастки  ловити  p*$y;fishing  snare': 
perhaps  from  Tk.xana  'wall;  hut */118/. 

ашов  - ‘pncKanb-.shovel '  :  from  Hg.aso  ' ts '  /119/. 

баґань  -‘калач  ;  pastry*  :  from  Rm.  boqaci  * ts ' /П 9/ . 

б адіка-  'сталий  брат;  older  brother*  :  Rm.badica! 

*  father!*  /118/.  - 

бадя  -  найстарший  брат  ;the  oldest  brother*  :  from 
Rm.  bade!  'father!'  /118/. 


923 


байлик  -'безплатна  примусова  праця  на  боярів 
Ізмаільщиниі;  statutory  labor  for  lords  in  the  Iz¬ 
mail  region*  from  Rm.  bei 1 ic (<  Tk . bey! і k ) 1 ts 1 /11 8/ . 

бакен  -  'річковий  буйок  з  освітленням;  leight- 
,ed  beacon':  from  Du.  baken  * ts '  /120/. 

баклан  -  'рід  приморського  ворона;  phalacroco- 
rax  carbo'  :  perhaps  from  a  distorted  form  of  Gk.pele- 
kan'pelican'  /119-120/. 

бакрач  - 'відро  i  pail  .bucket'  :  from  Tk.  bakrac  'ts'. 

балабон  -'земний  горіх;  potato'  :  perhaps  from  Rm. 
balabanos  'one  with  goggling  eyes '/11 8/. 

балуха  - 'пуст^іка;  prankish  girl':  derived  from  Uk. 
балувати 'to  pet'  /118/. 

банка  -  'дошка  між  бо'ртами  човна, на  якій  сидять 
гребці;  boat  bench’:  from  ModHG.Bank  'bench '/118/. 

баратовство  -  'brotherhood':  from  Hg. barat' friend '/П 9/. 

барбачія  -'чубатий  жайворонок; crested  lark':  per¬ 
haps  from  Rm.berbec  'ram*  /119/. 

барацки  - 'бросквині; peaches ' ;  from  Hg . barat^ ' t s ' 

/119/ 


барежик  -  ‘шерстяна  хустка; from  Fr. barege  /118/. 


барза  -  'чорнобіла  вівця;  white-black  sheep'  :  from 
Rm.barza(berze)  'stork '/11 9/. 


барлаки,  барлачі  -  'сукняні  насувні  рукавиці  на 
стопу  чобота;  boot  covers'  :  from  ModHG.  Barenlatschen 

1  ts '/11 9/ . 

бармакй  -  'дерев'яні  вила;  wooden  forks':  from  Kk. 

barmaq  'fingerr/118/* 


924 


барна  - 'темночервоний  бик  ;dark-red  ох'  :  from 
Hg.  barna' brown '/119/. 

баршан  -'бархат  ;  velvet* :from  Hg.  barsony  *ts‘ 
/119/. 

басалія  -  'колотілка  ;whisk‘  :  from  Rm.  bat  (be- 
*e  'stick' /11 9/.  1 

басараб»ян  -'вітер  з  Бесарабії;  wind  from  Bess¬ 
arabia'  :  from  Rm.  basarabean  'ts'/118/. 

баюси  -'вуса;  mustache'  :  from  Hg.  bajusz'ts7119/ . 
беґель  -  'канал;  channel'  ;  from  МобНд.->еде1  /119/. 

беґера  -'кийок;  stick'  ;  from  Hg.  bflgyflrfl  rather 
than  from  Rm.yacar  (as  assumed  by  Horbac  119/;  cf, 
also  охґа/р/  in  EDUL.p,130%  and  MNT-ESz.l ,359. 


BIBLIOGRAPHY 

AND 

BIBLIOGRAPHICAL  ABBREVIATIONS  IN  VOLUME  1 


AASF.  =  Annales  Academiae  Scientiarum  Fennicae.Serie 
B.  Helsinki. 

Абаев  -  В. И. Абаев,  Историко-зтимологический 
словарь  осетинского  язнка.  1.  Москва  - 
Ленинград,  1958. 

АЕСО.  r  Archivum  Europae  Centro-Oriental  is. I  -  IX-X, 
Budapest, 1935  -1943-1944. 

AGZ.=Akta  grodzkie  і  ziemskie  z  czasdw  Rzeczypospo- 
litej  Polskiej  z  Archiwum  tzw.  Bernardyrtskiego  we 
Lwowie.  I  -  XVII.  Lw6w,  1868  -  1901. 

Азбуковник  =  Д-р  Богдан  Романенчук,  Азбуков- 
ник  -  Коротка  енциклопедія  української  лі¬ 
тератури.  Том  І.  "Київ" —Філадельфія,  І9бб 

і  Д. 

АКЖМУ . =  Актова  книга  Житомирського  міського 
уряду  кінця  ХУГ  ст.  /1582-1588  рр. /Підго¬ 
тував  до  видання  М.К.Бойчук.  Академія  Наук 
Української  PCPt  Інститут  Мовознавства  ім. 
0.0. Потебні.  Пам*ятки  української  мови 
ХУІ  ст.  Серія  актових  документів  і  грамот. 
Видавництво  "Наукова  Думка" .Київ  1965. 


925 


926 


927 


АкСл.  -  Академия  Наук  СССР.  Институт  Русского 
Язнка:  Оловарь  современного  русского  язика. 
Том  1,  A-Б.  Москва-Ленинград, 1950,  и  сл. 

Акуленко  =  В. В. Акуленко, "Історичні  джерела 
лексичних  Інтернаціоналі змів  в  українській 
мові".  0.0. Потебня  і  деякі  питання  сучасної 
славістики.  Видавництво  Харківського  універ¬ 
ситету.  Харків  1962. 


А.М.Бабкин,  Словарь  названий  жителей/РСФСР/. 

Москва, 1864. 

Багмет  =  Андрій  Багмет, "Матеріали  до  синоні¬ 
мічного  словника  української  мови".  Вітчиз¬ 
на.  Київ  1957-1960. 

Багряний  =  І. Багряний,  Тигролови,  1-2.  1946- 

1947. 


Алфавит  =  Митрополит  Іларіон  /  Проф.д-р  І. 
Огієнко/, "Українсько-російський  словник  по¬ 
чатку  ХУІІ-го  віку.  Із  історії  культурних 
впливів  України  на  Московію'.'  Slavistica4.il. 
Накладом  Української  Вільної  Академії  Наук. 

Вінніпег, 1951. 

AmContr.  *  American  Contribution  to  the  Fifth  Inter¬ 
national  Congress  of  Slavists,  Mouton  &  Co,  The 
Hague, 1963. 

Андрусишин-Кретт  =  Українсько-англійський 
словник.  Ukrainian-English  Dictionary,  Compiled 
by  J.N.Krett  and  C.H.Andrusyshen  assisted  by  Helen 
Virginia  Andrusyshen.  University  of  Saskatchewan. 
Saskatoon, 1955. 

Archiv  -  Archiv  ftlr  slavische  Philologie,  begrtlnded 
von  V.Jagid,  Berlin,1876-1929. 

Assem.  -  Assemanovo  izborno  evangel je.  Na  svetlo 
dao  Dr. Ivan  Crndid.  Roma,  1878. 

AUA.  =  The  Annals  of  the  Ukrainian  Academy  of  Arts 
and  Sciences  in  the  US.  1.  New  York, 1951,  a.  ff. 


Baecklund  -  A.  Baecklund,  Personal  Names  in  Medieval 
Velikij  Novgorod.  Almquist  &  Wiksells.  Stockholm, 
1959. 

Е.Барсов,  Материяльї  для  историко-географи- 
ческого  словаря  России:  Т.І.  Географичес- 
кий  словарь  Русской  земли.  Вильна,І8б5. 

Е.Барсов,  Слово  о  полку  Игореве  как  художе- 
ственньій  памятник  Киевской  дружини ой 
Руси.  І  -  3.  Москва,  1887. 

Bartholomae  =  Chr.  Bartholomae.Altiranisches  Wflrter- 
buch.  Strassburg  1904. 

Battisti  -  Carlo  Battisti  &  Giovanni  Alessio,  Dizio- 
nario  etimologico  italiano.  I-V.  Firenze,  1948  - 
1957. 

BB.  =  Beitrilge  zur  Kunde  der  indogermanischen  Spra  - 
chen.  Hub.  von  Ad.  Bezzenberger .  1-30. 

Gflttingen,  1877  -  1906. 


АЮЗР.  =  Архив  юго-западной  России,  издавае- 
мьій  Временной  коммисией  для  разбора  древ- 
них  актов,  состоящей  при  Киевском,  Подоль- 
ском  и  Вольінском  генерал-губернаторе. 1-У І 


Києв,і856  -  1914. 


Bel  id  Зборник  -  Зборник  филолошких  и  лиі 

вистичких  студ^а.  А.БелиІіу  поводом  25 
годишнице  научног  рада.  Београд,І92і. 


Беринда  -  Лексикон  словенороський  Памви  Бе- 
Беринди.  Підготовка  тексту  і  вступна 
стаття  В.В.Німчука.  Академія  Наук  Укра¬ 
їнської  РСР:  Інститут  Мовознавства  ім. 


“\j 


928 


0.0. Потебні.  Пам’ятки  української  мови  ХУТІ 
ст.  Серія  наукової  літератури.  Видавництво 
АН  УРСР.  Київ  1961. 

4 

Berneker  =  Erich  Berneker,  Slavisches  etymologisches 
Wflrterbuch.  A  -  mor-,  Heidelberg  1908  -  1913. 

Bidermann  =  Herman  Ign  .Bidermann,  Die  ungarischen 
Ruthenen.  1-2.  Innsbruck  1862. 

Bielfeldt  =  H.H.Bielfeldt,  RilcklSufiges  Wflrterbuch 
der  russischen  Sprache.  Akademie  Verlag.  Berlin 
1958. 

Білаш  =  Б.Білаш,  Канадизми  та  їх  стиліс  - 
тичні  функції  в  мові  українсько-канадських 
письменників.  Докторська  дисертація  УВУ. 

Мюнхен,  1965  (Manuscript). 

BiulPTJ.  =  Biuletyn  Pcfeki ego  Towarzystwa  Jezykoznaw- 
czego.  1.  Krakow, 1927  і  d.  5 

BNF.  =  Beitrage  zur  Namenforschung.  1-  .  Heidelberg. 
1949  und  ff. 

Бойк . —  Яр.Рудницький ,  Географічні  назви 
Бойківщини.  УВАН:  Серія  Назвознавство  23- 
24.  Вінніпег, 1962. 

Бойків=  І. Бойків,  О.Ізюмов,Г.Калишевський,М. 
Трохименко ,  Словник  чужомовних  слів.  Хар- 
ків-Київ,  1932.  Друге  справлене  видання: 

Нью  йорк  1955. 

Ботанический  словарь  русско-английско-немец- 
ко-французско-латинский.  Издание  второе. 

Главная  редакция  Иностранньїх  Научно-тех- 
нических  словарей.  Москва, 1962. 

Браун  =  Ф.Браун,  Разьіскания  в  области  гото- 

славянских  отношений.  І.  Санкт  Петербург, 
1899  /  Сб.ОРЯС,  64:12/. 


929 


Brugmann  1=  К. Brugmann, Grundriss  der  vergleichenden 
Grammatik  der  indogermanischen  Sprachen.  2.Aufl. 
Strassburg,1897  und  ff. 

Brugmann  2  =  K. Brugmann,  Kurze  vergleichende  Grammatik 
der  indogermanischen  Sprachen.  Strassburg,1902  -  4. 

Brilckner  =A . Brilckner ,  STownik  etymologiczny  jezyka 
polskiego.  Krak6w,1927.  Przedruk:  Warszawa  t957. 

Brilckner  FW.  =  A. Brilckner,  Die  slavischen  Fremdwflrter 
im  Litauischen.  Weimar, 1877. 

BSL.  =  Bulletin  de  la  Society  de  linguistique.  1. 

Pari 5^,1868  et  suiv. 

П.Бузук,  Нарис  історії  української  мови .Київ, 
1927. 

Л.А.Булаховський,  Введение  в  язьікознание. 
Часть  2.  Учпедгиз.  Москва, 1953. 

Л.А.Булаховський,  Исторический  комментарий 
к  русскому  литературному  язьіку.  5.изд. 
Київ  1958. 

Л.А.Булаховський,  Питання  походження  укра¬ 
їнської  мови.  Видавництво  АН  УРСР. Київ 
1956. 

Бурячок  -  А. А. Бурячок,  Назви  споріднености 
і  свояцтва  в  українській,  мові.  Видавниц¬ 
тво  АН  УРСР.  Київ,  1961. 

Bulletin  of  AATSEEL  =  Bulletin  of  the  American 
Association  of  Teachers  of  Slavic  and  East 
European  Languages.! .Philadelphia, 1946, a.  ff. 

Vaillant  s  A.  Vaillant,  Manuel  du  vieux  slave. 1-2. 
Paris, 1948. 


930 


931 


Va  ill  ant  GC,  =  A.Vatllant,  Grammaire  compare  des 
langues  slaves.  1.  Pari s-Lyon, 1950. 

Walde  =  A.Walde.Lateinisches  etymologisches  Wdrterbuch. 
2.Aufl.  Heidelberg, 1910. 

Wal de-Hofmann  *  A.Walde.Lateinisches  etymologisches  Wdr- 
terbuch.  3.Aufl ,von  J.B. Hofmann.  Heidelberg,  1938  u.ff. 

Walde-Pokorny  =  A. Walde,  Vergleichendes  Wdrterbuch  der 
indogermanischen  Sprachen,  Hgb.  J.Pokorny.  3  BSInde. 
Berl in-Leipzig, 1928-1 932. 

H.VAmb^ry,  Etymologisches  Wdrterbuch  der  turkotatari  - 
schen  Sprachen.  Leipzig, 1878. 

L.Wanstrat,  Beitrilge  zur  Charakteristik  der  russi schen 
Wortschatzes.  Verdffentlichungen  des  Slavischen  In- 
stituts  der  UniversitatBerlin,7.  Berlin  1933. 

W.von  Wartburg,  Franzdsisches  etymologisches  Wdrterbuch. 
Bonn,  1925  u.ff. 


George  Vernadsky,  Kievan  Russia.  Yale  University 
Press.  New  Haven, 1948. 

George  Vernadsky,  The  Mongols  and  Russia.  Yale  Univ¬ 
ersity  Press.  New  Haven, 1953.  2nd  Printing: 1959. 

George  Vernadsky,  Russia  at  the  dawn  of  the  Modern 
Age.  Yale  University  Press.  New  Haven, 1959. 

George  Vernadsky,  The  Origins  of  Russia.  At  the 
Clarendon  Press.  Oxford, 1959. 

Верхратський  I  •  И . Верхрат ский ,  Знадоби  до 

словаря  южноруского.  Львів  1877. 

Верхратський  2  =  І . Верхрат ский ,  "Словарець" 
в  праці:  Про  говор  галицких  лемків,  Львів, 
1902. 

Верхратський  3  =  її. . Верхра т ский ,  Початки  до 
уложеня  номенклятури  и  терминологиі  при- 
родописноі,  народноі.  І  -  II,  Львів,  1864- 

1969. 


.хрос  =  И.С.Вахрос,  Наименование  обуви  в  русе 
ком  язьіке.І:Древнейшие  наименования  до  Пет- 
ровской  їпохи.  Ежегодник  Института  по  изуче- 
нию  СССР  в  Финляндии.  Приложение  к  но. 6-Ю. 

Хельсинки,І959. 


Ващенко  =  В.С.Ващенко,  3  історії  та  географії 
діалектних  слів.  Видавництво  Харківського 
університету.  Харків,  1962. 


В.С.Ващенко, 


Полтавські  говори 


Харків  1957. 


WdS.  =  Die  Welt  der  Slaven.  1 .Wiesbaden, 1956  u.ff. 


Weekley  =  Ernest  Weekley.An  Etymological  Dictionary  of 
Modern  English,  London-New  York, 1921. 

George  Vernadsky,  Ancient  Russia.  Yale  University  Press, 
New  Haven, 1943.  3rd  Printing: 1946. 


Верхратський  4  -  І. Верхратський,  "Словарець” 
в  праці:  Знадоби  до  пізнаня  угорско-рус- 
ких  говорів.  Львів  1898. 

Винник  -  В. 0. Винник,  Назви  одиниць  виміру  і 
ваги  в  українській  мові.  Академія  Наук 
Української  РСР:  Інститут  Мовознавства  ім. 
0.0. Потебні.  Київ  1966. 

В. Л. Виноградова,  Словарь-справочник  "Слова  о 
полку  Игореве".  І.  Академия  Наук  СССР. 
Москва-Ленинград ,  18 65 . 

Вільшенко  =■  Андрій  Вільшенко,  Модерна  укра¬ 
їнська  номенклатура  неорганічної  хемії.  І. 
Наукове  Товариство  ім. Шевченка.  Нью  йорк, 
1962. 


932 


Vincenz  -  Andrd  de  Vincenz,  Les  elements  roumains  du 

lexique  houtzoule.  Les  noms  de  personnes  en  roumain. 

La  toponymie  des  Carpates  du  nord.  Centre  Roumain  de 
Recherche  de  Paris.  1959. 

Wissmann=  N.Nissmann.Der  Name  der  Buche.  Deutsche  Akad. 

der  Nissenschaften.  Vortrilge  und  Schriften.  Berlin! 
1952, 

Withycombe  =  E.G.Nhitycombe,  The  Oxford  Dictionary  of 

the  English  Christian  Names.  The  Clarendon  Press 
Oxford, 1946. 

Wieslaw  Nitkowski,  Jezyk  ukraiiiski.  Polska  Akademia 
Nauk.  Krak6w,1968! 

ВЛУ,  «  Вестник  Ленинградекого  университета. 

Ленинград. 

Вовк  =  Українська  хемічна  термінологія, 
/Рукопис/.  Мава,  1966. 

Vondrak  =  W.  von  Vondrak,  Vergleichende  slavische 

Grammatik.  Vandenhoeck  &  Ruprecht.  Bd.l.  Gflttinqen, 
1924.  Bd. 2, ibid,, 1928, 

Вопросьі  образования  восточно-славянских 
язьїков ,  Издательство  Академии  Наук  СССР. 
Мпсква,І962. 

Nord  =  Nord.  Journal  of  the  Linguistic  Circle  of  New 
York.  1.  New  York, 1945  and  ff. 

Vrabie  =  Emil  Vrabie,  Influenta  limbi і  romSne  asupra 
limbii  ucrainene.  Asocia^ia  Slavi$tilor  din  Re  - 
publica  Socialists  Romania:  Extras  din  "Romano- 
slavica",XIV.  Bucuresti ,1967. 

NSJb.  =  Niener  Slavistisches  Jahrbuch.  1.  Nien, 

1950  und  ff. 


933 


Вступ  до  порівняльно-історичного  вивчення 
слов’янських  мов.  Видавництво  Академії 
Наук  УРСР.  Київ, 19 62. 

ВСЯ.  ■=  Вопросн.  славянского  язьїкознания.  І. 
Академия  Наук  СССР:  Институт  Славяно ве¬ 
дення.  Москва, 1954  и  сл. 

Вук  =  Vuk  Karadzid,  Lexicon  serbico-germanico-latinum. 
Izd.  3.  Beograd, 1898. 

NuS.  =  Nflrter  und  Sachen.  Kulturhistorische  Zeitschrift 
fllr  Sprach-  und  Sachforschung.  1.  Held e 1  berg,  1909 
und  ff.  Neue  Folge.ibid.  1938  und  ff, 

ВЯ.  =  Вопросьі  язьїкознания.  І,  Москва, 1952 
и  сл. 

Галин  =  Медичний  латинсько-український  словник. 
Склав  М. Галин.  Прага, 1926.  2-ге  видання: 
Українське  Лікарське  Товариство  Північної 
Америки.  Детройт, 1969. 

Hastings  =  A  Dictionary  of  the  Bible  dealing  with  its 
language, literature,  and  contents  including  the 
biblical  theology.  1  -  4.  Edinburgh, 1900-1 902. 

Havers  =  N. Havers,  Neuere  Literatur  zum  Sprachtabu. 
Nien, 1946. 

Hehn  =  V.Hehn,  Kulturpflanzen  und  Haustiere.  7.Aufl. 
hgb.von  0. Schrader  und  A.Engler.  Berlin, 1902. 

Hell quist  =  E.Hellquist,  Svensk  etymologisk  ordbok. 

1  -  2.  Lund, 1948. 

Георгкев  =  Вл  .reopraeB,HB.rT>mj6oB,ft.3aHi.iOB, 
Ст.Илчев,  Б'ьлгарски  етимологичен  речник. 

І.  Бі^ігарска  Акадеїлия  на  Науките:  Институт 
за  Бідгарски  Език.  София,І9б2  и  д. 


934 


935 


Гептаглот  *  В. Свобода,  Слов»янеька  частина 
оксфордського  гептаглота.  Українсько-ла- 
.ікнський  словник  першої  половини  І7-го 
сторіччя.  Slavistica  УВАН  4.25.  Накладом 
Українського  Народного  Дому, Торонто.  Вінні¬ 
пег,  1956. 

Heme  =  Gunnar  Herne,  Die  slavischen  Farbenbenennungen. 
Eine  semasiologisch-etymologische  Untersuchung,  Aim- 
quist  &  Wiksells.  Uppsala, 1954, 

Гоголь  Твори  -  M. Гоголь,  Твори.  Том  І-ІІ.  Кни- 
госпілка.  Нью  Йорк,І955. 

Головацький  =  Я.Головацкий,Географический  сло- 
варь  запади о- славянских  стран  с  приложением 
географической  картьі*  Бильна, 1884. 

Голоскевич  «Г.Голоскевич,  Правописний  словник. 
Видання  сьоме.  Книго  спілка.  Харків-Київ,І930. 


Горбач  3  =  Ол. Горбач,  Наші  назви  для  днів 
тижня  та  для  місяців.  Відбитка  з  "Христи¬ 
янського  Голосу",  Мюнхен .  Рік  XII,  ЧЧ.20- 

23,  I960. 

Горбач  4  =  Ол. Горб ач,  Українсько-румунський 
список  рослин.  Відбитка  з  НаукЗапУВУ.  чч. 
4-5.  Мюнхен, 1962. 

Горбач  5  =  Українські  глоси  в  поліглотних 
словниках  А.Калеїтіна  і  Г.Меґісера  /ібОЗ/. 
Відбитка  з  НаукЗапУВУ. чч. 4-5 , Мюнхен, 1962. 

Горбач  б  =  Ол. Горбач,  Арґо  українських  вояків. 
Відбитка  з  НаукЗапУВУ. ч. 7, Мюнхен, 19 63. 

Горбач  7  =  Ол.Гообач,  Північно-наддністрян¬ 
ська  говірка  й  діялектний  словник  с. Рома¬ 
нів  Львівської  области.  Відбитка  з  Наук- 
ЗапУТГІ ,  т.7/Х/,  Мюнхен, 19 65. 


Holthausen  1  =  F.von  Holthausen,  Gotlsches  etymologi  - 
sches  Wflrterbuch.  Carl  Winter's  Universtcltsbuchhand- 
lung.  Heidelberg, 1934. 

Holthausen  2  =  F.von  Holthausen,  Altenglisches  Etymo  - 
logisches  Wflrterbuch.  Carl  Winter's  Universitflts- 
buchhandlung.  Heidelberg, 1934. 

Holub-Kop&cny  =  J.Holub  -  Fr.  Kopecny,  Etymologi cky 
sloynfk  jazyka  fceskeho.  Statm'  nakladatelstyf  uCeb- 
nic  v  Praze,  1952. 

Горбач  0  =  Ол .Горбач, "Арґо  українських  лір¬ 
ників".  НаукЗапУВУ.  І,  Мюнхен, 1957. 


Горбач  І  =  Ол. Горбач,  Українська  морська  й 
судноплавна  термінологія.  Мюнхен, 1958. 


Горбач  2  =  Лексика  наших  картярів  і  шахістів. 
Відбитка  з  тижневика  "Вільне  Слово" Торон¬ 
то,  чч. 22-32,  I960. 


Горбач  8  =  Ол. Горбач,  Арґо  українських  шко¬ 
лярів  і  студентів.  Відбитка  з  НаукЗапУВУ. 
ч.8,  Мюнхен, 19 бб. 

Горбач  9  -  Ол. Горбач,  Назви  в  мореплавній 
"рожі  вітрів"  нашого  Причорномор’я.  Від¬ 
битка  з  тижневика  "Християнський  Голос", 
чч.  15-20,  Мюнхен, 19 68. 

Горбач  10=  Olexa  Horbatsch,  Polnische  Lehnwflrter 
in  den  ukrainischen  Mundarten. (Manuscript, 1968) . 

Горбач  II  =  Ол. Горбач,  Діялектний  словник 
північно-добруджанської  говірки  с. Верх¬ 
ній  Дунавець  біля  Тульчі.  Відбитка  з 
НаукЗапУТГІ .  т . І5/ХУІІі/,Мюнхен , І 9 68. 

9 

Горбач  12  *  Ол. Горбач,  Лексика  "дитячої  мо¬ 
ви"  в  Україні.  ЗНТШ.  177,88-97. 


936 


937 


Горбач  13=  Olexa  Horbatsch,  Der  Wortschatz  der 
ukrainischen  Sprachinsel  Osturrta  in  der  Zips. 
(Manuscript, 1969) . 


Грушевський  -  Михайло  Грушевський,  Історія 
України-Руси .  1-Х,  Львів-Київ,  1903- 
1931.  Передрук:  Нью  ЙОРКД954-1958. 


Горбач  14=  Olexa  Horbatsch,  Rumclnische  Lehnwflrter 
in  der  ukrainischen  Mundart  Norddobrogeas.  (Manu¬ 
script, 1969)  . 

Горбач  15  -  Ол. Горбач, Говірки  Теребовель- 
щини.  Відбитка  з  НаукЗапУЧТІ ,  ч.І9,Мюн- 
ХЄН .1969. 

Hrabec  =  Stefan  Hrabec,  Nazwy  geograficzne  Hucul  - 
szczyzny.  Polska  Akademia  UmiejftnoSci :  Prace 
Onomastyczne  Nr. 2.  Krak6w,1950. 

Грабець  -  В.Грабець,  Назвознавчі  матеріали 
з  Галичини.  УВАН:  Серія  Назвознавство  27. 
Вінніпеґ,  І9б4. 

N 

Грамоти  =  Українські  грамоти  ХУ  ст.  Підго¬ 
товка  тексту,  вступна  стаття  і  коментарі 
В.М.Гусанівського.  Академія  Наук  Україн¬ 
ської  РСР:  Інститут  Мовознавства  ім.0.0. 
Потебні.  Пам’ятки  української  мови  ХУ  ст. 
Серія  юридичної  літератури.  Київ,І9б5. 

Р.И.Григорьева,  Краткий  сербохорватско-русс- 

кий  словарь.  Государственное  Издательство 
иностраннах  и  национальньіх  словарей. 
Москва, I960. 


HSS  =  Haryard  Slavic  Studies.  Cambridge, Mass. 

Hilttl -Worth  =  Gerta  Htittl -Worth,  Foreign  Words  in 
RussiavyA  Historical  Sketch, 1550-1 800.  Publ¬ 
ications  in  Linguistics, 28.  University  of  Cali¬ 
fornia  Press.  Berkeley-Los  Angeles, 1963, 

Gerta  Hllttl -Worth,,"  Роль  церковнославянского  язьі- 
ка  в  развитии  русского  литературного  язьі- 
ка»».  Reprint  from;  American  Contributions  to  the 
Sixth  International  Congress  of  Slayists.  Prague 
1968.  Vol.J:  Linguistics.  Mouton.  The  Hague, 1968. 

Гуц.  =  see  Hrabec. 

Garni llscheg  =  Ernst  von  Garni  П scheg,  Etymologisches 
Wflrterbuch  der  franzttsischen  Sprache.Carl  Winter  s 
Uni vers  і tatsverl ag .  Hei del  berg ,1929. 

Gauk  =  R.Z.Gauk,  Ukrainian  Christian  Names.  A  Diction¬ 
ary.  Orma  Publishers.  Edmonton, 1 961 . 

ҐерусЗІ=  I.I.Gerus-Tarnawecky,Anthroponymy  in  the  Po- 
mjanyk  of  Horodyshche  of  1484,  Second  revised  ed¬ 
ition.  Onomastica  UVAN  No. 30.  Winnipeg, 1965. 

GGA.  =  Gflttingische  gelehrte  Anzeigen.  Gdttingen. 


Грінченко  =  Борис  Грінченко,  Словарь  укра¬ 
їнської  мови.  /Передрук:/  Т.І-ІУ.  АН  УРСР. 
Київ, 1958-  1959. 

Грот  =  Я. Грот,  Филологические  разьіскания. 
Второе  издание.  Санкт  Петербург, 1876. 

Грунський-Ковальов  =  М.К.Грунський-П.К. Кова¬ 
льов, Нариси  з  історії  української  мови. 
Львів, 1941. 


GL.  =  General  Linguistics.  The  Pennsylvania  State  Univ 
ersity  Press. 

Glossa  =  Glossa.  A  Journal  of  Linguistics.  Department 
of  Modern  Languages, Simon  Fraser  University. Burn¬ 
aby,  B.C. 

Gonda  =  J.Gonda,  Reflections  on  the  Numerals  'one' 


ч 


938 


and  4wok  in  ancient  Indo-European  languages.  Utrecht, 
1953. 

Gorjaev  =  Н.В.Горяев,Сравнительньій  зтимоло- 
гический  словарь  русского  язьїка.Тифлис, 
1896. 

Gunnarsson  =  G.Gunnarsson,  Das  slavische  Wort  fdr 
Kirche.  Uppsala, 1937. 

H.Gdntert, Indogermani sche  Abl autprobl eme , Strassburg , 
1916. 

Даль  =•  В.И.Даль,Толковьій  словарь  живого 
великорусского  язьїка.  1-4.  Санкт 
Петербург  -  Москва, 1880-1882. 

ДБюлетень  =■  Діалектологічний  Бюлетень.  Акаде¬ 
мія  Наук  Української  СРС:  Інститут  Мово¬ 
знавства  ім. 0.0. Потебні.  Київ, 1949  і  Д. 

N 

Jan  de  Vries,  Altnordisches  etymologisches  Wflrter  - 
buch. Leiden, 1957-1961 . 

Ласло  Дзже,  Очерки  по  истории  закарпатских 
говоров.  Издательство  Академии  Наук  Вен- 
грии.  Будапешт,  1967. 

Дей  =•  О.І.Дей,  Словник  українських  псевдоні¬ 
мів  та  криптонімів  /ІУІ-ХХ  ст./. Видав¬ 
ництво  "Наукова  думка",  Київ,І9б9. 

Dejna  1  =  Karol  Dejna, Gwary  ukrai rtskie  Tarnopolszczy- 
zny.  Polska  Akademia  Nauk:  Komitet  Jezykoznawczy. 
Prace  j^zykoznawcze, 13. Wroclaw, 1957. ’ 

Dejna  2  =  Karol  Dejna,  Atlas  gwarowy  Wojewddztwa  Kie- 
leckiego,  1 .  46di,1962  i.d. 

Деркач  =■  П.М. Деркач,  Короткий  словник  сино¬ 
німів  української  мови.  Київ, І 9 бо. 


939 


James  =  Русско-английский  словарь-дневник  Ри- 

чарда  Джамса  /І6І8-І8І9  гг,/  .  Под  ред.В.А. 
Ларина.  Издание  Ленинградского  университета. 

Лени  нград,  1959. 

Дзендзелівський  -  Й.О.Дзендзелівський,  Лінг¬ 
вістичний  атлас  українських  народних  гово¬ 
рів  Закарпатської  області  УРСР.  І  -  II. 

Ужгородський  Державний  університет.  Уж  - 

город,  1958  -  I960. 

Дзьобко  -  Й.Дзьобко, "Чиє  то  полечко  не  зоране" 
й  інші  народні  пісні.  Бібліотека  піонера, І. 
Вінніпеґ-Вірден , 1956 . 

Дмитриев  -  Н.К.Дмитриев,  0  тюркских  злементах 
русского  словаря.  Лексикографический  сбор- 

ник.  III.  Академия  Наук  СССР:  Институт  Язьі- 
кознания.  Москва, 1958. 

Дослідження  з  мовознавства  в  Українській  РСР 
за  сорок  років.  Академія  Наук  Української 
РСР*  Інститут  Мовознавства  ім.О.О.Потебні, 

Київ  1957. 

ДослЛ.  -  Дослідження  з  лексикології  та  лекси¬ 
кографії.  Міжвідомчий  збірник.  Академія 
Наук  Української  РСР:  Інститут  Мовознав¬ 
ства  ім.О.О.Потебні.  Київ,  1965. 

Досл/і/Мат.  -  Дослідження  і  матеріяли  з  укра¬ 
їнської  мови.  І.  Академія  Наук  Україн- 
ської  РСР:  Інститут  Суспільних  Наук, Київ, 

1959  і  Д. 

ДослМЛ.  -  Дослідження  з  мови  та  літератури^ 
Академія  Наук  Української  РСР:  Інститут 
Суспільних  Наук,  Київ  1954-1957. 

ДослМов,-  Дослідження  з  мовознавства.  Акаде¬ 
мія  Наук  Української  РСР:Інститут  Мово  - 


940 


знавства  ім. 0.0. Потебні.  Київ,  1962  і  д. 

ДослУРМ  »  Дослідження  з  української  та  росій¬ 
ської  мов.  Академія  Наук  Української  POP* 

Інститут  Мовознавства  ім. 0.0. Потебні.  Київ 
1964. 

Draganu  =  Nicolae  Draganu, Romani  і  in  veacurile  IX^-Xrv 
pe  basa  toponimiei  si  onomasticei.  Bucure^ti ,1932. 

ДСИЯ.  -  Докладні  и  сообщения  ИнститутаЯзьїко- 
знания  AH  СССР.  І.  Москва, 1952  и  сл. 

Н.Дурново,0черк  истории  русского  язьіка.  Мо¬ 
сква,  1924. 

А.Дювернуа,  Материяльі  для  словаря  древне- 
русского  язьіка.  Москва, 1894. 

C.Ducange,  Glossarium  mediae  et  infimae  graecitatis. 
(Reprint: ) Graz, 1958. 

C.Ducange,  Glossarium  mediae  et  infimae  latinitatis. 
(Reprint: )Graz,1954. 


EBibl.  =  Encyclopaedia  Biblica.  Edited  by  T.K.Cheyne 
and  J. Sutherland  Black.  London, 1903. 

ЕЗб.  -  Етнографічний  збірник.  Видає  Наукове 
Товариство  ім. Шевченка.  Львів. 

R.Ekblom,  Die  Name  der  siebenten  Dnieprstromscbnelle. 
Alquist  &  Wiksells.  Uppsala, 1951 . 

J.Endzel in.Lettische  Grammatik.  Riga, 1923. (Reprint* ) 
Heidelberg, 1923. 

Eos.  Commentarii  Societatis  Philologicae  Polonorum. 

1 .  Leopoli,1894  et  seq. 


941 


ESEE.  =  Etudes  slaves  et  Est-Europeennes .1 .  Montreal, 
1956  et  suiv. 

ЗСл.  =  Брокгауз-Ефрон,  Знциклопедичеокий  сло- 

варь.  1-82,  Санкт  Петербург, 1890-1907. 

Зт.  =  Зтимология.  Институт  Русского  Язьіка  АН 
СССР.  Москва,  1963-1968. 

ЗтимИссл. =  Зтимологичевкие  исследования  по 
русскому  язьіку.  Издательство  Московского 
университета.  Москва,  I960  и  сл. 

ЗтимСл.  = Зтимологический  словарь  славянских 
язьїков.  Проспект. Пробньїе  статьи .Институт 
Русского  Язьіка  АН  СССР.  Москва, 1963. 

Желеховський  =  Євгений  Желеховский,  Малору ско- 

нїмецкий  словар.  Том  І.  Львів  1886.  Є.  Же¬ 
леховский  і  С.Недїльский,  Малоруско-нїмец- 
кий  словар.  Том  II.  Львів, 1886, 

Жилко  =  Ф.Т. Жилко,  Нариси  з  діалектології  у- 
країнської  мови.  Видання  друге/переробле- 
не/. Київ, 1966. 

П.Житецький,  Нарис  літературної  історії  укра¬ 
їнської  мови  в  ХУІІ  віці.  Вступна  стаття  Л. 
А.Булаховського.  Українське  Видавництво. 

Львів, 1941. 

ЖіЗ.  =  Життя  і  знання.  Журнал.  Львів, 1935- 

1939. 

Жлуктенко  =  Ю.О.Жлуктенко,  Українсько— англій¬ 
ські  міжмовні  відносини:  Українська  мова  . 
у  США  і  Канаді.  Видавництво  Київського  уні¬ 
верситету.  Київ, 1964. 

Ю.О.Жлуктенко,  Мовні  контакти .Про б леми  інтер¬ 
лінгвістики.  Видавництво  Київського  універ¬ 
ситету. Київ,  1966. 


942 


943 


Жовтобрюх =  М. А. Жовтобрюх, "Фонетика"  /розділ 
у  праці:/  Історична  граматика  української 
мови.  Друге  видання,  Київ, 1962. 


ЖМНП. =  Журнал  Министерства  народног 
щения.  Санкт  Петербург, 1867-1917. 


ЖСт.  = Живая  Старина,  Периодическое 'издание 
Отделения  Зтнографии  Русского  географичес- 
кого  общества.  І  -  25,  Санкт  Петербург, 
І89І-І9І7. 

Жучкевич  = В.А.Жучкевич,  Происхождение  геогра- 
фических  названий  Белоруссии.  Мин ск , І 9 61 . 


Zaj^czkowski  =  A.Zaj^czkowski ,  Studia  oriental  і s- 
tyczne  z  dziejdw  slownictwa  polskiego.  Prace  Wroc- 
lawskiego  Towarzystwa  Naukowego.  Seria  A. Nr. 49. 
Wroclaw, 1953. 

Занкович  I =  Іван  Ільницький-Занкович, Німець¬ 
кий  та  український  військовий  словник, Бер¬ 
лін,  1939. 

Занкович  2  =  Німецький  та  український  летун- 
ський  словник.  Берлін, 1939. 

З б. наук. праць  =  Збірник  наукових  праць  І: 
Мовознавство.  Академія  Наук  Української 
РСР,  Київ ,19 58. 

ЗбЗах. =  Збірник  Заходо-  й  Америкознавства 
Всеукраїнської  Академії  Наук.  І  -  II. Київ, 
1929-1930. 

Зизаній  =  Л.Зизаній,  Лексисгь.  Перевидав  д-р 
Ярослав  Рудницький./Авґсбурґ/194-б. 

Лексис  Лаврентія  Зизанія.  Синоніма  славено- 
роская.  Підготовка  текстів  пам’яток  і 
вступні  статті  В.В.Німчука.  Академія  Наук 
Української  РСР:  Інститут  Мовознавства  ім. 


0.0. Потебні.  Пам’ятки  української  мови 
ХУІ-ХУИ  ст.  Серія  наукової  літератури. 
Київ, 1964. 

Зілинський  І  =  Jan  Zilyrtski,  Opis  fonetyczny  jfzyka 
u krai Ask і ego.  Polska  Akademia  UmiejftnoSci :  Prace 
Komisji  Jezykowej  Nr. 19.  Krak6w,1932. 

Зілинський  2  =  Іван  Зілинський, "Так  зване 
sandhi  в  українській  мові",  SymbRozwadow- 
ski  II. 


ЗІФВ.  =  Записки  Історично-Філологічного  Від¬ 
ділу  Всеукраїнської  Академії  Наук.  Київ. 


ЗНТШ.  =  Записки  Наукового  Товариства  ііи.Т. 
Шевченка.  Львів. 


Zubaty  =  Josef  Zubaty,  Studie  a  2lanky.l-2.  Naklada- 
telstvi  Ceskoslovensk6  Akademie  VSd, Praha, 1945  - 
1954. 


E.Zupitza,  Die  germanischen  Gutturale.  Berlin, 1896. 

ИзвОРЯС  =  Известия  отделения  русского  язьїка 
и  словесно сти  Академии  Наук.  Санкт  Петер¬ 
бург  -  Лвнинград,  1896-1956. 

Ист.І’усов  Указ.=  История  Русов  иЛи  Малой 
России.  Сочинение  Георгия  Кониского.  Ука- 
затель.  Москва,  1846. 

Ізб.Св.=  Изборник  Святослава  1073.  Санкт 
Петербург, 1880. 

Ізб.Св.  1076  =  Изборник  1076  года.Москва, 

1965. 

+Іларіон  =  Митрополит  І ларіон, Дохристиян¬ 
ські  вірування  українського  народу.  Він¬ 
ніпег,  1965. 

Інтермедії=  Українські  інтермедії  ХУІІ-ХУІІІ 
ст.  Видавництво  Академії  Наук  Української 

РСР.  Київ, I960. 


944 


945 


Іпат.  = /Іпатський  літопис:/  Ипатьевская  Лето- 
пись.  Санкт  Петербург, 1908. 


Ірклієвськии  s  Василь  Іркліевський,  Словник 

українських  хресних  імен. Авґсбурґ, 1967. 

/ЛІ4/. 


rF.=  rndogermanische  Forschungen,  Zeitschrift  fllr 
indogermanische  Sprach-  und  Altertumskunde.l . 
Strassburg,1892  und  ff. 


IJSLP.  =  International  Journal  of  Slavic  Linguistics 
and  Poetics.  The  Hague, 1959  and  ff. 

F.Ivekovid  -  J.Broz,  Rjecnik  hrvatskoga  jezika.I-2. 
Agram,1901 . 


KZ.  =  Zeitschrift  ftir  vergleichende  Sprachforschung 
auf  dera  Gebiete  der  indogermanischen  Sprachen.be- 
grdndet  von  A. Kuhn.  Berl in-Gflttingen,1052  und  ff. 

Кириченко  Українсько-російський  словник. І-б. 

Академія  Наук  Української  РСР:  Інститут 

Мовознавства  ім.О.О^Потебні.  Київ, 1953-1963. 

Киріяк  = І.Киріяк,  Сини  землі.  1-3.  Едмонтон, 

1939-1945. 

Kiparsky  1  =  Valentin  Kiparsky, Die  gemein-slavischen 
Lehnwflrter  aus  dem  Germanischen.  AASF.32;2.  Helsin¬ 
ki,  1934. 

Kiparsky  2  =  Valentin  Kiparsky,  Der  Wortakzent  in  der 
russischen  Schriftsprache.  Carl  Winter's  Universi- 
tclts  buchh.  Heidelberg, 1962. 


JBR.  -  J.B.Rudnydkyj rs  dialectological  field  records 
and  notes, 1934-1970. 


Johannesson  =  A. Johannesson,  Islclndisches  etymologisches 
Worterbuch.  1,  Bern, 1951  und  ff. 

Jokl  LKUnters.  =  N. Jokl .Linguistisch-kulturhistorische 
Untersuchungen  aus  dem  Berelch  des  Albanischen.  Berlin 
-Leipzig, 1923. 

JP.  =  J$zyk  Polski.  Organ  Towarzystwa  Milo$nik6w  J?zyka 
Pol  ski  ego.  Krak6w,1913  і  d. 

Karlowicz  =  J.Karlowicz,  Slownik  wyrazdw fobcego  a 
mniej  jasnego  pochodzenia  uzywanych  w  j^zyku 

polskim.  Krak6w, 1894-1 905. 

Карский=  Е.Ф.Карский,  Белоруссьі.І-ІЦ.Изда- 
тельство  AH  СССР.  Москва, 1955-1956. 

і 

Кат. річок =  Каталог  річок  України.  Академія 
Наук  Української  СРС:  Інститут  Гідрології 
та  Гідротехніки-Інститут  Мовознавства  ім.О. 

0. Потебні.  Київ, 1957. 


Kiparsky  3  =  Valentin  Kiparsky,  Russische  historische 
Grammatik.  1  -  2.  Carl  W  interns  Universities buchh. 
Hei  del  ber.g ,  1 963-1 967 . 

Kirkconnell  =  Watson  Kirkconnell,  Common  English  Loan 
Words  in  East  European  Languages.  Slavistica  UVAN 
No. 14,  Published  by  the  Ukrainian  Free  Academy  of 
Sciences.  Winnipeg, 1952. 

Klein  =  Ernest  Klein,  A  Comprehensive  Etymological 
Dictionary  of  the  English  Language,  1  -  2.  Elsevier 
Publishing  Company.  Amsterdam-London-New  York, 1 966- 
1967. 

Klymasz  =  R.B,Klymasz,A  Classified  Dictionary  of 
Slavic  Surname  Changes  in  Canada.  Onomastica  UVAN 
No. 22.  Published  by  the  Academy.  Winnipeg,  19{51 . 

П.Клименко, "Роздільний  акт  на  маєтки  Хоткеви- 

чівські  1587  року".  ЗІФВ  16.  Всеукраїн¬ 
ська  Академія  Наук.  Київ, 1928. 

Kluge  =  Friedrich  Kluge,  An  Etymological  Dictionary  of 
the  German  Language,  Translated  from  the  4th  German 
Edition.  London-New  York, 1891 . 


946 


Kluge-Gdtze  =  Friedrich  Kluge/Alfred  Gdtze,  Etymolo- 
gisches  Wdrterbuch  der  deutschen  Sprache.  Walter 
de  Gruyter  &  Co.  Berlin, 1948, 

Кміт  =  о.Ю.Кміт,  Словник  бойківського  говору. 
Літопис  Бойківшини,ІІ  -  X.  Самбір,І934- 
1938. 

Kniezsa  =  Istvan  Kniesza,  A  Magyar  nyely  Szlav  jdve^ 
v^nyszavai.  Akademiai  Kiado.  Budapest, 1955. 

Knobloch  =  J.von  Knobloch,  Sprachwissenschaftliches 
Wflrterbuch.  1.  Carl  Winter's  Universitcltsverlag. 
Heidelberg, 1961  und  ff. 

Knutsson  =  Knut  Knutsson,  Die  germanischen  Lehnwdrter 
im  Slavischen  vom  Typus  buky.  Lunds  Univ.Arsskrift 
N.F.24,Nr.9.  Lund, 1929. 

Ковалів  1=  П. Ковалів,  Лексичний  фонд  літера¬ 
турної  мови  Київського  періоду  Х-ХІУ  ст. 
Том  І і  Основний  фонд,  НТШ,  Нью  йорк,І9б2. 

Ковалів  2=  П. Ковалів,  Лексичний  фонд  літера¬ 
турної  мови  Київського  періоду  Х-ХІУ  ст. 
Том  II:  Запозичення,  НТШ,  Нью  Йорк,І9б4. 

Ковалів  3=  П. Ковалів,  Молитовник-служебник, 
пам’ятка  ХІУ  ст.  Науково-Богословський 
Інститут  УПЦ.  в  США.  Нью  Йорк,І9бО. 

Колодяжний=  А.С.Колодяжний,  Прийменник.  Видав¬ 
ництво  Харківського  університету. Харків, 
I960. 

Конески  =  Блаже  Конески,  Речник  на  македонски- 
от  j  азик  со  српскохрватски  толкуваньа. 

І  -  II.  CKonje,  І96І-І966. 

Constantinus  Porphyrogenttus,De  admtnistrando  imperio. 
Migne,Patrologiae  cursus  completus. . .Series 
graeca  posterior.  Tomus  СХГІІ, 

Kopetny  =  Fr.  Kope6n^,Zakladni  vseslovanskci  slovni  za- 


947 


soba.6sAV,  Ustav  Jazyku  a  Literatur,  Etymologic- 
ke  PracoviStS  v  Brn£,1964. 

КрехАп.  І.Огієнко,  Українська  літературна 
мова  ХУІ-го  ст.  і  український  Крехівський 
Апостол.  Студії  до  української  граматики, 
УІІІ.  Варшава, 1930. 

Кримський  І  = А.Крьімский,  Украинская  грамма- 

тика.  Москва, 1907. 

Кримський  2  = А.Крьімский,  Древнекиевский  говор. 

Санкт  Петербург, 1907. 

Кримський  3  = А. Кримський,  Розвідки, статті  та 
замітки.  Київ, 1928. 

Є.В.Кротевич-Н.С.Родзевич,  Словник  лінгвістич¬ 
них  термінів.  Академія  Наук  Української  РСР: 
Інститут  Мовознавства  ім. 0.0. Потебні.  Київ, 

1957. 

КСИС.=  Краткие  сообщения.  Академия  Наук  СССР: 
Институт  Славяноведения,  Москва. 

CSP.  =  Canadian  Slavonic  Papers.  1.  Canadian  Association 
of  Slavists.  Toronto, 1956  and  ff, 

КСт . =  Киевская  Старина,  журнал.  Київ, 1882-1907. 

Кузеля=  Зенон  Кузеля  і  Микола  Чайковський, 
Словар  чужих  слів.  Чернівці, 19X0. 

Кузеля-Рудницький= Зенон  Кузеля  і  Ярослав  Руд- 
ницький,  Українсько-німецький  словник.  Отто 

Гаррассовіц.  Ляйпціґ,  194-3. 

Kuraszkiewicz  =  Wladyslaw  Kuraszkiewicz.Gramoty  halic- 
ko-wolyrtskie  XIV-XV  wieku .Studium  jfzykowe.  Prace 
Polskiego  Towarzystwa  dla  badart  Europy  Wschodniej 
Nr  7.  Krak6w,1934. 

A.tabuda,  Slowniczek  kaszubski.  partstwowe  Zaklady  Wydaw- 
nictw  Szkolnych.  Warszawa, I960, 


948 


949 


Лавр.=  Повесть  временньіх  лет/по  Лаврентьев- 
ской  летописи  1377  г./.  Издание  Академии 
Наук  СССР.  Москва-Ленинград,І950. 


Лемк.  =  z.Stieber,  Toponomastyka  -temkowszczyzny  1-2. 
Lbdzkie  Towarzystwo  Naukowe;  Wydzia*  1, Nr. 3-6. 
Ш2,  1948- 1949. 


Language.  Journal  of  the  Linguistic  Society  of  America. 
Baltimore  2,Md. 


ЛБ.  = Літопис  Бойківщини.  Самбір.  -  Нова  серія: 
Видає  Комітет  Бойківщини.  Ч.І. 

1967. 

ЛБюлетень  -  Лексикографічний  бюлетень.  Акаде¬ 
мія  Наук  Української  СРС: Інститут  Мово- 
завства  ім. 0.0. Потебні.  Київ. 


Лев= 


Василь  Лев,  Угцівська  мова  і  фолкльор. Від¬ 
битка  із  збірника:  Угнів  та  Угнівщина.НТШ. 
Український  Архів  ХУІ.  Нью  йорк  -  Сідней- 

Торонто,І9бО. 


Левченко =  С.П. Левченко,  Словник  власних  імен 
людей.  Академія  Наук  Української  СРС : Ін¬ 
ститут  Мовознавства  ім. 0.0. Потебні.  Київ, 
1961. 


Leder  =  Trmgard  Leder,  Russische  Fischnamen.  Otto 
Harrassowitz. Wiesbaden, 1968. 

T.Lehr-Spiawirtski-K.Polartski  ,Sk)wnik  etymologiczny 
jezyka  Drzewian  Polabskich.  1.  Wydawnictwo  Pol- 
skiej  Akademii  Nauk.  Wrocl-aw-Warszawa-Krakdw, 

1962. 


Лесин-Пулинець  = В.М.Лесиц  і  О.С.Пулинець, Корот¬ 
кий  словник  літературознавчих  термінів. 
Київ, 1961. 

Лисенко  = П.С.Лисенко,  Словник  діалектної  лек¬ 
сики  середнього  і  східного  Полісся.  Ви¬ 
давництво  Академії  Наук  Української  РСР. 
Київ, 19 61. 

ЛітОВ.=  Ольга  Войценко,  Літопис  українського 
життя  в  Канаді.  1-5.  Вінніпеґ,  1961 -1971. 

LLPSL.  =  Slovnik  jazyka  staroslovenskeho: Lexicon  lin¬ 
guae  paleoslavicae.  1.  CSAV:  Slovansky  Ustav. 

Praha, 1958. 

Lokotsch  =  Karl  Lokotsch,  Etymologisches  Wflrterbuch 
der  europelischen  (germanischen.romanischen  und 
slavischen)  Wflrter  oriental ischen  Ursprungs. 

Carl  Winter's  Universitatsbuchhandlung.  Heidel¬ 
berg,  1927. 

Ломацький=  І.Ломацький,  Гуцульський  словни¬ 
чок.  Відень, 1957 

LP.  =  Lingua  Posnaniensis.  1,  Poznart,1949  and  ff. 

LS.  =  Lud  S4owiartski.  1.  Krak6w,1930  і  d. 


T .  Lehr-Spl-awirtski -P . Zwol  і rtski -S . Hrabec  ,Dzi e  je  jezyka 
ukrairtskiego  w  zarysie.  Partstwowe  Wydawnictwo 
Naukowe.  Warszawa, 1956. 

ЛексПо,  -Лексика  Полесья:  Материяльі  для  по- 
леского  диалектного  словаря.  Академия 
Наук  СССР:  Институт  Славяно ведення.  Мо¬ 
сква,  1968. 

Лл."  Лексикологія  та  лексикографія. Академія 
Наук  Української  РСР.  Київ,І§66. 


LSI.  =  Linguistica  Slovaca.l.  Bratislava, 1939  a  d. 

ЛСЛ.  *  Олекса  Горбач,  Перший  рукописний  укра¬ 
їнсько-латинський  словник  Арсенія  Корець- 
кого-Сатановеького  та  Епіфанія  Славинець- 
кого.  Праці  Філософічно-Гуманістичного  Фа¬ 
культету  УКУ,  3-4.  Рим, 19 68. 

ЛСС.  ЛСЛ. 


950 


Луговий  = Ол. Луговий,  Безхатний/Діти  степу/. 
Едмонтон, І 94 6. 

LF.  =  Li  sty  Filologicke.l .  Praha, 1874  a  d. 

Льохін  -  І.В.Льохін  і  Ф.М. Петров,  Словник 
іншомовних  слів.  Державне  Видавництво 
Політичної  Літератури.  Київ  1951* 


Мандрика  1-3  =  М . І .Ман дрика ,  Золота  осінь. 
Радість.  Симфонія  віків.  Вінніпег, 1958  - 
1961. 


Макарушка=  О.Макарушка, "Словар  українських 
виразів,  перенятих  з  мов  туркских" .  ЗНТШ. 

5,  Львів, 1895. 

MaKowiecki  =  S.Makowiecki ,  STownik  botaniczny  /асіЛ- 
sko-mal-oruski .  Polska  Akademia  Umiej§tno£ci .  Kra- 

k6w,1936. 

Matthews  =  W.K. Matthews,  Russian  Historical  Grammar. 
Athlone  Press.  London, I960. 


Matzenauer  =  W.K.Matzenauer,  Cizf  slova  ve  slovan- 
skych  re^ech.  Brno, 1870. 


Machek  =  V.  Machek,  Etymologicky  slovmk  jazyka  <?es- 
k£ho  a  slovenskeho.  Nakladatelstvi  Ceskoslovenske 
Akademie  VSd.  Praha, 1957. 


МГрамоти  -  Вол  .Ярошенко,  "Українська  мова  в 
молдавських  грамотах  ХІУ-ХУ  вв. "Збірник 
Комісії  для  дослідження  історії  україн¬ 
ської  мови.  І.  ВУАН.  Київ, 1931. 


Meillet  =  A.Meillet.Le  slave  commun.  2  ed.  par  A. 
Vaill  ant. Paris ,1934. 

і 

Meillet, Et.  =  A. Meillet,  Etudes  sur  1  'e'tymologie  et 
le  vocabulaire  du  vieux  slave.  Paris, 1 902-1 9o5 . 


951 


A. Meillet, Les  dialectes  indo-euroDeens .  2  ed.  Paris, 
1922. 

Мельхеев=  М.Н.Мельхеев,  Географические  имена. 
Топонимический  словарь.  Москва, 1961. 

Mencken  =  H.L. Mencken,  The  American  Language.  Fourth 
Edition.  New  York, 1936. 

Menges  =  K.H.Menges,  The  Oriental  Elements  in  the 
Vocabulary  of  the  Oldest  Russian  Epos, The  Igor' 
Tale.  Published  by  the  Linguistic  Circle  of  New 
York., 1951. 

Методологічні  питання  мовознавства.  Видав¬ 
ництво  "Наукова  Думка",  Київ, 1966. 

Meulen  =  R.van  der  Meulen,  De  Hollandsche  Zee-  en 
Scheepstermen  in  het  Russisch.  Amsterdam, 1909. 
id.Nederlandse  Woorden  in  het  Russisch.  Amster¬ 
dam  1959. 

Mikkola  =  J.J.Mikkola,  Urslavische  Grammatik.  1-3. 

Carl  Winter's  Universitats  buchh.  Heidelberg,  1913- 
1950. 

Mikkola  Festschrift^=  Melanges  de  Philologie.offerts 
a  M. J.J.Mikkola  a  1 'occasion  de  son  65  anniver- 
saire.le  6.7.1931.  Helsinki ,1931  (=AASF.27). 

Miklosich  =  Franz  von  Miklosich,  Etymologisches  Wdrter- 
buch  der  slavischen  Sprachen.  Wien,  1886. 

Miklosich  Bildung  =  Franz  von  Miklosich, Die  bildung  der 
slavischen  Personen-  und  Ortsnamen.  Carl  Winter's 
Uni vers і tatsbuchhandl ung .  Heidel berg , 1 927 . 

Miklosich  ТЕ.  =  Franz  von  Miklosich,  Die  tdrkischen 
Elemente  in  den  sddost-  und  osteuropflischen 
Sprachen.  1-2.  Nachtrag  1-2.  Wien, 1884-1890. 

Franz  von  Miklosich,  Lexicon  palaeosloyenico-graeco- 
latinum.  Wien, 1862-1865. 


952 


953 


Младенов=  С.Младенов,  Етимологически  и  право 
писен  речник  на  бтьлгарския  книжовен  език. 

София,І94І. 

М  N  Т — ESz.  =  A  Magyar  nyelv  tflrt£neti-etimol6giai 
szbtdra.l.  Akad&niai  Kiadd.  Budapest,  1967. 


Он  =  Ономастика.  Академія  Наук  Української  PCPs 
Українська  Ономастична  Комісія.  Київ, 1966. 

On.  =  Onomastica.1 .  Wroclaw, 1955  і  d. 

Онацький  1=  Vocabolario  ucraino-ital iano.  Roma,  1941. 


Мовозн.=  Мовознавство.  Орган  Відділу  Літера¬ 
тури,  Мови  і  Мистецтвознавства  Академії 
Наук  Української  РСР.  Київ, 1967  і  д. 

МорСл.  =  Морской  словарь.  1-2.  Военное  Изда- 
тельство  Министерства  Обороньї  СССР.  1959. 


MPKJ  =  Materialy  і  prace  Komisji  Jfzykowej  Akademii 
Umiej§tno$ci .1 .  Krakdw,1904  1  d. 

MSL.  =  Memoires  de  la  Societe  de  linguistique  de  Pa¬ 
ris.!.  Paris, 1886  et  sutv. 


Наконечна  =  Woirtgeographie  der  ukrainischen  Umgang- 
sprache.  Milnchen,!95! .  CManuscript) . 

Наконечна-Рудницький  =  H.Nakonetschna  und  J.Rud- 
nyikyj,  Ukrainische  Mundarten:  Sildkarpatoukrainisch 
(Lemkisch,Bojkisch  und  Huzulisch),  Leipzig, 1940. 

НаукЗапУВУ  =  Наукові  записки  Українського  Віль¬ 
ного  Університету,  Мюнхен, 1957  і  д. 


НіЖ.=  Наука  і  життя 


[омісячник.  Київ,  1951  і  д. 


Онацький  2  =  Українська  мала  енциклопедія.  Бу- 
енос  Айрес,І957. 

Onions  =  С.Т. Onions,  The  Oxford  Dictionary  of  English 
Etymology.  Clarendon  Press.  Oxford,  1966. 

OnllVAN  =  Onomastica.  Series  of  Ukrainian  Free  Academy 
of  SciencesUVAN.  1,  Winnipeg  1951  and  ff. 

Орел  = А. Орел , Словник  чужомовних  слів.  I  -  3. 
Нью  Йорк, 1963-1966. 

OrScn'p.  =  Orbis  Scriptus:D.Tschi2ewskij  zum  70. 
Geburtstag , W .  Fi nk  Verl ag  .Milnchen ,  1 966 . 

Ortsnamenverzeichnis  der  Ukraine.  Berlin,  1943, 

Основа.  Санкт  Петербург, I86I-I862 . 

Osthoff  =  H.Osthoff .Etymologische  Parerga .Leipzig, 1901 . 

Остр.св.=:  Остромирово  евангелие.  1056/57.  Изд. 
А.Востокова.  Санкт  Петербург, 1843. 

Очеретний  і  А.Д.Очеретний,  Середньонаддніпрян- 
ські  говори.  Київ, I960. 


Носович  =  И.И.Носович,  Словарь  белорусского 
наречия.  Санкт  Петербург, 1870. 

NR  =  Nale  геб.  1.  Praha,  191 7  a  df 


Partridge  =  Eric  Partridge, Origins;  A  Short  Etymolog¬ 
ical  Dictionary  of  Modern  English.  London, 1958. 

Петровский«Н.А.Петрозский,  Словарь  русских 
личньїх  имен.  Москва, 1966. 


NphM.  =  Neuphi 1 ol ogische  Mitteilungen.l .Helsinki ,1899. 

Огоновський  *  E.Ogonowski .Studien  auf  dem  Gebiete 
der  ruthenischen  Sprache.  Lemberg, 1880. 


ПитІУМ. а  Питання  історії  української  мови. 
Київ, 1970. 

ПитОн.  «Питання  ономастики.  Київ,І9б5. 


954 


Пит.слов.мовозн.  = Питання  слов’янського  мово¬ 
знавства.  І  -  6.  Львів  1952-1958. 

ПитТопОн.=  Питання  топоніміки  та  ономастики. 
Київ, 1962. 

М. І. Погрібний,  Словник  наголосів.  Київ,І9б4. 

Подвезько  =  М.Л.Подвезько,  Англійсько-  укра¬ 
їнський  словник.  Київ, 1952. 

Pokorny  =  Julius  Рокоту,  Indogermanisches  etymologi- 
sches  Wflrterbuch.  Francke  Verlag.  Bem-Mllnchen,1959. 

Політика  =  Політика  свІцкая  1770.  Видання  М. 
Возняка.  Україна.  Київ, 1914. 

Пом’яник  =  Городиський  Пом’яник  1484  /вид. 
Вінніпег, 1 9 52*  Readings  in  Slavic  Literature  2/. 

ПОПОВІ  А. И. ПОПОВ,  ЙЗ  ИСТОрИИ  ЛеКСИКИ  ЯЗЬхКОВ 

восточной  Европьх.  Ленинград,І957. 

Потебня  =  А.А.Потебня,Из  записок  по  русской 
граматике.  AH  СССР.  Москва-Ленинград,І94І. 

Праці  ІФТ.  =  Пр-лці  Історично-філологічного 
Товариства  в  Празі. 

Преображенский  =  А.Г.Преображенский,  Зтимо- 

логический  словарь  русского  язьїка.  Москва, 
1958. 

П. І. При ступа, Говірки  Брюховицького  району 
Львівської  області.  Київ, 1957. 

Pfirucni"  slovnfk  jazyka  ceskeho.  Praha, 1935  a  d. 
ПСРЛ.  -  Полное  ообрание  русских  летописей.І. 

Санкт  Петербург-Москва-Ленинград,Т84і  и 

сл./до  1962  г./ 


955 


Pu§cariu  =  S.Puskariu.Etymologisches  Wdrterbuch  der 
rumanischen  ?Sprache.I.  Carl  Winter^  Universi- 
tatsbuchhandl ung .  Heidel berg , 1 905 . 

PF.  =  Prace  filologiczne.l .Warszawa, 1885  і  d. 

Пшеп» юрська  s  М.Пшеп’ юрська,  Надсянський  го¬ 
вір.  Варшава  1938. 

Радлов, Опьхт  словаря  тюркских  наречий.  1-4. 
Санкт  Петербург, І893-І9ІІ. 

Реестра=  Реестра  Войска  Запорожского  после 
Зборовского  договора. . .1649.  Москва  1874. 

RES.  =  Revue  des  etudes  slaves. 1.  Paris, 1921  et  suiv. 

Richhardt  =  R.Richhardt.Polnische  Lehnwflrter  im  Ukra- 
inischen.  Otto  Harrassowitz.  Wiesbaden, 1957. 

RIO.  =  Revue  Internationale  d'onomastique.l .Paris. 

Ш.' Рідна  мова. І.  Варшава, 1933  і  д. 

Роїк  =  A.Royick,  Lexical  Borrowings  in  Alberta 
Ukrainian.  Edmonton, 1965  /Manuscript/. 

Rozwadowski  =  Jan  Rozwadowski ,Studia  nad  nazwami  wdd 
s4owiartskich.  Krakdw,1948. 

RS.  =  Rocznik  slawistyczny  (Revue  slavistique) .1 . 

Krakdw  ,1908  et  suiv. 

РССтоцький  1=  R.Smal  Stockyj,  Abriss  der  ukrainischen 
Substantivbildung,  Wien, 1915. 

РССтоцький  2  =  Р.Смаль  Стоцький ,  Значіння  у- 
країнських  прикметників.  Варшава, 1926. 

РССтоцький  3=Р.Смаль  Стоцький,  Примітивний 
словотвір.  Варшава, 1929. 

РССтоцький  4=Р.Смаль  Стоцький^Оіе  germanisch 
deutschen  Kultureinflilsse  im  Spiegel  der  ukra- 
inlschen  Sprache.  Leipzig, 1942. 


956 


РССтоцький  5=  R.Smal  Stocki,  Slavs  and  Teutons. The 
Oldest  German !c -SI avtc  Relations.  Milwaukee, 1950. 

РССтоцький  б  =Р.Смаль  Стоцький, Українська  мо¬ 
ва  в  Совєтській  Україні. НТШ.Нью  Йорк,І9б9. 

Рудницький  І  =  Наростки  -ище,-исько,-сько .  sia- 
vistica,  Ч. 58-59.  УВАН.  Вінніпег, 1967. 

Рудницький  2  =  Географічні  назви  Бойківщини. 

2  видання,  OnUVAN  No. 23-24  Вінніпезі 9 62 . 

Рудницький  3  =  J.Rudnydkyj,Lemberger  ukrainische 
Stadtmundart.  Otto  Harrassowitz, Leipzig, 1943. 
Рудницький  4  =  J.Rudnydkyj ,  Slldkarpatoukrainisch  aus 
Ilnyda.  Otto  Harrassowitz, 1944. 

Рудницький  5  =  J.Rudnydkyj,  Etymologisches  Wdrterbuch 
der  ukrainischen  SpracheCProbeseitenl .1945. 

Рудницький  6  = Яр. Рудницький,  Матеріяли  доукра- 
їнсько-канадійської  фолкльористики  й  діа¬ 
лектології.  1-4.  УВАН.  Вінніпег  1956-1963. 

Рудницький  7 =  Яр . Рудницький ,  Українська  мова 

та  її  говори. 3-те  видання. Вінніпег ,1965. 

ІУ,-  ІУС.= Російсько-український  словник. А-П. 

І  -  3.  ВУАН.  Київ, 1924-1928. 

ІФВ.=  Русский  филологический  вестник. 1-78. Вар¬ 
шава,  1879 -1918. 

L . Sadni k-R . Аі tzetmdl 1 er » Handwdrterbuch  zu  den  altkir- 
chenslavischen  Texten.  The  Hague-Heidel berg, 1955. 

L.  Sadni  k-R.  Aitzetmill  ler,  Vergleichnedes  Wflrterbuch 
der  slavischen  Sprachen.l.  Otto  Harrassowitz, Wies¬ 
baden,  1963  und  ff. 

Сборник  Милетич =  Сборник  в  чест  на  Л.Милетич. 
София,І933. 

Сбсл.=  Сборник  по  славяноведению.  1-2.  Санкт 
Петербург , 1906-1907 . 

SEEJ.  =  Slavic  and  East  European  Journal. 


957 


SymbRozwadowski  =  Symbolae  grammaticae  in  honorem  I. 
Rozwadowski .1-2.  Krakdw, 1927-1 928. 

Синонима  =  Синонима  славеноросская  -  Словник 
із  ХУІІ  ст.  в  праці  П.Житецького,  Нарис... 

Сімович  =  В.Сімович,  Граматика  української  мови; 
Київ-Ляйпціґ. 

ScSl .  =  Scando-Slavica.  1 .Copenhagen, 1955  and  ff. 

Skeat  =  W.W.Skeat,  An  Etymological  Dictionary  of  the 
English  Language.  Clarendon  Press.  Oxford, 1910. 

SlAnt.  =  Slavia  Antiqua.l.  Poznart,1948  і  d. 

Slavia. 1,  Praha  1921/1922  a  d. 

SI 0 .  =  Slavia  Occidentals. 1  .Poznart,1921  і  d. 

SlOr.  =  Slavia  Orientalis.l .Warszawa. 1958  і  d. 

SI avica.l.  Debrecen  1961  and  ff. 

Slavistica  UVAN.  1.  Augsburg, 1948.  4.  Winnipeg, 1949  a.ff. 

STawski  =  Fr.STawski .STownik  etymologiczny  jezyka  pol- 
skiego.l .Krak6w,1952  і  d. 

SIPr.  =  Slavica  Pragensia.  Praha. 

Slownik  PAN.  =  Polska  Akademia  Nauk:  STownik  jezyka  pol- 
skiego.  Redaktor  naczelny.-W.Doroszewski .Warszawa,  1958. 

Slovnik  slovenskeho  jazyka.Vydayatelstvo  Slovenskej  Aka- 
demie  Vied.  Bratislava, 1959-1965. 

Сл.зб.  -Славістичний  збірник.  Академія  Наук 
Української  СРС:  Український  Комітет  Славіс¬ 
тів.  Київ, 1963. 

Сл.мовозн,  =  Слов’янське  мовознавство, Київ. 

СлСб.=  Славянский  сборник.  Москва. 


958 


Смирнов=  Н.Смирнов,Западное  влияние  на  русс- 
кий  язьік  в  Петровсуую  зпоху.  С60РЯС.74. 

Сне.  = Слово  на  сторожі.  І.  Вінніпег, 1964  і  д. 


Соболевский=  А.И.Соболевский,  Лекции  по  исто- 


рии  русского  язьїка.  (Reprint:  )The  Hague,  1962. 


Соболевский  Зтюдьі  =  А.И.Соболевский,Славяно- 
скифс#ие  зтюдьі.  Ленинград ,  1928 . 


Сомов  =  Н. Сомо в,  Орнитологическая  фауна  Харь- 
ковской  губернии.  Харків, 1897. 


Sophocles  =  Е. A. Sophocles .Greek  Lexicon  of  the  Roman 
and  Byzantine  Periods.  New  York. 

СофК.=  С.А.Вьісоцкий,  Древне-русские  надписи 
Софии  Киевской.  Наукова  Думка, Київ, 1966. 


Specht  =  Der  Ursprung  der  indogermanischen  Dekl і  na¬ 
tion  .  Gdtti  ngen',  1 944 . 

SprawPAU.  =  Sprawozdania  z  CzynnoSci  і  Posiedzert  Pol- 
skiej  Akademii  Umiej§tno$ci .1 .  Krak6w,1890  і  d. 

SR/ev/.  =  Slavisticna  Revija.l.  Ljubljana, 1948  a.ff. 

Срезневский  s И.й.Срезневский,  Материальї  для 
словаря  древнерусского  язьїка.  1-3. Москва, 

1958. 

ССМпз.  -  Словник  староукраїнської  мови  ХІУ- 
ХУ  вв.  Пробний  зошит.  Київ, 1964. 

СССтоцький  =St.Smal -Stocky,;;  und  Th. Gartner, 

Grammatik  der  ruthenischen  (ukrainischen)  Sprache. 
Wien,  1913. 

Staszewski  =  J.Staszewski ,  Sl-ownik  geografiezny.  Po- 
chodzenie  і  znaezenie  nazw  geograficznych.1959. 


959 


Stender-petersen  =A,Stender--Petersen,  Slavish-germa- 
nische  Lehnwortkunde .  G6teborg,1927. 

Степанковський=  W. J.Stepankowsky.American-Ukrainian 
Nautical  Dictionary.  New  York, 1953. 

Stieber  =  Z.Stieber .Atlas  jezykowy  dawnej  Lemkow  - 
szczyzny.  Lodi. 

StLSp.  =  Studia  linguistica  in  honorem  Th.Lehr-SpTa- 
wirtski.  Krak6w,1965, 

Stokes  =  W. Stokes, Urkelttscher  Sprachschatz.  Gflttin- 
gen,1894. 

Стрижак=Назви  річок  Полтавщини.  Академія  Наук 
Української  СРС:Інститут  Мовознавства  ім.О. 
0. Потебні.  Київ, 1963. 

StSl . =  Studia  Sl?vica.  1.  Akad&niai  Kiad6. Budapest, 
1955 'and  ff. 

Studi  LGM  3  Studi  in  onore  di  Ettore  LoGatto  e  Gio¬ 
vanni  Maver.  Collana  di  Ricerche  Slavistiche  1. 
Firenze,  1962. 

Studia  =  Studia  z  filologii  polskiej  і  sTowiahskiej . 
Polska  Akademia  NaukjKomitet  Slawistyczny  і  Rusy- 
cystyczny.  1-3.  Warszawa, 1955-1 958. 

СУЛМ.  =  Сучасна  українська  літературна 

мова. =Інститут  Мовознавства  ім. 0.0. Потебні 
Академії  Наук  УРСР,  Київ, 1969  і  д. 

Суч.  = Сучасність. І.  Мюнхен, 1961  і  д. 

ОФ.  = Славянская  филология.  Сборник  статей. 

AH  ОССР.  Москва, 1958. 

Tamm  =  Е. Tamm, Slav is ka  lanord  fran  nordtska  sprak. 

Uppsala, 1882. 

Тарнавецька  =  Г. T.Tarnawecky,  Anthroponymy  in  the 

Pomianyk  of  HorodySCe.  Winnipeg, 1964  (Manuscript). 


960 


961 


Taszycki  1  =  W, Taszycki,  Najdawniejsze  polskie  imiona 
osobowe.  Polska  Akademia  UnriejetnoSci .Krak6w,1925. 

Taszyckt  2  =  W. Taszycki,  Slownik  staropolskich  nazw 
osobowych.l.  Krakdw,1965  і  d. 


Тупиков  =  H.M. Тупиков,  Словарь  древнерусских 
личньїх  собственньїх  имен . Санкт  Петербург , 

1903. 

UVAN  =  Ukrainian  Free  Academy  of  Sciences. Winnipeg. 


Taszycki  3  =  Symbolae  Philologicae  in  honorem  Vitoldi 
Taszycki.  Polska  Akademia  Nauk.  Wroclaw  -Warszawa- 
Krak6w,1968. 

Thomsen  =  V. Thomsen, Der  Ursprung  des  russischen  Staates. 
Gotha, 1879. 

ТдІЗ, = Тези  доповідей  13-ої  Респ.  Діалектоло¬ 
гічної  наради.  Академія  Наук  Української 
FCPs  Інститут  Мовознавства  ім. 0.0. Потебні. 
Київ, 1969. 

ТдіВн.  =  Територіальні  діалекти  і  власні  на¬ 
зви.  Академія  Наук  Української  РСРіїнститут 
Мовознавства  ім . 0 . 0 .Потебні .Київ , 1965 . 

Тимченко=  б . Тимченко ,  Історичний  словник  укра¬ 
їнського  язика  І.  Харків-Київ,І930. 

Tiktin  =  H.Tiktin,  Rumclnisch-deutsches  Wdrterbuch.  1-4. 
Bucarest,1903. 

Топоров-Трубачев *  В.Н.Топоров  и  О.Н.Трубачев, 
Лингвистический  анализ  гидронимов  верхнего 
Поднепровья.  AH  СССР.  Москва, 1962. 

Trautmann  =  R.Trautmann,  Bal ti scB-sl avisches  Wdrter¬ 
buch.  Vandenhoeck  &  Ruprecht.  Gdttingen,1923. 

Трубачев  I  =  О.Н.Трубачев,История  славянских 

терминов  родства.  AH  СССР.  Москва, 1959. 

Трубачев  2  =  О.Н.Трубачев,  Названия  рек  Пра- 
вобережной  Украиньі.  Москва, 1968. 

Тулуб  =  Матеріяли  до  "Словника  псевдонімів 
українських  письменників" .ЗІФВ.  БУАН.Іб. 
Київ, 1928. 


UE.=  Ukraine.  A  Concise  Encyclopedia. 1 .University  of 
Toronto  Press. 1963  and  ff. 

УЗЕ.  = Українська  загальна  енциклопедія. 1-3. 

УЗЛП .=  й. 0 . Дзендзел івський ,  Українсько-захід- 
но-слов’янські  лексичні  паралелі.  Академія 
Наук  Української  РСР:  Інститут  Мовознавства 
ім.0.0. Потебні. Київ, 1965. 


УкДіОн  =  Українська  діалектологія  і  ономас¬ 
тика.  Академія  Наук  Української  РСРїінсти- 
тут  Мовознавства  ім.0.0. Потебні, Київ, 1964. 


Ук. Засів  =  Український  засів.  Харків, 1942. 
Українсько-російський  словник  географічних 

назв  Української  РСР. Київ, 1964. 

Улг.  =  Українська  лінгвістична  географія. Київ, 

1966. 

Уманець  =  М.Уманець  і  А. Спілка, Словарь  росій¬ 
сько-український  .Львів  1893 . /П ере друк/ 

УЇЖ.  =  Українська  мова  в  школі/-від  19 63, рік 
7-ий;/  Українська  мова  і  література  в 
школі.  Київ. 


Unbegaun  St.  =  Studies  in  Slavic  Linguistics  and  Poe¬ 
tics  in  honor  of  Boris  0, Unbegaun.  New  York-London, 
1968. 

Unbegaun  1  =  B:0. Unbegaun, La  langue  russe  au  хуїе  si- 
<?cle  (1500-15501.  Paris, 1935, 

U0.=Ukrainica  Occidental ia  UVAN.  Winnipeg*  Збірник 
Заходознавства  УВАН.  Вінніпег, 1956  і  д. 


962 


УРЕ. =  Українська  радянська  енциклопедія.І-І7. 
Київ ,1959-1965. 

УЕЕС. =  Український  радянський  енциклопедичний 

словник.  1-3.  Київ, 1966-1967. 

УРС.  =  Українсько-російський  словник. Академія 
Наук  Української  РСР:Інститут  Мовознавства 
ім. 0.0. Потебні.  Київ, 1964. 

Успенский  s  Из  истории  русских  канонических 

имен.  Изд.Московского  университета,І9б9. 

Falkowski-Pasznycki  =  J.Falkowski-B.Pasznycki ,Na  ро^- 
graniczu  Temkowsko-bojkowskiem.  Lw6w,1935. 

Vasmer  =  M.Vasmer,  Russisches  etymologisches  Wflrter- 
buch.  1-3.  Carl  Winter's  Universitatsverlag,1958. 

Vasmer^  =  Зтимологический  словарь  русского  я- 
зьіка.  І.  Москва, 1964  и  сл. 

Flood  =  W.E. Flood, The  Dictionary  °f  Chemical  Names. 

New  York, 1963. 

Fraenkel  =  Litauisches  etymologisches  Wflrlerbuch.l -2. 
Hei del berg-Gfltti ngen , 1 962-1 965 . 

Франко  =  І.франко,  Твори.  I  -  20. Київ  ,1950- 
1956. 

FUF.  =  Finnish-Ugrische  ForschungenJ .  Helsinki ,1901 . 

FUFAnz.=  Finnisch-Ugrische  Forschungen.Anzeiger.l . 

Helsinki, 1901  and  ff. 

XA  =  Акт  Хоткевича  з  1587,  див.  Клименко. 

ChO .  =  Charisteria  Oriental іа  precipue  ad  persiam 
pertinentia.  Ediderunt  F. Tauber,  V.Kubi6kova, 

I.Hrbek.  CSAV.  Praha, 1956. 

Xp.I=  Хрестоматія  староруска.  Видав  О.Ого- 
новскій.  У  Львові, 1881. 


963 


Хр.2  =  Хрестоматія  давньої  української  літе¬ 
ратури.  Упорядкував  0.1 .Білецький. Київ, 1952 . 

Хр.З  =  Хрестоматія  з  історії  української  літе¬ 
ратурної  мови.  Упорядкував  А.А.Москаленко. 
Київ, 1964. 

Худаш  =  М.Л.Худаш,  Лексика  українських  ділових 
документів  кінця  ХУІ  -початку  ХУІІІ  ст  Ака¬ 
демія  Наук  Української  РСР.  Київ, 1961.* 

ZfS.  =  Zeitschrift  filr  Slavistik.l .  Berlin,  1956  u.ff. 

ZfS!Ph.=  Zeitschrift  filr  slavische  Phi lologie .  1 . 
Leipzig, 1924  und  ff. 

ZONF.  =  Zeitschrift  filr  /Orts/Namenforschung. 1 .  Miin- 
chen,1925  und  ff. 

Чапленко *  В.Чапленко,  Адигейські  мови  -  ключ 
до  тавмниць  нашого  субстрату.  Кн.2і  Знадоби 
до  етногенези  слов’ян  та  інших  народів. Нью 

Йорк, 1966-1967. 

Чапля  *  І. К. Чапля,  Прислівники  в  українській 
мові.  Видавництво  Харківського  університету. 

Харків, І 9 60. 

Cioranescu  =  A,Cioranescu,Diccionario  etymologico  rur 
mano.  Universidad  de  la  Laguna.  1958^-1 961 . 

Emf.  =  Casopis  pro  modern*  filologi і .1 .Praha, 1911  a  d. 

їбм.  =  tasopis  Musea  kralovstyi  feskeho.l .praha,  1827, 
a  d. 

H.Schall ,"Der  Name  Berlin".  Separatum  from:Berl iner 
Heimat.  No.l-  -2.  Berl  in,  1957  -1958. 

Шанский  =  Н.М.Шанский,В.В.Иванов,Т.В.Шанскал, 
Краткий  зтимологический  словарь  русского 
язьїка.  Москва, 1961. 


964 


Шанский  сл . =  Н.М.Шанский,  Зтимологический  сло- 
варь  русского  язьїка.  І.  Издательство  Мо- 
сковского  университета.  Москва,  1963  и  слг. 

Шаровольський  І =  І. Шаровольський, "Німецькі 
позичені  слова  в  українській  мові".  Запис¬ 
ки  Київського  Інституту  Народньої  Освіти. 

1-2.  Київ, 1926-1927. 

Шаровольський  2.  =  І. Шаровольський, "Румунські 
запозичені  слова  в  українській  мові". Збір¬ 
ник  заходознавства.І.  Київ, 1929. 

Safari k  =  р. J. Safari k,  Slavische  Altertilmer  .1 -2. Leip¬ 
zig  ,1843-1844. 

Шахматов  =  А.Шахматов,Очерк  древнейшего  пери- 
ода  истории  русского  язьїка.  Санкт  Петер¬ 
бург, 1915. 

Шахматов-Кримський  =  Ол.Шахматов-А. Кримсь¬ 
кий,  Нариси  з  історії  української  мови  та 
хрестоматія  з  пам’ятників  письменської 
старо-українщини  XI -ХУГИ  вв.  Київ,  1924. 

І 

Шевельов  =  George  Y.Shevelov,  A  Prehistory  of  Slavic. 
Columbia  University  Press.  New  York, 1965. 

Шевченко  -  Словник  мови  Шевченка.  1-2.  Ви¬ 
давництво  "Наукова  Думка"  .Київ,  1964.* 

К.В.Щейковский,  Толкование  слова  вира. Казань, 


Шелудько  І  =  Д.Шелудько, "Німецькі  елементи 
в  українській  мові".  Українська  Академія 

^  для  дослідження  укра 

інської  мови.  І.  Київ, 1931.  J  * 

Шелудько  2  =  Д.Шелудько,  "Rumilnische  Elemente  im 
Ukrainischen".  Balkan-Archiy.2, 1926 


965 


Smilauer  =  Vlad.Smilauer,  Prirufcka  sloyanske  topo- 
nomastiky.  1-2.  Praha,  1963 -'l 964. 

O 

Schrader  =  0, Schrader,  Real  1  exikon  der  indogerma- 
nischen  Altertumskunde.  1-2.  Zweite  Auflage  von 
A.Nehring.  Berlin, 191 7-1 929. 

Schwentner  =  E.Schwentner.Die  primflren  Interjekti- 
onen  in  den  indogermanischen  Sprachen,  Heidelberg, 
1924. 

Schwyzer  =  E.SchwyZer,  Griechi.sche  Granimatik,  1-3, 
Milnchen  ,1939-1949, 

Shipley  =  Joseph  T. Shipley,  Dictionary  of  Word  Orig¬ 
ins.  The  Philosophical  Library,  New  York, 1945. 

St.Szober,  STownik  poprawnej  polszczyzny.  Partstwowy 
-Instytut  W.ydawniczy.  Warszawa,  1958. 

Шухевич  =  w.Szuchiewicz,  Huculszrzyzna.  1-4. 

Lw6w, 1902-1 908. 

Jungmann  =  J.Jungmann,  Slovnfk  cesko-n£mecky«  1-5. 
Praha,  1835-1 839. 

Jagid  Archiv  =  Archiv,  see  s,v, 

Jagid  Festschrift  =  Zbornik  u  slayu  Vatroslava  Jagida. 
Berlin, 1908. 

V. Jagid,  Раз суждения  южнославянской  и  русской 
стариньї  о  церковно- сяавянском  язьіке. 

Санкт  Петербург, 1885-1895. 

Janezid  =  A.Janezid,  Sloyenisch -  deutsches  Wflrter- 
buch. 4. Auflage.  Klagenfurt,19o8. 

Jandw  =  J.Jandw,  шага  mal-oruska  Moszkowiec  і  Siwki 
Naddniestrzartskiej  z  uwzglfdnieniem  wsi  okolicz- 
nych.  Archiwum  T-wa  Naukowego  we  Lwowie.1926. 

★  *  * 


966 


SYMBOLS  USED  IN  THIS  DICTIONARY 


1.  Over  or  beneath  vowels: 


v  - 


CS  = 


brevity 

length 

stress  Ctn  particular  in  Uk. ,BRu. ,Ru. ,Bu. , 

i!  (in  Cz.  ,Slk.  ,Hg. )  ;long  rising 

pitch  Cin  SC). 

stressed  brevity  (Sin.  ,Lith. ) ;  short  rising 
pitch  Cin  SC.);cancel  preceding  accent(in  Uk 
long  falling  pitch  Cin  SC., Sin.) 
short  falling  pitch  Cin  SC.) 

labio-velarization 
nasalization 
non-syllabic  character 


2.  Over  or  beneath  consonants: 


O  • 


dorsal  palatalization 

coronal  Calveolar)  palatalization 
aspiration 

hissing  (hushing)  character 

spirantization 

sonants 


3.  Other  symbols 


**  - 


< 

> 

It 


<  ) 


»  I  - 


[  J  = 


reconstructed  Uk.,  Proto-  or  Balto-Slavic  form 

Indoeuropean  form 

comes  from 

changes  to,  results  in 
parallel  form 

related  to,  connected  with 
equals 

meaning,  means 

substitutes  the  preceding  part  of  word;  after 
IE . reconstructions  -  indicates  the  end  of  root 
before  a  syllable  (or  group  of  syllables)  in¬ 
dicates  a  suffix 

parallel  form  without  part  included  in  brackets 


967 


OTHER 


ABBREVIATIONS 

(A  Selective  List) 


abbr.  —  abbreviation;  abbreviated. 
Am.  —  American 
Ar.  —  Arabic 

arch.  —  archaic;  archaism 
Arm.  —  Armenian 
AS.  —  Anglo-Saxon 
Asg.  —  Accusative  singular 
Av.  —  Avestan 

b/f.  —  back-formation  (from) 

bibl  —  biblical 

Bk.  —  Boikish,  Boikovian 

BRu.  —  Belorussian 

Ви.  —  Bulgarian 

Byz.  —  Byzantine 

colloq .  —  colloquial,  colloquialism 

collect.  —  collective 

Cz.  —  Czech 

Dsg.  —  Dativ  singular 

deriv.' —  derivation;  derived 

Du.  —  Dutch 

E.  —  English 

Ed.  —  Eastern  Ukrainian  dialects 
Eg.  —  Egyptian 
ES.  —  Eastern  Slavic 

F.  —  feminine 

fie .  —  folk-etymological  [ly] 

fig .  —  figuratively 

FN.  —  family  name,  surname 

Fr.  —  French 

Frk.  —  Frankish 

G.  —  German 
Gk.  —  Greek 

GN.  —  geographical  name 

Goth.  —  Gothic 

Gpl.  —  Genitive  plural 

He.  —  Huculian  dialect 

Hg.  —  Hungarian 

hist.  —  historical  (term) 

Ht.  —  Hettite 

IE.  —  Indo-European- 

inter}.  —  interjection 

Iran.  —  Iranian 

hg.  —  instrumental  singular 

It.  —  Italian 


Kirgh.  —  Kirghiz 

L.  —  Linneus 

Lat.  —  Latin 

Latv .  —  Latvian 

lit.  —  literally 

Lith.  —  Lithuanian 

LoG.  —  Low  German 

Lk .  —  Lemkian 

LoSo.  —  Lower  Sorbian 

Lsg.  —  Locative  singular 

Afa.  —  Macedonian 


MBu.  —  Middle  Bulgarian 

MHG.  —  Middle  High  German 

MLat.  —  Medieval  Latin 

ModHG .  —  Modem  High  German 

ModUk.  —  Modem  Ukrainian 
(XVIII— XX  c.) 

MRu.  —  Middle  Russian 

MUk.  —  Middle  Ukrainian 

— xvni  c.)  —  unless  quoted 
otherwise:  6.  Тнмченко.  Історич¬ 
ний  словник  українського  язика, 
т.  І,  Харків-Кнїв  1930. 

N  or.  —  Norwegian 
Npl.  —  Nominative  plural 
Nsg.  —  Nominative  singular 
OCS.  —  Old  Church  Slavic 
OCz.  —  Old  Czech' 


4° d  Eastern  Slavic  (XI— 

•  uniess  Quoted  other¬ 

wise:  И.  И.  Срезневскнй.  Мате- 
риалн  для  словаря  древне-русско- 

Ї958)ШСа  reprint*  Moscow 


OFr.  —  Old  French 
OHG.  —  Old  High  German 
Ole.  —  Old  Icelandic 
ONor.  —  Old  Norse 

—  onomatopoetic 

OPo.  —  Old  Polish 
o rig.  —  original  [ly] 

OUk.  —  Old  Ukrainian 
Pers.  —  Persian 
Phoen.  —  Phoenician 
pi.  —  plural 
Plb.  —  Polabian 


/ 


968 


PN ,  —  Personal  (first)  name 

Port .  —  Portuguese 

PS,  —  Proto-Slavic  (Common  Slavic) 

pron,  —  pronoun 

Po,  —  Polish 

q,  v.  —  quod  vide  (see  there) 

redupl.  —  reduplication;  reduplicated 

Rm.  —  Rumanian 

Rom,  —  Romance 

Ru,  —  Russian 

s.  v.  —  sub  voce 

s.  vv.  —  sub  vocibus 

SC.  —  Serbian-Groatian 

Skt,  —  Sanskrit 

SI.  —  Slavic  languages;  Slavic 

Slk.  —  Slovakian 

Sin.  —  Slovenian 


SoCp.  —  South  Carpatho-Ukrainian 
SoRu.  —  South  Russian 
SoS.  —  South  Slavic 
SovUk.  —  Soviet  Ukrainian 
StSl  —  Studia  Slavica 
aubst.  —  substitution  [s] 

Syn .  —  synonym  [e] 

Tk.  —  Turkic 
ts  —  the  same 
Ті.  —  Tartar 
Uig,  —  Uigur 

UpSo.  —  Upper  Sorbian  (Lusatian) 
Uzb.  —  Uzbek 

Wd.  —  Western  Ukrainian  dialectic] 
WS,  —  Western  Slavic 
Yi.  —  Yiddish